До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Дудко, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Український археографічний щорічник
Schlagworte:	Miscellanea
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40938
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року / В. Дудко // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 681-687. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40938
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-409382013-02-13T03:08:34Z До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року Дудко, В. Miscellanea 2010 Article До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року / В. Дудко // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 681-687. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40938 uk Український археографічний щорічник Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Miscellanea Miscellanea
spellingShingle	Miscellanea Miscellanea Дудко, В. До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року Український археографічний щорічник
format	Article
author	Дудко, В.
author_facet	Дудко, В.
author_sort	Дудко, В.
title	До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року
title_short	До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року
title_full	До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року
title_fullStr	До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року
title_full_unstemmed	До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року
title_sort	до історії публікації дарчих написів тараса шевченка на примірниках “кобзаря” 1860 року
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Miscellanea
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40938
citation_txt	До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року / В. Дудко // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 681-687. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.
series	Український археографічний щорічник
work_keys_str_mv	AT dudkov doístoríípublíkacíídarčihnapisívtarasaševčenkanaprimírnikahkobzarâ1860roku
first_indexed	2025-07-03T23:10:51Z
last_indexed	2025-07-03T23:10:51Z
_version_	1836669213496836096
fulltext	679 MISCELLANEA MISCELLANEA 6 680 MISCELLANEA 681 MISCELLANEA ДО ІСТОРІЇ ПУБЛІКАЦІЇ ДАРЧИХ НАПИСІВ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НА ПРИМІРНИКАХ “КОБЗАРЯ” 1860 РОКУ До нового 12-томного академічного видання творів Тараса Шевченка його інскрипти на книжках включено вперше. Підготовка до друку корпусу відповідних матеріалів вимагала істотних дослідницьких зусиль, оскільки відомості доводило- ся визбирувати без перебільшення по крихті. Адже, як слушно зазначив один з упо- рядників видання, “дарчі написи Шевченка спеціально вивчалися мало”1. Оприлюднені в шостому томі зібрання творів результати відповідної роботи2 справляють прикре враження, оскільки жодною мірою не відповідають стандартові академічного видання. Вони свідчать про те, що – хоч як це дивно – у перебігу підготовки до друку корпусу дарчих написів не було опрацьовано не те що цілий масив шевченкознавчої літератури, а навіть і засадничі джерела – бібліографічні покажчики, літописи життя і творчості письменника. Показово, що в статті Юрія Пелешенка про Шевченкові дарчі написи серед видань, де було надруковано значну частину дедикацій письменника на книжках3, не названо “Літопис життя і творчо- сті Т. Г. Шевченка”, який уклав Микола Ткаченко4. Ця праця не лише перекриває за обсягом уміщеного відповідного матеріалу “Опис рукописів Т. Г. Шевченка”5 та інші зареєстровані в Пелешенковій статті публікації, а й становить значний інтерес як джерело відомостей з історії публікації дарчих написів6. На відміну від уміщених у новому академічному виданні коментарів, приміром, до листів, де послідовно подано вказівки на першодрук, відомості з історії публі- кації інскриптів Шевченка викладено вкрай несистематично. В одних випадках по- дано інформацію про першодрук (хоч вона, як буде далі показано, не завжди відпо- відає дійсності), в інших вжито дивну – і, строго кажучи, цілком неприйнятну в академічному виданні – формулу: “Надруковано: [...]”. (Упорядникам, не вивчивши гаразд питання, ясна річ, не випадало наполягати, що зафіксовано справді найрані- шу публікацію: нехай, мовляв, зацікавлені читачі самі вдаються до розшуків, що їх слід би здійснити у перебігу підготовки академічного видання). З огляду на це у 1 Пелешенко Ю. В. Дарчі написи у новому виданні творів Т. Г. Шевченка: Пробле- ми тексту й коментування // Питання текстології: Т. Г. Шевченко. – К., 1990. – С. 192. 2 Див.: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. – К., 2003. – Т. 6. – С. 240–243, 549–559. (Далі покликаюся на цей том у тексті, вказуючи сторінку). 3 Див.: Пелешенко Ю. В. Дарчі написи у новому виданні творів Т. Г. Шевченка... – С. 192. 4 Див.: Ткаченко М. М. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. – К., 1961. – 328 с. У названому виданні повністю відтворено 27 дарчих написів на книжках. 5 Див.: Опис рукописів Т. Г. Шевченка. – К., 1961. – 551 с. (Відтворено 25 дарчих написів на книжках). 6 Укладачі інших літописів наводили відомі їм дарчі написи у меншому обсязі, переважно лише подаючи інформацію про факти дарування книжок. Відповідні праці, втім, також становлять інтерес як джерело інформації про публікації інскриптів. 682 MISCELLANEA багатьох випадках годі скласти адекватне уявлення про реальну хронологію появи інскриптів у науковому обігові. Сегмент, який найвиразніше свідчить про рівень опрацювання поданих в акаде- мічному виданні дарчих написів Шевченка на книжках, – його дедикації на при- мірниках “Кобзаря” 1860 р. Те, що у виданні враховано не всі публікації 1990-х рр., можна пояснити за- гальними обставинами його підготовки. (Хоч вони, зрештою, читача й не повинні обходити). Роботу над літературною частиною зібрання творів було завершено ще наприкінці 1980-х рр.7 . У 1989–1991 рр. вийшли три перші томи академічного зібран- ня, яке не було тоді продовжено з фінансових причин. Під час остаточного форму- вання корпусу літературної частини видання і доопрацювання коментарів – вже на початку 2000-х рр. – упорядники, на жаль, використали не всі новітні публікації8. Зокрема, залишився поза межами корпусу вміщених у виданні інскриптів запрова- джений до наукового обігу в 1995 р. автограф Шевченка на примірнику “Кобзаря” 1860 р., подарованому російському граверові Федорові Йордану (зберігається в колекції петербурзького бібліофіла Сергія Маркова у Всеросійському музеї О. С. Пушкіна): “Федору Ивановичу Иордану. На память Т. Шевченко”9. Не ліпше, однак, а набагато гірше виглядає справа з урахуванням відомостей про публікації дарчих написів на книжках, здійснені протягом попередніх десятиліть ХХ ст. Важливий джерельний корпус, проігнорований у шостому томі, – публікації, що з’явилися у тих материкових виданнях, які впродовж тривалого часу були про- скрибованими, і в діаспорі. До кінця 1980-х рр. у межах СРСР ці джерела навряд чи можна було використати навіть у науковому виданні, відтак не враховано їх і в зібранні творів, що побачило світ уже зовсім в іншу епоху. У коментарях зафіксовано три видання, в яких було відтворено дарчий напис на примірникові “Кобзаря”, подарованому Катерині Ґалаган (551); найраніше серед них – опублікована в 1957 р. книжка Данила Іофанова “Матеріали про життя і творчість Тараса Шевченка”. Хоча дослідник і наполягав на своєму пріори- 7 Див.: Бородін В. С. До ювілею Кобзаря / Вів розмову В. Г. Беляєв // Радянське літературознавство. – 1989. – № 2. – С. 8–13. Наприкінці 1980-х рр. було повідомлено, що на примірниках “Кобзаря” 1860 р. “точно встановлено тексти 42 інскриптів” (Пеле- шенко Ю. В. Дарчі написи у новому виданні творів Т. Г. Шевченка... – С. 196). Не знати чому, однак, у зібранні творів подано лише 39 дарчих написів (240–243). 8 Приміром, в академічному виданні не повідомлено про сучасне місце зберіган- ня примірника поеми “Гамалія” (СПб., 1844) з дарчим написом Шевченка Осипові Бодян- ському (548) – він перебуває в Державній публічній історичній бібліотеці Росії у Москві (див.: Каталог коллекции авторских надписей (издания XVIII–XIX вв.) / Сост. Л. Б. Шиц- кова; Государственная публичная историческая библиотека России. – М., 1994. – С. 64). 9 Див.: Меньшова И. А. Книги с дарственными надписями современников А. С. Пушкина // Иду вдоль книжных полок…: Из собрания книжных фондов Всерос- сийского музея А. С. Пушкина. – СПб., 1995. – С. 44–45. Згодом фотокопію автографа було відтворено у виданні “Собрание С. Л. Маркова” (СПб., 2007), яке підготували Марина Бокаріус і Ніна Захаренко (з ним мені не випало обізнатися), та в рецензії на цю книжку (див.: Шахвердова С. Ника – богиня победы и… библиофильства // Про книги: Журнал библиофилов. – 2008. – № 4. – С. 148). 683 MISCELLANEA теті10, насправді відповідний інскрипт навів ще у 1928 р. Михайло Марковський11. У бібліографії шевченкознавчої літератури відповідну публікацію не зареєстрова- но12 – з огляду на проскрибованість не автора (численні інші його студії в покажчи- ку відображено), а Михайла Грушевського, у збірнику на пошану якого цю статтю було вміщено. Як свідчить публікація Марковського, на час її появи відповідний примірник “Кобзаря” вже зберігався у Всенародній бібліотеці України (нині – Націо- нальна бібліотека України ім. В. І. Вернадського). У коментарях до шостого тому за- значено, що цей примірник перебуває у фондах названої книгозбірні з 1930 р. (551). Кілька дарчих написів на примірниках “Кобзаря” було вперше відтворено в коментарях Сергія Єфремова до виданих у 1927 і 1929 рр. томів незавершеного академічного видання Шевченкових творів. Серед них – дедикація Маркові Вовч- ку13; на той час, за інформацією коментатора, відповідний примірник книжки пере- бував “на руках гр. Леншина в Конотопі” (IV, 670). У 1928 р. дарчий напис відтво- рив Олександр Дорошкевич14. Згодом цей “Кобзар” став власністю харків’янки Марії Шахнович, від якої в листопаді 1955 р. надійшов до Інституту літератури15. Того року Шевченків інскрипт було опубліковано принаймні тричі16, іще раз – двома роками пізніше17. Але в академічному виданні зазначено як місце першодруку відпо- відної дедикації “Опис рукописів Т. Г. Шевченка” (554). Це ж видання помилково вказано як єдине місце публікації дарчих написів на примірниках, подарованих Василеві, Людмилі й Надії Тарновським (557–558). Насправді інскрипти Людмилі й Надії Тарновським у 1929 р. уперше відтворив Єфремов (III, 854–855). Обидва ці Шевченкові дарчі написи було надруковано також наступного року, як і дедикацію на примірникові, призначеному для Василя Тарновського (її відтворено неточно)18. Єфремов, а не Іофанов, як помилково зазначено в академічному виданні (559), був 10 Див.: Іофанов Д. Матеріали про життя і творчість Тараса Шевченка. – К., 1957. – С. 75–76. 11 Див.: Марковський М. Дещо до історії тексту “Кобзаря” Т. Г. Шевченка // Юві- лейний збірник на пошану академіка Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шіст- десятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльності. – К., 1928. – [Т.] ІІ. – С. 332. 12 Див.: Т. Г. Шевченко: Бібліографія літератури про життя і творчість. 1839–1959 / Склали І. З. Бойко, Г. М. Гімельфарб, М. В. Булавицька та ін. – К., 1963. – Т. 2. Як відомо, у названій бібліографії чимало ідеологічно мотивованих пропусків. Гостру, але, безумовнo, слушну оцінку її саме під цим оглядом і численні доповнення див.: Кравців Б. Остракізм у шевченкознавчій бібліографії // Сучасність. – 1964. – № 3. – С. 62–75. 13 Повне зібрання творів Тараса Шевченка. – [К.,] 1927. – Т. IV. – С. 670. (Далі покликаюся на це видання в тексті, вказуючи том і сторінку). 14 Див.: Дорошкевич Ол. Марко Вовчок: Біографічна розвідка // Твори Марка Вовч- ка. – [К.,] 1928. – Т. IV. – C. 93. 15 Див.: Опис рукописів Т. Г. Шевченка. – С. 346. 16 Див.: Боянович В. Цінна знахідка // Соціалістична Харківщина. – 1955. – 13 берез. – № 52. – С. 2 (подано фотокопію автографа); Цінна знахідка // Літературна газета. – 1955. – 17 берез. – № 11. – С. 1; Косарик Д. Життя і діяльність Т. Шевченка: Літературна хроніка. – К., 1955. – С. 230. 17 Див.: Цінна знахідка // Червоний прапор. – Рівне, 1957. – 16 серп. – № 162. – С. 4. 18 Див.: Карачевська Л. Виставка Т. Шевченка: Провідник. – Чернігів, 1930. – С. 26. 684 MISCELLANEA першопублікатором дарчого напису Федору Чельцову; на той час відповідний при- мірник “Кобзаря” посідав Григорій Голоскевич (IV, 515). Шевченків дарчий напис на примірникові “Кобзаря”, подарованому Надії Сте- пановій, уперше опубліковано не у 1989 р., як зазначено в коментарі (557), а – на це вже звернув увагу Григорій Зленко19 – ще в 1950 р. у паризькій “Україні”20. Відпо- відний інскрипт також надрукував Ткаченко21, пославшись на архівне джерело22. Працюючи над цими нотатками, я звернувся до каталога, в якому на картці замість опису відповідної справи зазначено від руки: “№ 840 залишений для фотокопії «Кобзаря» 1860 р. з присвятою Над. Андр. Степановій (від М. Ткаченка)”. Не ви- явилося відповідної справи з фотокопією і в самому фонді. Тим часом автори пізніше виданих літописів життя і творчості Шевченка, не подаючи тексту відповідного дарчого напису, повідомляли про його існування, покликаючись на ту ж справу 84023, якої, власне, не існує24. Знаючи про вміщення копії автографа в “Україні”, можна гіпотетично реконструювати обставини, за яких текст відповідної дедикації було наведено у праці Ткаченка. Йому була відома паризька публікація дарчого напису, але вказати на неї як на джерело, ясна річ, у той час не випадало. Тож дослідник вирішив перезняти автограф з “України” і додати його фотокопію до Шевченкового фонду. Але з невідомих причин знімок на визначеному для нього місці так і не опи- нився25. 19 Див.: Зленко Г. Відсвіти Тараса Шевченка: Розповіді про пошуки і знахідки. – Одеса, 2009. – С. 203–204. Дослідник висловив також небезінтересні міркування сто- совно ідентифікації особи Степанової (див.: там само. – С. 202–206), які потребують, однак, додаткової перевірки. 20 [Борщак І.?] Паризький автограф Т. Шевченка // Україна: Українознавство і французьке культурне життя. – Париж, 1950. – Зб. 3. – С. 185 (вміщено фотокопію авто- графа). 21 Див.: Ткаченко М. М. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. – С. 301. 22 Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Ф. 1. – Спр. 840. 23 Див.: Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. – Вид. 2-е, доп. – К., 1976. – С. 325; Жур П. Труды и дни Кобзаря. – Люберцы, 1996. – С. 531; його ж. Труди і дні Кобзаря. – К., 2003. – С. 449. Зленко зафіксував наявність поклику на справу № 840 лише в Журових “Трудах і днях Кобзаря”, залишивши поза увагою літопис Тка- ченка і друге видання літопису Анісова та Середи (див.: Зленко Г. Відсвіти Тараса Шев- ченка: Розповіді про пошуки і знахідки. – С. 204). 24 Тобто у Ткаченковому й Журовому літописах, як і в другому виданні літопису Анісова та Середи, подано фіктивний поклик на справу № 840. Звісна річ, Зленко не мав підстав категорично писати про неї: “Без сумніву, у відділі зберігається фото- чи ксерокопія [...]” (там само). 25 З огляду на наведені факти й міркування слід критично поставитися до Зленко- вої тези про рецепцію паризького видруку фотокопії Шевченкового автографа: “В Ук- раїні публікація залишилася непоміченою (можливо, її простісінько замовчали, зважа- ючи на те, що Борщак був persona non grata, а редагований ним збірник кваліфікувався як зловороже видання). Тому, подаючи 1978 р. в збірнику «Питання шевченкознавства» засяжну (с. 83–105) статтю «Авторські дарчі написи на малюнках і “Кобзарях” Т. Г. Шевченка 1960 року», Любов Внучкова про дедикацію Надії Андріївні Степановій не сказала жодного слова” (там само. – С. 203–204). Слід звернути увагу на те, що Внучкова 685 MISCELLANEA Більшу частину Шевченкових інскриптів на “Кобзарях” 1860 р. було все ж упер- ше друковано у виданнях, що і в радянську епоху не належали до “табуйованих”. Однак мінімалістичний підхід до коментування дарчих написів на книжках зумовив урахування в академічному виданні переважно лише того, що “близько лежить”, і в підсумку спричинився до численних неточностей. Дедикацію на “Кобзарі”, призначеному Михайлові Чалому, вперше опубліко- вано не у 12-томнику, як помилково вказано в коментарі (558), а в 1961 р.26. Згодом цей інскрипт відтворювався неодноразово27. Друкувався вже і дарчий напис на при- мірникові, подарованому Ганні Мордовцевій28, так само хибно оголошений в акаде- мічному виданні першопублікацією (554–555). Дарчий напис на “Кобзарі”, подарованому Марії Мокрицькій, уперше опублі- ковано не в 1966 р., як твердять коментатори (554), а ще у 1901 р., причому двічі29. Дедикацію на примірникові, призначеному Марії Козачковській “з чоловіком і дітка- ми”, опублікували у 1926 р. Дорошкевич30 і невдовзі, аж тричі, Єфремов у комента- рях до листів Шевченка (ІІІ, 557, 587–558, 880). У шостому томі нового шевченків- ського видання, однак, і в цьому випадку місцем першодруку названо “Опис рукопи- сів Т. Г. Шевченка” (551)31. Історію функціонування відповідного примірника у ко- описувала Шевченкові інскрипти, не звертаючись до їхніх публікацій, спиралася виключно на першоджерельний матеріал. Та й за іншого її підходу до опису покликатися в тогочасній Україні на паризьке видання, звісно, не було змоги. Не виключено, що дослідниця (безумовно, обізнана і з Ткаченковим літописом, і з другим виданням літопису Анісова та Середи) зробила спробу ознайомитися із документом за № 840 із Шевченкового фонду у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури, та заповідженого джерела, однак, і не могла там виявити. 26 Див.: Уварова В. Дорогоцінні знахідки // Літературна газета. – 1961. – 22 серп. – № 66. – С. 3 (вміщено фотокопію автографа). 27 Напр., див.: Ткаченко М. М. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. – С. 301; Уварова В. Т. Г. Шевченко і Київ. – К., 1962. – С. 43 (вміщено фотокопію автографа). 28 Див.: Пияшев Н. Автографы великого Кобзаря // Запорожская правда. – 1962. – 9 марта. – № 58. – С. 4 (інскрипт відтворено з неточностями). Оскільки названу замітку було поширено через московське агентство друку “Новости” (АПН), слід гадати, що вона з’явилася і в інших газетах. Не знали про те, що відповідний дарчий напис було опубліковано на початку 1960-х рр., також дослідники, які висвітлювали Шевченкові взаємини з Мордовцевою (див.: Прийма Ф. Я. Шевченко в отзывах Д. Л. Мордовцева // Страницы истории русской литературы: К 80-летию чл.-корр. АН СССР Н. Ф. Бельчи- кова. – М., 1971. – С. 341–342; Листи до Тараса Шевченка – К., 1993. – С. 314–315, коментар М. Павлюка). 29 Див.: П–ко С. [Шелухин С.] Пам’ятки по Шевченкові // Літературно-науковий вістник. – 1901. – T. XIV. – Кн. 5: Хроніка і бібліографія. – С. 21; Автографы Т. Г. Шев- ченка // Киевская старина. – 1901. – Т. LXXIII. – Июнь. – Отд. ІІ. – С. 157. Про названі публікації див.: Зленко Г. Відсвіти Тараса Шевченка: Розповіді про пошуки і знахідки. – С. 176–182. 30 Див.: Дорошкевич О. Шевченко в приватному листуванні // Записки історично- філологічного відділу ВУАН. – К., 1926. – Кн. VII/VIII. – C. 370. 31 Як цілком очевидно, загальну низьку якість коментування дарчих написів Шевченка на книжках у новому академічному виданні не в останню чергу зумовлено некоректною презентацією частини відповідного матеріалу в “Описi рукописів Т. Г. Шевченка”. Хоча в передмові до видання наголошено, що воно включає відомості про першодруки 686 MISCELLANEA ментарі відтворено за вміщеною у дніпропетровській газеті “Зоря” (1976. – 10 березня) неназваною публікацією, про авторство якої також не повідомлено (551– 552)32. Оскільки така неповна інформація не дає змоги з’ясувати авторитетність вказаного джерела, довелося звернутися до комплекту “Зорі”. Як з’ясувалося, відпо- відна публікація з’явилася за авторським підписом – це стаття Івана Шаповала “Скар- би великого Кобзаря”. Власне, у “Зорі” подано фрагмент його широковідомої книжки “В пошуках скарбів”, на одне з видань якої – а не на вторинний газетний передрук – слід було б і послатися в коментарі33 . Дедикацію Степанові Незабитовському було вперше опубліковано так само не в “Описі рукописів Т. Г. Шевченка” (555)34 – Євген Шабліовський оприлюднив її в “Літературній газеті” ще в 1935 р.35. Першодрук інскрипту на “Кобзарі”, подаровано- му Глафірі Огієвській, здійснено не в 1959 р., як гадають упорядники (555), а два- дцятьма роками раніше36. В академічному виданні зазначено, що дарчий напис на “Кобзарі” 1860 р., пода- рованому Надії Білозерській, репродуковано у 2002 р. у вступній статті до альбому “Національний музей Тараса Шевченка” (549). Тим часом його було надруковано шістдесятьма роками раніше37. автографів (див.: Опис рукописів Т. Г. Шевченка. – С. 19, 21–22), в описі всіх десяти дарчих написів на книжках із зібрання академічного Інституту літератури і трьох із фондів Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна (нині – Російська державна бібліотека) відповідна інформація відсутня (див.: там само. – С. 345–348, 448–449). Уже було звернуто увагу на те, що в новому академічному виданні (241) Шевченків дарчий напис на “Кобзарі” 1860 р., подарованому Олександрові Лазаревському, відтворено не повністю (див.: Федорук О. Зауваги до автографів Шевченка // Слово і час. – 2007. – № 3. – С. 28). На мій погляд, відповідну грубу помилку було “запозичено” саме з опису автографів письменника (пор.: Опис рукописів Т. Г. Шевченка. – С. 429). Це свідчить про те, що принаймні деякі дарчі написи в академічному виданні відтворено – за наявності автографів – не за ними, а за вторинними джерелами. 32 У публікації, яка передувала появі 12-томника, зазначено, що відповідна “стаття не підписана” (Пелешенко Ю. В. Дарчі написи у новому виданні творів Т. Г. Шевченка... – С. 197). 33 Напр., див.: Шаповал І. В пошуках скарбів. – К., 1963. – С. 112–114. 34 Відповідну помилкову думку висловлено також у публ.: Бородін В. С. З нових (додаткових) матеріалів про долю літературної та образотворчої спадщини Шевченка на початку ХХ ст.: (З архіву М. Ф. Біляшівського) // Збірник праць ювілейної 13-ї науко- вої шевченківської конференції. – К., 1965. – С. 316. 35 Див.: Є. Ш[абліовський]. Нові неопубліковані рукописи Т. Г. Шевченка // Літе- ратурна газета. – 1935. – 20 січ. – № 3. – С. 4. Названий Шевченків інскрипт також частково наведено у публ.: Геппенер М. Нові листи Т. Г. Шевченка // Радянське літерату- рознавство. – 1939. – № 4. – С. 145. 36 Див.: Левін Б. Шевченко в Кролевці // Більшовик (Чернігів). – 1938. – 3 листоп. – № 253. – С. 3 (вміщено фотокопію автографа). Названій в академічному виданні публікації 1959 р. передувала принаймні ще одна: Сереженко М. Невідомий автограф Т. Г. Шевченка // Ленінська правда. – Суми, 1958. – 21 груд. – № 249. – С. 4 (вміщено фотокопію). 37 Див.: Республіканська ювілейна шевченківська виставка: Каталог-путівник. – К., 1941. – С. 69. 687 MISCELLANEA 38 Див.: Кострова М. Собрание книг с автографами // Новый мир. – 1958. – № 4. – С. 272; Внучкова Л. І. Авторські дарчі написи на малюнках і “Кобзарях” Т. Г. Шевченка 1860 року // Питання шевченкознавства: Т. Г. Шевченко і його сучасники. – К., 1978. – С. 103. 39 Приміром, публікації Шевченкового дарчого напису на примірникові поеми “Тризна” (СПб., 1844), врученому Григорієві Ґалаґану, див.: Республіканська ювілейна шевченківська виставка. – С. 33; Тарас Шевченко: Життя і творчість у портретах, ілюс- траціях, документах / Упор. В. Х. Косян, Д. Ф. Красицький, Г. П. Паламарчук та ін. – К., 1960. – С. 108 (вміщено фотокопію автографа). 40 Див.: Кострова М. Собрание книг с автографами. – С. 272. 41 Варто звернути увагу на те, що наявні в науковому обігу відомості про характер взаємин Шевченка з окремими особами, яким він дарував свої книжки, – мінімальні чи й цілком відсутні (546, 551, 552, 557, 559). З огляду на це відповідні інскрипти часом виявляються чи не єдиними “ключами”, з якими можна розпочинати спеціальні розшу- ки про таких осіб і їхні контакти з Шевченком. 42 Про інскрипти як історико-культурне джерело, напр., див.: Будагова Л. Н. Дар- ственные надписи на книгах как источник культурно-исторической информации // Кни- га в пространстве культуры: Тезисы научной конференции. – М., 1995. – С. 10–13; Си- доренко Л. Ю. Дарственная надпись как предмет научного исследования // Книга и сце- на: Вторая научная конференция “Театральная книга между прошлым и будущим”: До- клады и сообщения. – М., 1999. – С. 182–187; Горлова И. И., Слуцкий А. И. О некоторых возможностях источниковедческого использования инскриптов // Книжное дело на Се- верном Кавказе: история и современность. – Краснодар, 2007. – Вып. 4. – Ч. 1. – С. 214–238. Хибною є вміщена в коментарі інформація про публікацію Шевченкового інскрипту на примірникові “Кобзаря”, подарованому Олексі Стороженкові: “Надру- ковано: Айзеншток И. Судьба литературного наследства Т. Г. Шевченко // Литера- турное наследство. – 1935. – Кн. 19/21. – С. 427” (557). Насправді стаття Ієремії Айзенштока не містить ні тексту відповідної дедикації, ні навіть відомостей про її існування. Існують принаймні дві згадки про цей дарчий напис38, але його публі- кації до появи нового академічного видання творів Шевченка, здається, не було. Першопублікатором низки дарчих написів помилково названо Любов Внучко- ву (549, 552). Насправді деякі дедикації було оприлюднено раніше, ніж з’явилася її змістовна стаття 1978 р., до якої коментар відсилає читачів39. Так, автограф на при- мірникові “Кобзаря”, подарованому Єлизаветі Криловській, надруковано у 1958 р.40. Академічне зібрання творів письменника традиційно розглядається як видан- ня, еталонне для даного етапу розвитку певної “персональної” галузі літературної науки, – таке, що враховує увесь масив накопиченої інформації про життя і твори відповідного автора, про його оточення. Так має бути, але, як свідчить практика, не завжди буває. Полегшений підхід до коментування дарчих написів на книжках у новому академічному зібранні творів можна пояснити хіба тим, що відповідний матеріал було потрактовано як маловартісний і не вартий ретельного вивчення. Це, ясна річ, не так. Шевченкові інскрипти – як незамінні джерела для глибшого осяг- нення його життєпису41 – потребують такого ж серйозного опрацювання, як і влас- не літературна спадщина письменника42. Віктор Дудко (Київ)

До історії публікації дарчих написів Тараса Шевченка на примірниках “Кобзаря” 1860 року

Institution

Ähnliche Einträge