Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009)
Наприкінці 2009 р. світова історична наука зазнала непоправної втрати – пішов з життя один з найвидатніших вчених ХХ ст. – професор Гарвардського університету зі світовою славою Ігор Іванович Шевченко....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Український археографічний щорічник |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40943 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009) / Д. Гордієнко // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 715-720. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40943 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-409432013-02-13T03:09:51Z Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009) Гордієнко, Д. Miscellanea Наприкінці 2009 р. світова історична наука зазнала непоправної втрати – пішов з життя один з найвидатніших вчених ХХ ст. – професор Гарвардського університету зі світовою славою Ігор Іванович Шевченко. 2010 Article Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009) / Д. Гордієнко // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 715-720. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40943 uk Український археографічний щорічник Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Miscellanea Miscellanea |
| spellingShingle |
Miscellanea Miscellanea Гордієнко, Д. Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009) Український археографічний щорічник |
| description |
Наприкінці 2009 р. світова історична наука зазнала непоправної втрати – пішов з життя один з найвидатніших вчених ХХ ст. – професор Гарвардського університету зі світовою славою Ігор Іванович Шевченко. |
| format |
Article |
| author |
Гордієнко, Д. |
| author_facet |
Гордієнко, Д. |
| author_sort |
Гордієнко, Д. |
| title |
Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009) |
| title_short |
Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009) |
| title_full |
Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009) |
| title_fullStr |
Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009) |
| title_full_unstemmed |
Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009) |
| title_sort |
ігор шевченко (10.іі.1922 – 26.хіі.2009) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Miscellanea |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40943 |
| citation_txt |
Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009) / Д. Гордієнко // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 715-720. — укр. |
| series |
Український археографічний щорічник |
| work_keys_str_mv |
AT gordíênkod ígorševčenko10íí192226híí2009 |
| first_indexed |
2025-07-03T23:11:30Z |
| last_indexed |
2025-07-03T23:11:30Z |
| _version_ |
1836669250174976000 |
| fulltext |
715
MISCELLANEA
вачів творчості С. Білоконя (до яких належу і я) не треба переконувати у сумлін-
ності та безмежній ерудиції цього автора”.
І разом з тим авторка “Нотаток археографа…” завершила їх абсолютно неспо-
діваною фразою: “Чи можна говорити, що видання відбулося?”.
Про що йдеться? – Про додатки до “фундаментальної”, як твердить К. Климова,
праці Білоконя, коротко сказавши, про підготовку спогадів самого П. Потоцького.
Готуючись до видання, керівництво заповідника вирішило запросити фахівців
з інших установ. Дирекція запросила особисто саме К. Климову підготувати до дру-
ку спогади Павла Платоновича, попри певні застереження щодо її кандидатури. (Вона
підготувала не надто високої якості присвячений Музеєві України покажчик, при-
мудрившись обійти в ньому матеріали Центрального державного архіву вищих
органів влади). У “Нотатках археографа…” перепало “на горіхи” і А. Амонсові, і
Г. Полюшкові, подекуди навіть С. Білоконеві, і, природно, археографові П. Подбе-
резкіній, але що примусило К. Климову свого часу так рішуче відмовитись від участі
у капітальному виданні, “прекрасну концепцію” якого вона підкреслює тепер, не
знаємо. Зрештою, це її особиста справа.
На жаль, численні приклади фахової безпорадності П. Подберезкіної, що їх
навела К. Климова, вражають, і нам дуже прикро, що у проекті взяла участь люди-
на, якій, виявляється, й близько стояти коло академічних видань не можна.
Не виключаємо можливості перевидання “Музею України”, адже увесь його
тираж розійшовся. Зрозуміло, припущені прикрі недогляди буде усунуто. До вели-
кої роботи буде залучено фахівців, здатних на добрі справи. Археографи, здатні
лише на неякісну працю чи неконструктивну критику, брати участь у такому ви-
данні не повинні.
Валентина Колпакова (Київ)
Ігор Шевченко (10.ІІ.1922 – 26.ХІІ.2009). Наприкінці 2009 р. світова істо-
рична наука зазнала непоправної втрати – пішов з життя один з найвидатніших вче-
них ХХ ст. – професор Гарвардського університету зі світовою славою Ігор Івано-
вич Шевченко. Смерть уславленого професора сколихнула світову наукову гро-
мадськість. Він був членом Національної академії наук України, Американської
академії наук і мистецтв, Віденської та Британської академії наук, римської Націо-
нальної академії Лінчеї, Академії Палермо, Міжнародного комітету грецької палео-
графії, Товариства болландистів (Брюссель), Наукового товариства ім. Т. Г. Шев-
ченка та багатьох інших наукових товариств та установ. Ігор Шевченко входив до
складу редколегій багатьох поважних наукових видань, серед яких можна виділити
такі міжнародні візантинознавчі часописи, як “Byzantinische Zeitschrift” та “Визан-
тийский временник”, “Palaeoslavica”, видання “Corpus Fontium Historiae Byzantinae”
та багатьох інших.
Професор Ігор Шевченко вважався неперевершеним, інколи навіть парадок-
сальним серед візантиністів за фаховий рівень мовознавця та різноманіття інте-
ресів, серед яких були питання пізньовізантійського інтелектуального життя, рання
слов’янська історія та література, візантійська агіографія та епіграфіка, візантій-
сько-слов’янські, в тому числі візантійсько-руські культурні та політичні взаємини.
Та попри всю широту кругозору в науковій діяльності Ігоря Шевченка першість
716
MISCELLANEA
залишалася за візантиністикою. Досліджуючи ж питання історії і культури слов’ян,
учений всіляко долучав і український матеріал.
Загалом науковий доробок Ігоря Шевченка вирізняється оригінальністю нау-
кового підходу, критичним осмисленням джерел, інколи переплетеним з тонким
гумором, а насамперед глибиною і широтою його ерудиції, з прискіпливою увагою
до дрібниць і, в той же час, зі сміливими гіпотезами і концепціями.
Ігор Шевченко народився в українській родині 10 лютого 1922 р. в с. Радості у
східній Польщі. Перед еміграцією до Варшави його батьки брали активну участь в
українському національному самостійницькому русі. Батько Іван був головою відділу
в міністерстві внутрішніх справ УНР.
Своє навчання Ігор Шевченко розпочав у гімназії ім. А. Міцкевича в Варшаві
та місцевому ліцеї, де вивчав класичні та інші слов’янські та західні мови. Вже в
той час чітко виявились його здібності до мов, так, для місцевого студентського
журналу він переклав польською мовою уривок однієї з робіт Вольтера.
Здобувати вищу освіту Ігор Шевченко розпочав в одному з найстаріших євро-
пейських університетів – німецькому Карловому університеті у Празі, де він досить
ґрунтовно опанував німецьку та чеську мови. По закінченні університету (1945)
Ігор Шевченко отримав ступінь доктора філософії з класичної філології, давньої
історії та порівняльної лінгвістики. Однак, навчаючись у німецькому університеті,
Ігор Шевченко паралельно відвідував Український вільний університет, де в семі-
нарії Івана Борковського студіював грецьку епіграфіку.
Після Другої світової війни значна частина міжвоєнної української політичної
еміграції в країнах Східної Європи вирушила на захід, на території, що контролю-
валися британською та американською адміністраціями. Тоді Ігор Шевченко, опа-
нувавши ще й англійську мову, склав короткий українсько-англійський словник на
750 слів для тисяч емігрантів з України у західній зоні окупації.
У квітні 1946 р. Ігор Шевченко надіслав листа до Орвелла з проханням дозво-
лу на переклад “Animal Farm” українською мовою для поширення в німецьких та-
борах для переміщених осіб після Другої світової війни. Ідея одразу ж заімпонува-
ла Орвеллу, який не лише відмовився від будь-якого авторського гонорару, а й пого-
дився написати передмову до українського видання, де пояснив наміри та політичні
ідеї, приховані між рядками твору. Прикметно, що подальше видання книги Орвел-
ла англійською було зроблено з передмовою, перекладеною з українського перекла-
ду, бо англомовну версію передмови було втрачено. Ігор Шевченко перетворив
“Animal Farm” на “Колгосп тварин”, чим чітко виразив задум праці у зрозумілій для
емігрантів формі. Це був перший переклад безсмертного твору Орвелла іноземною
мовою. Він був виданий під псевдонімом “Іван Чернятинський” (в якому перекла-
дач поєднав батькове ім’я і материне дівоче прізвище). Близько 2 тисяч примірників
було поширено поміж українських емігрантів, решту 1500 примірників, на обурен-
ня Орвелла, американці віддали радянським репатріаційним офіцерам, які їх негай-
но знищили.
1947 р. Ігор Шевченко отримав запрошення від Ісаака Мазепи – голови уряду
УНР (Директорії) приїхати до Німеччини і долучитися до політичної діяльності –
увійти до складу Української національної ради. Та молодий вчений вибрав інший
шлях служіння Батьківщині – науку і лишився в Бельгії. В часи, коли на світовому
рівні годі було й говорити про якусь окрему українську науку, саме Ігор Шевченко
репрезентував останню на найвищому рівні і то – в царині візантиністики, однієї з
717
MISCELLANEA
провідних історіографічних галузей. Однак протягом усього свого життя вчений
багато уваги приділяв і проблемам українознавства. Ігор Шевченко був редактором
франкомовного видання листів М. Драй-Хмари. З української тематики можна виді-
лити дослідження, присвячені князеві Святославу, Ізборнику 1073 р., важливе зна-
чення мають розвідки, що стосуються постатей слов’янських просвітителів Кирила
і Мефодія.
Свою українськість вчений чітко демонстрував і в той спосіб, що наполегливо
писав своє ім’я як Ihor Ševčenko замість прийнятої англомовної форми Igor
Shevchenko, а збірку “Україна між Сходом і Заходом” професор присвятив батькові –
петлюрівському емігрантові, “який вірив в Україну і від 1917 року до смерті в 1941
році у Варшаві присвятив своє життя українській справі”.
По війні Ігор Шевченко емігрував до Бельгії. Там він провів чотири роки у
Католицькому університеті Лювена, де продовжував вивчати класичну філологію
та візантиністику і 1949 р. отримав ступінь доктора філософії з літератури. В той
час він став учасником наукового семінару відомого візантиніста Генрі Ґреґорі у
Брюсселі. Саме Ґреґорі – безумовно харизматична особистість – мав неабиякий вплив
на молодого Ігоря Шевченка у формуванні його як дослідника. Можна сказати, що,
власне, відвідування цього семінару і визначило подальше наукове майбутнє моло-
дого вченого. І багато років по тому Ігор Шевченко згадував семінари Ґреґорі як
“найзахоплюючіший інтелектуальний досвід”. Й у подальшій науковій кар’єрі бага-
то що поєднувало Ігоря Шевченка зі своїм учителем. Як і Генрі Ґреґорі, Ігор Шев-
ченко володів багатьма західними і слов’янськими мовами, мав ґрунтовне знання
класичних мов, пристрасть до мандрівок по бібліотеках у пошуках давніх манускрип-
тів і здатність проникати в суть ідей та висувати нові оригінальні гіпотези.
На початку 1950-х рр. Ігор Шевченко переїхав до Сполучених Штатів Амери-
ки на запрошення відомого медієвіста Ернста Канторовича. Тоді ж він отримав пер-
шу академічну посаду – викладача античної і візантійської історії в Каліфорній-
ському університеті Берклі. З часом він став викладачем слов’янських мов та літе-
ратур у Мічиганському університеті, де з 1954 до 1957 р. посідав професорську
посаду, а до його обов’язків увійшли ще давньоруська література та візантійська
історія.
Далі науковий шлях Ігоря Шевченка пролягав через Колумбійський універси-
тет (1957–1965), де як доцент, а згодом як професор він викладав низку дисциплін з
історії та культури слов’ян та Візантії. Саме в той період у нього з’явилися й перші
аспіранти. У подальшому ж професор Ігор Шевченко підготував велику когорту
вчених, які вивели американську візантиністику, поруч з німецькою, французькою
та російською, на одне з провідних місць у світі. Серед учнів Ігоря Шевченка є й
низка українських вчених, серед яких можна назвати о. Бориса Ґудзика, Франка Си-
сина, Зенона Когута та Григорія Грабовича. Й до самого кінця життя він завжди був
готовий допомагати молодим вченим з України.
1965 р. Ігоря Шевченка запросили до плеяди наукових співробітників Dumbarton
Oaks, і його перебування там тривало декілька років, які були проведені у рези-
денції відомого візантиніста Киріла Манго. З того часу й розпочинається тривала
дружба і наукова співпраця двох велетнів світової візантиністики. Фактично саме
Ігор Шевченко та Киріл Манго й стали окрасою центру та взірцями для своїх моло-
дих колег. Під час перебування гостьовим професором в американському центрі
візантиністики Ігор Шевченко розпочав активну співпрацю з Гарвардським універ-
ситетом.
718
MISCELLANEA
1973 р. Ігор Шевченко переїздить з Вашингтона до Кембриджа, щоб стати про-
фесором візантійської історії та літератури Гарвардського університету, з яким і
було пов’язане подальше наукове життя професора. Ігор Шевченко був одним з ініціа-
торів та постійним співредактором “Harvard Ukrainian Studies” – часопису, що на
багато років став провідним українським науковим періодичним виданням, яке фак-
тично презентувало Україну й українську науку у світі. Саме наполеглива праця
Ігоря Шевченка забезпечила часопису “Harvard Ukrainian Studies” репутацію одно-
го з провідних міжнародних часописів з проблем слов’янської медієвістики. Також
вчений разом з Омеляном Пріцаком брав активну участь у заснуванні та діяльності
Українського дослідницького інституту Гарвардського університету, внесок якого в
розвиток українознавчих студій важко переоцінити. Власне цей інститут і був цен-
тром україністики у світі, публікації та конференції його стали вагомим чинником
розвитку світової історичної науки. Фактично саме Ігор Шевченко та Омелян Пріцак
протягом багатьох років і визначали стиль і зміст українознавчих студій, тримаючи
їх на рівні кращих досягнень світової науки.
У власній науковій діяльності вчений постійно звертався до історії та культури
України, результатом чого стала збірка “Україна між Сходом і Заходом” (“Ukraine
Between East and West”, 1996), перекладена багатьма мовами світу. Більша частина
цих нарисів постала як результат лекційних курсів, читаних Ігорем Шевченком у
Гарвардському університеті в 1970–1974 рр., в часи, коли історія України обмина-
лася увагою американської і світової наукової громадськості. Те, що її викладав
всесвітньо відомий візантиніст, значною мірою й привернуло увагу світової науко-
вої громадськості до історії України як окремої історіографічної галузі. З україні-
стики на особливу увагу заслуговує стаття Ігоря Шевченка “Багатоликий світ Петра
Могили”, присвячена одному з чільних діячів українського відродження XVII ст. та
одній з ключових постатей української національної міфологеми. Проте погляд на
історію України професор І. Шевченко спрямовував крізь призму Візантії, що яск-
раво вирізняло його з-поміж колег, у тому числі й на Батьківщині. Вчений чітко
проголошував тезу, що без візантинознавства неможливе й українознавство.
Попри значне завантаження, Ігор Шевченко знаходив час для співпраці з україн-
ськими емігрантськими науковими інституціями, то-як Українська вільна академія
наук чи Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка. Він брав активну участь у створенні
Міжнародної асоціації україністів (1989). За внесок в українознавство Ігоря Шев-
ченка було вшановано званням почесного професора Українського вільного універ-
ситету, а незалежний культурологічний часопис “Ї” відзначив його орденом “За інте-
лектуальну відвагу”.
Ігор Шевченко автор сотень статей, рецензій та інших публікацій. Як і Ґреґорі,
Ігор Шевченко не написав жодної монографії. В той же час його збірки статей, що
становлять досить значні за обсягами видання, містять ґрунтовні дослідження, кожне
з яких є взірцем історіописання. Серед них можна виділити “Суспільство та інте-
лектуальне життя пізньої Візантії” (“Society and Intellectual Life in Late Byzantium,
1981”); “Ідеологія, писемність та культура у Візантійському світі” (“Ideology, Letters
and Culture in the Byzantine World, 1982”); “Візантія і слов’яни у писемності та куль-
турі” (“Byzantium and the Slavs in Letters and Culture, 1991”). Однією ж з перших
публікацій стало дослідження про двох державних діячів Візантії XIV ст. – Теодора
Метохіта та Никифора Гімноса. А незадовго до смерті Ігор Шевченко після двадця-
ти років праці завершив фундаментальне видання і переклад життєпису Василя I
|