Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010)
Збережено в:
Дата: | 2010 |
---|---|
Автори: | , |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
Назва видання: | Український археографічний щорічник |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40945 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010) / С. Білокінь, І. Скочиляс // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 723-740. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-40945 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-409452013-02-13T03:09:08Z Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010) Білокінь, С. Скочиляс, І. Miscellanea 2010 Article Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010) / С. Білокінь, І. Скочиляс // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 723-740. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40945 uk Український археографічний щорічник Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Miscellanea Miscellanea |
spellingShingle |
Miscellanea Miscellanea Білокінь, С. Скочиляс, І. Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010) Український археографічний щорічник |
format |
Article |
author |
Білокінь, С. Скочиляс, І. |
author_facet |
Білокінь, С. Скочиляс, І. |
author_sort |
Білокінь, С. |
title |
Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010) |
title_short |
Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010) |
title_full |
Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010) |
title_fullStr |
Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010) |
title_full_unstemmed |
Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010) |
title_sort |
ярослав романович дашкевич (13.хіі.1926 – 25.іі.2010) |
publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
publishDate |
2010 |
topic_facet |
Miscellanea |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40945 |
citation_txt |
Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010) / С. Білокінь, І. Скочиляс // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 723-740. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
series |
Український археографічний щорічник |
work_keys_str_mv |
AT bílokínʹs âroslavromanovičdaškevič13híí192625íí2010 AT skočilâsí âroslavromanovičdaškevič13híí192625íí2010 |
first_indexed |
2025-07-03T23:11:39Z |
last_indexed |
2025-07-03T23:11:39Z |
_version_ |
1836669259103600640 |
fulltext |
723
MISCELLANEA
З відходом з життя таких титанів візантиністичної науки, як Ігор Шевченко та
Геннадій Літаврін, перед молодими науковцями стоїть завдання тримати той висо-
кий рівень науки, на який її підняли ці корифеї, більше того – збагатити їхній науко-
вий доробок, що, безперечно, залишається актуальним.
Дмитро Гордієнко (Київ)
Ярослав Романович Дашкевич (13.ХІІ.1926 – 25.ІІ.2010). Мені було б важко
розпочати писати про Ярослава Романовича як про історика, обходячи його особу
як людини. Загальновідомо, що існує міт про Дашкевича як про жорстку некомуні-
кабельну особу нордійського типу. Цей міт ходить за ним з повоєнних 1940-х рр.,
народившись під час «зачистки» Галичини у погромницьких обговореннях його пер-
сональних справ. Але колись я вичитав із збірки індійських казок доволі цікаву річ,
як сліпці вперше в житті вийшли на слона. Один доторкнувся до його живота й
сказав, що слон – це діжка. Другий охопив його ногу й вирішив, що слон як колона.
Нарешті, третьому дістався хобот, і він упевнився, що слон схожий на змію. Мої
життєві враження підказують, що Ярослав Дашкевич був – ніжною людиною. Що
можу сказати іншого, якщо мені випав свій досвід. Коли я ходив без роботи, регу-
лярно телефонували й розпитували, де я стою, двоє класиків – Григорій Кочур (зва-
ний з легкої руки Еміля Крюби “метр Ґреґуар”) і Ярослав Дашкевич. На академії
пам’яті останнього у Києві (25 лютого 2011 р.) Василь Ульяновський пригадав свою
з ним розмову, коли Дашкевич висловився в тому сенсі, що закував свою душу в
металеві обладунки. Фіксую це, бо не маю певності, що Василь Іринархович це
відтворить на письмі.
Загалом я маю від Ярослава Романовича чимало вражень різного роду, а на
руках, як нарахував, 73 його листи. Не в тім річ, що ніби багато. В Едварда Трияр-
ського, кажуть, близько 500. Тобто є сила текстів, що складають поважний додаток
до видань його праць. Нещодавно вийшов у світ корпус Дашкевичевого листування
з Юром Меженком, і, як на мене, це листування чи не з самого початку признача-
лось для видання як коментар до їхньої доби1. Для них обох було однаково важливо
документувати поточні події, що проходили на їхніх очах, і давати їм свою об’єктивну
оцінку. Для повноти картини передбачався хіба кваліфікований доповнювальний
коментар, що й сталося.
Листи до мене трохи інакші. Тривали сутужні роки, коли Ярослав Романович
друкував свої ґрунтовні студії у зразкових паризьких вірменознавчих виданнях.
Я мав у Києві можливості, найубогіші з убогих, – бібліографічні пам’ятки товари-
ства книголюбів. Але ні я не втрачав такої можливості, щоб там надрукуватися, ані
не відмовлявся від неї Дашкевич.
6 лютого 1974 р. я доволі нахабно писав йому: “Ви питаєте про перспективи
видання й відповідність Ваших статей нашому задумові. Звісно, Ваш матеріал цілком
прийнятний. Щоправда, деякі зауваження до статей можна було б зробити. Ви пи-
шете, що з Карматанянца був «відомий книголюб», але його книгозбірню не харак-
теризуєте ні словечком. Говорите, що вивчав його видання Е. Шюц, але в списку
літератури його робіт нема. Чи правильно «мхітаристи» (а не «мгітаристи»)? На
якому факультеті навчався Павенцький? в яких роках? (чи збереглися особисті справи
1 Листування Юра Меженка з Ярославом Дашкевичем (1945–1969) / Упор. Р. Дзю-
бан, Г. Сварник. – Львів, 2009. – 374 с.; іл.
724
MISCELLANEA
студентів? – там мала б знайтись і дата його народження). У статті про Вислобоць-
кого немає посилання на словник псевдонімів, де є їх 14 (а Ви з огляду на обсяг
подаєте лише два). В-й «виступав» і «боровся», – і все лише усно? Ви не подаєте
жодної його публікації (перед «Літ.» мало б іти «Тв.»). Їх не було зовсім?”. Згодом я
сам відповів на питання, чому некомунікабельний Дашкевич не робив покликів на
книжку О. Дея2.
У подібній ситуації, перерахувавши мої очевидні недотягнення, 21 вересня 1987 р.
Ярослав Романович писав у своєму листі: “У мене враження, що Ви втомлені або й
перевтомлені, бо до цього всього Ви легко дійшли б самі, без моїх зауважень. Висно-
вок: треба добре, сумлінно і без жодного навантаження відпочивати один раз на рік”.
Тож коли у Відділі наукової інформації із суспільних наук АН УРСР (завідувач
д. і. н. Ю. В. Сиволоб; 1986–1989) я мав групу з трьох співробітників (я четвертий)
і видав Дашкевичеву громадськи суттєву працю3, 20 листопада 1987 р. він звірявся:
“Є у мене ще в картотеці велика бібліографічна праця, яку можна б назвати «Україн-
сько-вірменські взаємозв’язки ХІ–ХVІІІ ст.» (близько 5000, а може, й більше назв),
технічно дуже складна (вірменські тексти, які, правда, можна транскрибувати). Але
на неї треба було б кілька томів”. На жаль, мого тодішнього шефа не схвилював
навіть каталог “Малоросійських збірників” Олександра Лазаревського4, рукопис яко-
го я йому приносив. Отже, також маємо ніби коментар до тієї теж невеселої доби.
Щодо особистих стосунків, почну не з таких вершин, коли його дружина Люд-
мила поскаржилась мені на якусь проблему в них на даху (вул. Козацька, 11-А), і я
там опинився і її вирішив. Шкодую, що руки не дійшли записати свої спогади про
неї, про що після Людмилиної смерті він мені кілька разів нагадував. Хочу пригада-
ти інше – його питання, яке він сформулював 2000-го р. й яке лишилося актуальне
для всіх істориків. Ідеться про засідання спеціалізованої вченої ради для захисту
дисертацій в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушев-
ського НАН України 30 березня 2000 р. (головував на засіданні доктор історичних
наук П. С. Сохань). У порядку денному стояв захист моєї докторської дисертації
“Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917–1941 рр.: (Джерело-
знавче дослідження)”, поданої за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерело-
знавство та спеціальні історичні дисципліни. Присутніми були за цією спеціальністю
Г. В. Боряк, І. В. Верба, Я. Р. Дашкевич, Я. С. Калакура, В. В. Кравченко, Ю. А. Ми-
цик, Р. Я. Пиріг, Ю. А. Пінчук, В. І. Ульяновський.
Цитую:
“Сохань П. С. Ну, що, надамо слово і хай відповідає? Немає більше?
Дашкевич Я. Р. У мене ще одне питання.
Сохань П. С. Будь ласка, Ярослав Романович.
2 Білокінь С. І. До питання про авторство “Словника українських псевдонімів”:
Документи і матеріали // Mappa Mundi: Зб. наук. пр. на пошану Ярослава Дашкевича з
нагоди його 70-річчя. – Львів; К.; Нью-Йорк, 1996. – С. 830–874.
3 Дашкевич Я. Р. Закарпаття в українській етнографічній літературі XIX ст.: Бібліо-
графічний покажчик. – К., 1989. – 57 с. Автор поставив одну-єдину умову – щоб руко-
пис не проходив цензурних скорочень. Про всяк випадок зберігаю другий примірник
його машинопису.
4 Див.: Білокінь С. Раритети української бібліографії у збірках Олександра Лаза-
ревського та Михайла Хмирова // Київська старовина. – 1998. – № 4 (322). – Липень–
серпень. – С. 131–164.
725
MISCELLANEA
Дашкевич Я. Р. Як Ви вважаєте, Ваша робота є правдива чи фальшива?
Сохань П. С. Раз захищає, значить, правдива. Або за принципом: всі наші нази-
ваються розвідниками, всі зарубіжні – шпіони... Ну, це жарти. Будь ласка, С. І., про-
шу. По порядочку так, всім...
Білокінь С. І. Ну, мені так години до третьої вистачить тут...”
Вважаю, що саме це і саме так сформульоване питання мав би нагадувати собі
кожен історик щоранку, після молитви. Отже, ще одне місце зі стенограми:
“Сохань П. С. [Після В. А. Потульницького та Ю. А. Мицика]. Ярослав Рома-
нович.
[…]
Дашкевич Я. Р. Третє питання. Я хочу, щоби сумління, принаймні в мене, було
чисте.
Кулінич І. М. Тобто Ви відповіли на своє запитання, чи фальшива, чи правдива?
Дашкевич Я. Р. Так.
Кулінич І. М. Значить, правдива?
Дашкевич Я. Р. Ні, до того я ще дійду. Чи робота є джерелознавча? У нас якось
зафіксувався такий стереотип, що джерелознавство – це має бути по пунктах. Ось є
такі види джерел, ось є питання, критерії достовірності, а ось ми можемо поділить
ті цидулки, які йшли із ЦК і нижче, а потім із КҐБ йшли кудись, на такі й такі-то
категорії джерел, і це буде джерелознавство. А якщо всі ці критерії застосувати на
практиці і побудувати на тому високонаукову роботу, то це вже не джерелознавство.
Я не знаю, як відповісти на це протиріччя, але мені здається, що треба у джерело-
знавстві розрізняти теоретичну сторону і практичну сторону. А для нас, для істо-
риків України, на сьогодні, вибачаюсь, практична сторона є набагато важливіша, бо
вона повинна розкрити те, чого ми не знаємо.
Дальше питання, чи робота є правдивою. Ну, я можу сказати, що в 1950-му
році я не займався історією5, але це було 13, чи 14, чи 15 років після Великого
Терору, і я зустрічав тих людей, які пройшли це, починаючи від секретаря ВЦИК’у
України Буценка, від брата Бухаріна, від жінки Яґоди і так далі, і так далі. Те, що
написано тут, є набагато менше, що було насправді. І про це нам, мабуть, треба
пам’ятати. Так що робота є правдивою. І врешті, може, останнє питання, чи ця ро-
бота є вкладом в українську історичну науку. […]. (Оплески)”.
До речі, у його публіцистиці, де він переглядав поточну історіографію, пробле-
ма правдивості та фальшування історичної істини не лише присутня, а й для певних
періодів, здається, навіть провідна. Шкодую, що цю проблему тепер намагаються
якось обминути. Виглядає так, що історична наука безморальна, себто у прямому
сенсі аморальна. Це неправильно.
Цікаве свідчення дала мені фундаторка Архіву-музею літератури й мистецтва
у київському софійському подвір’ї Людмила Андріївна Проценко. Готуючи каталог
колекції документів6, вона стала співавторкою Ярослава Романовича, чим явно пиша-
лась. Отже, вона якось запитала Крип’якевича, чи вважає він Дашкевича за свого
учня. Крип’якевич відповів, що, на жаль, його учнем він не був: “Він сам”. Себто,
5 Йдеться про його ув’язнення.
6 Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369–1899 / Упор.
Я. Р. Дашкевич, Л. А. Проценко, З. С. Хомутецька. – К., 1971. – 184 с.
726
MISCELLANEA
він створив себе сам. Син знаменитих галицьких діячів, статті про яких увійшли до
“Енциклопедії українознавства” з портретами, Ярослав Романович увійшов у со-
вєцький період історії вже сформованою людиною. Він належав до львівської “сме-
танки”, як називали в Галичині горішній соціальний прошарок. Залюбки згадував у
“Постатях”7, де саме відпочивав з мамою того чи іншого літа і зблизька спостерігав
Донцова й Маланюка.
У ті роки нікому не спало б на думку (як залюбки роблять тепер) назвати ко-
гось із маланчуків8 політичною елітою, адже вони були контрелітою. У повоєнні
роки слова “еліта” ще якось навіть не було в обігу. Цитата: “Як бачу тепер, особливо
багато допомогла мені в моїх нарбутознавчих пошуках Марія Володимирівна Тру-
бецька (14/26 березня 1897 – 16 березня 1976), учениця розстріляного 1937 р. Ми-
хайла Бойчука. Вона мешкала біля оперного театру, над художнім салоном. У колі
друзів своєї молодості, які створили не що інше, як таємний орден, їй, княжні, при-
чепили просту, але зі смаком витворену дефініцію: «Із Рюриковичів». Смак вигадки
полягав, розуміється, в тім, що всі чудово знали: Трубецькі історичні були не Рюри-
ковичі, а Гедиміновичі. Але я хочу заприсягтися, що за всі роки наших зустрічей і
бесід я жоднісінького разу не чув від Марії Володимирівни Трубецької такого попу-
лярного й кумедного в конкретних контекстах слова «еліта». Вона його взагалі не
вживала”9.
Тодішня еліта була справжня по суті, а не за посадою (за згодою, як формулю-
ють тепер)10. Тож Дашкевичеві молодечі оцінки обростали новими враженнями,
формуючи цілком певну органічну традицію. Про українську еліту у нас писали
Наталя Геркен11 і, природно, Дмитро Донцов12, Богдан Крупницький13, Богун Іри-
на, що прокоментувала Антонія Подразу14 і, природно, Ярослав Дашкевич.
Чи вживали у старому Львові слово вундеркінд? Ярослав Романович почав у
20 (двадцять) років. Свою першу розвідку, і то цілком зрілу, про систему словника
псевдонімів, криптонімів і криптограм, він надрукував 1947 р. в київському бібліо-
течному збірнику, наклад якого було знищено15.
Варіантів було принаймні два. Він зробив вибір – лишився з матір’ю (обох
було ув’язнено; † 11 липня 1963 р. у Львові16), а не з батьком (його не стало 12 січня
7 Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / Упор.
М. Капраль, Г. Сварник, І. Скочиляс. – 2-ге вид, випр. й доп. – Львів, 2007. – 808 с.
8 Йдеться про Валентина Юхимовича Маланчука (1928–1984), одного з найзав-
зятіших українофобів – у стислому сенсі слова, ворога народу (Лозицький В. Політбю-
ро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки, 1918–1991. – К., 2003 – С. 222).
9 Білокінь С. На зламах епохи: Спогади історика. – Біла Церква, 2005. – С. 178.
10 Державно-правова еліта України / Ред. кол. В. В. Медведчук та ін. – [К., 2009]. –
199, [1] с. Замість портрета М. Драгоманова вміщено портрет І. Шмальгаузена (с. 31).
11 Геркен Н. Про касту кавалєрів і про гаспидів // Батава. – Бухарест, 1941. –
№ 2–3. – Березень–квітень. – С. 17–22.
12 Донцов Д. Головні прикмети провідної касти // Там само. – С. 1–8. Підп.: Д. Д.
13 Крупницький Б. До характеристики української еліти: Елементи ініціятиви і твор-
чости // Бюлетень НОУС. – Берлін, 1945. – Ч. 9–10. – С. 5–18. Читано на інавгураційних
сходинах “Мазепинця” дня 18 листопада 1944 р.
14 Богун І. Еліта і народ // Наша культура. – Варшава, 1981. – № 6 (278). – Червень.
15 Дашкевич Я. Словник псевдонімів, криптонімів, криптограм: (Спроба системи) //
Науковий збірник Бібліотеки Академії наук УРСР. – К., 1947. – Ч. І. – С. 26–50.
16 Його ж. Постаті. – 2-ге вид. – С. 576.
727
MISCELLANEA
1975 р. в Куфштайні17), якого також любив. Навіть спеціально їздив, коли виникла
можливість, на його могилу. Коли в мене з’явився дубль книжки “Артилерія січо-
вих стрільців”18, я припустив, що він її має, але вирішив, що й мій дублетний при-
мірник йому знадобиться. Він цієї книжки, на диво, ще не мав і сказав із притиском,
що відтепер вдячний мені довіку.
Ярослав Романович не пішов на Захід 1944 р. не те що з батьком, а не пішов
взагалі – інший варіант, який, зрештою, теж цікаво тепер прорахувати. Очолював
би якусь еміграційну структуру, редагував журнал чи газету? Від такого шляху відмо-
вився свого часу Михайло Грушевський і такого шляху не вибрав ніколи й Я. Даш-
кевич. Він завжди намагався переконати інших і самого себе, що в цьому навіть не
розкаювався. За кордоном Дашкевич таки друкувався – здебільшого французькою
мовою, але все про вірмен – про жодного зі своїх тодішніх чи пізніших (у будь-
якому випадку, нелегальних) – героїв. Готувався до офіційної стезі за умов незалеж-
ності? Вірив у незалежність чи просто так сталося? Працював для незалежності,
щойно відкривалась така можливість.
Легко тепер кожному історикові партії просторікувати, що він опирався котро-
мусь із партійно-номенклатурних кланів (перебуваючи в іншому клані!). У травні
1995 р., дорогою до Вінниці, де мала відбутись конференція, я посварився раз з
Лесею Никанорівною Падун-Лук’яновою. Вона шанувала есерів (есеркою була, на
жаль, і її матір), а я доводив, що вони просто не дорвались до повноти влади, хоч
були марксисти, тобто такі самі, як большевики. Інший діяч чи діячка мали свою
причину героїчно “мовчати”, – у важкі часи не всі могли спромогтися на творчість.
Хтось пускався берега: в заплату одержував допуски до найпотаємніших джерел.
А тоді вже розраховувався з представниками політичної еліти (який нонсенс!) за
допуск до старих документів коментарями до найсвіжіших і, не виключено, навіть
виконанням поточних оперативних доручень. Дашкевич зробив свідомий політич-
ний вибір, який став його вибором життєвим. Він ходив туди, де міг розраховувати
на ефективну роботу в українській історіографії. За таке щастя міг заплатити доро-
го. Так минуло його життя. Що ж, визначивши свою мету, він її досягнув. Йому
пощастило.
Вчений відбув в ув’язненні 6 років 5 місяців 24 дні: з 10 грудня 1949 р. до
2 червня 1956 р.19.
Сумарно 21 рік він перебував без роботи: то його приймають, то звільнять.
Вперше він став безробітним того самого 2 червня 1956 р., коли вийшов у “велику
зону” (нижня рамка). Востаннє, вже остаточно, став на державну службу 1 листопа-
да 1990 р. (горішня рамка). Більше того, ще 15 липня 2005 р. влада незалежної (?),
точніше, постгеноцидної України вилучила приватні папери Дашкевича, ще не офор-
млені як державна власність20 . Інакше кажучи, з 1949-го по 2005-ий, тобто ВСЕ
ЙОГО ЖИТТЯ, режим бавився з Дашкевичем – то прибере, то пустить. Остаточно
йому не вибачили ніколи – ні його батьків, ані того, що він лишився живий.
17 Там само. – С. 590.
18 Дашкевич Р. Артилерія січових стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота. –
Нью-Йорк, 1965.
19 Ярослав Дашкевич: Біобібліографічний покажчик / Укладач М. Кривенко – Львів,
2006. – 263 с.
20 Львівська архівна справа: Хронологія подій // Вісник Комітету захисту архівів. –
Львів, 2006. – Ч. 1. – Січень. – С. 21.
728
MISCELLANEA
Людина з потужним громадсько-політичним нервом, виразний націоналіст, –
якби не обставини, він був би передусім українським істориком, це однозначно.
Але Дашкевич мав совєцький паспорт, і це зобов’язувало. Повернувшись зі Спась-
ка (Карлаґ) до Львова, у відділі історії України Інституту суспільних наук зайняв
посаду бібліографа й почав з вивчення історії КПЗУ, але вже 1963 р. з комуністич-
ною тематикою закінчив. Навіть опрацьовуючи її таки в науковому ключі. Оволо-
дівши вірмено-кипчацькою, половецькою мовою, уже 1961 р. надрукував джерело-
знавчо-історіографічну розвідку про вірменські колонії21 . Цитата: “Протягом дов-
гих років джерелознавство, прикладні емпіричні дослідження, медієвістика являли
собою взагалі такі екологічні ніші, де легше дихалося і куди раз за разом спускали-
ся, бувало, й начальники, щоб відчути себе людьми й подихати свіжим повітрям”22.
Щоб здобути реноме легального фахівця із вузьких і неактуальних спеціальних дис-
циплін, Я. Дашкевич видав російською мовою монографію “Армянские колонии на
Украине в источниках и литературе XV–XIХ веков” (1962), збірник документів
“Украинско-армянские связи в XVII веке” (1969). Ці праці призначалися не тільки
для вузьких фахівців братньої Вірменії, а й для купки читачів в Україні, краще ска-
зати – для святої науки. Окремо стоїть згаданий уже “Каталог колекції документів
Київської археографічної комісії 1369–1899”, упорядкований у 1971 р. у співав-
торстві. Інше окреме місце займає ще одна книжка – “Каменные бабы причерно-
морских степей” (1982; разом з Е. Триярським). Коли до Львова на Козацьку, 11-А,
де жила родина, приїхала теща – мати Людмили Шереметьєвої, вона побачила в
зятя на книжкових полицях грубі теки матеріалів з написами “Баби”, “Баби”, “Баби”,
що викликало серйозні розмови.
У ті роки в житті Ярослава Дашкевича був ще один переломний момент –
5 грудня 1988 р., його промова на засіданні українознавчого клубу “Спадщина”, що
існував при Будинку вчених АН УРСР у Києві. З тексту його доповіді видно, на
яких вершинах українознавства він стояв ще тоді, коли ходив без роботи, а пред-
ставники “політичної еліти” щербицькі й маланчуки не давали працювати. За боль-
шевиків учений не писав чи майже не писав про своїх пізніших героїв – ні про
Хмельницького чи Тетерю, Мазепу чи Грушевського, Липинського чи Лонгина
Цегельського, не кажучи про Коновальця. Про Хмельницького він почав писати
1992 р., про Тетерю – 1994 р., про Мазепу – 1994 р. і лише про Грушевського трохи
давніше – того самого 1988-го. Того, далекого вже від нас, року він не мав за собою
ані монографій, ані навіть якихось помітних праць про українських діячів чи ук-
раїнські справи. Виходить – аби не Горбачов, міг би й померти львівським (про-
вінційним, мовляв!) диваком, не маючи жодної книжки з українознавства.
Справді, він дуже багато зробив для Вірменії. Для нього це було просто необ-
хідно. У такій ролі він став легальним доктором наук, професором, у 1996–1997 рр.
очолював експертну комісію з історичних наук Вищої атестаційної комісії України.
І Дашкевич хапливо наздоганяє втрачене: використовує будь-яку трибуну, рік за роком
інтенсивно друкується в регіональній газеті “Ратуша”, в інших часописах, у київ-
ському “Шляху перемоги”.
21 Дашкевич Я. Джерела і література про вірменські колонії на Україні в XVI ст. //
Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. – К., 1961. – № 6. –
С. 70–79.
22 Білокінь С. Чи маємо ми історичну науку? // Наше минуле. – К., 1993. – Ч. 1 (6). –
С. 12.
729
MISCELLANEA
І почався цей злет з його епохального виступу на “Спадщині”. У “Датах” його
життя й діяльності зазначено, що його доповідь “стала переломним пунктом у по-
верненні М. Грушевського в українську історичну науку”23. Тут можна було б дода-
ти “і в поверненні Дашкевича”. Але до свого арешту 1949 р. у тій легальній чи
офіційній науці він ще майже не побував, тобто можна сказати точніше – про пере-
ломний пункт в освоєнні чи навіть завоюванні офіційної науки. Якщо він спершу й
мав ілюзію завоювання, то невдовзі її позбувся. Номенклатура своїх позицій не зда-
вала й ніколи не здала. Згадаймо, як у Президії НАНУ його двічі провалювали на
член-кора (щоразу офіційні історики знаходили претендентів достойніших). Зга-
даймо прихід до львівського архіву львівських же таки міліціянтів 15 липня 2005 р.
і добре зрежисируваний скандал в архіві. Нарешті, в моєму примірнику його біо-
бібліографії до помилкової дати “2006 – удостоєний звання «Герой України»” перед
першим словом він поставив від руки “не”. Спасибі, з 1990 р. його вже не викидали
з роботи. “А могли б і ножем”, – сказав би товариш Сталін. Що ж до Дашкевича, то
він мав причини бути некомунікабельним.
Стенограму його доповіді про Грушевського чи радше відредаговану стено-
граму (“Сарбей: Пхе!”24) опубліковано. Повторюю, це 1988 р. Грушевський, Липин-
ський, Іван Крип’якевич, Донцов, Коновалець, Роман Шухевич (Чупринка) – ось
головні герої його могутньої книжки “Постаті”. Байдуже, що на звороті обкладин-
ки першого видання – портрет митрополита Йосифа Сліпого, якому автор присвя-
тив лише коротенький спогад. Інакше кажучи, це реклама не Дашкевича, а Юрія
Коха, але то вже таке. Формально це ніби збірник праць різних років. Тут справді є
його дипломна робота 1949 р. “Іван Франко як театральний критик”. Кілька робіт
датуються першою половиною шістдесятих, вони майже всі з історії українсько-
вірменських стосунків. Але вся решта належить до років незалежності, і тематично –
це Україна, український Львів. Ось що дала незалежність конкретно взятому істо-
рикові, нехай сам він застерігає, що незалежність сучасна, реальна значною мірою
фіктивна.
І все-таки про Ілька Борщака Дашкевич вперше написав 1991 р., про батьків –
Олену Степанів й Романа Дашкевича – 1994 р., Надію Суровцову – 1996 р., Романа
Бжеського – 1998 р., В’ячеслава Липинського – 1996 р., Євгена Маланюка – 1999 р.,
Дмитра Донцова та Євгена Коновальця – 2001 р., Йосифа Сліпого й Романа Шухе-
вича – 2002 р., Лонгина Цегельського – 2003 р., Вільгельма Габсбурґа – 2005 р. Це,
повторюю, були очевидні здобутки незалежності.
Не розумію одного, навіщо глибоко продуману й добре структуровану доповідь
про Грушевського Дашкевич назвав у своєму житті випадковою: “Хочу сказати, що
на сьогоднішню доповідь Сергія Івановича я потрапив цілком випадково”25, – чи-
таємо на сторінках цього тому. Ярослав Романович зателефонував мені (здається, з
Москви), і я запросив його на вечір “Спадщини”, так що він підготувався до висту-
пу дуже ґрунтовно. Навіть переносили для того дату. Прочитайте текст, прошу, –
яка ж це імпровізація?!
У давні роки, захопившись у зв’язку з Нарбутом геральдикою, я сказав комусь
у Львові, мовляв, гарно було б укласти альбом гербів на львівських кам’яницях.
23 Ярослав Дашкевич: Біобібліографічний покажчик. – С. 20.
24 Дашкевич Я. Постаті. – 2-ге вид. – С. 367.
25 Там само. – С. 366.
730
MISCELLANEA
І пригадую, як запала важка мовчанка. Тоді я ще не усвідомлював як слід, що стара
львівська нерухомість була чия завгодно, тільки не українська. Економічно потужні
поляки захопили нашу західну “окраїну”, але альбом польських гербів тільки зміцнив
би стару неправду. Свого часу планувалася серія по всій Україні типу “Історії міст і
сіл”. Виходять томи “Звід пам’яток історії та культури України. Київ”. Але коли
українська державність попри все зміцніла, спізнений у часі “Звід пам’яток міста
Львова” тепер якщо й можливий, як академічний факт, то така книжка документу-
вала б чуже наїзництво, окупацію.
Пишучи про Львів український, Ярослав Дашкевич показав, як він його ба-
чить. Мистецтвознавець Поліна Кульженко, яка після табору до Києва так і не по-
вернулась, казала мені: “Я вірю в дух, а не в кров”. Так само й Дашкевич розглядає
українців не за їхньою кров’ю, а за політичною свідомістю. Опинившись між різними
політичними бігунами, галичани орієнтувалися хто на Варшаву, а хто на Москву й
Петербург. Цілком політичний вибір, бо хто зараз розвиває історичну схему, умовно
кажучи, Филипа Свистуна26?! Та й наш дослідник трактував міжвоєнну Польщу як
напівполіційну державу, раз у раз торкаючись болючих для нього й досі польсько-
українських конфліктів. Він не міг забути, як улітку 1941 р. у Львові польські боїв-
ки вирізували українську інтелігенцію.
Стара Галичина, загалом Західна Україна знала різних українців. Не всі вони
були свідомі чи щирі. Якщо писати курс історії Львова чи Галичини, виходячи з
крові людей, довелося б залучити до такого курсу багато “забутих” – передусім,
потужну партію москвофілів, себто людей, що за українців себе взагалі не вважали.
Дашкевич згадував у “Постатях” голову “Русского народного совета Прикарпат-
ской Руси” Володимира Дудикевича з Коломиї, теж українця з походження, але опла-
ченого росіянина, і виводить його на марґінес своєї розповіді27. Характерно: удвох
із Євгеном Поповичем ми купували колись книжки в сина Дольда-Михайлика Доріа-
на, він мав гарні речі. Євгенові Оксентовичу випала коштовна колекція москвофіль-
ських альманахів-календарів – спершу великоформатних і дорогих, а далі все де-
шевших і простіших. Видно, як скінчились субсидії. Москва двадцятих-тридцятих
років російськомовних галичан не потребувала. Не російська політична ідея, а якась
інша національна або ще небувала безнаціональна маскувалась повним ходом під
вселюдську, всеохопну, трансконтинентальну, всесвітню. Справді-бо, нищити україн-
ську культуру, провадити етноцид – ще не означає прищеплювати культуру росій-
ську. Я бачив у Львові вулицю Верещаґіна, але чи так уже сильно насаджували там
Булґакова й Бердяєва, Ахматову й Цвєтаєву?!
Дашкевич не лише дослідник, а й активний просвітитель, причому його начер-
ки про різних діячів мають потужний мемуарний елемент. Якщо цей елемент, щед-
ро розкиданий то там, то тут по восьмистах сторінках його праці, послідовно ви-
збирати й скласти докупи, вийшла б, попросту сказавши, книжка спогадів, якої він
не написав. З надр своєї потужної пам’яті автор визбирав відомості, що навіть, зда-
валося б, чистої води українські діячі Євген Коновалець, Володимир Кубійович,
Роман Бжеський походили теж не з українських, а цього разу вже польських чи
українсько-польських родин, а ми знаємо, як багато вони, а за ними, скажімо, зако-
хана в Михайла Бойчука Софія Налепинська зробили для України. Отже, “Постаті”
26 Див.: Прикарпатская Русь под владением Австрии / Написал Ф. И. С. – Львов:
Изд. О. А. Маркова, 1896. – Ч. 1–2.
27 Дашкевич Я. Постаті. – 2-ге вид. – С. 571.
731
MISCELLANEA
Ярослава Дашкевича присвячено передусім історії української Галичини, столи-
цею якої був золотоверхий Київ.
Його “Постаті” – про український Львів. Навіть вірмени чи росіяни згадують-
ся в нього остільки, оскільки вони працювали для України. Магістральна тема Даш-
кевича – історія організованого українського політичного руху.
Подібним чином будував свою “Історію України-Руси” Михайло Грушевський –
в масиві історичного процесу на нашій території він вибирав рух українства28.
А наш сучасник Я. Дашкевич розповідає, що “західна вітка українського народу ще
у ХІХ ст. міцно увійшла в європейське суспільство, існувала політично структуро-
вана нація (краще структурована, як тепер), яка, незважаючи на різні політичні течії
і напрями, вся від першої чверті ХХ ст. жила єдиним бажанням: утворенням неза-
лежної Української держави”29.
У цьому відношенні старий український Львів мав навіть певні переваги перед
старим українським Києвом, адже до Старої громади Володимира Антоновича, Олек-
сандра Кістяківського й Павла Житецького військовики не входили. А коли в червні
1917 р. на Другий військовий з’їзд прибув до Києва уже згадуваний Роман Бже-
ський, запропонувавши підняти загальне повстання проти Росії, діячі Центральної
Ради Петлюра й Порш вчинили йому відчайдушний опір30. Завжди сутужно було й
із українськими банкірами.
На початках незалежності Ярослав Романович дещо злегковажив старе началь-
ство: “Істориками, і безапеляційними, стали тепер усі: і прогорілі райкомівці, і пред-
ставники недавніх псевдонаук – історії КПРС, марксизму-ленінізму, наукового ко-
мунізму та наукового атеїзму”31. Він – і це, як бачимо, виглядало трохи наївно, –
шукав вихід у класичних формах діяльності наукових товариств – періодичних і
систематичних засіданнях з доповідями, їх обговоренням, дискусією32. Він вважав,
що “відродження справжньої української історичної науки, справжніх українських
гуманітарних наук мусить іти не лише зверху, від нечисленних чесних істориків-
фахівців, але також знизу, з рядів тих істориків, часто любителів, часто краєзнавців,
а дуже часто саме працівників музеїв різного рангу, бібліотек, архівів, які своїм
девізом на ціле життя поставили збереження правдивої непідфальшованої пам’яті
про минуле України”33.
Ми з колегами (М. Стріха, О. Гриценко, Ю. Марченко та ін.) створили (хотіло-
ся б!) альтернативне до АН УРСР Київське наукове товариство ім. Петра Могили.
На жаль, діаспора зробила ставку на київський офіціоз. Навіть для перереєстрації
забракло грошей, для того перереєстрацію й оголосили. Після яскравої промови
голови НТШ у приміщенні Центральної Ради виник проект об’єднати новостворені
28 Див.: Багалій Д. Акад. М. С. Грушевський і його місце в українській історіо-
графії: Іст.-критич. нарис // Червоний шлях. – 1927. – № 1. – С. 160–217. У скороченні:
його ж. Нарис історії України на соціяльно-економічному ґрунті. – Б. м.: ДВУ, 1928. –
Т. 1: Історіографічний вступ і доба натурального господарства. – С. 73–88.
29 Дашкевич Я. Постаті. – 2-ге вид. – С. 526.
30 Там само. – С. 550.
31 Дашкевич Я. Стан української історичної науки та завдання Наукового товари-
ства ім. Т. Шевченка // Дашкевич Я. Україна: вчора і нині. – К., 1993. – С. 11.
32 Там само. – С. 14–15.
33 Дашкевич Я. Відновлення історичної пам’яті народу та розвиток музейництва //
Дашкевич Я. Україна: вчора і нині. – С. 22.
732
MISCELLANEA
наукові товариства в альтернативну Українську академію наук, що продовжила б
знищену. Зібралися Василь Кук, Ярослав Дзира, Арнольд Перковський. Дружина
пішла по торт. Чекали на Ярослава Романовича, який мав би стати на чолі. Але він
лише зателефонував і ніколи не прийшов сам. За винятком Арнольда Леонідовича,
який вичікував, усі, виходить, були багато наївніші. Дашкевич встиг зрозуміти, що
досвідчена номенклатура, той самий наш офіціоз легко і вправно перехопить і фінан-
сові потоки.
Ярослав Романович чітко документував становище історичної науки своєї доби.
Активно беручи участь у її формуванні, він лишив чудові джерела для майбутніх
аспірантів, які в тому розбиратимуться. На жаль, із його надій мало що змогло реа-
лізуватися. Він не одержав особливої підтримки ні в дальньому зарубіжжі, ані в
постгеноцидній Україні. Поліграфічна якість його збірників “Україна в минулому”
(1992–1996) за браком грошей доволі слабка.
Дивний симбіоз утворився у нього хіба що з фахівцем із співробітництва СРСР
і Болгарії та участі в ньому Української РСР Павлом Степановичем Соханем. По-
віривши один одному й дуже поспішаючи, вони разом з 1990–1992 рр. намагалися,
здавалося б, надолужити згаяний час. Наслідок їхньої співпраці перед нами – у ви-
гляді, умовно кажучи, цілої шафи першокласних книжок.
Дашкевич пишався своєю відданістю пригнобленій Батьківщині. На його пе-
реконання, в цілому світі націоналізм – почуття, що підтримує гноблених та упослі-
джених, – воює проти глобалізації, європеїзації та інших квазіуніверсальних ідей,
за якими ховається щось інше. Якщо, борючись проти українського націоналізму,
на резонансній трибуні одеського конгресу МАУ деякі доповідачі запевняли при-
сутніх, що Шевченко – не Кобзар, Франко – не Каменяр, а Леся Українка – теж не
хтось, то для націоналіста Дашкевича Шевченкові слова:
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте, –
це “заповіт геніального поета”34. Ідучи вже до кінця, харизматичний лідер новочас-
ного організованого українства Ярослав Дашкевич висловив свою думку про Віктора
Петрова35. Він так само, як і В’ячеслав Брюховецький, розвідницько-акваріумної
справи Петрова на руках не мав, але стверджував, що той – “провокатор і росій-
ський комуністичний шпигун, закамуфльований під третьорядного літератора і вче-
ного”36. Взагалі навіть дивує рішучість Дашкевича, з якою він спалював за собою
всі мости: “Та й я дивився з недовір’ям на теорію і практику дисидентства”37, –
писав він. Коли й де тільки міг, декларував свою однозначну й цілком послідовну
філософію. Цікаво простудіювати його місце серед інших мислителів нашої доби:
хто з них залежний, від кого залежний, хто ще інший незалежний? Дашкевич не
бачив України в полі дії якогось чужинецького політичного бігуна, для нього взає-
34 Його ж. Постаті. – 2-ге вид. – С. 739.
35 Корогодський Р. Сюжет для великого роману, або Полон і межі можливого //
Кур’єр Кривбасу. – 2003. – Ч. 162. – Травень. – С. 129–177; Ч. 163. – Червень. – С. 87–120;
Москаленко М. Микола Зеров: доля і доробок // Зеров М. Українське письменство. –
К., 2003. – С. 1258, 1262–1270.
36 Дашкевич Я. Постаті. – 2-ге вид. – С. 529.
37 Там само. – С. 562.
733
MISCELLANEA
модія з іншими народами можлива, якщо все-таки за українцями залишиться до-
стойна роль. УПА, твердить він, була загальнонародною армією, практично навіть
понаднаціональною антикомуністичною армією, оскільки у її складі були націо-
нальні відділи, а представники різних національностей перебували в рядах УГА з
росіянами та євреями включно.
Здається, це не екстравагантні побудови кабінетного харизматика. Ярослав
Дашкевич бачив реальну потугу українства: “В Югославії збройний антикомуні-
стичний рух придушено протягом неповного року після захоплення влади комуніста-
ми Тіта. В Прибалтиці, найбільше в Литві, зелені брати активно діяли приблизно
рік-півтора. У Польщі уряд т. зв. національної єдності утворився через місяць після
закінчення війни і за рік-півтора підірвав усі шанси підпільної антикомуністичної
боротьби. Чехословаччина, Румунія, Болгарія, не кажучи вже про Східну Німеччи-
ну і Східну Австрію, покірно схилили голови і склали руки без наміру творити будь-
яке антикомуністичне, а тим більше збройне підпілля. Угорщина відродилася до
боротьби лише через більше як десять років. Єдина Україна, незважаючи на фор-
мальне закінчення Другої світової війни, ще п’ять років – під керівництвом свого
генерала Романа Шухевича – вела завзяту боротьбу з озброєним до зубів ворогом,
переможцем у війні”38. Повстанці протистояли сатанинській машині, імперії зла.
На думку В. Брюховецького, куратори Віктора Петрова з кремлівської розвід-
ки зарубали йому першу редакцію його знакової праці про масовий терор. Другу
редакцію Іван Кошелівець почав друкувати у своїй мюнхенській газеті з її першого
числа39. І ось що, власне, куратори відхилили, домовившись із ним нібито про карт-
бланш: “Ніде і ні в чому знищувальні тенденції большевизму не виявлялися так
гостро, з такою, сказати [б], невідхильністю, як в ставленні до української інтелі-
генції. […] Од найвидатніших учених, ми[с]тців і письменників з світовим ім’ям і
визнаною європейською славою і до найнепомітніших сільських учителів і коопе-
раторів, уся українська інтелігенція була приречена на згубу”40. Це яскраві аналі-
тичні міркування, але, хоч би там що, Петров все-таки працював на імперію. Чому
і в окупації, й на еміграції йому дозволили писати проти неї? Відповідь може бути
одна, – щоб для неї він зробив щось незрівнянно більше.
Але були й інші діячі. Опір імперії зла чинили не лише політики41, а й українські
інтелектуали. Зокрема всі, хто протистояв марксівській догмі з “Маніфесту Комуні-
38 Там само. – С. 739.
39 Петров В. Українська інтеліґенція – жертва большевицького терору // Україн-
ська літературна газета. – Мюнхен, 1955. – Ч. 1. – Липень. – С. 2, 8. У передмові зазна-
чено: “Цю працю Віктора Петрова (Домонтовича) ми друкуємо тут повністю з фото-
копії ориґінального рукопису, який зберіг і зберігає в себе білоруський літературозна-
вець Антон Адамович. […] Рукопис має 89 сторінок машинодруку, виправленого рукою
Віктора Петрова. Крім цього основного тексту, є ще 55 сторінок рукопису з таким са-
мим заголовком, але не закінченого. Видимо, це був перший варіянт початку цієї праці”.
На першій сторінці рукопису авторовою рукою проставлено дату – 17 березня 1944 р.
Петров був викрадений не раніше вечора 18 квітня 1949 р. в Мюнхені (Українське сло-
во. – Бльомберг, 1949. – Ч. 24. – 19 червня).
40 Брюховецький В. Factum est factum: Біобібліоbrioukhія. – К., 2010. – С. 94.
41 Рух опору в Україні, 1960–1990: Енциклопедичний довідник / Гол. ред. О. Зін-
кевич; ред. кол., авт. ст. О. Зінкевич, Г. Панчук, О. Голуб, О. Обертас, М. Трущенков. –
К., 2010. – 804 с.; 56 іл.
734
MISCELLANEA
стичної партії” про відміну права спадкування42, тобто хто намагався відновити
зв’язок часів.
У наші дні багато хто поспішає сказати про Дашкевича як про українського
історика число один. На моїх очах жили гуманітарії нехай інакшого плану, але тако-
го самого формату чи калібру. Такої освіти, яку здобув в імператорському Харків-
ському університеті мистецтвознавець Стефан Таранушенко, у наступні покоління
після нього не міг здобути ніхто, хіба що самотужки. Власні ґрунтовні наукові студії
Стефана Андрійовича визначали нові наукові напрямки43. Цього мало. Ще до свого
арешту вночі проти 14 жовтня 1933 р. він системно документував пам’ятки україн-
ської архітектури і взагалі мистецтва. Ніхто інший не подужав лишити по собі таку
кількість світлин і креслеників тих пам’яток, що в наступні роки здебільшого з тією
самою системністю погинули. Ще не все. На основі своїх давніх матеріалів, що
чудом вціліли, вже після звільнення, по війні Таранушенко написав свої вершинні
наукові праці. Його головну монографію, присвячену архітектурі старовинних де-
рев’яних храмів Лівобережжя, під час підготовки до друку (1976) ледве не перепо-
ловинили44. Уже в умовах незалежності дещо з його праць у “Записках Наукового
товариства імені Шевченка” видав Василь Пуцко. А деякі його монографії не ви-
йшли й досі. Таранушенко помер у розпал маланчуківщини 13 жовтня 1976 р. у
кімнатці нужденної комуналки (Київ, вул. Димитрова, 6, помешк. 27, 14,3 кв. мет-
ра), забитій абсолютно не потрібними його сучасникам рукописами й своїми уні-
кальними матеріалами.
Ось два масиви національної культурної спадщини – Ярослава Дашкевича й
Стефана Таранушенка. Обоє вони побували в ув’язненні. Стоячи на сторожі націо-
нальної пам’яті, свято вірячи в незнищенність України, обоє створили й лишили по
собі пам’ятки потужної величі й незрівнянної краси. Вченим такого самого форма-
ту був і великий бібліограф Федір Максименко45.
Ризикуючи собою, в умовах державного терору Федір Пилипович збирав мате-
ріали про україністичні видання, які не було реалізовано внаслідок наступу боль-
шевизму. Рятував і збирав верстки й примірники заборонених видань. Володів ши-
рокою інформацією про українознавство 1920-х рр., зокрема про репресованих вче-
них. Зберіг низку рукописів Володимира Міяковського, Олександра Оглоблина,
Василя Різниченка. Маючи обмежені видавничі можливості, відродив характерний
для ХІХ ст. жанр ученого листування. Користуючись величезним авторитетом се-
ред фахівців, впливав на розвиток гуманітарних студій 1960-х – початку 1980-х рр.,
передусім у галузі книгознавства та краєзнавства. Консультував великомасштабні
проекти з української та світової бібліографії (П. Кеннеді Ґрімстед, І. Кауфман,
І. Корнєйчик). Репрезентуючи українську науку, його праці включались до списків
42 Маркс К., Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії // Маркс К., Енгельс Ф.
Твори. – К., 1959. – Т. 4. – С. 414.
43 Таранушенко С. А. Наукова спадщина: Харківський період. Дослідження 1918–
1932 рр. – Харків, 2009. – 432 с.
44 Його ж. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України. – К., 1976.
45 Білокінь С. Повсякденні турботи повоєнних книгознавців: за листуванням Фе-
дора Максименка // Збірник пам’яті українського бібліографа Федора Максименка. –
Львів, 2008. – С. 48–135; його ж. Максименко Федір Пилипович // Енциклопедія історії
України. – К., 2010. – Т. 6. – С. 456–458.
735
MISCELLANEA
умовних означень цитованої літератури, вміщуваних в узагальнюючих загальносо-
юзних та українських бібліографічних працях46. Саме Дашкевич наприкінці Макси-
менкового життя підказав мені написати про нього ще один, важливий для нього
матеріал47.
Що присвічувало в житті Таранушенкові, Максименкові, Дашкевичеві? Надія –
та, що вмирає остання, і святе безумство.
Сергій Білокінь (Київ)
46 Максименко Федір Пилипович // Енциклопедія історії України. – С. 456–458.
47 Білокінь С. Праці Ф. П. Максименка в галузі краєзнавчої бібліографії // II Рес-
публіканська наукова конференція з історичного краєзнавства. – Вінниця; К., 1982. –
С. 48–50.
Ще й досі, коли сідаю за комп’ютерний стіл писати чергового некролога про
Ярослава Романовича Дашкевича, не можу дати ради зі своїми почуттями – горло
стискають характерні судоми, очі стають вологими, а в голові калейдоскопічно про-
бігають фрагменти спогадів про численні розмови з Дашкевичем, робочі наради і
зустрічі мимохідь із ним у коридорах Центрального державного історичного архіву
на площі Соборній, на вузьких львівських вуличках і в кімнатах Наукового товари-
ства ім. Шевченка. Я ніколи не був із Ярославом Романовичем у близьких стосун-
ках і не належав до тісного довірливого кола його друзів і приятелів. Але ті 18 років
“сидіння” у Львівському відділенні Інституту української археографії та джерелоз-
навства ім. М. С. Грушевського НАН України (спочатку у просторій кімнаті архіву
в колишньому приміщенні товариства Св. Анни, а з 1997 р. – на третьому поверсі
академічного будинку на Винниченка, 24) у вирішальний спосіб позначилися на
формуванні мене як особистості й науковця та назавжди визначили світоглядні до-
роговкази.
Уперше я, тоді студент 3-го курсу історичного факультету Львівського держав-
ного університету, побачив Я. Р. Дашкевича навесні 1989 р. на одному з мітингів,
організованому Народним рухом України біля пам’ятника Іванові Франку. Вже тоді
мене вразила, на тлі інших відомих постатей Доби Незалежності, горда і незалежна
постава Ярослава Романовича, підкреслено індивідуальний нетрадиційний стиль
одягу, довге волосся, повільна і виважена манера говорити, чітка й послідовна логі-
ка викладу думок, вміння акцентувати на головному, принциповість і навіть певна
різкість у відстоюванні своїх поглядів. Познайомився я з майбутнім Учителем аж
узимку 1991 р., за посередництвом проф. Миколи Григоровича Крикуна, який саме
тоді керував моєю дипломною роботою. Предметом наших перших зустрічей була
практична підготовка до видання наукового збірника “Україна в минулому”, а та-
кож моя “кар’єра” – праця у Львівському відділенні й вибір теми кандидатської
дисертації.
Ігноруючи, врешті-решт, бюрократичні перепони (відсутність у нас прописки і
житла у Львові), Ярослав Романович домігся в березні 1993 р. мого і моєї дружини
Ірини переведення з Тернополя (з обласного архіву й краєзнавчого музею відповід-
но) на постійне місце роботи в Інститут археографії. Наша з дружиною поява у
Львові була не тільки другим “чудесним воскресінням” в улюбленому місті, а й
продуманим і, як виявилося на довшу перспективу, дуже вдалим “менеджерським”
кроком Учителя. Дашкевич зібрав навколо себе гроно молодих дослідників (Андрій
736
MISCELLANEA
Гречило, Мирон Капраль, Ярослав Федорук, Надія Халак та ін.), сформувавши та-
ким чином повноцінне наукове середовище, яке тепер називають львівською архео-
графічною школою1. Саме завдяки цьому в останнє двадцятиріччя ми мали уні-
кальну можливість бути причетними до інтелектуальної національної традиції, яку
сповідував і носієм якої був Дашкевич. Створена ним у Львівському відділенні не-
повторна атмосфера творчої свободи, почуття власної гідності, взаємоповаги й віри
у своїх колег, його шляхетне вміння бути “поміж нас” і водночас “над нами”, макси-
мально сприяли освоєнню фактично “з чистого аркуша” нових для незалежної Украї-
ни напрямків вітчизняної історії. Національно зорієнтована історіософія Я. Р. Даш-
кевича, що суттєво впливала й впливає на історичну науку в сучасній Україні, по-
єднувалася з його щирою турботою про підготовку кваліфікованих наукових кадрів.
Пишучи про Ярослава Романовича, автори зазвичай наголошують на його уні-
кальності й величі саме як патріота України й видатного вченого. Тим часом особи-
сте багаторічне спілкування з Учителем відкрило нам іншого Дашкевича – надзви-
чайно скромну і навіть сором’язливу людину, уважну до інших, делікатну в люд-
ських стосунках, турботливого опікуна для нас, молодих співробітників Львівсько-
го відділення. Він не шкодував свого часу для тривалих розмов на наукові й позана-
укові теми, читання наших перших неоковирних текстів та лобіювання інституцій-
них і навіть приватних справ у різних закладах Львова і Києва. Ярослав Романович
виявляв демонстративну рівність з нами і мав дивовижну довіру до наших початку-
ючих ініціатив. Для прикладу, в усіх випусках уже згадуваного часопису “Україна в
минулому” (1992–1996, вип. 1–9) Дашкевич, поряд зі своїми недосвідченими учня-
ми, фігурує як звичайний, рядовий член редколегії. Він також із розумінням і навіть
гумором ставився до нашого молодечого запалу й максималізму, що неминуче про-
вадили до нерозважливих кроків і дій. Пригадую, коли одного разу я намагався
“рішуче” вимагати у Вчителя наведення “порядку” в кадровій політиці Львівського
відділення, він попросив мене вийти за двері. Однак коли я наступного дня першим
прийшов на роботу, то Ярослав Романович заявив, що бере свої слова назад, і запи-
тав, чи я готовий зробити те саме. Зайве говорити, що такі “університети” шляхет-
ності закарбувалися мені на все життя.
На щастя, Я. Дашкевич, на відміну від багатьох його близьких приятелів по
дисидентському руху, не пішов “у велику політику” й “депутатство”, залишившись
до кінця вірним історії – “вчительці життя”. У 1990-ті і перше десятиліття 2000-х рр.
Ярослав Романович відігравав унікальну роль передовсім в інтелектуальному житті
свого рідного Львова. І для пересічних львів’ян, і для місцевої влади й інтелігенції
він залишався живою легендою періоду національно-визвольних змагань, – як син
Романа Дашкевича (1892–1975), організатора парамілітарних товариств “Січ” і
“Луг”, генерала артилерії армії Української Народної Республіки, та Олени Степанів
(1892–1963), хорунжої Українських Січових Стрільців і професора географії Львів-
ського державного університету2. Він був носієм українських “до мозку кісток”,
некомуністичних за своєю суттю вартостей, що різко контрастували з назагал пост-
1 Загальне уявлення про кадровий потенціал, напрямки діяльності й творчі здо-
бутки Львівського відділення ІУАД подано у статті: Дашкевич Я. Львівська академічна
археографія // Український археографічний щорічник. Нова серія. – К.; Нью-Йорк, 2002. –
Вип. 7. – С. 55–67.
2 Див., зокрема, найновішу працю про них: Олена Степанів – Роман Дашкевич:
Спогади і нариси / Упор. Г. Сварник, А. Фелонюк. – Львів, 2009.
737
MISCELLANEA
радянською ментальністю і бюрократичними практиками, котрі, чого гріха таїти,
домінували у багатьох гуманітарних установах Львова, “перефарбованих” позірно
з червоних у синьо-жовті кольори. Що дуже важливо, Я. Дашкевич в умовах неза-
лежності зумів не тільки реалізувати свій творчий потенціал, сформований у добу
радянського тоталітаризму (це унікальний для тодішнього СРСР випадок!), а й успіш-
но “освоїти” його в українському інтелектуальному просторі, зберігши таким чи-
ном тяглість національної традиції у вітчизняній науці.
Ярослав Романович наполегливо пропагував (особливо в роки зростання авто-
номістичних настоїв у Галичині) києвоцентризм у наукових дослідженнях і послідов-
но наголошував на загальноукраїнському характері культурних, соціальних і полі-
тичних процесів в історичному розвитку різних регіонів. Учений виявився одним з
небагатьох інтелектуалів України, які як особистим прикладом, так і на інституцій-
ному рівні не тільки підняли рівень української академічної науки й позбавили її
провінційності, а й надали їй справжнього національного виміру, вдихнули у неї
нові ідеї та зробили “впізнаваною” у гуманітарному дискурсі Європи й, почасти,
Північної Америки. Я. Дашкевич, будучи (поряд з Ярославом Ісаєвичем, Омеляном
Пріцаком та Ігорем Шевченком) добре знаним у світі дослідником, – не в останню
чергу через вражаючу ерудицію та міждисциплінарність (зокрема, у візантиністиці
й сходознавчих студіях), – перетворився на, можливо, найталановитішого в неза-
лежній Україні популяризатора національної історичної спадщини, опублікувавши
сотні блискучих есеїв.
Ця особливість творчої біографії Метра української історіографії суголосна з
іншою обставиною його життєвого шляху – заанґажованістю у дисидентському русі
в радянські часи та активною участю в громадському житті Львова й України зага-
лом у роки незалежності. Він незмінно наголошував, що нове покоління україн-
ських учених не має права жити “в якійсь недоступній башті зі слонової кості”,
а повинно бути вірним Українській державі – хоч би якою вона була недосконалою,
і доносити правду про минуле ширшому загалові. Хто бував у Львівському відділенні
по вівторках і четвергах – той бачив, якою барвистою за віком, віросповіданням,
національністю, політичними уподобаннями та соціальним походженням була веле-
людна черга до кабінету Ярослава Романовича. Ми щиро дивувалися його терпля-
чості й увазі до, здавалося б, дріб’язкових прохань “маленьких українців” та непо-
хитній принциповості в розмовах з різними публічними політиками й відомими
дослідниками.
* * *
Професор, доктор історичних наук Я. Р. Дашкевич народився 13 грудня 1926 р.
у Львові. Свій яскравий і водночас тернистий шлях у науку Ярослав Романович
розпочав на студентській лаві філологічного факультету Львівського державного
університету. Після здобуття вищої освіти він працював бібліографом у Львівській
науковій бібліотеці та Інституті суспільних наук Академії наук УРСР (1944–1949,
1957–1966), завідувачем відділу в Музеї етнографії та художнього промислу (1967–
1972), начальником відділу допоміжних історичних дисциплін і старшим науковим
співробітником Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові (1973,
1974–1980). Маючи можливість, з наближенням до Львова Червоної армії влітку
1944 р., податися на еміграцію, Я. Дашкевич свідомо залишився з матір’ю в рідно-
му місті та в умовах комуністичної дійсності відстоював свої життєві принципи й
національну ідею. Таке рішення дорого йому коштувало, однак, наскільки відомо,
738
MISCELLANEA
він ніколи про це не шкодував, хоч і неодноразово зазнавав арештів, необґрунтова-
них звільнень з роботи, переслідувань за свої політичні переконання та участь у
дисидентському русі (зокрема, в діяльності Української Гельсінської спілки).
Тривалий час (1949–1956) був в’язнем сумління радянських концтаборів, а зго-
дом, вимушено, безробітним. Попри несприятливі життєві обставини, Ярослав Ро-
манович залишався відданим українській історичній науці, пишучи тексти пере-
важно “в шухляду” та винахідливо підтримуючи контакти із західним науковим
світом, де публікував свої численні статті (переважно під псевдонімами) у провідних
американських і європейських журналах, зокрема в “Harvard Ukrainian Studies”.
Незламний дух, самодисципліну і вражаючу відданість науці Дашкевича засвідчу-
ють спогади Марти Богачевської-Хом’як про відвідини його засніженого помеш-
кання на Козацькій у Львові в одну із холодних зим ще радянських часів: “Півхати-
ни, без води, з пічкою на дрова. Науковець десяток літ без праці, після тюрми і
Сибіру, вдома за працею. Не сподівається нікого. Та двері відчиняє у піджаку і в
краватці”3.
Лише в роки горбачовської перебудови та із здобуттям незалежності України
Я. Дашкевич отримав можливість реалізувати як свій творчий потенціал, так і хист
організатора й будівничого української гуманітарної науки. У листопаді 1990 р. він
заснував у Львові Археографічну комісію АН УРСР, на основі якої через два роки
було створено Львівське відділення Інституту української археографії та джерело-
знавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Я. Дашкевич став водночас незмінним
заступником директора цього самого Інституту. З ініціативи вченого у Львові було
відновлено сходознавчі студії (зокрема, з вірменістики та гебраїстики). Ярослав
Романович брав діяльну участь у роботі Інституту сходознавства ім. А. Кримського,
Інституту східноєвропейських досліджень (тепер – Інститут європейських дослі-
джень), а з 1998 р. очолив кафедру сходознавства Львівського національного уні-
верситету ім. І. Франка. За умов, коли в радянський період не могло бути й мови про
фахове опрацювання тем з церковної історії, важливу роль у подоланні цієї спадщи-
ни в роки незалежності відіграла унікальна ініціатива Я. Дашкевича та його партнерів
з Музею історії релігії й Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ започаткувати
в 1992 р. у Львові традицію наукових конференцій “Історія релігій в Україні”4. Цей
щорічний форум, а також незмінно публіковані його матеріали створили відкритий
інтелектуальний простір для вільного обміну досвіду науковців з різних регіонів
України та закордону, стимулювали координацію зусиль археологів, архітекторів,
богословів, істориків і мистецтвознавців у вивченні найрізноманітніших аспектів
релігійного життя багатьох християнських та інших конфесійних спільнот, а також
введення у науковий обіг нових джерельних матеріалів і фахових напрацювань5.
3 Богачевська-Хом’як М. Наука – невід’ємна частина його життя // Mappa Mundi:
Зб. наук. пр. на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. – Львів; Київ;
Нью-Йорк, 1996. – С. 37.
4 Їхні наукові здобутки узагальнено в праці: Киричук О. Двадцятий щорічник “Істо-
рія релігій в Україні”: спроба аналізу // Історія релігій в Україні: Науковий щорічник.
2010 рік. – Львів, 2010. – Кн. 1. – С. 3–16.
5 Зокрема, під редакцією Я. Р. Дашкевича побачили світ декілька тематичних
збірників з історії Церкви в Україні: Галицька митрополія 1303–1807–2007: Статті і
матеріали. – Львів, 2007; “Катакомбна Церква” (Двадцятиліттю виходу Української Греко-
Католицької Церкви з підпілля присвячується): Статті і матеріали. – Львів, 2009;
739
MISCELLANEA
Я. Дашкевич стояв біля витоків відновленого у Львові 1990 р. Наукового това-
риства імені Т. Шевченка (дійсний член товариства з 1990 р.), де керував його Істо-
рико-філософською секцією, а також очолював (з 1997 р.) Історичне товариство
Нестора-літописця у Києві й Експертну комісію з історичних наук Вищої атестацій-
ної комісії України (1996–1997). Його заслуги в організації українського наукового
життя відзначені, серед іншого, орденами Ярослава Мудрого V ступеня (2006) та
Св. Саака і Св. Месропа (Вірменія, 1998), медалями Михайла Грушевського (НТШ,
1994) і “80 років НАН України” (1998) та Міжнародною премією ім. Антоновичів
(США, 1995). Свідченням високого авторитету вченого в науковому світі є його
обрання почесним доктором Академії наук Вірменії (2007), почесним членом Росій-
ського палестинського товариства (Москва, 1986), Українського історичного това-
риства (США, 1991), дійсним членом Географічного товариства СРСР (Москва, 1986)
й Української Вільної Академії Наук у США (1994).
Ярослав Романович залишив величезну наукову спадщину – понад 1700 публі-
кацій6. Причому вони охоплюють не лише українознавчу тематику (від часів Київ-
ської Русі й Галицько-Волинського князівства X–XIV ст., діяльності Михайла Гру-
шевського та його історичної школи наприкінці XIX – у першій половині XX ст. до
національно-визвольних змагань модерної доби), а й сходознавчі студії, візантині-
стику, українсько-єврейські й українсько-польські взаємини, дослідження в галузі
спеціальних історичних дисциплін, джерелознавства, історіографії, картографії
тощо7. Його статті, есеї, нариси, розвідки, критичні рецензії й огляди розпорошені
в сотнях наукових збірників, часописах і матеріалах конференцій. На сьогодні ви-
дано лише невелику частину інтелектуального доробку вченого, найважливішими в
якому є праці: “Армянские колонии на Украине в источниках и литературе XV–XIX в.”
(Ереван, 1969), “Каменные бабы причерноморских степей: Коллекция из Аскании-
Нова” (Вроцлав, 1982; у співавторстві з Едвардом Триярським), “Україна вчора і
нині: нариси, виступи, есе” (Київ, 1993), “Вірменія і Україна/Armenia and Ukraine”
(Львів; Нью-Йорк, 2001), “Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури”
(Львів, 2006; 2-ге, випр. й доп. вид. – Львів, 2007), “«Учи неложними устами сказа-
ти правду»: Історична есеїстика (1989–2008)” (Київ, 2011).
Різдво Христове 2000: Статті й матеріали. – Львів, 2001; Українські землі часів короля
Данила Галицького: церква і держава: Статті й матеріали. – Львів, 2005.
6 Див.: Дашкевич Ярослав: Біобібліографічний покажчик / Укладач М. Кривенко. –
Львів, 2006.
7 Свою історіософію вчений виклав, серед іншого, у статтях: Дашкевич Я. Доро-
гами української Кліо. Про становище історичної науки в Україні // Україна в минуло-
му. – К.; Львів, 1996. – Вип. 8. – С. 54–63; його ж. Постмодернізм та українська істо-
рична наука // Українські проблеми. – 1999. – № 1–2. – С. 109–119. Дослідницький
доробок науковця частково підсумований у ґрунтовних статтях: Гирич І. Від короля
Данила до Омеляна Пріцака: штрихи до історіографічних студій Ювіляра // Дашкевич Я.
Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури. – 2-ге вид., випр. й доп. – Львів,
2007. – С. 9–26; його ж. Ярослав Дашкевич – історіограф новітньої України. Спроба
есею // Історіографічні дослідження в Україні. – К., 2008. – Вип. 18. – С. 280–313;
Гирич І., Дядюк М. Ярослав Дашкевич: кілька штрихів до портрету історика // Там само. –
К., 2010. – Вип. 20. – С. 170–179.
740
MISCELLANEA
* * *
Ярослав Романович Дашкевич відійшов у Вічність 25 лютого 2010 р. на 84-му
році життя у своєму скромному помешканні на вул. Зеленій. Його велич у дуже
промовистий спосіб увиразнили громадська панахида й парастас за упокій душі у
приміщенні Товариства охорони пам’яток історії та культури за участі священиків
Української Греко-Католицької і Вірменської Апостольської Церков. Через два дні,
коли у зимовому Львові стояла похмура, незвична для цієї пори року дощова пого-
да, багатотисячна скорботна громада похоронною процесією з храму Пресвятої
Тройці до Личаківського кладовища востаннє прощалася з цією Великою Люди-
ною, блискучим Ученим, жертовним Громадянином і великодушним Учителем.
Вічная йому пам’ять!
Ігор Скочиляс (Львів)
Ярослав Дмитрович Ісаєвич (7.ІІІ.1936–24.VI.2010)1. Високий академічний
світ галицької столиці – княжого Львова, а заодно всієї соборної України й цілого
всесвіту втратив, услід за Ярославом Дашкевичем, ще одну зірку першої величини.
24 червня 2010 р. опісля 18.00 год. у лікарні помер, відійшовши у вічність, Ярослав
Ісаєвич. Завершив свою земну стежину видатний український історик, учень і про-
довжувач справи патрона наукової установи академіка Івана Крип’якевича, довго-
літній директор академічного Інституту українознавства його імені, академік На-
ціональної академії наук України, голова Національного комітету істориків Украї-
ни. Постать в українській, європейській та світовій історичній науці за останнє
півстоліття – відома, знана і авторитетна. До історії української культури увійшов
передовсім як непересічний знавець історії книги та друкарства, чий інтелектуаль-
ний засяг та енциклопедична ерудиція викликали щирий подив і велику пошану.
Вся багатовікова культурна спадщина людської цивілізації від середньовіччя до сьо-
годення була під силу Ісаєвичу, бо рідко можна було зустріти вченого, який би мав
такий неординарний, такий питомо свій погляд на те чи інше явище, подію чи факт.
Ярослав Ісаєвич народився 7 березня 1936 р. в селі Вéрба Дубнівського повіту
Волинського воєводства (тепер Дубнівському районі Рівненської області) у вчи-
1 Біографічні й автобіографічні штрихи з життєпису Я. Д. Ісаєвича див.: Покли-
кання. Ярославу Ісаєвичу – 50 // Жовтень. – 1986. – № 3 (497). – С. 132; Isaievych Yaroslav
// Encyclopedia of Ukraine. – Toronto; Buffalo; London, 1988. – Vol. 2. – P. 356; Ільницький М.
Ярослав Ісаєвич: історик на тлі доби // Україна: культурна спадщина, національна
свідомість, державність: Зб. наук. праць. – Львів, 1998. – Вип. 5. – С. 9–15; Стеблій Ф.
Ісаєвич Ярослав Дмитрович // Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича АНУ.
Наукова діяльність, структура, працівники. – Львів, 2001. – С. 211–212; Даниленко В. М.
Ісаєвич Ярослав Дмитрович // Енциклопедія історії України: У 5 т. – К., 2005. – Т. 3: Е – Й.
– С. 536–537; Ільницький М. Історик як покликання // Дзвін. – 2006. – № 3 (737). –
С. 133–135; Онищенко О., Дубровіна Л. Академік Ярослав Дмитрович Ісаєвич – україн-
ський історик, культуролог, енциклопедист // Україна: культурна спадщина… – Львів,
2006–2007. – Вип. 15. – С. 7–13; Ісаєвич Я. Pro domo mea // Там само. – С. 14–25; Кози-
рєва Т. Україна попрощалася з Ярославом Ісаєвичем // День. – 2010. – № 112. – 30 черв.
– С. 2; Пришляк В. Академік // Український тиждень. – 2010. – № 27 (140). – 2–8 лип. –
С. 52–54; Яковенко Н. Долаючи “підлі часи”// Там само. – С. 55; Стеблій Ф. Незабутній
літописець України // День. – 2010. – № 134–135. – 30–31 лип. – С. 11; Середа О. Пам’я-
ті Ярослава Ісаєвича // Критика. – 2010. – Ч. 7–8 (153–154). – Липень–серпень. –
С. 46; Портнов А. Історик і його традиція // Там само. – С. 4; etc.
|