Погляд на архіви

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Хорхордіна, Т.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:Архіви України
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40982
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Погляд на архіви / Т. Хорхордіна // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 150-151. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40982
record_format dspace
spelling irk-123456789-409822013-02-02T12:09:35Z Погляд на архіви Хорхордіна, Т. Архіви очима відомих сучасників 2009 Article Погляд на архіви / Т. Хорхордіна // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 150-151. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40982 uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Архіви очима відомих сучасників
Архіви очима відомих сучасників
spellingShingle Архіви очима відомих сучасників
Архіви очима відомих сучасників
Хорхордіна, Т.
Погляд на архіви
Архіви України
format Article
author Хорхордіна, Т.
author_facet Хорхордіна, Т.
author_sort Хорхордіна, Т.
title Погляд на архіви
title_short Погляд на архіви
title_full Погляд на архіви
title_fullStr Погляд на архіви
title_full_unstemmed Погляд на архіви
title_sort погляд на архіви
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2009
topic_facet Архіви очима відомих сучасників
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40982
citation_txt Погляд на архіви / Т. Хорхордіна // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 150-151. — укр.
series Архіви України
work_keys_str_mv AT horhordínat poglâdnaarhívi
first_indexed 2025-07-03T23:13:58Z
last_indexed 2025-07-03T23:13:58Z
_version_ 1836669404660629504
fulltext АРХІВИ ОчИМА ВІДОМИХ СУчАСНИКІВ150 тетяна хОрхОрдіНА, доктор історичних наук, професор Історико-архівного інституту Російського державного гуманітарного університету – Дозвольте спочатку навести один маловідомий фрагмент з історії архівної справи, який ілюструє залежність став- лення до арxівів від характеру епохи та соціальних обставин. У 1943 р. відбула- ся Всесоюзна конференція істориків та архівістів, де один із головних керівни- ків архівної системи Володимир Максаков запропонував організува- ти Центральний державний архів Великої Вітчизняної війни для того, щоб зібрати і зберегти свідчення безпосередніх учасників тих подій. Архівісти навіть прийняли відповідну резолюцію з підримки пропо- зиції Максакова. Але пізніше ці матеріали були закриті для загального користування і врешті-решт приречені на забуття. чому так сталося? А тому, що з фронтів пішов такий потік невідцензорованих листів, що сам завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КПРС Олександров під- писав офіційний наказ заборонити збирання відповідних документів, а саму ідею створення спеціального архіву війни забути раз і назавжди. Пізніше, в 1978 р., відомий письменник Костянтин Симонов спробував повернутися до відроження ініціативи істориків та архівістів воєнної пори. Більше того, користуючись своїм авторитетом, він почав атаку- вати Головне політичне управління Збройних сил та керівництво ЦК КПРС, намачаючись переконати їх у тому, що треба зібрати спогади ще живих ветеранів війни в одному архіві, а якщо це неможливо, то заснувати при архіві Міністерства оборони СРСР відкритий для до- слідників та вчених фонд неопублікованих спогадів бійців. Але навіть голос Симонова не був почутий. А письменник-фронтовик ще в ті роки стверджував, що неможливо ігнорувати іншу, альтернативу “офіційно- генеральській”, правду про війну. Він писав, що існує “окопна” правда і що справжню й повну історію Великої Вітчизняної війни майбутні історики та письменники зможуть відтворити, якщо будуть користу- ватися усією палітрою фарб, а не лише офіційними та опублікованими спогадами. Тим більше, як ми знаємо тепер, навіть мемуари маршала Г. К. Жукова вийшли друком відредагованими до невпізнанності. До чого ж це все призвело і чим це все залінчилося? Нас було позбав- лено цінної частки правди про війну, а спеціального центру архівних джерел так і не було створено. Керівництво партії та уряду вимагали від приручених істориків та архівістів опиратися тільки на документи АРХІВИ ОчИМА ВІДОМИХ СУчАСНИКІВ 151 офіційних структур влади. На особисті та фамільні колекції пересічних людей ніхто не звертав ніякої уваги. Мені довелося говорити на цю тему на V з’ізді архівістів України, бо сьогодні це один із найактуаль- ніших напрямків нашої спільної праці. Ми повинні зберігати пам'ять кожної людини, кожний пожовклий папірець мого чи вашого діда або прадіда – тоді буде збережена для нащадків память нації та держави у всій її повноті та цілісності. А офіційні документи ми вже навчилися зберігати. Отже, архіви та архівісти повинні усвідомити свою високу місію: служити Вічності, а не кон'юнктурі. Ми відповідальні за те, щоб збе- регти для нащадків чисте, незабруднене джерело духовності та свідо- мості нації і держави. валерія ЗАклУННА, народна артистка України, лауреат Державної премії СРСР та Державної премії ім. Тараса Шевченка: – Я впевнена: без архівів наше мисте- цтво і культура не досягли б такої доско- налості і глибини. Жоден твір Шекспіра чи Пушкіна не став би шедевром, якби наші класики не послуговувалися архівними до- кументами. Я б ніколи в житті не зіграла Наталю Гончарову, якби хтось свого часу не занурився в архівосховища і не знай- шов ті листи Гончарової, за якими я змогла скласти своє персональне уявлення про героїню, а відтак вибудувати своє ставлення до неї. Готуючи роль, я намагалася “перелопатити” всі матеріали про Пушкіна, його друзів і, звичайно, Гончарову. Мені над усе цікавими були неймовірні подробиці з життя цих людей. Не пе- ребільшую: якби ці свідчення не збереглися в архівах, я б не тільки не реалізувалася як актриса – для мене весь світ був би в інших, не таких виразних кольорах. Багато разів бувала в Державному комітеті архівів України, в центральних державних архівах, отже, можу дещо сказати про цю необхідну для держави справу і фахівців, які щоденно її виконують. По-перше, там я зустрічала чудових людей. Привітних, культурних і тактовних. По-друге, вони професіонали, які до того ж дуже відповідально ставляться до своєї справи. Все, що їх оточує (а це – тисячі й тисячі документів), у дивовижному порядку. І до кожно- го папірця, фотознімка, пожовклого аркуша ці люди ставляться, як до свого першого кохання, як до своїх дітей. Коли я це бачу, мене вра- жає така висока порядність. Хоча останнім часом, коли мова заходить