Погляд на архіви
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Назва видання: | Архіви України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40983 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Погляд на архіви / В. Заклунна // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 151-152. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40983 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-409832013-02-02T12:09:32Z Погляд на архіви Заклунна, В. Архіви очима відомих сучасників 2009 Article Погляд на архіви / В. Заклунна // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 151-152. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40983 uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Архіви очима відомих сучасників Архіви очима відомих сучасників |
| spellingShingle |
Архіви очима відомих сучасників Архіви очима відомих сучасників Заклунна, В. Погляд на архіви Архіви України |
| format |
Article |
| author |
Заклунна, В. |
| author_facet |
Заклунна, В. |
| author_sort |
Заклунна, В. |
| title |
Погляд на архіви |
| title_short |
Погляд на архіви |
| title_full |
Погляд на архіви |
| title_fullStr |
Погляд на архіви |
| title_full_unstemmed |
Погляд на архіви |
| title_sort |
погляд на архіви |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Архіви очима відомих сучасників |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40983 |
| citation_txt |
Погляд на архіви / В. Заклунна // Архіви України. — 2009. — № 6. — С. 151-152. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT zaklunnav poglâdnaarhívi |
| first_indexed |
2025-07-03T23:14:01Z |
| last_indexed |
2025-07-03T23:14:01Z |
| _version_ |
1836669407875563520 |
| fulltext |
АРХІВИ ОчИМА ВІДОМИХ СУчАСНИКІВ 151
офіційних структур влади. На особисті та фамільні колекції пересічних
людей ніхто не звертав ніякої уваги. Мені довелося говорити на цю
тему на V з’ізді архівістів України, бо сьогодні це один із найактуаль-
ніших напрямків нашої спільної праці. Ми повинні зберігати пам'ять
кожної людини, кожний пожовклий папірець мого чи вашого діда або
прадіда – тоді буде збережена для нащадків память нації та держави у
всій її повноті та цілісності. А офіційні документи ми вже навчилися
зберігати.
Отже, архіви та архівісти повинні усвідомити свою високу місію:
служити Вічності, а не кон'юнктурі. Ми відповідальні за те, щоб збе-
регти для нащадків чисте, незабруднене джерело духовності та свідо-
мості нації і держави.
валерія ЗАклУННА,
народна артистка України, лауреат
Державної премії СРСР та Державної
премії ім. Тараса Шевченка:
– Я впевнена: без архівів наше мисте-
цтво і культура не досягли б такої доско-
налості і глибини. Жоден твір Шекспіра чи
Пушкіна не став би шедевром, якби наші
класики не послуговувалися архівними до-
кументами. Я б ніколи в житті не зіграла
Наталю Гончарову, якби хтось свого часу
не занурився в архівосховища і не знай-
шов ті листи Гончарової, за якими я змогла
скласти своє персональне уявлення про героїню, а відтак вибудувати
своє ставлення до неї. Готуючи роль, я намагалася “перелопатити” всі
матеріали про Пушкіна, його друзів і, звичайно, Гончарову. Мені над
усе цікавими були неймовірні подробиці з життя цих людей. Не пе-
ребільшую: якби ці свідчення не збереглися в архівах, я б не тільки
не реалізувалася як актриса – для мене весь світ був би в інших, не
таких виразних кольорах. Багато разів бувала в Державному комітеті
архівів України, в центральних державних архівах, отже, можу дещо
сказати про цю необхідну для держави справу і фахівців, які щоденно
її виконують. По-перше, там я зустрічала чудових людей. Привітних,
культурних і тактовних. По-друге, вони професіонали, які до того ж
дуже відповідально ставляться до своєї справи. Все, що їх оточує (а
це – тисячі й тисячі документів), у дивовижному порядку. І до кожно-
го папірця, фотознімка, пожовклого аркуша ці люди ставляться, як до
свого першого кохання, як до своїх дітей. Коли я це бачу, мене вра-
жає така висока порядність. Хоча останнім часом, коли мова заходить
АРХІВИ ОчИМА ВІДОМИХ СУчАСНИКІВ152
про архіви, мою душу пригнічують факти, про які я також не можу не
сказати. Я розумію, що в архівних сховищах зберігається історія. І не
лише країни, суспільства, але й людей. Ми повинні знати про це. Ніхто
не заперечує. Однак наші вчинки повинні бути чесними. Не можна ви-
смикувати окремі епізоди, як це робить нинішнє керівництво СБУ, й
коментувати це, виходячи з кон’юктурних міркувань. Це – гвалтування
архівів і самої історії. Ми повинні навчитися цивілізовано розпоряджа-
тися архівними багатствами. Не можна бути невігласами, спекулюючи
на історії. Хто сумнівається в тому, що Голодомор – це чи не найтра-
гічніша сторінка історії України! України, яка вважалася житницею Єв-
ропи. Сьогодні деякі політики і державні діячі надто вільно оперують
цифрами, стверджуючи, що під час штучного голоду в Україні померло
понад 10 мільйонів людей. Я думаю, достовірні дані все ж таки десь за-
значені, але в хід пішла саме така “статистика”, про яку я вже згадала.
Тому нам потрібно бути скурпульозними в усьому, особливо тоді, коли
ми перегортаємо сторінки історії і намагаємося зрозуміти, чому саме
так сталося, а не інакше. Я хочу подумки повернутися на багато років
у ту пору, коли вчилася в Москві у МХАТі. Саме там я почала роботу
в архівах. часто ходила до ленінської бібліотеки, де познайомилася з
цікавою людиною. Цьому чоловіку було років 60, а може, більше. Він
приходив туди, йому виносили книги, про які мало хто міг би й зна-
ти, а він брав їх і читав. А потім описував зміст, після чого ці книги
розміщувалися в певному порядку на полицях, під номерами. Словом,
вони знаходили своє місце і відкривалися перед читачами. Таких лю-
дей називають подвижниками. Такі люди працюють і в наших архівах.
Це вони дбають, щоб кожен документ був збережений. А ці документи,
як і люди, хворіють, старіють. Тому їх потрібно лікувати. Та й взагалі
створювати всі умови, щоб це багатство служило нашим дітям, внукам,
правнукам. Про це повинна потурбуватися держава, як і про людей, які
працюють в архівах. Якщо йдеться про шкідливі умови, то кожен, хто
у них працює, має бути соціально захищеним. Переконана, що архівіс-
ти цього заслужили. І говорити про це потрібно не лише напередодні
їхнього професійного свята, з яким я їх сердечно вітаю, а якомога час-
тіше.
|