«Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського)
Based on the unknown documents of former Soviet security services, the authors reconstructed the milestones of political and scientific activity of Mykhailo Hordievskyi, a professor of philosophy and pedagogic of Odessa State University.
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41031 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) / В. Левченко, Е. Петровський // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2008. — № 1/2 (30/31). — С. 415-432. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-41031 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-410312013-02-04T12:12:43Z «Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) Левченко, В. Петровський, Е. Особа у контексті історії Based on the unknown documents of former Soviet security services, the authors reconstructed the milestones of political and scientific activity of Mykhailo Hordievskyi, a professor of philosophy and pedagogic of Odessa State University. 2008 Article «Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) / В. Левченко, Е. Петровський // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2008. — № 1/2 (30/31). — С. 415-432. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41031 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Особа у контексті історії Особа у контексті історії |
| spellingShingle |
Особа у контексті історії Особа у контексті історії Левченко, В. Петровський, Е. «Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description |
Based on the unknown documents of former Soviet security services, the authors reconstructed the milestones of political and scientific activity of Mykhailo Hordievskyi, a professor of philosophy and pedagogic of Odessa State University. |
| format |
Article |
| author |
Левченко, В. Петровський, Е. |
| author_facet |
Левченко, В. Петровський, Е. |
| author_sort |
Левченко, В. |
| title |
«Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) |
| title_short |
«Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) |
| title_full |
«Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) |
| title_fullStr |
«Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) |
| title_full_unstemmed |
«Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) |
| title_sort |
«арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки одеського державного університету михайла гордієвського) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Особа у контексті історії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41031 |
| citation_txt |
«Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) / В. Левченко, Е. Петровський // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2008. — № 1/2 (30/31). — С. 415-432. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| work_keys_str_mv |
AT levčenkov areštuvatiâkukraínsʹkogoeseradobíografííprofesorafílosofíítapedagogíkiodesʹkogoderžavnogouníversitetumihajlagordíêvsʹkogo AT petrovsʹkije areštuvatiâkukraínsʹkogoeseradobíografííprofesorafílosofíítapedagogíkiodesʹkogoderžavnogouníversitetumihajlagordíêvsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-03T23:15:46Z |
| last_indexed |
2025-07-03T23:15:46Z |
| _version_ |
1836669518204633088 |
| fulltext |
414 Олександр Рубльов 415
Валерій Левченко, Едуард Петровський
(Одеса)
«Арештувати як українського есера...»
(до біографії професора філософії та педагогіки
Одеського державного унівеситету Михайла Гордієвського)
Levchenko V., Petrovskyi E. «To arrest as Ukrainian social revolutio-
nary» (to the biography of Mykhailo Hordievskyi, a professor of
philosophy and pedagogics of Odessa State University).
Based on the unknown documents of former Soviet security servi-
ces, the authors reconstructed the milestones of political and scien-
tific activity of Mykhailo Hordievskyi, a professor of philosophy and
pedagogic of Odessa State University.
Багатогранна історія Одеського університету, одного з найстарі-
ших та відомих вищих навчальних закладів України, вже понад
140 років славиться своїми традиціями, науковими школами і
педагогічними кадрами. Тисячі випускників проводили досліджен-
ня в стінах університету та за його межами. Багато з них стали
видатними вченими, які працею визначали якість наукового і
освітнього статусу закладу в різні періоди його існування. Найбіль-
ших трансформацій університет зазнав у перші десятиліття після
встановлення радянської влади. Ліквідація Імператорського Ново-
російського університету (ІНУ), створення Одеського інституту
народної освіти (ОІНО), поновлення діяльності університету у ста-
тусі Одеського державного (ОДУ) — це лише зовнішні ознаки змін,
пов’язаних з експериментами більшовиків у сфері вищої освіти.
Їх внутрішня сутність визначалася бажанням лідерів російського
більшовизму поставити наукові дослідження на службу ідеологіч-
ним концепціям, проголошеним більшовицькою партією.
В процесі реалізації цього завдання, поряд із вихованням нових
наукових кадрів, у різний спосіб відбувалася заміна представників
старої генерації вчених. Однією з форм стала заборона займатися
викладацькою роботою, дослідницькою працею та публікувати її
результати. Дехто з науковців змушений був виїхати поза межі
України й назавжди або на тривалий час припинити наукову роботу.
Зручним способом усунення багатьох «колишніх» вчених та
педагогів стали політичні репресії. Часто вони супроводжувалися
подальшим вилученням наукових праць та забороною згадувати
ім’я ненависного владі «ворога народу». Саме через це у небутті
ної організації». Справа спрямовувалася на розгляд НКВД СССР
на підставі наказу того ж репресивного відомства № 00485
(сумнозвісного «польського наказу»)151.
7 лютого 1939 р. рішенням наркома внутрішніх справ та Про-
курора СССР Сава Георгійович Ялі був засуджений до вищої міри
покарання — розстрілу. Убили його у Харкові 28 квітня 1938 р.152
Реабілітований Ян Саулевич значно пізніше решти головних
«фігурантів» так званої справи «Польської Військової Організації»
в УССР 1933–1935 рр. — Б. Скарбека-Шацького (реабілітованого
27 лютого 1958 р.), С. Лазоверта (21 липня 1956 р.), сокурсника
Саулевича 1915–1916 рр. по Харківському сільськогосподарсько-
му інституту й згодом «подільника» по «ПОВ» Костянтина-Тео-
філа Вишневського (17 січня 1958 р.) та ін.; а також й колишнього
колеги по роботі у Центральній комісії національних меншин при
ВУЦВК С. Г. Ялі (реабілітованого 10 лютого 1959 р.). Сталося це,
очевидно, за браком близьких (чи навіть і далеких) родичів «хреще-
ного батька» Мархлевського району, які б вчасно заопікувалися
його реабілітацією. Адже на момент арешту Я. Саулевич був уже
розлучений зі своєю дружиною, лікарем Олександрою Татарською.
Дітей від шлюбу у нього не було. Його мати, за деякими відомостя-
ми, як і раніше, мешкала 1934 р. у власній садибі Гаспарі у «бур-
жуазній» Латвії. Щоправда, зв’язок з нею син втратив ще 1927 р. —
за сім років до власного ув’язнення й засудження.
26 квітня 1990 р. Судова колегія з кримінальних справ Вер-
ховного Суду УССР розглянула у судовому засіданні кримінальну
справу за протестом першого заступника Прокурора УССР на вирок
Спецколегії Київського обласного суду від 8 червня 1935 р., згідно
з яким колишній начальник відділу Саратовського крайового зе-
мельного управління Ян Домінікович Саулевич, 1897 р. народжен-
ня, член КП(б)У з 1924 р. по 1934 р. (виключений внаслідок «чист-
ки»), був засуджений до десяти років позбавлення волі з пораз-
кою у правах на п’ять років. Протест був задоволений, вирок від
8 червня 1935 р. стосовно Саулевича скасовий, а справу щодо нього
припинено «за відсутністю у його діях складу злочину»153.
151 ГДА СБ України, м. Харків, ф. 6, оп. 1, спр. 0-16074, арк. 201–202.
152 Там само, арк. 326.
153 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 67312-ФП, арк. 337–338.
«Арештувати як українського есера...» 417416 Валерій Левченко, Едуард Петровський
Л. Н. Сумарокова у нарисі «Філософія в Одесі» та відомий одесь-
кий краєзнавець Г. Д. Зленко в місцевій періодичній пресі4.
Побіжні згадки знаходимо у новітньому виданні з історії Націо-
нальній академії наук України та в монографіях Н. М. Гупана і
В. М. Заруби5. Важливим джерелом для дослідження долі та нау-
кових здобутків М. І. Гордієвського стали документи Державного
архіву Одеської області, його архівна кримінальна справа, що зна-
ходиться в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області,
поодинокі статті в науковій літературі та матеріалах періодичної
преси 1920–1930-х рр.6
Михайло Іванович Гордієвський народився 23 травня (6 черв-
ня)7 1885 р. в селі Зеленькі Київської губернії у родині священика8.
Після закінчення у 1905 р. Київської духовної семінарії М. І. Гор-
дієвський став студентом історико-філологічного факультету ІНУ,
де в повній мірі проявилися його здібності до філософії9. Він пос-
тійно брав участь у роботі студентського філософського гуртка та
філософського товариства, організованих професором кафедри
філософії ІНУ М. М. Ланге. Для доповідей на гуртку він підготу-
вав кілька рефератів з історії філософії та історії педагогіки, які
згодом були надруковані у редагованому професорами М. М. Ланге
й Є. М. Щепкіним журналі «За свободу». Твір «Критический раз-
бор двух первых антиномий Канта» М. І. Гордієвський виконав
настільки досконало, що за пропозицією М. М. Ланге його надруку-
вали окремим накладом.
зникли чимало знаних свого часу викладачів і вчених, про долі
яких ми довідуємося лише зараз.
Підсумовуючи історіографію з історії Одеського університету,
З. В. Першина зауважувала: «Існують також і окремі проблеми
та періоди, що вимагають, як випливає з історіографічного аналізу,
наукового пошуку і розробки. Це — долі вчених і студентів трагіч-
них 1930-х років…»1. Одним з когорти представників професорсько-
го складу старшого покоління, що працювали за радянських часів
і потрапили у вир репресивної політики був Михайло Іванович
Гордієвський. Хоча ця розвідка висвітлює трагічну сторінку однієї
особистості, однак вона віддзеркалює драматичну долю всієї дорево-
люційної української інтелігенції.
На жаль, незважаючи на активні пошуки у галузі історичної
біографістики, постать М. І. Гордієвського ще не стала об’єктом
ретельного вивчення. Жорстокі реалії ХХ ст. спричинили забут-
тя його ім’я, науково-педагогічної та громадсько-політичної діяль-
ності. Інформації про нього немає у жодному з видань історії уні-
верситету або в біографічних нарисах, зібраних в 4-томному ви-
данні біографічного словника «Професори Одеського (Новоросійсь-
кого) університету»2. Хоча М. І. Гордієвський займався викладаць-
кою і науковою діяльністю в Новоросійському університеті, Інсти-
туті народної освіти, Одеському державному університеті.
У повоєнний період прізвище М. І. Гордієвського промайнуло
двічі в 1960-х рр. — в оглядовій книзі «Розвиток філософії в Ук-
раїнській РСР» та невеликій за обсягом довідці, яка міститься в
«Енциклопедії українознавства»3. Перші спроби поновлення за-
бутого ім’я М. І. Гордієвського в середині 1990-х рр. зробили
1 Першина З.В. Історіографічний підсумок та проблеми вивчення історії
Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова // Записки істо-
ричного факультету. – Одеса, 2000. – Вип. 10. – С. 29.
2 Юрченко О.І., Першина З.В., В’язовський Г.А. Одеському університету —
сто років. – Одеса: Маяк, 1965; Одесский университет (1865–1990) /
Л. А. Ануфриев, С. И. Аппатов, Ю. А. Амброз и др. – К.: Лыбидь, 1991;
Історія Одеського університету (1865–2000) / Гол. ред. В. А. Сминти-
на. – Одеса: Астропринт, 2000; Професори Одеського (Новоросійського)
університету: Біогр. словник. У 4-х т. / Під ред. В. А. Сминтини. –
Одеса: Астропринт, 2000; Вид. 2-е, доп. / Відп. ред. В. А. Сминтина. –
Одеса: Астропринт, 2005.
3 Розвиток філософії в Українській РСР. – Київ: Наукова думка. – 1968;
Гордієвський М.І. // Енциклопедія Українознавства: В 10 т. – Т. 2. –
Львів, 1993.
4 Сумарокова Л.Н. Философия в Одессе // Очерки развития науки в Одес-
се. – Одесса, 1995. – С. 503–507; Зленко Г.Д. Життя і смерть Михайла
Гордієвського // Чорноморські новини. – 1997. – 22 жовтня; Його ж.
Лицарі досвітніх огнів в історії «Просвіти». – Одеса, 2005.
5 Історія Національної академії наук України. Т. І (1924–1928). – К.,
1998. – С. 534–535, Т. ІІ (1918–1933). – К., 2003. – С. 339–342; Гу-
пан Н.М. Українська історіографія історії педагогіки. – К., 2002; Зару-
ба В.М. Історик держави і права України академік М. Є. Слабченко
(1882–1952): Монографія. – Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2004.
6 Minerva. Jahrbuch der gelehrten welt. – Berlin und Leipzig, 1925. –
Р. 1035–1037; 1926. – Band II. – P. 1524–1525; 1928. – Band II. – P. 1820–
1822; Гордиевский Михаил Иванович // Наука и научные работники
СССР. – Ленинград: АН СССР, 1928.
7 Дата 6 червня вказана у справах архіву УСБУ в Одеській області.
8 Державний архів Одеської області (далі – ДАОО), ф. Р-1593, оп. 1,
спр. 112, арк. 1, 10.
9 Там само, ф. 5, оп. 19, спр. 23, арк. 5, 17, 29; ф. Р-1593, оп. 1, спр. 112,
арк. 1, 4, 10.
«Арештувати як українського есера...» 419418 Валерій Левченко, Едуард Петровський
два спецкурси: один за дорученням факультету, а другий за влас-
ним вибором. Тому, спочатку у 1917–1918 академічному році до
основного курсу М. І. Гордієвському доручили вести одну годину
з спецкурсу «Столітні проблеми етики», а в 1918–1919 рр. — для
всіх бажаючих одну годину загального курсу «Філософії релігії».
Того ж року він зайняв посаду доцента і отримав доручення вик-
ладати дисципліни колеги приват-доцента І. М. Малініна. Остан-
ньому передали курс М. І. Гордієвського «Вступ до філософії»,
що означало певне пониження викладацького статусу. Протягом
1918–1920 рр. М. І. Гордієвський викладав «Логіку» та «Педагогі-
ку» на словесному та історичному відділеннях. Курси з «Педаго-
гіки» і «Історії педагогіки» у подальшому стали основними в його
викладацькій кар’єрі, а деяким аспектам з цих дисциплін він
присвятив глибокі наукові дослідження13.
Ще в юнацькі роки, починаючи з 1903 р., М. І. Гордієвський
захопився політикою. Як член української студентської Громади
брав участь у студентських вічах товариства, де познайомився з
М. Слабченком, А. Ніковським та П. Клепацьким14.
У буремні роки Першої світової війни, двох революцій й гро-
мадянської війни М. І. Гордієвський брав активну участь у поді-
ях національно-визвольного руху і послідовно обстоював ідею дер-
жавного, самостійного та демократичного розвитку України. Почи-
наючи з весни 1917 р., в Одесі під редакцією В. Чехівського почав
виходити часопис «Українське слово», який видавало товариство
«Українська хата» спільно з «Просвітою». Поряд з М. Слабченком,
І. Липою, С. Шелухіним, В. Боровиком та П. Клепатським там
друкував праці М. Гордієвський15. Весною 1917 р. товариство «Ук-
раїнська хата» делегувало його на Український національний з’їзд,
який надав повноваження Центральній Раді представляти і захи-
щати український народ16.
8 січня 1918 р. відбулося відродження Одеського осередку
«Просвіти». Розпочався процес утворення українських шкіл для
дітей та дорослих, відкриття і функціонування книгарень, чита-
Після закінчення у 1910 р. університету молодого дослідника
залишили на кафедрі філософії «для отримання професорського
звання». Під керівництвом М. М. Ланге він почав проводити по-
дальші наукові дослідження.
У 1915 р. М. І. Гордієвський склав магістерський екзамен і
був зарахований приват-доцентом та магістрантом на кафедрі філо-
софії історико-філологічного факультету ІНУ. Перші роки станов-
лення молодого вченого відбувалися під впливом видатного вчено-
го, його наукового керівника та наставника М. М. Ланге. Паралель-
но М. І. Гордієвський працював також учителем історії в реальній
школі та жіночій гімназії м. Одеси.
Незабаром, згідно штатного розкладу в університеті, він замі-
нив професора О. П. Казанського, якій виїхав до Москви. У вес-
няному півріччі 1917 р. через нестачу професорського складу на
факультеті приват-доцентам М. І. Гордієвському і І. М. Калініну
доручили викладати курс та практичні заняття з філософії10.
Згідно постанови Тимчасового Уряду від 24 червня 1917 р.,
керівництво університету 20 вересня 1917 р. прийняло рішення
про надання права брати участь у засіданні історико-філологічно-
го факультету з дорадчим голосом молодим вченим магістрантам
М. І. Гордієвському, О. Л. Коцеовському, Є. О. Загоровському та
Ф. Г. Александрову. «Демократизація» університету надала мож-
ливість М. І. Гордієвському не тільки брати участь, а й впливати
на громадське і педагогічне життя факультету11. В перші роки
викладацької діяльності на історико-філологічному факультеті ІНУ
М. І. Гордієвський набував досвіду, авторитету й довіри серед стар-
ших колег. У 1918–1919 навчальному році він став вже доцентом
по кафедрі філософії12.
До літа 1920 р., паралельно з викладанням в ІНУ, М. І. Горді-
євський у 1916–1920 рр. також працював на Одеських вищих
жіночих курсах. У 1916–1917 навчальному році він перебував на
посаді приват-доцента і викладав «Вступ до філософії» для слу-
хачів першого курсу природничого відділення. Основні лекції з
«Філософії» вів його вчитель М. М. Ланге. В той час для отриман-
ня можливості вести самостійні курси було необхідно провести
10 ДАОО, ф. 5, оп. 11, спр. 13, арк. 187а зв., 187б зв.
11 Там само, ф. 45, оп. 4, спр. 2017, арк. 24.
12 Там само, ф. Р-1359, оп. 1, спр. 8, арк. 39, 47; ф. Р-1593, оп. 1, спр. 112,
арк. 4.
13 ДАОО, ф. 334, оп. 3, спр. 7539, арк. 55, 80, 96, 110; спр. 7658, арк. 4,
53, 56; оп. 5, спр. 20, арк. 1.
14 Заруба В.М. Вказ. праця. – С. 60.
15 Там само. – С. 44.
16 Мисечко А.І. Товариство «Українська хата» в Одесі // Записки істо-
ричного факультету. – Одеса, 1998. – Вип. 7. – С. 99.
«Арештувати як українського есера...» 421420 Валерій Левченко, Едуард Петровський
органу Української партії соціалістів-революціонерів (бороть-
бистів), був членом міського і губернського виконавчих комітетів
разом з О. Шумським, В. Блакитним, П. Любченком та Є. Щепкі-
ним. Таким чином, есер М. І. Гордієвський все більше схилявся
до «боротьбистів».
У співавторстві з М. Є. Слабченком вони навіть написали
«Відкритий лист», спрямований проти більшовицької політики
«воєнного комунізму» у питанні національного відродження22.
Однак, в березні 1920 р. УКП(б) була розпущена більшовиками, а
її члени перейшли до лав КП(б)У. Проте послідовний у власних
партійних переконаннях М. І. Гордієвський відмовився від член-
ства в КП(б)У. Лише в 1925 р. (за іншою версією в 1926 р.) він
офіційно оголосив в пресі про вихід з партії боротьбистів.
Після остаточного встановлення 7 лютого 1920 р. в Одесі
більшовицької влади М. І. Гордієвський разом з провідними вчени-
ми Є. О. Загоровським, О. О. Рябініним-Скляревським, М. Є. Слаб-
ченком та іншими намагався відновити діяльність Одеського то-
вариства історії і старожитностей, історико-філологічного і біб-
ліографічного товариств, які через часті зміни влади припиняли
діяльність. Проте радянська влада бачила в організованих осе-
редках українства «гнізда буржуазних професорів контрреволю-
ційного настрою» і жодним чином не сприяла продовженню їх
діяльності. Незабаром товариства, крім бібліографічного, взагалі
були ліквідовані23.
Влітку 1920 р. в Одесі, згідно з інструкцією народного коміса-
ріату освіти УСРР (НКО), були реорганізовані існуючі вищі нав-
чальні заклади та створені нові24. В 1920–1921 навчальному році
М. І. Гордієвський працював одразу в трьох інститутах. У відкри-
тому в 1920 р. інституті народного господарства професор третьої
категорії (найменшої. — Авт.) М. І. Гордієвський викладав «Істо-
рію суспільних наук»25. В Одеському гуманітарно-суспільному
інституті (існував 1920–1922 рр.) йому на посаді доцента, магістру
філософії доручили вести курси лекцій з «Логіки», «Історії педаго-
гіки», «Методології суспільних наук». Також за вченим, з числа
лень, різноманітних гуртків, дитячих притулків. Члени «Про-
світи» та запрошені гості проводили публічні читання, лекції,
доповіді і бесіди. Активно почали функціонувати різноманітні хо-
рові, театральні та музично-драматичні студії. На любительській
сцені товариства грали п’єси «Солоха» та «Бувальщина». При
«Просвіті» планувалося створити власний кооператив для видачі
продуктів членам товариства, влаштувати технічні і загальноосвітні
курси. М. І. Гордієвський також брав участь у діяльності Одеської
«Просвіти»17.
За гетьманства П. Скоропадського у 1918 р., опозиційно на-
лаштована до влади група осіб зорганізувала видання часописів
«Наше село», «Вільне життя» і «Молода Україна». Редактором
«Вільного життя» був М. Слабченко, який публікував щодня по
кілька статей під численними псевдонімами. В цих виданнях ра-
зом з І. Луценко, І. Липою та Ю. Грищенко власні опозиційні думки
висловлював М. Гордієвський18. У грудні 1918 р. місто захопив
французький експедиційний корпус, хоча фактично керували в
місті й далі офіцери Добровольчої армії. В цей час українські
партії есерів та соціал-демократів об’єдналися у політичний блок
для боротьби з білогвардійцями та окупантами. Есер М. І. Гордієв-
ський разом з соціал-демократом М. Є. Слабченком написали дві
відозви французькою мовою до солдатів та офіцерів експедиційних
військ. У листівках автори викривали авантюрність дій французь-
кого уряду, які намагалися загравати з українськими політика-
ми, пропонуючи повернути гетьмана19.
Як член української партії соціалістів-революціонерів М. Гор-
дієвський в 1917 р. був кандидатом у депутати Установчих зборів
по Херсонському округу від губернських комітетів селянських
депутатів, а в січні 1919 р. — делегатом Трудового конгресу20.
Водночас був редактором одеського журналу «Основи»21.
З приходом у квітні 1919 р. в Одесу більшовиків М. Гордієвсь-
кий входив до складу редакції газети «Боротьба» — друкованого
17 ГДА СБ України, Одеса, ф. ПС, спр. 21703-п, арк. 195.
18 Заруба В М. Вказ. праця. – С. 45.
19 Там само. – С. 74–75.
20 ГДА СБ України, Одеса, ф. ПС, спр. 25243-п, арк. 223.
21 Антипов Ю.Ф. Интеллигенция Одессы в «Угаре НЭПа» // Юго-Запад.
Одессика. Историко-краеведческий научный альманах. – Одесса: Изд-во
«Optimum», 2006. – С. 94.
22 Заруба В.М. Вказ. праця. – С. 77.
23 Там само. – С. 125.
24 ДАОО, ф. Р-1593, оп. 1, спр. 404, арк. 1.
25 Там само, ф. Р-129, оп. 1, спр. 72, арк. 17; спр. 73, арк. 4 зв.; спр. 78,
арк. 3–8; ф. Р-5432, оп. 1, спр. 15, арк. 49.
«Арештувати як українського есера...» 423422 Валерій Левченко, Едуард Петровський
Влітку 1922 р. відбулася чергова реорганізація вищих навчаль-
них закладів. До складу ОІНО увійшли фізико-математичний інсти-
тут та історико-філологічний факультет гуманітарно-суспільного
інституту, що склали новий факультет професійної освіти. Тут до
1930 р. проводилася основна науково-педагогічна діяльність профе-
сора вищої шостої групи по кафедрі «Історія педагогіки» М. І. Гор-
дієвського33.
На 1923–1924 навчальний рік М. І. Гордієвський підготував
програми з курсів: «Історія виховання в соціологічному висвіт-
ленні», «Історії педагогічної теорії і практики», «Основи соціаль-
ного виховання», «Історія огляду педологічних навчань»34 і «Історія
педагогічних навчань». Президія інституту затвердила тільки два
курси по факультету соціального виховання: по дві години у кожно-
му триместрі для другого курсу «Історія огляду педологічних нав-
чань» і для третього курсу «Історія педагогічних навчань»35.
У 1924–1925 навчальному році М. І. Гордієвський став членом
соціально-педагогічного комітету при ОІНО, який було організова-
но у травні 1924 р. До його складу входило вісімнадцять професо-
рів. В цьому році М. І. Гордієвський вів курс «Огляд педагогічних
навчань» на третьому семестрі першого курсу літературного і істо-
ричного відділів факультету професійної освіти36.
З 14 січня по 1 листопада 1926 р. М. І. Гордієвський займав
посаду декана факультету соціального виховання. Підставою для
звільнення стала заява з проханням звільнити його від виконання
обов’язків через хворобу. Її заслухали на засіданні Правління ОІНО
і з 1 листопада на посаду декана призначили Р. М. Волкова37. 9
жовтня 1926 р. була затверджена педагогічна предметна комісія
ОІНО і М. Гордієвський постійно входив до її складу. Вона охоплю-
вала такі предмети: педологія, експериментальна психологія, пе-
дагогіка колективу, анатомія та фізіологія дитини, шкільна гігієна,
випускників закритого ІНУ, було залишено вісім студентів для
самостійних досліджень26.
Третім місцем роботи М. І. Гордієвського у той час був Одесь-
кий інститут народної освіти (ОІНО). Його 29 липня 1920 р. зара-
хували лектором українського відділення разом з багатьма пред-
ставниками закритого ІНУ, такими як Р. М. Волков, М. М. Ланге
і М. Є. Слабченко27.
На першому засіданні викладачів ОІНО 31 липня 1920 р.
М. І. Гордієвського обрали членом Ради інституту. Протягом нав-
чального року він був присутній на одинадцяти засіданнях з три-
надцяти. На посаді доцента, магістранту філософії доручили викла-
дати «Історію педагогіки», «Психологію дошкільного віку» і «Істо-
рію педагогічних ідей у дошкільному вихованні». У 1921–1922
навчальному році він отримав посаду професора28.
У 1922 р. за відсутності можливості друкувати наукові праці
М. І. Гордієвський з професорами В. Ф. Лазурським, А. В. Фло-
ровським та П. А. Бузуком на особисті кошти здійснили випуск
другого тому «Ученых записок Высшей Школы». В цій збірці
була надрукована і його праця «К вопросу о социальной педагоги-
ке Платона»29.
Будучи передостаннім учнем М. М. Ланге (останній, Г. В. Фло-
ровський, емігрував у 1920 р.), М. Гордієвський залишився єдиним
продовжувачем цієї філософської школи в Одесі у 1920-ті рр. Жоден
з учнів-філософів М. М. Ланге більше не викладав в Одесі30. Остан-
нім виступом М. І. Гордієвського на філософську тему стала про-
мова 4 грудня 1922 р. на урочистому засіданні ОІНО, присвячено-
му 200-й річниці з дня народження Г. С. Сковороди, яку через рік
надрукували у збірці «Пам’яті Сковороди (1722–1922)»31. Ця ро-
бота здобула позитивні відгуки спеціалістів32.
26 ДАОО, ф. Р-849, оп. 3, спр. 5, арк. 1а; ф. Р-5432, оп. 1, спр. 5, арк. 319,
386.
27 Там само, ф. Р-5432, оп. 1, спр. 2, арк. 37–38.
28 Там само, ф. Р-1593, оп. 1, спр. 1, арк. 9 зв.–10; спр. 3, арк. 1; спр. 399,
арк. 17.
29 Гордиевский М.И. К вопросу о социальной педагогике Платона //
Ученые записки Высшей Школы г. Одессы. – 1922. – Т. 2. – С. 91–96.
30 Сумарокова Л.Н. Философия в Одессе // Очерки развития науки в
Одессе. – Одесса, 1995. – С. 491–511.
31 ДАОО, ф. Р-1593, оп. 1, спр. 112, арк. 1 зв.
32 Багалій Д.І. Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода. –
Харків: Держвидав України, 1926. – С. 347–349.
33 ДАОО, ф. Р-1593, оп. 1, спр. 404, арк. 1, 22; ф. Р-5432, оп. 1, спр. 15,
арк. 57–58 зв.
34 Педологія (грец. «наука про дитину») — предметом вивчення вважала
дитину й охоплювала своїм змістом анатомію, фізіологію, біологію,
психологію та соціологію дитини. Постановою ЦК ВКП(б) від 4 липня
1936 р. була заборонена. Див.: Історія педагогіки / За ред. М. В. Левків-
ського, О. А. Дубасенюк. – Житомир, 1999. – С. 279.
35 ДАОО, ф. Р-1593, оп. 1, спр. 430, арк. 1; спр. 432, арк. 42–44.
36 Там само, спр. 429, арк. 17; спр. 490, арк. 1–24.
37 Там само, спр. 585, арк. 22; спр. 112, арк. 23.
«Арештувати як українського есера...» 425424 Валерій Левченко, Едуард Петровський
Семінар поділявся на секції: історії педагогіки — М. І. Гордієвсь-
кий, рефлексології та педології — Е. О. Шевальов і системи осві-
ти — А. Г. Готалов-Готліб. Він нараховував 25 слухачів для яких
необхідною умовою визначалося вивчення іноземних мов. Проте
зі зміною постанови Правління від 21 грудня 1928 р. прийняли
рішення затвердити єдиний семінар, в якому передбачалося прово-
дити роботу в галузі дисциплін: історії педагогіки, рефлексології
в зв’язку з педологією, системи освіти, дидактики, соціального
виховання й дефектології. Термін навчання для вивчення однієї з
зазначених дисциплін складав один рік. В семінарі повинні були
працювати дійсні члени науково-дослідної кафедри педагогіки й
педології: А. Г. Готалов-Готліб, Е. О. Шевальов, С. О. Лозинський,
М. М. Тарасович і М. І. Гордієвський41.
У 1928–1929 навчальному році М. І. Гордієвський викладав
курс «Історії педагогіки» на українському відділенні факультету
соціального виховання42. Того ж року на підставі постанови Прав-
ління ОІНО від 8 червня 1928 р. М. І. Гордієвський увійшов до
редакційної комісії з підготовки другого тому «Записок Одеського
ІНО». Комісія організовувалася у складі ректора Т. М. Внукова і
викладачів А. Г. Готалова-Готліба, Д. Г. Елькіна та І. І. Каповича.
На відміну від першого тому, де були надруковані статті тільки
професорів, до друку у другому томі рекомендувалося зібрати
матеріал та провести підписку серед викладачів, аспірантів і сту-
дентів. Проте за браком коштів цей проект не було реалізовано43.
За роки праці в ОІНО М. Гордієвський зарекомендував себе
дуже працездатною та відповідальною особою. У першому і дру-
гому кварталі 1929–1930 академічного року п’ятдесят викладачів
пропустили лекції без поважних причин. До їх числа потрапили
навіть такі знані викладачі як Є. О. Загоровський, М. І. Мандес,
М. Є. Слабченко та інші. Згідно колективної угоди від 1929 р. за
наказом ректора Т. М. Внукова від 17 лютого 1930 р. з них утрима-
ли заробітну платню загальною сумою 889 карб. 37 коп. До списку
викладачів-прогульників М. І. Гордієвський не потрапив44.
На початку 1930–1931 навчального року ОІНО було реорганізо-
вано у три інститути. В двох з них — інституті соціального вихо-
система освіти, дидактика, історія педагогіки, праця в майстер-
нях, малювання, співи, методика суспільствознавства і методика
математики. В комісії він постійно працював під керівництвом
С. Л. Рубінштейна (голова у 1926–1927 рр.), А. Г. Готалов-Готліба
(голова у 1927–1930 рр.), В. І. Селінова (заступник голови 1926–
1930 рр.)38.
1926–1927 навчальний рік був черговим роком реформи вищої
освіти: відбувся перехід факультету професійної освіти на чотири-
річний курс навчання. Тому випуск фахівців відклали та збільшили
навантаження по відділах. М. І. Гордієвському доручили викладати
«Сучасні педагогічні течії» — по дві години у кожному триместрі
на громадознавчому відділі факультету професійної освіти для
першого і другого курсів (загальні), по дві години в перших двох
триместрах третього курсу на секціях історії і мови та по дві години
на трьох курсах технічно-математичного і агробіологічного
відділах. Загалом це нараховувало по 20 годин на тиждень у пер-
шому і другому триместрах та 12 годин на тиждень в третьому39.
Таке навантаження потребувало затрат великої кількості часу і
величезного фізичного напруження.
У 1927–1928 навчальному році М. І. Гордієвський працював штат-
ним професором другої групи з заробітною платою 260 крб. 88 коп.
Він викладав лекції з курсу «Педагогічні течії» на громадознавчому
відділі для других курсів секцій мови та літератури й історичної.
На другому курсі українського відділення факультету соціального
виховання вів предмет «Історія педагогіки»40.
З кожним роком професійний рівень М. І. Гордієвського зрос-
тав. На підставі оголошення в Бюлетені НКО у робочому плані
ОІНО в 1927–1928 академічному році передбачалося організувати
сім семінарів «посиленого» типу. В їх складі планувався й семінар
з педагогіки під керівництвом професора М. І. Гордієвського з таки-
ми викладачами: А. Г. Готалов-Готліб, С. Л. Рубінштейн і І. А. Хаїт.
В роботі семінарів мали бути задіяні 27 професорів (7 керівників
і 20 викладачів) з загальною оплатою 720 крб. на місяць, або 8640
крб. на рік. На засіданні Правління ОІНО від 30 листопада 1928 р.
прийняли рішення про остаточне відкриття 1 січня 1929 р. семі-
нару з педагогіки та педології під керівництвом М. І. Гордієвського.
38 ДАОО, спр. 538, арк. 22; спр. 583, арк. 112.
39 Там само, спр. 590, арк. 6–12.
40 Там само, спр. 9, арк. 1–3; спр. 17, арк. 1; спр. 583, арк. 65.
41 ДАОО, спр. 622, арк. 34–34 зв., 88–88 зв., 91.
42 Там само, арк. 46 зв.
43 Там само, спр. 660, арк. 117–117 зв.
44 Там само, спр. 658, арк. 19–20.
«Арештувати як українського есера...» 427426 Валерій Левченко, Едуард Петровський
гогічні погляди Дюї», «Напередодні великого ювілею (1827–
17.ІІ.1927 р. До майбутнього святкування 100 роковин Генріха
Песталоцці)» і «Наукова й громадсько-педагогічна діяльність про-
фесора М. М. Ланге».
Радою ОНТ, при наполегливій участі М. І. Гордієвського, було
ухвалено постанову педагогічної секції про видання творів Іоганна
Генріха Песталоцці. До кожного твору М. І. Гордієвський особисто
планував додати вступну статтю, аналіз твору й коментарі. Після
ухвалення проекту педагогічною комісією ВУАН, на жаль, з неві-
домих обставин його так і не було здійснено45.
На засіданнях Одеського бібліографічного товариства у 1926–
1930 рр. М. І. Гордієвський виступав з доповідями на тему «Критич-
ний огляд радянської ювілейної літератури про Песталоцці», «Літе-
ратура з історії педагогіки за 10 років революції» і «М. І. Пирогов
і “Одесский Вестник”». Статті на основі цих доповідей були надру-
ковані у записках товариства46.
Доброзичливе ставлення і підтримку в академічних колах Одеси
М. І. Гордієвський знаходив у В. Герасименка, К. Копержинсько-
го та М. Слабченка (давнього приятеля з університетських часів)47.
В середині 1920-х рр. у середовищі місцевої наукової інтелігенції
виникла конфронтація через існування двох поглядів на подаль-
ший розвиток національної історичної науки. Лідерами цих на-
прямків були С. Єфремов та М. Грушевський. В Одесі сторону
першого підтримували В. Герасименко, В. Ралєв, Л. Грищенко на
чолі з М. Слабченко. Альтернативну позицію прийняли А. Му-
зичка, Є. Загоровський, В. Чудновцев, Ф. Петрунь, Б. Комаров,
К. Копержинський та О. Рябінін-Скляревський. Центральною фігу-
рою в цьому протистоянні, яка координувала дві сторони науко-
вої еліти Одеси, на думку місцевого окрвідділу ДПУ, вважався
М. Гордієвський48.
Участь М. І. Гордієвського в українізації в 1920-х рр. відбила-
ся й у спогадах І. Майстренка, редактора газети «Чорноморська
комуна» у 1929–1931 рр. В «Історії мого покоління» він згадував:
вання та фізико-хіміко-математичному інституті у 1930–1933 рр.
викладав М. І. Гордієвський.
У 1920-ті рр. паралельно з багатогранною та плідною діяльністю
в ОІНО М. І. Гордієвський приділяв значну увагу науково-гро-
мадській роботі. У 1924–1926 рр. він очолював науково-методич-
ну комісію Губернського комітету політичної освіти у справі украї-
нізації. В 1927–1930 рр. керував науково-дослідною кафедрою
педагогіки і педології при ОІНО.
У 1926 р. за сприянням М. Є. Слабченка було створено пер-
ший академічний осередок — Одеське наукове товариство при
УАН (ОНТ), яке діяло як філія Академії наук, у складі п’яти
секцій: соціально-економічної, історико-філологічної, природничо-
математичної, медичної і педагогічної з двома підсекціями: історії
педагогіки і дидактично-методичної. Членами товариства стали
понад 150 вчених. Провідну роль в товаристві, як науковець і
адміністратор, відігравав М. І. Гордієвський. Він посідав одразу
три посади: голова товариства, педагогічної секції і підсекції історії
педагогіки. Члени ОНТ брали активну участь в громадсько-про-
світній роботі. За п’ять років діяльності, під керівництвом М. Гор-
дієвського було організовано публічне вшанування академіків
С. Єфремова, Д. Багалія, М. Грушевського, К. Студинського і про-
фесора В. Лазурського, а також читання лекцій, присвячених па-
м’яті видатних діячів культури — І. Ньютона, Г. Песталоцці, О. Ко-
ниського, Т. Шевченка, А. Скальковского, Л. Толстого, М. Комаро-
ва, М. Коцюбинського, М. Ланге. На ювілейному вечорі, присвяче-
ному 100-ї річниці народження швейцарського педагога Генріха
Песталоцці, М. Гордієвський виголосив доповідь «Філософські
підвалини педагогіки Г. Песталоцці».
Разом із колегами, М. І. Гордієвський плідно працював над
розвитком науково-дослідницької діяльності товариства. Робота
соціально-економічної секції, головним чином, здійснювалася у
двох напрямках — вивчення економіки України і студіювання
економічної думки в Україні у ХІХ ст. Вчені історико-філологічної
секції досліджували проблеми філології та історії української і
західноєвропейської літератури. Педагогічна секція під постійним
керівництвом М. І. Гордієвського готувала доповіді з історії педа-
гогіки та методики викладання. За весь час діяльності товариства
на засіданнях вчений виступив з низкою ґрунтовних і змістовних
доповідей, більшість з яких у подальшому було надруковано, зокре-
ма: «Філософські підвалини педагогіки Г. Песталоцці», «Педа-
45 Центральний державний архів вищих органів влади та управління
України, ф. 166, оп. 7, спр. 5944, арк. 14–22.
46 Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі. – 1928. –
Ч. 1. – С. 17–29; 1929. – Ч. 2–3. – С. 3–56; 1930. – Ч. 4. – С. 3–22.
47 Заруба В.М. Вказ. праця. – С. 164.
48 Антипов Ю.Ф. Указ. соч. – С. 94–96.
«Арештувати як українського есера...» 429428 Валерій Левченко, Едуард Петровський
культеті кафедр була кафедра історії стародавнього світу. На ній
посаду професора стародавньої історії посів М. І. Гордієвський. Він
продовжував також залишатися професором педагогіки.
Крім викладання загальних і спеціальних курсів, М. І. Горді-
євський зосередився на вивченні рабства у стародавньому Римі і
працював над рукописом майбутнього дослідження. Впродовж
1930-х рр. займатися виключно наукою і залишатися осторонь
кон’юнктурних політичних реалій ставало дедалі важче. Темати-
ка і зміст історичних досліджень викладачів факультету все тісніше
пов’язувалася з більшовизацією історичної науки, що супровод-
жувалася посиленням адміністративного тиску на істориків. Соці-
альне походження і політична благонадійність поступово ставали
визначальними чинниками в оцінці фахової кваліфікації вчених,
їх можливостей працювати у наукових установах, вищих навчаль-
них закладах. Більшовицьке керівництво швидко і безжалісно
розправлялося з тими, хто не міг позбутися роками набутих мо-
ральних цінностей, дозволяв прояви вільнодумства.
Не маючи можливості відмовитися від послуг старої когорти
викладачів, партійне керівництво ОДУ все ж прагнуло якнай-
швидше замінити їх новими радянськими кадрами. Дедалі часті-
ше на партійних зборах університету лунали прізвища М. Гордієв-
ського, Є. Загоровського, М. Розенталя, О. Сухова, Б. Варнеке та
інших. Викладачам закидалося їх некомуністичне минуле, участь
в українізації, виховання і формування як спеціалістів за царсь-
ких часів, чіплялися різні політичні ярлики і постійно наголошува-
лося на необхідності стежити особисто за ними і їх науково-педаго-
гічною роботою. Наприклад, на партзборах ОДУ від 25–27 лютого
1937 р. при обговоренні рішень лютневого пленуму ЦК КП(б)У
знову звучало прізвище М. І. Гордієвського як колишнього есера
і націоналіста52. Загальні партзбори університету на засіданні від
23 вересня 1937 р. вказували на особливу засміченість викла-
дацького складу історичного факультету, називаючи серед інших
і М. І. Гордієвського як колишнього члена Центральної Ради, ук-
раїнського есера-націоналіста53. Зверталася увага на викладання
історії в умовах критики схеми історичного процесу М. Покров-
ського та пропонувалося пильно стежити за викладачами І. Сєро-
глазовим, М. Петринським, Є. Загоровським і М. Гордієвським54.
«До редакції “Чорноморської комуни” тулилися і старі корифеї
одеського українства — академік Михайло Слабченко, професор
Михайло Гордієвський». І якщо М. Є. Слабченка «…цікавило нове
покоління українців, яке українізовувало одеську пресу і одеське
життя», то «…Гордієвський став навіть співробітником і надруку-
вав у “Шквалі” кілька статей на педагогічні теми. Він був блиску-
чий стиліст і його українська мова була ясна й прозора, а зміст
статей глибокий і цікавий»49.
Наприкінці 1920-х рр. ситуація в сфері вищої освіти почала
кардинально змінюватися. В умовах утвердження в СРСР тоталі-
таризму, посилювався тиск на історичну науку. Розгром наукової
школи академіка М. Є. Слабченка, звинуваченого у належності
до «Спілки визволення України» (СВУ), завдав удару по розвитку
україністики в Одесі. Підозри, наклепи, звинувачення і арешти
стали невід’ємною частиною життя багатьох представників інтелі-
генції, особливо дореволюційної генерації. До її числа належав
також М. І. Гордієвський. Офіційно про вихід з партії есерів він
заявив в пресі лише у 1925–1926 рр. і тому за визначенням ДПУ
належав до категорії «неблагонадійних» викладачів за якими
здійснювався постійний нагляд.
Аналізуючи інформаційно-аналітичні матеріали Одеського
окрвідділу ДПУ, Ю. Антипов зауважив, що М. І. Гордієвський і
М. Є. Слабченко належали до таємного «Братства української дер-
жавності», інформація про яке начебто є у справі «СВУ». Саме ж
«Братство» не було лише вигадкою слідчих, а реально існувало в
радянській Україні під керівництвом С. Єфремова50. В статті про
представників масонства в Одесі дослідник В. Савченко писав про
приналежність до одеських масонів професорів М. Гордієвського,
М. Слабченка, Б. Цомакіона51.
У 1933 р. на базі Інституту професійної освіти та Фізико-хіміко-
математичного інституту було відновлено роботу Одеського універ-
ситету. Лише через рік у його складі з’явився в якості самостійної
одиниці історичний факультет. Однією з п’яти створених на фа-
49 Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади учасника революцій-
них подій в Україні. – Едмонтон, 1985. – С. 238; «Шквал» – додаток
до газети «Чорноморська комуна», виходив у 1920–1933 рр.
50 Антипов Ю.Ф. Указ. соч. – С. 94.
51 Савченко В.А. Масонские тайны Одессы // Юго-Запад. Одессика. Исто-
рико-краеведческий научный альманах. – Одесса: Изд-во «Optimum»,
2006. – С. 76.
52 ДАОО, ф. 20, оп. 4, спр. 44, арк. 25.
53 Там само, спр. 94, арк. 44.
54 Там само, оп. 3, спр. 67, арк. 6.
«Арештувати як українського есера...» 431430 Валерій Левченко, Едуард Петровський
та за проведення шпигунської роботи». Приводом до арешту ста-
ло минуле членство у партії та свідчення ряду осіб, яких слідчі
також зробили учасниками сфабрикованої організації61.
Відомого не лише в Одесі професора педагогіки і стародавньої
історії примусили підписати протоколи допитів з десятками
прізвищ уявних учасників різних організацій. У справі називалися
численні прізвища представників одеської інтелігенції, особливо
викладачів педінституту, значна частина яких згодом була репресо-
вана. Слідчі ніби захопилися вигадками. Вони приписали М. І. Гор-
дієвському та «його організації» зв’язок з «правотроцькістською
організацією», «українськими націоналістами», «меншовиками»,
«боротьбистами», «російськими есерами», «білогвардійською
організацією РОВС», «проведення шпигунської діяльності», «ство-
рення повстанських загонів», «встановлення зв’язку з Польщею і
польською військовою організацією», «зв’язок з іноземними кон-
сульствами через Всеукраїнську наукову асоціацію сходознавців»
та низку інших контрреволюційних злочинів. В матеріалах
слідства «есерівська організація Одеси» нібито організаційно була
пов’язана з Херсоном, Миколаєвом, Ленінградом, Москвою, Ял-
тою, Харковом, Воронежем, а також Сибіром та Середньою Азією.
У справу викладача ОДУ М. І. Гордієвського та інших обвину-
вачених в участі у «контрреволюційній есерівській організації»
слідчі підшили протоколи допитів і очних ставок А. П. Клочко зі
справи 1935 р., хоча він ще тоді був засуджений на 10 років за
звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі». Спра-
ву переглянули на засланні в Кемеровській області у 1937 р. і
його розстріляли. У 1938 р. «як учасник есерівської організації»
був заарештований інший Г. К. Клочко, проте слідчі не звернули
уваги, що обоє Клочки між собою аж ніяк не пов’язані, хоча й
мали багато спільних знайомих.
Окремим блоком йшли звинувачення щодо «шкідницького»
викладання М. І. Гордієвським на історичному факультеті. Він
начебто намагався наповнити курс стародавньої історії шкідливи-
ми настановами і практично ніколи не посилався на класиків
марксизму. До того ж з метою заплутати студентів у матеріалах
курсу, «затримував видачу програм»62.
Якщо до 1937 р. кадрові чистки торкалися професорсько-викла-
дацького складу вищих навчальних закладів переважно у вигля-
ді виключення з лав партії та звільнення з роботи, то з початком
«великого терору» 1937–1938 рр. сумнозвісна більшовицька фільт-
рація призвела до фізичного винищення багатьох «непотрібних»
радянській владі викладачів, яких вважали реальними чи потен-
ційними ворогами. Шквал репресій охопив і Одеський університет.
Десятки його викладачів було репресовано як «буржуазні націо-
налісти», «шпигуни», «шкідники» тощо. Окремих професорів слід-
чі НКВС перетворювали на керівників сфабрикованих контрре-
волюційних організацій, а маніакально хвора уява породжувала
безглузді вигадки про ворожість до радянської влади і постійне
бажання завдати їй шкоди. Трагічна доля спіткала і М. І. Горді-
євського.
Розпорядження наркома внутрішніх справ УРСР № 83798 від
1 вересня 1937 р. зобов’язувало органи НКВС «негайно приступи-
ти до рішучого розгрому антирадянського есерівського підпілля,
ліквідувати всі агентурні справи по есерах…»55. Вже 8 вересня
1937 р. співробітники Одеського морського прикордонного загіну
заарештували дев’ять осіб, які в минулому належали до партії
есерів56. У 1938 р. слідчі почали фабрикацію «контрреволюційної
військово-націоналістичної есерівської організації». Одними з пер-
ших по цій справі заарештували викладача історії університету
М. Петрінського та викладача історії педінституту Л. Стрижака57.
Організацію нібито заснував ще в 1933 р. завідувач кабінетом історії
медінституту В. Арнаутов58. Під тиском слідчих М. Петрінський
«зізнався», що завербував до організації лікаря обласної лікуваль-
ної комісії й викладача медінституту Ю. Каплана59, а той, у свою
чергу, зізнався, що «завербував» викладача історії, колишнього
есера У.-Л. Б. Вічика60.
Паралельно, у належності до організації звинуватили М. І. Гор-
дієвського. Органи НКВС арештували його 27 березня 1938 р., як
«учасника і керівника контрреволюційної есерівської організації
55 ГДА СБ України, ф. 42, оп. 1, спр. 312, арк. 38.
56 ГДА СБ України, Одеса, ф. ПС 11831-п.
57 Там само, спр. 5161-п.
58 Там само, спр. 5175-п.
59 Там само, спр. 10014-п.
60 Там само, спр. 6835-п.
61 ГДА СБ України, Одеса, ф. ПС 11831-п, спр. 25243-п, арк. 169–185.
62 Там само, арк. 63–64.
432 Валерій Левченко, Едуард Петровський 433
63 ГДА СБ України, Одеса, ф. ПС 11831-п, спр. 25243-п, арк. 216.
64 Там само, спр. 1056-п.
65 Там само, спр. 25243-п, арк. 296.
11 жовтня 1938 р. виїзна сесія Військової колегії Верховного
суду СРСР в Одесі на засіданні, що тривало лише п’ятнадцять
хвилин, прийняла рішення про розстріл М. І. Гордієвського з кон-
фіскацією майна. Вирок був виконаний того ж дня63. Репресії
було піддано також членів його сім’ї. Зокрема, дружина Олену
Оттівну, яка працювала викладачем німецької мови в держав-
ному університеті та інституті зв’язку, була арештована64. Як в
подальшому склалося життя сина М. І. Гордієвського Ігоря, який
на момент арешту батька був студентом фізичного факультету
ОДУ та доньки Наталії, учениці дев’ятого класу, невідомо.
Питання про реабілітацію репресованого професора в 1989 р.
порушив його колишній студент, викладач філологічного факуль-
тету ОДУ, пенсіонер Ф. П. Смагленко, який крізь десятиліття
проніс пам’ять про яскравого викладача і неординарного у науко-
вих пошуках М. І. Гордієвського. Лише 4 червня 1992 р. Гене-
ральна прокуратура України висновком припинила його справу
за відсутністю доказів65. На жаль, довідку про реабілітацію так
нікому і не надіслали.
Таким чином, викладене вище дозволяє зробити висновок про
те, що професор М. І. Гордієвський належить до числа тих осіб,
чиї імена невиправдано замовчувалися і перебували під заборо-
ною протягом тривалого часу. Скупі рядки архівних справ харак-
теризують його як непересічну особистість, чесну і порядну лю-
дину, яка доклала чимало зусиль для становлення освіти і науки
України.
Почавши творчий шлях з вивчення філософії, у 1920-х рр.
через різко негативне ставлення радянської влади до цієї науки
М. І. Гордієвський був змушений перейти на стезю педагогіки.
Життєві реалії 1930-х рр. зумовили до вивчення історії стародав-
нього світу. Імовірно така розпорошеність інтересів не дала мож-
ливості в повній мірі розкрити власний науковий потенціал і до-
сягти вершин у вивченні конкретної проблематики, проте дозво-
лила залишити слід одразу у кількох галузях. Ім’я, ідеї та праці
М. І. Гордієвського мають обов’язково повернутися до широкої
громадськості України.
Олександр Безручко
(Київ)
Доля кінорежисера Гліба Затворницького
Bezrychko O. The fate of Hlib Zatvornytskyi, a film director.
The article dedicated to dramatic fate of Hlib Zatvornytskyi, a film
director of Kyiv film studio. The author analyzed his creative work
as well as the cause of emigration in 1943 and the return home.
До сьогодні про Гліба Дмитровича Затворницького, його життя
і творчість, окрім дослідження В. Гайдабури «Театр, захований в
архівах»1 і побіжного згадування в якості автора фільму «Дніпро-
буд» у другому томі «Історії українського радянського кіно», майже
нічого не відомо.
Завдяки поетапному розсекреченню архівних документів, в
першу чергу, матеріалів колишнього КДБ УРСР, ми маємо нагоду
розкрити чергову «білу пляму» нашої історії. Доля цієї людини
була надзвичайно цікава і, в той же час, трагічна. Учень Л. С. Кур-
баса, В. Е. Мейєрхольда, О. П. Довженка, як митець сформувався
в українсько-російському культурному середовищі.
В буремні часи громадянської війни емоційній, творчо обдарова-
ній молодій людині важко зберігати нейтральність щодо політичний
подій. Не став виключенням і Г. Затворницький, який «служив у
Денікінській армії в Одеському артилерійському юнкерському учи-
лищі, де готували кадри на керівні посади Білої денікінської армії»2.
Восени 1919 р. разом із групою акторів сімнадцятирічний
Г. Затворницький поїхав на гастролі до Одеси й Севастополя. По
дорозі додому був арештований органами ВНК «для з’ясування
особистості. Згодом доставлений у Київ, де знаходився під слідством
протягом місяця, потім був звільнений»3.
Мистецьке життя Г. Затворницького розпочалося в 1919 р. «у
організованому мною першому радянському шкільному театрі в
якості режисера»4.
1 Гайдабура В. Театр, захований в архівах: Сценіч. мистецтво в Україні
періоду німецко-фашист. окупації (1941–1944): Історія. Політика. До-
кументи. Ідеї. Худож. Реалії. Люд. долі. – К.: Мистецтво, 1998. – 224 с.
2 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – СБ Украї-
ни), ф. 6, спр. 73690-ФП, арк. 99–100.
3 Там само, арк. 34.
4 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 73690-ФП, арк. 26.
|