Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр.
The author investigated the structure and activity of intelligence units «1c» of «Abver» on occupied territory of Ukraine (1941–1944).
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41032 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр. / Л. Чаплінська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2008. — № 1/2 (30/31). — С. 474-483. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-41032 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-410322013-02-04T12:11:33Z Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр. Чаплінська, Л. З історії Другої світової війни The author investigated the structure and activity of intelligence units «1c» of «Abver» on occupied territory of Ukraine (1941–1944). 2008 Article Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр. / Л. Чаплінська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2008. — № 1/2 (30/31). — С. 474-483. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41032 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії Другої світової війни З історії Другої світової війни |
| spellingShingle |
З історії Другої світової війни З історії Другої світової війни Чаплінська, Л. Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description |
The author investigated the structure and activity of intelligence units «1c» of «Abver» on occupied territory of Ukraine (1941–1944). |
| format |
Article |
| author |
Чаплінська, Л. |
| author_facet |
Чаплінська, Л. |
| author_sort |
Чаплінська, Л. |
| title |
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр. |
| title_short |
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр. |
| title_full |
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр. |
| title_fullStr |
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр. |
| title_full_unstemmed |
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр. |
| title_sort |
німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території україни у 1941–1944 рр. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
З історії Другої світової війни |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41032 |
| citation_txt |
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»: завдання та діяльність на території України у 1941–1944 рр. / Л. Чаплінська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2008. — № 1/2 (30/31). — С. 474-483. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| work_keys_str_mv |
AT čaplínsʹkal nímecʹkívíjsʹkovírozvíduvalʹnívíddíli1szavdannâtadíâlʹnístʹnateritorííukraíniu19411944rr |
| first_indexed |
2025-07-03T23:15:50Z |
| last_indexed |
2025-07-03T23:15:50Z |
| _version_ |
1836669521721556992 |
| fulltext |
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с» ... 475
та контррозвідки про окремі операції1. У сучасній вітчизняній
історіографії один з перших загаду проблему почала вивчати співро-
бітник Інституту історії України НАН України кандидат історич-
них наук Т. В. Вронська2.
Метою даної статті стало дослідження функціонування німець-
ких військових розвідувальних відділів в Україні протягом 1941–
1944 рр.
Головним завданням Управління «Абвер» було проведення
широкомасштабної розвідувальної та підривної роботи.
У відповідності до поставлених завдань в Управлінні були сфор-
мовані відділи:
«Абвер 1» — розвідка;
«Абвер 2» — саботаж, диверсія, терор, повстання;
«Абвер 3» — контррозвідка;
«Аусланд» — іноземний відділ;
«ЦА» — центральний відділ.
З початком війни проти СРСР «Абвер» розгорнув активну
шпигунську та диверсійно-терористичну діяльність на фронті, а
також в радянському тилу. На територію СРСР разом із військами
німецько-фашистської армії було направлено значну кількість
спеціальних розвідувальних органів — оперативних груп і особли-
вих команд.
Штаб німецького військового з’єднання від дивізії та вище
складався з 3-х основних відділів: оперативного — «1а», відділу
тилу — «1в», розвідувального відділу — «1с» («1ц»). Останні займа-
лися збиранням та обробкою інформації про дислокацію підроз-
ділів, аналізом бойової підготовки та морального стану особового
складу підрозділів Червоної армії, профілактичною роботою в
частинах німецької армії по боротьбі зі шпигунством, радіопропа-
гандою та поширенням антирадянських листівок на передовій лінії
фронту, військовою цензурою. Це були пункти, де концентрува-
лася вся розвідувальна інформація для її подальшого аналізу та
реалізації.
1 Див.: Органы государственной безопасности СССР в Великой Отечестве-
енной войне. Т. 1 – М., 1995; Сергеев Ф. Тайные операции нацистской
разведки 1933–1945. – М., 1991.
2 Вронська Т.В. Україна в полі зору регіональних підрозділів абверу //
Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. – К.: Ін-т історії Украї-
ни НАН України, 2001. – С. 113–125.
Людмила Чаплінська
(Хмельницький)
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с»:
завдання та діяльність на території України
у 1941–1944 рр.
Chaplynska L. German military intelligence units «1c»: tasks and
activities on Ukrainian territory in 1941–1944.
The author investigated the structure and activity of intelligence
units «1c» of «Abver» on occupied territory of Ukraine (1941–
1944).
У планах «блискавичної війни», спланованої керівництвом
Третього рейху, відповідальні завдання покладалися на потужну,
розгалужену армійську розвідувальну службу. Ще у 1938 р. німець-
ке командування провело реорганізацію німецької військової роз-
відки та контррозвідки «Абвер» і створило Управління «Абвер-
закордон» при штабі верховного командування збройних сил
Німеччини.
Діяльність підрозділів «Абверу» на території України в період
Другої світової війни практично не досліджувалася цивільними
дослідниками через відсутність відкритого доступу до джерельної
бази. Здебільшого, у виданнях публікувалися деякі документи
щодо загальної структури «Абверу», спогади ветеранів розвідки
З ІСТОРІЇ
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с» ... 477476 Людмила Чаплінська
чином, створювалися умови для оперативного використання
розвідувальної інформації.
Майже всі агенти, незалежно від того, яким органом вони були
завербовані, чиї завдання виконували, при поверненні використо-
вували пароль, у якому фігурувало позначення «1с». Наприклад:
— «“1с” Пушкін» — пароль агентури абвергрупи 1014;
— «Дойч агент “1с”» дивізіон 102» — абвергрупи 1025;
— «Штаб “1с” корпусу, який брав Елісту» — абвергрупи 1036;
— «“1с” — частина 301» — пароль абвергрупи 3017;
— «“1с” СД» — пароль агентури «Цеппеліна»8.
Абвергрупа 204 мала усний пароль і письмовий пропуск —
невеличкий квадратний аркуш паперу з написом «1с»9.
Значна кількість інформації про підрозділи Червоної армії
здобувалася відділами «1с» шляхом радіоперехоплення, телефон-
ного підслуховування, за допомогою агентурної розвідки «Абвер»,
результатів авіарозвідки, захоплених трофейних матеріалів.
Розвідувальні відділи «1с» розгорнули активну діяльність у
таборах військовополонених для отримання інформації від військо-
вослужбовців Червоної армії.
В архіві Управління СБ України у Хмельницькій області збе-
рігаються дві справи, які висвітлюють структури, форми і методи
роботи цих відділів серед військовополонених Проскурівського
шталагу та Славутського «Гросс-лазарету».
Для своєчасного отримання потрібної інформації співробітни-
ки розвідувального відділу проводили допити військовополоне-
них одразу ж після захоплення їх у полон. Для цього перекладачі
відділу «1с» виїздили до відповідних пунктів збору. Другий етап
опитування проводився працівниками відділу після прибуття
військовополонених до постійних таборів (шталагів). Новоприбулих
обшукували, вилучали особисті документи (у подальшому німці
4 Сборник справочных материалов об органах германской разведки, дейст-
вовавших против СССР в период Великой Отечественной войны 1941–
1945 годов. – С. 58.
5 Там же. – С. 64.
6 Там же. – С. 68.
7 Там же. – С. 181.
8 Там же. – С. 525.
9 Там же. – С. 145.
Відділи «1с» співпрацювали з диверсійними абверкомандами
та абвергрупами, що діяли при відповідних з’єднаннях німецької
армії, ставили перед ними конкретні завдання щодо розвідуваль-
ної роботи в тилу радянських військ. Співробітники відділу «1с»
допомагали агентам «Абверу» переходити лінію фронту.
Поліцейський орган військової контррозвідки діючої армії —
Таємна польова поліція «Гехаймфельдполіцай» (GFP) теж коор-
динувала свою діяльність з відділами «1с». На фронті підрозділи
GFP були представлені групами при штабах армійських угрупо-
вань, армій та польових комендатур. Підрозділи очолювалися
відповідно директорами та комісарами польової поліції.
Директори польової поліції підпорядковувалися шефу польової
поліції та відділу «1с»/АО3 армійського угруповання, а комісари,
у свою чергу, звітували перед керівником польової поліції відпо-
відного армійського угруповання та одночасно перед абверофіцером
відділу «1с» армії чи польової комендатури.
Абверофіцери ставили підрозділам польової поліції конкретні
завдання, визначали райони діяльності, затверджували плани
роботи та контролювали їх виконання. Хоча органи GFP, у зоні
військових дій, мали право проводити арешти підозрілих осіб,
вести слідство, але міра покарання санкціонувалася абвер офіце-
ром. Смертні вироки також виконувалися лише після затверджен-
ня їх керівництвом відділу «1с».
Контррозвідувальний орган «Зондерштаб Р» — «Особливий
штаб Росія» працював у тісному контакті з органами СД і GFP, а
також із відділами «1с» військових частин, комендатур у районних
та окружних центрах, куди передавав матеріали для опрацювання.
Резидент «Зондерштабу Р» повинен був надати співробітникам
відділу «1с» інформацію про агентів, які залишалися на звільненій
радянськими військами території.
У розпорядженні відділу «1с» кожної армії знаходилася група
агентів-диверсантів, укомплектована з числа місцевих жителів та
колишніми радянськими військовополоненими.
Агент, що перейшов лінію фронту, мав з’явитися у відділ «1с»,
у розпорядженні якого знаходився, або передати здобуті відомості
у розвідувальний відділ найближчої військової частини. Таким
3 Сборник справочных материалов об органах германской разведки, дейст-
вовавших против СССР в период Великой Отечественной войны 1941–
1945 годов. – М., 1952. – С. 423.
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с» ... 479478 Людмила Чаплінська
ри у своєму районі. Зокрема, в «Абвергрупі 314» було 10 зондер-
фюрерів12.
Крім того, при «Абверкоманді-305» було 5 штатних агентів.
Як правило, вони використовувалися для проведення агентурної
розвідки серед націоналістичних формувань і груп.
Не менш важливим завданням відділу «1с» німецького розві-
доргану «Абвер», було вербування агентури із середовища військо-
вополонених і цивільного населення.
Зокрема, офіційний співробітник «Абверу», котрий працював
на посаді перекладача Славутського «Гросс-лазарету», зондерфюрер
відділу «1с» Й. Ренер отримав завдання від заступника начальника
відділу Таушера «підібрати осіб із числа вороже настроєних до
радянської влади для вербовки їх в якості агентів розвідоргану
“Абвер”. За мету ставилося отримування від них відомостей про
настрої радянських військовополонених, які знаходились в “Гросс-
лазареті 357”. Цю категорію осіб […] підбирати із числа військо-
вополонених, колишніх бійців Червоної армії»13.
При вербуванні агентів із числа військовополонених перевага
надавалась особам, які добровільно перейшли на бік німців,
військовослужбовцям, що розповіли докладну інформацію про
частини Червоної армії.
Зрадники, які погодилися співпрацювати з окупантами, зао-
хочувалися поліпшеним харчуванням, тютюновими виробами,
полегшеними умовами праці. Решту полонених чекала смерть від
голоду, катувань і непосильної праці.
Зокрема, німецькі «лікарі» у Славутському «Гросс-лазареті»
використовували в’язнів як «піддослідних» для випробувань но-
вих методів лікування, виявлення граничних можливостей людсь-
кого організму. В результаті за неповними даними у таборі заги-
нуло 150 тис.14 військовополонених.
Неймовірна скупченість у таборах сприяла швидкому поши-
ренню інфекційних захворювань. Колишній в’язень І. Я. Хуажев
розповідав про спосіб, завдяки якому фашистам вдавалося посе-
ляти у переповнені бараки нові партії військовополонених. Вони
«пострілами з автоматів ущільнювали приміщення і люди мимо-
12 ГДА СБ України, Хмельницький, ф. 4, спр. 4, арк. 22.
13 Там само, ф. 5, спр. 12338, арк. 26.
14 Там само, арк. 82.
використовували їх для спорядження агентури, яка направлялася
у радянський тил). Потім записували біографічні дані, «опитува-
ли про розташування частин Червоної армії, озброєння, настрої
цивільного населення»10.
Після допитів складалися письмові звіти, на підставі яких
начальник відділу «1с» проводив відбір військовополонених для
подальшої роботи.
Полонені протоколів допитів не підписували, свідчення оформ-
лялися у вигляді повідомлень, а конкретні розвідувальні дані на-
носилися на карту оперативної обстановки та обов’язково доводи-
лися до відома начальників оперативних відділів штабів.
Отримана інформація у поєднанні з даними периферійних
органів «Абвера», команд і груп «Абвер 1», котрі займалися збором
розвідданих про Червону армію, оборонні споруди на ділянках
фронту, надсилалися до штабу «Валлі» та відділів «1с». Наприклад,
«Абверкоманда-305», що знаходилась у Проскурові, переважно
займалася тим, що концентрувала в своїх руках матеріали діяль-
ності радянських розвідувальних органів, що надходили із Абвер-
груп, підпорядкованих «Абверкоманді», а також інших контрроз-
відувальних органів. Зокрема, «Абверкоманда-305» із цією метою
підтримувала постійний зв’язок із Проскурівською фельдкоменда-
турою та румунським органом контррозвідки, що дислокувався у
м. Жмеринці. На підставі отриманих матеріалів, «Абверкоман-
да-305» складала схематичні картки дислокації органів радянської
розвідки, в тому числі й спеціальних розвідувальних шкіл, вказу-
ючи у пояснювальних записках характер їх діяльності, постійний
склад і виявлених осіб, які навчалися у розвідувальних школах.
Складені таким шляхом документи направлялися у штаб
«Валлі-8» та у відділ «1с» АО Північно-українського фронту11.
У свою чергу, підлегла «Абверкоманді-305» «Абвергрупа 314»
займалася виявленням агентури радянської розвідки, виконувала
завдання з знешкодження диверсійних груп, партизанських заго-
нів і націоналістичних формувань. Кожна «Абвергрупа» за місцем
дислокації в радіусі 50–60 км створювала мережу розвідувальних
пунктів (мельдекопфів). Мельдекопфи очолювали зондерфюрери,
які керували розвідувальною діяльністю та вербуванням агенту-
10 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБ
України), Хмельницький, ф. 5, спр. 22573, арк. 23.
11 Там само, ф. 4, спр. 4, арк. 42.
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с» ... 481480 Людмила Чаплінська
Кожен завербований давав письмове або усне зобов’язання
співробітництва. На агента заповнювалася спеціальна картка з
біографічними даними і характеристикою. Якщо він вибував з
табору (для конспірації агентів періодично перекидали із одного
табірного відділення до іншого), картка направлялася до нового
місця призначення. Кожному агенту присвоювався певний номер.
У списках в’язнів табору навпроти прізвища кожного завербова-
ного ставилася літера «V»18.
Один із службовців відділу «1с» при Проскурівському штала-
зі свідчив: «Їх всіх (маються на увазі завербовані особи. — Авт.)
не називали у нас агентами, а говорили, що це “довірені”»19. В
офіційних документах, звітах «часто були такі вислови: «на основі
повідомлення місцевих», не вказуючи номерів довірених»20. Цим
самим німці конспірували агентуру на випадок потрапляння ма-
теріалів до радянської розвідки.
Враховуючи рекомендації німецьких контррозвідувальних і
поліцейських органів та за їх активним сприянням, співробітники
відділу «1с» підбирали агентуру з числа цивільного населення.
Головним завданням її стало викриття підпільних організацій,
партизанських загонів та груп, встановлення їх чисельності та
наявність у їх складі працівників НКВС–НКДБ.
Для знищення командирів та особового складу партизанських
загонів, проведення контрпропаганди, створювалися лжепарти-
занські групи, що направлялися у райони дислокації партизан.
Офіцери «Абверу» вербували агентуру, погрожуючи арештом
або відправкою до Німеччини, використовували важке матеріаль-
не становище громадян. При вербуванні застосовували методи
підкупу і погроз, заарештованим за дійсні чи надумані вчинки
пропонували спокутувати свою провину роботою на «Третій рейх».
Перевага надавалася колишнім членам ВКП(б) та ВЛКСМ, про-
фашистськи настроєним особам, а також особам, що мали зв’яз-
ки із особовим складом партизанських загонів.
Іноді радянських громадян через провокацію втягували у
підпільні антифашистські організації, а потім під загрозою реп-
ресії вербували.
18 ГДА СБ України, Хмельницький, ф, 5, спр. 22573, арк. 23.
19 Там само, арк. 33.
20 Там само.
волі тісно притулялись один до одного»15. «В одному блоці знаходи-
лись хворі на тиф і туберкульоз, кількість хворих сягала 1800
осіб, хоча [блоки ] розраховані були на 400 осіб»16.
Основною причиною високої смертності було виснаження та
інфекційні захворювання. Колишній військовополонений А. В. Сев-
рюгін, зокрема, повідомляв: «Люди навколо мене помирали сотня-
ми. Біля мене щоденно помирали 9–10 осіб. Мертвих відвозили,
місця займалися новими хворими, а ранком повторювалася та ж
картина. Колосальна смертність доходила до 300 осіб в день»17.
За порушення табірного режиму військовополонених кидали
в карцер, де більшість помирала. Хворих і поранених закопували
у могили заживо. Виснажених людей примушували важко працю-
вати, знесилених конвоїри розстрілювали на місці. Задля «розваги»
гітлерівці проводили для військовополонених крос: напівживих
людей змушували бігати навколо будівель табору.
Тому і не дивно, що в умовах тотального знущання фізично
виснажені, морально надломлені полонені ставали на шлях зради
і схилялися до співпраці з німецькими розвідувальними органами.
Типовими були випадки, коли інформаторів, що відзначалися
особливою «старанністю» та «активністю», німці звільняли від
важкої праці і надавали їм посильну роботу у таборі. Вони користу-
валися певними привілеями: носили німецьку форму (без знаків
розпізнавання), мали окреме житло, харчувалися в їдальні для
німецьких вояків.
Розвідувальну роботу у таборах проводили офіційні співробіт-
ники розвідорганів і спеціально завербовані з цією метою агенти з
числа військовополонених. Агенти також використовувалися в
якості вербувальників.
Співробітники «Абверу» цілком слушно сподівалися, що ко-
лишніх військовополонених можна швидше підготувати до аген-
турної роботи і їх простіше укорінити в частинах Червоної армії.
Внутрішньотабірна агентура вербувалася, головним чином, з
пропагандистів, поліцейських, старшин бараків. Ці агенти вико-
ристовувалися і як резиденти: мали на зв’язку 5–10 інформаторів
з числа військовополонених.
15 ГДА СБ України, Хмельницький, ф. 5, спр. 12338, арк. 79.
16 Там само.
17 Там само, арк. 82.
Німецькі військові розвідувальні відділи «1с» ... 483482 Людмила Чаплінська
На основі матеріалів, зібраних агентурою, результатів допитів,
негласної роботи офіцерів «Абверу» серед радянських військово-
полонених складалися розвідувальні зведення, систематично вихо-
дили спецповідомлення про настрої радянських громадян і вияв-
лення осіб, які проводили в таборі прорадянську пропаганду.
Розвідувальні дані містили відомості, що стосувалися дисло-
кації військових заводів та аеродромів, типів і кількості літаків,
розташування механізованих частин на фронті, нових видів озбро-
єння, стану постачання військ провізією та обмундируванням,
настроїв офіцерів і солдатів Червоної армії тощо.
Всі ці повідомлення відсилалися у Берлін Генеральному коман-
дуванню німецьких військ у справах військовополонених24.
Відділи «1с» також проводили агентурну роботу у військових
формуваннях, створених німцями з числа громадян, котрі виявили
бажання служити фашистам. Старшин рот, які часто були і рези-
дентами, підбирали з числа так званих «російських добровольців»
(Хіві) — кандидатів для вербування.
Вербування агентури проводили зондерфюрери-перекладачі
відділу «1с». При цьому від завербованих ніякої підписки не
вимагали.
Контррозвідувальна робота проводилася спеціальними пред-
ставниками «Абвер-3» — абверофіцерами, котрі в офіційних доку-
ментах називалися «1с»/АО. Вони перебували у штатах відділів
«1с» армійських угруповань та армій.
Відділи «1с» були важливою ланкою в розгалуженій системі
німецької розвідки, вони проводили значну роботу по збору і оброб-
ці розвідувальної інформації щодо Червоної армії, відігравали
провідну роль в організації агентурної роботи серед цивільного
населення, військовополонених і так званих «російських добро-
вольців», сприяли організації місцевих військових комендатур,
формували каральні загони для боротьби з партизанами. Але, не-
зважаючи на великий обсяг здійснених розвідувальних заходів та
масштаби диверсійних акцій, плани німецького гітлерівського ко-
мандування зазнали фіаско.
24 ГДА СБ України, Хмельницький, ф. 5, спр. 22573, арк. 49.
Про цікавий метод вербовки агентів з числа цивільного насе-
лення розповів співробітник відділу «1с» при Проскурівському
шталазі № 355. Вербувальники «видивлялися, коли в сім’ї чи гос-
подарстві є худа молочна корова. Тоді цього господаря під слушним
приводом запрошували до табору, де вели бесіду, з’ясовували його
ставлення до радянської влади і коли він висловлювався негативно,
тоді йому пропонували привести в табір свою худу корову, а взамін
йому давали із господарства табору добру молочну корову і тут
же здійснювали вербовку. Завербованому вже давали вказівку ра-
дити своїм знайомим звертатися в табір для обміну поганих корів
на кращих»21.
Зустрічі з агентурою, інформаторами відбувалися у канцеля-
рії «Абверу». Агентів викликали туди під різними приводами:
нібито з метою прибирання приміщень, зачищення двору перед
штабом або для виконання будь-яких інших робіт. Відвідування
відбувалося у визначений день і час, для цього складався спеці-
альний графік. Також друкувалися спеціальні бланки, які заповню-
валися лише тією особою, яка зустрічалася з агентом. Приймали
«довірених осіб» тільки офіцери, у разі необхідності на зустрічі
був присутній ще перекладач, який одночасно стенографував пові-
домлення. Повідомлення редагувалися абверофіцером, друкува-
лися та відправлялися у відповідні інстанції.
Для агентури з числа цивільного населення передбачалися
спеціальні перепустки, що давали їм можливість вільно проходити
на територію табору.
Відділ «Абвер» «1с», котрий обслуговував Проскурівський шта-
лаг № 355, мав розгалужену агентурну мережу серед військово-
полонених і цивільного населення (загальна чисельність агентів
досягала 300 осіб)22.
За доносами інформаторів офіцери Червоної армії, політпраців-
ники, євреї, виявлені серед військовополонених, передавалися
Службі безпеки. За період з травня 1942 р. до грудня 1943 р. у
таборі «було виявлено 8 офіцерів Червоної армії, комісарів тобто
політпрацівників, осіб єврейської національності від 40 до 50 осіб,
які були відправлені в СД — каральний німецький орган»23. Назад
ніхто не повернувся …
21 ГДА СБ України, Хмельницький, ф. 5, спр. 22573, арк. 23.
22 Там само.
23 Там само, арк. 69.
|