Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна»

Based on the documents of former Soviet secret service, the author investigated the course of life of deputy director of Central committee of national minority group of VUTsVK Ya. Saulevych.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Рубльов, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2008
Назва видання:	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:	Особа у контексті історії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41036
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна» / О. Рубльов // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2008. — № 1/2 (30/31). — С. 348-414. — Бібліогр.: 153 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-41036
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-410362013-02-04T12:12:28Z Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна» Рубльов, О. Особа у контексті історії Based on the documents of former Soviet secret service, the author investigated the course of life of deputy director of Central committee of national minority group of VUTsVK Ya. Saulevych. 2008 Article Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна» / О. Рубльов // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2008. — № 1/2 (30/31). — С. 348-414. — Бібліогр.: 153 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41036 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Особа у контексті історії Особа у контексті історії
spellingShingle	Особа у контексті історії Особа у контексті історії Рубльов, О. Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна» З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
description	Based on the documents of former Soviet secret service, the author investigated the course of life of deputy director of Central committee of national minority group of VUTsVK Ya. Saulevych.
format	Article
author	Рубльов, О.
author_facet	Рубльов, О.
author_sort	Рубльов, О.
title	Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна»
title_short	Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна»
title_full	Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна»
title_fullStr	Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна»
title_full_unstemmed	Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна»
title_sort	ян саулевич (1897–1937): від заступника голови центральної комісії нацменшин при вуцвк до «польського шпигуна»
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Особа у контексті історії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41036
citation_txt	Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна» / О. Рубльов // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2008. — № 1/2 (30/31). — С. 348-414. — Бібліогр.: 153 назв. — укр.
series	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv	AT rublʹovo ânsaulevič18971937vídzastupnikagolovicentralʹnoíkomísíínacmenšinprivucvkdopolʹsʹkogošpiguna
first_indexed	2025-07-03T23:16:07Z
last_indexed	2025-07-03T23:16:07Z
_version_	1836669539744481280
fulltext	Ян Саулевич (1895–1937) 349348 Олександр Рубльов Олександр Рубльов (Київ) Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна»1 Rublov O. Yan Saulevych (1897–1937): from the deputy director of Central committee of national minority group of VUTsVK to «Polish espionage». Based on the documents of former Soviet secret service, the au- thor investigated the course of life of deputy director of Central committee of national minority group of VUTsVK Ya. Saulevych. Прізвище Я. Саулевича, по майже 60 роках забуття, стало з’яв- лятися більш-менш регулярно у вітчизняній та польській (пере- важно) історіографії історії польської людності УССР міжвоєнної доби з початку 1990-х років. Насамперед варто згадати піонерську розвідку Г. Стронського 1992 р. про Мархлевський національний «революційного гарту», що його волю послабили «рецидиви ідеа- лістичних помилок», що він зайшов у «глухий кут індивідуаліз- му», з якого вирішив знайти «вихід» у небуття100. Проте з однією тезою Івана Микитенка слід беззастережно погодитися. Напевно не зовсім розуміючи (чи зовсім не розумію- чи) двозначності власних слів, наприкінці промови він зауважив, що «в Радянському Союзі кожна здібна до творчої праці люди- на — на обліку, тим паче член партії»101. Що правда, то правда. І це переконливо доводить справа фор- мулярного обліку Миколи Хвильового. 100 Наша відповідь — сміливіше йти вперед. Промова тов. І. Микитенка // Хвильовий М. Твори в 5-х т. – Т. 5. – С. 140. 101 Там само. 1 Первісну версію статті див.: Рубльов О.С. Ян Саулевич (1897–1937): біографія «хрещеного батька» Мархлевського району у контексті реп- ресій 1930-х років // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей / Ін-т історії України НАН України; Редкол.: П. Т. Тронь- ко (гол. ред.) та ін. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. – Вип. 34 / Відп. за вип. Р. Ю. Подкур. – С. 143–176. польський район2, ґрунтовну монографію професора Вроцлавського університету Януша Купчака 1994 р.3 та деякі ін. Першопрохідцям завжди найважче. Тому, наприклад, у дослідженні Я. Купчака про Саулевича лише лаконічно зазначено — «czołowy polski komunista z Ukrainy»4, хоча у самій праці діяльність «чільного польського ко- муніста з України» висвітлюється доволі докладно. Значно розло- гішу біографічну інформацію про Я. Саулевича (на підставі його архівно-слідчої справи з Галузевого державного архіву Служби без- пеки України) подано у статті О. Рубльова та В. Репринцева 1995 р.5 За десятиліття, що минуло з середини 1990-х років, проведена значна пошукова робота як у царині вивчення національної полі- тики ВКП(б)–КП(б)У в УССР міжвоєнного двадцятиліття, так і в сфері дослідження тогочасного становища польської людності рес- публіки й більшовицьких експериментів щодо неї. Показовим у цьому відношенні є масштабний проект Південно- Східного Наукового Інституту у Перемишлі (директор д-р Ст. Стем- пєнь) щодо публікації документів і матеріалів з історії польського населення України 1917–1990-х рр.6 Примітка у першому томі видання зазначає: «Jan Saulewicz — jeden z czołowych polskich działaczy komunis- tycznych, członek Centralnego Biura Polskiego na Ukrainie, przedsta- wiciel ludności polskiej w Centralnej Komisji Mniejszości Narodowych»7. Стосовно тієї ж особи у другому томі «Поляків на Україні» подається виразніша, але все ще далеко не повна інформація: 2 Стронський Г. Злет і падіння: Польський національний район в Украї- ні у 20–30-і роки. – Тернопіль: Обласна друк., 1992. – С. 16–17, 47–48. 3 Kupczak J.M. Polacy na Ukrainie w latach 1921–1939 / Acta Universitatis Wratislaviensis № 1656. Politologia, t. XII. – Wrocław: Wyd-wo Uniwersy- tetu Wrocławskiego, 1994. – S. 32, 49, 63, 105, 148–149, 179, 272, 336. 4 Kupczak J.M. Polacy na Ukrainie w latach 1921–1939. – S. 63. 5 Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні у 1930-ті роки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1995. – № 1/2 (2/3). – С. 140– 141, 149. 6 Polacy na Ukrainie: Zbiór dokumentów. Cz. 1: Lata 1917–1939 / Pod red. S. Stępnia. – Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu, 1998. – T. I. – 336 ss.; T. ІI. – 1999. – 248 ss.; T. ІІI. – 2001. – 220 ss.; T. IV / Pod red. S. Stępnia i O. Rublowa. – 2004. – 231 s.: il. 7 Polacy na Ukrainie: Zbiór dokumentów. Cz. 1: Lata 1917–1939 / Pod red. S. Stępnia. – Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu, 1998. – T. I. – S. 102. Ян Саулевич (1895–1937) 351350 Олександр Рубльов Під час проведення конференції у Житомирі було виокремлено спеціальну секцію, присвячену історії «совєтської Мархлевщини», засідання якої відбувалися 8 жовтня 2005 р. у Довбиші — колиш- ній столиці Мархлевського району. Серед виступів на цій конфе- ренції була заслухана й доповідь О. Рубльова «Ян Саулевич (1897– 1937) — до біографії «хрещеного батька» Мархлевського району» (на розвиток біографічних фрагментів про цього чільного діяча польської комуністичної роботи в УССР, які відображені у статті О. Рубльова та В. Репринцева 1995 р.)12. «Jan Saulewicz (?–1936) — zastępca przewodniczącego Central- nego Komitetu Mniejszości Narodowych przy Wszechukraińskim Central- nym Komitecie Wykonawczym. W 1936 r. rozstrzelany przez NKWD»8. У третьому ж томі видання — як результат плідної співпраці учених Польщі та України щодо виявлення архівних документів — вміщений цікавий автентичний матеріал від самого Яна Саулеви- ча — його життєпис від 9 жовтня 1924 р.9 2005 р. — рік 80-ліття створення й 70-ліття ліквідації Мархлев- ського польського національного району — був відзначений в Ук- раїні проведенням двох (до певної міри альтернативних) наукових форумів. 7–9 жовтня у м. Житомирі заходами Польського науково- го товариства у Житомирі, Інституту підприємництва і сучасних технологій й Товариства поляків ім. Івана-Павла II у Довбиші (ко- лишньому Мархлевську) було проведено III Міжнародну наукову конференцію «Поляки і політика: З нагоди 80-ліття створення й 70-ліття ліквідації польського національного району ім. Юліа- на Мархлевського на Житомирщині»10. 28–30 жовтня 2005 р. у м. Хмельницькому відбулася Міжнародна наукова конференція «Поляки в Україні у ХІХ–ХХ ст.: До 80-ї річниці організації й 70-ї річниці ліквідації Мархлевщини» з циклу конференцій «Полі- тика іноземних держав і урядів щодо поляків на сході (ХІХ– ХХ ст.)», що її співорганізаторами виступили Міністерство освіти і науки України, Хмельницька облдержадміністрація, Хмельниць- кі обласна та міська ради, Хмельницький національний універси- тет, Інститут історії і міжнародних відносин Варміньсько-Мазурсь- кого університету в Ольштині (Польща), Спілка польських учених України, Спілка поляків України та ін.11 8 Polacy na Ukrainie: Zbiór dokumentów. Cz. 1: Lata 1917–1939 / Pod red. S. Stępnia. – Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu, 1999. – T. ІI. – S. 100. 9 Polacy na Ukrainie: Zbiór dokumentów. Cz. 1: Lata 1917–1939 / Pod red. S. Stępnia. – Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu, 2001. – T. IІІ. – S. 48–50. 10 Program III Międzynarodowej Konferencji Naukowej pt. «Polacy i polityka» z okazji 80-lecia utworzenia i 70-lecia likwidacji polskiego rejonu naro- dowościowego im. Juliana Marchlewskiego na Żytomierszczyźnie, 7–9 paźd- ziernika 2005 r. / Polskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu; Instytut Przedsiębiorczości i Technologii Współczesnych; Towarzystwo Polaków im. Jana Pawła II w Dowbyszu. – Żytomierz, 2005. – 12 ss. 11 Програма Міжнародної наукової конференції «Поляки в Україні у ХІХ– ХХ ст.: До 80-ї річниці організації й 70-річниці ліквідації Мархлевщи- ни», 28–30 жовт. 2005 р. / Мін-во освіти і науки України; Хмельниц. облдержадмін.; Хмельниц. облрада; Хмельниц. міськрада; Хмельниц. нац. ун-т; Instytut Historii a Stosunków Międzynarodowych Uniwersytetu Warmińsko-Mazurskiego w Olsztynie; Спілка польс. учених України; Держ. архів Хмельниц. обл.; Подільський осередок Ін-ту укр. археог- рафії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Спілка поляків України. – Хмельницький, 2005. – 4 с. 12 Program III Międzynarodowej Konferencji Naukowej pt. «Polacy i polityka» z okazji 80-lecia utworzenia i 70-lecia likwidacji polskiego rejonu narodo- wościowego im. Juliana Marchlewskiego na Żytomierszczyźnie, Żytomierz, 7–9 października 2005 r. – Żytomierz, 2005. – S. 8. Ян Саулевич за ґратами. Грудень 1934 р. У в’язня вилучено звичне для нього пенсне. Ян Саулевич (1895–1937) 353352 Олександр Рубльов 29 серпня 1924 р. РНК УССР ухвалив постанову «Про виділення національних районів та рад», що була підтверджена відповідними рішеннями 4-ї сесії ВУЦВК VІІІ скликання (15–19 лютого 1925 р.). По доповіді Центральної адміністративно-територіальної комісії (ЦАТК) сесія ВУЦВК ухвалила резолюцію «Про низове районуван- ня» (19 лютого 1925 р.), де, зокрема, зазначалося: «2. Йдучи назустріч інтересам широких трудящих мас з націо- нальних меншостей наданням їм права можливості розвивати свою культуру та мову, визнати необхідним проводити у подальшому ро- боту по утворенню окремих районів та сільрад». Запроваджувалися пільгові умови, що заохочували створення національних адміністративно-територіальних одиниць. За рішен- ням сесії, мінімальна норма для організації звичайних районів (25 тис. населення на його території), знижувалася для національ- них районів до 10 тис., національних сільрад — з 1 тис. до 500 осіб17. Упродовж 1924–1925 рр. ЦКНМ здійснила спеціальні обстежен- ня німецького, польського, болгарського, єврейського, грецького, молдавського, чеського й татарського населення України у місцях компактного мешкання. Обстеження виявили справді болючі проб- леми в усіх сферах життєдіяльності етнічних меншин. Складним шляхом прямувало господарське життя усіх без винятку етнічних меншостей, зруйноване за роки перманентних військових дій і воєннокомуністичних експериментів окупаційної більшовицької адміністрації. Значні суперечності відзначалися у взаєминах між різними етносами (включно з крайніми формами національної ворожнечі, такими як антисемітизм), між етнічними меншинами й місцевою більшовицькою адміністрацією. Упослідженими вияви- лися умови етнокультурного відтворення етнічних меншостей (за винятком росіян). Відтак, попередні й ще дуже поверхові відомості щодо комплексу проблем міжетнічних взаємин, отримані ЦКНМ на початковому етапі її роботи, беззастережно спростовували поши- Ян Саулевич, син Домініка Саулевича, народився 20 березня 1897 р. у садибі Огородники, Двінського повіту, Вітебської губер- нії, у родині дрібного польського шляхтича, який у 1908 р. на спілку з братом придбав фільварок Гаспарі у Курляндській губ. (Латвія). Згодом, вже після арешту, в анкетних матеріалах зазна- чалося, що Саулевич походить з родини фермера (за іншою вер- сією, — «син великого латвійського фермера»)13. 1907 р. за порадою місцевого ксьондза батьки віддали десяти- річного Яна до Двінського реального училища, маючи на меті у подальшому підготувати його до кар’єри священносужителя РКЦ. Одначе після закінчення училища 1914 р. юнак обрав для себе іншу стезю — агрономічну. Навчався у Харківському сільськогос- подарському інституті (з перервою: 1914–1922 рр.). У травні 1917 р. увійшов до «Польського соціалістичного об’єднання» у Харкові, з серпня 1917 р. належав до ППС-лівиці. Наприкінці 1917 р. повер- нувся до Курляндії, брав участь в ефемерних органах совєтської влади за місцем проживання батьків. Упродовж 1919–1920 рр. служив у Червоній армії. Після демобілізації у листопаді 1920 р. відновився у Харківському сільгоспінституті, який закінчив 1922 р. Наступного року став аспірантом цього ж вузу. 1924 р. вступив у члени КП(б)У14. Я. Саулевич був одним із зачинателів й безперечних лідерів роботи з етнічними меншинами, насамперед поляками, підсовєт- ської України: з 1923 р. — співробітник відділу національних меншин НКВД УССР15, у 1924–1930 рр. — член, згодом (з 1926 р.) заступник голови Центральної комісії національних меншин (ЦКНМ) при ВУЦВК16. 13 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБ України), ф. 6, оп. 1, спр. 67312-ФП, арк. 248 зв., 250, 255 та ін. 14 Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні у 1930-ті роки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1995. – № 1/2 (2/3). – С. 149. 15 Див.: Якубова Л.Д. Діяльність відділу національних меншин НКВС УСРР (1921–1924 рр.) // Укр. іст. журн. – 2006. – № 5. – С. 173–186; Кудактін О. Відділ у справах національних меншин (ВНМ) НКВС та його місцеві органи (1921–1924 рр.) // Український історичний збір- ник – 2008 / Ін-т історії України НАН України, Рада молодих вчених; Редкол.: Т. Чухліб (гол. ред.) та ін. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2008. – Вип. 11. – С. 213–222. 16 Докладніше див.: Якубова Л. Центральна комісія національних меншин (ЦКНМ) при ВУЦВК та її місцеві органи. 1924–1934 рр. // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. праць / Ін-т історії України НАН України; Редкол.: С. Кульчицький (відп. ред.) та ін. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – Вип. 14. – С. 329–365. 17 Чирко Б.В. Національні меншини в Україні (20–30 роки ХХ ст.). – К.: Асоціація «Україно», 1995. – С. 41. Ян Саулевич (1895–1937) 355354 Олександр Рубльов гу. У червні 1926 р. Польбюро ЦК КП(б)У зауважувало, що синх- ронні проекти організації інших польських районів в УССР (у Проскурівській та Волинській округах) після попередньої пере- вірки виявилися непридатними за кількістю населення та еконо- мічними умовами22. 1 квітня 1925 р. за двома підписами — заступника Голови ЦКНМ Я. Сударського та члена ЦКНМ Я. Саулевича — на адресу керівника Волинського губернського бюро нацменшин (копії — голові Волинської губернської АТК й завідувачу Польбюро Волин- ського губкому КП(б)У) було спрямовано директивне повідомлення: «ЦКНМ при ВУЦВК повідомляє, що у засіданні її від 23-го лютого ц. р. було розглянуто орієнтовний проект утворення польського райо- ну з центром у Довбиші з частин Н[овоград]-Волинського, Баранівсь- кого, Пулинського, Чуднівського й Миропільського районів, Житомир- ської округи, й передано до ЦАТКи (Центральної Адміністративно- територіальної комісії. — О. Р.) для розгляду й подальшого опрацю- вання у встановленому порядку»23 . У листі наголошувалося, що виокремлення польського націо- нального району має «важливе політичне значення», а відтак Во- линське губернське бюро нацмен має негайно розпочати, за погод- женням з губернською (Волинською) й округовою (Житомирською) АТК й у щільному контакті з Польбюро Волинського губкому КП(б)У, роботу щодо складання обґрунтованого проекту виділення цього району. У пояснювальній записці до проекту мали бути висвітлені такі питання: 1) національний склад населених пунктів майбутнього району; взаємини польського населення з українським; 2) націо- нальний склад сільрад та КНС по окремих сільрадах; 3) місцезна- ходження, чисельність та національний склад організацій КП(б)У та ЛКСМУ; 4) економічна характеристика району, що проектується (наявні промислові підприємства; заклади торгівлі; розвиток спо- живчої й сільськогосподарської кооперації; площа придатних для землеробства земель й приблизний їхній розподіл за угіддями; середнє землезабезпечення на душу; хутірський чи поселеннями тип розселення селянства; худоба, коні й т. ін.; стан землеустрою; головніші ринкові продукти селянського господарства, види додат- рену раніше у партійних колах думку про безпредметність на- ціонального питання в УССР й безпроблемність у сфері міжнаціональних відносин18. 9 березня 1926 р. Мала Президія ВУЦВК затвердила наступний склад ЦКНМ: голова Комісії — М. Лобанов, заступник голови від польського населення — Я. Саулевич, від єврейської людності УССР — Левін, німецької — І. Гафтель, болгарської — С. Міцев, грецької — С. Ялі, без визначення — Я. Кантор19 . Крім свого основ- ного навантаження, члени ЦКНМ опікувалися ще й низкою етніч- них громад, які не мали персонального представництва у Комісії. Процес виділення польських національно-адміністративних одиниць почався з середини 1920-х років. ЦКНМ дала вказівку на місця нагромаджувати статистику щодо польського населення України й визначити населені пункти для організації майбутніх національних сільрад. Значний резонанс серед польської людності УССР мало Звернення делегатів-поляків ІХ Всеукраїнського з’їзду Совєтів (3–10 травня 1925 р.), що закликало до повсюдного утво- рення польських адміністративних одиниць як важливого чин- ника реалізації національних прав та інтересів та активної участі у совєтському будівництві. Вочевидь, що таким закликам і зверненням передувала копіт- ка попередня робота чільних працівників Центральної комісії національних меншин. Очолював цю роботу на польській ділянці Ян Саулевич. До речі, він також був делегатом IХ Всеукраїнського з’їзду Совєтів. Комуністичний польськомовний тижневик «Sierp» 24 травня 1925 р. помістив фото групи поляків — делегатів з’їзду. Увічнений на цьому груповому знімку й Я. Саулевич20. Рішення про створення польського національного району було прийняте ще у 1924 р., але реалізація задуму й підготовча робота зайняли чимало часу21. Вибір місця організації району припав на прикордонну Волинську губернію, де компактними групами про- живало польське населення, й, зокрема, на Житомирську окру- 18 Якубова Л. Центральна комісія національних меншин (ЦКНМ) при ВУЦВК та її місцеві органи. 1924–1934 рр. // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. – Вип. 14. – С. 340. 19 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України), ф. 413, оп. 1, спр. 32, арк. 3. 20 Zjazd Sowietów Ukrainy a ludność pracująca polska // Sierp: Tygodnik popularno-ludowy. – 1925. – 24 maja. – Nr. 20 (124). – S. 2. 21 Kupczak J. M. Polacy na Ukrainie w latach 1921–1939. – S. 149. 22 ЦДАВО України, ф. 413, оп. 2, спр. 5, арк. 31. 23 Там само, оп. 1, спр. 6, арк. 45. Ян Саулевич (1895–1937) 357356 Олександр Рубльов кових заробітків селян; загальні перспективи побудови районного бюджету); 5) характеристика майбутнього райцентру; 6) зв’язок (стан доріг, поштовий, телеграфний й телефонний зв’язок); 7) за- гальний стан шкільної та культурно-освітньої справи (школи польські, українські й змішані, хати-читальні, клуби тощо); 8) кіль- кість релігійних громад, розташування костьолів, каплиць, церков. Вважаючи, що з’ясування вищенаведених питань потребує обстеження на місці, ЦКНМ, проте, вважала за доцільне поперед- ньо скликати у Житомирі спеціальну нараду з питання утворен- ня польського району із запрошенням на неї (з потрібними відо- мостями) райуповноважених з польської роботи відповідних райо- нів. До листа ЦКНМ долучався орієнтовний проект виділення польського району, який пропонувалося — у разі потреби — кори- гувати відповідно до місцевих обставин24. Наприкінці квітня 1925 р. виникла несподівана загроза стано- вищу Я. Саулевича як «хрещеного батька» створюваного польсько- го національного району. Конкурентом виступив колишній колега Саулевича по НКВД заступник наркома М. О. Черлюнчакевич. Принаймні так виглядала ситуація у повідомленні (за офіційною пресою УССР) Генерального консула ІІ Речіпосполитої у Харкові К. Заремби-Скшинського, в інформації якого для МЗС у Варшаві щодо створення в Україні польських адміністративних одиниць від 5 травня 1925 р., зокрема, йшлося: «Kijowska prasa sowiecka w dn. 25/ІV r. b. podaje wiadomość o utwor- zeniu na Wołyniu (okręg Żytomierski) polskiego rejonu. Organizacja powy- ższego rejonu odbywa się według planu znanego działacza komunistyc- znego w sprawach polskich polaka [sic!] CZERLUNCZAKIEWICZA, Zastęp- cy Komisarza Ludowego do spraw wewnętrznych w USRR. Prasa nadmie- nia, że miejscowa ludność polska jest bardzo przychylnie usposobioną do realizacji tego nowego zamiaru, księża zaś katoliccy prowadzą agita- cję przeciw temu projektowi, mając na uwadze zmniejszenie swoich wpływów wśród ludności polskiej. Czerlunczakiewicz w wywiadzie z współ- pracownikami pism kijowskich oświadczył, co następuje […]»25. Реальний ініціатор створення Мархлевського національного району не був такою релятивно публічною особою, як керівний енкаведист. Останній, утім, і справді був причетний до складання таємної етнографічної мапи УССР та специфічно-енкаведистської роботи з етнічними меншинами республіки26. Невдовзі, для особис- того вивчення ситуації й настроїв волинських підсовєтських по- ляків до майбутнього польського району виїхав і член ЦКНМ Ян Саулевич. Це було, вірогідно, найтриваліше у його житті відряд- ження — з 2 по 21 червня 1925 р.27 Загалом, за часів його урядуван- ня у ЦКНМ Саулевич чотири рази відвідував Мархлевський район з інструктивно-ревізійною метою. Під час червневого вояжу по теренах майбутнього району Я. Са- улевич обслідував майже 150 населених пунктів цих «ведмежих кутків», вивчаючи настрої місцевого населення, роз’яснюючи на- ціональну політику РКП(б)–КП(б)У, в тому числі й насамперед мету створення польського національного району. У складеному за підсумками обстеження звіті містилася цікава й різнопланова інформація щодо волинських поляків28. Так, Я. Саулевич зауважував, що за походженням польська людність на теренах цього майбутнього району є переважно дрібною шляхтою, проте вирізняють серед неї й «хлопів» (у селах Соболів- ка й Віли). Одначе економічна різниця між цими групами практич- но відсутня, відтак стороння людина самотужки навряд чи виокре- мила б ці «стани» серед місцевих поляків. Щоправда, якщо біднота 24 ЦДАВО України, ф. 413, оп. 1, спр. 6, арк. 45. 25 «Київська совєтська преса дня 25/IV п. р. подає відомість щодо утворен- ня на Волині (Житомирська округа) польського району. Організація вищезгаданого району відбувається згідно з планом відомого комуніс- тичного діяча з польських справ поляка [sic!] ЧЕРЛЮНЧАКЕВИЧА, заступника Народного комісара внутрішніх справ УССР. Преса заува- жує, що місцева польська людність дуже прихильно налаштована до реалізації того нового задуму, ксьондзи ж католицькі проводять агітацію проти цього проекту, маючи на увазі послаблення власних впливів серед польської людності. Черлюнчакевич в інтерв’ю зі співробітника- ми київських часописів повідомив наступне […]». Див.: Z archiwaliów Ministerstwa Spraw Zagranicznych II Rzeczypospolitej. Po 50 latach kolekcja sovieticów wraca z Waszyngtonu / Oprac. J. Jaruzelski. – Cz. 1 // Przegląd Wschodni (Warszawa). – T. I, z. 4. – 1991. – S. 855–856. 26 Див., напр.: Черлюнчакевич Н.А. Национальный состав Советской Украины: Объяснительная записка к этнографической карте УССР / Сост.: зам. народного комиссара внутр. дел Н. А. Черлюнчакевич с участием сотр. НКВД УССР. – Харьков, 1925. – 130 с.; Черлюнчаке- вич Н. Національні меншості на Україні // Більшовик України. – 1926. – № 4/5. – С. 106–112. 27 Стронський Г. Злет і падіння: Польський національний район в Ук- раїні у 20–30-і роки. – Тернопіль, 1992. – С. 16–17, 47–48; ЦДАВО України, ф. 166, оп. 5, спр. 824, арк. 381–392. 28 Див. також: До питання про польське населення Волиньщини. – Житомир: Волгубком КП(б)У; Літ.-друк. Волдержполіграфоб’єднання, 1925. – 11 с. Ян Саулевич (1895–1937) 359358 Олександр Рубльов зближенню цих народностей (напр., змішані шлюби) у бідняцьких родинах. З іншого боку, проте, українці й поляки поводяться одна- ково відчужено щодо росіян (старообрядницькі села — поза райо- ном) та німців, до останніх — внаслідок не лише національно-реліг- ійних відмінностей, а й через розташування німколоній на кращих, багатших землях»31. 14 червня 1925 р. у с. Биківці відбулася нарада представників сільрад й населених пунктів (134 делегати), які репрезентували людність проектованої владою польської національно-адміністра- тивної одиниці й у кінцевому результаті одностайно підтримали цю ідею. Підсумки оглядин теренів майбутнього польського на- ціонального району Я. Саулевич резюмував таким чином: «На підставі даних праці комісій Биківської наради, Житомирсь- кою АТКою, за моєї участі опрацьований проект району у складі 34-х Сільрад, що з них 2 українські (Прутківська й Костянтинівська) й одна німецька (Прутівська) […]. У межах цього проекту перебуває 109 населених пунктів з 42161 душею населення, що з них 30907 (73,3 %) поляків, 7579 (17,9 %) українців, 3154 (7,4 %) німців й 476 (1,1 %) євреїв. Обрахований бюджет району у сучасному його стані дефіцитний. Район розташований далеко від залізниць (посередині трикутни- ка, що його утворюють залізниці Бердичів—Шепетівка, Шепетівка— Н[овоград]-Волинськ й шосе Н[овоград]—Волинськ—Житомир). Не- має ні телефонного, ні телеграфного зв’язку. Місцевість занедбана щодо благоустрою й економічних заходів, навіть на тлі загальної відсталості Волині у порівнянні з іншими губерніями. Найтяжча обставина для молодого району, спроможна особливо загальмувати його роботу, — це відсутність приміщень для районних установ. Довбиш являє собою поселення хутірського типу, що його центром є порцеляновий завод. Без екстреної допомоги для споруд- ження найнеобхідніших будівель ні району, ні окрузі власними сила- ми не обійтися. За умови відпуску потрібних коштів на вільній ділянці землі біля заводу можна вбачати центр майбутнього містечка»32. 2 липня 1925 р. відбулося засідання ЦКНМ при ВУЦВК, під час якого, зокрема, було заслухано звіт Я. Саулевича про відряд- ження до Житомирської округи. Інформацію взяли до відома, ухваливши: «Погодитися з проектом виокремлення польського району, що його склала Житомирська Окр[угова] АТКа за даними опитування зацікавленого населення. забувала про цей поділ, то заможніші верстви зберігали традицій- не почуття станової зверхності й корпоративної солідарності. Саме верхівка польської громади спілкувалася доволі правильною польською мовою, наголошуючи на власній культурній вищості (мова, етикет, чистота й порядок у домі) у порівнянні з «хлопами» чи тими, які «похлопилися», й застосовуючи у спілкуванні з собі подібними звертання «пан/пані». Представник ЦКНМ відзначив, що населення низки шляхетських колоній російська адміністрація (на його думку, за царювання Олександра II) обманним шляхом позбавила відповідних документів й силоміць переписала у міщан- ський або селянський стан, що старша генерація волинських поля- ків слушно характеризувала як одну з форм національного гноблен- ня. Інші ж населені пункти, що їхні мешканці не піддалися на владне ошуканство, хоча й не мали засобів, аби заносити своїх нащадків до родовідних книг, одначе зберегли власні шляхетські інсигнії (грамоти, герби) й нікому сторонньому їх не показують29. Цікавими були міркування Я. Саулевича щодо етноконфесій- ної й мовно-культурної ситуації та рівня національної самосвідо- мості у майбутньому польському районі: «Мої відвідини низки сіл остаточно переконали мене у відсутності у цій місцевості (й, вірогідно, по всій Волині) питання щодо т. зв. українців-католиків30. Національна самосвідомість дуже сильна; най- переконливішим доказом, крім вимоги польських шкіл, виявилося ставлення населення щодо організації сільрад й району з польською мовою органів влади. Українську мову вживають у побуті поряд з польською у бідніших родинах, що змушені під час відходу на сторонні заробітки залишати домівку й втрачати чистоту мови; проте навіть у цих родинах з дітьми намагаються розмовляти польською. Цікаво, що є села (Мар’янівка), де жінки погано знають навіть українську мову. Російську мову погано розуміють усі. В усіх селах з більшістю польського населення українські селяни та євреї володіють польською мовою […]. Населення зберігає не лише мову, а й відповідну фоне- тику у найменуваннях населених пунктів (Чуднів — Цуднць, Віли — Відли, Жовтий Брід — Жулты Бруд й т. п.)». «Національної ворожнечі з українцями немає зовсім, хоча зіткнен- ня на шкільному ґрунті мають місце; навіть релігія не перешкоджає 29 ЦДАВО України, ф. 166, оп. 5, спр. 824, арк. 381–382. 30 Див., напр.: Stroński H. Ukraińcy-katolicy w latach dwudziestych // Więź (Warszawa). – 1993. – Nr 8 (418). – S. 75–85; Нестеренко В. «Українці- католики» на Поділлі (до історії проблеми) // Pamiętnik Kijowski. – Kijów, 2004. – T. VII: Polacy na Podolu / Pod red. H. Strońskiego. – S. 173–180; та ін. 31 ЦДАВО України, ф. 166, оп. 5, спр. 824, арк. 382–383. 32 Там само, арк. 392. Ян Саулевич (1895–1937) 361360 Олександр Рубльов во релігійну різницю, ворожого ставлення до українців (і навпаки, українців до поляків) майже не спостерігається. Понад півторастолітнє співжиття селянської частини цих народів за спільності класових умов не спричиняло виникнення гострих національних антагонізмів, й, нав- паки, зв’язок цих національностей зміцнювався шляхом змішаних подружжів […] й завдяки українській мові, до більш або менш пов- ного використання якої у побуті значна частина поляків-селян пе- рейшла (особливо у змішаних селах) внаслідок свого проживання з українцями, а згодом внаслідок мовного гоніння царату»36. Щодо політичного стану польської людності УССР та еволюції її ставлення до більшовицької адміністрації республіки у матеріа- лі йшлося: «У перші роки зміцнення совєтської влади на Правобережжі польське населення ставилося доволі стримано до совєтської влади. Це засвідчувала дуже слабка участь поляків у совєтах, невходження до КНС, цілковита відсутність комсомолу у сільосередках й навіть у містах. Якщо робітники-поляки брали з самого початку діяльну участь у будівництві совєтської влади, то селянська частина — лише в ос- танній час, у зв’язку зі здійсненням низки заходів (школи, совєти польською мовою) стала втягуватися у совєтське будівництво, попри всіляку протидію з боку шовіністичного куркульства, й, головним чином, польського духовенства. Гарним випробуванням настроїв польського населення стало виокремлення польських совєтів, польського району й останні вибори до совєтів»37. Насамкінець автор таємного меморандуму формулював го- ловніші завдання у ділянці роботи з польським населенням УССР: 1) організація провладного активу, який би протидіяв антисо- вєтській роботі кліру й куркульства, з подальшим втягуванням цього активу у совєтське будівництво; 2) зміцнення роботи польських совєтів, а також забезпечення національних прав польського населення у змішаних совєтах; 3) більш повне обслу- говування населення польськими школами у мережі соціального виховання й професійної освіти, розгортання мережі національ- них політосвітніх закладів. Підготовка відповідних учительських кадрів, активізація роботи щодо створення в УССР польського Інституту народної освіти й належне забезпечення польської люд- ності навчальною, політичною, правничою, сільськогосподарсь- кою й художньою літературою рідною мовою; 4) сприяння еконо- мічному розвитку польського селянства шляхом залучення його Просити Оргвідділ ВУЦВКу про проведення підготовчої роботи щодо організації польського району у Житомирській окрузі […]. Просити НКОс про вжиття заходів щодо встановлення й органі- зації належної шкільної мережі у межах польського району, що ви- окремлюється. Доручити т. Саулевичу скласти доповідну записку до ВУЦВК щодо сільськогосп[одарського] податку в умовах Полісся». Водночас пропонувалося довести до відома Центральної Адмі- ністративно-територіальної комісії про невдоволення населення національних меншин зволіканням з проходженням проектів ви- окремлення національних сільрад33. 19 березня 1926 р. до Центральної комісії національних мен- шин при ВУЦВК було спрямоване цілком таємне звернення хар- ківського Уповноваженого Наркомату закордонних справ СССР. Підписав його заступник Уповноваженого Григорій Петренко (1890–1951). У документі йшлося: «Для можливости точної інформації нашого представника у Польщі про стан польської меншости на Україні та для припинення ріжних провокаційних чуток, які розповсюджуються у Польщі нашими ворога- ми, прохаємо, якомога скоріш, надіслати нам матеріяли про утворен- ня польських районів та окремих адміністративних одиниць на тери- торії УСРР. Також просимо сповістити, які заходи передбачаються на майбутнє для забезпечення розвитку польської меншости»34. На зверненні резолюція: «Дати відповідь по одержанні та розробці всіх матеріалів. 22/III. Я. С.[аулевич]»35. У підготовлених невдовзі «Коротких відомостях щодо стану польського населення в УССР», не лише підписаних, а й вочевидь відредагованих (чи особисто підготовлених?) Яном Саулевичем, зауважувалося зокрема: «Польське населення в УССР у своїй більшості походить від пе- реселених у ХVIII столітті в Україну польськими магнатами селян з Мазовша й дрібної шляхти, яка колонізувала тоді спустошені війнами “креси”. Деяка частина теперішньої так зв. дрібної шляхти походжен- ня українського, що колонізувалася разом зі своїми панами. Майже усе сільське польське населення вважає себе шляхетським, за винят- ком мазурів (вихідців з Мазовша), протиставляючи себе “хлопам”, тобто українцям й полякам-мазурам. Попри “шляхетську” й особли- 33 ЦДАВО України, ф. 413, оп. 1, спр. 6, арк. 27. 34 Там само, оп. 2, спр. 5, арк. 16. 35 Там само. 36 ЦДАВО України, ф. 413, оп. 2, спр. 5, арк. 17–18. 37 Там само, арк. 20. Ян Саулевич (1895–1937) 363362 Олександр Рубльов У ділянці нагляду за роботою округових бюро національних меншин (ОБНМ) між співробітниками ЦКНМ були закріплені певні округи. Так, Я. Саулевич курирував Волинську, Луганську, Про- скурівську, Старобільську, Харківську округи; Левін — Бердичів- ську, Кам’янецьку, Київську, Полтавську, Прилуцьку, Роменську, Тульчинську, Уманську, Херсонську, Черкаську; І. Гафтель — Артемівську, Дніпропетровську, Запорізьку, Конотопську, Корос- тенську, Миколаївську, Одеську; С. Міцев — Зинов’ївську, Лубен- ську, Мелітопольську, Первомайську округи, АМССР; С. Ялі — Глухівську, Маріупільську, Ніжинську, Сталінську, Сумську; Я. Кан- тор — Вінницьку, Кременчуцьку, Криворізьку, Могилівську, Чер- нігівську, Шепетівську округи41. У співробітників Центральної комісії національних меншин був ненормований робочий день й безліч громадських наванта- жень. Левову частку робочого часу члени ЦКНМ проводили у службових відрядженнях, особисто обстежуючи становище націо- нальних сільрад і районів, контролюючи й консультуючи роботу їхніх виконавчих органів. За матеріалами обстежень складалися аналітичні зведення з найрізноманітніших питань — соціально- економічне становище етнічних громад, робота національних сільрад, колективізація, наявність й функціонування освітніх установ для національних меншин, окремі національно-культурні проблеми тощо. Важливою складовою діяльності ЦКНМ було кон- сультування й координування вирішення земельних суперечок та подання висновків по них до Особливої колегії вищого контро- лю по земельних спорах Наркомзему УССР42. Чудово розуміючи недосконалість урядової совєтської статисти- ки й зокрема заплутаний стан з обліком польської людності УССР та її національною самоідентифікацією, Я. Саулевич прагнув мак- симального уточнення показників чисельності поляків республі- ки. Відповідаючи у квітні 1926 р. на вищезгаданий запит апарату до кооперації, розвиток місцевої промисловості, переселення й землеустрою38 … Восени 1926 р. набуло конкретних форм виразне бажання Я. Са- улевича залишити неспокійний фах одного з керівників нацменів- ської роботи у республіці й перейти на спокійнішу посаду за влас- ною вузівською спеціальністю. 9 листопада 1926 р. бюро комуні- стичної фракції Президії Всеукраїнського Центрального Виконав- чого Комітету розглянуло подання Оргрозподілу ЦК КП(б)У щодо «відрядження тов. Саулевича в розпорядження НКЗему». Ухва- лили: «Погодитись на відкомандирування тов. Саулевича в розпо- рядження НКЗемсправ для використання його по спеціальности, про що сповістити Оргрозподіл ЦК КП(б)У»39. Одначе інший струк- турний підрозділ партапарату — Підвідділ нацмен Агітпропвідді- лу (АПВ) ЦК КП(б)У (його Польбюро на чолі з С. Г. Лазовертом) — заблокував цю ініційовану самим «відряджуваним» пропозицію, вочевидь не бажаючи втрачати такого цінного працівника у ділянці роботи з етнічними меншинами УССР. Невелика кількість працівників ЦКНМ, відверто неадекватна обсягові роботи інституції, змушувала запроваджувати розподіл навантаження між ними й виконання кожним членом Комісії численних обов’язків за сумісництвом. Так, наприклад, у червні 1927 р. обов’язки між її співробітниками розподілялися таким чином: Я. Саулевич обслуговував поляків, білорусів, росіян, литов- ців, чехів; Левін — євреїв, вірмен, караїмів; С. Міцев — болгар, молдаван, албанців; С. Ялі — греків, татар, циган, ассірійців; І. Гафтель — німців, шведів, латишів, китайців і корейців. Робота в галузі співробітництва з іншими урядовими інституціями розпо- ділялася так: Я. Саулевич репрезентував ЦКНМ на засіданнях президії ВУЦВК, РНК, Підготовчої комісії, Переселенського ко- мітету, Спілки «Геть неписьменність»; Левін — Оргінстру, ВУЦВК, ЦАТК, Центрвиборчкому, Кустарно-промислової кооперації, КВД; І. Гафтель — НКЗем, Підготовчої комісії, кооперації при Вукора- ді, «Сільського Господаря», КНС; С. Міцев — НКЮ, НКЗдоров’я, видавництва періодичного й неперіодичного; С. Ялі — НКО, Комі- тетів Краєзнавства і Сходознавства, Фізкультури та суспільних організацій; Я. Кантор — переселення євреїв40. 38 ЦДАВО України, ф. 413, оп. 2, спр. 5, арк. 25. 39 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 67312-ФП, арк. 269. 40 Якубова Л. Центральна комісія національних меншин (ЦКНМ) при ВУЦВК та її місцеві органи. 1924–1934 рр. // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. – Вип. 14. – С. 346. 41 ЦДАВО України, ф. 413, оп. 1, спр. 244, арк. 2. 42 Якубова Л. Центральна комісія національних меншин (ЦКНМ) при ВУЦВК та її місцеві органи. 1924–1934 рр. – С. 346–347; Ставицька Н.П. Культурно-просвітницька робота Центральної комісії національних меншин при ВУЦВК // Історія України: Маловідомі імена, події, фак- ти: Зб. ст. / Ін-т історії України НАН України; Головна редкол. наук.- док. сер. книг «Реабілітовані історією»; Хмельницький ін-т регіо- нального управління та права; Редкол.: П. Т. Тронько (відп. ред.) та ін. – К., 1996. – Вип. 1. – С. 241–251. Ян Саулевич (1895–1937) 365364 Олександр Рубльов селах УССР. Кам’янецька округа: с. Млаки — перепис не зафіксу- вав жодного поляка, ревізія виявила 73,58 % поляків; с. Ксаверов- ка — відповідно 1,3 % й 81,25 %; с. Калатури — 41,3 % й 62,82 %; с. Рехтова — 24,06 % й 40,82 %; с. Гута Яцковецька — 41,3 % й 71,1 %; с. Липини — 54,67 % й 65,14 %; с. Янчини — 60,72 % й 62,4 %; с. Завадівка — усі поляки записані українцями. Волинська округа: с. Тевелівка — за переписом 7 польських господарств, при 403 душах у 14 селянських господарствах. Бердичівська округа: с. Чернявка — 16 поляків, у дійсності — 880 осіб. Вінницька ок- руга: с. Терешпіль й хутори — 5 господарств, у дійсності 116 польських господарств; та ін. У примітці ЦКНМ до цієї ревізії зауважувалося, що у розпорядженні Комісії «й інші скарги щодо неправильного обрахунку польського населення»45. У випадку наявності скарг населення й інформації зацікавле- них осіб відбувалася перевірка й повторний перепис. За наслідками ревізії в УССР у 48 населених пунктах чисельність поляків збільши- лася на 60 %, а загалом по республіці — до 476435 осіб46. Можна припустити, що «зоряним» часом Я. Саулевича під час його праці у ЦКНМ стала організація й проведення Першої всеук- раїнської наради по роботі серед національних меншин 8–11 січня 1927 р. Ян Домінікович робив на цій нараді головну доповідь від Цент- ральної комісії національних меншин при ВУЦВК (9 січня) й виступав із заключним словом (10 січня) на цьому форумі акти- вістів й функціонерів роботи з етнічними меншинами УССР47. Власну звітну доповідь про роботу ЦКНМ Я. Саулевич розпо- чав з короткої передісторії цього органу й зокрема його прямого попередника — відділу національних меншин НКВД УССР, що був створений 1921 р. Доповідач зауважив, що одночасно з НКВД справами національних меншин республіки активно займався з Уповноваженого Наркомату закордонних справ СССР в УССР щодо «утворення польських районів та окремих адміністративних оди- ниць на території УСРР», аби уможливити точне інформування «нашого представника у Польщі про стан польської меншості на Україні та для припинення ріжних провокаційних чуток, які розповсюджуються у Польщі нашими ворогами», він висловлю- вав такі міркування: «Усього польського населення в Україні, за даними ЦСУ за 1923 й 1924 р., 222877, або 0,8 % до всього населення УССР. Ця цифра значно применшує дійсну кількість поляків, оскільки отримана з мате- ріалів того ще недавнього часу, коли польське населення, особливо по селах, приховувало свою національну приналежність, або коли більшу його частину зараховували до так званих українців-католиків. За відомостями (не цілком точними) округових бюро нацменшин при ОВК, поляків нараховується 410368». Як відомо, грудневий (1926 р.) перепис населення СССР зафік- сував в УССР 449553 особи польської національності. Попри те, що був це чи не найкоректніший перепис тоталітарної доби, одначе і в ньому польська людність України була представлена не зовсім адекватно, що викликало численні нарікання43. Відтак, 25 березня 1927 р. до всіх округових бюро національних меншин за підписом заступника голови ЦКНМ Я. Саулевича було надіслано обіжник такого змісту: «До польської газети “Серп” надходять кореспонденції, особливо з Поділля, зі скаргами на неправильности, що їх було допущено під час загального перепису людности (віднесення поляків до україн- ців) […]. З метою доведення до відому Президії ВУЦВКу задля вип- равлення всіх хиб перепису в справі визначення національности та рідної мови, ЦКНМ пропонує Вам, не переводячи окремої кампанії, зібрати факти таких неправильностей підчас перепису та надіслати їх до ЦКНМ. Одночасно, ЦКНМ пропонує Вам взяти участь в переведенні місцевими ОкрСтатБюро обслідування випадків таких неправиль- ностей»44. За наслідками верифікації результатів перепису були виявле- ні численні помилки й неточності в обліку людності у польських 43 Див., напр.: Bondorowski M. Mniejszości narodowe na Ukrainie sowieckiej według ostatniego spisu urzędowego // Sprawy Narodowościowe (Warsza- wa). – 1928. – Nr. 1. – Styczeń – luty – marzec. – S. 107–112; Eberhardt P. Przemiany narodowościowe na Ukrainie XX wieku. – Warszawa, 1994. – S. 77. 44 ЦДАВО України, ф. 413, оп. 1, спр. 156, арк. 17. 45 Див.: Костюшко И.И. Польское национальное меньшинство в СССР (1920-е годы) / Ин-т славяноведения РАН; Отв. ред. А. Ф. Носкова. – М.: Ин-т славяноведения РАН, 2001. – С. 14. 46 Eberhardt P. Przemiany narodowościowe na Ukrainie XX wieku. – S. 78; Костюшко И. И. Польское национальное меньшинство в СССР (1920-е годы). – С. 15–16. 47 Див.: Первое всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств, 8–11 января 1927 г.: Стенографический отчет, резолю- ция, постановления и материалы. – Харьков: Изд-е ЦКНМ при ВУЦИК, 1927. – С. 24–43, 145–151. Ян Саулевич (1895–1937) 367366 Олександр Рубльов «Таким чином, товариші, менш ніж 3-річна діяльність Центральної комісії національних меншин спричинила розв’язання низки великих практичних питань. Здійснення національної політики серед населен- ня нацменшин уможливило подолання національної ворожнечі; воно привело до залучення участі (sic!) населення нацменшин у совєтсько- му будівництві». Промовець наголошував: «Досягнення у нашій роботі можна вимірювати не в їхньому фор- мальному вираженні, у кількості національних совєтів чи національних шкіл, а в тому, що нині великі маси трудящих національних меншин беруть участь у совєтському будівництві й поряд з трудящими інших національностей будують у нас соціалізм. І ця робота, що її провела ЦКНацмен, має велике значення, вона стане невеликим, але цінним внеском у ті досягнення пролетаріату, що їх він має на десятому році існування совєтської влади»51. У своїй промові 10 січня 1927 р. Ян Саулевич подав власне бачення здійснення політики «українізації» у середовищі націо- нальних меншин республіки (насамперед поляків) на загальному тлі реалізації урядового курсу на «коренізацію». Він зауважував, що питання українізації апарату структури ЦКНМ керівництво Центральної комісії розбило на дві позиції. Перша — україніза- ція власне центрального й місцевого апарату по роботі з етнічни- ми меншинами УССР. Друга — питання опанування українською мовою функціонерами, які безпосередньо працювали у національ- них (болгарських, грецьких, єврейських німецьких, польських та ін.) адміністративно-територіальних одиницях (районах, сільра- дах) республіки. Керівництво ЦКНМ вважало, що спершу цілком достатнім для нацменпрацівників буде лише розуміння української мови. Проте ця ідея не дістала схвалення ані Центральної комісії з ук- раїнізації, ані керівництва Наркомосу УССР. Зокрема, заступник наркома освіти А. Т. Приходько підписав висновок щодо негайної й повноформатної українізації апарату й структур ЦКНМ з моти- вацією, що українська є державною мовою республіки52. При тій нагоді Ян Домінікович зауважував, заперечуючи думку одного з керівників НКО: «Я хочу вам сказати, що поняття “державна мова” є поняттям з чужого нам лексикону, яке одначе починає пролазити до ужитку де- 1921 р. й Наркомат освіти УССР, створивши для обслуговування освітньо-культурних потреб етнічних меншин спеціальний апарат на місцях48 . Коли ж 1923 р. відбувся ХII з’їзд РКП(б), що кон’юнк- турно переглянув попередні більшовицькі директиви в галузі націо- нальної політики й національного будівництва, проголосивши курс на «коренізацію», відповідні зміни відбулися й у республіці, де розпочалася урядова політика «українізації». Ці зміни, за словами Я. Саулевича, спричинили вилучення роботи з обслуговування національних меншин з компетенції Наркомвнусправ й зосеред- ження її у віданні Центральної комісії національних меншин при ВУЦВК (хоча вочевидь енкаведисти/чекісти ніколи не залишали власного паралельного відстежування цієї роботи, негласно контро- люючи діяльність ЦКНМ та її органів на місцях, а також перма- нентно зондували стан справ й настрої у місцях компактного про- живання нацменшин). Перше засідання ЦКНМ відбулося 3 травня 1924 р. На початковому етапі власної діяльності Центральна комісія нацменшин мала у своєму складі працівників по єврейській, німець- кій, польській, болгарській та молдавській лініях. Після утворення Молдавської АССР молдавський працівник вибув зі складу ЦКНМ, натомість до Комісії, після обстеження ситуації серед грецького населення УССР, було введено грецького працівника49. Характеризуючи стан справ у національних адміністративних районах республіки й роботу щодо їхнього виокремлення, Ян Домінікович згадав і польський Мархлевський: «Що стосується національних районів, то, хоча вони виділялися нібито не за економічними ознаками, а за національними, тим не менше, робота їх дуже швидко зміцніла. Навіть такі райони, як польський, який, здавалося, не мав перспектив належного економіч- ного розвитку, одначе внаслідок виявлення ініціативи місцевого на- селення показав, що, за наявності належної допомоги з боку округи й з боку уряду, його робота розвиватиметься належним чином»50. Завершувалася доповідь Я. Саулевича звичною констатацією трирічних досягнень ЦКНМ й дещо штучною, але необхідною прив’язкою їх до десятиріччя більшовицького путчу у Петрограді: 48 Первое всеукраинское совещание по работе среди национальных мень- шинств, 8–11 января 1927 г. – С. 24, 38. 49 Там само. – С. 25. 50 Там само. – С. 30. 51 Первое всеукраинское совещание по работе среди национальных мень- шинств, 8–11 января 1927 г. – С. 43. 52 Там само. – С. 149–150. Ян Саулевич (1895–1937) 369368 Олександр Рубльов ловніших питаннях, які жваво обговорювалися присутніми у зв’яз- ку з його основною доповіддю. Йшлося зокрема й про побіжно згада- ну вище контроверсійну проблему українців-католиків. Питання щодо «українців-католиків» постало у Російській ім- перії ще наприкінці ХVIII ст. Після приєднання Правобережної України царат вирішив навернути усі греко-католицькі громади Поділля, Волині й Київщини на одержавлене російське право- слав’я. Низку відповідних заходів було здійснено упродовж 1794– 1796 рр. Душпастирі, які відмовилися стати православними, втра- тили парафії. За правління Миколи I було ліквідовано останні греко-католицькі громади. На підросійських українських теренах формально все ще існувало Кам’янець-Подільське уніатське єпис- копство, одначе зберігалося воно лише на папері. В той же час керівники ГКЦ в Австрійській імперії мали титул митрополита Галицького, архієпископа Львівського, єпископа Кам’янець-По- дільського, одначе останній титул після 1839 р. мав суто номі- нальне значення внаслідок повної відсутності греко-католицьких парафій у Правобережній Україні56. У вірних ліквідованої в імперії Романових греко-католицької конфесії залишалося два шляхи: перейти до Російської Право- славної Церкви (РПЦ) або приєднатися до Римо-Католицької Церк- ви (РКЦ), на відміну від уніатства, толерованої царатом. Більшість віруючих обрала перший шлях, одначе й другий варіант аж ніяк не був винятком. Попри урядово-поліційні утиски, українські селяни нерідко ставали римо-католиками. Ця частина українського етносу, відвідуючи костьоли, де правили ледь не стовідсотково ксьондзи-поляки, засвоювала певні елементи польської культури, польську (насамперед обрядову) мову й поволі втрачала власну етнонаціональну самоідентифікацію. Західна й вітчизняна соціологія та історіографія подають чима- ло визначень етносу. Наприклад, знаний англійський дослідник Е. Сміт у відомій праці «Національна ідентичність» визначив такі основні ознаки етносу: групова власна назва, міф про спільних предків, спільна історична пам’ять, один або більше диференцій- ованих елементів спільної культури, зв’язок з конкретним «рідним краєм», чуття солідарності значної частини населення57. Малоймо- яких працівників […] Волочиський РВК (Проскурівщина) на запит [польського] совєта щодо виготовлення печатки польською мовою відповідає “Повідомляється, що державною печаткою з’являється українська, а через те на іншій мові така засновуватись не може”. Як бачите, ось що на практиці може вийти з оперування чужим для совєтської конституції поняттям “державна мова”, поняттям, що дже- релом має відсутність рівноправності мов […]»53 . Щодо функціонерів національних районів УССР Я. Саулевич особливо наголошував, враховуючи болючу проблему гострого дефіциту кваліфікованих працівників нацмен, на необхідності для таких працівників знати мову тієї національності, серед якої вони працювали, й закликав створювати для них відповідні мовні кур- си — аналогічні тим, які діяли з української мови у масштабі УССР. При тій нагоді він ставив риторичне запитання: «Чи значить це, що вони не повинні знати української мови? Ми так ставити питання не можемо й вважаємо, що повинні полегшити їм вивчення української мови, хоча б вони й працювали у національ- них районах»54. Отже, «коренізацію» серед польської людності УССР у її куль- турно-лінгвістичному вимірі Ян Домінікович розумів як польсько- українську двомовність, заперечуючи водночас «крайнощі», на його думку, «українізаційної» політики й зокрема проголошення державною мови титульної нації республіки. Рік по тому — 25 квітня 1928 р. — на засіданні Польбюро ЦК КП(б)У вищезгадана позиція Я. Саулевича дістала підтвердження з нагоди обговорення питання про рівень видання польськомов- них комуністичних часописів УССР —«Sierp» i «Głos młodzieży». У резолюції по його інформації йшлося: «В зв’язку з заявою т. Саулевіча, що досі редакція провадить переписку російською мовою, та в зв’язку з тим, що при перекладах українських матеріялів мається низка помилок — звернути увагу редакціям “Серпа” та “Глосу Млодзежі” на необхідність оволодіння знанням української мови»55. У своєму заключному виступі на нараді працівників національ- них меншин 10 січня 1927 р. Я. Саулевич зосереджувався на найго- 53 Первое всеукраинское совещание по работе среди национальных мень- шинств, 8–11 января 1927 г. – С. 150. 54 Там само. – С. 150. 55 Державний архів Вінницької обл. (далі – ДАВО), ф. П-33, оп. 1, спр. 746, арк. 9. 56 Нестеренко В. «Українці-католики» на Поділлі (до історії проблеми) // Pamiętnik Kijowski. – T. VII: Polacy na Podolu. – S. 173. 57 Сміт Е. Національна ідентичність / Пер. з англ. – К., 1994. – С. 30. Ян Саулевич (1895–1937) 371370 Олександр Рубльов дивовижною затятістю впродовж двадцяти років і увінчався успі- хом, значно змінивши соціальну структуру»58. Упродовж 1831–1853 рр. заходами царату було приєднано до однодвірців й державних селян 340 тис. декласованих польських шляхтичів українського Правобережжя. Як наголошував фран- цузький учений: «Йдеться, власне, про винищення цілого суспільства, певного типу цивілізації іншого століття, котра […] була розчленована лише тому, що була польською. Цих давніх поселенців, які прибули сюди головно в епоху Саксонської династії в Польщі (початок ХVIII ст.) для зміцнення колонізації після козацько-шведських воєн і чиї права зав- жди підтверджувались лише звичаєм, сумнівними паперами та усно, нині було позбавлено останніх ознак польськості російським колоніс- том […]. Історії відомо зовсім небагато прикладів такої масштабної ліквідації цілої соціальної групи, яка велася надзвичайно уміло і напо- легливо впродовж тридцяти років за допомогою бюрократичної та поліцейської машини. У цьому проявилася віковічна сила росіян: не знищуючи фізично, вони можуть вилущити з людини всю її сутність»59. У другій половині ХІХ ст. чимало колишніх польських шлях- тичів, які перетворилися на однодвірців, збіднили й розорилися. Мешкали вони назагал у строкатих етнічно селах, поряд з украї- нськими селянами, мало чим відрізняючись від них як за суспіль- ним статусом, так і матеріальним достатком. За умов перманентних контактів з українським селянством й відсутності польських нав- чальних закладів поважна кількість шляхти цілком зукраїнізува- лася й відрізнялася від місцевих українців лише конфесійною особливістю — приналежністью до Римо-католицької церкви. На думку В. Нестеренка, вже наприкінці ХІХ ст. фактично неможливо було відрізнити нашадка колишнього польського шляхтича від онуків греко-католика, що зберіг вірність католицькій вірі. Їх об’єднували спільна релігія, культура, мова, побут й навіть само- назва — «католики»60. 1897 р. в імперії Романових відбувся перший всеросійський перепис населення. У його перебігу етнічну приналежність грома- вірно, аби «українці-католики» відчували солідарність з православ- ними українцями, оскільки проживали релятивно замкненими громадами. Їхня побутова та релігійна культура значно відрізняла- ся від культури більшості українців. З іншого боку, у побуті вони послуговувалися переважно українською мовою, мали чимало ін- ших виразних відмінностей від польського етносу. Національна свідомість у цієї частини сільського (переважно) населення виз- началася насамперед релігією. Вони називали себе назагал навіть не поляками або українцями, а лише — «католиками». Фактично йдеться про формування перехідної між українцями та поляками етноконфесійної групи. До частини колишніх греко-католиків українського Правобе- режжя, які залишилися у зв’язку з РКЦ, у другій половині ХІХ ст. долучилася інша значна соціально-етнічна група, що її утворюва- ли нащадки колишньої польської шляхти. Упродовж ХVI–ХVII й особливо ХVIII ст. до Правобережної України переселилося у по- шуках вільних земель чимало малоземельної шляхти з внутрішніх воєводств Речі Посполитої. На Поділлі переселенці назагал вико- нували роль землеробсько-озброєного захисту від кримсько-татарсь- ких й турецьких нападів, отже були своєрідними військовими колоністами у регіоні. Проте під російською окупацією станови- ще шляхти значно погіршилося. Ця колись потужна соціальна верства не вписувалася у тогочасну структуру російського суспіль- ства, насамперед внаслідок іманентних волелюбних прагнень й генетичної антиросійської налаштованості. Відтак 1830–1860-ті рр. стали черговим етапом реалізації стра- тегічного задуму російської імперської влади щодо деполонізації Правобережної України. Перший етап цієї акції розпочався після поразки польського повстання 1830–1831 рр., другий — після придушення чергової спроби польських патріотичних сил 1863– 1864 рр. Після поразки виступу 1830–1831 рр. імперія Романових вдалася до низки стратегічних й назагал успішних з історичної точки зору антипольських заходів. Насамперед йшлося про намір декласувати загал дрібної шляхти на Правобережній Україні з метою асиміляції зі спеціальною категорією селян-однодвірців. Останній намір, як стверджує найкращий знавець цієї проблемати- ки французький історик Даніель Бовуа, директор (з 1994 р.) Центру історії слов’ян у Сорбонні й президент (з 1996 р.) Французької асоціації з розвитку україністичних досліджень, «здійснювався з 58 Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор: Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831–1863) / Пер. з франц. – К.: ІНТЕЛ, 1996. – С. 145. 59 Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор: Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831–1863). – С. 195–196. 60 Нестеренко В. «Українці-католики» на Поділлі (до історії проблеми) // Pamiętnik Kijowski. – T. VII: Polacy na Podolu. – S. 174. Ян Саулевич (1895–1937) 373372 Олександр Рубльов нами влади було обстежено національний склад їхніх парафій. Прикметно, що лише у Кам’янці-Подільському й Новій Ушиці етнічні поляки становили переважну більшість парафіян костелів. В інших повітах у громадах РКЦ домінували українці. Так, у Вінницькій парафії, 4904 парафіян з 6445 були українцями (76 %), Летичівській — 5978 з 6104 (97,9 %), Сатанівській — 7372 з 7712 (95,6 %)62. За даними Подільського губернатора, служба Божа у костелах губернії провадилася передусім польською, часом ла- тинською мовами. Це зайвий раз навертало «українців-католиків» до польської культури, тим більше, що зазвичай церковна почат- кова освіта була єдиною, яку могли реально здобути селяни. Під час Першої світової війни та в роки Визвольних змагань й більшовицької інтервенції в Україні питання про «українців-ка- толиків» відсунулося у затінок бурхливих політичних та воєнних подій. Однак воно на повний голос залунало в 1920-ті роки, коли розпочалася більшовицька політика «коренізації». Слід зауважити, що у перші роки совєтського режиму вплив Римо-католицької церкви на населення Поділля значно зріс. Сприяло цьому й падіння авторитету РПЦ серед населення регіону внаслідок численних розколів. У той же час Католицька Церква продовжувала зберігати єдність, зуміла зберегти монолітність та довіру з боку парафіян. Це спричинило зростання кількості «українців-католиків» у Подільській губернії. За офіційними даними, станом на листопад 1924 р. у Подільській губернії нараховувалося понад 302 тис. като- ликів. З них лише 87 тис. (28,8 %) вважали себе етнічними поляка- ми, інші — понад дві третини — належали до українців63. Останні звично перебували під сильним впливом римо-католицького духо- венства, вимагали організації та відкриття для себе й своїх дітей польських рад, шкіл, клубів, інших культурницьких осередків. Се- ред совєтського й партійного апарату губернії не було виразно-одно- значної політичної лінії у питанні щодо «українців-католиків». Пере- січний представник більшовицької адміністрації у регіоні був виход- цем із маргінальних суспільних верств, з вкрай низьким освітнім цензом, часто — зайдою з Росії чи східних, русифікованих облас- тей України, отже, вкрай погано орієнтувався у складних пере- плетіннях етноконфесійної й мовно-релігійної ситуації на Поділлі. дян визначали за мовною ознакою. Отже, було намагання відокре- мити конфесійні чинники від етнонаціональних й тим самим уник- нути поширеного у тогочасному суспільстві стереотипу: католик — отже, поляк. У Подільській губернії, за даними перепису 1897 р., нараховувалося 262738 католиків. В той же час рідною мовою польську назвали лише 69156 осіб (26,3 %), тобто лише щочет- вертий католик. Отже, майже 200 тис. підданих Російської імперії цього регіону належали до «українців-католиків»61. До Революції 1905–1907 рр. Російська Православна Церква послуговувалася у імперії Романових статусом державної церкви, органічно вписавшись до сумнозвісної тріади: «православ’я — само- державство — народність». Натомість права інших релігійних конфесій були суттєво обмежені, а деякі релігійні громади взагалі перебували під забороною. Революційні події змусили царя Мико- лу II підписати 17 квітня 1905 р. указ про віротерпимість. Відпо- відно до цього юридичного акту, перехід від православ’я до інших християнських конфесій (римо-католицизму, старообрядництва) вже не підлягав кримінальному переслідуванню, як це було рані- ше. За особами, яких у першій половині ХІХ ст. силоміць приписа- ли до православних парафій, визнавалося право на повернення до релігії предків. Було заборонено зачиняти римо-католицькі храми й монастирі. Натомість указ не передбачав відновлення на території право- бережних українських губерній Греко-Католицької Церкви. За її відсутності «українці-католики» продовжували, як і в попередні роки, бути об’єктом гострої боротьби між православними та като- лицькими священиками. Після указу про віротерпимість від 17 квітня 1905 р. римо-католицьке духовенство активізувало свою діяльність серед селянства і досягло певних успіхів. Значно почасті- шали випадки переходу українців до РКЦ. У католиків набагато кращими були організація парафіяльного життя та дисципліна, що приваблювало людей. Додатковий авторитет католицьким па- рафіям створювала також організація численних релігійних това- риств і братств, що займалися харитативною діяльністю. У 1912 р. для здійснення ефективнішого контролю за діяльніс- тю католицьких громад Поділля губернськими та повітовими орга- 61 Саченко С. Статистические очерки // Православная Подолия. – 1906. – № 5/6. – С. 411–412. 62 Нестеренко В. «Українці-католики» на Поділлі (до історії проблеми) // Pamiętnik Kijowski. – T. VII: Polacy na Podolu. – S. 176. 63 ДАВО, ф. П-1, оп. 1, спр. 1674, арк. 13. Ян Саулевич (1895–1937) 375374 Олександр Рубльов ЦК КП(б)У, НКО УССР. Розглядалося питання щодо подальшої совєтської роботи серед «українців-католиків» Поділля. Вступну промову на засіданні виголосив завідувач Польбюро подільського губвідділу народної освти Яків Гольд. Доповідач зазначив, що у багатьох районах губернії місцеві райвиконкоми зловживають по- няттям «українці-католики», застосовують його до етнічних поля- ків й закривають польські школи (наприклад, у Дунаєвецькому районі). Керівник Подільського губвиконкому Слинько навіть бе- запеляційно стверджував, що на Поділлі «поляків немає, а є лише українці-католики, яких необхідно негайно українізувати». Пи- тання, за словами Я. Гольда, ще більше загострилося після того, як окружні партійні комітети ухвалили переглянути мережу польських шкіл й почали масово та необґрунтовано закривати польські школи, де навчалися діти «українців-католиків». На ці заходи влади українське католицьке населення відповіло тим, що відмовилося відправляти власних дітей до українських шкіл, надаючи натомість перевагу нелегальному навчанню у ксьонд- зів66. У виступі члена польбюро Втуліха проводилася така думка: мовляв, політична доцільність вимагає, аби не допустити утворення підпільних польських шкіл, де б викладалися релігійні предмети й посилювався вплив ксьондзів, краще організувати для «україн- ців-католиків» совєтські польські школи. Він запропонував запро- вадити за офіційними польськими школами жорсткий контроль й через них виховувати дітей у комуністичному дусі. Проте більшість присутніх висловлювалися проти таких поглядів. На- приклад, промовець Лейнанд прямо заявив, що січневий обіжник 1924 р. про відкриття польських шкіл був помилковим. Його підтримали й деякі інші виступаючі. Оскільки до спільного рішен- ня члени комісії так і не дійшли, було ухвалено передати це пи- тання на вирішення центру. Спеціальна комісія НКВД УССР за участю заступника голови ЦКНМ при ВУЦВК й керівника «польської роботи» ЦКНМ Яна Саулевича, надіслана у листопаді 1925 р. з Харкова на Поділля, ретельно перевірила стан роботи з «українцями-католиками» у Кам’янець-Подільській, Проскурівській, Могилів-Подільській ок- ругах й відзначила, що чимало членів райвиконкомів Подільського регіону плутали релігійні й національно-етнічні поняття, зарахову- ючи, приміром, усіх католиків до українців, повністю ігноруючи Так, у липні 1924 р. президія Кам’янець-Подільського окрви- конкому ухвалила рішення поділити всіх «українців-католиків» на дві групи: на нащадків польської шляхти та етнічних україн- ців — «залишків уніатів». Відтак, пропонувалося для першої кате- горії віруючих відкрити польські школи, бібліотеки, клуби, якщо цього «вимагатимуть обставини», для другої — провадити усю політичну та культурно-просвітницьку роботу винятково україн- ською мовою, обмежившись перед цим попередньою «роз’ясню- вальною роботою»64. Проте, провести у життя таку рекомендова- ну диференціацію на практиці було дуже важко. Навряд чи хто з компартійно-радянських працівників та функціонерів спромігся би піднімати архівні матеріали кількасотрічної давності у пошуках відповіді на питання, хто були предки «українців-католиків» регіону. Діаметрально протилежну позицію з цього питання займало керівництво Польського бюро та відділи Наркомосу УССР. Ще 18 січня 1924 р. Подільський губернський відділ народної освіти ухвалив постанову щодо організації на місцях польських навчаль- них закладів для всіх «українців-католиків» (як для спадкоємців польської «шляхти», так і для нащадків українських греко-католи- ків). Це рішення підтримали й польські вчительські конференції. Ухвалюючи його, керівники місцевої народної освіти намагалися протиставити «українців-католиків» «автентичним» полякам, розколоти їхню конфесійну єдність та зменшити вплив на них католицького духовенства. Так, завідувач Подільського губвідділу народної освіти Шекера, обґрунтовуючи рішення 18 січня 1924 р., неоднозначно висловився, що лише «використовуючи польські радянські школи, можна розширити комуністичний вплив на «українців-католиків»65. Одначе таке рішення суперечило офіційній політиці місцевих виконкомів, окружних та районних комітетів РКП(б)–КП(б)У, які категорично відмовлялися створювати нові польські навчальні заклади й, навпаки, навіть закривали ті школи, які вже діяли. Вищезгадане контроверсійне питання стало об’єктом докладного обговорення й бурхливих дискусій. Так, 1 листопада 1924 р. у Вінниці відбулося спеціальне спільне засідання польського бюро (далі — польбюро) Подільського губкому КП(б)У, представників 64 Державний архів Хмельницької обл. (далі – ДАХО), ф. П-5, оп. 1, спр. 1016, арк. 71. 65 ДАХО, ф. П-5, оп. 1, спр. 1016, арк. 15. 66 ДАВО, ф. П.-1, оп. 1, спр. 1674, арк. 11–12. Ян Саулевич (1895–1937) 377376 Олександр Рубльов У своєму заключному слові під час Першої всеукраїнської наради по роботі з нацменшинами 10 січня 1927 р. Ян Саулевич роз’яснював, дотримуючись зваженої позиції, назагал притаман- ної усій його діяльності у ЦКНМ: «Взагалі ставити питання так, що немає українців, які належать до католицького віросповідання — неправильно. Такі українці є, але є “українці” й такі, котрі себе вважають українцями лише тому, що вони народилися в Україні, — так само як “поляки”, тому що вони за віросповіданням католики. Це питання дуже складне, тим більше, що національні відносини на ґрунті так зв. “українців-католиків” не є усталеними, а становлять собою цілий процес — переплетення аси- міляційних й дезасиміляційних явищ під різним впливом»69. Промовець у черговий раз роз’яснював позицію Центральної комісії національних меншин у роботі з українцями-католиками: «Стосовно частини католицького населення, яка національно себе не усвідомила, вживає у побуті українську мову, але вимагає обслуговування школою польською мовою, — ми давали директиви, що такому населенню слід роз’яснювати недоцільність навчання дітей тією мовою, що нею вони не розмовляють; якщо такі роз’яснення не задовольняли населення, тоді відкривати їм українські школи, але з польською мовою як предметом навчання, й у випадку незадово- лення навіть цим — відкривати польські школи. Ось, товариші, та лінія, що проводиться у життя у царині побудови роботи рідною мовою у зв’язку з питанням про так зв. українців-католиків»70 . 18 липня 1928 р. на засіданні Польбюро ЦК КП(б)У Я. Са- улевич проінформував присутніх щодо заходів, які передбачала здійснити ЦКНМ упродовж 1928/29 господарського року у галузі роботи серед польського населення республіки. Серед іншого пла- нувалося «обстеження та вивчення питання про т. зв.українців- католиків та видання відповідних (друкованих) матеріялів»71 . Події «великопереломного» 1929 р. завадили реалізації цього задуму. 10–12 липня 1928 р. ЦКНМ провела другу Всеукраїнську орга- нізаційну нараду по роботі серед національних меншин. У допові- ді Яна Саулевича «Про радянське будівництво серед національних меншин» наголос був зроблений на завданнях досягнення соці- ального розламу в етнічних громадах, зменшення представниц- при цьому ступінь етнічної самосвідомості осіб з цієї етноконфесій- ної категорії67. Заслухавши звіт комісії, 25 січня 1926 р. Польбюро ЦК КП(б)У визнало, що питання «українців-католиків» на Поділлі є надзви- чайно складним, оскільки місцеві органи влади назагал безпідстав- но обвинувачують керівників польбюро у насильницькій полоні- зації українського населення. Відтак, фактично було дано дозвіл на організацію для «українців-католиків» нових польських шкіл. Питання про «українців-католиків» було у центрі уваги 4-ї Всеукраїнської конференції ЦК Польського бюро (червень 1926 р.). У звітній доповіді зауважувалося, що «українці-католики» — це асимільовані українці з низькою або розмитою самосвідомістю, які визначали власну етнічну приналежність за релігійною озна- кою. Такою проголошувалася офіційна точка зору більшовицької адміністрації. Цікаво, що вона певною мірою збігалася з пози- цією царської влади. Компартійному чиновництву пропонувало- ся позбутися адміністрування у роботі з «українцями-католика- ми», наполегливо проводити роз’яснювальну роботу, спрямовану на відновлення їхньої самоідентифікації. Місцевим компартійним і совєтським функціонерам й працівникам народної освіти дирек- тивно пропонувалося лише у виняткових випадках відкривати польські школи для дітей «українців-католиків», а саме: коли цього наполегливо вимагатиме місцеве населення68. Як показали подальші події, у найближчі роки питання щодо «українців-католиків» на Поділлі так і не було остаточно розв’я- зане, хоча й втратило гостроту, притаманну періоду 1924–1926 pp. Після організації розгалуженої мережі польських рад, шкіл, куль- турно-освітніх закладів та установ хвиля скарг та прохань грома- дян поступово вщухла. Діти «українців-католиків» вивчали польську мову і літературу у совєтських навчальних закладах, де їм прищеплювали відданість марксизму-ленінізму-сталінізму й піддавали потужній та систематичній безбожницькій обробці. Відтак значна частина нової генерації з родин «українців-като- ликів» Поділля зростала індиферентною до етноконфесійних тра- дицій й самоідентифікації власних батьків. Це цілком влаштову- вало комуністичну владу. 67 ЦДАВО України, ф. 413, оп. 1, спр. 99, арк. 95–96. 68 Там само, арк. 96. 69 Первое Всеукраинское совещание по работе среди национальных мень- шинств, 8–11 января 1927 г. – С. 146. 70 Там само. 71 ДАВО, ф. П-33, оп. 1, спр. 746, арк. 10. Ян Саулевич (1895–1937) 379378 Олександр Рубльов співробітник «Червоного кордону» Владімір Бєляєв (псевдонім; 1907–1990) згадував в «Автобіографії-сповіді» 1977 р., принагідно демаскуючи замовників своїх «антиватиканських» репортажів — сумнозвісні «віслючі вуха ГПУ»: «По заданию Каменец-Подольского погранотряда ГПУ, ведущего борьбу с опорными пунктами Ватикана вдоль западной границы, печатаю целую серию статей “Контрреволюция под маской ксенд- за” […]»75. НКВД УССР ретельно обліковував священнослужителів-від- ступників. За його даними, упродовж 1925 р. у республіці сану зреклися 226 «служителів культу» — назагал православних дяків і дияконів. Серед них зрідка траплялися й католики — церковні старости, органісти, проте не було жодного ксьондза, а це означало для ГПУ–НКВД УССР, що вони «пасуть задніх» порівняно з коле- гами з сусідньої совєтської Білорусії, які на той час вже мали на власному рахунку римо-католицького душпастиря — зреченця. Всупереч похвальбі ГПУ УССР щодо тісної «співпраці» з багать- ма ксьондзами, ті у своєму вимушеному угодовстві все ж усіляко уникали переступати межу святотатства. Першим зробив безпо- воротний крок вікарний ксьондз Проскурівського костьолу Євген Перкович (1875–1938), до душі якого спромоглися підібрати ключі «психологи» з ГПУ76. Відкритого листа про зречення від духовно- го сану й релігії він підписав 3 січня 1927 р., два дні по тому зречення оприлюднив все той же «Червоний кордон»77. Невдовзі, 16 січня 1927 р. декларація Є. Перковича за вказів- кою невидимого, але всюдисущого режисера знову з’явилася дру- ком. Цього разу, розтиражована республіканським польськомов- ним комуністичним часописом «Sierp», вона стала відомою по всій УССР. тва заможних прошарків нацменселянства у совєтах (на той час у совєтах українського села УССР вони складали пересічно 11,4 %, болгарського — 23 %, німецького — 30 %, грецького — 37 %, чеського — 46 %)72. У прикінцевому слові Я. Саулевича на нараді подавалася неод- нозначна оцінка організаційних проблем ЦКНМ, що фактично ізолювали її й підтинали на корінні спроби інституції вивести роботу з національними меншинами республіки на якісно новий рівень, а саме: «Не всі ще ОВКи належно оцінюють важливість нацполітики. Це видно хоча б з того, що за останні два роки лише 14 Окрвиконкомів (з 42-х округ, включно з АМССР, тобто лише третина. — О. Р.) слухали доповіді про роботу серед національних меншин, а оргнаради в цій справі скликали лише 12 Окрвиконко- мів. На пленумах лише Коростенський та Шевченківський ОВК слухали доповідь про роботу серед національних меншин»73. Як зауважувалося вище, важливу складову польської комуніс- тичної «роботи» в УССР, що одним з її чільних керівників був Я. Саулевич, становила, поряд з совєтизацією польської людності республіки, протидія впливові римо-католицького духовенства на це населення, а також одновірних «українців-католиків». По суті йшлося про розкладницько-провокативну роботу більшовицької адміністрації підсовєтської України та її репресивно-карального апарату в особі ГПУ–НКВД щодо кліру й вірних РКЦ74. На середину 1920-х років більшовицька адміністрація УССР вже могла пожинати плоди власної антирелігійної політики. Газети рясніли оголошеннями «служителів культу» про зречення від сану. Так, наприклад, лише упродовж року (з травня 1924 р. по квітень 1925 р.) кам’янець-подільська газета «Червоний кордон» при- наймні 22 рази публікувала антирелігійні заяви колишніх свяще- ників, дияконів, дяків, церковних старост. Для цього навіть запро- вадили спеціальну рубрику — «Втікають з табору чорних». Систе- матично друкувалися й матеріали, спрямовані проти душпастирів Римо-католицької церкви регіону. Тогочасний газетяр-початківець, 72 ЦДАВО України, ф. 413, оп. 1, спр. 368, арк. 14–16. 73 Там само, арк. 17. 74 Докладніше див., напр.: Влада і Костьол в радянській Україні, 1919– 1937 рр.: Римо-католицька церква під репресивним тиском тоталі- таризму: Документи / Передмова, упорядкув., додатки, покажчики Н. С. Рубльової // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2003. – № 2 (21). – С. 3–507. 75 Беляев В. Автобиография (и немножко – исповедь), 10 февр. 1977 г. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України, ф. 780, оп. 1, спр. 35, арк. 3. 76 Про нього докладніше див.: Ковалець Н.С. Євген Перкович: силует римсько-католицького священика на тлі державного атеїзму // Укр. іст. журн. – 1996. – № 6. – С. 101–114. 77 Див.: Заява проскурівського ксьондза Є. Перковича про зречення від духовного сану і релігії, 3 січня 1927 р. / Публ. Н. С. Рубльової // Влада і Костьол в радянській Україні, 1919–1937 рр.: Римо-католицька церк- ва під репресивним тиском тоталітаризму: Документи // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2003. – № 2 (21). – С. 123–126. Ян Саулевич (1895–1937) 381380 Олександр Рубльов bractwach” pod Waszą redakcją. Termin 15 grudnia. Więc jako swego redaktora proszę o kilka słów wskazówki co do ogólnego planu lub kierunku broszury? Może była o tym mowa?». І далі йшли розлогі міркування колишнього священнослужи- теля РКЦ щодо форми подачі віруючому читачеві безбожницької «пігулки»: «Co do mnie, sądzę że o ile broszura ma być przeznaczona właśnie dla tych samych tercjarzy i różańcowych braci, to primo — należy, uwzględniając szczególnie rozdmuchany fanatyzm tych czytelników, pot- raktować religię w sposób “delikatny”, to znaczy łagodząc kanty, np. mówić, zaprzeczać “tajemnicom i dogmatom” nie ostro i bezwzględnie, a nacisk czynić na razie na niepewność, na wątpliwość wielką dogmatów, wielkie “prawdopodobieństwo” szkodliwości, jaka płynie ze wszystkich tych rzeczy dla społeczeństwa i dla samego wierzącego. Secundo — wiem z doświadczenia, że tercjarze i różańcowi nie będą czytali broszury, skoro zobaczą, że imiona “święte” wydrukowano z małej litery — więc, czy wobec tego nie należałoby w tej broszurze odstąpić od powszechnego zwyczaju. Mnie się zdaje, że można byłoby przynajmniej, jeżeli jest prawo zabraniające pod karą drukowania tych imion z wielkiej litery, używać cudzysłowu i drukować np. tak: gdy mowa o “Panu Jezu- sie” i o “Bogu”»?! Ale przecież chyba takiego prawa nie ma. Tertio — broszurę wydać nie pod moim imieniem, a np. pod Waszym lub pod jakimkolwiek pseudonimem. Bo i o tym pamiętać trzeba, że i tercjarze i członkowie różańca mają wbite do głów przez duchowieństwo, by moich książeczek nie tykali nawet! Kościelne prawo jest takie: katolicy nie mają prawa (nawet księża!) czytać książek ex professo (specjalnie) o religijnych sprawach traktujących, o ile książka nie posiada “licencji” biskupiej, choćby w niej nie było nawet nic antyreligijnego. Dlatego ja, myśląc o czymś dla takiej właśnie publiki, zawsze zatrzymuję się na zamiarze, by wymyśleć nie broszurę specjalną (ex professo!!), ale jakąś — czy to powieść czy coś takiego, gdzie by te sprawy poruszać NIEZNACZNIE — MIMOCHODEM, jakoby chodziło zupełnie nie o tercjarzy czy różańce, a tylko o ciekawą fabułę. Lecz prawda i to, że ta publika w ogóle nic prócz nabożnych kościel- nych książek nie czyta? Tym sposobem — są to ludzie zdaje się straceni dla wyższej kultury! Przynajmniej, o ile mowa o tercjarzach! Czasem przychodzi mi na myśl, że dla tych ofiar starego przesądu byłaby może odpowiednia zgoła inna metoda — mianowicie — ad absur- dum! Czyli — jesteś tercjarzem, wstąpiłeś na drogę doskonałości, idźże nią i tylko nią. Oddaj wszystko co masz ubogim — chata, rola, konie itd., pracuj jako najemnik […]»79. Спаливши за собою усі мости, колишній священнослужитель цілком віддався на милість своїх комуністичних патронів, а ті, побоюючись гніву обурених парафіян (інакше як Іудою Перкови- ча на Поділлі не називали) й маючи на меті подальше викорис- тання зреченця, вивезли його до тогочасної столиці — Харкова. Але там відступник затримався недовго — владі недоцільно було тримати головну козирну карту в антикатолицькій пропаганді на віддалі від Правобережної України з її компактними масами по- ляків та німців — католиків. Відтак напровесні 1927 р. Є. Перкович за направленням завідувача Польбюро ЦК КП(б)У С. Лазоверта з’явився у Києві, у редакції «Sierpa». Керівництво часопису заопі- кувалося новим співробітником, його влаштували до готелю «Новая Россия», де він, після місячного відпочинку, з квітня приступив до роботи. Працював він старанно й ініціативно. До кінця 1927 р. з-під його пера вийшли антирелігійна брошура й кілька статей, опублікованих газетами «Sierp», «Głos młodzieży» та журналом «Безвірник». Докладаючи зусиль на новому для себе полі діяльності, Є. Пер- кович прагнув уникати шаблонних помилок й примітивної прямо- лінійності войовничого атеїзму. Досконало знаючи особливості римо-католицької релігії й психологію пастви РКЦ, новоспечений атеїст рекомендував впливати на її свідомість витонченими мето- дами, хитро й обережно, уникаючи гострих кутів й голобельних формулювань. Зокрема, священні таїнства й догмати Церкви він радив не заперечувати прямолінійно, а лише делікатно натякати на їхню хисткість і шкідливість. Усвідомлюючи власну непопу- лярність, екс-ксьондз власні твори назагал підписував вигадани- ми іменами, а їхній антикатолицький зміст маскував цікавими сюжетами78. З огляду на вищенаведене, значний інтерес становить спрямо- ваний Я. Саулевичу лист Є. Перковича від 12 вересня 1928 р., що у ньому адресант з’ясовує особливості й техніку власної антика- толицької (лекційно-словесної й друкованої) риторики. Текст ли- ста подаємо мовою оригіналу з незначними скороченнями: «Szanowny tow. Saulewicz! Dziś odebrałem listowną propozycję od tow. Keniga: ułożyć broszurę (2 ark.) “O tercjarzach i innych religijnych 78 Ковалець Н. С. Євген Перкович: силует римсько-католицького свяще- ника на тлі державного атеїзму // Укр. іст. журн. – 1996. – № 6. – С. 106–107. 79 «Шановний тов. Саулевич! Сьогодні отримав листовну пропозицію тов. Кеніга: підготувати брошуру (2 арк.) “Про терціаріїв та інші релігійні братства” за Вашою редакцією. Термін — 15 грудня. Отже, як свого редактора, прошу про кілька слів вказівки щодо загального Ян Саулевич (1895–1937) 383382 Олександр Рубльов ти й поступова реорганізація місцевої мережі Центральної комісії нацменшин. Місцеві органи ЦКНМ упродовж всього часу функціо- нування перманентно реорганізовувалися внаслідок проведення адміністративно-територіальних змін, в тому числі й внаслідок створення національних адміністративно-територіальних одиниць. Вирішальний удар по місцевому апарату ЦКНМ завдала адмініст- ративно-територіальна реформа 1930 р., яка, співпавши з суціль- ною колективізацією, практично зруйнувала його. На межу 1920–1930-х років припадає також найскладніший період у діяльності Центральної комісії національних меншин при ВУЦВК, пов’язаний з кадровими змінами у її складі та надзвичай- ним ідеологічним і політичним тиском, який відчували на собі її співробітники. Змінився голова Комісії, декілька разів змінюва- лися члени ЦКНМ по роботі серед німців, євреїв, втратили пред- ставництво у ній — після (квазі)корупційного скандалу з С. Ялі (обвинуваченого у нібито «протегуванні куркулеві») — греки80. Поважні кадрово-господарські й фінансові труднощі на тлі загального «суцільноколективізаційного» штурму переживав і Мархлевський польський національний район. Ян Домінікович ще встиг за «пізньонепівської» доби написати передмову до звіту Мархлевського райвиконкому за 1927/28 господарський рік81. У березні 1929 р., у меморандумі АПВ ЦК КП(б)У щодо обсте- ження Волинської округи зауважувалося з приводу «совєтської Мархлевщини» — дітища Я. Саулевича: «Виконання директив ЦК по Мархлевському району дуже слабе: у районі (створено 34 машинних т[оварист]ва, усі решта директив не виконані) й цілком незадовільне в окрузі (надіслано декілька учите- лів й наполовину закінчено шосе, у решті галузей роботи Мархлевсь- кий район не отримав від округи жодної допомоги). Що ж стосуєть- ся центральних установ, то вони директиви ЦК не виконали взагалі жодним чином, попри те, що деякі з них (Наркомос і ВРНГ) отримали спеціальні й цілком конкретні завдання. Увага центрів до Мархлевсь- кого району знаходить свій вираз лише в обстеженнях, яких забага- то й які нічого не дають району, що потребує реальної допомоги»82. 1929 р. — рік сталінського «великого перелому» — започат- кував, з одного боку, відкат до воєнно-комуністичної політики перших років більшовицького владарювання, з іншого — дав старт новим тоталітарним трансформаціям і у суспільстві, і у державі. У цей час відбувається виразний занепад активності нацменробо- плану або напряму брошури? Можливо, була вже про те мова? Щодо мене, вважаю, оскільки брошура має бути призначена, власне кажучи, для тих самих терціаріїв й ружанцових братів, то primo — належить, враховуючи особливо роздмуханий фанатизм тих читачів, потрактувати релігію у “делікатний” спосіб, то значить згладжувати кути, наприклад, вести мову, заперечуючи “таїнства й догмати”, не гостро й беззастережно, а наголос наразі робити на непевності, на великій сумнівності догматів, великій “правдоподібності” шкідливості, що випливає з усіх отих речей для суспільства й для самого віруючого. Secundo — знаю з досвіду, що терціарії й ружанці не читатимуть брошури, як тільки побачать, що “святі” імена надруковано з малої літери — отже, чи з огляду на те не варто було б у цій брошурі відступити від загального звичаю. Здається мені, що можна було би, принаймні, якщо є закон, що забороняє під страхом покарання друкування тих імен з великої літери, вживати лапок й друкувати, наприклад, так: коли мова про “Пана Ісуса” й про “Бога”? Але все ж таки хіба такого закону немає. Tertio — брошуру видати не під моїм ім’ям, а, наприклад, під Вашим або під якимсь псевдонімом. Бо і про те пам’ятати треба, що і терціарії й члени ружанця мають втовкмаченим до голів духовенством, аби моїх книжечок навіть не торкалися! Костьольний закон є таким: католики не мають права (навіть ксьонд- зи!) читати книжок, які трактують релігійні справи ex professo (спеці- ально), оскільки книжка не має єпископської “ліцензії”, хоча б у ній й не було нічого антирелігійного. Тому я, думаючи про щось для такої, власне, публіки, завжди зупиняюся на задумі, аби створити не спеці- альну брошуру (ex professo!!), але якусь — чи то повість чи щось таке, де би ті справи порушити ПОБІЖНО — ПРИНАГІДНО, якби йшлося цілком не про терціаріїв чи ружанці, а лише про цікаву фабулу. Та правда й те, що ця публіка взагалі нічого, окрім набожних костьоль- них книжок не читає? Таким чином — є то люди, здається, втрачені для вищої культури! Принаймні, поскільки йдеться про терціаріїв! Часом спадає мені на думку, що для тих жертв старих забобонів, можливо, була б відповідною цілком інша метода, а саме — ad absurdum! Тобто — якщо ти терціарій, ступив на шлях досконалості, йди ним і тільки ним. Віддай все, що маєш, убогим — хату, землю, коней та ін., працюй як найманий працівник […]» Цит. за: Polacy na Ukrainie: Zbiór dokumentów. Cz. 1: Lata 1917–1939 / Pod red. S. Stępnia. – Przemyśl: Połud- niowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu, 1999. – T. ІI. – S. 99. 80 Якубова Л. Центральна комісія національних меншин (ЦКНМ) при ВУЦВК та її місцеві органи. 1924–1934 рр. – С. 357–358, 365. 81 Saulewicz J. Wstęp // Sprawozdanie Marchlewskiego Rejonowego Komitetu Wykonawczego Rad za 1927–1928 r. – Marchlewsk, 1929. – S. I–VII. 82 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України), ф. 1, оп. 7, спр. 123, арк. 119. Ян Саулевич (1895–1937) 385384 Олександр Рубльов меншин, яким ця політика уможливлювала гармонійне співжиття з іншими націями й народностями — на противагу шовінізму й націоналістичним антагонізмам, таким прикметним для повоєнно- го капіталістичного світу. По-друге, малося на увазі створення на совєтському боці своєрідного П’ємонту польського комуністичного руху, організування й виховання польських революційних кадрів, які мали б привнести й керувати комуністичною революцією у Польщі85. Після кількарічних спроб з’ясувалося, одначе, що подібна концепція була хибною, оскільки польська меншість виявилася несподівано набагато відпорнішою на комуністичну науку й гас- ла, й не висунула зі своїх лав видатніших революційних особис- тостей, а розвиток та економічне й культурне зміцнення Польщі і впливи Костьолу стали непереборними перешкодами. Розпочата водночас більшовицькою адміністрацією примусова колективіза- ція у жодному випадку не могла стати внутрішньополітичним чи зовнішньополітичним пропагандистським козирем СССР. Відтак була опрацьована нова концепція, згідно з засадами якої вогнище польського революційного руху мало перебувати усередині Польщі, а роль Совєтів обмежувалася до підтримуван- ня цього руху. З цієї точки зору, польська меншість в Україні цілковито втрачала в очах більшовицької адміністрації своє первіс- не значення. З іншого боку, з урахуванням владних зусиль щодо пробудження у совєтському суспільстві державного патріотизму, польський чинник, на підставі наявного досвіду, було визнано за шкідливий, такий, що містить у собі радше відцентрові тенденції й не перестає гравітувати до Відродженої Вітчизни. Отже, зника- ли усі мотиви, які промовляли б за підтримування польської на- ціональної окремішності, натомість виразнішими стали ґанджі, що виникали з факту її існування. Як наслідок — вирішено було знищити польську меншість, принаймні в Україні86. На початку 1930 р. Я. Саулевич був відкликаний ЦК КП(б)У з роботи у ЦКНМ й спрямований на «ділянку прориву» «фронту соціалістичного будівництва» — до апарату Наркомзему УССР, де очолив відділ скотарства. У листопаді 1930 р. його призначили членом Колегії Наркомзему. На цій посаді він перебував до травня У квітні 1930 р. у матеріалах апарату ЦК КП(б)У неодноразово наголошувався «буквально катастрофічний стан справ з кадрами для всіх ділянок роботи серед польського населення». Як вихід пропонувалася необхідність «зняття» з партійно-совєтських і гос- подарських посад і «перекидання» на польську роботу у республіці комуністів-поляків й позапартійних, які володіли польською мо- вою83. Попри це, Центральна комісія національних меншин саме у цей час втратила свого найдосвідченішого польського працівни- ка — Я. Саулевича. Втім, й сама робота з національними меншинами республіки втрачала сенс для компартійного керівництва СССР/УССР — за доби «великого перелому» колишня політика «коренізації» й «ук- раїнізації» ставала зайвим баластом для відверто великодержав- ницького курсу Кремля. Прикметно, що 8 травня 1933 р. у рефе- раті щодо національного питання в УССР керівник Генерального консульства II Речіпосполитої у Харкові Ян Каршо-Сєдлевський, згадавши «Положення про Центральну комісію у справах націо- нальних меншин при ВУЦВК та про місцеві органи у справах національних меншин», проект якого схвалила Перша всеукраїн- ська нарада по роботі серед нацменшин у січні 1927 р., принагід- но зауважив: «Про діяльність тієї Комісії якось нічого не чути»84. Зміну тактики «більшовицьких національних геометрів» (Д. Донцов) щодо національних меншин УССР виразно змалював на прикладі польської людності республіки віце-консул II Речі- посполитої у Києві Пйотр Курніцький (1899–1975) у листі до Посла Польщі у Москві від 13 жовтня 1933 р. П. Курніцький вирізняв два етапи у реалізації більшовицької політики щодо поляків підсо- вєтської України. Перший з них, приблизно з 1923 р., мав на меті створення поза межами II Речіпосполитої «сильного польського осередка, організованого на комуністичний манер». Завдання та- кого осередка, на думку дипломата, полягало, по-перше, у створен- ні потужного центру комуністичної пропаганди, зорієнтованої на усіх поляків з огляду на гадані блискучі результати праці під прапором СССР; водночас такий польський комуністичний центр мав доводити ліберальність політики Союзу щодо своїх етнічних 85 Hołodomor 1932–1933: Wielki Głód na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu. – S. 411. 86 Ibidem. – S. 412. 83 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 146, арк. 123–124. 84 Hołodomor 1932–1933: Wielki Głód na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu / Wybór i opracowanie Jan Jacek Bruski. – Warsza- wa: Polski Instytut Spraw Międzynarodowych, 2008. – S. 255. Ян Саулевич (1895–1937) 387386 Олександр Рубльов «ПОВ», ухвалив тримати його під вартою у Спецкорпусі НКВД до з’ясування обставин справи90. 13 січня 1935 р. в’язень капітулював (на тогочасному компар- тійно-чекістському слензі — «роззброївся») й звернувся до наркома внутрішніх справ УССР В. А. Балицького з «покаянною» заявою: «З великим запізненням, але твердо й щиро, я вирішив покая- тися перед Комуністичною партією й Совєтською владою щодо своєї контрреволюційної шкідницької роботи польського націоналіста, спрямованої проти Совєтської влади. З 1921 р. й до мого арешту я перебував членом Польської Організації Військової (ПОВ), що у ла- вах цієї організації провадив активну роботу, починаючи з 1925 р. […]. До діяльності контрреволюціонера, польського націоналіста я був підготовлений усіма умовами й середовищем, що у них я зростав й виховувався. Батьки мої, польські шляхтичі, великі фермери у Латгалії, готуючи мене у ксьондзи, виховали мене у суворо релігійному дусі […]. Сформованим націоналістом я став у лавах польської органі- зації націоналістичної молоді у Харкові […]»91. Далі йшлося про стратегічну мету української «ПОВ» та кон- кретизувався персональний внесок заявника у «контрреволюцій- ну» й «шкідницьку» діяльність означеної організації: «Метою й завданням “ПОВ” була підготовка інтервенції з боку Польщі, створення для цього міцних форпостів з метою захоплення України, створення великої Речі Посполитої […]. Висунуте переді мною завдання полягало, виходячи з суто дворушницьких методів, в оволодінні лінією ВУЦВК й місцевих органів усіма галузями совєт- ської роботи з метою недопущення асиміляції польського населення, полонізації українців-католиків задля розширення націоналістичних форпостів в Україні, просування у совєтські органи польських націона- лістичних елементів […]. Практична моя контрреволюційна робота у ЦК нацмен втілилася у таких напрямах: а) організація польських рад у селах з українсько-католицьким населенням; б) переведення робо- ти на польську мову уповноважених с[іль]рад у селах, хуторах й кутках з українсько-католицьким населенням, або польським, що асимілю- ється; в) підготовка перепису 1926 р. з метою обліку українсько-като- лицького населення як польського; г) закріплення полонізації шляхом організації польських судових камер, постачання бланками польською мовою; д) підготовка націоналістичних кадрів працівників польсільрад; е) просування до РВК, ОВК й ВУЦВК націоналістичних польських еле- ментів; ж) використання польських клубів як засобу відволікання ро- бітників-поляків від політико-громадського життя заводів й націона- лістичного їх виховання»92. 1934 р., коли Колегію ліквідували, а його призначили заступником начальника Управління скотарства НКЗ УССР. Тут він затримався на якихось два тижні, оскільки 13 червня 1934 р. був позбавлений не лише партійного квитка під час чергової «чистки» лав КП(б)У «за втрату більшовицької пильності» й недонесення на колег- «контрреволюціонерів», а й посади. Особисте знайомство з началь- ником Саратовського крайового земельного управління дозволило Я. Саулевичу з 26 жовтня 1934 р. обійняти посаду начальника відділу скотарства Саратовського КрайЗУ87. Хвиля арештів у сфабрикованій ГПУ–НКВД УССР «справі» так званої «Польської Військової Організації» (ПОВ) в УССР88 «накрила» Яна Саулевича й у відносно віддаленому від цього репре- сивного виру поволзькому місті. 13 грудня 1934 р. оперуповнова- жений Особливого відділу Управління НКВД по Саратовському краю Ширгін, розглянувши телеграму Особливого відділу НКВД УССР з проханням здійснити арешт громадянина Саулевича Яна Домініковича, який працював й мешкав у Саратові, ухвалив затри- мати його й відправити спецконвоєм до м. Києва у розпорядження НКВД УССР89. 16 грудня 1934 р., уже у Києві, оперуповноважений 1-го відділення Особливого відділу УГБ НКВД УССР С. С. Бренер, розглянувши матеріали щодо обвинувачення громадянина Я. Д. Са- улевича, якому, мовляв, інкримінувалося передавання «відомостей розвідувального характеру польській розвідці» й належність до 87 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 67312-ФП, арк. 48. 88 Див., напр.: Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Ук- раїні у 1930-ті роки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1995. – № 1/2 (2/3). – С. 119–146; Stroński H. Represje stalinizmu wobec ludności polskiej na Ukrainie w latach 1929–1939. – Warszawa: Wspólnota Polska, 1998. – 314 s.; Рубльов О. Викриття «агентури польського фашизму» в УССР: «Справа «Польської військової організації» 1933–1934 рр. (Мета, механізм фабрикації, наслідки) // Геноцид українського наро- ду: історична пам’ять та політико-правова оцінка: Міжнар. наук.-теорет. конф., Київ, 25 листоп. 2000 р.: Матеріали / Редкол.: В. А. Смолій та ін. – К.; Нью-Йорк, 2003. – С. 201–227; Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української «Полонії», 1930-ті роки // Історіографічні дослід- ження в Україні / Ін-т історії України НАН України; Редкол.: В. А. Смо- лій (гол.) та ін. – К., 2003. – Вип. 13: У 2 ч.: Україна–Польща: історія і сучасність: Зб. наук. праць і спогадів пам’яті П. М. Калениченка (1923–1983). – Ч. 1. – С. 275–319. 89 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 67312-ФП, арк. 4. 90 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 67312-ФП, арк. 2. 91 Там само, арк. 21–22. 92 Там само, арк. 23–24. Ян Саулевич (1895–1937) 389388 Олександр Рубльов Приносячи своє каяття у найтяжчих злочинах проти Партії й Со- вєтської влади, я готовий зараз понести заслужене покарання. Моїм останнім проханням до Вас є — надати мені можливість на будь-якій роботі й будь-якій найважчій ділянці роботи довести на ділі своє каяття й спокутувати чесною працею заподіяну мною шкоду справі побудови безкласового соціалістичного суспільства»95. Протокол допиту Я. Саулевича від 21 січня 1935 р. став роз- горнутою відповіддю на питання слідчого: «За чиєю ініціативою й коли було організовано як самостійний адміністративний район Мархлевський польський національний район?» Розлога відповідь Яна Домініковича за своєю суттю була напів- правдою — тобто реальна історія створення польського національ- ного району й діяльної участі самого оскаржуваного у цій урядо- вій акції, що, безперечно, цілком вписувалася у загальне річище більшовицької політики «коренізації», а відтак й «полонізації» асимільованого або напівасимільованого польського етносу Право- бережжя України, подавалася у бажаному для слідства відповід- ному «контрреволюційному» забарвленні: «Ініціатива щодо організації Мархлевського польського націо- нального району у самостійний адміністративний район належить особисто мені й здійснена була мною за вказівками керівництва “ПОВ” наступним чином: Думка щодо створення самостійного адміністративного поль- ського національного району, як ширшої бази для ведення націона- лістичної роботи, виникла у мене під час скликаної Польбюро ЦК КП(б)У у березні 1925 р. наради по польроботі у м. Харкові за участю польнацменпрацівників на місцях. Під час бесіди з учасником цієї наради — уповноваженим з польської роботи у Баранівському районі, Житомирської округи, Богушевським, який був членом “ПОВ”, я виявив доволі широку зону польських й змішаних польсько-українських сіл у прилеглих один до одного населених пунктах Новоград-Волинського, Баранівського, Пулинського й Чуднівського районів. Маючи за мету, за завданням керівництва “ПОВ”, створити широ- ку базу для загарбницьких планів Польщі й для підготовки цього — проведення великої націоналістичної роботи щодо полонізації поль- ського населення, я вирішив адміністративно об’єднати вищезазна- чені населені пункти в один адміністративний польський національний район, враховуючи, що за відповідного насадження членів “ПОВ” на керівні посади управління районом можна буде на усю широчінь проводити у життя завдання «ПОВ». Крім того, у цій же заяві ув’язнений, не обмежуючись самовик- риттям по «польській лінії», інкримінував собі й низку суміжних «злочинів», що їх він, мовляв, здійснив, перебуваючи на посаді заступника голови Центральної комісії національних меншин при ВУЦВК. Зокрема — не боровся з «політикою євреїзації», з «безкла- совою лінією» у німецькій роботі, допомагав у справі «насильниць- кої еллінізації й татаризації грецького населення», затушковував «насильницьку українізацію школи» для дітей зайшлих з Росії робітників заводу ім. Марті у Миколаєві. І найтяжчий злочин — на нараді по роботі з національними меншинами у ЦВК РСФСР «вимагав українізації асимільованого населення» Північного Кав- казу, Центрально-Чорноземної області, Нижньої Волги та інших країв РСФСР, цим самим «пішовши на руку петлюрівсько-скрип- никівським поборникам Соборної України»93. А завершувався документ досить типово, що свідчить на ко- ристь того, що усі ці заяви писалися за єдиним трафаретом, який був розроблений більшовицькою спецслужбою й «відпрацьований» на багатьох фантомних «контрреволюціонерах» (ледь не гегелів- ська тріада: «зізнання» у належності до «контрреволюційної органі- зації» — «каяття» у власних нескоєних «злочинах» — «урочиста обіцянка» розповісти «все» і навіть більше про власну «шкідницьку роботу» й викрити спільників, яка завершувалася іноді «бартер- ним» постскриптумом: з огляду на це прошу мене пощадити, по- милувати, дати можливість працювати на користь «батьківщини трудящих» etc.)94, а саме: «Повинен відзначити, що під впливом зміцнення Совєтського Союзу, кризи, що вибухнула у капіталістичних країнах, розчаруван- ня у термінах інтервенції, що все відкладалися — у мене з 1932 р. виникло велике роздвоєння, я все більше й більше відчував, у якому мерзенному болоті я загруз […]. Докладніше про власну й інших контрреволюційну роботу я викладу додатково. 93 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 67312-ФП, арк. 24. 94 Див. докладніше: Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–50-ті роки ХХ ст.). – К., 1994. – С. 108; Рубльов О., Фельбаба М. Долі співробітників «УРЕ» на тлі репресивної політики 30-х років // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2000. – № 2/4 (13/15). – С. 216; Рубльов О.С. Західноукраїнська інтелі- генція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). – К., 2004. – С. 362–363. 95 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 67312-ФП, арк. 26–27. Ян Саулевич (1895–1937) 391390 Олександр Рубльов «Гранична засміченість усіх ланок радянського апарату» у Мархлевському районі вимагала, зрозуміло, низки чисток, що не вщухали із 1930 р. Внаслідок них з радянських установ та органі- зацій району було «вичищено» 678 осіб «контрреволюційного, націоналістичного й соціально чужого елементу», у тому числі 1932 р. — 121, 1933 р. — 303 й упродовж 1934–1935 рр. — 254 особи. З тих же мотивів з 40 голів сільрад 1935 р. було знято з посад 34 (85 %) і з 80 голів колгоспів відкликано 76 осіб (95 %). За зняттям і відкликанням з посад, за законами воєнного часу (нагадаємо — керівництво тоталітарного СССР штучно створило й підтримувало у державі перманентний стан «фортеці в облозі»), на «штрафника» чатувала сувора догана або ж виключення з партії, цілком ймовірний арешт тощо. Ця кадрова чехарда стала причи- ною фактичного паралічу влади на місцях. На додачу, внаслідок «особливої враженості» Мархлевського району із нього за останні п’ять років його існування вислали й переселили 1658 родин98. Характерна в цьому відношенні адресована секретарям ЦК КП(б)У С. В. Косіору та П. П. Постишеву доповідна записка голови Київського облвиконкому М. С. Василенка та секретаря обкому пар- тії тієї ж області М. М. Налімова від 26 липня 1935 р. Починався документ фразою, що вже перетворилася на загальник у таємному листуванні владних структур УССР: «Мархлевський національно- польський район Київської області є одним з найбільш засмічених прикордонних районів області антирадянським елементом». Керів- ництво інформувалося, що навесні поточного року (згідно із постано- вою ЦК) у східні, глибинні райони України було переселено 1188 господарств «ненадійних елементів», на звільненому ж місці роз- ташувалися 754 родини «перевірених колгоспників-ударників»99. Проте, наголошувалося у документі, вжиті заходи не дозволили остаточно очистити район від антисовєтських елементів. Адже у населених пунктах 11-ти сільрад переселення взагалі не відбулося, в решті — «взяли» лише по 3–5 господарств. Спеціальна ж пере- вірка, мовляв, виявила у цих місцевостях значну кількість ко- Склавши відповідний проект, я його запропонував керівництву “ПОВ” в особі Скарбека, Вишневського, Політура й Теодора, які були учасниками цієї наради. Проект цей був докладно обговорений керів- ництвом “ПОВ”» на Україні в одній із кімнат польклубу у Харкові й схвалений. Керівництво “ПОВ” доручило мені, як членові ЦК Нацмену при ВУЦВК, внести від свого імені цей проект на обговорення наради Польбюро ЦК КП(б)У, а вони, зі свого боку, наполягатимуть на зат- вердженні й ухваленні рішення Польбюро щодо створення польського національного району на Правобережжі України»96. Саме 1935 р. було ліквідовано «радянську Мархлевщину» — польський національний район в Україні. Ця адміністративно- територіальна і водночас культурно-національна одиниця, вчораш- ня агітпропівська гордість, існування якої всіляко експлуатувала совєтська пропаганда, викликала щораз більше роздратування владних структур. Мотиви цієї акції НКВД УССР і партійно-дер- жавного керівництва республіки можна до певної міри зрозуміти (але, звичайно, не виправдати), якщо звернутися до матеріалів чергової сфабрикованої справи «пеовяків» — так званого «Волин- ського центру ПОВ» (липень 1935 р. – лютий 1936 р.). У них, зокрема, зазначалося, що внаслідок підривної діяльності «шкідницьких елементів» Мархлевський район доведений до стано- вища найвідсталішого у політичному та економічному відношенні, найбільш враженого «контрреволюційною активністю куркуль- ських елементів й діяльністю закордонної розвідувальної і дивер- сійної агентури». Знову ж таки акцент робився на низькому (у порівнянні з іншими місцевостями) відсотку колективізації сільсь- кого господарства: наприкінці 1932 р. район був колективізований лише на 14,9 %; 1933 р. — 28; 1934 р. — на 47,6 %. Рівночасно наголошувалося, що у районі діяв ряд шпигунсь- ких груп (до сотні «активних агентів розвідки»); нарешті, у різний час тут сформувалися чотири «міцно збитих» повстанських загони, котрі об’єднували до 150 осіб. Внаслідок цих диверсійних, шпи- гунських й повстанських проявів трапилося декілька організова- них групових переходів за кордон, не рахуючи тих випадків, коли спроби збройних проривів у Польшу були вчасно попереджені ГПУ й прикордонниками97 . 96 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 68505-ФП. – Т. 5, арк. 793–794. 97 Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української «Полонії», 1930-ті роки. – С. 300. 98 Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української «Полонії», 1930-ті роки. – С. 300–301. 99 Про хід переселення з Мархлевського району у 1935 р. докладніше див.: Стронський Г. Злет і падіння: Польський національний район в Україні у 20–30-ті роки. – С. 52–55; Stroński H. Represje stalinizmu wobec ludności polskiej na Ukrainie w latach 1929–1939. – S. 131–139. Ян Саулевич (1895–1937) 393392 Олександр Рубльов 17 серпня 1935 р. члени Політбюро ЦК КП(б)У опитом (отже, питання було настільки очевидним, що не заслуговувало на нор- мальний розгляд) ухвалили постанову ЦК «Про Мархлевський і Пулинський райони». Польський Мархлевський і німецький Пу- линський райони Київської області розформовувалися «в зв’язку з економічною слабкістю», «незручністю обслуговування МТС колгоспів, а також адміністративною черезполосицею»101. 3 жовт- ня 1935 р. це рішення «провели у совєтському порядкові» — пос- танову з аналогічною назвою («Про Мархлевський та Пулинський райони Київської області») та ідентичного змісту ухвалила слухня- на Президія ВУЦВК102. 8 червня 1935 р. у судовому засіданні Спецколегії Київського обласного суду Я. Саулевич був визнаний винним й засуджений до десяти років таборів «віддалених місць СССР»103 . Але до місця відбування покарання його не поспішали допровадити. 31 серпня 1935 р., все ще у Києві, оперуповноважений 1-го відділення Особ- ливого відділу УГБ НКВД УССР і КВО Домбровський, взявши під увагу отримані з Москви директиви, ухвалив відправити засуд- женого у супроводі спецконвою й разом з його слідчою справою до Москви, у розпорядження начальника Особливого відділу ГУГБ НКВД СССР М. І. Гая104 . 22 лютого 1936 р. керівник НКВД УССР В. А. Балицький поста- вив свій підпис під вступними настановами до «Орієнтування по польській роботі», яке із залученими матеріалами по справі «Во- линського центру ПОВ» надсилалося керівникам обласних управ- лінь НКВД УССР, начальникам особливих відділів корпусів Київ- ського й Харківського військових округів, командирам прикор- донних загонів НКВД. «З огляду на особливу значущість залучених матеріалів — як орієнтування в подальшій роботі по поляках, — пропоную їх вивчити, ознайомивши оперативний склад», — так завершувався цей вступ105 . Серед цих, цілком таємних матеріалів, виготовлених друкарсь- ким способом й зброшурованих у невелику книжечку, вміщена й лишніх учасників банд, білих армій, польських легіонерів, контра- бандистів, осіб, які мали зв’язок із раніше викритими шпигунсь- кими організаціями, а також куркулів і розкуркулених, інших польських шовіністичних і націоналістичних елементів. Попереднім «пророблюванням» по лінії НКВД по двадцяти населених пунктах додатково відшукали 357 господарств, які варто було переселити. Серед них, зокрема, господарств куркулів і роз- куркулених — 129, колишніх дворян — 14, бандитів та учас- ників білих армій і польських легіонерів — 75, колишніх контрабандистів — 45, осіб, котрі підозрювалися (!) у шпигунст- ві, — 37, тощо. Навівши ці дані, керівництво Київської області просило дозволу ЦК КП(б)У на додаткове відселення з Мархлевського району до східних областей України 300 родин «ненадійних елементів», а 50 господарств найнебезпечніших «антисовєтчиків» пропонувалося спрямувати у віддалені місцевості СССР. Водночас висувалася пропозиція виселити з району і членів тих родин, глави яких вже були засуджені за антисовєтську й шкідницьку діяльність100. Копітка й напружена «праця» Управління держбезпеки НКВД УССР принесла бажані результати: «слідчі органи» й компартій- на верхівка республіки одержали «неспростовні» аргументи й «докази», що Мархлевський національний польський район створе- ний неправедним шляхом із шкідницькою метою, а його засміче- ність антисовєтським елементом і концентрація вирішальних діля- нок районного апарату у руках відвертих або прихованих «контрре- волюціонерів» — явища генетичного порядку. Важливим «теоре- тичним обґрунтуванням» репресивних заходів щодо людності «ра- дянської Мархлевщини» й слугували вищезгадані «свідчення» Я. Саулевича — «хрещеного батька» цієї національної адміністра- тивно-територіальної одиниці, аналогічні покази його покійного колеги по «польській роботі» Б. Скарбека, страченого 1934 р., Є. Олдаковського — першого голови РВК Мархлевського райо- ну — та ін. Відтак на важку хворобу й ліки потрібні були радикаль- ні — переселення, заслання, арешти і — врешті-решт (як найради- кальніший захід, щоб раз і назавжди запобігти можливій герильї місцевого населення у совєтському тилу на випадок ймовірної війни з Польщею) — ліквідація (чи то — «ампутація») Марх- левського району. 100 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 396, арк. 166–167. 101 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 375, арк. 132. 102 Стронський Г. Злет і падіння… – С. 55–56. 103 ГДА СБУ, ф. 6, оп. 1, спр. 67312-ФП, арк. 250–250 зв. 104 Там само, арк. 249. 105 Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні у 1930-ті роки. – С. 140. Ян Саулевич (1895–1937) 395394 Олександр Рубльов Аналізуючи п’ятнадцятирічну еволюцію табору пілсудчиків, за- явник стверджував, що він (табір Ю. Пілсудського) втратив чари «всена- родного» руху, продемонструвавши натомість своє класове обличчя «захисника інтересів великої промисловості й земельних магнатів» й перейшовши «на службу германському фашизму», в ім’я єдиної мети — розгрому Совєтського Союзу — мовляв, «єдиної надії й при- тягального центру усього, що є кращого й чесного у людстві». Я. Сау- левич, принаймні у друкованій заяві, вважав також, що «пілсуд- чиківський фашизм переходить до відвертої фашистської дикта- тури, позбавляючи Польшу останніх примарних демократичних свобод». Й це відбувається з тим більшою силою, чим далі більше пілсудчиківський режим втрачає масову підтримку населення. Вищенаведене, зрозуміло, на думку «обеззброєного» «пеовяка», істотно вплинуло на діяльність й стан «ПОВ» в УССР. З одного боку, почали наростати агресивніші «терористичні тенденції» у окремих членів підпільної організації, з іншого — окремі члени «ПОВ», які мріяли про «Велику Польщу», все ж уявляли її як трудову на- родну республіку й … «не могли не бачити велетенських успіхів соціалістичного будівництва в СССР». Мовляв, «зміцнення колгос- пів, рішуча боротьба з класовим ворогом на всіх ділянках соціаліс- тичного будівництва підірвали масову базу роботи “ПОВ”…». Завершуючи своє розлоге звернення до керівника НКВД УССР, заявник Я. Саулевич дещо несподівано (можливо, й для нього са- мого) трансформовувався з оскаржуваного на прокурора, ледь не представника державного обвинувачення, тавруючи своїх колиш- ніх товаришів по віртуальній «пеовяцькій» діяльності устами й формулюваннями чи то Лева Романовича Шейніна, чи то Андрія Януаровича Вишинського, чи когось з їхніх молодших «україн- ських» колег: «Це не значить, що підла робота “ПОВ” на Україні припинила своє існування. Її агенти знаходять собі підтримку з боку фашистсь- кої Польщі й натхнення у все більш виразному окресленні антисо- вєтського блоку найагресивніших імперіалістичних держав, в особі Німеччини, Японії, Польщі. Втративши масову базу, ці агенти, дрібни- ми групами й поодинці, неодмінно переходять до терористичних й більш різко виражених диверсійних методів боротьби. Треба знати усю єзуїтську виучку пеовяків, які не гребують жодними засобами боротьби для досягнення своїх цілей. На цьому етапі відвертої фашизації Польщі, у блоці з фашистсь- кою Німеччиною, форми роботи пілсудчиків на Україні будуть ще витонченішими. “ПОВ” продовжуватиме свою боротьбу з Совєтською датована 5 лютого 1936 р. заява Я. Саулевича на ім’я В. Балиць- кого, що починалася просто: «Я після суду залишений під арештом у Києві для дачі свідчень у справі Олдаковського та інших моїх спільників по “ПОВ”. Я хочу остаточно покінчити із своїм злочинним минулим й тому пишу свідчення, що викладаються нижче, котрі зможуть допомогти органам НКВД в їхній подальшій боротьбі з польською контррево- люцією в Україні»106 . Засуджений, колишній чільний функціонер ЦКНМ при ВУЦВК, особливо наголошував «підривну мету» наймасштабнішого, мов- ляв, задуму української «ПОВ» — створення польського націо- нального району ім. Юліана Мархлевського: «Найбільшим заходом “ПОВ” контрреволюційного характеру, що мав на меті як зовнішньополітичні цілі, так і полонізацію значного масиву населення, стала організація Мархлевського польського райо- ну у Житомирській окрузі, проведена за дорученням “ПОВ” мною й Олдаковським. Вже самий факт організації польського району, як самостійної адм.[іністративно-]територіальної одиниці, на кордоні Польщі, повинен був, на думку “ПОВ”, зміцнити у зовнішній політиці буржуазної Польщі не лише непорушність її східних кордонів (а, відтак, й безапеляційне право на володіння Західною Україною), а й показати усьому світу, що кордони Польщі можуть бути посунуті ще значно далі на схід. Мархлевський район являв собою ще один, штучно ство- рений, доказ пілсудчиків задля захоплення Правобережжя України. Але, разом з тим, за задумом “ПОВ”, Мархлевський район мав стати потужним форпостом Польщі у справі підготовки інтервенції проти Совєтського Союзу, де можна було зосереджувати сили “ПОВ”, розгорнути націоналістичне, антисовєтське виховання населення»107. Одначе, підступні задуми «пеовяків» в УССР й, зокрема, зміц- нення ними «націоналістичного форпосту» — польського Мархлев- ського району — зазнали фіаско з незалежних від них причин: «Незважаючи на цілковиту підготовленість “ПОВ” на Україні до інтервенції проти Совєтського Союзу у 1930–32 рр. — інтервенція все ж таки не відбулася […]. Світова криза, що охопила усі країни й особливо різко ударила по господарству Польщі, викликала нарос- тання нової революційної хвилі. Тил, у фашистів вдома, виявився незабезпеченим […]. Це не значить, що відпала думка щодо зброй- ної інтервенції проти Совєтського Союзу»108. 106 ГДА СБ України, ф. 13, оп. 1, спр. 278, арк. 85. 107 Там само, арк. 92–93. 108 Там само, арк. 99. Ян Саулевич (1895–1937) 397396 Олександр Рубльов «Упродовж 1925–1926 рр. були розгромлені к.[онтр]р.[еволю- ційні] організації ксьондзів, що на них до певної міри розраховувала “ПОВ” у своїй роботі. “ПОВ” робота ксьондзів загалом не задоволь- няла, оскільки їхня багаторічна праця не мала своїм наслідком по- лонізації населення. Після розгрому організації ксьондзів “ПОВ” спер- лася на релігійні гуртки: “ружанца”, що у них були переважно жінки й молодь, “терціари”, у яких були чоловіки, й інші релігійні органі- зації. Ці гуртки “ПОВ” прагнула легалізувати. Гуртки ці провадили польську націоналістичну роботу. Олдаковський (голова Мархлевсь- кого РВК. — О. Р.) навіть притягував за переслідування цих гуртків до відповідальності голів сільрад. Молитовники, образки для цих гуртків іноді доставлялися нелегально з-за кордону. Головним за- собом полонізації Мархлевського району “ПОВ” вважала школу»110. Особливий наголос свідок Я. Саулевич робив на стратегічній важливості прикордонного польського району УССР як плацдарму, мовляв, прийдешньої агресії «буржуазно-поміщицької» II Речі- посполитої й відповідних заходах «пеовяцької» агентури, спря- мованих на торування шляхів цієї інтервенції: «Польський район був плацдармом для інтервенції. Там намага- лися зберегти куркуля. Там менше було позбавлених прав, аніж в інших районах. Там провадилася особлива політика щодо куркуль- ства. Для того, аби замаскувати усю свою роботу у цьому районі, “ПОВ” іноді видавала владі на розправу окремих націоналістів». Травневий переворот 1926 р. у Польщі пожвавив діяльність «ПОВ» у підсовєтській Україні, оскільки прихід до влади Ю. Піл- судського знаменував відродження ідеї «Великої Польщі»: «Уся робота була переключена на підготовку до інтервенції, на створення кадрів, які б могли повести боротьбу на допомогу польським інтервентам. Була посилена мережа польських шкіл й провадився ретельний відбір вступників туди. 1929 р. діяльність “ПОВ” сягнула апогею свого розвитку. У зв’язку з проведенням колек- тивізації на селі — пожвавилася діяльність контрреволюційних кур- кульських елементів. “ПОВ” наприкінці 1929 р., задля зв’язку з іншими контрреволюційними організаціями, перебудовує свої сили, кидаючи їх до загальних совєтських органів: до Наркомзему, МТС, совхозів, лісництв та ін. Мета перекидання — опинитися під час інтервенції на найвідповідальніших ділянках […]. Контрреволюційна робота у Марх- левському районі тривала. Там “ПОВ”, що під її впливом перебувало совєтське й партійне керівництво району, провадила успішно роботу, поклавши своїм завданням зберегти кадри для повстання на випа- док інтервенції й чинити опір заходам совєтської влади щодо соціа- владою, не лише використовуючи рештки своєї організації на Ук- раїні, а й залучаючи нові сили як усередині України, так і ззовні. Безперечно, що поряд з терористичними формами боротьби, “ПОВ”, з тією ж метою тероризму й диверсії, намагатиметься, як і раніше, проникати, вміло маскуючись, до совєтських й партійних органів»109. 15 лютого 1936 р. у м. Києві відбулося закрите судове засідання Військового трибуналу Київського військового округу, що у ньому розглядалася справа по обвинуваченню Євгена Олдаковського, Бо- леслава Беганського, Станіслава Мая, Адама Калиновського. Усі вони були колишніми функціонерами роботи з польською етнічною меншиною УССР. Так, наприклад, Є. Олдаковський був першим (1925–1927 рр.) головою райвиконкому Мархлевського польського національного району; Б. Беганський — завідувачем польбюро Жи- томирського окружкому КП(б)У, секретарем парткому фаянсового заводу у Мархлевську; С. Май — завідувачем польської секції Житомирського відділу народної освіти; А. Калиновський керував польським бюро Шепетівської й Коростенської округ (1923–1925), був секретарем Мархлевського РПК КП(б)У (1927–1929). Яна Саулевича енкаведисти змусили виступити свідком на цьому процесі. Зрештою, це було нескладно — свідок вже мав за плечима вищезгадану розлогу заяву на ім’я В. Балицького від 5 лютого 1936 р. й міг послуговуватися нею як конспектом, лише коментуючи й доповнюючи окремі її «невиразні місця», тобто імпровізуючи на власний розсуд. Від заданої йому енкаведистами схеми Я. Саулевич не відступив. Очевидно, що наголос у своєму виступі колишній заступник голови ЦКНМ робив на «шкідницькій діяльності» «ПОВ» в УССР, зокрема на «контрреволюційній» мотивації створення Мархлевсь- кого польського національного району, опануванні керівних посад у цій національній адміністративно-територіальній одиниці пред- ставниками пеовяцького підпілля. За його словами, одразу після організації району розпочалася у ньому «націоналістична робота» серед польської людності й українського католицького населення, відбувалася цілеспрямована полонізація, створювалися польські школи, польські сільради у селах, де українці становили половину або й більше мешканців. Особливо таврував свідок «контрреволюційну» діяльність римо- католицького кліру Мархлевського району: 109 ГДА СБ України, ф. 13, оп. 1, спр. 278, арк. 100–101. 110 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 68505-ФП, т. 5, арк. 843–844. Ян Саулевич (1895–1937) 399398 Олександр Рубльов 1937 р. й долучений при цьому протокол допиту в’язня Я. Сауле- вича щодо його контактів по «контрреволюційній діяльності» з утримуваним у чернігівській тюрмі колишнім секретарем Марх- левського райвиконкому Михайлом Йосиповичем Шемелевським (1890–1937)116. Тогочасного інспектора відділу кадрів Чернігівського цукро- тресту М. Шемелевського, колишнього (1925–1926) секретаря та керівника адмінвідділу Мархлевського райвиконкому, взяли під варту у Чернігові 1 жовтня 1935 р. Прізвище його згадувалося у протоколах допитів Є. П. Олдаковського як одного з активних «контрреволюціонерів» і «шкідників» під час організації та пер- ших місяців функціонування польського національного району117. Поляк зі Східної Галичини, уродженець м. Борислава, Михайло Шемелевський пройшов підстаршиною австрійського війська Пер- шу світову війну. Потрапивши до російського полону, більшовизу- вався (член РКП(б) з 1919 р.), 1918–1920 рр. служив в інтернаціо- налістських збройних формуваннях червоних. У 1920–1925 рр. — співробітник органів ЧК–ГПУ–НКВД. З 1925 р. — інструктор польської роботи Волинського окрвиконкому у Житомирі. З часу організації Мархлевського польського національного району й до 1926 р. — секретар (один місяць) й начальник адмінвідділу (уп- родовж року) Мархлевського райвиконкому. Іронія долі полягала у тому, що Михайло Йосипович п’ять ро- ків власного життя віддав чекістській роботі, а згодом — 1930 р. — резервістом «органів червоної охрани» (вислів П. Постишова), у складі опергрупи ГПУ–НКВД УССР виявляв та ліквідовував у Мархлевському районі «куркульські угруповання» (тобто, зви- чайною мовою — придушував селянський спротив насильницькій колективізації). Попри ці сторінки біографії, в ув’язненні він виявив себе муж- ньою людиною, яка послідовно й твердо відстоювала власну пози- цію, спростовувала закиди у контрреволюційності. Можливо, зав- лістичної перебудови села. Я, як член колегії Наркомзему України, враховував у своїй роботі шкідницькі заходи по Мархлевському райо- ну. Ці заходи мали за мету на прикладі розвалювання колгоспів дис- кредитувати колгоспний рух й викликати заворушення серед насе- лення […]. Нашими заходами були викликані заворушення серед робітників скляного заводу у Мархлевському районі […]»111. Відповідаючи на запитання одного з членів суду, Я. Саулевич стверджував спільність дій «ПОВ» та українських контррево- люційних організацій. Вони, мовляв, «усі орієнтувалися на ін- тервенцію»112. Важко стверджувати, чи усвідомлював Ян Домінікович подібність власного становища оскаржуваного — засудженого — свідка у справі міфічної «Польської військової організації» в УССР з ситуацією свого вищезгаданого кореспондента — ксьондза-роз- стриги Є. Перковича. Послугами останнього, після його добро- вільно-примусового зречення сану, більшовицька адміністрація республіки сповна скористалася: його возили по містах і селах з католицьким населенням, перед яким він виголошував анти- релігійні лекції. Лише 1927 р. Є. Перкович зробив 57 таких вис- тупів у 52 населених пунктах, а 1928 р. ще понад 60 разів висту- пав перед публікою з розповіддю про свій «шлях від Бога»113. Майже в аналогічній іпостасі опинився й Я. Саулевич, ставши автором вищезгаданої розлогої заяви на ім’я В. Балицького від 5 лютого 1936 р.114 , неодноразово виступаючи свідком під час судо- вого й позасудового розгляду/фабрикації «справ» своїх «колег» по віртуальній республіканській «ПОВ». Вірогідно, навесні 1936 р. Я. Саулевича нарешті відправили до місця відбування покарання — Ухто-Печорського виправно- трудового табору НКВД СССР (Ухтпечлагу). Чи не остання документальна звістка про Я. Саулевича, що її вдалося виявити на сьогодні, — це супровідний лист Управління Ухто-Печорського виправно-трудового табору до начальника Черні- гівського обласного управління НКВД Ю. Ф. Кривця115 від 28 січня 111 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 68505-ФП, т. 5, арк. 844. 112 Там само, арк. 846. 113 Ковалець Н.С. Євген Перкович: силует римсько-католицького свяще- ника на тлі державного атеїзму // Укр. іст. журн. – 1996. – № 6. – С. 107. 114 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 278, арк. 85–101. 115 Про нього див. докладніше: Золотарьов В., Парфьоненко В. «…Один із активніших працівників ЧК–ГПУ»: Сторінки біографії старшого майора державної безпеки Юхима Кривця // З архівів ВУЧК–ГПУ– НКВД–КГБ. – 2003. – № 1 (20). – С. 355–402; Золотарьов В. А. Юхим Фомич Кривець // Золотарьов В. А. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР: справи та люди / Упоряд. О. А. Ємельянов; Вступ. ст. С. А. Ко- кіна. – Х., 2007. – С. 104–183. 116 ГДА СБ України, м. Чернігів, ф. 6, оп. 1, спр. П-15385, арк. 135–141. 117 Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні у 1930-ті роки. – С. 131. Ян Саулевич (1895–1937) 401400 Олександр Рубльов рі — Далекосхідному комбінаті. Протоколи допитів бранців (врахо- вуючи відстань) надійшли до Чернігова лише на початку травня 1937 р. й лише після повторного запиту чернігівських енкаведистів. Так, 19 квітня 1937 р. в’язень Б. Беганський на запитання щодо приналежності до «ПОВ» М. Шемелевського категорично заявив: «Я стверджую, що Шемелевський членом “ПОВ” не був»120. С. Бо- гушевський також відмовився свідчити проти малоприємного йому Шемелевського — «по натурі гордовитого, що пишався своєю ос- віченістю», заявивши на допиті 21 квітня: «Щодо перебування Шемелевського в організації “ПОВ” мені нічого не відомо»121. Амбівалентними були свідчення бранця Є. Олдаковського, який 3 квітня 1937 р. нібито однозначно стверджував: «Шемелевський був так само, як і я, членом “ПОВ” […]». Одначе на прохання з’ясувати, чому на допиті 7 серпня 1935 р. він приховав від слідства безпосередню приналежність Шемелевського до «ПОВ», Євген Петрович доволі плутано відповів: «На допиті 7 серпня 1935 р. я, згадуючи прізвище Шемелевського як близької до “ПОВ” людини, не назвав його членом організації на тій підставі, що у мене, на час першого мого свідчення, я недостатньо проаналізував роль Шемелевського як члена “ПОВ”, у процесі ж попереднього слідства й особливо судового засідання по нашій справі, для мене стала цілком ясною роль Шемелевського не як близької людини, а як безпосереднього члена “ПОВ”, що достатньо підтверджується його практичною роботою у Мархлевському районі». Непереконливими були й додаткові свідчення Є. Олдаковського: «Вважаю за необхідне додати, що, крім вищенаведених даних про Шемелевського як члена “ПОВ”, мене зміцнили у твердому пе- реконанні щодо прямої приналежності Шемелевського до “ПОВ”, що склалося у мене на той час, мої бесіди під час судового засідан- ня з моїми однодільцями Беганським та Маєм. У яких конкретних [фактах] виражалася наша бесіда, я зараз не пригадую»122. За цих обставин чи не єдиною зачіпкою для чернігівських енкаведистів залишався вищезгаданий протокол допиту бранця Ухто-Печорського табору НКВД Я. Саулевича від 28 січня 1937 р. Документ надійшов до Чернігова на диво оперативно — ледь не через два тижні після звернення Чернігівського обласного управ- ління НКВД. дячував у цьому він власному чекістському досвідові, адже — на відміну від абсолютної більшості «цивільних» обвинувачуваних «пеовяків» — був обізнаний із специфікою більшовицької опера- тивно-слідчої роботи, мав принаймні фрагментарні знання з юрис- пруденції. Ймовірно — вплинули й особливості його вдачі. Ма- лоймовірно, але припустимо — його не били? Й не вибили пот- рібних «зізнань»? Проте у багатьох випадках і впертого спротиву бранця було не досить, щоб спростувати обвинувачення й дістати звільнення. Ламали й сильних, а тих, які до кінця заперечували власну участь у міфічних «контрреволюційних організаціях» чи «шкідництві» або «шпигунстві», тим не менше досить часто засуджували118. Одначе «справа» М. Шемелевського вирізнялася навіть на тлі тогочасного совєтського беззаконня. Так зване попереднє слідство щодо нього тривало ледь не два роки, вели «справу» дев’ятеро слідчих. Брак доказів (річ зрозуміла!) та впертість в’язня, який аргументовано спростовував інкриміновані йому обвинувачення, знаходив суперечності й численні неузгодження у свідченнях проти нього, спричинили те, що вперше його «справа» розглядалася Спецколегією Чернігівського обласного суду майже через рік після арешту — 13 серпня 1936 р., але була відкладена внаслідок наяв- ності відвертих суперечностей у показах головного свідка — Є. Ол- даковського. Визначенням Спеціальної колегії Верховного Суду УССР від 4 листопада 1936 р. «справу» повернули зі стадії попе- реднього слідства на дослідування. 13 грудня того ж року слідча справа М. Шемелевського знову опинилася у Чернігівському облас- ному НКВД. Відтак потрібно було підкріпити обвинувачення до- датковими показами свідків119. Як наслідок — 11 січня 1937 р. відповідний запит чернігівських енкаведистів був спрямований до місць утримання засуджених «пеовяків» — «колег» М. Шемелевського по міфічній «контрре- волюційній роботі» у Мархлевському районі — Є. Олдаковського, Б. Беганського, С. Богушевського у Сєввостоклагєрє НКВД та Я. Са- улевича в Ухто-Печорському виправно-трудовому таборі НКВД. Цікаві свідчення колишніх польських комуністів й активістів польської роботи в УССР, які утримувалися у циклопічному табо- 118 Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні у 1930-ті роки. – С. 131. 119 ЦДАВО України, ф. 24, оп. 15, спр. 167, арк. 30. 120 ГДА СБ України, м. Чернігів, ф. 6, оп. 1, спр. П-15385, арк. 199. 121 Там само, арк. 200 зв. 122 Там само, арк. 195–196. Ян Саулевич (1895–1937) 403402 Олександр Рубльов перебування Шемелевського керівником адмінвідділу, почалося виконання «іншої директиви “ПОВ” щодо легалізації польських релігійних гуртків терціарів й ружанцових гуртків». Мовляв, керівництво «ПОВ» прагнуло цією акцією забезпечити легаліза- цію «масових націоналістичних організацій» як майбутньої бази власної «контрреволюційної діяльності». Також М. Шемелевсь- кий нібито наклав адміністративне стягнення на якогось голову сільради (прізвища Я. Саулевич не пригадував) за відмову зареє- струвати ці гуртки125. Далі пригадувати/вигадувати було нічого. Відтак, відповідаю- чи на чергове запитання сержанта держбезпеки Грундіна, Ян Сау- левич відверто «пішов по колу»: «Прямого контрреволюційного зв’язку з Шемелевським я осо- бисто не мав, а заходи по контрреволюційній організації “ПОВ” я здійснював через Олдаковського Євгена, який керував роботою “ПОВ” по Волині й особливо по Мархлевському району, що з нього “ПОВ” мало на увазі утворити плацдарм для боротьби з Соввла- дою […]. Повторюю, що з розмов з Олдаковським, Шемелевський був вказаний мені, як «своя людина». Це слід розуміти з прийнятої умовної мови у керівництві “ПОВ” — своєї людини, як члена органі- зації “ПОВ”…»126. У судовому засіданні Спецколегії Чернігівського обласного суду 7–8 березня 1937 р. оскаржуваний М. Шемелевський не лише вперто заперечував інкриміновані йому «злочини», не лише відвів офіційного захисника «тов. Лаптьова», самовпевнено взявши на себе його функції — «підсудний Шемелевський заявив, що від оборонця, який приймає участь в справі, відмовляється і прий- має оборону на себе», а й рішуче відкинув покази проти нього свідка Я. Саулевича, зауваживши: «Покази свідка Саулевича не- правдиві. Я з ним ніколи ніяких розмов не вів»127. Очевидно, йшлося про «контрреволюційні» розмови. У написаній 15 березня 1937 р. у Чернігівській в’язниці ка- саційній скарзі на вирок спецколегії Чернігівського облсуду від 7–8 березня, згідно з яким його засудили до семи років таборів з конфіскацією майна й поразкою у правах на три роки, Михайло Шемелевський, серед іншого, спростовував й свідчення проти нього Я. Саулевича. 10 лютого 1937 р. помічник оперуповноваженого 3-го відділу УГБ УНКВД Чернігівської області Йориш, констатувавши, що вищезгаданим рішенням Спецколегії Верховного Суду УССР від 4 листопада 1936 р. передбачалося додатково допитати у «справі» М. Шемелевського як свідків вже засуджених «пеовяків» — С. Бо- гушевського, С. Мая, Є. Олдаковського, Я. Саулевича, С. Станя- шека та ін., виніс наступну ухвалу: «1. Учитывая, что допрос всех перечисленных свидетелей крайне затруднен, доставка их для допроса в Чернигов из Сиблага, Севвос- токлага и др. в настоящее время не может быть осуществлена, а на допрос их на месте необходимо весьма продолжительное время, между тем как обвин.[яемый] ШЕМЕЛЕВСКИЙ находится под стра- жей с 1/Х-1935 г. 2. В подтверждение инкриминируемых обвин.[яемому] ШЕМЕ- ЛЕВСКОМУ преступных действий — дополнительно допрошена в качестве свидетеля по делу гр. ДЗЮБИНСКАЯ-БЕГАНСКАЯ Станис- лава Иосифовна, а также с последней учинена очная ставка с обвиня- емым ШЕМЕЛЕВСКИМ; кроме того, к след.[ственному] делу приоб- щен протокол допроса САУЛЕВИЧА Яна Доминиковича, отбываю- щего наказание по приговору Спец. коллегии Киевского облсуда по ст. 54-7 и 11 УК УССР (к 10 годам лишения свободы) в Усть-Печор- ском ИТЛ, допрошенного в качестве свидетеля в порядке отдельного требования, показаниями коего ШЕМЕЛЕВСКИЙ в достаточной сте- пени изобличен в совершенных преступлениях»123 . На цій підставі тов. Йориш пропонував: «Ограничиться дополнительно произведенными следственны- ми действиями и дело после выполнения требования ст. 200 УПК УССР, в порядке ст. 204 УПК УССР — направить Прокурору по спец- делам для предания обвиняемого ШЕМЕЛЕВСКОГО суду»124. Втім, у своїх показах від 28 січня 1937 р. Ян Домінікович не був аж надто переконливим, змальовуючи «контрреволюційну діяльність» М. Шемелевського — зрештою, й реально він знав дуже небагато про цього колишнього функціонера Мархлевського польського району. Отже, потрібної слідству конкретики у його показах не було. За характеристикою Є. Олдаковського, пригадував Я. Саулевич, Шемелевський був «своєю людиною», тобто членом «ПОВ»; начальник адмінвідділу польського району відповідав за «примусову полонізацію українського населення». Крім того, за 123 ЦДАВО України, ф. 24, оп. 15, спр. 167, арк. 30. 124 Там само, арк. 30–30 зв. 125 ГДА СБ України, м. Чернігів, ф. 6, оп. 1, спр. П-15385, арк. 139–140. 126 Там само, арк. 140 зв. 127 Там само, арк. 171. Ян Саулевич (1895–1937) 405404 Олександр Рубльов 11 августа 1936 г. Спецколлегия Черниговского областного суда, рассматривая в закрытом судебном заседании дело ШЕМЕЛЕВ- СКОГО, пришла к заключению о необходимости допроса в судеб- ном заседании основного свидетеля по делу — ОЛДАКОВСКОГО — и постановила добавить в следующее судебное заседание отбыва- ющего наказание в Сев.[еро-] Вост.[очном] лагере ОЛДАКОВСКО- ГО […]. Спецколлегия Верховного Суда УССР, рассматривая это дело в надзорном порядке и выявив, что ОЛДАКОВСКИЙ в своих показа- ниях на предварительном следствии и на очных ставках с ШЕМЕЛЕВ- СКИМ дал не совсем конкретные данные об участии ШЕМЕЛЕВСКО- ГО в […] “ПОВ”, своим определением от 4 ноября 1936 г. отменила постановление Спецколлегии Черниговского областного суда и, нап- равляя дело для дополнительного расследования, предложила доп- росить в качестве свидетеля по делу БОГУШЕВСКОГО, МАЯ, СТАНЯ- ШЕКА, САВУЛЕВИЧА (sic!), ПОЛИКОВСКОГО, МАРЦЫШЕВСКОГО и др., которые, по показаниям ОЛДАКОВСКОГО, были связаны с ШЕ- МЕЛЕВСКИМ по совместной работе в Мархлевском районе и воз- можно знают о его к.[онтр]р.[еволюционной] деятельности […]»129. Одначе, наголошував Мостовий, органи слідства знехтували приписами Верховного Суду УССР й довільно обмежилися лише допитом Я. Саулевича й свідка С. Дзюбинської-Беганської. У судо- вому ж засіданні 7–8 березня 1937 р., зауважував правник, з’ясува- лося, що обвинувачений М. Шемелевський перебував у ворожих стосунках зі свідком С. Дзюбинською-Беганською. Стосовно ж по- казів Яна Домініковича в особливій думці йшлося: «Показания САВУЛЕВИЧА ввиду его недоставки в судебное засе- дание не были перепроверены и уточнены. Вообще же его показания о к. р. деятельности ШЕМЕЛЕВСКОГО неконкретны и не могут быть положены в основу при вынесении приговора, тем более обвини- тельного […]»130. Завершувався документ такою пропозицією: «На основании изложенного, я считаю необходимым дело ШЕ- МЕЛЕВСКОГО вторично направить на доследование и его к. р. дея- тельность подтвердить не только показаниями ДЗЮБИНСКОЙ, но и лицами, работавшими вместе с ШЕМЕЛЕВСКИМ в бывшем Марх- левском районе, где он проводил националистическую работу»131. 23 квітня 1937 р. Спецколегія Верховного Суду УССР розгля- нула у касаційному порядку вирок Спецколегії Чернігівського Враховуючи особливості автентичного документа, подаємо його фрагмент мовою оригіналу з мінімальною правкою (скорочені й недописані слова доповнені у квадратних дужках): «Следств[енные] органы, приобщив к делу показания осужден- ного и отбывающего давно уже наказание Саулевича, допросили на 17-том месяце моего заключения быв[шую] жену осужденного члена к-р ПОВ Беганского — гр[аждан]ку Дзюбинскую и, полагая, что этими свидетельскими показаниями моя принадлежность и при- частность к к-р нац[ионалистической] деятельности полностью до- казана, направили вторично дело мое в Черн[иговскую] Спецкол- легию для повторного слушания […]. 1) В приговоре указано, что я вел систематически к-р агитацию среди работников Мархлевского райисполкома в присутс[т]вии членов к-р ПОВ Олдаковского, Бе- ганского и Саулевича […]. 4) Суд неправильно отметил, что Сауле- вич был тоже работником райисполкома. Саулевич в Мархлевском р[ай]оне на практической работе никогда при мне не работал. Я всего в жизни видел и говорил с ним в 1925 году, еще до организа- ции Марх[левского] р[ай]она — всего два раза. Он как инструктор ЦК нацменов приезжал в 1925 году проверять работу в г. Житоми- ре, был в окрисполкоме, где я работал тогда инструктором, и если я тогда, 12 лет тому назад, имел с Саулевичем разговор — только лиш[ь] в части советизации всего населения, но не в коем случае полонизации укр[аинского] населения. Это ни чем не подкреп- лен[н]а[я] лож[ь] осуж[денного] члена к-р ПОВ Саулевича — ибо я работал открыто на глазах у всех: окрпарткома, окрисполкома и всей советской общественности и проводить в практической своей работе полонизацию украинского населения в быв[шем] Мархлев- ском р[ай]оне — это, значит, говорить глупость, ибо никаких конк- ретных фактов этой полонизации в следств[енных] материалах нет и быть не может […]»128… Союзником М. Шемелевського в оскаржуванні вироку Спецко- легії Чернігівського облсуду від 7–8 березня 1937 р. виступив член цієї Спецколегії Мостовий, який в особливій думці від 8 березня того ж року висловив власну незгоду з колегами. У документі йшлося: «С приговором Спецколлегии не согласен по следующим мотивам: Осужденный ШЕМЕЛЕВСКИЙ органами следствия был привле- чен к ответственности […] за то, что он состоял членом польской контрреволюционной организации “ПОВ” и проводил организован- ную националистическую работу, направленную против Советской Власти. 128 ЦДАВО України, ф. 24, оп. 15, спр. 167, арк. 38 зв. – 39, 39 зв., 40 зв.– 41. 129 ЦДАВО України, ф. 24, оп. 15, спр. 167, арк. 36–37. 130 Там само, арк. 37. 131 Там само. Ян Саулевич (1895–1937) 407406 Олександр Рубльов б) всі військовополонені польської армії, які залишилися в СССР; в) перебіжчики із Польщі, незалежно від часу переходу їх в СССР; г) політемігранти та політобміняні з Польщі; д) колишні члени ППС та інших польських антисовєтських політичних партій; е) найактивніша частина місцевих антисовєтських націоналістичних елементів польських районів»134. Наказ НКВД СССР № 00485 містив і такий пункт: «Припинити звільнення із в’язниць і таборів засуджених за озна- ками польського шпигунства, у яких закінчується термін ув’язнення. Про кожного із них подати матеріал для розгляду на Особливу на- раду НКВД СССР»135 . Це означало новий термін позбавлення волі, а часто й розстріл. Так, наприклад, звітуючи Москві про викорінення «агентури іноземних розвідок» на території Чернігівської області, тамтешнє управління державної безпеки доповідало про арешт 860 осіб внас- лідок операції «Поляки», що тривала у другій половині 1937 р. Причинами арешту слугували такі: націоналістична діяльність й підозра у шпигунстві (425 осіб); перебіжчики (134); реемігранти (108); зв’язки з польськими консульствами (85); костьольно-кур- кульський елемент (77); контрабандисти (19); тощо. Національний склад заарештованих у цій операції був доволі різноманітний: ук- раїнців — 400, українців-галичан (sic!) — 31, поляків — 233, ро- сіян — 23, представників інших національностей — 173. Перева- жання українців серед ув’язнених пояснюється наявністю серед них численних перебіжчиків та реемігрантів. 1937 р. «з’ясувалося», що українці, які легально чи нелегально перетнули совєтсько- польський кордон, підписали собі ледь не стовідсотково смертний вирок136. На початок 1937 р. у Чернігівській області нараховувалося 2224 поляки, включно з дітьми. Отже, за друге півріччя чекісти репре- сували на Чернігівщині кожного десятого поляка137. облсуду від 8 березня того ж року у «справі» М. Шемелевського, якого засудили на сім років таборів за те, що він «провадив к. р. агітацію націоналістичного змісту, вихваляючи польський націоналізм, і провадив к. р. агітацію проти Радвлади, маючи близькі стосунки з засудженими тепер к.[онтр]р.[еволюціо- нерами] націоналістами Олдаковським, Саулевичем та ін.». Ухвалили: «Касскаргу частково задоволити та вирок скасувати, а справу передати на новий розгляд зі стадії досудового слідства в іншому складі суду. Захід запобігання залишити утримання ШЕМЕЛЕВСЬ- КОГО під вартою. Ухвала остаточна»132. 29 серпня 1937 р. Спецколегія Верховного Суду УССР спряму- вала заступнику наркома юстиції республіки інформаційне пові- домлення, що справа по обвинуваченню громадянина М. Й. Шеме- левського 7 серпня 1937 р. за № 834 відправлена до Спецколегії Чернігівського обласного суду для розгляду у судовому засіданні. Висловимо припущення, що цей черговий судовий розгляд таки не відбувся — «небільшовицькі» темпи здійснення «революційної законності» за доби «загострення класової боротьби» не влаштову- вали «кремлівського горця». На думку Й. Джугашвілі (кличка — Сталін), режим потребував спрощених юридичних процедур … Для розуміння механізму репресій проти польської людності в Україні (як і в цілому по СССР) принципове значення має «Опера- тивний наказ наркома внутрішніх справ СССР № 00485» від 11 серпня 1937 р., підписаний Генеральним комісаром держбезпеки М. І. Єжовим й розісланий на місця для виконання. Наказ, а також долучений до нього закритий лист «Про фашистсько-повстанську, шпигунську, диверсійну, пораженську й терористичну діяльність польської розвідки в СССР» (№ 59098 від 11 серпня 1937 р.) ініцію- вали масові репресії проти польського населення України133. Наказ зобов’язував місцеві органи держбезпеки упродовж 20 серпня — 20 листопада 1937 р. здійснити операцію щодо цілкови- тої ліквідації місцевих організацій «ПОВ». Арешту підлягали: «А) виявлені в процесі слідства й до цього часу не розшукані найак- тивніші члени ПОВ […]; 132 ЦДАВО України, ф. 24, оп. 15, спр. 167, арк. 51–52. 133 Текст наказу та закритого листа див.: З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД– КГБ. – 1997. – № 1/2 (4/5). – С. 15–44. 134 З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1997. – № 1/2 (4/5). – С. 16. 135 Там само. – С. 17. 136 Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української «Полонії», 1930-ті роки. – С. 304. 137 Див.: Кульчицький С. Перші депортації польського населення УРСР у світлі сталінської національної політики // Депортації українців та поляків: кінець 1939 – початок 50-х рр. (До 50-річчя операції «Віс- ла») / Упоряд. Ю. Сливка. – Львів, 1998. – С. 17. Ян Саулевич (1895–1937) 409408 Олександр Рубльов Під виконання злочинного наказу № 00485 потрапив й ув’яз- нений Ян Саулевич. 22 вересня 1937 р. позасудовим рішенням наркома внутрішніх справ М. І. Єжова та Прокурора СССР А. Я. Вишинського (протокол № 34) Я. Саулевич у групі 44 «польських контрреволюціонерів» — на підставі відповідного по- дання центрального апарату НКВД УССР — був засуджений до вищої міри покарання й невдовзі убитий138. Дата виконання вироку здогадна. Якщо припустити, що бра- нець, за тогочасною практикою енкаведистів, був повернутий до Києва з таборів для «дослідування» його «справи» й з’ясування додаткових подробиць «контрреволюційної діяльності», що їх, мовляв, він приховав від «слідства» у 1934–1935 рр., то, вірогідно, його розстріляли у Києві уночі 25 вересня 1937 р. Принаймні саме тоді (за виявленими нами даними) у Київській внутрішній тюрмі НКВД убили щонайменше двох осіб з розстрільного списку 44-х «польських контрреволюціонерів», страчених за вищезгаданим позасудовим рішенням М. І. Єжова — А. Я. Вишинського, а саме: Лева Михайловича Копанського (1888–1937), етнічного росіяни- на й колишнього дворянина, «учасника контрреволюційної на- ціоналістичної й шпигунської організації у Києві», а також ос- таннього київського ксьондза 1930-х років, настоятеля костьолів св. Олександра та св. Миколая Сигізмунда Квасневського (1877– 1937)139 . Похований Я. Саулевич, як і тисячі інших жертв кому- ністичного терору, у безіменній могилі — здогадно у київському передмісті Биківні … На користь саме такої версії побіжно свідчить й документ, яким постфактум легітимізувалася крадіжка майна сталінською державою невинно убієнних жертв її політичного режиму. Йдеть- ся про протокол № 205 засідання особливої Трійки УНКВД Киї- вської області від 23 березня 1938 р. з єдиним пунктом порядку денного — «О конфискации имущества, принадлежащего осуж- денным по приговору НКВД Союза ССР и прокурора Союза ССР по первой категории» (тобто розстріляних) — й лаконічною у своїй простоті ухвалою: «Имущество, лично принадлежащее осужден- ным, конфисковать». У цьому переліку (тільки по цьому прото- колу) лише (!) 654 прізвища страчених Управлінням НКВД по Київській області. Ян Домінікович Саулевич майже завершує спи- сок під № 647140… Наказ № 00485 ще раз й фатально-примхливо й востаннє по- єднав долі колишнього секретаря Мархлевського райвиконкому М. Шемелевського та його колишнього керівника — заступника голови ЦКНМ при ВУЦВК Я. Саулевича. Адже убивству Я. Сау- левича передував ще один злочин — розстріл М. Шемелевського. Набридливого й впертого в’язня «органи» прирекли на страту позасудовим рішенням тих самих осіб — очільника НКВД СССР М. І. Єжова й Прокурора СССР А. Я. Вишинського — від 13 ве- ресня 1937 р. (протокол № 19). 20 вересня 1937 р. у Чернігові був складений такий акт, вартий наведення як виразний документ того страшного часу: «Я, комендант Черниговского Областного Управления НКВД — Сержант Государственной Безопасности — ФИЛЕНКО, в присутствии Черниговского Областного Прокурора — тов. САВРАНСКОГО, На- чальника Черниговской Оперативной Группы УГБ — тов. ГОВЗМА- НА — и Начальника Внутренней Тюрьмы УГБ ЧОУ НКВД — тов. ДРО- БОТИ, сего числа, на основании решения Народного Комиссара Внутренних Дел Союза ССР — Генерального Комиссара Государст- венной Безопасности тов. ЕЖОВА, Прокурора Союза ССР — тов. ВЫ- ШИНСКОГО, предписания Народного Комиссара Внутренних Дел УССР — Комиссара Государственной Безопасности II-го ранга — тов. ЛЕПЛЕВСКОГО от 19 сентября 1937 г. № 10778 — и приказания Начальника Черниговского Облуправления НКВД — Капитана Госу- дарственной Безопасности — тов. КОРНЕВА от 20/IХ-37 г. № 36982 — привел в исполнение приговор над осужденным к Высшей Мере Наказания — РАССТРЕЛУ — ШЕМЕЛЕВСКИМ Михаилом Иосифови- чем, 1890 г. рождения, в чем и составлен настоящий акт в 3-х эк- земплярах»141. Подібний акт київські енкаведисти мали скласти й про страту (убивство) Я. Саулевича.138 Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні у 1930-ті роки. – С. 149; ГДА СБ України, ф. 5, оп. 1, спр. 465, арк. 92–93. 139 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 60780-ФП, арк. 196–197; Влада і Костьол в радянській Україні, 1919–1937 рр.: Римо-католицька церк- ва під репресивним тиском тоталітаризму: Документи / Передмова, упорядкув., додатки, покажчики Н. С. Рубльової // З архівів ВУЧК– ГПУ–НКВД–КГБ. – 2003. – № 2 (21). – С. 396–397. 140 Див.: Биківнянські жертви, або як працювала «Вища двійка» на Київщині: Док. та матеріали / Авт.-уклад. А. І. Амонс; С. І. Білокінь, передм., О. С. Кавуненко, передм. – К., 2007. – С. 316. 141 ГДА СБ України, м. Чернігів, ф. 6, оп. 1, спр. П-15385, арк. 213–214. Ян Саулевич (1895–1937) 411410 Олександр Рубльов «Справа» Я. Саулевича мала продовження й після його заги- белі. Принаймні її матеріали використовувалися для обвинува- чення його колишніх колег по роботі. Так, 15 грудня 1937 р. у Харкові органи НКВД затримали начальника сектору кадрів Укр- автогентресту Саву Георгійовича Ялі (1895–1938) — йому інкри- мінувалася участь у «Контрреволюційній грецькій повстанській організації». Він був етапований до столиці УССР й 25 грудня опинився у Києві. Втім, 26 лютого 1938 р. в’язня знову відправи- ли до Харкова — мовляв, там провадилося слідство у справі осіб, пов’язаних з ним «контрреволюційною діяльністю»142. Сава Георгійович Ялі свого часу відігравав провідну роль у здійсненні більшовицької політики «коренізації» у середовищі гре- ків Маріупільщини. 1917 р. його обрали секретарем Сартанської волосної ради Маріупольської округи. Після вступу до РКП(б) у червні 1918 р. працював у Катеринославському губернському ко- мітеті совєтів селянських і червоноармійських депутатів. З червня 1919 р. по березень 1920 р. перебував у Червоній армії. Демобілізу- вавшись з РСЧА, упродовж 1920–1922 р. обіймав посаду голови Сартанського РВК; у 1922–1924 рр. — на різних посадах у Маріу- пільському окрвиконкомі. 15 грудня 1925 р. введений до складу Центральної комісії національних меншин при ВУЦВК й очолив її грецьку секцію. Обіймаючи цю посаду упродовж 1925–1929 рр., а також співпрацюючи з ЦКНМ у 1930–1933 рр., всебічно сприяв економічному відродженню грецьких селищ, здійсненню політи- ки «коренізації» у місцях компактного проживання греків, ство- ренню грецьких національних районів і сільрад в УССР, впровад- женню політики «грецизації». Відіграв помітну роль у вивченні й популяризації історії греків Маріупільщини143. Надрукував дек- ілька десятків статей з історії українських греків144 й книгу «Гре- ки в УСРР» (1931)145. У 1931–1933 рр. був співробітником Рад- нацмену Наркомосвіти УССР, з 1933 р. працював економістом у Харкові. Очевидно, праця С. Г. Ялі у ЦКНМ й особисте знайомство з «польським шпигуном» та «контрреволюціонером» Я. Саулевичем додатково обтяжували долю ув’язненого. Відомі методи енкаве- дистського «слідства» змушували в’язнів до самообмовлення й подання фальшивих свідчень щодо знайомих, колег по роботі й навіть близьких родичів. 30 грудня 1937 р. Сава Георгійович власноручно підписав чер- говий протокол допиту, складений начальником відділення 3-го відділу УГБ НКВД УССР старшим лейтенантом держбезпеки Шмальцем (двозначний запис наприкінці протоколу мав засвід- чувати його автентичність: «Записано з моїх слів вірно й мені прочитано, у чому й розписуюсь. С. Ялі»)146. Ув’язнений розповів, як потрапив на роботу до ЦКНМ при ВУЦВК. У 1924–1925 рр. він працював завідувачем культпропвідділу Маріупільської окру- гової ради професійних спілок, навчався у Харківському інсти- туті народного господарства. Саме у цей період С. Г. Ялі й позна- йомився з заступником голови ЦКНМ Я. Саулевичем, який й залу- чив освіченого українського грека до обстеження грецьких райо- нів Маріупільської округи, а невдовзі й рекомендував його на посаду до Центральної комісії нацменшин. Після розмови с завіду- вачем підвідділом нацменшин агітпропу ЦК КП(б)У С. Г. Лазовер- том147 й відбулося це призначення148. Втім, з’ясування об’єктивних подробиць біографії С. Ялі не цікавило слідчого. Натомість з протоколу нібито випливало, що «учасники польської контрреволюційної організації Саулевич й Лазоверт» сприяли антисовєтській роботі в’язня. Енкаведист 142 ГДА СБ України, м. Харків, ф. 6, оп. 1, спр. 0-16074, арк. 7–8, 317–320. 143 Див., напр.: Якубова Л.Д. Маріупільські греки (етнічна історія): 1778 р. – початок 30-х років ХХ ст. – К.: Ін-т історії України НАН України, 1999. – 331 с. 144 Ялі С.Г. Конец 1918 и начало 1919 г. в подполье // Приазовская правда (Мариуполь). – 1923. – 14 марта; Його ж. Краєзнавча робота нацмен- шостей // Краєзнавство (Харків). – 1927. – № 1. – С. 16–17; Його ж. Про роботу серед греків України // Вісті ВУЦВК. – 1927. – № 6; Йо- го ж. До справи вивчення грецького населення на Україні // Краєз- навство. – 1927. – № 2. – С. 30–33; Його ж. Маріупольська округа: Про грецький відділ Маріупольського музею краєзнавства // Крає- знавство. – 1928. – № 2/3. – С. 53–55; Його ж. У нас і в Греції (до проблеми грецької мови) // Культура і побут: Додаток до «Вістей ВУЦВК». – 1928. – 9 червня. – № 23. – С. 1–2; Його ж. До історії грецької колонізації на Україні // Краєзнавство. – 1928. – № 6/10. – С. 57–68; та ін. 145 Ялі С. Греки в УСРР. – Х.: Центрвидав народів СРСР, Всеукр. філія, 1931. – 208 с. 146 ГДА СБ України, м. Харків, ф. 6, оп. 1, спр. 0-16074, арк. 95. 147 Свідницький А.І. Запам’ятаємо їх живими: [С. Г. Лазоверт] // Кому- ніст України. – 1990. – № 4. – С. 84–86. 148 ГДА СБ України, м. Харків, ф. 6, оп. 1, спр. 0-16074, арк. 56–57. Ян Саулевич (1895–1937) 413412 Олександр Рубльов Шмальц вимагав «правдивих показів». І власноручно їх фабрику- вав. «У Центральній комісії нацмену при ЦВК УССР я працював під безпосереднім керівництвом Саулевича. Для нього, дуже роз- винутої людини, невдовзі після того, як я приступив до праці у Центральній комісії, стало зрозумілим, що я є грецьким націона- лістом й використовую своє становище у шпигунських цілях»149, — стверджував Сава Георгійович. Вже 1927 р. він, мовляв, «відверто поінформував Саулевича щодо розпочатої роботи зі створення грецької контрреволюційної організації». За відомими лише ста- лінським чекістам «законами конспірації», Ян Домінікович «по- зитивно відреагував» на це повідомлення свого підлеглого й, у свою чергу, заявив йому, що в Україні «існує польська націона- лістична організація й проводить велику роботу серед поляків». Щільна й конструктивна співпраця польського й грецького «контрреволюціонерів» тривала, мовляв, до 1929 р., коли їхні життєві шляхи розійшлися: «Саулевич надавав мені серйозну допомогу, надаючи вказівки щодо забезпечення своїми людьми основних ділянок культурного фронту у Маріуполі з тим, щоби через них проникнути у грецьке село й розгорнути там контрреволюційну роботу. Саулевич ділився зі мною, що шляхом використання польських культурних установ, польській організації вдалося розгорнути велику антисовєтську робо- ту. Досвід роботи польської організації, використаний нами, був дуже цінним. Допомога нашій організації з боку Саулевича й учасника польської організації Лазоверта, тоді завідувача підвідділом нацмену ЦК КП(б)У, знайшла свій вираз у тому, що завдяки ним було проведе- но низку призначень наших людей у грецькі райони на керівну роботу. Саулевич був також організатором польської шпигунсько-диверсійної роботи. Я інформував його з усіх питань, що цікавили польську органі- зацію, щодо становища у грецьких районах»150. В обвинувальному висновку у «справі» С. Г. Ялі йому інкримі- нувалася участь у «грецькій контрреволюційній організації», яка поклала собі за мету «створення грецької націоналістичної рес- публіки на Приазовському узбережжі, під протекторатом Греції, шляхом насильницького відторгнення частини території СССР у момент виникнення війни СССР з однією з капіталістичних країн» (чи не з Грецією як потенційним агресором?). У тому ж документі стверджувалося, що Сава Ялі, використовуючи власне становище завідувача Грецькою секцією Центральної комісії нацмену при ЦВК УССР, «провадив шкідницьку роботу на культурному фронті, зривав колективізацію у грецьких національних районах й вербу- вав антисовєтськи налаштованих осіб до складу контрреволюцій- 149 ГДА СБ України, м. Харків, ф. 6, оп. 1, спр. 0-16074, арк. 91. 150 Там само, арк. 92–93. Група поляків — делегатів ІХ Всеукраїнського з’їзду Совєтів (м. Харків, 3–10 травня 1925 р.). Стоять зліва направо: Рох Соболевський (голова Буртинської сільради Шепетівської округи), Томаш Домбаль, Віталій Вонсовіч (член польської сільради й голова Комітету взаємодопомоги Нового Заводу), Юзеф Вілчинський (голова зразкового Софіївського райвиконкому Криворізької округи), Станіслав Лежевський (робітник Дніпровської фабрики у Кам’янському). Сидять —1-й ряд: Болеслав Скарбек (член Польбюро ЦК КП(б)У), Біб’яна Музика (член Вітавської сільради Вінницької округи), Самуїл Лазо- верт (керівник Польбюро ЦК КП(б)У), Євген Олдаковський (голова Волинського губернського бюро національних меншин), Станіслав Фо- лоф (голова Бобрицької сільради Коростенської округи). Сидять — 2-й ряд: Юзеф Теодор (керівник Центрального польбюро НКО УССР), Ян Саулевич (член Президії ЦКНМ), Антін Громіцькій (член Польбюро ЦК КП(б)У), Міколай Філіповський (голова Подільського губ- бюро нацменшин). Фото з газети «Sierp» (24 травня 1925 р.). 414 Олександр Рубльов 415 Валерій Левченко, Едуард Петровський (Одеса) «Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного унівеситету Михайла Гордієвського) Levchenko V., Petrovskyi E. «To arrest as Ukrainian social revolutio- nary» (to the biography of Mykhailo Hordievskyi, a professor of philosophy and pedagogics of Odessa State University). Based on the unknown documents of former Soviet security servi- ces, the authors reconstructed the milestones of political and scien- tific activity of Mykhailo Hordievskyi, a professor of philosophy and pedagogic of Odessa State University. Багатогранна історія Одеського університету, одного з найстарі- ших та відомих вищих навчальних закладів України, вже понад 140 років славиться своїми традиціями, науковими школами і педагогічними кадрами. Тисячі випускників проводили досліджен- ня в стінах університету та за його межами. Багато з них стали видатними вченими, які працею визначали якість наукового і освітнього статусу закладу в різні періоди його існування. Найбіль- ших трансформацій університет зазнав у перші десятиліття після встановлення радянської влади. Ліквідація Імператорського Ново- російського університету (ІНУ), створення Одеського інституту народної освіти (ОІНО), поновлення діяльності університету у ста- тусі Одеського державного (ОДУ) — це лише зовнішні ознаки змін, пов’язаних з експериментами більшовиків у сфері вищої освіти. Їх внутрішня сутність визначалася бажанням лідерів російського більшовизму поставити наукові дослідження на службу ідеологіч- ним концепціям, проголошеним більшовицькою партією. В процесі реалізації цього завдання, поряд із вихованням нових наукових кадрів, у різний спосіб відбувалася заміна представників старої генерації вчених. Однією з форм стала заборона займатися викладацькою роботою, дослідницькою працею та публікувати її результати. Дехто з науковців змушений був виїхати поза межі України й назавжди або на тривалий час припинити наукову роботу. Зручним способом усунення багатьох «колишніх» вчених та педагогів стали політичні репресії. Часто вони супроводжувалися подальшим вилученням наукових праць та забороною згадувати ім’я ненависного владі «ворога народу». Саме через це у небутті ної організації». Справа спрямовувалася на розгляд НКВД СССР на підставі наказу того ж репресивного відомства № 00485 (сумнозвісного «польського наказу»)151. 7 лютого 1939 р. рішенням наркома внутрішніх справ та Про- курора СССР Сава Георгійович Ялі був засуджений до вищої міри покарання — розстрілу. Убили його у Харкові 28 квітня 1938 р.152 Реабілітований Ян Саулевич значно пізніше решти головних «фігурантів» так званої справи «Польської Військової Організації» в УССР 1933–1935 рр. — Б. Скарбека-Шацького (реабілітованого 27 лютого 1958 р.), С. Лазоверта (21 липня 1956 р.), сокурсника Саулевича 1915–1916 рр. по Харківському сільськогосподарсько- му інституту й згодом «подільника» по «ПОВ» Костянтина-Тео- філа Вишневського (17 січня 1958 р.) та ін.; а також й колишнього колеги по роботі у Центральній комісії національних меншин при ВУЦВК С. Г. Ялі (реабілітованого 10 лютого 1959 р.). Сталося це, очевидно, за браком близьких (чи навіть і далеких) родичів «хреще- ного батька» Мархлевського району, які б вчасно заопікувалися його реабілітацією. Адже на момент арешту Я. Саулевич був уже розлучений зі своєю дружиною, лікарем Олександрою Татарською. Дітей від шлюбу у нього не було. Його мати, за деякими відомостя- ми, як і раніше, мешкала 1934 р. у власній садибі Гаспарі у «бур- жуазній» Латвії. Щоправда, зв’язок з нею син втратив ще 1927 р. — за сім років до власного ув’язнення й засудження. 26 квітня 1990 р. Судова колегія з кримінальних справ Вер- ховного Суду УССР розглянула у судовому засіданні кримінальну справу за протестом першого заступника Прокурора УССР на вирок Спецколегії Київського обласного суду від 8 червня 1935 р., згідно з яким колишній начальник відділу Саратовського крайового зе- мельного управління Ян Домінікович Саулевич, 1897 р. народжен- ня, член КП(б)У з 1924 р. по 1934 р. (виключений внаслідок «чист- ки»), був засуджений до десяти років позбавлення волі з пораз- кою у правах на п’ять років. Протест був задоволений, вирок від 8 червня 1935 р. стосовно Саулевича скасовий, а справу щодо нього припинено «за відсутністю у його діях складу злочину»153. 151 ГДА СБ України, м. Харків, ф. 6, оп. 1, спр. 0-16074, арк. 201–202. 152 Там само, арк. 326. 153 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 67312-ФП, арк. 337–338.

Ян Саулевич (1897–1937): від заступника голови Центральної комісії нацменшин при ВУЦВК до «польського шпигуна»

Репозитарії

Схожі ресурси