Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.)
In article on the basis of wide sources’ base the place and a role of the GPU and its regional divisions in religious life, their organizational registration, specific features, structure and directions of work. The special attention addresses for a role of the given bodies in schism of Russian Orth...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41210 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.) / О. Тригуб // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 1 (32). — С. 10-26. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-41210 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-412102013-02-17T03:03:00Z Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.) Тригуб, О. Влада і церква In article on the basis of wide sources’ base the place and a role of the GPU and its regional divisions in religious life, their organizational registration, specific features, structure and directions of work. The special attention addresses for a role of the given bodies in schism of Russian Orthodox Church in Ukraine in 1922–1927. 2009 Article Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.) / О. Тригуб // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 1 (32). — С. 10-26. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41210 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Влада і церква Влада і церква |
| spellingShingle |
Влада і церква Влада і церква Тригуб, О. Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.) З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description |
In article on the basis of wide sources’ base the place and a role of the GPU and its regional divisions in religious life, their organizational registration, specific features, structure and directions of work. The special attention addresses for a role of the given bodies in schism of Russian Orthodox Church in Ukraine in 1922–1927. |
| format |
Article |
| author |
Тригуб, О. |
| author_facet |
Тригуб, О. |
| author_sort |
Тригуб, О. |
| title |
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.) |
| title_short |
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.) |
| title_full |
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.) |
| title_fullStr |
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.) |
| title_sort |
розкол як форма боротьби дпу усрр із православною церквою в україні (1922–1927 рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Влада і церква |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41210 |
| citation_txt |
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922–1927 рр.) / О. Тригуб // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 1 (32). — С. 10-26. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| work_keys_str_mv |
AT trigubo rozkolâkformaborotʹbidpuusrrízpravoslavnoûcerkvoûvukraíní19221927rr |
| first_indexed |
2025-07-03T23:28:57Z |
| last_indexed |
2025-07-03T23:28:57Z |
| _version_ |
1836670347876761600 |
| fulltext |
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із ... церквою. .. 11
більшовицької таємної поліції ВУНК–ДПУ. Перші — реалізовува-
ли публічні акції церковно-державних взаємин, інші — через аген-
турний апарат здійснювали основну роботу щодо розколу та де-
зорганізації церковних структур.
З огляду на виникнення у православній церкві під час націо-
нально-визвольних змагань кількох течій більшовицька влада
вирішила скористатися внутрішніми церковними негараздами.
Головний напрямок роботи партійно-радянського апарату полягав
в організації так званої «боротьби зсередини» за принципом «divide
et impera» (лат. «розподіляй і володарюй).
Метод розколу РПЦ в Україні втілював голова ВУНК Мартин
Іванович Лаціс. Приїхавши з Москви у квітні 1919 р., він підписав
наказ про застосування «особливих» методів боротьби з релігійною
контрреволюцією. Новопризначений керівник спецслужби радян-
ської України налаштовував підлеглих на тривалу й обережну
роботу, визнавши водночас, що релігію «мечем не скорити». Дослід-
ник історії церкви Наталія Рубльова зазначала, що наказ не уточ-
нював, у чому саме полягала «особливість» нових методів1. Однак
подальша практика «чекістської роботи» продемонструвала головні
засади «особливих» методів.
Так, 2 грудня 1919 р. М. Лаціс «у дискусійному порядку» ви-
ступив у газеті «Известия» зі статтею «Держава і церква», в якій
уперше намітилася «чекістська» ідея розколу церкви шляхом
виявлення і підтримки «прогресивного духовенства», лояльного
радянській владі.
По-перше, автор статті вважав за можливе пряме втручання
держави у справи церкви.
«Радянська влада, — писав він, — провела відокремлення церкви
від держави, а релігію оголосила приватною справою. Це, однак, не
означає, що радянській державі байдуже, що діється у церкві та
яким шляхом вона йде. […] Допустити розбіжність церкви з держа-
вою — це значить допустити державу в державі».
По-друге, аналізуючи дворічний досвід радянської влади у
державно-церковних стосунках, М. Лаціс пропонував у релігійній
політиці зробити особливий акцент на підтримку «прогресивного
духовенства», лояльного до радянської влади.
1 Рубльова Н. Невідома ділянка «антирелігійного фронту»: боротьба влад-
них структур УСРР проти римсько-католицької церкви, 1920-і роки //
З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1998. – № 1/2 (6/7). – С. 229.
ВЛАДА І ЦЕРКВА
Олександр Тригуб
(Миколаїв)
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР
із православною церквою в Україні
(1922–1927 рр.)
Tryhub O. The schism as the method of DPU struggle against the
Orthodox Church in Ukraine (1922–1927).
In article on the basis of wide sources’ base the place and a role
of the GPU and its regional divisions in religious life, their orga-
nizational registration, specific features, structure and directions
of work. The special attention addresses for a role of the given
bodies in schism of Russian Orthodox Church in Ukraine in
1922–1927.
Історія взаємин між Російською православною церквою (РПЦ)
та вищим партійно-державним керівництвом і місцевим виконав-
чим апаратом СРСР є однією з актуальних проблем вітчизняної
історіографії. Дослідницький інтерес пояснюється зняттям ідеоло-
гічних обмежень на вивчення церковної історії і церковно-дер-
жавних стосунків, можливістю роботи із засекреченими донедавна
матеріалами державних, партійних і відомчих архівів. Особливу
цікавість викликає проблема розколу РПЦ у 1920-х рр., його при-
чини, рушійні сили, вплив державних органів на виникнення та
перебіг цього явища, міжконфесійні стосунки тощо.
Загальні засади церковної політики розроблялися в надрах
більшовицької партії та Антирелігійної комісії (АРК). Безпосе-
редньою реалізацією політики ліквідації церковних інститутів
займалися місцеві апарати НКВС СРСР, радянської України
(ліквідаційні комісії, пізніше — відділи культів адмінвідділів) та
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із ... церквою. .. 1312 Олександр Тригуб
жодним чином не відроджувати її в оновленій формі. Тому церковну
політику розвалу повинна вести ВНК, а не хто-небудь інший. Офіційні
або напівофіційні зносини з попами — неприпустимі. Наша ставка
на комунізм, а не релігію. Лавірувати може тільки ВНК для єдиної
мети — розкладання попів. Зв’язок, який би то не був, з попами
інших органів — кине на партію тінь — це найнебезпечніша річ. Вис-
тачить нам одних спеців. […] Лист до Леніна поверніть, просив би
3-го грудня прислати мені Вашу доповідь»6.
Водночас головний чекіст країни направив записку В. Леніну:
«Надсилаю Вам із питання про попів доповідь Лаціса і Самсонова.
Вважаю, що офіційно чи напівофіційно мати з попами справи не
потрібно. Вийде тільки компрометація. На це може дозволити тільки
ВНК»7.
Найімовірніше, що чекістам вдалося переконати партійну вер-
хівку у власній концепції розвалу церкви. Про це свідчив цирку-
лярний лист Катеринославської НК до повітових комітетів від 10
серпня 1921 р., в якому зазначалося:
«Наше завдання — настрахати чорносотенні елементи «священ-
ства», захищаючи священиків, що визнають радянську владу, прово-
дячи тенденцію (обережно) про виборність єпископів на патріархаль-
них з’їздах, дозволяючи такі тільки при наявності співчуваючого нам
елемента, і, найголовніше, посилена вербовка інформаторів із духо-
венства, матеріально зацікавлюючи його, однак твердо враховуючи,
що ніякого радянського духовенства ми не створюємо, а тільки ви-
користовуємо взаємні чвари поміж різними частинами духовенства
(виділення наше. — О. Т.) для того, щоб вони самі себе знищували,
причому ми робимо таким чином тимчасову поступку масі […]»8.
У 1922 р. трапилася нагода реалізувати задуманий план. Оргбю-
ро ЦК РКП (б) постановою від 30 травня доручило ДПУ справу
розколу церкви9. На масштабну операцію відразу ж був націлений
6 Архивы Кремля: Политбюро и церковь. 1922–1925 гг.: В 2 кн. – Ново-
сибирск: Сибирский хронограф; М.: РОССПЭН, 1997. – Кн. 1. – С. 9;
Митрофанов Г. История Русской православной церкви. 1900–1927. –
СПб.: Сатисъ, 2002. – С. 232.
7 Русская православная церковь и коммунистическое государство. 1917–
1941. – С. 159.
8 Державний архів Дніпропетровської області (далі – ДАДнО), ф. П-1,
оп. 1, спр. 230, арк. 2.
9 Поспеловский Д.В. Православная церковь в истории Руси, России и
СССР: Учеб. пособ. – М.: Библейско-богословский ин-т св. апостола
Андрея, 1996. – С. 248.
«Цей недавній досвід учить нас, — вказував головний чекіст Ук-
раїни, — бути завбачливими і підтримувати у духовенстві ту течію,
яка йде за духом часу і йде на підтримку радянської влади. Ця течія
намітилася досить ясно, і було б нерозважливо не звернути уваги
на нові віяння у православній церкві»2.
Проаналізувавши статтю, російський дослідник Анатолій Ка-
шеваров дійшов висновку, що у контексті загальної оцінки церкви
як «знаряддя для підпорядкування працюючих мас експлуатато-
рам» неупереджено налаштованому читачеві зрозуміло, що зап-
ропонована М. Лацісом тактика підтримки державою «нових віянь
у церкві» була спрямована на розкол і подальше знищення3.
Отже, справжнім автором концепції розколу РПЦ був не Лев
Троцький, про що твердять як вітчизняні, так і зарубіжні сучасні
дослідники історії державно-церковних стосунків4, а Мартин Лаціс
(справжнє ім’я — Ян Фрідріхович Судрабс).
Протягом 1920 – першої половини 1921 рр. у вищих ешелонах
влади радянської Росії точилися суперечки про використання роз-
колу як засобу боротьби з релігією. Нарком освіти А. Луначарський
30 листопада 1920 р. надіслав листа В. Леніну про використання
окремих ієрархів для створення «радянської» церкви, що призвело
б до «визнання з боку церкви принципів: боговстановленості ра-
дянської влади; правильності принципу відокремлення церкви від
держави; повної узгодженості комуністичного ідеалу з істинним
християнством»5. Того ж дня лист опинився у голови ВНК Ф. Дзер-
жинського, який направив його М. Лацісу із запискою:
«Дорогий товаришу Лаціс. При цьому [надсилаю] лист Луначарсь-
кого товаришу Леніну. Прошу терміново написати доповідь із цього
питання для перепровадження тов. Леніну. Моя думка: церква роз-
валюється, тому (так у тексті. — О. Т.) нам треба допомогти, але
2 Див.: Кашеваров А.Н. Православная российская церковь и советское
государство (1917–1922). – М.: Изд-во Крутицкого подворья, О-во люби-
телей церковной истории, 2005. – С. 226.
3 Там само. – С. 226–227.
4 Див.: Киридон А. «Щоб вороги топили один одного…». Про причини
церковних розколів у радянській Україні 1920-х років // Людина і
світ. – 2004. – № 6. – С. 23–30; Luukkanen A. The Rise and Fall of Trotsky
in Soviet Religious Policy // Journal of Trotsky Studies. – 1996. – № 4. –
P. 31–45.
5 Русская православная церковь и коммунистическое государство. 1917–
1941: Документы и фотоматериалы. – М.: Изд-во Библейско-богословс-
кого ин-та св. апостола Андрея, 1996. – С. 158.
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із ... церквою. .. 1514 Олександр Тригуб
ДПУ зобов’язувалися «створити ряд процесів проти прихильників
Тихона […] з винесенням смертних вироків»12.
У звіті за перше півріччя 1922 р. українські чекісти таким
чином оцінювали перші результати роботи:
«Органи ДПУ тактичной обережно повели роботу з подальшого
розкладання рядів духовенства, поглиблюючи і форсуючи розкол,
направляючи рух у бажане русло й одночасно зберігаючи за собою
загальне керівництво ним»13.
У другій половині 1922 р. діяльність Секретного відділу спрямо-
вувалася на збір інформації про внутрішні церковні конфлікти,
фінансові негаразди тощо. Згодом ці матеріали стали підґрунтям
для вербування «незадоволених», висунення активістів обновлен-
ства, організації осередків Живої церкви, ліквідації антиобновлен-
ської опозиції та популяризації ідей обновленського реформатор-
ства, усунення «непримиренного єпископату».
Система державної інформації організовувалася «з метою своє-
часного і повного інформування і вжиття відповідних заходів»
згідно з таємним циркуляром ВЦВК і ЦК РКП(б) від 17 березня
1921 р. На місцях із представників губкому, губвиконкому та
губНК створювалися Державні інформаційні трійки. Апарат держ-
інформтрійки формувався відповідно до розпорядження ВНК від
19 квітня 1921 р. «Інструкція з держінформації» чітко вказувала,
що «держінфтрійка не має спеціального технічного апарату, а
користується апаратом губНК» і «фактичне керівництво всіма
роботами держінфтрійки належить винятково губНК»14. Усім гу-
бернським НК і особливим відділам пропонувалося використати
«інформаційні апарати цивільних і військових установ, вимагаю-
чи офіційно кожні три дні відомості». У додатку містилися спис-
ки питань, відповіді на які губчека повинно було вимагати.
Апарати інформаційних трійок складали двотижневі бюлетені,
що включали «загальні висновки, а також як розпочаті, так і
передбачувані заходи для усунення прогалин, зазначених у зве-
денні». Інформація мала подаватися «точно і ясно […] із зазначен-
12 ДАПО, ф. П-9032, оп. 1, спр. 63, арк. 100.
13 ГПУ. Отчёт о полугодичной деятельности (январь–июнь 1922 года). –
Харьков, 1922. – С. 61.
14 Измозик В.С. Система государственной информации: создание и дея-
тельность // Исторические чтения на Лубянке. 1999 год: Отечествен-
ные спецслужбы в 20–30-е годы. – М.: ФСБ России, 2000. – С. 23–24.
відповідний апарат органів держбезпеки. Головні чекісти не тільки
керували неминучим широкомасштабним застосуванням насиль-
ства, але й впливали на вироблення лінії політбюро ЦК РКП(б).
Уся оперативна робота у даному напрямку зосередилася у VI
відділенні Секретного відділу у складі Секретно-оперативного уп-
равління ДПУ радянської Росії. У 1921 р. його очолив П. Валейчик,
з 1922 р. незмінним начальником цього відділення протягом
кількох наступних років став Євген Олександрович Тучков («Ігу-
мен»). Паралельно він був секретарем Антирелігійної комісії, до-
повідав на її засіданнях про стан роботи у церковній сфері органів
ДПУ, вносив пропозиції і часто персонально їх реалізовував. Зокре-
ма, допитував патріарха Тихона, проводив переговори з церковни-
ми ієрархами, вербував духовенство, організовував «обновленські»
собори тощо. У 1931 р. за «блискавичні успіхи» у справі «розколу
православної церкви (обновленців, тихонівців і низку інших течій)»
його нагородили орденом Трудового Червоного Прапора10.
До справи розколу РПЦ в Україні органи держбезпеки зверну-
лися у травні 1922 р. Оперативна робота у цьому напрямку коор-
динувалася V відділенням Секретного відділу ДПУ УСРР. У губвід-
ділах ДПУ церковними справами опікувався помічник уповноваже-
ного по духовенству і сектам IV групи Секретно-оперативної части-
ни (СОЧ). Але принципові питання вирішував голова місцевого
ДПУ, який паралельно був членом спеціальних міжвідомчих релі-
гійних комісій, «трійок» тощо. Активне залучення апаратів місце-
вих відділів до загальної церковної політики відбулося, найімовір-
ніше, на початку літа 1922 р. Так, у телеграмі секретаря ЦК КП(б)У
Д. Мануїльського зазначалося:
«У губвідділі ДПУ повинна бути обов’язково спеціальна особа, що
займається справами оновлення церкви, розколювання і екзархістів,
і автокефалістів, що спостерігає за релігійними громадами […]»11.
На органи державної безпеки покладалися завдання обмеження
діяльності тихонівців, підтримка зібрань та з’їздів обновленського
духовенства, формування нових церковних рад на засадах обнов-
ленства та винятково із прихильників нової течії. Співробітники
10 Русская православная церковь и коммунистическое государство. 1917–
1941. – С. 290–291.
11 Державний архів Полтавської області (далі – ДАПО), ф. П-9032, оп. 1,
спр. 63, арк. 100.
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із ... церквою. .. 1716 Олександр Тригуб
ства. Подавалися також дані про становище інших конфесій на
терені округи і губернії, характеристика окремих діячів церкви,
статистика релігійних громад і служителів культу, звіти про витра-
ти на підкуп духовенства та єпископату, про способи проникнен-
ня агентів ДПУ у церковне середовище та наслідки їх руйнівної
діяльності16.
На цьому етапі чи не головним завданням НК–ДПУ стало «по-
силене вербування інформаторів із духовенства». Так, у протоко-
лі засідання Секретного відділу ВНК за 1921 р. зазначалося:
«Питання інформаційної агентурної роботи з духовенством
найбільш хворе у НК як за труднощами його виконання, так і за тим,
що на нього дотепер НК мало звертала уваги. Для більш швидкого
й правильного проведення в життя необхідно спочатку вжити нас-
тупних заходів:
1. Використовувати у своїх цілях духовенство, яке займає особ-
ливо важливе службове становище у церковному житті, як-от архіє-
реїв, митрополитів і т.д., змушуючи їх під страхом суворої відпові-
дальності видавати по духовенству ті або інші розпорядження, що
можуть бути нам корисними, наприклад, припинення забороненої
агітації із приводу декретів про закриття монастирів і т.д.
2. З’ясувати характер окремих єпископів, вікаріїв, щоб на межі
честолюбства грати різного роду варіанти, заохочуючи їх бажання і
задуми.
3. Вербувати інформаторів по духовенству пропонується після
певного знайомства з духовним світом і з’ясування всебічних рис
характеру по кожному служителеві культу окремо. Матеріали можуть
бути добуті різними шляхами, головним чином через вилучення ко-
респонденції при обшуках і через особисте знайомство з духовним
середовищем.
Матеріальне зацікавлення того або іншого інформатора серед
духовенства необхідне, тому що на одному цьому ґрунті ще можна
домовитися з попом, а сподіватися на його доброзичливе ставлення
до радянської влади не можна. При цьому субсидії грошові й натурою,
без сумніву, зв’язуватимуть їх із нами ще й в іншому відношенні, а
саме в тому, що він буде вічний раб НК, який боятиметься розконс-
пірувати свою діяльність.
Повинно практикуватися вербування інформаторів і через заля-
кування в’язницею й табором за незначними приводами — за спе-
куляцію, порушення розпоряджень влади і т.п. Щоправда, цей спосіб
16 Тригуб О.П. Документи фондів КП(б)У як джерело до історії РПЦ
20-х рр. ХХ ст. // Православ’я – наука – суспільство: питання взаємо-
дії: Матер. V міжнарод. наук. конф., 24–25 трав. 2007 р. – К.: НКПІКЗ,
Фенікс, 2008. – С. 33–34.
ням причин і фактичних даних». До бюлетеню не повинні були
потрапляти «неперевірені відомості, отримані на підставі чуток,
розмов тощо». Запитувані відомості постійно уточнювалися й де-
талізувалися. За задумом, держінформтрійка повинна була відігра-
вати роль координатора зусиль партійних, радянських органів і
спецслужби у зборі та аналізі інформації. Кожні три дні інформ-
трійка губернії направляла до Харкова та Москви телеграфну ін-
формацію. Матеріали мали гриф «цілком таємно», а «знімати копії
зі зведень, безумовно, забороняється».
Нова «Інструкція з держінформації» підбила підсумки дев’яти-
місячної роботи й була оголошена наказом ВНК № 85 від 23 лютого
1922 р. Поряд із визнанням, що «держінфзведення […] дають низку
цінних матеріалів нашим центральним органам для спостереження
за роботою місць», відзначалися істотні прогалини, що роблять «ці
зведення інколи абсолютно марними». Указувалося, наприклад, що
«майже у всіх зведеннях переважають загальнотуманні якісні харак-
теристики подій і явищ. Конкретні ж факти й цифри у зведеннях
майже відсутні».
Підкреслювалося, що
«в результаті […] загальна картина становища району, про який да-
ються відомості, залишається або зовсім невисвітленою, або вона
настільки відрізняється від дійсної, що робити з неї які-небудь вис-
новки не вважається можливим».
Керівництво ВНК в «Інструкції…» чітко сформулювало мету держ-
інформації і розкрило сутність уявлень про політичний контроль:
«Найважливішим завданням держінформації є висвітлення настроїв
всіх груп населення і факторів, що впливають на зміну цих настроїв
[…]. У даний момент […] четвертим, суто чекістським, завданням
держінформації є інформування Центру про активні прояви явної й
таємної контрреволюції, про роботу контрреволюційних партій і угру-
повань (звичайно, тільки там, де вони виходять за межі звичайного
агентурного спостереження й набувають розмірів явищ державної
важливості)»15.
Духовенство та віруючі громадяни кваліфікувалися чекіста-
ми як «контрреволюційні елементи».
Обов’язковою складовою щотижневих та щомісячних інфор-
маційних зведень губернських апаратів ДПУ був розкол у право-
слав’ї та загальна характеристика становища церкви і духовен-
15 Измозик В.С. Система государственной информации... – С. 25.
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із ... церквою. .. 1918 Олександр Тригуб
сунків А. Киридон, вивчаючи питання матеріальної винагороди
агентів у церковному середовищі, цитувала висловлювання співро-
бітника ДПУ (1926 р.):
«Жодна ділянка чекістської роботи не вимагає так багато матері-
альних витрат, як релігійні угруповання».
При цьому зазначалося:
«Попів різних мастей не важко вербувати, але досить важко викори-
стовувати, не купуючи їх грішми».
Пояснюючи важливість саме матеріальної зацікавленості священ-
нослужителів, автор документа зауважував:
«У комуністичну ідеологію вони не вірять; у партію знають, що навіть
за умови зречення сану, не приймуть, застосування у [19]26 р. репре-
сій попи не допускають, у надання їм [державної] служби після зняття
сану не вірять». Тож «єдиним солідним для них аргументом є гроші».
Начальник секретного відділу ДПУ УСРР В. Горожанин у 1928 р.
зазначав:
«Вербування попів особливих проблем не становить, але їх вико-
ристання можливе лише за умови виплати грошової компенсації»21.
Місцеві апарати ДПУ УСРР постійно скаржилися на нестачу
коштів. Так, начальник Подільського губвідділу ДПУ І. Леплевсь-
кий направив до губвиконкому листа, де зазначав:
«У зв’язку з використанням усіх кредитів […] прошу про асигнуван-
ня […] по 40 тис. руб. на місяць, які необхідні для секретної роботи
з поглиблення розколу серед духовенства»22 .
Грошовими проблемами переймалося і Полтавське ДПУ, відзна-
чаючи:
«Болюче питання як в ГВ [губвідділі], так і в округах, — це зовсім
немає ніяких коштів по духовенству, попри те, що нами вказувалося
у кожному політзведенні про критичний стан. Центром очевидно нія-
ких заходів не вжито і не звернено уваги на ЦЕ ВАЖЛИВЕ ПИТАННЯ
(так в оригіналі. — О. Т.)».
У підсумку заступник уповноваженого IV групи відзначав:
21 Киридон А.М. Час випробувань: Держава, церква і суспільство в ра-
дянській Україні 1917–1930-х років. – Тернопіль: Підручники і по-
сібники, 2005. – С. 80.
22 Державний архів Вінницької області (далі – ДАВО), ф. Р-925, оп. 8,
спр. 8, арк. 97.
може бути корисним тільки в тому випадку, коли об’єкт для вербу-
вання слабохарактерний і безвільний […]»17.
Відповідно до наказу ДПУ № 291 (від 14 листопада 1922 р.)
було запроваджено класифікацію секретних співробітників і вста-
новлювалися три їх категорії: агент зовнішнього спостереження
(лінія оперативного відділу, який займався стеженням, арештами,
обшуками), інформатор — особа, яка завербована або введена в
організацію, установу чи квартиру для «висвітлення» ситуації (лі-
нія інформаційного відділу) й «освідомлювач» — особа, яка за-
вербована або введена до «антирадянської, контрреволюційної,
шпигунської чи злочинної організації» для висвітлення й добуван-
ня відомостей про неї (підпорядкування секретного, контррозвіду-
вального відділу). За певних обставин працівники, які надавали
матеріали загального характеру, переводилися до категорії інфор-
маторів з підпорядкуванням інформаційному відділу, а ті, кому
вдалося проникнути у «злочинну організацію», передавалися з
інформаційного до секретного чи контррозвідувального відділів18.
Протягом другої половини 1922 – першої половини 1923 рр.
саме на вербовці духовенства була зосереджена увага СОЧ як у
центрі, так і на місцях. У середині 1923 р. в Україні «по лінії
розробки духовенства» діяло 30 секретних співробітників на платні,
на потреби яких виділялося по 2 тис. руб. щомісяця (знаками
1922 р.), а в кінці 1923 р. — уже 50 руб. золотом19. Особливо перей-
малися даним питанням на місцях:
«Звернута увага на вербування освідомів із духовенства в окру-
гах […]. У Лубнах уже завербовано двох осіб», — відзначав Пол-
тавський губвідділ ДПУ20.
Значною перешкодою для розширення агентурної мережі була
постійна нестача коштів. Дослідниця церковно-державних сто-
17 Русская православная церковь в советское время (1917–1991): Материа-
лы и документы по истории отношений между государством и церко-
вью: В 2 кн. / Сост. Герд Штриккер. – М.: Пропилеи, 1995. – Кн. 1. –
С. 215–216.
18 Подкур Р. Інформаційна мережа ВЧК–ГПУ в Україні в 20-х роках ХХ ст.
// Політичні репресії на Поділлі в ХХ ст.: Матер. міжнарод. наук.-
практ. конф., Вінниця, 23–24 листоп. 2001 р. – Вінниця: Велес, 2002. –
С. 44–45.
19 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі –
ЦДАГО України), ф. 1, оп. 20, спр. 1772, арк. 61, 64.
20 ДАПО, ф. П-9032, оп. 1, спр. 80, арк. 28.
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із ... церквою. .. 2120 Олександр Тригуб
«Головним діячем і керівником даної боротьби [у церкві. — О. Т.]
є губвідділ ДПУ, адже насадженням своїх інформаторів і секів [«сек-
сотів». — О. Т.] він повсякчас спрямовує роботу для розколу і ворож-
нечі єпископської церкви. Жоден момент церковного життя на Поділлі
не приховано від поглядів губвідділу, до всіх течій введено сексотів
та інформаторів, які твердо й визначено проводять лінію розвалу»26.
У деяких парафіях кількість «чекістів у рясах» просто вражала.
Так, у 1926 р. у кафедральному соборі м. Сталіно служили 4 свя-
щеники і 5 дияконів, з яких 1 священик і 4 диякони були агентами
ДПУ. Вони інтенсивно займалися «висвітленням антирадянської
діяльності» колег-священиків та віруючих своєї парафії27.
Отже, шляхом розгортання широкої агентурної мережі органи
ДПУ УСРР отримали можливість здійснювати негласний конт-
роль за кожним важливим осередком православної церкви та воло-
діли досить повною інформацією про життя релігійних громад.
Для збору даних використовувалося широке коло секретних співро-
бітників (інформаторів, освідомлювачів, спеціальних агентів —
як чоловіків, так і жінок). До кінця 1920-х рр. агентурна мережа
охопило майже кожну п’ятдесятку, кожну парафіяльну раду. Утім,
як стверджує російський дослідник Юрій Макаров, здебільшого
це стосується міст, адже створення масової й ефективної інформа-
торської мережі у селі виявилося справою практично неможли-
вою ані в 1920-х, ані у 1930-х рр.28
У 1922 р. чекісти почали активно використовувати агентурний
ресурс для насадження обновленських ідей та організації осередків
Живої церкви. Механізм реалізації цього завдання був нескладним
і являв собою загальновживану схему, яка використовувалася по
всій Україні. Імовірно, вона розроблялася фахівцями Центру та
виглядала таким чином: вербувалося 2–3 секретних співробітника,
які налагоджували контакт із представниками духовенства, котрі
проявляли бажання підтримати обновленство. Із них створювався
комітет Живої церкви. Із числа «сексотів» виділялася одна особа,
яка направлялася для отримання повноважень у московське Вище
церковне управління (ВЦУ).
26 ДАВО, ф. П-1, оп. 1, спр. 490, арк. 2 зв., 4.
27 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2318, арк. 46.
28 Макаров Ю.Н. Советская государственная религиозная политика и
органы ВЧК–ГПУ–ОГПУ–НКВД СССР (окт. 1917 – конец 1930-х годов):
Автореф. дис. ... д-ра ист. наук: 07.00.02: Отечеств. история; С.-Пе-
терб. гос. ун-т. – Санкт-Петербург, 2007. – С. 41.
«На крайній випадок, доведеться відмовитися від відповідальності
за успішне проведення у життя ваших циркулярів, де у більшості
випадків говориться: "Необхідно зацікавити матеріально"»23.
Замість виділених ДПУ УСРР 1 тис. руб. Полтавським ДПУ було
витрачено 5 тис. руб., тобто у 5 разів більше запланованого. Пояс-
нення таким витратам ми виявили у звіті подільських чекістів:
«Утримання сексотів по Ж[ивій] ц[еркві] й організація розколу обхо-
диться [в] колосальні суми грошей, беручи до уваги бездонність
попівських кишень»24 .
Отже, можна констатувати, що на поглиблення розколу і по-
в’язану з цим вербовку «сексотів» на місцях витрачалося набага-
то більше коштів, ніж планувалося у ДПУ УСРР. Відповідно
кількість їх також була набагато більшою, враховуючи, що не всі
таємні співробітники отримували платню, а були завербовані за
інших обставин (кримінальна справа, співчуття радянській владі,
власні амбіції тощо).
Як наслідок, агентурна мережа у різних течіях РПЦ протягом
1920-х рр. активно розвивалася (див. табл.).
Таблиця 125
Активно насаджувалася агентурна мережа у регіонах України.
Подільський губвідділ ДПУ інформував:
23 ДАПО, ф. П-9032, оп. 1, спр. 80, арк. 94-зв.
24 ДАВО, ф. П-1, оп. 1, спр. 58, арк. 19.
25 Складено за: ЦДАГО України, ф. 1, оп. 16, спр. 34, арк. 92; оп. 20,
спр. 1772, арк. 64; спр. 2318, арк. 37. Зменшення агентів у 1928 р.
порівняно з 1926 р. пояснюється зменшенням кількості округ в Ук-
раїні з 42 до 41 (по 2 «сексота» на округу).
Кількість секретних
співробітників№ КОНФЕСІЯ
1923 р. 1926 р. 1928 р.
1. Український екзархат РПЦ
(тихонівці) 84 82
2. Українська синодальна церква
(обновленці) 84 82
3. Соборно-єпископська церква
30
36 36
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із ... церквою. .. 2322 Олександр Тригуб
Статті за авторством представників обновленства, що публікува-
лися у місцевій пресі у 1922–1923 рр. («Церковная газета» (Харків),
«Живая церковь» (Київ), «Церковное обновление» (Одеса)) готува-
лися у надрах ДПУ УСРР. Так, «Церковное обновление» редагува-
лося співробітником ДПУ Петровим і видавалося Одеським губерн-
ським відділом ДПУ. Більшість публікацій тут були анонімними
і виходили за підписами «Обновленец», «Поборник церковного
обновления» тощо34.
Уже в 1922 р. «ударна» робота чекістів дала результат. У «Ко-
роткому огляді про духовенство» від 2 січня 1923 р.35 співробітник
Секретного відділу ДПУ УСРР А. Сокольський зазначав:
«Розпочата нами робота по розколу православної церкви увінча-
лася повним успіхом […]. Кінцева мета наша у цій роботі полягає в
остаточному розкладі духовенства і повному розколі церкви […]»36.
Політбюро ЦК КП(б)У оцінило роботу органів ДПУ УСРР, ухва-
ливши рішення щодо «посилення роботи» у «церковній політиці»37.
Органи держбезпеки працювали у тісному тандемі з місцевим пар-
тійним апаратом та радянськими структурами й організаціями.
Насамперед, це були первинні партійні осередки, антирелігійні
комісії у Центрі та на місцях, відповідні відділи НКВС УСРР.
Роль більшовицької спецслужби була настільки вагомою, що
жодне питання не вирішувалося без її участі. Так, у циркулярі
НКВС № 54/с від 29 вересня 1924 р. зазначалося про посилення
зв’язку відділів культів з органами ДПУ38. Навіть зв’язок вищої
інстанції з визначення церковної політики — Центральної антире-
лігійної комісії при ЦК РКП (б) з АРК при ЦК КП(б)У і місцевими
АРК з принципових питань здійснювалися винятково через апарат
ДПУ, а для вирішення «окремих питань поточної роботи» повин-
ні були зв’язуватися безпосередньо з Держполітуправлінням39.
Циркуляром також підтверджувалося посилення зв’язку
відділів культів з органами ДПУ й особливо антирелігійними (цер-
34 ДАДО, ф. П-1, оп. 1, спр. 1107, арк. 332–333; Державний архів Одесь-
кої області (далі – ДАОО), ф. П-3, оп. 1, спр. 390, арк. 56–57.
35 У документі вказано 1922 рік, що є явною помилкою, оскільки події,
що описуються, відбулися протягом 1922 р.
36 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1450, арк. 1.
37 Киридон А.М. Вказ. праця. – С. 79.
38 ДАЖО, ф. Р-28, оп. 6, спр. 61, арк. 79.
39 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2006, арк. 56; ДАЧО, ф. П-8477,
оп. 3, спр. 146, арк. 204–204 зв.
Єпархіальне управління розпускалося і повноваження перехо-
дили до комітету Живої церкви. На периферії створювалися відпо-
відно повітові комітети, до складу яких теж повинні були входити
секретні співробітники. Після утворення губернського та місцевих
комітетів оголошувалося скликання з’їзду, який виборним шляхом
закріплював перехід влади до рук обновленців. Така схема з ураху-
ванням місцевих умов була впроваджена на Волині, Поділлі, Ми-
колаївщині, Херсонщині, Харківщині та в інших регіонах29. Зокре-
ма, секретар Новоушицького повіткому КП(б)У у політичній допо-
віді за грудень 1922 р. відзначав:
«Ініціативна група і з’їзд [Живої церкви. — О. Т.] штучно ініційовані
повітовим відділенням ДПУ»30.
Для надання «релігійним реформаторам» духовного авторите-
ту на їх бік намагалися схиляти авторитетних священиків. Якщо
ж цього зробити не вдавалося щодо них застосовували репресивні
заходи. Так, в Україні більше половини єпископів та значна
кількість священиків зазнали репресій за відмову підтримати об-
новленців. Лише в Київській губернії, на думку чекістів, у 1923 р.
необхідно було вислати на Північ близько 100 найактивніших
священиків31.
До компетенції спецслужб також входила популяризація обнов-
ленського руху шляхом виділення коштів на виготовлення і поши-
рення друкованої продукції, листівок, відозв, відкритих листів то-
що32. Жодне офіційне видання не проходило повз цензуру й правку
фахівців із Секретного відділу. Навіть поширювані перед скликан-
ням обновленського собору передвиборчі листівки попередньо пе-
реглядалися членом Антирелігійної комісії при ЦК КП(б)У С. Ді-
манштейном33.
29 Держаний архів Житомирської області (далі – ДАЖО), ф. Р-28, оп. 6,
спр. 35, арк. 32 зв.–33 зв.; ДАВО, ф. П-1, оп. 1, спр. 58, арк. 18 зв.–19;
спр.490, арк. 3–3 зв.; Тригуб О.П. Херсонський єпископ Прокопій та
обновленський рух Півдня України (20–30-і рр. ХХ ст.) // Південний
архів: Зб. наук. праць: Істор. науки. Вип. IX. – Херсон, 2002. – С. 91–96.
30 Держаний архів Хмельницької області (далі – ДАХмО), ф. П-287, оп. 1,
спр. 3, арк. 16 зв.
31 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1693, арк. 70.
32 Там само, спр. 1772, арк. 29, 62; Державний архів Донецької області
(далі – ДАДО), ф. Р-1146, оп. 2, спр. 141, арк. 40; Державний архів
Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. П-11, оп. 1, спр. 41, арк. 217.
33 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1772, арк. 1.
Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із ... церквою. .. 2524 Олександр Тригуб
фінвідділом (порядок звільнення від держподатків), окружним
земельним управлінням (наділення землею). При цьому
«всю роботу ДПУ […] проводити із дотриманням особливої обереж-
ності, такту і конспірації. Усі заходи повинні мати законну оболонку
[…], залишаючи цілковито непомітною і законспірованою руку, що
організовує і спрямовує цю боротьбу. Роботу […] оголосити удар-
ною»44.
Отже, органи ДПУ УСРР для ефективного руйнування РПЦ
використовували весь агентурно-оперативний арсенал «численних
і різноманітних методів і підходів у роботі […] у галузі церковного
руху»45. Така практика поглибила розкол, перетягнувши на бік
обновленців значну кількість духовенства та загостривши міжкон-
фесійні чвари тощо. Результатом роботи чекістів стало виникнення
у середовищі РПЦ ряду релігійних течій, зокрема синодальної,
соборно-єпископської, істинно-православної церков та григоріансь-
кого розколу. Вершиною роботи ОДПУ СРСР – ДПУ УСРР щодо
підкорення РПЦ стало отримання контролю над керівництвом та
кадровою політикою Московської патріархії, визначення її внут-
рішнього курсу. У 1927 р. співробітники ОДПУ СРСР «схилили»
до лояльності заступника патріаршого місцеблюстителя митропо-
лита Сергія (Страгородського).
У циркулярному листі «Про стан і перспективи церковного
руху та чергові завдання органів ОДПУ» (березень 1930 р.) керів-
ництво ОДПУ СРСР підсумувало результати боротьби з церков-
никами і віруючими у 1920-х рр. Як досягнення згадувалося ство-
рення органами держбезпеки обновленських осередків, сприяння
розколу церкви та провокування конфліктів серед церковних
ієрархів, що підривало єдність церкви. Керівники ОДПУ СРСР
підкреслювали, що у 1920-х рр. жоден захід церковників не прохо-
див без їх «негласного керівництва».
«Ми виявилися господарями становища у церкві настільки, —
вказувалося у циркулярі, — що змусили церковників провести низку
заходів, явно їм невигідних (укази про церковні покарання за контр-
революційну діяльність, переведення і призначення церковників за
нашими вказівками, запевнення урядів іноземних держав у відсут-
ності будь-яких утисків релігії у СРСР, продовження непримиренної
політики стосовно інших течій) […]»46.
44 ДАДнО, ф. П-1, оп. 1, спр. 1095, арк. 146–147.
45 ДАОО, ф. П-3, оп. 1, спр. 1208, арк. 75.
46 Ченцов В.В. Політичні репресії в радянській Україні в 20-ті роки. –
Тернопіль: Збруч, 2000. – С. 286.
ковними) комісіями при губернських та окружних партійних
комітетах, що регламентувалося циркуляром НКВС № 44/с від
25 серпня 1924 р.40 Проте швидких зрушень у цьому напрямку
досягнуто все ж не було. Так, у циркулярі НКВС № 18/с від 17
квітня 1925 р. вказувалося, що окружні відділення культів недо-
статньо підтримують зв’язок з органами ДПУ та АРК й «часто не
узгоджують своїх заходів із заходами цієї лінії, будучи часом навіть
необізнаними про окремі деталі роботи, що провадиться відповід-
ними органами». Відтак наказувалося «узгоджувати всі більш-
менш принципові питання із відповідними органами» безпосеред-
ньо начальникам адмінвідділів або начальникам окружного
відділення культів41.
Про тісний зв’язок чекістів з органами виконавчої влади свідчив
циркулярний лист Антирелігійної комісії при ЦК КП(б)У від 19
березня 1924 р.:
«З метою зміцнення обновленської церкви і розкладу тихонів-
ської [церкви] необхідно використовувати не тільки агентурно-опера-
тивні методи роботи органів ДПУ, але й інші радянські органи, з
якими релігійні громади, парафії і т.д. входять у ті чи інші зносини
(губвиконкоми, ліквідкоми, фінвідділи, прокуратура та інші). Губвідді-
ли ДПУ, пильно стежачи за всіма потребами обновленських парафій
і тихонівських, повинні у контакті із зазначеними радянськими орга-
нами, тобто через них (ретельно приховуючи свою — ДПУ — участь
у цьому), всіляко надавати підтримку першим і протидіяти другим»42.
Наступного дня губвідділам ДПУ було розіслано циркулярний
лист № 12663, в якому детально регламентувалися шляхи змен-
шення податкового тиску на обновленські громади43.
Подібні циркуляри активно реалізовувалися у практичній взає-
модії виконавчих, партійних та органів держбезпеки. Про це
свідчив протокол закритого засідання пленуму Олександрійського
окружкому КП(б)У від 22 вересня 1924 р., на якому вирішувалися
практичні кроки щодо реалізації політики на підтримку обновлен-
ських груп шляхом звільнення від податків, наділення землею,
репресій щодо тихонівців тощо. Усі постанови повинні були розроб-
лятися та реалізовуватися органами ДПУ спільно з окружним
40 ДАВО, ф. Р-197, оп. 8, спр. 6, арк. 179; ДАЖО, ф. Р-28, оп. 6, спр. 61,
арк. 79.
41 ДАМО, Р-2266, оп. 1, спр. 4, арк. 169.
42 ДАЧО, ф. П-8477, оп. 3, спр. 146, арк. 203.
43 Там само, спр. 295, арк. 6–7.
Переслідування та ліквідація УАПЦ (УПЦ) 1921-1938 рр. ... 2726 Ірина Преловська
репрезентативною завдяки зусиллям українських науковців1, а
також публікаціям у діаспорі2.
За останні роки з’явилися нові праці історика Алли Киридон,
де більше уваги приділено власне історії УАПЦ та її перетворенню
на УПЦ на І Надзвичайному соборі УАПЦ у січні 1930 р. Авторка
цілком по-новаторські здійснила нову класифікацію і періодиза-
цію соборної діяльності УАПЦ (УПЦ) та переосмислення процесів,
які супроводжували стосунки між владою і церквою в Україні3.
1 Єленський В.Є. Державно-церковні взаємини на Україні (1917–1990) /
Т-во «Знання» УРСР. Респ. центр духовн. культури. – К., 1991. – 71 с.;
Літопис Голготи України. Т. 1: Спогади політв’язнів, репресованих і
переслідуваних. – Л., 1993. – 245 с.; Т. 2: Репресована церква. – Дрого-
бич, 1994. – 528 с.; Мученики за віру: Біогр. дані служителів культу
Вінниц. єпархії і репрес. в роки сталінізму. – Вінниця: Держ. обл. вид-во
«Вінниця», 1993. – 62 с.; Релігійно-церковні процеси періоду радянсько-
го тоталітаризму // Історія релігії в Україні: Навч. посіб. / НАН України.
Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди; За ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроць-
кого. – К., 1999. – Розділ 4. – С. 497–569; Репресована церква: [Про
трагічну долю УГКЦ] / Ін-т релігієзнавства та ін.; Гол. ред. В. Цвєт-
ков. – Дрогобич: Відродження, 1994. – 527 с.; Бабенко Л.Л. ВУНК–ДПУ–
НКВС: реалізація тактики церковних розколів на початку 20-х років
ХХ століття // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. – К.,
2004. – Вип. 27. – С. 120–136; Білокінь С. Винищення українського
духівництва у 1930-х роках // II Міжнародний конгрес україністів,
Львів, 22–28 серп. 1993 р.: Доп. і повідом. Історія / Міжнар. асоц.
україністів АН України; Упоряд.: Я. Ісаєвич, Я. Грицак. – Л., 1994. –
Ч. 2. – С. 81–85; Жилюк С. Червоний терор проти духовенства і віруючих
на Східній Волині (Житомирщині) у 20–30-х роках ХХ ст.: Арх. док.
та матеріали. – Рівне: Волин. обереги, 2003. – 152 с. та ін.
2 Бурко Д., протопресв. Українська автокефальна православна церква —
вічне джерело життя. – Саут-Бавнд-Брук, 1988. – 392 с.; Мартирологія
українських церков: У 4 т. Т. І: Українська православна церква: Доку-
менти, матеріали, християнський самвидав України. – Балтимор; Торон-
то: Укр. вид-во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1987. – 1207 с.; Митро-
полит Василь Липківський. Історія Української православної церкви.
Розділ VІІ: Відродження української церкви. – Вінніпеґ: Вид. накладом
фундації Івана Грищука, 1961. – 181 с.; Явдась М. Українська автоке-
фальна православна церква: Документи для історії Української автоке-
фальної православної церкви. – Мюнхен; Інґольштадт: Вид. Краєвої
ради УАПЦ у Федеральній Республіці Німеччині, 1956. – 228 с. та ін.
3 Киридон А. Агонія сподівань: взаємини Української автокефальної пра-
вославної церкви (УАПЦ) і радянської влади в середині 1920-х років //
Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Зб. наук. пр. – Чернівці: Рута,
Згодом органи державної безпеки не робитимуть таємниці з
власної участі у руйнуванні церковних інституцій. Зі згортанням
непу «релігійний фронт» вже не вимагатиме, на думку більшо-
виків, обережного ставлення, відтак буде взято курс на віднов-
лення колишньої практики боротьби з релігією шляхом «кавале-
рійської атаки».
Ірина Преловська
(Київ)
Переслідування та ліквідація УАПЦ (УПЦ)
(1921–1938 рр.):
огляд архівно-кримінальних справ
ГДА СБ України та ЦДАГО України
Prelovska I. The pursuit and elimination of Ukrainian Autocepha-
lous Orthodox Church (Ukrainian Orthodox Church): the review
of archival criminal cases of Branch State Archive of Security
Service of Ukraine and Central State Archive of Civic Organiza-
tion of Ukraine.
The present article analyzed the documents of criminal cases opened
on main figures of Ukrainian Autocephalous Orthodox Church
(Ukrainian Orthodox Church) that shed the light on the relation-
ships between the state and the church in 1920th – 1930th as well as
on the mechanism that launched the repression against the believers
in Ukraine.
Після тривалої і галасливої ідеологічної кампанії проти право-
славної церкви взагалі, і Української автокефальної православної
церкви зокрема, упродовж 1920–1930-х рр. влада перейшла до
рішучіших заходів. Із 1930 р. почалася повільна агонія Української
православної церкви. За формальним залишенням православних
церков різних юрисдикцій йшло їх подальше знищення через руй-
нування святинь, розгортання масових репресій проти ієрархії і
духовенства. На сьогодні історіографія цієї проблеми є достатньо
|