Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини
The present article is dedicated to the negotiations between the governments of two states that took place in March 1939. The author made the translation of Carpathian Ukraine’s letters to the Hungarian government.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41212 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини / О. Пагіря // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 1 (32). — С. 49-70. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-41212 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-412122013-02-17T03:03:04Z Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини Пагіря, О. До 70-річчя Карпатської України The present article is dedicated to the negotiations between the governments of two states that took place in March 1939. The author made the translation of Carpathian Ukraine’s letters to the Hungarian government. 2009 Article Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини / О. Пагіря // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 1 (32). — С. 49-70. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41212 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 70-річчя Карпатської України До 70-річчя Карпатської України |
| spellingShingle |
До 70-річчя Карпатської України До 70-річчя Карпатської України Пагіря, О. Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description |
The present article is dedicated to the negotiations between the governments of two states that took place in March 1939. The author made the translation of Carpathian Ukraine’s letters to the Hungarian government. |
| format |
Article |
| author |
Пагіря, О. |
| author_facet |
Пагіря, О. |
| author_sort |
Пагіря, О. |
| title |
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини |
| title_short |
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини |
| title_full |
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини |
| title_fullStr |
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини |
| title_full_unstemmed |
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини |
| title_sort |
невідомі листи делегації уряду карпатської україни до уряду угорщини |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
До 70-річчя Карпатської України |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41212 |
| citation_txt |
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України до уряду Угорщини / О. Пагіря // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 1 (32). — С. 49-70. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| work_keys_str_mv |
AT pagírâo nevídomílistidelegacííurâdukarpatsʹkoíukraínidourâduugorŝini |
| first_indexed |
2025-07-03T23:29:06Z |
| last_indexed |
2025-07-03T23:29:06Z |
| _version_ |
1836670356916535296 |
| fulltext |
48 Ірина Преловська
ДО 70-річчя
КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ
Олександр Пагіря
(Київ)
Невідомі листи делегації уряду
Карпатської України до уряду Угорщини
Pahirya O. The unknown letters of delegation of government of Car-
pathian Ukraine to the government of Hungary.
The present article is dedicated to the negotiations between the
governments of two states that took place in March 1939. The
author made the translation of Carpathian Ukraine’s letters to
the Hungarian government.
Історія контактів між урядами Карпатської України та Угорщи-
ни в перші дні після окупації угорською армією території Закарпат-
тя є малодослідженим питанням. Якщо військовий аспект пробле-
ми на сьогодні вже достатньо опрацьований як українськими, так
і угорськими вченими, то дипломатичний (йдеться про спроби
проведення переговорів між урядами двох держав у березневі дні
1939 р.) випав із поля зору дослідників.
У даному матеріалі увазі читачів пропонуються листи членів
дипломатичної місії уряду Карпатської України, що була вповнова-
жена на засіданні Кабінету Міністрів Карпатської України на чолі
з Ю. Реваєм 15 березня 1939 р. на проведення офіційних перегово-
рів з угорським керівництвом із приводу державної належності
краю. Згадані документи — а це угорськомовні машинописні копії
трьох листів членів урядової делегації Карпатської України на
За вироком «трійки» НКВС УРСР від 20 листопада 1937 р. митро-
полита Василя Липківського було розстріляно у Лук’янівській
в’язниці. Сталося це 27 листопада 1937 р.45
Так закінчилося страдницьке життя засновника Української
автокефальної православної церкви, видатного проповідника й
історика церкви митрополита Київського і всієї України Василя
Липківського. Добре ім’я страченого ієрарха намагалися воскре-
сити діячі діаспори, зокрема Українське православне братство імені
митрополита Василя Липківського у США й Канаді. Саме завдяки
зусиллям тих, хто пам’ятав про відродження української церкви,
вийшли друком праці митрополита, які були вивезені з України.
У 2007 р. відбулася конференція, присвячена 70-й річниці заги-
белі Василя Липківського46.
Окрім архівно-кримінальних справ проти очільників УАПЦ
(УПЦ) опубліковано матеріали проти інших діячів цієї церкви,
які в різні роки брали участь в її розбудові. Весь цей комплекс
джерел значно розширює коло досліджуваних наукових проблем47.
Таким чином, пошук, дослідження і публікація архівно-кри-
мінальних справ проти діячів УАПЦ (УПЦ) має важливе значен-
ня при з’ясуванні причин ліквідації української церкви у 1937–
1938 рр., чільним діячам якої інкримінували антирадянську
діяльність, зв’язок з українського еміграцією з метою «шпигун-
ства» та організації підпільних осередків задля «повалення ра-
дянської влади» і проголошення самостійної України.
45 Див. док. № 179–180 /// З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2006. –
№ 1/2 (26/27). – С. 235–236.
46 Преловська І. Усунення митрополита Василя Липківського від цер-
ковного служіння: передумови і наслідки // Служіння і спадщина
митрополита Василя Липківського: Матер. Всеукр. наук. конф. Київ,
17 листоп. 2007 р. – К., 2008. – С. 81–114.
47 Див. док. № 182–209 // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2006. –
№ 1/2 (26/27). – С. 238–310.
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України ... 5150 Олександр Пагіря
4) протягом доби організувати виведення урядових військ з тери-
торії Карпатської України;
5) гарантувати життя і свободу угорців у Карпатській Україні2.
Уряд А. Волошина, будучи солідарним із позицією празького
керівництва, погодився виконати всі пункти угорського ультима-
туму за винятком одного, який вимагав озброїти угорців Кар-
патської України.
Наступного дня, 15 березня 1939 р., о 12-й год. 30 хв. міністр
закордонних справ Угорщини Іштван Чакі надіслав у Хуст на
ім’я Авґустина Волошина ультимативні вимоги, «пропонуючи»
прем’єр-міністрові Карпатської України без жодного опору пере-
дати всю повноту влади на території Підкарпатської Русі Угор-
щині. Відповісти потрібно було до 20-ї год.
У надісланій о 16-й год. 50 хв. телеграмі-відповіді А. Волоши-
на повідомлялося, що уряд проголошеної самостійної Карпатсь-
кої України направив до Будапешта делегацію у складі трьох осіб
для проведення переговорів із приводу питання державної належ-
ності краю, до завершення яких висловлювалося прохання при-
зупинити просування угорських військ углиб території Карпатсь-
кої України.
У той же день о 18-й год. 05 хв. Іштван Чакі відповів, що угорсь-
кий уряд гостинно зустріне заявлену делегацію, але зупинити про-
сування військ уже неможливо з технічних причин. Угорський
уряд мав намір швидко зайняти Карпатську Україну і просив
Авґустина Волошина, як церковного діяча, зробити все для уник-
нення кровопролиття3.
О 21-й год. на єдиному й останньому засіданні сформованого
після сесії сойму уряду Карпатської України було призначено спе-
ціальну повноважну урядову делегацію у складі трьох осіб на чолі
з міністром фінансів та комунікацій Юліаном Бращайком (крім
нього до складу карпатоукраїнської місії ввійшли міністр здоров’я
та соціальної опіки Микола Долинай та інженер лісництва Михайло
Дутка)4. Делегація отримала завдання негайно виїхати до столиці
2 Шандор В. Спомини. Т. 1: Карпатська Україна: 1939–1945. – Ужгород:
Ґражда, 1996. – С. 339–340.
3 Пушкаш А. Цивилизация или варварство… – С. 273.
4 Бращайко Ю.М. «Що я видів на Закарпаттю…»: Спогади. – Ужгород:
Ліра, 2009. – С. 44–45.
адресу угорського уряду — зберігаються у Галузевому державному
архіві Служби безпеки України (далі — ГДА СБ України). У справі
містяться також російські переклади, які були зроблені співробіт-
никами управління контррозвідки «СМЕРШ» 4-го Українського
фронту. Перед тим, як перейти до аналізу листів, згадаємо окремі
факти з історії зовнішньополітичних стосунків Карпатської Ук-
раїни та Угорщини у перші дні після початку окупації краю.
Отже, 14 березня 1939 р. о 15-й год. представники угорського
уряду вручили чехословацькому посланцеві в Будапешті Мілошу
Кобру ультиматум. У документі де-юре визнавалося проголошен-
ня незалежності Словаччини. Водночас, посилаючись на події в
Карпатській Україні, угорський уряд вимагав від Чехословаччини
негайно звільнити затриманих угорців, припинити їх переслідуван-
ня, надати повну свободу організації, видати зброю загонам угорсь-
кого самозахисту, протягом 24 годин приступити до евакуації
урядових військ з території Карпатської України та подбати про
збереженість майна угорських підданих. На виконання ультимату-
му відводилося 12 годин.
Під вечір того ж дня Мілош Кобр вручив постійному заступни-
кові міністра іноземних справ Угорщини Ярошеві Верне відповідь
на угорські претензії. Уряд Чехословаччини пообіцяв виконати
більшість пунктів угорського ультиматуму (у тому числі звільнення
інтернованих угорців, забезпечення свободи і збереження майна,
виведення урядових військ), однак відмовився озброювати загони
угорської самооборони, посилаючись на закон Карпатської Украї-
ни, згідно з яким право на зброю мали тільки армія та органи
безпеки. У відповідь угорський уряд заявив, що якщо влада Кар-
патської України не може захистити угорське населення на своїй
території, то про це подбає сама Угорщина1.
О 19-й год. все того ж 14 березня 1939 р. угорський військо-
вий представник у Празі барон Вімсперґ вручив представникові
Карпатської України В. Шандору ультиматум, в якому вимагалося:
1) звільнити угорців, що були інтерновані в Карпатській Україні (Ру-
тенії);
2) припинити переслідування угорців у Карпатській Україні та не за-
бороняти їм вільно організовуватися;
3) видати зброю місцевій угорській гвардії;
1 Пушкаш А. Цивилизация или варварство. Закарпатье 1918–1945. –
М.: Европа, 2006. – С. 271.
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України ... 5352 Олександр Пагіря
нання Карпатської України до Угорщини. Далі нагадувалася істо-
рія місії карпатоукраїнської делегації до Будапешта. На виконання
ішення уряду 16 березня 1939 р. вона виїхали в напрямку на
Нодьселлеж, маючи намір перетнути кордон у районі села Ракас,
але через сильний обстріл з угорського боку члени місії змушені
були повернутися назад і змогли перейти кордон у районі Тячева7.
Більш детально поїздку карпатоукраїнської державної делегації
до Будапешта описав її голова Ю. Бращайко у спогадах 1946 р.:
«15.03. в 10 годин рушився їхати на Севлюш до Будапешта, надію-
чись, що перепустять делегацію через фронт. Но се не вдалося, бо
мадярське військо стріляло на авто так, що я мусив вернутися і про-
бувати перейти через Тячево»8.
Однак у Тячеві, який уже був під контролем угорської народної
ради, Ю. Бращайка, як січовика, заарештувала місцева угорська
поліція. Після розмови, у ході якої з’ясувалося, що в машині їдуть
члени урядової делегації Карпатської України на переговори до
Будапешта, його було звільнено надано дозвіл на проїзд до кордону.
Опинившись на території Румунії, члени карпатоукраїнської місії
зупинилися в м. Сиґоті, де змушені були цілий день чекати офіцій-
ного дозволу румунського уряду на проїзд територією цієї країни
до Угорщини9.
Нарешті 17 березня 1939 р. о 18-й год. карпатоукраїнська деле-
гація прибула до Будапешта і відразу направилася до міністерст-
ва закордонних справ Угорщини. Тут її зустрів один із найнижчих
співробітників — помічник секретаря міністра Елемар Уйпетері,
який узагалі не був ознайомлений із деталями переговорів і пого-
дився провести розмову з українськими представниками лише як
приватна особа10. На звернення українських переговорників він
оголосив, що міністр закордонних справ занедужав, а з приводу
проблеми Карпатської України необхідно звернутися до держав-
ного секретаря з питань національних меншин при угорському
уряді доктора Тібора Патакі. Натомість останній узагалі відмо-
вився прийняти членів делегації Карпатської України, заявив-
ши, що він не може це зробити з огляду на окупацію угорськими
7 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 928, т. 2, арк. 11.
8 Бращайко Ю.М. «Що я видів на Закарпаттю…». – С. 45.
9 Там само. – С.45–46.
10 Пушкаш А. Цивилизация или варварство… – С. 293.
Угорщини для проведення офіційних переговорів з урядом цієї
країни щодо припинення бойових дій та визначення державної
належності Карпатської України. Мета місії цілком узгоджувала-
ся з політичною позицією президента А. Волошина та уряду Кар-
патської України стосовно угорсько-українського міждержавного
конфлікту.
Перший лист членів урядової делегації на адресу угорського
прем’єр-міністра графа Пала Телекі був написаний 19 березня
1939 р. Автори документа повідомляли голову уряду Угорщини,
що вони є членами української делегації, уповноваженої на засідан-
ні уряду Карпатської України, яке відбулося після сесії сойму 15
березня 1939 р. у м. Хусті, на проведення офіційних переговорів з
угорським урядом про умови приєднання Карпатської України до
Угорщини. У ньому зазначалося, що
«уряд Карпатської України визнає, що територія Закарпаття у силу
історичних, геополітичних та господарських обставин належала до
Угорщини і що корінне українсько-русинське населення отримає га-
рантію на життя, якщо йому нададуть територіальну автономію лише
в межах Угорської держави»5.
Від імені уряду Карпатської України члени делегації заявля-
ли, що
«територія краю і корінне українсько-русинське населення просить
таку автономію, яка поважає існуючий стан у Закарпатській Україні
для того, щоб ця національність збереглася у межах угорської дер-
жави, проявила свою культурність в області літературної мови, адмі-
ністрації, релігії, шкіл, господарства та юриспруденції»6.
У листі українські представники просили угорського прем’єр-
міністра графа Пала Телекі врахувати вимоги уряду Карпатської
України та передати це питання на обговорення угорського коро-
лівського уряду.
У листі від 26 травня 1939 р., написаному членами української
делегації на адресу угорського прем’єра перед від’їздом із Будапеш-
та, так і не дочекавшись відповіді від угорського керівництва, ук-
раїнські представники знову зазначали, що вони 15 березня 1939 р.
о 21-й год. вповноважені урядом Карпатської України на ведення
переговорів з угорським королівським урядом із приводу приєд-
5 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 928, т. 2, арк. 29.
6 Там само, арк. 30.
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України ... 5554 Олександр Пагіря
уряду Карпатської України. Якщо б ця заява була прийнята, то не
помер би жоден гонвед і жоден солдат Карпатської України, а ре-
зультатом було б отримання Угорщиною Закарпаття без крові; у
дійсності ж Угорщина отримала Карпатську Україну ціною крові;
організація управління та юриспруденції була б вирішена одним
кроком в інтересах обох сторін і не почалася б довготривала бо-
ротьба, кінець якої сьогодні ніхто не бачить»13 .
Для вирішення питання надання автономії Карпатській Ук-
раїні у складі Угорщини члени української делегації підготували
заяву №30, в якій виклали свої вимоги. Однак вони так і не отри-
мали ані письмової, ані навіть усної відповіді угорської сторони,
окрім запевнення окремих представників військових кіл Угор-
щини про можливість звільнення заарештованих вояків Карпатсь-
кої Січі14.
29 березня 1939 р. в Будапешті нарешті відбулися переговори
між Тібором Патакі та членами карпатоукраїнської урядової деле-
гації на чолі з Ю. Бращайком. Т. Патакі поінформував співроз-
мовників «про свої враження від поїздки Підкарпаттям», яку він
здійснив напередодні. Після цього він ознайомив українських
представників із рішенням угорського уряду про надання Авґусти-
нові Волошину права вільного пересування територією Угорщини.
Ю. Бращайко повідомив Тібору Патакі адресу перебування
А. Волошина — греко-католицька семінарія у м. Заґребі. Патакі
додав, що поки все не вгамується, потрібно, щоб А. Волошин осе-
лився у передмісті Будапешта, а потім на певний час перебрався у
свій маєток. Ю. Бращайко пообіцяв написати йому про запрошення
угорського уряду. Тим більше, що у Будапешті проживали близькі
родичі А. Волошина.
Потім Ю. Бращайко попросив угорського державного секретаря
відновити на посаді головного лікаря Ужгородської лікарні М. До-
линая, який його супроводжував. Тут він також додав, що остан-
ній переїхав з Ужгорода до Хуста на прохання А. Волошина для
того, щоб там побудувати лікарню. Однак це прохання не було
задоволене15.
Не досягши успіху в переговорах із державним секретарем
Тібором Патакі, уповноважені представники уряду Карпатської
13 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 928, т. 2, арк. 13–14.
14 Там само, арк. 14.
15 Пушкаш А. Цивилизация или варварство… – С. 296.
військами території Закарпаття. Він лише погодився розглянути
звернення членів делегації, але суто як громадян Карпатської
України, і передати його угорському королівському урядові. Ук-
раїнським представникам було запропоновано викласти прохання
у письмовому вигляді з відповідною аргументацією.
Під час спілкування обговорювалося також питання автономії
Закарпаття у складі Угорщини. Було запропоновано, щоб делегати
розробили відповідну заяву. Члени української місії підготували
документ про розмір території Карпатської України, її автономію,
організацію уряду та парламенту, який 26 березня 1939 р. було
передано державному секретареві докторові Тібору Патакі11.
Не дочекавшись відповіді міністерства закордонних справ,
уповноважені уряду Карпатської України у листі до прем’єр-мі-
ністра Угорщини коротко виклали недовгу історію дипломатичних
стосунків між урядом Карпатської України й Угорщиною напере-
додні та в перші дні окупації краю. У ній зазначалося, що угорські
війська перейшли кордон Карпатської України ще 13 березня
1939 р., а 14 березня уряд Карпатської України отримав ультима-
тивну телеграму від міністра закордонних справ Угорщини. Із
чотирьох пунктів уряд Карпатської України виконав три (окрім
вимоги озброїти громадян угорської національності).
15 березня 1939 р. у другій половині дня міністр закордонних
справ Угорщини надіслав нову телеграму, запропонувавши негайно
і без жодних умов передати всю повноту влади у краї до рук угорсь-
кої адміністрації. Своєю чергою уряд Карпатської України зажа-
дав від угорської сторони негайно припинити бойові дії проти
підрозділів Карпатської Січі. Після цього делегація у складі трьох
осіб прибуде до Будапешта для проведення мирних переговорів з
угорським урядом щодо умов приєднання Закарпаття до Угорщи-
ни. Угорський уряд відмовився видати наказ про припинення
наступу, мотивуючи це рішення технічними причинами. Однак
він погодився прийняти карпатоукраїнську делегацію у складі
трьох осіб у Будапешті з «угорською гостинністю»12 .
У листі зазначалося:
«На нашу думку, великої шкоди принесла та обставина, що
угорський уряд лише з огляду на технічні причини не прийняв заяви
11 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 928, т. 2, арк. 11–12.
12 Там само, арк.12–13.
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України ... 5756 Олександр Пагіря
8) Запросити для проведення офіційних переговорів з питання запро-
вадження у краї автономії д-ра А. Волошина та Ю. Ревая, як пред-
ставників українського напрямку, А. Бродія і С. Фенцика, як пред-
ставників русофільського напрямку, із забезпеченням їм права
затверджувати остаточні тексти законів про автономію Карпатської
України у складі Угорщини.
9) Повернути греко-католицькій церкві в Карпатській Україні її має-
тності та школи16.
Останній лист членів карпатоукраїнської місії в Будапешті
був відправлений на адресу державного секретаря угорського уряду
Тібора Патакі 12 червня 1939 р. У ньому повідомлялося, що уряд
Угорщини нарешті відповів на заяви та листи української деле-
гації і надав дозвіл на повернення на територію Карпатської Ук-
раїни президента А. Волошина —
«ми знаємо про те, що пан доктор Авґустин Волошин, колишній пре-
зидент Закарпато-Української Республіки, зі свого боку, охоче по-
вернувся б на Батьківщину, але в інтересах власного престижу та
культурних, господарських і політичних інтересів свого народу може
повернутися лише тоді, коли королівський уряд Угорщини буде ми-
лостиво виконувати прохання нижчепідписаних, і доктор Волошин
негайно повернеться на Батьківщину»17.
Далі українські представники уточнювали деякі прохання до
угорської сторони. Зокрема, щоб до оголошеної в майбутньому
амністії були додані члени Карпатської Січі та всі українці, заареш-
товані після 15 березня 1939 р. Окремим пунктом йшлося про
скасування військової адміністрації на території Карпатської Ук-
раїни. Українські представники також просили, щоб угорський
уряд письмово підтвердив, що
«бажання розмовляти українською мовою, називати себе українця-
ми-русинами не є злочином, а головне, не є антиугорською анти-
державною діяльністю»18.
Члени делегації вказували, що президент Карпатської України
д-р Авґустин Волошин висловлював прохання, щоб для обговорен-
ня законів про автономію Карпатської України та всіх адміністра-
тивних справ, пов’язаних із краєм, обов’язково запрошувалися
також члени уряду Карпатської України, які є корінними мешкан-
16 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 928, т. 2, арк. 14–19.
17 Там само, арк. 24.
18 Там само, арк. 24–25.
України вирішили узагальнити свої вимоги, виклавши їх у листі
на адресу прем’єр-міністра Угорщини Пала Телекі:
1) Прийняти заяви членів української делегації, передані доктору
Тібору Патакі, які стосуються питання визначення території Карпат-
ської України, організації автономного уряду та парламенту у краї.
2) Дозволити повернутися на попереднє місце роботи закарпатсь-
ким учителям, професорам, адміністративним, фінансовим чинов-
никам, суддям, службовцям судів, працівникам залізниці, пошти,
телеграфу, охорони здоров’я, сільського господарства та іншим
державним службовцям, яким необхідно виплатити гроші без ура-
хування того, народилися вони в Карпатській Україні або пере-
їхали туди після 1 вересня 1918 р. й отримали там державне гро-
мадянство. Члени делегації просили не враховувати попередньої
діяльності карпатоукраїнських чиновників, як під час прийняття їх
на старе місце роботи, так і при нових призначеннях.
3) Розглядати всіх карпатоукраїнців, колишніх чехословацьких грома-
дян, які отримали карпатоукраїнське громадянство з 1 вересня
1918 р. по 15 березня 1939 р., як угорських громадян з автоматич-
ним забезпеченням їм усіх прав та свобод.
4) За санкцією регента М. Горті оголосити, що всі особи, які з 1
вересня 1918 по 15 березня 1939 р. були задіяні в політичній,
господарській або культурній діяльності в Карпатській Україні
(представники українофільського та русофільського напрямків)
не повинні переслідуватися угорською владою, і будь-хто із меш-
канців Закарпаття може вільно повернутися додому з-за кордону
без попередньої перевірки. Уряд Угорщини повинен оголосити
амністію для всіх заарештованих громадян Карпатської України і
не переслідувати їх.
5) Визнати існування в Карпатській Україні українсько-русинської на-
ціональності, української мови, культурні, політичні та господарські
організації українців, дозволити проведення культурної діяльності
українською мовою союзом культури та орденом св. Василія.
6) На представлення уряду Карпатської України проекту автономії
оголосити у парламенті проект закону про введення у парламент
20-ти делегатів від Карпатської України, а саме М. Анталовсько-
го, Е. Бачинського, Г. Бенце, Ю. Бращайка, А. Бродія, М. Долиная,
М. Гулянича, В. Гаджу, П. Хайовича, К. Гоккі, А. Яцину, П. Кошшея,
Ю. Ревая, С. Антоля, А. Волошина, М. Бращайка, С. Клочурака,
Ю. Перевозника, Ф. Ревая, П. Сидора.
7) Припинити в подальшому проведення антиукраїнської пропаганди,
спрямованої проти членів уряду Карпатської України, адміністра-
тивних та державних чиновників, приватних осіб, гарантувати без-
пеку та добробут закарпатським українцям.
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України ... 5958 Олександр Пагіря
угорського уряду голова карпатоукраїнської делегації наприкінці
вересня 1939 р. виїхав до Хуста, де відкрив власну адвокатську
канцелярію, повністю відійшовши від політичного життя22. Таким
чином, делегація уряду Карпатської України в Будапешті припини-
ла свою діяльність.
Зміст листів членів карпатоукраїнської урядової делегації од-
нозначно свідчить, що її діяльність у Будапешті повністю узгоджу-
валася із задумами та планами президента Карпатської України
А. Волошина та членів уряду на чолі з Ю. Реваєм, які емігрували
за кордон. Активність карпатоукраїнської місії спростовує тверд-
ження деяких істориків, що нібито президент і уряд Карпатської
України після проведення сесії сойму та з початком агресії угорської
армії виїхали з краю, покинувши його захисників напризволяще.
Позицію президента та членів уряду Карпатської України щодо
карпатоукраїнсько-угорського міждержавного конфлікту, яка була
викладена в листах членів місії на адресу Пала Телекі, не слід
розцінювати як відступ від прийнятого на засіданні сойму 15 берез-
ня 1939 р. конституційного закону, яким проголошувалося ство-
рення самостійної Карпатоукраїнської Республіки. Таку позицію
радше слід розглядати як тактичний дипломатичний хід, що мав
вимушений характер і був зумовлений фактичною окупацією краю
угорськими військами. Головною метою було відвертання репресій
проти активних учасників державного будівництва у Карпатській
Україні, членів Карпатської Січі та інших осіб, причетних до утверд-
ження паростків української державності на території Закарпаття.
Така позиція також цілком узгоджується з політичними погля-
дами та християнським світоглядом д-ра А. Волошина, який схи-
лявся до політичного компромісу у стосунках з Угорщиною, вис-
тупаючи проти вирішення міждержавних проблем військовим
шляхом та намагаючись запобігти кривавій трагедії Карпатської
України.
Не видавши офіційного наказу про збройну відсіч угорському
наступові президент та уряд Карпатської України через делегатів
у Будапешті намагалися схилити угорський уряд до припинення
наступу, оголошення амністії для всіх заарештованих громадян
Карпатської України та членів Карпатської Січі, надання дозволу
на повернення додому біженців, припинення переслідувань проти
активних учасників українського визвольного руху у Закарпатті,
22 Бращайко Ю.М. «Що я видів на Закарпаттю…». – С. 47.
цями Закарпаття та мають право представляти інтереси населення
регіону.
Автори документа просили угорський уряд припинити переслі-
дування членів ордену св. Василія Великого, повернути конфіс-
коване майно й дозволити його членам повернутися у монастирі.
Останній пункт містив прохання про дозвіл на повернення Авґус-
тина Волошина до Закарпаття, гарантування його життя та при-
ватної власності19. Наприкінці документа відзначалося:
«Ми просимо Вашої протекції в угорського королівського уряду,
щоби вирішити наші прохання в повному обсязі; у цьому випадку
пан Авґустин Волошин повернеться остаточно»20.
Загалом, за даними Ю. Бращайка, члени карпатоукраїнської деле-
гації підготували 78 меморандумів до угорського уряду з різними
проханнями. Серед них, зокрема, проекти законів про територію
Закарпаття, автономію та адміністрацію краю, меморандуми про
становище членів уряду Карпатської України та у справі земельної
реформи, прохання про закриття угорського концтабору в м. Ворю-
лопош, меморандуми про розпуск загонів чорносорочечників партії
С. Фенцика та угорських «терористичних банд» «Сабадчапаток»,
а також про амністію всіх заарештованих українців Закарпаття.
Окрім цього, було надіслано меморандуми, в яких порушувалися
різні справи особистого характеру, зокрема щодо долі окремих
урядовців та посадовців Карпатської України, питання господарсь-
кого, фінансового, сільськогосподарського та культурного харак-
теру. Більшість прохань, звернень, листів та меморандумів так і
залишилися без відповіді з боку угорського уряду21.
На початку липня 1939 р. член української місії Ю. Долинай
виїхав до Праги, а ще раніше Будапешт залишив М. Дутка. Таким
чином, до кінця вересня 1939 р. всю дипломатичну діяльність,
пов’язану із захистом інтересів Закарпаття перед угорським урядом
виконував колишній міністр фінансів та комунікацій Карпатської
України Ю. Бращайко. Невдовзі А. Бродій, який був радником
угорського уряду у справах Закарпаття, висловив протест проти
діяльності Ю. Бращайка. З огляду на безперспективність подаль-
шого перебування в Будапешті та повне ігнорування його з боку
19 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 928, т. 2, арк. 25.
20 Там само, арк. 26.
21 Бращайко Ю.М. «Що я видів на Закарпаттю…». – С. 47.
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України ... 6160 Олександр Пагіря
№ 1
Лист делегації уряду Закарпатської України до
прем’єр-міністра угорського королівського уряду
Пала Телекі про обговорення умов приєднання
Закарпатської України до Угорщини
19 березня 1939 р.
ЛИЧНО
СВЕТЛЕЙШЕМУ ГРАФУ Г-НУ ТЕЛЕКИ ПАЛ,
премьер-министру венгерского королевского правительства.
Будапешт.
Мы, нижеподписавшиеся уполномоченные заседанием прави-
тельства Закарпатской Украины 15.3.39 г. в г. ХУСТ, посланы в
Будапешт к светлейшему графу обсудить условия присоединения
Закарпатской Украины* на основе порученного и наших полномо-
чий, мы подготовили светлейшему графу следующее.
Закарпато-украинское правительство признаёт, что территория,
называемая Закарпатская Украина, в силу исторических, геополи-
тических и хозяйственных обстоятельств принадлежала к Венгрии
и что коренное украино-русинское население получит в наше время
гарантию на жизнь, если ему предоставят территориальную автоно-
мию лишь в пределах Венгерского государства.
Закарпато-Украинское правительство признаёт, что часть на-
селения так называемой Закарпатской Украины в период между
2.9 и 10.9.38 г. высказало желание — как было за несколько столе-
тий до этого, — целиком присоединиться к Венгрии.
Для некоторой части коренного населения Закарпатской
Украины слово украинец было чуждо и не признавалось; они поэ-
тому открыто протестовали против такого названия.
На территорию так называемой Закарпатской Украины наз-
вание «украинец»** в 1918 году и в последующие годы импорти-
ровали, главным образом, солдаты и унтер-офицеры, находившиеся
в течении мировой войны на «русской» Украине.
* Тут і далі підкреслення в документі зроблені сірим олівцем.
** Слова «название “украинец”» дописані олівцем збоку.
офіційного визнання існування в Карпатській Україні української
нації, дотримання мовних та національно-культурних прав місце-
вого населення, і, найголовніше, запровадження політичної автоно-
мії на території краю та формування крайового уряду і парламенту.
Визнаючи факт окупації території Закарпаття угорськими війська-
ми, у результаті чого край став частиною Угорського королівства,
члени уряду Карпатської України намагалися сформулювати умо-
ви, на яких могло здійснюватися співробітництво між ними як
законними представниками місцевого населення та угорським уря-
дом. При цьому вони керувалися інтересами власного народу та
намагалися не допустити масових репресій і мадяризації місцевого
українського населення.
Варто відзначити, що при формуванні пропозицій до угорсь-
кої влади уряд Карпатської України виходив не тільки з інтересів
української політичної течії, перемога якої у краї була засвідчена
результатами виборів 12 лютого 1939 р. і засіданням сойму Кар-
патської України 15 березня 1939 р., але й водночас враховував
інтереси представників русофільства. Незважаючи на те, що останні
дискредитували себе в очах місцевого населення неприхованою
співпрацею з урядами іноземних держав, керівники Карпатської
України рахувалися також з інтересами тієї частини населення
краю, яка підтримувала у Закарпатті русофільство.
Однак правлячі кола Угорщини, натхненні ідеєю відновлення
«тисячолітньої держави св. Іштвана», відкинули всі прохання та
пропозиції української делегації, проігнорувавши навіть сам факт
її прибуття та довготривале перебування у Будапешті. Тим самим,
угорська влада взяла на себе повну відповідальність за наслідки
жорстокого терору проти учасників українського визвольного руху
на території Карпатської України.
* * *
Нижче подаємо три листи членів урядової делегації Карпатсь-
кої України на адресу угорського уряду в їх російському перекла-
ді. Відібрані документи публікуються згідно з археографічними
правилами, мовою оригіналу. Наявні у тексті стилістичні й орфог-
рафічні помилки, що не впливають на зміст документа, виправле-
ні без застережень.
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України ... 6362 Олександр Пагіря
№ 2
Лист делегації уряду Закарпатської України до
прем’єр-міністра угорського королівського уряду
Пала Телекі про умови приєднання
Закарпатської України до Угорщини
26 травня 1939 р.
ЛИЧНО
СВЕТЛЕЙШЕМУ ГРАФУ ГОСПОДИНУ ТЕЛЕКИ ПАЛ,
премьер-министру венгерского королевского правительства
Будапешт.
Нижеподписавшиеся уполномоченные 15 марта 1939 г. в 9 ча-
сов вечера правительством Закарпатской Украины обсудить с вен-
герским королевским правительством вопрос о присоединении
Закарпатской Украины к Венгрии. Мы хотели выполнить это
поручение и поэтому 16.3. в полдень выехали в направлении
Надьселлеж, желая возможно скорее попасть в Будапешт. Но мы
не могли перейти границу в районе села Ракас, лежавшего в нап-
равлении Надьселлеж из-за стрельбы с венгерской стороны; в силу
этого карпато-украинские солдаты не могли установить контакт с
венгерскими командными кругами, чтобы те прекратили стрель-
бу и дали возможность нам перейти фронт.
В силу этого мы были вынуждены возвратится и перейти гра-
ницу Закарпатской Украины в районе села Течо* и направиться
на автомашине через Румынию в Будапешт, куда мы могли при-
быть лишь 17.3 в 6 часов вечера. Мы немедленно явились в Ми-
нистерство иностранные дел, где, однако, нам заявили, что г-н
министр иностранных дел болен и что по вопросу о Закарпатской
Украине необходимо обретаться к почтенному г-ну государствен-
ному секретарю д-ру ТИБОР Патоки. Поэтому мы обратились к
почтенному г-ну д-ру ТИБОР ПАТОКИ, который, однако, заявил,
что он не может принять нас как представителей правительства
Закарпатской Украины, так как за это время венгерские войска
оккупировали 3акарпатскую Украину; но в интересах народа За-
* Угорська назва Тячева.
От имени правительства Закарпатской Украины мы объявляем,
что эта территория и коренное украино-русинское население просит
такую автономию, которая уважает существующие в Закарпатской
Украине отношения для того, чтобы эта национальность сохрани-
лась в рамках венгерского государства, проявила свою культур-
ность в области литературного языка, администрации, религии,
школ, хозяйства и юриспруденции.
Мы заявляем, что некоторые члены закарпато-украинского
правительства хотели уже со 2.9.38 г. работать во имя установление
связи для взаимопонимания с венгерским королевским правитель-
ством, но они этого не могли осуществить, так как правительство
Закарпатской Украины в этом вопросе не было свободным, и лишь
вечером 15.3.39 г. получило такую возможность, и поэтому немед-
ленно послало своих представителей в Будапешт.
С глубоким почтением мы просим светлейшего графа принять
это послание, и учесть его, и передать на обсуждение венгерскому
королевскому правительству.
Со своей стороны мы заявляем, что мы не противимся божьей
воле и просим венгерское правительство — и в прошлом поддержи-
вающее экономически* население Закарпатской Украины, — чтобы
и в будущем оно оставалось внимательным к украино-русинскому
населению и давало возможность квалифицированным кадрам на-
рода Закарпатской Украины в рамках венгерского государства
продолжать свою службу.
Остаёмся полные уважения к светлейшему господину полные
почтения.
Уполномоченные правительства
Закарпатской Украины.
Будапешт, 19 марта 1939 г.
Перевели: Эрцгеди и ст. л. Залётный.
ГДА СБ України, ф. 13, спр. 928, т. 2, арк. 29–31.
Машинопис. Переклад з угорської.
* Слово «экономически» дописано олівцем зверху.
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України ... 6564 Олександр Пагіря
для того, чтобы послать в Будапешт делегацию из трёх человек,
которые обязаны обсудить условия присоединения к Венгрии.
Венгерское королевское правительство не дало указания пре-
кратить военные действия и сослалось на невозможность сделать
это в [силу] технических причин, но заявило, что делегацию из
трёх человек оно примет с венгерской гостеприимностью.
По нашему мнению, большой вред принесло то обстоятель-
ство, что венгерское королевское правительство лишь из-за тех-
нических причин не приняло заявления правительства Закарпат-
ской Украины. Если бы это заявление было принято, то не умер
бы ни один гонвед и ни один солдат Закарпатской Украины, а
результатом было бы получение Венгрией Закарпатской Украины
без крови; в действительности же Венгрия получила Закарпатскую
Украину ценою крови; организация управления и юриспруденции
была бы разрешена одним ударом в интересах обеих сторон и не
началась бы длительная борьба, конец которой сегодня никто не
видит.
Чтобы вопрос Закарпатской Украины был разрешён гладко в
интересах Закарпатской Украины и Венгрии, нижеподписавшиеся
использовали проведённое в Будапеште время, чтобы изложить в
заявлении № 30 наши просьбы, касающиеся автономии Карпатской
Украины и её территории. Но на это мы не получили ни устного,
ни письменного принципиального ответа, исключая удовлетворе-
ние нашей просьбы со стороны армии отпускать безнаказанно
домой скрывающихся в горах русинских и украинских солдат и
членов организации «Сич», если последние сдадут оружие.
Мы видели благонамеренного почтенного д-ра ПАТОКИ ТИБОР*,
который в некоторых случаях помогал нашим товарищам, но,
само собой разумеется, что принципиального решения он сам дать
не мог. Поэтому мы считаем полезным суммировать наши прин-
ципиальные точки зрения для светлейшего господина, и надеем-
ся, что это явится предметом обдумывания.
1. Венгерское королевское правительство должно принять наши
законные заявления, переданные почтенному господину доктору
ПАТОКИ ТИБОР**, касающиеся вопросов территории Закарпатской
Украины, автономии и организации правительства и парламента.
* Так у документі.
** Так у документі.
карпатской Украины принимает нашу словесную просьбу, как
просьбу граждан Закарпатской Украины, и передает её венгерс-
кому королевскому правительству.
Вскоре затем нам предложили изложить нашу просьбу пись-
менно с соответствующей аргументацией. В ходе переговоров об-
суждался также вопрос автономии и поэтому нам предложили
разработать заявления, касающиеся этого вопроса. Мы подготовили
эти заявления (а именно: заявления о размере территории Закар-
патской Украины, об автономии, организации правительства и
парламента) и 26.3.39 г. передали в руки почтенного г-на д-ра
ПАТОКИ ТИБОР*.
Перед отъездом из Будапешта мы считаем полезным обратиться
непосредственно к светлейшему господину, как к главе прави-
тельства, и вкратце повторить, что происходило до сих пор.
Действительно, венгерские войска перешли границу Закар-
патской Украины ещё 13.3.39 г. Действительно также, что
14.3.39 г. правительство Закарпатской Украина получило телег-
рамму г-на министра иностранных дел венгерского королевского
правительства; из 4-х пунктов телеграммы правительством Закар-
патской Украины были немедленно выполнены 3 пункта и лишь
одно требование — вооружить граждан венгерской национально-
сти в Закарпатской Украине, выполнено не было. Несогласие с
этим требованием имело место потому, что правительство Закар-
патской Украины в интересах соблюдения общего порядка не могло
вооружать какие-либо национальности. Но, кажется, что подоб-
ную телеграмму получило также командование чешской армии
Закарпатской Украины, так как чешские солдаты вооружали граж-
дан венгерской национальности; это признавали сами граждане
венгерской национальности, а также видели своими глазами ниже-
подписавшиеся. Например, в сёлах: Буштягазо** , Течо и т.п.
После обеда 15.3.39 г. г-н министр иностранных дел венгерского
королевского правительства прислал новую телеграмму, в которой
предложил немедленно и без всяких условий передать власть. На
это правительство Закарпатской Украины дало немедленные ответ,
в котором предлагало сейчас же прекратить военные действия,
* Так у документі.
** Угорська назва села Буштино Тячівського району.
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України ... 6766 Олександр Пагіря
и сенатор, б[ывший] министр, проживает в [г.] Хуст; 3) БЕНЦЕ
Георг, владелец мелкого предприятия, член делегации Закарпатс-
кой Украины, проживает в [г.] Хуст; 4) д-р БРАЩАЙКО Дюла,
адвокат, б[ывший] министр, президент просветительного культур-
ного совета, проживает в [г.] Хуст, 5) БРОДЫ Эндре, депутат парла-
мента, б[ывший] премьер-министр, проживает в Ужгороде; 6) д-р
ДОЛИНАЙ Миклош, главный врач больницы, член провинциальной
Рады Закарпатской Украины, проживает в Ужгороде; 7) ГУЯНИЧ
Михай*, школьный инспектор, член провинциальной Рады Закар-
патской Украины, проживает в [г.] Хуст; 8) ГАДЖА Василь, крес-
тьянин, член провинциальной Рады Закарпатской Украины, живёт
в селе Альшошеллисе; 9) ХАЙОВИЧ Пётр, фабрикант, промышлен-
ник, главный секретарь русской национальной Рады, проживает
в Мукачево; 10) ГОККИ Карой, депутат парламента, профессор,
проживает в Нодьселлеж; 11) ЯЦИНА Андреш, чиновник кассы
помощи больным, член провинциальной Рады Закарпатской Ук-
раины, проживает в [г.] Хуст; 12) д-р КОШШЕЙ Пал, чиновник
административного совета, депутат парламента, проживает в Буш-
тягаза; 13) РИВОЙ Дола**, профессор средней школы, депутат парла-
мента, б[ывший] министр, проживает в [г.] Хуст, 14) д-р СТЕПАН
АНАТОЛЬ***, адвокат, член делегации Закарпатской Украины, про-
живает в [г.] Рахов; 15) д-р ВОЛОШИН Агаштон****, б[ывший] депу-
тат парламента, директор педагогического института, б[ывший]
премьер-министр, президент дирекции Подкарпатского банка, про-
живает в [г.] Хуст; 16) д-р БРАЩАЙКО Михай, президент «Школьна
матица»; 17) КЛОЧУРАК Иштван, б[ывший] министр; 18) ПЕРЕВОЗ-
НИК Георг, б[ывший] министр; 19) РЕВАЙ Фёдор, б[ывший] член
делегации Закарпатской Украины; 20) СИДОР ПАЛ член делегации
Закарпатской Украины. Вышепоименованные лица рекомендуются
потому, что это бывшие министры, депутаты парламента, сенаторы,
члены провинциальной Рады и делегации Закарпатской Украины;
они являются ведущими личностями в политической, культурной
и хозяйственной жизни и могут представлять Закарпатскую Украи-
ну в венгерском парламенте.
* Так у документі.
** Так у документі.
*** Так у документі.
**** Так у документі.
2. Венгерское королевское правительство должно принять
просьбу о возвращении на старое место работы всех закарпато-
украинских учителей, профессоров, административных, финансо-
вых чиновников, судей и служащих судов, служащих железных
дорог, почты, телеграфа, здравоохранение, сельского хозяйства и
прочих государственных служащих, которым надлежит выпла-
тить деньги без учёта того, родились ли эти чиновники в Закарпат-
ской Украине или переехали туда после 1.9.1918 г. и получили
там государственное гражданство. Мы просим не учитывать прош-
лой деятельности закарпато-украинских чиновников, как при при-
нятии их на старое место работы, так и при новых назначениях.
3. Венгерское королевское правительство правительства рас-
сматривает всех закарпато-украинцев, бывших чехословацких грн,
которые получили закарпато-украинское гражданство с 1.9.1918
по 15.3.1939 г., как венгерских граждан.
4. Венгерское королевское правительство объявляет о подтвер-
ждении светлейшего регента — или в форме амнистии, или в
другой форме, — что всякая политическая, хозяйственная или
культурная деятельность с 1.9.1918 г. по 15.3.1939 г. (как в нап-
равлении закарпато-украинском, так и великорусском) не будет
преследоваться, и поэтому всякий может вернуться домой из-за
границы без проверки его прошлой деятельности. В силу этого
должны быть освобождены все заключённые в тюрьмах, в концла-
герях; не должно возбуждаться процессов по вышеуказанной дея-
тельности. Караться должны обычные преступления.
5. Венгерское королевское правительство признаёт в Закарпат-
ской Украине украино-русинскую национальность, название на-
циональности, язык, культурные, политические и хозяйственные
организации, разрешает дальнейшую деятельность на украино-
русинском языке союза культуры, церковной организации СЕНТ-
БАЗИЛ (для мужчин и женщин).
6. Венгерское королевское правительство до предоставления
Закарпатской Украине автономии объявляет в парламенте проект
закона о введении в парламент 20 делегатов от Закарпатской Ук-
раины: 1) АНТОЛОВСКИЙ Н*., школьный инспектор в с. Сойва, пре-
зидент организации ДУХНОВИЧ; 2) Д-р БАЧИНСКИЙ Эден, судья
* Так у документі.
Невідомі листи делегації уряду Карпатської України ... 6968 Олександр Пагіря
№ 3
Лист делегації уряду Закарпатської України до
секретаря угорського королівського уряду
Тібора Патакі про умови повернення президента
Авґустина Волошина у Закарпатську Україну*
12 червня 1939 р.
ПОЧТЕННЕЙШЕМУ ДОКТОРУ ПАТОКИ ТИБАР**,
г-ну секретарю венгерского королевского правительства.
Б У Д А П Е Ш Т
Высочайшее королевское правительство Венгрии смилости-
вилось известить нас о том, что оно не препятствует возвращению
главы правительства Закарпатской Украины, впоследствии пре-
зидента Закарпатской Украины доктора ВОЛОШИНА Агоштон на
родину.
Мы знаем о том, что господин доктор ВОЛОШИН Агоштон,
б[ывший] президент Закарпато-Украинской Республики, со своей
стороны также охотнее вернулся бы на родину, но в интересах
собственного престижа и в культурных, хозяйственных и полити-
ческих интересах своего народа может вернуться лишь тогда, когда
высочайшее королевское правительство Венгрии будет [готово]
милостиво исполнить просьбу нижеподписавшихся, а доктор ВО-
ЛОШИН немедленно вернётся на родину.
1. Неоднократно мы просили объявить амнистию или сделать
подобное заявление за подписью светлейшего регента, чтобы эта
анистия распространялась на граждан, оставшихся внутри стра-
ны, а также эмигрировавших за границу, и чтобы все могли сво-
бодно вернуться на родину и по возможности получить работу на
старом месте. В этой амнистии мы просим ясно указать о распро-
странении её и на членов так называемой «Сич» гвардии.
* На перекладі документа підпис начальника управління контррозвідки
«СМЕРШ» 4-го Українського фронту генерал-лейтенанта М. Ковальчу-
ка і дата – 9.02.1945.
** Так у документі.
7. Венгерское королевское правительство должно положить ко-
нец беспочвенней клевете и натравливанию против украинской
национальности, бывшего украинского правительства в Закарпат-
ской Украине, отдельных членов б[ывшего] правительства, отдель-
ных административных чиновников и других государственных
служащих, а также против частных лиц в прессе — в Ужгороде
(главным образом газета «КАРПАТЫ МАДЬЯР ГИРЛОП»), МУКАЧЕ-
ВО и везде в Закарпатской Украине, ибо это ведёт к излишнему
замучиванию «воды в колодце». Одновременно правительство даст
строгий приказ властям в Ужгороде гарантировать жизнь я благо-
состояние украино-русинов.
8. Венгерское королевское правительство приглашает для пере-
говоров по вопросу автономии и связанным с ней вопросам господ
доктора ВОЛОШИНА Агоштон, РЕВОЙ Дюла, д-ра БРАЩАЙКО Дюла
с таким расчётом, чтобы со стороны великорусской партии БРОДЫ
Эндре и д-ра ФЕНЦИГ Иштван* было бы такое же количество пред-
ставителей, имеющих право утверждать окончательный текст
проектов законов об автономии и прочих и могущих перенять в
руки власть в Закарпатской Украине.
9. Венгерское королевское правительство передаёт обратно цер-
кви б[ывшую] греко-католическую школу, которая была передана
государству чехословацким правительством с 1918 по 1938 г.
Это заявление мы делаем лишь в интересах украино-русинов
в Венгрии и Закарпатской Украине. Надеемся, что светлейший
господин даст положительный ответ, с тем, чтобы вопрос консоли-
дации в Закарпатской Украине шагнул далеко вперёд, чтобы всё
было решено спокойно и могла быть начала созидательная работа.
Остаёмся полные уважения к светлейшему господину
Будапешт, 26 мая 1939 года.
Полные почтения:
Перевели: Эрцгеди и ст. л. Залётный.
ГДА СБ України, ф. 13, спр. 928, т. 2, арк. 11–19.
Машинопис. Переклад з угорської.
* Так у документі.
70 Олександр Пагіря
З ІСТОРІЇ СПЕЦСЛУЖБ
Рустем Хаяли
(Киев)
Репрессивная политика советского государства
в отношении крымских татар (1921–1941 гг.)
Khayaly R. Repressive politics of Soviet state toward Crimean Tatars
(1921–1941).
The article dedicated to the analysis of repressive politics of higher
state authority of the USSR toward Crimean Tatars in 1921–1941.
На протяжении многих десятилетий история крымских татар
в советской историографии игнорировалась. Ситуация изменилась
после распада СССР. Усилиями историков в научный оборот вве-
дён большой комплекс источников, опубликованы сборники доку-
ментов, выполнены исследования по многим ранее неизвестным
проблемам крымскотатарской истории. В то же время репрессив-
ная политика советского государства в отношении крымских татар
в 1920–1930-е гг. пока ещё не получила должного освещения в
исторической науке.
В период «хрущёвской оттепели» историки впервые упомянули
о репрессиях против крымских татар в контексте осуждения культа
личности Сталина1. Однако объективной оценки государственной
1 Надинский П.Н. Борьба Крымской парторганизации за восстановление
народного хозяйства (1921–1925 гг.) // Борьба большевиков за упрочение
советской власти, восстановление и развитие народного хозяйства Кры-
ма. – Симферополь: Крымиздат, 1958. – С. 123–155; Кулипанова В.И.,
Твердохлебова А.В. Партийные организации Крыма в борьбе за индустри-
ализацию // Там же. – С. 156–199; Хазанов Г.И. Партийная организация
Крыма в борьбе за победу колхозного строя // Там же. – С. 200–240;
Сёмин А.С. Крымская партийная организация в годы завершения ре-
конструкции народного хозяйства и победы социализма в СССР (1933–
1937 гг.) // Там же. – С. 241–281; Первомайский А.И. Борьба за единство
2. Одновременно с амнистией мы просим освободить из тюрем
и концлагерей всех арестованных после 15.3.39 года украино-ру-
синов.
3. Мы просим немедленно ликвидировать военную администра-
цию на территории Закарпатской Украины.
4. Кроме того, мы просим венгерское королевское правитель-
ство письменно заявить о том, что желание говорить и разговор
на украино-русинском языке, называть себя украино-русинами
не является преступлением, а главное не является противовенгер-
ской антигосударственной деятельностью и значит употребление
этого названия разрешено.
5. Господин доктор ВОЛОШИН Агоштон, б[ывший] президент
Закарпатской Украины, просит, чтобы для обсуждения законов
об автономии и всех административных дел приглашались такие
члены бывшего закарпато-украинского правительства, которые
являются коренными гражданами Закарпатской Украины.
6. Далее мы просим венгерское королевское правительство, что-
бы все члены организации СЕНТ-БАЗИЛ (мужчины и женщины),
находящиеся в Закарпатской Украине, могли вернуться в свои
монастыри и что ни их личности, ни их собственность не будут
затронуты. Положение остаётся таким, каким было до 15.3.39 г.
7. Далее мы просим при возвращении господина д-ра ВОЛО-
ШИН Агоштон сохранить его жизнь и собственность.
Мы просим Вашей протекции у венгерского королевского пра-
вительства, чтобы разрешить наши просьбы в полном объёме; в
этом случае г-н ВОЛОШИН Агоштон вернётся совершенно опреде-
лённо.
Остаёмся полные уважения
полные почтения:
Будапешт, 12 июня 1939 г.
Перевели: Эрцгеди и ст. л. Залётный.
ГДА СБ України, ф. 13, спр. 928, т. 2, арк. 24–26.
Машинопис. Переклад з угорської.
|