Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.)
The author investigated the process of creation of subject collection of archival documents of Branch State Archive of Security Service of Ukraine about the struggle of State Security of the USSR against OUN–UPA. The prospectuses of textbooks for staff of KGB of the USSR were published.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41214 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) / О. Іщук // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 1 (32). — С. 87-119. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-41214 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-412142013-02-17T03:02:30Z Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) Іщук, О. З історії спецслужб The author investigated the process of creation of subject collection of archival documents of Branch State Archive of Security Service of Ukraine about the struggle of State Security of the USSR against OUN–UPA. The prospectuses of textbooks for staff of KGB of the USSR were published. 2009 Article Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) / О. Іщук // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 1 (32). — С. 87-119. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41214 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії спецслужб З історії спецслужб |
| spellingShingle |
З історії спецслужб З історії спецслужб Іщук, О. Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description |
The author investigated the process of creation of subject collection of archival documents of Branch State Archive of Security Service of Ukraine about the struggle of State Security of the USSR against OUN–UPA. The prospectuses of textbooks for staff of KGB of the USSR were published. |
| format |
Article |
| author |
Іщук, О. |
| author_facet |
Іщук, О. |
| author_sort |
Іщук, О. |
| title |
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) |
| title_short |
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) |
| title_full |
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) |
| title_fullStr |
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) |
| title_sort |
узагальнення органами кдб урср досвіду боротьби з підпіллям оун та упа: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
З історії спецслужб |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41214 |
| citation_txt |
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА: до створення відомчої тематичної колекції архівних документів (1959–1964 рр.) / О. Іщук // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 1 (32). — С. 87-119. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| work_keys_str_mv |
AT íŝuko uzagalʹnennâorganamikdbursrdosvíduborotʹbizpídpíllâmountaupadostvorennâvídomčoítematičnoíkolekcííarhívnihdokumentív19591964rr |
| first_indexed |
2025-07-03T23:29:14Z |
| last_indexed |
2025-07-03T23:29:14Z |
| _version_ |
1836670365376446464 |
| fulltext |
86 Рустем Хаяли 87
Олександр Іщук
(Київ)
Узагальнення органами КДБ УРСР
досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА:
до створення відомчої тематичної колекції
архівних документів (1959–1964 рр.)
Ishchuk O. The generalization of struggle experience against OUN–
UPA underground by KGB of Soviet Ukraine: dedicated to the
creation of subject collection of archival documents (1959–1964).
The author investigated the process of creation of subject collec-
tion of archival documents of Branch State Archive of Security
Service of Ukraine about the struggle of State Security of the
USSR against OUN–UPA. The prospectuses of textbooks for
staff of KGB of the USSR were published.
У Галузевому державному архіві Служби безпеки України (да-
лі — ГДА СБ України) зберігається одна з найбільших колекцій
документів з історії Організації українських націоналістів (ОУН)
та Української повстанської армії (УПА). Це десятки тисяч архів-
них кримінальних справ на реабілітованих та нереабілітованих
підпільників ОУН і УПА, вилучені матеріали підпілля, статистичні
дані щодо наслідків протистояння між ОУН та УПА і радвладою,
особові справи на співробітників радянських каральних органів,
які брали участь у боротьбі з підпіллям, матеріали таємного діло-
водства органів безпеки (доповідні записки, спеціальні повідомлен-
ня, рапорти, довідки і т.п.), тисячі фотографій, агентурні справи
з матеріалами оперативної розробки підпілля, службові посібники
КДБ УРСР та КДБ СРСР з узагальненням досвіду боротьби проти
українського визвольного руху тощо.
Значна частина оригіналів документів ОУН та УПА і радянсь-
ких каральних органів зберігається у справі № 372 (103 томи) під
назвою «Збірник документів про структуру та характер антирадян-
ської діяльності “Організації українських націоналістів — ОУН”
та “Української повстанської армії — УПА”; про методи та захо-
ди агентурно-оперативної роботи органів державної безпеки Ук-
раїни з ліквідації організованого підпілля ОУН і озброєних банд
УПА на території республіки в період 1944–1954 рр.» та у додат-
Они использовали существовавшую в Крыму систему духовного
управления для поддержки связи между членами организации в
различных районах полуострова.
Ячейки организации действовали в большинстве районов
КрымАССР. Во главе их стояли районные кадии, объединявшие
мулл, а те, в свою очередь, — верующих и враждебно настроенных
по отношению к советской власти лиц. В ходе судебного процесса
участников организации «изобличили» во вредительстве, дивер-
сиях, антисоветской агитации, использовании националистичес-
кой и религиозной пропаганды, сборе сведений для турецкой и
японской разведок. Меры наказания оказались крайне суровыми,
большинство подсудимых были расстреляны. В результате на
Крымском полуострове перестала существовать система мусульман-
ских служителей культа.
Создав разветвлённую агентурно-осведомительную сеть, органы
НКВД жестоко преследовали лиц, которые втайне придерживались
религиозных обычаев и обрядов. Так, 10 февраля 1938 г. Биюкон-
ларским РО НКВД был арестован житель деревни Бай-Когенлы
Умер Эльмиев. Ему инкриминировалось проведение у себя на дому
нелегальных «сборищ» для читки Корана. 14 февраля 1938 г. судебная
тройка НКВД КрымАССР приговорила У. Эльмиева к расстрелу52.
К указанным выше фактам добавим, что накануне Второй миро-
вой войны в Крыму репрессировали значительное количество видных
государственные и партийные деятелей из числа крымских татар.
Среди них председатели ЦИК (В. Ибраимов, М. Кубаев, И. Тархан)
и СНК (Осман Абдул Гани, Дерен Айерлы, А. Самединов) Кры-
мАССР, руководители республиканских Наркомпроса (Н. Мухит-
динов, У. Балич, М. Недим, Р. Александрович), Наркомюста (А. На-
гаев), Наркомздрава (Х. Чапчахчи, О. Измайлов, Ребия Бекирова53
(умерла во время следствия)), Наркомфина (А. Озенбашлы) и др.
Таким образом, накануне Второй мировой войны репрессивная
политика советского государства, инициированная высшим поли-
тическим руководством СССР, заложила глубокое недовольство и
противостояние между крымскотатарским социумом и государ-
ством. Репрессии против крымскотатарского народа 1921–1941 гг.
стали жестокой прелюдией к его массовой депортации в мае 1944 г.
52 Там же, ф. Р.4808, оп. 1, д. 010714, т. 3, л. 27.
53 Урсу Д. Деятели крымскотатарской культуры (1921–1944 гг.): Биб.
словарь. – С. 56.
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 8988 Олександр Іщук
ОУН та УПА в Україні3. У справі підшиті різнопланові документи:
вказівки, плани та звіти про виконану роботу, робочі записи, чер-
нетки. У документах вказувалися керівники та виконавці. На
обкладинці зазначено, що справа була розпочата 2 січня 1960 р.,
а завершена 31 грудня 1963 р. Проте тут зберігаються документи,
датовані і до 1960 р., і після 1963 р. Саме ця справа містить дос-
татньо повні відомості щодо процесу формування архівних справ
№ 372, № 376 та № 398 — колекції документів з історії ОУН та УПА.
Як свідчать матеріали, 28 серпня 1959 р. голова КДБ УРСР
Віталій Нікітченко провів нараду щодо узагальнення досвіду бо-
ротьби чекістів із підпіллям ОУН та УПА й наказав підготувати
відповідний збірник. Ці документи мали стати навчальним матеріа-
лом для молодих співробітників в отриманні навичок агентурно-
оперативної роботи. Учасникам наради запропонували до 20 ве-
ресня подати свої міркування щодо виконання даного завдання4.
Список учасників наради та її стенограма, на жаль, не виявле-
ні. Тоді б можна було дізнатися про ініціатора підготовки такого
збірника. За дотичними документами виявлено, що на нараді були
присутні голова КДБ УРСР В. Нікітченко, заступник начальника
4-го управління КДБ УРСР підполковник М. Зубатенко, заступник
начальника 1-го відділу 4-го управління КДБ УРСР майор Іпатов.
Саме до них надсилалися пропозиції. Достовірної інформації про
участь у нараді інших чекістів поки що не виявлено (цілком мож-
ливо, що і деякі автори пропозицій брали в ній участь, зокрема
визнані у КДБ УРСР авторитети, такі, як колишній начальник
УКДБ по Станіславській області А. Костенко та його заступник
Нечаєв). Таким чином, ініціювали та підтримували цю роботу
діючі й колишні керівники КДБ УРСР. Зі співробітників КДБ
УРСР було створено спеціальну групу, яка збирала та впорядко-
вувала документи. В їх виявленні активну участь брали досвідче-
ні співробітники Павленко, Махов, Кирпиченко, Григор’єв та ін.
На жаль, окрім пропозицій чекістів, у матеріалах ГДА СБ
України не виявлено матеріалів (стенограми або інші робочі доку-
менти) про безпосереднє обговорення чи дискусії щодо формування
справ № 372, № 376 і № 398 із фонду 13. На документах залишили-
ся лише помітки підполковника Махова на надісланих з обласних
управлінь КДБ списках матеріалів, де відзначено, в які томи справи
3 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, 315 арк.
4 Там само, арк. 1.
ках до неї — справах № 376 (88 томів) та № 398 (51 том)1 з фонду
№ 13 ГДА СБ України (колекція друкованих видань). У справах
містяться оригінали та копії документів щодо українського виз-
вольного руху та оперативно-розшукової діяльності радянських
каральних органів у 1944–1954 рр. Дослідники історії українського
визвольного руху 1940–1950-х рр. активно розробляють матеріали
цих справ.
Передісторія створення вказаного збірника документів типова.
У другій половині 1950-х рр. почала зароджуватися чергова хвиля
боротьби за незалежність України, яка мала відмінні від поперед-
ньої форми та методи2. Тож головною метою створення такого
документального збірника стало узагальнення досвіду боротьби з
«українським буржуазним націоналістичним підпіллям», зокрема
з ОУН та УПА.
На початку 1960-х рр. у центральному апараті КДБ УРСР та
обласних управліннях усе ще служило чимало чекістів, які протя-
гом 1944–1955 рр. брали активну участь у боротьбі з підпіллям
ОУН та УПА. Слід відзначити, що радянська державна машина
морально та матеріально заохочувала відданих їй людей. Більшість
учасників боротьби з українським визвольним рухом неодноразово
відзначалися державними нагородами, відомчими відзнаками.
Згодом, за вказівкою з Москви, було здійснене перерахування
вислуги років чекістам — учасникам бойових дій, унаслідок чого
суттєво збільшилися пенсії. Зокрема, один день в операціях проти
підпілля рахувався за три дні. Тож певним стимулом у формуван-
ні подібного збірника стали амбіції співробітників, які таким чином
намагалися залишитися в історії органів державної безпеки СРСР.
У ГДА СБ України збереглося листування щодо вирішення
питання про узагальнення досвіду боротьби чекістів проти підпілля
1 Кількість томів у справах вказана станом на початок 2009 р. На момент
створення справа № 372 нараховувала 99 томів (том № 99 — опис),
справа № 376 — 86 томів (томи № 85 і № 86 – описи), справа № 398 –
42 томи (том № 42 — опис). Частина томів справ № 372 і № 398 досі не
видаються дослідникам, оскільки містять конфіденційну інформацію —
справжні імена радянських агентів та матеріали про їхню діяльність.
Нині ГДА СБ України займається розсекреченням вказаних документів,
після чого вони будуть доступні громадськості.
2 Див.: Бажан О.Г., Данилюк Ю.З. Опозиція в Україні (друга половина
50-х – 80-ті рр. XX ст.) / НАН України. Інститут історії України. – К.:
Рідний край, 2000. – 616 с. та ін.
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 9190 Олександр Іщук
8. Колишній заступник начальника 4-го відділу УКДБ по Львівсь-
кій області полковник Данилов;
9. Колишній заступник начальника управління боротьби з банди-
тизмом НКДБ УРСР підполковник Задоя;
10. Начальник УКДБ по Хмельницькій області полковник Руденко;
11. Заступник начальника УКДБ по Станіславській області підпол-
ковник Нечаєв;
12. Заступник начальника УКДБ по Луганській області і колишній
заступник начальника УМДБ по Львівській області полковник
Фокін;
13. Заступник начальника УКДБ по Кримській області, у минулому
один з організаторів боротьби з підпіллям ОУН та УПА полков-
ник Фадєєв;
14. Заступник начальника УКДБ по Рівненській області полковник
Стецько;
15. Начальник 4-го відділу УКДБ по Рівненській області полковник
Журавльов;
16. Начальник 4-го відділу УКДБ по Тернопільській області, у
минулому один із керівників УМДБ по Дрогобицькій області,
а згодом — заступник начальника УКДБ по Тернопільській
області полковник Лихоузов;
17. Начальник 2-го відділу УКДБ по Станіславській області, у
минулому начальник управління 2-Н МДБ УРСР полковник
Шорубалко;
18. Керівник групи при голові КДБ УРСР з узагальнення досвіду
роботи чекістів, у минулому начальник секретаріату МДБ
УРСР, згодом — заступник начальника 2-го управління КДБ
УРСР полковник Павленко;
19. Колишній начальник 1-го відділу управління 2-Н МДБ УРСР
підполковник Клименко;
20. Начальник відділу 4-го управління КДБ УРСР полковник
Степаненко;
21. Заступник начальника відділу 4-го управління КДБ УРСР, у
минулому співробітник управління 2-Н МДБ УРСР підполков-
ник Махов;
22. Начальник одного з периферійних органів КДБ УРСР, у мину-
лому відомий оперативник і співробітник управління 2-Н МДБ
УРСР майор Бєляченко;
23. Начальник 4-го відділу УКДБ УРСР по Хмельницькій області,
у минулому співробітник УМДБ по Тернопільській області май-
ор Красников;
№ 372 вони згодом потрапили. Збереглися також його помітки на
переліку матеріалів, що їх потрібно було розшукати та системати-
зувати. До того ж, саме підполковник Махов відповідав за збір
документів і підготовку планів роботи обласних управлінь КДБ.
Це дає підстави вважати його головним упорядником збірника.
Повний список задіяних виконавців, на жаль, відсутній.
Щоправда, у планах та звітах обласних управлінь КДБ УРСР
вказувалося, хто з чекістів виконував роботу з вивчення, система-
тизації та узагальнення архівних матеріалів. Однак поза увагою
вчених залишається перелік керівників, які ідеологічно спрямову-
вали й організовували дослідницький пошук. Імовірно, що у визна-
ченні цих осіб може допомогти список двадцяти чотирьох відомих
чекістів, який зберігся у справі групи при голові КДБ УРСР5. Є
всі підстави вважати, що саме ці люди з огляду на досвід роботи,
організаційні здібності та особисті риси справили найбільший
вплив на формування збірника документів.
Отже, у списку значилися:
1. Колишній начальник відділу боротьби з бандитизмом, заступник
начальника, начальник управлінь НКДБ–МДБ–КДБ по Станіс-
лавській області полковник А. Костенко;
2. Колишній заступник начальника, начальник управлінь МДБ–
КДБ по Тернопільській області полковник Хорсун;
3. колишній начальник управління МДБ по Львівській області та
колишній начальник 4-го управління МДБ–КДБ УРСР полков-
ник Майструк;
4. Колишній начальник управління 2-Н МДБ УРСР та управлінь
НКВС–НКДБ–МДБ–КДБ у Рівненській, Тернопільській та Ста-
ніславській областях полковник Р. Сараєв;
5. Колишній начальник 4-го відділу УКДБ по Волинській області
підполковник Форманчук;
6. Клишній заступник начальника 4-го відділу УКДБ по Львів-
ській області підполковник Глущенко;
7. Колишній начальник відділу МДБ УРСР майор Карін6;
5 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 151–152.
6 Так у списку. Однак є всі підстави вважати, що йдеться про відомого
чекіста, полковника С. Каріна-Даниленка, колишнього начальника
опергрупи НКДБ УРСР у Львові (1944–1945 рр.), учасника багатьох
заходів, які проводились проти підпілля ОУН і УПА, у т.ч. переговорів
із Проводом ОУН(б), які відбулися в ніч з 28 лютого на 1 березня 1945 р.
в околицях Зборова.
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 9392 Олександр Іщук
лення з органами держбезпеки. На думку Нечаєва, цей розділ
повинен висвітлювати форми і методи роботи радянських органів
державної безпеки.
Сам Нечаєв готовий був докласти зусиль щодо систематизації
матеріалів про роботу УМДБ по Станіславській області. Він пропо-
нував долучитися до аналізу та добору документів із характерних
агентурно-оперативних заходів. Зокрема, щодо ліквідації референ-
тури пропаганди Проводу ОУН в Україні, яку очолював П. Федун
(«Полтава»), проведення операцій по захопленню емісара закордон-
ного проводу ОУН В. Охрімовича («Грузин») та інших підпільників,
розгрому Карпатського крайового, Калуського окружного, Рогатин-
ського і Городенківського надрайонних, Чорнолицького районного
проводів ОУН(б) тощо.
15 вересня 1959 р. пропозиції щодо підготовки збірника доку-
ментів подав колишній начальник УМДБ по Станіславській області
полковник А. Костенко9. На його думку, до книги слід було залучи-
ти наступні матеріали:
1. Документи про створення і діяльність Української Центральної
Ради, детально висвітлити процес створення українських націо-
налістичних організацій та їх боротьбу проти радянської влади.
2. Показати зв’язок ОУН з розвідувальними органами капіталіс-
тичних країн.
3. Висвітлити співпрацю між ОУН та німцями у 1941–1945 рр.
4. Проаналізувати розбіжності у поглядах українських політичних
партій за кордоном.
5. Показати діяльність збройних загонів ОУН та УПА і заходи
радянських органів державної безпеки в період до 1941 р. та
після 1945 р.
6. Висвітлити організацію і структуру агентурно-оперативної діяль-
ності радянських органів держбезпеки проти українських на-
ціоналістів, введення агентури в підпілля ОУН, створення аген-
турно-бойових груп, позитивні та негативні наслідки роботи.
7. Охарактеризувати допомогу населення у боротьбі з підпіллям
ОУН та УПА, створення винищувальних батальйонів, організа-
цію колгоспів у селах Західної України, спротив ОУН процесам
«радянізації» і умови чекістської роботи у західноукраїнських
селах (пропонувалося звернути увагу на «подвиги населення та
окремих осіб у цій боротьбі»).
9 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 3–9.
24. Заступник начальника 5-го управління КДБ УРСР, у минулому
один із провідних співробітників управління 2-Н МДБ УРСР
полковник Богданов.
До цього переліку, на нашу думку, слід додати ще двох осіб —
майбутнього начальник архівно-облікового відділу КДБ УРСР
підполковника Кирпиченка, підписом якого завірено практично
всі документи у справі № 372, і підполковника Григор’єва, який
із 1944 р. працював в облікових відділах НКВС–НКДБ–МДБ–МВС–
КДБ УРСР і мав чи не найбільший досвід роботи зі статистични-
ми документами радянських каральних органів.
Таким чином, колектив упорядників підібрався досить автори-
тетний. Згодом, за підтримки керівництва, було створено групу з
узагальнення досвіду боротьби чекістів з підпіллям ОУН і УПА
при голові КДБ УРСР, яку очолив колишній начальник секрета-
ріату МДБ УРСР Павленко7.
Невдовзі до 4-го управління КДБ УРСР почали надходити
пропозиції щодо створення збірника, у тому числі й від полковника
Нечаєва (10 вересня 1959 р.), який на початку 1950-х рр. був заступ-
ником начальника УМДБ по Станіславській області8. Він, зокрема,
уважав за доцільне здійснити опис боротьби органів держбезпеки
УРСР з українськими націоналістами починаючи з вересня 1939 р.
і пропонував викласти матеріал таким чином:
1. Підготувати невелику вступну частину, де коротко змалювати
історію зародження українського націоналізму.
2. Подати матеріали про діяльність ОУН у довоєнний час і бороть-
бу з нею радянських каральних органів, звернувши особливу
увагу на прорахунки та невдачі в оперативній роботі.
3. Проаналізувати матеріали про діяльність ОУН у роки Другої
світової війни, охарактеризувавши тактику і структуру орган-
ізації, зробивши особливий акцент на фактах співпраці ОУН і
УПА з нацистами.
4. Звернути увагу на «ворожу роботу ОУН у повоєнний період,
тактику, звірства, контакти з іноземними розвідками».
5. Вивчити організацію оперативно-розшукової роботи органів
НКВС–НКДБ–МДБ–КДБ УРСР проти підпілля ОУН і УПА,
співробітництво радянсько-партійного активу, місцевого насе-
7 Документів, коли саме було утворено цю групу, поки що виявити не
вдалося. Але з матеріалів справи можна приспустити, що це сталося в
період роботи над формуванням справ № 372, № 376 і № 398.
8 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 1–2.
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 9594 Олександр Іщук
лізмом». На думку А. Костенка, книга з історії боротьби радянсь-
ких органів держбезпеки з українськими націоналістами мала
складатися з 3–4 томів, ставши своєрідною хрестоматією для підго-
товки молодих співробітників.
17 вересня 1959 р. свої міркування подав колишній заступник
начальника УМДБ у Дрогобицькій області, а у 1959 р. — начальник
4-го відділу УКДБ по Тернопільській області підполковник Лихоу-
зов10. На його думку, видання з історії боротьби з підпіллям ОУН
та УПА має за мету ознайомлення з досвідом і методами чекістської
роботи щодо ліквідації українського націоналістичного підпілля,
виховання у молодих чекістів непримиренності до ворогів радянсь-
кої влади та держави. Лихоузов пропонував назвати майбутню
працю навчальним посібником на тему: «Боротьба органів держав-
ної безпеки з українським націоналістичним підпіллям після
звільнення України від німецьких загарбників». На його думку,
видання має складатися з 12 розділів та короткого вступу, в яко-
му доцільно викласти його мету і завдання.
Лихоузов пропонував внести до збірника матеріали за темами:
1. «Короткий історичний нарис про виникнення та розвиток націо-
налістичного руху на Україні». Показати процес створення ОУН
і поширення її впливу на території Західної України в умовах
польської держави до 1939 р. Коротко висвітлити період 1939–
1941 рр. Більш широко подати матеріал про час німецької окупа-
ції 1941–1944 рр., спроби посилення впливу ОУН на східні об-
ласті України, створення місцевих організацій. Подати матеріали
про підготовку створення УПА для боротьби з Червоною армією
та радянською владою, контакти ОУН і УПА з німцями. Особ-
ливу увагу звернути на активну боротьбу ОУН і УПА з радянсь-
кою владою після 1944 р., висвітлити структурну побудову ОУН
і УПА, цілі і завдання підпілля, методи та способи його боротьби,
людську й матеріальну базу.
2. «Органи КДБ (державної безпеки) у боротьбі з українськими
буржуазними націоналістами». Пропонувалося показати струк-
туру радянських органів держбезпеки, апаратів НКВС–НКДБ–
МДБ–КДБ (2-х відділів, з січня 1947 р. — відділів 2-Н МДБ);
звернувши увагу, що з 1947 р. вище політичне керівництво СРСР
поклало на органи державної безпеки відповідальність за бороть-
10 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 10–13. На документі
резолюції М. Зубатенка та Іпатова.
8. Показати оперативну обстановку у західних областях України
у 1944–1957 рр., структуру оперативних відділів НКВС–НКДБ–
МДБ–КДБ, які безпосередньо брали участь в боротьбі з україн-
ським підпіллям, звернувши увагу на діяльність відділів бороть-
би з бандитизмом УНКДБ, відділів 2-Н УМДБ, 4-го відділу КДБ.
Акцентувалося на організаційній реформі НКДБ–МДБ–МВС–
КДБ. Зокрема, злитті органів міліції і держбезпеки в єдиному
міністерстві внутрішніх справ, яке в УРСР очолював П. Мешик,
що серйозно гальмувало оперативно роботу. А. Костенко пропо-
нував дати цьому політичну оцінку.
9. Детально описати агентурно-оперативні заходи боротьби з ОУН
та УПА, з навчальною метою показавши негативні і позитивні
результати їх застосування.
Як навчальні приклади А. Костенко запропонував декілька
агентурно-оперативних заходів із ліквідації повстанського підпілля,
в яких він особисто брав участь. Зокрема, ліквідація у 1920 р. на
Харківщині збройного повстанського загону Пустовойта чисельніс-
тю 150 осіб (А. Костенко проник до загону і підвів його під удар
чекістів); проведення агентурно-оперативних заходів щодо розшуку
керівництва підпілля ОУН у 1939–1941 рр. у Волинській області;
здійснення у листопаді 1946 р. чекістсько-військової операції з
виявлення керівника Карпатського крайового проводу ОУН(б)
Ярослава Мельника («Роберт»); знищення і захоплення в 1951 р.
п’яти парашутистів на території Станіславської області, які десан-
тувалися з англійського розвідувального літака; захоплення зв’яз-
кового члена Проводу ОУН(б) П. Федуна — С. Тишківського («Во-
линяка») та виявлення спорядження і документів, отриманих
ОУН(б) з-за кордону; розгром і ліквідація підпілля ОУН(б) у Станіс-
лавській області за допомогою легендованої мережі, створеної чекіс-
тами в 1950–1951 рр.; діяльність легендованих Коломийського
окружного та Карпатського крайового проводів ОУН(б), що довер-
шило розгром підпілля в Карпатах у 1952–1954 рр.; ліквідація
керівника Карпатського проводу ОУН(б) Миколи Твердохліба
(«Грім») у 1954 р. тощо. У разі потреби А. Костенко висловив готов-
ність описати низку інших цікавих операцій та агентурно-оператив-
них заходів.
Наприкінці книги він пропонував подати підсумки ліквідації
збройного підпілля як у Західній, так і у Східній Україні, та «оха-
рактеризувати стан контролю і пильність органів КДБ УРСР на
початку 1960-х рр. в боротьбі з українським буржуазним націона-
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 9796 Олександр Іщук
9. «Активна участь населення в боротьбі з підпіллям ОУН і УПА
(створення груп охорони громадського порядку тощо)».
10. «Героїчні подвиги чекістів у боротьбі з націоналістичним підпіл-
лям — приклад беззавітного служіння партії та батьківщині».
11. «Активна участь радянського партійного активу органам радян-
ської держбезпеки в боротьбі з українськими націоналістами».
12. «Тактика українських націоналістів після розгрому збройних
банд ОУН і УПА».
Наприкінці навчального посібника Лихоузов запропонував
подати висновки та завдання радянських чекістів у боротьбі з
«націоналістичними елементами на сучасному етапі» (тобто на
початку 1960-х рр.).
Для насичення навчального посібника яскравими прикладами
Лихоузов вважав за доцільне залучити до його підготовки макси-
мально можливу кількість чекістів, які безпосередньо брали участь
у боротьбі з ОУН та УПА. Він запропонував розіслати затверджений
КДБ УРСР план посібника співробітникам, які повинні були описа-
ти відомі їм приклади агентурної роботи та спецоперацій згідно з
розділами посібника.
Лихоузов також запропонував створити у КДБ УРСР групу,
співробітники якої були б звільнені від іншої роботи і займалися
розробкою детального плану навчального посібника, підбором та
опрацюванням прикладів операцій, фотоматеріалів, опитуванням
ветеранів-оперативників і колишніх агентів — безпосередніх учас-
ників подій.
Після завершення формування посібника Лихоузов вважав за
необхідне розіслати чорновий варіант для ознайомлення і внесен-
ня можливих змін керівникам органів держбезпеки УРСР. На
думку Лихоузова, лише за таких умов можна було підготувати
ґрунтовну та корисну працю.
Крім міркувань Нечаєва, Костенка та Лихоузова у справі зберег-
лися рукописні пропозиції невідомого автора, зроблені олівцем11.
Вони були поділені на чотири частини і, дещо повторюючи поперед-
ні план-проспекти, усе ж вносили чимало нових нюансів.
Зокрема, у першій частині висловлено побажання висвітлити
створення Української військової організації на початку 1920-х рр.,
показати її керівний склад, кадри та напрямки роботи. На основі
архівних матеріалів проаналізувати боротьбу радянських органів
11 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 14–32.
бу з підпіллям ОУН і УПА та проаналізувавши створення облас-
них і районних апаратів, а також використання чекістами військ
МДБ та МВС.
Лихоузов також запропонував висвітлити методи роботи
чекістів — діяльність агентури, особливо агентів-«внутришників»,
організацію чекістсько-військових груп, проведення засад, прочі-
сування лісових масивів та населених пунктів, організацію секре-
тів, створення спеціальних агентурно-бойових груп, використання
оперативної техніки, активну участь радянського та партійного
активу у чекістських заходах, формування у селах груп охорони
громадського порядку, а також заходи з компрометації та розкладу
підпілля. Особлива увага акцентувалася на керівній ролі партій-
них органів та їх допомозі у боротьбі з підпіллям ОУН і УПА.
3. «Агентура — головна зброя чекістів в боротьбі з українським
націоналістичним підпіллям». У цьому розділі Лихоузов пропо-
нував на конкретних прикладах висвітлити методи вербування
агентуру, введення її у підпілля, показати середовище, де треба
шукати майбутніх агентів. Наголошувалося, що найбільш ефек-
тивна агентура з числа підпільників ОУН та бійців УПА.
4. «Використання спецгруп». Тут мала подаватися інформація про
агентурно-бойові групи радянських каральних органів, до складу
яких входили як оперативники, так і колишні підпільники ОУН
і УПА.
5. «Військові заходи». Лихоузов не подав розширеного плану.
Ішлося про використання підрозділів радянської армії, МДБ та
МВС у боротьбі з підпіллям ОУН і УПА у 1944–1946 рр., коли
загони українських повстанців контролювали значну частину
території Західної України.
6. «Використання оперативної техніки». Цей пункт також не мав
розширеного плану. Ішлося про застосовування апаратів «Триво-
га», отруйних речовин, вибухових пристроїв тощо.
7. «Компрометація керівників ОУН та УПА, розклад підпілля».
Пункт не мав розширеного плану. Співробітники КДБ добре
знали сутність вказаного методу оперативної роботи. До того
ж, сам Лихоузов особисто брав участь у подібних операціях у
Дрогобицькій області і мав багатий досвід.
Наступні пункти також не мали розширеного плану. Лихоузов
вважав, що упорядники збірника прекрасно розуміли їх зміст.
8. «Боротьба з агентами-емісарами закордонних розвідок і націо-
налістичних центрів, яких десантували на територію УРСР».
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 9998 Олександр Іщук
районах ОУН або УПА, окремі домовленості між УПА і німцями,
зокрема, у Камінь-Каширському районі Волинської області. Завер-
шити цей розділ автор пропонував матеріалом про остаточне
звільнення території України від німців наприкінці 1944 р.
У третьому розділі невідомий автор пропонував сконцентрува-
тися на аналізі діяльності ОУН та УПА у повоєнний період, показа-
ти конкретні злочини націоналістичного підпілля, проаналізувати
статистичні дані про діяльність українського підпілля за інформа-
цією НКДБ–МДБ–КДБ УРСР, навести приклади ліквідації органа-
ми держбезпеки великих загонів УПА (операції у Кременецьких
лісах 1944 р., у районі Космача на Івано-Франківщині, спецоперації
зі знищення В. Стельмащука («Рудий») та Д. Клячківського
(«Клим Савур»), розгром підрозділів УПА «Магура», «Чорний ліс»,
захоплення члена Проводу ОУН О. Луцького («Андрієнко»). Описа-
ти зміну ситуації навесні 1945 р., реорганізацію підпілля ОУН та
УПА, заходи радянського й партійного апарату щодо розкладання
підпілля, масову явку «с повинной» колишніх учасників ОУН і
УПА, а також вдалі операції націоналістичного підпілля (зокрема,
коли у Лисецькому районі Станіславської області група підпільни-
ків вийшла з лісу нібито здаватися, довірливий оперативний співро-
бітник їм повірив, а вони його вбили у Чорному лісі і знову поверну-
лись в підпілля) та боротьбу чекістів із глибоко законспірованим
підпіллям.
У висвітленні бойових акцій підпілля (напади на машини з війсь-
ковослужбовцями, диверсійні, терористичні акти) акцент робився
на «звірствах націоналістів». Так, пропонувалися надрукувати ви-
падок із захопленням коменданта-прикордонника та його дворічної
дитини, яких вбили і спалили у машині. В іншому випадку опер-
уповноваженому Сибірцеву відтяли голову і, настромивши її на
кіл, виставили при дорозі неподалік м. Кути Станіславської області.
Автор наполягав на систематизації матеріалів про чекістські
операції, зокрема, агентурну справу на Провід ОУН на Волині
«Центр», операцію зі знищення Карпатського крайового проводу
ОУН(б) у жовтні–листопаді 1950 р., в якій брали участь понад
1000 співробітників і солдатів МДБ. Тоді загинули Василь Савчак
(«Сталь»), Р. Качурівський («Борис»), Степан Слободян («Єфрем»)
та інші повстанці. За виявленими у них матеріалами чекісти підго-
тували відповідні аналітичні огляди про основні напрямки діяль-
ності ОУН у 1950 р., поширення її на Схід України та контакти із
закордонними організаціями і розвідками інших держав.
держбезпеки у 1930-х рр. з УВО й ОУН. Показати процес формуван-
ня та політичну спрямованість ОУН, її спрямованість на диверсій-
но-терористичну діяльність.
У другій частині невідомий автор пропонував описати діяль-
ність ОУН після нападу Німеччини на Польщу у вересні 1939 р.,
похід Червоної армії у Західну Україну, втечу частини керівниц-
тва організації до Генерал-губернаторства та діяльність Проводу
ОУН за кордоном; висвітлити розкол ОУН на фракції бандерівців
та мельниківців у 1940–1941 рр., створення за сприяння нацист-
ського командування українських військових легіонів, направ-
лення німецької агентури на територію СРСР, ситуацію на кордо-
ні у 1940–1941 рр., залучивши матеріали НКВС УРСР про пересу-
вання кур’єрів ОУН, знищення групи В. Тимчія («Лопатинський»);
напад Німеччини на СРСР у 1941 р., створення, завдання та
діяльність похідних груп ОУН і їх просування на територію Цент-
ральної і Східної України тощо. Автор рекомендував використати
свідчення О. Луцького («Андрієнко»), а також зібрані матеріали
на В. Сидора («Шелест»), Р. Шухевича («Тур») та інших керівни-
ків підпілля. Пропонувалося звернути увагу на конфлікти між
ОУН(б) і ОУН(м), зокрема ситуацію після вбивства у Житомирі
М. Сціборського, відобразити процес створення УНРА та «Полісь-
кої січі» Т. Бульби-Боровця, арешт С. Бандери та Я. Стецька, прого-
лошення у Львові 30 червня 1941 р. Акту відновлення української
державності, розчленування території України німцями, перехід
ОУН(б) у глибоке підпілля та заходи німецької розвідки щодо
українських націоналістів; дослідити діяльність урядуючого про-
відника ОУН Миколи Лебедя, створення УПА та УНС, боротьбу
ОУН та УПА проти радянських партизанів, створення Проводом
ОУН єдиної структури УПА у Західній Україні, організацію ГВШ
УПА, вивчити постать Д. Клячківського («Клим Савур») та інших
організаторів УПА, діяльність радянських партизанів і їх взаємини
з місцевим населенням, а також контакти підпілля ОУН і УПА з
німцями, зростання збройних загонів.
Особливо автор пропозицій пропонував проаналізувати доку-
менти про повернення радянської влади у Західну Україну
(1944 р.), виокремити звернення ОУН до населення про звільнен-
ня німцями С. Бандери й у цьому контексті акцентувати боротьбу
ОУН та УПА з більшовиками, а не нацистами. Пропонувалося
висвітлити початок масової боротьби з підрозділами Червоної армії
та радянськими партизанами; передачу німцями влади в окремих
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 101100 Олександр Іщук
нею за попередні роки: досвід підпільної антирадянської роботи,
ненависть до радянської влади, терористичну діяльність, продаж-
ність імперіалістичним колам» тощо. Водночас він не заперечував,
щоб у вступній статті коротко відобразити діяльність ОУН на
ранніх стадіях і боротьбу проти неї радянських чекістів з тим роз-
рахунком, що аналіз повоєнних подій буде продовженням викладу.
Вступ мав би складатися з 20–25 аркушів, де описувалися б
такі моменти: суть ідеології українських націоналістів і необ-
хідність проведення рішучої боротьби проти її поширення; виник-
нення українських націоналістичних організацій та боротьба на
різних етапах до Другої світової війни (українські уряди 1917–
1919 рр., повстанські загони Струка, Тютюнника, Зеленого та ін.,
закордонні українські організації та відомі діячі Грушевський,
Петлюра, Коновалець тощо. Особливо пропонувалося зупинитися
на діяльності ОУН у Західній Україні у 1939–1941 рр. після прихо-
ду Червоної армії і приєднання цих територій до СРСР; ОУН та
УПА у 1941–1945 рр.; похідні групи ОУН; Акт 30 червня 1941 р.,
створення дивізії ваффен СС «Галичина»; боротьба УПА та УНС
із радянськими партизанськими загонами тощо.
Історію повоєнного періоду Красников пропонував розбити на
три великих етапи: 1944–1946 рр. — розгром великих загонів УПА;
1947–1949 рр. — боротьба чекістів та партійно-радянського акти-
ву з диверсійною діяльністю ОУН і УПА та ідеологічно-пропаган-
дистською роботою підпілля; 1950–1953 рр. — остаточна ліквіда-
ція організованого підпілля на території УРСР.
У першому розділі Красников вважав за необхідне викласти
оперативну ситуацію в УРСР станом на 1944 р., наявність різних
проводів ОУН, збройних загонів УПА та їх напади на радянські
військові підрозділи. Пропонував відзначити слабке знання чекіс-
тами місцевих реалій у перші місяці після завершення війни.
Особливо необхідно було належно висвітлити найбільш характерні
чекістсько-військові заходи проти УПА.
Наступний етап боротьби характеризувався зусиллями радянсь-
ких каральних органів щодо запобігання диверсійно-терористичній
діяльності підпілля ОУН, акцій проти організації колгоспів, ра-
дянських активістів тощо. Красников вважав, що завдяки зусил-
лям чекістів та партійно-радянського апарату ОУН перейшла у
глибоко законспіроване підпілля. У 1949–1950 рр. багато районів
вже були «вичищені» від підпілля ОУН і УПА. До кінця 1950 р.
структури ОУН та УПА були повністю розпорошеними. Як ре-
У четвертому розділі автор пропонував зосередитися на зв’яз-
ку ОУН після завершення Другої світової війни з розвідками США
та Великобританії, показати розшук і ліквідацію кур’єрів ОУН та
УПА, особливо на території Болехівського, Рожнятинського, Вигод-
ського районів Станіславської області, як приклад, описати роботу
завербованого агента «Івана Гавриловича» — одного з керівників
підпілля ОУН та УПА на Станіславщині, який реалізував агентурну
справу «Розгром», створив легендований Карпатський крайовий
провід ОУН(б), сприяв арешту і ліквідації членів Проводу ОУН(б)
Р. Кравчука («Петро») та П. Федуна («Полтава»), затриманню
В. Охрімовича («Грузин»), а також роботу агента «Тарас Степано-
вич» на території Коломийщини, реалізацію справи «Перехват»,
розшук керівництва Ковельського окружного проводу ОУН(б) і
його провідника Василя Сементуха («Ярий») тощо.
Автор пропонував змалювати виховання підпільників ОУН та
УПА у «фашистському» дусі, проілюструвати зв’язок підпілля з
греко-католицьким духівництвом. Окремо відобразити розсліду-
вання органами КДБ злочинів ОУН і УПА проти мирних меш-
канців. До матеріалів залучалися зразки народного гумору на
кшталт «УПА — це українська підземна армія».
Наприкінці автор пропонував на даних статистики довести,
що спроба українських націоналістів «затягнути у своє зловонне
болото» радянських людей зазнала краху. На думку невідомого
автора пропозицій, український народ «залишився вірним своїй
Батьківщині та ідеалам великої Комуністичної партії».
19 вересня 1959 р. свої пропозиції щодо створення збірника
документів надіслав заступник начальника одного з відділів УКДБ
по Хмельницькій області Красников12. На його думку, праця повин-
на охоплювати боротьбу з націоналізмом саме у повоєнний час,
хоча більш ранні періоди також цікаві. Красников відзначав, що
у розширеному варіанті книга нагадуватиме історію ОУН, а не
історію боротьби чекістів проти ОУН. Тому він пропонував зосере-
дитися на повоєнному періоді. Тим більше, що цей час був прекрас-
но представлений наявними документами з архіву КДБ УРСР,
натомість документи довоєнного періоду щодо діяльності українсь-
ких націоналістів збереглися не повністю.
Із пропозицій Красникова видно, що, на його думку, «ОУН
повоєнного періоду ввібрала все, що було накопичено, вироблено
12 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 33–40.
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 103102 Олександр Іщук
які, на його думку, яскраво ілюстрували як успіхи, так і провали
чекістської роботи проти підпілля ОУН та УПА.
Таким чином, усі пропозиції були зібрані у 4-му управлінні
КДБ УРСР. Більшість їх згодом буде враховано при доборі матеріа-
лів до збірника документів.
Беручи до уваги важливість поставленого завдання, голова КДБ
УРСР В. Нікітченко 29 грудня 1959 р. надіслав заступникові голови
КДБ СРСР генерал-майорові Перепеліцину лист (№ 2468/н) із
проханням оплатити трьом оперативним працівникам з УКДБ
областей відрядження з 10 січня по 10 липня 1960 р.13 Нікітченко
пояснив, що КДБ УРСР проводиться робота з узагальнення досві-
ду та систематизації документів по боротьбі з ОУН та УПА. Тому
у розпорядження КДБ УРСР з обласних управлінь відрядили трьох
оперативних працівників строком на 6 місяців.
Але в Москві вважали інакше. Заступник голови КДБ СРСР
генерал-майор Перепеліцин 15 січня 1960 р. своїм листом (№ 103/п)
повідомив В. Нікітченка, що згідно з постановою РНК СРСР № 1047
від 19 липня 1940 р. службове відрядження призначається на строк
не більше 45 діб. Лише у випадку особливої необхідності його
дозволялося продовжити ще на 15 діб. Такий самий порядок існу-
вав в органах КДБ СРСР (введений наказом КДБ СРСР № 51 від
1956 р.). Зважаючи на це, Москва не санкціонувала виплату добо-
вих та квартирних грошей на відрядження строком понад 60 діб14.
Однак, робота розпочалася. 5 лютого 1960 р. голова КДБ УРСР
В. Нікітченко надіслав управлінням КДБ у Львівській, Волинській,
Рівненській, Тернопільській, Станіславській та Чернівецькій об-
ластях розпорядження № 225/н. Вказувалося, що КДБ УРСР
здійснює роботу з узагальнення та вивчення досвіду боротьби ра-
дянських органів держбезпеки з підпіллям ОУН і УПА. Тому місце-
вим чекістам пропонувалося систематизувати наявні в архівах
УКДБ основні агентурно-оперативні та слідчі матеріали, вилучені
підпільні документи і підготувати узагальнену довідку, в якій
відобразити процес знищення націоналістичного підпілля й УПА
на території кожної області за період 1944–1954 рр.15
Для виконання цього завдання В. Нікітченко пропонував за-
лучити до роботи оперативних працівників УКДБ, звільнених у
13 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 41.
14 Там само, арк. 42.
15 Там само, арк. 43–44.
зультат — склалися належні умови для остаточного придушення
підпілля.
У третьому розділі Красников пропонував подати найбільш
характерні матеріали щодо ліквідації мережі ОУН, описати захоп-
лення та знищення керівників підпілля тощо. Через її розгалуже-
ність та масштабність доцільно було в окремих розділах показати
наступні моменти: використання агентурно-бойових груп і внутріш-
ньої агентури у боротьбі з ОУН і УПА, перешкоджання встановлен-
ню контактів ОУН і УПА з закордонними центрами та розвідуваль-
ними службами інших держав, роль партійних органів та місцевого
населення у боротьбі з підпіллям. Окремо показати чекістів, які
загинули в боротьбі з українськими націоналістами.
Красников вважав, що в основу майбутньої книги мали б ляг-
ти агентурні матеріали, повідомлення та звіти про чекістсько-
військові операції й агентурні комбінації; з окремих важливих
питань — донесення агентури, спогади учасників боротьби, ок-
ремі оунівські документи, матеріали з компрометації підпільників
тощо. Автор рекомендував використати у книзі свідчення захоп-
лених керівників ОУН і УПА М. Бригідера, І. Сказінського («Кри-
га», «Ясмин», «Богун»); матеріали про напади на районні центри
Струсів, Козову, Буданів Тернопільської області; заходи чекістів
щодо виводу з підпілля, вербовку і використання керівника СБ
Тернопільського окружного проводу ОУН(б) Василя Магдія
(«Жар»); дані про проведення УМДБ по Тернопільській області
чекістських операцій на р. Стрипа влітку 1947 р.; матеріали аген-
турної справи на Тернопільський окружний провід ОУН(б) «Поділ-
ля»; документи про чекістсько-військові операції 1948–1949 рр.
у районах Тернопільської області, про ліквідацію референтури
пропаганди Подільського крайового проводу ОУН(б) і її керівника
«Євгена», а також щодо вербування підпільників, які співпрацю-
вали з радянськими органами і допомагали знищувати підпілля;
операція з ліквідації керівника зв’язків В. Кука — В. Порплиці
(«Байда») у 1953 р.; справа «Закат» щодо створення за допомогою
агентів «Кореня» та «Чумака» легендованого районного проводу
ОУН(б) у Кременецькому районі Тернопільської області в 1952–
1954 рр.; ліквідація кур’єрської групи «Бурого» восени 1953 р. та
використання колишнього керівника Кам’янець-Подільського
окружного проводу ОУН(б) «Скоби» для виводу керівників підпілля
у Хмельницьку область та їх захоплення в 1952–1954 рр. тощо.
Красников володів інформацією і щодо інших подібних заходів,
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 105104 Олександр Іщук
Звісно, що після розпорядження голови КДБ УРСР в обласних
УКДБ серйозно поставилися до виконання подібного доручення,
тож невдовзі почали надходити плани роботи щодо підготовки
матеріалів. Першим (24 лютого 1960 р.) план, затверджений на-
чальником УКДБ полковником Арнаутенком, активним учасником
та організатором боротьби з підпіллям ОУН і УПА, надіслав началь-
ник 4-го відділу УКДБ по Рівненській області полковник Стецько19.
Планом передбачалося з 22 лютого по 20 квітня 1960 р. провести
роботу з систематизації архівних матеріалів УКДБ та підготувати
узагальнену довідку, яка відображала процес ліквідації підпілля
на території Рівненської області у 1944–1954 рр. Планувалося,
що даною роботою займатимуться досвідчені співробітники Гнап
та Ільяш.
План зобов’язував чекістів ретельно вивчити матеріали опера-
тивних обліків на керівні ланки ОУН та УПА; документи літерних
справ, узагальнені доповіді, огляди та довідки про діяльність під-
пілля ОУН і УПА; документи повстанців, які містять цікаву інфор-
мацію; матеріали з особових справ на співробітників та агентуру,
що брала участь в оперативних заходах проти підпілля і ліквідації
його керівних ланок; директиви та розпорядження з питань органі-
зації боротьби проти підпілля; лекції, огляди та іншу навчальну
літературу з чекістських кабінетів, а також описання бойових
подвигів співробітників та їх біографії. Планувалося також вико-
ристати документи з державних історичних архівів. Робота мала
завершитися до 20 березня 1960 р.
Наступним пунктом плану передбачалося підготувати система-
тизовані документи у вигляді довідок, витягів, копій документів,
фотокопій, рефератів та нарисів з основним питань згідно з перелі-
ком, надісланим КДБ УРСР. Зокрема, систематизувати інформацію
про структуру ОУН та УПА, тактику і форми їх підривної діяльнос-
ті, контакти українських націоналістів з іноземними розвідками,
диверсійно-терористичну діяльність, участь населення у ліквідації
підпілля та профілактичні заходи, що призводили до його розкладу.
Усе це мав виконати співробітник УКДБ по Рівненській області
Гнап до 30 березня 1960 р.
Далі передбачалося узагальнити документи про структуру, кадри
та технічне забезпечення радянських органів державної безпеки;
узагальнити їх тактику, методи та заходи в боротьбі проти підпілля;
19 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 57–62.
запас досвідчених співробітників, які безпосередньо брали участь
у боротьбі з ОУН та УПА і здатних підготувати необхідні доку-
менти. Матеріали повинні подаватися у формі оглядових довідок,
рефератів, нарисів, систематизованих тематичних добірок копій
документів та фотокопій. Пропонувалося розглянути основні та
найбільш важливі чекістсько-військові операції, агентурні комбі-
нації, заходи профілактичного характеру, розслідування тощо.
При систематизації документів, що відображали процес бороть-
би радянських органів держбезпеки з українськими націоналістами
у період 1944–1954 рр., рекомендувалося використовувати розроб-
лений під керівництвом начальника відділення 1-го відділу 4-го
управління КДБ УРСР підполковника Махова перелік основних
питань16, який 3 лютого 1960 р. було затверджено заступником
начальника 4-го управління КДБ УРСР підполковником Зубатен-
ком17. Узагальнену довідку з додатком — систематизованими архів-
ними матеріалами та їх копіями — пропонувалося представити у
КДБ УРСР до 20 квітня 1960 р. Разом із нею слід було надіслати
пропозиції щодо підготовки навчального посібника з вказаної тема-
тики для службового користування18.
Головну увагу у переліку слід було приділити двом основним
темам. Перша — це діяльність ОУН і УПА, а саме структура
підпілля, його тактика у різні роки, програми «Орлик», «Дажбог»
та «Олег», діяльність ОУН(м), стосунки ОУН і УПА з Українською
греко-католицькою церквою та іншими релігійними організація-
ми, контакти підпілля ОУН і УПА зі спецслужбами іноземних
держав тощо.
Друга — це діяльність органів НКВС–НКДБ–МДБ–МВС–КДБ,
а саме їх структура та організація, співпраця з міліцією й армією,
діяльність Управління боротьби з бандитизмом НКДБ і створення
на його базі управління 2-Н МДБ УРСР, створення відділів 2-Н в
обласних управліннях, питання щодо тактики, яку застосовували
радянські органи в боротьбі з підпіллям, агентурна розробка, ство-
рення та діяльність агентурно-бойових груп, методи компромета-
ції підпільників ОУН та УПА, профілактична робота та робота з
розкладання підпілля, агентурні комбінації тощо.
16 Цей список питань також доданий до справи: ГДА СБ України, ф. 17,
оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 45–56.
17 Там само, арк. 56.
18 Там само, арк. 44.
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 107106 Олександр Іщук
Наприкінці плану начальник УКДБ по Рівненській області
полковник Стецько пропонував на основі вказаних матеріалів і
документів підготувати узагальнену довідку, в якій відобразити
послідовний процес знищення радянськими органами держбезпе-
ки підпілля ОУН і УПА на території області. Вказану довідку з
додатками (копії найбільш важливих документів) слід було надіс-
лати у КДБ УРСР до 20 квітня 1960 р.
27 лютого 1960 р. план, затверджений начальником УКДБ по
Волинській області полковником Стебловським, надіслав началь-
ник 4-го відділу УКДБ полковник Журавльов20. У більшості пи-
тань він повторює план заходів Рівненського УКДБ. Основними
виконавцями зазначені співробітники Кромський та Чередник.
Крім них, у роботі були задіяні оперативні працівники, які брали
участь у знищенні підпілля ОУН і УПА: Мінєєв, Соломатін, Осипов,
Заєць, Сорокін, Гузачов, Зозуля, Услугін, Удахін, Аврамов, Толсту-
нов, Воронянський, Ізотов, Рєзник. До 5 квітня 1960 р. вони мали
підготувати по 1–2 реферати з найбільш характерних агентурно-
оперативних заходів проти підпілля.
Заступнику оперуповноваженого УКДБ по Нововолинському
району Чуріну було запропоновано до 1 квітня 1960 р. системати-
зувати та підготувати узагальнену довідку про шифри й коди, які
застосовували підпільники ОУН та УПА, і методи їх розшифру-
вання радянськими органами держбезпеки. Він мав використати
матеріали щодо розшуку підпільників у Коритницькому та Ворон-
чинському лісах, вилучені чекістами у 1950 р. в повстанських
бункерах документи керівника крайового проводу ОУН(б) І. Лит-
винчука («Дубовий», «Блок», «Механік»). Співробітник Кромський
повинен був до 5 квітня 1960 р. узагальнити матеріали про викорис-
тання агентурно-бойової групи «Богдана» та її участь у розгромі
керівних центрів підпілля. Заступник начальника слідчого відділу
Маркелов мав систематизувати та подати інформацію щодо 4–5
найбільш характерних випадків розробки заарештованих підпіль-
ників. Начальник відділення Гордєєв повинен був до 25 березня
1960 р. підготувати узагальнюючу довідку щодо церковних органі-
зацій, які підтримували контакти з підпіллям ОУН та УПА тощо.
Начальник 4-го відділу УКДБ по Волинській області полков-
ник Журавльов на основі вказаних матеріалів і документів пропо-
нував підготувати узагальнюючу довідку з послідовного процесу
20 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 63–68.
подати інформацію про агентурно-оперативні та військові операції
з ліквідації підпілля; висвітлити героїзм та відвагу чекістів у бо-
ротьбі з підпіллям. На виконання цієї роботи співробітнику УКДБ
по Рівненській області Ільяшу відводився час до 30 березня 1960 р.
Усі документи (або їх копії) про важливі чекістсько-військові
операції планувалося доповнити та уточнити зі слів ветеранів, які
особисто брали участь в боротьбі з підпіллям ОУН і УПА. Для
систематизації та підготовки необхідних документів залучалися
оперативні співробітники (у тому числі звільнені у запас) — оче-
видці й учасники подій 1944–1954 рр. Так, начальникові відділення
УКДБ Стекляру було доручено до 20 березня 1960 р. підготувати
дані та узагальнену довідку про стосунки ОУН(б) та ОУН(м) і їх
контакти з іноземними розвідками. Начальник відділення УКДБ
Макаров до цієї ж дати мав підготувати узагальнену довідку про
церковні течії, які підтримували контакти з підпіллям ОУН і УПА.
Начальнику обліково-архівного відділу УКДБ Сухіну доручалося
підготувати матеріали щодо кількості агентури, залученої до бо-
ротьби з підпіллям ОУН і УПА, а також статистику проявів
підпілля. Помічнику начальника УКДБ по кадрах Лобашову до
30 березня 1960 р. слід було надати інформацію про кадри та
технічні можливості УМДБ у Рівненській області в період 1944–
1954 рр., нагороджених урядовими відзнаками «за боротьбу з бан-
дитизмом» співробітників, біографії загиблих чекістів. Начальнику
слідчого відділу УКДБ Скоробогатьку було доручено до 5 квітня
1960 р. підготувати 4–5 найбільш характерних агентурних комбі-
націй із розробки підпілля. Колишнім співробітникам УМДБ у
Рівненській області Разуваєву, Брушковському, Дмитренку, Нек-
расову, Гончаруку, Демченку, а також чекістам Лубенникову,
Голубцову, Гненюку, Моткіну, Шевченку, Агапову та Семенову
було доручено до 5 квітня 1960 р. підготувати 1–2 реферати щодо
найбільш характерних агентурних комбінацій у боротьбі з націона-
лістичним підпіллям. Заступникові начальника відділу УКДБ по
Здолбунівському району Артем’єву було запропоновано до 30 берез-
ня 1960 р. систематизувати та підготувати узагальнюючу довідку
з оперативного використання винищувальних батальйонів і груп
охорони громадського порядку в боротьбі проти збройного підпілля.
Старшому оперуповноваженому УКДБ Прудьку доручили до 5
березня 1960 р. узагальнити досвід оперативного використання
агентурно-бойових груп, навівши 4–5 найбільш характерних при-
кладів тощо.
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 109108 Олександр Іщук
ціях. Підполковникові Гусєву належало переглянути лекції, огля-
ди, біографії загиблих співробітників, фотографії та інші матеріали,
що могли б увійти до збірника. Він же опрацьовував найбільш
важливі слідчі та кримінальні справи на керівників ОУН і УПА,
матеріали відкритих судових процесів.
Далі у плані роботи передбачалося силами всіх задіяних співро-
бітників під керівництвом полковника Довганюка підготувати
систематизовані документи у вигляді довідок, витягів, нарисів,
копій, фотокопій, рефератів із найбільш важливих питань згідно
з переліком, надісланим КДБ УРСР. Усі зібрані документи пла-
нувалося доповнити зі слів колишніх оперативників, які безпосе-
редньо брали участь у розгромі підпілля. Цю роботу виконували
Довганюк, Криканов та Ільїних.
Для систематизації та підготовки документів було залучено
оперативних співробітників — учасників подій 1944–1954 рр. Зок-
рема, співробітники УКДБ Питяєв, Каймакан, Чепелевич, Козачук,
Матвєєв, Сусленко, Ковальов, Риндюк, Корсаков, Дубовий, Вахру-
шев, Болонін, Первомайський, Смирнов, Бедевка, Новотарський
до 20 квітня 1960 р. мали підготувати 1–2 реферати щодо найбільш
характерних агентурних комбінацій із чекістської практики.
Майору Криканову до 20 квітня 1960 р. доручили узагальнити
досвід використання агентурно-оперативної групи «Думка» і підго-
тувати детальний реферат, відобразивши найбільш важливі етапи
операції, її результати, особливо показавши методи легендування
як найбільш ефективний спосіб боротьби з підпіллям, що активно
використовувався у практиці радянських органів держбезпеки.
У плані висловлювалося окреме прохання до КДБ УРСР дозво-
лити відрядити з УКДБ по Хмельницькій області до Тернополя
підполковника Красникова, який мав підготувати реферат про
чекістські заходи щодо діячів головного та крайового проводів
ОУН(б), в яких він особисто брав активну участь. Також було
висловлене побажання, щоб начальник УКДБ по Рівненській облас-
ті полковник Арнаутенко підготував огляд за справою «Закат», у
проведенні якої він був активно задіяний.
Керівник групи з узагальнення досвіду боротьби органів дер-
жавної безпеки з підпіллям ОУН і УПА по Тернопільській області
полковник Довганюк пропонував на основі вказаних матеріалів і
документів підготувати узагальнену довідку, в якій відобразити
послідовний процес знищення на території області підпілля ОУН
і УПА. Цей документ із додатками (копії найбільш важливих
знищення підпілля ОУН і УПА радянськими органами держбез-
пеки на території області. Вказану довідку з додатками (копії
найбільш важливих документів) слід було надіслати у КДБ УРСР
до 20 квітня 1960 р.
Передбачалося, що колишні учасники боротьби з підпіллям
на території Волинської області майор Воронянський (у 1960 р. —
уповноважений УКДБ УРСР по Житомирській області у м. Корос-
тень) та підполковник Ізотов (у 1960 р. — начальник відділу УКДБ
по Черкаській області) підготують реферати про участь у важливих
операціях. Для цього заступник начальника 2-го управління КДБ
УРСР підполковник Зубатенко підготував (17 березня 1960 р.)
відповідні письмові прохання до начальників УКДБ по Житомирсь-
кій і Черкаській областях з пропозицією відрядити на 6 днів Воро-
нянського та Ізотова до Луцька21.
25 березня 1960 р. план роботи надіслав начальник УКДБ по
Тернопільській області полковник Золотоверхий22. Основними
виконавцями були зазначені полковник Довганюк (керівник гру-
пи), підполковники Рибченко, Харламов, Гусєв, майори Криканов,
Ільїних, капітан Андрєєв та старший лейтенант Гусєв. Окрім безпо-
середніх заходів, Золотоверхий акцентував увагу на необхідності
асигнування 10 тис. руб. для оплати роботи залучених машиніс-
ток і заохочення співробітників, які вийшли у запас. Оскільки
зазначена група розпочала роботу лише 25 березня 1960 р., Золото-
верхий просив продовжити термін до травня. Цей документ допові-
дався заступникові голови КДБ УРСР Шульженкові, однак у справі
немає матеріалів, які підтвердили б виділення грошей23.
Щодо плану роботи групи, то обов’язки були розподілені та-
ким чином. Майори Криканов та Ільїних повинні були підняти з
архіву УКДБ оперативні обліки на керівні центри ОУН різного
рівня та підібрати відповідні матеріали про їх діяльність. Підпол-
ковник Рибченко, капітан Андрєєв та старший лейтенант Гусєв
мали переглянути матеріали літерних справ, узагальнені доповіді,
огляди та довідки про боротьбу з підпіллям ОУН і УПА, вилучені
матеріали повстанців. Підполковник Харламов та майор Криканов
були зобов’язані опрацювати матеріали особових та робочих справ
агентури, що використовувалась у складних операціях та комбіна-
21 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 69–70.
22 Там само, арк. 71–77.
23 Там само, арк. 71.
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 111110 Олександр Іщук
Слід відзначити, що доля цього цінного документального ма-
сиву склалася сумно. До 1990 р. матеріали зберігалися у підвалі
УКДБ по Івано-Франківській (колишній Станіславській) області,
а згодом, на виконання відомого наказу КДБ СРСР № 00150, більша
їх частина була знищена. Нині відомо, що оперативні матеріали
про боротьбу з підпіллям ОУН і УПА вантажівками вивозилися з
управління, а потім спалювалися… Нині в архіві СБУ в Івано-Фран-
ківській області таких матеріалів на зберігання практично немає.
Роботі з узагальнення досвіду органів держбезпеки надавалося
першорядне значення. Але все ж таки голова КДБ УРСР В. Нікіт-
ченко залишався незадоволеним темпами. Відтак 23 квітня 1960 р.
начальникам УКДБ західних областей УРСР було надіслане роз-
порядження № 755/н27, в якому зазначалося, що в УКДБ по Львів-
ській, Станіславській, Чернівецькій, Волинській, Рівненській і
Тернопільській областях робота з виконання розпорядження
№ 255/н від 5 лютого 1960 р. не була належно організована. У
результаті не було залучено співробітників, які безпосередньо брали
участь у боротьбі з підпіллям ОУН і УПА, а згодом вийшли у
запас. Мало приділялося уваги складанню оглядів та рефератів
щодо основних агентурно-оперативних заходів проти підпілля.
УКДБ по Тернопільській, Станіславській і Чернівецькій областях
розпочали роботу лише в березні 1960 р., тож вони не зможуть
якісно її завершити у визначений строк. Керівництво КДБ УРСР
дозволило продовжити терміни збору та впорядкування матері-
алів з історії боротьби з підпіллям ОУН і УПА до 1 червня 1960 р.
В. Нікітченко наголосив, що КДБ УРСР приділяє особливе
велике значення цій проблемі і зажадав особистого контролю на-
чальників УКДБ за дотриманням плану робіт28. Крім того, він
запропонував начальникам УКДБ надіслати списки колишніх
співробітників, яких доцільно було б долучити до роботи29. У
відповідь на цю пропозицію надійшли листи від УКДБ по
Рівненській, Станіславській та Волинській областях зі списками
ветеранів, звільнених у запас30.
Наприкінці квітня 1960 р. КДБ УРСР нарешті дозволив вико-
ристати певні кошти для здійснення робіт. 25 квітня того року
27 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 87.
28 Там само.
29 Там само.
30 Там само, арк. 91–95.
матеріалів) слід було надіслати до КДБ УРСР до кінця травня
1960 р.
Заступник начальника 2-го управління КДБ УРСР Зубатенко
задовольнив прохання тернопільських чекістів, і 11 квітня 1960 р.
підписав листа до начальника УКДБ по Хмельницькій області
Поліщука з проханням відрядити до Тернополя на 8 днів заступни-
ка начальника відділу майора Красникова для підготовки матеріа-
лів щодо найбільш характерних чекістсько-військових операцій24.
28 березня 1960 р. план, затверджений чотирма днями раніше
начальником УКДБ по Станіславській області полковником Фесен-
ком, надіслав начальник 2-го відділу УКДБ полковник Шорубалка
(у минулому — начальник управління 2-Н)25 . Планувалося, що
участь у роботі візьмуть співробітники Порубай, Нечаєв, Ганженко,
Пястолов, Каменєв та інші, які мали значний досвід у боротьбі з
підпіллям ОУН та УПА. Перелік пунктів тотожний із планами
УКДБ по Рівненській, Тернопільській та Волинській областях.
Однак обсяг роботи у Станіславській області дещо відрізнявся. 16
квітня 1960 р. начальник УКДБ по Станіславській області В. Фесен-
ко надіслав листа голові КДБ УРСР В. Нікітченку, в якому зазна-
чав, що в архіві УКДБ зберігається величезна кількість оператив-
них документів, які відклалися у процесі боротьби з підпіллям
ОУН і УПА. Указані матеріали становлять неабияку оперативну
та історичну цінність, але вони не можуть бути в повній мірі
використані в оперативній роботі, оскільки досі несистематизо-
вані. Для систематизації архівних фондів планувалося залучити
співробітників, які вийшли у запас. На думку В. Фесенка, із цією
роботою протягом 4 місяців цілком могла впоратися група з чоти-
рьох осіб. Для цього начальник УКДБ по Станіславській області
просив асигнувати 12500 руб.26
Цей лист доповідався заступникові голови КДБ УРСР Шуль-
женку, його опрацьовували керівник групи з узагальнення досві-
ду роботи органів держбезпеки Павленко та підполковник Махов.
Будь-якої інформації щодо наданих УКДБ по Станіславській облас-
ті асигнувань у справі немає, тож цілком імовірно, що зазначені
матеріали так і залишилися несистематизованими.
24 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 84.
25 Там само, арк. 78. Хоча план мав затверджувати Шорубалка, однак на
документі стоїть підпис його заступника.
26 Там само, арк. 85–86.
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 113112 Олександр Іщук
— 2 червня від начальника УКДБ по Станіславській області пол-
ковника Фесенка (436 аркушів)35;
— 20 червня від начальника УКДБ по Львівській області полков-
ника Шевченка (23 томи на 3500 аркушах чекістських доку-
ментів і 12 томів на 6500 аркушах підпільних видань і до-
кументів ОУН і УПА)36;
— 7 (за іншими даними 9) липня від в.о. начальника УКДБ по
Рівненській області полковника Синенка37;
— 20 липня від начальника УКДБ по Чернівецькій області пол-
ковника Охріменка (7 томів на 1361 аркуші)38.
Таким чином, у розпорядженні групи при голові КДБ УРСР
опинилися десятки томів і тисячі аркушів оригіналів та копій
архівних документів.
Однак робота над виявленням матеріалів та їх упорядкуванням
тривала і після звіту. Зокрема, 26 лютого 1961 р. начальник групи
при голові КДБ УРСР Павленко з листом № 394/н повернув до
архіву УКДБ по Львівській області сім пакетів із речовими дока-
зами з архівно-кримінальної справи керівника Львівського край-
ового проводу ОУН у 1950–1952 рр. Євгена Пришляка («Ярема»).
Частину речових доказів було долучено до справи № 372, про що
зазначено в її описі39. 17 березня 1961 р. до архіву УКДБ по
Львівській області повернули агентурну справу «Звери», з матері-
алів якої було зроблено копії40.
Для підготовки справи № 372 були використані документи
архіву КДБ УРСР. Так, 27 січня 1962 р. начальник групи при
голові КДБ УРСР полковник Павленко затвердив постанову про
приєднання до цієї справи матеріалів про діяльність агентурно-
бойових груп МДБ УРСР і їх використання в боротьбі з підпіллям
ОУН і УПА. Документи, які зберігалися у фонді № 2, опис № 73 за
1954 р., порядковий № 100, опис № 100 за 1954 р., порядковий № 37
тепер приєднувалися до тому № 82 справи № 372 (арк.108–327)41.
27 січня 1962 р. начальник групи при голові КДБ УРСР полков-
ник Павленко у рапорті доповів голові КДБ УРСР В. Нікітченку
35 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 112–133.
36 Там само, арк. 134–137.
37 Там само, арк. 140 (супровідний лист), 141–142 (опис матеріалів).
38 Там само, арк. 143.
39 Там само, арк. 144.
40 Там само, арк. 145.
41 Там само, арк. 170.
заступник голови КДБ УРСР полковник Шульженко надіслав
начальникам УКДБ по Станіславській, Чернівецькій, Волинській,
Рівненській і Тернопільській областях вказівку № 759/н, якою
дозволив використати кошти за статтею 5 «б» (спеціальні витрати)
на оплату роботи з систематизації архівних матеріалів відповідно
до вказівки № 225/н від 5 лютого 1960 р.31 Згідно з документом,
УКДБ по Тернопільській області було дозволено використати
3000 руб., Рівненській — 2500 руб., Станіславській — 2000 руб.,
Чернівецькій — 1000 руб., Волинській — 1500 руб. (утім, зазначені
УКДБ просили на ці витрати значно більші суми, по 10000–12000 руб.).
Звісно, що про організацію та виконання такого значного проек-
ту київські чекісти інформували московське начальство. 29 квітня
1960 р. голова КДБ УРСР В. Нікітченко направив листа (№ 783/н)
голові КДБ СССР О. Шелепіну, в якому доповів, що роботу з роз-
робки та систематизації архівних документів щодо узагальнення
досвіду боротьби органів державної безпеки з ліквідації ОУН й
УПА у повоєнний період успішно розпочато. В. Нікітченко пропо-
нував залучити до неї колишніх співробітників КДБ, які брали
участь у боротьбі з підпіллям, але станом на 1960 р. перебували у
запасі. Деяких працівників він пропонував використати для розроб-
ки архівних документів. На його думку, навіть тих співробітників,
які проживали в інших містах, слід направити у відповідні підрозді-
ли УКДБ західних областей. Відтак В. Нікітченко просив О. Шеле-
піна дозволити відшкодовувати витрати на проїзд та добові співро-
бітникам-ветеранам, які будуть задіяні у підготовці збірника: по
26 руб. добових, квартирних у межах існуючих норм та вартості
проїзду у плацкарті (полковникам — у м’якому вагоні)32. Матері-
алів про реакцію московського керівництва на вказану ініціативу
виявити поки що не вдалося.
Наприкінці травня – у липні 1960 р. до КДБ УРСР надходили
підготовлені матеріали:
— 31 травня і 27 червня від начальника УКДБ по Волинській
області полковника Стебловського33;
— 1 червня з УКДБ по Тернопільській області від полковника
Полудня (2029 аркушів)34 ;
31 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр.13, арк. 88.
32 Там само, арк. 89–90.
33 Там само, арк. 96 (супровідний лист), 97–106 (опис систематизованих
матеріалів), 138–139.
34 Там само, арк. 107 (супровідний лист), 108–111 (опис матеріалів).
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 115114 Олександр Іщук
архівів КДБ УРСР здійснювався з метою систематизації наявної
інформації та концентрації компрометуючого щодо ОУН, УПА й
українських організацій за кордоном матеріалу.
В умовах «холодної війни» було започатковано новий проект —
про співпрацю підпілля ОУН та УПА зі спецслужбами іноземних
держав. 26 лютого 1962 р. заступник голови КДБ УРСР полковник
Шульженко направив розпорядження (№ 579/н) начальникам
УКДБ по Львівській, Станіславській, Тернопільській, Волинській,
Рівненській, Чернівецькій та Закарпатській областях із повідом-
ленням, що КДБ УРСР розпочав додаткову роботу зі збору та
впорядкування документів щодо підтвердження зв’язку керівників
ОУН і УПА з розвідувальними органами нацистської Німеччини,
Великобританії, США, довоєнних Польщі, Румунії, Угорщини
тощо. Шульженко доручив організувати збір матеріалів в архівах
управлінь КДБ та обласних державних архівах. При цьому реко-
мендувалося отримувати оригінали, а коли це неможливо — фо-
токопії. Робити переклад з української на російську мову не вима-
галося. Виявлені документи слід було представити у КДБ УРСР
до 1 квітня 1962 р.46
31 березня 1962 р. начальник УКДБ по Чернівецькій області
підполковник Кравченко повідомив, що матеріалів про зв’язок
«українських буржуазних націоналістів» з розвідувальними орга-
нами Німеччини та інших держав в архівах УКДБ–УМВС та дер-
жавному архіві Чернівецької області не виявлено47. Подібні
відповіді надіслали начальник УКДБ по Тернопільській області
полковник Полудень (29 березня)48 і начальник УКДБ по Рівнен-
ській області полковник Арнаутенко (19 квітня)49.
Начальник УКДБ по Станіславській області полковник Фесенко
31 березня 1962 р. повідомив, що наявні в архіві УКДБ документи
свого часу були надіслані до Києва, а саме протоколи допитів О. Луць-
кого про співпрацю ОУН із німцями, справи на учасників україн-
ських організацій за кордоном та агентів англійської розвідки В. Ох-
рімовича, М. Кошацького та Й. Марчака50.
9 (за іншими даними 12) травня 1962 р. начальник УКДБ по
Волинській області Стебловський повідомив Шульженку, що всі
46 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 184.
47 Там само, арк. 185.
48 Там само, арк. 186.
49 Там само, арк. 191.
50 Там само, арк. 187–188.
про завершення роботи і створення збірника документів. Він пові-
домив, що, згідно з розпорядженням, групою з узагальнення дос-
віду протягом 1960–1961 рр. за участю управлінь КДБ західних
областей України було проведено значну роботу зі збору та система-
тизації основних документальних матеріалів, які висвітлювали
структуру та характер антирадянської діяльності ОУН і УПА,
методи і прийоми агентурно-оперативної роботи органів держбезпе-
ки з ліквідації організованого підпілля ОУН та збройних загонів
УПА на території республіки в 1944–1954 рр. Загальна кількість
зібраних матеріалів становила 36647 аркушів, які було системати-
зовано у 98 томах. Вони були зареєстровані як окремий збірник
під № 372 у фонді колекції друкованих видань 10-го (архівно-
облікового) відділу КДБ УРСР. Для зручності користувачів було
складено тематичний опис матеріалів на 9 аркушах42, а також
описи кожного тому. Крім того, у 99-му томі зроблено тематичний
довідник справи43. На рапорті є відмітка, що 27 січня 1962 р. на-
чальник групи при голові КДБ УРСР полковник Павленко особисто
доповів про проведену роботу В. Нікітченку.
Але навіть після офіційного завершення роботи над справою
№ 372 збір матеріалів все ще тривав. Зокрема, 24 березня 1962 р.
заступник начальника УКДБ по Станіславській області підполков-
ник Миц надіслав начальникові групи при голові КДБ УРСР пол-
ковникові Павленку архівно-кримінальну справу № 32518 у 3-х
томах на одного з відомих керівників підпілля ОУН і УПА Олек-
сандра Луцького («Андрієнко») та його дружину Ю. Ф. Луцьку44.
16 квітня 1962 р. справу було повернуто до архіву УКДБ по Станіс-
лавській області45.
Слід зазначити, що однією з причин створення подібних збір-
ників матеріалів була активність закордонних українців і їх послі-
довна позиція у боротьбі за створення самостійної української
держави. У багатьох країнах світу українська діаспора поширювала
інформацію про боротьбу ОУН і УПА, закликаючи уряди держав
перебування підтримати боротьбу українців за незалежність. Це
неабияк дратувало КДБ СРСР. Тож збір документів у фондах
42 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 172–181.
43 Там само, арк. 171. Згодом справа № 372 налічуватиме 103 томи, до
неї буде додано підсумки боротьби чекістів із підпіллям.
44 Там само, арк. 182.
45 Там само, арк. 183.
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 117116 Олександр Іщук
ласті майор Панченко55, а також УКДБ по Волинській області56.
25 жовтня від начальника 2-го відділу УКДБ по Станіславській
області полковника Шорубалка надійшло 190 назв книг, брошур,
листівок, інструкцій, вказівок ОУН і УПА, вилучених на терито-
рії області (опис цієї літератури зайняв 11 аркушів)57. 12 листопада
начальник 2-го відділу УКДБ по Чернівецькій області підполков-
ник Яковенко надіслав зразки 10 листівок ОУН та УПА58, а 15
листопада начальник 2-го відділу УКДБ по Вінницькій області
полковник Клочко — 7 альбомів із листівками ОУН та УПА59. Із
надісланих матеріалів було сформовано справи № 376 і № 398, а
самі вони становили додаток до справи № 372.
Крім того, до справ № 372 та № 376 долучалися матеріали з
архіву КДБ УРСР, про що збереглися відмітки в окремих справах.
Якщо не було можливості включити оригінали — обов’язково
робилися копії. На які саме справи в першу чергу звернули увагу
упорядники? Вони вилучали документи з агентурних справ на
керівників підпілля ОУН і УПА, архівно-кримінальних та справ
зі спеціальними повідомленнями. Слід відзначити, що в багатьох
справах документи і фотографії зберігалися в кількох примірниках,
тому вилучення одного з них не призводило до розпорошення
матеріалів.
Дещо згодом співробітники КДБ УРСР підготували ще два
збірники, тематично пов’язані з попередніми — про злочини
підпілля ОУН та УПА, а також про оперативну гру чекістів із
закордонними спецслужбами. Керівник авторського колективу
Махов у 1966 р. підготував лекцію на тему «Підривна діяльність
українських буржуазних націоналістів і боротьба з ними органів
державної безпеки Української РСР у період Великої Вітчизняної
війни»60. Матеріали справ № 372, № 376 і № 398 неодноразово
використовувалися, зокрема при підготовці посібників і моногра-
фічних досліджень для Вищої школи КДБ СРСР ім. Ф. Дзержинсь-
кого, навчальних закладів республіканських КДБ61.
55 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 300.
56 Там само, арк. 301.
57 Там само, арк. 302, 303–313.
58 Там само, арк. 314.
59 Там само, арк. 315.
60 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 585.
61 Напр.: Подрывная деятельность украинских буржуазных националис-
тов против СССР и борьба с нею органов госбезопасности / Л. Бурдин и
матеріали про контакти підпілля ОУН і УПА з нацистами раніше
вже були надіслані до КДБ УРСР, а інших даних на цей час не
виявлено. З іншого боку, у Волинському обласному державному
архіві зберігаються копії документів про контакти у 1930-х рр.
підпілля ОУН з властями Литви та окремими німецькими посадов-
цями, однак на основі яких джерел їх складено і де перебувають
оригінали — з’ясувати неможливо51.
Начальник УКДБ по Закарпатській області Ковшар 30 березня
1962 р. повідомляв Шульженка, що у Закарпатському обласному
державному архіві було виявлено документи про контакти ОУН із
розвідувальними органами Німеччини, копії яких (7 аркушів) над-
іслано до Києва (згодом старшим референтом групи при голові КДБ
УРСР підполковником Маховим їх було долучено до справи № 37252).
У результаті цієї роботи у колекції друкованих видань архіву
КДБ УРСР був зафондований новий комплекс матеріалів — про
контакти підпілля ОУН і УПА з розвідками зарубіжних країн.
На цьому діяльність групи при голові КДБ УРСР не завершила-
ся. Згідно з розпорядженням керівництва КДБ УРСР № 351 від 9
жовтня 1963 р., належало сформувати додатки до справи № 372 —
справи № 376 і № 398 з оригіналами матеріалів підпілля ОУН та
УПА 1944–1954 рр. На жаль, самої вказівки в матеріалах ГДА СБ
України відшукати поки що не вдалося. Але на її існування вка-
зують дотичні документи. Зокрема, збереглося кілька листів-
відповідей, які свідчать про проведення у деяких УКДБ роботи із
систематизації матеріалів ОУН та УПА і підготовки додатків до
справи № 372.
18 жовтня 1963 р. начальник УКДБ по Житомирській області
полковник Марченко надіслав начальникові групи при голові КДБ
УРСР полковникові Павленку 105 примірників зразків підпільної
літератури ОУН і УПА, яка була вилучена у загиблих і заарештова-
них повстанців53. 23 жовтня 59 примірників надіслав начальник
2-го відділу УКДБ по Хмельницькій області підполковник Красни-
ков54. Того ж дня аналогічні матеріали (листівки, журнали, звер-
нення, брошури та інші матеріали за 1939–1950 рр.) надіслали
заступник начальника 2-го відділу УКДБ по Тернопільській об-
51 ГДА СБ України, ф. 17, оп. 2 (1964), спр. 13, арк. 189–190.
52 Там само, арк. 192.
53 Там само, арк. 292.
54 Там само, арк. 293 (супровідний лист), 294–299 (список надісланої
літератури).
Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з ... 119118 Олександр Іщук
Слід визнати, що група при голові КДБ УРСР з узагальнення
досвіду роботи органів державної безпеки по боротьбі з ОУН та
УПА у складі Павленка (керівник), Махова, Григор’єва, Кирпичен-
ка та інших провела величезну роботу з упорядкування та опрацю-
вання архівних документів. Сучасні дослідники, які опрацьовують
ці справи, мають практично повне уявлення про діяльність під-
пілля в Україні в 1944–1955 р.
Цінність цієї колекції полягає у тому, що значна частина доку-
ментів НКВС–НКДБ–МДБ–МВС–КДБ УРСР, копії яких представ-
лено у справі № 372, не збереглася в оригіналах (ідеться про зни-
щені у 1990 р., згідно з наказом КДБ СРСР № 00150, оперативно-
розшукових справ на Провід ОУН в Україні «Берлога» [із понад
30 томів залишилося тільки 8] та на Романа Шухевича [з 13 томів
справи залишився лише 1]). Упорядниками справ були не сторон-
ні люди, а працівники середньої та вищої ланки чекістського апа-
рату, які брали участь у боротьбі з підпіллям, досконало володіли
матеріалом, мали досвід аналізу великих обсягів інформації та
навички підготовки аналітичних матеріалів.
Звісно, у роботі були й помилки та прорахунки, частина з
яких зумовлена низьким рівнем архівної кваліфікації чекістів —
колишніх оперативних працівників. Далися взнаки також недба-
лість і упереджене ставлення до ОУН та УПА. Так, наприклад,
частина оригіналів документів була просто вирізана (sic!) з інших
справ архіву КДБ УРСР. При цьому копій у справах не залиши-
лося. Тому, переглядаючи окремі справи, можна помітити, що
вирізані з них матеріали долучені саме до справ № 372, № 376 або
№ 398. По-друге, частина документів під час підготовчих робіт
була вшита у справи неохайно або заклеєна просто по тексту (зде-
більшого це стосується матеріалів підпілля ОУН та УПА, натомість
документи НКВС–НКДБ–МДБ–МВС–КДБ чекісти вшивали до
справ значно більш охайніше). По-третє, не завжди виважено було
проведено тематичний добір матеріалів. Колишні оперативники
не були істориками та архівістами, тож чимало тем подано урив-
часто, інформацію іноді вирвано з контексту. Лише залучивши
інші фонди ГДА СБ України та інших архівів можна реконструю-
вати історичні події.
На нашу думку, конче необхідно приступити до видання мате-
ріалів справ № 372, № 376 і № 398, що зберігаються в Галузевому
державному архіві Служби безпеки України. Завдяки цьому правда
про український визвольний рух нарешті стане відомою широкій
громадськості.
Таким чином, справи № 372, № 376 і № 398 з фонду 13 ГДА
СБ України є унікальною колекцією матеріалів про діяльність
українського визвольного руху в період 1944–1955 рр., зібраною
співробітниками КДБ УРСР. У результаті цілеспрямованої робо-
ти було створено велике документальне зібрання, обсяг якого нині
становить 242 томи. У 103-х томах справи № 372 зосереджено
документи про діяльність органів НКВС–НКДБ–МДБ–МВС–КДБ.
Справа містить детальний опис, який зберігається в 99-му томі.
До справи № 376 було залучено повстанські друковані матері-
али, вилучені чекістами у заарештованих та загиблих підпільників,
а також у криївках і схронах. Таких документів набралось 84
томи, а ще два томи (85 і 86) становлять описи справи. У 2006–
2008 рр. до цієї справи додано томи 87 (із копіями листів П. Федуна)
і 88 (з оригіналами документів ОУН та УПА з архіву УСБУ в
Тернопільській області).
До справи № 398 (51 том) увійшли 10 томів оригіналів і фотоко-
пій документів про діяльність ОУН та УПА на Закерзонні, які
були передані польськими органами держбезпеки до КДБ УРСР
на початку 1960-х рр. Поки що не вдалося виявити документи
про те, як саме була організована співпраця з польськими спец-
службами зі збору і передачі зазначених матеріалів. До цієї справи
також увійшов значний масив вилучених у підпільників фотогра-
фій (томи 36–51), листів, друкованих видань тощо. Тут містяться
матеріали членів проводу ОУН Р. Шухевича, В. Кука, В. Галаси,
П. Федуна, Р. Кравчука. У томі 42 зібрано колекцію вилучених у
повстанців справжніх та підробних (радянських, польських, ні-
мецьких і власне повстанських) печаток, зразки типографського
шрифту, негативи фотографій та ін.
др. – М., 1955 (див.: ГДА СБ України, ф. 13, спр. 598); Борьба органов
госбезопасности с подрывной деятельностью украинских буржуазных
националистов. – К., 1978 (див.: ГДА СБ України, ф. 13, спр. 490);
Шульженко Б., Хамазюк И., Данько В. Украинские буржуазные нацио-
налисты. – М., 1963 (див.: ГДА СБ України, ф. 13, спр. 552); Майоров М.
Некоторые особенности расследования государственных преступлений,
совершаемых буржуазными националистами. – М., 1964 (див.: ГДА
СБ України, ф. 13, спр. 558); Хамазюк И., Комлев А. Разложение зару-
бежных антисоветских организаций. – М., 1962 (див.: ГДА СБ України,
ф. 13, спр. 550); Сборник материалов об основных идеологических цент-
рах противника и зарубежных националистических организациях,
ведущих подрывную работу против СССР и, в частности, Украинской
ССР. – К., 1969 (див.: ГДА СБ України, ф. 13, спр. 629) та ін.
|