Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності

Определено, что портфель инновационных проектов выступает высокотурбулентной средой. В подавляющем большинстве случаев повлиять на рыночные, общественные и другие события, которые изменяют перспективу проектов, портфелю не удается. Однако остается та часть, на которую повлиять удается, и своевременн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Васильцова, С.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2012
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41422
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності / С.А. Васильцова // Економіка пром-сті. — 2012. — № 1-2. — С. 86-91. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-41422
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-414222013-02-27T03:02:00Z Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності Васильцова, С.О. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Определено, что портфель инновационных проектов выступает высокотурбулентной средой. В подавляющем большинстве случаев повлиять на рыночные, общественные и другие события, которые изменяют перспективу проектов, портфелю не удается. Однако остается та часть, на которую повлиять удается, и своевременное отслеживание изменений перспектив проекта портфелю позволит выполнять соответствующие изменения его структуры меньшей ценой. Ключевые слова: портфель проектов, коммерциализация, инновации, принципы, ценность инноваций. Визначено, що портфель інноваційних проектів виступає високотурбулентним середовищем. У переважній більшості випадків вплинути на ринкові, суспільні та інші події, що змінюють перспективу проектів портфеля, не вдається. Проте залишається та частина, на яку вплинути вдається, та своєчасне відстеження змін перспектив проекту портфеля дозволить виконувати відповідні зміни його структури меншою ціною. Ключові слова: портфель проектів, комерціалізація, інновації, принципи, цінність інновацій. Strategy of the company is aimed very often at breacking growth, creation and capture of markets. To implement such ambitious tasks, the business forms a portfolio of projects. The project office created simultaneously has a fundamental task: to maintain the implementation of the portfolio of real investment-innovative projects (PRIIP) in the actual state, to provide a successive realization of projects and inflows of profits which may come from realization of innovative products. The aim of the work is to improve the principles which allow maintaining the innovative-investment portfolio in the area of its efficiency. After formation of PRIIP and beginning of the work on the projects, their efficiency is provided due to everyday job to maintain it in the effective area. It is obvious that the portfolio of innovative projects is a highly turbulent environment. In the majority of cases, it is impossible to influence the market, public and other events which change the prospects for the projects. However, there is a part of projects that fall under influence; the timely watching of changes in prospects for projects portfolio allows to make proper changes in structure of the portfolio (or project) at a less price. The increase of efficiency of PRIIP management is achieved by different measures of technical, organizational and administrative character. One of the most actual terms of providing the effective management is the introduction and subsequent observance of corporate principles of management. Keywords: portfolio of projects, commercializa-tion, innovations, principles, value of innovations. 2012 Article Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності / С.А. Васильцова // Економіка пром-сті. — 2012. — № 1-2. — С. 86-91. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41422 330.341.1:330.322 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
spellingShingle	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Васильцова, С.О. Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності Економіка промисловості
description	Определено, что портфель инновационных проектов выступает высокотурбулентной средой. В подавляющем большинстве случаев повлиять на рыночные, общественные и другие события, которые изменяют перспективу проектов, портфелю не удается. Однако остается та часть, на которую повлиять удается, и своевременное отслеживание изменений перспектив проекта портфелю позволит выполнять соответствующие изменения его структуры меньшей ценой. Ключевые слова: портфель проектов, коммерциализация, инновации, принципы, ценность инноваций.
format	Article
author	Васильцова, С.О.
author_facet	Васильцова, С.О.
author_sort	Васильцова, С.О.
title	Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності
title_short	Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності
title_full	Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності
title_fullStr	Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності
title_full_unstemmed	Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності
title_sort	загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41422
citation_txt	Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності / С.А. Васильцова // Економіка пром-сті. — 2012. — № 1-2. — С. 86-91. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT vasilʹcovaso zagalʹnízasadiutrimannâínnovacíjnoínvesticíjnogoportfelâvzoníjogoefektivností
first_indexed	2025-07-03T23:39:44Z
last_indexed	2025-07-03T23:39:44Z
_version_	1836671025489641472
fulltext	УДК 330.341.1:330.322 Світлана Олександрівна Васильцова Національний технічний університет «ХПІ», Харків ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ УТРИМАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ В ЗОНІ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ Інноваційно-інвестиційна діяльність являє основу економічного розвитку держав. Протягом останнього двадцятиріччя іннова- ційний потенціал України зменшився. З ог- ляду на те, що базисні інновації у вітчизняному економічному просторі недостатньо розроблялися останніми роками, культуру ведення наукових проектів та інноваційних портфелів певною мірою втрачено, не в повних обсягах зростає відповідне методичне забезпечення. Різні аспекти комерціалізації інноваційних проектів розглядаються багатьма вченими-економістами, теоретиками та практиками, зокрема: з питань ціноутворення в інноваційних продуктах за умови недоскона- лої конкуренції – С. Фішер, Ф. Дорнбуш, Р. Шмалензі [1], з питань встановлення ринкової рівноваги – Дж. Дебрьо [2], з питань визначення можливості комерціалізації інноваційних проектів виходячи з інтересів продавця та покупця, за теорією економічних механізмів запропонованою Л. Гурвіцом, Е. Маскіним, Р. Майєрсоном [3, 4] та багатьма іншими. Стратегія компанії, частіше за все, є націленою на проривне зростання, створення та захоплення ринків. Для виконання таких амбітних завдань бізнес утворює портфель проектів. Проектний офіс, створюваний одночасно, основоположним завданням має: утримувати виконання портфеля реальних інвестиційно-інноваційних проектів (ПРІІП) в актуальному стані, забезпечувати послідовну реалізацію проектів та приплив доходів, що мають надійти від реалізації інноваційних продуктів. Метою даної статті є удосконалення засад, які можуть сприяти утриманню інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності. Після того, як ПРІІП сформовано та роботи за проектами розпочалися, ефективність портфеля забезпечується щоденною роботою з утримання його у результативній зоні. Портфелю інноваційно-інвестиційних проектів притаманна множинність цілей. З оглядом на це, проектний офіс розбудовує властивість генерувати багато управлінських рішень одночасно, комплексні реакції на зміни стану портфеля та зміни зовнішнього середовища. Для здійснення необхідних модифікацій система управління ПРІІП робиться достатньо гнучкою. Тобто постійний моніторинг, аналіз та прогноз стану зовнішнього середовища виступають платформою для моделі інноваційного портфеля, не виокремлюючись в одноразові заходи. Аспекти, що підлягають особливому нагляду: тенденції розвитку науки; аналіз галузі та конкурентів з точки зору технологій, розробок, досліджень; проникнення на ринок нових технологій [1-4]; технологічний розвиток суспільства, зокрема партнерів та споживачів; державне регулювання інноваційної сфери та відповідні державні пріоритети. Є очевидним, що портфель інноваційних проектів виступає високо турбулентним середовищем. У переважній більшості випадків вплинути на ринкові, суспільні та інші події, що змінюють перспективу проектів портфеля, не вдається. Проте: залишається та частина, на яку вплинути вдається; своєчасне відстеження змін перспектив проекту портфеля дозволить виконувати відповідні зміни структури портфеля (або проекту) меншою ціною. Підвищення ефективності управління ПРІІП досягається різними заходами технічного, організаційного та управлінського характеру. Однією з © С.О. Васильцова, 2012 найбільш актуальних умов забезпечення ефективності управління є впровадження та подальше дотримання корпоративних принципів управління. Далі наведемо рекомендовані принципи утримання портфеля у зоні ефективності. Принцип відносної сталості ПРІІП. За відсутності нагальної потреби, на краще підтримувати склад ПРІІП у стабільному вигляді, не піддаючи його структуру надто частим змінам, бо глобальні зрушення (закриття проектів, розширення складу ПРІІП тощо) негативно впливають на розмірений хід робіт і порушують спланований перебіг грошових потоків. Принцип поміркованої величини ПРІІП: Означає, що кількість інноваційних проектів, що знаходяться в портфелі, має визначатися здатністю проектного офісу для їх обслуговування та розмірами, які вимірюються загальним обсягом ресурсів, необхідних для реалізації кожного проекту. За відсутності більш точних вимірників, можна рекомендувати обчислювати оптимальну кількість проектів у портфелі як відношення загального бюджету ПРІІП на часовому горизонті портфеля до середніх витрат на один проект. Проте для кожного конкретного портфеля можливо віднайти власний показник оптимальної його величини. Виходячи з цього принципу, підприємству-інноватору на стадії формування портфеля необхідно прицільно визначити питання його керованості: якою кількістю інноваційних проектів здатен одночасно управляти проектний офіс. Результатом має бути рішення сконцентрувати зусилля на одному портфелі або розподілити наявні проекти на більше число ПРІІП. Принцип масштабованості ПРІІП. Не краще, коли портфель інновацій не сформовано виключно з однорозмірних проектів: тільки великих або тільки дрібних. Більш доцільним з точки зору утримання портфеля в зоні ефективності є таке масштабування, за якого портфель містить проекти, різні за навантаженням на офіс та інвестиційним фінансуванням. Портфель, який містить тільки великі проекти, матиме більший інтегрований ризик через загальну неповоротність заходів щодо змін великих структур, вимагатиме значно більшої роботи з нормування ресурсів, більшої кількості точок контролю та людських ресурсів для такого контролю. Принцип розподілення старту та виконання проектів у часі. У рамках стратегії портфеля приймається модель послідовного входження: поступового запуску проектів та нарощування функціоналу портфеля. За можливості необхідно розподіляти навантаження на проектний офіс. Це означає, що рекомендується розпочинати проекти у певній логічній послідовності, щоб етапи однакової спрямованості не припадали на один часовий відрізок для всіх проектів одночасно. Такий принцип позитивно впливає на: процеси набуття досвіду та можливості його застосування; розподіл фахового ресурсу в часі; формування фінансових потоків всередині ПРІІП. Принцип встановлення пріоритетів. Для швидкого вирішення питань в умовах обмеженості ресурсів, для запобігання конфліктів між робочими групами та працівниками необхідно провести роботу з визначення пріоритетності проектів або, принаймні, окреслити єдиний підхід та формалізувати схеми розподілення пріоритетів. Це звільнить фахівців від конфліктів при розподілі ресурсів та запобігатиме втратам часу. Принцип максимізації споживчої цінності. На стадії технічного обґрунтування слід приділити підвищену увагу питанням споживчих якостей отриманого наукового продукту. Слід опрацювати всі можливості використання продукту і переглянути відповідний проект портфеля. Принцип постійної ресурсної оптимізації. Протягом усього існування портфеля: проектний офіс домагається отримання преференцій щодо цін на послуги та сировину, якості, вартості та кількості всіх ресурсів, необхідних для проектів; пріоритети розставляються з урахуванням ресурсної оптимізації; купуються технології та ресурси, здатні прискорити НДД та інші етапи проектів портфеля; з тією ж метою рекомендується вдаватися до бенчмаркінгу. Принцип своєчасної зміни ключових контрольних показників: на етапі НДД ключовими показниками є ступінь дотримання плану науково- дослідних робіт та додержання плану витрат; на виробничому етапі – виконання графіку робіт, додержання плану витрат; на етапі комерціалізації – вимірники відгуку ринку на продукт та інші маркетингові показники, на етапі пізньої комерціалізації – рівень надходжень виручки та контроль NPV за проектом. Такі ключові показники підлягають постійній актуалізації та зміні (з точки зору контролю) при переході з однієї стадії виконання проекту та утримання портфеля до іншої. Принцип своєчасного освітлення появи інновації на ринку для споживачів. Про інноваційний продукт, для якого наближається етап комерціалізації, рекомендовано завчасно сповістити потенційних споживачів. Принцип збереження кадрового капіталу Для утримання портфеля у зоні ефективності важливо контролювати стан ризиків. Ризики, накладені на профілі проектів та портфеля, підтримуються в актуальному стані: коли проект проминає, наприклад, фазу ризику НДД, або коли позначки з профілю знімаються. Випадки реалізації неперервних ризиків рекомендовано не тільки передбачати визнанням їх можливості на певних стадіях та етапах проектів та портфеля, а й вести превентивну роботу. Для кожного відомого ризику має бути розроблено, як мінімум, два сценарії дій осіб, які стикатимуться з таким ризиком у процесі виконання службових обов’язків. Доцільно розробляти окремі сценарії роботи з ризиками для різних рівнів реагування: для нижньої ланки робітників, для менеджменту тощо. Для певних видів ризиків недостатньо розробити інструкцію та ознайомити з нею робітників. Такі ризики передбачатимуть тренувальні заходи – як одноразові, так і неперервні. Для ризиків, що набувають особливої актуальності на певних стадіях проекту (або всього ПРІІП) доцільно: впровадити періодичні звіти за кожним ризиком для кожного проекту – щотижня, щомісяця тощо; провести аудит ризику та після ризикової ситуації; включити групове ознайомлення зі станом ризиків до щотижневої наради проектної групи; створити резерв на непередбачені витрати в межах проекту (ПРІІП) на підставі оцінки ризику. Етап НДД. Складною проблемою управління є визначення меж застосування інноваційної розробки, кількості інноваційних продуктів, яку можливо створити, отримавши нову розробку. Адже інноваційна ідея високого значення є здатною вивести бізнес на глобальні терени. Проблема постає при наближенні закінчення етапу НДД. Пов'язано це з тим, що чим далі просувається інновація по стадіях розробки, тим більше можуть зростати її можливості. Якщо можливості продукту значно відхиляються від запланованих у кращий бік, змінюються ключові завдання проекту та портфеля. Якщо інноваційний продукт демонст- рує небачені можливості, а компанія-іннова- тор є здатною їх втілити, необхідно ввести до даного проекту нову стадію – процес розробки нових можливостей. На даному етапі життя інновації, крім розробок нової корисності, рекомендується застосувати методологію, за алгоритмом подібну до методології функціонально-вартісного аналізу: 1. Визначити функції, які здатні виконувати інноваційний продукт: всі можливі функції виявляються та розподіляються на групи: функції, що підвищують цінність інновації; функції, що не змінюють цінність інноваційного продукту. Після визначення функцій, якими володіє продукт, проводиться оптимізація подальших робіт: усуваються або скорочуються роботи та етапи, на яких цінність інновації не збільшується. Таким чином через скорочення витрат одночасно оптимізується вартість проекту і собівартість інноваційного продукту. 2. Для кожної корисної функції інноваційного продукту обчислюється повна прогнозована собівартість із втратами робочого часу включно. 3. Після того як для всіх інноваційних продуктів визначено характеристики витрат, розрахунок витрат на виробництво, вони вносяться до профілю проекту та портфеля, актуалізуючи його. За допомогою описаної модифікації функціонально-вартісного аналізу можуть бути своєчасно скорочені значні надмірні витрати портфеля. Такий захід слід проводити у межах всього бізнесу підприємства-інноватора, залучаючи осіб, що приймають стратегічні рішення, через те, що рішення щодо можливостей інновації можуть спричинити радикальні зміни проекту та портфеля загалом. Стратегії та типи ефективної комерціалізації інновацій. Типів комерціалізації інновацій розрізняють не менше трьох, причому, щодо певного проекту, переважатиме якийсь один. Підприємство-інноватор, на етапі включення проекту до портфеля, визначає – продовжувати проект до виведення винаходу на ринок чи вивести на ринок технологію (техніку) або навіть саму наукову розробку, інтелектуальні права, доведені до стадії можливого продажу, і не заглиблюватися у продуктові ринки. Слід зазначити, що залежно від характеру інновацій, тобто, якщо інноваційний продукт є продуктом з широкими масовими ринками, перший вид комерціалізації є здатним принести значно більші прибутки, аніж усі інші. Хоча деякі вчені стверджують, що найбільш повна комерціалізація досягається за другого способу, та у даному випадку доречно буде заперечити, що: "повна комерціалізація" відбудеться за поширення технологій, а не утримання частки ринку за однією компанією- монополістом; "повна комерціалізація" та "максимальний зиск" не є синонімами. Тип комерціалізації портфеля, обираний на етапі першопочаткового його формування, не завжди залишається сталим протягом утримання портфеля. Частіше портфель отримує сценарій комерціалізації залежно від ходу виконання проектів та сформованої інноваційної традиції підприємства. Звичайно, портфель частіше матиме схильність до комерціалізації інноваційної техніки та технологій, якщо йдеться за ПІФ або потужні компанії, які можуть собі дозволити сильний юридичний захист щодо забезпечення сталого регулярного отримання винагород від таких форм комерціалізації та проникнення на світовий ринок, об’єднані ринки держав тощо. Для проривних інновацій та можливостей широкого проникнення на світові ринки перші два способи не виключають один одного. Компанія- інноватор може як виводити на ринок продукти, так і продавати права на здійснення аналогічної діяльності деінде. Процес комерціалізації передбачає насамперед проведення порівняльних фінансових розрахунків для оцінки вигідності того чи іншого способу комерціалізації на конкретному ринку, наведених у табл. 1 та 2. Зрозуміло, що рішення щодо комерціалізації, яке відхиляється від першопочаткової фінансової моделі, спричинить зміни для проекту та для портфеля: зміну показників доходів; зміну показників щодо ресурсів, у тому числі інвестиційних, та витрат; зміну організаційної моделі проекту (портфеля); зміну складу проектних груп та їх компетенції. Рішення про вибір способу комерціалізації не є завданням тривіальним, а надто – коли мова йде про інноваційні портфелі. Для визначення типу комерціалізації, фахівцям проектного офісу, що приймають рішення, не рекомендується спиратися лише на дані, наявні у проектній документації на момент включення проекту до портфеля: за час проведення науково-дослідної роботи могла змінитися ситуація із суспільною потребою, яку здатна вирішити інновація; Таблиця 1 Доходи підприємства-інноватора від різних типів комерціалізації інновацій Комерціалізація інновацій Види доходу На рівні продажу технологій, техноло- гічних ліній тощо Дохід від реалізації продукції Дохід від монополізації ринку Інші види доходу, пов’язані з монопольним становищем: набуття іміджу, гудвіл, вихід цінних паперів підприємства на фондовий ринок тощо На рівні освоєння повного виробничого циклу інноваційного продукту Регулярні платежі (роялті) Паушальні платежі На рівні передавання інтелектуальних прав Паушальні платежі Таблиця 2 Переваги та недоліки типів комерціалізації Тип комерціалізації Переваги Недоліки На рівні продажу технологій, технологічних ліній тощо Низька потреба в інвестиційних коштах Прибутки можуть виявити- ся меншими, ніж при створенні власних виробництв Термін окупності інноваційного проекту значно знижується Необхідність утримання потужного юридично- наглядового апарату за дотриманням умов контрактів, ліцензій тощо Можливість завоювання міжнародних ринків, створення транснаціональних корпорацій, товарного знаку Порівняно більш висока дохідність бізнесу через практичну відсутність виробничої собівартості На рівні освоєння повного виробничого циклу інновації Для певних типів інновацій – дохід буде вищим ніж від продажу технологій, прав тощо Необхідність створювати великий бізнес: здобувати інвестиції, будувати мережу, захищати новий ринок тощо Можливість довго утримувати монополію Можливості створення потужних мереж, транснаціональних корпорацій, брендів На рівні передавання інтелектуальних прав Можливість отримання високого доходу від інноваційного проекту, у тому числі – вищого ніж від промислової експлуатації інновації Прибутки можуть виявитися значно меншими, ніж від самостійної експлуатації інновації Згорнення проекту з винагородою для учасників та вивільнення ресурсів для поповнення портфеля інновація, отримана у ході науково- дослідної діяльності, може виявитися значно більш або менш цінною, ніж передбачалося. Тобто прийняттю рішення щодо типу комерціалізації передуватиме додаткова робота з комплексного дослідження отриманої наукової розробки та оцінювання її потенціалу у поточному моменті часу. Рішення щодо комерціалізації інновації, прийняте на підґрунті помилкової оцінки (недооцінки, переоцінки) може мати критичні наслідки для портфеля. Щодо розгляду стану портфелю з позиції нових надбань, можна рекомендувати: дослідити зміну сукупних характеристик портфеля, яка вимагає певних організаційних заходів; прийняти більш доцільні та ефективні рішення щодо інвестиційних коштів; переструктурувати портфель, реорганізувати його у декілька портфелів за ознаками, що вийшли на перший план; реалізувати синергетичні ефекти, що проявилися. Тобто, проводячи ревізію портфеля при отриманні розробки, що демонструє значний інноваційний ефект, можливо, виключно за рахунок організаційних та управлінських рішень, оптимізації проектів та їх комбінацій збільшити вартість портфеля. Не зайвим буде додати, що етап комерціалізації інновації підпадає під усі принципи роботи з просування, посилені потужною рекламною роботою на цільову аудиторію на дослідження. Висновки: 1. Інтеграція витратного (функціонально-вартісного аналізу) та моніторингового (чистої приведеної вартості) підходів дозволить здійснити зважені модіфікації для проведення робіт з оптимізації процесів створення інноваційного продукту та його собівартості. 2. Запропонованая концепція комерціалізації інноваційних проектів дозволить більш докладно розглянути типи комерціалізації інновацій із зазначенням переваг та недоліків, що буде сприяти збільшенню економічної ефективності портфеля. Література 1. Экономика С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензи; пер. со 2-го англ. изд. – М.: Дело ЛТД, 1995. – 864 с. 2. Дебрё Ж. Три функции в экономике / Ж. Дебрё // Экономика и математические методы. – 1990. – Т. 26, вып. 1. – 230 с. 3. Hurwicz L. Implementation and enforcement // Political Economy, Institutions, Competition, andRepresentation / L. Hurwicz, W.A. Barnett, M. Hinrich, N.J. Schofield (eds.). – Cambridge: Cambridge UniversityPress, 1993. – Ch. 2. – P. 51-59. 4. Maskin E. Nash equilibrium and welfareoptimaljty / E. Maskin // Review of Economic Studies. – 1999. – № 1. – P. 23-38. Refereces 1. Fisher, S., Dornbush, R., Shmalenzi, R. (1995) Ekonomika. 2nd ed. Moscow: Delo. 2. Debrio, Zh. (1990) ‘Tri funktsii v ekonomike’. Ekonomika i matematicheskie metody. Part 26. 1. 3. Hurwicz, L., Barnett, W., A., Hinrich, M., Schofield, N., J. (eds.) (1993) ‘Implementation and en-forcement’. Political Economy, Institutions, Competition, and Representation. Cambridge: Cambridge UniversityPress. part 2. pp.51-59. 4. Maskin, E. (1999) ‘Nash equilibrium and wel-fareoptimaljty’. Review of Economic Studies. 1. pp.23-38. Надійшла до редакції 28.02.2012 р.

Загальні засади утримання інноваційно-інвестиційного портфеля в зоні його ефективності

Institution

Ähnliche Einträge