Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР

У статті на основі маловідомих документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України досліджується реакція керівників КДБ УРСР на створення Народного руху України. Автори стверджують, що застосування силовими структурами адміністративного впливу для залякування політичних опонентів КПУ у др...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Бажан, О., Лошицький, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Schlagworte:	До 20-річчя Народного руху України
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41467
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР / О. Бажан, О. Лошицький // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 196-205. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-41467
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-414672013-02-27T03:02:25Z Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР Бажан, О. Лошицький, О. До 20-річчя Народного руху України У статті на основі маловідомих документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України досліджується реакція керівників КДБ УРСР на створення Народного руху України. Автори стверджують, що застосування силовими структурами адміністративного впливу для залякування політичних опонентів КПУ у другій половині 1980-х рр. не зупинило процесів формування багатопартійності в Україні. В статье на основе малоизвестных документов Отраслевого государственного архива Службы безопасности Украины исследуется реакция руководителей КГБ УССР на создание Народного руха Украины. Авторы утверждают, что использование силовыми структурами административного влияния для запугивания политических оппонентов КПУ во второй половине 1980-х гг. не остановило процессов формирования многопартийности в Украине. Based on the unknown documents of Branch state archive of Security service of Ukraine the reaction of KGB leaders of Soviet Ukraine on the creation of People’s Movement of Ukraine is investigated. The authors state the usage of administrative pressure by state security service that aimed to intimidate political opponents of Communist Party of Ukraine during second half of 1980th, had no influence on the process of forming multiparty system in Ukraine. 2009 Article Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР / О. Бажан, О. Лошицький // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 196-205. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41467 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 20-річчя Народного руху України До 20-річчя Народного руху України
spellingShingle	До 20-річчя Народного руху України До 20-річчя Народного руху України Бажан, О. Лошицький, О. Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
description	У статті на основі маловідомих документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України досліджується реакція керівників КДБ УРСР на створення Народного руху України. Автори стверджують, що застосування силовими структурами адміністративного впливу для залякування політичних опонентів КПУ у другій половині 1980-х рр. не зупинило процесів формування багатопартійності в Україні.
format	Article
author	Бажан, О. Лошицький, О.
author_facet	Бажан, О. Лошицький, О.
author_sort	Бажан, О.
title	Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР
title_short	Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР
title_full	Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР
title_fullStr	Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР
title_full_unstemmed	Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР
title_sort	народний рух україни в інтерпретації комітету держбезпеки урср
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	До 20-річчя Народного руху України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41467
citation_txt	Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР / О. Бажан, О. Лошицький // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 196-205. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv	AT bažano narodnijruhukraínivínterpretacííkomítetuderžbezpekiursr AT lošicʹkijo narodnijruhukraínivínterpretacííkomítetuderžbezpekiursr
first_indexed	2025-07-03T23:46:25Z
last_indexed	2025-07-03T23:46:25Z
_version_	1836671446312550400
fulltext	ДО 20-річчя НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ Олег Бажан, Олександр Лошицький* (Київ) Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР У статті на основі маловідомих документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України досліджується реакція керівни- ків КДБ УРСР на створення Народного руху України. Автори стверджують, що застосування силовими структурами адмініст- ративного впливу для залякування політичних опонентів КПУ у другій половині 1980-х рр. не зупинило процесів формування багатопартійності в Україні. Ключові слова: органи держбезпеки, Народний рух України, пе- ребудова, антирадянська діяльність, Українська Гельсінська спілка. В умовах поглиблення тотальної соціально-політичної, економічної та ідеологічної кризи у другій половині 1980-х рр. та розгортання у суспільстві демократичних процесів у ході горбачовської «перебудови» для партійно-державного керів- * Бажан О.Г. – кандидат історичних наук, старший науковий співро- бітник Інституту історії України НАН України, старший науковий співробітник відділу по розробці архівів ВУНК–ДПУ–НКВС–КДБ; Лошицький О.А. – завідувач відділу Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Народний рух України в інтерпретації КДБ УРСР 197 ництва СРСР ставала дедалі очевиднішою необхідність перег- ляду тактики й стратегії боротьби з опозиційним рухом. Усталені методи придушення опозиції на тлі перебудовчих гасел демократії та гласності кидали тінь на імідж Радянсько- го Союзу. Правлячий режим під тиском світового співтова- риства просто змушений був відмовитися від насильницьких методів боротьби з інакомисленням, звільнити з тюрем та заслання політичних в’язнів, дозволити існування «нефор- мальних груп» та організацій різноманітних політичних і релігійних напрямків. З урахуванням нових реалій діяв і Комітет держбезпеки УРСР. Починаючи з 1987 р. республіканський КДБ спільно з прокуратурою та міліцією здійснював комплекс профілак- тичних й оперативних заходів стосовно осіб, засуджених за ст. 62 (антирадянська агітація та пропаганда) і ст. 187 (нак- леп на радянський державний та суспільний лад) КК УРСР. При цьому основна увага правоохоронних органів приділя- лася доведенню «помилковості» поглядів громадян, покара- них за антирадянську діяльність, схилянню їх до подачі письмових заяв на ім’я Президії Верховної Ради СРСР про помилування і недопущення надалі ворожих і протиправних дій. У результаті проведеної роботи з 72 особами (зі 109) раніше засуджених за ст. 62 та 187 КК УРСР на території республіки, працівникам правоохоронних органів на кінець березня 1987 р. вдалося «переконати» 48 чол. написати пока- янні заяви. В їх числі 31 (з 52) відбували покарання за антира- дянську агітацію та пропаганду та 17 (з 57) — за наклеп на радянський державний і суспільний лад. Водночас усі, звільнені з місць позбавлення волі (на підставі указів Президії Верховної Ради СРСР, станом на 20 березня 1987 р. таких налічувалося 36 чол.) були взяті під оперативний контроль. Подібний захід голова КДБ УРСР С. Муха у листі ЦК КПУ від 21 березня 1987 р. обґрунтовував тим, що більшість дисидентів, які повернулися з виправно- трудових таборів, своїх поглядів змінювати не збираються, дострокове звільнення від покарання схильні розцінювати як вимушену поступку влади, здійснену під «тиском Захо- 198 Олег Бажан, Олександр Лошицький ду». С. Муха звертав увагу першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького на той факт, що багато колишніх політ- в’язнів «намагаються постати перед зв’язками як “невинно постраж- далі”, нібито, за написання та розповсюдження критичних ма- теріалів про негативні явища у громадському житті, розвитку української мови, культури та літератури. Тому вони вживають заходів з оскарження винесених судами вироків в їх криміналь- них справах із вимогою повної реабілітації. Дехто вважає, що така кампанія з перегляду справ дозволить їм серйозно скомп- рометувати перед громадськістю органи КДБ»1. Занепокоєння керівництва радянських спецслужб викли- кала поведінка «одного з активних українських націо- налістів» В. Чорновола, який у приймальній КДБ СРСР у Москві висунув вимогу про реабілітацію політв’язнів, наданні дозволу публікуватися під власним прізвищем, поінформував співробітників відомства про наміри розгорнути рух за легалі- зацію Української греко-католицької церкви. Інший правоза- хисник, у минулому науковий співробітник Інституту філосо- фії АН УРСР, Є. Пронюк не приховував намірів створити громадську організацію на взірець партії зелених у ФРН, яка матиме друкований орган, проводитиме зібрання й деле- гуватиме своїх людей у місцеві ради. Відстежуючи настрої у середовищі націоналістично на- лаштованих осіб, які притягувалися до кримінальної відпові- дальності протягом 1972–1983 рр. (за статистичними даними, їх нараховувалось 38 чол.), керівництво КДБ УРСР зробило висновок, що на тлі гасел демократизації та гласності вчораш- ні політв’язні намагатимуться посилити націоналістичну діяльність, використовуючи легальні можливості самодіяль- них організацій, товариств з охорони пам’яток культури, захисту екологічного середовища тощо. Поряд із традиційним арсеналом засобів впливу на опози- цію, КДБ УРСР не вважав за необхідне перешкоджати виїз- 1 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБ України), ф. 16, оп. 14 (1990 р.), пор. 3, арк. 83. Народний рух України в інтерпретації КДБ УРСР 199 ду за кордон у приватних справах чи на постійне проживан- ня осіб, які відбули покарання за антирадянську діяльність2. Крім того, передбачалося організувати у пресі виступи автори- тетних представників інтелігенції О. Гончара, Б. Олійника, В. Русанівського та ін. з «принциповою оцінкою негативних проявів, допущених в 70-ті роки рядом осіб, які скотилися на позиції нелегальної антирадян- ської діяльності, підтримували злочинні зв’язки із зарубіжними підривними центрами та понесли за це заслужене покарання»3. Паралельно із заходами, спрямованими на обмеження дій осіб, раніше репресованих за антирадянську діяльність, КДБ УРСР проявляв підвищений інтерес до так званих не- формальних об’єднань, які почали активно виникати серед різних категорій громадян на основі спільних інтересів та захоплень. В інформаційному повідомленні «Про негативні процеси, що відбуваються в окремих неформальних об’єднан- нях», датованому 20 червня 1987 р., новий голова КДБ УРСР М. Голушко звертав увагу ЦК КПУ на спроби проникнення «вороже налаштованого елементу» у середовище «нефор- малів» із метою використання таких об’єднань для прове- дення антирадянської діяльності з легальних позицій4. Особ- ливе занепокоєння спецслужб та першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького викликали наміри киян В. Набоки та В. Га- ланського сформувати угруповання націоналістичної направ- леності під назвою «Український культурологічний клуб»5, послідовна робота Є. Сверстюка, І. Світличного зі створення Української асоціації незалежної творчої інтелігенції, видан- ня та розповсюдження В. Чорноволом і його соратниками позацензурного журналу «Український вісник»6. Виробленню заходів щодо «запобігання негативним про- явам» в УРСР із використанням нових форм та методів, які 2 ГДА СБ України, ф.16, оп. 14 (1990 р.), пор. 3, арк. 85. 3 Там само, арк. 88. 4 Там само, арк. 202. 5 Там само, арк. 216–217. 6 Там само, пор. 4, арк. 158. 200 Олег Бажан, Олександр Лошицький б відповідали «атмосфері демократизації та розширення глас- ності», було присвячене спеціальне засідання політбюро ЦК КПУ у жовтні 1987 р. Поряд із посиленням боротьби з на- ціоналістичними проявами, применшенням еміграційних настроїв партійний ареопаг рекомендував першим секретарям обласних комітетів «глибше аналізувати морально-політичну ситуацію у трудових колективах, навчальних закладах за місцем проживання; підвищувати ефективність виховної роботи та використання засобів масової інформації; виявляти політичну пильність, займати наступальну позицію при лока- лізації негативних проявів, діяти продумано і гнучко з ураху- ванням ситуації, що складається; не уникати гострих кутів; давати рішучу відсіч наклепникам та демагогам; своєчасно інформувати ідеологічний актив, озброювати його навичка- ми виховної роботи в умовах демократизації та гласності»7. Органи КДБ УРСР продовжували ретельно відстежували діяльність лідерів самодіяльних формувань різної спрямо- ваності, зокрема «Спадщина», «Громада», Народний союз сприяння перебудові (м. Київ), «Товариство друзів Лева» (м. Львів), Народний союз сприяння перебудові (м. Одеса), «Апрель» (м. Харків), Сумський комітет захисту демократи- зації (м. Суми), «Добра воля» (м. Ялта) та ін., які намагали- ся створити єдину громадську структуру, подібну народним фронтам в Естонії, Литві та Латвії. Спроби консолідації дій різноманітних львівських само- діяльних груп та організацій органи КДБ зафіксували на початку липня 1988 р. Колишні політв’язні В. Чорновіл, М. Горинь, М. Скочок та ін. вживали конкретних заходів щодо створення у Львові Демократичного фронту підтримки перебудови (ДФПП) як «федерації різноманітних самодіяль- них формувань», в яку мали ввійти Міжнаціональний комі- тет захисту політв’язнів, Комітет захисту Української като- лицької церкви, «Товариство друзів Лева» та інші існуючі неформальні організації міста. За задумом В. Чорновола та 7 ГДА СБ України, ф. 16, оп. 13, пор. 3 (1989 р.), арк. 1–2. Народний рух України в інтерпретації КДБ УРСР 201 М. Гориня, ДФПП мав стати прообразом «української на- ціонально-демократичної партії», провідна роль в якій відво- дилась Українській Гельсінській спілці та її друкованому органу «Український вісник». Діям «неформалів», спрямованим на згуртування одно- думців, КДБ УРСР протиставив «заходи з документування здійснюваних ними антигромадських проявів, внесення роз- біжностей у середовище екстремістів, компрометацію їх на побутовій та іншій основі»8. Оперативно й докладно КДБ УРСР поінформував ЦК КПУ про дискусію у середовищі творчої та наукової інтелігенції навколо ідеї створення Народного фронту України, яка обго- ворювалася наприкінці жовтня 1988 р. Активна робота над проектом його програми (на першу декаду листопада 1988 р., за оперативними даними радянських спецслужб, розробля- лися декілька відмінних один від одного проектів програми майбутньої громадської організації) спонукала органи КДБ УРСР «вживати необхідних заходів для своєчасного надання процесам, що відбуваються, позитивної спрямованості». Так, у «Довідці про деякі активні самодіяльні громадські об’єднан- ня, що діють у Києві» 5-те управління КДБ УРСР звертало увагу вищого політичного керівництва республіки на На- родний союз сприяння перебудові, що налічував близько 100 осіб. Автори конфіденційного документа стверджували, що «негативних дій зі сторони учасників “союзу” не помічено. Ініціа- тори створення “НССП” перебувають на правильних ідеологіч- них позиціях і їх діяльність має у цілому позитивну направле- ність». У зв’язку з цим КДБ УРСР вважав за потрібне «посприяти в реєстрації об’єднання та наданні необхідної допомоги (мето- дичне керівництво, виділення приміщення)»9. Разом з інформаційним донесенням «Про задуми створен- ня “Українського народного фронту”» від 9 листопада 1988 р. голова КДБ УРСР М. Голушко надіслав ЦК КПУ один з отри- маних оперативним шляхом проектів організації, запевнив- 8 ГДА СБ України, ф. 16, оп. 13, пор. 3 (1989 р.), арк. 133. 9 Там само, оп. 14 (1990 р.), пор. 9, арк. 100. 202 Олег Бажан, Олександр Лошицький ши першого секретаря ЦК Компартії України В. Щербиць- кого, що «органами КДБ здійснюється контроль за ситуацією, викриття справжніх задумів організаторів створення “фронту”, недопу- щення екстремістських, націоналістичних дій з їх сторони, при- пинення спроб проникнення у самодіяльні громадські організа- ції, що орієнтуються на створення “фронту”, вороже налашто- ваних осіб, у минулому засуджених за здійснення державних злочинів»10. Поглиблення політизації українського соціуму, сприят- лива атмосфера для просування ідеї Руху всерйоз непокоїла правоохоронні органи республіки. У доповідній записці на адресу президії Верховної Ради УРСР прокурор УРСР П. Оси- пенко, голова КДБ УРСР М. Голушко, міністри внутрішніх справ І. Гладуш та юстиції В. Зайчук просили законодавчий орган за допомогою місцевих рад реально вплинути на керів- ників підприємств, установ, організацій, навчальних закла- дів, вимагаючи від них дотримання громадського порядку в колективах із метою «недопущення пропагандистської та організаційної роботи по створенню осередків НРУ». Очільни- ки силових відомств рекомендували керівництву Верховної Ради УРСР звернутися до президії Верховного Ради СРСР із проханням щодо прискорення ухвалення загальносоюзного закону про добровільні громадські організації, в якому чітко мав бути прописаний єдиний порядок реєстрації самодіяль- них організацій, їх статутів та програм, що дозволить право- охоронним органам створити в разі потреби певний заслін «екстремістським устремлінням ініціаторів створення розга- луженої мережі цього руху на місцях», запобігши можливих незаконних та антигромадських дій і вчинків громадян11. У липні–серпні 1989 р. республікою прокотилася хвиля шахтарських страйків, яка охопила 203 із 286 шахт із загаль- ною кількістю страйкуючих понад 120 тис. осіб12 Органи 10 ГДА СБ України, ф. 16, оп. 14 (1990 р.), пор. 9, арк. 15–16. 11 Там само, оп. 19 (1993 р.), пор. 5, арк. 30–33. 12 Там само, пор. 2, арк. 199. Народний рух України в інтерпретації КДБ УРСР 203 КДБ УРСР прагнули будь-що створити штучний заслін спро- бам представників неформальних організацій, у тому числі і НРУ, проникнути у страйковий рух. Так, завдяки підготов- леній УКДБ у Львівській області інформації, доведеній безпо- середньо до лідерів страйкового комітету, про спроби членів УГС, НРУ спровокувати антигромадські прояви, «шахтарі засудили екстремістські їх наміри і висловилися проти на- дання страйку політичного забарвлення»13. Водночас загострення політичної ситуації, викликане широкомасштабним страйком шахтарів, засвідчило необ- хідність подальшого вдосконалення форм і методів «чекіст- ської роботи». Перед спецслужбами постали нагальні питання забезпечення власної безпеки, конспірації в роботі з агенту- рою і довіреними особами, подальшого зміцнення зв’язків з трудовими колективами, випереджаючого інформування партійних органів, пошуку діалогу з лідерами неформальних об’єднань. У серпні 1989 р. під час засідання колегії КДБ УРСР зверталася увага на те, що в окремих підрозділах «простежуються елементи розгубленості, нерішучості в діях керівного й оперативного складу, які зводяться в основному до накопичення інформації, що потребує в ряді випадків не- гайної реакції». З іншого боку, тональність документів, підготовлених спецслужбами у зазначений період, переконувала у спробі інспекції та колегії КДБ УРСР переосмислити політичні процеси, спостерігалося прагнення неупереджено «поставити діагноз» розбурканому горбачовського «перебудовою» радян- ському суспільству. Так, у доповідній записці інспекції КДБ УРСР «Про особливості громадсько-політичної та оперативної ситуації і завдання органів КДБ республіки у сучасних умовах» підкреслювалося: «У цілому страйки продемонстрували зростання громадянсь- кої свідомості шахтарів, їх небажання миритися з існуючою сис- темою придушення особистості адміністративно-бюрократич- ним апаратом». 13 ГДА СБ України, ф. 16, оп. 19 (1993 р.), пор. 7, арк. 105. 204 Олег Бажан, Олександр Лошицький За умов, що склалися наприкінці літа 1989 р., колегія КДБ закликала особовий склад «активно вчитися працювати по-новому, напрацьовувати су- часні концепції організації боротьби з націоналістично та екст- ремістські налаштованими особами: ширше залучати гласні форми чекістської роботи, уміло поєднувати оперативні та політичні методи боротьби, оперативно застосовувати гласні й негласні форми профілактичного впливу на політично нез- рілих правопорушників». Усього в 1989 р. за сприяння КДБ УРСР було порушено 28 кримінальних справ, до адміністративної відповідальності притягнуто 1125 осіб, у тому числі 15 організаторів і 94 актив- них учасників несанкціонованих зібрань. Після проведення установчого з’їзду НРУ у вересні 1989 р. КДБ УРСР поставив за мету пригасити інтерес та участь співробітників Академії наук УРСР у його діяльності (до складу керівних органів організації було обрано 9 відомих учених, серед яких академіки В. Лішко, О. Скороход, члени- кореспонденти П. Кислий, Д. Гродзинський, В. Долін)14. Як показала практика, задіяний арсенал впливу виявився неефективним в умовах наростаючої хвилі політичного та національно-культурного піднесення в республіці. Прокурор УРСР М. Потебенько, міністри внутрішніх справ І. Гладуш та юстиції В. Зайчук, голова КДБ М. Голушко, голова Верхов- ного Суду О. Якименко в листі до ЦК КПУ, Ради Міністрів і Верховної Ради УРСР від 20 лютого 1990 р. запропонували «ввести в УРСР до 1 липня мораторій на будь-які політичні акції, направлені на дестабілізацію обстановки на національно- му та релігійному рівні; у всіх трудових колективах, навчальних закладах створити групи з числа передових робітників, кол- госпників для протидії екстремістам»15. Наприкінці літа 1990 р. новий міністр внутрішніх справ УРСР А. Василишин спільно із головою КДБ УРСР М. Голуш- ком із метою позбавити НРУ та інші громадські організації 14 ГДА СБ України, ф. 16, оп. 19 (1993 р.), пор. 6, арк. 213–215. 15 Там само, пор. 7, арк. 96–98. Народний рух України в інтерпретації КДБ УРСР 205 підтримки з боку української діаспори запропонували розгля- нути у Верховній Раді проект закону «Про громадські органі- зації та політичні партії в УРСР» через призму правового регулювання фінансової й технічної допомоги, отримуваної від іноземних держав, фондів, приватних осіб16. Характерно, що ані створення відповідної нормативної бази, спрямова- ної на звуження діяльності неформальних груп і організацій, ані застосування силовими структурами різноманітних захо- дів адміністративного впливу для залякування політичних опонентів КПУ не зупинили процесів формування багато- партійності та не убезпечили радянський режим від краху. Олег Бажан, Александр Лошицкий. Народный рух Украины в интерпретации Комитета госбезопасности УССР В статье на основе малоизвестных документов Отраслевого государ- ственного архива Службы безопасности Украины исследуется реак- ция руководителей КГБ УССР на создание Народного руха Украины. Авторы утверждают, что использование силовыми структурами административного влияния для запугивания политических оппо- нентов КПУ во второй половине 1980-х гг. не остановило процес- сов формирования многопартийности в Украине. Ключевые слова: органы госбезопасности, Народный рух Украины, перестройка, антисоветская деятельность, Украинская Хельсинс- кая группа. Oleg Bazhan, Oleksandr Loshytskyi. People’s Movement of Ukraine in the Ukrainian KGB interpretation. Based on the unknown documents of Branch state archive of Security service of Ukraine the reaction of KGB leaders of Soviet Ukraine on the creation of People’s Movement of Ukraine is investigated. The authors state the usage of administrative pressure by state security service that aimed to intimidate political opponents of Communist Party of Ukraine during second half of 1980th, had no influence on the process of forming multiparty system in Ukraine. Key words: state security service, People’s Movement of Ukraine, pere- stroika, anti-Soviet activity, Ukrainian Helsinki Group. 16 ГДА СБ України, ф. 16, оп. 19 (1993 р.), пор. 8, арк. 160–166.

Народний рух України в інтерпретації Комітету держбезпеки УРСР

Institution

Ähnliche Einträge