Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр.

У статті аналізуються трагічні сторінки діяльності науковців і краєзнавців міста Кам’янця-Подільського 1920–1930-х рр. Зазначається, що попри високий авторитет у вітчизняних і зарубіжних колах, вони зазнали переслідувань та принижень....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Савчук, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Schlagworte:	Особа у контексті історії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41471
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр. / В. Савчук // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 370-386. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-41471
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-414712013-02-27T03:02:38Z Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр. Савчук, В. Особа у контексті історії У статті аналізуються трагічні сторінки діяльності науковців і краєзнавців міста Кам’янця-Подільського 1920–1930-х рр. Зазначається, що попри високий авторитет у вітчизняних і зарубіжних колах, вони зазнали переслідувань та принижень. В статье анализируются трагические страницы деятельности учёных и краеведов города Каменца-Подольского 1920–1930-х гг. Указывается, что, несмотря на высокий авторитет в отечественных и зарубежных кругах, они подверглись преследованиям и унижениям. Based on modern sources the tragic events of scientist and local historians of Kamyanets-Podolskyi during 1920th – 1930th were investigated. It was marked that despite high authority of Kamyanets-Podolskyi scientist and local historians among domestic and foreign circles, they suffered persecution and humiliation. 2009 Article Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр. / В. Савчук // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 370-386. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41471 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Особа у контексті історії Особа у контексті історії
spellingShingle	Особа у контексті історії Особа у контексті історії Савчук, В. Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
description	У статті аналізуються трагічні сторінки діяльності науковців і краєзнавців міста Кам’янця-Подільського 1920–1930-х рр. Зазначається, що попри високий авторитет у вітчизняних і зарубіжних колах, вони зазнали переслідувань та принижень.
format	Article
author	Савчук, В.
author_facet	Савчук, В.
author_sort	Савчук, В.
title	Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр.
title_short	Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр.
title_full	Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр.
title_fullStr	Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр.
title_full_unstemmed	Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр.
title_sort	політичні переслідування наукової інтелігенції м. кам’янця-подільського у 1920–1930-х рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Особа у контексті історії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41471
citation_txt	Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр. / В. Савчук // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2009. — № 2 (33). — С. 370-386. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv	AT savčukv polítičnípereslíduvannânaukovoííntelígencíímkamâncâpodílʹsʹkogou19201930hrr
first_indexed	2025-07-03T23:46:47Z
last_indexed	2025-07-03T23:46:47Z
_version_	1836671469262733312
fulltext	370 Віктор Савчук* (Кам’янець-Подільський) Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр. У статті аналізуються трагічні сторінки діяльності науковців і крає- знавців міста Кам’янця-Подільського 1920–1930-х рр. Зазна- чається, що попри високий авторитет у вітчизняних і зарубіж- них колах, вони зазнали переслідувань та принижень. Ключові слова: державна програма, історико-краєзнавчий рух, репресії, наукові установи, зарубіжні дослідники, національ- но-культурний розвиток, реабілітація. На нинішньому етапі української державності надзвичай- но важливим питанням є висвітлення невідомих сторінок минулого, які тривалий час замовчувалися з ідеологічних причин. У першу чергу йдеться про політичні репресії 1920– 1930-х рр. проти «ворогів народу», «шпигунів» та «шкідни- ків». Історіографія проблеми нараховує чимало праць. Бібліографічний покажчик, виданий Головною редколегією науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», містить понад 4,5 тис. позицій1, покажчик Національної парламентської бібліотеки презентує теж понад 4 тис. моно- графій, статей, збірників документів, спогадів, матеріалів конференцій тощо2. Реалізація Державної програми науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» стала головною складовою дослідження природи та наслідків тоталітаризму в контексті загальноєвропейських підходів. Окрім загальних тенденцій * Савчук В.О. — кандидат історичних наук, доцент, проректор із міжнародних відносин і зв’язків з органами самоврядування, дер- жавної влади та засобами масової інформації Кам’янець-Подільсько- го національного університету ім. Івана Огієнка. 1 Політичні репресії в Україні (1917–1980-ті рр.): Бібліограф. покаж- чик / Авт. вступ. ст.: С. Білокінь, Р. Подкур, О. Рубльов; упор.: С. Калитко, О. Рубльов, Р. Подкур, Л. Шевченко. – К., 2007. – 456 с. 2 Репресії в Україні (1917–1990 рр.): Наук.-допом. бібліограф. покаж- чик / Авт.-упор. Є. Бабич, В. Патока; авт. вступ. ст. С. Білокінь. – К.: Смолоскип, 2007. – 519 с. Політичні переслідування наукової інтелігенції ... 371 проявилися і регіональні особливості, вивчення яких дозво- ляє бачити історичні явища у широкому розмаїтті та палітрі суспільних інтересів. У цьому контексті і досі залишається більше запитань, ніж відповідей, які стосуються механізмів репресивної політики, особливо її регіонального аспекту. Важ- ливо на локальному прикладі дослідити причини, методи, наслідки її щодо національно свідомої інтелігенції, яка (як, приміром, у Кам’янці-Подільському) намагалася прислужи- тися суспільству у ділянці дослідження самобутніх сторінок історії та культури унікального Подільського краю. Треба зауважити, що вивчення механізмів репресивної політики щодо представників інтелігенції — організаторів краєзнавчого руху у регіонах України — викликало неабияку зацікавленість науковців. Нині вже опубліковано низку уза- гальнюючих праць3 . Одними з перших дослідників репресій проти інтелігенції Поділля стали відомі вчені О. Завальнюк та М. Петров, які у колективній монографії «Репресоване краєзнавство» опублікували статтю про трагічну долю знаного науковця-краєзнавця, ректора Кам’янець-Подільського інсти- туту народної освіти (ІНО) у 1920-х рр. професора В. Герино- вича4. Окремі сюжети зі згаданої тематики містяться у низці праць науковця-краєзнавця В. Прокопчука5. Деякі аспекти цієї проблеми у контексті реабілітації жертв політичних реп- ресій на Хмельниччині висвітлюються Л. Місінкевичем6. 3 Репресоване краєзнавство (20–30-і рр.) / Ін-т історії України НАНУ; редкол. П.Т. Тронько (гол.) та ін. – К.: Рідний край, 1991. – 506 с.; Репресоване «відродження» / Упор. О. І. Сидоренко, Д. В. Табач- ник. – К.: Україна, 1993. – 399 с.; та ін. 4 Репресоване краєзнавство (20–30 рр.). – К.; Хмельницький, 1991. – 492 с. 5 Див., напр.: Прокопчук В.С. Краєзнавство Поділля. – К., 1998. – С. 75. 6 Місінкевич Л.Л. Вклад партійно-державних структур Хмельниччи- ни в реабілітацію жертв політичних репресій у 1950-х рр. // Нау- кові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. – Серія: Історія. – Вип. ХІІ. – Вінниця, 2007. – С. 212–218; Його ж. Реабілітація жертв сталінських репре- сій на Поділлі у 1987–1989 рр. // Освіта, наука і культура на Поділлі: Зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський, 2006. – Т. 8. – С. 169–183. 372 Віктор Савчук Значний фактологічний матеріал про репресії проти вчених Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту містяться у працях М. Алєщенка, В. Нестеренка7. Однак потреба узагальненого погляду на механізми репре- сивної політики, її негативні наслідки та встановлення істо- ричної справедливості у поверненні забутих імен вимагала системного аналізу цієї трагічної сторінки історії наукової інтелігенції міста Кам’янця-Подільського. У даній статті зроблено спробу дослідити регіональні аспекти політичних репресій проти інтелігенції окремого міста, яке з кінця ХIХ ст. стало науково-освітнім центром Поділля, а також акценту- вати увагу на негативних наслідках вказаного явища. Слід підкреслити, що у м. Кам’янці-Подільському на початок 1920-х рр. сформувався осередок наукової, освітньої, медичної, культурницької інтелігенції, зосередженої у місце- вих навчальних закладах — інститутах народної освіти та сільськогосподарському, низці технікумів, художньо-промис- ловій школі тощо. Місцеві діячі у період Української револю- ції 1917–1920 рр. брали активну участь у національно-куль- турному житті регіону, ініціюючи просвітницькі програми, реалізовуючи історико-регіональні та краєзнавчі дослідження. Зазначимо, що історико-краєзнавчий рух завдяки зусил- лям краєзнавців Кам’янця-Подільського здобув широке виз- нання як на Батьківщині, так і за кордоном, де були відомі імена професорів місцевих сільськогосподарського інститу- ту Василя Храневича, інституту народної освіти Олександра Красівського, Нестора Гаморака, Олександра Полонського, Петра Клименка, Івана Любарського та авторитетного дослід- 7 Алєщенко М.І., Нестеренко В.А. Діячі краєзнавчого руху — викладачі Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту (1920-ті роки) // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи: Наук. зб. – Кам’янець-Подільський: Абет- ка-Нова, 2002. – С. 341–344; Їх же. Професор В. П. Курневич — відо- мий вчений-зоолог Поділля // Освіта, наука і культура на Поділлі: Зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський, 2003. – Т. 3. – С. 190– 196; Нестеренко В.А. «Червоний» ректор Ф. А. Кондратський // Там само. – Кам’янець-Подільський, 2006. – Т. 7. – С. 155–163. Політичні переслідування наукової інтелігенції ... 373 ника Поділля Юхима Сіцінського. Про високу вагу кам’я- нець-подільських учених свідчить обрання у червні 1927 р. члена Українського комітету краєзнавства В. Гериновича делегатом від ВУАН на Всеслов’янський конгрес географів та етнографів, який проходив у Варшаві. Ботанік Василь Храневич на запрошення зарубіжних колег проходив ста- жування у Німеччині. Загалом краєзнавці міста підтриму- вали зв’язки з майже 100 організаціями і науковими інститу- ціями, понад 20 з яких були зарубіжними. Науковці з інших міст України приїжджали до Кам’янця-Подільського для проведення своїх досліджень. Це — археолог Рудинський, антрополог Носов, етнографи Климент Квітка, Олена Курило та ін.8 Активні зв’язки з кам’янчанами підтримували акаде- міки Микола Новицький і Павло Тутківський9. Оцінюючи ефективність діяльності краєзнавчих струк- тур Кам’янця-Подільського, Український комітет краєзнав- ства у своєму звіті (1 січня 1929 р.) наголошував: «Слід зауважити своєрідну форму краєзнавчої праці на Кам’я- неччині. Округовий комітет краєзнавства зв’язаний із краєз- навчим товариством у Кам’янці і дванадцятьма районними ор- ганізаціями, які об’єднують і направляють працю численних гуртків при школах, сільбудах та клубах. Отже, можна сказати, що Кам’янеччина перевела найповніше організаційні форми, спроектовані на першій краєзнавчій нараді, а робота краєзнав- ча на Кам’янеччині свідчить за цілковиту правильність цих органі- заційних форм»10. Така ініціативна творча робота інтелігенції занепокоїла владу, яка вдалася до політичних репресій. У кам’янецько- му контексті перманентні переслідування можна розподіли- ти на три етапи: 1921–1923 рр.; середина 1920-х рр.; кінець 1920-х (справа «СВУ») — 1930-ті рр. Зазначимо, що на хід репресій у місті, як і на Поділлі загалом, вплинуло декілька 8 ГДА СБ України, м. Хмельницький, спр. 59171 фп: Геринович Воло- димир Олександрович, арк. 24 зв. 9 Тутківський П.А. Краєвиди України / Науково-популярний нарис. – К.: ДВУ, 1929. – С. 17–19. 10 Краєзнавство. – 1928. – № 6. – С. 91–92. 374 Віктор Савчук обставин. По-перше, це була прикордонна територія, тому влада гостро реагувала на різноманітні прояви інакодумства. По-друге, під час Української революції 1917–1920-х рр. тут осіла велика група національно свідомої інтелігенції, котра не прагнула емігрувати, але й байдуже ставилася до нової влади. По-третє, регіон відзначався багатонаціональним скла- дом населення, а найбільшими етнічними групами були по- ляки та євреї (дещо менше нараховувалося німців і чехів). Саме тому національні операції («польська», «німецька» лінії, «сіонізм») проходили тут з особливою інтенсивністю. На першому етапі більшовицька влада намагалася радя- нізувати інтелігенцію. Лідери РКП(б)/КП(б)У були впевнені, що науковці та митці сповідували ідеали «петлюрівщини». Протягом 1921–1922 рр. на рівні політбюро ЦК КП(б)У, нап- риклад, декілька разів обговорювався політичний стан кам’я- нець-подільських вишів11. Представників влади не влаштову- вали національно-культурні пріоритети української інтеліген- ції. Так, 23 листопада 1922 р. ДПУ радянської Росії надіс- лало в Україну цілком таємний циркуляр «Про антирадянсь- кий рух серед інтелігенції», в якому, зокрема, зазначалося, що півтора роки існування радянської влади в умовах непу виявили значну зміну в настроях, тактиці і групуванні анти- радянської інтелігенції, котра, на думку ДПУ, стала на шлях відкритої опозиції радянській владі. Відтак вимагалося серед професури і студентства організувати мережу інформаторів, створити у вишах «бюро сприяння з політично благонадій- них людей», поклавши на них справу вербування безпартій- них інформаторів, а також детально висвітлювати політичні настрої професорської і студентської маси, усіх угруповань, включаючи наукові гуртки й асоціації, показувати політичні «фізіономії» всіх професорів, викладачів та активних студен- тів, усі випадки використання кафедри для «контрреволюцій- ної пропаганди» під час лекцій. Вимагалося також на кожно- 11 Савчук В.О. Краєзнавчий рух м. Кам’янця-Подільського у 1921– 1923 рр. // Освіта, наука і культура на Поділлі: Зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський, 2006. – Т. 6. – С. 209. Політичні переслідування наукової інтелігенції ... 375 го професора і політично активного студента завести картки- формуляри, в які записувати свідчення інформаторів12. Доку- мент віддзеркалював курс вищого партійного й державного керівництва радянської Росії та України на витіснення з політичного, економічного, соціально-культурного життя «ан- тирадянські» налаштованої інтелігенції. Президія ВЦВК 5 січня 1922 р. створила комісію з адмі- ністративного виселення у складі Каменєва, Курського, Ун- шліхта13. 9 серпня комісія політбюро ЦК РКП(б) обговорила список українських діячів, складений повноважним представ- ництвом ДПУ України, до якого було внесено 77 прізвищ — мешканці Харкова, Одеси, Києва та Поділля. Із семи пред- ставників подільської інтелігенції шестеро були з Кам’янець- Подільського ІНО (керівник кафедри геодезії проф. М. Бауер, приват-доцент К. Копержинський, голова педагогічної ради Запольський, викладачі Окісюк, Орлов та ін.). У характерис- тиці на Костя Копержинського записано, що він — «великий націоналіст, син священика, у націоналізмі доходить до абсурду — розвівся з дружиною, тому що вона росіянка». М. Бауер — «брав активну участь у петлюрівському русі. Раніше, при Петлю- рі, працював у департаменті землеробства. Тип шкідливий»14. У доповідній записці ДПУ, адресованій політбюро ЦК РКП(б) («Про антирадянські угруповання серед інтелігенції», 1 липня 1922 р.) інтелігенції інкримінувалася участь у різних товариствах. Зокрема, зазначалося, що «навколо товариств, які виникли останнім часом (наукових, тор- гово-промислових), згуртовуються уцілілі від розгрому рево- люції антирадянські елементи, які виступають у громадському житті країни із завуальованими закликами до повалення радянської влади». 12 Высылка вместо расстрела. Депортация интеллигенции в докумен- тах ВЧК–ГПУ. 1921–1923. – М.: Рабочий путь, 2005. – С. 131–135. 13 Там же. – С. 59. 14 Там же. – С. 97. 376 Віктор Савчук Більшовицька влада розпочала чинити тиск на різні гро- мадські організації. Уже 12 червня 1922 р. Президія ВЦВК затвердила правила про діяльність товариств студентів і нау- кових працівників вишів, за якими не тільки обмежувалася їх діяльність, а практично створювалися умови для згортан- ня праці. За таких обставин у 1922 р. припинило своє функ- ціонування Товариство подільських природодослідників у Кам’янці-Подільському. Особливо активно велася робота з радянізації «Просвіт», які відігравали важливу роль у вивчен- ні історії, традицій українського народу, популяризації рідної мови та культури. Тиск на «Просвіти» завершився ліквіда- цією у 1923 р. на Поділлі усіх осередків15. Щоб надати роботі з нейтралізації національно свідомої інтелігенції організованості, наркомат освіти УСРР через орга- ни політосвіти розповсюджував обіжники та інструкції, яки- ми визначалися порядок і завдання політичної перевірки, зокрема, вчительства16. Паралельно місцеві апарати ДПУ УСРР розпочали переслідування «антирадянської» інтелі- генції. Так, 25 березня 1921 р. у Кам’янці-Подільському було заарештовано Ю. Сіцінського. Під вартою його тримали більше тижня. На захист відомого краєзнавця виступила рада інституту соціально-гуманітарних наук, яка у рішенні від 26 березня 1921 р. заявила про безпідставність такого кроку ДПУ, підкресливши, що відсутність Ю. Сіцінського негативно впливає на навчальний процес та стан збереження цінних музейних колекцій17. Але й після звільнення з-під арешту органи влади не давали вченому спокою. Уже 7 квітня представник житлового відділу вчинив трус у його помешкан- 15 Кучеров Г.Г. Робота сільських «Просвіт» Подільської губернії щодо забезпечення населення літературою (1917–1923) // Освіта, наука і культура на Поділлі: Зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський, 2005. – Т. 5. – С. 41. 16 Культробота спілки Робос // Путь просвещения (Харьков). – 1923. – № 11/12. – С. 236. 17 Державний архів Хмельницької області (далі – ДАХмО), ф. Р.302, оп. 1, спр. 20, арк. 160. Політичні переслідування наукової інтелігенції ... 377 ні. Із цього приводу у заяві на ім’я комісара навчального зак- ладу Ю. Сіцінський писав, що представник влади реквізував «для співробітника штабу армії відро для води, каструлю, ема- льовану велику миску». За два дні, 9 квітня, прийшов інший представник влади, та, пред’явивши реквізиційний ордер, забрав ковдру18. Із приводу зловживань під час арешту Ю. Сіцінського у заяві, адресованій голові науково-шкільної ради, професор П. Кле- патський зазначав, що під час обшуку в домі Ю. Сіцінського агенти ДПУ забрали 8 свічок вагою 2,5 фунти — через це він не може вечорами вести документацію як секретар комі- тету охорони пам’яток та готуватися до лекцій19. У 1922 р. Ю. Сіцінського звільнили з Кам’янець-Поділь- ського ІНО як колишнього «церковника», однак він не міг замовчувати того факту, що 6 травня комісія з вилучення церковних цінностей забрала чимало срібних речей із місцево- го археологічного музею. У результаті дещо вдалося поверну- ти, але це негативно відбилося на подальшій долі вченого. У жовтні його звільнили з посади директора Кам’янець-Поділь- ського музею і лише втручання академіка Д. Багалія допо- могло Ю. Сіцінському повернутися до праці. Органи ДПУ також переслідували професора П. Климен- ка. Вчений змушений був залишити Кам’янець-Подільський і виїхати до Києва. Під арештом побував і професор П. Кле- патський, який після звільнення перебрався до Полтави. Загроза арешту змусила Костя Копержинського, Володимира Герасименка, Євгена Сташевського, Миколу Грінченка зали- шити Кам’янець-Подільський. Таким чином, на кінець 1923 р. інтелектуальний потен- ціал міста зазнав відчутних кадрових втрат, що негативно позначилося на результатах студіювань. Кращі наукові сили залишили місто, але не полишили улюбленої справи — науко- во-краєзнавчих досліджень. На новому місці вони з притаман- 18 ДАХмО, ф. Р.302, оп. 1, спр. 20, арк. 129. 19 Там само. 378 Віктор Савчук ною їм енергією знову проводили наукові пошуки. П. Кли- менко, наприклад, став провідним співробітником науково- дослідної кафедри, очолюваної М. Грушевським. П. Клепатсь- кий доклав багато зусиль до відновлення діяльності Пол- тавського наукового товариства. Є. Сташевський плідно пра- цював у наукових установах Києва. В. Герасименко допомагав академікові М. Слабченку налагоджувати діяльність науково- го товариства в Одесі, а Кость Копержинський активно пра- цював разом з академіком В. Перетцом у ленінградському товаристві дослідників української історії, мови та культури. Наступним етапом репресій щодо національно свідомої інтелігенції Кам’янця-Подільського стала фабрикація кримі- нальної справи «Спілки визволення України», за якою прохо- дили культурно-освітні діячі Поділля, активні учасники крає- знавчих досліджень. У першу чергу під репресії потрапила так звана «стара інтелігенція» — з дореволюційним мину- лим, галичани за походженням. Саме вони здебільшого стано- вили кістяк науково-краєзнавчих організацій Кам’янця- Подільського, які діяли в ІНО, сільськогосподарському інсти- туті, хімічному технікумі, музичній та художній школах. Кінець 1920-х рр. висвітлив нові тенденції у розгортанні історико-краєзнавчих досліджень регіону, які були продикто- вані політичним тиском владних структур на краєзнавчий рух загалом. Поступово із наукових планів зникли пробле- ми національно-культурного розвитку, які були основою для формування національної самосвідомості. Натомість активно пропагувалися дослідження, пов’язані з виробничими сила- ми, революційним рухом або традиціями революційної бо- ротьби у краї20. Під таким кутом зору публікувалася низка матеріалів в газеті «Червоний кордон», організовувалася робота зі створення нових експозицій у краєзнавчих музеях та музеї ім. Коцюбинського у Вінниці. На перший план ви- ходять дослідження місцевого Істпарту, головна увага в яких 20 Див., напр.: Геринович В.О. Мінеральні копалини нашої області і їх пристосування в господарстві // Більшовицька правда (Вінни- ця). – 1932. – 9 травня. – С. 2. Політичні переслідування наукової інтелігенції ... 379 зосереджувалася на викритті «ворогів пролетарської револю- ції», участі «народних мас» у боротьбі «за владу Рад». Цю тенденцію підтвердила V Всесоюзна нарада істпартівських працівників (січень 1929 р.). Із метою надання цій роботі більш масштабного і конкретного характеру президія ВУЦВК 7 січня 1929 р. реорганізувала український Істпарт у Науко- во-дослідний інститут історії партії і Жовтневої революції21. Такі дії стали поштовхом до переносу акцентів у гуманітарних науках та історико-краєзнавчому русі. Під зміну векторів у науковій та краєзнавчій діяльності підводилася необхідна теоретична база. У січні 1929 р., нап- риклад, Кам’янець-Подільська окружна інспектура народної освіти на місця (у райони, школи) розіслала тези доповіді «Краєзнавство і його значення у соціалістичному будів- ництві». У документі наголошувалося, що основною метою наукової та краєзнавчої роботи є зміцнення економічної могутності країни. Вимагалося, щоб це головне завдання стояло у центрі наукової та краєзнавчої роботи й «ні в якому разі не відсувалося на задній план». Наголошувалося, що з багатьох компонентів, які можуть відігравати в економіці країни певну роль, необхідно обирати більш вагомі: «боротьба зі шкідниками сільського господарства», «зміцнення соціаліс- тичного сектора» тощо. Одночасно акцентувалася увага на тому, що краєзнавчі проблеми мають тісно ув’язуватися із наполегливою роботою з економічного піднесення країни22. Зміна в ідеологічному підґрунті української науки та громадських рухів підсилювалася політичними переслідуван- нями потенційних і явних «противників радянської влади». У 1929 р. розпочинається хвиля репресій проти науковців та викладачів навчальних закладів міста у зв’язку зі справою «СВУ». Зокрема, було заарештовано викладачів ІНО — зоо- лога Олексу Кожухіва, Дмитра Богатського. 30 серпня 1929 р. під варту взяли активного учасника місцевих національно- 21 Сарбей В.Г. Істпарти та їх місце в розвитку історичної науки на Україні // Укр. істор. журн. – 1967. – № 1. – С. 10. 22 ДАХмО, ф. Р-5, оп. 1, спр. 537, арк. 2. 380 Віктор Савчук культурних програм Юхима Філя. Характерно, що слідство звинуватило його в тому, що він разом зі В. Зборовцем, Ю. Сі- цінським, В. Герасименком та іншими організував у Кам’ян- ці-Подільському наукове товариство, яке стало філією Всеук- раїнської академії наук, а його кістяк складався з «україн- сько-шовіністичної інтелігенції». У лютому 1927 р. Ю. Філь і Д. Богатський провели бесі- ди з членами товариства, щоби при виборах не допустити у президію партійців. Інкримінувалося також те, що Ю. Філь рекомендував студентам читати «Чорну раду» Куліша, «Со- нячну машину» Винниченка, не пояснюючи, що ці твори «антирадянські». Слідчі ДПУ звинуватили Ю. Філя, що, «вербуючи в наукове товариство» нових членів, той нама- гався добирати винятково «своїх людей», оберігаючи това- риство від комуністичного впливу. Викладаючи українську літературу в ІНО, він підкреслював національно-визвольні моменти боротьби українського народу. Будучи секретарем наукового товариства, підтримував зв’язок із контрреволю- ційними колами ВУАН, відвідував С. Єфремова, М. Зерова, О. Гермайзе, керівників та активних членів СВУ23. За жод- ним із пунктів звинувачень Ю. Філь винним себе не визнав. Однак це не завадило кинути його за ґрати. Кінець 1920-х – початок 1930-х рр. ознаменувалися впро- вадженням форсованої колективізації. Насильницькі мето- ди її здійснення викликали спротив серед різних прошарків українського суспільства, у тому числі й у подільському селі. У с. Нестерівці Дунаєвецького району навіть спалахнуло сти- хійне повстання, на придушення якого були кинуті військові частини. На такому тлі розпочався черговий наступ на національ- но свідому інтелігенцію. Показовою стала заява, подана 30 листопада 1932 р. до Управління науковими установами УСРР керівником секції прикладної геології і ґрунтознавст- 23 Завальнюк О.М., Трембіцький А.М. До біографії наукових зв’язків та здобутків Ю.П. Філя // Освіта, наука і культура на Поділлі: Зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський, 2004. – Т. 4. – С. 157–158. Політичні переслідування наукової інтелігенції ... 381 ва науково-дослідної кафедри при Кам’янець-Подільському ІНО професором Олександром Красівським. Він, зокрема, писав, що «після п’ятирічної праці на кафедрі у зв’язку з асигнуванням по секції дослідної роботи у сумі 40–55 крб. на рік мушу цілкови- то зректися керівництва секцією і відмовитися від роботи на кафедрі. Утримання моє по кафедрі 55 крб. місячно зберегти за мною до 1 січня 1933 року, після чого рахувати мене вибув- шим зі складу кафедри як її працівника»24. 13 грудня 1933 р. у Харкові заарештували колишнього ректора Кам’янець-Подільського ІНО професора В. Герино- вича, котрому інкримінувалася участь у міфічній підпільній організації з метою «повалення існуючого ладу». Саме ця організація, за версією слідства, у квітні–травні 1931 р. сто- яла за селянським збройним повстанням у селах Нестерівці і Тернова Дунаєвецького району. На думку чекістів, підготов- ка до цих виступів здійснювалася ще в 1930 р. шляхом агіта- ційної праці у селах, яка проводилася під прикриттям екскур- сій і культпоходів, а також під час роботи геологорозвіду- вальної партії. Члени наукового товариства виїжджали на села нібито для ведення фольклорно-етнографічних дослід- жень, а фактично вели «контрреволюційну роботу». Це, зок- рема, Гагенмейстер, Філь, Герасименко25. Також заарештували відомого науковця, професора Ка- м’янець-Подільського ІНО І. Любарського. Він народився у с. Сеньково Куп’янського повіту, закінчив Київську духовну академію. У 1919 р. був обраний приват-доцентом Кам’янець- Подільського державного українського університету. Із 1920 р. до середини 1932 р. працював у Кам’янець-Поділь- ському ІНО. Брав активну участь у різноманітних проектах наукового, краєзнавчого товариств, науково-дослідної кафед- ри, підготував та опублікував низку праць із філології26. Його звинуватили у «контрреволюційній діяльності» і рішенням 24 ДАХмО, ф. Р-302, оп. 4, спр. 31, арк. 12. 25 ГДА СБ України, м. Харків, спр. 59171, фп: Геринович Володимир Олександрович. – арк. 23–24. 26 Т. Г. Шевченко // Червоний кордон. – 1927. – 10 березня. 382 Віктор Савчук судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 20 вересня 1933 р. за статтями 54-11 КК УСРР засудили до 3 років північного заслання. 2 листопада 1937 р. він був повторно заарештований у Вологодській області і рішенням колегії НКВС СРСР та прокурора СРСР від 25 листопада 1937 р. засуджений до розстрілу27. Велика група науковців із Кам’янця-Подільського, а саме: професор інституту птахівництва М. Геращенко, професор сільськогосподарського інституту, завідувач відділу селекції інституту птахівництва С. Плюйко, викладач інституту соці- ального виховання А. Розенкранц, директор ботанічного саду ІСВ Ф. Панасюк, асистент кафедри фізіології інституту тех- культур Ф. Наливайко, викладач інституту соціального ви- ховання М. Курневич, професор кафедри зоології інституту птахівництва В. Храневич, викладач інституту соціального виховання Г. Бутко, викладач Артемівського інституту соці- ального виховання М. Савченко (усього 11 осіб) було притяг- нуто до кримінальної відповідальності за міфічним звинува- ченням у належності до «Української військової організації». Вона, як засвідчив висновок прокурора Кам’янець-Поділь- ського прикордонного загону ДПУ, свою діяльність на Кам’я- неччині спрямовувала на: а) збереження і згуртування української націоналістичної інтелігенції; б) концентрацію шовіністичних, соціально чужих радянській владі кадрів студентства в інститутах і виховання їх у дусі підготовки до збройного повалення радянської влади; в) шкідництво по лінії сільського господарства на базі орган- ізаційної діяльності у сільськогосподарському інституті; г) насадження і згуртування повстанських осередків на пе- риферії через наукові експедиції й екскурсії членів кон- трреволюційної організації, а також організацію зброй- ного повстання у квітні–травні 1931 р. на Кам’янеччині, придушеного органами ДПУ28. 27 ДАХмО, ф. Р-6193, оп. 12, спр. П-5966, т. 2, арк. 401. 28 Там само, арк. 191–192. Політичні переслідування наукової інтелігенції ... 383 Більшість цих діячів були відомі громадськості міста й регіону як освітяни, науковці, учасники краєзнавчого руху. Вони ініціювали екскурсії, популяризували пам’ятки історії, ставали на перешкоді їх плюндруванню. Безумовно, така активна позиція не могла бути непоміченою органами ДПУ, які вишукували будь-яку причину, щоби позбутися цього «шкідливого елемента». Головним аргументом при звинува- ченні виступала наукова та краєзнавча діяльність. Так, у протоколі допиту заарештованого М. Савченка від 25 липня 1932 р. відбився весь трагізм непересічної особистості, яка намагалася служити українській громаді. Зазначимо, що М. Савченко — інтелігент радянської формації — закінчив сільськогосподарський інститут у Кам’янці-Подільському. У 1926–1928 рр. студентом працював секретарем окружного краєзнавчого комітету. Згодом викладав у Кутківецькому сільськогосподарському технікумі Чемеровецького району. Унаслідок утисків і переслідувань переїхав у місто Арте- мівськ, де працював доцентом місцевого інституту соціально- го виховання. Заарештований на Донбасі М. Савченко у протоколі до- питу під тиском слідчих підтвердив «наявність контррево- люційної націоналістичної організації в Кам’янці-Подільсько- му на чолі з професором Гериновичем В.О.». Його змусили дати свідчення, що краєзнавче товариство «фактично було ширмою для контрреволюційної роботи під виглядом краєз- навчої діяльності, чим розповсюджувало ідеї контрреволю- ційної організації на периферії» з метою «ігнорування за- ходів уряду, культивування і насадження націонал-шовіні- стських теорій, виховання кадрів у буржуазно-націоналістич- ному дусі»29. «Контрреволюційна шкідницька» робота М. Савченка як секретаря краєзнавчого товариства, на думку слідчого, по- лягала в тому, що: 1. На засіданні комітету краєзнавчого товариства він підтри- мував пропозиції Гериновича про випуск шкідливих книг 29 ДАХмО, ф. Р-6193, оп. 12, спр. П-5966, т. 2, арк. 130. 384 Віктор Савчук «Кам’янеччина» ч. 1, 2, в яких пропагувалися явно бур- жуазні націоналістичні теорії, з класово ворожих позицій висвітлювалась історія Кам’янеччини з гетьманами, ота- манами, гайдамаками, що збурювало націонал-патріотичні почуття кам’янчан. 2. За дорученням Гериновича, через працівника окрнаросві- ти домігся державних коштів для оплати видання в кількості 500 примірників книг «Кам’янеччина» ч. 1, 2, які розповсюджувалися серед населення, а гроші, отримані за це, брав особисто Геринович на потреби організації. 3. Облік праці і членства товариства ставив так, щоб вони сприяли поповненню краєзнавчого товариства необхідни- ми організації людьми і прикривали контрреволюційну діяльність на периферії у краєзнавчих осередках. 4. Із метою контрреволюційної роботи у краєзнавчому това- ристві Геринович налагодив зв’язок із петлюрівською еміграцією за кордоном через сина члена організації Сі- цінського Юхима, який емігрував у Прагу30. У протоколі допиту від 27 липня 1933 р. наголошувало- ся, що низовими контрреволюційними осередками були саме краєзнавчі центри, які спеціально організовувалися уповнова- женими краєзнавчого товариства. Для підсилення «контрре- волюційної» роботи використовувалися експедиції з кінозйо- мок, геологічні роботи. Керівниками периферійних структур у м. Смотричі був син попа Георгіїв, у с. Баговиця Староу- шицького району — колишній офіцер Драгобецький, у м. Ки- тайгород — учитель Кабачинський, який раніше служив в Українській галицькій армії31. Як «видобували» свідчення у цій справі, вказував у заяві на ім’я генерального прокурора СРСР колишній в’язень С. Плюйко. Він писав, що слідчий викликав його ночами декілька діб поспіль. Йому не давали можливості спати, мо- рили голодом, змушували годинами нерухомо стояти на одно- му місці, у результаті чого ноги дуже набрякали. Доведений 30 ДАХмО, ф. Р-6193, оп. 12, спр. П-5966, т. 2, арк. 133. Політичні переслідування наукової інтелігенції ... 385 такими методами ведення «слідства» до відчаю, він погодився дати необхідні свідчення32. Подібні методи застосовувалися і до професора К. Геращенка, який у стані повного нервового розладу підписав усі папери. Постановою трійки при колегії ДПУ УСРР від 3 березня 1933 р. А. Розенкранц, М. Геращенко, С. Плюйко, Ф. Пана- сюк, Ф. Наливайко, М. Курневич і В. Храневич були засуд- жені до п’яти, а Г. Бутко — до трьох років позбавлення волі. М. Савченко на три роки був висланий у Західносибірський край. Принагідно зауважимо, що «репресіям» піддавався і нау- ковий доробок професорів-викладачів. Їхні праці вилучалися як «шкідливі». Так, наприкінці грудня 1933 р. методична рада Кам’янець-Подільського педагогічного інституту ухва- лила постанову «Про шкідницькі настанови підручника В. П. Храневича “Курс загальної зоології” (1930 рік) у світлі марксистсько-ленінської методології». Чи не найголовнішим звинуваченням було те, що він був виданий українською мовою, а саме Інститут мови в Києві вважався найактивні- шим осередком «СВУ». Одночасно підкреслювалося, що підручник написаний за «буржуазною методологією». 13 липня 1934 р. відбулися збори студентів-заочників біологічного відділу, де також слухалося питання «Про шкідницькі настанови підручника В. П. Храневича “Курс загальної біології”». У резолюції зазначалося, що підручник насичений «націоналістичною термінологією», у ньому «помітна тенденція до затушовування здобутків соціалістич- ної науки Радянського Союзу, до недооцінки досягнень і дру- кованого слова братерської РСФРР». Збори ухвалили вважати підручник «шкідливим» і не допускати до використання в навчальних закладах33. 31 ДАХмО, ф. Р-6193, оп. 12, спр. П-5966, т. 2, арк. 139. 32 Там само, арк. 242. 33 Алєщенко М.І., Нестеренко В.А. Професор В. П. Храневич — відо- мий учений-зоолог Поділля. – С. 195. 386 Віктор Савчук Більшість активних науковців-краєзнавців міста Кам’ян- ця-Подільського вже до кінця 1933 р. опинилися за ґратами. Вони пройшли важкий шлях поневірянь і принижень, зазна- ли тортур та переслідувань. Після відбуття зазначеного пока- рання їх повторно заарештовують і знову засуджують. Уже в період розвінчання культу особи Сталіна вони борються за відновлення свого чесного імені. З хвилею арештів надовго припинилася наукова краєзнавча робота товариств і наукових структур міста, і лише з початком створення «Історії міст і сіл Української РСР» (1960–1970-ті рр.) пошуково-краєзнавча діяльність у Кам’янці-Подільському відновлюється. Виктор Савчук. Политические преследования научной интеллигенции г. Каменца-Подольского 1920–1930-х гг. В статье анализируются трагические страницы деятельности учёных и краеведов города Каменца-Подольского 1920–1930-х гг. Указыва- ется, что, несмотря на высокий авторитет в отечественных и зару- бежных кругах, они подверглись преследованиям и унижениям. Ключевые слова: государственная программа, историко-краеведчес- кое движение, научные учреждения, национально-культурное раз- витие, реабилитация. Viktor Savchuk. Political repressions of scientific intelligentsia in Kamyanets-Podolskyi during 1920th – 1930th. Based on modern sources the tragic events of scientist and local histori- ans of Kamyanets-Podolskyi during 1920th – 1930th were investigat- ed. It was marked that despite high authority of Kamyanets-Podol- skyi scientist and local historians among domestic and foreign circles, they suffered persecution and humiliation. Key words: government program, historical regions study motion, re- pressions, scientific establishments, foreign researchers, national and cultural development, rehabilitation.

Політичні переслідування наукової інтелігенції м. Кам’янця-Подільського у 1920–1930-х рр.

Institution

Ähnliche Einträge