Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення
Досліджуються такі спеціальні ознаки правового регулювання як формалізація, системність та результативність. Автор вивчає сутність цих ознак, встановлює їх роль у функціонуванні загальної системи правового регулювання, надає комплексну характеристику їх взаємозв’язку....
Збережено в:
Дата: | 2011 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41749 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення / І.А. Іщенко // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 92-98. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-41749 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-417492013-03-03T03:05:30Z Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення Іщенко, І.А. Теорія держави і права Досліджуються такі спеціальні ознаки правового регулювання як формалізація, системність та результативність. Автор вивчає сутність цих ознак, встановлює їх роль у функціонуванні загальної системи правового регулювання, надає комплексну характеристику їх взаємозв’язку. Исследуются такие специальные признаки правового регулирования как формализация, системность и результативность. Автор изучает сущность этих признаков, устанавливает их роль в функционировании общей системы правового регулирования, дает комплексную характеристику их взаимосвязи. The article examines such special features of legal regulation as formalization, consistency, and effectiveness. The author studies the nature of these features, establishes their role in the functioning of the general system of legal regulation, provides a comprehensive description of their relationship. 2011 Article Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення / І.А. Іщенко // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 92-98. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41749 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Теорія держави і права Теорія держави і права |
spellingShingle |
Теорія держави і права Теорія держави і права Іщенко, І.А. Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення Держава і право |
description |
Досліджуються
такі спеціальні ознаки
правового
регулювання
як формалізація,
системність
та результативність.
Автор
вивчає
сутність цих ознак,
встановлює
їх
роль у функціонуванні
загальної
системи
правового
регулювання,
надає
комплексну
характеристику
їх взаємозв’язку. |
format |
Article |
author |
Іщенко, І.А. |
author_facet |
Іщенко, І.А. |
author_sort |
Іщенко, І.А. |
title |
Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення |
title_short |
Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення |
title_full |
Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення |
title_fullStr |
Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення |
title_full_unstemmed |
Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення |
title_sort |
спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2011 |
topic_facet |
Теорія держави і права |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41749 |
citation_txt |
Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення / І.А. Іщенко // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 92-98. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT íŝenkoía specíalʹníoznakipravovogoregulûvannâproblemiviznačennâponâttâsutnostítaíhspívvídnošennâ |
first_indexed |
2025-07-04T00:04:21Z |
last_indexed |
2025-07-04T00:04:21Z |
_version_ |
1836672574114758656 |
fulltext |
І.А. ІЩЕНКО. СПЕЦІАЛЬНІ ОЗНАКИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ:
ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ, СУТНОСТІ ТА ЇХ
СПІВВІДНОШЕННЯ
Досліджу ють ся такі спеціальні оз на ки пра во во го ре гу лю ван ня як фор малізація,
си с темність та ре зуль та тивність. Ав тор вив чає сутність цих оз нак, вста нов лює їх
роль у функціону ванні за галь ної си с те ми пра во во го ре гу лю ван ня, на дає ком плекс ну
ха рак те ри с ти ку їх взаємозв’яз ку.
Ключовіслова: пра во ве ре гу лю ван ня, суспільні відно си ни, пра вові нор ми, си с те ма
за ко но дав ст ва.
Ис сле ду ют ся та кие спе ци аль ные при зна ки пра во во го ре гу ли ро ва ния как фор ма ли-
за ция, си с тем ность и ре зуль та тив ность. Ав тор изу ча ет сущ ность этих при зна ков,
ус та нав ли ва ет их роль в функ ци о ни ро ва нии об щей си с те мы пра во во го ре гу ли ро ва ния,
да ет ком плекс ную ха рак те ри с ти ку их вза и мо свя зи.
Ключевые слова: пра во вое ре гу ли ро ва ние, об ще ст вен ные от но ше ния, пра во вые
нор мы, си с те ма за ко но да тель ст ва.
The article examines such special features of legal regulation as formalization, consis-
tency, and effectiveness. The author studies the nature of these features, establishes their role
in the functioning of the general system of legal regulation, provides a comprehensive descrip-
tion of their relationship.
Keywords: legal regulation, public relations, law, legal norms, legal system.
Активні процеси трансформації правової системи сучасної України, які
пов’язанінелишезїїстановленнямякправовоїдержави,алейзпоступовимфор-
муваннямтого,щоС.Максимоввлучноописуєпоняттям«правовесуспільство»
(цимпоняттямвінвизначаєтакесуспільство,де«всіпідкоряютьсяправу,алене
зарадисамогопідпорядкування,азарадиможливостівиражатисвоїдумки,прий-
мативласнірішення,почуватисебесамостійним інезалежнимвідволіможно-
владців»1),передбачаютьпідвищеннянаукового інтересудопроблемправового
регулювання, яке складає невід’ємну частину формування і розвитку правової
системи.Узв’язкузчимусучаснійнауцітеоріїдержавиіправа,якапоступово
набуваєстатусу«загальногоправодержавознавства»2,постаєпроблемакомплекс-
ного визначення загального поняття правового регулювання, що дозволило б
максимальночітковідмежуватийоговідіншихтипівсоціальногорегулювання,і
водночас–пояснитиспецифікуспіввідношеннярізнихвидівсоціальногорегулю-
вання. Одним з ключових наукових завдань у цьому процесі є встановлення
загальнихтаспеціальнихознак(властивостей)правовогорегулювання,яківлас-
нейскладаютьтеоретико-методологічнуосновудлявизначенняйдослідження
феномена правового регулювання.При цьому, якщо загальні ознаки правового
регулюваннявжеставалипредметомдослідженняяквітчизняних,такізарубіжних
юристів,тосистемаспеціальнихознакправовогорегулюваннявсещепотребує
насвоговсебічногоаналізу.
Актуальністьвивченняспеціальнихознакправовогорегулюваннята їхсис-
темнихзв’язківзумовлюєтьсядекількомапричинами.По-перше,необхіднонаго-
лоситинатому,щосамеаналізспеціальнихознакправовогорегулюванняробить
істотнийвнесокурозв’язанняпроблемиспіввідношенняреальноготаналежного
92 Держава і право • Випуск 53
©ІЩЕН КО Іри на Ана толіївна–здобувачНаціональногоуніверситету«Острозька
академія»
упроцесірозвитку,іголовне–функціонуванняправа,якуІ.Тімушсправедливо
окреслюєякоднузосновнихтанайбільшактуальнихфілософсько-правовихпро-
блем сучасності3. Дійсно, саме у процесі правового регулювання відбувається
юридичнийвпливправанасуспільнівідносини,яківласнеіперетворюютьправо
не лише на певну формальну або формалізовану у юридичних нормах
об’єктивність, алейна чітко визначену соціальнуреальність, яка трансформує
соціальнівідносини,впливаєнаїхрозвиток,сприяєдосягненнюсуспільнозначи-
михцілей і цінностей. За цієї причини, вивчення спеціальних ознак правового
регулюваннядозволяєкращезрозумітинелишепроцесреалізаціїправа(якиймає
незаперечнуактуальністьдлявсіхбезвиключеннягалузевихюридичнихнаук),
алеспецифікуйогобезпосередньогоюридичноговпливунасуспільство.По-дру-
ге,неможнаневідмітитийтого,щоаналізспеціальнихознакправовогорегулю-
ванняєнеобхіднимелементомзагальнотеоретичнихдослідженьфеноменаправо-
вого регулювання як такого.Дійсно, якщо вивчаючи основні ознаки правового
регулюваннявсяувагаконцентруєтьсянасампереднавколойогодержавноїзабез-
печеності,тоуразізверненнядоспеціальнихвластивостейправовогорегулюван-
ня,миотримуємозмогудослідитибезпосередніймеханізмюридичноговпливу
права на ті чи інші суспільні відносини. Зазначена перспектива має виняткову
актуальність та значення з оглядуна те, як зазначаєО.Скрипнюк,щоправова
держава – це не просто сукупність загальних теоретично-правових принципів,
алейпевнареальність,щовідображаєтьсячерезтакіпоказникиякефективність
тарезультативністьправовогорегулювання4.По-третє,лишечереззверненнядо
визначенняпоняття,сутностітахарактеристикспеціальнихвластивостейправо-
вогорегулюванняутворюєтьсянеобхіднийтеоретико-методологічнийфундамент
дляреконструкціїсистемиознакправовогорегулюваннявцілому,аджецясисте-
мамаєдекількаелементів,однимзякихєспеціальніознакиправовогорегулю-
вання.Зоглядуназазначенеаналізобраноїтемивидаєтьсяактуальниміважли-
вимнауково-теоретичнимзавданнямсучасноїнаукитеоріїдержавиіправа.
Ставлячи за мету нашої статті комплексний аналіз поняття, сутності та
співвідношенняспеціальнихознакправовогорегулювання,миповиннівирішити
такі конкретні дослідницькі завдання: а) визначити систему спеціальних ознак
правового регулювання; б) розкрити сутність цих ознак; в) виявити їх роль у
загальномупроцесіправовогорегулювання.
Усталенийунауцітеоріїдержавиіправапідхіддоаналізуспеціальнихознак
правового регулювання передбачає визначення трьох елементів,що входять до
даноїгрупи.Цетакіознакияк:формалізаціяправовогорегулювання,йогосис-
темністьтарезультативність.Щоправда,уціломурядіпрацьзтеоріїправаможна
зустрітийіншіспеціальніознаки.Так,надумкуокремихфахівців,доспеціаль-
них ознак правового регулювання слід відносини його зв’язок з правовою
поведінкою,яка,усвоючергу,тлумачитьсяякперетвореннявнутрішньогостану
людиниудіяльністьповідношеннюдосоціальнозначущихоб’єктів,якевідбу-
вається під прямим або побічним впливом права (держави), і одночасно як
сукупністьреальнихвчинків,яківідповідаютьвимогамправовихнорм5.Незапе-
речуючицієї ідеї вцілому, слід тимнеменш зазначити,щовказаний зв’язок з
правомірноюповедінкою,нанашудумку,становитьнеякусьоднуспеціальнуабо
загальнувластивістьправовогорегулювання,авідображаєправовусутністьцьо-
гопроцесу,оскількиоднимзголовнихрезультатівправовогорегулювання,поряд
зурегульованістютаупорядкуваннямпевнихсуспільнихвідносин(якієпредме-
том правового регулювання), є саме забезпечення правомірної поведінки тих
суб’єктів,наякихрозповсюджуєтьсядіяправа.Тому,невдаючисьдосуперечок
93Юридичні і політичні науки
щодоперелікуікласифікаціїтихознак,якіможутьбутивизнаніспеціальнимипо
відношеннюдоправовогорегулювання,зупинимосьнааналізілишетихтрьох,
якіпрактичнонепіддаютьсясумнівусучаснимитеоретикамиправа.
Невикликаєсумніву,щооднієюзпершихсередцихспеціальнихознакслід
назватипритаманнуправовомурегулюваннюформалізацію.Щоправда, її зміст
можетлумачитисьврізнийспосіб.Надумкуоднихдослідників,формалізмпра-
вовогорегулюванняполягаєнасампередутому,щонормиправамаютьзагальну
спрямованість, що змушує творців правових норм свідомо абстрагуватись від
певних конкретних ознак, які так чи інакшепритаманні соціальній реальності.
Більше того, для переважної кількості правових норм характерне визначення
загальногопредмета,наякийспрямовуєтьсяправоверегулювання,абожзагаль-
нихправил,що застосовуютьдоцілогорядуосіб.Причомуцейрядосібможе
бутимаксимальноузагальненим.Якприкладможнанавестиконституційнінор-
ми,щовизначаютьправа,свободитаобов’язкилюдиниігромадянина.Так,стат-
тя27КонституціїУкраїнивказує:«Кожналюдинамаєневід’ємнеправонажиття.
Ніхтонеможебутисвавільнопозбавленийжиття.Обов’язокдержави–захищати
життялюдини.Коженмаєправозахищатисвоєжиттяіздоров’я,життяіздоров’я
інших людей від протиправних посягань».До речі, про важливість такого уза-
гальненнядлярегулюванняінститутуправісвободлюдиниігромадянинапише
О.Пушкіна6.Уцьомуж сенсі заслуговує на увагу і позиціяА. Головіна, який
пов’язуєзастосуванняузагальненняупроцесіправовогорегулюванняіззабезпе-
ченнямправовогопринципурівності,якийусвоючергумаєпрямийстосунокдо
свободивіддискримінаціїзаознакамистаті,раси,кольорушкіри,мови,релігії,
політичнихабоіншихпереконань,національного,соціальногопоходження,май-
нового,становогоабоіншогостановища,народженняабоіншихобставин7.Така
можливістьузагальненогосприйняттяякрегульованихправомсуспільнихвідно-
син, так і тих суб’єктів, на якихпоширюється дія правових нормпояснюється
тим,щооднимзосновнихзасобівтворенняправовихнормєгенералізація,яка
засновуєтьсянаузагальненніпевниходнотипнихвідносин,дляякихвстановлю-
ютьсяконкретнінормиправовогорегулювання.
Навідмінувідцього,чималосучаснихюристіввважають,щосутністьознаки
формалізаціїабо«формалізованості»слідвбачатиутому,щоупроцесіправового
регулюванняприреалізаціїправовихнормураховуютьсяоднісоціальніфактита
невраховуютьсяінші8.ЯкприкладможнанавестинормичинногоЗаконуУкраїни
«ПрогромадянствоУкраїни»стаття9якогочітковстановлює,щоумовамиприй-
няттядогромадянстваУкраїниє:1)визнанняідотриманняКонституціїУкраїни
тазаконівУкраїни;2)поданнядеклараціїпровідсутністьіноземногогромадянст-
ва(дляосіббезгромадянства)абозобов’язанняприпинитиіноземнегромадянст-
во(дляіноземців);3)безперервнепроживанняназаконнихпідставахнатериторії
Українипротягомостанніхп’ятироків;4)отриманнядозволунаімміграцію;5)
володіннядержавноюмовоюабоїїрозуміннявобсязі,достатньомудляспілку-
вання (цяумованепоширюєтьсянаосіб,якімаютьпевніфізичнівади–сліпі,
глухі,німі);6)наявністьзаконнихджереліснування(цяумованепоширюєтьсяна
осіб,якимнаданостатусбіженцявУкраїніабопритулоквУкраїні).Водночасу
статті 6 цього закону серед підстав набуття громадянстваУкраїни вказано,що
воно набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3)
внаслідокприйняттядогромадянства;4)внаслідокпоновленняугромадянстві;5)
внаслідокусиновлення;6)внаслідоквстановленнянаддитиноюопікичипіклу-
вання,влаштуваннядитинивдитячийзакладчизакладохорониздоров’я,вдитя-
чий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в
94 Держава і право • Випуск 53
сім’юпатронатноговихователя;7)внаслідоквстановленнянадособою,визнаною
судомнедієздатною,опіки;8)узв’язкузперебуваннямугромадянствіУкраїни
одногочиобохбатьківдитини;9)внаслідоквизнаннябатьківствачиматеринства
абовстановленняфактубатьківствачиматеринства;10)за іншимипідставами,
передбаченими міжнародними договорами України. При цьому наявність або
відсутністьзазначенихправовихвідносинміждержавоюілюдиною,якавласнеі
фіксуєтьсяупоняттігромадянства,незалежитьвідтакихважливихсоціальних
ознак як расова чи етнічна приналежність, гендер, соціальний статус, рівень
освіти,політичніорієнтації,партійнаприналежність,фінансовийстан,релігійна
ідентифікація, територія проживання, стан здоров’я тощо. Теж саме можна
проілюструватийнаприкладістатті39ГосподарськогокодексуУкраїни,якарегу-
люючиправа споживачів, встановлює,що споживачі, які перебуваютьна тери-
торії України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт,
послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на: державний захист
своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів (робіт,
послуг); безпеку товарів (робіт, послуг); необхідну, доступну та достовірну
інформаціюпрокількість,якістьіасортименттоварів(робіт,послуг);відшкоду-
вання збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а
також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров’я людей товарами
(роботами,послугами),увипадках,передбаченихзаконом;зверненнядосудута
іншихуповноваженихорганіввладизазахистомпорушенихправабозаконних
інтересів. Тобто у даному випадку у процесі правового регулювання застосо-
вуєтьсязагальнепоняття«споживач»,якеабстрагуєвідлюдинилишеїїякостіяк
споживача,неберучіприцьомудоувагивсііншіїїякості,щоможутьстановити
винятковузначущістьузагальносоціальномуаспекті.
Утім,нанашудумку,міждвоманаведенимиспособамивизначенняпоняття
правовоїформалізаціїнемаєпринциповоїсуперечності,щодозволяєтлумачитиїх
неякдвапротилежніпідходи,авиключноякдваспособивизначенняданоїозна-
ки правового регулювання. Справді, правова формалізація, як необхідна влас-
тивістьправовогорегулювання,може забезпечуватисьякшляхомгенералізації,
коливизначаєтьсяпевнийзагальнийтипсуспільнихвідносин,якірегулюються
даноюгрупоюправовихнорм,такішляхомабстрагуванняодниххарактеристик,
якіпритаманніоб’єктамабосуб’єктамправовогорегулювання,відінших.Причо-
муувипадкугенералізаціїмоваможевестисяякпровизначенняпевногопріори-
тетногодляданогоправовогорегулюваннятипусуспільнихвідносин,такіпро
встановлення певного загального суб’єкта, що виступає носієм передбачених
законом, прав, свобод, обов’язків, повноважень тощо. Вище ми вже наводили
прикладіззастосуваннятакогопоняттяяк«людина»або«громадянин»учинно-
муконституційномузаконодавствіякУкраїни,такііншихдержав,якемаєчине
найвищий рівень генералізації (при цьому, говорячи , наприклад, про консти-
туційно-правовийстатуслюдини,слідусвідомлювати,щоцепоняттяєродовим
по відношенню до поняття конституційно-правового статусу громадянина9).
Утім,таксамоможназгадатийте,щодлязначноїкількостіправовихнормця
генералізаціястосуєтьсявизначенняпевноготипусуспільнихвідносин.Напри-
клад,упункті1статті1ПодатковогокодексуУкраїнизазначається,щоПодатко-
вий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння
податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що
справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та
зборів,їхправатаобов’язки,компетенціюконтролюючихорганів,повноваження
іобов’язкиїхпосадовихосібпідчасздійсненняподатковогоконтролю,атакож
95Юридичні і політичні науки
відповідальність за порушення податкового законодавства. Так само у Кодексі
адміністративногосудочинстваУкраїнизазначається,щоюрисдикціяадміністра-
тивнихсудівпоширюєтьсялишенатіправовідносини,щовиникаютьузв’язкуз
здійсненнямсуб’єктомвладнихповноваженьвладнихуправлінськихфункцій,а
такожузв’язкузпублічнимформуваннямсуб’єктавладнихповноваженьшляхом
виборівабореферендуму.Водночас,уціломурядівипадківдляправовогорегу-
люванняважливовстановитинетількитічиіншісуспільнівідносини,алейсто-
рони, що вступають у дані відносини. У такому разі юридична формалізація
спрямовуєтьсянавизначенняпевниххарактеристик, які єнайбільшзначимими
дляданоговидусуспільнихвідносинівідповідно–дляданогорізновидуправо-
вогорегулювання.Скажімо,дотакиххарактеритискможнавіднестиздійснення
підприємницькоїдіяльності,наявністьстатусудержавногослужбовцятощо.
Наступною важливою спеціальною ознакою правового регулювання є його
системність. У цьому аспекті доцільно навести слова визнаного вітчизняного
фахівцявгалузітеоріїдержавиіправаМ.Цвіка,якийпише:«Слідвизнати,що
більшачастинанормативнихположеньувиглядізвичаїв,моралі,релігійнихуста-
новоктощоформується,розвивається і втілюєтьсявжиттястихійно,наоснові
саморегулювання.Вониреалізуютьсязавдякипевнимпереконанням,череззвич-
ку,моральнийвплив»10.Навідмінувідцього,правоохоплюєсобоювсівідноси-
ни,щоєйогопредметомйогорегулювання.Прицьомусамеправонелишедієна
декількохрівнях(цеможебутирівеньконституції,законівабопідзаконнихнор-
мативно-правовихактів,міжякимивстановлюєтьсячіткийзв’язоківідповідність,
щозокремапроявляєтьсявієрархіїнормативно-правовихактів),алейзабезпечує
визначеність всіх типів правових відносин, які виникають у процесі правового
регулювання.Зокрема,якщойдетьсяпропевнеправолюдинивимагативіддер-
жавивчиненняпевнихдій(наприкладвідшкодуваннязавданоїшкоди,здійснення
правосуддя,задоволенняпевнихсоціальнихвимог,якігарантуютьсяначинному
законодавстві, забезпечення законних інтересів людини тощо), то цьому праву
обов’язковокореспондуєвідповіднийобов’язокуповноваженихорганівдержав-
ноївлади,їхслужбовихтапосадовихосіб.Наприклад,відповіднодонормстатті
19ЗаконуУкраїни«Прозверненнягромадян»,органидержавноївладиімісцево-
госамоврядування,підприємства,установи,організаціїнезалежновідформвлас-
ності,об’єднаннягромадян,засобимасовоїінформації,їхкерівникитаіншіпоса-
довіособивмежахсвоїхповноваженьзобов’язані:об’єктивно,всебічноівчасно
перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу
громадянинадовідповідноїінформаціїприрозглядізаявичискаргискластипро
цемотивованупостанову;напроханнягромадяниназапрошуватийогоназасідан-
ня відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або
змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством
України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам,
невідкладновживатизаходівдоприпиненнянеправомірнихдій,виявляти,усува-
типричинитаумови,якісприялипорушенням;забезпечуватипоновленняпору-
шенихправ,реальневиконанняприйнятихузв’язкуззаявоючискаргоюрішень;
письмовоповідомлятигромадянинапрорезультатиперевіркизаявичискарги і
сутьприйнятогорішення;вживатизаходівщодовідшкодуванняувстановленому
законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в
результатіущемленняйогоправчизаконнихінтересів,вирішуватипитанняпро
відповідальністьосіб,звиниякихбулодопущенопорушення,атакожнапрохан-
ня громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до
відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об’єднання
96 Держава і право • Випуск 53
громадян замісцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги
необґрунтованоюроз’яснитипорядокоскарженняприйнятогозанеюрішення;не
допускатибезпідставноїпередачірозглядузаявчискаргіншиморганам;особис-
тоорганізовуватитаперевірятистанрозглядузаявчискарггромадян,вживати
заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та
інформуватинаселенняпрохідцієїроботи.
Більше того, в процесі правового регулювання завжди передбачається
наявністьспеціальноїсистемизасобів,атакожспеціальнихправовихмеханізмів,
якідозволяютьгарантуватистабільність,неупередженість,іголовне–законність
правовогорегулювання.Тобтоуразі,якщоодназісторін,щозалученідопроцесу
правового регулюванняпорушуєнормичинного законодавства (як через певну
діяльність,такіуформібездіяльності),іншастороназавждимаєусвоємурозпо-
рядженнівідповіднізасоби,якідозволяютьповернутипроцесправовогорегулю-
вання у чітко визначене нормативне русло. З іншого боку, ознака системності
правовогорегулюваннятіснопов’язаназформуваннямізабезпеченнямефектив-
ногофункціонуванняцілоїінституціональноїструктури,якадозволяєздійснюва-
типравоверегулюванняпочинаючивідмоментурозробкитаприйняттяправових
норм,ізакінчуючиїхбезпосередньоюреалізацією.Так,скажімо,конституційне
закріплення права на правосуддя, реалізується через формування відповідної
системисудових іправоохороннихорганів,якізабезпечуютьреалізаціюданого
права.
Нарештіостанньоюспеціальноюознакоюправовогорегулювання,якедозво-
ляє його чітко відмежувати від інших видів соціального регулювання, є його
результативність. Результативність правового регулювання включає у себе два
основніелементи.По-першевонаозначає,щозастосованідляцьогоправовінор-
мивизначаютьтумодельповедінки,яка,заправило(уразі,якщосамадержавна
владсприймаєтьсясуспільствомяклегітимна,аотжеїїзаконодавствовідображає
основнісуспільніпотребитаінтересивчастинізабезпеченнятареалізаціїправо-
вого регулювання), сприймається громадянами нормальною й такою, що має
дотримуватися як кожноюокремовзятоюособою, так і суспільствомвцілому.
По-друге, правові приписи вказують міру не тільки належної, але й повинної
поведінки.Цеозначає,щопорівнянозусімаіншимирегулятивниминормами,що
існуютьусуспільстві,правовінормиреалізуютьсяімперативноінепередбачають
певної альтернативищодо їх дотримання або недотримання, оскільки будь-яке
невиконанняправовихнорм,абоїхпорушеннякваліфікуєтьсясамеякправопору-
шення,якетягнезасобоюобов’язковуюридичнувідповідальність,щореалізується
утійабо іншійформізалежновідсуб’єктавчиненихпротиправнихдій,складу
правопорушення,йоготяжкостітощо.
Таким чином, узагальнюючи результати проведеного дослідження, можемо
сформулюватинаступнівисновки.По-перше,основусистемиспеціальнихознак
правовогорегулюваннястановлятьйогоюридичнаформалізованість,системність
тарезультативність.Всіціознакиєвзаємопов’язанимиікорелюютьякзунівер-
сальною властивістю державної забезпеченості правового регулювання, так і з
природоюсамогоправа.Кожназцихознакдозволяєконкретизувативідмінності
між правовим регулюванням та іншими видами соціального регулювання, а
також більш повно охарактеризувати сутність процесу правового регулювання
суспільнихвідносин.По-друге,кожназокресленихспеціальнихознакмаєсвою
правову сутність та зміст. Так правоваформалізація є необхідною властивістю
правовогорегулювання,якаможезабезпечуватисьякшляхомгенералізації,коли
визначаєтьсяпевнийзагальнийтипсуспільнихвідносин,щорегулюютьсяданою
97Юридичні і політичні науки
групою правових норм, так і шляхом абстрагування одних характеристик, які
притаманні об’єктам або суб’єктам правового регулювання, від інших. Ознака
системності правового регулювання розкриває свій зміст через формування
спеціальної системи інститутів та засобів, а також спеціальних правових
механізмів,якідозволяютьгарантуватистабільність,неупередженістьізаконність
правового регулювання. При цьому системність правового регулювання чітко
пов’язаназйогоповнотою,якавиражаєтьсяувідсутності«правовоговакууму»в
частиніправовоївизначеностітихвідносин,щоєпредметомправовогорегулю-
вання.Нарештірезультативністьправовогорегулюванняозначає,щонавідміну
відіншихтипівсоціальногорегулювання,правоверегулюваннязавждимаєкон-
кретнийрезультат,щоможебутиюридичнооціненим,ауразінегативноїоцінки
(колийдетьсяпронеправомірнуповедінку)обов’язковозастосовуютьсяпередба-
чені законодавством засоби відновлення правопорядку та режиму законності.
По-третє,подальшідослідженняспеціальнихознакправовогорегулюванняста-
новлять один з пріоритетних та актуальних напрямків дослідження сучасної
науки держави і права, оскільки вони уможливлюють побудову цілісної теорії
правовогорегулювання,яказдатнаадекватновисвітлитийогорольізначенняяк
урозвитковіправовоїсистемисуспільства,так івпроцесітриваючихвУкраїні
суспільнихтрансформацій.
1.Мак си мов С. Про концепт «правове суспільство» // Право України. – 2010. –
№7.–С.83.2. Рабіно вич П.Пріоритетнафункціязагальногоправодержавознавства//
ПравоУкраїни.–2010.–№1.–С.25.3. Тімуш І.Співвідношенняреальноготаналеж-
ного якфілософсько-правовапроблема //ПравоУкраїни. –2010. –№12. –С. 80-81.
4. Скрип нюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблем теорії і практики:
Монографія.–К.:Ін-тдержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2000.–С.
186-187.5. Те о рия праваигосударства:Учебник/Подред.В.В.Лазарева.–М.:Право
изакон,2001.–С.466.6. Пушкіна О.В.Системаправісвободлюдинитагромадянина
вУкраїні:теоретичнііпрактичніаспектизабезпечення.–К.:Логос,2006.–С.65-69.7.
Го ловін А.С.Захистправісвободлюдиниігромадянинаприздійсненніправосуддяв
рішенняхконституційногоСудуУкраїни.–К.:Логос,2011.–С.13.8. За галь натеорія
державиіправа:Підручник/Заред.М.В.Цвіка,О.В.Петришина.–Х.:Право,2009.
–С.210.9. Скрип нюк О.В.КурссучасногоконституційногоправаУкраїни:академічне
видання.–Х.:Право,2009.–С.198.10. Цвік М.Праворозуміння(значенняповторюва-
ності суспільнихвідносиндляйогодослідження) //ПравоУкраїни. – 2010. –№4. –
С.22.
98 Держава і право • Випуск 53
Розділ 1. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
І.А. Іщенко. СпецІальнІ ознаки правового регулюваннЯ: проблеми визнаЧеннЯ понЯттЯ, сутностІ та Їх спІввІдношеннЯ
|