Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)

Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)

У статті на основі документів органів державної безпеки досліджуються типи поведінки сільських активістів під час проведення суцільної колективізації в УСРР.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Лисенко, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:
Історіографічні та джерелознавчі дослідження
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41768
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) / О. Лисенко // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 336-358. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-41768
record_format dspace
spelling irk-123456789-417682013-03-03T03:08:26Z Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) Лисенко, О. Історіографічні та джерелознавчі дослідження У статті на основі документів органів державної безпеки досліджуються типи поведінки сільських активістів під час проведення суцільної колективізації в УСРР. В статье на основе документов органов государственной безопасности исследуется типология поведения сельских активистов во время проведения сплошной коллективизации в УССР. The article investigated the types of behavior of village activists during the implementation of collectivization in the UkSSR. 2010 Article Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) / О. Лисенко // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 336-358. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41768 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історіографічні та джерелознавчі дослідження
Історіографічні та джерелознавчі дослідження
spellingShingle Історіографічні та джерелознавчі дослідження
Історіографічні та джерелознавчі дослідження
Лисенко, О.
Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
description У статті на основі документів органів державної безпеки досліджуються типи поведінки сільських активістів під час проведення суцільної колективізації в УСРР.
format Article
author Лисенко, О.
author_facet Лисенко, О.
author_sort Лисенко, О.
title Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)
title_short Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)
title_full Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)
title_fullStr Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)
title_full_unstemmed Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)
title_sort інформаційно-аналітичні документи органів дпу усрр як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Історіографічні та джерелознавчі дослідження
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41768
citation_txt Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) / О. Лисенко // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 336-358. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv AT lisenkoo ínformacíjnoanalítičnídokumentiorganívdpuusrrâkdžerelovivčennâdíâlʹnostísílʹsʹkihaktivístívvumovahsucílʹnoíkolektivízacííkínecʹ1920hpočatok1930hrr
first_indexed 2025-07-04T00:05:30Z
last_indexed 2025-07-04T00:05:30Z
_version_ 1836672646581846016
fulltext Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 337336 Олена Лисенко вищому державно­партійному керівництву. Вони містили відо­ мості про політико­економічний стан і настрої населення, полі­ тичні тенденції, окремі події в місті й селі, у системі державного управління, партійних осередках, кооперації, церкві тощо. Пуб­ лікація даних документів, безперечно, створила умови для ар­ гументованого аналізу процесів і подій, демократизувала дос­ туп до їх змісту та можливості наукової інтерпретації. Виявлення оригінальних документів продовжує відігравати чи не головну роль у реконструкції історії доби СРСР, а їх вве­ дення в науковий обіг ліквідувало чимало «білих плям» та зруй­ нувало стійкі міфологеми радянської історіографії. У галузі вив­ чення державної політики більшовиків документи спецслужб дозволили  з’ясувати  механізм  її  реалізації,  виявити  методи здійснення  тотального  контролю за соціально­політичними, економічними та культурними процесами, способи їх корекції. Інформаційні матеріали органів  державної безпеки  —  це єдине у своєму роді джерело, яке використовувалося для пов­ сякденної реєстрації всього, що відбувається у житті населення та країни: настроїв і рухів, передусім політичних, але з істот­ ним і наростаючим доповненням інформацією з економічного та культурного життя. Інформаційний матеріал спецслужб був покликаний  відтворювати якнайповнішу  картину  ситуації у країні загалом, як у територіальному, так і часовому просторі. Однак важливо не забувати й про критичний підхід до ма­ теріалів ОДПУ СРСР–ДПУ УСРР, адже критеріями оцінки людей для чекістів служила їх лояльність до існуючого режиму («ан­ тирадянський» чи «контрреволюційний» елемент, «троцькіст», «шкідник» тощо). Відтак необхідно залучати для дослідження інші корпуси документів, оцінювати контекст історичних подій. Матеріали призначалися для інформування вузького кола осіб із вищого партійно­державного керівництва. Про це свід­ чить їх «наклад» — від 5–7 до 30–40 примірників1, а також гриф 1 Берелович А., Данилов В. Документы ВЧК–ОГПУ–НКВД о советской де­ ревне.  1918–1939  //  Советская  деревня глазами  ВЧК–ОГПУ–НКВД (1918–1939): Док. и мат.: В 4 т. – Т. 1: Советская деревня глазами ВЧК– ОГПУ. 1918–1922. – Москва: РОССПЭН, 1998. – С. 9. Олена Лисенко* Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР як джерело вивчення діяльності сільських активістів в умовах суцільної колективізації (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) У статті на основі документів органів державної безпеки досліджу- ються типи поведінки сільських активістів під час проведення суцільної колективізації в УСРР. Ключові слова:  селянство,  суцільна  колективізація,  активіст, сільрада, документи органів державної безпеки, ДПУ УСРР. Українська історична наука, позбувшись ідеологічних наша­ рувань радянської доби, почала інтегруватися у світовий науко­ вий простір. Вітчизняні історики, окрім вивчення політичних та соціально­економічних чинників розвитку суспільства, ак­ тивно досліджують і повсякденну сторону буття, участь «жи­ вої» людини в історичних подіях. Із цього погляду документи органів державної безпеки є унікальним матеріалом. Ідеться про інформаційні зведення й огляди, тематичні довідки та ана­ літичні доповіді, що направлялися радянською спецслужбою Shcherbatiuk V. Insurrectionary-partisan peasant movement in Ukraine in 1921 and its characteristic features of the modern Ukrainian scientists This article covers the status of researches of the Ukrainian peasant insur- rectionary-partisan movement in 1921 in the modern Ukrainian histo- riography. The interpretation of the features of organization, develop- ment, decrease and continuity of the insurrectionary-partisan move- ment in 1921 in the works of the modern Ukrainian historians. Key words: peasants, insurrectionary-partisan movement, insurgents, his- toriography. * Лисенко О.В. — аспірантка Інституту історії України НАН України. Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 339338 Олена Лисенко Інформація про соціальний склад, настрої й громадську дум­ ку населення систематично збиралася з 1918 р., коли було ство­ рено інформаційний відділ ЦК РКП(б). Уже тоді постало питан­ ня про якість відомостей і цілком усвідомлена необхідність роз­ робки  «однотипної  інформаційної  схеми».  У  березні  1921 р. було зроблено спробу створити державну систему соціально­ політичної  інформації,  ядром  якої стали  органи  ВЧК.  В  інст­ рукції зі  збору держінформації,  затвердженій  наказом  ВЧК у лютому 1922 р., указувалося, що основною метою держінфор­ мації є  інформування центру, висвітлення настроїв усіх груп населення й чинників, що впливають на їх зміну3.  Ініціатори системи держінформування вважали одним із завдань органів державної безпеки відстеження процесів у «дрібнобуржуазній стихії, проявів дрібнобуржуазних настроїв у робітничій, пар­ тійній, союзній масах». Особлива увага зверталася на «стару» інтелігенцію, що від початку розглядалася як небезпечний но­ сій дрібнобуржуазності4. Інформвідділ ВНК–ОДПУ збирав щоденні, щотижневі й що­ місячні зведення. Інформація органів держбезпеки обґрунтова­ но вважалася надійнішою порівняно з партійними політзведен­ нями, оскільки при її підготовці використовувалися мережа ін­ форматорів та перлюстрація листування. Дані ОДПУ входили у щотижневі огляди інформвідділу ЦК РКП(б) для секретарів ЦК і членів політбюро. Ці огляди включали також аналіз листів у редакції газет і журналів та були одним із джерел дослідження настроїв населення5. Окрім того, спецслужби мали власну систему інформування партійних і радянських органів, яка спиралася на результати оперативної діяльності. Причому на кожному історичному етапі перед агентурною мережею ставилися нові специфічні завдан­ 3 Измозик В.С. Глаза и уши режима. Государственный и политический контроль  за  населением Советской  России  в 1918–1928 гг.  –  Санкт­ Петербург: Изд­во Санкт­Петерб. ун­та экономики и финансов, 1995. – C. 20. 4 Державний архів Одеської області, ф. 1, оп. 1, спр. 100, арк. 2. 5 Измозик В.С. Глаза и уши режима… – C. 80. «Совершенно секретно». Окрім того, унікальність згаданих до­ кументів визначалася як місцем органів держбезпеки у системі більшовицького  політичного  режиму,  так  і  скрупульозним підходом до ведення діловодства у цьому відомстві. Протягом 1920­х р. органи ВНК–ОДПУ СРСР створили систему політично­ го контролю за всіма групами населення країни, в тому числі і членами  компартії.  Основна  інформація  про  стан  суспільно­ політичного життя СРСР та УСРР концентрувалася в обліково­ інформаційному,  інформаційному,  секретному  відділах  та відділі інформації й політконтролю2. Інформаційні зведення ДПУ УСРР можна класифікувати за ознаками: 1. Належності: а) зведення територіальних апаратів; б) транспортних підрозділів; в) особливих відділів. 2. Часових проміжків, які охоплювали інформаційні матеріа­ ли: одно­, дво­, три­, п’яти­, семи­, десятиденні, двотижневі. 3. Предмета інформації: настрої населення в окремій адмі­ ністративно­територіальній одиниці, конкретному вироб­ ничому підрозділі, колгоспі, сільраді тощо. Загальним для всіх зведень було те, що вони мали гриф «Сек­ ретно» або «Совершенно секретно», відповідний номер, скла­ далися згідно з конкретним планом, розсилалися за списком, підписувалися начальниками підрозділів та керівництвом цент­ рального й місцевих чекістських органів. Як відомо, 1920–1930­ті рр. в УСРР–УРСР позначилися кар­ динальними змінами в усіх сферах економічного та суспільно­ політичного  життя.  Органи  держбезпеки  добре  виконували завдання, постійно інформуючи партійно­державне керівницт­ во СРСР, УСРР про настрої різних верств населення,  їх реагу­ вання  на  події  внутрішнього  та міжнародного  життя,  на  дії владних структур тощо. 2 Капустян Г. Інформаційні матеріали ВЧК–ГПУ як історичне джерело з вивчення суспільно­політичного життя українського села 20­х рр. // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2001. № 2 (17). – С. 10. Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 341340 Олена Лисенко рував агентурними мережами. Її створення залежало від харак­ терних особливостей  району та ступеня його колективізації. Виділялися категорії районів: суцільної колективізації, колек­ тивізовані на 40–50%, колективізовані частково. У  районах суцільної  колективізації  мережі  добиралися  з працівників, які, згідно з функціональними обов’язками, спілку­ валися як із колгоспниками, так і партійно­радянським і колгосп- ним апаратом, сільськими активістами. Ідеальними агентами були агрономи, працівники МТС, кооперації, райсільбанків, ве­ теринарної служби, культпрацівники тощо. Кількість агентур­ них мереж у районах суцільної колективізації мала відповідати кількості районних кущів. «Инструкции о постановке информа­ ционно­осведомительной работы окружных отделов ГПУ УССР» встановлювала максимальне число агентів у мережі — 20 осіб8. У районах, колективізованих на 40–50%, створення мережі здійснювалося за двома напрямами: у колективізованій частині села агентурна мережа  формувалася за принципами районів суцільної колективізації; в індивідуальній — діяла окрема (те­ риторіальна) мережа. Тут як керівників мережі рекомендува­ лося залучати інструкторів райвиконкомів, страхових агентів, працівників утильсировини, «Рудметалторгу»9. Інструкція передбачала періодичність надсилання зведень. Зокрема, інформаційні тематичні матеріали щодо колгоспно­ го апарату направлялися до 8, 18, 29 числа кожного місяця, по радянському  і  земельному  апаратах  —  до  13  і  28  числа,  по кооперативному й адміністративно­судово­слідчому апарату — до 3 числа кожного місяця10. Не менш цінним джерелом підготовки інформзведень була й перлюстрація. Усе перлюстроване листування розподіляло­ ся за трьома основними розділами: міжнародне, внутрішнє та 8 Подкур Р.Ю. Діяльність  агентурної  мережі  органів ДПУ УСРР в умовах підготовки та здійснення суцільної колективізації (1928–1930 рр.) // Селянство у ХХ ст.: моделі соціальної поведінки та участь у соціокуль­ турних процесах: Мат. наук. конф. 22 квітня 2010 р. – К., 2010. – С. 39. 9 Там само. 10 Там само. ня. Інформації спецслужб набували характер аналізу політич­ ної ситуації у суспільстві та настроїв окремих груп населення6. Яскравим свідченням формування агентурної мережі була інструкція про  організацію  інформаційної роботи  окружних відділів ДПУ УСРР, розіслана у травні 1930 р. за підписом на­ чальника секретно­оперативного управління ДПУ УСРР Леп­ левського та начальника відділу інформації й політичного конт­ ролю Кривця. У документі, зокрема, ішлося про функції інфор­ маційних відділень окружних відділів ДПУ: По лінії інформації: 1) інформаційне відділення, виконуючи одне з найважливі­ ших завдань апарату ДПУ в сфері політичної інформації, сконцентровує на ній основну увагу. З цією метою веде глибоке висвітлення політичних настроїв усіх верств на­ селення як міста, так і села, робітників, селян, інтелігенції, учнів,  службовців,  колишніх  партизанів,  національних меншин,  своєчасно  сигналізуючи  про  наявні  процеси  й назріваючі явища; 2) систематично інформує ДПУ УСРР і відповідні окружні ор­ ганізації про коливання і зміни у політичному стані всіх соціальних прошарків; 3) своєчасно сигналізує про наростаючі політичні події, про активні антирадянські прояви; 4) спеціально вивчає назріваючі політико­економічні проце­ си серед усіх соціальних прошарків міста і села; 5) веде облік і статистику активних антирадянських проявів найважливіших подій, типових явищ по всіх об’єктах; 6) узагальнює весь матеріал по політичному стану округу або окремої  ділянки  на  основі  відомостей,  здобутих  усіма підрозділами секретно­оперативного управління7. Представником органів держбезпеки у сільському  районі був районний уповноважений ДПУ УСРР, який формував і ке­ 6 Див. докладніше: Подкур Р.Ю. Інформаційно­аналітична робота як один з напрямків діяльності спецслужб в 20–30­х роках // З архівів ВУЧК– ГПУ–НКВД–КГБ. – 1998. – № 1/2. – С. 342–356. 7 Там само. – С. 342–356. Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 343342 Олена Лисенко вершувався скаргою, що «описують майно і нікому ніякої ми­ лості нема»13. У тематичних оглядах про політико­економічний стан адмі­ ністративно­територіальної одиниці особлива увага також при­ ділялася настроям соціальних і професійних груп населення. Вище та  місцеве  партійно­державне керівництво  цікавилося реакцією селянства на проведення політичних і господарських кампаній.  Однак  здебільшого  фіксувалися  висловлювання «контрреволюційного» спрямування. Це надавало документам органів держбезпеки не лише політичної спрямованості, але й суб’єктивності. Чекісти наголошували на взяті в оперативну розробку гро­ мадян, які висловлювали незгоду з діями керівництва країни та республіки. Так, у спецзведенні від 16 лютого 1930 р. началь­ ника Прилуцького окружного відділу ДПУ УСРР Миронова сек­ ретареві Прилуцького окружкому КП(б)У Стецюрі вказувалося: «Незважаючи на цілком задовільне проведення колек- тивізації на території нашої округи й особливо в районах суцільної колективізації, ми все ж таки по цей день продов- жуємо фіксувати низку відвертих виступів на зборах і різних балачок у приватних бесідах протирадянського і взагалі негативного характеру з боку окремих середняцьких і бідняцьких груп села»14. Також у документах органів держбезпеки УСРР можна про­ стежити різні типи поведінки сільських активістів під час про­ ведення суцільної колективізації. Зокрема, чекісти інформува­ ли про масові перекручування, які здійснювали районні вповно­ важені та активісти під час створення колгоспів. Так, у повідом­ ленні начальника Ніжинського окрвідділу ДПУ Самовського до інформвідділу ДПУ УСРР від 25 березня 1930 р. зазначалося, що в окремих місцях уповноважені райкомів  і райвиконкомів,  а також активісти, що 13 Ніжинський  відділ  Державного архіву Чернігівської області,  ф. Р­60, оп. 2, спр. 43, арк. 49–55. 14 Державний  архів Чернігівської області  (далі  – ДАЧО), ф. П­342, оп. 1, спр. 887, арк. 149–152. червоноармійське життя. Своєю чергою, кожна частина поділя­ лась на вихідну та вхідну при обов’язковому розподіленні на міське та сільське листування. При перлюстрації копіюванню підлягало все, що представляло інтерес для створення картини політичних настроїв населення. Цитувалися витяги про умови щоденного життя, повідомлення про події та злочини, ставлен­ ня до влади, реалізацію господарських і політичних кампаній11. Особлива увага зверталася на дії місцевого начальства та сільських активістів, які втілювали постанови вищого партійно­ державного керівництва. Так, у зведенні економгрупи Ніжинсь­ кого окружного відділу ДПУ УСРР № 22 про хід хлібозаготівлі за період з 11 по 16 березня 1928 р. зазначалося, що середняк С. У. Кридний із с. Лосинівка Ніжинського району Чернігівської області  в  листі до сина в розквартирований у м. Ізяславі  9­й кавалерійський полк писав: «На  червоноармійські  посвідчення  уваги  не  звертають, замість  того,  щоби  знизити  податок, надбавили ще 5  карбо­ ванців  70  копійок за  самообкладання, жмуть. Балакають, що відберуть корову […]». Середняк Євтуха з Носівського району в листі, адресованому в м. Ізяслав, у той самий полк на ім’я Падуна, зазначав: «Беруть непосильні податки, після його уплати обклали іншим податком — самообкладанням, тепер примушують брати заєм […]»12. В аналогічному зведенні економгрупи Ніжинського окруж­ ного відділу ДПУ УСРР за період з 26 лютого по 6 березня 1928 р. вміщено інформацію про надісланий із м. Бобровиця в м. Одеса лист на адресу Григорія Бруса в 48­й авіазагін. Відправник на­ рікав на жорстке стягнення всіх податків, особливо самообк­ ладання, зазначаючи, що продають свиней, коней, корів за без­ цінь, і що сільради на це не звертають жодної уваги, що на селі немає людей, які б могли «просвітити темних селян». Лист за­ 11 Измозик В.С. Глаза и уши режима… – С. 81. 12 Ніжинський відділ Державного  архіву  Чернігівської  області, ф. Р­60, оп. 2, спр. 43, арк. 64–67. Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 345344 Олена Лисенко низький рівень роз’яснювальної роботи, яку повинні були про­ водити сільські активісти. Зокрема, у супровідному листі стар­ шого уповноваженого Прилуцького окрвідділу ДПУ УСРР Бло­ гіна секретареві Прилуцького окружного комітету КП(б)У Сте­ цюрі вказувалося про необхідність пропагандистської та роз’яс­ нювальної роботи «для закріплення результатів роботи окрвід­ ділу, бо в окремих місцях бідноті не цілком зрозумілі наші опе­ ративні заходи»18. Це свідчить або про небажання активістів роз’яснювати  «політику партії  стосовно  окремих  соціальних груп», або неприйняття населенням аргументів, які були вис­ ловлені активістами та низьким рівнем особистої довіри до них, або покладання надій на адміністративний тиск. Ще один варіант запопадливості сільських активістів сто­ совно  виселення  «куркулів»  був  зафіксований  начальником Вінницького обласного відділу ДПУ УСРР В. Левоцьким. Так, у квітні 1932 р. чекісти отримали інформацію, що окремі сільра­ ди Погребищанського  району схвалюють на  пленумах та  за­ гальних зборах постанови про виселення за межі району або УСРР осіб,  які проводять антирадянську агітацію.  Постанови мотивують так: «Громадянин такий-то веде шалену агітацію проти засів- ної кампанії, чим веде розкладницьку роботу. Тому проси- мо вислати його за межі району чи України». Останні надсилалися до райвиконкому з проханням про зат­ вердження.  Начальник  Вінницького  обласного  відділу  ДПУ В. Левоцький писав, що подібні  постанови лише шкодять за­ гальній справі: «Коли ставиться питання відкрито на пленумі сільради чи загальних зборах, то особи, стосовно яких виносяться постанови, будучи поінформованими й побоюючись репре- сій не чекають, поки їх вишлють, а просто втікають із села. Цим створюється поповнення рядів антирадянського еле- менту. На осіб, про виселення яких клопочуться сільради, в більшості випадків компрометуючих даних немає. Тому вважаємо за доцільне дати вказівку Погребищанському рай- 18 ДАЧО, ф. П­342, оп. 1, спр. 887, арк. 86. «проводять на селі кампанію колективізації сільського госпо- дарства, перекручують лінію партії у цьому питанні, шля- хом залякування селян примусово записують у колективи, незаконно вилучають та усуспільнюють майно й інвентар»15. Залучення активістів до депортацій куркулів передбачалося місцевими оперативними планами. В інструкції з розкуркулен­ ня й виселення куркульства по Вінницькому округу від 25 січня 1930 р. вказувалося: «Практична робота на селі проходить наступним чином: паралельно з проведенням масової роботи мобілізовані то- вариші спільно з вузьким колом цілком надійних активістів складають списки на обидві категорії куркулів (арешт та виселення — О. Л.). Ця частина роботи до визначеного тер- міну повинна бути цілком конспіративною; при проведенні підготовчої та масової роботи населення орієнтується в за- гальних рисах, не обговорюючи та не виносячи ніяких рішень персонального характеру; […] після санкціонування окртрійкою списки пропрацьовуються на батрацько-серед- няцькому активі на куткових зборах. На завершення списки затверджуються загальними зборами колгоспу чи села. У тих районах, де сільради не сприяють заходам, які проводять- ся проти куркульства, рішення затверджуються райвикон- комами»16. Використання у чекістських зведеннях про масову депор­ тацію «куркулів» висловів «заарештованих», «виселених глав сімей», що «знаходяться в дорозі», «вивантажених», «убитих і поранених  при  спробі  втечі»  свідчить  про  міру  конкретної участі сільських активістів у процесі депортації селянства. Так, статистичні відомості Чернігівського окрвідділу ДПУ УСРР про вилучення  «антирадянського  елементу»  із  сіл  Прилуцького округу від 21 січня 1930 р. містять відомості на виселених про­ тягом 1929 р. 602 особи по 106 населених пунктах17. Слід заз­ начити,  що  у  численних  інформаціях  чекісти підкреслювали 15 ДАЧО, ф. П­8, оп. 1, спр. 269, арк. 46. 16 Державний архів Вінницької області (далі – ДАВО), ф. П­29, оп. 1, спр. 560, арк. 6–9. Див також: Реабілітовані історією. Вінницька область. – Вінниця, 2006. – С. 160. 17 ДАЧО, ф. П­342, оп. 1, спр. 887, арк. 87–88. Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 347346 Олена Лисенко Для придушення виступу 15 березня 1930 р. у село прибув загін військ ДПУ. Наступного дня селяни, повторивши вимоги, почали наполягати на роззброєнні загону. Після відмови коман­ дира виконати ці вимоги натовп під чорним прапором напав на військових. Зробивши два залпи вгору, чекісти відкрили во­ гонь по людях. Загинула одна жінка, ще одна зазнала поранен­ ня. Було заарештовано 30 селян. У селі запровадили військо­ вий стан. Створена з сільських активістів «революційна трійка» оголосила 125 селян заручниками, які, у випадку повторного виступу, могли бути розстріляними22. Місцеві активісти розці­ нили виступ селян як «опір куркульства». Збори активу в при­ сутності члена Вінницького окружкому КП(б)У Дреуса ухвали­ ли рішення про використання заручників для повернення ро­ зібраного селянами колгоспного майна. Розслідування завер­ шилося на користь місцевих працівників, дії яких виправдали. Не всі селяни, боячись помсти з боку властей, під час допитів підтвердили факти насильства й погроз  із боку місцевих ак­ тивістів під час проведення колективізації23. Схожий селянський бунт, як протидія заходам місцевої вла­ ди, відбувся у с. Боршна Прилуцького району. Однак тут проя­ вився інший варіант поведінки частини сільських активістів. У спецповідомленні начальника Прилуцького окрвідділу ДПУ УСРР Миронова у ДПУ УСРР від 31 травня 1930 р. містяться унікальні відомості не тільки про сам бунт, а й події, що йому передували: «На протязі ось уже півтора місяця у с. Боршна фіксуємо напружене становище, наслідком чого була низка протира- дянських вимог із боку місцевого населення. У приватних бесідах навіть на зборах вимагали повернення куркулів, звільнення з-під варти попа, відчинення церкви — і це все мотивувалось нібито перекручуванням лінії партії з боку місцевих органів […]. Усі події ми весь час систематично висвітлювали, але через напружене становище ми оператив- них заходів не вживали, бо арешти, безумовно, призвели б до ексцесів. Яким-небудь іншим шляхом вилучити органі- 22 Васильєв В., Віола Л. Колективізація і селянський опір на Україні (лис­ топад 1929 – березень 1930 рр.). – С. 460. 23 Там само. – С. 464–479. парткому і райвиконкому, щоб вони заборонили сільрадам таким чином порушувати питання про виселення громадян»19. Подібні постанови здебільшого використовувалися сільсь­ кими активістами для зведення особистих порахунків з одно­ сельцями або як засіб залякування селян. Про це свідчить ре­ марка В. Левоцького про відсутність компрометуючих даних на запланованих до виселення громадян. На наш погляд, показовим для варіанту поведінки активістів в екстремальній ситуації став селянський виступ 13–15 берез­ ня 1930 р. у с. Черепашинці Калинівського району20, який був типовим для березня того року. Наприкінці 1929 р. група сільсь­ ких активістів і комуністів почала створювати колективне гос­ подарство. На початку 1930 р. під керівництвом уповноваже­ ного Калинівського райвиконкому Ю. Хоші актив села вирішив провести  суцільну  колективізацію.  В  один  із  лютневих  днів вони зібрали селян на збори, вимагаючи негайно написати зая­ ви про вступ до колгоспу. За допомогою міліціонерів і відвертих погроз  активістам удалося  провести  рішення  про  створення колгоспу. Селян, які відмовилися вступити до колгоспу, внесли до списку «куркулів», які підлягали висланню у північні райони СРСР. Під охороною співробітників ДПУ розкуркулених 18 лю­ того 1930 р. відправили на ст. Калинівка для подальшого транс­ портування. 13 березня 1930 р. понад півтисячі селян висунули вимоги: «Повернути попа, повернути церковного старосту, повер- нути розкуркуленим майно і повернути їм хати, досить вам нами керувати. Ви вже 12 років нами керуєте, тепер до- сить, тепер уже наше». Натовп  розібрав  усуспільнене  майно.  Побоюючись  за життя, активісти переховувалися від розлючених селян21. 19 ДАВО, ф. П­136, оп. 3, спр. 11, арк. 23–24. Див. також: «Вінницький об­ ласний відділ ДПУ повідомляє…»: [Суспільно­політичне життя Поділля на початку  30­х років за матеріалами  ДПУ] // З  архівів  ВУЧК–ГПУ– НКВД–КГБ. – 1997. – № 1/2. – С. 90–108. 20 Васильєв В., Віола Л. Колективізація і селянський опір на Україні (лис­ топад 1929 – березень 1930 рр.). – Вінниця, 1997. – С. 459–495. 21 Там само. – С. 460. Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 349348 Олена Лисенко мав вигляд, що його, нібито, примусили. А коли чекісти намага­ лися його заарештувати, то натовп запротестував: «Це хороша людина». Проте його таки затримали. Подальші події розгорталися наступним чином: «Коли нам стало відомо, що натовп іде на місто, то у с. Дідівці виїхав загін міліції з групою оперпрацівників окр- відділу на чолі з начальником окрвідділу. Загін масу зупи- нив, розсіяв і повернув назад без уживання зброї. Загін став на мосту, далі йти не пустив, почав записувати перших, після чого [натовп] зразу ж повернув назад. Повернувшись у село, організатори виступу відрядили гінців в інші сусідні села з метою організувати масовий виступ на місто за фор- мою, як кажуть наші агентурні матеріали, гапонівського виступу, себто з портретами, без зброї та інше, і вимагати повернення куркулів, попа, звільнити в’язнів із бупру та інше. Одноразово було виставлено патрулі на дзвіниці біля церкви й на всіх головних шляхах, що ведуть із міста. О 1-й годині ночі на 30 травня наш загін із кінних і піших міліціонерів у кількості 70 душ таємним шляхом зай- няв село, в’їхавши з боків, де не було патрулів. Загін зали- шився в замаскованому місці, а оперпрацівники окрвідділу приступили до вилучення організаторів, але їх вдома не вия- вилося, бо вони всі були в церкві, яка фактично за останні дні стала за штаб руху. Маючи це на увазі, церкву було оточено. В цей час почали дзвонити у дзвони, нам удалося перерізати канат від дзвонів, але дзвін не припинився, тому що на дзвіниці була спеціально посаджена людина, яка й дзвонила. На дзвін почав збиратися народ і оточувати наш загін. Одночасно з двох боків почалася стрілянина з обрізів, було зроблено до 100 пострілів, що примусило наш загін кинути дві групи в бік, звідкіля неслись постріли. Наші групи декількома пострілами припинили стрілянину. Три особи на протязі години залягли в яр і відстрілювались, і весь час кричали: “Не підходьте, бо ви ж знаєте, що військо- ве становище”. Останнє принудило нашу групу пострілом одного з них поранити, якого було спіймано, а останні два через темноту зникли. У цей час до центру села з усіх боків став підходити натовп, і на одному з кутків було підпалено колгоспну клуню. На місце пожежі було кинуто частину нашого загону, якій удалося пожежу локалізувати. Аби не допустити скупчення натовпу в центрі села, загін дав декіль- заторів теж було неможливо, бо, як ми вказали, весь час у селі були пости. Ми намагалися шляхом викликання в окрвідділ як свідків затримувати винних, але вони катего- рично відмовлялися з’являтися в окрвідділ, і був навіть випа- док, коли один із тих, що викликалися, викликав по теле- фону окрвідділ і заявив у категоричній формі, що вони на допит не підуть. Оперативні заходи не вживалися ще й тому, що майже всі учасники й керівники хвилювань є середняка- ми та бідняками». Наприкінці травня 1930 р. чекісти отримали агентурну ін­ формацію про створення «контрреволюційної групи селян» під керівництвом  Костя  Мошкала,  його  дружини  Одарки,  Івана Шептуна, Уляни Фесенко, Івана Білобородька, Ганни Каленічен­ ко, Федора Фурси, Грицька Романченка, Йовтуха Шептуна й Усті Шептун. До складу групи входили «родичі попа, заарештовані й заслані куркулі». Чекісти повідомили про ситуацію у селі в окрпартком,  окрвиконком  та  окрпрокуратуру.  29  травня 1930 р. за вимогою селян й за присутності члена бюро ОПК, го­ лови окрвиконкому й окрпрокурора сільрада провела загальні збори з порядком денним: «Повернути глитаїв з виселки, повернути попа Лабунсь- кого з бупру, відкрити церкву, розпустити сільраду й розіг- нати колгосп». До відкриття зборів натовп вимагав від сільради довідок про лояльність до радянської влади попа й «глитаїв» та розписку про те, що з села нікого не заарештують. Невдовзі натовп у 250 осіб вирушив у м. Прилуки з гаслом: «Зруйнувати бупр, не залишивши камінь на камені!». Лунали вигуки: «За нами йдуть сусідні села: Подище, Валки, Івківці та інші». У даному випадку цікава поведінка частини сільських акти­ вістів. Налякані розвитком подій, значна їх частина (зокрема, чимало членів сільради) підтримала вимоги селян. Голова сіль­ ради, перебуваючи «між двох вогнів», повідомляв чекістам та партійному  керівництву  недостовірну  інформацію.  Коли  на­ товп ішов на місто, голова сільради очолював колону, хоча й Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 351350 Олена Лисенко «Члени президії сільської ради Ганага Кирило, Шкерба (Щерба) Василь, член партії Муха Максим пішли до сьомої та восьмої дільниці перевіряти громадян щодо виконання хлібозаготівлі. Зайшли до твердоздатчика Ковтун Ганни, в якої була замкнута хата, почали бити двері в коридорі. За- чувши це, член двору Ковтун Параска прибігла від сусідів і запитала: “В чому справа? Що ви б’єте двері? Ось у мене ключ”. Бригада одімкнувши двері, в коридорі почала бити цю жінку, вимагаючи від неї гроші. Ганага Кирило почав давити горло, Шкерба (Щерба) Василь держав в руках шило — почав колоти боки, а Муха Максим, тримаючи в руках ножа, говорив: “Говори живо, а то все рівно тобі кінець жизні”. Коли Ковтун Параска втратила свідомість, бригада злякалася цього, її залишили і втекли […]»26. Подібні випадки були цілком типовими для всіх регіонів то­ дішньої УСРР. Численні факти опубліковані у збірниках доку­ ментів27, обласних  томах «Національної  книги пам’яті  жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні». Частина низових керівників та сільських активістів відкри­ то  заявили про  нереальність планів.  На  їх думку,  виконання хлібозаготівель призведе до голоду, зруйнує колгоспи. Органи державної безпеки скрупульозно відстежували подібні настрої, ведучі списки невдоволених. Вище партійне керівництво СРСР та  УСРР  своєчасно  інформувалося  про  ставлення  низового партапарату, комсомольців та селян­активістів до плану хлібо­ заготівель. Так, у зведенні ДПУ УСРР «Про факти правоопортуніс­ тичних настроїв та протидії членів, кандидатів партії та ком­ сомольців під час хлібозаготівельної кампанії» за серпень–лис­ топад 1932 р. (від 20 листопада 1932 р.) вказувалося, що у Ново­ Празькому  районі  Дніпропетровської  області  голова  артілі 12­річчя Жовтня В.­Кам’янської сільради, член партії катего­ рично  відмовився  прийняти  план,  складений за даними  про врожайність обласною комісією. Коли йому в порядку партдис- 26 Голодомор 1932–1933 рр. на Чернігівщині: Влада та народ: Зб. док. – Чернігів, 2008. – С. 22. 27 Див.: Голодомор 1932–1933 років в Україні: Документи та матеріали. – К., 2007. – 1125 с. ка пострілів у повітря, чим примусив натовп розійтися і не концентруватися. Під час цього хвилювання були вигуки: “Бий бандитів, геть радянську владу, хай живе царат”. Було побито трьох наших співробітників і одного комсомольця, яких забити не вдалося, тому що загін своєчасно забрав сокири й вила у нападників. Досвіту нам удалось перевести операцію. Заарештовано 25 активних учасників хвилювання. Двоє втекли, але вжито заходів до їх розшуку. […] Слідство провадиться в терміно- вому порядкові на місці опергрупою окрвідділу»24. Селянські повстання, бунти, «волинки» серйозно впливали на поведінку сільських активістів25. Особливо на ту частину, яка ще не втратила традиційних селянських соціальних орієнти­ рів — «справедливість», «покарання  за злочин», «власність», «працелюбність» тощо. Вони потрапили в активісти спокушені гаслами  «соціальної  справедливості», «спільної  благородної праці задля добробуту». Однак так і не змогли змиритися з вимо- гами партійного керівництва щодо депортації односельців, роз­ куркулення середняків. Поведінка цієї частини активістів під час бунту в с. Боршна Прилуцького району — яскравий тому приклад. Хлібозаготівлі початку 1930­х рр. стали черговою перевір­ кою на вірність ідеям «більшовицької соціальної справедливос­ ті». Здебільшого сільські активісти виправдовували сподівання вищого партійно­державного керівництва СРСР. У спецзведенні від 14 січня 1932 р. Бахмацького райвідділу ДПУ УСРР інформу­ валося про поведінку активістів у с. Фастівці під час проведення хлібозаготівель: 24 ДАЧО, ф. П­342, оп. 1, спр. 887, арк. 601–604. 25 Сільські активісти належали  до різних соціальних верств населення та вікових категорій, адже джерела їх формування були різними. До їх лав залучались як комсомольці, що бажали змінити «оточуюче похму­ ре життя», так і демобілізовані червоноармійці, учасники громадянсь­ кої війни. Сільськими  активістами ставали найбідніші верстви насе­ лення, у т.ч. селяни­наймити. Ще одним джерелом були робітники та культурно­освітня інтелігенція, що направлялися на село не стільки для виконання своїх прямих обов’язків (навчати грамоті сільське на­ селення, займатися лікуванням та ін.), а для активної участі в госпо­ дарсько­політичних кампаніях. Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 353352 Олена Лисенко хлібозаготівель було зафіксовано ряд виступів із заявою про не- реальність плану. Про це заявив також і секретар партосередку. У Комаровській сільраді Кобилянського району всі присутні на зборах комсомольці голосували проти плану хлібозаготівель. В Онуфріївському районі на пленумі райкому КП(б)У секретар партосередку с. Василівки Земляна заявила: «Нам хлібозаготівельний план поданий непосильний, ми його не виконаємо. Я прошу зняти мене з роботи секрета- ря партосередку […]». У с. Ямпіль Красно­Лиманского  району Донецької області член правління колгоспу кандидат партії Єсиков у групі кол­ госпників говорив: «Ми зерна не повеземо, тому що собі не вистачить». Голова колгоспу «Ленінська зірка» с. Попівки кандидат пар­ тії Шимко ухилявся від виконання плану хлібозаготівель, заяв­ ляючи колгоспникам про його нереальність. У с. Яблунівка При­ луцького  району  Чернігівської  області  колишній  червоний партизан кандидат партії Назаренко говорив: «Працюйте тепер з новим активом, оскільки старий актив загнив. Колись ви розкуркулювали, а тепер взялися і нас знищувати, бо минулого року пошарпали деяких середняків і бідняків як денікінців, а якщо хочете і тепер, то шукайте собі іншого активу […]». У селі Ярославському Меджибізького району Вінницької об­ ласті серед присланих колишніх партизанів і червоноармійців, що перебували на керівних роботах, відзначалися тенденції до залишення роботи на селі. Голова колгоспу Фогель, член партії, говорив: «Я тільки зберу хліб, а потім — до побачення. Далі терпіти не можу […]»28. Загалом, у вказаному зведенні чекісти аналізували настрої місцевого апарату по 199 районах (із понад 480) України. Вияви­ лося, що 623 особи партійно­комсомольського активу висту­ 28 Розсекречена пам’ять:  Голодомор 1932–1933  років в Україні в доку­ ментах ГПУ–НКВД. – К., 2007. – С. 194–263. ципліни запропонували провести хлібозаготівельний план на зборах колгоспників, він відповів: «Я не підкоряюся партії, плану приймати не хочу, вико- нувати хлібозаготівель не буду» — заявивши так, він здав партквиток. В Оріхівському районі Дніпропетровської області завідувач оргвідділом РПК Кривенко проводив загальні партзбори с. Н.­Се­ рогози з питання прийняття плану хлібозаготівель. На цих збо­ рах виступив секретар партосередку Єрмак і заявив: «План хлібозаготівель ми приймати не будемо, оскільки по своїх розмірах він нездійснимий, а піти на те, щоби знову залишити людей голодними — злочинно. Я краще здам зараз свій партквиток, чим обманом прирікатиму колгоспників на голод». Думка секретаря партосередку була підтримана 15­ма члена­ ми партії. Уповноважений райвиконкому Патент, прикріплений для ке­ рівництва хлібозаготівлею до села Світловка Кочубеївської сільра­ ди Високопольського району Дніпропетровської області, замість безпосередньої роботи з керівництва хлібозаготівлею, проводив серед колгоспників агітацію за невиконання плану, кажучи: «План хлібозаготівель нереальний і нездійсненний, кол- госпники — дурні, працюють без шматка хліба. Наш рай- он — самий найгірший на Україні, і цього року буде го- лод […]». Голова артілі «Жовтнева перемога» П’ятихатського району М. Гаєвий, кандидат в члени партії, у процесі роботи опирався хлібозаготівлі. Серед колгоспників він говорив: «Кінчаємо молотити хліб і не вивозитимемо на елеватор, тому що у нас нічого буде […]». У Знаменському районі Одеської області секретар осередку ЛКСМ с. Михайлівка Коновалов здав свій комсомольський кви­ ток і заявив: «Буду безпартійним, тоді до мене не пред’являтимуть ніяких вимог по виконанню плану хлібозаготівель […]». У с. Грицаківці Сумського району Харківської області на збо­ рах партійців спільно з комсомольцями при обговоренні плану Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 355354 Олена Лисенко Основні звинувачення водночас характеризують типи по­ ведінки окремих сільських активістів та представників низо­ вої владної ланки. Загалом вони зводилися до: — підбурювання колгоспників до активної протидії вивезен­ ню зерна; — організоване «розкрадання і розбазарювання хліба»; — відстрочення здачі збіжжя під різними приводами (нібито відсутність тяглової сили, відтяжка обмолоту і ін.); — залишення у відходах великої кількості чистосортного зерна; — організація підпільних зерносховищ, закопування хліба; — умисне заплутування обліку, ведення подвійної звітності31. На думку чекістів, на «хвостистські й опортуністичні наст­ рої» сільських комуністів, працівників сільських рад, селян­ак­ тивістів впливала сільська інтелігенція, у першу чергу вчителі. Так, у спецзведенні начальника Прилуцького окрвідділу ДПУ УСРР Миронова секретареві  Прилуцького  окружкому  КП(б)У Стецюрі від 28 травня 1930 р. зазначалося, що «велика засміченість сільської інтелігенції, особливо вчи- тельства32, увесь час породжує серед деякої частини33 її цілий 31 Розсекречена пам’ять:  Голодомор 1932–1933  років в Україні в доку­ ментах ГПУ–НКВД.  – С. 358–359. 32 Прискіплива увага органів держбезпеки до вчительства пояснювалася авторитетом освіченої людини на селі. Протягом усього часу існуван­ ня УСРР–УРСР учителі становили значну частину сільської інтелігенції, відтак були об’єктом найпильнішої уваги з боку компартійного керів­ ництва. По­перше, ключовою виявилася роль учительства у завоюванні більшовицькою владою довіри селянства (виступали своєрідним аген­ том впливу нової влади). По­друге, країна перебувала на стадії перед останнім «стрибком» до індустріального суспільства, а однією з най­ важливіших передумов успішності модернізації був розвиток освіти. І третій важливий момент. Більшовики усвідомлювали, що виконання двох названих вище завдань (зміцнення влади та успішність модерні­ заційних процесів) неможливе без формування нової повсякденності. Тож влада використовувала вчителя не лише для підготовки освічених кадрів, у тому числі й серед дорослих (лікнеп), а й для зміни повсякден­ них уявлень, традицій та звичаїв населення. І це завдання влади до­ сить часто займало у вчителя більше часу, аніж суто освітнє. У результа­ ті взаємодії цих факторів мала постати нова культура з формуванням пають  проти  хлібозаготівель.  Із  них  139 —  голови  та  члени правлінь колгоспів, 121 — партійні активісти, 90 — уповнова­ жені  райкомів  КП(б)У, 87 — відповідальні працівники, 83 — секретарі партійних осередків. Здавалося б, що можуть змінити декілька сотень комуністів у півмільйонній республіканській організації? Для партійного керівництва подібні показники означали наявність «контрре­ волюціонерів» та недосконалість системи добору місцевих кад­ рів. Виявлення такої кількості незгодних із політикою Кремля на посадах уповноважених райкомів КП(б)У, секретарів парт­ осередків, голів колгоспів та відповідальних працівників — го­ ловної опори більшовиків на селі — означало втрату важелів впливу на селянство, гальмування процесу створення «сільсь­ когосподарських фабрик» і перетворення «дрібнобуржуазної маси»  на  сільських пролетарів. Цифри  офіційної  чекістської статистики для Й. Сталіна були лише верхівкою «контррево­ люційного айсберга»29. Як наслідок, за наказом вищого партійно­державного кері­ вництва було проведено масові арешти. Так, в оперативному бюлетені ДПУ УСРР щодо боротьби із «сільською контрреволю­ цією» від 5 грудня 1932 р. вміщено інформацію, що у листопаді 1932 р. під час «розгрому сільської контрреволюції», «подолан­ ня саботажу хлібозаготівлі», «припинення розкрадання і розба­ зарювання колгоспного та державного майна» заарештовано 8881 особа, серед яких понад 2000 колишніх петлюрівців і мах­ новців. У числі заарештованих: голів колгоспів — 311, членів правлінь — 702, рахівників і бухгалтерів — 127, бригадирів — 125, комірників, завгоспів і ваговиків — 206, інших працівників колгоспів — 152, рядових колгоспників — 314, голів сільрад — 31, уповноважених РПК — 13 осіб30. 29 Podkur R. Rozsekrechena pamiat: Holodomor 1932–1933 rokiv v Ukraini v dokumentakh GPU–NKVD [Declassified Memory: The Holodomor of 1932– 1933 in Ukraine in GPU–NKVD Documents], comp. V. Borysenko, V. Danilen- ko, S. Kokin, O. Stasiuk and V. Shapoval. Kyiv: Stylos, 2007. 604 pp. // Holo- domor studies. – Vol. 2. – № 1. – 2010. – Р. 145. 30 Розсекречена пам’ять:  Голодомор 1932–1933  років в Україні в доку­ ментах ГПУ–НКВД. – С. 357–358. Інформаційно-аналітичні документи органів ДПУ УСРР ... 357356 Олена Лисенко метою  підвищення  рівня, кількості  та якості  інформації,  яка мала  надходити, своєчасного  реагування  на  «антирадянські прояви». Низовою ланкою у структурі ДПУ УСРР, що забезпе­ чувала надходження інформації, був районний уповноважений ДПУ  УСРР,  який  формував  і  керував  агентурною  мережею. В районах суцільної колективізації кількість агентурних мереж мала збігатися з кількістю районних кущів. Ефективність інформаційної та оперативної роботи місце­ вих мереж була перевірена під час проведення колективізації. Вище та місцеве партійно­державне керівництво було повністю інформоване щодо ситуації в українському селі. Тому, незважа­ ючи на серйозний опір селянства колективізації, масові пов­ стання та заворушення, керівництву радянської України вдало­ ся контролювати ситуацію на селі. Документи органів державної  безпеки дають можливість простежити різні типи поведінки сільських активістів в екстре­ мальних умовах — суцільної колективізації, депортації, селян­ ського повстання, хлібозаготівлі тощо. Виявлені типи поведін­ ки — жорстокість, «більшовицька запопадливість», відмова від виконання  службових  обов’язків  через  незгоду з  рішеннями уряду, політична мімікрія — дають підстави стверджувати про неоднозначність середовища сільських маргіналів. Досліджен­ ня всього спектру можливих типів поведінки сільських акти­ вістів  дозволило  б  розкрити глибинні  механізми  впливу  на формування свідомості українських селян в умовах радянської дійсності. Лысенко Е. Информационно-аналитические документы органов ГПУ УССР как источник изучения деятельности сельских активистов в условиях сплошной коллективизации (конец 1920-х – начало 1930-х гг.) В статье на основе документов органов государственной безопасности исследуется типология поведения сельских активистов во время проведения  сплошной коллективизации в УССР. Ключевые слова: крестьянство, сплошная коллективизация, активист, сельсовет, документы органов государственной безопасности, ГПУ УССР. ряд негативних реагувань і розмов навколо кампаній, що проводяться на селі». Чекісти зафіксували « ... антирадянські розмови, агітацію проти колективізації й посівкампанії, явне викривлення класової лінії, перегини, перекручення. Спостерігалася також жалість, співчуття і захист куркуля. Унаслідок великої засміченості, ми фік- суємо цілий ряд антирадянських розмов навколо кампа- ній, особливо навколо колективізації, що виражаються в тому, що партія нібито не зуміла виправдати себе і безпла- ново та примусово проводила колективізацію. У деяких місцях розмови ці приймають явний характер антирадянсь- кої агітації […]. Учитель Варвинського району, що походить із села Дігтярі Срібнянського району, Луценко Іван з приводу колективіза- ції говорить: “Маси в колектив не йдуть, а їх ведуть насиль- но окремі одиниці — партія”. Засуджує партійців за прове- дену роботу по розкуркуленню і переселенню кулаків, кажу- чи: “Усе це могли зробити тільки партійці-мерзотники” […]. Деяка частина сільської інтелігенції, залучена до участі в кампаніях, викривляла класову лінію й у своїх діях прово- дила неправильну політику партії та радянської влади. […] Учитель села Яблунівка Яблунівского району Будяш на вимоги селян роз’яснити їм, де селянство при колективіза- ції діставатиме шкіру на чоботи, замість правильної відповіді селянам умисне відповів: “Для цього шкіру знімуть зі ста- рих людей”»34. Таким  чином, у  кінці  1920­х – на початку 1930­х рр.  було здійснено  реорганізацію  інформаційно­агентурної  мережі  з людини особливого типу. Докл. див. Єфіменко Г. Соціальне обличчя вчи­ тельства  УСРР в контексті трансформації  суспільства (1920­ті  роки) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К.: Ін­т історії України НАН України, 2007. – № 17. – C. 138–161. 33 Частина сільської інтелігенції — вчителів — походила з категорії «ко­ лишніх». Намагаючись позбутися пильної уваги органів держбезпеки, ці люди осідали у сільській місцевості. Маючи освіту, вони влаштову­ валися у  школи,  однак здебільшого  підтримки  радянській  владі  не надавали, за що були зараховані до «соціально­чужого» та «шкідливо­ го» елементу. 34 ДАЧО, ф. П­342, оп. 1, спр. 887, арк. 591–600. Реалізація Державної програми ... «Реабілітовані історією» ... 359358 Валентин Іваненко, Леонід Прокопенко печення масштабного, цілеспрямованого й усебічного переос­ мислення та  об’єктивного відображення  вітчизняної  історії, особливо її складних, заплутаних, трагічних чи фальсифікова­ них сторінок радянської доби, коли ніби злилися в єдине ціле велич доленосних звершень і гіркота не менш відчутних втрат, героїка і драматизм революційного пориву й творення нового соціального  устрою.  І  це цілком  закономірно.  Адже торуючи шлях у день завтрашній, віддаючи належне здобуткам багатьох поколінь українців, проникаючи дедалі глибше у найпотаєм­ ніші куточки та хитросплетіння нашого минулого, ми тим са­ мим протягуємо зовні невидиму, але реально існуючу спадкоєм­ ницьку ниточку у майбутнє, додаючи стабільності й сьогоден­ ню. Не випадково саме рівень правди, чесності, відвертості й прозорості у відтворенні історичного процесу розглядається як найбільш  чутливий  індикатор  і  водночас  дієвий  інструмент очищення масової свідомості від архаїчних нашарувань попе­ редніх епох, розкріпачення мислення, оздоровлення мораль­ ної атмосфери у суспільстві в цілому, як неодмінна передумова його динамічного, поступального розвитку. У світлі окреслених імперативів принципового значення й особливої соціокультурної ваги з погляду зміцнення демокра­ тичних та правових засад у нашій країні набуває проблема від­ новлення історичної справедливості, передусім стосовно мільйо­ нів безвинних жертв радянського тоталітаризму — унікального за задумом, але досить жорстокого за природою та сутнісними ознаками політичного ладу, що виник після 1917 р. на уламках Російської імперії, захопивши у свої тенета й Україну. «Особливо тяжкою спадщиною минулого є масові репресії, які чинилися сталінським режимом та його провідниками в республіці», — констатується у преамбулі закону УРСР від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»1. Безперечно, цей «спадок» так чи інакше й досі нагадує про себе у повсякденному житті, продовжує залишатися незагой­ 1 Свідчення з минувшини: Мовою документів / Т. М. Кравченко (кер. ред­ кол.); Уклад.: В. В. Іваненко, С. І. Матов, Л. Л. Прокопенко, Р. К. Терещен­ ко. – Дніпропетровськ: Моноліт, 2001. – С. 288. Валентин Іваненко, Леонід Прокопенко* Реалізація Державної програми видання науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» на Дніпропетровщині У статті узагальнюються попередні результати організаційної й на- уково-аналітичної роботи у Дніпропетровській області з реабі- літації та увічнення пам’яті жертв репресій радянського полі- тичного режиму. Ключові слова: реабілітація, репресії, тоталітаризм, режим, демок- ратія, справедливість. Невід’ємною органічною складовою розбудови нової Украї­ ни, формування якісно модифікованого ціннісного горизонту сучасних поколінь наших співгромадян є, як відомо, історико­ пізнавальна парадигма трансформації суспільства, тобто забез­ Lysenko O. Informational and analytical documents of GPU of the UkSSR as the source of investigation of activity of village activist under the condition of general collectivization (the end of 1920th – beginning of 1930th). The article investigated the types of behavior of village activists during the implementation of collectivization in the UkSSR. Key words: peasantry, general collectivization, activist, Soviet of the vil- lage, documents of state security bodies, GPU of the UkSSR. * Іваненко В.В. — доктор історичних наук, професор, проректор, завіду­ вач кафедри російської історії Дніпропетровського національного уні­ верситету імені Олеся Гончара; Прокопенко Л.Л. — кандидат історич­ них наук, доцент, завідувач кафедри права та європейської інтеграції Дніпропетровського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України.

Схожі ресурси