Презес. Пам’яті Януша Куртики

Презес. Пам’яті Януша Куртики

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Шаповал, Ю.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:
In memoriam
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41770
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Презес. Пам’яті Януша Куртики / Ю. Шаповал // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 423-430. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-41770
record_format dspace
spelling irk-123456789-417702013-03-03T03:08:18Z Презес. Пам’яті Януша Куртики Шаповал, Ю. In memoriam 2010 Article Презес. Пам’яті Януша Куртики / Ю. Шаповал // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 423-430. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41770 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic In memoriam
In memoriam
spellingShingle In memoriam
In memoriam
Шаповал, Ю.
Презес. Пам’яті Януша Куртики
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format Article
author Шаповал, Ю.
author_facet Шаповал, Ю.
author_sort Шаповал, Ю.
title Презес. Пам’яті Януша Куртики
title_short Презес. Пам’яті Януша Куртики
title_full Презес. Пам’яті Януша Куртики
title_fullStr Презес. Пам’яті Януша Куртики
title_full_unstemmed Презес. Пам’яті Януша Куртики
title_sort презес. пам’яті януша куртики
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet In memoriam
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41770
citation_txt Презес. Пам’яті Януша Куртики / Ю. Шаповал // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 423-430. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv AT šapovalû prezespamâtíânušakurtiki
first_indexed 2025-07-04T00:05:37Z
last_indexed 2025-07-04T00:05:37Z
_version_ 1836672653958578176
fulltext 422 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ IN MEMORIAM ПРЕЗЕС Пам’яті ЯНУША КУРТИКИ … Квітень 2010 р. Ми разом із директором Галузевого держав­ ного архіву СБУ Сергієм Кокіним і працівником того самого архіву Петром Кулаковським стоїмо біля Інституту національної пам’яті Республіки Польща (ІПН РП) у  Варшаві.  Підходять  наші польські колеґи по спільній робочій  групі.  Ця  група  іс­ нує  з  1996 р.  і  її  основною роботою  є  підготовка  ви­ дання «Польща та Україна у 30–40­х  роках ХХ  століття. Невідомі документи з архі­ вів спеціальних служб». Над- руковано вже вісім томів, у кожному  з  яких  за  тради­ цією є вступна стаття, ніко­ ли  перед  тим  недруковані документи, довідковий апа­ рат та все, чого вимагає ка­ нон такого роду видань. Се­ рія наша, по суті, тримовна, себто тексти подаються ук­ раїнською  та  польською,  а також  російською  мовами (остання — це мова переважної більшості документів комуністич­ ної спецслужби). На теренах колишнього Радянського Союзу і ко­ лишнього європейського «соцтабору» це — наймасштабніший на Януш Куртика. 2010 р. про М. Дяченка у 2008 р. В. Ковальчук розповів про виявлений документ щодо участі кубанців в УПА в 1944 р., а М. Посівнич — про збір та систематизацію спогадів ветеранів ОУН і УПА, яку здійснює видавництво «Літопис УПА» та Центр досліджень виз­ вольного руху (м. Львів). Огородник В. Презентации  новых научно-документальных изданий Отраслевого государственного архива СБ Украины. В обзоре рассказывается о презентациях новых изданий, подготов- ленных к печати сотрудниками ОГА СБ Украины в 2009–2010 гг., которые состоялись в апреле–июне 2010 г. Ключевые слова: документальное наследие, архив, документы, реп- рессии, террор, советские спецслужбы, ОУН(Б), УПА. Ohorodnik V. The presentation of research and documental issues of Branch State Archive of Security Service of Ukraine. This is brief review of presentation of new scholar works, prepared by personal of Branch State Archive of Security Service of Ukraine in 2009– 2010, that took place in April–June 2010. Key words: documentary heritage, archive, repressions, terror, Soviet secret service, OUN(B), UPA. IN MEMORIAM 425424 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ світу. Панові Збіґневу Навроцькому передзвонять з Варшави. Ми не могли повірити, що Януша вже немає. Частина польських колеґ відразу повернеться до Варшави, а для нас від цього моменту це вже  буде  подорож  із  присмаком  трагедії.  Ми  таки  доїдемо  до Брюсселя. Доїдемо, щоб просто зупинитись на ніч в готелі і поїхати назад, до  Варшави. На зворотному шляху  ми  будемо  безкінечно згадувати Януша. Його посмішку і жарти, його серйозність і відпо­ відальність.  Той  щирий  ентузіазм,  з  яким  він  сприяв  нашому проектові, як стимулював роботу над поточними томами, квапив, підбадьорював нас. Згадуватимемо і його життя. Януш  Куртика  народився 13 серпня 1960 р.  у  Кракові,  закін­ чив загальноосвітній ліцей імені Яна Кохановського у Новій Гуті. Він був у класі математично­фізичного профілю, але двічі був фіна­ лістом  заключного етапу  Олімпіади з  історії.  Зрештою  вирішив стати істориком. (До речі, вже пізніше, у 1990­х рр., Куртика зуст­ річався із своїм колишнім вчителем фізики і математики. І той все ніяк не міг вибачити одному із своїх найкращих учнів того, що він не став фізиком). А далі було навчання на історико­філософському факультеті  Яґелонського  університету,  до  якого  Януш  Куртика вступив 1979­го, а завершив 1983 р. Ще першокурсником був ак­ тивно  заанґажований  у  роботу  Студентського  наукового  това­ риства. Його учасники мали неформальні, дружні взаємини, обго­ ворювали широке коло питань минулого Польщі,  її перспективи як незалежної держави і чи взагалі народ здатен добитися такої незалежності в найближчому часі. Можливо і ці дебати сприяли формуванню ліберальних і анти­ комуністичних переконань  Януша  Куртики,  який  був  віце­голо­ вою згаданого Студентського наукового товариства і редактором видання «Студентських історичних зошитів» (номерів 1–3 за 1980– 1985 рр.). Пізніше сам Куртика зізнавався, що саме в той час у ньо­ го  зародився  інтерес  до  історії  збройного  антикомуністичного підпілля в Польщі у 1944–1956 рр. Ще  одна цікава  деталь.  Як  згадував один  з тогочасних  това­ ришів Куртики, Януш одного дня запропонував принести клятву вірності тим ідеалам, які для себе вже тоді визначили молоді люди. Приніс текст цієї клятви, яку відтак було виголошено у вузькому колі однодумців. Погодьмося: вчинок — не дуже типовий для ци­ нічного і прагматичного ХХ століття. Хоча, можливо, саме це цемен­ сьогоднішній  день  міждержавний  науково­видавничий  проект, унікальний за своєю якістю. Одначе  повернімося  до  Варшави  квітня  2010­го,  до  будинку Інституту національної  пам’яті. Підходять  наші польські  колеґи Збіґнєв Навроцький,  Єжи  Беднарек,  Марцин  Маєвський,  Іоланта Карбаш. Ми всі готові до подорожі. А вона буде довгою, оскільки з метою презентації нашої видавничої серії нам належить автомобі­ лями  доїхати до  Мюнхена,  Парижа та Брюсселя.  Остання адреса не випадкова, оскільки Голова Європарламенту Єжи Бузек ініціював спеціальну презентацію нашого 7­го тому, присвяченого Голодо­ мору 1932–1933 рр. в Україні і перекладеного англійською мовою. Ми жартуємо, щось обговорюємо. Раптом я помічаю Пана Пре­ зеса (це польське слово означає «Президент», «Голова») ІПН про­ фесора Януша Куртику. Він енергійно виходить з будинку, він зо­ середжений, він поспішає до службового автомобіля, він … не по­ мічає  нас.  Це  —  рідкісний  випадок,  оскільки  Презес  —  людина уважна і надзвичайно делікатна. Тоді я трохи іронічно окликаю його: «Пане Презесе, ми Вас ві- таємо!». Зазвичай ми були на «ти». Януш миттєво розуміє все, зу­ пиняється, дивиться на нас всіх і з щирою приязню, перепрошує, цікавиться, чи все організовано. А я запитую: «Зустрінемось в Па- рижі, прогуляємось, поговоримо?». Куртика посміхається, замислю­ ється на хвильку і відповідає: «Ні, схоже, в Парижі не вийде, оскільки поїду спочатку на траурні заходи до Катині. А ось до Брюсселя приї- ду обов’язково. Там вже нормально поспілкуємось». Ми тиснемо одне одному руки, обнімаємось, Януш бажає нам всім щасливої дороги, всідає до свого автомобіля і від’їжджає на черговий офіційний і досить непростий (як ми дізнаємось потім) для нього виступ. Ми ще не знаємо, що ніколи більше його не побачимо. Він за­ гине разом з Президентом Лехом Качинським та іншими керівни­ ми польськими діячами 10 квітня 2010 р. поблизу аеродрому Смо­ ленськ­Північний в результаті катастрофи польського урядового літака ТУ­154М. Презентації у Брюсселі не буде, замість неї відбу­ деться траурне засідання Європарламенту у зв’язку із смоленсь­ кою авіакатастрофою. …Про цю катастрофу наша група дізнається вже в Парижі, біля Ейфелевої вежі серед натовпу безпечних і веселих туристів з цілого IN MEMORIAM 427426 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ Він був членом наукової ради та Інституту історії  імені Тадеуша Мантойфеля  Польської  академії  наук  у  1999–2002  та  у  2003– 2006 рр. У період 1989–2000 рр. Януш Куртика очолював незалежну са­ моврядну професійну спілку «Солідарність» у Краківських філіях Інституту історії Польської академії наук. З 2000 р. його доля була пов’язана з  Інститутом  національної  пам’яті: до  2005 р.  він  був організатором і головою відділення у Кракові. Наприкінці 2005 р. Сейм Республіки Польща обирає на посаду Презеса Інституту національної пам’яті Януша Куртику. Він док­ ладає великих зусиль, щоб пожвавити роботу цієї важливої уста­ нови, надати нові імпульси особливо у науково­дослідницькій та архівно­публікаторській сферах. Він сприяв перетворенню Інсти­ туту  на  найбільш  активний  центр  досліджень  новітньої  історії Польщі. Саме за той час, коли він був Презесом ІПН, ця установа підготувала величезну кількість науково­документальних і моно­ графічних видань, виставок. Та справа не лише в цьому. Куртика добре знав, для чого існує ІПН, він вбачав в інституті потужний інструмент декомунізації, де­ монтажу того політико­ідеологічного минулого, що його Польща мала неодмінно здолати, щоб перетворитися на справді демокра­ тичну і незалежну державу, сформувати громадянське суспільство. Януш Куртика з самого початку високо цінував наш спільний польсько­український проект. І це були не лише слова, оскільки саме ІПН РП взяв на себе фінансові видатки по підготовці до ви­ дання та виданню результатів нашої спільної праці. У 2006, 2007, 2008 та 2010 рр., один за одним виходять чергові томи (для при­ кладу: розрив в часі між 2­м  і 3­м томом тривав 4 роки). Як вже було зазначено, англійською переклали том, присвячений Голо­ домору. Презес знаходив час приїздити на зустрічі нашої спільної робочої групи, бачив, що робота наша достатньо інтенсивна і не­ проста, а тому сприяв оприлюдненню результатів цих зусиль. Посада Презеса  ІПН  вимагала  багато  сил.  Крім  іншого,  вона завжди була (і є!) «під софітами» журналістів, громадськості. Вже йшлося про те, що під керівництвом Януша Куртики Інститут на­ ціональної пам’яті суттєво змінився, почав відігравати якісно нову роль у формуванні нової історичної пам’яті. Проте не все так прос­ то було.  За словами професора Анджея Новака, Презес  заплатив тувало волю і твердість Януша Куртики і його товаришів у їх про­ тистоянні з комуністичною системою у Польщі. А це було непрос­ то, оскільки всі вони потрапили у коло уваги тодішньої польської спецслужби. З 1980 р. Януш Куртика брав участь у демократичній опозиції в Кракові, зокрема, у поширенні антикомуністичних листівок, був співзасновником Незалежного студентського об’єднання Інститу­ ту історії Яґелонського університету та членом Ініціативного ко­ мітету незалежного студентського об’єднання Яґелонського уні­ верситету.  До  цього  додалося викладання  історії у  підпільному християнському робітничому університеті для робітників, селян та учнівської молоді, що співчувала опозиції. З 1985 р.  Януш  Куртика  почав  працювати  в  Інституті  історії імені Тадеуша Мантойфеля Польської академії наук, де спеціалі­ зувався на генеалогії, історії середньовіччя, новій історії та допо­ міжних  історичних дисциплінах.  У 1995 р.  він захистив дисерта­ цію  за  темою:  «Дослідження  з  історії  малопольських  латифун­ дистів у Тенчині за середньовіччя (кінець ХІІІ – третя чверть ХV сторіччя)». У 2000 р. він отримав ступінь доктора історії за працю «Тенчинські латифундії. Власність і власники (ХІV–ХVІІ сторіччя)». Я.  Куртика (другий справа) у колі студентських друзів. Весна 1981 р. IN MEMORIAM 429428 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ торії та сучасності. У 2009 р. його було нагороджено Президентом Республіки  Польщі  Лехом  Качинським.  Це  був  Командорський хрест із зіркою Ордена відродження Польщі. Презес отримав на­ городи  і  після відходу  у вічність. У 2010 р. посмертно його  було нагороджено Великим хрестом Ордена відродження Польщі. Того самого року посмертно став лауреатом премії «За збереження на­ ціональної пам’яті». Все це важливо. Одначе наважуся стверджу­ вати: можливо найвищою його нагородою була для нього його ро­ дина і двоє його синів… …На варшавській вулиці Товаровій з Сергієм Кокіним і Петром Кулаковським ми стоїмо біля входу до Інституту національної па­ м’яті. Це той самий квітень 2010­го. Ми знову бачимо Януша Кур­ тику. Проте тепер вже — на фото, захованих у принесені людьми квіти. Перед ними — свічки і — записки. Їх написали ті, хто прий­ шов віддати належне пам’яті і Януша, і всіх, хто загинув під Смо­ ленськом (з­поміж них був і один з керівних працівників ІПН, свого часу один із засновників незалежного видавничого руху у Польщі Пан Януш Крупський). На одній із записок знаходжу напис: «Panie Prezesie! Dziękujemy za prawde» («Пане Презесе, дякуємо за прав­ Януш Куртика та Лех Качинський. 2009 р. за  те  найвищу  ціну.  І  йдеться  не  про  те,  що  сталося  10  квітня 2010 р.,  а  про  те,  з  чим  стикався Куртика  раніше:  шалена  атака через засоби масової інформації захисників старого «історичного канону»  і «історичного компромісу» (що мав на меті примирити тих, хто стріляв, з тими, кого стріляли). За твердженням Новака, супротивники Презеса не гребували навіть спробами втручатись у приватне, родинне життя Януша Куртики, який «дуже постарів упродовж кількох  останніх місяців  життя… Одначе він не підда­ вався. Постійно орієнтувався у “історичному господарстві” із все­ охоплюючою зацікавленістю». То ж не випадково із вкрай відповідальною (і знесилюючою) роботою Януш Куртика поєднував наукову та академічну діяль­ ність. Він був професором у Державній вищій східноєвропейській школі  у  Перемишлі,  а  також  у  Вищій  філософсько­педагогічній школі «Іґнатіанум» у Кракові, викладав історію. Януш Куртика опублікував понад 140 наукових праць з проб­ лем історії Польщі (середньовіччя, нова та новітня історія). Він був також головним редактором періодичного видання «Історичні зо­ шити», що їх видавало об’єднання «Свобода і Незалежність» (було видано 27 томів), був членом редакції наукового часопису «Апа­ рат репресій у Народній Польщі, (1944–1989)». Він брав участь у енциклопедичних  виданнях,  історико­географічного  словника Краківського воєводства часів середньовіччя, польського біогра­ фічного словника та біографічного словника «Підпілля та суспіль­ ний  опір  у  Польщі,  1944–1956».  Він  брав  участь  у  діяльності Польського історичного товариства, Товариства друзів наук у Пе­ ремишлі та Польського геральдичного товариства. …Він не перетнув у своєму віці піввікову межу: 50 років йому мало виповнитися  у  серпні  2010­го.  Проте  Януш Куртика  встиг багато. Тому що просто багато працював. Тому що він був люди­ ною надзвичайно невибагливою, непоказною. Відтак є всі підстави стверджувати, що не він шукав нагород, а вони віднаходили його. Він був лауреатом премії імені Адама Хеймовського (1996 р.), другої  премії  у  конкурсі  імені  Клеменса  Шанявського  (1998 р.), премії імені Й. Лелевеля (2000 р.), премії імені Є. Лойка (2001 р.). У 2008 р. 3­й Президент України Віктор Ющенко нагородив його орденом «За заслуги ІІІ ступеня» за значний особистий внесок у справу зміцнення авторитету України в світі, популяризацію її іс­ IN MEMORIAM 431430 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ ПАЩЕНКО Володимир Олександрович 19 квітня 2010 р. на 63­му році життя відійшов у Вічність відо­ мий  український  дослідник  історії  релігії  й  церкви  радянської доби,  доктор  історичних наук,  професор,  дійсний член Національної академії педагогічних  наук  України Володимир  Олександрович Пащенко. Народився  майбутній історик 14 серпня 1947 р. у селі  Дружба  Решетилівсь­ кого  району  Полтавської області. Після закінчення в 1975 р.  філософського  фа­ культету  Київського  дер­ жавного університету імені Тараса Шевченка й до кінця життя  працював  у  Полтав­ ському державному педаго­ гічному  інституті,  згодом університеті. У стінах цього вищого навчального закла­ ду пройшов шлях  від асис­ тента кафедри філософії до ректора.  Останню  посаду Володимир Олександрович обіймав 18 років — з 1990 по 2008 рр. У 1982 р. В. О. Пащенко закінчив аспірантуру Інституту філо­ софії Академії наук УРСР і наступного року захистив дисертацію кандидата філософських наук. Саме тоді його дослідницькі інте­ реси зосередилися на церковно­історичній проблематиці.  Однак можливості її вивчення в умовах радянського тоталітаризму були Остання шана Презесу… С. Кокін, П. Кулаковський, Ю. Шаповал біля входу до Інституту національної пам’яті Республіки Польщі. Варшава, квітень 2010 р. ду»). А ось інший напис: «I źil w naszych czasach…RYCERZ… Zbroja jego była HISTORIA. W dłoni dzierїił miecz PRAWDY…» («І жив в наш час… ЛИЦАР… Зброєю його була ІСТОРІЯ. В руці тримав меч ПРАВ­ ДИ…»). Правда… Це слово чи не найчастіше зустрічається у спогадах тих, хто писав чи говорив про Януша Куртику. Сам він досить аку­ ратно і завжди доречно вживав це слово, знаючи, як часто маніпу­ люють  цим  поняттям.  Очевидно,  що нам ще  належить осягнути правду про життя і справу Презеса. Вічная йому пам’ять! Януша  Куртику поховали на Почесній  Алеї на  Раковицькому цвинтарі у Кракові. Будете там — обов’язково покладіть квіти на його могилу. В ній лежить науковець, Презес, людина, гідна істо­ ричної пам’яті. Юрій Шаповал .

Схожі ресурси