Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект
Gespeichert in:
Datum: | 2011 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
Schriftenreihe: | Держава і право |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41771 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект / Т.В. Шаповал // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 183-187. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-41771 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-417712014-06-19T19:06:27Z Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект Шаповал, Т.В. Конституційне право 2011 Article Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект / Т.В. Шаповал // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 183-187. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41771 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Конституційне право Конституційне право |
spellingShingle |
Конституційне право Конституційне право Шаповал, Т.В. Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект Держава і право |
format |
Article |
author |
Шаповал, Т.В. |
author_facet |
Шаповал, Т.В. |
author_sort |
Шаповал, Т.В. |
title |
Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект |
title_short |
Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект |
title_full |
Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект |
title_fullStr |
Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект |
title_full_unstemmed |
Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект |
title_sort |
про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2011 |
topic_facet |
Конституційне право |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41771 |
citation_txt |
Про поняття корінних народів та їх права: нормативно-правовий аспект / Т.В. Шаповал // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 183-187. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT šapovaltv proponâttâkorínnihnarodívtaíhpravanormativnopravovijaspekt |
first_indexed |
2025-07-04T00:05:41Z |
last_indexed |
2025-07-04T00:05:41Z |
_version_ |
1836672658703384576 |
fulltext |
Т. В. ШАПОВАЛ. ПРО ПОНЯТТЯ КОРІННИХ НАРОДІВ ТА ЇХ ПРАВА:
НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Однієюзознакрозвиткуправовогорегулюванняубудь-якійсферісуспільних
відносинєвведенняунормативнийобігновихпонять.Середнихнаувагузаслу-
говує поняття корінних народів, яке належить до інструментарію передусім
міжнародногоправа,атакожможебутивизначенезазмістомвідповіднихполо-
женьнаціональногоправаокремихкраїн.Тимсамимсьогоднімаємісцеюридич-
не визнання взаємозв’язків держави і корінних народів,що знаходить відобра-
женняузаконодавствітавміжнароднихдокументах.
Проблематиці корінних народів притаманна специфіка, яка відрізняє її від
колапроблемстосовнонаціональнихменшин.Іхочакатегоріїкоріннихнародіві
національнихменшинвидаютьсясхожими,вонинеєтотожними.Якінаціональ-
німеншини(убагатьохвипадках),коріннінароди,небудучититульнимиетноса-
ми, історично проживають на теренах частини сучасних держав і вважають ці
теренисвоєюбатьківщиною.Усвоючергу,навідмінувіднаціональнихменшин,
корінні народи не мають власних «національних» держав поза теренами свого
історичногопроживання,виступаючивцьомусенсі«бездержавними»народами.
Першим міжнародно-правовим актом, в якому безпосередньо йшлося про
коріннінародитаїхправа,булаКонвенціяМіжнародноїорганізаціїпраці(МОП)
№169«Прокоріннінародиінароди,щоведутьплеміннийспосібжиттявнеза-
лежнихкраїнах»,якавступилавсилу5вересня1991р.Іхочавідповіднепоняття
внійнебулопрямовизначене,йогоможнаокреслити,виходячизізмістуїїокре-
михположень.
Уст.1КонвенціїМОП№169визначаютьсясуб’єкти,наякихпоширюєтьсяїї
дія.Це,по-перше,народи,щоведутьплемінний спосібжиття, соціальні, куль-
турні та економічні умови якого відрізняють їх від інших груп «національного
співтовариства».По-друге,дотакихсуб’єктіввіднесенінароди,яківважаються
коріннимиузв’язкузтим,щовониє«нащадкамитих,хтонаселявкраїнучигео-
графічнийрегіон,частиноюякоговиступаєтакакраїна,уперіодїхзавоюваннячи
колонізаціїабоуперіодвстановленняіснуючихдержавнихкордонів»1Прицьому
відповідні народи (корінні), незалежно від їх правового положення, повинні
зберігатисвоїсоціальні,економічнііполітичніінституції.
ТакийпідхіддопозначеннясферидіїКонвенціїМОП№169дозволяєшироко
визначити поняття корінного народу і охопити нимнароди, якимпритаманний
різнийрівеньсоціальногорозвитку.Наприклад,згіднозположеннямиКонвенції
докоріннихнародівоб’єктивновіднесені,зодногобоку,аборигенивАвстраліїта
маоріуНовійЗеландії,якізберігаютьплеміннуорганізацію,зіншого–кримські
татари,щомаютьзначнітрадиціїусуспільномужитті.
Уст.1КонвенціїМОП№169встановлено«основоположнийкритерійвизна-
ченнягруп»,наякіпоширюєтьсядіяКонвенції:самоідентифікаціясамихнародів
яккоріннихабояктаких,щоведутьплеміннийспосібжиття.Надумкуавторацієї
статті,завітчизнянихумоветнічноюгрупою,якавідповідаєвказаномукритерію,
єкримськотатарськийнарод.Деякііншігрупи(гагаузи,кримчаки,караїми)мож-
на розглядати у контексті поняття коріннихнародів, але для визнання за ними
відповідногостатусу,хочабнеофіційного,необхіднеїхреальнесамовизначення
183Юридичні і політичні науки
©ША ПО ВАЛ Те тя на Віталіївна–кандидатюридичнихнаук,доценткафедридер-
жавно-правовихдисциплінНаціональноїакадеміїпрокуратуриУкраїни
яккоріннихнародів,атакожвідновленнятрадиційнихсоціальнихінституцій.
Ще на початку 70-х років минулого століття до відповідної проблематики
залучивсяодинзорганівОрганізаціїОб’єднанихНацій–ЕкономічнаіСоціальна
Рада, яка призначила спеціального доповідача з питань дискримінації щодо
корінних народів. У 1982 р. після отримання його дослідження (доповіді)
підкомісіязпопередженнядискримінації ізахистуменшинКомісіїООНзправ
людини створила робочу групу з числа експертів з метою, зокрема, розробити
міжнародні стандартищодо прав корінних народів, в основу роботи якої були
покладенірезультативідповідногодослідження.
РоботанадпроектомДеклараціїпроправакоріннихнародівнаційстадіїбула
завершенау1993р.,інаступногорокувінбувопублікованийякдокументООН.
НадаліпроектбувпереданийдоКомісіїООНзправлюдини,яка,всвоючергу,
створиларобочугрупу,алездебільшоговпредставниківзаінтересованихурядів,
зметоюдосягненняконсенсусущодопроектуДекларації2.
Узгаданомувищедослідженнібуло,посуті,сформульованепоняттякорінних
народів, до яких віднесли «корінні общини, народи і нації,що існували перед
вторгненням завойовників і створення колоніальної системи та розвивалися на
власнихтериторіях».Згідноіздослідженнямзазначенігрупимаютьвважатисебе
такими, що «відрізняються від інших прошарків суспільства, які в наш час
чисельнодомінуютьумежахцихтериторійабочастиницихтериторій».Дотого
ж вони повинні намагатися «зберігати, розвивати і передавати наступним
поколіннямтериторіюпредківіетнічнусамобутністьякосновудляпродовження
свогоіснуванняякнароду3.
Починаючиз1994р.,післяопублікуванняпроектуДеклараціїпроправакорін-
них народів було проведено більше десяти сесій відповідної робочої групи за
участі, з одного боку, представників різних етносів, які на міжнародному рівні
фактично ідентифікуються як корінні народи, та представників заінтересованих
держав–з іншого.Упроцесіобговоренняпроектупринциповірозбіжностіміж
сторонами виникли з приводу його положення, за яким передбачалося право
корінних народів на самовизначення, можливість «вільно» встановлювати свій
політичнийстатусізабезпечуватиекономічний,соціальнийтакультурнийрозви-
ток.
Представники заінтересованих держав наполягали на необхідності пошуку
такихформулювань,якібзабезпечувалибалансміжпередбаченимупроектіДек-
ларації правом корінних народів на самовизначення та імперативною нормою
міжнародного права, яка застерігає територіальну цілісність держав. Тривалі і
складні дискусії завершилися попереднім схваленням відповідного проекту
РадоюООНзправлюдини(наступницеюКомісіїООНзправлюдини)і,врешті-
решт,прийняттямГенеральноюАсамблеєюОрганізаціїОб’єднанихНаційДекла-
рації про права корінних народів від 13 вересня 2007 р.4Прикметно, що при
голосуванніщодоприйняттяДекларації утрималися одинадцять делегацій дер-
жав-членівООН,середякихделегаціїАзербайджана,Грузії,РосіїтаУкраїни.
ОсобливістюДеклараціїООНпроправакоріннихнародівможнавважатите,
щорізніправалюдиниадресованінетількиіндивідам,айпевнимгрупам,асаме–
коріннимнародам.Уст.1Деклараціївстановлено,що«коріннінародимаютьпра-
во, колективно та індивідуально, на повну реалізацію прав людини і основних
свобод, визнаних уСтатутіООН, Загальній декларації прав людини і в нормах
міжнародногоправа,якістосуютьсяправлюдини».ПрицьомуупреамбуліДекла-
раціївизначено,щоособи,якіналежатьдотакихнародів,«маютьправобезбудь-
якоїдискримінаціїкористуватисяусімаправамилюдини,визнанимивміжнарод-
184 Держава і право • Випуск 53
номуправі»,асамікоріннінародинаділені«колективнимиправами,якіабсолют-
нонеобхіднідляїхіснування,благополуччяівсебічногорозвиткуякнародів».
Унизці статейДеклараціїООНпроправа коріннихнародів сформульовані
відповідніправаособистого,соціального,економічноготакультурногохарактеру,
атакожпозначенізаходи,якімаютьбутивжитідержавамизметоюреалізаціїцих
прав.Суттєвезначеннямаєзмістположеньст.ст.8і10Декларації,згіднозякими
коріннінародиітііндивіди,щодонихналежать,неповинніпіддаватисяприму-
совій асиміляції абовпливу зметоюзнищення їхкультури, а такожнеможуть
бутипримусовопереміщенізісвоїхтериторій.
ПоложенняДеклараціїООНпроправакоріннихнародівстосовнонеприпус-
тимості примусового переміщення відповідних етносів об’єктивно пов’язане з
проблемоюдепортованихнародів у колишньомуСРСР.Поняття депортованого
народунемаєміжнародно-правовогооформлення,інарізнихпублічнихфорумах
пропонуютьсяйогорізніінтерпретації.Зокрема,якдепортованінерідковизнача-
ютьнароди,якібулипримусовоітотальновиселені(переміщені)зтериторійїх
традиційного проживання. За будь-яких умов, до депортованих віднесений
кримськотатарськийнарод,котрийдотогожєкоріннимнародом.
Повертаючись до аналізу положень Декларації ООН про права корінних
народів,необхіднопідкреслити,щоцейдокумент,якйіншіміжнародніакти,не
містить чіткого визначення корінних народів. Разом з тим,можна вважати,що
таке визначення фактично позначене окремими положеннями Декларації. В її
преамбулі застережено, що корінні народи «постали жертвами історичних
несправедливостейзанаслідками,кріміншого,їхколонізаціїіпозбавленнясвоїх
земель, територій та ресурсів». Така ситуація, згідно з преамбулою, зумовлює
перешкодиуздійсненнікорінниминародами«праванарозвитоквідповіднодоїх
потребтаінтересів».
УДеклараціїООНпроправакоріннихнародіввідтворенеформулюванняпро-
ектупроправокоріннихнародівнасамовизначення(ст.3).Більшетого,вїїпре-
амбулі вказано на «основоположне значення права на самовизначення усіх
народів,напідставіякоговонивільновстановлюютьсвійполітичнийстатус»,а
такожнате,щоназванеправонеобхідноздійснювати«відповіднодоміжнарод-
ногоправа».Акцентомзазмістомцитованихположеньтребавважатиприписпро
врахування при реалізації права корінних народів на самовизначення вимог
міжнародногоправа,яке,прощойшлося,міститьімперативнунормущодотери-
торіальноїцілісностідержав.
Проте ключове значення для з’ясування сенсу і змісту права відповідних
народів на самовизначення має положення ст. 46 Декларації ООН про права
коріннихнародів:«ЖоднеположенняданоїДеклараціїнеможетрактуватисяяк
таке,що…санкціонуєчизаохочуєбудь-якідії,котрібпризвелидорозчленування
абодочастковогочиповногопорушеннятериторіальноїцілісностітаполітичної
єдностісуверенних інезалежнихдержав».Поприабстрактністьчастинизмісту
цитованого положення («часткове чи повне порушення територіальної
цілісності»),йогопротисепаратистськаспрямованістьневикликаєсумнівів.
Межіреалізаціїкорінниминародамиправанасамовизначенняфактичновста-
новленіуст.4ДеклараціїООНпроправакоріннихнародів,якоюпередбачено,
щозазмістомцьогоправатакінароди«маютьправонаавтономністьабосамо-
врядуваннязпитань,віднесенихдовнутрішніхімісцевихсправ».АналізДекла-
рації у цілому дозволяє дійти висновку, що в її ст. 4 йдеться передусім про
національно-культурнуавтономіютаїїінститути,хочанеслідвиключатиймож-
ливостіутвореннязапевнихумовтериторіальноїавтономії,восновуякоїпокла-
185Юридичні і політичні науки
денийтакзванийнаціонально-історичнийпринцип.
Саміжтериторіальніавтономіїзвичайноєадміністративно-територіальними
одиницями зі спеціальним (особливим) статусом. У рішенні Конституційного
СудуУкраїнивід16січня2003р.№1-рп/2003зазначено,щодляАвтономноїРес-
публікиКрим«якадміністративно-територіальноїодиниціУкраїнинехарактерні
державнийсуверенітет,власнегромадянствотаіншіознакидержави».Одночасно
вказанонате,щотермін«територіяАвтономноїРеспублікиКрим»,якийзастосо-
вується в тексті Конституції Автономної Республіки Крим, характеризує АРК
«лишеякадміністративно-територіальнуодиницю»5.
Томуутвореннятаіснуваннявідповіднихавтономійнеповиннопорушувати
територіальну єдність і цілісність держав, у межах яких вони функціонують.
Більшетого,існуваннятериторіальнихавтономійвунітарнихдержавахнезапе-
речуєприйняттясамеунітарноїформидержавногоустрою.
Уст.38ДеклараціїООНпроправакоріннихнародівзастережено,щодержави
повиннівживати«дієвихзаходів»,включаючизаконодавчі,для«досягненняцілей
Декларації». Остання послугувала основою для розробки відповідного законо-
давства в деяких країнах. Зокрема, прийнятий у Бразилії спеціальний закон за
своїмзмістомєрецепцієюДекларації.УрядікраїнЛатинськоїАмерикинаоснові
Деклараціїбуливнесені змінидоконституції.Вцьомужрегіонінанеїпочали
посилатисяусвоїхрішенняхнаціональнісуди.Нарешті,наДеклараціюпослався
в одному з рішень Міжамериканський суд з прав людини, який має характер
міжнародноїсудовоїустанови6.
ВУкраїніспробиухвалитиспеціальнийзаконвідповідногозмістуздійснювали-
сящедоприйняттяДеклараціїООНпроправанаціональнихменшин.Так,утравні
2004р.КабінетМіністрівУкраїнизвернувсядоРадиЄвропизпроханнямздійсни-
тиекспертизупроектуЗакону«Простатускорінних(автохтонних)народів».
Експертний висновок за цим законопроектом був схвалений Європейською
комісієюзадемократіючерезправо(Венеціанськоюкомісією)ужовтнітогосамого
року.Вньому,зокрема,буловказанона«недостатність»запропонованогоузаконо-
проекті визначення корінних народів як таких,що «повинні мешкати (на відпо-
відній території – Т.Ш.) з незапам’ятних часів або, щонайменше, до прибуття
пізніших поселенців». При цьому зазначалось, що таке визначення корінних
народівневідповідає«прийнятимстандартамміжнародногоправа»(п.23виснов-
ку)7.
Невизначеність з приводу поняття корінних народів вУкраїні посилюється
тим,щовокремихдисертаційнихдослідженнях,присвяченихвідповіднійпро-
блематиці,запропонованіформулюваннябезналежноговрахуванняміжнародної
практики.
Наприклад,одинзвітчизнянихавторівдоходитьвисновку,щокоріннінароди
вУкраїні–це«народи,абоїхнащадки,яківідповіднодоісторичнихписьмових
джерелпершимивчасісередіншихнародівнаселялипевнутериторіювмежах
сучасних кордонів держави, прагнучи зберегти свої релігійні, соціальні, еко-
номічні,культурні,мовнітаіншівідмінності,власнутериторіюінебулиїїзавой-
овниками»8.Іншийстверджує,що«неслідототожнюватиміжнародно-правовий
інституткоріннихнародівзконституційно-правовимінститутомкоріннихнародів
вУкраїні»9.
Наувагузаслуговуєйте,щонеприйнятожодногорішенняКонституційного
СудуУкраїни, яке б слугувало визначено поняття корінних народів та їх прав.
Відомо, що згідно з положенням ст. 11 Основного Закону України «держава
сприяє…розвитковіетнічної,культурної,мовноїтарелігійноїсамобутностівсіх
186 Держава і право • Випуск 53
коріннихнародівінаціональнихменшинУкраїни».Прокоріннінародийдетьсяу
п.3частинипершоїйогост.92,якимправакоріннихнародіввіднесенівиключно
досферизаконодавчогорегулювання,атакожуп.3ст.119.
Яквисновок,насьогоднівУкраїнінеіснуєзаконодавчогозабезпеченнявказа-
нихконституційнихположень,атакожофіційноготлумаченняостанніх,узв’язку
зчимможутьвиглядатиюридичнопроблемниминетількидовільневизначення
поняття корінних народів та їх прав, а й будь-яка організаційна діяльність у
відповіднійсфері.
1. Меж ду на род ные акты о правах человека. Сборник документов. – М.,
1998.–С. 121.2.Весс нер 3. ДекларацияОрганизацииОбъединенныхНаций о
правахкоренныхнародов//UN.ORG/LAW/AVL.3.E/CN.4/SUB.2/1986/7/ADD.4.
4.Текстцьогодокументудив.UNDOC/GEN/N06/512/09/PDF.5. Кон сти туційний
СудУкраїни:РішенняВисновки.2002–2003.К.,2004.–С.91.6.CDL-AD(2004)
036.Opinion no.303/2004. 7. Весс нер 3. Цит. работа. 8. Се в рю ков В.В. Консти-
туційні гарантії забезпечення прав корінних народів і національних меншин:
Автореф.дис.…канд..юрид.наук.–К.,2011.–С.6.9.Бабін Б.В.Конституційно-
правовийстатускоріннихнародівУкраїни:Автореф.дис.…канд.юрид.наук.–
К.,2005.–С.14.
187Юридичні і політичні науки
Розділ 3. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО
Т. В. ШАПОВАЛ. ПРО ПОНЯТТЯ КОРІННИХ НАРОДІВ ТА ЇХ ПРАВА: НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
|