На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні
У статті йдеться про упереджене ставлення до колишніх невільників Третього райху — остарбайтерів, віднесених сталінським керівництвом до політично неблагонадійної категорії населення, вірогідних «ворогів народу»....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41775 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні / С. Гальчак // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 269-281. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-41775 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-417752013-03-03T03:08:12Z На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні Гальчак, С. Особа у контексті історії У статті йдеться про упереджене ставлення до колишніх невільників Третього райху — остарбайтерів, віднесених сталінським керівництвом до політично неблагонадійної категорії населення, вірогідних «ворогів народу». В статье идёт речь о предвзятом отношении к бывшим узникам Третьего рейха — остарбайтерам, отнесённым сталинским руководством к политически неблагонадёжной категории населения, вероятным «врагам народа». This article deals with the preconceived attitude of the Soviet State to the former Third Reich’s slaves — ostarbeiter, considered by the Stalin leadership as suspect category of population, possible «people’s enemies». 2010 Article На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні / С. Гальчак // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 269-281. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41775 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Особа у контексті історії Особа у контексті історії |
| spellingShingle |
Особа у контексті історії Особа у контексті історії Гальчак, С. На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description |
У статті йдеться про упереджене ставлення до колишніх невільників Третього райху — остарбайтерів, віднесених сталінським керівництвом до політично неблагонадійної категорії населення, вірогідних «ворогів народу». |
| format |
Article |
| author |
Гальчак, С. |
| author_facet |
Гальчак, С. |
| author_sort |
Гальчак, С. |
| title |
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні |
| title_short |
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні |
| title_full |
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні |
| title_fullStr |
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні |
| title_full_unstemmed |
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні |
| title_sort |
на узбіччі суспільства: остарбайтери поділля у повоєнній україні |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Особа у контексті історії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41775 |
| citation_txt |
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля у повоєнній Україні / С. Гальчак // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 269-281. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| work_keys_str_mv |
AT galʹčaks nauzbíččísuspílʹstvaostarbajteripodíllâupovoênníjukraíní |
| first_indexed |
2025-07-04T00:05:56Z |
| last_indexed |
2025-07-04T00:05:56Z |
| _version_ |
1836672674085994496 |
| fulltext |
268 Володимир Ковальчук, Валерій Огороднік На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля ... 269
Сергій Гальчак*
На узбіччі суспільства:
остарбайтери Поділля у повоєнній Україні
У статті йдеться про упереджене ставлення до колишніх невільників
Третього райху — остарбайтерів, віднесених сталінським кері-
вництвом до політично неблагонадійної категорії населення,
вірогідних «ворогів народу».
Ключові слова: остарбайтери, упередженість, вірогідні «вороги
народу», негласний нагляд, приниження, суспільна неповага.
Друга світова війна залишила кривавий слід на українській
землі. Одна зі спричинених нею глибоких ран — сповнена не
легких випробувань доля остарбайтерів. Близько 2,5 млн меш
канців України (найбільше з окупованих територій колишньо
го СРСР) було насильно вивезено на примусові роботи в Третій
райх. Серед них 195 880 подолян: 117 230 осіб із Кам’янецьПо
дільської (нині – Хмельницька) та 78 650 — з Вінницької облас
* Гальчак С.Д. — кандидат історичних наук, директор Вінницької філії
Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН Ук
раїни при Кам’янецьПодільському національному університеті імені
Івана Огієнка.
Ковальчук В., Огороднік В. Переписка руководства ОУН(Б) и
УПА на украинских землях.
В указателе публикуются короткие аннотации деловых писем руково-
дителей ОУН(Б) и ее военного крыла в Украине.
Ключевые слова: С. Бандера, ОУН(Б), УПА, переписка, аннотирован-
ный указатель.
Kovalchuk V., Ohorodnik V. The correspondence of the
leadership of the OUN(B) and the UPA in Ukrainian territory.
The index gives brief annotation of business correspondence of the leaders
of OUN(B) with its military wing in Ukraine.
Key words: S. Bandera, OUN(B), the UPA, correspondence, annotation,
index.
Згадки про листи Шухевича Романа Осиповича
До «Кургана» [Маївський Д.].
Від 17 жовтня 1945 р.
Характеризується становище ОУН(Б) в Західній Україні.
Йдеться про плани організації на найближчий час — демок-
ратизація СРСР, незалежність України, активізація боротьби
в Східній Україні. Автор рекомендує не розпускати УПА. Та-
кож адресат застерігається від можливих провокацій.
ГДА СБ України, ф. 65, спр. С-9079 («Берлога», Київська колек-
ція), т. 3, спр. 138–139.
* * *
До невідомого (-их).
[1949 р.].
Три листи було виявлено 14.06.1949 р. в одній з криївок
українського націоналістичного підпілля під час чекістсько-
військової операції.
ГДА СБ України, ф. 65, спр. С-7736 (Справа-формуляр на Кука В.),
т. 6, спр. 40–70.
* * *
До невідомого (-их).
[1949 р.].
Кілька листів, виявлених радянськими спецслужбами
19.06.1949 р.
ГДА СБ України, ф. 65, спр. С-7447 (Справа-формуляр на Кравчу-
ка Р.), т. 5, ч. 1, спр. 79–80.
* * *
До невідомого (-их).
[1949 р.].
Лист виявлено 16.09.1949 р. під час захоплення радянсь-
кими спецслужбами керівника одного з пунктів кур’єрського
зв’язку Проводу ОУН(Б) на УЗ Тихоліса Петра.
ГДА СБ України, ф. 65, спр. С-7736 (Справа-формуляр на Кука В.),
т. 7, арк. 1–8; спр. С-7447 (Справа-формуляр на Кравчука Р.),
т. 8, ч. 4, спр. 12–16; т. 14, спр. 74–78.
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля ... 271270 Сергій Гальчак
дів3, але й розкривають чимало раніше невідомих сторінок на
сильницького вивезення східних робітників до Німеччини, їх
безправного становища, протидії реалізації планів гітлерівсь
ких загарбників з депортації дармової робочої сили цивільно
го населення, радянських партизанів, патріотичного підпілля,
сил національновизвольного спрямування, боротьби з поне
волювачами самих остарбайтерів у Третьому райху та лавах
європейського руху Опору, труднощі повернення колишніх
бранців на Батьківщину4.
статистичний та джерелознавчий аналіз // Історія України. Маловідомі
імена, події, факти: Зб. наук. ст. – К.; Хмельницький; Кам’янецьПоділь
ський: АбеткаНова, 2004. – Вип. 28. – С. 99–115; Максимчук Є.С.
Діяльність державних комісій з розслідування злочинів нацистів на
території України (1941–1945 рр.): типововидовий склад та інформа
ційний потенціал джерельного комплексу: Автореф. дис. … канд. іст.
наук: 07.00.06 / Український науководослідний інститут архівної спра
ви та документознавства. – К., 2007. – 20 с.
3 Боряк Г., Маковська Н. Населення України за часів нацистської окупації
(1941–1944): роздуми про актуалізацію джерельної бази архівів // Ар
хівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвід. наук. зб. – Вип. 4:
Студії на пошану Руслана Пирога. – К., 2001. – С. 299–318; Гринченко Г.Г.
Особенности реконструкции прошлого в устных свидетельствах быв
ших остарбайтеров // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. –
К., 2004. – Вип. 8. – Ч. 1. – С. 52–58.
4 Гальчак С.Д. Культурнодуховні обмеження як форма дискримінації «ос
тарбайтерів»подолян у нацистському рейху // Студії з архівної спра
ви і документознавства. – К., 2003. – Т. 9. – С. 148–150; Забродець О. Во
линські остарбайтери (1941–1945 рр.) // Волинь у Другій світовій війні:
Зб. наук. та публіцист. ст. / Гол. ред. та упор. М. М. Кучерепа. – Луцьк:
Волинська обл. друкарня, 2005. – С. 107–126; Пастушенко Т.В. Остарбай
тери з України: вербування, примусова праця, репатріація (історико
соціальний аналіз на матеріалах Київщини): Автореф. дис. … канд. іст.
наук: 07.00.01 / Інт історії України НАН України. – К., 2007. – 20 с.; Ла-
пан Т.Д. Вербування і депортація населення України до Німеччини та
умови його праці і побуту у неволі (1939–1945 рр.): Автореф. дис. … канд.
іст. наук: 07.00.01 / Львівський національний унт ім. Івана Франка. –
Л., 2005. – 20 с.; Куницький М.П. Примусова репатріація радянських гро
мадян до СРСР після Другої світової війни (український вектор): Авто
реф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.02 / Чернівецький національний унт
ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2008. – 20 с.
1 Гальчак С.Д. «Східні робітники» з Поділля у Третьому рейху: депорта
ція, нацистська каторга, опір поневолювачам. – Вінниця: КнигаВега;
ВАТ «Віноблдрукарня», 2004. – С. 110–111.
2 Меляков А. До розширення джерельної бази досліджень з історії депор
тації населення України до Німеччини у 1941–1944 рр. // Сторінки воєн
ної історії України: Зб. наук. ст. – К., 2004. – Вип. 8. – Ч. 1. – С. 132–145;
Його ж. Масові джерела з історії депортації цивільного населення Хар
ківщини до Німеччини в період 1941–1943 рр.: Автореф. дис. … канд.
іст. наук: 07.00.06 / Харківський національний унт ім. В. Н. Каразіна. –
Х., 2002. – 20 с.; Пастушенко Т.В. Остарбайтери Київщини: історико
тей. Найбільше нацистським «мисливцям за черепами» вдалося
насильно етапувати в райх мешканців Довжоцького (7 195 осіб),
Новоушицького (5 237 осіб), Антонінського (4 885 осіб), Ори
нинського (4 788 осіб), Смотрицького (4 490 осіб), Грицівського
(4 285 осіб) районів Кам’янецьПодільщини та Монастирищен
ського (5 711 осіб), Хмільницького (4 868 осіб), Гайсинського
(4 862 осіб), Теплицького (3 892 осіб) районів Вінниччини. По
над 13 400 осіб було відправлено на нацистську каторгу з Він
ниці та 5 000 осіб — із Кам’янцяПодільського1.
Бранцям довелося пройти крізь усі «кола пекла», влаштова
ного «примітивним слов’янам» носіями «вищої» раси: їх заля
кували, виловлювали під час облав, зі схованок, у нелюдських
умовах етапували в неволю, торгували, наче рабами, усіляко
збиткувалися над ними, виснажували рабською працею. Однак
ще донедавна суспільство жило, ніби цих людей узагалі не існу
вало. Про них не згадували на уроках історії, у підручниках, ен
циклопедіях і довідниках. Ані в будні, ані у свята. Ставлення до
них у колишньому СРСР було відверто упередженим. Мовчали
й німці. Більше півстоліття використання нацистами рабської,
примусової праці, нелюдське життя українських бранців вкри
вав морок забуття.
Лише після розпаду СРСР до цієї категорії людей нарешті
було виявлено увагу. Зі здобуттям Україною незалежності спо
стерігається підвищений інтерес вітчизняних дослідників до
історичної долі остарбайтерів. Праці українських учених, опуб
ліковані останнім часом, стосуються не лише аналізу розсек
реченої джерельної бази дослідження2, методологічних підхо
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля ... 273272 Сергій Гальчак
вого комплексу, що супроводжувався автаркією важкої та обо
ронної промисловості, виснаженням природних ресурсів тощо5.
У повсякденному намаганні вистояти перед потужним на
тиском «імовірного супротивника», здобути нову «всесвітньо
історичну перемогу» керівництво СРСР не звертало увагу на
невлаштованість репатріантів — остарбайтерів. Вітчизняні
дослідники зазначали:
«Треба визнати, що у політичному дезорієнтуванні, на-
віть, у певному розумінні, деморалізації радянського наро-
ду були зацікавлені не тільки вороги СРСР, але й, як це не
парадоксально, керівники Союзу. Їм потрібен був перма-
нентний стан конфронтації з Заходом, аби дедалі “закручу-
вати гайки”. Довірливий, безвідмовний, невибагливий у
матеріально-побутовому відношенні, але працьовитий на-
род своєю самовідданістю повинен був компенсувати вади
системи і прорахунки керівництва. Все більше з’являлося
ознак, що система пробуксовує економічно, що відстає
вирішення соціальних проблем. Ці вади правляча верхівка
намагалася компенсувати якщо не прямими репресіями, то
залякуванням, моральним терором. Система функціонува-
ла завдяки дедалі більшим її підстьобуванням. Робилося все,
аби не йти на радикальні реформи суспільства, на ризик
втрати влади вищими ешелонами партії, держави. Відбудо-
ва міст контрастувала з дальшим занепадом сіл, а відносне
благополуччя основної маси ветеранів війни, що стали ру-
шійною силою повоєнного суспільства, — з нещасливими
долями тих, хто не знайшов із владою “спільної мови” або
пішов проти її крайнощів»6.
Безумовно, усі причетні до опору ворогові, особливо ті, хто
здобував перемогу на полі бою, заслуговували на велику подяку
й гідне відзначення ратних заслуг. Але кращого ставлення до
себе з боку держави потребували й остарбайтери — як жертви
війни. Однак держава зайняла позицію: якщо не карати, то не
помічати їх, не особливо переймаючись поліпшенням життєво
го рівня цих людей, створенням умов для реалізації ними основ
5 Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941–1945. – К.: Пошукововидавни
че агентство «Книга Пам’яті України», 2000. – С. 583.
6 Там само. – С. 584.
Проте дослідники недостатньо акцентують увагу на стано
вищі колишніх східних робітників після повернення їх додому.
У пропонованій статті ставиться за мету дослідити ставлення
тодішньої державнопартійної влади до цивільних невільників
Третього райху, їх місце у соціальній структурі радянського сус
пільства. Звільнені примусові робітники райху (остарбайтери)
не стали у СРСР особливою категорією населення, що користу
валася б певними соціальними пільгами та суспільною пова
гою, на кшталт, скажімо, героївфронтовиків.
Ще під час війни віднесені правлячим у СРСР сталінським
режимом до розряду політично неблагонадійних, вірогідних
«ворогів народу», примусові робітники райху не вписувалися в
активно поширювану ідеологічнопропагандистську доктрину
«масового героїзму радянського народу» та його «синівської
відданості Батьківщині». У критичний час вони не стали «всі,
як один» на захист рідної Вітчизни, не проливали рясно кров у
боях за її звільнення від загарбників. Ба більше, працювали на
зміцнення ворожої мілітаристської економіки, а багато хто
власними руками виробляв компоненти зброї та боєприпасів,
що використовувалися на фронті проти радянської армії. За що
ж, мовляв, їх любити чи поважати?.. Тим, хто визначав внут
рішній і зовнішній політичний курс повоєнної країни, було бай
дуже, що все це робилося проти власної волі невільниками, сво
го часу кинутими тією ж державою на поталу ворогові.
Негативно на повоєнній політиці партійнодержавного ке
рівництва СРСР позначалася міжнародна обстановка. Майже
вся друга половина ХХ ст. пройшла під зловісним знаком «хо
лодної війни», протистояння геополітичних і воєнностратегіч
них амбіцій західних держав, з одного боку, і Радянського Сою
зу та його сателітів — з іншого, що вилилось у жорстке ідеоло
гічне протиборство, нескінченну гонку озброєнь, яка поглинала
колосальні кошти. Не заперечуючи певної соціальної спрямова
ності й досягнень політики радянської влади щодо поліпшення
життя та добробуту людей, першочерговим для неї все ж було
вдосконалення всіх видів озброєння, насамперед нарощування
ракетноядерного потенціалу. Вже на початку 1950х рр. гост
ро відчувався непропорційний розвиток військовопромисло
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля ... 275274 Сергій Гальчак
Уряд Ізраїлю зажадав (щоправда, безрезультатно), щоби
500 млн доларів виплатила ще й Східна Німеччина — тобто,
новоутворена Німецька Демократична Республіка. Оберігаючи
НДР від банкрутства, СРСР сам не отримав значних, конче по
трібних, фінансових надходжень, що могли б піти на соціальні
витрати, у тому числі облаштування життя остарбайтерів, за
доволення ними існуючих потреб.
Узагалі, не дбати про власний народ було характерною ри
сою сталінського керівництва. Так, волюнтаризм «вождя наро
дів» та його оточення у поєднанні з несприятливими погодно
кліматичними умовами (небувала й тривала засуха) призвели
в 1946–1947 рр. до нового, після трагічних 1932–1933 рр., масш
табного голоду, котрий знову чи не найбільше вразив житни
цю СРСР — Україну. Безкомпромісність Кремля у питанні хлібо
заготівель пояснювалася бажанням Й. Сталіна отримати полі
тичні дивіденди від поставок зерна до країн Європи. Ще в лю
тому 1946 р. в Москві було підписано угоду про відправку в
Польщу 200 тис. т збіжжя для весняної сівби. У квітні СРСР зобо
в’язався надати Франції 500 тис. т зерна за цінами, нижчими
від світових, і переважно у кредит. Радянське збіжжя в голодно
му 1946 р. надходило також у Болгарію, Румунію, Чехословач
чину. Відтак, в українському селі, з якого вичавили більшу час
тину зернових культур, розпочався голод. Зима 1946–1947 рр.
виявилася неймовірно тяжкою, люди почали гинути від недої
дання, дистрофії, тифу та інших пошестей. У 1946 р. середньо
місячний рівень смертності у сільській місцевості УРСР стано
вив 20 тис. осіб, у січні 1947 р. він зріс до 30 тис., у лютому — до
38,5 тис., а у березні — до 51,4 тис. осіб8.
Лихо не оминуло й урожайне Поділля. У таємній доповідній
записці у ЦК КП(б)У секретар Кам’янецьПодільського обкому
партії А. Устенко, характеризуючи продовольче становище на
селення області, писав, що воно «украй важке», колгоспники
абсолютної більшості районів потерпають від нестачі продуктів
харчування, 14 863 особи, у тому числі 9 659 дітей, вражені гост
рою дистрофією, а 2 685 людей у важкому стані направлені в
8 Литвин В. Історія України: Підруч. – К.: Наук. думка, 2006. – С. 606.
них конституційних прав і свобод. Тому такою важкою й затяж
ною виявилася їх адаптація й соціальна реабілітація в радянсь
кому суспільстві.
Як показує аналіз життя східних робітників у повоєнний та
наступні періоди, до всіх поневірянь цих людей додалася ще
одна несправедливість: їх необґрунтовано було позбавлено гро
шової компенсації за моральну та фізичну шкоду, яку, згідно з
рішенням Нюрнберзького міжнародного трибуналу, Німеччина
мала виплачувати людям, силоміць вивезеним з окупованих те
риторій. Не зважаючи на законні права мільйонів громадян,
СРСР, проявивши великодержавну пиху, не приєднався до Люк
сембурзьких угод 1952 р.7 Підписавши ці документи, канцлер
ФРН К. Аденауер, міністр закордонних справ Ізраїлю М. Шарет
та голова постійної Конференції з питань єврейських матеріаль
них претензій до Німеччини Н. Ґольдман завершили тривалі
переговори між Ізраїлем і Федеративною Республікою Німеччи
ною про грошову компенсацію з її боку єврейській державі, ор
ганізаціям та окремим особам за нерухоме майно й інші мате
ріальні цінності, експропрійовані протягом 1933–1945 рр. в
євреїв Німеччини та окупованих нею країн. Відтепер ФРН про
тягом 12–14 років мала виплатити 845 млн доларів.
Відмову СРСР від аналогічних претензій до переможеної сто
рони, мабуть, можна пояснити тим, що у повоєнний період для
відбудови власної економіки радянський режим примусово
використовував працю вестарбайтерів, тобто, як офіційно в Ра
дянському Союзі називався цей контингент — мобілізованих
та інтернованих громадян німецької національності. Відповід
но до постанови № 7161/ат ДКО від 16 грудня 1944 р., депор
тації до СРСР підлягали всі працездатні німці віком 17–45 років
(чоловіки) і 18–30 років (жінки), котрі перебували на зайнятій
радянською армією території Румунії, Югославії, Угорщини,
Болгарії, Чехословаччини. Аналогічні постанови було ухвалено
й стосовно цивільного німецького населення Східної Пруссії та
Верхньої Силезії.
7 Забродець О.В. Волинські остарбайтери (1941–1945 рр.) // Волинь у
Другій світовій війні. – Луцьк: Вежа, 2004 – С. 124.
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля ... 277276 Сергій Гальчак
Картоплі немає, поросята здохли, є одна корова, а кормів
немає. Наклали великі податки, а платити нічим. Як поду-
маєш, то з розуму можна зійти […]»12.
Прохання М. Хрущова «надати продовольчу допомогу УРСР»
та «провали у боротьбі з українським націоналізмом» розлю
тили Й. Сталіна, котрий на початку березня 1947 р. усунув його
з посади першого секретаря ЦК КП(б)У, залишивши за ним
обов’язки голови Ради Міністрів УРСР. Республіканську компар
тійну організацію вдруге після 1925–1928 рр. очолив Л. Каґа
нович. Водночас Й. Сталін задовольнив прохання керівників
УРСР надати позичку для весняної сівби у розмірі 90 тис. т на
сіння зернових культур. Було надано й продовольчий кредит
(60 тис. т) для підгодовування 3,4 млн селян, які брали участь
у весняних польових роботах. Доля решти «вождя народів» не
обходила13.
Не цікавили владу й репатріанти, які повернулися на Бать
ківщину та шукали своє місце у суспільстві, повною мірою діля
чи разом зі співвітчизниками всі труднощі й нестатки. Проте
прихований інтерес із боку держави до колишніх остарбайтерів
усе ж таки був — навіть після обнародування 29 грудня 1952 р.
постанови Ради Міністрів СРСР про ліквідацію репатріаційних
відділів та продубльованої 22 січня 1953 р. Радою Міністрів
Української РСР постанови «Про скасування відділів репатріа
ції при Раді Міністрів УРСР і виконкомах обласних рад депутатів
трудящих». Так, після повернення додому в колишніх східних
робітників про всяк випадок узяли відбитки пальців. Вони,
особливо ті, кого звільнили війська західних союзників, також
перебували на спеціальному обліку, не могли влаштуватися на
роботу на підприємства й в установи, де передбачався допуск
до секретної інформації, їм було неможливо отримати закор
донні паспорти. Ніхто з цих людей не мав можливості здійсни
ти поїздку за кордон із туристичною метою (це ж стосувалося і
їхніх дітей). Так, син колишнього остарбайтера І. Мартинюка
зі Жмеринського району — Анатолій Мартинюк через «невиїз
12 ДАХмО, ф. 487, оп. 4, спр. 633, арк. 197.
13 Литвин В. Історія України. – С. 606.
лікарні. На той час від голоду вже померло 165 осіб, виснажен
ня та смертність зростають із кожною декадою9. У документі
відзначалося, що найбільш загрозливе становище склалося на
півдні області. Так, у Новоушицькому районі 10 917 осіб узагалі
не мали чим харчуватися, 553 перебували у стані гострої дист
рофії, а 20 людей померли. У Кам’янецьПодільському районі
21 654 особи потребували нагальної продовольчої допомоги,
1 965 були вражені дистрофією, а 36 осіб — померли. Повідом
лялось також, що у зв’язку з продовольчими труднощами по
частішали випадки пограбувань, крадіжок худоби, продуктів,
що в окремих селах набуло масового характеру. Доходило
навіть до того, що деякі громадяни навмисно скоювали крадіж
ки, щоб їх заарештували, оскільки в’язням видавалось по 300 г
хліба, а на місцях не було й цього10.
Про критичне становище подолян ішлося також у багатьох
інших архівних документах, зокрема листах мешканців краю
до своїх близьких та рідних, які служили в армії. Так, колгосп
ник с. Жибюнці Плужнянського району І. Костюк 24 вересня
1946 р. писав:
«Із колгоспу на трудодень нам видали хліба по 300 г.
Отримали всього 20 кг, а в заготовку за город треба віддати
24 кг. Так що з дому доводиться віддати 4 кг, а їсти будемо
землю. Для худоби корму також не дають, так як не виста-
чає для колгоспної ферми. За що ми працювали ціле літо.
Поганий час приходить бідному народу […]»11.
В іншому листі, автором якого був колгоспник Манзюк із
с. Гатна Деражнянського району, читаємо:
«Переживаєм велике горе, так як хліба видали тільки по
100 грамів на трудодень. Ми отримали 3 пуди і вже з’їли.
9 Державний архів Хмельницької області (далі – ДАХмО), ф. 487, оп. 4, спр.
633, арк. 35.
10 Брицький П.П., Місінкевич Л.Л. Голод на Хмельниччині 1946–1947 //
Матеріали ХІІ Подільської історикокраєзнавчої конференції / Ред. кол.
О. М. Завальнюк (співгол.), В. І. Войтенко, Л. В. Баженов (відп. ред.) та
ін. – Кам’янецьПодільський: Оіюм, 2007. – Т. 2. – С. 140
11 ДАХмО, ф. 487, оп. 4, спр. 633, арк. 196.
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля ... 279278 Сергій Гальчак
намагаючись не «плямувати анкетні дані» невдовзі виїхав на
Крайню Північ, де влаштувався на роботу на ст. Кочмас Печор
ської залізниці. Проте у березні 1953 р. він усе ж потрапив у поле
зору контролюючих органів, а у заведеній на нього обліковій
картці з’явився лаконічний запис:
«Своє перебування в Німеччині ретельно приховує […]»15.
Десятиліттями не наважувався повідати про підневільне
минуле мешканець сусідньої з Поділлям Черкащини Микола Х.
(у джерелі прізвище не вказане — С. Г.). Про те, що перебував у
неволі, він розповів лише синові, та й то не вдаючись у деталі.
А деталі ці просто вражаючі. Кілька років разом з іншими не
вільникамисмертниками провів у підземному кам’яному місті.
Без сонця і свіжого повітря. А під кінець війни нацисти, прихо
вуючи сліди злочинів, підірвали те місце. Миколі пощастило
вижити. Коли ж дізнався, що опинився в американській зоні,
удався до відчайдушного вчинку — через гірський перевал
пробрався до своїх. Важив менше сорока кілограмів і був такий
кволий, що голова ледве трималася на в’язах. А «свої», замість
того, щоби відправити до шпиталю, кілька тижнів «з’ясовува
ли», хто він і звідки. Ціле життя ця людина була наодинці зі
своєю таємницею. Жив Микола Х. тихо і непомітно, аби про його
«нечисту» анкету менше хто знав. Дуже хворів, але до лікарів
іти не наважувався, адже треба було б розповідати, звідки оті
гулі на руках та ногах, страшні шрами по всьому тілу. Навіть
дружина, з якою душа в душу прожив багато літ, пішла з життя,
так і не дізнавшись усієї правди про долю свого чоловіка16.
Про прагнення не згадувати минуле йдеться у численних
спогадах невільників райху. Т. Семенюк із с. Білопілля Козятин
ського району згадувала:
«[…] Раніше була така політика, якщо ти був у Німеччині,
навіть якщо тебе примусово вивезли на роботу, і повернувся
додому — ти був ворогом народу. Треба було мовчати, щоби
15 Державний архів Вінницької області (далі – ДАВінО), ф. Р6023, оп. 1,
спр. 44599.
16 Сільські вісті. – 2005. – 16 серпня.
ного» батька аж до ґорбачовської «перебудови» не міг виїхати
на роботу в Монґольську Народну Республіку.
Остарбайтери практично не мали перспективи вступу в КПРС.
З особисто опитаних автором понад 500 колишніх східних робіт-
ників, котрі мешкають на Вінниччині, лише четверо були чле
нами партії, дев’ятьом під різними приводами було відмовлено,
а решта, тверезо зваживши можливості, узагалі не подавали нія
ких заяв. Дуже багатьом примусовим робітникам доводилося
долати додаткові труднощі при вступі у вищі навчальні закла
ди, у кар’єрному зростанні, навіть при створенні сім’ї тощо.
За такого ставлення колишні остарбайтери не дуже й то на
магалися афішувати своє минуле. Дійсність, з якою вони зіткну
лися у повоєнний час, змушувала їх замикатися у собі, прихо
вуючи гірке минуле, соромлячись та боячись його, немовби й
справді були «ворогами народу». Колишня полонянка Зінаїда
Іванівна Башлай згадувала:
«[…] Повсюдно за мною тягнулось це тавро. У чому вира-
жалось? Заміж було вийти важко […]. Усі в тій чи іншій
мірі кар’єристи. Прагнуть певної кар’єри. Такої любові,
яка б долала все це, не було. Ось чому вийти заміж тим,
хто був у Німеччині, було складно. Були в мене такі конк-
ретні випадки, які ось так закінчувались, нічим. Я сказала
чому. Потім стосовно просування по роботі […]. Як мені
потім сказали, була негласна вказівка. Не давати ходу тим
[…]. Не просувати їх по службі […]. Того висувають, а мене
притримують. Тому зарплату підвищують, а про мене забу-
вають […]. Я бачила, що навіть мої спроби розповісти про
Німеччину люди зустрічали насторожено. Чому? Ну, щоб
я не вмішувала їх у цю справу. Між собою ми, остарбайтери,
ніколи не говорили про Німеччину. Деякі люди в анкетах
ніколи не писали, що були в Німеччині […]»14.
Дехто прагнув приховати своє остарбайтерське минуле змі
ною місця проживання. Так, примусово вивезений у 1942 р. в
Німеччину уродженець с. Сальник Калинівського району В. Ми
хальчук, після повернення в липні 1945 р. на Батьківщину й
14 Невигадане. Усні історії остарбайтерів / Авт.упор., ред., вступ. ст.
Г. Г. Грінченко. – Х.: Вид. дім «Райдер», 2004. – C. 205.
На узбіччі суспільства: остарбайтери Поділля ... 281280 Сергій Гальчак
Гальчак С. На обочине общества: остарбайтеры Подолии в
послевоенном украинском обществе.
В статье идёт речь о предвзятом отношении к бывшим узникам Тре-
тьего рейха — остарбайтерам, отнесённым сталинским руководством
к политически неблагонадёжной категории населения, вероятным
«врагам народа».
Ключевые слова: остарбайтеры, предвзятость, предполагаемые враги
народа, скрытый надсмотр, унижения, общественное неуважение.
Hal’chak S. Forgotten Sotsium: Ostarbeiters Podolia in the
postwar Ukrainian society
This article deals with the preconceived attitude of the Soviet State to the
former Third Reich’s slaves — ostarbeiter, considered by the Stalin lead-
ership as suspect category of population, possible «people’s enemies».
Key words: ostarbeiters, preconception, possible people’s enemies, hu-
miliation, public disrespect.
жити, щоби за тобою не було гоніння, щоби не пересліду-
вали ані тебе, ані твоїх дітей, щоби діти твої потім спокій-
но могли навчатися у вузах, жити на своїй Батьківщині. З
таким тягарем я прожила все своє життя…»17.
І не лише вона. Прожили сотні тисяч таких же змучених до
лею колишніх остарбайтерів, які завдяки своєму мовчанню роз
чинилися серед народу, на десятки років залишившись числен
ним, але забутим соціумом. Воліла не згадувати про цих людей
і держава, з ідеологічних міркувань на десятиліття позбавив
ши їх власної історії18.
Отже, вище партійнодержавне керівництво СРСР, розгля
даючи остарбайтерів як вірогідних «ворогів народу», не стало
реальним захисником їхніх інтересів і прав. Така згубна полі
тика стосовно власних громадян тривала не одне десятиліття.
Негативно вплинула на долю радянських людей, у тому числі
колишніх східних робітників, «холодна війна», під час якої чи
не всі фінансовоматеріальні ресурси витрачалися на виснаж
ливу гонку озброєнь та ідеологічне протистояння із Заходом.
В умовах усеосяжної конфронтації радянському партійнодер
жавному керівництву було не до вирішення проблем соціальної
реабілітації колишніх невільників Третього райху. Офіційно про
них просто забули. Тому остарбайтери, як жертви Другої світо
вої війни, не стали у СРСР особливою категорією населення, кот
ра користувалася б певними соціальними пільгами, як, наприк
лад, ветеранифронтовики. Водночас держава встановила за
ними прихований нагляд, обмеживши ряд конституційних і
громадянських прав цих людей. За таких умов колишні підне
вільні східні робітники прагнули розчинитись у суспільстві, ні
коли і ніде не згадувати про своє перебування в нацистській
Німеччині, ставши, таким чином, на багато десятиліть забутим
соціумом.
17 Поточний архів ДАВінО, лист № 18/1 від 22.02.2007 р.
18 Скоробогатов А.В. Проблеми німецькофашистської окупації України
1941–1944 рр. у західній історіографії // Історія України. Маловідомі
імена, події, факти: Зб. ст. – К., 2004. – Вип. 26. – С. 62.
|