Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр.

Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр.

На основі матеріалів «самвидаву», мемуарної літератури, документів органів державної влади у справах релігії показане втручання правлячого режиму у внутрішнє життя церкви євангельських християн-баптистів протягом 1960–1980-х рр., продемонстровано механізм репресій стосовно опозиції в євангельсько-ба...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автори: Бажан, О., Лахно, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:
Влада і церква
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41776
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр. / О. Бажан, О. Лахно // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 282-300. — Бібліогр.: 62 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-41776
record_format dspace
spelling irk-123456789-417762013-03-03T03:08:29Z Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр. Бажан, О. Лахно, О. Влада і церква На основі матеріалів «самвидаву», мемуарної літератури, документів органів державної влади у справах релігії показане втручання правлячого режиму у внутрішнє життя церкви євангельських християн-баптистів протягом 1960–1980-х рр., продемонстровано механізм репресій стосовно опозиції в євангельсько-баптистському русі в УРСР. На основании материалов «самиздата», мемуарной литературы, документов органов государственной власти по делам религии показано вмешательство правящего режима во внутреннюю жизнь церкви евангельских христиан-баптистов на протяжении 1960–1980-х гг., продемонстрирован механизм репрессий относительно оппозиции в евангельско-баптистском движении в УССР. Based on materials of «Samvudav», memoirs, archival documents in the cases of religion, the interference of ruling regime in the internal life of Church of the Evangelical Christian-Baptists in 1960th–80th were investigated. The authors showed how the mechanism of repression against opposition in Evangelical-Baptists movement in the UkSSR had worked. 2010 Article Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр. / О. Бажан, О. Лахно // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 282-300. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41776 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Влада і церква
Влада і церква
spellingShingle Влада і церква
Влада і церква
Бажан, О.
Лахно, О.
Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
description На основі матеріалів «самвидаву», мемуарної літератури, документів органів державної влади у справах релігії показане втручання правлячого режиму у внутрішнє життя церкви євангельських християн-баптистів протягом 1960–1980-х рр., продемонстровано механізм репресій стосовно опозиції в євангельсько-баптистському русі в УРСР.
format Article
author Бажан, О.
Лахно, О.
author_facet Бажан, О.
Лахно, О.
author_sort Бажан, О.
title Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр.
title_short Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр.
title_full Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр.
title_fullStr Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр.
title_full_unstemmed Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр.
title_sort заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Влада і церква
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/41776
citation_txt Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр. / О. Бажан, О. Лахно // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 1 (34). — С. 282-300. — Бібліогр.: 62 назв. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv AT bažano zahodiradânsʹkihspecslužbzobmežennâopozicíjnogoruhuvseredoviŝíêvangelʹsʹkihhristiânbaptistívu19601980hrr
AT lahnoo zahodiradânsʹkihspecslužbzobmežennâopozicíjnogoruhuvseredoviŝíêvangelʹsʹkihhristiânbaptistívu19601980hrr
first_indexed 2025-07-04T00:05:59Z
last_indexed 2025-07-04T00:05:59Z
_version_ 1836672677799002112
fulltext Заходи радянських спецслужб ... 1960-1980-х рр. 283 молитовних будинків; необґрунтована відмова в реєстрації та зняття з реєстрації громад; незаконні обшуки; вилучення релі­ гійної  літератури;  припинення  молитовних  зборів  силами міліції та дружинників; завищене оподаткування служителів культу, непосильні штрафи  й адмінарешти;  товариські  суди, розмови,  бесіди,  попередження  та  виклик  до  органів влади; тимчасові затримання з перебуванням в  ізоляторах; неодно­ разові психіатричні обстеження; позбавлення віруючих пенсії за інвалідністю; звільнення з роботи за релігійні переконання; безпідставне  притягнення до кримінальної відповідальності віруючих громадян із подальшим їх багаторічним ув’язненням і засланням; позбавлення віруючих батьківських прав за вихо­ вання дітей у релігійному дусі; образа релігійних почуттів віру­ ючих в усних виступах і на шпальтах друкованих засобів масо­ вої інформації тощо. Адміністративні методи боротьби з релі­ гією  та  віруючими  громадянами набули  значного  розмаху  й брутальних форм, викликали невдоволення серед населення. Крім того, масові порушення прав віруючих спричинили поси­ лену увагу до цієї проблеми з боку міжнародних правозахис­ них організацій. До порушень радянського законодавства про культи опози­ ційно налаштованими віруючими церкви євангельських хрис­ тиян­баптистів (ЄХБ) у другій половині ХХ ст. органи КДБ відно­ сили: нелегальне видання й розповсюдження дитячої літера­ тури, журналу «Вестник спасения»; поширення закликів, відозв, послань,  звернень,  заяв  релігійного  змісту;  виховну  роботу поміж дітьми дошкільного та шкільного віку, залучення їх до співу в церковних хорах; навчання богослов’ю, організацію ди­ тячих екскурсій із виїздом у південні райони країни; відмовлян­ ня від вступу до профспілок і вихід з них; відмовляння від скла­ дання військової присяги й використання зброї; викрадення службових документів — листування між уповноваженим Ради у справах релігійних культів (РСРК), їх фотографування та по­ ширення світлин поміж віруючими; передачу за кордон різних матеріалів  про релігійну ситуацію  у СРСР для  їх подальшого оприлюднення; колективне виконання пісень на релігійну те­ матику в автобусах, залізничних вагонах, на вокзалах і зупин­ ВЛАДА І ЦЕРКВА Олег Бажан, Олександр Лахно* Заходи радянських спецслужб з обмеження опозиційного руху в середовищі євангельських християн-баптистів у 1960–1980-х рр. На основі матеріалів «самвидаву», мемуарної літератури, докумен- тів органів державної влади у справах релігії показане втручан- ня правлячого режиму у внутрішнє життя церкви євангельських християн-баптистів протягом 1960–1980-х рр., продемонстрова- но механізм репресій стосовно опозиції в євангельсько-баптист- ському русі в УРСР. Ключові слова: євангельські християни-баптисти, репресії, релігій- не дисидентство. Активізація  державного  наступу  на  релігію  й  церкву  в 1960­х рр. у СРСР супроводжувалася значними порушеннями прав та інтересів віруючих громадян. Адміністрування з боку радянської держави набувало таких форм: незаконне закриття * Бажан О.Г. — кандидат історичних наук, старший науковий співробіт­ ник Інституту історії України НАН України, старший науковий співробіт­ ник відділу по розробці архівів ВУНК–ДПУ–НКВС–КДБ; Лахно О.П. — кан­ дидат історичних наук, доцент Полтавського національного педагогіч­ ного університету імені В. Г. Короленка. Заходи радянських спецслужб ... 1960-1980-х рр. 285284 Олег Бажан, Олександр Лахно непорозуміння з документами6, через те, що відремонтований за кошти віруючих будинок привертав увагу керівників різно­ го масштабу7, через протести сусідів8, через підозру на тиф в одного з віруючих9, через фізичну неможливість виконати не­ реальні вимоги пожежного нагляду10, а також (і, напевно, най­ частіше) без зазначення будь­яких підстав11. Типовий факт адміністративного тиску з боку органів влади на віруючих громади ЄХБ мав місце у с. Пашківка Ніжинського району Чернігівської області, в якому комісія з представників санітарної та протипожежної  інспекції вирішила заборонити віруючим користуватися молитовним будинком до того часу, допоки домовласник і релігійна громада не виконають 12 при­ писів. Серед рекомендацій і вказівок комісії були такі: підняти висоту стін будинку на 3,3–3,5 м, перенести в інше місце сарай і вбиральню, обладнати нову криницю, встановити біля моли­ товного будинку 4 діжки для води по 200 л кожна, пофарбува­ ти стіни тощо12. Уже від самого початку діяльності організаційного коміте­ ту зі скликання надзвичайного всесоюзного з’їзду церкви ЄХБ, упродовж 1961–1962 рр., були заарештовані й засуджені Й. Бон­ даренко, Б. Здоровець, О. Прокоф’єв. Покарання віруючих виз­ началися згідно зі статтями 209 і 62 Кримінального кодексу (КК) УРСР. За неповними даними, протягом 1962–1963 рр. пересліду­ вань зазнало близько 40 лідерів церковної опозиції у середо­ вищі віруючих церкви ЄХБ13. Після  арешту  О. Прокоф’єва  оргкомітет 18 травня  1962 р. звернувся до  генерального  прокурора СРСР  та  РСРК  при  РМ 6 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 2, спр. 280, арк. 42. 7 Там само, спр. 294, арк. 8–9. 8 Там само, спр. 389, арк. 110, 181. 9 Там само, спр. 414, арк. 4–5. 10 Там само, арк. 30. 11 Там само, оп. 4, спр. 379, арк. 1. 12 Там само, спр. 351, арк. 22. 13 Государственный  архив  Российской  Федерации  (далі  –  ГАРФ), ф. Р­6991, оп. 4, д. 149, л. 124–133. ках; спротив працівникам міліції, дружинникам, представникам влади; нелегальні богослужіння на приватних помешканнях ві­ руючих, улітку — в лісі числом від 100 до 3000 осіб і більше; залучення до молитовних зборів дітей і підлітків; підпільну ді­ яльність лідерів опозиції поміж віруючими, спрямовану на кон­ солідацію руху спротиву діям Всесоюзної ради ЄХБ (ВР ЄХБ) і контролюючих органів; непокору місцевим органам влади, не­ виконання їх рішень і приписів; образливе ставлення до упов­ новажених РСРК на місцях; збирання грошей для благодійницт­ ва та на допомогу сім’ям ув’язнених віруючих конфесії ЄХБ, а також для оплати видавцям журналу та іншої літератури тощо1. Радянські  органи  влади  та  спецслужби  звинувачували лідерів церковної опозиції у середовищі євангельських хрис­ тиян­баптистів у тому, що вони провокують до застосовуван­ ня адміністративних заходів щодо віруючих у відповідь на ко­ лективний спів псалмів в автобусах і на автобусних зупинках, у залізничних вагонах і на станціях чи вокзалах; релігійні похо­ ди просто неба; богослужіння на вулицях і майданчиках, у лісі, приміщеннях, які належали державним установам; проведен­ ня заборонених законом богослужінь для дітей, підлітків і мо­ лоді;  створення  спеціальних  груп  і  шкіл для  навчання  дітей релігії; проведення без дозволу органів влади масових зібрань і нарад не богослужебного характеру із запрошенням віруючих із багатьох сіл, міст, областей і республік тощо2. Таким чином, органи влади навіть у своєму адмініструванні звинувачували тих же віруючих. Крім того, існував цілий арсе­ нал засобів ліквідації релігійної громади на території Українсь­ кої РСР. Наприклад, молитовні будинки громад ЄХБ закривали через «малу кубатуру приміщення й брак повітря для вірую­ чих»3, на вимогу санепідемстанції4, пожежників5, через дрібні 1 Центральний державний архів вищих органів влади та управління Ук­ раїни (далі – ЦДАВО України), ф. 4648, оп. 4, спр. 356, арк. 69–71. 2 Там само, спр. 367, арк. 150. 3 Там само, спр. 121, арк. 9. 4Там само, оп. 2, спр. 414, арк. 55. 5 Там само, арк. 52. Заходи радянських спецслужб ... 1960-1980-х рр. 287286 Олег Бажан, Олександр Лахно За рік розпочався активний тиск на іншого лідера оргкомі­ тету — Г. Вінса. Так, 9 червня 1963 р. працівники міліції поби­ ли його під час молитовних зборів, після чого ще й заарешту­ вали на 15 діб. 15 жовтня на квартирі Г. Вінса працівники КДБ без санкції прокурора вчинили обшук19. Загалом упродовж 1961–1964 рр. у СРСР за релігійними мо­ тивами було засуджено 1234 особи. При розгляді таких справ допускалися  порушення  законності.  Одразу  після  відставки М. Хрущова у жовтні 1964 р. Верховний Суд СРСР провів спе­ ціальну нараду з цих питань. У січні 1965 р. Президія Верхов­ ної Ради СРСР ухвалила постанову «Про деякі факти порушення соціалістичної законності щодо віруючих», відповідно до якої деякі справи вивчалися додатково й скасовувалися судові рі­ шення. Багатьох засуджених віруючих реабілітували, дозволив­ ши їм повернутися до місць проживання20. Загальна кількість в’язнів із громад ЄХБ, засуджених від 1963 р. до червня 1964 р., становила 196 осіб. Під час допитів до та після суду в тюрмах і таборах  померли  М. Хмара,  М. Кучеренко,  О. Вібе,  М. Лопаєв, І. Риженко. На червень 1964 р. у місцях позбавлення волі пере­ бувало 174 віруючих церкви ЄХБ21. Із новою силою репресії щодо вірних СЦ ЄХБ розгорнулися після ухвалення 26 березня 1966 р. Президією ВР УРСР указу про адміністративну відповідальність за порушення законодав­ ства про культи, а також внесення доповнень до статті 138 КК УРСР22. Окрім згаданої, активно застосовувалися статті 62, 64, 187 та ін.23 Також масовим явищем стало штрафування вірую­ чих незареєстрованих громад ЄХБ. Лише в 1967 р. було притяг­ нуто до адміністративної відповідальності близько 1300 осіб, 19 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 2, спр. 413, арк. 52; Их жизнь и служение // Вестник истины. – 1978. – № 2/3. – С. 27. 20 ГАРФ,  ф. Р­6991,  оп. 4,  д. 173,  л.  5;  д. 170,  л. 14–19;  ЦДАВО  України, ф. 4648, оп. 2, спр. 294, арк. 269. 21 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 2, спр. 435, арк. 52 зв. – 53. 22 Державний архів  Львівської області  (далі  –  ДАЛО),  ф. Р­1332,  оп. 2, спр. 37, арк. 28–31. 23 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 4, спр. 351, арк. 19. СРСР із вимогою звільнити лідера опозиції, мотивуючи це тим, що його діяльність була суто релігійною14. Відповіді та жодної реакції з боку органів влади віруючі не отримали. 21 серпня 1962 р. у Жданові Донецької області, у клубі колгоспу імені Кіро­ ва, відбувся показовий судовий процес над О. Прокоф’євим15. На засіданні були присутні близько 200 осіб, із них 27 — свідки, 10–15 — віруючі, а всі решта — спеціально надіслані робітни­ ки­атеїсти  з  підприємств  і  будівельних  майданчиків  міста. Згідно з частиною І статті 209 КК УРСР, О. Прокоф’єва було за­ суджено до 5 років ув’язнення та 5 років заслання (це було мак­ симальне покарання, передбачене вказаною статтею КК)16. Радянська пропаганда відразу ж розповсюдила інформацію про суд над О. Прокоф’євим. Засудженого публічно звинувати­ ли в «антирадянській пропаганді», «наклепі на радянську дійс­ ність», «оголошенні радянських законів сатанинськими» та ін­ шій «злочинній діяльності»17. Голова КДБ при РМ УРСР В. Нікіт­ ченко у доповідній записці ЦК КПУ від 2 червня 1962 р. рекомен­ дував використати арешт О. Прокоф’єва для дискредитації опо­ зиційного руху в церкві ЄХБ18. 14 Hungary University Open Society Archive (далі – HU OSA), fonds 300: Re- cords of Radio Free Europe / Radio Liberty Research Institute, subfonds 85: Samizdat Archives, series 9: Published Samizdat, archival boxes 17, AS 771: VІ. Заявление от 18 мая 1962 г. – Р. 208–209; Научный архив научно­ исследовательского просветительского центру «Мемориал» (далі – НА НИПЦ «Мемориал»), ф. 158: Собрание документов Самиздата, АС № 771: VІ. Заявление от 18 мая 1962 г. // Собрание документов Самиздата: В 30 т. – Т. 14: Документы баптистов (ЕХБ), ч. 1. – Мюнхен, 1972–1978. 15 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 4, спр. 326, арк. 50–52. 16 Там само, оп. 2, спр. 371, арк. 69; Суд над Прокофьевым А.Ф. [Електрон­ ний  ресурс]: Док.  /  Евроазиатская аккредитационная ассоциация  // История евангельского движения в Евразии: Мат. и док. 4.0. – Одесса, 2005. – 1 электр. опт. диск (CD­ROM). 17 «Факты обличают» (суд над Прокофьевым А.Ф.) // Наука и религия. – 1963. – № 1. – С. 32. 18 Бажан О.Г, Данилюк Ю.З. Випробування вірою: Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих в Україні в другій половині 1950­х – 1980­ті рр. – К., 2000. – С. 290. Заходи радянських спецслужб ... 1960-1980-х рр. 289288 Олег Бажан, Олександр Лахно виявилося пізніше,  і  не  були організовані безпосередньо  РЦ ЄХБ, висували Л. Брежнєву аналогічні з Радою церков вимоги про дозвіл на проведення з’їзду, визнання РЦ і СЦ, припинення гонінь та втручання держави у внутрішньоцерковні справи, а також про реалізацію права на релігійне навчання й виховання29. Провівши ніч під стінами будівлі ЦК КПРС наступного дня віруючі організували справжню демонстрацію, в якій разом із новоприбулими членами московської незареєстрованої грома­ ди взяло участь близько 600 осіб. Органи влади застосували силу — несанкціоновану маніфестацію було розігнано, а її учас­ ників, загнавши у 28 спеціально підігнаних до Кремля автобусів, доставили у в’язницю30. Більшість із них оштрафували й наступ­ ного дня відпустили, а решті дали по 15 діб адмінарешту31. 19 травня Г. Вінс і М. Хорєв, уповноважені РЦ ЄХБ з’ясувати подальшу долю віруючих, звернулися до приймальні ЦК КПРС із відповідною заявою32, де їх також було затримано33 . РЦ ЄХБ відгукнулася на це новою заявою34. Після подій у Москві всіма регіонами СРСР прокотилася хви­ ля арештів місцевих лідерів опозиційних віруючих церкви ЄХБ. Уже у травні 1966 р. заарештували 31 особу, а протягом літа за 29 Срочное сообщение всем церквам ЕХБ, всем верующим евангельско­ баптистского вероисповедания (20.05.1966 г.) [Електронний ресурс]: Док. / Евроазиатская аккредитационная ассоциация // История еван­ гельского движения в Евразии. – 1 электр. опт. диск (CD­ROM). 30 В те памятные дни… // Вестник истины. – 1981. – № 2. – С. 24–25. 31 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 5, спр. 19, арк. 58–58 зв., 77–79, 87–87 зв., 88–89. 32 НА  НИПЦ  «Мемориал»,  ф. 158:  Собрание  документов  Самиздата, АС № 771: ХХХІІ: Заявление генеральному секретарю ЦК КПСС т. Бреж­ неву Л.И. (18 мая 1966 г.) // Собрание документов Самиздата: В 30 т. – Т. 14. – С. 68–69; HU OSA, fonds 300: Records of Radio Free Europe / Radio Liberty Research Institute, subfonds 85: Samizdat Archives, series 9: Published Samizdat, archival boxes 17, AS 771: Заявление генеральному секретарю ЦК КПСС т. Брежневу Л.И. (18 мая 1966 г.). 33 Коваленко Л. Облако свидетелей Христовых для народов России в ХІХ– ХХ веках: 62  биографии  с  фотографиями, 2­е  изд., доп. биографиями 10­ти братьев из среды ЕХБ. – К., 2000. – С. 213, 215­Д; Срочное сообще­ ние всем церквам ЕХБ, всем верующим евангельско­баптистского веро­ в Україні — понад 400, із них половина — члени громад єван­ гельських християн­баптистів. Проте нескінченні штрафи, зав­ даючи серйозної матеріальної шкоди віруючим, не були ефек­ тивним  засобом  припинення  ними  організованої  релігійної діяльності. Це визнавали й працівники Ради у справах релігій (РСР)24 . На основі указу від 26 березня 1966 р. першого ж року його дії каральні органи УРСР притягли до кримінальної відпо­ відальності майже 40 віруючих СЦ ЄХБ25. Прибічники Ради церков ЄХБ (РЦ ЄХБ) відкрито кидали вик­ лик владі, їх протестні акції стали відомими як у країні, так і поза її межами. Так, зокрема, у травні 1966 р. трапилася екстраор­ динарна подія — пікетування віруючими СЦ ЄХБ (близько 500 осіб) будівлі ЦК КПРС у Москві. Для радянських релігійних ор­ ганізацій  цей  показовий  виступ  —  унікальний  (повторення таких  подій  стане  можливим  тільки  наприкінці  1980­х рр.,  у часи ґорбачовської «перебудови»). З усього Радянського Союзу до Москви таємно з’їжджалися представники опозиційної дено­ мінації для участі в клопотанні за права віруючих громадян26. Делегація, яка чекала на прийом біля ЦК КПРС, на кінець дня на­ раховувала близько 430 осіб від 130 громад Сибіру, Середньої Азії, Уралу, Поволжя, Кавказу, центру Росії, Білорусії, України та  Молдавії. За  даними  прокуратури Москви,  отриманими  з повідомлень віруючих, кількість протестантів сягнула б понад 1500, якби багатьох із них не відкликали достроково з відпус­ ток або не зняли з потягів у дорозі27. Ця акція була настільки несподіваною для влади, що в перший день, 16 травня 1966 р., нічого не було зроблено для її розгону. Члени делегації подали петицію на ім’я генсека ЦК КПРС Л. Брежнєва28. Віруючі, хоч, як 24 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 4, спр. 351, арк. 57. 25 Там само, оп. 5, спр. 72, арк. 18–19. 26 Сообщение // Братский листок. – 1981. – № 1. – С. 1. 27 ГАРФ, ф. Р­6991, оп. 6, д. 14, л. 23–39; Хранить верность // Вестник ис­ тины. – 1983. – № 1. – С. 2. 28 Заявление  (16 мая  1966 г.)  [Електронний  ресурс]:  Док. /  Евроазиат­ ская аккредитационная ассоциация // История евангельского движе­ ния в Евразии. – 1 электр. опт. диск (CD­ROM). Заходи радянських спецслужб ... 1960-1980-х рр. 291290 Олег Бажан, Олександр Лахно даренко,  П. Величко,  Г. Вінс,  В. Шупуртяк)  порушили  кримі­ нальні справи37. Улітку 1967 р. у Києві спецслужби викрили школу з навчан­ ня  дітей  релігії.  У  ній  було  чотири  групи,  що  нараховували близько 100 вихованців від 6 до 17 років. У підпільній школі учнів поділяли на групи відповідно до їх віку — одна старша, дві шкільного віку та одна група дошкільників. Керувала релі­ гійним навчальним закладом згодом засуджена М. Купрієнок, а вчителями­помічниками були Н. Бегеко, Д. Ковтун і О. Костен­ ко.  Вони  за допомогою  віруючих Д. Лещенка,  З. Панькової  та М. Тишкевич організували для найкращих учнів (30 осіб) відпо­ чинок і літню школу у польових умовах на березі річки Уж, де їх і викрили органи влади38. У вчителів вилучили товсті зоши­ ти (4 шт.) із записаними псалмами, духовними гімнами і вірша­ ми (до речі, цілком законна література), кілька нотних альбомів релігійного змісту, багато дитячих малюнків на релігійну тема­ тику, акордеон, гітару тощо39. Про посилення репресій щодо віруючих СЦ ЄХБ після їх де­ монстрації під стінами будівлі ЦК КПРС у Москві свідчить ста­ тистика вжитих заходів з адміністративної та кримінальної від­ повідальності. Так, за період з червня 1966 р. по квітень 1967 р. в УРСР притягли 55 осіб — до кримінальної й 503 особи — до адміністративної відповідальності40. Починаючи з 1967 р., Рада родичів в’язнів ЄХБ (РРВ ЄХБ) ре­ гулярно поширювала надзвичайні повідомлення про нові ареш­ ти й суди над віруючими церкви євангельських християн­бап­ 37 ГАРФ, ф. Р­6991, оп. 6, д. 14, л. 23–27, 74 об. – 76, 78–79, 81, 83–85; Обра­ щение от киевской автономной общины евангельских христиан­бап­ тистов (15.06.1966 г.) [Електронний ресурс]: Док. / Евроазиатская ак­ кредитационная ассоциация  //  История евангельского  движения  в Евразии. – 1 электр. опт. диск (CD­ROM). – С. 2–3. 38 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 5, спр. 33, арк. 58–59. 39 Там  само,  спр. 72, арк. 123–126;  Галузевий  державний архів Служби безпеки України, ф. 16, оп. 1, спр. 10, арк. 22–23. 40 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України), ф. 1, оп. 24, спр. 6291, арк. 26. ґратами опинилося ще 128 осіб. Загальна кількість заарешто­ ваних у цій справі становила 202 особи. Арешти тривали, і до серпня 1968 р. до в’язниць потрапило 240 осіб35. Таким чином, після подій біля будівлі ЦК КПРС антирелігій­ ний терор  посилився  по  всій  країні.  Так,  зокрема, 20  травня 1966 р. на молитовні збори київської автономної громади ЄХБ прибув уповноважений РСР та інші офіційні особи. Уповноваже­ ний заявив: якщо віруючі не повернуться до ВС ЄХБ, то їх зібран­ ня заборонять. 22 травня богослужінню цієї громади завадили працівники міліції та КДБ. Після візиту представників вірую­ чих до прокуратури УРСР (23 травня) тиск із боку влади поси­ лився. Проте, громада й далі збиралася для богослужінь, і кож­ ного разу збори розганялися, віруючих затримували, давали по 15 діб, штрафували та схиляли до переходу у ВС ЄХБ або й узага­ лі в православ’я36. У результаті в Києві заарештували 181 вірую­ чого,  із них  64 особи,  звинувачені  у  «дрібному  хуліганстві», відсиділи по п’ятнадцять діб, а на решту наклали адміністра­ тивні штрафи по 25 і 50 руб. Щодо чотирьох віруючих (І. Бон­ исповедания (20.05.1966 г.)  [Електронний ресурс]: Док. / Евроазиат­ ская аккредитационная ассоциация // История евангельского движе­ ния в Евразии. – 1 электр. опт. диск (CD­ROM). 34 НА  НИПЦ  «Мемориал»,  ф. 158:  Собрание  документов  Самиздата, АС № 771: ХХХІІІ: Заявление генеральному секретарю ЦК КПСС т. Бреж­ неву Л.И. (22 мая 1966 г.) // Собрание документов Самиздата: В 30 т. – Т. 14: Документы баптистов (ЕХБ), ч. 1. – С. 670; HU OSA, fonds 300: Records of Radio Free Europe / Radio Liberty Research Institute, subfonds 85: Samizdat Archives, series 9: Published Samizdat, archival boxes 17, AS 771: Заявле­ ние генеральному секретарю ЦК КПСС т. Брежневу Л.И. (22 мая 1966 г.). 35 Заватский В. Евангелическое движение в СССР после Второй мировой войны: Пер. с англ. – Москва, 1995. – С. 282. 36 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 5, спр. 19, арк. 101–103; спр.3, арк. 27; Об­ ращение от киевской автономной общины евангельских христиан­бап­ тистов (15.06.1966 г.)  [Електронний  ресурс]:  Док. /  Евроазиатская аккредитационная ассоциация // История евангельского движения в Евразии. – 1 электр. опт. диск (CD­ROM); Заявление от киевской общи­ ны ЕХБ (15.06.66 г.) [Електронний ресурс]: Док. / Евроазиатская аккре­ дитационная ассоциация // История евангельского движения в Евра­ зии. – 1 электр. опт. диск (CD­ROM). Заходи радянських спецслужб ... 1960-1980-х рр. 293292 Олег Бажан, Олександр Лахно У Львові 10 січня 1968 р. у прибічників РЦ ЄХБ В. Петлехи та І. Януш під час обшуку вилучили значну кількість релігійної літератури,  виготовленої  нелегально,  друкарську  машинку, восківку, чорнильну хімічну пасту та копіювальний папір. На основі вилученого правоохоронні органи зробили висновок, що в будинку цих громадян, по суті, було створено законспірова­ ний друкарський центр, де розмножувалася релігійна літера­ тура, яка згодом поширювалася в межах області45. За підсумками роботи II Всесоюзного з’їзду родичів в’язнів ЄХБ (12–13 грудня 1970 р., Київ) стала відомою статистика бо­ ротьби правлячого режиму з віруючими громадянами. Упро­ довж 1961–1970 рр. у СРСР було ув’язнено 524 віруючих, із них 44 жінки. Восьмеро осіб померло під час слідства або вже в ув’яз­ ненні. Під час обшуків вилучено 2840 релігійних книжок і бро­ шур (Біблії, Євангелія, збірки духовних пісень), музичні інстру­ менти, альбоми, нотні зошити, магнітофонні записи, листи релі­ гійного змісту, настінні тексти з рамками тощо. За участь у мо­ литовних  зібраннях  адмінарештом  на  15  діб  було  покарано 791 особу, працівники МВС розігнали 986 молитовних зібрань. Допитам  і  погрозам піддано  1380  осіб  (загалом зафіксовано 8648  випадків).  Сума  штрафів  за  відвідування  молитовних зібрань  і  надання  для  них  свого  житла  складала  94 300 руб. Центральні, обласні  та районні газети, журнали публікували сотні статей і заміток антирелігійного змісту. Учасники з’їзду навіть склали список із 66 назв статей цього напрямку. Було зазначено, що ця сумна статистика презентує тільки 50% від усіх дійсних фактів порушень прав віруючих громадян, щодо яких РРВ ЄХБ та РЦ ЄХБ мали достовірні підтвердження46. Не вщухали репресії серед учасників опозиції в євангельсь­ ко­баптистському русі і на початку 1970­х рр. Якщо в 1970 р. за 45 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 5, спр. 117, арк. 65–67; ДАЛО, ф. Р­1332, оп. 2, спр. 41, арк. 90. 46 НА  НИПЦ  «Мемориал»,  ф. 158:  Собрание  документов  Самиздата, АС № 801: Обращение к У Тану и др. о преследовании баптистов в СССР (5 июня  1967 г.)  //  Собрание  документов Самиздата: В 30  т. –  Т. 15: Документы баптистов (ЕХБ), ч. 2. – С. 40–41. тистів, порушення кримінальних справ, переслідування, розгін зібрань, специфіку утримання в’язнів сумління в таборах, а та­ кож аналізувала судові вироки, випадки допитів дітей і репресій щодо них, позбавлення батьківських прав через релігійне ви­ ховання дітей у сім’ях тощо41. Також РРВ ЄХБ наголошувала на тому, що віруючим у таборах було створено особливі  умови: а) усупереч правилам режиму виправних таборів їх позбавля­ ли  права листуватися  з  близькими  та  рідними;  б) віруючим табірникам забороняли мати Біблії та Євангелія; в) позбавля­ ли права здійснювати духовні треби; г) забороняли молитися42. Усього впродовж 1964–1970 рр. РРВ ЄХБ направила до цент­ ральних державних і партійних органів влади 38 надзвичай­ них повідомлень, заяв, термінових телеграм, на які, проте, не надійшло жодної відповіді43. Протягом 1968 р. органи влади продовжили наступ на при­ бічників РЦ ЄХБ. Зокрема, того року було засуджено 60 осіб. Не витримавши  тиску  близько  2000  віруючих  були  змушені відійти до ВР ЄХБ. До того ж, заходи органів влади «з ослаблення впливу  т. зв.  “Ради  церков  ЄХБ”  на  рядових  віруючих  були здійснені через релігійні канали, через Всесоюзну раду ЄХБ»44. 41 НА  НИПЦ  «Мемориал»,  ф. 158:  Собрание  документов  Самиздата, АС № 800: Чрезвычайное сообщение Брежневу и др. от имени Совета родственников узников ЕХБ в СССР (22 мая 1967 г.) // Собрание доку­ ментов Самиздата: В 30 т. – Т. 15: Документы баптистов (ЕХБ), ч. 2. – С. 1–18; ЦДАВО України,  ф. 4648, оп. 5, спр. 224, арк. 53–60;  НА НИПЦ «Мемориал», ф. 158:  Собрание  документов Самиздата, АС № 883:  На­ поминание № 3 (15.07.1971 г.) // Собрание документов Самиздата: В 30 т. – Т. 14: Документы баптистов (ЕХБ), ч. 1. – С. 5–14. 42 Чрезвычайное сообщение Совета родственников узников ЕХБ в СССР (22 мая 1967 г.) [Електронний ресурс]: Док. / Евроазиатская аккреди­ тационная  ассоциация //  История евангельского  движения в  Евра­ зии. – 1 электр. опт. диск (CD­ROM). 43 НА  НИПЦ  «Мемориал»,  ф. 158:  Собрание  документов  Самиздата, АС № 871­н: Напоминание правительству СССР о положении баптис­ тов (13 декабря 1970 г.) // Собрание документов Самиздата: В 30 т. – Т. 15: Документы баптистов (ЕХБ), ч. 2.  – С. 41. 44 Бажан О.Г, Данилюк Ю.З. Випробування вірою: Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих в Україні в другій половині 1950­х – 1980­ті рр. – С. 237. Заходи радянських спецслужб ... 1960-1980-х рр. 295294 Олег Бажан, Олександр Лахно Видавнича діяльність прибічників РЦ ЄХБ також дуже зава­ жала атеїстичній пропаганді та проголошеній боротьбі з релі­ гійною опозицією поміж віруючими церкви євангельських хрис- тиян­баптистів. Органи держбезпеки будь­що намагалися зни­ щити підпільне видавництво СЦ ЄХБ «Христианин». 24 жовтня 1974 р. їм удалося викрити одну з нелегальних друкарень, при цьому було конфісковано саморобну друкарську машину, по­ над 9 т паперу, 15 000 примірників віддрукованих Євангелій та інші матеріали50. Серед семи заарештованих працівників було троє українців: К. Гриценко (с. Мала Салтанівка Київської обл.), І. Коротун (м. Ворошиловград), В. Підченко (м. Харків). І все ж, це не вплинуло на роботу видавництва, оскільки на той час воно вже  мало  кілька  друкарських  машин  і,  відповідно,  не  одну підпільну друкарню. Уповноважені у справах релігії постійно відстежували си­ туацію  по  адміністративно­територіальних  одиницях.  Коли надходила інформація про підготовку незареєстрованих гро­ мад ЄХБ до певних активних дій (зібрань, збору підписів тощо), ці органи відразу ж удавалися до протидії. З­поміж типових за­ ходів щодо запобігання активності громад СЦ ЄХБ, як правило, були: 1) жорсткий контроль за місцями зібрань; 2) наполегли­ ве пропонування віруючим відвідувати зареєстровані грома­ ди; 3) встановлення комісіями сприяння за дотриманням за­ конодавства про культи при районних і сільських радах депу­ татів трудящих щоденного контролю за можливими місцями зібрань прибічників РЦ ЄХБ; 4) виклик на засідання комісії ак­ тивістів груп та офіційне попередження їх про протизаконну діяльність  та відповідальність за це; 5) суворий контроль  за місцями можливих зборів віруючих на автобусних і залізнич­ них вокзалах, а також за можливою масовою купівлею квитків 50 Преследования верующих  // Хроника  текущих  событий.  –  1974.  – Вып. 34; НА НИПЦ «Мемориал», ф. 158: Собрание документов Самизда­ та, АС № 1970: Чрезвычайное сообщение издательства «Христианин» (26.10.1974 г.) // Материалы Самиздата. – 1975. – № 16 (18 апреля); Наши ходатайства // Братский листок. – 1974. – № 5. – С. 1–2; НА НИПЦ «Ме- мориал», ф. 158: Собрание документов Самиздата, АС № 2021: Братский листок, 1974, № 5 // Материалы Самиздата. – 1975. – № 16. – С. 1–2. правопорушення на релігійному ґрунті було засуджено 18 осіб, у 1971 р. — 26, 1972 р. — 30, то вже 1973 р. на лаві підсудних опинилося 55 осіб. Причому, новим моментом у судовій прак­ тиці стало засудження віруючих за політичними статтями. На­ приклад, один із лідерів харківських опозиціонерів у середо­ вищі віруючих церкви ЄХБ Б. Здоровець у 1973 р. був покара­ ний за статтями 187, ч. 1 та 187, ч. 3 КК УРСР, які передбачали санкцію за розповсюдження «наклепів на радянський держав­ ний і суспільний устрій»47. У березні 1974 р. вкотре постав перед судом віруючий­опози­ ціонер Г. Вінс. Основні пункти звинувачення були такими: органі­ заційна діяльність як секретаря РЦ ЄХБ; організація підпільного видавництва «Христианин»; створення РРВ ЄХБ; участь у виданні журналів «Братский листок», «Вестник спасения», «Юность», «Бюллетень Совета родственников узников ЕХБ в СССР», напи­ санні підручника на біблійні теми «Песнь пастуха»; укладення статуту СЦ ЄХБ, авторство статей «Верность» і «Великие прин­ ципы Библии»48. Незважаючи на серйозні процесуальні порушен­ ня під час слідства та судового засідання, 31 січня 1975 р. Київ- ський обласний суд оголосив вирок: визнати Г. Вінса винним за статтями 138 (ч. 2), 187 (ч. 1) та 209 (ч. 1) та засудити на 5 років позбавлення волі в таборах суворого режиму з подальшим зас­ ланням на 5 років і конфіскацією майна (це було максимальне, передбачене законодавством, покарання згідно з КК УРСР)49. 47 Данилюк Ю.З., Бажан  О.Г.  Опозиція  в  Україні (друга половина 50­х  – 80­ті рр. ХХ ст.). – К., 2000. – С. 295; НА НИПЦ «Мемориал», ф. 158: Соб­ рание документов Самиздата, АС № 1370: Бюллетень Совета родствен­ ников узников ЕХБ в СССР, № 12, Москва, июль, 1973 г. // Собрание до­ кументов Самиздата: В 30 т. – Т. 27. – С. 6, 17–18, 24–25. 48 Преследования верующих  // Хроника  текущих  событий.  –  1975.  – Вып. 35; ГАРФ, ф. Р­6991, оп. 6, д. 737, л. 11–16; ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 7, спр. 15, арк. 2–13. 49 Их жизнь и служение // Вестник истины. – 1978. – № 2/3. – С. 28; НА НИПЦ «Мемориал», ф. 158: Собрание документов Самиздата, АС № 2113: Краткая запись процесса над Г.П. Винсом в г. Киеве 27–31.01.1975 г. // Материалы Самиздата. – 1975. – № 19 (9 мая). – С. 1–15; Soviet persecu­ tion of religion in Ukraine. – Toronto, 1976. – Р. 35. Заходи радянських спецслужб ... 1960-1980-х рр. 297296 Олег Бажан, Олександр Лахно Наприклад: 12 березня 1979 р. — м. Чугуїв Харківської області, ліквідовано 15 тис. «Бюллетеней СРУ ЕХБ»; 19 квітня 1979 р. — знищено наклад журналу «Вестник истины»; 1982 р. — Запоріж- жя, вилучено велику кількість примірників цього ж часопису55. Зазначений період був досить складним для СЦ ЄХБ через нову хвилю активізації репресій щодо віруючих, особливо релі- гійного активу. Так, зокрема, 31 липня 1979 р. у Кіровограді за­ судили члена РЦ ЄХБ І. Антонова на 2 роки таборів суворого ре­ жиму, навіть незважаючи на його майже 60­літній вік56. Упро­ довж кількох років органи влади переслідували сім’ю Хайлів з м. Красний Луч Ворошиловградської області. Найбільш болючим було питання дітей із сімей віруючих. Тільки масова петиційна кампанія родини Хайлів та їхніх однодумців, а також підтримка академіка А. Сахарова й інших відомих дисидентів стримували репресії. Незважаючи на громадський протест, 22 вересня 1980 р. главу сімейства — В. Хайла — примусово госпіталізували до спец­ психлікарні. Удома без батька залишилося 15 дітей57. Зазнала переслідувань із боку влади й голова РРВ ЄХБ О. Ко­ зорєзова, якій 19 квітня 1981 р. винесли вирок — згідно зі стат­ тями 138, ч. 1 і 187­1 КК УРСР позбавлення волі терміном три роки. А за п’ять днів до цього такий же вирок отримав її чо­ ловік — О. Козорєзов. Таким чином, 10 їхніх дітей позбулися батьківської опіки. Невдовзі, 23 січня 1982 р., у Харкові винес­ ли вирок одному з лідерів РЦ ЄХБ В. Моші — три роки таборів суворого режиму. Це був уже четвертий вирок пресвітерові хар­ ківських євангельських християн­баптистів58. Загалом упродовж 1980 – першої половини 1981 рр. заарешту­ вали та засудили 193 віруючих, оштрафували — 1652 особи59. 55 Вести из СССР: Права человека. – Кн. 1. – Т. 1. – Мюнхен, 1991. – С. 88, 92; Т. 2. – С. 82. 56 Преследования верующих  // Хроника  текущих  событий.  –  1979.  – Вып. 53. 57 Бюллетень Совета родственников узников ЕХБ. – 1978. – № 50. – С. 15– 24; 1980. – № 89. – С. 32–33. 58 ДАХО, ф. Р­3858, оп. 17, спр. 94, арк. 11. 59 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 25, спр. 2225, арк. 30. до Москви, Києва й інших міст СРСР; 6) жорсткий нагляд пош­ тових  відділень  за  надсиланням  кореспонденції й  особливо урядових телеграм, підписаних групами віруючих51. У 1979 р. за ґратами опинилися лідери СЦ ЄХБ І. Антонов, П. Петерс, П. Ритіков і Я. Скорняков, у слідчому ізоляторі — М. Ба­ турин та М. Хорєв (наступного року їх теж засудили до позбав­ лення волі)52. Кінець 1970­х – початок 1980­х рр. стали склад­ ними також і для видавничого відділу СЦ ЄХБ. 11 квітня 1979 р. була викрита палітурна майстерня у Молдавії. Там саме брати М. і О. Чехи, В. Напрієнко й Г. Джурик готували до поширення 1330 примірників «Бюллетеня» РРВ ЄХБ № 60 — усіх їх засудили до різних термінів ув’язнення53. У с. Старі Кодаки неподалік м. Дніпропетровська 19 січня 1980 р. зліквідували другий друкарський верстат видавництва «Христианин», там же під час роботи над черговим випуском «Вестника истины» було заарештовано чотирьох осіб54. У с. Гли­ веньки Краснодарського краю РРФСР 18 липня 1980 р. виявле­ но третій друкарський верстат. Це був найбільший удар по функ­ ціонуванню видавництва СЦ ЄХБ, але все ж таки воно вистоя­ ло, а друкарське обладнання постійно поновлювалося якісно та кількісно. Період 1970–1980­х рр. позначився запеклою боротьбою вла­ ди з самвидавною літературою прибічників РЦ ЄХБ. Унаслідок численних спецоперацій правоохоронних органів на території УРСР було вилучено тисячі примірників релігійної періодики. 51 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 5, спр. 280, арк. 65. 52 Сообщение // Братский листок. – 1979. – № 6; Сообщение о новых арес­ тах христиан  //  Бюллетень  Совета  родственников  узников ЕХБ.  – 1979. – № 66; Ходатайство Совета церквей // Там же. – 1979. – № 67. – С. 9; Срочное сообщение // Там же. – 1978. – № 49. – С. 7–13; Срочное сообщение // Там же. – 1979. – № 71. 53 Срочное сообщение // Бюллетень Совета родственников узников ЕХБ. – 1979. – № 72; Заявление // Там же. – 1979. – № 63. – С. 4; Сообщение // Там же. – 1979. – № 65. – С. 9; Суд христианам в г. Донецке // Там же. – 1979. – № 69. –С.4–34. 54 Судебный процесс // Бюллетень Совета родственников узников ЕХБ. – 1981. – № 92. – С. 18–53. Заходи радянських спецслужб ... 1960-1980-х рр. 299298 Олег Бажан, Олександр Лахно тирьох осіб із місць роботи молодих для стримуючого впливу на  весіллі;  забезпечити  присутність  фотографа;  установити розклад автобусів, поїздів із метою запобігання прибуттю груп гостей; силами міліції та дружинників блокувати всі підступи до будинку батька  нареченої,  задіявши для цього постійні  й мобільні пости (по 2 працівники міліції та 6–8 дружинників); залучити автотранспорт (20 автобусів, 10 мікроавтобусів, 10 автомобілів і 3 вантажівки); якщо віруючі почнуть молитовне зібрання просто неба, група дружинників (15–20 осіб) за участі дільничного та 2–3 працівників міліції повинні вилучити поміст і накриття весільної споруди; створити спецгрупу (50 осіб) із працівників міліції, дружинників, прокуратури та суду для опе­ ративного реагування на можливі масові порушення громадсь­ кого порядку тощо61. Такі плани, які нагадували радше антите­ рористичну операцію, аніж взаємодію органів місцевої влади з населенням, розроблялися повсюдно. Середина 1980­х рр. не стала винятком у цілеспрямованій політиці войовничого атеїзму радянської держави: якщо не лік­ відувати, то хоча б «одержавити» релігію. Це чітко засвідчують стосунки між владою та віруючими громадянами. Якщо у взає­ минах з ВР ЄХБ більш­менш існував консенсус, то щодо СЦ ЄХБ правлячий режим активно застосовував увесь арсенал репре­ сивно­каральної системи, у тому числі заборону богослужінь, штрафи, адміністративні арешти на 5, 10 чи 15 діб, конфіскацію майна, кримінальні справи, арешти, суворі вироки часто за на­ думаними звинуваченнями, важкі умови утримання у в’язницях і таборах. Перш за все, владні структури переслідували керівний орган опозиційної церкви — РЦ ЄХБ. Майже весь її склад упро­ довж 1985–1986 рр. перебував у в’язницях, таборах чи на зас­ ланні. Тим, хто невдовзі мав вийти на волю, терміни ув’язнен­ ня за сфабрикованими кримінальними справами було продов­ жено. Така доля спіткала І. Антонова, М. Батуріна, Я. Іващенка, О. Козорєзова, Г. Костюченка, В. Маркевича, Д. Мінякова, П. Ри­ тікова, П. Румачика, Я. Скорнякова, М. Хорєва62. 61 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 7, спр. 107, арк. 81–85. 62 Там само, арк. 3–6. У багатьох випадках причиною кримінального покарання був релігійний чинник. Так, зокрема, протягом 1980–1981 рр. в УРСР за релігійними справами засуджено 49 осіб,  із них 28 — при­ бічників РЦ ЄХБ. Характерно, що в 1977 р. за цими ж справами засуджено всього лише 1 особу, у 1978 і 1979 рр. — по 2 вірую­ чих, у 1980 р. — 16, 1981 р. — 29, а в першому кварталі 1982 р. — 5  осіб.  Такі цифри  прямо  говорять  про  наростання  репресій щодо віруючих ЄХБ із початком 1980­х рр.60 Органи влади готувалися до протидії молитовним зібран­ ням прихильників СЦ ЄХБ як до спецоперації — розроблявся план обов’язкових заходів, визначалися терміни виконання та відповідальні особи, залучалися представники всіх силових і контролюючих органів, партійної й радянської влади на місцях, мобілізовувалися значні людські та матеріальні ресурси тощо. Типовий такий план, наприклад, розробила сумська влада. За­ ходи щодо запобігання зібранню віруючих СЦ ЄХБ із приводу проведення весілля в м. Суми у травні 1979 р. передбачали ство­ рення оперативно­координаційного штабу; слід було роз’ясни­ ти батькам нареченої радянське законодавство про культи, по­ передивши їх про неможливість здійснення шлюбного обряду вдома без дозволу райвиконкому; встановити дату та час реєст­ рації шлюбу й проведення весілля; не допускати співу псалмів біля будівлі ЗАГСу й на вулицях міста; скласти план­схему са­ диби та прилеглих до місця весілля будівель із зазначенням усіх входів і виходів; визначити близьких родичів нареченого й на­ реченої; провести  з  ними  роз’яснювальну  роботу  з  приводу недопущення  порушень законодавства  про  культи;  вивчити можливість тимчасового відключення електроенергії на випа­ док, якщо  використовуватимуться підсилювачі  та мікрофон; для встановлення приблизної кількості гостей під приводом перевірки паспортного режиму перевірити адреси проживання родичів молодих; підготувати двох–трьох інформаторів про хід весілля та його підготовку; направити в день церемонії на под­ вір’я батьків нареченої двох депутатів, які в разі необхідності повинні скласти акт; підібрати з­поміж запрошених трьох–чо­ 60 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 25, спр. 2403, арк. 52. 300 Олег Бажан, Олександр Лахно ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ Володимир Щербатюк* Повстансько-партизанський рух селян України 1921 р. та його характерні риси у працях сучасних вітчизняних дослідників У статті висвітлюються  основні  тенденції  вивчення  селянського повстансько-партизанського руху на території України 1921 р. у  сучасній вітчизняній  історіографії. Простежено особливості організації, розгортання, спаду та неперервності повстанського партизанського руху 1921 р. у працях сучасний істориків. Ключові слова: селяни, повстансько-партизанський рух, повстанці, історіографія. Після  інтернування залишків  армії  Української  Народної Республіки розпочався якісно новий етап національно­визволь­ ної боротьби. На думку керманичів УНР, тепер перемогти біль­ шовиків можна було, лише поєднавши дії армії та повстанців. Передбачалася трансформація державних і військових органів УНР у підпільні організації, через які продовжувалася б збройна * Щербатюк В.М. — кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та історії  держави  і  права  Київського  національного  університету внутрішніх справ. Упродовж 1985 р. особливо жорстоких переслідувань заз­ нала РРВ ЄХБ, до складу якої входили багатодітні матері, чолові­ ки котрих за віру в Бога були неодноразово засуджені до різних термінів позбавлення волі. У згаданий період почастішали ви­ падки допитів дітей віруючих без присутності батьків, погро­ зи позбавити батьківських прав. Траплялися випадки побиття дітей за релігійними мотивами (м. Орджонікідзе, м. Київ). Ареш­ ти активістів церковної опозиції об’єднання ЄХБ припиняться лише наприкінці 1988 р. Таким чином, наведені вище факти свідчать, що радянські спецслужби впродовж 1960–1980­х рр. використовували розга­ лужену систему карально­репресивних технологій з обмеження та ліквідації опозиційного руху в середовищі віруючих церкви євангельських християн­баптистів. Проте це лише загартову­ вало опозиціонерів та спонукало їх до самопожертви. Бажан О., Лахно А. Мероприятия советских спецслужб по ограничению оппозиционного движения в среде евангельских христиан-баптистов в 1960–1980-х гг. На основании материалов «самиздата», мемуарной литературы, доку- ментов органов государственной власти по делам религии показано вмешательство правящего режима во внутреннюю жизнь церкви евангельских христиан-баптистов на протяжении 1960–1980-х гг., продемонстрирован механизм репрессий относительно оппозиции в евангельско-баптистском движении в УССР. Ключевые слова: евангельские христиане-баптисты, репрессии, рели- гиозное диссидентство. Bazhan O., Lakhno O. Repressive measures of Soviet secret services towards restriction of oppositional movement in the Church of the Evangelical Christian-Baptists in 1960th–80th. Based on materials of «Samvudav», memoirs, archival documents in the cases of religion, the interference of ruling regime in the internal life of Church of the Evangelical Christian-Baptists in 1960 th –80 th were inves- tigated. The authors showed how the mechanism of repression against opposition in Evangelical-Baptists movement in the UkSSR had worked. Key words: the Evangelical Christian-Baptists, repressions, religious dissidence.

Схожі ресурси