Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр.

У статті розглянуто діяльність Миколи Ніцкевича — вихідця з Волині, одного з помітних функціонерів і пропагандистів українського націоналістичного руху в еміграції (Чехословаччина, Болгарія), покараного за свої погляди і вчинки ув’язненням у СРСР....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Жив’юк, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:	Особа у контексті історії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42029
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр. / А. Жив’юк // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 2 (35). — С. 212-236. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-42029
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-420292013-03-07T03:02:51Z Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр. Жив’юк, А. Особа у контексті історії У статті розглянуто діяльність Миколи Ніцкевича — вихідця з Волині, одного з помітних функціонерів і пропагандистів українського націоналістичного руху в еміграції (Чехословаччина, Болгарія), покараного за свої погляди і вчинки ув’язненням у СРСР. В статье рассмотрена деятельность Мыколы Ницкевыча — выходца с Волыни, одного из заметных функционеров и пропагандистов украинского националистического движения в эмиграции (Чехословакия, Болгария), покаранного за свои взгляды и деятельность тюремным заключением в СССР. The article reviews the activity of Mykola Nitskevych, native of Volyn’, one of the prominent functionaries and propagandists of the Ukrainian nationalist movement in exile (Czechoslovakia, Bulgaria), condemned for his views and actions the USSR. 2010 Article Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр. / А. Жив’юк // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 2 (35). — С. 212-236. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42029 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Особа у контексті історії Особа у контексті історії
spellingShingle	Особа у контексті історії Особа у контексті історії Жив’юк, А. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
description	У статті розглянуто діяльність Миколи Ніцкевича — вихідця з Волині, одного з помітних функціонерів і пропагандистів українського націоналістичного руху в еміграції (Чехословаччина, Болгарія), покараного за свої погляди і вчинки ув’язненням у СРСР.
format	Article
author	Жив’юк, А.
author_facet	Жив’юк, А.
author_sort	Жив’юк, А.
title	Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр.
title_short	Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр.
title_full	Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр.
title_fullStr	Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр.
title_full_unstemmed	Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр.
title_sort	між ендеками й більшовиками: микола ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Особа у контексті історії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42029
citation_txt	Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр. / А. Жив’юк // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 2 (35). — С. 212-236. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.
series	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv	AT živûka mížendekamijbílʹšovikamimikolaníckevičvukraínsʹkomunacíonalístičnomurusí19201940hrr
first_indexed	2025-07-04T00:28:42Z
last_indexed	2025-07-04T00:28:42Z
_version_	1836674106853949440
fulltext	Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 213212 Андрій Жив’юк Яківни1 (походила з родини священика Якова Миколайовича Новоселецького, випускника Волинської духовної семінарії2, працювала вчителькою). Помер М. Ніцкевич у Луцьку 28 ве- ресня 1969 р. Що заховано між цими двома датами? Коли б не мати жод- ної іншої інформації про цю людину, можна було б припусти- ти, що мешкав він на Волині, отримав освіту і трудився свя- щеником, учителем або службовцем, із різними, в кожному випадку, обставинами долі. З перипетій міжвоєнного періоду і лихоліття Другої світової війни якось вийшов, доживши віку в місті, що уособлює волинський край. Відхилення реальної біографії Миколи Ніцкевича від цієї гіпотетичної соціоісторичної матриці вкладається у часовий проміжок між 1927 і 1956 рр., коли він опинився поза Украї- ною. Вихідний і кінцевий контрапункти, що позначили це своє- рідне «випадання» М. Ніцкевича з автентичного для нього се- редовища, пов’язані зі встановленням і функціонуванням на Волині двох протиукраїнських режимів — польського й ра- дянського. Від переслідувань одного він переховувався у Че- хословаччині та Болгарії, представники іншого розшукали його неподалік від Софії і винесли покарання за злочини проти ра- дянської влади, які він нібито вчинив, жодного дня не бувши громадянином СРСР. Ім’я Миколи Ніцкевича, як активного члена Леґії українсь- ких націоналістів (ЛУН) й Організації українських націоналістів (ОУН), принагідно фігурує в історичній літературі3 . Однак шир- ша інформація про його діяльність, не кажучи вже за окрему біографічну розвідку, на сьогодні відсутні, чим, власне, і зумов- лена актуальність нашого дослідження. Джерельну базу пуб- 1 Галузевий державний архів СБУ (далі – ГДА СБУ), м. Рівне, спр. П-3215, арк. 7; Державний архів Рівненської області, ф. Р-740, оп. 2, спр. 154, арк. 96 зв. – 97. 2 Выпускники Волынской духовной семинарии [Електронний ресурс] http:// www.petergen.com/bovkalo/duhov.volynsem.html (відвідано 15.08.2010). 3 Книш З. Становлення ОУН. – К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1994. – 128 с.; Манд- рик М. Український націоналізм: становлення у міжвоєнну добу. – К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2006. – 392 с. Kosovets A., Dovhych M., Sokolov V. Political repressions against the staff of hydrometeorological service of the UkSSR in 1930th–1940th. Based on the documents of Soviet secret services the authors disclosed the unknown facts of biographies of the staff of hydrometeorological service of the UkSSR repressed in 1930 th –1940 th . Key words: hydrometeorological service, political repressions, NKVD, archival crime case, rehabilitation. Андрій Жив’юк* Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр. У статті розглянуто діяльність Миколи Ніцкевича — вихідця з Волині, одного з помітних функціонерів і пропагандистів українського націоналістичного руху в еміграції (Чехословаччина, Болгарія), покараного за свої погляди і вчинки ув’язненням у СРСР. Ключові слова: Микола Ніцкевич, Волинь, Польща, Чехословач- чина, Болгарія, СРСР, Українська господарська академія, Леґія українських націоналістів, Організація українських націо- налістів, «Смерш», ГУЛАГ. Микола Володимирович Ніцкевич народився 17 (4 за ст.ст.) серпня 1906 р. у містечку Тучин Рівненського повіту Волинсь- кої губернії у сім’ї контролера акцизних зборів Володимира Сильвестровича Ніцкевича та його дружини Ксенії (Оксани) * Жив’юк А.А. — кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри історії України Рівненського Міжнародного економіко-гуманітарного універси- тету ім. С. Дем’янчука. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 215214 Андрій Жив’юк лині. У 1928–1930 рр. І. Власовський був послом сейму II Речі- посполитої, неодноразово ув’язнювався владою5 . Згадуючи про нього через два роки по закінченню гімназії М. Ніцкевич відзначав його демократизм, заохочення І. Власовським само- діяльності гімназистів, які натомість «надзвичайно поважали свого директора»6 . Одним із проявів учнівської самодіяльності стало створення при гімназії в 1923 р. культурно-освітнього гуртка «Самоосві- та», в якому луцька молодь вперше виступила «як організова- не ціле». Ініціювали постання гуртка старші учні, «що тільки завдяки військовим подіям перебували ще в гімназії». Гурток почав видавати журнал «Багаття», який друкувався на шапі- рографі, був багато ілюстрований і мистецьки оформлений. Цікаво, що редагування журналу здійснював учень — член місцевої комуністичної організації. Існував у гімназії також спортивний клуб «Юнак» під керівництвом колишнього стар- шини української армії Горбенка. Гімназисти практикували публічне проведення «історичних і літературних судів» над історичними особами й героями літературних творів. На роз- гляд одного з «судів» винесли діяльність Петра І, прокурорами виступили учні української гімназії, а адвокатами — російської, наприкінці мало не дійшло до бійки. «Суди ці самі по собі, — зазначав М. Ніцкевич, — властиво не відсвітлювали настроїв молоді. Одначе вони змушували молодь думати». Луцькі гімна- зисти налагодили листування з галицькою молоддю. За заува- женням М. Ніцкевича, «у той час Волинь для Галичини була “terra incognita”». На доручення «Сокола-Батька» в Луцьк приїз- див Петро Франко, передав деякі речі для спортивного гуртка. Восени 1924 р. польська поліція заарештувала редактора «Ба- гаття», кількох євреїв і українців серед учнів гімназії, було звільнено деяких вчителів. «Самоосвіта» припинила існування7. 5 Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. Т. 1: Абаза – Голо- в’янко. – Л.: НТШ, 1993. – С. 292–293. 6 Ніцкевич М. Луцька молодь // Розбудова нації (Прага). – 1928. – Ч. 7/8 (сер- пень–вересень). – С. 320. 7 Там само. – С. 319–321. лікації становлять документи й матеріали Центрального дер- жавного архіву вищих органів влади та управління України, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шев- ченка Національної академії наук України, твори М. Ніцкевича, оприлюднені в міжвоєнний період, зокрема у журналах «Роз- будова нації», «Самостійна думка», газеті «Свобода» та ін. Інформацію про дитячі та юнацькі роки М. Ніцкевича ми почерпнули з протоколів його допитів, проведених у жовтні– грудні 1944 р. оперативними працівниками й слідчими управ- ління контррозвідки «Смерш» 3-го Українського фронту. М. Ніцкевич пригадував, що в дитинстві довелося часто пере- їжджати з одного місця на інше, до чого, очевидно, спричини- лися переведення по роботі матері, яка вчителювала (батьки М. Ніцкевича невдовзі після його народження розлучилися, батько працював акцизним контролером у містечку Почаєві). Перше, після Тучина, село Микола не запам’ятав. У 1910 р. вони з матір’ю перебралися до села Несвіч Луцького повіту, а в 1912 р. оселилися в містечку Рожище того ж повіту. В 1915 р., у зв’язку з наступом на Волинь австро-німецьких військ, сім’я евакуювалася до Києва, згодом — на станцію Щігри Курської губернії. З 1916 р. М. Ніцкевич навчався в гімназії: спочатку в Білій Церкві (підготовчий клас), потім у Житомирі (перша гімназія; там і там — впродовж одного навчального року), а в 1918–1926 рр. — у Луцьку4 . Луцька гімназія була однією з трьох українських приват- них гімназій, що діяли на Волині в 1920–1930-х рр. (окрім неї існували ще гімназії в Кременці і Рівному, відкриті, відповідно, 1920 і 1923 рр.). Гімназію в Луцьку з 1918 по 1926 рр. очолю- вав відомий педагог, громадський і церковний діяч Іван Вла- совський, уродженець Харківщини, викладач гімназій на Пол- тавщині, один з організаторів луцької «Просвіти» та чільний учасник українізації православного церковного життя на Во- 4 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 66–66 зв.; Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України), ф. 3795, оп. 1, спр. 1613, арк. 98. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 217216 Андрій Жив’юк гії засадничої (професор доктор М. Арсеньєв), загальної історії християнської церви (В. Давидович), грецької, польської, фран- цузької, латинської мов, історії української літератури (профе- сор доктор Р. Смаль-Стоцький), біблійної археології (С. Кисіль- Киселевський) та ін.10 У серпні 1927 р. за образу духовної особи — митрополита варшавського і волинського УАПЦ Діонісія — його затримала польська поліція. Образа полягала в тому, що під час служби на луцькому цвинтарі М. Ніцкевич голосно висловив незгоду стосовно ставлення митрополита до місцевого українського хору11. Очевидно, саме цей випадок не дозволив М. Ніцкевичу продовжити навчання у Варшаві, а також підштовхнув його до еміграції з країни. Зауважимо, що «наскоки» на митрополита Діонісія з боку української молоді, яка вважала його польським ставлеником, мали непоодинокий характер. Той же У. Самчук з А. Гакеном навесні 1923 р. готували у Кременці замах на цього священнослужителя за його згоду брати участь у святкуванні річниці польської конституції12. На початку жовтня 1927 р. М. Ніцкевич нелегально перей- шов польсько-чеський кордон у Карпатах та опинився в По- дебрадах, де з 1922 р. діяла Українська господарська академія (УГА). Думку про навчання в ній міг йому подати викладач цьо- го закладу, колишній міністр здоров’я в уряді УНР Модест Ле- вицький, який саме в 1927 р. перебрався з Чехословаччини на Волинь і почав викладати в луцькій гімназії. Із волі міністер- ства хліборобства ЧСР 1927–1928 навчальний рік став оста- ннім, коли академія приймала нових слухачів. В їх числі опи- нився й М. Ніцкевич. Навчався він на економічному відділі економічно-коопера- тивного факультету, де обрав банківсько-комерційну спеціалі- зацію. Дипломну роботу на тему «Підприємства Томаша Баті» М. Ніцкевич виконав під керівництвом доцента Я. Моралевича 10 ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1613, арк. 89–92. 11 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 8 зв. – 9. 12 Самчук У. На коні вороному. Спогади // Літопис Червоної Калини (Львів). – 2000. – Ч. 1/3 (100/102). – С. 219. Зауважимо, що подібні явища мали місце у середовищі гімназійної молоді також в інших містах Волині, зокрема у Кре- менці. Тут існував гурток «Юнацтво» і журнал з такою ж на- звою, до редакторів якого належав відомий у майбутньому письменник Улас Самчук. Стосовно Кременецького осередку спостерігаємо таку саму ідеологічну мішанину, такий самий вплив уенерівської еміграції, з іншого боку — комуністичної пропаганди, таку саму ізольованість від Галичини, нарешті такі самі переслідування й арешти, проведені польською владою серед гімназистів восени 1924 р.8, як і в Луцьку. При їх допо- мозі II Річпосполита зусиллями тодішнього уряду націонал- демократів втілювала політику перетворення Польщі на моно- національну державу (шляхом ополячення українців і депорта- ції євреїв зі Східної Малопольщі). Український народ, як народ «неісторичний», «недержавний», підлягав безумовному погли- ненню польською державою. Свідомій українській молоді для самореалізації залишався шлях за кордон — радянський або чехословацький, де в кожному випадку спостерігалося «своє» українське «відродження» — комуністичне, більшовицьке або ж націоналістичне, лунівсько-оунівське. М. Ніцкевич, як і У. Сам- чук, обрав шлях на Захід, до Чехословаччини. Такому крокові передували й конкретно-особистісні спонуки. Зауважмо тут, що у вільний від навчання час М. Ніцкевич працював експедитором і перекладачем в редакції газети «Ук- раїнська громада», а після закінчення гімназії, з 1 липня до 1 листопада 1926 р., служив спочатку канцеляристом, а потім рахівником у Луцькому кооперативному банку9. 11 листопада 1926 р. він вступив на богословський (теоло- гічний) факультет Варшавського університету, де навчався впродовж двох семестрів. За цей час успішно склав іспити з понад десяти навчальних дисциплін, зокрема теології душпа- стирської (викладач — митрополит УАПЦ Діонісій (Валединсь- кий)), церковнослов’янської мови (професор І. Огієнко), теоло- 8 Віктор Май. Гурток «Юнацтво» (Спомини з життя волинської молоді) // Розбудова нації. – 1928. – Ч. 7/8 (серпень–вересень). – С. 276–280. 9 ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1613, арк. 86–86 зв., 98. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 219218 Андрій Жив’юк коли вони з’явилися, якою була їх політична програма майже нічого невідомо. Представники цих організацій 12 листопада 1925 р. провели у Празі об’єднавчий з’їзд, на якому й постала Леґія українських націоналістів. Центр ЛУН містився в Подеб- радах, де довкола УГА гуртувалися студенти й професори з їхніми родинами, майже винятково наддніпрянці. Тільки зго- дом почали туди прибувати молоді студенти з Волині й Гали- чини. Відтак за членським складом ЛУН оформилася як над- дніпрянська організація, за своєю ідеологією та програмою була соборницькою17. Про початковий етап діяльності ЛУН відомо мало. З допису в першому числі «Розбудови нації», підписаному криптонімом «С.», довідуємося, що «перший період існування Леґії українських націоналістів прой- шов під знаком важкої організаційної праці. Від самого зас- нування зустрінулася Леґія з негативним відношенням до себе з боку всіх політичних угруповань. Протягом півроку витворе- но й усталено організаційну схему — переведено необхідну агітаційну роботу»18 . Із протоколу делегатських зборів подебрадської секції ЛУН від 5 листопада 1925 р., які, очевидно, і поклали початок ство- ренню організації, довідуємось, що спершу вона мала назву Легії українських патріотів (ЛУП). Головою управи секції став Л. Костарів, заступником голови М. Довбня, секретарем М. Сці- борський19 . Водночас, у листі генерального секретаря ЛУН М. Сціборського до управ територіальних секцій (1926 р.) про- понувалося відзначити річницю її створення 8 листопада20. Серед перших «наказів» (рішень) подебрадської секції ЛУН знаходимо наказ № 5 від 20 листопада 1925 р., який вимагав «розвинути агітацію ідей ЛУН і вербовку нових членів, зверта- ючи особливу увагу на осіб, що не належать до інших політич- 17 Книш З. Становлення ОУН. – С. 26. 18 С. З діяльности організацій — Леґія українських націоналістів // Розбу- дова нації. – 1928. – Ч. 1 (січень). 19 ЦДАВО України, ф. 4409, оп. 1, спр. 3, арк. 1. 20 Там само, спр. 5, арк. 43. й захистив 30 червня 1932 р. з оцінкою «дуже добре», отримав- ши кваліфікацію «інженер-економіст»13. За його свідченням, платив за навчання з власних заощад- жень та за фінансової підтримки матері й Українського бан- ку14. Оскільки 31 серпня 1929 р. Ксенію Ніцкевич було звільне- но з посади вчительки як таку, що не склала державного іспиту з полоністики, М. Ніцкевич по допомогу в оплаті за навчання звернувся до керівництва УГА. Упродовж зимового семестру 1929–1930 навчального року він отримував 300 чеських крон від допомогово-благодійного комітету, у березні 1930 р. за- гальні збори комітету зменшили допомогу до 80 крон15. Існують докази того, що М. Ніцкевич отримував фінансову допомогу також від Леґії українських націоналістів, членом якої став. У протоколі засідання подебрадської секції ЛУН від 3 березня 1928 р. вказано, що частина грошей, отриманих із Галичини, у сумі 110 чеських крон «розпоряджаються» М. Ніц- кевичу16. Висловимо припущення про непоодинокість таких випадків. Згодом М. Ніцкевич почав заробляти журналістикою, дописуючи до різних видань. Навчання в УГА було для нього, як і для десятків інших слухачів академії, видимою, проте не єдиною сутністю. Іншою, захованою, домінантою стала для М. Ніцкевича робота в ЛУН. Леґія українських націоналістів, організація дуже динаміч- на та сповнена пафосу націоналістичної ідеології, відіграла помітну роль в історії українського націоналістичного руху. З неї вийшли визначні ідеологи й керівники пізнішого Проводу українських націоналістів (ПУН). За даними З. Книша, вона пос- тала восени 1925 р. у Чехословаччині внаслідок злиття трьох націоналістичних організацій — Українського національного об’єднання, Союзу українських фашистів та Союзу визволення України, що діяли у трьох головних осередках, де студіювали українські студенти — Празі, Брно та Подебрадах. Про те, як і 13 ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1613, арк. 1. 14 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 9. 15 ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1613, арк. 86 зв. 16 Там само, ф. 4409, оп. 1, спр. 4, арк. 99. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 221220 Андрій Жив’юк ня про національну диктатуру як форму державного устрою; підтримку середнього господарства за принципу приватної власності на селі, інтенсифікацію сільського господарства; зас- тосування протекціонізму в торговельній сфері; проведення часткової націоналізації, розвиток виробничої кооперації; зап- ровадження регулярної армії, відродження козацтва; свободу релігійних культів, які не мають денаціоналізуючих тенденцій, сприяння розвиткові української національної церкви тощо. До складу ЛУН входили переважно студенти, головним чи- ном у Чехословаччині, але були там репрезентовані й інші ста- ни та фахові групи. Зокрема, із викладачів Української госпо- дарської академії — доктор Микола Вікул, доцент Яків Мора- левич. Бачимо у списках прізвища письменників Євгена Мала- нюка й Леоніда Мосендза, доктора Дмитра Демчука, інженерів Миколи Сціборського, Юрія Руденка, Леоніда Костаріва, Дмит- ра Трояна, Петра Кожевникова. Із галичан — їх у Подебрадах було мало — до організації відразу вступили Ярослав Гераси- мович, Михайло Селешко, Петро Вигнанський, Василь Виног- радник, Роман Минів та ін. Серед студентів із Волині З. Книш вказує Миколу Ніцкевича, «пізнішого відпоручника ОУН у Бол- гарії, де він згинув з большевицької руки», та Євгена Омельчу- ка, що поліг у лавах УПА26. Якщо судити з протоколів інформа- ційних зборів подебрадської секції ЛУН, у ній нараховувалося від 20 до 30 членів27 . М. Ніцкевич на допитах у «Смерш» нази- вав цифру 4028. У різний час її очолювали Л. Костарів, В. Виног- радник, М. Вікул, М. Сціборський, секретарями були М. Сці- борський, Р. Минів, Кирилюк, Ю. Руденко, Касьяненко, П. Виг- нанський, М. Ніцкевич. ЛУН засновувала свої відділи й по інших університетських осередках та скупченнях українських поселенців, таких, як Прага, Брно, Ліберці, Берлін, Відень, Париж. Були спроби зако- ренитися на інших континентах, як, наприклад, в Єгипті або Канаді (Вінніпеґ). Один зі шляхів еміграції з України, головно з 26 Книш З. Становлення ОУН. – С. 28–29. 27 ЦДАВО України, ф. 4409, оп. 1, спр. 3, арк. 48–50, 52. 28 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 69. них організацій», як також «подати заяви о вступі в Українсь- кий студентський інтімний клюб, який має бути перетворено в Клюб українських націоналістів». Наказ № 8 від 7 січня 1926 р. встановив проведення щотиж- невих зборів ЛУН21, місцем для яких часто слугували зали місце- вих готелів, ресторанів або кав’ярень. Члени ЛУН були зобов’я- зані сплачувати щомісячні внески в розмірі 5 чеських крон, 3 з яких спрямовувалися до ЦК, а 2 — до місцевої секції22. М. Ніцке- вич на слідстві вказував розмір щомісячного внеску для члена ЛУН — 10 крон. Окрім того, організовувалися збирання добро- вільних пожертв за підписними листами, розісланими ЦК ЛУН23. ЛУН статутом зобов’язувала своїх членів до ідеологічно- політичного вишколу. Необхідність його відчувалася ще й тому, що Леґія постала з різнорідних елементів, і потрібна була напо- леглива ідеологічна праця, щоби «перекувати їх в одну цілість». У ЛУН існували членські відзнаки у формі щита в українсь- ких національних барвах з державним тризубом. Щит колом охоплював ланцюг, як символ соборності, з-під щита видніли- ся руків’я і кінець леза меча, що перехрещував щит. На щиті гасло: «Думка — думкою, меч — мечем!». В організації вжива- лися звернення «брате» і назва «націоналіст» на місці колишніх «національний», «державницький», «незалежницький». Пере- брані з Леґії означення «націоналіст» і «націоналістичний» прийнялися пізніше в ОУН і загалом в українському націоналіс- тичному русі. Від ЛУН пішло також націоналістичне привітання «Слава Україні!». Що важливіше — ряд програмних положень ЛУН, заявлених в її політичній платформі24, згодом знайшли місце в постановах I Великого збору ОУН25. Для ілюстрації назвемо хоча б положен- 21 ЦДАВО України, ф. 4409, оп. 1, спр. 1, арк. 3. 22 Там само, спр. 2, арк. 6. 23 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 69 зв. 24 ЦДАВО України, ф. 4409, оп. 1, спр. 2, арк. 2. 25 Постанови Великого збору Організації українських націоналістів (28.01.– 02.02.1929) [Електронний ресурс] http://www.users.bit.te.ua/studio/upa/ oun1929.htm (відвідано 05.08.2010). Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 223222 Андрій Жив’юк були присутні також учасники конгресу й члени новобраного ПУН Д. Андрієвський, П. Кожевников, В. Мартинець37. Після створення ОУН М. Ніцкевич очолив подебрадський відділ організації. На його зборах, що відбулися 9 квітня 1929 р. в кав’ярні на вулиці Надражній, М. Ніцкевич виголосив рефе- рат «Українська партія соціалістів-революціонерів»38. В інфор- мації про збори подебрадського відділу ОУН 14 жовтня 1929 р. зазначено, що його голова М. Ніцкевич привітав нових членів (проф. Мартинова і Флорова) та представив відділу генерала М. Капустянського, який виголосив доповідь на тему «Шляхи нашої боротьби»39. Паралельно з головуванням М. Ніцкевич, за дорученням М. Сціборського, як такий, що міг «виразити і широко популя- ризувати націоналістичні ідеї, завдання й установки ОУН»40, почав дописувати до партійних офіціозів — «Розбудова нації» (Прага) та «Самостійна думка» (Чернівці), а також до видань, прихильних ОУН — газет «Свобода» (Джерсі-Сіті), «Новий шлях» (Торонто), «Українське слово» (Париж)41. Як людина, що недавно прибула з українських земель, М. Ніц- кевич отримав пропозицію іншого роду: один із керівників Ук- раїнської військової організації (УВО) Роман Барановський намагався залучити його до «бойової революційної роботи», тобто терористичної діяльності. М. Ніцкевич відмовився, зая- вивши, що: «по своєму характеру я не рахую себе для такої роботи під- ходящим»42. Водночас він продовжував брати активну участь у гро- мадському русі. У жовтні 1930 р. українські еміграційні органі- зації об’єдналися та створили Контактний комітет для вислов- 37 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 20. 38 ЦДАВО України, ф. 4409, оп. 1, спр. 3, арк. 55. 39 Там само, арк. 56. 40 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 49. 41 Там само, арк. 76 зв. – 77. 42 Там само, арк. 28–29. Криму й Кубані, проходив через Туреччину та Балкани. Леґія мала своїх зв’язкових у Стамбулі та в інших містах Туреччини, крім того, утримувала постійного представника на Балканах29. Із повідомлення подебрадської секції до ЦК ЛУН довідує- мося, що М. Ніцкевич був прийнятий у члени організації 11 листопада 1927 р.30, тобто вже через місяць після своєї появи в Подебрадах. На допиті у «Смерш» 16 грудня 1944 р. він сказав, що в ЛУН був завербований П. Вигнанським31. Перший прото- кол засідання управи подебрадської секції ЛУН як секретар М. Ніцкевич підписав 26 лютого 1928 р.32 5 березня 1928 р. він, у числі шести членів секції, був обраний на делегатський з’їзд ЛУН33 . 1 травня 1928 р. його висунуто кандидатом від ЛУН, знову ж таки одним із шести, до складу Академічної громади34. Комунікат ЦК ЛУН за березень 1928 р. таким чином оціню- вав влиття в організацію і початок активної діяльності нових членів: «Зокрема, треба підкреслити вступ до подебрадської секції ЛУН нових членів, які прибули в минулому році на студії з краю та складаються з молодих націоналістичних елементів Галичи- ни та Волині. Цей факт свідчить про популярність ідей і політики ЛУН у сферах нашої краєвої молоді та дає тим самим спромож- ність ЛУН посередньо зв’язуватися з окупованими теренами, витворюючи для них відповідних працівників для ведення дальшої націоналістичної акції на місцях»35. Фактично останні збори подебрадської секції ЛУН відбули- ся 10 лютого 1929 р. в готелі «Биліна», де голова ЦК М. Сці- борський повідомив її членам про перебіг засідання конгресу українських націоналістів, що проходив у Відні36. На цих зборах 29 Книш З. Становлення ОУН. – С. 28. 30 ЦДАВО України, ф. 4409, оп. 1, спр. 6, арк. 5. 31 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 76 зв. 32 ЦДАВО України, ф. 4409, оп. 1, спр. 4, арк. 98. 33 Там само, арк. 100. 34 Там само, арк. 101. 35 Там само, спр. 2, арк. 11. 36 Там само, спр. 3, арк. 53. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 225224 Андрій Жив’юк ються поряд із працями таких теоретиків, як Д. Андрієвський, Ю. Вассиян, М. Сціборський, Д. Донцов та ін.48 На нашу думку, вказану діяльність М. Ніцкевича варто все ж трактувати, виходячи з його самооцінки як «популяризато- ра націоналістичних ідей». Тим більше, що ті ж дослідники ОУН в іншому місці згадують М. Ніцкевича серед «оригінальних на- ціоналістичних публіцистів», характеризуючи його як «прихильника волюнтаристично-ідеалістичного світобачення, автора ряду праць, присвячених проблемі харизматичності політичного лідера та її актуальності для недержавної нації, обґрунтуванню засади вождізму тощо»49. Публіцистику М. Ніцкевича можна умовно розділити на дві групи. Перша — це роз’яснення ним для ширшого загалу ідео- логічних і програмних засад українського націоналізму (статті «Фрагменти ідеології українського націоналізму»50 , «Бороть- ба з більшовизмом і більшовиками»51, «Проблема вожда»52, книжка «До основних питань націоналізму»). Друга група скла- дається з публікацій, в яких до уваги того ж загалу (українсь- кої еміграції й міжнародної спільноти) доводиться реакція та погляди ПУН на різноманітні аспекти української проблема- тики («Польська санаційна преса, урядові та політичні чинни- ки про пацифікацію на Західній Україні»53, «З приводу одного 48 Мандрик М.В. Становлення ідеології інтегрального націоналізму в інте- лектуальній спадщині української еміграції (1920–1930 рр.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2005. – С. 9. 49 Мандрик М. Український націоналізм: становлення у міжвоєнну добу. – С. 67. 50 Ніцкевич М. Фрагменти ідеології українського націоналізму // Самостійна думка (Чернівці). – 1931. – Ч. 6/7 (червень–липень). – С. 22–27. 51 Ніцкевич М. Боротьба з більшовизмом і більшовиками // Самостійна дум- ка. – 1933. – Ч. 5/6 (травень–червень). – С. 164–165. 52 Ніцкевич М. Проблема вожда // Самостійна думка. – 1933. – Ч. 7/8 (ли- пень–серпень). – С. 208–210. 53 Ніцкевич М. Польська санаційна преса, урядові та політичні чинники про пацифікацію на Західній Україні // Свобода (Джерсі-Ситі). – 1931. – Ч. 52 (5 березня). – С. 2; Ч. 53 (6 березня). – С. 2; Ч. 54 (7 березня). – С. 2; Ч. 55 (9 березня). – С. 2. лення протесту проти антиукраїнського терору, вчиненого польською владою на західних українських землях. До коміте- ту ввійшло понад 50 політичних, громадських і культурних організацій, що діяли у ЧСР, у т.ч. від ОУН у ЧСР та Академічної громади, де він був секретарем управи — М. Ніцкевич43. Виконання доручень ОУН ледь не призвело до виключення М. Ніцкевича з Української господарської академії. 25 березня 1931 р. сенат УГА вирішив звільнити умовно на шість місяців М. Ніцкевича, як голову зборів та одного з організаторів висил- ки опублікованого у пресі гострого листа до професора К. Ма- цієвича44. Після закінчення навчання в УГА, до вересня 1933 р., М. Ні- цкевич виконував обов’язки секретаря контрольованого ОУН Союзу українських громадських організацій у Празі45. Як його представник, він брав участь у різноманітних заходах, органі- зованих зусиллями української еміграції. У газеті «Український тиждень», що висвітлювала життя української празької грома- ди, знаходимо повідомлення, що 4 березня 1933 р. о 19.30 у залі «Унітарія» відбулася «Літературна маніфестація», яку влашту- вало українське студентське товариство «Зарево». У ній брали участь М. Антонович, Я. Барановський, О. Кандиба, М. Мухин, М. Ніцкевич, У. Самчук. Неодноразово «Зарево» влаштовувало живий журнал «Апольо Мілітанс»46. Проте найяскравішою іпостассю М. Ніцкевича, як функціо- нера ОУН, стала публіцистика. У ролі пропагандиста і популя- ризатора ідей українського націоналізму найактивніше він виступав у 1931–1936 рр. У сучасних дослідженнях з історії ста- новлення ідеології інтегрального націоналізму М. Ніцкевича віднесено до ідеологів ОУН, а деякі його публікації47 розгляда- 43 Мандрик М. Український націоналізм: становлення у міжвоєнну добу. – С. 152. 44 ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1613, арк. 108. 45 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 31. 46 Відділ рукописних фондів і текстології Ін-ту літератури ім. Т. Г. Шевчен- ка НАН України, ф. 195, од.зб. 1332, арк. 1, 4, 87, 89. 47 Ніцкевич М. До основних питань націоналізму. – Париж, 1936. – 56 с. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 227226 Андрій Жив’юк хізму, який її відкидає (М. Бакунін, П. Кропоткін). Замість аб- солютного індивідуалізму чи колективізму М. Ніцкевич вису- нув гасло суспільного інтегралізму. На основі аналізу подій ук- раїнської революції він констатував відсутність національної ідеології в українського проводу, тому в цій сфері потрібна була ревізія. Завданням українського націоналізму М. Ніцкевич вка- зав здійснення нової української національної революції. У ході цієї революції, як бачимо зі статті «Боротьба з більшо- визмом і більшовиками», М. Ніцкевич волів безкомпромісності та найрадикальніших засобів. Констатуючи відсутність «пла- нової й систематичної» боротьби з «більшовикофільським хру- нівством», він зазначав: «Декілька літ тому, коли більшовики оголошували й рекла- мували свої практики “українізації України”, було навіть модним бути радянофілом і добачати позитивні риси в тій «творчості, що провадиться там за Збручем». В умовах колективізації і голоду, організованих більшови- ками в Україні, боротьби з більшовизмом як ідеологією, наго- лошував автор, не вистачить: «Не може бути сумніву, що рішуча боротьба з самими фізичними представниками більшовизму в особах українців з походження є необхідна. […] Необхідно приміняти ті засоби боротьби, що були примінювані по відношенню до “хрунів” у польський бік, цебто треба абсолютного внелімінування ук- раїнських більшовиків із загалу суспільности». Той же, «хто пе- реходить на бік більшовиків, цебто москалів, […] перестає бути українцем», оскільки «більшовизм — форма московського імперіалізму». Концептуальний розгляд політичних засад українського націоналізму М. Ніцкевич продовжив у «Проблемі вожда». На початку він зауважив, що: «головне питання при розв’язанні проблеми державного уст- рою є не та чи інша “струнка система”, а те, хто виконуватиме владу». При цьому автор наголосив, що парламентська демократія, як форма державного устрою з її «огидними проявами», пере- несоборницького виступу»54 та ін.). Окрім цього, М. Ніцкевич опублікував історію македонського революційного руху («Но- вий шлях»), історію партії соціалістів-революціонерів (альма- нах «В авангарді»)55. У «Фрагментах ідеології українського націоналізму» знахо- димо структуру викладу (порівняння націоналізму з іншими ідеологічними доктринами — марксизмом, анархізмом тощо), понятійний апарат (визначення базових понять — ідеологія, нація, національна ідея та ін.), котрі згодом струнко і систем- но будуть сформульовані М. Сціборським в його «Націокра- тії»56. М. Ніцкевич визначив ідеологію не як «продукт інтелек- ту», а як «почуття людини» (за З. Пеленським — «невисловле- на туга до певного стану і форми життя»); почуття ж ці формує природне й людське середовище, матеріальні та моральні об- ставини. Потрібна людина або група людей, яка з’ясує і висло- вить ці почуття (творець, творці ідеології). Як приклад М. Ніц- кевич навів Христа — творця й апостолів — піонерів ідеології християнства. Ідеологія націоналізму виходить з поняття нації, її завдання — сформулювати національну ідею. Націю автор визначив як «тип людської спільноти, витворений на ґрунті спільності мови, подібного природного положення, спільності пережитої іс- торичної долі та стремління здійснитися в повноті силової потуги». Нація є нерозривним цілим, а не конгломератом класів чи станів. Тому протилежною до націоналізму є ідеологія марк- сизму, що опирається суто на матеріальний чинник і пролета- ріат як клас, через що «хоче розбити націю й об’єднати проле- таріат усіх країн» (інтернаціоналізм). Натомість прагнення націоналізму — суверенна національна держава супроти інди- відуалізму Ф. Ніцше і його політичного продовження — анар- 54 Ніцкевич М. З приводу одного несоборницького виступу // Самостійна думка. – 1933. – Ч. 4 (квітень). – С. 124–125. 55 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 5. 56 Сціборський М. Націократія. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фаб- рика», 2007. – 112 с. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 229228 Андрій Жив’юк «Приходиться признати, що історичний вишкіл, який перево- дився царською Росією над поневоленим тоді польським на- родом, не пішов на марне, і учні випередили своїх учителів»58 . У 1933 р. М. Ніцкевич отримав нансенівський паспорт59 і у вересні того ж року виїхав до Софії, вступивши до місцевого уні- верситету60. На допиті у «Смерш» він пояснював свій переїзд неможливістю працевлаштування у Чехії. Однак і в Болгарії три- валий час М. Ніцкевич змушений був перебиватися випадковою роботою — різника дров, вантажника, переписувача. Лише у квітні 1937 р. він поступив на службу до керамічного товари- ства «Ізіда» рахівником, а згодом бухгалтером. У 1938 р. М. Ніц- кевич подав клопотання до міністерства правосуддя щодо на- дання болгарського підданства, однак рішення не отримав61. Насправді М. Ніцкевич опинився в Болгарії за завданням ОУН. На початку 1930-х рр. ця країна розглядалася ПУН як місце, куди в разі посилення цензури чи певних заходів із боку чеської влади могла бути перенесена редакція «Розбудови нації». Після докладнішого вивчення ситуації стало зрозуміло, що таке перенесення неможливе. Болгарія була потужним осе- редком російської еміграції, яка поширювала думку, що ук- раїнці — небажаний для болгарської влади елемент. Їх почали масово звільняти з роботи, доводячи до зубожіння. «Розбудо- ву нації» було чи не найважче поширювати саме тут, де «хліб коштував 5 левів, а журнал 40 левів». Редакція вирішила зни- зити ціну на видання для Болгарії через безробіття. Навесні 1932 р. поширення журналу було налагоджене у Софії через резидента ОУН Івана Шиманського. Також планувалося його розповсюдження у Пловдиві, Варні, Дренові. Проте осередки ОУН у Болгарії були малочисельними. І. Шиманський неодно- 58 Ніцкевич М. Польська санаційна преса, урядові та політичні чинники про пацифікацію на Західній Україні // Свобода. – 1931. – Ч. 54 (7 березня). – С. 2. 59 Нансенівські паспорти — тимчасові посвідчення особи, запроваджені в 1922 р. Лігою націй за ініціативою Ф. Нансена для апатридів і біженців. 60 ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1613, арк. 111. 61 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 11–12, 34, 132. живає кризу. Новою формою державного устрою мала стати, на думку М. Ніцкевича, «модерна диктатура сильної одиниці» (монократизм) зі своєрідним «вождем-спрутом» на чолі: «Сьогодні на перший план висувається проблема не лише полководця й завойовника, але вождя взагалі, проблема лю- дини, що має сильно розвинені політико-соціальні щупальці, завдяки яким відчуває кожну нерівність, кожне порушення в одноцільному національному організмі». Водночас копіювання (тиражування) вождів результату не дасть, «бо не може бути двох абсолютно подібних народів і їх вождів». Виголошуючи в 1931–1933 рр. постулати українського на- ціоналізму, вдумливий і спостережливий М. Ніцкевич не міг не розуміти, що тодішній державно-політичний стан української нації зовсім не сприяв їх осягненню та сприйняттю всією на- цією. Можливо тому в книжці «До основних питань націоналіз- му», що вийшла 1936 р., він дійшов висновку, котрий аж ніяк не назвеш оптимістичним. Саме розуміння шляхів розбудови української державності, уважав М. Ніцкевич, поділило україн- ське суспільство на два непримиренні табори: націоналістів, які визнають радикальні методи боротьби, і «реалістів» — при- хильників так званої «реалістичної політики», тобто більш поміркованих дій та політичних кроків. Це явище він назвав фатальним, оскільки «одні поглиблюють прірву, що ділить нас з історичними во- рогами, а другі спільно з тими ж ворогами її намагаються засипати»57. Фаховим і компетентним видається прес-огляд, здійснений М. Ніцкевичем із приводу пацифікації у Західній Україні, вміще- ний у провідній газеті українців Америки «Свобода». Відсторо- нено проаналізувавши інформацію, наведену в кількох десят- ках польських часописів, виступи послів і міністра внутрішніх справ у сеймі, подавши технологію проведення пацифікації та статистику постраждалих від неї, М. Ніцкевич дійшов висновку: 57 Ніцкевич М. До основних питань націоналізму. – С. 20. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 231230 Андрій Жив’юк очолював Марко Дробаха, до неї входили Коваленко, Терещен- ко тощо. Через неї М. Ніцкевич, за вказівкою М. Сціборського, намагався встановити контакти з моряками-українцями суден пароплавної лінії Одеса–Варна66. Із метою розширення організаційних можливостей М. Ніц- кевич увійшов до Українського культурного об’єднання (УКО), яке існувало у Софії в 1928–1942 рр. Ставши його секретарем, він намагався перетворити об’єднання, на зразок празького Союзу українських громадських організацій, у легальне прик- риття для діяльності ОУН у Болгарії. Однак, на вимогу поліції, М. Ніцкевич із цієї посади був усунутий67. Як свідчать недавно опубліковані документи, керівники органів внутрішніх справ Болгарії відстежували діяльність ОУН та її резидентів І. Ши- манського й М. Ніцкевича у своїй країні68. Без огляду на це очолюване Володимиром Колесниченком Українське культурне об’єднання продовжувало перебувати під впливом ОУН. До УКО належало близько 40 членів, воно мало своє клубне приміщення й бібліотеку. М. Ніцкевич запро- вадив спільні зібрання членів УКО та ОУН, де виступав із різни- ми рефератами «на історико-літературні теми з націоналістич- ним ухилом». Вони відбувалися до 1936 р., коли М. Ніцкевич остаточно переконався в їх низькій ефективності. У 1934 р. відбулося об’єднання УКО з орієнтованою на уряд УНР в екзилі Українською громадою (УГ), що існувала з 1925– 1926 рр. (керівник — Малиновський), та Українським шевчен- ківським товариством у Варні у Союз українських організацій 66 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 81 зв. – 82. 67 Там само, арк. 35, 80 зв. 68 Лист керівника політичної дирекції міністерства внутрішніх справ Бол- гарії до дирекції поліції з проханням зібрати відомості про діяльність організації українських націоналістів (ОУН) і Української військової організації (УВО) в Болгарії і їх членів — Івана Шиманського і Миколу Ніцкевича. Софія, 24.03.1936 // Украинската емиграция в България след първата световна война: Документален каталог / Авт. и сост.: В. Моска- ленко (науч. руков.), Е. Хакова. – София, 2000. – 151 с. [Електронний ре- сурс] http://www.ukrpressbg.com/his-ukr-katalog03.html (відвідано 19.08.2010). разово писав, що тут немає кому працювати, тоді, коли «в ЧСР зосередилася вся інтелектуальна частина еміграції, яка цу- рається праці на політичному терені»62. М. Ніцкевич був направлений ПУН до Болгарії після само- губства І. Шиманського. Його від’їзд обговорювався та погод- жувався з членами проводу М. Сціборським, О. Сеником-Гри- бівським, Я. Барановським, В. Мартинцем. Зрештою, отримав- ши 2 тис. крон і доручення «розгорнути націоналістичну ді- яльність в Болгарії», М. Ніцкевич 20 вересня 1933 р. прибув до Софії. Улаштуватися на новому місці йому допоміг приятель, випускник агрономічно-лісового факультету УГА Чакеров, який працював у міністерстві благоустрою63. Зазначимо, що перебуваючи в Болгарії М. Ніцкевич продов- жував активно працювати на журналістському поприщі. Він став представником від цієї країни у Союзі українських журна- лістів і письменників (СУЖІП, 1932–1939 рр.), який мав на меті об’єднати «українських робітників пера у цілому світі поза ме- жами України». У цій організації були представлені українські журналісти з Бельгії, Великобританії, Литви, Румунії, Польщі, Франції, Чехії. Характерно, що при обговоренні кандидатури при вступі до СУЖІП належало «керуватися двома принципами: чи можна вважати кандида- та журналістом або письменником, і чи задовольняє він ви- могам із боку моральности»64. У Болгарії існувало два осередки ОУН — у Софії (6 чол.) і Варні (4 чол.). До софійської групи, за свідченням М. Ніцкеви- ча, входили Іван Коршун (керівник), Григорій Князєв, Донат Криворучко, Окій Ткаченко, Петро Литвиненко, Тихон Кова- ленко (останнього залучив М. Ніцкевич)65. Варненську групу 62 Мандрик М. Український націоналізм: становлення у міжвоєнну добу. – С. 293. 63 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 32–33,78 зв. – 79. 64 Сніцарчук Л. Діяльність фахових організацій українських журналістів у 20–30-ті рр. ХХ ст. [Електронний ресурс] http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/ZPNDZP/2008/Snicarczuk_L.htm (відвідано 21.08.2010). 65 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 33, 79 зв. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 233232 Андрій Жив’юк Гітлерові та Муссоліні за звільнення України від більшовиків». Німецькою мовою виступ Д. Майстренка перекладав Блюмер, болгарською — І. Орлов, іншими мовами — М. Ніцкевич71. Незабаром Блюмер залишив Софію, тому справу з набором добровольців для роботи в Україні продовжив Етінґер. На по- чатку 1942 р. Д. Майстренко подав до німецького посольства заповнені особові листи понад 50 українських емігрантів, од- нак рішення посольства виявилося негативним. Натомість було запропоновано бажаючим в індивідуальному порядку через німецьке міністерство праці оформляти документи для роботи в Райху, і тільки після того вони могли потрапити в Україну. Імовірно, що за розпорядженням ПУН М. Міцкевич, О. Залуговський та Савенко зголосилися їхати до Німеччини. З 10 вересня по 19 грудня 1942 р. М. Ніцкевич працював на за- воді штучних дорогоцінних каменів у місті Піттерфельд. Там наприкінці листопада 1942 р. в нього відбулася зустріч із чле- ном ПУН Я. Барановським, який одержав від М. Ніцкевича звіт про роботу в Болгарії. 20–21 грудня 1942 р. М. Ніцкевич виїхав у Берлін, де зустрівся з Я. Барановським та Д. Андрієвським. Від них він отримав завдання повернутися до Софії і встановити зв’язок з українськими емігрантами в Туреччині72. Саме поблизу Софії, на станції Новосельці, 15 жовтня 1944 р. М. Ніцкевич був заарештований відділом контррозвідки «Смерш» 3-го Українського фронту73. На той час він був одруже- ний із Марією Ніколовою, вони мали доньку Ксенію чотирьох років. 11 лютого 1945 р. його було звинувачено у злочинах, передбачених статтею 58, пункти 4 (надання допомоги міжна- родній буржуазії) і 11 (участь у контрреволюційній організації) Кримінального кодексу РРФСР74. 19 лютого 1945 р., уже на угорській території (польова в’язниця «Смерш» рухалася ра- зом із фронтом), військовий трибунал 3-го Українського фрон- ту засудив М. Ніцкевича до вищої міри покарання — розстрілу, 71 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 58–59. 72 Там само, арк. 59–60, 84–87. 73 Там само, арк. 120. 74 Там само, арк. 94–96. у Болгарії. Головою правління союзу став представник УКО Дмитро Майстренко, а до його складу ввійшли І. Коршун (фор- мально від УКО, фактично від ОУН) та Малиновський (від УГ). Боротьбу за вплив на цю організацію ОУН в особі М. Ніцкевича програла УГ Малиновського. Тоді резидент ОУН добився вихо- ду з правління союзу представників УКО, унаслідок чого той самоліквідувався. УКО, після деякої кризи, відродилося в 1939 р. на чолі з Д. Майстренком, інтегрувавши до свого складу представників УГ (Крупицький, Педошенко) і прогетьмансь- кого Національного комітету (І. Орлов, Васько)69. М. Ніцкевич продовжував відігравати у цій організації клю- чову роль, що виявилося у ході контактів УКО з німецькою сто- роною після початку війни в Європі. У квітні 1941 р. представ- ник абверу Блюмер і секретар із пропаганди німецького посоль- ства в Болгарії Етінґер відвідали клуб УКО, де перший передав М. Ніцкевичу від члена ПУН Сидора Чучмана «Білу книгу ОУН» (після розколу організації на бандерівців і мельниківців М. Ніц- кевич практично не виходив на зв’язок із проводом, тому в ПУН, очевидно, виникли сумніви щодо його політичної орієнтації). Після початку німецько-радянської війни, у серпні 1941 р., Блюмер повідомив М. Ніцкевичу, що німецький уряд збираєть- ся використати кадри української еміграції для зайняття адм- іністративних і господарських посад в окупованих районах УРСР, зробивши тому відповідну пропозицію, на яку М. Ніцке- вич погодився. Окрім нього зголосилося ще 7–8 чол. (у тому числі член ОУН П. Литвиненко, члени УКО Олексій Залуговсь- кий, Васецький та ін.)70. Після здобуття німцями Києва, з ініціа- тиви Блюмера, у софійському соборі Кирила й Мефодія УКО організувало святковий молебень, на якому були присутні представники німецького, італійського, японського та хорват- ського посольств. Тоді ж у залі «Слов’янська бесіда» УКО влаш- тувало вечір з участю представників згаданих посольств, де з промовою виступив голова правління об’єднання Д. Майстрен- ко, котрий «від імені українського народу висловив подяку 69 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 36–38, 81–81 зв. 70 Там само, арк. 40–43, 83–84. Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич... 235234 Андрій Жив’юк рор СРСР генерал-лейтенант юстиції А. Горний вніс протест до Військової колегії Верховного суду СРСР про скасування вказа- ного вироку і припинення справи М. Ніцкевича за відсутністю в його діях складу злочину. В протесті, між іншим, підкреслюва- лося, що жодна з організацій українських націоналістів, у яких перебував М. Ніцкевич, «не вела боротьби проти радянської держави і народу» (аналогічний висновок був повторений і в рішенні суду). Особливо одіозною ця теза видається на тлі за- пеклого тридцятилітнього протистояння комуністичного режи- му й ОУН. Ухвалою Військової колегії Верховного суду СРСР від 24 грудня 1964 р. М. Ніцкевич був повністю реабілітований82. У згаданому листі до генерального прокурора Микола Ніц- кевич, зокрема, зауважив: «Я цілком розумію, чому людина з біографією, подібною до моєї, радянськими властями була розцінена як соціально небез- печна, але водночас я не можу зректися тієї думки, що, по суті, у моїх діяннях відсутній склад злочину, який підлягав би покаран- ню за будь-якими статтями кримінального кодексу». В цих словах — геополітична драма країни, якій до кінця двадцятого століття було відмовлено у праві на самостійність. У них же — трагедія сотень тисяч українців, склад злочину яких перед чужими політичними режимами полягав у тому, що вони були носіями національної свідомості та людської гідності. Живюк А. Между эндэками и большевиками: Мыкола Ницкевыч в украинском националистическом движении 1920–1940-х гг. В статье рассмотрена деятельность Мыколы Ницкевыча — выходца с Волыни, одного из заметных функционеров и пропагандистов ук- раинского националистического движения в эмиграции (Чехосло- вакия, Болгария), покаранного за свои взгляды и деятельность тюремным заключением в СССР. Ключевые слова: Мыкола Ницкевыч, Волынь, Польша, Чехословакия, Болгария, СССР, Украинская хозяйственная академия, Легия укра- инских националистов, Организация украинских националистов, «Смерш», ГУЛАГ. 82 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 119–129. з конфіскацією майна75. Обвинуваченому не допомогло ані те, що слідство й суд не змогли до кінця з’ясувати його справжньої ролі в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр., ані те, що він не мав громадянства СРСР, жодного дня не пере- бував на його території та, здавалося б, не міг підпадати під дію радянських законів. Через 88 днів очікування в кишинівській тюрмі № 1 18 трав- ня 1945 р. Президія Верховної Ради СРСР помилувала М. Ніц- кевича, замінивши йому розстріл на 20 років каторжних робіт76 (сам він указував пізніше, що це сталося через 116 днів, оче- видно, саме тоді йому оголосили відповідну постанову). Пока- рання М. Ніцкевич відбував у Степлаґу (працював інспектором із передових методів праці, бухгалтером-рахівником)77, звіль- нився з Дубровлаґу 27 вересня 1956 р. на підставі указу Пре- зидії Верховної Ради СРСР від 14 вересня того ж року78. Після звільнення М. Ніцкевич звернувся з клопотанням про надання йому радянського громадянства й 29 липня 1958 р. отримав радянський паспорт79 . Від того ж року мешкав і пра- цював у Луцьку. Для працевлаштування йому були потрібні документи про освіту, вилучені при арешті, із приводу чого він звертався до МВС СРСР80. Однак документи — залікова й сту- дентська книжка з УГА, трудова книжка, а також різне листу- вання, у тому числі з М. Селешком (3 листи), і 12 фотокарток — були знищені після засудження М. Ніцкевича, що засвідчено актом від 24 липня 1945 р.81 4 жовтня 1964 р. М. Ніцкевич звернувся до генерального прокурора СРСР зі скаргою, в якій просив переглянути свою справу, скасувавши вирок військового трибуналу 3-го Україн- ського фронту. 11 грудня 1964 р. головний військовий проку- 75 ГДА СБУ, м. Рівне, спр. П-3215, арк. 102–105. 76 Там само, арк. 112–113. 77 Там само, арк. 118. 78 Там само, арк. 133. 79 Там само, арк. 121. 80 Там само, арк. 125 зв., 132–132 зв. 81 Там само, арк. 114. Листування керівництва підпілля ОУН(Б) на Волині та Поліссі 237236 В. Ковальчук, В. Огороднік західні українські землі» (скорочено — ПЗУЗ). Окрім цього, лісисті терени Київщини, Північно-Східної Житомирщини у певні періоди 1940-х рр. також «вписувалися» в межі сусідніх оунівських країв — «Північно-східні українські землі» (ПСУЗ) й «Осередньо-східні українські землі» (ОСУЗ). Утім, два останні краї більше існували на папері, ніж реально, тому що їх підпілля зазнало дошкульних втрат спершу від нацистських охоронних органів , а потім від НКВС–НКДБ СРСР. Анотування кожного листа здійснювалося за наступною схе- мою: кожний розділ анотацій (в нашому випадку — «Листуван- ня підпілля ОУН(Б) на Волині та Поліссі») складається з кількох «іменних» підрозділів, розміщених в алфавітному порядку за прізвищами авторів. Кожен такий підрозділ — це систематизо- вані і викладені у хронологічній послідовності анотації листів одного автора. На початку будь-якого підрозділу подані прізви- ще та ім’я автора, його псевдоніми в підпіллі і/чи УПА, коротка біографічна нотатка. Нижче в хронологічній послідовності йдуть власне анотації, розділені для зручності зірочками. Структура анотації в кожному підрозділі є сталою і скла- дається з таких частин: 1) адресат листа; 2) дата; 3) текст ано- тації; 4) супутні записи (маргіналії) на полях документа, що ано- тується, де, коли і ким документ було виявлено; 5) архівна ле- генда; 6) якщо є інші копії документа — зазначення їх архівних легенд; 7) дані про оприлюднення (якщо документ вже було видано). Поданий розділ складається з 35-х підрозділів. Вони розта- шовані у алфавітній послідовності (за прізвищами авторів). Таким чином, перший — це анотації листів Юрія Беднарчика. Далі йдуть проанотовані ділові листи Івана Берника, Валерія Бондарчука, Михайла Бондарчука, Федора Воробця, Федора Заборовця, Анатолія Згаб’юка, Володимира Кобриновича, Пана- са Ковальчука, П. Ліщука, Якова Ковжука, Миколи Козака, Ва- силя Коренюка, Віри Королюк, Івана Кроля, Феодосія Крутіва, Володимира Кудри, Богдана Кузьми, Івана Литвинчука, А. Луч- ковського, Анатолія Маєвського, Анатолія Неверковця, Олек- сандра Савири, Миколи Салати, Валерія Сементуха, Ярослави Скаб, Архипа Татури, Святослава Титка, Володимира Троцюка, Zhyviuk A. Between endek’s and bolshevik’s: Mykola Nitskevych in ukrainian nationalist movement Of 1920s–1940s. The article reviews the activity of Mykola Nitskevych, native of Volyn’, one of the prominent functionaries and propagandists of the Ukrainian na- tionalist movement in exile (Czechoslovakia, Bulgaria), condemned for his views and actions the USSR. Key words: Mykola Nitskevych, Volyn’, Poland, Czechoslovakia, Bulgaria, the USSR, Ukrainian Economic Academy, Legia of Ukrainian National- ists, Organization of Ukrainian Nationalists, «SMERSH» (Russian acro- nym for Death to Spies), GULAG (Russian acronym for The Chief Ad- ministration of Corrective Labor Camps and Colonies). Володимир Ковальчук, Валерій Огороднік* Листування керівництва підпілля ОУН(Б) на Волині та Поліссі У покажчику публікуються короткі анотації листування підпілля ОУН(Б) на Волині та Поліссі. Ключові слова: С. Бандера, ОУН(Б), УПА, листування, анотований покажчик. До чергового, третього розділу «Листування підпілля ОУН(Б) на Волині та Поліссі» анотованого покажчика «Листу- вання провідників ОУН і командирів УПА» включено лаконічні анотації виявлених у Галузевому державному архіві Служби безпеки України (далі — ГДА СБ України) ділових листів членів бандерівської організації, котрі діяли на Волині та Поліссі в 1940–1954 рр. Переважна більшість волинських і поліських зе- мель тоді була включена підпіллям до свого краю «Північно- * Ковальчук В.М. (вступна стаття, анотації), Огороднік В.Ю. (анотації) — кандидати історичніх наук, консультанти Галузевого державного ар- хіву Служби безпеки України.

Між ендеками й більшовиками: Микола Ніцкевич в українському націоналістичному русі 1920–1940-х рр.

Репозитарії

Схожі ресурси