Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій
У статті показано висвітлення селянсько-повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — активних учасників революційних подій, розкрито значення їх робіт у дослідженні даного питання....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42032 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій / В. Щербатюк // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 2 (35). — С. 379-402. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42032 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-420322013-03-07T03:02:31Z Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій Щербатюк, В. Історіографічні та джерелознавчі дослідження У статті показано висвітлення селянсько-повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — активних учасників революційних подій, розкрито значення їх робіт у дослідженні даного питання. В статье показано освещение крестьянско-повстанческого движения 1917–1921 гг. в трудах советских военачальников — активных участников революционных событий, раскрыто значение их работ в исследовании данного вопроса. The article shows the interpretation of the insurrectionary peasant movement of 1917–1921 in the works of the Soviet high-rank officers who were the active participants of the revolutionary events, discloses the significance of their works in the research of this issue. 2010 Article Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій / В. Щербатюк // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 2 (35). — С. 379-402. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42032 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історіографічні та джерелознавчі дослідження Історіографічні та джерелознавчі дослідження |
| spellingShingle |
Історіографічні та джерелознавчі дослідження Історіографічні та джерелознавчі дослідження Щербатюк, В. Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description |
У статті показано висвітлення селянсько-повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — активних учасників революційних подій, розкрито значення їх робіт у дослідженні даного питання. |
| format |
Article |
| author |
Щербатюк, В. |
| author_facet |
Щербатюк, В. |
| author_sort |
Щербатюк, В. |
| title |
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій |
| title_short |
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій |
| title_full |
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій |
| title_fullStr |
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій |
| title_full_unstemmed |
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій |
| title_sort |
висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історіографічні та джерелознавчі дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42032 |
| citation_txt |
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. у працях радянських воєначальників — учасників революційних подій / В. Щербатюк // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 2 (35). — С. 379-402. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| work_keys_str_mv |
AT ŝerbatûkv visvítlennâselânsʹkogopovstansʹkogoruhu19171921rrupracâhradânsʹkihvoênačalʹnikívučasnikívrevolûcíjnihpodíj |
| first_indexed |
2025-07-04T00:28:56Z |
| last_indexed |
2025-07-04T00:28:56Z |
| _version_ |
1836674121078931456 |
| fulltext |
378 Виктория Суковатая
ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА
ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Володимир Щербатюк*
Висвітлення селянського повстанського руху
1917–1921 рр. у працях
радянських воєначальників —
учасників революційних подій
У статті показано висвітлення селянсько-повстанського руху 1917–
1921 рр. у працях радянських воєначальників — активних учас-
ників революційних подій, розкрито значення їх робіт у дослі-
дженні даного питання.
Ключові слова: селяни, селянський повстанський рух, радянські
воєначальники, історіографія, праці.
Історіографічний аналіз селянського повстанського руху в
умовах громадянської війни в Україні на сучасному етапі став
актуальною проблемою. Праці радянських вчених, сучасних
дослідників оприлюднили значний документальний масив,
* Щербатюк В.М. — кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та
історії держави і права Київського національного університету внутрішніх
справ.
факт, что практически каждая из пожилых женщин на террито-
рии Украины в той или иной форме сталкивалась с советским
репрессивным аппаратом; несомненно, что этот опыт «репрес-
сии» и страха перед возможностью репрессии был передан че-
рез «семейные истории» украинцам молодых поколений, фор-
мируя в них «генетическое» недоверие к власти. Только соци-
ально и экономически стабильное общество способно пестовать
«женскую субъективность», потому что общества войны, раз-
рухи, голода и социально-политических потрясений стремятся
к созданию «коллективных тел» и коллективных идентичнос-
тей, которыми легче управлять. Однако индивидуализм и при-
знание ценности каждой личности актуализирует развитие
гражданского общества, мультикультурализм, гуманитарные
ценности и взаимную толерантность. В современной Западной
Европе и Северной Америке существует немало позитивных
примеров этому.
Суковата В. Усні історії, гендерна пам’ять і жіночі стратегії
виживання в епоху сталінізму.
У статі на основі матеріалів усної історії автор аналізує стратегії вижи-
вання жінок в 1930–1940-х рр. Дослідник виділила декілька типів
оцінок політики радянської влади, визначила варіанти пристосу-
вання жінок в екстремальні періоди історії.
Ключові слова: ґендерна пам’ять, ґендерна травма, сталінізм, репресії,
усна історія.
Sukovata V. Oral histories, gender memory and women’s
strategy of survival in Stalin’s epoch.
Based on evidences of “oral history”, the author studied the strategy of
women’s survival in 1930
th
–1940
th
. The researcher singled out several
types of estimation of soviet policy, outlined the options of women’s
accommodation during extreme historical periods.
Key words: gender memory, gender trauma, Stalinism, repressions, oral
history.
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 381380 Володимир Щербатюк
(т. 2–4) у 1924–1933 рр.2, де представлений багатий фактологіч-
ний матеріал періоду 1917–1919 рр. Щоправда, автор цілеспря-
мовано випустив період із травня по листопад 1918 р., оскіль-
ки, як сам повідомляв: «Стояв далеко від українських справ».
Звісно, що події висвітлюються з радянського погляду, і
підкріплюються відповідними офіційними документами. Тому
ми маємо підстави стверджувати про однобокість та ідеологіч-
ну спрямованість висвітлення подій. Проте наведені історичні
факти й нині є важливими для вивчення різносторонніх ас-
пектів селянського повстанського руху. Виклад окремих фактів,
їх інтерпретація згодом почали не задовольняти керівників
радянської держави. Це стало причиною того, що після 1938 р.
книга була вилучена з усіх бібліотек.
У «Записках о гражданской войне» в контексті викладу ма-
теріалу представлено значну кількість селянських партизансь-
ких загонів на Правобережжі 1918 р., їх боротьбу з німецькими
військами. Важливо, що автор не замовчував підтримку заго-
нами УНР. Досить важливими є дані щодо чисельності пов-
станців 1919 р. Правда, цифри, які подав В. Антонов-Овсієнко,
сам же називав суперечливими. Він обумовлював це тим, що
вони надходили з різних джерел. Так, наприклад, чисельність
повстанців 1919 р. у Чернігівській губернії коливалася від
кількох сотень — «200 кінних, 100 піших при 2–4 кулеметах»,
що їх подала розвідка 3-ї стрілецької дивізії Червоної армії, до
2 тис. за інформацією «наштаукр» і 20 тис. за не вказаним дже-
релом. Аналізуючи ці цифри, можемо із певністю говорити про
неточність перших, виходячи із відомих у сучасній історіографії
щодо тогочасного розмаху повстанського руху. Для правиль-
ності нашого твердження пошлемося на думку В. Антонова-Ов-
сієнка з приводу небоєздатності зазначеної дивізії, яке він подає
далі в тексті книги:
«В результаті розгубленості штабу 3-ї стрілецької дивізії та її
небоєздатності, банда (йдеться про один із селянських пов-
2 Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне: В 4 т. Т. 1. – Москва;
Ленинград: Высший военный ред. совет, 1924; Т. 2–4. – Гос. воен. изд-тво,
1924–1933.
подали розлогу картину інтерпретацій причин, перебігу, ре-
зультатів селянського руху 1917 – початку 1920-х рр.
Окремою групою праць із дослідження селянського пов-
станського руху 1917–1921 рр. стали роботи активних учас-
ників революційних подій 1917–1921 рр., зокрема радянських
воєначальників. Незважаючи, що їх творам притаманний зде-
більшого мемуарний характер, значна частина їх є науковими
дослідженнями. Окремі автори згодом стали викладачами
військових навчальних закладів. Однак в їх дослідженнях пе-
ревага віддавалася виробленню певних тактико-стратегічних
орієнтирів боротьби із селянським повстансько-партизанським
рухом. Радянських воєначальників єднав тенденційний підхід
до повстанського руху в Україні, який в їхніх працях трактував-
ся як «буржуазно-націоналістичний, отамансько-куркульський
бандитизм».
Аналізу цих праць у контексті селянського повстанського
руху 1917 – початку 1920-х рр. в українській історіографії не
приділено достатньої уваги. Незважаючи на ідеологічне наша-
рування, праці радянських воєначальників розкривали перебіг
окремих подій. Їх працям притаманна наявність значного фак-
тологічного матеріалу. Особливо це стосувалося тих із них, що
вийшли друком у 1920-х рр. Вони хоч і пронизані ідеологією
правлячого режиму, однак менш заангажовані, ніж досліджен-
ня вчених у подальші роки радянської доби, коли історичні
факти під ідеологічним тиском зазнали значного спотворення.
Узагальнююча праця таких робіт сприятиме дослідженню ди-
наміки певних процесів та явищ Української революції 1917–
1921 рр., у тому числі й селянського повстанського руху.
Привертають увагу праці військового діяча та дипломата
В. Антонова-Овсієнка1. Зокрема, його чотиритомна книга «За-
писки о гражданской войне», видана Вищою військовою редак-
ційною радою (т. 1) та Державним військовим видавництвом
1 Антонов-Овсеенко В.А. Строительство Красной армии в революцию. – Моск-
ва, 1923. – 59 с.; Его же. Под вымпелом Октября. – Москва, 1923 – 87 с.;
Его же. В революции. – Москва, 1983. – 176 с.; Его же. В семнадцатом году. –
Москва, 1933. – 287 с.
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 383382 Володимир Щербатюк
«Жителів не жаліти, вони нас не жаліли, терпіли господа-
рювання гайдамаків […]. Нема чого боятися кровопускання: хто
не з нами — той проти нас».
З інтерв’ю М. Муравйова газеті «Известия ВЦИК» бачимо
ставлення більшовицького командарма до українства та се-
лянсько-повстанського руху, загони вільного козацтва якого у
лютому 1918 р. завдали частинам 8-ї російської армії нищівної
поразки на станції Бобринська:
«Революційна російська армія пройшла Україну, змітаючи
на своєму шляху все, що носило на собі ознаки буржуазно-шо-
віністичного сепаратизму. Одначе наближення червоних військ
примушувало повіти, а то й цілі губернії визнавати нашу владу.
На Україні довелося натрапити на оригінальну організацію бур-
жуазної самооборони. Особливо давався взнаки Звенигородсь-
кий повіт, де український шовіністичний націоналізм збудував
собі фортецю у формі так званого Вільного козацтва. Ця орга-
нізація не тільки не допустила нашої влади в повіт, а навпаки,
сама перейшла до наступу, чим зробила чималу шкоду нашим
військам. Я дуже жалію, що мені не довелося зруйнувати це
гніздо, втопити в крові тих, що посміли підняти руку на Черво-
ну армію»6.
Факти щодо низької моральності червоноармійців відзначав
і радянський військовий діяч Ю. Щаденко. Зокрема, він писав:
«Старий робітник пізнавав червоних бійців по їх “матерщине”»7 .
Автор констатував факт, а інформація потрапила на сто-
рінки журналу «Война и революция» як наслідок відсутності
критичної перевірки з боку редакторів-цензорів, про що редак-
ція журналу вже в наступному номері зазначала:
«[…] Редакція визнає свою провину […]. Редакція зобов’язується
зробити все необхідне для підняття на необхідну висоту всієї
роботи щодо редагування журналу»8.
6 Цит. за: Тютюнник Ю. Революційна стихія // Записки генерал-хорунжо-
го. – К.: Книга Роду, 2008. – С. 73.
7 Щаденко Е. Донбасс и его вооружённая борьба (записки участника) // Вой-
на и революция. – 1935 (январь–февраль). – С. 32–41.
8 Там же. – 1935 (март–апрель). – С. 47.
станських загонів. — В. Щ.) встигла сформуватися і озброїтися
з частин 3-ї дивізії, за офіційними даними втрачено 2 ку-
лемети»3 .
В. Антонов-Овсієнко аргументовано визначив, що більш заг-
розливе для радянської влади було становище на Правобереж-
жі. Зокрема, автор зупинився на діяльності у північно-західних
повітах Київщини низки великих загонів, зокрема отаманів
Струка, Соколовського та інших, підкресливши, що загони Ра-
домишльського повіту мали тісні контакти з повстанцями Ліво-
бережжя, а саме Чернігівщини. Відомості з Горностайполя від 2
квітня 1919 р., що подавалися у книзі, свідчили про негативне
ставлення селян до радянської влади:
«У волостях повна дезорганізація. До радянської влади саме
негативне ставлення […]. На радянську владу дивляться як на
чужоземну владу — захисницю жидів і спекулянтів, владу ро-
бочих, але не селян, владу, яка намагається насадити ненавис-
ну комуну»4.
Слід звернути увагу, що такому ставленню часто сприяла
поведінка червоноармійців. Так, наприклад, В. Антонов-Овсієн-
ко писав про незаконні реквізиції у місцевого населення радян-
ськими військовими частинами. Доповнимо автора, що подібна
поведінка червоних спостерігалася протягом усієї присутності
більшовицьких військ в українських землях впродовж 1917–
1920-х рр. Так, наприклад, це виразно проявилось у січні–лю-
тому 1918 р. під час захоплення та перебування радянських
військ у Києві під командуванням М. Муравйова. Це підтверд-
жують його накази, промови, інтерв’ю, які заохочували черво-
ноармійців до безпорядків та безчинств. Так, в одному з наказів,
виданому 4 лютого 1918 р. у Дарниці під Києвом, ішлося про
«безпощадне знищення всіх офіцерів, гайдамаків, монархістів і
всіх ворогів революції»5, а перед узяттям Києва М. Муравйов у
промові на станції Бахмач закликав:
3 Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. – Т. 3. – С. 338.
4 Там же.
5 Муравйов Михайло Артемович [Електронний ресурс]: http://uk.wikipedia.
org/wiki/Муравйов_Михайло_Артемович
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 385384 Володимир Щербатюк
широку джерельну базу. Слід відзначити, що М. Какурін здійс-
нив це в умовах, коли архівна справа у СРСР проходила лише
етап свого становлення.
Досліджуючи революційні події 1917–1921 рр., М. Какурін
торкнувся питання селянсько-повстанського руху в Україні, що-
правда називаючи його «куркульською стихією». Серед отама-
нів згадав Н. Махна, Н. Григор’єва, Ю. Тютюнника, Зеленого, ви-
користовуючи для їх характеристики лайливий тон. Проте нам
із-поміж іншого важливо, що дослідник усе ж підтвердив, що
протягом усієї революції в Україні діяв повстанський рух. Про
це він писав так:
«Банди […] протягом усієї громадянської війни розгулювали
по Україні».
Водночас, М. Какурін помилково твердив, що завершення
громадянської війни поклало кінець існуванню повстансько-
партизанських загонів12. Ця так звана умисна помилка була
продиктована ідеологічними засадами пануючого більшовиць-
кого режиму.
Характеризуючи бойові плани отаманів Зеленого, Н. Григо-
р’єва та Ю. Тютюнника, дослідник зазначав, що в липні 1919 р.
з метою організації бойових дій у тилу Червоної армії вони на-
магалися утворити три корпуси з окресленими районами дій:
1-й — [Мазуренко–Тютюнник] розгортався у Сквирському повіті,
2-й — [Зелений] — по Дніпру нижче Києва з центром у с. Трипілля,
3-й — [Григор’єв] — у межах Херсонщини.
У контексті дослідження повстанського руху становлять
інтерес подані М. Какуріним дані щодо їх чисельності. Так, пов-
станців Н. Григор’єва мало налічуватися 16 000 осіб, інших пов-
станських корпусів — 5000 піхоти, 1000 вершників, а на озбро-
єнні — 70 кулеметів і 4 гармати13.
Проте вже в іншій книзі М. Какуріна та одного з організа-
торів боротьби з повстанським рухом в Україні, радянського
12 Какурин Н.Е. Как сражалась революция. – Т. 1. – C. 88.
13 Там же. – С. 148.
Факти аморального поводження червоноармійців із місце-
вим населенням, що їх відзначали радянські воєначальники,
підтверджують і документи архівів. Зокрема, у протоколі засі-
дання Уманської повітової військнаради від 28 вересня 1921 р.
зафіксовано зґвалтування червоноармійцями двох селянок та
влаштований загоном особливого відділу безлад, а у протоколі
від 5 жовтня 1921 р. — розгром червоноармійцями з 7-ї кавале-
рійської дивізії Іванківського волосного архіву та місцевої хати-
читальні9. Із посвідчення Кам’янецької повітової народної уп-
рави від 15 червня 1919 р. дізнаємося про єврейські погроми,
вчинені більшовиками:
«В м. Купині Кам’янецького повіту 6 і 7 березоля с. р. був страш-
ний погром. Банди більшовиків напали на населення […] розгро-
мили і знищили ціле містечко»10 .
Правлячий режим дедалі наполегливіше вимагав застосо-
вувати у військово-історичних дослідженнях методи марксист-
ко-ленінської ідеології, що позбавляло воєначальників можли-
вості відверто говорити про реальні причини й наслідки про-
тистояння українських селян та радянської влади. Одним із пер-
ших військових дослідників, хто застосував такі методи, був
М. Какурін, колишній полковник царської армії, армії УНР, УГА,
а з 1920 р. — червоний воєначальник. Він написав двотомну
працю «Как сражалась революция», видану Державним видав-
ництвом у 1925–1926 рр., а згодом (1990 р.) перевидану «Політ-
видавом»11. Як ерудований учений, що володів кількома інозем-
ними мовами, М. Какурін залучив до роботи значну кількість
іноземних джерел, праці багатьох зарубіжних авторів. Однак,
незважаючи на притаманну книзі заідеологізованість, найбіль-
ша цінність дослідження полягала в тому, що автор використав
9 Галузевий державний архів Міністерства оборони України, ф. Р. 3773,
оп. 19823, спр. 12, арк. 44, 46.
10 Цит. за: Сергійчук В. Погроми в Україні: 1914–1920. Від штучних стерео-
типів до гіркої правди, приховуваної в радянських архівах. – К., 1998. –
С. 307.
11 Какурин Н.Е. Как сражалась революция: В 2 т. Т. 1. – Москва: Политиздат,
1990. – 272 с.; Т. 2. – Москва: Политиздат, 1990. – 432 с.
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 387386 Володимир Щербатюк
та Р. Ейдеман не могли говорити про суцільне неприйняття ра-
дянського режиму українським селянством і його підтримку УНР
в роки Української революції 1917–1921 рр. Ідеологічні засади
вимагали пов’язати селянські антирадянські виступи з «буржу-
азним націоналізмом, який проповідували на території Украї-
ни залишки армії УНР і підбивали на повстання селян». Об’єкти-
візму дослідження перешкоджали й переконання авторів.
У подібному ключі М. Какурін і Р. Ейдеман аналізували вис-
туп наприкінці серпня 1920 р. у районі містечок Германівка, Три-
пілля та Кагарлик Київського повіту, а також дещо менше пов-
стання в с. Барахти на Васильківщині. Самі ж автори й визнача-
ли, що виступи селян мали організований характер: «Київський
бандитизм набрав форм політично організованих виступів»16.
Визнання радянськими воєначальниками цього факту — важли-
вий чинник для історіографії селянського повстанського руху.
Ще більш активними Р. Ейдеман та М. Какурін називали дії
повстанців на Кременчужчині, у межах якої згадували два най-
важливіші залізничні вузли — Знам’янку й Бобринську17. Од-
нак, як відомо, ці пункти віддалені від Кременчука. Бобринська
(нині — станція Шевченкове) знаходиться у нинішній Чер-
каській області, а Знам’янка — районний центр Кіровоградсь-
кої області. Тобто названий авторами район дії повстанців —
Кременчужчина — досить обмежений географічно. Названі за-
лізничні станції навіть виходили за межі Кременчуцької гу-
бернії, яка існувала з 1920 по 1922 рр. Більш точно цей регіон
дій повстанців слід було б назвати Холодний Яр, але не у сенсі
місцевості площею близько 7 тис. га18, а як більшу територію,
на яку поширювалася діяльність Холодноярського повстанко-
му: від північних районів сучасної Кіровоградщини до півден-
них районів сучасної Київщини. Про активність повстанського
руху влітку 1920 р. автори свідчать:
16 Ейдеман Р., Какурін М. Громадянська війна на Україні. – С. 69–70.
17 Там само. – С. 71.
18 Холодний Яр [Електронний ресурс]: http://uk.wikipedia.org/wiki/Холод-
ний_Яр.
військового діяча Р. Ейдемана «Громадянська війна на Україні»
фігурували інші цифри кількості повстанців Н. Григор’єва —
15000 осіб. Під час аналізу та опису ходу повстання проти ра-
дянської влади на чолі з Н. Григор’євим, М. Какурін і Р. Ейде-
ман справедливо відзначали, що виступ отамана значною мірою
відволікав сили червоних від бойових дій на фронті, перешкод-
жав утвердженню радянської влади на місцях14.
Зазначені дослідники, характеризуючи розмах повстансько-
го руху в Україні 1920 р., розлого його описували у регіонах
найбільш інтенсивного прояву — на Київщині та Кременчужчи-
ні. Зокрема, вони звернули увагу, що наприкінці вересня 1920 р.
на Київщині одночасно спалахнуло два повстання — у північній
частині Звенигородського та у східній Білоцерківського повітів.
Їх причинами автори називали примусову мобілізацію до Чер-
воної армії та радянську продовольчу політику, а ядром пов-
станських загонів визначали «рештки петлюрівської армії», що
діяли в радянському запіллі. Особливо великих розмірів, на
думку М. Какуріна й Р. Ейдемана, набув виступ у Звенигородсь-
кому повіті, де сили повстанців налічували понад 4000 осіб. Зі
Звенигородщини виступ перекинувся на Київський і східну час-
тину Таращанського повітів. Імовірно, автори мали на увазі так
зване Медвинське повстання, що охопило кілька сіл південної
частини Богуславського та північної частини Звенигородського
повітів Київщини з центром у с. Медвин на Богуславщині. Дос-
ліджуючи свого часу цей виступ15, можемо погодитися з назва-
ними його причинами, однак щодо початку й рушійних сил слід
зробити уточнення. Повстання тривало з 19 серпня по 10 ве-
ресня 1920 р. і брали в ньому участь не «рештки петлюрівської
армії», а самі селяни, які не сприймали спроб більшовиків запро-
вадити аграрні перетворення на селі.
Книга зазначених вище авторів вийшла друком 1931 р., коли
сталінський режим уже набув сили. У таких умовах М. Какурін
14 Ейдеман Р., Какурін М. Громадянська війна на Україні. – Х.: Держ. вид-во
«На варті», 1931. – С. 44.
15 Щербатюк В.М. Медвинське антибільшовицьке повстання 1920 року //
Вісник Академії праці та соціальних відносин. – 2009. – № 4. – С. 163–168.
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 389388 Володимир Щербатюк
ського спрямування. Однак, намагаючись применшити їх роль
у регіоні, необґрунтовано твердили про незначну їх кількість20.
Про широкий розмах повстанського руху на Правобережжі
та Кременчужчині восени 1920 р. йдеться у працях М. Фрунзе,
що вийшли друком у 1920-х рр. і згодом увійшли до двотомника
його праць, який побачив світ 1957 р. Важливо, що видання міс-
тило різноманітні документи за підписом радянського воєна-
чальника. Так, наприклад, у телеграмі голові Раднаркому В. Ле-
ніну командувач Південним фронтом М. Фрунзе 6 жовтня
1920 р. доповідав, що внаслідок діяльності
«бандитських зграй (читай: повстанських загонів. — В. Щ.) у
Правобережній Україні, а також у Кременчуцькій губернії […]
часто порушується зв’язок […] відчувається велика нестача у
галузі постачання як на фронті, так і в тилу»21.
Окремі матеріали книги присвячено діям повстанської армії
Н. Махна, зокрема спільній із червоними боротьбі проти військ
П. Вранґеля. У документах також відтворюються факти пере-
слідування частинами Червоної армії махновських загонів нап-
рикінці 1920 р., здебільшого на Лівобережжі22.
Про зростаючу кількість повстанських комітетів на Лівобе-
режжі та активність повстанського руху по обох берегах Дніпра
йдеться у праці Б. Козельського «Шлях зрадництва й авантюр
(Петлюрівське повстанство)», виданої 1927 р. Привертає увагу
дещо контроверсійне твердження автора — колишнього спів-
робітника Надзвичайної комісії — до висловленої вище думки
Р. Ейдемана і М. Какуріна щодо повстанського руху в Лівобереж-
ній Україні 1920 р. Зокрема, він переконував, що на Лівобережжі
«організації росли і плодилися мов поганки після дощу». Автор
звертав увагу на тісний зв’язок «організацій» із «партизансь-
кими загонами». Так, увагу Б. Козельського привернули органі-
зації Полтавщини — Комітет визволення України (керівник —
20 Ейдеман Р., Какурін М. Громадянська війна на Україні. – С. 76.
21 Фрунзе М.В. Телеграмма Предсовнаркома Ленину № 23, 6 октября 1920 г.
// Его же. Избранные произведения. Т. 1. – Москва: Воениздат МО СССР,
1957. – С. 359.
22 Там же. – С. 241.
«Повстанці, головним чином, намагалися захоплювати важ-
ливі залізничні вузли (Знам’янка, Бобринська, Долинська, П’я-
тихатка), до того ж, вимушені піти з одного району, повстанці
здебільшого переходили до сусіднього, стараючись безупин-
но держати під ударом найважливіші залізничні ділянки».
Тобто, територія виступу охоплювала сучасні Дніпропетров-
щину, Кіровоградщину та Черкащину. Автори переконують, що
повстання в Кременчуцькій і Київській губерніях 1920 р.:
«мали одне спільне завдання — відрізати Червону армію від її
тилу й полегшити полякам і петлюрівцям захоплення Право-
бережної України»19.
Значною мірою можемо погодитися, що в умовах польсько-
радянської війни 1920 р. бойові дії повстанців Правобережжя
були спрямовані на підтримку армії УНР, яка спільно з польськи-
ми військами змушена була вести війну проти РСФРР та УСРР.
По-іншому подавали дослідники повстанський рух у Ліво-
бережній Україні, ототожнюючи його з махновщиною. Проте
автори вдавалися до фальсифікацій, зазначаючи:
«Окремі бандитські загони, що періодично з’являлися в Ка-
теринославській, Донецькій, Харківській та південно-східній
частині Полтавської губерній, є не що інше, як рештки по-
встанської армії Махна».
Зазначимо, що з літа 1920 р. згадувати про повстанські за-
гони Лівобережжя як про «рештки махновської армії» недореч-
но, адже виснажлива боротьба Н. Махна з радянськими війська-
ми розпочалася з кінця листопада 1920 р., коли після розгрому
П. Вранґеля радянське командування, порушуючи підписану
угоду, розпочало ліквідацію частин свого недавнього союзника
й лише наприкінці серпня 1921 р. Н. Махно разом із 77 бійцями
змушений був перейти на територію Румунії. Дослідники все ж
визнавали існування на теренах Лівобережної України — у схід-
ній частині Київської, Чернігівської, частково Полтавської гу-
берній — діяльність селянських повстанських загонів уенерів-
19 Ейдеман Р., Какурін М. Громадянська війна на Україні. – С. 71.
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 391390 Володимир Щербатюк
ний Яр — урочища в околицях Чигирина, а також Мотронинсь-
кий монастир25.
Не можемо оминути твердження Б. Козельського про появу
в 1920 р. нових повстансько-партизанських загонів, або, як він
твердив, «величезної сили бандитських ватаг», та активізацію
вже існуючих. Автор виокремив сприятливі умови виникнен-
ня загонів: наявність зовнішніх фронтів, господарське безлад-
дя, злість куркульства, широка хвиля дезертирства, а також
назвав ряд отаманів, які воювали проти більшовиків на тере-
нах України: Голого, Гризла, Цвітковського, Мордалевича, Доро-
ша, Яременка, Багатиренка, Цербарюка, Струка (усі на Київщи-
ні), Киктя, Левченка, Деркача, Хмару, Клепача, Яблучка, Мамая,
Залізняка, Загороднього, Степового, Каліберду, Бондаря (Кре-
менчуцька губернія), Ґонту, Христового, Матвієнка, Вояку, Шта-
пу (Полтавщина), Шепеля, Кладного, Заболотного, Моргуля,
Громового, Салтиса (Поділля). Усіх їх він називав «петлюрівця-
ми», що свідчило про політичну орієнтацію на УНР. Однак ав-
тор робив помилку, коли твердив, що всі вони почали діяти у
1920 р.26 Йому слід було б назвати причини виникнення пов-
станських загонів, проте він обмежився умовами, які цьому
сприяли.
Розпочата в 1919 р. політика радянізації Україні у наступ-
ному році впроваджувалася дедалі наполегливіше. Утретє прий-
шовши до влади 1920 р. в Україні, більшовики врахували по-
милки політичного курсу 1919 р. й переглянули аграрну полі-
тику — було ухвалено нове земельне законодавство, яке перед-
бачало зрівняльний поділ землі, що значною мірою приваблю-
вало найбідніші та найбільш упосліджені верстви українського
села. В умовах масового невдоволення з метою впровадження
у життя більшовицької політики втілювалися заходи, що спри-
25 Щербатюк В.М. Пошукові експедиції як спосіб дослідження селянського
повстанського руху доби Української революції 1917–1921 років (За ре-
зультатами пошукових експедицій організації «Витоки» Національної
спілки краєзнавців України) // Вісник Академії праці та соціальних відно-
син Федерації профспілок України. – 2009. – № 5. – С. 168–169.
26 Козельський Б.В. Шлях зрадництва й авантюр… – С. 81.
Прийма) та підпорядкований йому Полтавський губерніальний
повстанський комітет (голова — Сопар-Нельговський). Важли-
во, що окрім власної оцінки він подав коротку довідку про ді-
яльність організацій, що свідчила про їх тісний зв’язок із пов-
станцями Переяславського, Лубенського, Гадяцького повітів та
окремими селянсько-повстанськими загонами Правобережжя,
зокрема Звенигородського повіту на Київщині23 .
Акцентуючи увагу на повстанстві Правобережжя, Б. Ко-
зельський, у першу чергу, зазначав, що Холодний Яр правив
«за міцну фортецю українського повстанства […], старанно збе-
рігаючи свою незалежність і протиставляючи себе радянській
владі. Таким непохитним і невблаганним ворогом він був на
протязі 1920 й мало не всього 1921 р.».
Основними ж силами Холодного Яру автор називав загони
отаманів Деркача, Загороднього, Мамая, Петренка та ін. При-
вертає увагу цікавий факт:
«Після розгрому Олександрійської дивізії отаман Хмара
остаточно схилив свою голову перед Холодним Яром»,
тобто підпорядкувався Холодноярському повстанкому. Б. Ко-
зельський констатував:
«Авторитет Холодного Яру був дуже великий, його визна-
вали навіть багато отаманів, які йому не підлягали»24.
Проте, визнаючи авторитет повстанкому, у книзі цього авто-
ра не йдеться про поширення його впливу поза Холодним Яром.
Відомо, що територія, контрольована цією військово-політич-
ною організацією не була сталою, — охоплюючи в основному
Чигиринський і східну частину Черкаського повітів вона впли-
вала й на Південну Київщину, райони Полтавської та Херсонсь-
кої губерній. У 1921 р. організація контролювала Чигиринсь-
кий, Олександрійський, Єлизаветградський, Звенигородський,
частину Уманського повітів. Опорною базою залишався Холод-
23 Козельський Б.В. Шлях зрадництва й авантюр (Петлюрівське повстан-
ство). – Х.: Держ. вид-во України, 1927. – С. 78.
24 Козельський Б.В. Шлях зрадництва й авантюр... – С. 75.
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 393392 Володимир Щербатюк
Одним із найбільш впливових отаманів Р. Ейдеман вважав
Мордалевича, який діяв у районі Радомишль–Коростень, ота-
мана Гризла — у Звенигородському та Хмару — у Чигиринсь-
кому повітах. Особливо він звертав увагу на підтримку повстан-
цями програмних засад УНР28.
Аналізуючи тактику боротьби з повстанством, Р. Ейдеман
наголошував, що в активних повстанських районах «необхідна
не лише серйозна військова робота, але з метою встановлення
радянської влади — організаційно-політична»29. Проте його
план дій із повстанським рухом ґрунтувався на радянських, пар-
тійних та військових інструкціях, відповідно й стратегія бороть-
би, з одного боку, розвивалася, а з іншого — обмежувалася цими
ж інструкціями. Зокрема, автор керувався «Положением об уп-
равлении тылами Югзапфронта», виданим у квітні 1920 р. та
затвердженим Раднаркомом України й військовою нарадою
фронту. Тому організаційно-політична робота являла собою
процес поєднання військових дій із заходами щодо зміцнення
радянської влади. До останніх належала й практика розшару-
вання селянства, або, як це назвав Р. Ейдеман, — «розкріпачення
сільського бідняка від опікунства всесильних куркулів». Відпо-
відно боротьбу з повстанським рухом на початку 1920 р. автор
охарактеризував як безсистемну, що зводилася лише до зни-
щення живої сили повстанства. Проте вже з квітня 1920 р.,
відзначав Р. Ейдеман, до протистояння селянсько-повстансько-
му рухові був залучений весь радянський апарат30.
Одним із тактичних прийомів боротьби з українським пов-
станством автор називав практику «ударних районів», яка поча-
ла застосовуватися з листопада 1920 р. Підрозділів військ внут-
рішньої служби (ВНУС)31 для боротьби з повстанцями не виста-
28 Эйдеман Р. Ударные уезды и районы. (К вопросу о борьбе с бандитиз-
мом). – Х.: Издание Укрпура, 1921. – С. 6–7.
29 Там же. – С. 7.
30 Там же. – С. 3.
31 До завдань підрозділів ВНУС, створених у вересні 1920 р., входила охоро-
на державного ладу, особливо важливих державних установ та об’єктів,
підприємств, транспортування вантажів, сировини, продовольства,
яли виконанню завдання «диференціації села». Розпочавши
розкол селянської громади на групи за ознакою наявності за-
собів виробництва, радянська влада намагалася заручитися
підтримкою бідняків та середняків, перерозподіляючи землю
й засоби виробництва. Ці процеси мали йти паралельно з вико-
ріненням селянського повстанського руху.
Роль класової боротьби у майбутніх війнах та її взаємозв’я-
зок із повстанським рухом у теоретичному дослідженні «Страте-
гія» обґрунтовував радянський воєначальник, теоретик, війсь-
ковий публіцист і педагог О. Свєчин. Стверджуючи, що класовий
характер майбутніх війн без сумніву активізує партизанські
виступи та призведе до загострення партизанської війни, автор,
як приклад, навів події в Україні 1918–1920 рр., дійшовши вис-
новку, що повстанський рух необхідно обов’язково поставити
під контроль держави й використати в боротьбі з ворогом:
«Усе, що є цінним в його (повстанських. — В. Щ.) рядах
необхідно якомога скоріше охопити рамками регулярної
організації»27.
Радянські воєначальники вдавались не лише до опису, ана-
лізу й досліджень селянського повстансько-партизанського ру-
ху, але й спробували на основі свого досвіду виробити тактику
боротьби з ним. Так, аналіз тактичного досвіду боротьби з пов-
станством провів Р. Ейдеман у книзі «Ударные уезды и райо-
ны. (К вопросу о борьбе с бандитизмом)». Автор підкреслював,
що в Україні в кожній губернії існували райони, повіти, які були
«вогнищами бандитизму»:
«У таких районах, — констатував Р. Ейдеман, — ми маємо
справу з фактичною відсутністю [радянської] влади. Ревкоми
та ради існують лише номінально і перебувають під впливом
того чи іншого отамана, або ж цілих підпільних організацій;
населення ж не виконує ніяких державних нарядів і безперерв-
но живить зброєю та живою силою бандитів […], кожен із таких
районів має своїх вождів — отаманів».
27 Свечин А. Стратегия. – Москва: Военный вестник, 1927. – С. 118.
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 395394 Володимир Щербатюк
в Олександрівській — Олександрівський,
у Донецькій — Старобільський.
Над виробленням тактики й стратегії боротьби з селянсь-
ким повстанським рухом активно працював М. Тухачевський,
у статті якого «Борьба с контрреволюционными восстаниями»
(1926 р.)33 йдеться:
«У районах надійно вкоріненого повстанства доводиться
вести не бої та операції, а цілу війну, яка повинна закінчитися
надійною окупацією повстанського району, насадити в ньому
знищені органи радянської влади й ліквідувати саму мож-
ливість формування населенням бандитських загонів. Словом
боротьбу доводиться вести, в основному, не з бандитами, а з
усім місцевим населенням […]. Виконуючи завдання викорінен-
ня необхідно перш за все знищити органи самовизначеної се-
лянської влади […] ця робота повинна супроводжуватися на-
садженням радянської влади першочергово у вигляді ревкомів,
з перетворенням їх згодом у виконкоми, по мірі утвердження
радянського ладу»34.
Відзначимо, що у боротьбі з українськими повстанцями більш
ефективно воювало не мобілізоване до Червоної армії місцеве
населення, а вихідці з Росії чи зросійщених промислових міст
України, та найбільше — інтернаціональні загони з китайців,
латишів та ін. Особливо це було відчутно в період 1918 – перша
половина 1920 рр., коли в українському селі більшовики ще не
розпалили соціальну боротьбу та класову ворожнечу. Так, нап-
риклад, радянський військовий діяч Й. Якір, котрий у 1918 р.
сформував один із перших у Червоній армії китайських підроз-
ділів (батальйон) відзначав про його бійців:
«Платню вони по 50 рублів отримували і на платню дуже
серйозно дивилися. Життя легко віддавали, а плати вчасно й
годуй добре»35 .
33 Тухачевский М. Борьба с контрреволюционными восстаниями // Война и
революция. – 1926. – № 7. – С. 3–17; № 8. – С. 3–15; № 9. – С. 3–16.
34 Там же. – 1926. – № 7. – С. 9.
35 Якир И.Э. Десять лет тому назад // Этапы большого пути. Воспоминания
о гражданской войне. – Москва: Военное изд-во МО СССР, 1962. – С. 71.
чало. Тому військова нарада ВНУС в кожній губернії визначала
«повстанський повіт», де проводилася військова й політична
кампанія щодо відновлення радянської влади та встановлення
«твердого революційного порядку». Р. Ейдеман виклав конк-
ретний перелік заходів, обов’язкових для цього тактичного
прийому.
Відзначимо, що згадана тактика не мала очікуваного пред-
ставниками радянської влади успіху, що було логічним в обста-
винах збройного спротиву селянства та виходячи з умов самих
заходів. Про це свідчив і сам Р. Ейдеман, який серед причин нев-
дач називав «недостатнє напруження сил та зосередження ува-
ги на поставлених завданнях під час проведення кампанії». Про-
те найважливішою причиною він вважав «інертність, проявлену
окремими партійними та радянськими органами на місцях»32 .
На нашу думку, автор скинув із терезів протиборства сам пов-
стансько-партизанський рух, незламність духу повстанців, їх
тактико-військову майстерність у сукупності зі знанням місце-
вості, що нерідко переважували в бойових сутичках зі значними
силами противника.
Для дослідників селянського повстанського руху інтерес
становлять відомості про «ударні повіти» в Україні 1920 р.:
у Чернігівській губернії— Глухівський,
у Київській — Канівський,
у Кам’янець-Подільській — Балтський,
в Одеській — Первомайський,
У Миколаївській — Єлизаветградський,
у Полтавській — Кобеляцький,
у Харківській — Ізюмський,
у Катеринославській — Новомосковський,
збройна боротьба з контрреволюційними виступами і бандитизмом, охо-
рона транспорту й інфраструктури на шляхах сполучення, військового
майна, збройна підтримка продзагонів під час вилучення у населення так
званих надлишків сільськогосподарських продуктів та боротьба зі спе-
куляцією. Війська ВНУС становили резерв діючої Червоної армії.
32 Эйдеман Р. Ударные уезды и районы… – С. 26.
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 397396 Володимир Щербатюк
редняка, а то й заможного селянина. А згідно зі спрямуванням
більшовиків на ліквідацію заможних верств такий селянин ста-
вав ворогом радянської влади.
Участь надзвичайних комісій у ліквідації повстанського руху
в Україні аналізувалася М. Лацисом (Я. Судрабс) у книзі «Два
года борьбы на внутреннем фронте. Популярный обзор двух-
годичной деятельности чрезвычайных комиссий по борьбе с
контрреволюцией, спекуляцией и преступлением по должнос-
ти», що вийшла друком у 1920 р. Автор книги — голова Всеук-
раїнської надзвичайної комісії — акцентував увагу читачів на
ролі ВУНК у ліквідації повстань та змов проти радянської влади.
М. Лацис, один із перших офіційних історіографів ВУНК, опублі-
кував звіти про діяльність чекістів, написав низку статей про її
роботу. Для історіографії повстанського руху з названої вище
книги важливими є фактологічні дані окремих виступів в Ук-
раїні. Зокрема, короткі відомості про Куренівське повстання
квітня 1919 р.:
«Вибухнуло під Києвом у селах Петрівці, Межигір’я, Вишгород
і докотилося до приміської Куренівки та робітничої частини
Подолу».
Детального висвітлення ходу повстання М. Лацис не подав,
проте вказав на кількість його учасників (500 осіб) та роль заго-
нів НК у придушенні37. Вважаємо чисельність повсталих значно
применшеною, а значення повстання автор замовчував, хоча з
переконливістю можемо твердити, що воно надзвичайно ваго-
ме, адже чи не вперше за роки Української революції 1917–
1921 рр. історичною столицею України намагалися оволодіти
не регулярні війська, а повстанці. Це свідчило про широкий роз-
виток повстанського руху весною–літом 1919 р. та активний
спротив населення більшовицькій владі.
Цікавий також огляд розвитку повстанства та підпільних
організацій у різних куточках України. Зокрема, М. Лацис пи-
37 Лацис (Судрабс) М.Я. Два года борьбы на внутреннем фронте. Популяр-
ный обзор двухгодичной деятельности Чрезвычайных комиссий по борь-
бе с контрреволюцией, спекуляцией и преступлением по должности. –
Москва: Госиздат, 1920. – С. 25.
Архівні документи підтверджують, що місцеве партійно-ра-
дянське керівництво для боротьби з повстанським рухом ба-
жало мати у кожному повіті військові підрозділи, особовий
склад яких був мобілізований з інших місцевостей. Так, наприк-
лад, керівники Звенигородського повіту в березні 1920 р. звер-
талися до Київського губернського ревкому з проханням надіс-
лати батальйон «зі сторонніх, немісцевих людей», в іншому ви-
падку вони «у подальшому не беруть на себе відповідальності
за […] радянське будівництво»36.
20 квітня 1920 р. уряд радянської України ухвалив «Коротку
інструкцію по боротьбі з бандитизмом і куркульськими пов-
станнями». Основні заходи спрямовувалися на посилення реп-
ресій стосовно селянства, яке підтримувало повстанців. У місце-
востях, охоплених повстанським рухом, запроваджувався інсти-
тут заручників та відповідачів, яких розстрілювали після будь-
якого виступу проти радянської влади. За відверто ворожого
ставлення населення до влади та відмову видати повстанців пе-
редбачалися найрізноманітніші суворі покарання — від арти-
лерійського обстрілу до спалення села. Звісно, що в таких умо-
вах повстанці змушені були змінювати свою тактику. Коли про-
ти них зосереджувалися значні військові підрозділи загони
розпорошувалися, знову збираючись в умовленому місці. Для
збереження сільського населення повстанці почали обходити
села, а контакти з селянами здійснювалися вибірково, через
перевірених осіб. У частини сільських мешканців більшовиць-
кий терор викликав страх, що у 1920 р. сприяло зменшенню
масової підтримки повстанства місцевим населенням, поширен-
ню співпраці з органами влади.
Однак певне затухання відкритого збройного протистояння
на початку 1920-х рр. не свідчило про зникнення протиборства
між селянством і більшовицьким режимом, яке було закладене
не лише його антиселянською політикою, але й самою підтрим-
кою незаможника, адже селянин-бідняк, отримавши наділ та
економічне заохочення, досить швидко перетворювався на се-
36 Державний архів Київської області (далі – ДАКО), ф. Р. 1, оп. 4, спр. 3,
арк. 45–46 зв.
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 399398 Володимир Щербатюк
за два роки діяльності «надзвичайки» — 5000 осіб, із них в Ук-
раїні — 200042. Зрозуміло, що чисельність убитих селян автор
не навів, однак оприлюднив кількість повстань в окремому ча-
совому проміжку. Так, тільки з 1 по 19 липня 1919 р. особливий
корпус ВНК при підтримці армійських підрозділів придушив у
Київській губернії — 111, Полтавській — 37, Чернігівській —
12, Волинській — 20, Подільській — 12, Херсонській — 14 ан-
тирадянських повстань43.
Якщо М. Лацис відзначав, що у боротьбі з радянською вла-
дою окремі повстанські організацій та загони взаємодіяли
влітку 1919 р. із денікінцями, то О. Єгоров у книжці «Разгром
Деникина 1919 г.» перелічив ряд причин, які, на його думку, вже
до осені 1919 р. спричинили активне розгортання селянського
повстанського руху та масові збройні виступи селянських за-
гонів проти денікінців. Серед таких причин він назвав визнан-
ня права власності на землю за колишніми власниками та не-
сприйняття А. Денікіним самостійності України. О. Єгоров дій-
шов висновку, що у війні білих та червоних значну роль відігра-
вала позиція, яку займало українське селянство. Зокрема, він
переконував:
«Якщо весною й літом 1919 р. білі сили Півдня Росії здобу-
вали перемоги, то це пояснюється головним чином невизна-
ченим ставленням селянства до радянської влади. Але тепер,
коли стало зрозумілим спрямування земельної політики білих
[…] — воно (селянство. — В. Щ.) рішуче переходить якщо не
повсюди у табір пролетарської революції, то у всякому випад-
ку — у табір масового руху проти денікінщини».
Підкреслюючи антиденікінський селянсько-повстанський
рух як сприятливу умову боротьби Червоної армії з білогвар-
дійськими військами, майбутній радянський маршал інтерпре-
тував селянський рух як «напівкуркульський, напіванархістсь-
кий з явними ознаками чистого бандитизму»44. Зрозуміло, що
42 Лацис (Судрабс) М.Я. Два года борьбы на внутреннем фронте… – С. 81.
43 Полтава Л. Українські повстанські загони в 1929–1920 роках.
44 Егоров А.И. Гражданская война в России: Разгром Деникина 1919 г. – Моск-
ва: АСТ; Санкт-Петербург: Terra Fantastica, 2003. – С. 223.
сав про підготовку в липні 1919 р. повстання в Києві. Окремі
факти стверджували, що агітацію проти радянської влади про-
водили червоноармійці. ВУНК виявила керівників запланова-
ного виступу — Ружицького, Двориникова, Столяровського. Усі
вони були розстріляні38. Інше повстання, що готувалося в Києві,
М. Лацис не датував, проте зазначив, що його організаторами
стали студенти Н. Стодоля й К. Корж, які разом зі спільниками
намагалися оволодіти мостами біля Києва та здійснити держав-
ний переворот. Акцію повинні були підтримати окремі коман-
дири червоних військ та отамани Зелений, Ангел, Соколовсь-
кий39. Сучасні дослідники стверджують, що організація, очолю-
вана Н. Стодолею та К. Коржем, була викрита більшовиками 19
серпня 1919 р.40
М. Лацис також описав спробу повстанців повалити радянсь-
ку владу на Чернігівщині наприкінці липня 1919 р. Зокрема,
ідеться, що 28 липня 1919 р. було розкрито змову в Городнянсь-
кому та Чернігівському повітах. Керівник організації — студент-
медик Карл Лиіко-Шантель. М. Лацис твердив, що провідники
виступу мали зв’язки з армією А. Денікіна. Це підтверджувало-
ся викриттям білогвардійських штабів у Чернігові, Городні,
Івашківцях, Куликовці, Тупичеві, Вихвостові, Хрипівці, Петру-
шині, Ріпках, Звеничеві, Терехівці, Хлібівці. Автор простежив
плани повстання, навів важливі факти. Зокрема, виступ почався
у с. Хрипівці, звідки селяни рушили на Городню, але були роз-
сіяні частинами Червоної армії:
«Зі 100 осіб учасників виступу більше половини заарешто-
вано. Знайдена зброя вилучена. Керівник повстання при спробі
втечі розстріляний»41.
Про запеклу боротьбу органів ВУНК із повстанцями свідчать
наведені М. Лацисом дані стосовно кількості загиблих чекістів
38 Лацис (Судрабс) М.Я. Два года борьбы на внутреннем фронте... – С. 26.
39 Там же. – С. 26–27.
40 Полтава Л. Українські повстанські загони в 1929–1920 роках // Вісті ком-
батанта. – 2009 р. – 13 червня [Електронний ресурс]: http://komb-a-
ingwar.blogspot.com/2009/06/1919-1920.html.
41 Лацис (Судрабс) М.Я. Два года борьбы на внутреннем фронте… – С. 28.
Висвітлення селянського повстанського руху 1917–1921 рр. ... 401400 Володимир Щербатюк
«Ми повинні прагнути до поступового перетворення всієї
трудящої маси на озброєний народ»49.
Здійснити це автор пропонував через подальший розвиток
частин особливого призначення (ЧОП), основною функцією кот-
рих було надавати допомогу органам радянської влади у бо-
ротьбі з «контрреволюцією» та повстанським рухом50.
Необхідність застосування у боротьбі з повстанським рухом
військових підрозділів при підтримці населення підкреслював
інший очільник Червоної армії — С. Каменєв, на той час голов-
нокомандувач збройних сил Республіки. У статті «Красная ар-
мия» він писав:
«По ліквідації громадянських фронтів далеко не відразу за-
тихла тріскотня пострілів і гарматна канонада. Весь 1921 рік,
що протікав за так званого мирного стану, показав усю умов-
ність мирного становища, в якому ми тоді перебували. […] Усю-
ди доводилося братися за зброю та ліквідовувати всякого роду
повстання»51.
Отже, радянські воєначальники у своїх працях показували
реальне становище в Україні 1921 р. — з одного боку через реп-
ресії, проголошену владою амністію, застосування військової
сили, що вивільнялася від боротьби на фронтах, відбувалося
затухання повстанського руху, а з іншого — загони продовжу-
вали діяти, хоча їх операції вже не мали такого розмаху, як у
1918–1920 рр. Крім того, у значній частині праць зосереджено
великий масив фактологічного матеріалу, особливо у тих із них,
що вийшли друком у 1918 й до кінця 1920-х рр. Командири Чер-
воної армії аналізували селянський повстанський рух у кон-
тексті аналізу воєнних дій громадянської війни. В окремих дос-
лідженнях повстанство розглядалося здебільшого крізь призму
тактичних методів боротьби радянської влади з цим явищем.
49 Фрунзе М.В. Берегите же революцию (Красная армия и революция) //
Избранные произведения. Т. 2. – Москва: Воениздат МО СССР, 1957. – С. 25.
50 Там же. – С. 26.
51 Каменев С.С. Красная Армия // Записки о гражданской войне и военном
строительстве. – Москва: Воениздат МО СССР, 1963. – С. 246–247.
така характеристика цілком відповідала офіційним поглядам.
Водночас, зростанню антиденікінського селянсько-повстансь-
кого руху сприяло ще й ставлення білих військ до місцевого на-
селення — лише з вересня по листопад 1919 р. денікінці замор-
дували понад півсотні євреїв у містечку Буки, у Монастирищі —
98 осіб, у с. Рижанівка Звенигородського повіту — 25 осіб і т.д.45
Підбиваючи підсумки боротьби з повстанством, М. Фрунзе
у статті 1921 р. визначив ці події як «мала війна»46, а сам рух
характеризував «політичним бандитизмом». На його думку, бо-
ротьба із селянськими виступами в Україні являла собою «ве-
лике поле для вивчення й отримання відповідних узагальнень
теоретичного порядку». Визначаючи перспективи завдань гене-
рального штабу Червоної армії автор наголошував на розробці
«ідей малої війни в їх застосуванні до майбутніх воєн із про-
тивником, який технічно стоїть вище»47.
М. Фрунзе обґрунтовував та намагався виправдати міліта-
ризацію суспільства у мирний час:
«Необхідно твердо засвоїти, що саме в мирний час повинні
бути закладені надійні основи […], які діятимуть під час війни»48.
В іншій своїй статті («Берегите же революцию», газета «Ко-
муніст» від 7 листопада 1921 р., згодом увійшла до другого тому
вибраних творів радянського воєначальника) М. Фрунзе вис-
ловлював думку, що зумовлене часом скорочення чисельності
армії вимагало максимального посилення роботи з підготовки
резервів, наголошуючи:
45 ДАКО, ф. 3050, оп. 1, спр. 167, арк. 27.
46 Фрунзе М.В. Единая военная доктрина и Красная армия // Армия и рево-
люция. – 1921. – № 1. – С. 20–78 (передрук: Фрунзе М.В. Единая военная
доктрина и Красная армия // Вопросы стратегии и оперативного искус-
ства в советских военных трудах (1917–1940). – Москва: Воениздат МО
СССР, 1965. – С. 29–40).
47 Фрунзе М.В. Единая военная доктрина и Красная армия // Армия и рево-
люция. – 1921. – № 1. – С. 34.
48 Фрунзе М.В. Избранные произведения. – Москва: Партиздат, 1934. – С. 151.
402 Володимир Щербатюк 403
Ірина Терлецька*
Державний терор в УСРР–УРСР
періоду сталінізму
у вітчизняній історіографії початку ХХI ст.
У статті розглядається процес вивчення українською історіогра-
фією початку ХХI ст. державного терору в УСРР–УРСР, який
здійснювався партійно-державними та каральними органами.
Особливу увагу приділено сучасній історіографії Голодомору
як форми державного терору.
Ключові слова: історіографія, державний терор, політичні репресії,
сталінізм.
Система організації влади й суспільства сталінських часів
мала тоталітарний характер. Найсуттєвішими ознаками її функ-
ціонування став особливий механізм державної влади, зроще-
ний із партійним апаратом; надзвичайні повноваження судо-
вої та каральної систем; масовий терор як засіб впливу на сус-
пільство. Під державним масовим терором мається на увазі
насилля заради ствердження інтересів пануючих верств, нав’я-
зування їх волі1. Головний метод державного терору — полі-
тичні репресії. У статті розглядається висвітленні у вітчизняній
історіографії останнього десятиріччя питання репресивної
діяльності державної влади в УСРР–УРСР кінця 1920-х – почат-
ку 1950-х рр.
Українська історіографія протягом останніх років активно
досліджувала проблему державного терору сталінських часів.
Науковці намагалися осмислити певні тенденції у питанні полі-
* Терлецька І.В. — кандидат історичних наук, доцент кафедри філософсь-
ких та соціальних наук Київського національного торговельно-економіч-
ного університету.
1 Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст.: Історичні нариси / НАН
України; Ін-т історії України / Відп. ред. В. А. Смолій. – К.: Наукова думка,
2002. – С. 17.
Щербатюк В. Освещение крестьянского повстанческого
движения 1917–1921 гг. в трудах советских
военачальников — участников революционных событий.
В статье показано освещение крестьянско-повстанческого движения
1917–1921 гг. в трудах советских военачальников — активных уча-
стников революционных событий, раскрыто значение их работ в
исследовании данного вопроса.
Ключевые слова: крестьяне, крестьянское повстанческое движение,
советские военачальники, историография, труды.
Shcherbatiuk V. The interpretation of the insurrectionary
peasant movement of 1917–1921 in the works
of the Soviet high-rank officers who were the participants
of the revolutionary events.
The article shows the interpretation of the insurrectionary peasant
movement of 1917–1921 in the works of the Soviet high-rank officers
who were the active participants of the revolutionary events, discloses
the significance of their works in the research of this issue.
Key words: peasants, insurrectionary peasant movement, Soviet high-
rank officers, historiography, works.
|