Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр.

Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр.

У статті розкривається процес використання висновків співробітників цензурних органів УРСР щодо історичних творів як доказу причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Абраменко, Л.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2010
Schriftenreihe:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Schlagworte:
Історіографічні та джерелознавчі дослідження
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42035
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр. / Л. Абраменко // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 2 (35). — С. 429-436. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-42035
record_format dspace
spelling irk-123456789-420352013-03-07T03:04:31Z Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр. Абраменко, Л. Історіографічні та джерелознавчі дослідження У статті розкривається процес використання висновків співробітників цензурних органів УРСР щодо історичних творів як доказу причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр. В статье раскрывается процесс использования выводов сотрудников цензурных органов УССР об исторических сочинениях как доказательств причастности к «украинскому буржуазному национализму» в начале 1950-х гг. Тhe article exposes the process of staff conclusions regarding the censorship of the USSR as evidence of historical works belonging to the «Ukrainian bourgeois nationalism» in the early 1950”s. 2010 Article Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр. / Л. Абраменко // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 2 (35). — С. 429-436. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42035 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історіографічні та джерелознавчі дослідження
Історіографічні та джерелознавчі дослідження
spellingShingle Історіографічні та джерелознавчі дослідження
Історіографічні та джерелознавчі дослідження
Абраменко, Л.
Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
description У статті розкривається процес використання висновків співробітників цензурних органів УРСР щодо історичних творів як доказу причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр.
format Article
author Абраменко, Л.
author_facet Абраменко, Л.
author_sort Абраменко, Л.
title Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр.
title_short Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр.
title_full Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр.
title_fullStr Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр.
title_full_unstemmed Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр.
title_sort висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Історіографічні та джерелознавчі дослідження
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42035
citation_txt Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр. / Л. Абраменко // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2010. — № 2 (35). — С. 429-436. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv AT abramenkol visnovkicenzoraŝodoístoričnihtvorívâkdokazpričetnostídoukraínsʹkogoburžuaznogonacíonalízmunapočatku1950hrr
first_indexed 2025-07-04T00:29:06Z
last_indexed 2025-07-04T00:29:06Z
_version_ 1836674132011384832
fulltext 428 Володимир Ковальчук 429 Леонід Абраменко* Висновки цензора щодо історичних творів як доказ причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр. У статті розкривається процес використання висновків співробіт- ників цензурних органів УРСР щодо історичних творів як дока- зу причетності до «українського буржуазного націоналізму» на початку 1950-х рр. Ключові слова: політична цензура, політичні репресії, цензор, істо- рія України. Політичні  репресії проти  відомих,  талановитих  письмен- ників  і  журналістів,  які  об’єктивно  написали  про  обставини входження України до складу Російської імперії та СРСР, заги- бель  мільйонів людей  від голодомору,  знищення  природних багатств республіки на багато років загальмували розвиток са- мосвідомості громадян, пригнічували національні духовні сили, позбавляли розвитку українську мову, історію, культуру, мис- тецтво. Натомість насаджувалися і прославлялися сумнівні ав- торитети партійних «вождів», які проводили соціальний аван- тюрний експеримент. Особливо постраждала українська історична наука. Хто знав історію України по її першоджерелах? Хто об’єктивно написав історію боротьби народу з численними поневолювачами за сво- боду і незалежність? «Творча спадщина марксизму-ленінізму» лише спровокувала тенденційне, однобоке вивчення вітчизня- ної історії. У  цьому  контексті  твори  істориків  та  політичних  діячів М. Грушевського,  В. Винниченка,  С. Єфремова,  інших  авторів стали основою для пізнання нашої історії під іншим кутом зору. Адже за сім десятків років радянської влади ми змушені були пізнавати тільки політично витриману літературу, основану на «ідеях марксизму-ленінізму». *Абраменко Л.М. — старший радник юстиції, полковник юстиції у відставці. потрапив адресатові — учительці Кругликівської неповної се- редньої  школи  Успенського району  Ворошиловградської  об- ласті Євдокії Мойсеївні Провозиній. Очевидно, кореспонденція надійшла їй не поштою, а була передана колегою по школі Та- марою Грузиною. Отриманого листа Провозина передала ди- ректорові школи Веселовській, яка направила його завідувачу Успенським райвно Броневицькому, а той уже — начальникові Успенського райвідділу МДБ капітанові Решетникову50 . Таким  чином,  здійснений  нами аналіз  змісту  агітаційних листів свідчить про те, що між ними й пропагандистськими до- кументами підпілля ОУН(Б) (листівки, гасла, відозви, звернен- ня, повідомлення, тексти промов та бесід, комунікати, «думки») є значно більше спільного, ніж із діловими чи приватними лис- тами. Адже в останніх, як правило, писали про внутрішньоор- ганізаційні справи та особисте, агітація там була відсутня. Ковальчук В. Агитационные письма волынского подполья ОУН(Б) к гражданскому населению Центральной и Восточной Украины. В  статье  исследуются  агитационные  письма  волынского  подполья ОУН(Б) к гражданскому населению центральных и восточных об- ластей УССР. Ключевые слова: население, подполье ОУН(Б), агитационные письма, «закрытые» письма. Kovalchuk V. Agitation letters of Volynian underground of OUN(B) to civil population of Central and Eastern Ukraine. The article is dedicated to agitation letters of Volynian underground of OUN(B) to civil population of Central and Eastern regions of Ukraine. Key words: population, underground, OUN(B), agitation letters, «closed» letters. 50 ГДА СБ України, ф. 2, оп. 48 (1953 р.), спр. 14, т. 1, арк. 79. Висновки цензора щодо історичних творів...                    431430 Леонід Абраменко Але твори талановитого письменника не зникли з європей- ської літератури. Так, в архівно-кримінальній справі Я. О. Крав- чука було  виявлено висновки  цензора Київського облліту  на книги А. Кащенка «З Дніпра на Дунай» та «Під Корсунем», надру- ковані у Західній Європі в 1947–1948 рр. і привезені в УРСР. При проведенні  обшуку  у  фігуранта  справи  у  1951 р.  твори  були виявленні співробітниками держбезпеки і подані на експертизу цензору, висновки котрого стали одним із доказів «контррево- люційної націоналістичної діяльності». Свідомо цитуємо їх пов- ністю та мовою оригіналу, щоби читач міг переконатися у зне- важливому ставленні до історії України представників сталінсь- кого чиновництва: Заключение по книге А. Кащенко «З Дніпра на Дунай» 1948 г. Полуприключенческая, полудетская историческая повесть с ясно чувствуемым украинским национальным душком. Характерна уже сама тема её: разрушение Запорожской Сечи «московским» войс- ком и бегство казачества на Дунай в Турцию. Нечего и говорить, что речь идёт о «постороннем» войске на Украине, что вся повесть про- никнута лживым романтизмом, идеализирующим сечевую жизнь, разрушаемую москалями. Любопытно, что место издания не ука- занно, а лишь сказано «на чужині». Однако явно, что книга издана за счёт американцев и проводит их идеологию — возбуждение роз- ни украинцев и великого брата их — русского народа. На стр. 32 автор жалуется, что «москалі громили святу Пок- рову і рубали на шматки срібні царські врата», т.е. новый вред от «москалей — они нашу украинскую церковь руйнують». На стр. 34 автор рисует молебствие и пишет о «захопленнос- ти величнистю хвылыны» т.е. снова проповедь религиозности. Очень интересна и стр. 44, где скупой полковник готов отка- заться от всех своих богатств во имя «казацкой воли». Иными сло- вами — единый поток бесклассового украинского народа: типич- ная и очень вредная националистическая концепция, выдвину- тая ещё Винниченком и Ефремовым. Цензор Киевского ОБЛЛИТА Этингер 26 сентября 1951 года2. 2 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБ Украї- ни), спр. 67452, т. 4, арк. 228. Протягом 1930–1940-х рр. із бібліотек було вилучено та зни- щено книги українських, російських і закордонних авторів, виз- наних «націоналістичними», «шкідливими» й  «контрреволю- ційними». Окремі екземпляри залишалися у спецфондах цент- ральних бібліотек для службового використання. Тема так званого «бібліотечного шкідництва» з боку праців- ників бібліотек не вщухала у пресі довгий час. Партійні функ- ціонери при допомозі комсомольських і радянських активістів спільно  зі  співробітниками  Головного  управління  у  справах літератури  та  видавництв  (Главліту)  вилучали  «контррево- люційні твори»: Конан Дойля, Купріна, Буніна, Остапа Вишні, Гребінки,  Лєскова,  Немировича-Данченка  та  ін.  Працівники бібліотек, які намагалися заперечувати проти інквізиторсько- го погрому бібліотек, звільнялися з роботи, заарештовувалися та засуджувалися1. Під репресивну гільйотину потрапили літературні твори й Адріана Кащенка — співця славної козацької історії. Його опис вольності, укладу життя козацтва, їх безмежної любові до рідно- го краю, чарівної природи Придніпров’я подає яскраве уявлен- ня про патріотів України, що відчайдушно боролись з числен- ними поневолювачами. Автор вступної статті до перевиданої в 1992 р. у видавництві «Веселка» книги «Оповідання про славне Військо Запорозьке Низове» Олесь Гончар свідчив, що Адріан Кащенко був одним із найпопулярніших  письменників  Катеринославщини.  Його твори  й після  смерті  автора в 1921 р.  друкувалися  великими тиражами.  Однак  після публічного  судового  процесу  «Спілки визволення України» розпочалося масове переслідування ук- раїнських письменників, митців, учених, тобто тих, хто був по- тенційним інтелектуальним опонентом сталінської моделі сус- пільства. Починаючи з 1933 р. книги А. Кащенка були вилучені з бібліотечного фонду як «контрреволюційні» й надовго випа- ли з поля зору читача. 1 Див.: Погребняк  В.А. «Репресовані» книги //  Маршрутами  історії /  Упор. Ю. І. Шаповал. – К.: Політвидав України, 1990. – С. 329–343. Висновки цензора щодо історичних творів...                    433432 Леонід Абраменко Нові віки», видрукувану в 1947 р. Українським видавничим то- вариством «Вернигора» в Мюнхені. Ознайомившись із висновком цензора, в автора цієї статті виникло природне бажання її прочитати. Мені пощастило знай- ти книгу у Бібліотеці ім. Ольжича. Я в черговий раз переконав- ся у спробі радянської цензури дезорієнтувати читача, подати світову та українську історію в потворному вигляді. У висновку цензор особливу увагу приділив історії України, не зачіпаючи опису історичних подій у країнах світу. Зокрема, він інтерпретував діяльність гетьманів України Виговського, Дорошенка й Мазепи «як зрадництво батьківщини». Вірогідно, що для цензора Етінґера Російська імперії у контексті сталінсь- кого  бачення  «спільної  історії  трьох  братніх  народів»  була «батьківщиною». Тому він зауважував, що замість назви «Ук- раїна», котра вживається автором, слід було б назвати цю те- риторію «Київською Руссю». Цензор безапеляційно оцінив книгу як «остро националис- тическую, всецело направленную против Московии», написа- ну для «их (гетьманів Виговського, Дорошенка, Мазепи. — Л. А.) духовных потомков — нынешних бандеровцев». Цензор нази- вав автора «буржуазным националистом» та «злейшим врагом украинского народа». Подібна риторика мала подвійний смисл. З одного боку, у кримінальній справі вона відігравала роль неспростовного до- казу  «контрреволюційності»  і  «причетності  до  українського буржуазного націоналізму». З іншого — цензор доводив власну лояльність  більшовицькому  режиму  і  демонстрував  знання сталінської  історичної  концепції  походження  «трьох братніх народів»: «Заключение по  книге М. Терлецький.  Всесвітня  історія.  Нові віки. Українське видавниче товариство “Вернигора”». 1947 г. Место и время издания книги ясно указывают, для кого она предназначалась. Неудивительно, что социальный заказ опреде- лил  и  содержание книги,  остро  националистическое  и всецело направленное против «Московии». Заключение по книге А. Кащенко «Пид Корсунем». Аналогичная «исторична повисть у патриотичному дуси», что и предыдущая, литературно явно бездарная. Иной раз кажется, что писалась она метлою, а не пером — до того топорно она сра- ботана. Изображает она борьбу украинцев с поляками, и конеч- но, все украинцы — ангелоподобны, а все поляки — исчадия ада. Националистический душок на каждом шагу чувствуется. Зато от- кровенно её выходные данные — напечатана она в Регенсбурге, да ещё с разрешения военного командования (написано по-анг- лийски — значит не-то английского, не-то американского). В рекомендательном списке — изымаемые авторы (Хвильо- вий, Черкасенко) и «труд» ахиепископа Теодоровича «Благодат- нисть иерархии УАПЦ». Цензор Киевского ОБЛЛИТА Этингер. 26 сентября 1951 г.3 Цілком очевидно, що вкрай негативне ставлення цензора до книг не підкріплюється аргументами, зокрема невідповід- ністю описаних подій історичній правді тощо. Спростувань чи заперечень,  які  базувалися  б  на  працях  вчених  або  самого цензора, немає. Особлива лють охопила цензора на сторінках, де описува- лася перемога козаків під Корсунем. Він удається до відвертих грубощів та образ, висловлює презирливе ставлення до «анге- лоподобних» козаків. Це й не дивно, оскільки історичний факт успішної боротьби козацтва нагадував українцям про їх спро- можність вести боротьбу за незалежність України. У той же день, 26 вересня 1951 р., цензор написав висновок на вилучену книгу Маркіяна Терлецького4 «Всесвітня історія. 3 Там само, арк. 229. 4 Терлецький  Маркіян  (1885–1963 рр.)  —  громадський  діяч,  педагог,  істо- рик. Професор стародавньої  історії  в Українському високому педагогіч- ному  інституті у Празі. Автор книги  «Всесвітня історія», популярної  ко- роткої історії України та нарисів на історичні теми. У 1934–1944 рр. пра- цював учителем, директором шкіл в Яворові, Станіславі, Чорткові та Ярос- лаві. У  1941–1944 рр. — голова  Українського допомогового комітету.  Із 1949 р. — в еміграції у США. Помер у Чикаґо. Висновки цензора щодо історичних творів...                    435434 Леонід Абраменко альной революции ещё раз открывает лицо автора — буржуаз- ного националиста, т.е. злейшего врага украинского народа. На стр. 167 автор в числе крупнейших украинских писателей, наряду с Лесей Украинкой, Коцюбинским, Стефаником и Кобы- лянской, называет врага народа Слисаренко. Цензор Киевского ОБЛЛИТА Этингер»5 . Заарештований Я. О. Кравчук на допитах свідчив, що знай- дені при обшуку книги належать йому. Він їх придбав у Мюн- хені в 1947 р. і привіз до СРСР. Особливо він відзначив, що кни- га  М. Терлецького  не мала  політичного  підтексту,  адже була написана автором як підручник для гімназії у 1930-х рр. і пере- видана у 1947 р. для української громади в американській зоні окупації Німеччини6. Як не дивно, але цензор  Етінґер  пред’явив політичні пре- тензії й до творів Т. Шевченка. У висновку на книгу «Слова на дорогу» вибраних творів  поета  «На чужині»,  надрукованих  у 1945 р., він зазначав, що вірші підібрані тенденційно, книжка надрукована за кордоном, а упорядники є «злейшими врагами украинского народа»: Заключение по книге «Слова на дорогу. Т. Шевченко “На чужині”. Вибір з творів, ч. 1, 1945». Стеклографированное  издание.  Тенденциозно  подобранны стихи Шевченко,  где он говорит о своём изгнании. Составитель счёл нужным не заметить, что Шевченко был изгнан царским пра- вительством за то, что был революционером, а сам составитель и те, для кого издавалась книжка, были выброшены из Украины народом, как предатели и изменники своей родины, как найми- ты сначала немецкой, а затем американской буржуазии, как не- мецко-украинские,  а  ныне  американо-украинские  националис- ты, злейшие враги украинского народа. Цензор Киевского ОБЛЛИТА Этингер. 26.ІХ.1951 г.7 5 ГДА СБ України, спр. 67452, т. 4, арк. 226–227. 6 Там само, т. 3. 7 Там само, т. 4, арк. 230. На стр. 31 автор указывает, что Украина (отнюдь не Киевская Русь, как сказали бы мы) была  руководящей державой  Восточ- ной Европы в средние века. На стр. 33–34 он утверждает, что главными борцами за куль- турный подъём были церковные братства. И неудивительно, ибо точка зрения автора, что «релігія у нас взялась з національністю» (стр. 33). И совершенно последовательно на ст. 36 он утверждает, что униатская церковь играла большую роль в национальном воз- рождении западноукраинских земель. Россию автор всюду именует «Московщиной». На стр. 63 автор утверждает, что Москва, подобно татарам, предала  Хмельницкого  полякам,  ибо  «рост  его  сил  тревожил Москву». На  стр. 66  автор считает,  что общественный строй Украины характеризовался большой свободой и лишь всё возрастающее влияние Москвы повело за собой закрепощение крестьянства и правовое оформление дворянства. Стр. 67–68  и  69  особенно характерны:  они  посвящены вос- хвалению  изменников  и  предателей  Выговского,  Дорошенко  и Мазепы. Чувствуется, что они написаны по специальному заказу для их духовных потомков — нынешних бандеровцев. На  стр.  71  автор  утверждает,  что  победить  гайдаматчину Польше удалось только при помощи «Московии». На стр. 72 он утверждает, что Киев стал рассадником культу- ры для Москвы и пишет о «московском наступе» на Украину. На стр. 111 он пишет, что после 1930 года на смену насиль- ственной коллективизации пришла русификация. На стр. 112 он утверждает, что казачество разрушило татарс- кое царство в Крыму, а Россия лишь собрала чужие плоды, когда захватила Крым. На стр. 147 автор считает неправильным, что «украинцы, не развязав своего национально-освободительного вопроса» (под- разумевается самостийность и отделение от России), взялись за решение социальных проблем. Из-за этого (по мнению автора) «их  труд»  и  часто  самопожертвование  пропадали  по  большей части напрасно». На стр. 163–164 автор «излагает» теорию К. Маркса, как и сле- довало ожидать, автор считает, что «теории и прогнозы Маркса про  полную  пролетаризацию  и  необходимость  социальной  ре- волюции не оправдались». Такое враждебное отношение к соци- 436 Леонід Абраменко ХРОНІКА ПОДІЙ Юрій Шаповал Презентація 8-го тому спільної польсько-української видавничої серії Презентації  чергових  томів спільної видавничої серії «Поль- ща та Україна у 30–40-х роках ХХ століття.  Невідомі документи спеціальних  служб»  зазвичай відбуваються  у  самому  центрі Варшави,  на  вулиці  Маршал- ковській, в одній з будівель, що належать  Інститутові  націо- нальної пам’яті Республіки Поль- ща (ІНП РП). Саме тут 6 вересня 2010 р.  відбулася  презентація 8-го тому, присвяченого «поль- ській операції», що стала однією з  перших  етнічних  операцій  у рамках «великого терору» 1937– 1938 рр.  Документи відобража- ють, як саме органи НКВС УРСР реалізували цю акцію, розпоча- ту за оперативним наказом НКВС СРСР № 00485. Подібні політичні оцінки свідчать про обізнаність співробіт- ників цензури щодо використання постаті Т. Шевченка у форму- ванні комуністичного світогляду населення УРСР. Досить супе- речливі поезії українського митця Й. Сталін та його оточення намагалися використати як протест проти «буржуазного ладу», «експлуататорів». Увага пересічного громадянина акцентува- лася на антифеодальній, революційно-демократичній риториці Т. Шевченка. Тому спроби інтерпретації творчої спадщини пое- та як героїзації боротьби за незалежність України визначалися «буржуазно-націоналістичними». Таким чином, більшовицька влада прагнула через цензуру не допустити найменшої можливості альтернативного погляду на історичний розвиток українського суспільства у процесі фор- мування радянського світогляду. У цьому контексті висновки цензорів щодо окремих творів українських митців, які розкри- вали обставини історичного минулого поза ідеологічною схе- мою більшовиків, були доказом «контрреволюційного злочину» та причетності до «українського буржуазного націоналізму». Абраменко Л. Выводы цензора об исторических произведениях как доказательство причастности к «украинскому буржуазному национализму» в начале 1950-х гг. В статье раскрывается процесс использования выводов сотрудников цензурных органов УССР об исторических сочинениях как доказа- тельств причастности  к «украинскому буржуазному национализ- му» в начале 1950-х гг. Ключевые  слова:  политическая  цензура,  политические  репрессии, цензор, история Украины. Abramenko L. Conclusions censor on historical works as proof of ownership «Ukrainian bourgeois nationalism» in the early 1950”s Тhe article exposes the process of staff conclusions regarding the censor- ship of the USSR as evidence of historical works belonging to the «Ukrai- nian bourgeois nationalism» in the early 1950”s. Key words: political censorship, political repression, censor, History of Ukraine.

Ähnliche Einträge