Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р.

Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р.

У статті на підставі маловідомих документів органів державної безпеки УРСР аналізуються військово-політичні стосунки між командирами УПА й угорських окупаційних військ на території Волині та Південного Полісся в 1943 р....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Пагіря, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Schlagworte:
З історії Другої світової війни
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42209
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р. / О. Пагіря // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — № 1 (36). — С. 333-396. — Бібліогр.: 136 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-42209
record_format dspace
spelling irk-123456789-422092013-03-14T03:08:50Z Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р. Пагіря, О. З історії Другої світової війни У статті на підставі маловідомих документів органів державної безпеки УРСР аналізуються військово-політичні стосунки між командирами УПА й угорських окупаційних військ на території Волині та Південного Полісся в 1943 р. В статье на основе малоизвестных документов органов государственной безопасности УССР анализируются военно-политические отношения командирами УПА и венгерских оккупационных войск на территории Волыни и южного Полесья в 1943 г. Based on the documents of state security of the UkSSR the author studies military and political relationships of the commanders of UPA and Hungarian occupation troops in Volyn and Southern Polissya in 1943. 2011 Article Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р. / О. Пагіря // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — № 1 (36). — С. 333-396. — Бібліогр.: 136 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42209 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З історії Другої світової війни
З історії Другої світової війни
spellingShingle З історії Другої світової війни
З історії Другої світової війни
Пагіря, О.
Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
description У статті на підставі маловідомих документів органів державної безпеки УРСР аналізуються військово-політичні стосунки між командирами УПА й угорських окупаційних військ на території Волині та Південного Полісся в 1943 р.
format Article
author Пагіря, О.
author_facet Пагіря, О.
author_sort Пагіря, О.
title Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р.
title_short Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р.
title_full Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р.
title_fullStr Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р.
title_full_unstemmed Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р.
title_sort протистояння і переговори між упа та угорськими окупаційними військами на волині та південному поліссі в 1943 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2011
topic_facet З історії Другої світової війни
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42209
citation_txt Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р. / О. Пагіря // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — № 1 (36). — С. 333-396. — Бібліогр.: 136 назв. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv AT pagírâo protistoânnâíperegovorimížupataugorsʹkimiokupacíjnimivíjsʹkaminavolinítapívdennomupolíssív1943r
first_indexed 2025-07-04T00:42:15Z
last_indexed 2025-07-04T00:42:15Z
_version_ 1836674958859698176
fulltext 332        Олександр Безручко 333 Олександр Пагіря * Протистояння і переговори між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині та Південному Поліссі в 1943 р. У статті на підставі маловідомих документів органів державної без- пеки УРСР аналізуються військово-політичні стосунки між ко- мандирами УПА й угорських окупаційних військ на  території Волині та Південного Полісся в 1943 р. Ключові слова: УПА, угорські окупаційні війська, Волинь, Полісся. У комплексі стосунків Української повстанської армії (УПА) з різними військово-політичними силами на території Захід- ної України у завершальний період Другої світової війни особ- ливе місце посідають її взаємини з військами країн — союзни- ків Німеччини на Східному фронті. Найбільш активно та масш- табно з усіх армій — сателітів Третього рейха з українськими повстанськими силами у 1943–1944 рр. контактували угорські окупаційні війська, які виконували поліційно-охоронні функції у німецькому оперативному тилу на території Волині та Поліс- ся.  Стосунки  між  УПА  та  угорською  королівською  армією  в 1943–1944 рр. на території Західної України пройшли декілька етапів у своєму розвитку і, залежно від низки чинників, варію- валися від активного збройного протистояння до спроб про- ведення мирних переговорів про взаємний ненапад. Це дослідження  присвячене  аналізу  комплексу  проблем, пов’язаних з військово-політичними стосунками між команду- ваннями УПА й угорських окупаційних військ на території Во- лині та Південного Полісся в 1943 р. Проблема  повстансько-угорських  взаємин  у  роки  Другої світової  війни  сьогодні недостатньо  актуалізована  у вітчиз- * Пагіря О.М. — головний спеціаліст Галузевого державного архіву  Служ- би безпеки України. талановиту родину Кричевських, але обмежуся ще тільки двома най- молодшими: Кононовим і Сидоруком. Палітра Сидорука небагата на фарби, проте який вільний, широ- кий,  благородно-стриманий  живопис  у  його  невеличких  картинках, таких же простих, як їхні назви: «Весна», «Поле», «Річка», «Хата». Як сильно схопив він промінь сонця в «Ранку на селі»! Яка гарна в Коно- нова «Місячна ніч», як невимушено вільно й весело стоять його «Па- рубок з дівчиною»! Скульптури на виставці небагато: дві вітрини з настільними і дріб- ними речами, кілька голів та два бюсти. У вітринах варті на увагу: різьб- лена  з  дерева  невимовно  трагічна  фігурка  «Полонений»  Оверчука, динамічні «Композиції» Березовського, «Козак» і «Дон Кіхот» Кавале- рідзе. Останній як щодо образу, так і щодо виконання є наслідуванням Дом’є. Чуттєво пророблений жіночий торс Клімова. Приємне вражен- ня справляють пластичні, але трохи неохайні голови Діндо. Пан Жук хотів налякати глядача бородатим «Чаклуном», але справді страшним вийшов у нього бюст Кропивницького. Про графіку й декоративне мистецтво згодом. Проф. Гіляров. Гіляров С. На виставці // Нове українське слово. – 1943. – 8 липня. ЦДАГО України, ф. 263, оп. 1, спр. 34964, т. 2, арк. 35–38. Копія. Машинопис. Безручко А. Сергей Алексеевич Гиляров: судьба учёного и искусствоведа на фоне войны. В статье на основе малоизвестных архивных документов исследуется судьба  ученого,  педагога  и  искусствоведа  Сергея  Алексеевича Гилярова. Ключевые слова: Сергей Гиляров, искусствоведение, Киевский музей искусств. Bezruchko A. Serhiy Hilyarov: the fate of the scientist and art critic of the war. Based on little-known archival documents the life of Serhiy Hilyarov, the scientist, teacher and art historian, is investigated. Key words: Serhiy Hilyarov, art history, Kyiv art museum. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           335334  Олександр Пагіря на угорські архівні матеріали, вивчав І. Ровос7. У польській істо- ричній науці  спробу  створити  узагальнююче  дослідження  з теми відносин між УПА та угорською армією зробив Г. Мотика у монографії «Українська партизанка»8. За даними угорських істориків, у роки Другої світової війни військове та політичне керівництво Угорщини під тиском Бер- ліна відправляло для виконання поліційно-охоронних функцій в  оперативному  тилу  Східного  фронту:  в  1941 р.  —  шість (102-гу, 105-ту, 108-му, 111-ту, 121-шу та 124-ту бригади), в 1942 р. — дві (додатково 114-ту та 117-ту бригади), в 1943 р. — дві (1-шу, 201-шу дивізії) і в 1944 р. — три угорські окупаційні частини9. Після розгрому 2-ї угорської армії на Верхньому Дону в січні–лютому 1943 р. під час проведення контрнаступальної операції РСЧА у ході битви під Сталінградом угорські окупа- 7 Ravasz István. Ukrán-magyar kapcsolatok – fél évszázaddal ezelőtt // 60 років від початку Другої світової війни: Мат. міжн. наук. конф. – Ужго- род: Мистецька лінія, 2001. –  С. 37–45;  Ravasz István. A Magyar Királyi Honvédség a XX. századi világháborúban. 1914–1945. – Budapest: Puedlo Kiadó, 2003. – Old. 132–134; Ravasz István. Magyar katonák és ukrán nemzeti partizánok // És Újfent Hadiidők (avagy: a «boldog békeidők» nem térnek vissza). 1939–1945. Felelős kiadó: Dr. Holló József / NM Hadtörténeti Intézet és Múzeum. – Budapest: Petit Real Kőnyvkiádo, 2005. – Old. 124–128; Ravasz István. Ukrán-magyar katonai kapcsolatok A XX. Szászad Első Felében // Україна–Угорщина:  спільне  минуле  та сьогодення:  Мат.  міжн.  наук. конф. (Київ,  14–16  квітня  2005  р.)  /  Відп. ред.  В. А. Смолій. –  К.:  Ін-т історії України, 2006. – Old. 211–220. 8 Motyka G. Wojska Węgierskie na Wołyniu i w Galicji Wschodniej 1941–1944 /  Grzegorz Motyka  //  Сторінки воєнної  історії України: зб. наук. ст.  / Ін-т історії України НАН України. – К. 2002. – Вип. 6. – С. 31–33; Motyka G. Węgrzy a konflikt polsko-ukraiński w latach 1939–1953 / Grzegorz Motyka // Tygiel Narodów. Stosunki społeczne i etniczne na dawnych ziemach wschodnich Rzeczypospolitey. 1939–1953. Wyd. 1. – Warszawa, 2002. – S. 376–383; Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942–1960. Działalność Organizacij Ukraińskich Nacionalistów i Ukrańskiej Powstańczej Armii; Institut Studiów Politycznych PAN / Grzegorz Motyka. – Warszawa: Oficialna Wydawnicza Rytm, 2006. – S. 271–280. 9 Gyula Vargai. Magyarország a másodic világháborúban. – Budapest, 2001. – Оld. 215. няній та зарубіжній історіографії. Серед істориків, які побіжно зверталися до цієї теми в контексті дослідження переговорної активності між УПА та угорськими окупаційними військами на території України, слід назвати А. Боляновського1, М. Держалю- ка2, Л. Лещенка3, В. В’ятровича4, В. Деревінського5, Д. Вєдєнєє- ва6. В угорській історіографії зазначену проблему, спираючись 1 Боляновський А. Переговори  УПА з  угорською  армією  (кінець 1943  – поч. 1944 рр.) / Андрій Боляновський // Україна в минулому. – К.; Львів, 1995. – Вип. 7. – С. 52–60; Боляновський А. До  питання про політичну стратегію українського визвольного підпілля в 1944 р. // Галичина / Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. 100 років від дня народження Романа Шухевича. – Івано-Франківськ, 2008. – № 14. – С. 335, 336. 2 Держалюк М. Взаємини УПА з угорськими військами у 1944 р. // Па- м’ять століть / Микола Держалюк. – К., 1997. – № 1. – С. 138–141; Дер- жалюк М. Україна в концепціях і доктринах Угорщини // Українська державність  в  XX ст.  Історико-політичний  аналіз.  –  К.: Політ.  думка, 1996. – С. 163–176. 3 Лещенко Л.О.  «Українське  питання»  в  дипломатичній  історії  Другої світової  війни  (1939–1945)  //  Нариси  з  історії  дипломатії  України  / О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін. За ред. В. А. Смолія. – К., 2001. – С. 519–524. 4 В’ятрович В. Україно-угорські переговори // Українська Повстанська Армія в боротьбі проти тоталітарних режимів / Голова ред. кол. Юрій Сливка  (Україна:  культурна спадщина,  національна свідомість,  дер- жавність  /  Ін-т  українознавства  ім. І. Крип’якевича  НАН України).  – Львів, 2004. – Вип. 11. – С. 170–175. 5 Деревінський В. Ставлення ОУН(Б) і УПА до сусідніх народів та націо- нальних меншин. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. – С. 108, 109. 6 Вєдєнєєв Д.В. Розвідувальна діяльність УПА (1943–1945) / Дмитро Ва- лерійович  Вєдєнєєв //  Проблеми  історії  України:  факти,  судження, пошуки. Зб. наук. праць / Ін-т історії України НАН України. – К.: Науко- ва думка, 2004. – Вип. 10. – С. 405, 406; Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г.С. Меч і тризуб.  Розвідка і контррозвідка  руху українських  націоналістів та УПА (1920–1945). Монографія / Нац. акад. СБ України, Укр. ін-т воєн- ної історії / Дмитро Валерійович Вєдєнєєв, Григорій Сергійович Бист- рухін. – К.: Генеза, 2006. – С. 275–277. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           337336  Олександр Пагіря ми  армійськими  корпусами  з  Угорщини.  Транспортування угорських військ розпочалося всередині квітня 1943 р.11 1 травня 1943 р. у Києві з військового  штабу розбитої на Дону 2-ї угорської армії було сформоване командування угорсь- кої окупаційної армії (Magyar Megszalló Hadserég)12, яке 22 трав- ня  1943 р.  очолив  генерал-полковник  Гейза  Лакатош.  Йому підпорядковувалися всі угорські війська на Східному фронті. Замість двох оперативних груп — «Схід» (район Прип’ятських боліт у Білорусії та північної частини Сумської і Чернігівської областей України) та «Захід» (Правобережна Україна, Волинь, Південне Полісся та північно-східна частина Галичини зі Льво- вом), що існували ще з початку 1942 р., були створенні 7-й та 8-й угорські королівські корпуси. До складу 7-го корпусу увій- шли 18-та, 25-та, 121-ша та 124-та піхотні дивізії, а до 8-го кор- пусу — 102-га, 105-та, 108-ма та 201-ша легкі піхотні дивізії13. При штабах корпусів існували німецькі оперативні штаби зв’яз- ку та оперативні групи зв’язку, які забезпечували координа- цію зусиль двох командувань14. Угорське військове та політичне керівництво неодноразо- во зверталося до Берліна з проханням вивести угорські війська з радянської території. Однак німецьке командування в якості поступки  погодилося  лише  замінити  залишки  2-ї  угорської армії на новоукомплектовані частини з Угорщини. Попри обі- цянки німецького командування, в угорських тилових части- нах не була здійснена модернізація озброєння. За спогадами Гейзи Лакатоша, вся важка зброя піхоти була замінена автома- тичною  зброєю.  Окрім  виконання  завдань  з  охорони  тилу, угорські окупаційні війська за наказом німецького командуван- 11 Dombrády L. Katonapolitika és hadsereg 1920–1944. – Budapest, 2000. – Old. 198–200. 12 У  зв’язку з  цим угорську  окупаційну  армію  інколи  ще  називають «мертвою армією». 13 Gyula Vargai. Magyarország a másodic világháborúban. – Budapest, 2001. – Оld. 290. 14 Мюллер-Гиллерюранд Б. Сухопутная армия Германии 1933–1945 гг. – М.: Изографус, 2002. – С. 339. ційні  війська,  які  перебували  на  території  СРСР,  отримали підкріплення. 22 січня 1943 р. А. Гітлер віддав наказ про відступ 2-ї угорсь- кої армії з лінії фронту поблизу Дону та передислокацію в район Бєлгорода для подальшого переформування залишків угорсь- ких військ. Під час переговорів з начальником угорського ген- штабу Ф. Сомбатхеї 1 лютого 1943 р. фюрер запропонував сфор- мувати зі штабу 2-ї  угорської армії командування угорських окупаційних військ. До їх складу мали увійти шість піхотних дивізій. Попередньо планувалося, що угорські окупаційні вій- ська будуть призначені для виконання охоронних функцій в оперативному тилу Східного фронту та боротьби проти парти- зан, а також в окремих випадках будуть залучатися до бойових дій на фронті. Однак, зважаючи на погане озброєння, низький рівень морально-психологічного стану, непридатність угорсь- ких гонведів до участі у масштабних військових операціях, від останньої функції довелося відмовитися10. Залишки розбитої на Дону 2-ї угорської армії (70 000 осіб) за домовленістю між угорським командуванням та верховним командуванням  вермахту (ОКВ)  в лютому 1943 р.  були зосе- реджені на правому березі Дніпра для переформування. Згідно з директивними інструкціями угорського генерального шта- бу, за березень 1943 р. вони мали утворити два армійських кор- пуси в складі чотирьох повних дивізій для виконання окупацій- них завдань у німецькому тилу. 14 березня 1943 р. в Будапешті відбулося засідання представників Міністерства оборони, ге- нерального штабу та штабу 2-ї угорської армії щодо подальшої реорганізації угорських військ на Східному фронті. На ньому було вирішено створити спільне командування для всіх угорсь- ких частин на Східному фронті, позбавивши тим самим угорські війська  німецького контролю  на  нижчому  рівні.  16  березня 1943 р. було прийняте рішення повернути залишки 2-ї угорсь- кої армії на батьківщину і в той же час замінити їх двома свіжи- 10 Dombrády L. Army and politics in Hungary 1938–1944 / Edited by G. Rázsó. Translated by E. Arató. – New York: Columbia University Press, 2005. – P. 425. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           339338  Олександр Пагіря зон м. Києва. У населених пунктах Овруцького, Коростенсько- го та Лугинського районів Житомирщини, за даними радянсь- ких партизан, станом на 2 квітня 1943 р. було сконцентровано до 30 000 угорських солдат та офіцерів, які раніше входили до складу розбитих під Воронежем в січні–лютому 1943 р. 14-ї та 51-ї угорських піхотних дивізій17. Гарнізон м. Сарни складався з 2000 мадярів*18. В м. Овруч розташовувалися штаби 3-ї та 9-ї бригад  загальною  чисельністю  до  10 000 осіб19.  В  Коростені дислокувався штаб однієї з угорських дивізій, яка сформувала гарнізон  міста  загальною  чисельністю  до  5000 гонведів20.  У районному  центрі Холми  на  Житомирщині  базувалися  4000 угорців зі штабом однієї з дивізій21. Гарнізони з угорських воя- ків були  також  сформовані  в  низці  великих  міст  і  районних центрів на Житомирщині та Кам’янець-Подільщині: Шепетів- ка  (200 ос.),  Бердичів  (600 ос.),  Славута  (350 ос.),  Хлупляни (500 ос.),  Мозир  (1000 ос.),  Покалів  (900 ос.),  Гладкевичі (700 ос.), Олевськ (600 ос.), Єльськ (500 ос.), Лугини (1200 ос.), Бехи (1000 ос.), Рудня-Мечна (1300 ос.), Михайлівка (1000 ос.) тощо22. Окрім цього, значні військові сили угорців були зосереджені в охоронних гарнізонах Сумської та Чернігівської областей, де брали активну участь у каральних акціях проти загонів радян- ських партизан, що входили до складу Сумського партизансь- кого  з’єднання  під командуванням  О. Сабурова та  з’єднання С. Ковпака, а також українського мирного населення. Часто під час здійснення облав на радянських партизан у лісах Чернігів- щини та Сумщини угорські війська спалювали населені пункти, розташовані  в  районі безпосередніх  бойових  дій, знищуючи 17 ЦДАГО України, ф. 62, оп. 1, спр. 222, арк. 51, 144; спр. 227, арк. 101. * Етнонім «мадяри» застосовується для позначення угорців як синонім. 18 ЦДАГО України, ф. 62, оп. 1, спр. 227, арк. 133. 19 Там само, арк. 109, 156. 20 Там само, арк. 155. 21 Там само, спр. 198, арк. 83. 22 Там само, спр. 227, арк. 92–219; спр. 198, арк. 89. ня в окремих випадках також залучались до боїв з радянськи- ми військами на фронті, що спричиняло катастрофічні втрати в угорських частинах15. На  території  України  на  початок  травня  1943 р.  головні угорські окупаційні сили (близько 50 000 осіб), об’єднані в 7-й угорський королівський корпус, були розташовані вздовж за- лізничних шляхів Львів–Київ і Ковель–Київ. Командування 7-го корпусу складалося з колишнього командного складу 2-ї армії і не мало власного військового штабу. Штабні функції тут ви- конували командири дивізій, які одночасно обіймали посади командних офіцерів окупаційної групи «Захід». Першочерго- вим  завданням  угорських окупаційних  військ  стала охорона ліній комунікації (залізниць, шосейних доріг, мостів та переїз- дів), військових та господарських об’єктів, адміністративних пунктів від нападів радянських партизан, збройних формувань українського та польського підпілля в тилових оперативних районах Східного  фронту.  Як  зазначалося  з цього  приводу  в розвідувальних донесеннях радянських партизан, «васальні частини, головним чином угорські та румунські, у своїй більшості є основними частинами військ  противника, що пе- ребувають на охороні тилу та діють проти партизан. […] В ос- новному проти партизан німці кидають мадярські частини»16. З угорських окупаційних військ були сформовані гарнізо- ни у великих опорних пунктах на Волині для охорони важли- вих  залізничних  вузлів.  Так,  за  даними  українського  штабу партизанського руху, гарнізон столиці Рейхкомісаріату «Украї- на» м. Рівне нараховував 8000 осіб і складався з 5000 угорців і 3000 німців. Близько 5000 угорців нараховував також  гарні- 15 Gyula Vargai. Magyarország a másodic világháborúban. – Budapest, 2001. – Оld. 215–217; Русак А. Союзники гитлеровской Германии в войне про- тив СССР. 1941–1945. – К.: Ин-т истории Украины НАН Украины, 1998. – С. 87, 88;  Руденко Н.М., Русак А.В.  Армія  фашистського  агресора:  від перемог  до  поразок.  1941–1945 рр.  (Морально-психологічний  ас- пект). – К., 1997. – С. 10. 16 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України), ф. 62, оп. 1, спр. 182, арк. 17. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           341340  Олександр Пагіря мію і розпочала активний збройний антинімецький спротив, розглядаючи Угорщину як одного з ворогів майбутньої неза- лежної Української держави. Така позиція знайшла відображен- ня в постановах ІІІ конференції ОУН(СД), що відбулася 17–21 лютого 1943 р. і на якій був остаточно затверджений перехід від тактики пасивного опору до відкритої антинімецької зброй- ної боротьби. Зокрема, у постановах конференції зазначалося: «Стоячи на становищі побудови національних держав усіх народів на їхніх етнографічних територіях, український народ протиставляється всім спробам народів, а в сучасний момент — німецьким  або московським  імперіалізмам, або  так  званим союзникам Німеччини (виділення наше.—О. П.), що  їх заста- вив німецький імперіалізм кривавитися за його інтереси, загар- бати в цілості або частинно українські землі та поневолювати Україну.  Український  народ  буде  нещадно  поборювати  такі імперіалістичні  намагання,  що  являються  ламанням револю- ційного фронту поневолених народів, які борються проти імпе- ріалістичних загарбників за вільні національні держави, побу- довані на етнографічному  принципі,  скріплюють політичні  та мілітарні позиції німецького і московського та других світових імперіалізмів»26. Водночас,  спираючись  на  широку  етнонаціональну  плат- форму  ОУН(СД),  спрямовану  на  побудову  спільного  анти- більшовицького фронту боротьби з московським імперіаліз- мом, ІІІ конференція не заперечувала і можливість існування спільних інтересів між українським та сусідніми народами для формування союзу співпраці, спрямованого проти головного ворога українського визвольного руху — радянської Росії. Так, у постановах було зафіксовано, що «ми шукаємо пунктів спільних інтересів нашої боротьби з інте- ресами  других  народів  і держав  і на  цій  площині  формуємо союзи для нашої співпраці»27. 26 Центральний  державний архів  вищих органів  влади та  управління України (далі – ЦДАВО України), ф. 3833, оп. 1, спр. 102, арк. 5. 27 Там само, арк. 4. цивільне населення. У звіті радянських партизан про діяльність мадярських військ на території України зазначалося: «[Їхні] солдати відрізняються крайнім людоненависництвом сто- совно мирного  населення, не  відстаючи у  звірствах  від своїх німецько-фашистських господарів». Поряд із цим відмічалося, що вони дуже бояться партизан, а загальний моральний стан угорських вояків вкрай низький, що визначає їх відверте небажання воювати далі за німецькі інтереси23. Поразки Німеччини та її союзників у битві під Сталінгра- дом на початку 1943 р. значною мірою розвіяли ілюзії угорсь- кого військового командування щодо успішного завершення війни для гітлерівської коаліції. Наприкінці січня 1943 р. на- чальник угорського генерального штабу  генерал-полковник Ф. Сомбатхеї, аналізуючи воєнну ситуацію на фронтах, дійшов висновку про необхідність здійснення опору Німеччині в ок- ремих питаннях німецько-угорських відносин. Однак, на його думку, тоді остаточний розрив альянсу між країнами був не на часі, бо дії угорського уряду у цьому напрямку могли спрово- кувати Німеччину до встановлення в Угорщині правого уря- ду24. На зламі 1942–1943 рр. угорські військово-політичні кола обрали  вичікувальну  позицію  у  світовому  міждержавному воєнному конфлікті, вважаючи, що після поразки 2-ї угорської армії війна для Угорщини фактично скінчилася. Сам німецький рейхсканцлер з прихованою недовірою ставився до угорців, які, на його думку, вміли «спритно уникати всіх труднощів та злид- нів цієї війни» і водночас висловлювали претензії на різні те- риторії після її закінчення25. ОУН з початку лютого 1943 р. увійшла у стадію переформу- вання власних військових загонів та боївок у повстанську ар- 23 ЦДАГО України, ф. 62, оп. 1, спр. 222, арк. 33, 34. 24 Dombrády L. Army and politics in Hungary 1938–1944 / Edited by G. Rázsó. Translated be E. Arató. – New York: Columbia University Press, 2005. – P. 420, 421. 25 Тревор-Ропер Х. Застольные беседы Гитлера. 1941–1944. / Пер. с англ. А. С. Цыпленкова. – М.: ЗАО «Центрполиграф», 2005. – С. 416, 417. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           343342  Олександр Пагіря відступаючий на захід угорський батальйон29*. На початку бе- резня  1943 р.  при  переході  залізничного  переїзду  поблизу станції Оженин Острозького району на Рівненщині відділ Гор- дієнка  (сотенний  Г. Вротновський)  зазнав  обстрілу  з  боку угорської охоронної залоги. У той же час сотня під команду- ванням Бурсака здійснила роззброєння угорської залоги (по- над 60 ос.), яка охороняла залізничний міст в с. Ситне Радиви- лівського району тієї ж області. Полонені угорці були відпущені на волю30. 20 березня 1943 р. боївка СБ здійснила напад на гру- пу угорських солдат, які їхали через міст у с. Домінопіль Турій- ського району Волинської області. У результаті нападу п’ятеро мадяр були вбиті, а восьмеро потрапили в полон31. 19 квітня 1943 р. відбувся тригодинний бій між сотнею УПА Чорноморця (командир Є. Басюк), що нараховувала 120–180 ос., і ротою мадярів у с. Будераж Здолбунівського району Рівненсь- кої  області. На  допомогу  угорцям  прибули німецькі  війська, внаслідок чого повстанці змушені були відступити двома гру- пами у Кременецькі і Точевицькі ліси, втративши двох пора- неними і сімох убитими. Угорці та німці втратили 15 убитими та 19 пораненими32. 29 УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Собор- ну Державу 1942–1950 рр. (Бойові дії УПА). Ч. ІІ. – Видання Закордон- них Частин ОУН, 1960. – С. 8. * Очевидно, що в джерелах УПА про даний інцидент наявне певне свідо- ме перебільшення, зроблене з пропагандистською метою для демон- страції успішності дій відділів та загонів УПА на початковій стадії їх формування. Навряд чи такий дрібний повстанський відділ зміг роз- зброїти цілий батальйон з 600–700 угорських солдат та офіцерів. Віро- гідніше, угорський підрозділ був значно меншим. 30 Денищук  О.С.  Боротьба УПА проти  німецьких окупантів.  Хронологія подій. У 2-х т. Т. 1. Волинь. – Рівне: ППМД, 2008. – С. 61, 70. 31 Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942–1960… – S. 274. 32 Державний  архів  Рівненської області  (далі  –  ДАРО),  ф. Р-30,  оп. 2, спр. 17, арк. 4; Літопис УПА. Нова серія. Т. 9. Боротьба проти повстансь- кого руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарешто- ваних радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА 1944–1945 рр. – К.; Торонто, 2007. – С. 112. У  березні —  першій  половині  квітня  1943 р.  український повстанський рух охопив райони Мізоча, Острога, Людвиполя, Березного, Шумська, Кременця, Верби, Рівненщини, Луччини, Костопільщини, Володимиреччини, Сарнинщини, Ковельщи- ни, Горохівщини — тобто всю Рівненську область, північну час- тину Тернопільщини, південну частину Пінщини та Волинсь- кої області. Тут відділи УПА та збройні групи оунівського під- пілля здійснювали постійні напади на каральні війська і полі- цію, німецькі господарські та військові об’єкти, опорні пункти в містах і в’язниці, де утримувались заарештовані німцями ак- тивісти ОУН28. У сільських районах Мізоча, Острога, Шумська, Кременця та Верби було ліквідовано німецьку адміністрацію та ландвір- тів. Німецьке командування почало активно залучати угорські окупаційні  війська  для  проведення  антиповстанських  опе- рацій, здійснення реквізиційних акцій в українських селах та охорони ліній комунікації на території Волині. Це відкрило но- вий антиугорський фронт у бойовій діяльності УПА. Протягом весни й літа 1943 р. повстанські відділи здійснювали регулярні напади на угорські застави та станиці на залізничних шляхах, мостах і шосейних дорогах, активно виступали на захист мир- ного українського населення при стягуванні угорськими війсь- ками продовольчих контингентів в українських селах, здійсню- вали несподівані засідки та наскоки на угорські підрозділи під час їхнього переходу підконтрольною УПА територією. Окрім цього, одним з найбільш поширених засобів здобуття зброї для повстанців було роззброєння деморалізованих угорських гон- ведів. У більшості випадків захоплених у полон  угорців пов- станці відпускали на волю. Перший факт збройного зіткнення між українськими пов- станцями та угорськими окупаційними військами зафіксова- ний у першій половині березня 1943 р., коли, за повстанськими даними, невеликий відділ УПА в складі 20 стрільців роззброїв 28 Патриляк І. 1943 рік в історії ОУН і УПА // Український визвольний рух / Центр досліджень укр. визвольного руху, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Зб. 13. – Львів, 2009. – С. 146–151. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           345344  Олександр Пагіря кої операції угорські війська за наказом німців були змушені прочісувати  ліси.  Під  час  проведення  трьох  наступів  проти сотні УПА угорські гонведи кожен раз відступали під сильним вогнем повстанців з великими втратами. Після тривалої облоги українські партизани були змушені під прикриттям ночі відсту- пити, залишивши на місці постою заміноване поле, внаслідок чого угорські війська, які прибули сюди, зазнали великих втрат. Сам командир повстанської сотні Є. Басюк (Чорноморець) отри- мав у бою 12 поранень. Втрати німців та угорців за повстансь- кими даними становили 22 вбитими37. У червні 1943 р. поблизу с. Стадники Острозького району місцева боївка ОУН(Б) роззброїла групу угорців, які переганяли награбовану  худобу.  При  цьому  гонведи  не  чинили  жодного спротиву і після роззброєння були відпущені на волю. У тому ж місяці в с. Гранівка Радивилівського району відбувся напад місцевої  боївки  ОУН(Б) на  зерновий  склад,  який  охороняли угорці. Останні не вчинили жодного спротиву. Захоплене зерно підпільники роздали селянам38. 10 червня 1943 р. місцева боїв- ка ОУН(Б) під командуванням В. Ткачука (Миколи) здійснила вдалий  напад  на  чоту  угорців  (50 ос.)  поблизу  с. Мощаниця Острозького району, яка охороняла залізну дорогу. Внаслідок нападу  були  роззброєні  20  мадярів. На  допомогу  угорцям  із с. Кривин Кам’янець-Подільської області прибув  бронепоїзд. Повстанці змушені були відступити39. 30 червня 1943 р. відділ УПА Черника (командир Дмитро Казван) роззброїв 10 угорців на  Кременеччині40.  У  червні  1943 р.  був  зафіксований  напад угорців на фармацевтичний вишкіл місцевої мережі ОУН, який відбувався в  с. Батьківці  Острозького  району.  Чота  охорони 37 ДАРО, ф.  Р-30, оп.  2,  спр.  17,  арк.  5;  ЦДАВО  України,  ф.  5245,  оп.  1, спр. 954,  арк. 50;  Літопис  УПА.  Нова  серія.  Т. 9.  Боротьба проти  по- встанського руху і націоналістичного підпілля… – С. 112. 38 Денищук О.С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. – С. 78, 81. 39 Галузевий  державний  архів  Служби  безпеки  України(далі  –  ГДА  СБ України), ф. 13, спр. 376, т. 66, арк. 6. 40 ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 1, спр. 112, арк. 8; ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 75, арк. 113. Для стабілізації ситуації на Волині та придушення українсь- кого повстанського руху німці були змушені кинути на південь Рівненщини каральну дивізію, яка складалася з двох угорсь- ких  полків,  німецького  полку  СС  та  полку,  сформованого  з військовополонених Червоної Армії (переважно вихідців із Се- редньої Азії). Після триденних боїв у лісах каральні війська заз- нали значних втрат і були змушені відступити. Угорські війсь- ка, які брали участь у боях, були розпорошені33. Наприкінці квітня 1943 р. у с. Мости розвідувальному від- ділу УПА добровільно здалися в полон 10 мадярів. Їх було роз- зброєно.  За  спробу  втечі двох  гонведів  було  вбито, ще  двох поранено, а решта були відпущені на волю34. Навесні 1943 р. поблизу с. Білашів на Здолбунівщині сотня Морозенка (коман- дир М. Бихалець) зав’язала бій з угорським підрозділом, який виїхав з м. Мізоч для здійснення реквізиції в довколишніх ук- раїнських селах35. 12 травня 1943 р. сотня УПА Цигана (командир Павло Цин- ко) зробила засідку в декількох місцях поблизу с. Янкевичі Кос- топільського району Рівненської області на групу німців, поля- ків та угорців, які поверталися на вантажівках після реквізиції продовольства в довколишніх українських селах36. 31 травня 1943 р. німецькі війська за підтримки угорських окупаційних частин (загальна чисельність каральних підроз- ділів  за  повстанськими,  вочевидь  перебільшеними,  даними складала понад 6000 ос.) оточили Точевицький лісовий масив на Рівненщині, де розташовувався відділ УПА Чорноморця (ко- мандир Є. Басюк). У ході проведення спільної антиповстансь- 33 Лебедь М. УПА. Українська повстанська армія: її ґенеза, ріст і дії у виз- вольній боротьбі українського народу за Українську Самостійну Со- борну Державу. Ч. 1. Німецька окупація України. – Дрогобич: Відрод- ження, 1993. – С. 50. 34 УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Собор- ну Державу 1942–1950 рр. (Бойові дії УПА). Ч. ІІ. – Видання Закордон- них Частин ОУН, 1960. – С. 11, 12. 35 Там само. – С. 67, 68. 36 Денищук О.С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. – С. 56. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           347346  Олександр Пагіря угорців повстанці відпустили. Невелика група мадярів у складі п’яти осіб була обстріляна поблизу хутора Верхнього місцеви- ми  боївками  ОУН  під  керівництвом  М. Місько  (Чорноти)  та В. Мандзюка  (Володимира).  У  липні  1943 р.  відбувся  бій  між боївкою ОУН(Б) на чолі з П. Зваричем (Славком) та чотою мадяр у с. Тайкури Рівненського району, в результаті якого були вбиті восьмеро угорців, а решта мадяр розбіглася46. У тому ж місяці угорськими військами був здійснений напад на с. Ступно Мі- зоцького району, проте атаку відборонили загони УПА. 9  та  15  серпня  1943 р.  у  Здолбунівському  районі мадяри пограбували та спалили села Мар’янівку, Степанівку,  Суйми, Білашів, Півче та Івачків. Під час проведення угорцями рекві- зиційної акції в с. Івачків проти окупантів виступив відділ УПА, який відібрав у мадярів награбоване продовольство та худобу і вбив кільканадцять угорців. У відповідь на угорські випади в українські села загони УПА завдали потужних ударів по угорсь- ких підрозділах поблизу сіл Глинськ і Мости на Острожчині та в с. Стубло поблизу м. Мізоч47. Під час здійснення угорськими військами каральної акції проти українських повстанців у Гур- бенському лісі (Здолбунівський район) сотня Беркута на чолі з А. Федорчуком організувала засідку на мадярів між  селами Смига і Буша. У результаті бою угорські війська змушені були відступити48. Повстанська засідка на угорську моторизовану колону 4 серп- ня 1943 р., проведена поблизу с. Копиткове на Здолбунівщині, коштувала гонведам три десятки життів. 13 серпня 1943 р. курінь УПА Негуса (командир Сергій Олеськів) здійснив напад на місце дислокації роти угорських гонведів у с. Сторожів. Внаслідок за- пеклого бою, який тривав цілу ніч, угорці зазнали втрат і змушені 46 Денищук О.С. Боротьба  УПА проти німецьких окупантів.  – С.  92,  127, 130, 144, 145, 225. 47 Літопис УПА: Волинь і Полісся. Німецька окупація. Кн. 2. Т. 2. – Торон- то, 1977. – С. 134–135, 164, 168, 225; УПА в світлі документів з бороть- би за УССД. 1942–1950 рр. Ч. ІІ. – С. 15; ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 1, спр. 112, арк. 11, 12. 48 Денищук О.С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. – С. 125. відборонила мадярський наступ і вишкіл був евакуйований в інше місце41. На початку липня 1943 р. на Кременеччині повстанські за- гони роззброїли мадярський підрозділ, направлений німцями для здійснення реквізиції в українські села42. У тому ж місяці сотня УПА Великана під командуванням М. Кондраса здійсни- ла засідку на німецьку автоколону, яка рухалася разом з угор- ськими військами вздовж автошляху між селами Михайлівка та Ситне Радивилівського району. Внаслідок бою між відділом УПА та угорським підрозділом (300 ос.) останні втратили вби- тими 50 солдат і декількох офіцерів, а повстанці, захопивши трофейну  зброю,  відпустили  полонених  мадярів43.  20  липня 1943 р.  дійшло  до  сутичок  між відділами  УПА  й  угорськими військами неподалік Шведської Буди. З 50 угорців, які брали участь у бою, загинуло шестеро і двох гонведів було взято в полон. Повстанці ж не зазнали жодних втрат44. 27 липня 1943 р. відділ УПА роззброїв групу мадяр у колонії Вінцентівка Ківер- цівського району45. У середині літа 1943 р. відбувся напад від- ділу УПА на угорську залізничну заставу в с. Михайлівка Ради- вилівського району. До угорців прийшла підмога і повстанці змушені  були  відступити.  Влітку  1943 р.  сотня  Наливайка  з куреня Докса (курінний С. Котик) роззброїла вісьмох гонведів, які приїхали в с. Грядки Радивилівського району для грабунку мешканців. Той самий відділ зробив засідку поблизу с. Ситне на легкове авто з трьома угорськими офіцерами. У цей же пері- од відділ Сталевого (командир А. Шеремета) роззброїв групу угорців у с. Мости на Здолбунівщині. Всіх захоплених у полон 41 Денищук О.С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. – С. 78, 84. 42 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 69, арк. 14. Слід зазначити, що, окрім банального  насильства та  бажання поживитись,  одним  зі  стимулів, який спонукав угорців до частого здійснення реквізиційних акцій в українських селах, була елементарна відсутність продовольчого по- стачання мадярських військ із боку німецького командування. 43 Там само, спр. 372, т. 14, арк. 81. 44 Там само, спр. 376, т. 66, арк. 9. 45 ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 1, спр. 112, арк. 13. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           349348  Олександр Пагіря бунова. 18 вересня у Радивилівському районі поблизу с. Ситне повстанці атакували угорську автоколону з 15 вантажівках. Дві машини були спалені, загинули дев’ятеро угорців. 21 вересня 1943 р. повстанці організували засідку на автоколону з угорсь- кими військами на шляху Дубно–Радивилів. У результаті бою були спалені три машини і вбиті понад 50 угорських солдат та офіцерів. Згодом угорцям прийшла допомога і повстанці були змушені відступити. У вересні 1943 р. чота УПА, яка переходи- ла рейдом на Полісся, провела поблизу с. Оржів Рівненського району зустрічний бій з угорським гарнізоном, який охороняв залізничну колію.  Внаслідок  бою  угорці втекли,  а  повстанці змогли вільно перетнути залізницю53. Потужні атаки УПА змусили угорське командування зважа- ти на український повстанський рух. Цьому сприяла також під- пільна та пропагандистська література, яка роз’яснювала мету й тактику українського визвольного руху. Зокрема, про випа- док поширення пропагандистських листівок ОУН(Б) на Волині, спеціально  звернених  до  угорського  вояцтва,  згадувалося  у Політичному огляді терену Здолбунівського військового над- району від 9–15.VIII.1943 р., де зазначалося: «Розклеєну нашу летючку “Мадяри” у Мізочі офіцер мадяр- ський зірвав, прикликав перекладача та в присутності вояків переложив на мадярську мову»54. У листівці «Мадяри!», виданій проводом ОУН у другій поло- вині літа 1943 р., містилося звернення до угорських вояків із закликом не допомагати німцям грабувати Україну. Керівники ОУН акцентували увагу на імперіалістичних цілях Берліна щодо Угорщини, їхній спрямованості на підпорядкування німецьким інтересам, експлуатацію її економічних та людських ресурсів для продовження війни на Східному фронті. Також наголошу- валося на угорських національних інтересах у Другій світовій війні, які диктували угорським гонведам необхідність захисту власної держави, а не національне поневолення інших народів. 53 Денищук О.С. Боротьба  УПА  проти німецьких  окупантів.  –  С. 98,  151, 152, 154. 54 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 71, арк. 25. були відступити. 7 вересня 1943 р. повстанці спалили всі військові об’єкти мадяр у селі49. 26 серпня 1943 р. у с. Котів Піддубцівського району Волинської області відділ УПА відбив напад угорців та поляків (100 ос.). Влітку 1943 р. відбувся також бій між відділом Яреми (командир Никон Семенюк) та угорськими гонведами в с. Тинне Сарненського району50. Наприкінці літа 1943 р. дійшло до зіткнень між українсь- кими повстанськими відділами, що діяли в межах 4-ї ВО УПА «Тютюнник», та відступаючими з фронту угорськими війська- ми на території Житомирщини. Так, у результаті вдалої засід- ки з лісу неподалік с. Янушев (15 км від Житомира) відділ УПА розбив угорський підрозділ, вбивши при цьому 44 мадярів без власних втрат51. Отримавши кілька поразок у боях з повстанськими силами навесні–влітку 1943 р., угорські війська надалі намагалися уни- кати відкритих збройних зіткнень з УПА. Так, у вересні 1943 р. під час рейду одного з відділів УПА ВО «Тютюнник» на схід біля с. Грабівка  та  на  станції  Ступки  на  Житомирщині  угорські охоронні частини відступили, так і не розпочавши бою з пов- станцями52. У вересні 1943 р. українські повстанці часто організовува- ли напади на німецькі й угорські військові колони з метою за- хопити якнайбільше зброї та боєприпасів. Нерідко засідки про- водилися великими силами (по дві-три сотні). 4 вересня 1943 р. сотні УПА Орлика та Лиса здійснили напад на колону вантажі- вок з німецькими та угорськими військами поблизу с. Копит- кове  Здолбунівського  району.  У  результаті  бою  було  вбито понад 30 угорців, спалено чотири вантажівки, захоплено багато зброї та амуніції. Частина угорців змогла повернутися до Здол- 49 ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 15, арк. 1, 2. 50 Денищук О.С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. – С. 124, 295. 51 «Вісті  з  Осередніх,  Східних  і  Південних українських  земель (1943  і 1944 рр.). Збірка. Ч. 2» // Архів Центру досліджень визвольного руху, м. Львів (далі – Архів ЦДВР), ф. 7, т. 5, арк. 2. 52 ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 1, спр. 112, арк. 16; ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 66, арк. 12. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           351350  Олександр Пагіря значався високим бойовим духом і в нього легше було відібра- ти зброю. З іншого боку, УПА, воюючи на три фронти — проти німців, радянських партизан та польського підпілля, не мала наміру створювати собі додатковий фронт. Українським пов- станцям  необхідні  були  зброя,  амуніція, медикаменти,  різне технічне обладнання, а угорцям, у свою чергу, — харчі, одяг та фураж. Це була практична сторона взаємовигоди обох сторін. Перші мирні контакти між відділами УПА та підрозділами угорської армії були зафіксовані влітку 1943 р. У липні 1943 р. стрільцями  куреня  Бористена  (командир  Дмитро  Корінець), який оперував на території ВО «Заграва», у селах на захід від Дубровиці (Рівненщина) було захоплено в полон двох угорсь- ких солдат, які грабували населення. Через встановлений зв’я- зок із командуванням угорської частини, від якої відірвалися мадяри, командиру куреня вдалося домовитися про обмін по- лонених на заарештованого угорцями районного провідника місцевої мережі ОУН57. Цікавий випадок стався на початку осені 1943 р. у м. Цумань, де до дислокованих німецьких та угорських частин були надіс- лані представники від командира загону ім. М. Колодзінського М. Скуби (Лайдака) (ВО «Заграва») з вимогою скласти зброю. Німці склали зброю, а угорці відмовилися і провели дводенні бої з відділом Лайдаки. Лише тоді, коли угорці зазнали важких втрат, відбувся третій етап переговорів з угорським команду- ванням. У результаті досягнутої домовленості угорці віддали УПА машини, гармати, танк, увесь запасний одяг, взуття, запаси харчів і зайву зброю. УПА зобов’язалася доставити угорських гонведів через зв’язки підпілля ОУН на територію Угорщини. Однак умов договору повстанські загони не дотримали, поки- нувши угорські війська в болотах на Поліссі58. 57 Левкович-«Вороний» В. Сторінки  з  пережитого  комбатантом УПА  // Літопис УПА. Бібліотека. Т. 4. Спогади вояків УПА та учасників зброй- ного підпілля Львівщини та Любачівщини / Ред. П. Й. Потічний, В. В’ят- рович. – Торонто; Львів, 2003. – С. 25. 58 Кондрат Ф. Ми стали волі на сторожі. – Івано-Франківськ: «Лілея НВ», 2002. – С. 72–73. У своїй листівці ОУН чітко задекларувала намір встановити з Угорщиною мирні та добросусідські відносини, а також закли- кала мадярських вояків не вступати у збройні сутички з відділа- ми УПА, передавати угорську зброю до рук українських пов- станців, разом боротися проти спільних ворогів обох народів — Німеччини та СРСР, формувати союзницькі відносини між ко- ролівською угорською армією та УПА. Українське підпілля об- іцяло допомогти угорським воякам під час їх переходу через українські землі в Угорщину. В іншому разі, якщо б угорці вирі- шили піти проти українського визвольного руху, ОУН мала зай- няти більш категоричну позицію щодо перебування угорських військ на території України і сприймати угорців як ворогів ук- раїнського  народу.  Наприкінці  документа  в  дружньому  дусі зазначалося: «Простягаємо Вам свою дружню руку. Прийміть її!», а також містилися традиційні гасла ОУН(Б)55. Пропагандистська  листівка  чітко  декларувала  позицію ОУН(Б) в  українсько-угорських відносинах,  а  також сприяла формуванню позитивних уявлень про український визвольний рух  в  очах  угорського  командування.  Агітаційно-пропаган- дистські матеріали українського підпілля стали важливим чин- ником у процесі налагодження мирних контактів між УПА та угорськими окупаційними військами на Волині. Про успішність діяльності українських повстанців у регіоні свідчить зокрема той факт, що командування 124-ї угорської піхотної  дивізії, яка  дислокувалася на  Волині,  влітку 1943 р. поінформувало підпорядковані військові частини про створен- ня та оперування відділів УПА у регіоні. Високу боєздатність українських повстанських загонів було визнано також на збо- рах  офіцерського  складу  угорських  окупаційних  частин  та з’єднань, які розташовувалися на території Західної України56. Для УПА вдалі бойові дії з угорськими військами стали дже- релом поповнення запасів зброї та амуніції. Угорський солдат не був зацікавлений воювати за німецькі інтереси, тому не від- 55 ДАРО, ф. Р-30, оп. 1, спр. 16, арк. 4. 56 Ungváry Krisztián. A magyar honvedség a másodic világháborúban. – Budapest: Osiris Kiadó, 2004. – Оld. 222. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           353352  Олександр Пагіря У відповідь угорці з інших залог та станиць, щоб убезпечи- ти себе від непотрібних сутичок з повстанськими відділами, вирішили надалі за попередньою домовленістю з командуван- ням УПА здійснювати спеціальні випади дрібними групами по 3–5 осіб в українські села з метою добровільного обміну зброї на харчі. Таким чином, угорці забезпечували себе життєво важ- ливим продовольством, а українське націоналістичне підпілля, у свою чергу, отримувало необхідне для них військове споряд- ження та зброю. Окрім цього, угорське командування застав погодилося пропускати  відділи  УПА  через мости, залізничні дороги та автошляхи, не роблячи при цьому збройних випадів проти них60. Досить часто окремі відділи УПА намагалися використати низький моральний дух серед угорських частин* та перемани- ти їхніх солдат у підпілля, обіцяючи прийняти їх у відділи або переправити  своїми  лініями  зв’язку до  Угорщини.  Особливо активним був командир сотні УПА в Здолбунівському районі Крук (Іван Климишин), що ліквідував наприкінці літа 1943 р. угорську залогу на станції Глинсько, роззброїв багато угорсь- ких мародерів і переманив на своєму відтинку майже усіх за- карпатців від угорців до лав УПА61. За даними Л. Шанковського, успішні бої перших загонів УПА проти угорських військ на Кременеччині поблизу Гурбенських лісів змусили угорське командування піти на переговори з пов- станцями.  Угорський  командант  м. Дубно надіслав  команду- 60 Гордієнко М. З Волинських і поліських рейдів УПА. (Із дій УПА-Північ, 1943–1944). – С. 35. * У донесенні українського підпілля з території Рівненщини за 5 серп- ня  1943  р. про  угорців  зазначалося,  що  «стаціонують  вони  в  Дубні та по цілій залізниці Рівне–Радивилів. Їхні настрої пацифічні, вони бажають  якнайскорше  вернутись  додому.  В  деяких  випадках,  боя- чись  українських  партизан,  намагаються  з’єднати  для  себе  сим- патиків  українського  населення»  (ЦДАВО  України,  ф. 3833,  оп. 1, спр. 130, арк. 4). 61 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА й угорською армією // Літопис УПА: Волинь і Полісся. Кн. 3. Спомини учасників. Т. 5. – Торон- то, 1984. – С. 34. Часто  відділи  УПА  брали  участь  у  роззброєнні  окремих військових гарнізонів, сформованих із угорських військ на за- лізничних  станціях. Так, заставу в  Олиці,  що знаходилася  на залізній дорозі Рівне–Луцьк, охороняли угорські війська, які, за  наказом  німецького  командування,  часто  брали  участь  у реквізиційних акціях проти мирного українського населення. У  відповідь  командування  куреня  УПА  Олега  (командир М. Якимчук-Колтонюк) вирішило провести акцію з роззброє- ння угорського гарнізону. Це завдання було покладене на чоту під  командуванням  Кричевського.  Не  сподіваючись  на  успіх безпосередньої  силової  акції,  чотовий  вирішив  застосувати спеціальні заходи. Завдяки проникненню агента підпілля в се- редовище  мадярського  гарнізону  командуванню  УПА  стало відомо  про  наявну  зброю  в  гарнізоні,  режим  зміни  варт, угорські пропускні паролі. Однієї ночі через перевдягнутого в мундир  угорського  офіцера  повстанця  Пчоли  підпільникам вдалося проникнути до гарнізону, роззброївши вартових, і не- помітно винести зі складу всю зброю. Після цього серед полоне- них угорців була проведена пропагандистсько-виховна робота, спрямована на роз’яснення завдань українського визвольного руху, яка свідчила про відсутність в УПА намірів воювати проти угорців. Було офіційно оголошено, що чота повстанців діє від- повідно до наказу головного командування УПА, яке вважає, що між українцями та угорцями може дійти до взаємного поро- зуміння та мирних переговорів. Полоненим угорцям було зап- ропоновано повернутися на батьківщину. Всю зброю, амуніцію та військову уніформу угорців конфіскувала чота УПА. Діючи відповідно до  наказу  командування  УПА,  повстанець  Пчола зробив спробу зв’язатися телефоном з командуванням інших угорських гарнізонів на цій лінії, щоб повідомити їх про здійсне- ну акцію та вплинути на їхнє ставлення до українського мирно- го населення та відділів УПА. При цьому він висловив споді- вання на можливість досягнення спільного порозуміння між українцями та угорцями59. 59 Гордієнко М. З Волинських і поліських рейдів УПА. (Із дій УПА-Північ, 1943–1944). – Торонто, 1959. – С. 33–35. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           355354  Олександр Пагіря для майбутніх переговорів із відділом Крука (І. Климишина). Українські  повстанці,  у  свою  чергу, пообіцяли зняти  облогу угорської залоги та не нападати на угорців. Через  три  дні  відбулася  наступна  зустріч  в  Конюшках А. Дольницького  з  лейтенантом  і  ще  двома  угорськими офіцерами з відділу 1-Б (розвідка і контррозвідка)* штабу 124-ї угорської піхотної дивізії з Дубно капітаном І. Бурічем і пере- кладачем, молодшим лейтенантом Заслужем. Учасники перего- ворів дійшли спільного висновку про необхідність припинення боротьби між угорськими частинами та загонами УПА на тери- торії Волині у зв’язку з тим, що взаємне протистояння не відпо- відає  інтересам  обох  сторін. Угорці зобов’язалися ставитися приязно до українського цивільного населення, не проводити реквізиції, обшуків та арештів людей, що були заангажовані в підпільній роботі, не організовувати засідок на відділи УПА, що проходили вздовж залізниць, не брати участі в операціях проти УПА як самостійно, так і разом з німецькими каральними части- нами. Важче було дійти порозуміння щодо повстанських дивер- сій на залізниці та телефонних лініях. Угорські військові пред- * Структура військової розвідки та контррозвідки угорської королівсь- кої армії в роки Другої світової війни включала в себе 2-й відділ ген- штабу,  якому  підпорядковувалися  аналогічні  відділи  при  штабах армій  на фронті  (скорочено  позначалися  «1-Б»),  а  також  у  тилових військових округах (угорська назва — «Камельгаріто осталь»). У під- порядкуванні відділів 1-Б армій перебували відділи 1-Б корпусів та дивізій. У полку контррозвідувальні функції виконував офіцер 1-Б, а в батальйоні — фельдфебель або унтер-офіцер. До завдань відділу 1-Б належали:  1) агентурне спостереження  за  особовим  складом  части- ни при допомозі внутрішньої агентурної мережі, цензурування листів солдат;  2) підбір агентури та перекидання її в розташування військ противника зі шпигунсько-диверсійними завданнями; 3) збір розві- дувальних даних шляхом проведення допитів військовополонених та вивчення захоплених трофейних документів; 4) агентурно-пропаган- дистська  діяльність  як серед  особового складу  своїх військ,  так  і  у військах противника, а також серед місцевого населення; 5) здійснен- ня комендантського нагляду в окупованих районах (реєстрація насе- лення, видача документів на право пересування, залучення населен- ня до трудової повинності, здійснення реквізиції). ванню УПА лист, написаний закарпатським діалектом украї- нської мови, з проханням про перемир’я62. У другій половині серпня 1943 р. І. Климишин (Крук) пові- домив керівника розвідувального відділу ІІ ВО «Богун» А. Доль- ницького  (Немо,  Голубенка,  Андрія  Кисіля)  про те,  що його сотня перетягує в ліс до УПА закарпатців угорських застав на всій лінії Дубно–Здолбунів. Він також зазначив, що йому вда- лося встановити зв’язок з угорським командуванням і увійти з ним у переговори. Однак угорський офіцер, з яким І. Клими- шин (Крук) мав зустріч в с. Конюшки, вимагав компетентного старшину з вищого штабу УПА для укладення перемир’я. Відтак справа  українсько-угорських  військових  переговорів  напри- кінці літа 1943 р. була перенесена південніше, до ІІ ВО «Богун». Учасник переговорів А. Дольницький свідчив: «Ми рішили піти назустріч. На означену годину Крук, Палій і я були вже в означуваному домі, залишивши недалеко скріпле- ний рій з відповідними інструкціями. При зустрічі старший лей- тенант привітав  нас  словами  “Слава  Україні!”  і  представився як комендант станиці. В розмові він висловив розуміння до ук- раїнського  національно-визвольного  руху, пояснив,  що йому ні за що тут боротись. Проте попросив зняти облогу Крука. Я говорив, що якби його погляди поділяли всі командири угорсь- ких залог на лінії Радивилів–Шепетівка, тоді можна знайти роз- в’язку та наладнати добросусідські взаємини поміж повстан- цями й угорськими частинами. Якби він зацікавив цією спра- вою вище командування угорської армії, якому належить цей відтинок залізниці, ми могли б домовитися з ним про певний спосіб співжиття на цій території»63. Внаслідок переговорів угорці зобов’язалися не робити жод- ної ворожої акції проти УПА та цивільного населення, передати зміст переговорів угорському штабові та встановити зв’язок 62 Шанковський Л. Українська  повстанча армія //  Історія  українського війська. 2-ге доп. вид. Клюб приятелів української книжки. – Вінніпег: Видавець Іван Тиктор, 1953. – С. 664. 63 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА й угорською армією. – С. 34–38. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           357356  Олександр Пагіря  УПА зобов’язалася не здійснювати нападів на угорські оку- паційні  війська  у  місцях  їхньої  постійної  дислокації  тоді, коли вони здійснюють патрулювання території чи перебу- вають у селах. Окремо було домовлено про те, що в разі порушення окре- мими командирами чи вояками обох сторін укладеного дого- вору постраждала сторона не буде застосовувати репресій чи робити відплатних акцій, а повинна обов’язково прозвітувати про конфлікт вищому  командуванню. Тоді уповноважені від обох армій мають розслідувати справу та притягти винних до відповідальності65. Згодом цей договір отримав назву Волинсь- кого договору про ненапад між УПА та угорською окупаційною армією в Україні. Після завершення переговорів у с. Конюшки А. Дольниць- кий виїхав до місця розташування командування ІІ ВО «Богун», де передав зміст розмов з угорськими офіцерами 124-ї дивізії начальнику військового штабу групи Голубенкові. Ставлення останнього до договору виявилося негативним. На його дум- ку, проти угорців потрібно воювати для здобуття додаткової кількості зброї й амуніції з огляду на низьку бойову та мораль- ну стійкість угорських вояків. Однак найважливішими стали висунуті ним політичні аргументи: Угорщина в 1939 р. окупува- ла Карпатську Україну і проводила там репресії проти україн- ського елементу.  Отже, вона є одним  з окупантів України та союзником Німеччини. Цей договір, на його погляд, міг лише завдати великої моральної шкоди українському визвольному руху, заангажувавши його у співпраці з нацистами66. Командир ВО «Богун» Петро Олійник (Еней, Роман), зі свого боку,  навпаки  позитивно оцінив перспективи  досягнутої ук- раїнсько-угорської угоди.  Відтак, з огляду  на певні тактичні здобутки, що давало її укладення, 9 жовтня 1943 р. він видав наказ за № 21 усім підпорядкованим відділам УПА та членам підпілля ОУН на території ІІ ВО, яким зобов’язував: 65 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА й угорською армією. – С. 40, 41. 66 Там само. – С. 41. ставники вимагали, щоб загони УПА не підривали залізні доро- ги і не переривали телефонного сполучення, оскільки охорона цих засобів комунікації була безпосереднім завданням угорсь- ких окупаційних військ, дислокованих в Україні. Після дискусії була досягнута домовленість, що повстанці не обриватимуть телефонні лінії поблизу угорських військових застав. Що ж до нападів відділів  УПА на  потяги,  то  було узгоджено, що  вони повинні бути добре спланованими бойовими операціями ве- ликих повстанських загонів, яким не могли протидіяти не лише угорські, а й німецькі частини64. Особливістю досягнутого в с. Конюшки договору було те, що  він  мав  локальний  характер  і  стосувався  лише  території розташування 124-ї угорської піхотної дивізії на Волині. Обидві сторони  домовилися  зберігати  укладений  договір у  суворій таємниці. Повстанські відділи та угорські війська на території дії договору мали бути поінформовані про досягнення стану ненападу у відносинах між двома арміями. Сторони зобов’яза- лися  плекати  дух  дружби  між  двома  народами  і  висловили спільну надію, що в недалекому майбутньому вільні уряди двох народів знайдуть шляхи для гармонійної співпраці між Угорщи- ною та самостійною Україною. З боку представників УПА під час зустрічі було зроблене принципове застереження про те, що даний договір не змінює їхнього ставлення до німецьких окупаційних сил в Україні. Після обговорення справ сторони домовилися про те, що:  угорські  окупаційні війська не  будуть  проводити  жодних каральних чи реквізиційних акцій проти цивільного україн- ського  населення,  здійснювати  самостійно  чи  разом  з  ні- мецькими частинами збройні напади проти загонів УПА та підпільної мережі ОУН(Б); не перешкоджатимуть відділам і транспортам УПА перетинати залізницю; не повідомляти- муть німців  про  діяльність УПА  та  українського  мирного населення, що може спровокувати німецькі репресії; 64 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА й угорською армією. – С. 38–40. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           359358  Олександр Пагіря укладення цієї угоди покладалися на організацію союзу поне- волених народів задля боротьби проти Німеччини та СРСР, до якого планувалося залучити також Угорщину. Після обговорення було вирішено: якщо угорці будуть дот- римувати зобов’язань і не братимуть участі в будь-яких воро- жих акціях як проти УПА, так і проти цивільного населення, то українські повстанці не будуть неспровоковано виступати про- ти угорських військ; договірні сторони повинні зберігати до- говір у таємниці, тому будь-які контакти і врегулювання мож- ливих спірних питань мають відбуватися централізовано між штабами обох армій через зв’язкового, який повинен встано- вити постійний контакт з угорськими офіцерами штабу. Ко- мандири як відділів УПА, так і угорських частин повинні бути поінформовані про те, що УПА не воює з угорською армією, то- му вони мають так вплинути на рядовий склад, щоб обидві сто- рони прихильно ставилися одна до одної; угорці мають поши- рювати між своїми частинами підпільні видання УПА про бо- ротьбу  українського  народу за  власну  державність,  що  мало підсилити уявлення про тоталітарний характер комуністичної системи, імперіалістичні цілі СРСР і Німеччини68. Таким чином, керівництво ОУН(Б) та командування УПА не планували відмовлятися від території Закарпаття, вважаючи питання встановлення міждержавних кордонів між Україною та Угорщиною справою майбутнього. Водночас на період війни ними визнавалася доцільність укладення локального догово- ру військового характеру з королівською угорською армією в Україні для уникнення непотрібного кровопролиття та подаль- шої взаємовигідної співпраці обох сторін. Особливу роль у ході українсько-угорських переговорів мала відігравати політична мета — пропаганда ідей української визвольної боротьби під проводом  ОУН  та  УПА  за  здобуття  державної  незалежності України на міжнародній арені. За дорученням ГК УПА відповідальними в угорських спра- вах були призначені А. Дольницький (Немо, Голубенко, Андрій 68 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА й угорською армією. – С.42–44. «— припинити будь-які агресивні дії проти мадярів на території всієї ВО; — домовитися на місцях з командуванням угорських частин з метою попередження виступів однієї сторони проти іншої; — у  ставленні  до мадяр повинні  бути привітливими та попе- реджувальними; — у  випадку якщо мадяри будуть проводити  грабунки та на- сильства  необхідно  повідомити  про  це  вище  поставлених начальників; — відповідальність за виконання наказу покладалася на коман- дирів відділів УПА та керівників підпілля ОУН»67. За  дорученням  командира  групи  Петра  Олійника  (Енея) А. Дольницький виїхав до ГВШ УПА, який розташовувався на території ВО «Заграва». Тут він прозвітував безпосередньо го- ловнокомандувачеві УПА Дмитру Клячківському (Климу Саву- ру, Панасу Мосуру) у присутності командира запілля Ростис- лава Волошина (Павленка, Горбенка), членів проводу ОУН(Б) Омеляна Логуша (Іваніва), Якова Бусела (Київського, Галини) та Йосипа Позичинюка (Шаблюка) про перебіг переговорів з представниками угорських окупаційних військ. Ставлення ГВШ УПА до перемир’я було загалом позитивне. Найбільша диску- сія розгорнулася навколо проблеми окупованого Угорщиною Закарпаття,  українське  населення  якого  зазнало  репресій  з боку окупаційної влади, а весь крайовий провід ОУН на Закар- патті  був  заарештований  та  засуджений  на  трьох  процесах угорського  військового  трибуналу  в  палаці  Ковнера  влітку 1942 р. Таким чином, договір з Угорщиною повинен був пев- ною мірою апробувати статус-кво на Закарпатті. Після обгово- рення було прийняте рішення про те, що політичний договір між вільною Україною та Угорщиною можна буде укласти лише в майбутньому, коли буде створений український уряд. Однак члени ГК УПА висловилися за доцільність укладення локально- го військового договору з угорськими окупаційними військами на території Волині. При цьому великі сподівання в результаті 67 ЦДАГО України, ф. 57, оп. 4, спр. 338, арк. 167. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           361360  Олександр Пагіря говорення конкретних справ. Є. Падані поставив українським старшинам два запитання: 1) чи УПА організаційно не пов’я- зана з більшовиками; 2) про ставлення командування УПА до питання Закарпатської України. О. Логуш відповів, що  УПА з більшовиками веде безкомпромісну боротьбу. Щодо Закарпат- тя зазначив, що це питання не належить до компетенції ГК УПА, з одного боку, та угорської делегації — з іншого, і що воно є вик- лючною прерогативою майбутніх вільних урядів Угорщини та України, тоді як справжньою метою делегації від ГК УПА на да- ному етапі є врегулювання відносин з угорськими окупацій- ними військами на території України. Після завершення дис- кусії була досягнута така угода:  угорське командування не буде проводити жодної ворожої акції проти українського мирного населення та УПА;  відділи УПА не будуть збройно виступати проти угорських військ на території України;  угорські війська не братимуть участі в жодній з операцій нім- ців проти українського населення, відділів УПА, підпільної мережі ОУН(Б) та запілля;  угорське командування повідомлятиме командування УПА про відомі йому заплановані німцями операції проти УПА та цивільного населення;  угорське командування повідомлятиме командування УПА про  дії  радянських  партизан, комуністичної розвідки,  так само і командування УПА буде інформувати угорські штаби про всі відомі йому рухи радянських партизан;  угорські військові залоги можуть отримувати від господарсь- ких відділів УПА потрібні їм харчові продукти, взамін за що постачатимуть УПА відповідну кількість зброї та амуніції (в першу чергу радянської), технічний та медичний матеріал;  для успішного виконання пунктів договору і для врегулюван- ня спірних питань командування угорської армії в Україні та командування УПА обмінюються зв’язковими старшинами;  для можливих політичних розмов О. Логуш обіцяв зв’язати підполковника Є. Падані з проводом ОУН(Б). Кисіль) та О. Логуш (Іванів), які з відповідними інструкціями поїхали на південь. А. Дольницький зазначав у своїх спогадах: «Після того як к[оманди]р  Еней видав відповідний наказ відділам УПА Південної округи, відносини з угорськими части- нами склалися  добре.  На  відтинку  дивізії від Радивилова  до Здолбунова й до Острога жодних сутичок з угорцями не було. Наші зв’язкові працювали справно». Про прибуття до А. Дольницького угорського кур’єра з пові- домленням про те, що командування угорських окупаційних військ на території України має намір зустрітися з представни- ками ГК УПА для проведення переговорів щодо можливості ук- ладення  угоди  про  ненапад,  одразу  було  повідомлено  Петра Олійника (Енея), Р. Волошина (Павленка) та О. Логуша (Іваніва), які погодилися на укладення такого роду договору. При цьому ними були визначенні основні засади майбутніх переговорів:  у розмовах не вплутуватимуться жодні німецькі чинники, а навпаки — вістря порозумінь матиме протинімецький ха- рактер;  будь-які домовленості базуватимуться виключно на рівноп- равності сторін;  інтереси українського населення й УПА не можуть бути жод- ним чином порушені. Водночас був сформований склад делегації УПА для перего- ворів, до якої увійшли О. Логуш, А. Дольницький та В. Коренюк. Зустріч відбулася в с. Мирогоща, де від угорської сторони були присутні: підполковник генерального штабу, начальник відділу 1-Б (розвідка і контррозвідка) штабу угорських окупа- ційних військ на Східному фронті Єно Падані, майор угорсько- го  генерального  штабу  Вецкенді,  старші лейтенанти Ваді  та Верг (перекладач). Підполковник Є. Падані відразу ж запевнив старшин УПА в тому, що Угорщина не має жодних претензій політичного й територіального характеру до України. Він щи- ро  привітав  порозуміння  між  українськими  та  угорськими військовими. У свою чергу О. Логуш запевнив угорських пред- ставників у тому, що УПА виступає лише на захист українсько- го народу. Після обміну привітаннями присутні розпочали об- Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           363362  Олександр Пагіря — згадані національні частини гостинно приймати на наших се- лах, навіть допомагати харчами; — якщо зайдуть якісь непорозуміння або сутички поміж наши- ми загонами та чужонаціональними військовими частина- ми на наших землях — повідомити службовою дорогою про винуватців конфлікту, а тоді відповідні чинники припинять опір. Це саме відноситься і до грабунків нашого майна й те- роризування українських громадян; — всіх повноважних представників чужонаціональних військо- вих частин, перебуваючих на нашій території, які хочуть до- говоритися з нами, — відсилати і зв’язувати з політичними керівниками найнижче у воєнному надрайоні. Всі такі пере- говори мусять бути негайно передані або усно, або письмо- во  до  політичного  центру при Генеральній  воєнній  окрузі. Робити дуже конспіративно і уважно; — щоб дружбу  поневолених і покривджених  імперіалізмами народів краще наладнати, треба широко пропагувати поміж усіма чужинцями наші кличі, ідеї боротьби за вільні націо- нальні держави на національних територіях. Треба, щоб нас і нашу політичну постановку всі свої і чужинці знали; — виступати з самообороною перед чужонаціональними війсь- ковими частинами можемо тоді, коли вони після порозумін- ня з нами продовжують тероризувати і грабувати наші села. Наказ цей подати до відома всього війська і запілля, і згідно з ним поступати»71. Таким чином, наказ зафіксував загальну стратегію голов- ного командування  УПА у  ставленні до  різних національних військових формувань, що воювали на стороні Третього рейха проти СРСР на Східному фронті, в тому числі й до угорців, чиї війська були значним військово-політичним чинником на те- ренах дій УПА та функціонування повстанського запілля. До- сягнутий договір між ГК УПА та командуванням угорських оку- паційних військ на території Волині наприкінці жовтня 1943 р. мав нелокальний характер і поширювався на всю територію розташування угорських частин у Західній та Правобережній Україні, про що, зокрема, свідчить розширення територіаль- 71 ЦДАВО  України,  ф. 3833,  оп. 1,  спр. 48, арк. 20;  ДАРО,  ф. Р-30,  оп. 2, спр. 32, арк. 107; спр. 34, арк. 56. Від угорців зв’язковим старшиною при штабі УПА був приз- начений  старший  лейтенант  Варі,  а  від  українців  —  Василь Коренюк  (Палій),  заступник  шефа  розвідувального  відділу штабу ВО «Богун»69. Одним з наслідків укладення повстансько-угорського до- говору про ненапад слід вважати видання 23 жовтня 1943 р. командувачем угорської окупаційної армії генералом Г. Лака- тошем наказу про заборону угорським гонведам здійснювати «негуманні» вчинки стосовно мирних жителів, вбивства невин- них осіб і спалення сіл. Каральні акції могли проводити лише спеціальні німецькі підрозділи. Документ пропонував розріз- няти мирне населення та партизан, відмовляючись вживати стосовно  останніх  термін  «бандити»,  як  це  було  заведено  в німецькій відомчій термінології. У наказі зазначалося: «Угорський дух лицарства та чесної боротьби, успадкова- ний від наших пращурів, не визнає жорсткостей стосовно на- ших підкорених ворогів; і тому ми повинні приділяти особливу увагу тому, щоб, воюючи та завдаючи поразки ворогу, ми не здійснювали непотрібні вбивства, і ми маємо особливо уника- ти спалення цілих сіл як засобу репресій»70. Зі  свого  боку  головнокомандувач  УПА  Д. Клячківський (Клим Савур) 28 жовтня 1943 р. підписав наказ № 17 команди- рам відділів УПА та комендантам повстанського запілля: «— припинити всі військові дії проти мадяр, румунів, словаків, латвійців  та  інших,  які перебувають  на  нашій  території  і  з примусу під німецьким терором виконують німецькі накази; — якнайшвидше увійти на місцях у порозуміння зі згаданими чужонаціональними  військовими  частинами  і  домовитись із  ними  у  справі  взаємної  недоторканості. Не  винищуймо себе взаємно, коли перед нами ще великі завдання, револю- ційно-визвольна  протиімперіалістична  боротьба  за  наші вільні держави; 69 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА й угорською армією. – С. 44–50. 70 Цит. за: Hitler, Horthy, and Hungary. German-Hungarian relations, 1941– 1944 / By Mario D. Feyo. – New Haven; London: Yale University Press, 1972. – P. 157. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           365364  Олександр Пагіря чалися насамперед СРСР та Німеччина як імперіалістичні дер- жави,  то цілком  реальним  стало  вилучення антиугорського фронту та встановлення мирних контактів з угорськими війсь- ками з метою налагодження подальшої співпраці. Загалом курс на пошук контактів з Угорщиною цілком логічно вписувався в канву загальної політичної концепції ОУН(Б), спрямованої на створення спільного фронту поневолених та загрожених на- родів Європи та Азії під гаслами «Свобода народам!  Свобода людині!» За  результатами  проведення  ІІІ Надзвичайного  великого збору ОУН, в структурі Проводу організації була створена ре- ферентура зовнішніх зв’язків (Р-33) на чолі з колишнім «уряду- ючим» провідником ОУН(Б) М. Лебедем (Максимом Рубаном, Ігорем, Чортом, Скибою, Вільним), яка була покликана коорди- нувати діяльність українського націоналістичного підпілля з визвольною  боротьбою  інших  поневолених  народів,  поши- рювати фронт спільної антибільшовицької боротьби та домог- тись виходу українського визвольного руху зі стану міжнарод- ної ізоляції73. Повертаючись до повстансько-угорських переговорів дру- гої половини 1943 р., слід зазначити, що їх наступним етапом стали політичні переговори на вищому напівофіційному рівні між делегатами Проводу ОУН(Б) і військово-політичними ко- лами Угорського королівства. У зв’язку з підготовкою зустрічі наприкінці листопада 1943 р. в будинку вчителя Й. Шевчука в с. Дермань на Рівненщині відбулися переговори між угорськи- ми офіцерами генерального штабу (були присутні підполков- ник Єно Падані та майор Вецкенді) і представниками Проводу ОУН(Б) — політичним референтом крайового проводу ОУН на південних українських землях О. Логушем (Іванівом) та членом референтури  зовнішніх  зв’язків Є. Врецьоною (Волянським). Під час наради угорські парламентарі погодилися на те, щоб угорські війська не атакували повстанські загони і допомагали УПА зброєю, а представники ОУН(Б) зобов’язалися не здійсню- 73 Панченко О. Українська Головна Визвольна Рада. – Лохвиця Полтавсь- кої області, 2000. – С. 176. них меж дії наказів командування УПА про припинення боїв проти угорських військ. Так, якщо наказ Петра Олійника (Енея) від 9 жовтня 1943 р. стосувався лише території ІІ ВО «Богун» на лінії від Радивилова до Здолбунова із заходу на схід та до Острожця на півночі, то наказ головнокомандувача УПА Дмит- ра Клячківського від 28 жовтня 1943 р. спрямовувався до ко- мандирів  усіх  відділів  і  загонів  УПА  на  території  Волині  та Південного Полісся і зафіксував загальноповстанський харак- тер  домовленості  з  угорським командуванням.  Однак  через таємність досягнутої угоди, глибоку конспіративність перего- ворів, обізнаність про них переважно вищого командного скла- ду обох армій сторонам так і не вдалося уникнути конфліктів. Попри те, що українсько-угорські переговори стосувалися вик- лючно військово-технічної, медичної та розвідувальної сфери, вони також містили і значний компонент політичного харак- теру. Зокрема, під час переговорів з угорцями представники українського визвольного руху намагалися залучити Угорщину до антибільшовицької боротьби в союзі з іншими поневолени- ми народами СРСР та поширити ідеї української національно- визвольної боротьби під проводом ОУН та УПА на міжнародній арені. Одним з основних політичних завдань керівництва ук- раїнського визвольного руху в даний період було встановлен- ня за посередництвом Угорщини зовнішніх контактів із захід- ними союзниками. Теоретична можливість українсько-угорських переговорів гарантувалася постановами ІІІ Надзвичайного великого збору ОУН, що відбувся 21–23 серпня 1943 р., де, зокрема, зазначалося: «Ведучи боротьбу проти імперіалістичних гнобителів Украї- ни, ми стоїмо за вилучення всіх другорядних фронтів. У наших зносинах з сусідніми народами розраховуємо на співпрацю з їхніми народними масами та з їхніми революційними неімпе- ріалістичними  елементами,  поборюючи  всіх  попутників  ім- періалізмів»72 . Оскільки  головними ворогами  українського визвольного руху, згідно з концепцією двофронтової боротьби УПА, визна- 72 ЦДАГО України, ф. 57, оп. 4, спр. 338, арк. 318. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           367366  Олександр Пагіря ним  керівництвом  українського  підпілля  та мадярським уря- дом; розмови на найвищому щаблі мають відбутися в столиці Угорщини. Мадяри гарантують українській делегації її безпеку та дипломатичний статус; мадяри зобов’язуються дотримува- тися суворої таємниці про свої розмови від свого союзника — Німеччини; мадяри зобов’язуються подбати про деталі переїз- ду української делегації до Будапешта та із Будапешта до Льво- ва, очевидно, так само зберігаючи це в таємниці від німецьких окупаційних чинників; мадяри зобов’язуються всі вищеназвані умови виконувати незалежно від результату розмов. Угорська сторона пристає на це з умовою, що її повідомлять про прав- диві  імена  і  прізвища української  делегації,  бо  з делегатами під  вигаданими  іменами  вони  розмови  на найвищому  рівні вести не можуть»76. Тема переговорів між УПА та угорською королівською ар- мією в грудні 1943 р. стала предметом обговорення на засіданні Проводу ОУН(Б), яке відбулося у Львові за участю голови бюро Проводу ОУН Р. Шухевича (Тараса Чупринки, Тура), члена бюро Д. Маївського (Косаря, Тараса), М. Прокопа (Володимира), Д. Ре- бет  (Одарки),  В. Охримовича  (Далекого,  Чужого,  Дальнього), М. Лебедя (Максима Рубана, Ігоря, Ярополка), шефа ГВШ УПА Д. Грицая (Перебийноса, Дуба, Олега) та інспектора ГВШ і ко- мандира  УНС  О. Луцького  (Андрієнка,  Богуна,  Беркута).  За свідченнями останнього, які він дав на допиті НКДБ 6 серпня 1945 р., на засіданні Проводу із доповіддю про переговори між УПА та угорською армією виступив М. Лебедь, який поінфор- мував присутніх про те, що вдалося встановити контакт із пред- ставниками угорського командування. Угорці, за словами Ле- бедя,  готові  вести переговори  з  ОУН  на  широкій політичній основі про спільну боротьбу з Червоною Армією, але побою- ються німців, оскільки у всіх питаннях залежні від них. М. Ле- бедь вважав, що угорці вирішили стати до переговорів з ОУН з огляду  на  активну  діяльність  УПА,  яка  продемонструвала здатність вести успішну партизанську боротьбу в тилу Східно- го  фронту.  В  результаті  нарад  було  ухвалене  рішення  про 76 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті // Літопис УПА. Т. 26. – Торон- то; Львів, 2001. – С. 135. вати  акцій  проти  угорських  гонведів,  надавати  угорським військам продовольчу й — у разі потреби — військову допо- могу.  У  мілітарній  сфері  обидві  сторони  домовилися  надалі координувати свої зусилля у спільній боротьбі проти СРСР. Під час зустрічі було порушене питання про можливість укладення українсько-угорської політичної угоди на вищому напівофіцій- ному рівні, у зв’язку з чим було прийняте рішення про наступну зустріч представників Проводу ОУН(Б) з офіційними особами угорського уряду74. За результатами переговорів Омелян Логуш разом з підпол- ковником Єно Падані вилетів літаком до Львова, де зв’язався з керівником  референтури  зовнішніх  зв’язків  (Р-33)  Проводу ОУН(Б) Миколою Лебедем, поінформувавши його про резуль- тати попередніх переговорів з угорцями. Керівник «диплома- тичної референтури»  Проводу  ОУН(Б) доручив  О. Логушу  та Є. Врецьоні провести черговий раунд переговорів з угорськи- ми військовими у Львові. Під час зустрічі представників ОУН з угорськими офіцерами генерального штабу розглядалися такі питання:  1) міжнародно-політична ситуація; 2) перспективи війни між СРСР та Німеччиною на Східному фронті; 3) україн- сько-угорські стосунки; 4) можливість польсько-українського примирення; 5) німецько-українські відносини; 6) становище ОУН(Б) та Угорщини в умовах швидкого просування Червоної Армії на Захід. Угорські офіцери запропонували оунівцям про- довжити переговори для більш детального розгляду поруше- них питань з представниками не тільки військових, але і полі- тичних кіл Угорщини у Будапешті75. Пропозиція  угорської  сторони  була  передана  керівнику Р-33 М. Лебедю, який розпочав підготовку до поїздки делегації ОУН(Б) в столицю Угорщини. Її член І. Гриньох (Герасимівсь- кий) зазначав з цього приводу: «Лебедь проінформував мене, що мадяри не хочуть обме- житися тільки місцевим “волинським” договором, але бажають укласти договір на найвищій площині, між найвищим політич- 74 ЦДАГО України, ф. 57, оп. 4, спр. 34, арк. 73, 74. 75 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 75135фп, арк. 85 зв. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           369368  Олександр Пагіря Наприкінці листопада 1943 р* . українська делегація, замас- кована під угорських гонведів, відбула на військовому літакові з аеропорту Скнилів зі Львова до Будапешта. Учасник подорожі І. Гриньох  згадував  про приземлення української делегації в угорській столиці: «Яким же було наше здивування, коли ми, наблизившись до головного будинку аеродрому, побачили перед будинком велику групу високих мадярських старшин і світських людей. Це були офіційні представники, що мали вітати українську де- легацію. […] Головне Командування Угорського війська в Україні повідомило  Генеральний  Штаб  своєї  армії  в  Будапешті  та Військове міністерство про те, що приїздить українська деле- гація. Повідомлення було зашифроване. У ньому не було ска- зано про конспіративний характер приїзду. У Будапешті прий- няли повідомлення про приїзд як щось звичайне, як це води- лося між суверенними країнами»80. Єдиним із членів делегації, хто володів угорською мовою, був Євген Врецьона, який у 1938–1939 рр. був чотарем військо- вого штабу Карпатської Січі в Карпатській Україні і під час бе- резневих боїв 1939 р. з угорськими військами потрапив у полон до мадярів, де зазнав жорстоких катувань81. Українська делегація мала дві інструкції від М. Лебедя, від- повідно до яких повинна була вести переговори з угорськими представниками. Перша містила в собі максимальний варіант * Точної дати поїздки делегації до Будапешта поки що не вдалося вста- новити. Один  із  членів  будапештської місії,  який залишив  спогади, І. Гриньох не називає конкретної дати поїздки, зазначаючи лише, що вона відбулася в останніх числах грудня 1943 р. За свідченнями чле- на Проводу ОУН(Б)  М. Степаняка, українська  делегація  вилетіла  на угорському військовому літаку до столиці Угорщини наприкінці лис- топада 1943 р. Зіставлення цих даних з іншими синхронними подія- ми та фактами дає всі підстави датувати відліт українських представ- ників до Будапешта останніми днями листопада 1943 р. 80 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті. – С. 138, 139. 81 Волянський О. В обличчі мадярського наступу // Карпатська Україна в боротьбі. Зб. – Відень: Видання Української Пресової Служби, 1939. – С. 116–120. відрядження делегації ОУН(Б) до Будапешта для ведення пе- реговорів з угорськими військово-політичними колами77. Наприкінці листопада 1943 р. керівник Р-33 М. Лебедь виз- начив склад української делегації, яка мала вилетіти на перего- вори до Будапешта. Сюди увійшли колишній старшина баталь- йону «Нахтігаль», член УНДО Мирон Луцький, який був голо- вою делегації, і члени референтури зовнішніх зв’язків — Євген Врецьона (Волянський) та Іван Гриньох (Герасимівський). Призначення члена УНДО М. Луцького головою українсь- кої делегації обумовлювалося намаганням Проводу ОУН нада- ти  будапештській  місії  більш  представницького  характеру. Певний вплив на це рішення також справив факт проведення переговорів між представниками УНДО (В. Мудрим, З. Пеленсь- ким, М. Луцьким і Погорецьким) та офіцерами угорського війсь- кового штабу у Львові восени 1943 р., під час яких обговорю- валася можливість надання Угорщиною притулку українським біженцям у разі зайняття Західної України радянськими війсь- ками, а також формування українських військових частин для боротьби проти Червоної Армії на фронті. Після переговорів члена Проводу ОУН(Б) М. Степаняка з головою УНДО, колишнім віце-маршалком польського сейму В. Мудрим було узгоджене питання про відрядження до Будапешта об’єднаної українсь- кої делегації в складі представників від ОУН та УНДО, щоб та- ким чином надати їй більш репрезентативного статусу на мир- них переговорах з військово-політичними колами Угорщини78. За  даними  Є. Врецьони,  українська  делегація,  яка  виїхала  до Будапешта, була уповноважена представляти ті політичні сили, які  готували перший великий  збір підпільного українського уряду — Української Головної Визвольної Ради (УГВР)79*. 77 ГДА СБ України, ф. 5, спр. 67418, т. 1, арк. 282, 283. 78 Там само, ф. 6, спр. 75135фп, арк. 85–86зв. 79 Врецьона Є. Фрагменти з життя та боротьби / Упор. О. Панченко. – Га- дяч Полтавської області, 2006. – С. 134. * Про створення та діяльність УГВР див.: Мороз В. Історія створення та діяльності  Української  Головної  Визвольної  Ради  //  Визвольний шлях. – 2004. – Кн. 7. – С. 89–106. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           371370  Олександр Пагіря ням  для  зв’язку  та  вишколом  техніків-радистів.  За  потреби угорські військові повинні були забезпечити офіцерів-інструк- торів для повстанських старшинських і підстаршинських шкіл. Припускаючи, що наступ більшовиків зупиниться в Карпа- тах і Червона Армія не увійде на територію Угорщини, україн- ська сторона мала запропонувати угорцям передати територію Закарпаття з його українським населенням та містами Хуст, Уж- город, Кошице до рук українських повстанців для організації там запільної бази українського визвольного руху. На цій тери- торії повинна була забезпечуватися повна свобода дій для пов- станських відділів з  тим, щоб перевозити поранених  бійців, влаштовувати військові шпиталі, організовувати вишкіл війсь- кових кадрів, заготовляти склади із запасами продовольства, одягу, зброї та амуніції. Угорський уряд мав зобов’язатись нада- ти притулок усім українським емігрантам, які, тікаючи від нас- тупу більшовиків, опиняться на угорській території. При цьому українська  сторона  повинна  була  звернути  увагу  угорських представників на те, що українське політичне керівництво буде спрямовувати втікачів з України саме в Угорщину, застерігаю- чи їх від втечі в Німеччину*. Для цього планувалося запропону- * При  формулюванні вимог до угорських  представників щодо можли- вості прийняття Угорщиною української еміграції в разі швидкого зай- няття  Червоною  Армією  західноукраїнських  земель  керівництво ОУН(Б), очевидно, виходило з досвіду підтримки угорським урядом у роки Другої світової війни польських, єврейських, французьких, бри- танських, бельгійських, датських, російських, сербських та інших ци- вільних і військових втікачів на своїй території. На зламі 1943–1944 рр. Угорське королівство поряд з нейтральними країнами залишалося чи не єдиним острівцем відносно вільного життя різних груп емігрантів і втікачів від нацистського терору в Європі. Ця обставина була одним з  головних  протиріч  та  конфліктів  у  відносинах  між  Угорщиною та Третім рейхом протягом 1939–1944 рр. Німецьке керівництво неодно- разово вимагало від угорського уряду негайної передачі до його рук небезпечних з точки зору нацизму  груп втікачів. Особливо сильний тиск  Німеччина  здійснювала  щодо  видачі  їй представників однієї  з найбільших єврейських громад у Європі, яка зосереджувалася в Угор- щині  (бл. 800 000).  Однак угорський уряд  М. Каллаї,  незважаючи  на всі хитросплетіння та повороти власної зовнішньої політики в роки вимог. У ній, зокрема, передбачалося, що українська делегація буде виступати від імені найвищого керівництва українського народу, який перебуває в завершальній стадії свого остаточно- го формування, а не від імені однієї політичної сили. Делегати мали поінформувати угорців про те, що український визволь- ний рух спрямований як проти комуністичної Росії, так і про- ти гітлерівської Німеччини, і що українська сторона не бачить необхідності протистояти Угорщині. Також українські делега- ти мали повідомити угорських представників про те, що ОУН та  УПА  намагаються створити  спільний  фронт  поневолених тоталітарними режимами народів і що українська сторона вва- жає безглуздим втягування Угорщини як суверенної держави у боротьбу проти українського народу. Також передбачалося, що всі спірні питання повинні бути вирішені в переговорах та під час підписання договору. Українська сторона мала запропонувати угорському уряду негайно розірвати військовий союз та всі зв’язки з Німеччи- ною й оголосити війну обом тоталітарним державам у союзі з ОУН(Б)  та УПА.  Ймовірність  останньої  пропозиції  на  кінець 1943 р. виглядала доволі примарно. Однак, незважаючи на це, українська сторона повинна була висунути таку пропозицію і у разі відмови, згідно з інструкціями Лебедя, мала запропону- вати так звану тимчасову практичну домовленість співпраці та співдії. Сенс останньої полягав у такому: всі спірні питання (міждержавних кордонів, гарантій прав національних меншин) будуть вирішені між урядами Угорщини та суверенної Україн- ської держави у мирному двосторонньому договорі після закін- чення  Другої світової  війни;  угорський  уряд  разом  з  вищим командуванням угорської армії мали видати наказ усім підпо- рядкованим мадярським військовим з’єднанням і частинам, які в цей час перебували на українській території як окупаційні, припинити будь-які каральні акції проти українського населен- ня, репресивні заходи проти членів ОУН(Б) та військові дії про- ти  відділів  УПА.  Аналогічні  накази  мали  отримати  від  пов- станського командування всі відділи УПА. Угорці повинні були потайки забезпечувати відділи УПА зброєю зі своїх чи німець- ких складів, допомагати УПА найновішим технічним обладнан- Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           373372  Олександр Пагіря ни Дежу Шаї. Очевидно, що зі складу генерального штабу в пе- реговорах з українськими представниками брала участь лише наближена до Ф. Сомбатхеї група офіцерів, які не були пов’язані з пронімецькими впливами, зокрема, серед них — начальник 2-го відділу генштабу Д. Кадар, який координував проведення таємних переговорів з різними партизанськими формаціями. Водночас можна припустити, що на форумі не були присутні угорські штабні офіцери пронімецького спрямування, які мог- ли  повідомити  німецьку  розвідку  про  закулісні  переговори угорців з українськими партизанами. І. Гриньох згадував з приводу привітання українських пред- ставників біля будівлі генерального штабу: «Признаюся, що здивувало мене таке парадне привітання на порозі будинку Генерального Штабу. Здивувало тому, що, з одного боку, ми виконували таємну місію й отже боялися роз- конспірування. […] Проте, відчув я в собі якесь внутрішнє задо- волення. Це ж вітали мадярські достойники не нас — тих кількох осіб у ролі недосвідчених дипломатів, а наш народ, що в зли- денних  умовах  бореться  з  найбільшими  імперіями  світу.  Це вони,  мадяри,  відповідальні  керівники  суверенної  держави, бачать у нас наших вояків, підпільників, революціонерів і відда- ють нам шану за них. Ми зростали в очах чужинців, нам було чим пишатися! Це ж було, як-не-як, досягнення нашої підпільної боротьби, досягнення хоч і недержавної нації, але яка, разом з тим, мислила та діяла по-державному»84. Всупереч угорським обіцянкам, мирні переговори між пред- ставниками ОУН(Б) та УНДО, з одного боку, та угорськими офі- церами  генштабу на  чолі  з генерал-полковником  Ф. Сомбат- хеї —  з іншого, мали  переважно військовий характер, незва- жаючи на те, що на них також порушувалися питання політич- ного змісту. На спільну українсько-угорську зустріч не змогли з’явитися представники угорського уряду*, за винятком радни- 84 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті. – С. 145. * В той час коли в будівлі угорського генштабу відбувалися переговори між  представниками  українського  визвольного  руху  та військовим керівництвом Угорщини, в Будапешті проходило засідання парламен- ту, де були присутні члени Ради Міністрів Угорщини. вати угорцям створити в Будапешті окреме українське пред- ставництво без офіційного дипломатичного статусу. До штабу головного  командування  угорської  армії  мав  призначатися зв’язковий старшина. У разі підписання угоди ці домовленості негайно  набирали  чинності. Обидві  сторони мали  зобов’яза- тися зберігати договір у суворій таємниці82. Окрім цього, за свідченням М. Степаняка, члени об’єднаної української  делегації  отримали чіткі  вказівки  від  керівника «Р-33» М. Лебедя на випадок можливої пропозиції угорських представників щодо забезпечення своїх посередницьких функ- цій у переговорах між ОУН(Б) та Німеччиною, які слід було кате- горично відхилити. Водночас різко заперечувалася можливість досягнення угоди щодо створення українських військових ча- стин у складі угорської королівської армії, що могло скомпро- метувати український  визвольний рух на міжнародній арені та позбавити його самостійного власнопідметного характеру83. Отже, українська сторона ретельно підготувалася до пере- говорів на вищому державному рівні, передбачивши наперед два можливих варіанти ходу українсько-угорських переговорів. Переговори в генеральному штабі угорської королівської армії довелося відкласти через те, що начальник штабу гене- рал-полковник Ф. Сомбатхеї був викликаний до штаб-кварти- ри А. Гітлера. У середині грудня 1943 р. українська делегація, дочекавшись нарешті повернення Ф. Сомбатхеї до Будапешта, взяла участь у переговорах у приміщенні угорського генераль- ного  штабу,  де,  окрім  мадярських  вищих  офіцерів,  був  при- сутній також радник Міністерства закордонних справ Угорщи- Другої світової війни, намагався твердо захищати права різних груп емігрантів і категорично відмовлявся від реалізації нацистської полі- тики геноциду щодо євреїв на території Угорщини. Про втікачів в Угор- щині  в  роки  Другої  світової  війни  див.  детальніше:  Karponczay K. Refugees in Hungary. Shelter from storm during World War II. Translated by Barcza-Bessenyey. – Toronto-Bufallo: Matthias Corvinus publishing, 1999. – 248 p. 82 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті. – С. 140–141. 83 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 75135-фп, арк. 89–90. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           375374  Олександр Пагіря на післявоєнний період. Водночас українські представники, за свідченнями В. Чижевського (Демида), погодилися припини- ти в подальшому проведення будь-якої антиугорської діяль- ності на території Закарпаття, в чому угорська сторона була особливо зацікавлена87*. Слід зазначити, що уникнення відкритого обговорення на переговорах у Будапешті проблеми державної приналежності Закарпаття пояснювалося  декількома  причинами.  По-перше, спрацювала формула, прийнята керівництвом ОУН та команду- ванням УПА про те, що питання державних кордонів майбут- ньої незалежної Української  держави  не може  вирішуватися представниками українського визвольного руху на перегово- рах з керівними колами сусідніх держав і що воно належить виключно до компетенції вільного українського уряду само- стійної України. По-друге, обидві сторони розуміли, що в даному питанні вони не зможуть дійти обопільної згоди і що суперечки на цьому ґрунті можуть тільки зірвати переговорний процес та скасувати всі попередні домовленості. Внаслідок переговорів у Будапешті угорське вище коман- дування  погодилося  видати  наказ  угорським  окупаційним військам на території України із забороною здійснювати в по- дальшому будь-які військові операції проти загонів УПА та ка- ральні  акції  проти  українського мирного  населення  і  членів націоналістичного  підпілля на  території  західноукраїнських земель. У свою чергу, командування УПА повинно було видати аналогічні накази усім підпорядкованим йому повстанським силам про загальне припинення антиугорських акцій. Питання постачання УПА угорської зброї викликало в учас- ників переговорів дискусію. Угорське командування загалом 87 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 33286-фп, т. 1, арк. 267. * Даний  пункт  домовленості  пояснює  той  факт,  що  після  ліквідації угорською  військовою  контррозвідкою крайової  організації ОУН на Закарпатті влітку 1942 р. та візиту делегації представників українсь- кого визвольного руху до Будапешта в грудні 1943 р. керівництво ОУН та командування УПА не намагалися поширити свій вплив на терито- рію краю аж до моменту вигнання угорських військ Червоною Армією із Закарпаття в жовтні 1944 р. ка Міністерства закордонних справ д-ра Дежу Шаї. За свідчен- ням О. Луцького, відсутність офіційних політичних та урядо- вих кіл Угорщини на переговорах з представниками українсь- кої підпільної місії в Будапешті певною мірою розчарувала ук- раїнських делегатів, які мали намір заключити з Угорщиною не тільки військову, а й політичну угоду. Підписання останньої мало не лише повернути «українське питання» на міжнародну арену та спричинити визнання підпільної Української держави з боку сусідньої Угорщини, а й наблизити керівні кола україн- ського визвольного руху до Великої Британії, з представника- ми якої угорський уряд М. Каллаї підтримував таємні контакти. Провід ОУН(Б) розраховував на розрив союзницьких відносин між Угорщиною та Німеччиною в разі висадки англо-американ- ських військ на Балканах та перехід першої до табору західних союзників85. Однак на той момент угорське керівництво побо- ювалося військової інтервенції з боку Німеччини і тому нама- галося діяти вкрай обережно в політичному плані та на міжна- родній  арені,  дотримуючись  тактики найменшого  опору  ні- мецьким вимогам. Попри відсутність на українсько-угорському таємному форумі офіційних представників від угорського уря- ду, Ф. Сомбатхеї, за свідченням М. Степаняка, заявив, що регент М. Горті повністю в курсі переговорів з делегатами українсь- кого визвольного руху86. Сувора субординація між регентом, як верховним головнокомандувачем угорських збройних сил, та начальником генштабу передбачала порядок звітування у всіх важливих військових справах, у тому числі й тих, що стосу- валися переговорів з представниками рухів Опору. Переговори  в генеральному штабі угорської  армії, які,  за спогадами українських делегатів, проходили в цілком дружній та приязній атмосфері, відбувалися відповідно до інструкцій керівника «Р-33» Проводу ОУН(Б) М. Лебедя. Що ж до питання міждержавних кордонів, то українська сторона не наважилася порушити складну проблему в українсько-угорських стосун- ках — питання Карпатської України, вирішивши відкласти його 85 ГДА СБ України, ф. 5, спр. 67418, т. 2, арк. 122. 86 Там само, ф. 6, спр. 75135-фп, арк. 86 зв. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           377376  Олександр Пагіря Під  час  переговорів  українські  представники  намагалися переконати угорські військові кола в необхідності підготовки оборони Дунайського басейну силами угорських збройних сил незалежно від планів німецького генштабу. При цьому делега- ти ОУН(Б) керувалися стратегічними розрахунками на можли- ву висадку західних союзників на Балканському півострові, що спричинило б встановлення західного впливу в країнах Півден- но-Східної Європи і завадило утвердженню радянського дик- тату  в  регіоні.  За  даними  Є. Врецьони,  українська  делегація отримала запевнення від представників угорського генштабу в  тому, що  угорська  армія готова  прийняти дану  концепцію української сторони, але лише у разі висадки військ альянтів на Балканах. Попри намагання українських представників до- вести угорським військовим колам, що вони діють виключно з власної ініціативи, в Будапешті склалося враження, що ці ук- раїнські пропозиції зроблені з ініціативи західних союзників90. За свідченнями М. Степаняка, під час переговорів у Буда- пешті українська делегація висловила думку про те, що Німеч- чина вже програла війну на Сході і зазнає поразки у світовій війні взагалі. У зв’язку з цим на українські землі мала прийти Червона Армія, яка, просуваючись далі на Захід, розпочне біль- шовизацію країн Центрально-Східної Європи. Українські пред- ставники наголошували на існуванні спільної радянської заг- рози для українського та угорського народів. Це, у свою чергу, породжувало спільні інтереси двох сторін у протистоянні кому- ністичній експансії. Члени української місії заявили, що україн- ський народ рішуче налаштований на боротьбу з більшовика- ми і що в цій боротьбі він готовий до активної співпраці та союз- ництва зі всіма народами, які визнають право українців на ство- рення власної незалежної держави в її етнографічних межах91. військовою проблемою».  Див.:  Kállay N. Hungarian premier a personal account of a nation’s struggle in the Second world war. With a foreword of C. A. Macartney. – New York: Columbia University Press, 1954. – P. 308, 309. 90 Врецьона Є. Фрагменти з життя та боротьби / Упор. О. Панченко. – Га- дяч, 2006. – С. 134–135. 91 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 75135-фп, арк. 87. погодилося  передати  зайву  кількість  зброї,  боєприпасів  та військової техніки українським повстанцям, однак наголоси- ло на необхідності зробити це потай від німців. У результаті обговорення було вирішено, що угорці не передаватимуть са- мостійно зброю УПА, натомість повстанські відділи за поперед- ньою домовленістю «опорожнятимуть» військові склади угор- ців під виглядом нападу. Стосовно угорських офіцерів-інструк- торів для вишколу старшин і підстаршин УПА, то вони з уго- дою мали отримати статус «дезертирів» з угорської армії в УПА. Також було узгоджене й питання надання притулку втікачам- українцям  в  Угорщині.  Угорські  представники  погодилися влаштувати в Будапешті неофіційне українське представниц- тво88. Проте зазначили, що остаточну відповідь на пропозицію української  делегації  зможуть  дати  лише  через  десять  днів після попереднього узгодження даного питання з угорським урядом, про що представники українського підпілля мали діз- натися через штаб угорських військ у Львові89*. Окрім цього, було також узгоджене питання про обмін зв’язковими старши- нами між УПА та королівською угорською армією. 88 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті. – С. 146–148. 89 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 75135-фп, арк. 88. * Угорський прем’єр  М. Каллаї згадував  щодо  пропозиції  українських повстанців прийняти українських втікачів на території Угорщини: «Я би дуже хотів пристати на цю пропозицію, однак, на жаль, було непрак- тично відповідати  негайно.  Успіх  їхнього  плану був  дуже  сумнівний,  і здавалося, що коли вони почнуть це робити, наша участь у цьому стане очевидною. Тоді також, коли вони досягнуть Угорщини, німці захочуть “покласти на них руку”, і це призведе до серйозного конфлікту. Якщо ми будемо опиратися, німці відразу отримають готовий привід для інтер- венції. […] Чи була б успішною чи неуспішною ця спроба, німці б сказали, що ми змовилися з ворогом. Це не означало, що ми відкидаємо притулок для партизан, але ми маємо відкласти наше остаточне рішення і не- безпеку та відповідальність, які з цього випливають, до того часу, коли ситуація стане такою, що ми не зможемо далі відкладати з цим. Наше військове керівництво стояло на тому, що запит партизан про надан- ня їм притулку може бути взятий серйозно до уваги лише тоді, коли партизани досягнуть угорських кордонів і це стане політичною, а не Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           379378  Олександр Пагіря У ході українсько-угорської зустрічі в Будапешті обговорю- валося також питання українсько-польських міжнаціональних відносин. Угорські військові представники, негативно оціню- ючи українсько-польський міжетнічний конфлікт на території Західної України як чинник, який сильно послаблював два по- тужних  антикомуністичних  рухи  Опору  в  Східній  Європі  — польську АК та УПА, запропонували своє посередництво у про- веденні переговорів між делегатами ОУН(Б) та польського на- ціоналістичного підпілля. Зокрема угорці підкреслили, що на- дають великого значення подібному договору і впевнені, що їхнє посередництво в українсько-польських переговорах забез- печить позитивні результати. Представники ОУН(Б) відпові- ли, що  подібні переговори вже  ведуться, однак через  великі територіальні претензії поляків домовитися з ними надзвичай- но важко. Зі свого боку угорські делегати запропонували допо- могу в налагодженні зв’язків Проводу ОУН(Б) з представника- ми польського еміграційного уряду в Лондоні для досягнення взаємної згоди. Однак оунівські представники відхилили посе- редництво угорців, посилаючись на те, що керівництво ОУН(Б) очікує  завершення  чергового  раунду  українсько-польських переговорів94. Наприкінці українсько-угорських переговорів у Будапешті, коли  були  узгоджені  всі  пункти  угоди  й  аудієнція  добігала кінця, українські делегати наважилися висловити неоднознач- ну пропозицію. Вони запропонували угорським керівним ко- лам офіційно розірвати союз із гітлерівською Німеччиною та вивести угорські окупаційні війська з території України. Член української делегації І. Гриньох писав у своїх спогадах: «Для старшин, присутніх під час переговорів, це була справжня несподіванка. Наступила мовчанка. І ми, а ще більше мадярські старшини, дивилися на генерала Сомбатаї (має бути Сомбат- хеї. — О. П.). Від нього очікували відповіді. Обличчя генерала показало сліди неспокою. Внутрішньо він стримував свою знер- вованість. Здавалося, він бореться сам із собою і шукає, як сфор- мулювати  своє  рішення.  І  врешті  він  сказав рішучим  тоном  і 94 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 75135-фп, арк. 83–83 зв. Угорські представники погодилися з оцінкою українською стороною становища на Східному фронті та наявністю загрози більшовизації Центрально-Східної Європи. Водночас вони під- тримали висловлену українськими делегатами думку про те, що більшовики є спільним ворогом для обох народів. У зв’язку з цим, угорці виявили зацікавленість у створенні на кордоні з Угорщиною Української самостійної держави, яка мала стати своєрідним буфером від більшовицької загрози.  Вони  також підкреслили,  що  угорське  командування  планує  обороняти кордони Угорщини власними силами і не бажає відсилати угор- ські війська на окуповані німцями східні території. Однак в існу- ючих  зовнішньополітичних умовах  воно  змушене  спрямову- вати угорські війська далеко від кордонів Угорщини з огляду на сильний німецький тиск. Окрім цього, мадярські представ- ники висловили сподівання, що взаєморозуміння та співпраця між Угорщиною та українським народом в майбутньому віді- грають велику роль у спільній боротьбі проти більшовизму. При цьому  українська  сторона  зазначила,  що  українці  планують вести антибільшовицьку боротьбу самостійно, незалежно від інших держав, однак українські повстанські сили потребують зброї та інших військово-технічних засобів у зв’язку з необхід- ністю кількісного розширення УПА до «бажаних розмірів»92. Під час переговорів  із генерал-полковником Ф. Сомбатхеї українські делегати представили карту українських етнічних земель, на яких повинна була сформуватися Українська Само- стійна Соборна Держава. Ця карта збереглася в угорських архі- вах у фондах генштабу угорської армії. Вона була підготовлена французькою мовою з відповідним коментарем до неї і відпові- дала стану на 1937 р. При цьому етнічна територія українського Закарпаття  була  віднесена  до  Української держави  як  її  не- від’ємна складова93 . Цим самим українські делегати намагали- ся у завуальованій формі представити свої інтереси щодо цієї території. 92 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 75135-фп, арк. 87–87 зв. 93 Держалюк М. Взаємини УПА з угорськими військами у 1944 р. // Па- м’ять століть. – К., 1997. – № 1. – С. 138, 139. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           381380  Олександр Пагіря начальником угорського генерального штабу Ф. Сомбатхеї та вищими  офіцерами, обговорені умови  домовленостей, прин- ципи стосунків між партизанами й угорськими окупаційними військами в німецькому тилу97. Мирні переговори між представниками українського виз- вольного руху та військово-політичними колами Угорщини в Будапешті  середини  грудня  1943  р.  логічно  вписуються  в транснаціональну модель теорії міжнародних відносин (при- хильники Дж. Розенау, К. Кайзер, Дж. Най, Р. Коохейн, Е. Мор- зе), згідно з якою держави можуть вступати у взаємодію з не- державними  суб’єктами  міжнародних  відносин.  Вони  стали проявом нової тенденції у світовій політиці, коли на арену між- народного  життя  поступово  вийшли  недержавні  учасники (гравці) міжнародних відносин. Український визвольний рух за  класифікацією  П. Віллетса  став  «нелегітимним  актором» світової політики98. Попри  всі  досягнуті  в  ході  українсько-угорських  перего- ворів у Будапешті усні домовленості, головною причиною того, що вони не завершилися підписанням якоїсь конкретної пись- мової  угоди і були тимчасово  призупинені, на думку угорсь- ких дослідників, були занадто сміливі й амбітні вимоги україн- ської  сторони,  а  саме:  наполягання  на  швидкому  розриві угорсько-німецьких  союзних  відносин  та заява  про  терито- ріальну претензію щодо Карпатської України, на що угорські урядові кола за тих обставин не могли піти99. Головним завданням Угорщини на переломному етапі Дру- гої Світової війни було збереження своєї державної незалеж- ності та територіальної цілісності. Якщо вимога розірвати сто- 97 Kállay N. Hungarian premier a personal account of a nation’s struggle in the Second world war… – P. 307–308. 98 Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – С. 101–106. 99 Ravasz István. Ukrán-magyar katonai kapcsolatok A XX. Század Első Felében // Україна–Угорщина: спільне минуле та сьогодення. Мат. міжн. наук. конф.  (Київ, 14–16  квітня 2005 р.  /  Відп.  ред. В. А. Смолій.  –  К.:  Ін-т історії України, 2006. – Old. 217. тремтячим голосом: “Ні, волію, щоб мене повісив Сталін, аніж щоб розстріляв Гітлер”»95. Начальник  генштабу Ф. Сомбатхеї та  частина  угорського військового командування, які розраховували на можливість розриву союзу з Німеччиною, через невдачі угорської дипло- матії в переговорах  із західними альянтами, втрату надій на можливу висадку англо-американських військ на Балканах та швидке наближення радянських військ до угорських кордонів на зламі 1943–1944 рр. були змушені надалі слідувати політиці вичікування, яка заперечувала ідею відкритого виступу проти Третього рейха. Сам Ф. Сомбатхеї вважав, що конфронтація з Німеччиною є  небезпечною  для  країни  у  тих  геополітичних умовах. Головною ідеєю фікс угорської правлячої еліти було збереження  існуючого  режиму  в  Угорщині  перед  обличчям двох потенційних  загроз:  німецької  окупації  з  насадженням влади ультраправих та встановлення радянської влади. Ці по- боювання провокували рефлекс самозбереження, який робив угорське  політичне  та  військове  керівництво нездатним  до будь-яких активних дій у цій безнадійній ситуації. Незважаючи на свій конспіративний характер, українська підпільна місія до столиці Угорщини не залишилася поза ува- гою західних дипломатів. Зокрема, про переговори між представ- никами українського збройного резистансу та угорським ген- штабом у Будапешті дізналися представники американського дипломатичного корпусу.  Колишній  посол  США  в Будапешті Джон  Монтгомері  згадував,  що  керівники  українських  пов- станців були запрошені до Будапешта, де внаслідок переговорів з представниками угорського командування була досягнута та- ємна домовленість про ненапад, відмову від практики захоплен- ня в полон вояків обох армій та обмін військовополоненими96. Це підтверджує у спогадах також угорський прем’єр М. Кал- лаї, відзначаючи, що наприкінці 1943 р. угорці запросили ке- рівників українських, польських та російських некомуністич- них партизан до Будапешта, де були проведені переговори з 95 Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті. – С. 148. 96 Montgomery J.F. Hungary the unwilling satellite. – New York, 1993. – P. 164. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           383382  Олександр Пагіря країн  —  союзників  Третього  рейха  (Угорщини  та  Румунії)  в 1943–1944 рр. І. Гриньох зазначав: «Справа не в тому, що і Угорщина, і Румунія були сателіта- ми Німеччини, справа в тому, що обидві держави втримували свої залоги на Україні,  і ці залоги треба було невтралізувати, щоб концентрувати свою боротьбу на фронтах проти найбіль- ших ворогів — гітлерівської Німеччини і більшовицької Моск- ви.  Справа  також  у  тому, що  Угорщина,  Румунія  і  Польща  — сусіди  України.  Треба  було  почати впорядковувати  сусідські відносини»101. Наприкінці  грудня  1943 р.  після  повернення  української делегації  до  Львова  на  територію  Волині  була  направлена угорська військова місія на чолі з полковником угорського ге- нерального  штабу,  колишнім  начальником  відділу  1-Б  8-го угорського окупаційного корпусу Ференцом Мартоном у складі молодшого лейтенанта Ю. Штама (перекладача, закарпатця за походженням)  і  сержанта  Сабо  (радиста).  Вона  мала  на  меті встановити тісні контакти з командуванням УПА, познайоми- тися з українським національно-визвольним рухом у регіоні, дізнатися про організаційно-штатну структуру та засади фор- мування УПА. Загалом місія повинна була посприяти українсь- ко-угорському  військовому  порозумінню  та  виробленню спільної стратегії й тактики антибільшовицької боротьби. Зі свого  боку  ГК  УПА  призначило  Р. Волошина  (Горбенка)  та О. Логуша (Іваніва) на посади головних інформаторів угорської військової місії, а Андрія Дольницького — головним зв’язко- вим і опікуном угорських делегатів. Для охорони угорської де- легації  командуванням  УПА  був організований  спеціальний відділ курінного Кропиви (Василя Процюка), складений план поїздок  та  інспекцій  запілля  УПА.  Під  час  візиту  угорських військових представників відділи УПА перебували в постійній бойовій готовності, здійснювали посилену військову розвідку в  терені.  Безупинно  працювало  забезпечення.  Крім  кількох втаємничених, про прибуття угорської місії на територію Во- 101 Гриньох І. Українська Головна Визвольна Рада. У 30 річницю її ство- рення // Сучасність. – Мюнхен, 1974. – Ч. 7–8. – С. 77. сунки  з  Третім  рейхом  залежала  від успішності  переговорів Угорщини із західними державами та надання їй гарантії у за- безпеченні військової підтримки з боку США та Великої Бри- танії, то на територіальні поступки вона не могла піти за будь- яких обставин. Угорський уряд на зламі 1943–1944 рр. шукав вихід зі складної геополітичної ситуації, застосовуючи при цьо- му різноманітні зовнішньополітичні комбінації, спрямовані на збереження  цілісності  і недоторканості  державних кордонів Угорщини та її правлячого режиму в майбутньому повоєнному світі. При цьому її керівники намагалися не повторити сумного досвіду Першої світової війни, коли Угорщина, як складова час- тина Австро-Угорської дуалістичної імперії, опинилася в таборі переможених країн і змушена була поступитися своїми терито- ріями на користь держав-переможниць та новоутворених країн. Опосередкованим свідченням проведення переговорів ко- мандування УПА з представниками угорського військового ке- рівництва стало твердження самого головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого Тараса Чупринки (Р. Шухевича) у статті «До ґенези Української Головної Визвольної Ради», надрукованій у 1948 р., де, зокрема, зазначалося: «Бойові  й  політичні  успіхи  УПА  зацікавили  українською проблемою сусідів України та інші чужонаціональні політичні кола. З Головним Командуванням УПА зв’язувалися представ- ники урядів інших держав, бажаючи провести переговори з офі- ційним представництвом українського народу з метою врегу- лювати цілий ряд політичних справ, актуальних тепер чи в май- бутньому.  Тому,  що  такого  загальнонаціонального  представ- ництва українського народу в цей час не було, взимку 1943– 1944 рр. ці переговори проводило Головне Командування УПА. До участі в цих переговорах Головне Командування запросило також  представників  інших  українських  політичних  само- стійницьких угруповань»100. Щодо характеру та мети переговорів представників україн- ського  визвольного  руху  з  військово-політичними  колами 100 Літопис  УПА.  Нова серія.  Т.  10.  Життя  і  боротьба  генерала  «Тараса Чупринки». Документи і матеріали. – Торонто; Львів, 2007. – С. 339. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           385384  Олександр Пагіря лицький (Вітер) та політичний референт Хитрий. Ф. Мартон у привітальному слові високо оцінив «доблесну повстанську ар- мію,  яка  несе  визволення  людству»,  і  передав  її  командирам 1000 індивідуальних перев’язочних пакетів, зброю та боєпри- паси.  У відповідь Ф. Воробець (Верещака) вказав на необхід- ність тісної співпраці між обома арміями для проведення спіль- них бойових операцій проти більшовиків. 3 січня 1944 р. угор- ська делегація з дозволу командування УПА оглянула особовий склад з’єднання «Хмельницький» в с. Мала Совпа Корецького району на Рівненщині. При від’їзді полковник Ф. Мартон пообі- цяв подарувати повстанцям радіостанцію103. Головний опікун місії А. Дольницький (Кисіль) розповідав: «Мартон отримав хорошу інформацію про наш рух від Во- лошина та Логуша. Ми відвідували бойові відділи УПА всіх родів зброї, робили їхній перегляд і полк[овник] Мартон розмовляв зі  старшинами  відділів.  Відбулися  подібні  інспекції  нашого підпільного та господарського апарату. Мені здавалося, що вже на початку перебування при УПА полк[овник] Мартон був пе- реконаний, що має справу не зі стихійним місцевим бунтом, а з добре організованою й дисциплінованою підпільною армією, що розпоряджається свідомими та бойовими  кадрами і спи- рається на справжній адміністративний апарат. Він теж помітив, що УПА  має повну підтримку населення. Мені було приємно помічати, як полк[овник] Мартон відкривав щораз нові прик- мети  нашої  організації й,  здавалося, набирав  до УПА  щораз більшого респекту в час нашої поїздки. Він був здивований арти- лерійським полком к[оманди]ра Берези. Особливо він захопив- ся  кінним  ескадроном  полк[овника]  Олександра  Даниленка (Данька). […] Був полк[овник] Мартон присутній і на нічних впра- вах, прийняв звіт від узбецького відділу, що перейшов від нім- ців до УПА в повному озброєнні та амуніції. Коли при відвіди- нах одного польового шпиталю він довідався, що лікар робить операцію  без  наркозу,  він  негайно  склав  з  лікарями  список необхідних  медикаментів  та  інструментів  і  того  самого  дня передав це замовлення по радіо до штабу угорської армії. За 103 ЦДАГО України,  ф. 57, оп. 4, спр. 338, арк. 168–169; ф. 5, спр. 67430, т. 3, арк. 102–103, 109–110, 118. лині в с. Будераж майже ніхто не знав. Заздалегідь були вжиті всі необхідні заходи конспірації. Всі стратегічно важливі гос- подарські та військові об’єкти на території запілля УПА були замасковані від угорських представників. Угорська делегація була доставлена кінним роєм Байди у супроводі В. Коренюка (Палія, Модеста) із залізничної станції Мирогоща у с. Будераж Мізоцького району, де для угорських гостей був влаштований спеціальний концерт із привітанням. Тут угорські військові провели огляд сотні УПА. Звідси в супро- воді В. Коренюка (Модеста), Д. Казвана (Черника) та П. Олійни- ка (Енея) угорські представники виїхали у с. Батьківці, де огля- нули  кінну  сотню полковника  О. Даниленка  (Данька).  Після цього угорська делегація виїхала в с. Теремно, де сфотографува- ла місце колишнього бою між відділом УПА та загоном радянсь- ких партизан. Звідси угорські офіцери в супроводі старшин УПА виїхали до с. Вовковиї Козинського району, де була здійснена інспекція куреня Юрка (командир Я. Яковлів) та сотні чехів при УПА. Після наради з повстанськими старшинами і святкового концерту,  влаштованого  місцевим  населенням  для  гостей, угорська делегація оглянула майстерні та промислові об’єкти повстанського  запілля.  Наприкінці  в  с. Глибока  Долина  був проведений огляд артилерійського відділу УПА Берези102. 2 січня 1944 р. угорська делегація на чолі з Ференцем Мар- тоном прибула  в  супроводі  перекладача  і  трьох  старшин  ГК УПА до штабу 4-ї ВО «Тютюнник» групи УПА-Північ, який розта- шовувався в с. Топча Корецького району на Рівненщині. З цього приводу в оселі одного з місцевих мешканців був влаштований привітальний банкет. Згодом відбулися переговори, на яких з української сторони були присутні представники штабу 4-ї ВО «Тютюнник» —  командир групи  Федір Воробець (Верещака, Шигунич Денис, Олекса Глід),  шеф військового штабу Петро Гудзоватий (Очеретенко), політичний вихователь Євген Мол- чан (Орел), командир з’єднання «Хмельницький» Яків Яковлів (Кватиренко),  шеф  військового  штабу  з’єднання  Андрій Ба- 102 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 372, т. 48, арк. 96. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           387386  Олександр Пагіря призначений на посаду зв’язкового старшини УПА при штабі угорської армії109*. За даними члена КВШ УПА-Північ В. Левковича (Вороного), полковник Ф. Мартон виступав на повстанському Святвечорі 6 січня 1944 р., а згодом через наближення фронту разом із гру- пою угорських офіцерів відлетів літаком в Угорщину110. Після проведення переговорів один з відділів УПА, що супроводжу- вав мадярську делегацію до станції Олика, отримав від угорців чотири ящики гранат і кілька ящиків амуніції111. За деякий час полковник Ф. Мартон був призначений головним зв’язковим офіцером від угорської окупаційної армії при крайовому коман- дуванні УПА-Північ. Таким чином, поїздка угорської військової місії на терито- рію Рівненщини наприкінці 1943 – на початку 1944 рр. та обмін зв’язковими старшинами завершили переговорний процес між командуванням УПА та угорської армії і заклали надійні підва- лини для подальшої військової співпраці між двома сторонами на антибільшовицькій основі. Досить дискусійними і недостатньо вивченими залишаються справжні стратегічні мотиви угорського командування в про- 109 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА та угорською армією. – С. 58–59. * Слід зазначити, що інституція зв’язкового офіцера від партизанської формації при штабі угорської королівської армії не була чимось особ- ливим в угорській військовій практиці в 1943–1944 рр. Зокрема, в Бу- дапешті в 1943 р. перебував зв’язковий офіцер від сербських четників Драже Михайловича на прізвище Боснякович, який підтримував кон- такти з  угорськими  військовими  колами,  забезпечував радіозв’язок та обмін розвідувальною інформацією між угорською армією та серб- ськими партизанами, поставку угорської зброї та медикаментів четни- кам, перекидання сербських емігрантів  з Угорщини  на югославську територію.  Див.:  Macartney C.A. October fifteenth. A history of modern Hungary. 1929–1945. P. II. – Edinburg: University Press, 1957. – P. 180. 110 Левкович-«Вороний» В. Сторінки  з пережитого  комбатантом УПА.  – С. 28. 111 Ступницький Ю.  Спогади  про пережите.  Літопис  Української  Пов- станської армії. – С. 66. декілька днів 12 саней, навантажені скринями медикаментів, прибули з Мирогощі до шпиталю. Познайомили ми полк[ов- ника] Мартона і з нашою промисловістю»104. Згодом угорська місія вирушила з території ВО «Богун» на північ до ВО «Заграва», де в той час розташовувався ГВШ УПА. 6 січня 1944 р. полковник Ф. Мартон зустрівся з командиром групи УПА-Північ Дмитром Клячківським, начальником шта- бу  полковником  Л. Ступницьким  (Гончаренком)  та  іншими повстанськими старшинами в с. Комарове Колківського райо- ну  на  Волині105.  У  цей  час  був  урегульований  конфлікт  між відступаючими під Коростенем угорськими частинами та заго- ном  УПА,  який  мадяри прийняли  за  радянських  партизан106. За  спогадами  Ю. Ступницького,  під  час переговорів  сторони підтвердили попередню домовленість про взаємний ненапад, пропуск частин обох армій через контрольовану ними тери- торію.  Угорці  зобов’язалися  передати  відділам  УПА  певну кількість  зброї  та  амуніції107.  За  свідченнями  М. Степаняка, Р. Волошин  (Горбенко)  під  час  переговорів  з  полковником Ф. Мартоном представив йому план розгортання боротьби УПА в  радянському  тилу,  що  надзвичайно  зацікавило  угорських військових108. З боку угорців особою, відповідальною за коор- динацію з УПА антибільшовицької боротьби, став підполков- ник Й. Падані. Під час перебування угорської делегації на те- риторії запілля ВО «Заграва» капітан Андрій Дольницький був 104 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА та угорською армією. – С. 51–56. 105 Там само. – С. 58; Советские органы государственной безопасности в Великой Отечественной войне. Сб. док. и мат. Т. 4. 1943 / Высшая ор- дена Октябрьской революции Краснознаменная школа КГБ СССР име- ни Ф. Э. Дзержинского / Гл. ред. В. П. Пирожков. – М., 1988. – С. 359. 106 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА та угорською армією. – С. 58. 107 Ступницький Ю.  Спогади  про пережите.  Літопис  Української  Пов- станської армії.  Бібліотека. Т. 1.  –  Львів; Торонто:  Вид-во «Літопис УПА», 2004. – С. 66. 108 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 75135-фп, т. 1, арк. 88 зв. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           389388  Олександр Пагіря цих умов тактика максимально можливого уникання конфлік- тів з місцевими партизанськими формуваннями для збережен- ня власних сил залишалася єдиною рятівною лінією поведінки угорських окупаційних військ. Про  результати  українсько-угорських  домовленостей  та їхнє втілення на практиці свідчив після війни М. Лебедь, який курував переговорний процес із угорцями: «Від того часу мадяри поводяться лояльно в цілому терені. Перепускаючи відділи УПА через вузлові лінії, що стережуть, подають денні гасла, повідомляють про небезпеку з боку німців, перестають грабувати, знають та респектують нашу боротьбу за самостійність. Такий стан тривав до кінця німецької окупації»114. Подібну оптимістичну оцінку стану відносин між угорськи- ми окупаційними військами та УПА після замирення на вищо- му штабному рівні давав також А. Дольницький: «Відносини між угорцями та повстанцями надалі склалися добре. Майже  на  всій  території,  де  стояли  угорські  частини, українське населення не знало клопотів. Не було більше боїв між УПА та угорцями. Щоправда було кілька дрібних сутичок та непорозумінь, але вони були швидко полагоджені зв’язко- вими старшинами»115. Однак наведені вище свідчення діячів ОУН(Б) більш схильні до ідеалізації повстансько-угорських стосунків, аніж претен- дують  на адекватне відбиття об’єктивних реалій. Відносини між  УПА  та  угорською  окупаційною  армією в  1943–1944 рр. мали багатогранний і вкрай неоднозначний характер. Існували як випадки взаємного ненападу та співпраці, так і факти зброй- них сутичок, боїв, зіткнень, пограбування угорськими війська- ми українського населення та роззброєння повстанськими за- 114 Лебедь М. УПА. Українська повстанська армія: її ґенеза, ріст і дії у виз- вольній боротьбі українського народу за Українську Самостійну Со- борну Державу. Ч. 1. Німецька окупація України. – Дрогобич: Відрод- ження, 1993. – С. 77, 78. 115 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА й угорською армією. – С. 51. веденні переговорів з представниками ОУН(Б) та УПА. На дум- ку польського дослідника Г. Мотики, в разі виходу Угорщини із Другої світової війни угорці сподівалися заручитися підтрим- кою українського підпілля і забезпечити з його допомогою ус- пішний перехід угорських військ на територію батьківщини112. Однак пояснення польського автора є досить спрощеним підходом до інтерпретації дій угорського військового керівниц- тва. На нашу думку, слід враховувати більш ширший геополі- тичний контекст переговорів між УПА та угорською королівсь- кою армією на завершальному етапі Другої світової війни. Ус- відомлюючи  загрозу  поширення  комуністичної  експансії на Захід, угорські військові кола, пов’язані з прозахідним курсом політики уряду М. Каллаї, в 1943 р. намагалися скоординува- ти діяльність антикомуністичних рухів Опору в Східній Європі для спільного протистояння більшовизму. З цією метою коман- дування угорських окупаційних частин на Східному фронті в 1943–1944 рр.  ініціювало  переговорний  процес  не  тільки  з представниками УПА, а і з командуванням польської АК. Відповідно  до  тактичної схеми,  прийнятої  угорським  ко- мандуванням та підтриманої урядом М. Каллаї в 1943 р., угор- ські окупаційні війська, які перебували на радянській території, задля  збереження  власної  боєздатності  та  сил  повинні  були уникати сутичок з некомуністичними партизанськими форму- ваннями поляків, українців та росіян, укладаючи з ними дого- вори про ненапад, домовляючись про обмін військовополоне- ними та постачаючи їм медикаменти113. Феномен замирення угорських окупаційних військ з небіль- шовицькими рухами  Опору був  безпосередньо  пов’язаний  із небажанням угорської військово-політичної еліти розпорошу- вати військовий потенціал країни у війні на Східному фронті та водночас із фатальною неможливістю вирішення питання з репатріації угорських експедиційних сил з радянської території в Угорщину, з огляду на непоступливу позицію Німеччини. За 112 Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942–1960… – S. 273. 113 Kállay N. Hungarian premier a personal account of a nation’s struggle in the Second world war. – P. 307, 308. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           391390  Олександр Пагіря стріляла угорську групу (4 ос.) в с. Бочаниця під час здійснення нею грабіжницької акції, внаслідок чого двоє мадярів втекли, а двох було роззброєно120. Того ж дня під час приїзду угорської частини  у  м. Бережниця повстанська  розвідка  натрапила  на угорську і вирішила законспіровано відступити, так і не став- ши до бою121. У листопаді 1943 р. відділ УПА роззброїв колону угорських військ на шляху між селами Підзамче — Будки Радивилівсько- го району на Рівненщині, відпустивши всіх гонведів на волю. Аналогічні акції були проведені повстанцями проти чоти ма- дяр (50 ос.) поблизу с. Святе Здолбунівського району, а також сотнею УПА Сокола (командир Ф. Остапчук) проти угорської охоронної застави на залізничному мості біля с. Замчисько Ду- бенського району. Восени 1943 р. відділ УПА Калини (коман- дир Т. Ткачук) провів бій з угорцями поблизу с. Війниця Мли- нівського району122. Під час проведення 9 грудня 1943 р. реквізиційної акції нім- ців  разом  з  мадярами  (100 ос.)  в  с. Півче  Мізоцького  району дійшло до зіткнень із повстанським загоном В’юна та відділом азербайджанців у складі УПА, що перебували в околиці і стали на  захист  населення.  Внаслідок  несподіваного  нападу  пов- станців війська окупантів змушені були відступити123. На по- чатку грудня 1943 р. під час рейду куреня Благого з південної Кременеччини на схід у с. Нова Гута повстанці були обстріляні угорсько-німецькою залізничною охороною124. 120 ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 33, арк. 22. 121 Там само, спр. 29, арк. 92. 122 Денищук О.С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. – С. 178, 191, 219. 123 Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистоян- ня та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / Гол. ред. кол. Я. Ісаєвич. – Львів, 2003. – С. 481; ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 75, арк. 10. 124 «З  хроніки  подій  на  українських  землях»  (кінець  1943  і  початок 1944 рр.). Збірка. Ч. 4 //Архів ЦДВР, ф. 7, т. 5, арк. 2. гонами угорських вояків. Усе залежало від низки об’єктивних та суб’єктивних чинників, головним серед яких була світова війна, в якій Угорщина брала участь на боці Третього рейха. Наведемо кілька прикладів збройних сутичок між відділами УПА та боївками ОУН(Б), з одного боку, та угорськими війська- ми — з іншого, в жовтні–грудні 1943 р. Так, 10 жовтня 1943 р. відділ УПА роззброїв невелику групу угорських гонведів, яка прибула  у  с. Башківці  на  Кременеччині  для  стягнення  про- довольчого контингенту116. 1 листопада 1943 р. боївка СБ Ради- вилівського району разом із сільською самообороною Почаїв- ського району захопили в полон 10 мадярів, які виїхали на гос- подарську операцію. Після роззброєння серед полонених угор- ців  була  проведена  пропагандистська  кампанія,  в  ході  якої роз’яснювалося, що УПА не має ворожих намірів стосовно угор- ців і що повстанці будуть виступати проти останніх лише в тому разі, якщо гонведи вдаватимуться до грабіжницьких акцій в українських селах117. На початку листопада 1943 р. місцева боївка ОУН(Б) під ке- рівництвом Ф. Бондарчука (Сірого) стала до бою поблизу с. По- лиці  Володимирецького  району  з  групою  німців  та  угорців (10 ос.), які поверталися з реквізованим майном. У результаті короткочасного бою група грабіжників була знищена. 2 лис- топада 1943 р. курінь УПА Негуса під командуванням С. Олесь- ківа оточив угорські війська в с. Сторожів Корецького району. Попри те, що бій тривав цілу ніч, повстанці так і не змогли виби- ти угорців з укріпленої позиції. Тоді ж курінь УПА кількістю 400 ос. здійснив напад на німецькі й угорські війська в с. Осова Дубровицького району118. 17 листопада 1943 р. гонведи за на- казом німців розгромили шоферську школу УПА в Радивилів- ському районі119. 23 листопада 1943 р. районна боївка СБ об- 116 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 32, арк. 138. 117 ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 32, арк. 67. 118 Денищук О.С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. – С. 169, 188, 228. 119 ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 33, арк. 47. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           393392  Олександр Пагіря ня серед українського місцевого населення нарікань на УПА «за зачепку мадярів»130. 24 грудня 1943 р. під час проведення грабіжницької акції в с. Мощаниці на Острожчині угорці несподівано побачили ук- раїнських повстанців, які хотіли їх роззброїти, і втекли, забрав- ши з собою частину награбованого майна. Того ж дня в с. Уїздці п’ятеро стрільців УПА роззброїли вісьмох мадяр. У відповідь до села прибула угорська чота чисельністю 50 ос., яка, погро- жуючи  спаленням  села,  поставила  повстанцям  ультиматум: віддати всю захоплену ними зброю до 28 грудня 1943 р. При цьому  угорський  командир  у  розмові  з  селянами  висловив співчуття до України, зазначивши, що «цілком розуміє стано- вище українців, але такими вчинками, як цей, вони самі собі роб- лять  шкоду».  Після  цього  випадку  угорці також  ускладнили перехід через залізницю відділів та загонів УПА131. 30  грудня  1943 р.  у  с. Мощаниці  Острозького  району  на Рівненщині відбувся бій між мадярським підрозділом та від- ділом УПА, який виступив на захист українського населення. Під натиском угорських танкеток і гармат повстанці змушені були відступити, втративши трьох стрільців убитими і шістьох пораненими. У мадярів був убитий один полковник та ще чет- веро офіцерів і понад 20 вояків. Незважаючи на втрати, угор- цям вдалося спалити в селі 20 господарств та забрати багато цивільних людей132. 31  грудня  1943 р.  угорські  війська,  повертаючись  назад після пограбування разом із поляками сіл Велика Яблунька та Собятин у Маневицьому районі на Волині, зітнулися з відділом УПА, який став на захист українського населення. Однак через невдало сплановану засідку повстанців угорські вояки змогли безперешкодно відступити133. У грудні 1943 р. місцева боївка ОУН(Б) під командуванням М. Павлюка (Тихого) здійснила за- 130 ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 29, арк. 73. 131 Там само, спр. 33, арк. 120, 176. 132 Там само, арк. 127. 133 ЦДАГО України, ф. 57, оп. 4, спр. 357, арк. 68. 12  грудня 1943 р.  у  передмісті  Тупинки  відбувся  бій  між відділом УПА та німецькими й угорськими військами, які при- їхали грабувати населення. В результаті бою було вбито шіс- тьох німців і роззброєно кількох мадяр125. У цей же день від- булася  реквізиційна  акція  німецьких  та  угорських  військ  у с. Уїздці Здолбунівського району. При цьому останні відмови- лися взяти участь у грабежі українського населення126. У ніч з 19 на 20 грудня 1943 р. на Жолудському переїзді між станціями Рафалівка та  Антонівка  Володимирецького  району угорська застава зробила засідку на відділи повстанців Хортів–Корба- на, в результаті чого були поранені троє стрільців127. 24 груд- ня 1943 р. відділ  УПА здійснив обстріл німецьких військ, які збирали продовольчий контингент у с. Мізочок. На допомогу німцям прибули дві машини мадярів, які відкрили вогонь по повстанцях. Внаслідок цього відділ УПА був змушений відсту- пити128. Подібна сутичка відбулася також 23 грудня 1943 р. в с. Богушівка Млинівського району129. Вночі  24  грудня  1943 р.  курені  УПА  Кори  (командир М. Мельник) та Ярка (Д. Каленюка) і відділ під командуванням Овдія  здійснили  напад  на  угорську  частину  (чисельністю близько  2000 ос.)  в  с. Великі  Цепцевичі  Володимирецького району, в ході якого повстанці зазнали значних втрат. З боку УПА загинуло 12 стрільців разом із сотенним, кілька бійців було поранено. Крім того, повстанці втратили танк. Через невдало проведену акцію повстанці змушені були відступити, а угорські війська спалили декілька  садиб  у селі  та розпочали репресії проти мирних жителів. Це, у свою чергу, спричинило поширен- 125 ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 33, арк. 303. 126 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 75, арк. 10. 127 Літопис УПА. Т. 11. Нова серія. Мережа ОУН(Б) і запілля УПА на тери- торії ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 – грудень 1943 рр.). Документи  /  Упоряд. В. Ковальчук.  –  К.;  Торонто:  Вид-во  «Літопис УПА», 2007. – С. 403. 128 ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 33, арк. 120. 129 Там само, арк. 124. Протистояння і переговори між УПА та угорськ. окупаційними ...           395394  Олександр Пагіря грудня 1943 р. була досягнута таємна «джентльменська» угода про ненапад, нейтралітет та військову співпрацю на антибіль- шовицькій  основі.  Українсько-угорські мирні переговори  не завершилися підписанням якогось конкретного документа: всі пункти домовленостей були узгоджені усно. Під час зустрічі в Будапешті були визначені перспективи майбутньої співпраці між двома вільними державами, угорські військово-політичні кола визнали необхідність створення незалежної Української держави на кордоні з Угорщиною. Однак визнання Угорщиною незалежної України відкладалося до виникнення сприятливих для  цього  міжнародно-політичних  умов.  У  ході  переговорів були  зроблені  помітні кроки  для  дружнього  зближення  між угорським та українським народами. Угорські керівні кола виз- нали ОУН(Б) за головну силу й лідера українських національно- визвольних змагань — рух, здатний виражати інтереси україн- ського народу та репрезентувати його на міжнародній арені, а УПА  —  як  військове формування українського  визвольного руху. Водночас слід відзначити непересічну відвагу та надзви- чайну  амбітність  української  делегації,  яка  змогла  прямо  й відверто запропонували вищому військовому командуванню Угорщини відійти від союзу з Німеччиною та виступити проти неї та СРСР на боці сформованого антибільшовицького блоку поневолених народів (АБН). У ході та підсумку переговорів во- ни ні на крок не відступили від ідеї соборності Української дер- жави,  залишивши,  зокрема,  справу  Закарпаття  на  майбутнє українсько-угорських переговорів, загалом визнаючи цей ре- гіон невід’ємною складовою Української держави. Разом з переговорами, важливою складовою відносин між УПА та угорськими окупаційними військами у досліджуваний період було  збройне  протистояння.  Своєрідним барометром повстансько-угорських взаємин на локальному рівні було став- лення  угорських військ до  українського  мирного  населення. Виступи українських повстанців на захист цивільного населен- ня, як і сам чинник військової конфронтації, змушували угор- ське командування йти на замирення з УПА та зважати на інте- реси українського визвольного руху у волинсько-поліському регіоні. сідку поблизу с. Новоселівка Млинівського району на автоко- лону з угорською чотою (25 ос.). Без жодного опору угорські гонведи здалися в полон, віддавши підпільникам всю зброю. Всі мадяри були відпущені на волю. У грудні 1943 р. у с. Угорсь- ке Шумського району Тернопільської області відділ УПА Ли- сого розгромив сотню угорців134. У січні 1944 р. угорські фрон- тові війська разом з німецькими звели бій із сотнею УПА Вели- кана (командир Михайло Кондрась) в с. Сураж Шумського райо- ну на Тернопільщині, внаслідок чого повстанці були змушені відступити135. Відносини між УПА та угорськими військами на Волині ста- ли предметом пильної уваги з боку окремих районних керівни- ків ОУН(Б). Так, у листі керівника розвідувально-інформацій- ної мережі ОУН(Б) одного з районів Софії до «друга Проміня» від 1 січня 1944 р. рекомендувалося звітувати про стосунки між українцями та мадярами кожні 10 днів136. Підсумовуючи, можна зазначити, що відносини між УПА та угорськими окупаційними військами в 1943 р. на території Во- лині та Південного Полісся стали важливим початковим ета- пом взаємин між двома сторонами. Досягши свого кульміна- ційного моменту влітку 1943 р., збройне протистояння між УПА та угорськими військами на початку осені 1943 р. стало посту- пово спадати, а відносини між двома сторонами поетапно ево- люціонували в мирні переговори про ненапад. Переговорни- ми практиками з УПА було охоплено як командування окре- мих  частин  та  з’єднань  угорських  окупаційних  військ,  так  і вище військове керівництво Угорщини. Попри наявність чітко окресленої тенденції  до  переговорів,  процес  замирення  між повстанськими силами й угорськими гонведами на низовому рівні затягся до кінця 1943 – початку 1944 рр. Внаслідок  переговорів  на  вищому  напівофіційному  рівні між представниками українського визвольного руху та військо- во-політичними  колами  Угорщини  в  Будапешті  в  середині 134 Денищук О.С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. – С. 204, 392. 135 Там само. – С. 394, 395. 136 ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 33, арк. 227. 396  Олександр Пагіря РЕЦЕНЗІЇ Про книгу Нормана Наймарка, дослідження геноциду та інше Книжка професора Нормана Наймарка вийшла в США ми- нулого року1. Ось чому її появу українською мовою цього року можна  вважати  майже  блискавичною реакцією  українських видавців на цю значущу публікацію. Сам Наймарк у передмові до київського видання пише: «Питання геноциду, звісно, важ- ливе для українців, і я сподіваюсь, що ця книжка допоможе їм краще усвідомити його динаміку». Ті, хто читав згадану книгу, мають усі підстави стверджувати, що сподівання Наймарка є Норман М. Наймарк. Геноциди Сталіна. Пер. з англ. В. Старка. – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 135 с. 1 Див.:  Norman M. Naimark. Stalin’s Genocides. – Princeton; NJ: Princeton University Press, 2010. – 163 p. Пагиря А. Противостояние и переговоры между УПА и венгерскими оккупационными войсками на Волыни и южном Полесье. В статье на основе малоизвестных документов органов государствен- ной безопасности УССР анализируются военно-политические отно- шения командирами УПА и венгерских оккупационных войск на тер- ритории Волыни и южного Полесья в 1943 г. Ключевые  слова: УПА,  венгерские оккупационные  войска,  Волынь, Полесье. Pahyrya A. The encounter and negotiation of UPA and Hungarian occupation troops in Volyn and Southern Polissya. Based on the documents of state security of the UkSSR the author studies military and political relationships of the commanders of UPA and Hun- garian occupation troops in Volyn and Southern Polissya in 1943. Key words: UPA, Hungarian occupation troops, Volyn, Polissya.

Ähnliche Einträge