Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр.

У статті досліджуються проблеми формування організаційних структур у системі ДПУ УСРР для боротьби з фальшивомонетництвом, досвід оперативної діяльності, взаємодії різних підрозділів органів державної безпеки та їхньої співпраці з правоохоронними та іншими державними установами в питаннях протидії д...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Лясковська, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:	З історії спецслужб
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42218
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр. / С. Лясковська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — № 1 (36). — С. 7-33. — Бібліогр.: 66 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-42218
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-422182013-03-14T03:10:06Z Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр. Лясковська, С. З історії спецслужб У статті досліджуються проблеми формування організаційних структур у системі ДПУ УСРР для боротьби з фальшивомонетництвом, досвід оперативної діяльності, взаємодії різних підрозділів органів державної безпеки та їхньої співпраці з правоохоронними та іншими державними установами в питаннях протидії даному кримінальному злочину. В статье рассматриваются проблемы формирования организационных структур в системе органов ГПУ УССР по борьбе с фальшивомонетничеством, опыт оперативной деятельности, взаимодействия различных подразделений органов государственной безопасности и их сотрудничество с правоохранительными и другими государственными учреждениями по борьбе с данным уголовным преступлением. The issues of forming of organizational structures in the system of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (USSR) Stat Political Administration (SPA) bodies according to combating counterfeiting as well as the experience of criminal investigation activity, interaction of various departments of state security bodies and their co-operation with lawenforcement and stat institutions in the matter of combating the crime have been considered in this article. 2011 Article Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр. / С. Лясковська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — № 1 (36). — С. 7-33. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42218 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії спецслужб З історії спецслужб
spellingShingle	З історії спецслужб З історії спецслужб Лясковська, С. Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
description	У статті досліджуються проблеми формування організаційних структур у системі ДПУ УСРР для боротьби з фальшивомонетництвом, досвід оперативної діяльності, взаємодії різних підрозділів органів державної безпеки та їхньої співпраці з правоохоронними та іншими державними установами в питаннях протидії даному кримінальному злочину.
format	Article
author	Лясковська, С.
author_facet	Лясковська, С.
author_sort	Лясковська, С.
title	Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр.
title_short	Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр.
title_full	Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр.
title_fullStr	Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр.
title_full_unstemmed	Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр.
title_sort	боротьба економічних підрозділів дпу усрр з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	З історії спецслужб
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42218
citation_txt	Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр. / С. Лясковська // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2011. — № 1 (36). — С. 7-33. — Бібліогр.: 66 назв. — укр.
series	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv	AT lâskovsʹkas borotʹbaekonomíčnihpídrozdílívdpuusrrzfalʹšivomonetnictvomu1920tírr
first_indexed	2025-07-04T00:42:52Z
last_indexed	2025-07-04T00:42:52Z
_version_	1836674997536423936
fulltext	З ІСТОРІЇ СПЕЦСЛУЖБ Світлана Лясковська * Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр. У статті досліджуються проблеми формування організаційних струк- тур у системі ДПУ УСРР для боротьби з фальшивомонетницт- вом, досвід оперативної діяльності, взаємодії різних підрозділів органів державної безпеки та їхньої співпраці з правоохорон- ними та іншими державними установами в питаннях протидії даному кримінальному злочину. Ключові слова: фальшивомонетництво, економічне управління, карний розшук, зовнішнє спостереження, інформатор, опера- тивна розробка. У кримінальному праві небезпечним злочином, спромож- ним порушити правильний грошовий обіг країни і тим самим завдати серйозних збитків її грошовій системі, є діяння, виз- начені як підробка і збут підробних грошей, або фальшивомо- нетництво. Історії відомі випадки, коли до виготовлення фальшивих грошових знаків, а також до підробки справжніх — з виправ- ленням номіналу купюри, були причетні не лише кримінальні * Лясковська С. — кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафед- ри історії національних спецслужб Національної академії Служби без- пеки України. THE HISTORY OF WORLD WAR II Bezruchko A. Serhiy Hilyarov: the fate of the scientist and art critic of the war ................................................................... 295 Pahyrya A. The encounter and negotiation of UPA and Hungarian occupation troops in Volyn and Southern Polissya ......................... 333 REVIEWS Shapoval Yu. About Norman Naimark’s book genocide study and others .............................................................. 397 IN MEMORIAM TRONKO Petro Timofiyovich (12.07.1915—12.09.2011) ............................ 409 INFORMATION FOR AUTHORS .................................................................... 415 Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 98 Світлана Лясковська служби з фальшивомонетництвом та правові основи протидії цьому злочину. В статті використаний багатий первинний ма- теріал щодо конкретних оперативних розробок, проведених Економічним управлінням (ЕКУ) ОДПУ СРСР та ЕКУ ДПУ РСФСР як у межах всієї країни, так і в певних регіонах, зокрема на Пів- нічному Кавказі. У роботі згадуються і фальшивомонетники, що діяли на території УСРР, проте дані, наведені автором, не розкривають специфіки роботи спецслужби в даному напрямі в республіці. Хоча, безперечно, загальні тенденції протидії да- ному злочину були характерними також і для УСРР. У його монографії «Право на репрессии»3 також означена проблема надання органам державної безпеки позасудових пов- новажень у період 1920–1950-х рр., в тому числі і стосовно фаль- шивомонетників. Робота насичена цікавим і різноманітним ар- хівним матеріалом, але, разом із тим, у ній не спостерігається глибокого аналізу проблеми, відсутні оціночні позиції автора. Певний інтерес становить стаття російського науковця А. М. Павлова4, в якій автор досліджує проблему боротьби мі- ліції Петрограда зі злочинністю в період нової економічної по- літики, в тому числі й фальшивомонетництвом. На особливу увагу заслуговують тези про взаємодію міліції й органів ДПУ, а також спроби розмежувати функції даних структур у справі протидії кримінальним злочинам. Подальша робота з архівними матеріалами дозволила уточ- нити, конкретизувати деякі твердження, висловлені поперед- німи дослідниками (зокрема В. Т. Окіпнюком), та докладніше на українських матеріалах вивчити досвід організаційної та оперативної діяльності економічних підрозділів ДПУ УСРР, місцеву специфіку протидії фальшивомонетництву. На початку 20-х рр. ХХ ст. фальшивомонетництво набуло нечуваного розмаху. За даними карного розшуку НКВС від 11 3 Мозохин О.Б. Право на репрессии: Внесудебные полномочия органов государственной безопасности (1918–1953). Монография / Олег Бо- рисович Мозохин. – Москва: Кучково поле, 2006. – 480 с. 4 Павлов А.Н. Борьба милиции с преступностью в годы нэпа / А. Н. Павлов // Вопросы истории. – 2004. – № 10. – С. 135–144. ділки, але й вельми поважні люди — підприємці, банкіри, ок- ремі політики, державні посадовці і навіть короновані особи. Фальшивомонетництво завжди давало чималі прибутки тим, хто певною мірою були причетні до нього, а тому охочих швид- ко розбагатіти або «вирішити» якісь нагальні економічні проб- леми завжди було вдосталь. Протягом століть вдосконалюва- лися і способи підробки грошових знаків, й засоби та прийоми протидії цьому небезпечному явищу. Значний досвід у боротьбі з фальшивомонетництвом у СРСР був нагромаджений у 1920-ті рр. органами державної безпе- ки. Цьому сприяло формування підвалин радянського законо- давства з протидії фальшивомонетництву, пошук оптималь- них організаційних структур для запобігання цьому злочину, напрацювання специфічних (оперативних) методів та засобів. Вивченню даної конкретної проблеми, на відміну від інших аспектів діяльності органів ДПУ–ОДПУ СРСР, присвячена лише незначна кількість наукових досліджень. Серед українських праць вирізняється монографія В. Т. Окіпнюка «Державне полі- тичне управління УСРР (1922–1934): історико-юридичний аналіз»1, в якій розглянуто й досліджено організаційно-правові підстави функціонування спецслужби загалом та визначені ок- ремі напрями її діяльності, в тому числі і з протидії фальшиво- монетництву. Зокрема, автор вивчав створення у 1925 р. Все- української трійки для боротьби з фальшивомонетництвом, підсудність кримінальних справ про фальшивомонетництво. Російський дослідник діяльності економічних підрозділів органів державної безпеки О. Б. Мозохін теж оприлюднив ціка- ву наукову розробку, присвячену боротьбі ВНК–ОДПУ СРСР з фальшивомонетництвом2. Автор на різноманітному матеріалі Центрального архіву ФСБ РФ, який він уперше увів до науко- вого обігу, розглянув передумови «ударної боротьби» спец- 1 Окіпнюк В.Т. Державне політичне управління УСРР (1922–1934): істори- ко-юридичний аналіз: Монографія. – К.: Вид-во Нац. акад. СБ України, 2002. – 290 с. 2 Мозохин Олег Борисович. Борьба органов ВЧК–ОГПУ с фальшивомонет- ничеством // http://mozohin.ru/article/print-8.html. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 1110 Світлана Лясковська ження фальшивих грошових знаків вважалися Одеська (47 за- реєстрованих випадків), Київська (41 випадок) та Катеринос- лавська (41 випадок) губернії. Найнебезпечнішим було те, що на території України мав місце не лише збут, а й виготовлення фальшивок. Протистояли фальшивомонетникам губернські управління карного розшу- ку. Так, у березні 1923 р. Подільським губернським карним розшуком (губрозшуком) була виявлена підпільна фабрика з виготовлення фальшивих золотих «п’ятірок» у м. Летичеві, Київським губрозшуком — фабрика з виготовлення купюр вар- тістю 10 000 зразка 1922 р. в м. Києві. У квітні того ж року під- пільна фабрика з виготовлення 50-рубльовок випуску 1923 р. була викрита в м. Переяславі, в червні — в м. Харкові, у серпні — в Ялті та Миколаєві7. Водночас зростання торгових оборотів державного, коопе- ративного і приватного секторів потребувало стабільної гро- шової одиниці. Раднарком РСФРР 11 жовтня 1922 р. ухвалив рішення про випуск банкнот (червінців), які на 25% були за- безпечені дорогоцінними металами та іноземною валютою і на 75% — товарами, які користувалися попитом, та коротко- строковими зобов’язаннями. Здійснення грошової реформи потребувало наведення порядку в грошовому обігу радянсь- ких республік і, перш за все, ліквідації (чи хоча б зменшення) фальшивомонетництва. Важливим елементом боротьби з фальшуванням було виз- начення його як злочинного діяння на законодавчому рівні. У Кримінальному кодексі (КК) УСРР 1922 р. фальшивомонет- ництво було включене в частину 2 «Злочини проти порядку управління» розділу І «Державні злочини». Передбачаючи од- накову відповідальність за підробку як грошових знаків і цінних паперів, так і марок та інших знаків державної оплати, ст. 85 КК УСРР встановлювала суворі покарання аж до застосу- вання вищої міри — розстрілу8. Разом із тим, КК не передба- 7 Центральний державний архів вищих органів влади та управління Ук- раїни (далі — ЦДАВО України), ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 16, 19, 46. 8 Уголовный кодекс УССР. 1922 г. – Харьков: Вукоопспілка, 1922. – С. 16. квітня 1923 р., 20–25% грошової маси, що перебувала в обігу на території РСФРР, складали підроблені грошові знаки5. Не кращою була ситуація й в Україні. Певною мірою поши- ренню фальшивомонетництва сприяло розмаїття паперових грошей, що перебували в обігу в різних місцевостях України. Підробити паперові гроші було просто, ще простіше — збути їх, оскільки пересічних громадян можна було легко ввести в оману — не всі знали, як відрізнити гроші, випущені певними урядами, від підробок. Інколи на цьому ґрунті траплялися на- віть курйозні випадки. Наприклад, у березні 1920 р. до ЦК КП(б)У звернулися члени Одеської делегації, що прибули до Харкова на Всеукраїнську партійну конференцію, з проханням обміняти добові гроші в розмірі 52 550 карбованців одеського випуску, видані їм на відрядження, на радянські грошові зна- ки, оскільки в Харкові «одеські» гроші не визнавалися засобом платежу6. Перехід до непу спричинив розвиток вільної торгівлі, збіль- шення кількості магазинів, базарів, трактирів, розважальних закладів, де було легко збувати підроблені грошові знаки. Все це відбувалося при послабленні державного контролю над еко- номічними процесами. У зв’язку з четвертою та п’ятою річницями Радянської вла- ди були проведені великомасштабні амністії засуджених, біль- ша частина яких знову починала скоювати злочини. Радянські органи міліції і карного розшуку ще тільки починали опанову- вати методи і засоби розшукової роботи, їхні співробітники відрізнялися низьким рівнем професіоналізму, а тому вони не могли швидко й ефективно протидіяти кримінальним елемен- там — переважно досвідченим професіоналам-рецидивістам, якими були фальшивомонетники. За 1922 р. в Україні лише офіційно було зареєстровано 358 випадків виявлення фальшивих банкнот, за п’ять місяців 1923 р. — 147. Найбільш неблагонадійними щодо розповсюд- 5 Павлов А.Н. Борьба милиции с преступностью в годы нэпа. – С. 137. 6 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі — ЦДАГО України), ф. 1, оп. 20, спр. 200, с. 134. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 1312 Світлана Лясковська Перехід до завершального етапу грошової реформи в 1923 р. потребував уточнення кількості усіх наявних паперових гро- шей. Необхідно було зменшити їхню кількість відповідно до валютних фондів Державного казначейства Держбанку. У ме- жах здійснення цих заходів боротьба з фальшивомонетницт- вом набувала загальнодержавного характеру. Як завжди в та- ких випадках, до справи долучилися органи державної безпеки. Ф. Е. Дзержинський 1 липня 1923 р., ознайомившись зі ста- ном боротьби з фальшивомонетництвом, у записці заступни- ку по ВНК Й. С. Уншліхту писав: «Було б бажано встановити розміри підробок і вжити дра- конівських заходів проти підсобників, склавши план їх піймання та викорінення […]. Я думаю, що карний розшук не справляється і не справиться, ДПУ могло б цим зайнятися в порядку корот- кого ударного завдання, поставивши кампанію у всьому СРСР та за кордоном»11. Рада праці та оборони (РПО) СРСР 29 серпня 1923 р. створи- ла спеціальну комісію в складі представників ДПУ, НКВС, НКФ, Держбанку та Держзнаку, яка ухвалила рішення об’єднати зу- силля кількох відомств у справі боротьби з фальшивомонет- ництвом, створивши при ЕКУ ДПУ СРСР Центральну трійку для протидії фальшуванню грошей. Очолив її начальник ЕКУ Кац- нельсон, до складу увійшли начальник управління карного роз- шуку Ніколаєвський та начальник таємно-оперативного від- ділу Московського губернського відділу (МГВ) ДПУ Михайлов12. Подібні трійки необхідно було створити при всіх повноважних представництвах ДПУ. Організаційне засідання Всеукраїнської трійки для бороть- би з фальшивомонетництвом відбулося 28 вересня 1923 р. До її складу ввійшли представники ДПУ (за посадою — начальник економічного відділу), Центрального управління карного роз- шуку (начальник управління) та Народного комісаріату фінан- 11 Цит. за: Мозохин О.Б. Борьба органов ВЧК–ОГПУ с фальшивомонетни- чеством… 12 Мозохин О.Б. Право на репрессии… – С. 112. чав кримінальної відповідальності за збут підробних грошей, що було певною прогалиною у законодавстві. Причини неефективної протидії даному виду злочинної діяльності, на думку керівництва правоохоронних органів, по- лягали у відсутності налагодженої планової боротьби та взає- модії губернських карних розшуків. Діяльність же окремих груп фальшивомонетників часто виходила за межі певної губернії, набуваючи республіканського масштабу. Так, викрита фабрика в м. Переяславі «розповсюджувала» свою продукцію на терито- рії трьох губерній: Полтавської, Київської та Волинської. Вод- ночас, на місцях велися самостійні агентурні розробки, фігу- рантами в яких інколи проходили одні й ті самі особи, напра- цьовувалися заходи, нагромаджувався певний досвід. Усе це призвело до необхідності створити орган, який би у всеукраїнському масштабі зосередився б на боротьбі з фальши- вомонетництвом. Спочатку функцію нагляду та протидії дано- му злочину взяло на себе Центральне управління карного роз- шуку (Центророзшук). Саме до нього надходила вся інформа- ція про факти появи фальшивих грошових знаків. Дієвість Уп- равління була особливо помітною, коли йшлося про одночасне розповсюдження ідентичних фальшивок на території декіль- кох губерній. Центророзшук, як правило, поєднував різні спра- ви на місцях в одне провадження, залучаючи до розробки най- більш досвідчених працівників; координував, спрямовував та контролював розробки, які велися місцевими органами кар- ного розшуку9. До його компетенції також належав облік усіх осіб, які будь- коли брали участь у виготовленні або збуті фальшивих грошей, і осіб, які за професійною кваліфікацією теоретично могли бути залучені до виготовлення фальшивок. Здійснювався також облік усіх випадків збуту фальшивок у межах республіки10. 9 ЦДАВО України, ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 4. 10 Щодо необхідності притягнення до відповідальності осіб, що займа- лися збутом підробних грошей, і пошуку через них тих, хто безпосе- редньо виготовляв фальшивки, практика випереджала закон. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 1514 Світлана Лясковська ку, так і в органах ДПУ на місцях. Для заохочення співробітни- ків, які займалися боротьбою з даним злочином, було прийня- те рішення встановити принцип преміальності при розкритті збувальників та підпільних фабрик19. Президія трійки повинна була розробити кошторис витрат, який відправляли на затвер- дження трійки при ЕКУ ДПУ СРСР. Водночас на Держбанк і Нар- комат фінансів УСРР покладалося матеріальне забезпечення проведення операцій з викриття фальшивомонетників. Усі ці заходи, на думку керівників правоохоронних органів, мали сприяти більш успішній боротьбі з даним злочинним явищем. Крім боротьби безпосередньо з фальшивомонетниками, трійки займалися пошуком осіб, які підробляли різні види па- перових документів, використовуваних як еквівалент грошо- вих одиниць, що були в обігу в той час: картки біржі праці з печаткою «пільговий», бони з витравленими штемпелями, об- лігації внутрішньої позики тощо20. Особливою «популярністю» серед фальшивомонетників користувалися облігації. У 1922 р. в СРСР була випущена перша державна внутрішня довгострокова 6%-ва позика. Період її обігу становив 11 років, а продаж облігацій, виплата доходів здійснювалися в карбованцях за курсом, забезпеченим золотом. Позика наділяла користувачів багатьма перевагами, зокрема звільненням доходів від податків, щорічними виграшними тиражами, можливістю застави облі- гацій тощо. Проте бажаючих придбати облігації було небагато, що спричинило їх примусове нав’язування, перш за все, приват- никам — так званим нетрудовим елементам. Такі облігації На- родний комісаріат фінансів позначав штемпельним клеймом, що, на відміну від звичайних облігацій, виключало їх з обігу. Проте, за інформацією Всеукраїнської трійки для боротьби з фальшивомонетництвом, облігації зі змитими та витравле- ними штемпелями стали предметом купівлі-продажу. З’явили- ся навіть цілі організації, що витравляли, скуповували і пере- продували їх21. 19 ЦДАВО України, ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 1–1 зв. 20 Там само, арк. 60. 21 Держархів Донецької обл., ф. Р-1469, оп. 1, спр. 3, арк. 10. сів (НКФ). Головою трійки став Куропатенко (із заміщенням Александровським) — від ДПУ УСРР, Федотов (із заміщенням Яновським) — від Центророзшуку, прізвище представника НКФ повинен був пізніше зазначити нарком13. Подібні трійки протягом вересня–листопада 1923 р. ство- рювалися й на місцях14. У губерніях, де була зафіксована най- більша кількість фактів виявлення фальшивих грошових зна- ків (Одеська, Київська, Катеринославська) до складу трійок увійшли також і представники Держбанку15. У 1925 р. через адміністративно-територіальну реформу і перехід на триступеневу систему управління замість губернсь- ких створювалися окружні трійки, до складу яких входили на- чальник окружного відділу ДПУ або його заступник (голова), начальник окружного відділу карного розшуку і завідувач ок- ружним відділом фінансів. Спеціальна директива16 дозволяла залучати для роботи трійки у сільській місцевості співробітників міліції, а також сільських виконавців17. Уся активна розшукова робота з виявлення виробників і розповсюджувачів фальшивих грошей здійснювалася через апарат карного розшуку. В його складі була виділена спеціаль- на група з п’яти інспекторів із залученням, у міру необхідності, таємних співробітників («сексотів»). У найбільш серйозних справах використовувалися оперативні можливості ДПУ. Лише органи державної безпеки мали право здійснювати оператив- но-розшукову діяльність з метою попередження, припинення, розкриття злочинів і розшуку злочинців18. Облік фальшивомо- нетників і звітність про них велися як в органах карного розшу- 13 ЦДАВО України, ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 1. 14 Там само, арк. 5, 42, 59. 15 Там само, арк. 1. 16 Там само, ф. 30, оп. 1, спр. 4254, арк. 4. 17 До інституту «сільських виконавців» зараховували осіб із трудового населення, які були громадськими помічниками органів міліції. Вони працювали гласно під керівництвом виконкому відповідної сільради. 18 Павлов А.Н. Борьба милиции с преступностью. – С. 140. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 1716 Світлана Лясковська зонансних справ. Так було, наприклад, із викритою фабрикою з виготовлення фальшивих грошових знаків у м. Києві, де було конфісковано фальшивих купюр на 2,5 трлн карбованців23. Ще на стадії дізнання надійшла вимога передати справу до Моск- ви, проте Київський губернський прокурор видав розпоряд- ження про передачу матеріалів справи лише після її остаточ- ного завершення. Були й інші невідповідності у розпорядженнях Всеукраїнсь- кої трійки і Центральної, створеної при ЕКУ ДПУ СРСР. 15 ве- ресня 1923 р. на місця був розісланий циркуляр Центральної трійки для боротьби з фальшивомонетництвом при ЕКУ ДПУ СРСР за № 10845/т, в якому не лише зазначалися заходи бо- ротьби з даним злочином, а й містилася вказівка про те, що всі розпорядження та накази Центральної трійки є обов’язковими для виконання, та вимога всі нові дані про випадки виявлення підробних грошей в обов’язковому порядку передавати до ЕКУ ДПУ СРСР24. А вже за кілька днів, 28 вересня 1923 р., Всеукраїн- ська трійка на першому засіданні звернулася з проханням до Держбанку і Наркомфіну видати розпорядження своїм місце- вим органам заборонити пересилати вилучені підробні гро- шові знаки безпосередньо до Москви, натомість передавати їх місцевим трійкам для боротьби з фальшивомонетництвом25. Складалося враження не стільки неузгодженості дій союз- ної та республіканської трійок, скільки певної конкуренції між ними. Такий паралелізм у роботі інколи заважав місцевим орга- нам зосередитися і визначитися, які саме структури (місцеві, республіканські чи союзні) будуть відповідати за доведення справи до судових інстанцій, і куди саме надсилати інформа- цію про фальшивомонетництво. На це неодноразово вказува- ли керівники місцевих та республіканських органів26. У 1920-ті рр. відбувався пошук найбільш ефективних форм оперативно-розшукової діяльності. Велике значення в бороть- 23 ЦДАВО України, ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 45. 24 Там само, арк. 71. 25 Там само, арк. 1 зв. 26 Там само, арк. 71, 93, 148. Ці події спричинили появу циркуляра Народного комісаріа- ту юстиції (НКЮ) УСРР від 19 грудня 1923 р. за підписами на- родного комісара юстиції і прокурора республіки М. Скрипника, прокурора при НКЮ і завідувача підвідділу нагляду за ДПУ Янського, прокурора при НКЮ і завідувача загального підвід- ділу відділу прокуратури Лупилова, в якому підкреслювалося, що злочинна діяльність організацій із витравлення штемпелів на облігаціях загрожує зривом державних заходів щодо зміцнення фінансового становища республіки, а тому губерн- ським прокуратурам пропонувалося вжити низку заходів щодо посилення боротьби з даним явищем. Перш за все, необхідно було встановити повний нагляд за органами ДПУ при прове- денні зазначеної кампанії, а також докласти всіх зусиль для прискорення дізнання і слідства у вказаних справах. Даний циркуляр цікавий ще й тим, що в ньому губернсь- ким органам прокуратури пропонувалося «проявити максимум ініціативи» до організації та проведення у великих торгових центрах низки показових процесів над злочинцями, під час яких «стосовно до організаторів і активних учасників витрав- лення штемпелів, скупників і продавців цих облігацій» вста- новлювати «вищу міру покарання», передбачену за даний зло- чин ст. 85 КК УСРР 1922 р.22 Отже, перші судові показові процеси мали відбутися ще в 1923 р. над фальшивомонетниками, протизаконні дії яких руй- нували підвалини фінансової політики держави. Щотижня місцеві трійки надсилали до Управління міліції і карного розшуку, ДПУ УСРР повідомлення про хід боротьби з фальшивомонетництвом у регіоні. Контроль здійснювався і з боку союзних органів. Трійка для боротьби з фальшивомонетництвом, створена при ЕКУ ДПУ СРСР, намагалася не лише скоординувати роботу відповідних структур на місцях (усі її розпорядження й накази були обов’язковими для виконання), а й вимагала також в обо- в’язковому порядку надсилати всю інформацію у справах про фальшивомонетництво. Особливо це стосувалося найбільш ре- 22 Держархів Донецької обл., ф. Р-1469, оп. 1, спр. 3, арк. 10. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 1918 Світлана Лясковська в’ярень, ресторанів та інших розважальних закладів. До спів- праці з трійками активно залучалися державні й торгові орга- ни, що давало можливість своєчасно виявляти випадки збуту фальшивих купюр. У процесі боротьби з фальшивомонетниками напрацьову- валися специфічні (негласні) методи оперативно-розшукової роботи. Широко застосовувалося зовнішнє спостереження, яке дозволяло виявити місця збуту та переховування підроблених грошових знаків, контакти осіб, причетних до збуту та перехо- вування фальшивок. Проте більш дієвим у боротьбі з даним видом злочинів вважалося внутрішнє освідомлення, тобто вве- дення у середовище правопорушників секретних співробітни- ків. Наприклад, у провадженні Одеського губернського управ- ління карного розшуку з червня 1922 р. перебувала агентурна справа № 673 «Про виготовлення фальшивих грошових знаків в м. Одесі». За час роботи над справою було зібрано дуже багато різноманітних матеріалів, особливо даних зовнішнього спосте- реження, проте виявити фабрику з виготовлення фальшивок довго не вдавалося. Лише введення до складу банди внутріш- нього агента дало змогу у жовтні 1923 р.31 викрити не лише весь склад зловмисників (101 член банди), а й знайти фабри- ку, на якій виготовлялися фальшиві гроші (кліше, літографіч- ний верстат, інше обладнання)32. Для викриття фабрики фальшивомонетників в м. Києві влітку 1923 р. в злочинне угруповання, яке складалося з шести осіб, був уведений інформатор Х. Особливість даної розробки полягала в тому, що оперативникам були відомі прізвища учас- ників банди, але вони не знали, де саме знаходилася фабрика з виготовлення фальшивок. На вечірці, де зібралися члени банди і на яку було запрошено Х., він показав пачку грошей і висловив своє бажання «вкласти» ці гроші у справу, яка б принесла йому чималий прибуток. Х. було запропоновано увійти у пайщики фабрики, проте місце її перебування від нього приховували. Тоді, за рішенням керівника оперативної групи, яка «розкру- 31 До введення секретної агентури розробка справи тяглася більше року. 32 ЦДАВО України, ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 5, 22. бі зі злочинністю мали створення і розвиток обліково-реєстра- ційної системи. Кримінальна реєстрація полегшувала спосте- реження за злочинними елементами, забезпечувала контроль за їхньою діяльністю, сприяла вжиттю попереджувальних за- ходів стосовно осіб, здатних до скоєння злочинів. Для більш ефективної протидії фальшивомонетництву було вирішено створити централізовану базу даних на всіх осіб, які колись ті- єю чи іншою мірою були причетні до підробки грошових знаків. ЕКУ ДПУ СРСР 15 вересня 1923 р. надіслало циркулярне роз- порядження за № 10847/т про постановку на оперативний об- лік і організацію подальшого спостереження за всіма особами, які раніше мали судимість за фальшивомонетництво, а також імовірними фігурантами у подібних справах: фотографами, літографами, ювелірами, граверами, продавцями паперу тощо. Це завдання покладалося на губернські трійки для боротьби з фальшивомонетництвом27. Передбачалося і створення республіканської, в межах УСРР, бази даних про фальшивомонетників: усі губернії повинні були надіслати копії складених списків до Центррозшуку в Харків28. Проте на місцях така робота проводилася повільно. Тому у квіт- ні 1925 р. на засіданні Всеукраїнської трійки для боротьби з фальшивомонетництвом члену трійки Гуве і представнику від ЕКУ ДПУ УСРР доручалося за книгами довідок про судимості, що випускалися НКЮ, взяти на облік у межах республіки всіх осіб, засуджених за фальшивомонетництво29. Відповідно до розпорядження ДПУ УСРР від 3 листопада 1923 р. № 71728, агентам (оперативним працівникам), які зай- малися виключно боротьбою з фальшивомонетництвом, були надані широкі повноваження: самостійно вербувати інформа- торів (внутрішніх агентів), «знімати» (тобто виявляти) кварти- ри, встановлювати зовнішнє спостереження тощо30. З метою профілактики систематично проводилися аген- турні перевірки базарів, бірж, фінансових установ, шинків, ка- 27 ЦДАВО України, ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 148. 28 Там само. 29 Там само, спр. 4254, арк. 3. 30 Там само, спр. 2075, арк. 6. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 2120 Світлана Лясковська Допомога Наркомату фінансів, представники якого входили до складу трійок, у боротьбі з фальшивомонетництвом поляга- ла не лише в забезпеченні коштами. Всі касири отримували циркуляри від валютного управління НКФ зі зразками і пояс- неннями, як відрізнити фальшиві червінці і грошові знаки від справжніх. При виявленні фальшивок місцеві фінансові устано- ви повинні були скласти у трьох примірниках акт про вилучен- ня, вимагаючи від пред’явника вказати точне місце і час, де він їх отримав. Один примірник акта з фальшивими грошовими знаками чи банкнотами передавався у місцеве відділення ДПУ, другий — у відділ грошових знаків НКФ, третій залишався у місці виявлення фальшивки36. Своєчасне виявлення підробних грошей і повідомлення про випадки виявлення фальшивок сприяли оперативності в роботі відповідних структур. З середини 1924 р. перший примірник акта й фальшиві банкноти надсилалися до Москви37. Економуправління ОДПУ СРСР запровадило централізований облік усіх фальшивих гро- шових знаків і банкнот, а також перевіряло, чи дані підробки виготовлені нещодавно, чи були продуктом уже розкритих організацій38. Для цього всі надіслані купюри ЕКУ ОДПУ СРСР (чи ЕКВ ДПУ УСРР, якщо фальшивки надходили до нього) переправляло до Наркомфіну СРСР чи УСРР (за належністю). На спеціалістів цьо- го відомства покладалося завдання здійснювати експертизу на предмет підробки грошових знаків та банкнот39, що дозволяло виявити різні прийоми друкування фальшивих грошей. Одні виготовлялися друкарським способом на папері з відлитими водяними знаками, інші — методом металографії, але підписи підроблялися за допомогою друкарні, треті друкувалися на звичайному папері з відтиском спеціального кліше тощо. 36 ЦДАВО України, ф. 30, оп. 1, спр. 1243, арк. 71. 37 Там само, спр. 2043, арк. 102. 38 Там само. 39 Протягом 1922–1924 рр. одночасно перебували в обігу радянські гро- шові знаки й червінці. чувала» цю банду, Х. почав вимагати повернення йому вкладе- них «у справу» грошей. Лише після тривалих суперечок між ним і членами банди інформатора запросили на квартиру до Степа- на С. по вул. Великій Васильківській, буд. 118, де виготовлялися фальшивки. В результаті операції з ліквідації банди і фабрики, під час якої не обійшлося без застосування зброї, було вилуче- но надрукованих з одної сторони фальшивих купюр загальною вартістю близько 2,5 трлн карбованців33. Саме ця операція ста- ла предметом пильної уваги керівництва ОДПУ СРСР та проку- ратури СРСР, про яку згадувалося вище. Найбільш відомі розробки, проведені Київською губернсь- кою трійкою у середині 1920-х рр. — «Даєш долари» та «Красс». У першій розробці активно працювали три інформатори, відряджені безпосередньо з Харкова Всеукраїнською трійкою. Друга розробка також перебувала під контролем Всеукртрійки, на засіданнях якої розглядалися родинні зв’язки головного фігуранта — Красса, деталі введення в його оточення сексота «Горштейна» з Новоград-Волинського тощо34. Внутрішня таємна агентура, яка широко використовувала- ся для виявлення банд фальшивомонетників, вербувалася, як правило, з осіб із кримінального середовища, або тих, хто рані- ше був засуджений за фальшивомонетництво. Грошове забез- печення за співпрацю з правоохоронними органами вона не отримувала, працювала на умовах премій за конкретні викриті організації, а тому керівництво трійок і ДПУ УСРР неодноразово зверталося як до місцевих фінансових установ, так і безпосе- редньо до Наркомату фінансів з проханням виділити кошти на оплату праці секретної агентури, а також на проведення опе- рацій (оптова закупівля партій фальшивих грошових знаків, витрати на проникнення в злочинне угруповання тощо). Вра- ховуючи «ударність» боротьби з фальшивомонетництвом, агентам видавалися ще й додаткові кошти35. 33 ЦДАВО України, ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 45. 34 Там само, ф. 30, оп. 1, спр. 4254, арк. 5. 35 Там само, арк. 9, 45; ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 6. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 2322 Світлана Лясковська релами, в період з 15 вересня 1923 р. до 1 березня 1925 р. в СРСР було ліквідовано 174 організації з виготовлення фальшивих і підроблених грошових знаків радянського зразка, до діяль- ності яких були причетні 1487 осіб43. Підробкою радянських червінців «умільці» займалися не лише всередині країні, а й за її межами. Активну допомогу ЕКУ в даній справі надавав Іноземний відділ (ІНВ) ОДПУ СРСР. У лютому 1926 р. в Берліні генералом Максом Гофманом44 була проведена нарада, в якій взяли участь колишні великі акціо- нери кавказьких нафтових промислів брати Л. і Р. Нобелі, ко- лишні банкіри і землевласники з Грузії, а також депутати рей- хстагу. На цій нараді вперше була висловлена пропозиція «ски- нути уряд (СРСР. — Авт.) шляхом випуску фальшивих грошей». Пізніше це питання неодноразово обговорювалося зацікавле- ними особами під час зустрічей в Гаазі та Лондоні. Основна ідея полягала в тому, щоб паралізувати фальшивими грошима еко- номіку Радянської Росії, чи хоча б завдати їй суттєвих збитків. З оперативних даних було відомо, що до діяльності цієї групи причетні й особи з білоемігрантського середовища, які продов- жували вишукувати всілякі способи економічного підриву вла- ди більшовиків (так звана нова тактика, ініціатором якої був один із лідерів партії конституційних демократів П. Мілюков). Реалізовуючи задумане, в 1926 р. змовники створили в Мюн- хені підпільну типографію Йоганна Шнайдера. Восени там було виготовлено 15 000 фальшивих банкнот радянського червін- ця, з яких близько 12 000 переправлені до Радянського Союзу. Потім фабрику перенесли до Берліна. Під час арешту даної гру- пи прусською кримінальною поліцією було вилучено 120 000 42 Колпакиди А. И., Серяков М. Л. Щит и меч: руководители органов госу- дарственной безопасности Московской Руси, Российской империи и Российской Федерации. Энциклопедический справочник / А. И. Колпа- киди, М. Л. Серяков. – М.: Олма-Пресс; С.-Пб.: Изд. дом «Нева», 2002. – С. 349. 43 Мозохин О.Б. Борьба органов ВЧК–ОГПУ с фальшивомонетничеством… 44 Під час Першої світової війни — начальник Генерального Штабу ні- мецької армії на Сході. Це давало можливість розпізнавати «почерк» фабрики або окремих «спеціалістів» з виготовлення фальшивок. Наприклад, 8 липня 1925 р. до Економічної частини ДПУ УСРР надійшов лист начальника валютного управління НКФ республіки тако- го змісту: «Надіслана Вами купюра в три червонці ВХ 910737 характе- ризується наступним: відсутнія водяна віньєтка. На малюнках селянина-сіяча, герба і правій віньєтці не завершені тіні; на но- мері і серії, а також на штемпелі у лівому кутку ще не накладе- на фарба червона. Очевидно, цей виріб повинен бути зразком для накладання на камінь і виготовлення фотографічним спо- собом»40. Подібні характеристики фальшивих купюр були надзвичай- но важливими, оскільки ЕКУ ОДПУ СРСР і ЕКУ ДПУ УСРР, почи- наючи з 1925 р., стали готувати і надсилати до місцевих органів циркуляри як про ліквідовані, так і про нерозкриті організації фальшивомонетників, зазначаючи час і місце появи фальши- вок, серії та номери фальшивих банкнот, способи їх виготов- лення й характерні особливості нанесення малюнків. Така ін- формація сприяла об’єднанню зусиль усіх зацікавлених органів для виявлення нерозкритих організацій. Застосування різних оперативних методів боротьби з фаль- шивомонетництвом дало позитивні результати. Протягом 1924 р. на території УСРР були ліквідовані 14 злочинних угру- пувань, що займалися виготовленням «грошових сурогатів» різних видів і вартості. Серед виявлених організацій найбіль- шими за розмахом діяльності були підпільні фабрики, розта- шовані: одна — в с. Кремінному Донецької губернії (виготов- ляли банкноти вартістю в 1 червінець), друга — в м. Києві (ви- готовляли казначейські білети вартістю в 50 копійок)41. Загалом же протягом 1923–1925 рр. у СРСР було розкрито майже 100 центрів з виготовлення фальшивих грошей та за- суджено понад 2000 фальшивомонетників42. За іншими дже- 40 ЦДАВО України, ф. 30, оп. 1, спр. 4254, арк. 15. 41 Там само, арк. 9. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 2524 Світлана Лясковська Положенням була ліквідована ще одна прогалина у законо- давстві — кримінальна відповідальність передбачалася не ли- ше за виготовлення, а й за збут підроблених грошових знаків. Кримінальний кодекс УСРР в редакції 1927 р. продублював Положення в частині, що стосується фальшивомонетництва, без змін, включивши його в п. 22 ст. 5648. Найчастіше свій «товар» фальшивомонетники переправля- ли до СРСР у цінних листівках. Для переправлення великих пар- тій вони використовували «коридори» контрабандистів. Тому в УСРР у прикордонних Волинській та Подільській губерніях трійки для боротьби з фальшивомонетниками активно спів- працювали з прикордонними загонами Управління прикордон- ної охорони (УПО). В подібних випадках проведення оператив- них розробок залишалося за економічними групами ДПУ, але вони були зобов’язані повідомляти про це місцеві контрроз- відувальні відділи, до компетенції яких належала боротьба з контрабандистами. Якщо під час розробки виявлялися ще й оз- наки шпигунства, то такі розробки передавалися економічни- ми частинами у ведення контррозвідувальних відділів; за еко- номічними відділами (або групами) залишалося лише право участі в подальшому проведенні розробок49. Щоб взяти під контроль контрабандний канал ввезення фальшивих грошових знаків в УСРР, Всеукраїнська трійка на засіданні 7 квітня 1925 р. ухвалила рішення про проведення оперативної комбінації. Суть її полягала в налагодженні пере- прави з Польщі фальшивих грошей через контрабандистів за безпосередньої участі губернських трійок. Про проведення да- ної комбінації циркулярно повідомлялися прикордонні загони й губернські контррозвідувальні відділи. Подальші дії пропону- валося узгодити з Центральною трійкою ОДПУ СРСР у Москві50. У період боротьби з фальшивомонетництвом відбувався пошук оптимального покарання за даний вид злочинного діян- 48 Уголовный кодекс УССР в редакции 1927 г. – Харьков: Изд-во НКЮ УССР, 1927. – 78 с. 49 ЦДАВО України, ф. 30, оп. 1, спр. 4254, арк. 4. 50 Там само, арк. 5. напівфабрикатів банкнот червінців та папір, на якому можна було виготовити ще 1,2 млн банкнот45. У 1927 р. ІНВ ОДПУ агентурним шляхом вдалося встанови- ти, що з 1926 р. організація з виготовлення фальшивих ра- дянських червінців діяла і в Парижі. Ймовірно, подібна інформація певною мірою спричинила включення до другого розділу Положення про державні зло- чини («Особливо для Союзу РСР небезпечні злочини проти по- рядку управління») такої діяльності, як «підробка грошових знаків», або «фальшивомонетництво» (ст. 22 Положення). Включення цієї злочинної діяльності до переліку контррево- люційних злочинів у загальносоюзному законі було обумов- лене підвищеною небезпекою підробки грошових знаків для кредитно-фінансової системи країни — великі розміри збитків могли перетворити зі злочину проти порядку управління на контрреволюційний злочин. На відміну від КК УСРР 1922 р., Положення виокремило підробку грошових знаків (ч. 1 ст. 22 Положення) і встановило більш суворе покарання (вищу міру соціального захисту — розстріл із конфіскацією майна), ніж за підробку грошових до- кументів46 (ч. 2 ст. 22 Положення) — позбавлення волі з суво- рою ізоляцією на термін не менше двох років з конфіскацією всього або частки майна, чи за підробку знаків поштової опла- ти і проїзних документів (ч. 3 ст. 22 Положення)47. 45 Вермуш Г. Аферы с фальшивыми деньгами: Из истории подделки де- нежных знаков / Гюнтер Вермуш. Пер. с нем. – Москва: Международ- ные отношения, 1990. – 224 с. / http://www/gumer.info/bibliotek_Buks/ History/Verm/08.php 46 Під грошовими документами маються на увазі чеки, документи на гро- шові вклади і вклади цінних паперів, свідоцтва про грошові акреди- тиви тощо. 47 Положение о преступлениях государственных (контрреволюционных и особо для Союза ССР опасных преступлениях против порядка управ- ления) // Уголовное законодательство СССР и союзных республик: Сборник. / Под ред. проф. Д. С. Карева. – Москва: Госиздат юрид. л-ры, 1957. – С. 14. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 2726 Світлана Лясковська особливі повноваження у боротьбі з фальшивомонетниц- твом56. Колегія ОДПУ СРСР отримала право позасудового роз- гляду справ фальшивомонетників, аж до застосування вищої міри покарання57. Отже, справами про фальшивомонетництво займалися дві позасудові інстанції, що існували в системі орга- нів державної безпеки: Особлива нарада та Колегія ОДПУ СРСР. Відповідно до постанови Президії ВУЦВК від 22 жовтня 1924 р. (протокол № 33180 закритого засідання) і розпоряд- ження ЕКУ ОДПУ СРСР від 19 листопада 1924 р. № 23131, ДПУ УСРР пропонувалося закінчені справи про фальшивомонет- ників передавати для слухання в надзвичайні сесії (НС) губер- нських судів (пізніше — окружних судів)58. Проте розпорядчі засідання судових установ спрямовували їх у відкриті судові слухання. І лише у 1927 р., під тиском ЕКУ ДПУ УСРР, спеціаль- ним розпорядженням НКЮ УСРР справи про фальшивомонет- ництво були виключені з загальної підсудності та передані до підсудності надзвичайних сесій59 . Як показала практика, спра- ви про фальшивомонетництво розглядалися в усіх визначених судових і позасудових інстанціях. У 1926 р. надзвичайні сесії окружних судів в Україні розглянули кримінальні справи 25 ор- ганізацій фальшивомонетників. У цих справах до вищої міри покарання були засуджені 19 осіб, до 10 років ув’язнення — 22 особи, до п’яти років — 17 осіб, до трьох років — 21 особа, умов- но засуджених — сім осіб60. 2 вересня 1926 р. ЕКУ ОДПУ СРСР заборонило місцевим органам держбезпеки передавати справи про фальшивомонет- ництво до судових органів без його санкції 61. 56 Рішення Політбюро ЦК РКП(б) були остаточними і потребували обо- в’язкового виконання. ВЦВК лише юридично їх оформлював. 57 Усенко И.Б. Внесудебная репрессия. Как это начиналось / Игорь Бори- сович Усенко // Коммунист Украины. –1990. – № 2. – С. 49. 58 Держархів Вінницької області, ф. Р-1882, оп. 1, спр. 9, арк. 242. 59 Цит. за: Окіпнюк В.Т. Державне політичне управління УСРР… – С. 48. 60 Там само. 61 Мозохин О.Б. Борьба органов ВЧК-ОГПУ с фальшивомонетничеством. ня. Зокрема, у березні 1923 р. Одеським губернським карним розшуком справу на групу осіб, які підробляли картки біржі праці, було передано до трибуналу. У тому ж 1923 р. на засі- данні Всеукраїнської трійки 13 листопада розглядалося питан- ня щодо адміністративної висилки фальшивомонетників. Тоді було прийняте рішення доручити представнику Народного ко- місаріату внутрішніх справ з’ясувати порядок висилки51. 28 березня 1924 р. Центральний виконавчий комітет СРСР «Положенням про права ОДПУ щодо адміністративних виси- лань, заслань та ув’язнень до концентраційного табору» ство- рив у системі ОДПУ СРСР Особливу нараду (ОН), яка отримала право висилати, засилати та ув’язнювати в концентраційні та- бори терміном до трьох років. Аналогічні наради були створе- ні при ДПУ союзних республік52. До їхнього складу входили три члени Колегії ДПУ, обов’язково передбачався прокурорський нагляд53. Положення визначало й види злочинів, справи за яки- ми могли бути передані на розгляд до ОН, серед яких була під- робка грошових знаків і державних паперів, з одним застере- женням — «за відсутності достатніх підстав для направлення справ про них у судовому порядку»54. На виконання рішення ЦК РКП(б) від 29 березня 1924 р., прийнятого за пропозицією Ф. Дзержинського55, 1 квітня 1924 р. Президія ВЦВК СРСР надала органам державної безпеки 51 ЦДАВО України, ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 5. 52 На відміну від Особливої наради ОДПУ СРСР, права ОН ДПУ УСРР об- межувалися висиланнями в межах республіки. Постанова ж ОН ДПУ союзної республіки про висилання за межі республіки набирала чин- ності лише після затвердження її ОН ОДПУ. 53 Кокурин А., Петров Н. ГПУ–ОГПУ (1922–1928) / А. Кокурин, Н. Петров // Свободная мысль. – 1998. –№ 7. – С. 120. 54 Мозохин О.Б. Право на репрессии… – С. 62. 55 Лубянка. Сталин и ВЧК–ГПУ–ОГПУ–НКВД. Архив Сталина. Документы высших органов партийной и государственной власти. Январь 1922 – декабрь 1936 / Под ред. акад. А. Н. Яковлева; сост. В. Н. Хаустов, В. П. Наумов, Н. С. Плотникова. – М.: МФД, 2003. –912 с. – (Россия. ХХ век. Документы). – С. 90. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 2928 Світлана Лясковська з фальшивомонетництвом сконцентрувалася виключно в ЕКУ та місцевих економічних відділах ДПУ УСРР. Отже, в період нової економічної політики в системі органів державної безпеки зі складу представників декількох відомств була організована структура, так звана трійка, яка змогла ефек- тивно протидіяти фальшивомонетництву. ЕКУ ОДПУ СРСР, ЕКВ (ЕКУ) ДПУ УСРР та його місцеві відділи зуміли налагодити взає- модію як із різними підрозділами в системі органів державної безпеки (іноземним відділом, контррозвідувальним відділом, Управлінням прикордонної охорони), так і з органами міліції і карного розшуку. При цьому взаємодія ЕКУ ДПУ з іншими пра- воохоронними структурами набула рис їхнього підпорядкуван- ня органам державної безпеки, поглинання ними. Для протидії фальшивомонетництву активно залучалися Народний коміса- ріат фінансів, Держбанк, їхні місцеві органи та інші установи. Напрацьовувалися специфічні (негласні) методи і заходи боротьби, були створені агентурно-повідомний апарат, цент- ралізована система обліку фальшивомонетників, фальшивих грошових знаків, «почерку» підпільних фабрик із виготовлен- ня фальшивок тощо. Велике значення для протидії фальшиво- монетництву мала кваліфікація його як злочинного діяння на законодавчому рівні. Вжиття всіх цих заходів дозволило економічним підрозді- лам органів держбезпеки якщо не повністю здолати, то завдати нищівного удару одному з найбільш небезпечних видів кримі- нального злочину, який спричиняв суттєві збитки радянській економіці і, перш за все, її фінансовій системі. Разом із тим, саме в цей період для покарання злочинців була винесена велика кількість смертних вироків, організована масова висилка рані- ше засуджених осіб, почали активно діяти позасудові органи. І хоча фальшивомонетництво як кримінальний злочин не вик- ликає будь-яких сумнівів у необхідності його викорінення і практика залучення позасудових органів до розгляду справ про даний вид протиправних діянь мала певні позитивні резуль- тати, це не дає права державі та органам державної безпеки як атрибутам держави за жодних обставин іти на порушення за- конності, створення прецеденту правового свавілля і викори- Статистичні звіти органів ДПУ УСРР за 1927–1929 рр. свід- чать, що закінчені справи про фальшивомонетництво в даний період передавалися, здебільшого, до органів прокуратури (в 1927 р. — 44,4% закінчених справ, у 1928 р. — 60,2%, в 1929 р. — 50%). Водночас частина справ передавалася в ОН ДПУ УСРР (в 1927 р. — 33,3%, в 1928 р. — 7,2%, в 1929 р. до ОН не було передано жодної справи)62. У кримінальних справах із да- ним «забарвленням»63 у IV кварталі 1927 р. на обліку ЕКУ ДПУ УСРР перебували 118 осіб, у 1928 р. — 305, протягом трьох кварталів 1929 р. — 84 особи64 . Даних про покарання зазначе- них осіб статистичні звіти не містять. Відомо лише, що в 1927 і в 1928 рр. була вислана майже однакова кількість фальшивомо- нетників — відповідно 15 і 16 осіб65 . Виходячи з наведених да- них, «пік» боротьби з фальшивомонетництвом припадав на 1927–1928 рр. Саме в цей період у межах СРСР були організова- ні декілька масштабних операцій із затримання крупних ва- лютників та фальшивомонетників. Паралельно в 1928 р. з іні- ціативи ЕКУ, погодженої з НКЮ, для запобігання даному злочи- ну в УСРР була здійснена масова висилка осіб, раніше засудже- них за фальшивомонетництво, на термін більше трьох років66. Після цих акцій Всеукраїнська трійка для боротьби з фаль- шивомонетництвом та її місцеві аналоги були ліквідовані. Вва- жалося, що фальшивомонетникам було завдано серйозного удару, а дії тих, хто ще бажає продовжити свій кримінальний «бізнес», вже не становлять серйозної загрози для фінансової системи країни. Грошова реформа була успішно проведена, трійки виконали покладену на них функцію. Відтоді боротьба 62 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі — ГДА СБ України), ф. 42, спр. 1, арк. 3, 4, 7, 8, 99, 135, 145; спр. 2, арк. 2, 222, 223– 229; спр. 4, арк. 7. 63 Професійний сленг, який широко використовувався у звітній доку- ментації ДПУ УСРР щодо позначення виду злочинів. 64 ГДА СБ України, ф. 42, спр. 1, арк. 17; спр. 2, арк. 3, 4; спр. 4, арк. 6; спр. 5, арк. 6; спр. 6, арк. 6. 65 Там само, спр. 3, арк. 4, 8. 66 Цит. за: Окіпнюк В.Т. Державне політичне управління УСРР… – С. 49. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 3130 Світлана Лясковська 2. Слушали: Создание троек на местах. (т. Александровский) 2. Постановили: Тройки на местах создать в составе: на- ч[альник] ЭКО, нач[альник] губрозыска и нач[альник] губфинотделом. В губер- ниях, особенно зараженных фальшиво- монетничеством (Одесса, Киев, Екате- ринослав) в состав тройки вводится представитель Госбанка по назначению Всеукраинской конторы. 3. Слушали: Доклад о проведенной Центророзыском работе по борьбе с фальшивомо- нетничеством. (т. Яновский). 3. Постановили: а) Доклад принять к сведению. б) Констатировать, что на Украине нахо- дятся в обращении следующего дос- тоинства фальшивые деньги: ден- знаки — 1000, 10 000 — 1922 г., 100, 350 и 1000 — 1923 г., червонцы — 3, мало-ценные золотые десятки и пятерки. в) Принимая во внимание наблюдаю- щуюся фальсификацию золотых мо- нет, кроме лиц, указанных в цирку- ляре тройки при ЭКУ ГПУ СССР, об- ратить серьезное внимание на юве- лиров и, в особенности, скупщиков золота. 4. Слушали: План работы. 4. Постановили: а) Всю активную работу по борьбе с фальшивомонетничеством тройка проводит через аппарат розыска. Учет и отчетность наравне с розыском ведутся также и в органах ГПУ. б) В Центророззыске создать группу по борьбе с фальшивомонетничеством в составе пяти инспекторов и сексотов по мере надобности. в) В целях интенсификации работы по б[орьбе с] /ф[альшивомонетничест- стовувати для покарання злочинців структури, не передбачені законом. Врешті-решт така практика призвела до встановлення влади беззаконня, масових репресій проти населення країни. Для ілюстрації публікується протокол засідання трійки по боротьбі з фальшивомонетництвом при ЕКУ ДПУ УСРР від 28 вересня 1923 р., яке поклало початок створенню системи трій- ок по боротьбі з фальшуванням грошей. Протокол заседания тройки по борьбе с фальшивомонетничеством при Экономическом отделе ГПУ УССР 28 сентября 1923 г. Присутствовали: от ГПУ т[оварищи] Зам[еститель] нач[альника] ЭКО Алек- сандровский, нач[альник] фин[ансового отдела] ЭКО Вихнин; от Центророзыска т[оварищи] чл[ен] Коллегии НКВД и нач[альник] Центророзыска Федотов, зам[ести- тель] нач[альника] Центророзыска Яновский; от Госбан- ка т[оварищ] нач[альник] валютно-фондового отдела Бегишев; от Наркомфина — не явился. Председательствует — т[оварищ] Александровский, Секретарь — т[оварищ] Вихнин. Повестка дня: 1. Сконструирование тройки по борьбе с фальшивомонет- ничеством при ЭКО ГПУ УССР. 2. Создание троек на местах. 3. Доклад о проведенной Центророзыском работе по борь- бе с фальшивомонетничеством. 4. План работы. 5. О неявке представителей Наркомфина. 1. Слушали: Сконструирование тройки по борьбе с фальшивомо- нетничеством при ЭКО ГПУ УССР. (тов. Александровский) 1. Постановили: Сконструировать тройку в составе т[о- варищей] председателя тов. Куропа- тенко, с замещением тов. Александров- ским, членов: т[оварищи] Федотова, с замещением тов. Яновским, Бегишева, представителя Наркомфина по указа- нию Наркома. Боротьба економ. підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом 3332 Світлана Лясковська Лясковская С. Борьба экономических подразделений ГПУ УССР с фальшивомонетничеством в 1920-е года. В статье рассматриваются проблемы формирования организационных структур в системе органов ГПУ УССР по борьбе с фальшивомонетни- чеством, опыт оперативной деятельности, взаимодействия различ- ных подразделений органов государственной безопасности и их сотрудничество с правоохранительными и другими государственны- ми учреждениями по борьбе с данным уголовным преступлением. Ключевые слова: фальшивомонетничество, экономическое управле- ние, уголовный розыск, внешнее наблюдение, информатор, опера- тивная разработка. Lyaskovska S. Combating counterfeiting led by economic departments of the SPA in the USSR of the 1920-s. The issues of forming of organizational structures in the system of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (USSR) Stat Political Administra- tion (SPA) bodies according to combating counterfeiting as well as the experience of criminal investigation activity, interaction of various de- partments of state security bodies and their co-operation with law- enforcement and stat institutions in the matter of combating the crime have been considered in this article. Key words: counterfeiting, economic management, criminal investigation, external control, intelligencer, criminal investigation working-out. вом] и создания стимула соревнова- ния установить принцип премиаль- ности в раскрытии сбытчиков и фаб- рик, о чем возбудить ходатайство пе- ред Москвой. г) Президиуму тройки составить смету, которую, по утверждению последней, отправить в тройку при ЭКУ ГПУ СССР. д) Ввиду отсутствия средств для немед- ленного разворачивания работы по б[орьбе с] /ф[альшивомонетничест- вом] просить Госбанк и Наркомфин выдать 50 червонцев в счет сметы. е) Просить Госбанк и Наркомфин сде- лать распоряжение своей периферии о прекращении наблюдавшихся слу- чаев отсылки задержанных поддель- ных дензнаков непосредственно в Москву, представляя их немедленно соответствующей тройке по б[орьбе с] /ф[альшивомонетничеством]; ж) Тройка по б[орьбе с] /ф[альшивомо- нетничеством] собирается 1 раз в не- делю в ЭКО ГПК УССР по понедельни- кам, в 10 часов. 5. Слушали: О неявке представителей Наркомфина. 5. Постановили: Принимая во внимание ударность рабо- ты по б[орьбе с] /ф[альшивомонетни- чеством], сообщить ЦК КП(б)У и Нар- комфину т. Кузнецову о неявке на засе- дание. Председатель — [підпис] Секретарь — [підпис] ЦДАВО, ф. 6, оп. 1, спр. 2075, арк. 1, 1 зв. Оригінал. Машинопис.

Боротьба економічних підрозділів ДПУ УСРР з фальшивомонетництвом у 1920-ті рр.

Репозитарії

Схожі ресурси