Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології»
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Russian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Таврический медико-биологический вестник |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42323 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології» // Таврический медико-биологический вестник. — 2010. — Т. 13, № 2 (50). — С. 89-116. — рос. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42323 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-423232013-03-19T03:08:48Z Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології» 2010 Article Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології» // Таврический медико-биологический вестник. — 2010. — Т. 13, № 2 (50). — С. 89-116. — рос. 2070-8092 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42323 ru Таврический медико-биологический вестник Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Russian |
| format |
Article |
| title |
Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології» |
| spellingShingle |
Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології» Таврический медико-биологический вестник |
| title_short |
Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології» |
| title_full |
Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології» |
| title_fullStr |
Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології» |
| title_full_unstemmed |
Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології» |
| title_sort |
материалы iх всеукраинской научно-практической конференции «актуальні питання дитячої кардіоревматології» |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42323 |
| citation_txt |
Материалы IХ Всеукраинской научно-практической конференции «Актуальні питання дитячої кардіоревматології» // Таврический медико-биологический вестник. — 2010. — Т. 13, № 2 (50). — С. 89-116. — рос. |
| series |
Таврический медико-биологический вестник |
| first_indexed |
2025-07-04T00:49:23Z |
| last_indexed |
2025-07-04T00:49:23Z |
| _version_ |
1836675408243720192 |
| fulltext |
- 1 -
МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УКРАИНЫ
АССОЦИАЦИЯ ПЕДИАТРОВ УКРАИНЫ
НАЦИОНАЛЬНЫЙ МЕДИЦИНСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ ИМ. А.А. БОГОМОЛЬЦА
КРЫМСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ МЕДИЦИНСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ ИМ. С.И. ГЕОРГИЕВСКОГО
ДЕТСКИЙ САНАТОРНО-ОЗДОРОВИТЕЛЬНЫЙ ЦЕНТР „ДРУЖБА”
МАТЕРИАЛЫ
IХ ВСЕУКРАИНСКОЙ
НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКОЙ КОНФЕРЕНЦИИ
““ААККТТУУААЛЛЬЬННІІ ППИИТТААННННЯЯ
ДДИИТТЯЯЧЧООЇЇ ККААРРДДІІООРРЕЕВВММААТТООЛЛООГГІІЇЇ””
22-23 апреля 2010 года
г. Евпатория
- 2 -
НАСЛЕДСТВЕННЫЕ ФОРМЫ ГИПЕРТРОФИЧЕСКОЙ КАРДИОМИОПАТИИ
Абатуров А.Е., Абатурова Н.И.
г . Днепропетровск
В основе наследственной гипертрофической кардиомиопатии
(ГКМП) лежат гетерогенные молекулярно-генетические нарушения,
которые наследуются по аутосомно-доминантному типу. В связи с
чем ГКМП может быть рассмотрена, как группа различных генетиче-
ских заболеваний с клинически подобными проявлениями в виде
гипертрофии миокарда преимущественно левого желудочка. Наибо-
лее часто встречаемыми при наследственных формах ГКМП являют-
ся мутации генов, которые кодируют такие белки саркомера, как
белок толстых филаментов (MYH7/тяжелых цепей сердечного β-
миозина (30–50%)), и белки тонких филаментов (MYBPC3/миозин-
связывающего белка С (20–40%), TNNT2/сердечного тропонина Т (5–
20%), TNNI3/сердечного тропонина I (<5%), TPM1/α-тропомиозина
(3-5%)). Мутации таких генов, как MYL2/легких цепей 2 сердечного
миозина (<3%), MYL3/легких цепей 3 сердечного миозина (<1%),
ACTC/сердечного α-актина (<1%), CSRP3/сердечного мышечного
LIM протеина (<1%),TTN/тайтина (<0,5%), MYH6/тяжелой цепи α-
миозина (<0,5%), TNNT1/сердечного тропонина C (<0,5%),
VCL/метавинкулина, JPH-2/юнктофилина-2, OBSCN/обскурина,
CAV3/кавеолина-3, MYOZ2/миозенина PRKAG2/γ-2 регуляторной
субъединицы АМФ-активируемой протеинкиназы, LAMP2/лизосом-
ассоциированного мембранного протеина 2 и другие, встречаются
значительно реже или очень редко. У больных с ГКМП определено
более 700 мутаций различных генов [http://cardiogenomics.med.
harvard.edu/project-detail?project_id=230]. В настоящее время иденти-
фицировано 80 мутаций MYH7 (14q12), 30 мутаций MYBPC3 (11p11),
14 мутаций TNNT2 (1q32), по 8 мутаций MYL2 (12q23) и TNNI3
(19q13.4), 6 мутаций TPM1 (15q22), по 5 мутаций ACTC (15q14) и
PRKAG2 (7q36). Некоторые мутации сопровождаются клинически
значимыми особенностями. Так, мутации R403Q, R453C, G716R и
R719W гена MYH7 ассоциированы с очень ранним началом заболе-
вания, тяжелым течением с выраженной гипертрофией левого желу-
дочка и высоким риском внезапной смерти; мутации R92Q и ∆E160
гена TNNT2 связаны с высокой вероятностью развития внезапной
смерти у молодых людей, даже с умеренной степенью гипертрофии
миокарда; мутации гена MYBPC3 сопровождаются поздним возник-
новением ГКМП, которая характеризуется «мягким» течением, но с
непереносимостью физических нагрузок; мутации гена TPM1 ассо-
циированы с умеренной гипертрофией миокарда, но ранним развити-
ем диастолической дисфункции. Ежегодная смертность у больных с
ГКМП составляет 2,5 %; 1,5 % и 1,1 % при мутациях генов TNNT2,
MYH7 и MYBPC3, соответственно. ГКМП, практически всегда, ассо-
циирована с единственной мутацией. В связи с чем у пациентов с
наследственными формами ГКМП необходимо проводить генетиче-
ские исследования, позволяющие идентифицировать хотя бы наибо-
лее часто встречаемые мутации генов MYH7, TNNT2, которые ассо-
циированы с высоким риском внезапной смерти, и MYBPC3. Внедре-
ние медико-генетических методов исследования позволит не только
оптимизировать ведение больных ГКМП, но и проводить преклини-
ческую диагностику у детей с отягощенным генетическим анамнезом
по ГКМП.
ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ ЦЕННОСТЬ АНАЛИЗА КАРДИАЛГИЙ В ПРАКТИКЕ СЕМЕЙНОГО ВРАЧА ПРИ ОСТРОЙ РЕВМАТИЧЕСКОЙ
ЛИХОРАДКЕ У ПОДРОСТКОВ
Ананьева Н.В., Мамалуй Н.И., Лупальцова С.Е., Киселева Л.П., Белоусова Л.В.
г . Харьков
Цель исследования – изучение своеобразия кардиалгий при острой
ревматической лихорадке (ОРЛ) у подростков, в зависимости от пола
больных и этапа развития заболевания. Наблюдения (15 лет) включа-
ли проспективный анализ характера кардиалгий у 64 подростков (37
девушек, 27 юношей) на высоте активности первой, повторной атаки
ОРЛ, в неактивной фазе, в сопоставлении с показателями радиоэлек-
трокардиографии. На высоте активности ОРЛ с клиникой эндомио-
кардита, боли в сердце отмечались у 72,3% подростков: при подост-
ром и затяжном вариантах атаки, минимальной или умеренной актив-
ности процесса; в 45,0% случаев впервые появлялись в дебюте ОРЛ, у
50,5% - при повторных атаках, у девочек – в связи с появлением ме-
нархе. Кардиалгии более интенсивны, чаще встречались у девушек,
чем у юношей, в период ОРЛ (соответственно 87,0% и 52,8%) и неак-
тивной фазе (80,0% и 50,1%). У девушек с кардиалгиями в 73,0%
случаев в активной и в 48,0% в неактивной фазе определялись сопут-
ствующие нарушения менструальной функции. Характер кардиалгий
у подростков с ОРЛ определялся активностью заболевания и видом
органических поражений сердца: были интенсивными, ноющими
(давящими, сжимающими) в период атаки и уменьшались или ку-
пировались по мере стихания активности. На фоне приобретенных
пороков сердца в неактивной фазе кардиалгии связаны с физиче-
ской нагрузкой. У 82,0% подростков с ОРЛ и интенсивными карди-
алгиями на радиоЭКГ отмечались изменения, в т.ч. относительная
коронарная недостаточность. Генез и характер кардиалгий у боль-
ных ОРЛ различен, обусловлен воспалительными изменениями
сердца и сосудов, относительной коронарной недостаточностью
при гипертрофии миокарда нейровегетативными и дисгормональ-
ными влияниями.
ДИЛАТАЦИЯ ПРАВОГО ЖЕЛУДОЧКА СЕРДЦА У ПОДРОСТКОВ С ПАТОЛОГИЕЮ МИОКАРДА
Ахназарянц Э.Л., Головко Т.А.
г . Харьков
Для разработки наиболее ранних диагностических признаков во-
влечения правого желудочка сердца в патологический процесс при
формировании хронической сердечной недостаточности (ХСН) изу-
чались его морфо-функциональные характеристики с учетом состоя-
ния левого желудочка при различных формах патологии миокарда у
детей. Под наблюдением находились 220 подростков в возрасте 11-18
лет с различными заболеваниями сердца. Проводились общеклиниче-
ские обследования, ЭКГ покоя в 12 стандартных отведениях, УЗИ
сердца в М- и В-режимах на аппарате SA-8000 Live, суточное мони-
торирование ЭКГ с помощью аппарата «ЕС-3Н/АВР». У 60% иссле-
дуемых имело место расширение правого желудочка, что сочеталось
с достоверным увеличением конечно-диастолического объема левого
желудочка (85,3±3,1 мл против 108,5±2,4 мл; р<0,05). Изменения
внутрисердечной гемодинамики способствовали нарастанию ударно-
го объема сердца с параллельным снижением общего периферическо-
го сосудистого сопротивления. У 20% подростков расширение пра-
вого желудочка сопровождалось снижением фракции выброса ниже
55%, что сочеталось со снижением еще одного показателя, характе-
ризующего сократительную способность миокарда, % ∆S. Измене-
ния внутрисердечной гемодинамики характеризовались увеличение
конечно-систолического объема левого желудочка и уменьшением
его ударного объема, а также увеличением общего периферическо-
го сосудистого сопротивления. Таким образом, проведенные иссле-
дования позволяют считать, что у части детей с патологией мио-
карда при формировании ХСН вовлекаются в процесс правые отде-
лы сердца.
ОСОБЕННОСТИ АДАПТАЦИИ МАЛОВЕСНЫХ НОВОРОЖДЕННЫХ С ПЕРИНАТАЛЬНЫМ ПОРАЖЕНИЕМ ЦНС В НЕОНАТАЛЬНОМ
ПЕРИОДЕ
Безкаравайный Б.А., Соловьева Г.А., Репина Г. И., Збаражский Ю. В., Волкова И. А.*
г . Луганск
Постгипоксическое поражение миокарда, по данным разных авто-
ров, встречается у 15–50% новорожденных с клиническими проявле-
ниями церебральной ишемии. Обследовано 32 новорожденных с
перинатальным поражением ЦНС, которые находились на лечении в
отделении для недоношенных детей неонатального центра г. Луган-
ска. Гестационный возраст больных составил от 28 недель до 36 не-
дель. Масса тела при рождении колебалась от 800 до 2300 граммов.
Дети были разделены на две группы. В первую группу были включе-
ны 18 новорожденных от матерей с перинатальным риском по хрони-
ческой внутриутробной гипоксии плода и с наличием гипоксичеси-
ишемического поражения ЦНС либо неонатальной энцефалопатии.
Вторую группу составили 14 недоношенных детей с гипоксически-
геморрагическим поражением ЦНС. Проведенный сравнительный
анализ результатов стандартной ЭКГ и 24-часового мониторирования
по Холтеру выявил существенные преимущества последнего. Так,
активные гетеротопные нарушения образования импульса зарегист-
рированы только при Холтеровском мониторировании. Среди них
наиболее часто регистрировались суправентрикулярные экстрасисто-
лы в 72,22% у детей І группы и в 64,28% новорожденных ІІ группы, с
дневным типом распределения в обоих групп. Желудочковые экстра-
систолы более чем в 2 раза чаще встречались у новорожденных с
гипоксически-ишемическим поражением ЦНС (50%) в сравнении с
детьми, имеющих гипоксически-геморрагическое поражение ЦНС
(21,42%), причем только у младенцев І группы регистрировались
- 3 -
парные желудочковые экстрасистолы. Номотопные нарушения обра-
зования импульса (синусовая тахикардия, синусовая брадикардия,
миграция суправентрикулярного водителя ритма) чаще регистриро-
вались у детей ІІ группы – 7 младенцев (50%), в сравнении с новоро-
жденными І группы - у 5 детей (27,78%). Нарушения проводимости,
выявленные только во время 24-часовой регистрации ЭКГ, такие как
синоатриальная блокада ІІ степени обнаружена у 2 новорожденных
детей из І группы, синоатриальная блокада ІІІ степени у 4 детей І
группы и 1 новорожденного ІІ группы. По данным фрагментарной
ЭКГ у 16,7% детей І группы и 14,28% детей ІІ группы обнаружено
замедление АВ-проводимости, однако Холтеровское мониторирова-
ние позволило не только выявить наличие АВ-блокады, но и опреде-
лить ее продолжительность. Так, атриовентрикулярная блокада І
степени встречалась в 61,11% детей І группы и в 35,71% новорож-
денных ІІ группы, причем максимальная продолжительность отмече-
на у новорожденных І группы (6 часов 32 минуты). Анализ длитель-
ности интервала QТc у обследованных новорожденных показал, что
максимальные значения QТc за время наблюдения регистрирова-
лись во время сна как у детей І группы, так и у новорожденных ІІ
группы (438,55±71,27мс и 455,88±50,18 мс соответственно). Ише-
мические изменения при Холтеровском мониторировании выявле-
ны у 12,5% новорожденных І группы и у 25% новорожденных ІІ
группы. Они проявлялись эпизодами значимой депрессии сегмента
ST в периоды бодрствования и при физической нагрузке (во время
кормления, после периода выраженного беспокойства) при средней
для обследуемых частоте сердечных сокращений. Изучено содер-
жание α – ПНУГ (предсердного натрийуретического гормона) в
плазме крови недоношенных новорожденных, уровень которого
регулируеся в основном вегетативной нервной системой. Показано,
чем меньше гестационный возраст ребенка, тем больше содержание
α – ПНУГ в плазме кови, а с увеличением гестационного срока оно
уменьшается.
ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗМІН З БОКУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ПРИ РАННЬОМУ НЕОНАТАЛЬНОМУ СЕПСИСІ
Безруков Л.О., Колоскова О.К., Власова О.В.
м . Черн івц і
Системну відповідь новонародженого на інфекцію зазвичай визна-
чають як неонатальний сепсис чи септицемію. Наразі не досягнуто
консенсуса стосовно того, чи відносяться ці стани лише до бактеріа-
льної інфекції, яка повинна бути підтверджена виділеними з культури
крові мікроорганізмами, або ж вони визначаються виключно тяжкіс-
тю захворювання. Так, наявність ознак гіпоперфузії чи системної
артеріальної гіпотензії, а також дисфункції органів, указує на тяжкий
перебіг сепсису, а резистентна до інфузійної терапії артеріальна гіпо-
тензія свідчить про розвиток септичного шоку. Мета роботи: виявити
найбільш характерні показники дисфункції з боку серцево-судинної
системи у новонароджених із генералізованою інфекцєю раннього
неонатального періоду. Для досягнення поставленої мети обстежено
100 новонароджених віком до 2–х діб, яких розподіляли на 2 клінічні
групи. Першу (І) сформували 36 новонароджених, у яких підтвер-
джена рання неонатальна інфекція, а до другої (ІІ) групи порівняння
увійшли 64 дитини, у яких при комісійній ретроспективній оцінці
історії розвитку наявність ранньої неонатальної інфекції спростували,
проте перебіг неінфекційної патології повсякчас імітував розвиток
сепсису. За основними клінічними характеристиками сформовані
групи були співставимі. Аналіз материнських чинників схильності до
формування ранньої інфекційно-запальної патології новонароджених
дозволив вважати, що у кожної четвертої (25%) з матерів новонаро-
джених із раннім неонатальним сепсисом в анамнезі реєструвались
вказівки на наявність неінфекційних захворювань з боку серцево-
судинної системи, а в групі порівняння цей показник сягав 21,9%. Це
свідчило про те, що серцево-судинні захворювання матерів мають
однакове значення як для формування інфекційної патології раннього
неонатального періоду, так і тієї патології новонароджених, яка мімі-
крірує ранній сепсис. При обстеженні у дітей з інфекційно-
запальними захворюваннями частіше спостерігалися клінічні прояви,
які відображували дисфункцію дихальної та серцево-судинної систе-
ми, причому вони переважно відображали порушену перфузію тка-
нин і компенсаторні механізми її підтримки. Зокрема, блідість шкір-
них покривів із „мармуровим” малюнком (мотлінг), дистальним
похолоданням кінцівок і значним дігітально-ректальним градієнтом
температур реєструвалися у кожної четвертої дитини І групи і лише
у 9,4% пацієнтів групи порівняння (Рφ<0,05). Слід відмітити, що
дані симптоми визначалися в оптимальному температурному режи-
мі для дитини, що виключало появу вказаних змін з боку шкіри
внаслідок спазму судин у відповідь на термічний фактор переохо-
лодження. У І клінічній групі у 25% випадків траплялася тахікардія,
проте у групі порівняння вона не реєструвалася. Брадикардія реєст-
рувалась у 11,1% та 4,7% (Рφ<0,05) відповідно, а ознаки системної
гіпотензії реєструвались у групах порівняння з частотою 13,9% та
1,6% спостережень (Рφ<0,05) відповідно. Встановлено, що зміни з
боку серцево-судинної системи вірогідно корелювали розвитком
ранньої інфекційної патології (r=0,42, P=0,001). Виразна тяжкість
порушення загального стану новонародженого у першу добу життя,
за нашими даними, асоціювала з наступними показниками ризику
наявності раннього сепсису: абсолютний ризик 59%, співвідношен-
ня шансів 15,1 (95% ДІ 7,6-29,9), відносний ризик 3,9 (95%ДІ 2,7-
5,8); для другої доби ці показники становили відповідно 67%, 27,2
(12,8-58,2), 5,6 (3,6-8,5). Таким чином, при оцінці клінічних симп-
томів, які зазвичай асоціюють з інфекційно-запальним процесом у
новонароджених, можна відмітити, що ряд із них, зокрема з боку
серцево-судинної системи, можна використовувати для підтвер-
дження ранньої неонатальної інфекції, а також оцінки ризику роз-
витку даної патології.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОТРЕКСАТУ ЯК ПРЕПАРАТУ БАЗОВОЇ ТЕРАПІЇ У ДІТЕЙ ІЗ ЮВЕНІЛЬНИМ РЕВМАТОЇДНИМ
АРТРИТОМ
Безруков Л.О., Колоскова О.К., Воротняк Т.М., Дідух Г.В.
м . Черн івц і
Метою дослідження було оцінити ефективність застосування метот-
рексату у якості базової терапії дітей, хворих на ювенільний ревматоїд-
ний артрит. На базі ОДКЛ м. Чернівці обстежено 15 дітей, що отриму-
вали метотрексат більше 1 року у якості базового лікування з приводу
ювенільного ревматоїдного артриту (ЮРА). Ефективність застосування
метотрексату у якості базової терапії оцінювали за бальним відобра-
женням клінічних ознак перебігу ЮРА та лабораторними показниками
сироватки крові. Частка хлопчиків сягала 40 %, сільських мешканців –
53,3%, середній вік пацієнтів сягав 12,3±0,94 років, кількість уражених
суглобів в середньому становила 3,8 (від 1 до 12). Окрім метотрексату,
пацієнти, як правило, отримували на початку базисної терапії нестерої-
дні протизапальні засоби (86% дітей), преднізолон (33,3%), асалікс
(20%) і під час прийому метотрексату - кальцемін (53,3%) та фолієву
кислоту (73,3%). Встановлено, що за клінічними ознаками тяжкості
перебігу ЮРА діти, що отримували метотрексат відмічали покращення
стану за виразністю больового синдрому (з 2,5±0,2 бали до 1,7±0,1,
р<0,05), навколосуглобового набряку (з 2,2±0,2 до 1,3±0,2 балів,
р<0,05), обмеженістю рухів у вражених суглобах (з 2,4±0,2 до 1,5±0,1
балів, р<0,05) та ранковою скутістю суглобів (2,1±0,2 та 1,5±0,1 балів
відповідно, р<0,05). Водночас, якщо до початку лікування метотрекса-
том скаржилися на порушення ходи 80% дітей, то через рік – лише 34%
(р<0,05). За показниками ревматологічних проб крові відмічалася лише
позитивна тенденція до зниження титру антистрептолізину (з
147,1±33,4 до 134,4±44,9, р>0,05), С-реактивного білку (з 2,4±0,3 до
2,2±0,5, р>0,05), серомукоїду (з 602,7±106,1 до 590,4±152,5, р>0,05).
Таким чином, застосування метотрексату у якості базової терапії юве-
нільного ревматоїдного артриту у дітей є доцільним, оскільки супрово-
джується значним клінічним покращенням стану пацієнтів і тенденцією
до зниження лабораторних показників активності ювенільного ревмато-
їдного артриту.
АНАЛИЗ КЛИНИКО-ИНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ОБСЛЕДОВАНИЯ И ТЕЧЕНИЯ СИНДРОМА ВОЛЬФА-ПАРКИНСОНА-УАЙТА
У ДЕТЕЙ
Белалова Л.Я., Имнадзе И.Н., Аблязова В.Н., Краснова В.В.
г . Симферополь
Исследование течения синдрома Вольфа-Паркинсона-Уайта (ВПВ)
является актуальной проблемой в связи с существованием интермит-
тирующих форм и неизвестностью точного количества синдрома.
Целью нашего исследования явилось провести анализ данных клини-
ко-инструментального обследования и течения синдрома ВПВ у де-
тей, состоящих на учете в КРУ «ДКБ» г. Симферополя. Нами прове-
ден анализ историй болезней 65 детей в возрасте от 1 до 16 лет с
синдромом ВПВ, госпитализированных в КРУ «ДКБ». На момент
установления диагноза и первичной госпитализации дети от 12 до 15
лет составили 42 (64,61 %), дети с 4 до 11 лет – 21 (32,32 %), дети до
3 лет – 2 (3,07 %). Мальчики составили 39 (60 %), девочки 26 (40 %).
В большинстве случаев ЭКГ проводилась впервые, в связи с возник-
шими жалобами. Только 5 (7,69 %) детям ЭКГ проведена повторно и
на предшествующих ЭКГ не регистрировались ЭКГ признаки син-
дрома ВПВ. У 25 детей документированы приступы пароксизмальной
тахикардии (ПТ), радиочастотная аблация (РЧА) была проведена 23
детям. Всем детям проведены общеклинические методы исследова-
ния, Допплер-эхокардиография (ДэхоКГ), холтеровское мониториро-
- 4 -
вание (ХМ) ЭКГ, по показаниям велоэргометрия (ВЭМ). Более чем в
50 % случаев синдром ВПВ был диагностирован при проведении ЭКГ
по различным показаниям, в основном в школьном возрасте. Среди
школьников с синдромом ВПВ превалировали подростки. Большин-
ство детей предъявляли жалобы нейровегетативного характера и на
кардиалгии разной интенсивности. В области сердца на верхушке
часто выслушивался систолический шум функционального характера.
Анализ ДэхоКГ выявил, что у 40,4 % детей размеры левого желудоч-
ка имели тенденцию к увеличению. При проведении ХМ ЭКГ выяв-
лено увеличение среднесуточной ЧСС, особенно в дневное время. У
40 (61,53 %) детей циркадный индекс был ниже 1,2 и составил в
среднем 1,14. ВЭМ, выполненная детям с синдромом ВПВ без при-
ступов ПТ в большинстве случаев выявила у детей неадекватные
реакции, выражающиеся в замедлении фазы восстановления ЧСС, у
половины детей отмечался гипертонический тип реакции на нагрузку.
Толерантность к физической нагрузке у всех детей была средней.
Всем детям с синдромом ВПВ ВЭМ была прекращена преждевремен-
но. Таким образом, синдром ВПВ чаще диагностируется в подростко-
вом возрасте, в связи с возникающими нейровегетативными измене-
ниями в период полового созревания и подчеркнуть важность проведе-
ния ЭКГ детям дошкольного возраста с целью своевременной диагно-
стики. У 5 (7,69 %) детей в нашем исследовании диагностирована ин-
термиттирующая форма синдрома ВПВ. У детей с синдромом ВПВ в
большинстве случаев имеется срыв адаптационных механизмов регу-
ляции, что выражается в увеличении среднесуточной ЧСС, уменьше-
нии ЦИ и начальными проявлениями аритмогенной кардиомиопатии.
ВОЗМОЖНОСТИ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ЛЕЧЕНИЯ ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ С ЮРА
Бережной В.В., Марушко Т.В.
г . Киев
Актуальность. В Украине всего насчитывается более 3000 больных
ЮРА (0,41 на 1000 детского населения). У 50-70% больных развива-
ется инвалидность после трех - пяти лет течения заболевания, поэто-
му проблема лечения ЮРА имеет важное социальное и медицинское
значение. Возможности фармакотерапии в педиатрической ревмато-
логии ограничены возрастными рамками, определенными при проце-
дуре регистрации лекарственных средств, поэтому у детских кардио-
ревматологов нет широкой возможности применять в комплексном
лечении ЮРА новый класс препаратов – моноклональные антитела к
фактору некроза опухоли, которые стали доступными последние
десять лет во взрослой ревматологии. Однако, в 2009 году на отечест-
венном фармацевтическом рынке был зарегистрирован препарат
адалимумаб, который разрешен к применению у детей с четырехлет-
него возраста с усовершенствованным методом введения (подкож-
ным), что существенно обогатило лечебные возможности тяжелых и
быстропрогрессирующих форм ЮРА. Целью нашей работы явилось
изучение клинической активности препарата адалимумаб у детей с
тяжелыми и быстропрогрессирующими формами ЮРА. Материалы и
методы. Под нашим наблюдением находилось 29 детей с тяжелыми
формами ЮРА, у которых наблюдалось быстропрогрессирующее
течение патологического процесса, высокая степень активности, а
применение стандартной терапии, соответветсвующей протоколам,
утвержденным Министерством здравоохранения Украины, не при-
носило ощутимого результата лечения, либо сопровождалось по-
бочными действиями базисных препаратов. Больные обследованы
клинически, лабораторно, инструментально. Девятерым детям в
комплекс лечения был назначен препарат адалимумаб. Проанализи-
рованы результаты лечения в основной группе и группе сравнения.
Показана клиническая активность и целесообразность назначения
адалимумаба детям с тяжелыми, быстропрогрессирующими форма-
ми ЮРА, а также в случаях выраженных побочных действий базис-
ных препаратов.
ПРОГРЕССИРОВАНИЕ ХРОНИЧЕСКОЙ СЕРДЕЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТИ У ДЕТЕЙ С ПАТОЛОГИЕЙ МИОКАРДА
И ПУТИ ПРОФИЛАКТИКИ
Богмат Л.Ф., Рак Л.И.
г . Харьков
Хроническая сердечная недостаточность (ХСН) характеризуется не-
прерывным прогрессированием в сторону утяжеления стадии ХСН при
отсутствии патогенетической терапии. Целью исследования стало опре-
делить факторы прогрессирования ХСН при патологии миокарда (ПМ) у
детей и обосновать подходы к его профилактике. Под наблюдением было
278 детей 10-18 лет с ПМ воспалительного и невоспалительного ґенеза. В
динамике через год обследовано 128 из них. Проводились ЭКГ, ЭХО-КГ,
изучались суточная экскреция катехоламинов с мочой, активность ренина
плазмы, уровни ангиотензина-II, альдостерона и эндотелина-1 крови.
Установлено, что у 55,2±9,2 % детей, перенесших миокардит, наблюда-
лась неблагоприятная динамика морфофункциональных показателей
сердца: снижение фракции выброса левого желудочка (ФВЛЖ) ниже 55
%, минутного объема крови, увеличение размеров левого и правого же-
лудочков (ПЖ). Негативная динамика отмечена также у 38,1±7,5 % детей
с малыми структурными аномалиями сердца и у 39,5±7,9 % - с наруше-
ниями ритма. Снижение систолической функции миокарда в динамике
сопровождалось достоверным повышением активности ренина плазмы
(pφ<0,01), ангиотензина-II (Pu<0,05), альдостерона (pu<0,08), а также эндо-
телина-1 (pφ<0,01). Доказано, что прогрессирование ХСН у детей опреде-
ляется прогредиентным увеличением размеров ЛЖ и ПЖ, истончением
миокарда ЛЖ и активацией ренин-ангиотензиновой системы. В связи с
этим основным звеном профилактики прогрессирования ХСН у детей с
ПМ является патогенетическая терапия, направленная на снижение ней-
рогуморальной активации (ингибиторы ангиотензинпревращающего
фермента), эффективность средств которой доказана многоцентровыми
исследованиями у взрослых.
АВТОЗАПАЛЬНІ СИНДРОМИ У ДІТЕЙ
Бойко Я.Є.
м . Льв ів
Автозапальні синдроми (синдроми періодичної гарячки) є рідкіс-
ними, генетично детермінованими захворюваннями, що характери-
зуються періодичною лихоманкою, яка супроводжується клінічною
симптоматикою загального запалення при відсутності автоімунної та
інфекційної патології. До групи автозапальних синдромів відносять
сімейну середземноморську гарячку; гіпер-Ig D-синдром; синдром,
асоційований з рецепторами до фактору некрозу пухлин; кріопірин-
асоційовані періодичні синдроми: сімейна холодова кропив’янка,
Макл-Уелса синдром та CINCA-синдром (Chronic Inflammatory
Neurological Cutaneous Articular syndrome); PFAPA-синдром (Periodic
Fever, Aphtous stomatitis, Pharyngitis and Adenopathy syndrome). У
Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі
серед автозапальних синдромів діагностовано у трьох хворих PFAPA-
синдром та однієї дитини CINCA-синдром. У всіх хворих з PFAPA-
синдромом виявляли рецидивуючу гарячку до 38-40° С тривалістю 4-
5 днів з проявами афтозного стоматиту (2/3), фарингіту (2/3) та ший-
ного лімфаденіту (2/3). У хворої з CINCA-синдромом діагноз вистав-
лений на підставі наявності клінічних проявів з перших днів життя,
гарячки з кореподібним висипом, гепатоспленомегалії, лімфаденопа-
тії, клиноподібної деформації колінних суглобів, хронічного ушко-
дження променевозап’ястних, гомілковоступневих суглобів, невроло-
гічної симптоматики, ретинопатії, рентгенологічних змін у пошко-
джених суглобах у вигляді епіфізарної та метафізарної дисплазії;
постійної лабораторної гострофазової активності та виявлення мута-
ції в гені CІAS1 (J. Roesler, Labor Klinische Forschung der Kinderklinik,
Dresden).
МАЛЫЕ АНОМАЛИИ РАЗВИТИЯ СЕРДЦА У ДЕТЕЙ С БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ
Больбот Ю.К., Каличевская М.В., Ляшенко В.В.*, Мерзлая Т.Ю.*, Лобчук А.Н.*
г . Днепропетровска *
Обследовано 98 детей с бронхиальной астмой (64 мальчика и 34
девочки, средний возраст 11,66±0,28 лет). 75,5% детей имели средне-
тяжелое и тяжелое персистирующее течение бронхиальной астмы
(БА), 24,5% - легкое персистирующее и интермиттирующее течение.
По данным сонографии 91,8% больных бронхиальной астмой имели
признаки дисплазии соединительной ткани сердца в виде пролапса
митрального (53%) и трикуспидального (61,2%) клапанов, аномально
расположенных трабекул и хорд (67,3%), дилатации митрального
кольца (29,6%), открытого овального окна (16,3%). Сочетание 3-х и
более признаков дисплазии встречалось у 68,4% детей. Дети, больные
БА и имеющие МАРС жаловались на головные боли (79% случаев),
утомляемость (32%), эмоциональную лабильность (40%), головокру-
жения (27%), нарушения сна (21%) на фоне контролируемого течения
БА, боли в сердце (22%), сердцебиения (14%), одышку при физиче-
ской нагрузке (23%), синкопальные состояния (4%). Клинически
значимый пролапс митрального клапана достоверно чаще наблюдал-
ся у детей со среднетяжелой и тяжелой БА, соответственно у 40,9% и
58,3%. Только у детей с тяжелой БА имели место случаи открытого
- 5 -
овального окна (16%) со сбросом крови слева направо. Таким обра-
зом, высокая частота дисплазий соединительной ткани сердца у детей с
БА, полиморфизм и клиническая значимость которых нарастает по
мере увеличения тяжести заболевания, требует наблюдения кардиолога,
динамического проведения электрокардиографического и ультразвуко-
вого исследования сердца в процессе лечения (не реже 1 раза в год).
ОЦЕНКА ФУНКЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫ ЮНЫХ ГРЕБЦОВ
Бондарь А.И., Евтушенко Е.В.
г . Херсон
Согласно статистическим данным Европейского кардиологическо-
го общества, частота возникновения внезапной смерти во время спор-
тивных соревнований у подростков и молодых людей в возрасте от 12
до 35 лет увеличилась в 2,5 раза. Основными причинами смерти яв-
ляются кардиомиопатии, преждевременный коронарный атероскле-
роз, нарушения проводящей системы сердца. Целью работы явилось
исследование состояния сердечно-сосудистой системы у 81 подрост-
ка в возрасте от 13 до 17 лет, занимающихся греблей. Исследуемые
были разделены на 5 групп с учетом возраста и выполняемой физиче-
ской нагрузки. І группу составили 16 детей, 13 лет, имеющие ІІ
взрослый и І юношеский разряды. Во ІІ- ІІІ- ІV группы вошли подро-
стки выполнившие нормативы І взрослого разряда или кандидата в
мастера спорта по гребле: 14 лет-18 чел., 15 лет-22 чел., 16 лет-17 чел.
Пятую группу вошли подростки 17 лет - 8 чел., выполнившие норма-
тивы кандидата в мастера спорта. Обьем обследования: антропомет-
рия с определением становой силы и экскурсии грудной клетки, из-
мерение АД, функциональные пробы, ЭКГ в 12 отведениях на диаг-
ностическом автоматизированном комплексе «Кардио-Плюс». Груп-
пу контроля составили 30 детей 15 лет, которые по версии автомати-
зированного комплекса диспансерных осмотров (АКДО) вышли на
осмотр кардиолога. Установлено, что средние значения ЧСС у спорт-
сменов были значительно ниже, чем в популяции, и составили в 13-14
лет 64 уд/мин., 16-17 лет 59 уд/мин., против 72 ударов в минуту у их
сверстников. Пять гребцов имели частоту пульса от 44 до 48 ударов в
минуту. По анализу ЭКГ отклонение електрической оси сердца впра-
во и влево регистрировалось от 12,5% в группе 17 летних до 31,2% в
группе 13 летних спортсменов. Самый высокий процент укороченно-
го интервала РQ (<0,12c) также отмечался у 13 летних гребцов. В
каждой возрастной группе почти 50% спортсменов имели неполную
блокаду правой ножки пучка Гиса. В общей сложности нарушения
ритма и проводимости выявлены у 75%, в группе 13 летних гребцов и
у всех спортсменов в группе 17 летних. Основная масса этих измене-
ний носит функциональный характер, но около трети из них (РQ >
0,20с, РQ < 0,12с.ЧСС < 48 уд/мин. QRS >0,10с и др.), требуют углуб-
ленного обследования. Наличие большего числа изменений со сторо-
ны сердечно-сосудистой системы, в виде нарушения ритма и прово-
димости, в группе гребцов 13-ти летнего возраста в сравнении с 14
летними, говорит о недостаточной приспособленности сердечно-
сосудистой системы этого возраста к интенсивному аэробному типу
нагрузок (на выносливость). Эта возрастная группа гребцов в боль-
шей степени, чем другие требует постоянной коррекции тренировоч-
ного процесса. Полученные данные о состоянии сердечно-сосудистой
системы у подростков гребцов, показывающих высокие спортивные
результаты, доказывают необходимость не только правильной орга-
низации питания и тренировочного процесса спортсменов, но и про-
ведения им курсов метаболической терапии.
ОСОБЕННОСТИ ВАРИАБЕЛЬНОСТИ СЕРДЕЧНОГО РИТМА У НЕДОНОШЕННЫХ НОВОРОЖДЕННЫХ
Боярская Л.Н., Котлова Ю.В., Кравец Л.В., Берлимова Н.В.
г . Запорожье
Постнатальное становление функции жизненно важных систем у
недоношенных детей имеет существенные отличия по сравнению с
доношенными, причем не только в длительности процесса адаптации,
но и в отношении механизмов регуляции этого процесса. Холтеров-
ское мониторирование дает возможность не только проследить изме-
нения сердечной деятельности новорожденного в течение суток,
реакцию его сердечного ритма на различные стрессовые факторы, но
и оценить вегетативную организацию суточного ритма. Целью нашей
работы являлось изучить особенности вариабельности сердечного
ритма (ВСР) у недоношенных новорожденных, используя суточное
мониторирование по Холтеру (ХАИ – медика CardioSence, г. Харь-
ков). Под нашим наблюдением находилось 19 новорожденных мла-
денцев: из них 14 недоношенных детей, гестационный возраст кото-
рых при рождении соответствовал 31-34 неделям (min m=1200г., max
m=2000г.) и 5 доношенных ребенка. Мониторирование проводилось
на 4 неделе жизни. Критериями включения в исследование являлось
отсутствие врожденных пороков развития внутренних органов, ас-
фиксии тяжелой степени, органического поражения головного мозга,
а так же инфекционного процесса в остром периоде. У всех детей
группы наблюдения была диагностирована перинатальная энцефало-
патия гипоксически-ишемического генеза. Анализ вариабельности
сердечного ритма проводился при помощи временного (SDNN,
RMSSD, pNN50) и частотного (LF, HF и LF\HF) методов. Обработка
данных осуществлялась с использованием статистического пакета
Statistica 6.0 (непараметрический критерий, с учетом малой выборки -
Манна-Уитни (U-Test). При проведении холтеровского мониториро-
вания в группе наблюдения нарушений ритма и проводимости заре-
гистрировано не было. Вместе с тем показатели вариабельности
сердечного ритма у недоношенных детей отличались от таковых у
доношенных младенцев. На фоне общего снижения напряжения
вегетативной регуляции (SDNNi 14.9 – 20.8 мс.) в большей степени
за счет снижения парасимпатической активности (HF 8-20 мс2,
RMSSD 5-9 мс, pNN50 0.1-0.3 %), умеренному снижению гумо-
ральной регуляции, активности центров осцилляторов (VLF 87-196
мс2) и увеличение симпато-парасимпатического индекса (LF/HF
3,2-4,8); тогда как у доношенных детей общее напряжение вегета-
тивной регуляции, статистически достоверно (р=0,03), было выше
(SDNNi 23-32,8 мс), в меньшей степени были выражены - снижение
парасимпатической активности (HF 48-64 мс2, RMSSD 10-13 мс,
pNN50 0,4-0,5 %), гуморальной регуляции, активности центров
осцилляторов (VLF 188-437 мс2). Таким образом, у недоношенных
новорожденных отмечается снижение показателей ВСР, что веро-
ятно связано с незрелостью адаптационных механизмов вегетатив-
ной нервной системы, и может быть расценено как вариант физио-
логической адаптации недоношенных новорожденных, что требует
дальнейшего изучения.
ЧАСТОТА НОСІЙСТВА ВІРУСІВ РОДИНИ HERPESVIRIDAE У ДІТЕЙ З ГОСТРОЮ РЕВМАТИЧНОЮ ЛИХОМАНКОЮ
ТА ХРОНІЧНОЮ РЕВМАТИЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ
Боярчук О.Р.
м . Терноп іль
Особливе значення надається вірусам родини Herpesviridae у роз-
витку багатьох захворювань, особливо, нез'ясованої етіології, так як
вони здатні пожиттєво інфікувати людей в будь-якому віці та уража-
ти практично всі органи та системи організму людини. Стрептококо-
ва етіологія гострої ревматичної лихоманки (ГРЛ) доведена в бага-
тьох дослідженнях, але лише у 3-4 % інфікованих ревматогенним
штамом β-гемолітичного стрептококу розвивається ГРЛ, що наштов-
хує на думку про роль інших механізмів у розвитку патологічного
процесу. Під спостереженням знаходилось 41 дитина віком від 7 до
17 років, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в ТДМКЛ. 10
дітей було з діагнозом ГРЛ, у 11-ти відмічалася хронічна ревматична
хвороба серця (ХРХС). 20 дітей становили пацієнти з перенесеною
ГРЛ, без формування вади серця чи інших ознак ревматичного ура-
ження серця. Контрольну групу дітей склали 30 дітей. Проводилось
кількісне визначення в сироватці крові ІgG та IgM антитіл до цитоме-
галовірусу; вірусів герпесу І-ІІ типів; капсидного (VCA) антигену
вірусу Епштейна-Барр (ЕБВ) методом ІФА. Антитіла до вірусів роди-
ни Herpesviridae виявлені у 88,9 % дітей з ГРЛ та у всіх хворих з
ХРХС та перенесеною ГРЛ. IgG-антитіла до цитомегаловірусу та
вірусів простого герпесу І та ІІ типу виявлялися з однаковою часто-
тою (77,8 %) у дітей з ГРЛ, що було достовірно частіше у порівняні з
показниками контрольної групи. Хронічна Епштейна-Барр вірусна
інфекція (ХЕБВІ) визначалася у всіх 100,0 % дітей з ХРХС, що досто-
вірно частіше у порівнянні з контролем. Вірогідніше в даній групі і
виявлялися IgM антитіла до цитомегаловірусу та до ЕБВ, що свідчить
про реактивацію інфекції. Виявлені значні імунологічні порушення у
хворих з ХРХС та ХЕБВІ свідчать про можливу їх роль у розвитку і
прогресуванні вад серця.
- 6 -
СТАН ВЕГЕТАТИВНОГО ГОМЕОСТАЗУ У ДІТЕЙ З КОМБІНОВАНИМИ ПОРУШЕННЯМИ РИТМУ СЕРЦЯ
Булат Л.М., Лайко Л.І., Кулешов О.В., Усатюк В.Г.*
м . Вінниця
Відомо, що комбіновані аритмії серця у дітей є актуальним питан-
ням сучасної дитячої кардіології. Холтерівське моніторування (ХМ)
ЕКГ на сьогоднішній день є найінформативнішим методом діагнос-
тики порушень ритму серця та оцінки стану вегетативної нервової
системи (ВНС). ХМ ЕКГ було проведено 45 дітям віком від 12 до 17
років з синдромами WPW та CLC. Оцінювались основні параметри
варіабельності ритму серця для оцінки стану ВНС. Отримані дані
порівнювали із статево-віковими нормативами. Отримано наступні
результати циркадного індексу (ЦІ) ЧСС: підвищений у 29 (64,4%)
дітей, що свідчить про підвищену чутливість ритму до симпатичних
впливів, проте як ригідний ЦІ ЧСС – вегетативну денервацію серця,
що характерно для решти 16 (35,6%) дітей. У дітей з синдромом
WPW, як і у дітей з CLC виявлено зниження SDNN, SDANN, SDNNi,
що вказує на підвищення тонусу симпатичного відділу ВНС. Показ-
ники, які характеризують стан парасимпатичного відділу ВНС
(rMSSD, PNN50%) знаходились в межах норми. Суттєвих залежно-
стей показників від статті не простежується. Отже, у дітей з ком-
бінованими порушеннями ритму серця відмічається порушення веге-
тативного гомеостазу у вигляді посиленого впливу симпатичного
відділу ВНС на серцевий ритм, що є несприятливим фактором ризику
розвитку ускладнень у вигляді приступів пароксизмів. Діти з ком-
бінованими аритміями потребують своєчасної діагностики та
лікування вегетативних порушень з метою попередження розвитку
ускладнень.
КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ І ПЕРЕБІГУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ДІТЕЙ ТА ФАКТОРИ, ЯКІ ЦЬОМУ СПРИЯЮТЬ
Булат Л.М., Лисунець О.В.
м . Вінниця
Однією із найбільш важливих проблем сучасної педіатрії є своєча-
сна діагностика артеріальної гіпертензії (АГ) та визначення факторів,
які цьому сприяють. За даними амереканьких кардіологів встановле-
ний факт гіподіагностики АГ у дитячій популяції. Провідну роль у
формуванні АГ відіграють такі фактори ризику як: - генетична схиль-
ність, аліментарне ожиріння дітей, гіподинамія та надмірне фізичне
навантаження, вживання солі більше 3г за добу, шкідливі звички
(вживання алкоголю, паління). Метою нашої роботи було вивчення
особливостей стану здоров’я та визначити вплив різних факторів на
формування артеріальної гіпертензії у дітей і підлітків. Проаналізова-
но результати спостереження та 96 дітей, серед них хлопчиків 56,
дівчаток 40 вік дітей 10 – 18 років. Усім дітям з метою встановлення
діагнозу АГ і визначення її клінічних та гемодинамічних форм прове-
дено моніторування артеріального тиску. Встановлено, що найбільш
частою гемодинамічною формою артеріальної гіпертензії у 71 (73,9
%) дітей є ізольована артеріальна гіпертензія, систоло – діастолічна
гіпертензія відмічалась у 25 (26,1 %) дітей зі стабільною та лабільною
артеріальної гіпертензією. Клінічна картина захворювання була хара-
ктерною і характеризувалась наявністю таких скарг: головний біль і
головокружіння – 93 (96,8 %), шум в вухах – 90 (93,7 %), підвищена
втомлюваність – 72 (75 %), порушення психоемоційної сфери 65 (67,7
%), зниження апетиту – 54 (56,25 %), схильність до тошноти, болів в
животі – 44 (45,8 %), карділгії -37 (38,5%) обстежених дітей. На пер-
ших етапах ці скарги розцінювалась дільничними лікарями, як на-
слідок порушення вегетативної нервової системи після перевтоми
або перенесенням психічної травми. При об’єктивному обстежені
було встановлено такі симптоми: виражений акроціаноз і мармуро-
вий колір шкіри – 90 (93,7 %), виражений судинний малюнок – 56
(58,3 %), підвищене потовиділення – 47 (48,9 %), червоний дермо-
графізм 40 (41,6 %), підвищена вікова маса тіла -38 (39,5 %), зни-
ження індексу маси тіла нижче 18,5 – 40 (41,6 %), субфебрильна
температура тіла в кінці дня 36 (37,5 %), підвищена частота серце-
вих скорочень -32 (33,3 %) обстежених дітей. Діти, що мали підви-
щену вікову вагу, любили поїсти наніч, вдень часто перекушували,
їли швидко, не пили достатньої кількості води, любили жирну та
рафіновану їжу.
ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ПЕРИКАРДИТА У ДЕТЕЙ ПРИ ПНЕВМОНИИ
Буряк В.Н., Махмутов Р.Ф., Такташов С.И., Скачкова Л.П.*, Тимановский А.Е.*
г . Донецк
Обследовано 60 детей с реактивным перикардитом на фоне
пневмонии в возрасте от 1 до 14 лет. Диагноз реактивный перикар-
дит у всех больных подтвержден на ЭхоКГ. Также обследовано 65
детей аналогичного возраста, больных пневмонией (контрольная
группа). Для оценки состояния сердца и кардиогемодинамики ис-
пользовались инструментальные методы исследования. Посредст-
вом ЭКГ изучалось СД и ДД в легочной артерии, проводился фазо-
вый анализ электрического цикла сердца. Кроме того, у всех боль-
ных с перикардитом проводилось УЗИ органов брюшной полости, в
динамике изучался уровень ЦИК. Реактивный перикардит на фоне
пневмонии встречается в 6,2% случаев. Поражение перикарда соче-
тается с миокардитом у 30,0% детей, реактивным панкреатитом - у
26,7%, плевритом - у 30,0%, полисерозитом - у 8,3%, у 75,0% оно
развивалось при двусторонней очаговой пневмонии. У больных с
перикардитом длительно отмечались одышка, тахикардия, цианоз,
лихорадка, приглушенность тонов, систолический шум в I и V точ-
ках. На ЭКГ у таких больных выявлено смещение интервала SТ,
уплощение зубца Т, увеличение CП. Нарушения кардиогемодина-
мики отмечены у 60,0% детей с перикардитом в виде повышения
уровня МОК, СИ, КЭК, потребления кислорода миокардом, пони-
жения ОПСС и УПСС, наличия функционального напряжения мио-
карда. В контроле такие изменения отмечены в 21,5% случаев. У
больных с перикардитом выявлено стойкое повышение уровня
ЦИК, степень которого коррелировала с объемом жидкости в пери-
кардиальной полости, выраженная диспротеинемия. Выявленные
изменения показателей кардиогемодинамики, жидкость в полости
перикарда, оставались стабильными через 2-3 недели лечения и
исчезали не ранее, чем через 3 - 4 месяца.
ВЕГЕТАТИВНЫЙ СТАТУС ДЕТЕЙ С ФУНКЦИОНАЛЬНОЙ ДИСПЕПСИЕЙ
Буряк В.Н., Пошехонова Ю.В., Ханкевич Н.С., Виховская Н.В.*, Иванцова С.А.*
г . Донецк
Обследовано 134 ребенка с функциональной диспепсией (ФД) в
возрасте от 5 до 15 лет, в том числе 64 - с дискинетическим вариан-
том (ДВФД), 24 - с язвенноподобным (ЯВФД), 46 - с неспецифиче-
ским (НВФД), и 30 здоровых сверстников, составивших контрольную
группу. Оценка исходного вегетативного тонуса (ИВТ) проводилась
на основании клинико-анамнестических данных при помощи табли-
цы А.М. Вейна. У всех детей с ФД имелись проявления вегетативной
дисфункции, характеризовавшиеся повышенным ИВТ симпатическо-
го (27,1±1,5 балла, здоровые дети – 17,1±0,9 балла, р≤ 0,02) и пара-
симпатического отделов ВНС (31,1±1,8 балла, здоровые дети –
12,3±0,6 балла, р≤ 0,02) с доминированием ваготонии (соотношение
симпатикотония/ваготония - 0,94±0,18, здоровые дети - 1,31±0,15, р≤
0,05). Наиболее значительная ваготония (0,85±0,13, р≤ 0,05) была
выявлена у детей с ЯВФД, при котором преобладали такие симптомы
вегетативной дисфункции как головокружение, склонность к покрас-
нению, мраморность, непереносимость транспорта, обморочные со-
стояния и приступы затрудненного дыхания. Относительно более
значительная симпатикотония (1,04±0,30, р≤ 0,4) на фоне ваготонии
наблюдалась у больных ДВФД, клинические проявления которого
сопровождались частым снижением физической активности по утрам,
бледностью кожных покровов и зябкостью. Таким образом, вегета-
тивный статус детей с ФД характеризуется повышением ИВТ симпа-
тического и парасимпатического отделов вегетативной нервной сис-
темы с преобладанием ваготонии, особенно у больных с ЯВФД, что
необходимо учитывать при проведении обследовании и коррекции
лечения.
ОСОБЕННОСТИ ВЕГЕТАТИВНОГО СТАТУСА ПРИ ДИСКИНЕЗИИ ЖЁЛЧЕВЫВОДЯЩИХ ПУТЕЙ У ДЕТЕЙ
С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ ПЕРВОГО ТИПА
Буряк В.Н., Шабан Н.И., Махмутов Р.Ф., Штойко Е.С.
г . Донецк
Нами обследовано 83 ребёнка в возрасте от 11 до 14 лет, страдающих
сахарным диабетом первого типа. У всех пациентов имели место про-
явления дискинезии жёлчевыводящих путей. Кроме того, обследовано
33 практически здоровых ребёнка аналогичного возраста, составивших
- 7 -
группу контроля. У всех обследованных проводилось изучение времен-
ных и спектральных показателей вариабельности ритма сердца по дан-
ным холтеровского мониторирования в соответствии с рекомендациями
комитета экспертов Европейского общества кардиологов и Североаме-
риканского общества кардиостимуляции и электрофизиологии. В ре-
зультате проведённого обследования у 30% пациентов с дискинезией
жёлчевыводящих путей на фоне сахарного диабета первого типа кон-
статирована эйтония, в 25,2% случаев выявлялось преобладание ваго-
тонии, о чём свидетельствовало достоверное увеличение значений
временных показателей, а также увеличение высокочастотных состав-
ляющих общего спектра (HF). В 44,8% наблюдениях регистрировалась
симпатическая напряжённость, при которой временные показатели
вариабельности ритма сердца были достоверно снижены, а при спек-
тральном анализе увеличивались значения низких частот (VLF, LF).
Средние значения указанных параметров оказались следующими:
SDANN−78,45±3,4; rMSSD−45,6±2,7; pNN50−21,2±1,5; VLF−1959,3±56,1;
LF−1761,6±46,2; HF−2703,4±76,9; LF/HF−0,67±0,01. Таким образом,
выявленные особенности свидетельствуют, прежде всего, о нарушении
вегетативного баланса при развитии дискинезии жёлчевыводящих путей
у детей с сахарным диабетом первого типа. Изменённый вегетативный
статус у обсуждаемого контингента больных, вероятно, является причи-
ной нарушения регуляторных механизмов функционирования жёлчевы-
водящих путей и способствует формированию их дискинетических рас-
стройств. В генезе дискинезии у пациентов с эйтонией на фоне сахарного
диабета, повидимому, участвуют нарушенные механизмы деятельности
сегментарных структур, вызванные неудовлетворительным метаболиче-
ским контролем. Нарушение вариабельности ритма сердца у пациентов с
сахарным диабетом первого типа можно рассматривать как один из пре-
дикторов диабетической нейропатии, проявлением которой является
дискинезия жёлчевыводящих путей.
СТРУКТУРА НАРУШЕНИЙ СЕРДЕЧНОГО РИТМА И ПРОВОДИМОСТИ У ДЕТЕЙ С КАРДИАЛЬНОЙ ПАТОЛОГИЕЙ
Ващенко Л.В., Школьникова Я.В., Абатурова Н.И., Порохня Н.Г.
г . Днепропетровск
Актуальность. Нарушение сердечного ритма (НСР) – симптомы
проявления почти любого заболевания сердца. Адаптируясь к по-
требностям растущего организма, ритм сердечной деятельности на-
рушается при органической, врожденной, функциональной патологии
с большим диапазоном прогностической оценки – от функциональ-
ных аритмий до жизнеугрожающих. Цель исследования .Выявление
частоты и причин нарушения сердечного ритма в спектре кардиаль-
ной патологии у детей. Пациенты и методы. Обследовались дети с
нарушением ритма сердца, находящиеся на стационарном лечении в
кардиоотделении ОДКБ за 2008-2009 гг. Проведен анализ частоты и
характера НСР в спектре кардиальной патологии (936 детей до 18
лет). Использовался метод ХМ ЭКГ за 24 час на аппарате «Кардио-
техника -4000». Результаты. В структуре НРС врожденная патология
составляет 20,3%. Из них феномен и синдром WPW 13,3%, атриовен-
трикулярная блокада 2-3 ст – 2,4%, синдром удлиненного интервала
Q-T – 0,8%, пароксизмальные наджелудочковые тахиаритмии – 1,2 %.
Приобретенные нарушения сердечного ритма на фоне ВПС, воспали-
тельных изменений миокарда , кардиомиопатий составляют 47,8 %.
Наиболее часто отмечается синусовая тахикардия – 21,4 %. Ваготони-
ческая дисфункция синусового узла (синусовая аритмия, брадикардия,
замещающие наджелудочковые ритмы и комплексы, миграция супра-
вентрикулярного водителя ритма, атриовентрикулярная блокада 1 ст,
синоатриальная блокада 2 ст - в различных сочетаниях) встречались в
15,3% случаев. Наджелудочковая экстрасистолия составляет 14,3 %,
желудочковая 9,5 %. К идиопатическим нарушениям ритма сердца,
выявляемым как случайная находка на ЭКГ у детей, начиная с грудного
возраста, относится наджелудочковая и желудочковая парасистолия -
17,5 % случаев, среди которой преобладает правожелудочковая пара-
систолия. Идиопатическая непароксизмальная наджелудрочковая тахи-
кардия составляет 1,6%, желудочковая непароксизмальная тахикардия
0,8%. Заключение. Необходимость своевременного и регулярного ЭКГ-
скрининга, начиная с периода новорожденности.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛЕЧЕНИЯ ДЕТЕЙ С ЮВЕНИЛЬНЫМ РЕВМАТОИДНЫМ АРТРИТОМ,
ПОЛУЧАВШИХ БАЗОВУЮ ТЕРАПИЮ МЕТОТРЕКСАТОМ
Гармаш О.И., Сколотенко Т.С., Витринская О.Е., Шевлякова Т.В., Афанасова Т.С., Пивнева Н.Г., Пидгайная А.А.
г . Симферополь – г . Евпатория
Дети с ЮРА, получавшие базисную терапию метотрексатом, в не-
далеком прошлом являлись противопоказанными для лечения на
курорте. Однако, в настоящее время все больше детей, получавших
метотрексат, поступают в санаторий. Поэтому целью работы был
анализ результатов санаторно-курортного лечения детей, получавших
в качестве базисной терапии метотрексат. Проведен анализ историй
болезни 39 детей с ЮРА, находившихся на санаторно-курортном
лечении в санатории «Здравница», которые в качестве базисной тера-
пии получали метотрексат. Из 39 детей девочек 20, мальчиков 19.
Преобладали дети младшего школьного возраста (16 чел.), от 10 до 14
лет наблюдалось 14 чел, старше 14 лет 8 чел. Суставная форма забо-
левания наблюдалась большинства больных (36 чел.), в том числе
увеит определялся у 5 больных, системная форма заболевания у 3-х
больных. При поступлении в санаторий минимальная активность
воспалительного процесса отмечалась у 27 больных, умеренная у 9
человек, фаза ремиссии заболевании у 2-х человек. Течение болезни у
большинства больных характеризовалось как медленно прогресси-
рующее (29 чел.), быстро прогрессирующее -10 чел. В большинстве
случаев наблюдалось множественное поражение суставов (30 чел.),
олигоартрит – 9 чел. Функция суставов была нарушена у 21 ребенка,
при этом функциональная недостаточность 2а степени выявлена у 17
детей, 2б у 4-х детей. Рентгенографические изменении 3-4 стадии
наблюдались у 4-х больных. Ревматоидный фактор был положителен
у 5 детей. К моменту поступления в санаторий длительность заболе-
вания была до 3-х лет у12 больных, от 3 –х до 5-лет у 8 больных,
свыше 5 лет у 15 больных. Четверо детей болели более 10 лет. При
поступлении в санаторий выявлены сопутствующие заболевания:
нарушение осанки (29 чел.), хронический тонзиллит (16 чел.), хрони-
ческий фарингит (15 чел.), дискинезия желчевыводящих путей (6
чел.), гиперплазия щитовидной железы (6 чел.), энтеробиоз (5 чел.).
До начала санаторно-курортного лечения основной жалобой были
артралгии разной степени выраженности (21 чел.). Утреннюю ско-
ванность продолжительностью от нескольких минут до 1 часа отме-
чали 15 больных. Лечение метотрексатом получали до 1 года – 17
больных, от 2-х до 4-х лет – 22 больных. Кроме артралгий дети также
жаловались на слабость (8 чел.), головную боль (6 чел.). При осмотре
характер преобладающих изменений в суставах определялся как
пролиферативный у 17 больных, пролиферативно-фиброзный у 17
больных, экссудативно- пролиферативный у 5 чел. Ограничение объ-
ема движений у 26 больных, при этом контрактуры в суставах на-
блюдались у 4-х больных. Полилимфоаденопатия выявлена у 8 боль-
ных, отставание физического развитии у 3-х больных, гирсутизм у 2
больных, кушингоид у 3-х больных. По данным лабораторного об-
следования увеличение СОЭ регистрировали у половины больных,
снижение альбуминовых белков, повышение ά2 и γ-глобулинов в
сыворотке крови у трети больных. Комплекс санаторно-курортного
лечения включал климатолечение, лечебную физкультуру, массаж
пораженных конечностей, разработку суставов. В качестве лечебного
природного фактора лишь у четырех больных применяли хлоридные
натриевые ванны с температурой воды37-38*С, длительностью про-
цедуры 8-10 минут, на курс 8-10 процедур. Электрофорез рапы на
область пораженных суставов в качестве основного природного ле-
чебного фактора использовали у 9 человек. Из физиотерапевтических
факторов чаще назначали лазеротерапию (23 чел.), магнитотерапию
(11 чел.), СМТ- терапию (9 чел.), ДМВ- терапию (6 чел.), фонофорез с
гидрокортизоном (6 чел). Горячие укутывания с последующей разра-
боткой суставов получали 6 больных с контрактурами. В комплекс
лечения включали компрессы с ДМСО (16 чел.). Санация зева и носа
проведена 33 больным. Из медикаментозных препаратов наряду с
метотрексатом все дети получали фолиевую кислоту, нестероидные
противовоспалительные средства во время пребывания в санатории
назначались 14 больным. В конце курса санаторно-курортного лече-
ния значительно уменьшилось число детей с жалобами на артралгии,
боли в суставах беспокоили только5 детей, кратковременную утрен-
нюю скованность отмечали только 2 ребенка, улучшилось самочувст-
вие детей, при этом жалобы на слабость, головные боли отсутствова-
ли. Увеличился объем движений в суставах у 5 больных. Уменьши-
лись контрактуры у 3-х больных. После лечении уровень СОЭ остал-
ся повышенным у трети больных, снижение уровня альбуминовых
белков и повышение ά2 -глобулинов сохранялось у 8 больных. В про-
цессе санаторно-курортного лечения бальнеореакция наблюдалась у
2-х больных, интеркуррентные заболевания перенесли 10 больных.
Выписаны из санатория с улучшением 36 детей, с незначительным -2
ребенка, один ребенок уехал из санатория без перемен. Таким обра-
зом, несмотря на тяжесть исследуемой группы можно отметить кли-
нико-лабораторное улучшение после курса санаторно-курортного
лечения детей, получающих во время пребывании в санатории базо-
вую терапию метотрексатом. Настораживает большое количество
детей, перенесших интеркуррентные инфекции, что можно расценить
как срыв адаптационно-компенсаторных механизмов, что обуславли-
вает необходимость коррекции курса санаторно-курортного лечения
для этой категории больных.
- 8 -
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА КАРДІОВАСКУЛЯРНИХ ПОРУШЕНЬ У НОВОНАРОДЖЕНИХ З ГЕМОЛІТИЧНОЮ ХВОРОБОЮ
Дружина О.В.
м . Київ
Кардіальна патологія є досить серйозною й актуальною проблемою
неонатології. Вона може зумовлювати серцево-судинну патологію
дітей старшого віку та дорослих і має важливе медичне і соціальне
значення. Серцево-судинна система як універсальний індикатор всіх
патологічних процесів чітко і тонко відображує стан регуляторних
механізмів й адаптивні можливості організму. Гемолітична хвороба є
одним з поширених захворювань неонатального періоду. В структурі
перинатальної захворюваності і смертності ГХ складає відповідно
0,34‰ і 0,05‰. Летальність при ГХ складає 10% Основними ланками
патофізіологічних змін при ГХ є непряма гіпербілірубінемія та ане-
мія, що обумовлені гемолізом еритроцитів. Непрямий білірубін, що є
ліпотропною речовиною, у великих концентраціях в крові має пря-
мий токсичний тканинний ефект на серце. При конценрації НБ 171
мкмоль/л відмічається зниження засвоєння кисня на 30% тканинами
головного і спинного мозку, нирок, печінки і наднирників. Розвива-
ється білірубінова аноксія. Наслідком чого є енергетичний дисбаланс
і лімітоване функціонування енергозалежних процесів життєдіяльно-
сті клітини, в тому числі синтез протеїнів, що безпосередньо при-
ймають участь в скороченні серцевого м´язу (тропонін). Пошкоджу-
ється ферментна система катіонного транспорту, що, в свою чергу
змінює розслаблення міофібрил та знижує діастолічну релаксацію
міокарда. При гіпоксії в міокарді порушується карнітинзлежний ме-
таболізм жирних кислот з накопиченням вільних жирних кислот і
недоокислених метаболітів - довгланцюгових ацилкоензима А і ацил-
карнітина. Накопичення довгланцюгового ацилКоА викликає енерго-
дефіцитний стан в результаті пригнічення аденіннуклеотідтранслока-
зи, що переносить синтезований АТФ з мітохондрій в інші структури
клітини. Довгланцюговий ацилкарнітін пригнічує активність мікро-
сомальної Na+ K+ -АТФази, пошкоджує активність Са2+-насоса в
саркоплазматичному ретикулумі, посилює вивільнення Са2+ з депо в
цитоплазму, гальмує Na+ K+ -обмін. Метою проведеної роботи було
вивчення особливостей стану метаболічних процесів у міокарді у
новонароджених за допомогою лабораторних методів дослідження
(тропоніну, МВ-КФК, ЛДГ1) в залежності від ступеню тяжкості ге-
молітичної хвороби. В дослідження було включено 46 дітей віком від
1доби до 1 місяця (24 хлопчики і 22 дівчинки), що переносили гемо-
літичну хворобу в неонатальному періоді. В розподілі дітей за ступе-
нем тяжкості використовувалися критерії ступеня важкості ГХ (Си-
дельникова В.М., Антонов А.Г., 2004 р.). Визначення загальної актив-
ності КФК-МВ та ЛДГ проводили за методикою фірми «Labsystems»
(Фінляндія) на апараті «FP-900», що є напівавтоматичним біохімічним
аналізатором. ЛДГ - метод: ферментативний, ультрафіолетовий, кінетич-
ний, базується на рекомендаціях IFCC (оптимізовано у відповідності до
ECCLS стандартного методу). КФК-МВ - метод: іммуно-пригнічення,
ферментативний, ультрафіолетовий, кінетичний. Визначення специфічно-
го кардіального тропоніну Т здійснювалося кількісним імунологічним
методом з використанням прибору Кардіак Рідер фірми Roche Diagnostics
(Німеччина). Усіх новонароджених було обстежено в динаміці: ранній
неонатальний період, 10-14 доба, кінець 1 місяця. Результати: підвищення
активності специфічних маркерів пошкодження міокарду (МВ-КФК та
ЛДГ) в сироватці крові відмічалося в залежності від тяжкості гемолітич-
ної хвороби. Так, найвищі показники активності ферментів (МВ-КФК-
54±6,2, ЛДГ-1148±138,5) були виявлені у 2 дітей, які переносили тяжку
гемолітичну хворобу у ранньому неонатальному періоді. Ці зміни утри-
мувалися до 14 доби та не досягали повної нормалізації у віці 1 місяця. У
12 новонароджених з перебігом гемолітичної хвороби середньої тяжкості
рівень цих показників не так значно перевищував вікові норми (МВ-
КФК-36±4,8, ЛДГ-880±27,4) та досягав її у віці 1 місяця, а 32 дітини з
легким перебігом хвороби мали незначно підвищені рівні активності
ферментів (МВ-КФК-28±1,1, ЛДГ-726±28,3), що нормалізувалися вже на
14 добу. Не знайдено підвищення тропоніну Т в жодному випадку дослі-
дження, що свідчить про відсутність глибокого пошкодження кардіоміо-
цитів. Таким чином підвищений рівень активності органоспецифічних
ферментів креатинкінази та лактатдегідрогенази прямо пропорційно
відображає глибину метаболічних порушень у міокарді в залежності від
ступеня тяжкості гемолітичної хвороби. Отже, в неонатальному періоді
необхідно проводити фармакологічну корекцію зазначених відхилень з
боку серцево-судинної системи. Однак, на жаль, патогенетична терапія,
спрямована на відновленя біоенергетичного потенціалу міокардіоцита у
новонароджених з ГХ до тепер не розроблена. Її розробка та впроваджен-
ня в практику сучасної неонатології та педіатрії є актуальним завданням
сьогодення.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕЧНІСТЬ СУЛЬФАСАЛАЗИНУ В ФАРМАКОТЕРАПІЇ ЮВЕНІЛЬНОГО РЕВМАТОЇДНОГО АРТРИТУ
Дудник В.М.
м . Вінниця
Центральне місце в проблемі ЮРА займають питання фармакоте-
рапії, від своєчасності та адекватності якої залежить прогноз захво-
рювання і фактично вся подальша доля дитини. Частина ревматологів
для початку „базисної” терапії віддає перевагу саме сульфасалазину,
ефективність якого, особливо у пацієнтів з „раннім” ревматоїдним
артритом, та відносну безпечність доведено в багатьох дослідженнях.
З метою оптимізації індивідуальної терапії сульфасалазином при
ЮРА вивчається вплив поліморфізму по N-ацетилтрансферазі 2
(NAT2) на його фармакокінетику, ефективність лікування і розвиток
побічних ускладнень. N-ацетилтрансфераза 2 (NAT2) є ключовим
ферментом ацетилювання сульфасалазину. На сьогодні ще немає
єдиної думки дослідників щодо залежності розвитку побічних реак-
цій сульфасалазіну при лікуванні ревматоїдного артриту від типу
ацетилювання. Мета роботи: на основі оцінки процесів ацетилювання
визначити ефективність та безпечність базисної терапії сульфасала-
зином у дітей, хворих на ЮРА. Нами обстежено 41 дітей з ЮРА ві-
ком від 3 до 18 років, які впродовж 6 місяців отримували в якості
базисної фармакотерапії сульфасалазин. На початку лікування ЮРА
всім дітям застосовувався диклофенак натрію в добовій дозі 2-3 мг/кг,
а також глюкокортикостероїди - преднізолон в дозі 5-10 мг/добу.
Серед клінічних критеріїв ефективності лікування контролювали
динаміку загального стану здоров’я, шкали активності хвороби, пока-
зників Стенфордської анкети оцінки здоров’я, модифікованої для
дитячого віку (HAQ) та загальноприйняті критерії ефективності ліку-
вання хворих на ЮРА – критерії американської колегії ревматологів
АКР-20 та АКР-50. При аналізі динаміки стану хворих на ЮРА в
процесі фармакотерапії з застосуванням сульфасалазину помічено,
що по всій групі пацієнтів з ЮРА вже на першому місяці фармакоте-
рапії відбувається помірне, але вірогідне зменшення не лише враніш-
ньої скутості, кількості болісних та набряклих суглобів, індексу Річі,
алей об’єктивна стагнація вісцеральних проявів. На третьому місяці
лікування динаміка цих показників стає ще помітнішою, однак най-
більш ефект від лікування проявився на 6 місяці фармакотерапії, коли
вранішня скутість у хворих зменшилась на 58,5±4,33%, кількість
болісних суглобів - на 69,4±5,08%, набряклих суглобів – на
71,7±5,38%, суглобового індексу Річі - на 69,7±4,13%. Діти, хворі на
ЮРА, чітко розділялась за фенотипом ацетилювання сульфадимези-
ну. Динаміка вранішньої скутості у повільних ацетиляторів становила
76,7%, у швидких - 46,4%, а у проміжних - 49,7%. Подібний висновок
стосується динаміки інших клінічних АКР критерієв. Частота неба-
жаних ефектів лікування також залежала від фенотипу ацетилювання.
Дослідження показали, що в цілому найбільша частота побічних
ефектів спостерігається у повільних ацетиляторів. В першу чергу це
стосується диспепсичних розладів, гіпертензії, головного болю та
мієлосупресії. Так, протягом 6 місяців лікування у порівнянні з гру-
пою швидких ацетиляторів, частота нудоти, абдомінального болю,
діареї у повільних ацетиляторів була на 33,3 %, 27,1 %, 4,17 %, відпо-
відно, більша. Частота гіпертензії, головного болю та мієлосупресії
була більша також у повільних ацетиляторів, відповідно, на 29,2 %,
31,3 % і 20,8 %. В результаті наших спостережень отримані докази
переваги повільного типу ацетилювання щодо ефективності лікуванні
сульфасалазином та виникнення небажаних ефектів, підтверджені
найбільш вагомими клінічними та лабораторними показниками акти-
вності захворювання. Фенотип ацетилування суттєво впливає на ре-
зультати базисної терапії сульфасалазином і виникнення небажаних
ефектів. Зокрема, частка повних респондерів (на рівні критеріїв АКР-
50) у дітей з повільним фенотипом ацетилування складає 87,5 %, тоді
як серед швидких ацетиляторів лише 41,7%. Однак у повільних аце-
тиляторів значно частіше (в 1,5–4,5 рази) розвиваються ускладнення
фармакотерапії.
РАСПРОСТРАНЕННОСТЬ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ У ДЕТЕЙ
Дука Е.Д., Иванусь С.Г., Баралей Т.В.
г . Днепропетровск
Высокий рост сердечно-сосудистых заболеваний, в структуре ко-
торых лидирующее значение занимает артериальная гипертензия
(АГ), вызывает тревогу не только у кардиологов, но и врачей других
специальностей. А поскольку истоки данного заболевания находятся
в детском возрасте, перед нами стоит задача вовремя диагностиро-
вать первые симптомы заболевания и своевременно принять лечебно-
профилактические меры. Нами обследовано 127 пациентов в возрасте
11-18 лет, у которых амбулаторно была выявлена АГ. У обследован-
ных детей была исключена органическая патология мочевыделитель-
ной, эндокринной, сердечно-сосудистой и центральной нервной сис-
тем. Всем проведено суточное мониторирование артериального дав-
ления (СМАД) монитором «Кардиотехника-4000АД» («Инкарт»,
- 9 -
Россия). Проведенное исследование показало, что чаще регистриру-
ется стабильная форма систолической АГ, которая составила 52,7% с
концентрацией в подростковом периоде (16-18 лет). Лабильная форма
диагносцировалась у 45,7% детей, чаще в препубертатном периоде.
Распространенность стабильной систоло-диастолической формы АГ
составила 1,6% и встречалась, в основном, у старшеклассников. Осо-
бенностью АГ сегодняшнего дня является рост эссенциальных форм
с поражением органов-мишеней. По данным нашего отделения у
22,8% детей имело место «гипертензивное сердце», что говорит о
структурно-функциональной перестройке миокарда с развитием диа-
столической дисфункции, формированием гипертрофии (рост массы
миокарда ЛЖ и индекса массы миокарда ЛЖ) и дилятации левых
отделов сердца. Стабильная форма АГ имеет тенденцию к распро-
странению у подростков с избыточной массой тела и ожирением
(58,8%). Полученные нами данные диктуют необходимость тщатель-
ного наблюдения за данной категорией детей, мониторинга АД, мар-
керов метаболического синдрома, морфо-функциональных парамет-
ров сердца, проведения немедикаментозной профилактики и адекват-
ной терапии, как залога снижения кардиоваскулярной патологии в
зрелом возрасте.
КОМПЛЕКСНАЯ НЕМЕДИКАМЕНТОЗНАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ
Дука Е.Д., Иванусь С.Г., Дьяченко С.В.
г . Днепропетровск
В начальных стадиях артериальной гипертензии (АГ) преимущест-
во отдается немедикаментозным методам терапии, включающим
режимные мероприятия, диетическое питание, физиотерапевтические
методы воздействия, лечебную физкультуру (ЛФК), массаж, арома- и
психотерапию и т.д. Нами разработан реабилитационный комплекс
для детей и подростков с повышенным АД, в состав которого входит
аппаратная физиотерапия, групповые и индивидуальные занятия
ЛФК, массаж шейно-воротниковой и паравертебральной зон. Инди-
видуальный специальный комплекс лечебных упражнений на началь-
ном этапе состоял из упражнений, устраняющих чрезмерное напря-
жение мышц, позже подключались динамические циклические уп-
ражнения (ходьба). Постепенно увеличивалась продолжительность
занятий от 15-20 мин. до 30-40 мин. По мере повышения устойчиво-
сти к физическим нагрузкам, определяемой функциональными про-
бами, вводились упражнения для различных мышечных групп в изо-
тоническом режиме и чередовании с их релаксацией и дыхательными
упражнениями. В дальнейшем добавлялись тренировки на велотре-
нажере с равномерным увеличением нагрузки, включался комплекс
«йога в динамике для позвоночника». Перед окончанием занятия про-
водилась релаксация. За текущий год комплексную реабилитацию
получили 98 подростков с АГ, из них мальчиков 60% (61 чел.), девочек
40% (37чел.) в возрасте 12-18 лет. Положительная динамика отмечалась
у 70 человек (71,4%), что проявилось стойким снижением АД, исчезно-
вением (в 37% случаев) и уменьшением (в 84,7% случаев) головных
болей, исчезновением головокружений и увеличением толерантности к
физическим нагрузкам. Таким образом, использование индивидуаль-
ных программ немедикаментозной терапии совместно с традиционным
лечением повышает его эффективность у больных с АГ и в начальных
стадиях болезни позволяет добиться стойкости ремиссии, а в некоторых
случаях избежать антигипертензивной терапии.
КОМПЛЕКСНОЕ САНАТОРНО-КУРОРТНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ДЕТЕЙ С ХРОНИЧЕСКИМ ТОНЗИЛЛИТОМ С ПРИМЕНЕНИЕМ ЭКСТРАКТА
РАПАНЫ С БОЯРЫШНИКОМ
Елисеева Л.В., Курганова А.В., Татаурова В.П., Гаврилова О.Ф., Хилько С.К., Баландина В.Н.
г . Евпатория
Проблема оздоровления и восстановительного лечения больных
хроническим тонзиллитом (ХТ) является одной из актуальных в связи
со значительной распространённостью заболевания среди детей (12-
15%), и является одним из самых часто встречаемых заболеваний
верхних дыхательных путей. Инфекция в нёбных миндалинах часто
является пусковым механизмом для патологических изменений сер-
дечно-сосудистой системы. В структуре детей, поступающих на сана-
торно-курортное лечение, больные ХТ составляют до 40%. По дан-
ным различных авторов, у половины детей с ХТ, (по данным ЭКГ),
выявляются нарушения процессов реполяризации, а у трети-
нарушения проводимости. Поэтому разработка новых, более адекват-
ных методов коррекции имеющихся нарушений у детей с ХТ, являет-
ся актуальной задачей курортного этапа. Учитывая регулирующее
воздействие пищевой добавки флабимолл, изготовленной из рапаны и
экстракта плодов боярышника, обладающей адаптогенными и анти-
оксидантными свойствами на организм детей, нами было проведено
изучение динамики показателей состояния здоровья 70 детей с ХТ в
возрасте 10-15 лет, получивших в комплексе санаторно-курортного
лечения эту добавку. При поступлении в санаторий, наряду с клини-
ческими методами обследования, изучались показатели ЭКГ, КИГ,
РЭГ, спектрального анализа ритма сердца, проводились психологиче-
ские тесты, а также были проведены иммунобиохимические исследо-
вания крови (содержание ПОЛ и АОЗ в сыворотке крови, определе-
ние IgА в слюне) Наблюдаемые дети были распределены на две груп-
пы: основную (I)-50 детей и сравнительную (II)-20 детей. Основная
(I) группа детей получала внутрь в течение 10 дней экстракт из рапа-
ны с боярышником в суточной дозе из расчёта 0,2г на кг массы тела
(в среднем 10-12г), который принимался 1 раз в сутки перед обедом.
Сравнительная-контрольная группа детей (II) получала аналогичный
комплекс санаторно-курортного лечения, но без применения пищевой
добавки. Под влиянием комплексного санаторно–курортного лечения
с применением пищевой добавки флабимолл, отмечена более выра-
женная положительная динамика клинико-функциональных и имму-
нобиохимических показателей по сравнению с детьми сравнительной
группы. У детей основной группы отмечено уменьшение общего
количества жалоб в 2,3 раза; на кардиалгии в 3 раза, на утомляемость
в 2,3 раза. В сравнительной группе снижение количества жалоб об-
щего характера было менее выраженным (в 1,8 раза); снижение жалоб
на кардиалгии в 1,4 раза, на утомляемость в 1,7 раза. Только в основ-
ной группе детей отмечено улучшение показателей ЭКГ с уменьше-
нием частоты нарушений внутрижелудочковой проводимости и час-
тоты нарушений процессов реполяризации задней стенки левого
желудочка. По данным спектрального анализа ритма сердца под
влиянием комплексной терапии с флабимоллом, на фоне достоверно
выраженной активации показателя вегетативного равновесия, отме-
чено усиление активности регуляции кровообращения на фоне устой-
чивых величин других показателей вегетативной регуляции (вегето-
стабилизирующий эффект). По данным реоэнцефалографии у детей
этой группы отмечена также благоприятная динамика показателей
полушарного кровенаполнения и тонуса сосудов. Динамика показате-
лей состояния моноцитарно–макрофагального звена защиты, системе
местного иммунитета (IgA) также имели тенденцию к нормализации.
Определено снижение активности свободнорадикальных процессов и
активизации процессов антиоксидантной защиты. По результатам
психологического обследования у детей основной группы, в отличие
от сравнительной, отмечена достоверная динамика роста показателей
интереса к жизни и комфортности. Таким образом, применение пре-
парата флабимолла оказывало более выраженный терапевтический
эффект, что позволяет рекомендовать его для использования в ком-
плексе санаторно-курортного лечения.
ИЗУЧЕНИЕ СТРУКТУРЫ НАРУШЕНИЙ РИТМА СЕРДЦА У ДЕТЕЙ г. ЗАПОРОЖЬЯ
Жиленко И.А., Недельская С.Н., Лютикова Г.В., Бессикало Т.Г., Мазур В.И., Солодова И.В., Кляцкая Л.И., Шумная Т.Е., Мережко А.С.,
Шапран А.В., Долженко Н.А.
г . Запорожье
За последнее десятилетие отмечена тенденция нарастания различ-
ных форм аритмий, в том числе и сложных нарушений ритма у детей
как с органическими заболеваниями сердца, так и при функциональ-
ных или вегетативных дисфункциях у детей. В 2009 году проведено
24-часовое Холтеровское мониторирование у 158 пациентов в возрас-
те 1 - 18 (М 11±6,5) лет, 89-девочек и у 71 мальчика на аппарате
«КардиоСенс» ХАИ Медика в 5 ГДКМБ г. Запорожья. В 98 % случа-
ев выявлены различные нарушения ритма: тахи-бради аритмии у 19
% исследуемых, суправентрикулярные пароксизмальные тахикардии
(ПТ) - в 35 (22 %) случаях, желудочковые ПТ – у 5 (3 %) больных. У
125 детей выявлены сложные нарушения ритма, представленные
суправентрикулярными ЭС (одиночными, групповыми ЭС, аллорит-
миями) у 76 (48 %) пациентов, желудочковые ЭС – у 72 (46 %) иссле-
дуемых детей. Синдром удлиненного интервала QT (СУИQT) диаг-
ностирован у 15% детей с тахиаритмиями и расценен как предиктор
развития жизнеугрожающих форм аритмий у детей. В 13% случаев
выявлен сниженный циркадный индекс (ЦИ) < 1,2, свидетельствую-
щий о вегетативной денервации сердца. Клиническое обследование
детей только в 28 % случаев установило органическую природу воз-
никновения аритмий; причина остальных клинических вариантов –
вегетативная дисфункция (70 %), генетически детерминированные
аритмии или экопатология, что требует дальнейшего углубленного
изучения, учитывая тенденции роста и серьезность прогноза для
жизни.
- 10 -
ОТДАЛЕННЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫ РАЗЛИЧНЫХ ВАРИАНТОВ ПРИМЕНЕНИЯ ПУЛЬС-ТЕРАПИИ У ДЕТЕЙ С РЕВМАТОИДНЫМ
АРТРИТОМ
Ивановский С.В., Иванова М.В., Требушенко С.Ю.
г . Симферополь
Терапия ревматоидного артрита у детей является достаточно акту-
альной и сложной проблемой. Несмотря на достигнутые успехи в
лечении данного заболевания, остается высоким процентом инвали-
дизации данной группы больных. Целью нашего исследования было
оценить отдаленные результаты пульс-терапии у детей при различ-
ных комбинациях базисной и системной гормональной терапии. Ма-
териалы и методы. Нами был изучен катамнез 60-ти детей с ювениль-
ным ревматоидным артритом, который дебютировал в возрасте до 10
лет. Был проведен непосредственно осмотр наблюдаемых пациентов,
а также проанализированы их истории болезни и амбулаторные кар-
ты за период от дебюта заболевания до настоящего времени. Больные
были распределены на следующие группы: 6 больных с суставной
формой, полиартикулярным вариантом, которым прменялась пульс-
терапия без последующей системной гормональной терапии; 2 боль-
ных с суставно-висцеральной формой, которым применялась пульс-
терапия без последующей системной гормональной терапии; 6 боль-
ных с суставно-висцеральной формой, которым применялась пульс-
терапия с последующей системной гормональной терапией длитель-
ностью до 6 лет; 46 больных получавших терапию только базисными
препаратами. Во всех группах больных отслеживалась динамика
физического развития и её соответствие центильным показателям (с
учетом роста родителей), количество деформирующих артрозов,
контрактур, и амиотрофий, процент инвалидизации. Обсуждение. В
результате проведенного анализа нами обнаружено, что больные
получавшие пульс-терапию без последующей системной гормональ-
ной терапии по своим массо-ростовым показателям не отличались от
группы больных, получавших исключительно базисную терапию, при
меньшем проценте контрактур, амиотрофий и асептических некрозов
головки бедра. В группе больных, получавших пульс-терапию с по-
следующей гормональной терапией при дозах не более 0,5 мг/кг и
длительностью непрерывной гормональной терапиии не более 6 мес.,
нами не были получены данные, которые указывали бы на отставание
данной группы детей в физическом развитии и увеличение процента
ортопедической патологии. Выводы. Полученные данные позволяют
сделать заключение, что пульс-терапия при адекватной базисной
терапии не оказывает негативного влияния на физическое развитие
детей, снижая процент развития ортопедической патологии и как
следствие, инвалидизации больных.
СИНДРОМ «НЕКОМПАКТНОГО» МИОКАРДА ЖЕЛУДОЧКОВ У ДЕТЕЙ
Иванусь С.Г., Баралей Т.В.
г . Днепропетровск
Синдром «noncomрaction» - некомпактный миокард желудочков стал
известен сравнительно недавно и относится к неклассифицированной
кардиомиопатии. Частота данной патологии невысока, описаны семей-
ные и спорадические случаи болезни. Noncomрaction миокарда может
иметь характер изолированной патологии (левожелудочковая, право-
желудочковая) или сочетанной (с врожденными пороками сердца, ней-
ромышечными заболеваниями). Наше отделение располагает опытом
наблюдения за четырьмя детьми раннего возраста (1 месяц-5 месяцев),
которым в результате обследования и наблюдения был выставлен диаг-
ноз «некомпактный» миокард левого желудочка (ЛЖ). У 3 детей в
клинической картине заболевания отмечались симптомы тотальной
сердечной недостаточности (кардиомегалия, одышка, тахикардия,
отечный синдром). В одном случае имеет место бессимптомный вари-
ант течения (второй ребенок из семьи, где имел место случай смерти от
данного заболевания). На допплерЭхоКГ выявлена гипертрофия ЛЖ,
«губчатый» миокард ЛЖ, неравномерное утолщение и гиперкинезия
желудочков, снижение сократительной способности ЛЖ (ФВ=23-45%).
ЭКГ- исследование малоинформативно и выявляло следующие измене-
ния: отклонение ЭОС влево, признаки гипертрофии ЛЖ, нарушение
реполяризации желудочков, изменение конечной части желудочкового
комплекса, НБПНПГ. Несмотря на проводимую комплексную терапию
недостаточности кровообращения (дигоксин, каптоприл, диуретики) в
ходе наблюдения отмечалась отрицательная динамика состояния,
ухудшение эхокардиографических показателей. Двое детей погибло в
возрасте 5 месяцев от рефрактерной сердечно-легочной недостаточно-
сти. Таким образом, синдром «некомпактного» миокарда труден для
диагностики из-за редкости патологии, имеет неблагоприятный прогноз
для пациентов, что требует необходимости повышения информирован-
ности врачей относительно данной патологии и более широкого ис-
пользования рутинного ЭхоКГ-обследования.
КОМПЬЮТЕРНАЯ ТОМОГРАФИЯ В ОЦЕНКЕ СОСТОЯНИЯ ВИЛОЧКОВОЙ ЖЕЛЕЗЫ У ДЕТЕЙ, СТРАДАЮЩИХ ЮРА
Каладзе Н.Н., Меметова. Э.Я.
г . Симферополь
Увеличение заболеваемости аутоиммунными поражениями в целом
привело к росту частоты заболеваемости ювенильным ревматоидным
артритом (ЮРА). Заболевание является одним из частых инвалидизи-
рующих ревматических заболеваний, которое встречается у детей.
Сложный патогенез ЮРА обусловлен совокупностью различных
механизмов специфического и неспецифического характера. В на-
стоящее время ЮРА рассматривается как генетически детерминиро-
ванное заболевание с полигенным типом наследования, основным
механизмом которого являются иммунологические нарушения. В
основе развития данного заболевания лежит как активация клеточно-
го, так и гуморального звеньев иммунитета. Вместе с тем, наряду с
иммунологическими признается и значительная роль не иммунных
механизмов развития ЮРА: нервно-психических, гормональных.
Известно, что тимус является уникальным комплексным органом
нейроэндокринной и иммунной системы, способным продуцировать
различные биологически активные вещества, играющие главную роль
не только в иммунологических, но и во многих других физиологиче-
ских процессах. Структурные изменения ткани вилочковой железы,
происходящие в результате воспалительных процессов, могут нега-
тивно сказываться на ее функциях. Проведенный нами поиск показал,
что в литературе данный вопрос не освещен. В настоящее время спи-
ральная компьютерная томография (СКТ) является наиболее совре-
менным, а также одним из самых информативных методов лучевой
диагностики большинства заболеваний, это широко используемый
неинвазивный, безболезненный метод обследования. В связи с этим,
целью настоящего исследования явилось изучение структурных из-
менений тимуса, на основании проведения КТ у больных ЮРА, в
зависимости от формы и длительности заболевания. Нами было об-
следовано 16 пациентов, в возрасте от 7 до 16 лет, страдающих сус-
тавной и суставно-висцеральной формой ЮРА с различной длитель-
ностью заболевания, находившихся в стадии ремиссии. Обследование
детей включало стандартные клинические и лабораторно-
инструментальные методы исследования. Все дети были разделены
на группы в зависимости от формы и длительности заболевания. На
момент осмотра в соответствии с классификацией ЮРА, суставная
форма болезни отмечалась у 10 (62,5%), суставно-висцеральная у 6-х
(37,5%). Длительность заболевания до 1 года отмечалась у 2-х
(12,5%) детей с суставной формой, у 1-го (6,25%) с суставно-
висцеральной формой заболевания, от 1 до 3-х лет наблюдались у 3-х
(18,75%) с суставной и у 2-х(12,5%) с суставно-висцеральной фор-
мой, длительность более 3х лет была у 5 (31,25%) детей с суставной
формой и у 3-х (18,75%) с суставно-висцеральной формой ЮРА. Для
оценки структурного состояния вилочковой железы всем детям была
проведена спиральная компьютерная томография грудной клетки с в/в
контрастированием. У детей с суставной и суставно-висцеральной
формой ЮРА, длительностью заболевания до 1года и от 1 до 3-х лет, а
также у детей с суставной формой с длительностью более 3-х лет, на
КТ вилочковая железа правильной формы, с ровными контурами и
однородной структурой, со средним размером, плотностью 35 Ед.Н, что
соответствовало возрастной норме. У 3-х (18,7%) пациентов с длитель-
ностью заболевания более 3-х лет и суставно-висцеральной формой на
КТ визуализировалась вилочковая железа правильной формы с не-
сколько уменьшенными размерами, плотностью 50 Ед. Н, при норме
40, что свидетельствовало об атрофических изменениях ткани органа.
Таким образом, в результате проведенного обследования, выявлено, что
атрофические изменения в тимусе начинали развиваться при длитель-
ности заболевания более 3-х лет и у детей с суставно-висцеральной
формой. Из этого следует, что аутоиммунное воспаление при ЮРА
ускоряет развитие атрофии ткани вилочковой железы, следствием чего
являются стойкие изменения клеточного иммунитета.
- 11 -
ГЕМОДИНАМІЧНИ ЗМІНИ В СЕРЦІ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ НА НАВАНТАЖЕННЯ ПІД КОНТРОЛЕМ ЄХОКАРДІОГРАФІЇ
Кобець Т.В., Кузьменко Т.В., Лебідь І.Г., Островська Л.Р., Євтушенко Н.В., Асанова Л.К.
г . Симферополь
Гемодинамічна адаптація, що виникає при кардіоваскулярної пато-
логії, а також після корекції вроджених аномалій серця представляє
вироблення компромісу між серцевим викидом, який забезпечує
системний кровотік і метаболічними потребами організму пацієнта.
Об'єктивна оцінка стану серцево-судинної системи (ССС) у дітей, як
в нормі, так і при патології, представляє собою складне завдання.
Додаткові методи інструментальної оцінки ССС широко використо-
вуються для оцінки ступеня таких змін у серці. Основне місце тра-
диційно займає проба з фізичним навантаженням. Існує кілька різно-
видів цієї проби: велоергометрія (ВЕМ), тредмил тест, проба Майст-
ра, Гарвардський степ тест і т.д. Незважаючи на значні переваги в
оцінці адаптаційних процесів ССС ВЕМ та тредмил тестів у дорос-
лих, в педіатричній практиці є свої суперечливі моменти та технічні
складнощі. Нами розроблено алгоритм, при якому пацієнтові вико-
нують пробу з дозованим фізичним навантаженням - проба Мастера,
в модифікації Аронова Д.М., шляхом проведення дітям і підліткам
зростаючих навантажень із заданою потужністю, з застосуванням
сходинки, використовуючи формули, для розрахунку заданої потуж-
ності (W = p • h • n • 1,33), реєстрації ЕКГ, у 12 відведеннях та аналізі
змін до навантаження і в різні терміни після навантаження. У запро-
понованому способі оцінки адаптації ССС на навантаження у дітей,
проводять додатково ехокардіографічне дослідження (ЕхоКГ) з
оцінкою кінцеводіастолічного, кінцевосістолічного об'ємів лівого
шлуночка (ЛШ), фракції викиду ЛШ, ударного та хвилинного об'ємів
обох шлуночків. Розраховують кінцевий діастолічний і кінцевий
систолічний (КСІЛЖ) індекси ЛШ. Визначають гемодинамічні пара-
метри на клапанах магістральних судин, ступеня регургітації на
атріовентрикулярних і полулуних клапанах серця, тиску в легеневій
артерії. Новим є те, що оцінка даних параметрів проводитися у дітей
та підлітків, реєстрація ЕхоКГ параметрів проводиться в спокої до і
після навантаження. Метод стандартизованої проби з дозованим
фізичним навантаженням і додатковим проведенням ЕхоКГ є високо
інформативним безпечним і зручним методом оцінки змін серцевої
гемодинаміки у дітей і підлітків у нормі і при патології. Запропоно-
ваний алгоритм дозволить стандартизувати оцінку загальної фізичної
працездатності дитини і підлітка, ступеня його тренованості і гемо-
динамічної реакції, на навантаження. Відносна простота способу
оцінки адаптації ССС на навантаження у дітей за допомогою запро-
понованої методики дозволяє проводити розрахунок критеріїв змін в
серці та магістральних судинах навіть дослідникам з невеликим
клінічним досвідом, який також позитивно впливає на точність, і
достовірність результатів дослідження.
АНАЛІЗ НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ НОВОНАРОДЖЕНИМ ІЗ ОЗНАКАМИ КАРДІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ
Колюбакіна Л.В., Власова О.В., Стринадко М.М., Горохова Г.С.
м . Черн івц і
Серцево-судинні порушення, які включають вроджені вади серця
та серцеві дизритмії, впливають на показники неонатальної та малю-
кової захворюваності та смертності. Зазначена патологія є однією з
найчастіших причин невідкладних станів у неонатальному періоді і
має тенденцію до зростання. У зв’язку з цим метою роботи було про-
ведення аналізу надання допомоги новонародженим із вродженими
вадами серця та дизритміями в умовах відділення інтенсивної терапії
новонароджених ОДКЛ № 1 впродовж останніх двох років. Із 486
немовлят, госпіталізованих до відділення у зв’язку з ознаками пору-
шення функції серцево-судинної системи, у 14 (2,9%) дітей першоче-
рговим було розпізнавання гемодинамічно-небезпечних вроджених
вад серця, а у двох - проведення лікувально-діагностичних заходів
при дизритміях. У 64,2 % випадків новонароджені поступали у відді-
лення на першому тижні життя, причому кожна третя дитина посту-
пила на першу добу життя. Частка хлопчиків становила 64,2%, всі
діти були доношені. Серед обстежених матерів хворих новонародже-
них патологія серця у плода пренатально діагностована лише у однієї
дитини у 32 тижні вагітності. При аналізі даних анамнезу відмічено,
що вагітність мала ускладнений перебіг майже у всіх матерів. Зокре-
ма, в кожної другої жінки під час вагітності мали місце анемія та
загроза викидня, а в решти діагностовано захворювання щитовидної
залози, хронічний пієлонефрит та TORCH-інфекції. Середня оцінка за
шкалою Апгар в обстежених новонароджених сягала в середньому
7,8 бали на першій хвилині та 8,3 бали на п’ятій хвилині життя. Лише
одна дитина народилася в асфіксії помірного ступеня тяжкості та
потребувала проведення первинної реанімаційної допомоги після
народження. Слід зауважити, що у 71,4% випадків вроджену ваду
серця запідозрили при поступленні до ВІТН та у 100% випадків вста-
новлено діагноз дизритмії - надшлуночкової пароксизмальної тахіка-
рдії у двох немовлят. Вихідний рівень порушення загального стану
при надходженні до стаціонару у 57,1% випадків оцінювався як тяж-
кий, а у 14,2% - як вкрай тяжкий. Двоє дітей поступило з ознаками
кардіогенного шоку. Серед клінічних ознак відмічалися ознаки по-
рушення периферичної гемодинаміки та дихальний дистрес, невроло-
гічна симптоматика у вигляді неспокою, що змінювався млявістю,
відмовою від їжі. У 14,2% випадків траплявся ціаноз за центральним
типом, та у клінічній картині домінували ознаки гемодинамічної
нестабільності та дихальні порушення, частота серцевих скорочень
коливалася від 220 до 300 ударів за хвилину. При проведення ЕКГ-
дослідження в однієї дитини діагностовано WPW-синдром. У 50,3%
випадків у дітей із вродженими вадами розвитку серця були діагнос-
товані дуктус-залежні вади, що потребувало введення альпростадилу
разом і підтримкою вітальних функцій. У 50,7% випадків проводило-
ся лікування застійної серцевої недостатності, що включало введення
препаратів позитивної інотропної дії: добутаміну в дозі від 5 до 15
мкг/кг/хв. Четверо немовлят отримували інгібітори АПФ і салурети-
ки. Напади пароксизмальної надшлуночкової тахікардії купували
введенням АТФ з подальшим призначенням новокаїнаміду дитині з
WPW-синдромом та призначенням дигоксину в дітей без WPW-
синдрому. Враховуючи стабілізацію стану новонароджених та, за
необхідності, можливість їх переводу для подальшого хірургічного
лікування в спеціалізовані відділення м. Києва, можна вважати, що
запропонований комплекс заходів виявився ефективним у наведених
випадках.
ВІДНОВЛЕННЯ СЕРЦЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ В ПЕРЕБІГУ НЕГОСПІТАЛЬНИХ ПНЕВМОНІЙ
Кондратьєв В.О., Єгоренко О.В., Кунак О.В., Варун С.Є.
м . Дніпропетровськ
Морфофункціональна єдність органів дихання та серцево-судинної
системи може реалізуватись в перебігу негоспітальних пневмоній у
недостатність кровообігу, яка у співкупності з дихальною недостатні-
стю, інтоксикацією обтяжує прогноз захворювання, особливо у дітей
раннього віку. При цьому необхідна ретельна якісна оцінка функціо-
нального стану правих відділів серця, скоротливості міокарда, кла-
панної гемодинаміки. Якщо характер змін в серці в гострому периоді
пневмонії обумовлений переважно зниженням тонусу правих відділів
міокарду внаслідок тоногенної дилатації, як результату гострого
легеневого серця, то в подальшому перебігу тяжкої ускладненої пне-
вмонії може виникнути міогенна дилатація порожнин і як наслідок -
прогресування недостатності кровообігу. Такі особливості ремоделю-
вання міокарду в перебігу пневмоній у дітей необхідно ураховувати в
терапевтичних діях. Метою нашого дослідження було визначення
особливостей відновлення серцевої діяльності в перебігу негоспіта-
льних пневмоній у дітей для диференційованого підходу до реабілі-
тації таких хворих. Клініко-ехокардіографічне спостереження і оцін-
ку морфофункціонального стану серцево-судинної системи було
проведено у 75 дітей від 1 до 15 років з негоспітальними пневмонія-
ми. Було оцінено клінічний перебіг у 20 випадках вогнищевої і 30
випадках сегментарної форм неускладнених пневмоній. У 10 хворих
дітей негоспітальні пневмонії були ускладнені плевритом, а у 15
хворих пневмонія ускладнювалася легеневою або легенево-
плевральною деструкцією. Найбільш часто (60 %) вогнище інфільт-
рації легеневої тканини локалізувалося праворуч, у 24 % - ліворуч і
рідше (16 %) пневмонія мала двобічну локалізацію. Дихальну недо-
статність (ДН) в гострому періоді пневмонії було відзначено у всіх
хворих. Переважно це була ДН І ст. (65,3 %), а більш виражена ДН ІІ
ст. спостерігалась у дітей з деструктивнии і ускладеними плевритом
випадками пневмоній (34,7 %), переважно в перші три роки життя. У
таких хворих ДН супроводжувалася вираженим інтоксикаційним
синдромом, а також недостатністю кровообігу НК І і ІІА стадії (26,9%
та 73,1%, відповідно), клінічні ознаки якої зникали на фоні лікування
протягом двох-трьох тижнів. Клінічне обстеження, оцінка функції
зовнішнього дихання (добове моніторування реопневмограмми у
дітей старше 2-х років) та допплерехокардіографічне дослідження
серця здійснювалось у кожному випадку в гострому періоді пневмонії
(на 3-5 добу від початку захворювання), в періоді регресії пневмоніч-
ного процесу (на 3-му тижні хвороби), а також через 3 місяці від
початку пневмонії. В гострому періоді пневмонії, на 3-5 добу хвороби
була зареєстрована помірна (в середньому на 64% від вікової норми)
дилатація правого шлуночка (ПШ) у більшості хворих (85,3%). Конт-
рактильність міокарда знижувалася у 26,7% хворих на тлі полісегме-
нтарної пневмонії з явищами легеневої деструкції, що супроводжува-
лося вираженою інтоксикацією. У всіх хворих в гострому періоді
захворювання відзначалося помірне (в середньому на 74,2% відносно
норми) підвищення тиску в системі легеневої артерії, при цьому ви-
падки недостатності кровообігу (88 %) були компенсованими – НК І-
- 12 -
ІІА ст. Порушення клапанного кровотоку у вигляді трикуспідальної
регургітації (ТкР) було зареєстровано в гострому періоді більш ніж у
половини хворих. При цьому ТкР І ст. було відзначено у 32%, а ТкР ІІ
ст. – у 26,7% хворих на негоспітальну пневмонію. Мітральну регургі-
тацію (МтР) на рівні І ступеню реєструвалося у 25,3% хворих. В ди-
наміці диспансерного спостереження у більшості хворих з легеневи-
ми і легенево плевральними ускладненнями негоспітальних пневмо-
ній (80,8%) через 3 місяці від початку захворювання, незважаючи на
рентгенологічне розв’язання пневмонічного процесу, усе ще зберіга-
лося підвищення тиску в системі легеневої артерії за даними доппле-
рехокардіографії (в середньому на 56%), тобто ще існувала адаптивна
до умов пневмонічного процесу перебудова легеневої гемодинаміки.
Насосна функція лівого шлуночка за показником фракції вигнання
через 3 місяці від початку пневмонії у хворих перебувала в межах
норми, а контрактильність міокарда була задовільною. Кількість
випадків трикуспідальної регургітації через 3 місяці збільшувалась, в
порівнянні з гострим періодом (p<0,05), що пояснювалося відсутніс-
тю зворотного ремоделювання ПШ, хоча клінічних ознак пневмонії
на цьому етапі у дітей вже не виявлялося, усі діти перебували вдома і
мали задовільний стан. Таким чином, найбільш значні порушення
клапанної і легеневої гемодинаміки при негоспітальних пневмоніях
спостерігалися у випадках з легеневими і легенево плевральними
ускладненнями, на тлі виражених явищ дихальної, серцево-судинної
недостатності та інтоксикації. При цьому розвивалася трикуспідальна
регургитація, як наслідок перевантаження правого шлуночка серця.
Ремоделювання правого шлуночка серця, як і підвищення тиску в
системі легеневої артерії, у більшості таких дітей зберігалося в пері-
оді реконвалесценції до трьох місяців від початку пневмонії. За ре-
зультатами проведених досліджень, диференційований підхід до
реабілітації дітей, які перенесли деструктивну форму пневмонії з
легеневими або легенево-плевральними ускладненнями, на нашу
думку, може реалізуватися у слідуючих рекомендаціях для педіатрів:
1. Диспансерне спостереження пульмонолога, кардіолога і педіатра
протягом до 1 року після початку пневмонії. 2. Контрольне дослі-
дження (загальний аналіз крові, спірографія, ехокардіографія) через 1,
3, 6, 12 місяців від початку пневмонії з припиненням активного спо-
стереження після 2-х нормальних контрольних результатів лаборато-
рного і інструментального обстеження дитини. 3. Реабілітація дитини
в амбулаторних умовах під наглядом педіатра не менш, ніж 2 тижні
до початку відвідування дошкільного закладу або школи. 4. Щадячий
режим дня з обов’язковим денним відпочинком. 5. Перебування на
свіжому повітрі не менш, ніж 2-3 години на добу. 6. Достатній режим
прийому рідини в межах фізіологічної потреби. 7. Лікувальна фізку-
льтура протягом всього періоду змін функції зовнішнього дихання
плюс 1 місяць, під контролем інструктора з навчанням батьків при-
йомам ЛФК. 8. Дезагреганти (пентоксифілін, дипирідамол) протягом
3 тижнів від початку пневмонії з метою покращення реґіонарного
легеневого кровотоку.
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ГЕОМЕТРІЇ ЛІВИХ ВІДДІЛІВ СЕРЦЯ У ДІТЕЙ З ГОСТРИМ ІНФЕКЦІЙНИМ МІОКАРДИТОМ
Кондратьєв В.О., Острась О.В., Абатурова Н.І., Порохня Н.Г., Школьнікова Я.В.
м . Дніпропетровськ
Вивчення функціональної геометрії порожнин серця у хворих з па-
тологією міокарда має за мету визначення топіки та ступеня вираже-
ності пошкодження серцевого м’яза, а також інтерпретацію його
гемодинамічних наслідків. Особливості структурної організації міо-
карда лівого шлуночка (ЛШ) у вигляді тройного шару, двох напрям-
ків результуючих векторів руху визначають необхідність диференці-
йованого підходу до оцінки його скоротливості. Метою дослідження
було визначення особливостей функціональної геометрії лівих відді-
лів серця та замикальної функції мітрального клапана, за даними
допплерехокардіографії (ДЕхоКГ) у дітей з гострим інфекційним
міокардитом (ІМ). На базі кардіоревматологічного центру обласної
дитячої клінічної лікарні м. Дніпропетровська було обстежено 62
дитини віком від 4 місяців до 17 років: 31 хворий на гострий ІМ та 31
соматично здорова дитина з мітральною регургітацією різного ступе-
ня вираженості. За даними ДехоКГ визначалися показники попере-
чної (FS, IVSFT, PWFT), повздовжньої (FLS) складової та інтеграль-
ної (FAS) скоротливості волокон міокарда ЛШ, а також діаметр фіб-
розного кільця МК (MVD). Насосна функція ЛШ та ступінь пору-
шення замикальної функції МК визначалися шляхом обчислення
об’ємних показників за даними допплерометрії (СІ, ІХОР, RF,
Rv/LVEDv). Функціональний стан лівого передсердя ЛП оцінювався
за об’ємними показниками трьох фаз: пасивного спустошення під час
діастоли ЛШ (фракція пасивного спустошення, ФПС - провідникова
функція), активного спустошення протягом систоли ЛП (фракція
активного спустошення, ФАС - насосна функція) та розширення про-
тягом діастоли ЛП (ІРЛП, індекс розширення – резервуарна або діас-
толічна функція). Найбільш чутливими геометричними показниками
зростання тяжкості серцевої недостатності за зниженням серцевого
індексу виявилися фракція площинного (r=0,76 при p<0,01) та по-
вздовжнього (r=0,71 при p<0,01) скорочення ЛШ. Хворі з легкою та
середньотяжкою формою ІМ мали підвищене поперечно-повздовжнє
співвідношення ЛШ (FS/FLS), порівняно з групою контролю (p<0,05).
У цих дітей FAS корелювала з FLS більш тісно, ніж з FS (r=0,69;
r=0,49, відповідно; p<0,01). При цьому, у дітей з нормальним MVD
(17 осіб) ІХОР тісно корелювала зі зниженням FLS. Всі хворі з лег-
кою формою ІМ мали нормальний MVD. У пацієнтів з дилатованим
фіброзним кільцем МК (Z>+1,56σ) ІХОР був практично функцією від
MVD та тісно корелював з Rv/LVEDv (r=0,70; p<0,01). Кореляційні
зв’язки об’ємних показників ЛП зі ступінем тяжкості ІМ відбивали
об’ємне перевантаження ЛП (ФПС, ФАС, ІРЛП) об’ємом зворотного
току крові та свідчили про значну роль порушення замикальної фун-
кції МК у збільшенні переднавантаження ЛШ з формуванням його
діастолічної дисфункції. Отримані результати показали наявність
відмінності переважної локалізації запального ураження міокарда в
залежності від тяжкості захворювання. Так, пацієнти з легкою фор-
мою ІМ, достовірно частіше мали ізольоване зниження повздовжньої
скоротливості ЛШ та повздовжньо-поперечну дискордантність. Такі
відмінності відбивали більший ступінь втягнення у запальний процес
субендокардіальних та субепікардіальних шарів міокарда ЛШ. Пору-
шення замикальної функції МК при легкій формі ІМ розвивалося
внаслідок тонічної дисфункції його папілярних м’язів або міогенної
функціональної недостатності МК недилатаційного походження. Всі
хворі з тяжкою формою ІМ мали пропорційне зниження повздовж-
ньої та поперечної скоротливості міокарда ЛШ.
ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕНЬ ЛІПІДНОГО СПЕКТРУ КРОВІ ТА ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ДИСЛІПОПРОТЕЇДЕМІЙ
У ПІДЛІТКІВ ІЗ РІЗНИМИ ВАРІАНТАМИ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ
Коренєв М.М., Богмат Л.Ф., Носова О.М., Яковлєва І.М., Ніконова В.В.
м . Харк ів
Мета дослідження: встановити особливості ліпідного та ліпоп-
ротеїдного спектрів крові у підлітків із різними формами артеріа-
льної гіпертензії. Об’ єкт дослідження: 60 юнаків із первинною
артеріальною гіпертензією (ПАГ) із вперше встановленим діагно-
зом у віці 13 - 17 років та 40 їх однолітків із артеріальною гіпер-
тензією (АГ) та ожирінням на тлі гіпоталамічного синдрому пубе-
ртатного періоду (ГСПП). В контрольну групу увійшло 19 прак-
тично здорових підлітків. Методи дослідження: клінічні із ураху-
ванням факторів ризику; біохімічні (ліпідний та ліпопротеїдний
спектр крові, адреналін та норадреналін в добовій сечі); радіоізо-
топні (ренін, ангіотензин-П, альдостерон). У підлітків із АГ, неза-
лежно від варіанту перебігу, встановлено значну частоту дисліпо-
протеїдемій (89,2% із АГ на тлі ГСПП проти 73,3% із ПАГ; р<
0,05), активацію процесів перекисного окислення ліпідів без адек-
ватної відповіді системи антиоксидантного захисту. У підлітків із
АГ обох груп встановлено пряму кореляційну залежність рівня
загального холестерину крові з палінням тютюну, а у підлітків із
АГ і ожирінням на тлі ГСПП - більшість показників ліпідного
спектру крові мають пряму кореляційну залежність з ІМТ. Вста-
новлено множинні кореляційні зв′язки рівня ТГ з показниками
симпато-адреналової системи у підлітків із ПАГ. У підлітків із АГ
на тлі ГСПП системоутворюючим елементом кореляційних
зв`язків ліпідного спектру крові виявився альдостерон, а рівень
ХС ЛПВЩ у них має прямий кореляційний зв`язок з показниками
нічної фракції мелатоніну. Таким чином, в механізмах формуван-
ня диліпопротеїдемій у підлітків із ПАГ значне місце належить
активації симпатоадреналової, а у підлітків із АГ на тлі ГСПП -
ренін-ангіотензин-альдостероновій системі.
ИССЛЕДОВАНИЕ ВАРИАБЕЛЬНОСТИ СЕРДЕЧНОГО РИТМА У ПОДРОСТКОВ С РАЗНЫМ УРОВНЕМ ФИЗИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ
Корепанов А.Л.
г . Севастополь
Вариабельность сердечного ритма (ВСР), как проявление свойств
всех биологических систем, отражает процессы перенастройки кле-
ток, органов и систем организма в целях адаптации и сохранения
гомеостаза. Параметры ВСР отражают жизненно важные показатели
управления физиологическими функциями организма – вегетативный
баланс и функциональные резервы его управления. Анализ ВСР по-
- 13 -
зволяет оценивать функциональное состояние организма и его дина-
мику, вплоть до патологических состояний с высокой вероятностью
смерти. Использование в большинстве исследований разделения
детей на группы по возрастно-половому признаку не позволяет вы-
явить особенности функционального состояния организма детей с
разным уровнем физического развития. Однако накопленные в лите-
ратуре данные о разной заболеваемости, разных физиометрических и
морфофункциональных показателях детей с ускоренными (акселе-
рантов), нормальными (нормодантов) и замедленными (ретардантов)
темпами физического развития позволяют предположить наличие
различных резервов адаптации и механизмов поддержания гомеоста-
за. Целью работы явилось исследование вегетативной нервной систе-
мы по показателям ВСР у подростков 13-14 лет с разным уровнем
физического развития. Исследование проведено на подростках-
мальчиках (161 человек). Исследуемые были разделены на нормодан-
тов (Н), акселерантов (Ак) и ретардантов (Р). Оценка вариабельности
сердечного ритма проводилась посредством регистрации кардиоин-
тервалограмм в состоянии покоя и при проведении клиноортостати-
ческой пробы. Запись ЭКГ проводили во II стандартном отведении в
течении 2-х минут. Измеряли интервалы R-R, формировали динами-
ческий ряд. Анализировали: моду (Мо), амплиду моды (АМо), вариа-
ционный размах (∆Х), среднеквадратическое отклонение (СКО),
индекс напряжения Баевского (ИН). Установлено, что подростки с
разным уровнем физического развития имеют разный уровень функ-
ционирования вегетативной нервной системы. Временные параметры
кардиоинтервалограммы оказались достоверно выше у Н и Р, чем у
Ак. Так, мода, вариационный размах и среднеквадратическое откло-
нение, увеличение которых отражает возрастание парасимпатических
влияний и расширение адаптивного коридора колебаний сердечного
ритма, оказались у Н больше, чем у Ак на 6%, 28% и 14% соответст-
венно. Ретарданты продемонстрировали более высокие показатели
∆Х и СКО, чем акселеранты. Между Н и Р различий по параметрам
∆Х и СКО не выявлено. У акселерантов установлена повышенная
симпатическая активность ВНС и централизация регуляторных меха-
низмов по показателю АМо: у них он был выше, чем у Н и Р на 13% и
11% соответственно. Анализ вегетативной регуляции сердца по пока-
зателю индекса напряжения продемонстирировал различный уровень
исходного вегетативного тонуса у Ак, Н и Р. Наибольшее напряжение
регуляторных систем выявлено у Ак – у них ИН оказался на 25%
выше, чем у Н, и на 29% выше, чем у Р. Между Р и Н различия ИН
недостоверны. Изучение ИН у всей группы исследуемых показало,
что сбалансированные симпатико-парасимпатические отношения
(эйтония) наблюдаются у 45% подростков (73 человека), превалиро-
вание влияний блуждающего нерва (ваготония) – у 15% обследован-
ных (24 человека), некоторое преобладание симпатического тонуса
(симпатикотония) – у 31% детей (51 человек), перенапряжение регу-
ляторных механизмов (гиперсимпатикотония) – у 9% обследованных
подростков (13 человек). Таким образом, у мальчиков-подростков
установлена связь вегетативного гомеостаза с уровнем физического
развития. Так, у подростков с опережающими темпами развития на-
блюдается преобладание тонуса симпатического звена вегетативной
нервной системы и увеличение роли центрального контура регуляции
по сравнению с детьми с нормальными и замедленными темпами
развития – у Ак выявлено достоверное уменьшение Мо и ∆Х и уве-
личение АМо по сравнению с Н и Р. Вагусные влияния на сердечный
ритм наиболее выражены у нормодантов, наименее – у акселерантов.
Такие симпатико-парасимпатические отношения являются следствием
напряжения регуляторных систем – среди Ак зарегистрирован макси-
мально высокий ИН и минимальное количество детей со сбалансиро-
ванным тонусом. Акселеранты существенно отличаются от двух других
групп по большинству параметров вегетативной регуляции, тогда как
достоверных различий между нормодантами и ретардантами не выяв-
лено ни по одному показателю. Иными словами, всех детей можно
разделить на две группы: I – ретарданты, нормоданты, II – акселеранты.
По сути, выявлено два типа вегетативной регуляции в зависимости от
темпов физического развития: I – сбалансированный – у нормодантов и
ретардантов, и II – симпатический – у акселерантов. Вероятно, процес-
сы, лежащие в основе ускорения темпов физического развития, приво-
дят к напряжению механизмов регуляции, что согласуется с данными о
низкой экономизации функций и снижении функциональных ресурсов
у акселерантов. Замедление темпов физического развития не приводит
к значимым изменениям симпатико-парасимпатических отношений.
Ретардация с этой точки зрения является более «физиологической» и не
вызывает снижения ресурсов адаптации.
КАРДІОВАСКУЛЯРНІ НЕОНАТАЛЬНІ НАСЛІДКИ ПРИ ПЕРЕДЧАСНОМУ ВІДШАРУВАННІ
НОРМАЛЬНО РОЗТАШОВАНОЇ ПЛАЦЕНТИ
Kривопустов О.С.
м . Київ
До станів, які призводять до інтранатальної гіпоксії відносяться
порушення плацентарно-плодного кровоплину. При цьому вкрай
важливе значення належить передчасному відшаруванню нормально
розташованої плаценти (ПВНРП). Проведено аналіз перинатальних
наслідків при ПВНРП, яке сталось у 78 вагітних в термінах 22-42
тижня вагітності. Оцінка перинатальних результатів у вагітних з
ПВНРП показала, що при гострому відшаруванні плаценти, яка ста-
новила менше ніж одна третина її площі у плодів реєструвався той чи
інший ступінь гіпоксії, а при народжені – асфіксії. При цьому у ново-
народжених неонатальна адаптація кровообігу, важливішим проявом
якої є функціональне закриття фетальних комунікацій, виходить за
межи фізіологічної та розтягується у часі, має місце зниження вінце-
вого кровоплину, підвищення загального периферичного опору су-
дин, гостра серцева недостатність. ПВНРП обумовлює розвиток гіпо-
волемічних станів у дітей після народження, які можуть бути резуль-
татом абсолютної гіповолемії через плодово-плацентарну кровотечу
та/або відносної гіповолемії через порушення розподілу крові з пато-
логічним її депонуванням. Спостерігається гіпоперфузія серця, іше-
мічні некрози ендокарду, папілярних м′язів, що посилює артеріальну
гіпотензію, зниження скорочувальної функції серця. Отже, ПВНРП є
важкою перинатальною патологією, що обумовлює кардіоваскулярну
патологію новонароджених.
ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНІ НЕОНАТАЛЬНІ НАСЛІДКИ ПРИ ПЕРЕДЧАСНОМУ ВІДШАРУВАННІ НОРМАЛЬНО РОЗТАШОВАНОЇ ПЛА-
ЦЕНТИ
Kривопустов О.С.
м . Київ
Актуальною проблемою сучасної перинатології та неонатології є
передчасне відшарування нормально розташованої плаценти
(ПВНРП), частота якої за даними різних дослідників коливається від
0,07 % до 2,1 %. Мозок плоду захищається при гострій гіпоксії та
гіперкапнії шляхом підвищення мозкового кровообігу. Однак при
цьому реакція вазодилятації є обмеженою кількісно: при різкому
розширенні судин значно збільшується кровонаповнення головного
мозку, збільшується об’єм мозкової тканини, спостерігається зрос-
тання гідростатичного тиску у капілярах та настає вазогенний набряк
мозку. Патологія церебрального осмосу, в свою чергу, призводить до
зростання тканевого тиску, тиску у капілярах, зниження мозкового
кровообігу та поглиблення ішемії. Головним чинником зниження
мозкового кровообігу у новонароджених на тлі ПВНРП є артеріальна
системна гіпотензія, порушення відтоку в венах, підвищення судин-
ного опору. Порушення ауторегуляторних можливостей мозкового
кровоплину лежить в основі розвитку пери-інтравентрикулярних
крововиливі. Проведено аналіз перинатальних наслідків при передча-
сному відшаруванні нормально розташованої плаценти. Неонатальна
захворюваність, що була обумовлена ПВНРП, найчастіше спостеріга-
лась у вигляді набряку головного мозку (24 %), внутрішньошлуноч-
кових крововиливів (19 %). Отже, органом - мішенню при ПВНРП з
боку новонародженого є, насамперед, головний мозок, а отримані
результати свідчать, що ПВНРП обумовлює значний відсоток неона-
тальної цереброваскулярної патології.
УРАЖЕННЯ СУГЛОБІВ У ДІТЕЙ З ХРОНІЧНИМ ПЕРЕБІГОМ HBV ТА HСV - ІНФЕКЦІЇ
Крючко Т.О., Несіна І.М.
м . Полтава
В останні роки активно вивчається взаємовплив соматичних захворю-
вань та HBV і HСV-інфекції. Результатом таких досліджень став доказ
про те, що віруси гепатиту В та С не тільки можуть ініціювати механізми
розвитку соматичних захворювань, але і надалі негативно впливати на їх
перебіг та прогноз. Метою нашої роботи стало вивчення особливостей
клінічного перебігу реактивного артриту (РеА) у дітей з маркерами HBV-
та HСV- інфекції. Нами проведено обстеження 71 дитини віком від 8 до
15 років, хворих на хронічні гепатити В (ХГВ) та С (ХГС), які знаходи-
лись на стаціонарному лікуванні в педіатричному відділенні № 1 ПОДКЛ.
Реактивний артрит було діагностовано у 14,9% хворих з ХГВ та у
20,8% дітей з ХГС. Аналізуючи клінічну симптоматику у хворих з РеА
в поєднанні з HBV і HСV- інфекцією ми відмітили превалювання синд-
ромів, характерних для ХГ: астеновегетативний – у хворих з ХГВ
(71,4%) та (66,7%) - у дітей з ХГС, диспептичний відповідно (57,2% та
62,5%), абдомінально-больовий (42,9% та 66,7%), збільшення печінки
(85,7% та 83,3%). Особливістю критеріїв активності РеА у даних хво-
рих було домінування больового суглобового синдрому при нормаль-
них показниках рівнів ШОЕ, С-РБ і фібриногену. Цей факт може
- 14 -
частково підтверджувати відсутність підвищення температури тіла та
змін в клінічному аналізі крові у обстежених хворих. Таким чином,
отримані результати обумовлюють необхідність проведення специфі-
чних імуносерологічних досліджень сироватки крові для верифікації
супутнього інфікування вірусами гепатитів В та С дітей з реактивним
артритом.
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ОСТЕОАРТРОЗУ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
Лебець І.С., Шевченко Н.С., Матвієнко О.В.
м . Харк ів
У проблемі остеоартрозу (ОА), який є невпинно прогресуючим за-
хворюванням, найважливішими постають питання адекватного ліку-
вання хворих. На ранніх етапах розвитку процесу, що нерідко відно-
ситься до підліткового віку, переважають консервативні методи терапії,
результати якої в значній мірі залежать від урахування провідних меха-
нізмів формування хвороби та особливостей її еволюції. В процесі
лікування важливе значення, у плані перспективності, має оцінка його
ефективності. У цьому відношенні бажано використовувати статистич-
но розраховані критерії. Мета роботи – удосконалення лікування підлі-
тків із ОА на підставі розробки критеріїв його ефективності. Викорис-
тано методику неоднорідної процедури Вальда з визначенням ознак за
допомогою критерію Кульбака, який дозволяє виразити діагностичну
значущість кожного показника. При розробці критеріїв за допустиму
помилку в діагностиці ознак було прийнято 0,5 %. Діагностичний поріг
визначено сумою балів ДК, що дорівнює + 23. До аналізу увійшли дані
клінічного дослідження, рентгенологічного та сонографічного обсте-
ження суглобового апарату, показники: імунологічного гомеостазу,
метаболізму сполучнотканинних структур, мікроциркуляції у 104 підлі-
тків, хворих на ОА. З урахуванням рівня показника інформативності
відібрано найбільш інформативні ознаки. Встановлено, що до критеріїв
ефективності лікування слід віднести наступні (подані у порядку убу-
вання інформативності): зменшення артралгій після фізичного наван-
таження і у вечірній час за даними ВАШ, зниження вмісту СD3+, CD8+,
ІЛ-6, хондроїтинсульфатів, екскреції уронових кислот, інгібіторів елас-
тази, агрегації еритроцитів, нормалізація розмірів суглобової щілини.
Чутливість критеріїв склала 87,8 %, специфічність – 96,4 %.
ВАРИАБЕЛЬНОСТЬ РИТМА СЕРДЦА У ДЕТЕЙ РАННЕГО ВОЗРАСТА ПРИ КАРДИТАХ, ПРОТЕКАЮЩИХ НА ФОНЕ ЦМВ ИНФЕКЦИИ
Леженко Г.А., Борисенко Т.В.
г . Запорожье
Одним из наиболее информативных методов для оценки состояния
сердечно-сосудистой системы является холтеровское мониторирование,
позволяющее комплексно оценить не только параметры ритма сердца, но
также характер вегетативной регуляции организма, признаки электриче-
ской нестабильности миокарда. Однако, данных о динамике суточного
ритма сердца у детей раннего возраста крайне мало. Мы поставили цель
изучить изменение вариабельности сердечного ритма (ВСР) у детей ран-
него возраста с кардитами на фоне цитомегаловирусной (ЦМВ) инфекции
по данным суточного мониторирования ЭКГ. Обследовано 55 детей ран-
него возраста с кардитами, протекающих на фоне ЦМВ-инфекции и 32
ребенка без признаков воспалительного поражения миокарда. Анализ
полученных результатов свидетельствовал о превалировании симпатико-
тонии у детей с ЦМВ-инфекцией, о чем свидетельствовало достоверное
увеличение среднесуточной ЧСС в данной группе больных, снижение
циркадного индекса, а также снижение показателей, характеризующих
вариабельность интервала R-R по сравнению с аналогичными значения-
ми контрольной группы (р<0,05). Подтверждением преобладания симпа-
тического отдела вегетативной нервной системы в регуляции ВСР у детей
с кардитами, на фоне ЦМВ-инфекции являлось также повышение в 1,5
раза соотношения LF/HF по сравнению с показателями здоровых детей на
фоне снижения общей мощности спектра ВСР, что свидетельствовало об
истощении резервных возможностей организма. Таким образом, прове-
денные исследования позволяют предположить, что нарушение функции
вегетативной нервной системы у детей с кардитами, протекающими на
фоне ЦМВ-инфекции, может играть важную роль в определении прогно-
за заболевания.
ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ НЕЙРОВІТАНУ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІАБЕТИЧНОЇ ПОЛІНЕЙРОПАТІЇ У ДІТЕЙ
Леженко Г.О., Пашкова О.Є., Руднєва І.В.
м . Запор іжжя
Метою даної роботи було вивчення ефективності препарату Ней-
ровітан («Аль-Хікма Фармасьютикалз», Йорданія) в комплексному
лікуванні діабетичної полінейропатії (ДПН) у дітей. Під спостере-
женням знаходилося 137 дітей, хворих на цукровий діабет, в віці від
10 до 18 років. В 1 групу увійшли хворі з перебігом цукрового діабету
до 1 року, в 2 групу - від1 до 5 років, в 3 групу - понад 5 років.. Конт-
рольну групу склали 20 здорових дітей. ДПН встановлена у 30 паціє-
нтів (20,4%). Зі збільшенням тривалості цукрового діабету ступень
порушення периферичного кровообігу та неврологічні розлади зрос-
тали. Паралельно з проявами ДПН у дітей з цукровим діабетом реєст-
рувалися і ознаки автономної діабетичної кардіоміопатії, діагностич-
ними ознаками якої були збільшення середньодобової ЧСС, зниження
циркадного індексу, подовження інтервалу QT, QTc, зниження його
добової варіабельності. В роботі проведено оцінку ефективності за-
стосування препарату Нейровітан («Аль-Хікма Фармасьютикалз»,
Йорданія) в комплексному лікуванні ДПН у дітей. Застосування да-
ного препарату сприяло зменшенню клінічних проявів ДПН. Підтве-
рдженням цього було зниження в даній групі пацієнтів нейропатич-
ного симптоматичного та модифікованого нейропатичного дисфунк-
ціонального підрахунку, а також зменшенню часу проведення рефле-
ксу з ахілова сухожилля. Включення в терапію дітей з ДПН Нейрові-
тану забезпечувало нормалізації середньодобової ЧСС, зменшенню
тривалості інтервалу QTc та збільшенню циркадного індексу. Таким
чином, полівітамінний препрат Нейровітан є ефективним та патоге-
нетично обгрунтованим в лікуванні діабетичної полінейропатії у
дітей.
НЕЙРОГУМОРАЛЬНІ ФАКТОРИ, ЯК МАРКЕРИ РОЗВИТКУ ГІПЕРТРОФІЇ МІОКАРДУ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ
Леженко Г.О., Руднєва І.В., Махаєва В.Л., Маламут О.М.
м . Запор іжжя
Метою нашої роботи стало з’ясування особливостей патогенетич-
них зв’язків між рівнем альдостерону, передсердного натрійуретич-
ного пептиду (NTproBNP) та особливостями інтракардіальної геоди-
наміки у пацієнтів, хворих на цукровий діабет (ЦД). Для досягнення
поставленої мети було обстежено 45 пацієнтів з ЦД 1 типу віком
14,06+0,43 років. 1 групу склали пацієнти з тривалістю захворювання
до 1 року, 2-гу - 1-5 років та 3-тю - понад 5 років. Групу контролю
склали 19 здорових дітей. Аналіз морфо-функціональних показників
лівого шлуночка (ЛШ) у хворих на ЦД виявив гіпертрофію міокарда
ЛШ у дітей 2 та 3 груп. Концентрація альдостерону у пацієнтів 1
групи виявилась достовірне нижче значень групи контролю, що може
бути пов’язане з дефіцитом рівня інсуліну. Зі збільшенням стажу
захворювання спостерігалось статистично вірогідне збільшення вміс-
ту альдостерону. Показник ІММЛШ мав пряму залежність від рівня
альдостерону (r=+0,62), що свідчить про істотне значення ренін-
ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в механізмах форму-
вання гіпертрофії ЛШ при збільшенні тривалості захворювання.
Вміст альдостерону у пацієнтів 3 групи знижувалося та статистично
не відрізнявся від значень здорових дітей. Відомо, що система на-
трійуретичних пептидів є компенсаторным антагоністом РААС. Ви-
явлено, що тільки у пацієнтів 2 групи спостерігалось статистично
вірогідне збільшення вмісту NT-proBNP (р < 0,05), що можна розці-
нювати як адаптаційно-компенсаторну реакцію. Таким чином, збіль-
шення рівня альдостерону виступало одним з чинників розвитку
гіпетрофії міокарду ЛШ у дітей, хворих на ЦД і є важливими факто-
ром її прогресування.
ФУНКЦІЯ МОНОСТУЛКОВОГО КЛАПАНУ У ВІДДАЛЕНОМУ ПЕРІОДІ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ВРОДЖЕНИХ ВАД СЕРЦЯ
З ОБСТРУКЦІЄЮ ВИХІДНОГО ТРАКТУ ПРАВОГО ШЛУНОЧКА
Лекан Р.Й., Пенгріна І.О., Шувалова Т.Ю., Баязітова М.Д., Варбанець С.В., Босенко В.І., Бузовський В.П., Рудометкін О.В.
м . Одеса
Реконструювання вихідного тракту правого шлуночка (ВТПШ) із
вираженою обструкцією на рівні клапана ЛА є характерною особли-
вістю двохшлуночкової хірургічної корекції складних вроджених вад
серця (ВВС). На базі Одеської обласної дитячої клінічної лікарні з
2001 по 2009 рр. проведено 56 радикальних корекцій (РК)складних
ВВС з реконструюванням ВТПШ методикою трансанулярної пласти-
- 15 -
ки (ТАП) ВТПШ латкою (41 випадок) або ТАП ВТПШ з формуван-
ням моностулкового (МС) неоклапана ЛА (19 випадків). Рік пацієнтів
від 6 міс до 15 років, маса тіла від 7,3 до 42 кг. РК проводилась через
серединну стернотомію в умовах штучного кровообігу (ШК). У паці-
єнтів з ТФ, ТрФ і ПВМС від ПШ після інфундібулярної резекції роз-
ширювачем Гегара проводився контроль клапанного кільця ЛА, згід-
но номограми, при його гіпоплазії воно було розсічене. Моностулка
вирізалась трикутньої форми, і фіксувалась трьома швами. Для
поліпшення замикальної функції неоклапана ЛА на його вільний
край встановлюють титанові хірургічні кліпси. Оцінка функції МС
та ефективності оперативного лікування у віддаленому періоді
проводиться за даними ехокардіоскопії. Сформовані дві групи для
спостереження по 15 пацієнтів однакового віку та маси тіла. У групі
І РК проводилась методом ТАП ВТПШ з латкою, у групі ІІ – ТАП з
формуванням МС. Значні зміни показників гемодинаміки відмічені
у віддаленому періоді спостереження (3 роки і більше). У групі І
виявлено розширення порожнини ПШ, розвиток вираженої недо-
статності клапану ЛА. Удосконалена методика формування МС
клапана дозволяє покращити віддалені результати оперативного
лікування.
ДАННЫЕ СПЕКТРАЛЬНОГО АНАЛИЗА РИТМА СЕРДЦА У ДЕТЕЙ ОРТОПЕДИЧЕСКОЙ ГРУППЫ РИСКА ПО ТУБЕРКУЛЕЗУ
С РАЗНЫМ ФИЗИЧЕСКИМ РАЗВИТИЕМ
Любчик В.Н., Курганова А.В., Татаурова В.П.
г . Евпатория
По данным спектрального анализа ритма сердца у детей со сколио-
тической болезнью и с болезнью Пертеса выявлены различия показа-
телей у детей с разным физическим развитием. У детей с гармониче-
ским физическим развитием показатель LF/HF был ниже должных
значений; у детей с дисгармоническим развитием, больных сколиоти-
ческой болезнью, он был в пределах допустимых величин, у детей с
болезнью Пертеса – выше должных значений. Это свидетельствовало
об исходном преобладании парасимпатических влияний на ритм
сердца у детей с гармоническим физическим развитием обеих нозо-
логических групп и о преобладании симпатических влияний на ритм
сердца у детей с болезнью Пертеса, имевших дисгармоническое фи-
зическое развитие. У детей с дисгармоническим развитием, больных
сколиотической болезнью, отмечена достоверная активация симпати-
ческих влияний и барорефлекторных механизмов на фоне незначи-
тельных изменений частоты пульса и стресс-индекса. У детей с бо-
лезнью Пертеса с дисгармоническим развитием исходно повышенная
величина LF/HF несколько снизилась (с 1,62 ± 0,06 до 1,27 ± 0,07
усл.ед.), оставаясь выше должных величин, на фоне незначительных
изменений частоты пульса и стресс-индекса. Под влиянием санатор-
но-курортного лечения у детей с гармоническим физическим разви-
тием ортопедической группы риска по туберкулезу отмечено усиле-
ние преобладания активности центральных механизмов регуляции
над автономными. У детей с дисгармоническим развитием под влия-
нием проведенного лечения отмечено усиление (у больных сколиоти-
ческой болезнью) или сохранение (у больных болезнью Пертеса)
активности вазомоторного центра и симпатического звена регуляции.
ОПТИМІЗАЦІЯ РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ ВРОДЖЕНИХ ВАД СЕРЦЯ У ДІТЕЙ
Майданник В.Г. , Кухта Н.М. , Хайтович М.В., Кривонос Ю.М., Недашківська І.М., Суходольська Е.С.
м . Київ
Дослідження, проведені останнім часом в провідних кардіохірургіч-
них центрах світу, довели, що пренатальна діагностика вроджених вад
серця (ВВС) дозволяє здійснити оперативне втручання в більш стабіль-
ному стані і асоціюється з нижчою короткочасною та довготривалою
морбідністю і летальністю. Діагностична ефективність фетальної ехо-
кардіографії для пренатальної діагностики ВВС становить понад 80%, а
у випадку її проведення вагітним з групи ризику – 96-99%. Серед кри-
терів віднесення до групи ризику найбільше значення мають: підозрілі
зміни кардіальної ділянки при скринінговій акушерській сонографії;
вік, інфекції та надмірна маса тіла матері; фетальна аритмія. При цьому
фетальна ехокардіографія може застосовуватись з 11 тижня гестації.
Доведено, що у новонароджених в перші 72 години після народження
застосування пульсоксиметрії (сатурація киснем ≤ 95%), майже в 2,5
рази підвищує ефективність діагностики критичних ВВС. В м. Києві
протягом 5 років функціонує «Реєстр дітей з вродженими вадами сер-
ця», що дозволяє оцінити якість діагностики, лікування та реабілітації
ВВС. Так, аналіз 41 історії хвороби дітей з ВВС показав, що пренаталь-
но діагноз ВВС був встановлений лише у 1 дитини (2,7%), у 29,7%
дітей - протягом перших 5 діб від народження, ще у 10,8% - до кінця
першого місяця життя. Таким, чином, діагноз ВВС у неонатальному
періоді встановленого лише у 45% хворих. З метою покращання раннього
виявлення ВВС необхідно першочергово здійснити комплекс відповідних
заходів для забезпечення максимального охоплення ультразвуковим
скрінінгом вагітних в першому триместрі, а також пульсоксиметричним
скринінгом новонароджених. При цьому важливо забезпечити належний
рівень підготовки фахівців ультразвукової діагностики.
СТАН МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ ІЗ ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ СЕРЦЯ У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Маменко М. Є., Бєлих Н. А. , Андрєєва Л. В.
м . Луганськ
Вроджені вади серця займають одне з провідних місць серед при-
чин смертності дітей різних вікових груп. Протягом останніх років
захворюваність дітей на ВВС у Луганській області зросла майже
вдвічі (з 0,5 ‰ у 2005 р. до 0,9 ‰ у 2009 р.), а їх поширеність відпові-
дно з 3,6 ‰ до 4,7 ‰, що свідчить про покращення можливостей
своєчасної діагностики цих патологічних станів. У той же час смерт-
ність дітей до 1 року від ВВС знизилась із 32 випадків у 2006 р. та 35
у 2007 р. до 17 у 2009 р. Така тенденція спостерігається завдяки своє-
часному проведенню оперативних втручань, кількість яких збільши-
лася з 80 у 2007 р. до 112 у 2009 р. Майже половина (41,1 %) опера-
тивних втручань проводиться в умовах НПЦ дитячої кардіології та
кардіохірургії (м. Київ), чверть втручань проведено у кардіохірургіч-
ному відділенні Луганської обласної клінічної лікарні (22,3 %). Май-
же вдвічі за останні роки зросла кількість дітей, прооперованих у НДІ
ССХ ім. М. І. Амосова (33 дитини у 2009 р.). Розпочато активне спів-
робітництво з регіональним Центром дитячої кардіохірургії Донець-
кого інституту невідкладної хірургії ім. Гусака (8 дітей першого року
життя прооперовано протягом 2009 р.). У структурі смертності дітей
у віці до 1 року від ВВС домінують неоперабельні та комбіновані з
іншими вадами розвитку (гіпоплазія лівих відділів серця, атрезія
тристулкового клапану та легеневої артерії тощо). Серед випадків
смерті дітей старшого віку переважають комбіновані вади серця та
ВВС, що ускладнилися інфарктом або серцевою недостатністю у
післяопераційному періоді. Таким чином, протягом останніх років
спостерігається тенденція до покращення стану медичного забезпе-
чення дітей із вродженими вадами серця у Луганській області завдяки
своєчасній діагностиці та ефективному оперативному лікуванню
пацієнтів у різних кардіохірургічних центрах України.
ПАТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ У СЕРЦЕВО-СУДИННІЙ СИСТЕМІ ДІТЕЙ ІЗ ДИФУЗНИМ НЕТОКСИЧНИМ ЗОБОМ
Маменко М. Є., Єрохіна О. І., Бєлих Н. А., Гейвах Л. О.
м . Луганськ
Тиреоїдна патологія займає провідне місце в структурі ендокри-
нологічних захворювань у дітей та супроводжується розвитком
нетиреоїдних проявів. Метою даного дослідження було вивчення
взаємозв’язку між розвитком дифузного нетоксичного зоба та за-
хворювань серцево-судинної системи. Обстеження 388 дітей із
зобом продемонструвало наявність хвороб системи кровообігу в
28,4 % випадків із тенденцією до зростання з 13,8 % у молодших
школярів (переважно ФКП, ПМК) до 46,8 % у підлітків за рахунок
ВСД, порушень ритму серця та провідності, артеріальної гіпертензії
(р<0,01). При вивченні ВСР та біоритмів ВТ методом варіаційної
пульсометрії у дітей із зобом (n=46; 6-12 років) встановлено: під-
вищення середньої, мінімальної та максимальної ЧСС (71,7 %,
р<0,05); порушення ритму у вигляді поодиноких надшлуночкових
екстрасистол (82,6 %, р<0,05); синусові тахікардії при навантажен-
нях (100 %, р<0,05); переважання парасимпатикотонії у ВВТ
(60,8 %; р<0,05); перенапруження регуляторних систем за рахунок
гіперсимпатикотонії у стані спокою (4,4 %, р<0,05) та при прове-
денні навантажувальної проби (26,1 %, р<0,01). Після виконання
ортостатичної проби спостерігалося зниження впливу гуморальної
регуляції (р<0,01) та підвищення симпатичних впливів (р<0,05).
Таким чином, хворі на ендемічний зоб мають більший ризик розви-
тку серцево-судинної патології. В умовах нестачі йоду в довкіллі
вже ранні стадії дисфункції щитовидної залози супроводжуються
змінами вегетативної регуляції, які мають різноспрямований харак-
тер та свідчать про нестабільність функціонального стану гіпофіза-
рно-тиреоїдної системи на різних етапах розвитку дифузного нето-
ксичного зоба у дітей, на відміну від односпрямованих змін вегета-
тивної регуляції при синдромах гіпо- або гіпертиреозу.
- 16 -
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СЕРЦЯ У ДІТЕЙ ІЗ СИСТЕМНИМ ЧЕРВОНИМ ВОВЧАКОМ
Марушко Є. Ю.
м . Київ
Поширеність системного червоного вовчака (СЧВ) у світі за дани-
ми різних літературних джерел становить від 4 до 250 випадків на 100
тисяч населення. Майже 10% захворюваності припадає на дитячий
вік. Вивчення стану серця у дітей при СЧВ потребує особливої уваги,
оскільки, клінічно за даними літератури враження серця у вигляді
міокардиту спостерігається у 40% хворих, а перикардиту – у 21,7%,
але за іншими даними враження міокарду при СЧВ спостерігається у
80% випадків під час автопсії при гістологічному дослідженні. Ме-
тою роботи стало вивчення стану серця у дітей із СЧВ за допомогою
ехокардіографії, електрокардіографії та добового моніторування ЕКГ
за методикою Холтера. Досліджуваною групою стали 19 дітей із СЧВ
з підгострим перебігом. Вивчалися дані вказаних методів дослі-
джень у цих дітей і порівнювалися із літературними даними щодо
загальної дитячої популяції. Так, у 5 дітей спостерігалися ознаки
перикардиту (тахікардія, приглушені серцеві тони, знижений воль-
таж ЕКГ, сепарація листків перикарду за даними ехокардіограції).
Порушення ритму чи провідності виявилися за даними ЕКГ та хол-
терівського моніторування у 12 дітей у вигляді передсердних та
шлуночкових екстрасистол, міграції водія ритму, та AV-блокади 1
ступеня. Для порівняння, за даними літератури, поширеність пору-
шення ритму чи провідності в загальній популяції дітей становить
від 5 до 80 випадків на 1000 дитячого населення. (0,5-8%). Таким
чином, серед досліджуваної групи дітей із СЧВ спостерігалося
ураження серця у вигляді перикардиту, та у 12 з 19 випадків зустрі-
чалися порушення ритму та провідності. Тому стан серця у дітей із
СЧВ потребує особливої уваги під час ведення таких пацієнтів і
обумовлює подальші дослідження з метою удосконалення надання
медичної допомоги.
ОПТИМИЗАЦИЯ БАЗИСНОЙ ТЕРАПИИ ЮРА
Марушко Т.В., Герман А.Б.
г . Киев
Целью лечения ЮРА считается не только устранение клинической
симптоматики, но и достижение функциональной, лабораторной,
рентгенологической ремиссии, сохранности двигательных возможно-
стей пораженных суставов. Для выполнения поставленных задач в
арсенале детского кардиоревматолога на сегодняшний день имеются
препараты базисной терапии, которые можно комбинировать с раз-
решенными препарата ми для симптоматической терапии ЮРА (не-
стероидными противоспалительными препаратами, глюкокортикои-
дами). В настоящее время принято считать, что у пациентов с дебю-
том ЮРА следует как можно быстрее произвести оценку прогности-
ческих факторов и максимально раньше начать базисную терапию
заболевания. Определение оптимального режима дозирования дол-
жен быть выполнен в течение трех месяцев после дебюта заболева-
ния. Базисную терапию полиартикулярных, быстропрогрессиующих,
высокоактивных форм заболевания рекомендуется начинать с приме-
нения метотрексата для монотерапии первой линии и в большинстве
случаев компонента комбинированной. Применение парентеральных
форм препарата может обеспечить удовлетворительный ответ на
терапию метотрексатом у тех пациентов, у которых прием перораль-
ных форм осложняется побочными реакциями со стороны желудоч-
но-кишечного тракта, других органов и систем, либо пероральный
прием адекватной дозы метотрексата малоэффективно. Особенно
следует отметить их преимущество перед существующими внутри-
мышечными формами препарата, которые требуют особых условий
для приготовления инъекции специально обученным персоналом.
Целью нашей работы явилось изучение клинической активности и
состояния органов и систем у 41 больного с ЮРА в процессе приема
базисной терапии. Средняя длительность наблюдения составила
1,2 года. Дети были обследованы в отделении кардиоревматологии
городской клинической больницы № 1 г. Киева. Контролировались
лабораторные, инструментальные показатели активности аутоиммун-
ного воспалительного процесса в динамике заболевания и лечения.
Эффективность лечения оценивалась по критериям Американской
коллегии ревматологов (ACR 20%, ACR50%, ACR 70%). Показаны
преимущества парентерального введения базисного препарата Ме-
тотрексат в комплексной терапии ЮРА.
БАГАТОЦЕНТРОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ЛЕКСИН У ПЕДІАТРИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
Марушко Ю.В., Марушко Т.В.
м . Київ
Питання вибору препарату для антибактеріальної терапії завжди
гостро стояло в педіатричній практиці. Необхідність створення комп-
ромісу між ефективністю, безпечністю та економічною доцільністю
застосування антибіотику постійно створює умови для переглядання
спектру лікарських засобів, що є препаратами вибору в лікуванні
захворювань, що мають бактеріальну природу. Серед них найбільш
поширеними патогенами-збудниками верхніх дихальних шляхів є
пневмококк (Streptococcus pneumoniae), гемофільна паличка
(Haemophilus influenzae), b-гемолітичний стрептокок групи А
(Streptococcus рyogenes), патогенний стафілокок, Moraxella catarrhalis,
атипові мікроорганізми, але кожна нозологія має свій особливий
спектр збудників, що повинен враховувати педіатр при виборі анти-
бактеріального препарату. Метою нашого дослідження стало вивчен-
ня ефективності препарату цефалоспоринового ряду Лексин в педіат-
ричній практиці на догоспітальному етапі. В дослідження були залу-
чені діти з гострою респіраторною інфекцією, що спостерігались в
дитячих поліклініках м. Києва, м. Донецьк та Донецької області (м.
Горлівки, м. Маріупіль) та м. Мелітопіль. Хворі на респіраторну ін-
фекцію лікувалися відповідно до Протоколів МОЗ України (Наказ №
9 від 10.01.2005). Для дослідження пацієнти були відібрані методом
суцільної вибірки, отриманні дані результатів застосування Лексину
були проведені за спеціально розробленою анкетою, яка заповнюва-
лася практичними лікарями впродовж лікування пацієнтів цим препа-
ратом. Лексин призначали при респіраторній патології та ознаках
(нашаруванні) бактеріальної інфекції у дітей згідно інструкції. В
дослідженні було проаналізовано 397 випадків застосування антибіо-
тику Лексин у дітей, з них до року – у 46 (11,59%) дітей , від 1 до 3
років – у 105 (26,45%), від 4 до 6 років – у 101 (25,44%), від 7 до 12
років – у 68 (17,12%) дітей, старше 12 – у 77 (19,4%) дітей. За резуль-
татами анкетування клінічно доведена ефективність антибіотику цефа-
лоспоринового ряду І покоління Лексин у лікуванні більшості гострих
респіраторних захворювань бактеріальної природи, що поширені серед
дитячого контингенту, на догоспітальному етапі. Алергічних та інших
реакцій при застосуванні Лексину не спостерігалося. Враховуючи вище
наведене, необхідно вказати на наступне. Препарат ЛЕКСИН є ефекти-
вним та безпечним лікарським засобом, що може широко використову-
ватися в педіатричній практиці. Показаннями до його застосування є
бактеріальні інфекції дихальних шляхів, шкіри. У переважній більшості
респіраторних захворювань у дітей спектр можливих етіологічно зна-
чимих мікробів піддається терапії Лексином.
ДОБОВІ ОСОБЛИВОСТІ РИТМУ СЕРЦЯ ТА ВЕГЕТАТИВНОГО ГОМЕОСТАЗУ У ДІТЕЙ З ВЕГЕТАТИВНИМИ ДИСФУНКЦІЯМИ
ЗА ГІПОТЕНЗИВНИМ ТИПОМ
Марушко Ю.В., Мошкіна Т.В., Гищак Т.В., Лісовець О.В.
м . Київ
Розвиток вегето-судинні дисфункції (ВСД) за гіпотензивним типом су-
проводжується змінами функціональної активності всіх органів і систем,
а насамперед серцево-судинної. Відомо, що в основі характерних для
даного захворювання порушень автоматизму, збудливості та провідності
міокарду лежать зміни вегетативної регуляції діяльності серця. Одним з
високоінформативних методів діагностики діяльності серця є Холтеров-
ське моніторингування (ХМ) електрокардіограми. Метод дає можливість
провести кількісну та якісну характеристику епізодів аритмій. Тільки при
добовому моніторингу ЕКГ можливо виявити деякі порушення ритму та
провідності: короткі пароксизми надшлуночкової та шлуночкової тахіка-
рдії, фібриляцію та тріпотіння передсердь, парасистолію, синоатріальні та
атріовентрикулярні блокади, синдром слабкості синусового вузла. Разом з
цим ХМ ЕКГ дозволяє аналізувати варіабельність ритму серця (ВРС), що
є чутливим критерієм стану вегетативної нервової системи. Метою нашої
роботи було вивчення структури порушень ритму та провідності серця, а
також особливостей вегетативного гомеостазу у дітей з ВСД за гіпотензи-
вним типом на підставі даних Холтеровського моніторування ЕКГ.
Отримані дані свідчать про те, що у дітей з ВСД за гіпотонічним типом
при добовому моніторингу ЕКГ виявляються різноманітні функціональні
порушення серцевого ритму і провідності: передсердна екстрасистолія
(64,3% дітей), шлуночкова екстрасистолія (28,6% дітей), паузи ритму до
1756 мс (21,4% дітей), міграція джерела автоматизму (35,7% дітей). Такі
порушення ритму і провідності виникають на тлі зниження показників
ВРС більше ніж у 70% дітей. Отримані дані необхідно враховувати при
розробці лікувально-реабілітаційних заходів дітям з ВСД за гіпотензив-
ним типом.
- 17 -
СТАН СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ТА МІКРОЕЛЕМЕНТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ
ІЗ РАЙОНІВ ЕКОЛОГІЧНОГО НЕБЛАГОПОЛУЧЧЯ
Марушко Ю.В., Таринська О.Л., Дембіцький В.Л.
м . Київ
В нормі в організмі людини підтримується певний мікроелемент-
ний баланс. Зміни вмісту макро- і мікроелементів відбиваються на
здоров'ї людини, стані серцево-судинної системи. Тому вивчення й
виявлення загальних закономірностей елементного статусу різних
груп населення дозволяють розробити рекомендації з метою профіла-
ктики виникнення різних захворювань. В умовах несприятливої еко-
логічної обстановки великих міст, підвищення забруднення навколи-
шнього середовища токсичними речовинами, які накопичуються в
продуктах харчування, воді, ґрунту, спостерігається збільшення кіль-
кості випадків захворювань органів травлення, серце-судинної систе-
ми. Рентрен-флуоресцентним методом нами вивчено вміст 29 хіміч-
них елементів ( Fe, Cu, Mn, Zn, Cr, As, Sr, Zr, Pb, Cd, інші) у 25 дітей
раннього віку. Виявлений дисбаланс елементного статусу. У дітей
мали місце полімікроелементози. Зниження вмісту життєво необ-
хідних хімічних елементів реєструвалося найчастіше. Так, дефіцит
міді, йоду та заліза у дітей був найістотніший. При полімікроелеме-
нтозах реєструвалися певні зміни стану серцево-судинної системи
(порушення ритму, провідності, збудливості, вторинні кардіоміопа-
тії). Порушення мікроелементного статусу дитини призводить до
розвитку дисадаптації і формування хронічної патології. Отримані
відомості важливі для розробки лікувально-реабілітаційних заходів
цим дітям.
ОСОБЕННОСТИ АДАПТАЦИИ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫ У ДЕТЕЙ С РАЗЛИЧНЫМИ ХАРАКТЕРОЛОГИЧЕСКИМИ
ОСОБЕННОСТЯМИ ЛИЧНОСТИ
Масюта Д.И., Чурилина А.В., Манжелеев Г.Н., Артеменко С.П.
г . Донецк
Адаптация системы кровообращения может зависеть от характеро-
логических особенностей личности, которые могут определять тип
реагирования сердечно-сосудистой системы. Обследовано 130 детей в
возрасте 7-14 лет, проживающих в крупном промышленном регионе
Донбасса. Для оценки адаптации сердечно-сосудистой системы ис-
пользовался метод А.В. Аболенской. Характерологические особенно-
сти личности изучались по методике Айзенка. Нарушение адаптаци-
онных возможностей сердечно-сосудистой системы отмечалось с
одинаковой частотой у амбивертов, интровертов и экстравертов.
Однако среди детей, имевших нарушение адаптационных возможно-
стей, у амбивертов преобладала стадия напряжения (39,1 ± 4,1 %), у
интравертов – стадия резистенстности (30,6 ± 3,9 %) и у экстравертов
– стадия истощения (40,0 ± 4,2 %). В тоже время у экстравертов
функционирование системы кровообращения было самым адекват-
ным: показатель r был наименьшим (14,80 ± 1,18 усл. ед. (р<0,05)).
Самым неадекватным уровень функционирования был у интравертов:
показатель r был наибольшим (25,88 ± 2,35 усл. ед. (р<0,05)). Уровень
нейротизма мало влиял на состояние адаптационных возможностей
сердечно-сосудистой системы, но наиболее адекватным уровень
функционирования системы кровообращения был у эмоционально
устойчивых детей. Полученные данные необходимо использовать при
проведении диспансеризации этих детей.
СОСТОЯНИЕ ПЛОТНОСТИ КОСТНОЙ ТКАНИ У БОЛЬНЫХ ЮРА В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ПРОВОДИМОЙ ФАРМАКОТЕРАПИИ
Матвеев А.В., Матвеева Н.В.
г . Симферополь
Нами было исследовано состояние плотности костной ткани (КТ) и
выраженность процессов костного ремоделирования, которая определя-
лась методом иммуноферментного анализа содержания остеокальцина
крови и дезоксипиридинолина мочи. Анализ состояния плотности КТ и
его отклонения от возрастной нормы во всех группах, где применялась
базисная терапия, который проводился при помощи ультразвукового
денситометра, обнаружил, что данные изменения носят прогнозируемый
характер негативного свойства в случае применения циклоспорина А,
азатиоприна и комбинации метотрексата и глюкокортикоидов, и пози-
тивного в случае использования метотрексата и сульфасалазина. Следует
отметить, что и в группе контроля, куда были включены дети, не прини-
мающие базисные средства, несмотря на низкие показатели активности
патологического процесса, отмечалась негативная динамика плотности
КТ. Характер развития нарушений метаболизма КТ отличается при прие-
ме различных медикаментозных средств - в группах циклоспорина и
азатиоприна наблюдается снижение активности, как остеокластов, так и
остеобластов, в группе комбинированного приема метотрексата и глюко-
кортикоидов нарушение плотности, прежде всего, обусловлено снижени-
ем синтеза костного матрикса остеобластами, так как динамика дезокси-
пиридинолина проявила позитивную тенденцию к снижению. В группе
пациентов, принимающих метотрексат, как и у больных принимающих
сульфасалазин, резорбция КТ снижалась, а синтез матрикса увеличивал-
ся. Именно подобные положительные тенденции являются преимущест-
вом этих фармакологических препаратов.
ФАКТОРЫ ФОРМИРОВАНИЯ АРИТМОГЕННОЙ КАРДИОМИОПАТИИ У ПОДРОСТКОВ С РАЗЛИЧНЫМИ ФОРМАМИ АРИТМИЙ
Михальчук О.Я.
г . Харьков
В основе формирования аритмогенной кардиомиопатии, являющейся
осложнением нарушений ритма и проводимости, лежат сложные взаи-
модействия иммуновоспалительных, нейрогуморальных, вегетативных,
биохимических факторов с морфо-функциональными элементами
сердца, что и явилось предметом данного исследования. Обследовано
102 подростка 13-18 лет с нарушениями ритма и проводимости. Прове-
дено суточное мониторирование ЭКГ и выделены следующие подгруп-
пы пациентов: с умеренными нарушениями ритма (I-я подгруппа); с
непароксизмальной формой тахикардии (2-я); с желудочковыми и
суправентрикулярными экстрасистолами высоких градаций (3-я), с
удлинённым интервалом Q-T (4-я); с синдромом WPW (5-я). Изучались
морфофункциональные параметры сердца (ЭХОКГ); уровни интерлей-
кинов IL-1β, IL-6, а также ФНОα и СД95; показатели симпато-
адреналовой и ренин- ангиотензин – альдостероновой систем, а также
электролиты крови (K, Na, Ca, Mg). Установлено, что у подростков 1-й
подгруппы имеются тесные корреляционные связи ФВ с альдостероном
(r=0,811), с ФНОα (r= -0,861) и Mg сыворотки крови (r=0,622); во 2-й – с
дневными показателями высокочастотного спектра ВСР (r=0,688),
уровнем К+ (r=0,882), а также IL-1β (r=0,699), IL-6 (r=0,772) и ФНОα (r=
-0,885); в 4-й - с мощностью спектра (ТР) (r=0,889), а в 5-й - с ночными
показателями HF (r=0,786) и с соотношением (LF/HF) (r=0,881) в днев-
ное время. Таким образом, у подростков при отдельных вариантах
нарушений ритма и проводимости сердца выявлены различия механиз-
мов и факторов формирования аритмогенной кардиомиопатии.
КАРДИАЛЬНЫЕ ДИЗРИТМИИ У ДЕТЕЙ С ДИСПЛАЗИЕЙ СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ СЕРДЦА
Москалюк О.Н.
г . Донецк
В настоящее время наиболее достоверным методом выявления
кардиальных дизритмий является холтеровское мониторирование
ЭКГ. Целью данного исследования явилось изучение нарушений
ритма сердца у детей с дисплазией соединительной ткани сердца
(ДСТС). Обследовано 35 детей с недифференцированной дисплазией
соединительной ткани (НДСТ), имеющих пролапс митрального кла-
пана (ПМК). Помимо ПМК при эхокардиографическом обследова-
нии, у 17 больных (48,6%) выявлены другие проявления ДСТ сердца:
абберантная хорда левого желудочка (АХЛЖ) в 13 случаях (37,1%),
дополнительная трабекула левого желудочка (ДТЛЖ) в 3 случаях
(8,3%), открытое овальное окно (ООО) – в 4 случаях (11,4%). При
этом у 4 детей (11,4%) имело место сочетание нескольких проявле-
ний ДСТС (ПМК, АХЛЖ, ООО). По данным стандартного ЭКГ об-
следования, нарушения ритма выявлены у 16 (45,7%) больных. Номо-
топные дизритмии в виде тахикардии имели место у 7 детей (20%),
брадикардии – 3 (8,6 %), синусовой аритмии – 6 (17,1%). Эктопиче-
ские нарушения ритма в виде суправентрикулярной экстрасистолии
наблюдались у 4 (11,4%) обследованных. Пять больных (14,3%) име-
ли сочетанные дизритмии. ЭКГ мониторинг по Холтеру выявил на-
рушения ритма у 32 больных (91,4%). В том числе: тахикардия имела
место у 10 детей (28,6%), брадикардия у 4 (11,4%), синусовая арит-
мия у 16 (45,7%), суправентрикулярная экстрасистолия – у 30
- 18 -
(85,7%), вентрикулярная экстрасистолия у 17 (48,6%). При этом соче-
танные дизритмии наблюдались более чем у половины больных
(51,4%), и только 3 ребенка (8,6%) не имели никаких нарушений
ритма. Таким образом, применение холтеровского мониторирования
ЭКГ значительно повышает выявляемость кардиальных дизритмий у
детей с НДСТ, имеющих ПМК.
ПАТОЛОГИЯ ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОГО ТРАКТА У ДЕТЕЙ С ЭКСТРАСИСТОЛИЕЙ
Нагорная Н.В., Бордюгова Е.В., Конопко Н.Н.
г . Донецк
Известно, что одним из многочисленных этиопатогенетических
факторов экстрасистолии (ЭС) у детей является патология желудоч-
но-кишечного тракта (ЖКТ). При обследовании 99 детей с ЭС (65
мал., 34 дев.) в возрасте от 14 дней до 18 лет различная патология
ЖКТ выявлена у 37 (37,4%) чел.: хронический гастродуоденит у 10
(10,1%) чел., гастроэзофагеальнорефлюксная болезнь (ГЭРБ) – 6
(6,1%) чел., диафрагмальная грыжа – 11 (11,1%) чел., дискинезия
желчевыводящих путей – 6 (6,1%) чел., хронический холецистит и
холецистохолангит – 2 (2,9%) чел, хронический колит – 2 (2,9%) чел.
При этом обращало внимание наличие диспептических проявлений
(жалобы на сниженный аппетит, боль в эпигастральной области,
правом подреберье, отрыжку, изжогу, метеоризм, запоры и др.) толь-
ко у 15 (15,2%) пациентов. Анализ клинико-инструментальных пока-
зателей выявил особенности течения ЭС у детей с патологией ЖКТ:
отсутствие ЭС в вертикальном положении, появление ЭС во время
приема пищи, ночной циркадный индекс ЭС, наличие лабильных ЭС
покоя с длительным периодом реституции по результатам тредмилл-
теста. Проведение комплексного лечебно-реабилитационного курса
пациентам с патологией ЖКТ сопровождалось положительной дина-
микой течения ЭС у 25 (67,6%) чел. и ее исчезновением у 7 (18,9%)
чел., что подтверждало этиопатогенетическую связь обсуждаемых
патологических процессов. Таким образом, у каждого третьего паци-
ента с ЭС выявлены различные заболевания ЖКТ. Их диагностика, в
обосновании проведения которой важен учет выявленных особенно-
стей ЭС, осуществление лечебно-реабилитационных курсов важны в
повышении эффективности ведения детей с ЭС.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЭНАМА У ДЕТЕЙ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ
Нагорная Н.В., Бордюгова Е.В., Пшеничная Е.В., Конопко Н.Н., Паршин С.А.
г . Донецк
Цель: Оценка эффективности и безопасности энама у детей с артери-
альной гипертензией (АГ). Материалы и методы: 38 детей с АГ 5-17 лет
(28 мальчиков и 10 девочек), имевшие показания для назначения меди-
каментозной терапии. У 32 (84,2%) чел. АГ была первичной; у 6
(15,8%) чел. – вторичной. Подбор дозы энама проводили в течение 5-7
дней под контролем самочувствия, показателей САД и ДАД 2 раза в
сутки в условиях отделения детской кардиологии и кардиохирургии
ИНВХ им. В.К. Гусака АМН Украины. Минимальный курс терапии
составил 3 мес. Эффективность оценивали по ежедневной динамике
жалоб, клинического статуса пациента; показателей случайного АД;
суточного мониторирования АД исходно, через 3 месяца лечения эна-
мом и через 3 месяца после окончания курса энама. На 3-й день лечения
энамом положительная динамика самочувствия и показателей АД от-
мечена у 16 (42,1%) больных. После 3-месячного курса отсутствие
жалоб констатировано у 78,9%, уменьшение степени выраженности у
20,1% пациентов; нормализация среднесуточного САД документирова-
на у 35 (92,1%) чел., при этом в дневные часы – у 35 (92,1%) чел., в
период ночного сна – у 34 (89,5%) чел.; снижение ИВ САД у 35 (92,1%)
чел. во время бодрствования, ИВ ДАД у 34 (89,5%) чел. в период ноч-
ного сна. У всех пациентов достигнутый гипотензивный эффект сохра-
нялся в динамике 3-х месячного наблюдения после окончания курса. Все
пациенты отмечали хорошую переносимость энама. Таким образом,
положительная динамика самочувствия, клинической симптоматики и
показателей АД свидетельствуют об эффективности и безопасности эна-
ма у детей с первичной и вторичной артериальной гипертензией и целе-
сообразности его включения в лечебно-реабилитационные программы.
РОЛЬ ТРЕДМИЛЛ-ТЕСТА В ОЦЕНКЕ ТОЛЕРАНТНОСТИ К ФИЗИЧЕСКОЙ НАГРУЗКЕ ЗДОРОВЫХ ДЕТЕЙ
Нагорная Н.В., Конопко Н.Н., Дмитрук В.И., Паршин С.А.
г . Донецк
Выявление скрытой жизнеугрожающей кардиальной патологии −
одна из важных задач современной медицины. Усиленные физические
нагрузки, гипероксигенация, стрессы могут способствовать проявле-
нию генетической или латентно текущей патологии. В связи с этим,
обследование детей перед поступлением в спортивную секцию или
школу может стать определяющим фактором в сохранении их здоровья.
Цель работы: изучение толерантности к физической нагрузке здоровых
детей перед оформлением в спортивную секцию. Материалы и методы:
реакцию на физическую нагрузку оценивали с помощью тредмилл-
теста (ТТ) по протоколу Bruce 90 здоровым детям (27 дев., 63 мал.) в
возрасте 6-18 лет. Перед ТТ оценивали вегетативный гомеостаз: исход-
ный вегетативный тонус по величине показателя индекса напряжения
(ИН), вегетативную реактивность (ВР) по Осокиной Г.Г, вегетативное
обеспечение деятельности (ВОД) по реакции гемодинамики во время
ортостатической пробы. Результаты: у 34 (37,8%) детей выявлена асим-
патикотоническая ВР. Асимпатикотоническое и гипердиастолическое
ВОД имели 39 (43,3%) обследованных. У 44 (48,9%) детей реакция на ФН
была гипотонической, дистонической, гипертонической. Замедленное
восстановление ЧСС в восстановительный период регистрировали у 37
(41,1%) чел., АД − у 24 (26,7%) чел. Выводы: тредмилл тест позволил
оценить толерантность детей к физической нагрузке (высокая у 100%
обследованных), напряжение адаптации сердечно-сосудистой системы (у
48,9% детей), резервные возможности гемодинамики, составить индиви-
дуальные рекомендации по оптимизации физической активности.
ВАЗОВАГАЛЬНЫЕ СИНКОПЕ У ДЕТЕЙ. 5-ЛЕТНИЙ ОПЫТ ЛЕЧЕБНО-РЕАБИЛИТАЦИОННОЙ ПРОГРАММЫ
Нагорная Н.В., Пшеничная Е.В., Четверик Н.А., Бордюгова Е.В., Конопко Н.Н.
г . Донецк
Актуальность проблемы вазовагальных синкопе (ВВС) у детей оп-
ределяется их значительной распространенностью во всем мире,
высоким риском развития жизнеугрожающих ситуаций и внезапной
сердечной смерти, отсутствием единых подходов к ведению данных
пациентов. Целью исследования явилось повышение эффективности
диагностики ВВС у детей, реабилитационно-профилактических про-
грамм. За период с 2005 по 2010 гг. в условиях отделения детской
кардиологии и кардиохирургии Института неотложной и восстанови-
тельной хирургии им. В.К. Гусака АМН Украины обследованы 254
ребенка 4-18 лет с синкопальными состояниями неуточненного гене-
за. Комплексное обследование, включавшее пробу с пассивным орто-
стазом (тилт-тест), являющуюся «золотым стандартом» в мире; вело-
эргометрию с активным постнагрузочным ортостазом (ВЭМП), по-
зволило диагностировать вазовагальные обмороки у 69 (27,2%) чел.
При этом только использование тилт-теста явилось основанием диаг-
ностики ВВС у 53 (20,9%) детей: у 14 (26,4%) чел. – кардиоингиби-
торный тип, характеризовавшийся урежением ЧСС до 40 ударов в 1
мин и менее и развитием асистолии продолжительностью от 3 до 65
сек.; у 15 (28,3%) чел. – вазодепрессорный тип со снижением АД
более, чем на 30 мм.рт.ст. от исходного, у 24 (45,3%) обследованных
– смешанный тип ВВС. Дополнение диагностического алгоритма
ВЭМП позволило индуцировать ВВС у 16 (6,3%) пациентов, в том
числе у 1 (6,3%) чел. установлен кардиоингибиторный тип, у 5
(31,3%) чел. – смешанный и у 10 (62,5%) чел. – вазодепрессорный
тип. Анализ данных литературы, в том числе международных реко-
мендаций, собственный 5-летний опыт изучения эффективности ле-
чебно-реабилитационной программы позволяет рекомендовать ее для
детей с ВВС.
ОСОБЕННОСТИ ЦЕРЕБРАЛЬНОЙ ГЕМОДИНАМИКИ У ДЕТЕЙ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ
Нагорная Н.В., Четверик Н.А., Зубов А.С.*, Паршин С.А.
г . Донецк
Цель - оценить церебральную гемодинамику у детей с артериаль-
ной гипертензией. Объект исследования: 61 ребенок 10-18 лет с арте-
риальной гипертензией (АГ): 30 чел. (49,2%) – с лабильной АГ (ЛАГ)
и 31 чел. (51,8%) – со стабильной АГ (СтАГ) по данным суточного
мониторирования ЭКГ и АД. Методы исследования: церебральную
гемодинамику изучали методом ультразвуковой допплерографии
сосудов головного мозга. Результаты: У 7 (11,7%) обследованных
показатели гемодинамики были физиологическими. У 7 (23,3%) чел. с
- 19 -
ЛАГ и у 10 (32,3%) чел. со СтАГ выявлен гиперкинетический тип
кровотока, подтверждающий повышение активности симпатоадрена-
лового отдела ВНС и увеличение ударного объема сердца. Повыше-
ние индекса периферического сопротивления сосудов выявлено у 5
(16,7%) детей с ЛАГ и 4 (12,9)% детей со СтАГ, что является призна-
ком гипертензивной ангиопатии сосудов головного мозга. У 5 (16,7%)
чел. с ЛАГ и у 9 (29,0%) чел. со СтАГ установлено повышение скоро-
стных показателей в экстракраниальном отделе (среднемозговая и по-
звоночные артерии), что свидетельствует о повышении сосудистого
сопротивления и может являться маркером начальных патологических
изменений сосудистой стенки. У 8 (26,6%) детей с ЛАГ и у 6 (19,4%)
чел. со СтАГ выявлены изменения резистивности сосудов по типу ан-
гиодистонии. Выводы: артериальная гипертензия у детей уже в лабиль-
ной стадии сопровождается изменением церебральной гемодинамики
(60,0% обследованных с ЛАГ и 74,2% со СтАГ), что важно при состав-
лении лечебно-реабилитационной программы.
АНАЛИЗ СОВРЕМЕННОГО КЛИНИЧЕСКОГО ТЕЧЕНИЯ ГЕМОРРАГИЧЕСКОГО ВАСКУЛИТА (ГВ) У ДЕТЕЙ
Натальченко Г.И., Нестеренко З.В., Солдатенкова В.Е.
г . Луганск
Из группы системных васкулитов в детском возрасте наиболее рас-
пространен ГВ, который последнее время чаще всего протекает ати-
пично. Целью нашего исследования стал проспективный анализ клини-
ки ГВ у детей, поступивших на лечение в РКО ОДКБ г. Луганска в 2008
– 2009 годах. Под наблюдением находилось 52 ребенка в возрасте от 1
года до 6 лет: 24 девочки и 28 мальчиков. Дети были разделены в зави-
симости от возраста на 4 группы. Первую группу составили 30 (57,7%)
детей от 1 до 6 лет; 2 группу – 8 (15,4%) детей от 7 до 10 лет; 3 группу –
10 (19,2%) детей от 11 до 14 лет; 4 группу – 4 (7,7%) детей от 15 до 18
лет. Почти половина больных (48%) поступили в клинику в весенне-
осенний период, что подтверждает роль сезонной инфекции в развитии
данного заболевания. Триггером в большинстве случаев 31 (59,6%)
являлись ОРЗ с поражением верхних дыхательных путей, а также ост-
рый тонзиллит у 6 (11,5%) больных. У 15 (28,8%) детей заболевание
было спровоцировано приёмом гипераллергенных продуктов. При
изучении анамнеза установлено, что патология внутриутробного и
перинатального периодов имела место у 19(36,5%) пациентов. На ис-
кусственном вскармливании находилось 14(26,9%) детей. Аллергия на
укусы насекомых, продукты, медикаменты была у 12 (23,3%) больных.
Отягощенная наследственность по сердечно-сосудистым и аллергиче-
ским заболеваниям выявлена соответственно у 15 (28,8%) и 4 (7,7%)
детей. Почти треть детей состояли на учете у участковых педиатров в
группе ЧДБ. Анализ соматического статуса пациентов показал наличие
признаков дисплазии соединительной ткани у 25 (48%) больных, у
34(65,4%) детей была диагностирована дизметаболическая нефропатия.
Нарушение функции печени в виде увеличения размеров, повышения
уровня трансаминаз и тимоловой пробы, мезенхимальных изменений
при УЗИ отмечалось у 15 (28,8%) детей. Дисбиоз кишечника диагно-
стирован у 9 (17,3%) больных первой группы. Золотистый стафилококк
при микроскопическом исследовании мазков из зева высевался у 12
(23,1%) наблюдаемых. Повышение титра АСЛ-О отмечено у 16 (30,8%)
детей. Среди обследуемых детей кожный вариант ГВ наблюдался у 18
(34,6%) больных, кожно-суставной у 18 (34,6%), кожно-суставно-
абдоминальный у 17 (32,7%). При этом смешанный вариант ГВ отме-
чался у 50% (15) детей 1 группы. Капилляротоксический нефрит
диагностирован у 3 (5,8%) пациентов, соответственно у 2 из 1 группы
и 1 из 3 группы. Заболевание стартовало у 19 (36,55%) детей с абдо-
минального синдрома, при этом 15 (50%) детей были из 1 группы. У
25% (13) больных наблюдался атипичный характер сыпи (полиморф-
ная, уртикарная, кольцевидная, линейная петехиальная в местах ме-
ханического раздражения) с нехарактерной для ГВ локализацией и
преобладал у детей до 6 лет. Проведенное клиническое исследование
позволяет нам сделать следующие выводы: 1. ГВ полиэтиологичное
заболевание. 2. Наблюдается четкая связь и увеличение числа боль-
ных ГВ с ростом сезонной заболеваемости ОРЗ. 3. ГВ чаще (57,7%)
страдают дети в возрасте до 6 лет. 4. У детей с отягощенным внутри-
утробным анамнезом, находящихся на искусственном вскармлива-
нии, и из группы ЧДБ в 3 раза чаще (36,5%) отмечается волнообраз-
ное течение ГВ. 5. Частота выявления атипичного течения ГВ у детей
тесно связана с фоновой патологией: дисплазией соединительной
ткани, нарушением функции гепатобилиарной системы, аллергиче-
скими реакциями.
РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ СИНДРОМУ ДИСПЛАЗІЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ СЕРЦЯ У ДІТЕЙ З АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ
Недельська С.М., Шумна Т.Є., Солодова І.В., Мазур В.І., Жиленко І.О., Бессікало Т.Г., Кляцька Л.І., Тарасевич Т.В., Срєбродольська К.В.,
Ярцева Д.О., Кізілова І.А, Шевченко О.О., Бабунова О.Є., Вітко М.С., Пащенко І. М.
м . Запорожье
Синдром дисплазії сполучної тканини серця має полігенно-
мультифакторний генез і часто поєднується із іншими диспластични-
ми змінами з боку інших органів та систем. З метою виявлення роз-
повсюдженості синдрому дисплазії сполучної тканини серця у дітей з
алергічними захворюваннями було проведено ехокардіографічне
дослідження у 159 хворих (87 хлопчиків та 72 дівчинки) у віці від 7
до 16 років. Синдром дисплазії сполучної тканини серця, представле-
ний малими серцевими аномаліями (МАС) зустрічався у 74 (46,54%)
дітей з алергічними захворюваннями і поєднувався з наявністю 3-х та
більше стигм дизембріогенезу. Із них, аномальні хорди (поперечні,
діагональні, поздовжні), переважно в області верхівки лівого шлуно-
чка (АХЛШ) реєструвалися у 20 (27%) дітей та пролапс мітрального
клапану (ПМК) – у 18 (24,32%) обстежених. Ступінь пролабування
стулок мітрального клапану у 15 (20,27%) дітей не перевищував 4-5
мм (ПМК І ступеня) і тільки у 3-х (4%) - було виявлено пролабування
стулок до 7-8 мм (ПМК ІІ ступеня). У 36 (48,65%) хворих малі серце-
ві аномалії (АХЛШ та ПМК І ступеню) поєднувалися. Пролапс три-
куспідального клапану (ПТК) в структурі МАС відмічався тільки у 2
(2,7%) дітей з алергічними захворюваннями. Таким чином, майже у
кожної другої дитини алергічна патологія поєднувалася з іншими
аномаліями, в даному випадку – серцевими, що призводило до супут-
ніх функціональних порушень з боку серцево-судинної системи.
ОСОБЕННОСТИ СОМАТИЧЕСКОЙ ПАТОЛОГИИ У ДЕТЕЙ С СОЕДИНИТЕЛЬНОТКАННОЙ ДИСПЛАЗИЕЙ СЕРДЦА
Нестеренко З.В., Натальченко Г.И., Солдатенкова В.Е.
г . Луганск
Целью нашего исследования явилось изучение особенностей сома-
тической патологии при различной степени выраженности диспла-
стических изменений у детей с недифференцированной дисплазией
соединительной ткани (НДСТ). Материал и методы исследования:
под наблюдением в течение 3-х мес. находилось 145 пациентов от 3-х
до 18 лет, обследовавшихся в областной детской клинической боль-
нице г. Луганска. Диагностика соматических заболеваний проводи-
лась согласно современным протоколам, костно-суставная система
оценивалась по Брайтонским критериям. Нарушения со стороны 7
систем (костно-суставной, кожи, мышечной, дыхательной, сердечно-
сосудистой, мочевыделительной систем, желудочно-кишечного трак-
та, поражение зубов) были сопоставлены со степенью выраженности
одного из часто встречающихся признаков дисплазии – синдрома
гипермобильности суставов (СГМС). Результаты и обсуждение: При
обследовании НДСТ выявлена у 95,2 % пациентов, 4,8 % больных
имели повышенную диспластическую стигматизацию. У всех боль-
ных имело место поражение костно-суставной системы, несколько
реже – желудочно-кишечного тракта (93,1 %) и сердечно-сосудистой
системы (90,3 %); кожно-мышечной системы (89 %); почти в 2 раза
реже отмечено нарушение зрения (55,2 %) и функции органов дыха-
ния (51,7%). Поражение мочевыделительной системы было в 29,7 %
случаев. Вовлечение в патологический процесс на фоне НДСТ одно-
временно 5-7 органов и систем отмечено у 68,3 % детей. Выраженные
проявления синдрома гипермобильности суставов (СГМС) отмечены
у 95,2 % детей. Самой многочисленной была группа детей с 9 балль-
ной оценкой СГМС (42,1 %); несколько реже с 5-балльной (35,9 %).
СГМС с оценкой по шкале в 7, 4 и 3 балла отмечено редко (8,9 % - 8,3
%- 4,8 %, соответственно). При сопоставлении количества поражен-
ных органов и систем со степенью проявления СГМС был вычислен
коэффициент корреляции (rxy= 0,8), что соответствует сильной по-
ложительной связи между исследуемыми параметрами. Следует от-
метить, что поражение 7 систем отмечено только у 8 больных, 6 из
них (75 %) имели проявления СГМС по шкале Бейтона – 9 баллов.
Анализ тяжести течения выявленной соматической патологии, проте-
кающей на фоне проявлений НДСТ со стороны нескольких органов и
систем, выявил более выраженные клинические симптомы заболева-
ний, с частыми рецидивами и осложнениями. Выводы. 1. Отмечается
высокая частота проявлений НДСТ у обследованных детей 95,2 %;
у 4,8% - повышенная диспластическая стигматизация. 2. При НДСТ
у детей чаще поражаются костно–суставная система; желудочно-
кишечный тракт; сердечно-сосудистая, кожа, мышцы, реже – орга-
ны зрения, дыхания, мочевыделительная система. 3. При НДСТ
отмечена положительная корреляционная связь между выраженно-
стью СГМС и количеством вовлеченных в патологический процесс
органов и систем. 4. Изменения в 5-7 системах выявлены наруше-
ния у большей части (68,3 %) детей с НДСТ. 5. Наиболее тяжелое
течение заболеваний отмечено при выраженных проявлениях НДСТ
у детей.
- 20 -
ДИНАМІКА ЗМІН ДОБОВОГО ПРОФІЛЮ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ПІДЛІТКІВ ІЗ ПЕРВИННОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ
ПІД ВПЛИВОМ РІЗНИХ ЗА ТРИВАЛІСТЮ КУРСІВ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИХ ПРЕПАРАТІВ
Ніконова В.В., Ахназарянц Е.Л.
м . Харк ів
Мета: дослідити динаміку змін добового профілю артеріального
тиску під впливом різних за тривалістю курсів антигіпертензивних
засобів у підлітків із ПАГ. Об’єкт та методи: 100 юнаків із ПАГ у віці
14-17 років, із них 60 - із вперше встановленими діагнозом, 20 осіб
обстежені через 6 місяців та 20 осіб - через 1 рік. ДМАТ проводили
на апараті АВРМ-04 (Угорщина) із визначенням сер. САТ, сер. ДАТ в
денний і нічний час, індекс часу гіпертензії і добовий індекс для САТ
і ДАТ. Для лікування використовували препарати першої лінії: β-
адреноблокатори, антагоністи Ca+ та інгібітори АПФ протягом 6-ти та
12-ти місяців. При першому обстеженні клініки групу з нормальним
нічним зниженням АТ (“dіpper”) склали 35 підлітків (65,9 %). У другу
групу з недостатнім нічним зниженням АТ (“non-dіpper”) увійшло 19
пацієнтів (23,8 %). У третій групі були підлітки з надмірним падінням
АТ в нічний період часу (“over-dіpper”) - 10 чоловік (20,4 %). Добово-
го профілю “night-peaker” у даній групі зареєстровано не було. Через
6 місяців, при повторному обстеженні 20 юнаків розподіл у групах
був таким: у групі “dіpper” було 15 чоловік (75,0 %), у групі “non-
dіpper” – 2 підлітка (10,0 %), у групі “over-dіpper” – 3 підлітка (15,0
%). Добового профілю “night-peaker” зареєстровано не було. При
обстеженні через 1 рік 20-ти осіб, група “dіpper” склала 14 чоловік
(70,0 %), у групі “over-dіpper” було 6 юнаків (30,0 %), а пацієнтів із
добовим профілем “non-dіpper” та “night-peaker” через рік не зареє-
стровано. Таким чином, у підлітків із ПАГ на фоні прийому антигі-
пертензивних засобів відбувається перехід патологічних добових
профілів АТ (non-dipper та over-dipper) у фізіологічний профіль
(dipper).
ПОКАЗНИКИ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСЛЕННЯ ЛІПІДІВ І БІЛКІВ ТА СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ
У ПІДЛІТКІВ ІЗ РІЗНИМИ ФОРМАМИ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ
Носова О.М., Яковлева І.М.
м . Харк ів
Відомо, що накопичення продуктів перекисного окислення ліпідів
(ПОЛ) і білків змінює структуру клітинних мембран, веде до змін їх
функціональної активності. Сьогодні оксидативний стрес вважається
однією з ланок патогенезу багатьох захворювань, в тому числі гіперто-
нічної хвороби. З метою вивчення характеру компенсаторно-
адаптаційних змін у 34 підлітків 14-18 років із первинною артеріальною
гіпертензією (ПАГ) та у 30 їх однолітків із артеріальною гіпертензією
(АГ), яка супроводжувалась ожирінням і перебігала на тлі гіпоталаміч-
ного синдрому періоду пубертату (ГСПП), досліджувалися біохімічні
параметри прооксидантної та антиоксидантної систем. Показники віль-
норадикальних процесів визначалися за вмістом у крові продуктів реа-
кції ПОЛ, карбонільованих білків (КБ). Із ферментів антиоксидантного
захисту (АОЗ) вивчалися активність супероксиддисмутази (СОД) та
глутатіонпероксидази (ГПО). Встановлено, що активація системи ПОЛ
була більш вираженою у пацієнтів із АГ на тлі ГСПП (0,094±0,007
проти 0,070±0,007 ммоль/л, р < 0,02). Рівень КБ у підлітків із АГ на тлі
ГСПП мав тенденцію до перевищення цих показників пацієнтів із ПАГ
(0,90±0,04 проти 0,82±0,05 Од/мл, р < 0,1). У той же час показники АОЗ
вірогідних розбіжностей в порівнюваних групах не мали: ГПО
(11,16±0,47 та 11,31±0,52 мкмоль/мл/хв); СОД (1,32±0,03 та 1,35±0,04
Од/хв/мл). Отже, у юнаків із надмірною вагою тіла АГ супроводжується
більш вираженою активацією ПОЛ без адекватної відповіді антиоксидан-
тної системи, що веде до дисбалансу між активованими вільнорадикаль-
ними процесами та системою АОЗ і є проявом оксидативного стресу.
ПОРУШЕННЯ ГЕПАТО-БІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ ПРИ РЕВМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ У ДІТЕЙ
Омельченко Л.І., Дудка І.В., Людвік Т.А., Ніколаєнко В.Б., Петренко Л.Б.
м . Київ
Результати ретроспективного аналізу 402 історій хвороб дітей з ре-
вматичними захворюваннями, які протягом 10 останніх років перебу-
вали у відділенні захворювань сполучної тканини дитячих клінік ДУ
"ІПАГ АМНУ", свідчать, що при незначній кількості (12%) хворих зі
скаргами, характерними для патології з боку гепато-біліарної систе-
ми, за допомогою ультразвукового дослідження у 75% пацієнтів ви-
являється помірне збільшення печінки, зміни структури її паренхими
спостерігаються у 44,4% хворих, а ознаки дискінезії жовчовивідних
шляхів - у 62,9% випадків. Порушення функціонального стану печін-
ки (помірний синдром цитолізу, підвищення активності лужної фос-
фатази, збільшення показника тимолової проби) виявлено у 8,5%
хворих. Такі зміни з боку гепато-біліарної системи більш часто відмі-
чаються у пацієнтів з суглобово-вісцеральною формою ювенільного
ревматоїдного артриту, при системному червоному вовчаку та у хворих
з високим ступенем активності запального процесу при інтенсивному
використанні протягом тривалого часу протизапальної терапії (нестеро-
їдних та стероїдних протизапальних засобів). Включення в комплексну
терапію хворих на ревматичні захворювання дітей препаратів артришо-
ку, яким притаманна гепатопротекторна та холеретична дія, сприяло
нормалізації лаборатоних показників функціонального стану печінки,
зменшенню її розмірів та явищ холестазу, що позитивно впливало на
ефективність та безпечність лікування основних захворювань.
К ВОПРОСУ О ПОВЫШЕНИИ ЭФФЕКТИВНОСТИ БАЗИСНОЙ ТЕРАПИИ МЕТОТРЕКСАТОМ
ЮВЕНИЛЬНОГО РЕВМАТОИДНОГО АРТРИТА
Омельченко Л.И., Ошлянская Е.А.
г . Киев
Среди базисных средств лечения ювенильного ревматоидного арт-
рита (ЮРА) препаратом выбора остается метотрексат. В отделении
заболеваний соединительной ткани у детей ДУ «ИПАГ АМНУ» его
получали 49,28% пациентов из 209 наблюдавшихся в течение 10 лет
больных ЮРА. Диспептические расстройства при приеме метотрек-
сата на фоне противовоспалительной терапии регистрировались у
56% из них. В исследованиях in vitro была показана способность
метотрексата дозозависимо подавлять рост физиологической кишеч-
ной микрофлоры, что в определенной мере способствует развитию
дисбиотических нарушений, усугублению диспептических явлений,
снижению абсорбции препарата. Ухудшение переносимости метот-
рексата обусловливает необходимость его парентерального назначе-
ния. В таких случаях использовался официнальный дозированный
раствор метотрексата для инъекций «Методжект» («Медак ГмбХ»,
Германия). Его включение в комплексную терапию ЮРА способст-
вовало в течение первых 6 недель после начала применения развитию
иммунологической (снижение в крови содержания Т-хелперных лим-
фоцитов, их активированных и регуляторных форм, аутоантител,
нормализация уровня иммуноглобулинов и циркулирующих иммун-
ных комплексов) и клинической ремиссии заболевания с купировани-
ем суставного синдрома в 86,66% случаев. Эффективность терапии
методжектом составила 93,3 %, что сопоставимо с эффективностью
энтерального приема метотрексата (84,37 %). Переносимость в 100 %
случаев расценена как хорошая. "Методжект" является эффективным
препаратом для лечения ЮРА, удобен для применения и может быть
использован в дебюте лечения для более быстрого достижения имму-
носупрессивного эффекта и клинической ремиссии заболевания, а
также при плохой непереносимости оральных форм метотрексата.
МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ В ДИТЯЧІЙ КАРДІОЛОГІЇ
Омельченко Л.І., Ошлянська О.А., Файнзільберг Л.С., Чайковський І.А.
м . Київ
Впровадження в медичну практику комп΄ютерного аналізу функці-
ональних показників для їх об΄єктивізації та зручності використання
стало підставою розробки вітчизняними науковцями модифікованого
методу обробки електрокардіограми (ЕКГ) - аналізу її в фазовому
просторі. У відділенні хвороб сполучної тканини у дітей ДУ "ІПАГ
АМНУ" в 2008-2009 рр. вперше проведене дослідження можливостей
його використання у дітей з метою ранньої діагностики кардіальних
порушень. За допомогою фазаграфу обстежені 83 хворих, з них 22
дитини з дифузними хворобами сполучної тканини (ДХСТ) без вери-
фікованого кардиту та 61 дітей з клінічними ознаками гіпермобільно-
го синдрому (ГМС). Результати проведеного дослідження свідчили
про більшу діагностичну значущість виявлення порушень реполяри-
- 21 -
зації міокарду за допомогою фазаграфу, ніж при оцінці стандартної
ЕКГ (у 72,7% пацієнтів з ДХСТ та в 60,6% випадків у дітей з ГМС
спостережені зміни стандартної ЕКГ та, відповідно, у 95,4% та 73,7%
- при оцінці її у фазовому просторі). Спостерігалась кореляція вияв-
лення міокардіальних уражень з наявністю у хворих патології органів
дихання та шлунково-кишкового тракту при відсутності взаємозв’язку з
наявністю у них синдрому вегетативної дисфункції, що дозволяє відо-
кремити функціональні та органічні метаболічно-обумовлені порушен-
ня міокарду. Перевагою використання приладу для аналізу ЕКГ в фазо-
вому просторі є мобільність пристрою, відсутність необхідності накла-
дання електродів та миттєве одержання результатів дослідження. Мож-
на запропонувати його використання в якості скринінгової оцінки стану
серцево-судинної системи в дитячому віці та для ранньої діагностики
уражень міокарду в дітей з груп ризику.
МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ З ХРОНІЧНОЮ ТА РЕЦИДИВУЮЧОЮ
ПАТОЛОГІЄЮ БРОНХОЛЕГЕНЕВОЇ СИСТЕМИ
Пашкова О.Є., Леженко Г.О., Окул Т.І., Малюга В.Г., Токарева Н.С.
м . Запорожье
Загальновідомо, що серце є чутливим індикатором всіх процесів,
що відбуваються в организмі, а кардіоваскулярні порушення можуть
бути причиною тяжкого та несприятливого перебігу хронічних брон-
холегеневих захворюваннь. Метою дослідження було оцінити морфо-
функціональний стан серцево-судинної системи у дітей, хворих на
хронічні та рецидивуючі бронхолегеневі захворювання. Під спосте-
реженням знаходилося 145 дітей в віці від 3 до 15 років з хронічними
та рецидивуючими захворюваннями бронхолегеневої системи, серед
яких у 40 було діагностовано муковісцидоз з панкреатичною недоста-
тністю, у 53 – персистуюча бронхіальна астма та у 52 – рецидивую-
чий бронхіт. Встановлено, що для дітей з хронічними та рецидивуючи-
ми бронхолегеневими захворюваннями притаманно порушення вегета-
тивної регуляції діяльності серцево-судинної системи, місце порушення
вегетативної регуляції серцевої діяльності, що проявлялося зниженням
активності парасимпатичних та надсегментарних впливів, та відносного
підвищення активності вазомоторного центру на тлі зниження потуж-
ностей спектру серцевого ритму, що є ознакою зниження адаптаційних
можливостей та функціональних резервів серцево-судинної системи.
Дані допплер-ехокардіографічного дослідження у хворих дітей свідчи-
ли про формування концентричного ремолюдування та концентричної
гіпертрофія лівого шлуночку, підвищення внутрішньосерцевого індек-
су, відносне переважання об’ємів серця над його розмірами, зниження
показників швидкості та градієнту тиску потоків на клапанах серця, а
також розвиток легеневої гіпертензії.
ФИЗИЧЕСКИЕ НАГРУЗКИ В ЛЕЧЕНИИ И ПРОФИЛАКТИКЕ ПЕРВИЧНОЙ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ У МОЛОДЫХ ЛЮДЕЙ
В ВОЗРАСТЕ ДО 18 ЛЕТ
Пидкова В.Я., Иванько О.Г., Селина Ю.В., Колчина М.Ю., Круть А.С., Шульга А.А., Пащенко И.В., Кизима Н.В., Радутная Е.А., Врублевская
С.В., Пацера М.В.
г . Запорожье
Среди заболеваний системы кровообращения одним из наиболее
частых является артериальная гипертензия. Несмотря на внедрение
профилактических рекомендаций и определенные успехи в ее лече-
нии, повсеместно нарастает количество подростков с артериальной
гипертензией, которая нередко переходит в гипертоническую болезнь
взрослых. При лечении гипертонической болезни у взрослых пред-
почтение отдается медикаментозному лечению, в то время как у под-
ростков методы физической реабилитации могут составлять базис
терапии. Целью нашей работы явилась разработка индивидуальных
программ физической реабилитации (тренировки на велотренажерах)
для 32 молодых людей (юношей и девушек) с первичной артериаль-
ной гипертензией в возрасте 16-17 лет. Интенсивность физических
нагрузок определялась в соответствии с исходным уровнем физиче-
ской работоспособности (PWC170), показателями артериального дав-
ления (суточное мониторирование). Тренировки проводили под кон-
тролем АД, частоты пульса, общего состояния больных. Величину
нагрузки определяли по пульсовой ценности упражнений, выполнен-
ной работе. В ходе исследований отмечены положительные эффекты
физических нагрузок. У многих пациентов исчезли субъективные
симптомы заболевания (головные боли, головокружения, эмоцио-
нальная лабильность и повышенная утомляемость, боли в области
сердца). Нормализация артериального давления происходила в бли-
жайшие минуты и часы после тренировки, несмотря на то, что давле-
ние было повышенным до занятия на велотренажере. Особый интерес
представляет наблюдение отдаленных результатов после завершения
реабилитационных индивидуальных программ.
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН СЕРЦЯ У ДІТЕЙ З ГРИПОЗНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ
Попов В.П., Мантак Г.І., Дудник В.М., Ющенко Л.О., Гумінська Г.С.,* Віннічук Л.Л.,* Марчук О.І.,* Сауленко Т.О.,* Однорогова Г.Г.*
м . Вінниця
Вірусні захворювання респіраторного тракту є важливою пробле-
мою сучасної медицини у зв’язку з їх значною поширеністю, нерідко
важким перебігом та частими ускладненнями. Особливе місце серед
них займає грипозна інфекція, яка може супроводжуватись різномані-
тними порушеннями з боку серцево-судинної системи та позасерце-
вими змінами. Нами обстежено 26 дітей, які знаходились на стаціона-
рному лікуванні у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні,
віком 3-17 років з важкою, ускладненою грипозною інфекцією. Про-
аналізовані електрокардіографічні та доплерехографічні показники
серця 2-разово (на початку захворювання та через 2 місяці після ви-
писки зі стаціонару). Відмічено, що в усіх пацієнтів мали місце зміни
з боку серцево-судинної системи. На фоні грипозної інфекції підви-
щувалась активність симпатичної ланки вегетативної нервової систе-
ми, що в проявлялось у вигляді гіперкінетичного циркуляторного
синдрому. На ЕКГ відмічались депресія „Т”, тахі- та дисритмії. Дані
центральної гемодинаміки характеризувались підвищенням кінцево-
діастолічного об’єму та фракції викиду. Аналогічні зміни були і у
показників ударного та хвилинного об’ємів крові, які вірогідно відрі-
знялись в порівнянні зі здоровими дітьми. Доплерехографічні показ-
ники у хворих на грипозну інфекцію вказують на наявність підви-
щення градієнтів тиску вихідного тракту лівого та правого шлуноч-
ків. Дані зміни корелювали і обумовлювали важкість стану хворих.
На фоні лікування дані зміни мали позитивну динаміку, в більшій
мірі це стосується дисфункції лівого шлуночка. Триваліше залиша-
лись порушення фази реполяризації лівого шлуночка, що диктує
необхідність подальшого нагляду за даною групою дітей.
К ВОПРОСУ О ДЛИТЕЛЬНОСТИ КОРРЕКЦИИ ОСТЕОПОРОТИЧЕСКИХ НАРУШЕНИЙ
ПРИ ЮВЕНИЛЬНОМ РЕВМАТОИДНОМ АРТРИТЕ
Прохоров Е.В., Акимочкина Н.А., Челпан Л.Л., Бельская Е.А., Толстикова Е.А.
г . Донецк
Ввиду невозможности назначения бисфосфонатов и препаратов
фтора, для коррекции остеопенического синдрома при ЮРА боль-
шинство исследователей используют препараты кальция преимуще-
ственно в комбинации с другими микроэлементами и витаминами, в
частности D. Однако коррекция остеопоротических нарушений про-
водится без учета сведений, касающихся баланса других, не менее
важных, остеотропных макро- и микроэлементов. Между тем послед-
ние могут быть в антагонистических отношениях с содержанием
кальция. Поэтому неконтролируемое, порой длительное назначение
препаратов кальция может вести к нежелательному дисбалансу и
дефициту других остеотропных элементов. В этой связи представля-
ется важным определение с помощью современного высокоинформа-
тивного атомно-абсорбционного метода содержания широкого спек-
тра остеотропных макро- и микроэлементов (Al, B, Fe, I, K, Ca, Co, Si,
Mg, Mn, Сu, Zn, Pb, P и др.), содержащихся в зоне роста волос, кото-
рые несут интегральную информацию о минеральном обмене и ли-
шены возможности возвращения в основной метаболический пул
организма. Исследования свидетельствуют, что назначение с целью
коррекции препарата «Кальций Д3-никомед» в сроки превышающие
1,5 месяца ведет к снижению содержания микроэлементов марганца и
йода, которые являются антагонистами кальция. Таким образом,
коррекцию остеопоротических нарушений целесообразно осуществ-
лять под контролем баланса всех остеотропных макро- и микроэле-
ментов.
- 22 -
ПРИНЦИПИ ПСИХОТЕРАПІЇ ДІТЕЙ З РЕВМАТИЧНИМИ ХВОРОБАМИ
Пушкарьова Т.М., Завгородня В.В, Доценко Л.А.
м . Київ
Хронічні ревматичні хвороби (РХ) у дітей, розповсюдженість
яких становить більш одного відсотка, пов’язані з погіршенням
якості життя, швидкої інвалідізацією хворих, негативним впливом
на особистість дитини; призводять до вторинної невротизації, пси-
хічної дезадаптації, що погіршує перебіг захворювання. Психічні
травми, міжособистісні конфлікти відмічалися у 80–87% хворих на
РХ, при цьому близько 90% пацієнтів пов'язувало початок або заго-
стрення хвороби з гострою, а 10% – з хронічною психотравмуючою
ситуацією. Психопатологічні розлади при РХ включають ряд скла-
дних форм, до яких відносять невротичні реакції, розлади особис-
тості та неврозоподібні порушення. Для розробки індивідуально -
ориентованої психотерапії необхідне: визначення рівня тривожнос-
ті та агресії у дитини, діагностика типу особистості, рівня психопа-
тології та характер відношення до хвороби; вивчення особливостей
психосоціального розвитку дитини та виразності клінічних проявів
РХ. За отриманими даними розробляється індивідуальна психоте-
рапевтична програма головними принципами якої е: корекція емо-
ційного фону дитини, формування адаптивної поведінки та вироб-
лення конструктивного ставлення до хвороби. В програму входять
індивідуальні заняття з дитиною 5-16 сеансів (психодінамічна піс-
кова терапія, арт-терапія), індивідуальні консультації з батьками –
4-6 сеансів та спільні сімейні психокорегуючі заняття від 6 до 8
сеансів. При хронічному перебігу показано проведення повторного
курсу психотерапії.
АКТИВНОСТЬ ПРОЦЕССОВ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСЛЕНИЯ ЛИПИДОВ У ДЕТЕЙ С СИНДРОМОМ СЛАБОСТИ СИНУСОВОГО УЗЛА
Ращупкин А.О., Баешко Г.И., Дудчак А.П.
г . Донецк
К настоящему времени есть все основания полагать, что в меха-
низме развития синдрома слабости синусового узла ведущую роль
играют явления апоптоза, нарушения процессов перекисного окисле-
ния липидов (ПОЛ). Нами было обследовано 125 детей в возрасте 14-
17 лет с синдромом слабости синусового узла. Контрольная группа
включала 20 практически здоровых пациентов в возрасте 14-17 лет. В
обеих группах изучались процессы ПОЛ, об активности которых
судили по уровню малонового диальдегида (МДА), каталазы и вос-
становленного глутатиона (ВГ) в венозной крови. У детей с синдро-
мом слабости синусового узла отмечалось достоверное повышение
показателей МДА (2,93±0,67 мкмоль/л), по сравнению с группой
здоровых исследуемых (1,5±0,29 мкмоль/л), что свидетельствует об
интенсификации процессов свободнорадикального перекисного
окисления липидов и развитии, так называемого, «окислительного
стресса». В то же время, при синдроме слабости синусового узла
наблюдается снижение уровня ВГ (1274±149,4 мкмоль/л) – маркера
антиоксидантной защиты организма, что приводит к ещё большему
увеличению активности свободнорадикальных процессов. Показатели
каталазы у здоровых и детей с синдромом слабости синусового узла
достоверно не отличались. Таким образом, можно предположить, что
развитие и прогрессирование синдрома слабости синусового узла в
детском возрасте связано и поддерживается нарастающим каскадом
процессов перекисного окисления липидов, так называемым «окис-
лительным стрессом».
СИНДРОМ НІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО АПНОЕ В ПЕДІАТРИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
Романкевич І.
м . Київ
CОА входить до складу синдрому сонних апное і відноситься до
внутрішніх порушень сну. Порушення дихання під час сну включа-
ють апное, гіпопное, храп та синдром резистентності верхніх дихаль-
них шляхів. Апноє ― повна зупинка потоку дихання через носоглот-
ку тривалістю не менше 10с., що зумовлена спадінням дихальних
шляхів на рівні глотки при збережених дихальних зусиль або при
відсутності їх. Гіпопное ― це зменшення потоку дихання на 50% і
більше, що супроводжується зменшенням насичення крові киснем
понад 4%. Храп ― це звук, який виникає під час вдиху внаслідок
вібрації м`якого піднебіння та піддатливих тканин глотки внаслідок
руху повітря через звужені верхні дихальні шляхи. Cиндром нічного
обструктивного апное (СОА) раніше вважався патологією дорослого
віку. Проте на даний момент патологія активно вивчається у дітей.
Мета: ознайомити широке коло лікарів педіатричного та загального
профілю з проблемою обструктивних апное та їх особливостей у
дитячому віці. Висновки: 1. СОА зустрічається у 2-3% дітей переваж-
но дошкільного віку. 2. Найчастішими причинами розвитку апное сну
є аденоїдні вегетації та гіпертрофія піднебінних мигдаликів. 3. Кліні-
чні прояви поділяються на нічні (храп, апное, шумне дихання, неспо-
кійний сон ) та денні (відчуття втоми та головні болі після прокидан-
ня, зниження уваги та працездатності, емоційнірозлади) симптоми. 4.
Самим ефективним методом лікування СОА у дітей є аденотонзилек-
томія. 5. Новим неінвазивним методом лікування є СРАР-терапія. 6.
СОА впливає на якість життя дітей, які ним страждають та мають
прогностичне значення в розвитку та прогресуванні артеріальної
гіпертензії, порушень ритму серця та ожиріння.
СУЧАСНІ АСПЕКТИ РАННЬОЇ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ РЕАКТИВНИХ АРТРОПАТІЙ У ДІТЕЙ
Ричкова Т.А.
м . Луганск
Актуальність ревматичних захворювань (РЗ) обумовлена їх ви-
сокою розповсюдженістю в загальній популяції, швидким прогре-
суванням із розвитком інвалідності, труднощами ранньої дифере-
нціальної діагностики. У структурі РЗ провідне місце посідає
патологія кістково-м’язової системи. Висока поширеність і склад-
ність ранньої диференціальної діагностики артритів у дітей обу-
мовлює пошук нових серологічних маркерів для специфічної
лабораторної діагностики даної групи захворювань. Увагу дослід-
ників привернули антитіла до цитрулінованого пептиду (анти-
ЦЦП). Установлено, що чутливість анти-ЦЦП при діагностиці РА
в дорослих складає 70-80%, специфічність – 98-99%. У клінічних
дослідженнях установлено, що анти-ЦЦП статус у дорослих за-
лишається стабільним протягом перших 3-5 років при ранньому
РА, але динаміка даного показника в дітей протягом тривалого
спостереження не вивчалася, також є тільки поодинокі дані про
рівень анти-ЦЦП у дітей із РеА. Тому метою даної роботи було
вивчення рівня ревматоїдного чинника (РЧ) і анти-ЦЦП у дітей із
РеА та ЮРА. Під наглядом перебувало 83 дитини – хлопчиків 47
(56,6%), дівчаток 36 (43,4%), віком від 1 до 18 років - середній вік
становив 10±0,7 роки. Більшість дітей – 73,5% переносила РеА,
решта – 22 (26,5%) пацієнта страждали на ЮРА – 15 пацієнтів
мали суглобову форму, та 4 дитини – суглобово-вісцеральну фор-
му захворювання. Визначення РЧ проводили методом преципіта-
ції в латекс-аглютинаційному тесті (RefaTex – DAС, DAC-
SpectoMed s.r.l., Кишеньов, Молдова). Визначення рівня анти-
ЦЦП проводили за допомогою фотометра імуноферментного
планшетного «Ефос 9305» (Росія), із використанням діагностич-
ного набору «Anti CCP ELISA (IgG)» фірми «Euroimmune». Отри-
мані результати свідчили, що слабкопозитивний РЧ було виявле-
но в 6,6% дітей із РеА та в 13,6% пацієнтів із ЮРА. Загальна кі-
лькість пацієнтів із позитивними РЧ серед досліджуваного конти-
нгенту дітей становила 8,4%. Поряд із цим, при визначенні рівня
анти-ЦЦП - позитивні показники було виявлено в 18,0% пацієнтів
із РеА та 36,4% дітей із ЮРА. Сумарне виявлення анти-ЦЦП у
досліджуваній групі дітей становила 22,9%. Таким чином, отри-
мані дані свідчать, що виявлення підвищеного рівня анти-ЦЦП
вірогідно частіше по відношенню до РЧ (Р<0,05) серед дітей із
різними формами артритів. Клінічне значення підвищеного рівня
анти-ЦЦП у дітей із РеА полягає в високій вірогідності розвитку
ЮРА, що обумовлює більш ретельне їх спостереження в групі
ризику з розробкою та застосуванням індивідуальних схем профі-
лактичного лікування. Наявність підвищеного рівня анти-ЦЦП у
дітей із ЮРА прогнозує більш тяжкий перебіг захворювання та
потребує призначення адекватного лікування в ранні строки ви-
никнення захворювання, так званого «вікна можливостей»
(window of opportunity).
- 23 -
ВИПАДОК АНТІФОСФОЛІПІДНОГО СИНДРОМУ У ДИТИНИ ХВОРОЇ НА СИСТЕМНИЙ КРАСНИЙ ВОВЧАК
Сабадаш Є.Є., Солдатенкова В.Є., Безкаравайна В.М., Кузнєцова М.О., Мещерякова Т.В., Сабадаш Є.В.
м . Луганск
Відомо, що поширеність, антіфосфоліпідного синдрому у популяції
нез’ясована. Тому вважається доцільним опис випадків антіфосфолі-
підного синдрому у дітей, та підлітків. Діагностичними критеріями
антіфосфоліпідного синдрому є венозний тромбоз, артеріальний тро-
мбоз, тромбоцітопенія, та лабораторні показники – кардіоліпіновий
антиген, хибно позитивна реакція Васермана (ВА тест) також. Для
постановки діагнозу АФС необхідна присутність щонайменше одного
клінічного та одного лабораторного ознака. Антіфосфоліпідні антиті-
ла повинні виявлятися не меньш ніж двічі на протязі 3-х місяців.
Захворювання частіше розвивається у молодому віці, зустрічаються
випадки у дітей і навіть немовлят. Клінічні прояви антіфосфоліпідно-
го синдрому розвиваються у 30% хворих з ВА і у 30-50% хворих, що
мають помірний або високий рівень Ig G АКЛ, і у 12-15% жінок з
рецидивуючими спонтанними абортами. Основними клінічними про-
явами антіфосфоліпідного синдрому є: артеріальна оклюзія (гангрена
кінцівок, інсульт, оклюзія аорти, інфаркти внутрішніх органів), вено-
зна оклюзія (периферичний венозний тромбоз, венозний тромбоз
внутрішніх органів, включаючи тромбоз портальних вен і надниркова
недостатність), гематологічні ускладнення (тромбоцитопенія, Кумбс-
позитивна гемолітична анемія, тромботична мікроангіопатічна гемо-
літична анемія), шкірні прояви (сітчасте ліведо, виразки гомілки та
ін), неврологічні порушення (хорея, судоми, ішемія мозку, синдром,
що нагадує розсіяний склероз, мігрень), ниркові порушення (ниркова
недостатність, артеріальна гіпертензія), ураження серця (ураження
клапанів, інфаркт міокарда, внутрішньосерцевий тромбоз), кісткові
порушення (асептичний некроз, транзиторний остеопороз), катастро-
фічний АФС (ниркова недостатність з артеріальною гіпертензією,
легенева недостатність, неврологічні порушення, респіраторний дис-
трес-синдром, периферична гангрена). Диференціальна діагностика
АФС проводиться з досить широким колом захворювань, що проті-
кають із судинними порушеннями. З іншого боку, АФС може поєдну-
ватися з різними захворюваннями, наприклад, з системними васкулі-
тами. Під нашим спостереженням знаходився підліток – 16 років,
який поступив у кардіоревматологічне відділення ЛОДКБ з діагнозом
– системний червоний вовчак, шкірний синдром, нефрит, гепатит,
артрит 1 ступеня активності, тромбоз правої ниркової вени. Дитина
мала скарги на загальну слабкість, еритему на облічи, пітливість.
Хворіє на системний червоний вовчак з 2008 року, коли червона ери-
тема обличчя з’явилася перший раз. Також у пацієнта спостерігалася
періодична біль, та припухлість суглобів кисті, рук, колін. Двічі ліку-
вався у кардіоревматологічному відділенні. Дитина від першої вагіт-
ності, перших пологів. Перебіг вагітності – без особливостей. Щепле-
ний з відстрочкою через часті ГРВІ . Фізичний і нервово – психічний
розвиток був задовільним. Хворів на гострі респіраторні захворюван-
ня 3-4 раз на рік, повітряну віспу. При знаходженні у стаціонар у
дитини на обличчі спостерігалася еритема у вигляді метелика, укоро-
чення перкуторного звуку у нижніх відділах легень, жорстке дихання.
Серцеві тони були приглушені, спостерігалася тахікардія, короткий
сістолічний шум на верхівці. Печінка була збільшена на 1 сантиметр,
що було підтверджено при УЗД. При біохімічних дослідженнях у
дитини спостерігалася гіперхолестерінемія, збільшен рівень β- лі-
попротеїдів до 68 потом до 58 одиниць. У периферійної крові спо-
стерігався лейкоцитоз до 15*109, однак кількість тромбоцитів коли-
валася на нижній межи норми. У загальному аналізі сечі – ерітроці-
турія до ½ полі зору та білок до 1,33 г/л. При загальному УЗД були
знайдені ознаки нефриту, а при доплеровському УЗД сосудів нирок
був знайден тромб ниркової артерії 27,3 /26,0/25,3 мм. Був позитив-
ний АНА скрінінг та збільшен АНА профіль. При першому дослі-
дженні тромб був 32,7 /16,5/9,5 мм, він опускався у просвіт ніжної
полої вени 32/8 мм. Під впливом лікування 20.07.2009 тромб змен-
шився до розмірів 12/7 мм, та зник 25.2.2010 року. У дитини спо-
стерігалось збільшення острофазових показників та незначна дис-
протеінемія. Для лікування викристовувались медрол, «Курантіл»,
гепарин, «Аспекард», «Аспаркам», «Тріард», «Енап», «Есенцеале-
форте». Під час лікування у пацієнта була досягнута позитивна
динаміка клінічних та біохімічних показників, що свідчило про
адекватність призначеного лікування. На підставі отриманих даних
можна зробити висновки, що у хворих, у яких є загроза розвитку
антіфосфоліпідного синдрому доцільно використовувати комплекс
заходів, скерованих на визначення цього синдрому - доплеровське
УЗД сосудів, АНА скрінінг і АНА профіль, реакцію Васермана,
кардіоліпіновий антиген.
ХАРАКТЕР ЗМІН ЛІПІДНОГО СПЕКТРУ КРОВІ У ПІДЛІТКІВ ІЗ ПЕРВИННОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ПІД ВПЛИВОМ
ТРИВАЛОЇ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНОЇ ТЕРАПІЇ
Савво І.Д.
м . Харк ів
Мета – вивчити особливості змін ліпідного спектру крові у підлі-
тків із ПАГ під впливом тривалих (від 6 міс до року) курсів антигі-
пертензивних засобів. Проведено комплексне обстеження 100 юна-
ків із ПАГ у віці 14-17 років, із них 60 - із вперше встановленим
діагнозом, 20 - через 6 місяців та 20 осіб - через 1 рік, у яких визна-
чалися показники загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ),
холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХСЛПВЩ), низької
щільності (ХСЛПНЩ) та дуже низької щільності (ХСЛПДНЩ),
коефіціент атерогенності (КА). Усі підлітки отримували препарати
першої лінії: адреноблокатори (метопролол), антагоністи Ca+ (ам-
лодипін) та інгібітори АПФ (еналаприл) протягом 6-ти та 12-ти
місяців. Встановлено, що у підлітків із ПАГ при лікуванні препара-
тами першої лінії протягом року має місце тенденція до зниження
показників ЗХ (3,72 ± 0,20 проти 4,02 ± 0,08 ммоль/л) та підвищен-
ня рівня ХСЛВЩ (1,34 ± 0,07 ммоль/л проти 1,25 ± 0,02 ммоль/л; р
< 0,05), що сприяло достовірному зниженню КА (1,97± 0,23 у.о.
проти 2,31± 0,23 у.о.; р < 0,05). Суттєвих змін в показниках рівнів
ТГ не відмічалось. Таким чином, призначення антигіпертензивних
засобів першої лінії в поєднанні з немедикаментозними заходами у
підлітків із ПАГ протягом року суттєво впливає не тільки рівень
АТ, але й на показники ліпідного спектру крові, знижуючи їх атеро-
генний потенціал.
СЕРЦЕБИТТЯ У ДІТЕЙ: КЛІНІКО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Савво В.М., Апанасенко О.М.
м . Харк ів
Поява серцебиття у дитини нерідко трактується педіатрами та ліка-
рями сімейної медицини як прояв пароксизмальної тахікардії, хоча не
є її патогномонічною ознакою. Незважаючи на те, що біля третини
скарг на відчуття серцебиття носять неаритмогенний характер й обу-
мовлені вегетативними та психологічними відхиленнями, їх поява є
показанням до проведення холтерівського моніторування ЕКГ (ХМ
ЕКГ). Метою роботи було співставлення клінічної та електрокардіог-
рафічної картини у дітей із скаргами на серцебиття. Було обстежено
120 дітей віком від 3 до 12 років. Всім дітям проводилося клініко-
лабораторне та інструментальне обстеження, при цьому обов'язковим
було ХМ ЕКГ з веденням щоденника пацієнта. На першому етапі
дослідження у хворих виключалися захворювання органічної та запа-
льної природи. З групи обстежених дітей скарги на наявність серце-
биття виявлені у 36 (30,0%). Очікуваним був факт збільшення частоти
виявлення цієї скарги з віком у два рази (17,1 % та 36,7% відповідно у
дітей 3-7 та 8-12 років, р<0,05). Здатність до відчуття раптового сер-
цебиття відмічена вже з трьохрічного віку. Епізоди серцебиття паці-
єнти характеризували як короткочасні, що виникали частіше після
фізичного та емоційного навантаження, рідше – у стані спокою,
купірувалися самостійно. У 5 дітей (4,2%) серцебиття було єдиною
скаргою, але в них виявлено особливості у психоемоційній сфері, у
решти пацієнтів скарги відрізнялися різноманітністю. За даними
щоденників пацієнта тільки 6 дітей (5%) вказували на епізоди рап-
тового серцебиття під час моніторування. При візуальному аналізі
моніторограми у однієї дівчинки скарги співпадали з реєстрацією
синусової тахікардії (ЧСС 140-145 уд/хв), у 1 – одиночної передсе-
рдної екстрасистолії, у 4 – синусового ритму з фізіологічною ЧСС.
Таким чином, у більшості обстежених дітей під час виникнення
скарг характерним є відсутність будь-яких клінічно значущих по-
рушень серцевого ритму.
ДОСЛІДЖЕННЯ МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ МІОКАРДУ ПРИ СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ У ДІТЕЙ
З ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ СЕРЦЯ
Савво В.М., Хохлюк О.В.
м . Харк ів
Мета. Оптимізація ранньої діагностики серцевої недостатності
(СН) у дітей з вродженими вадами серця з хірургічною корекцією та
без неї. Задачі дослідження. Вивчити діагностичні критерії та можли-
вості єхокардіоскопії та електрокардіографії у дослідженні морфо-
- 24 -
функціонального стану міокарду при серцевій недостатності у дітей з
вродженими вадами серця. Матерiали та методи. На базі 24 МДКЛ,
кардіоревматологічного відділення обстежено 45 дітей, віком від 5 до
17 р., по статі переважали хлопчики (64,5%). Усiм дітям було прове-
дено: поверхнева ЕКГ з визначенням характеристик реполяризації,
ЕхоКС з вивченням гемодинамічних показників, загальноприйняті
дослідження. Результати. У дітей мають місце прояви електричної
нестабільності міокарда, про що свідчать пограничні до подовження
цифри інтервала QT 340±0,045 та його індексів QTc - 381±11 мс, DQT
- 35±13 мс. Високий процент наявності ознак дизметаболічних пору-
шень у міокарді (48,4%), порушень процесів провідності (38,7%),
високої зустрічаємості передсердних та шлуночкових екстрасистол
(р<0,05). По даним ЕхоКС показники систолічних і діастолічних
розмірів та об’ємів лівого шлуночка перевищували нормативні зна-
чення, що було розцінено як прояв адаптивного ремоделювання ліво-
го шлуночка. Показник розміру лівого передсердя у групі дітей з І ст.
СН були пограничні до норми, а у дітей ІІ А ст. СН незначно переви-
щували нормативні показники. При тому інтегральній показник насо-
сної функції серця – фракція викиду лівого шлуночка знаходилась у
межах норми. Висновки. Визначення ознак порушення реполяризації
є діагностичним маркером оцінки функціонального стану міокарда у
дітей з СН. Дослідження морфометричних показників серця на ранніх
стадіях розвитку СН є більш інформативним ніж оцінка лише інтег-
ральних показників скоротливої функції міокарда у дітей.
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВЕГЕТАТИВНО-СУДИННИХ ДИСФУНКЦІЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
Сагаль І.Р., Боярчук О.Р., Дудун Н.П., Дудун А.Ю.
м . Терноп іль
Проблеми здоров’я підлітків в останні роки привертають все біль-
шу увагу медиків. Значне місце серед захворювань даного віку нале-
жить вегетативно-судинним дисфункціям (ВСД). Під нашим спосте-
реженням було 50 дітей з гіпертензивним типом ВСД. Вік дітей коли-
вався від 12 до 18 років і в середньому становив 14,7±1,8 років. Хло-
пчиків було 26 (52 %), дівчаток – 24 (48 %). Основні скарги були: біль
голови (94 %), запаморочення (42 %), зниження фізичної працездат-
ності (96 %), зниження розумової працездатності (74 %), емоційна
лабільність (48 %), відчуття серцебиття (46 %), колючі болі в ділянці
серця (58 %), порушення сну (36 %). У 26 % дітей встановлено обтя-
женість спадкового анамнезу (нейроциркуляторна дисфункція, гіпер-
тонічна хвороба). Частіше це були діти з середнім фізичним розвит-
ком (90 %), у двох дітей спостергалася високорослість, у двох - ожи-
ріння І ст. і в однієї дитини - ІІ ст. При аналізі способу життя у всіх
підлітків мали місце порушення здорового способу життя: пізній
відхід до сну (98 %), низька фізична активність (100 %), тривалий
щоденний перегляд телепередач (72 %), комп’ютерні ігри (58 %),
куріння (18 %). З анамнезу життя встановлено, що 54 % дітей наро-
дилися в результаті швидких і стрімких пологів, 58 % дітей перенесли
пре- і перинатальне ушкодження ЦНС, 4 % перенесли черепно-
мозкову травму, 78 % дітей переведені на штучне вигодовування до
шестимісячного віку. При аналізі клінічних даних встановлена висока
частота супутньої патології (у 98 %). У 72 % дітей перебіг ВСД був
перманентного характеру, у 18 % дітей захворювання супроводжува-
лось симпато-адреналовими кризами, у 10 % дітей – вагоінсулярними
кризами. Вегетативні кризи були лише у дівчат. Підвищення артеріа-
льного тиску мало транзиторний характер у 82% дітей. Таким чином,
ВСД за гіпертензивним типом у підлітків проявляється змінами фун-
кцій ряду органів і систем, має негативний вплив на якість життя.
Висока частота ускладнень перинатального періоду, недотримання
правил здорового способу життя дозволяють трактувати їх як фактор
ризику ВСД.
КЛІНІЧНІ ВАРІАНТИ ВУЗЛИКОВОГО ПОЛІАРТЕРИЇТУ
Синицька В.О., Мороз І.М., Цяпа Н.А., Чубата О.Б., Юрик І.Е., Волошин М.М.
м . Терноп іль
Під вузликовим поліартериїтом розуміють системнй некротизую-
чий васкуліт, який переважно уражає артерії м’язового типу серед-
нього та дрібного калібру з утворенням аневризматичних випинань.
Етіологія цієї патології, як і інших захворювань сполучної тканини,
залишається невивченою. Клінічні ознаки мають широкий спектр та
ступінь вираженості. Виділяють декілька форм даної нозології: кла-
сичну, шкірно-тромбангічну, моноорганну. Варіанти перебігу вузли-
кового періартериїту: доброякісний, повільнопрогресуючий, швидко-
прогресуючий, гострий. Під нашим спостереженням знаходилося 4
дітей: 3 хлопчики та 1 дівчинка. Вік дітей - від 2 до 8 років. Характер
перебігу також різний, але початок у всіх випадках гострий, з вира-
женого больового синдрому, проявів інтоксикації, схуднення. Інтен-
сивність больового синдрому у пацієнтів потребувала активного
знеболювання, яке поєднувалося з спазмолітичною та антитромботи-
чною терапією, але розвитком ділянок некрозу. У двох пацієнтів
спостерігався некроз стінки тонкої кишки, що потребувало її резекції.
Гістологічне дослідження видалених ділянок і допомогло інтерпрету-
вати діагноз. Втягнення в патологічний процес нирок з формуванням
тяжкої артеріальної гіпертензії, вираженої анемії спостерігалося у
трьох хворих, причому, у дівчинки прогресувала ниркова недостат-
ність і через 1,5 року від початку хвороби вона померла. У одного з
хлопчиків сформувався виражений епісиндром з частими нападами та
порушенням емоційно-вольової сфери, тривалість хвороби 10 років,
рецидив стався через рік від початку, знову повторна резекція кишки.
У наймолодшого пацієнта патологічні зміни виникли у дистальних
фалангах кистей та стоп, супроводжувалися тромбангітичними змі-
нами з некрозом кінчиків пальців, хворіє більше року, рецидивів не
було, інших локалізацій немає.
ОЦІНКА РІВНЯ АДАПТИВНИХ ЗМІН У ДІТЕЙ ІЗ МАЛИМИ СЕРЦЕВИМИ АНОМАЛІЯМИ (МАРС)
Синоверська О.Б., Волосянко А.Б., Іванишин Л.Я.
м . І вано -Франк івськ
Мета дослідження: на основі комплексного клініко-
функціонального обстеження довести доцільність розподілу дітей із
МАРС за ступенем адаптації серцево-судинної системи. Матеріал і
методи. Проведено комплексне обстеження 487 дітей із МАРС віком
від 5 до 18 років та 20 їх здорових однолітків, які склали групу конт-
ролю. Об’єм досліджень включав клінічний моніторинг, дослідження
вегетативного та психоемоційного статусу, ЕКГ із застосуванням
навантажувальних тестів, ЕхоКГ та стрес-ЕхоКГ, доплер-картування
серця та магістральних судин, цілодобове моніторування артеріаль-
ного тиску, вивчення судиннорухової функції ендотелію. Результати
дослідження. Критеріями дезадаптивних змін у дітей із МАРС були:
вираженість та різноманітність скарг, їх резистентність до загально-
режимних заходів; наявність в анамнезі дитини вегетативних кризів,
ліпотімії, синкопальних станів; виражені зміни вегетативного гомео-
стазу; напруження регуляторних систем організму; незадовільний
рівень адаптації чи її зрив; наявність психопатичного синдрому; клі-
нічно та гемодинамічно значимі порушення ритму та провідності на
ЕКГ; клінічно значимі артеріальні та венозні дисциркуляторні зміни;
наявність вираженої ендотеліальної дисфункції; підвищена добова
варіабельність артеріального тиску; зміна добового профілю АТ (тип
non-dipper та night-peaker); ознаки систолічної чи діастолічної дисфу-
нкції міокарда; зниження толерантності до стресу; потреба в госпіта-
лізації дитини за основним захворюванням два і більше разів/рік.
Вважали, що наявність у пацієнта із МАРС чотирьох і більше із вка-
заних критеріїв переконливо свідчить про вираженість дезадаптивних
змін, а хоча б одного - дозволяє віднести пацієнта до групи ризику по
розвитку дезадаптації. За результатами нашого дослідження виражені
дезадаптивні зміни констатовано у 35,2% обстежених із МАРС.
СТАН ЕКСТРА- ТА ІНТРАКРАНІАЛЬНИХ СУДИН ГОЛОВНОГО МОЗКУ У ХВОРИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕР- ТА ГІПОТЕНЗІЄЮ
Слободян О. І.
м . Терноп іль
У хворих з артеріальною гіпертензією виявлений ангіоспазм в екс-
тра- та інтракраніальних зонах головного мозку. Артеріальна дисцир-
куляція проявлялась збільшенням максимальної систолічної швидко-
сті кровоплину в правій передній та середній мозкових артеріях.
Спостерігалась збільшення кінцевої діастолічної швидкості крово-
плину по правій внутрішній сонній, правій надблоковій артеріях та
тенденція до збільшення в обох середньомозкових і правій хребтовій
артеріях. Систоло-діастолічний індекс був збільшений при обстежен-
ні лівої хребтової, правої внутрішньої сонної артерій, що свідчить про
зміни еластико-тонічних властивостей цих судин. Збільшення макси-
мальної систолічної і кінцево-діастолічної швидкості кровоплину по
основній артерії у хворих з артеріальною гіпотензією пов’язано зі
змінами в хребтових артеріях, тому що основна артерія утворюється в
результаті сполучення двох хребтових артерій. Збільшення індексу
циркуляторного опору (RI) при дослідженні основної і правої хребто-
вої артерій у хворих з гіпотензією свідчить про зростання опору
більш дистальної локалізації. Дисциркуляція в основних та хребто-
вих артеріях може бути проявом місцевого вертеброгенного ґенезу.
- 25 -
У дітей та підлітків часто спостерігається зміна постави, сколіоз та
інші порушення формування скелету. Ці зміни кістково-м’язової
системи можуть викликати компресію вегетативного сплетення та
рефлекторний спазм судин вертебробазилярного басейну. Ці факто-
ри сприяють зниженню припливу крові до задніх відділів мозку.
Виявлені явища дисциркуляції у хворих з артеріальною гіпертензі-
єю безумовно сприяють початку та прогресуванню атеросклеротич-
них процесів.
ВТОРИЧНАЯ АРТЕРИАЛЬНАЯ ГИПОТЕНЗИЯ ПРИ ЖЕЛЕЗОДЕФИЦИТНЫХ СОСТОЯНИЙ У ДЕВОЧЕК-ПОДРОСТКОВ
Сульженко М.Ю., Головченко Н.Н.
г . Луганск
Актуальность вторичной артериальной гипотензии (ВАГ) обу-
словлена как широкой распространенностью, так и необходимо-
стью поиска ее причины с целью эффективной терапии. Железоде-
фицитные состояния (ЖДС) при этом являются весомым фактором
формирования ВАГ, особенно у девочек-подростков. Адаптация к
данному состоянию, его компенсация осуществляется за счет взаи-
мосвязи центрального и периферического кровообращения, реали-
зуясь на уровне микроциркуляторного русла. Повышенная потреб-
ность тканей в кислороде, которая возникает при ЖДС, компенси-
руется расширением венул, что приводит к уменьшению венозного
возврата и непосредственно сказывается на работе сердца. Умень-
шение фракции выброса ЛЖ при этом компенсируется увеличением
ЧСС. Таким образом, при ВАГ на фоне ЖДС патогномоничным
признаком является тахикардия, что вызывает сложности медика-
ментозной коррекции. Целью нашего исследования было изучение
влияния ЖДС на артериальное давление у девочек-подростков. Под
нашим наблюдением находилось 408 девочек-подростков с ЖДС на
разных стадиях, группу сравнения составили 30 девочек без при-
знаков ЖДС. При обследовании выявлены тахикардия, гипотония,
приглушенность тонов сердца, частота наблюдения которых досто-
верно возрастала со степенью железодефицитной анемии (ЖДА).
Наиболее характерным признаком была гипотония, которая в пря-
мой зависимости коррелировала с тяжестью ЖДС. Так, при предла-
тентном ЖДС ее уровень был 25 %, при латентном – 35,3 %, ЖДА I
степени – 41 %, ІІ ст. – 56,7 % и ІІІ ст. – 73,7 %. Характерно, что
после ферротерапии удельный вес гипотонии значительно умень-
шился, что дополнительно указывает на ее вторичный характер.
Таким образом, артериальную гипотонию у девочек-подростков с
ЖДС следует рассматривать как ВАГ, что требует коррекции ос-
новного заболевания.
НОВЫЕ МЕТОДЫ ПРЕНАТАЛЬНОЙ ДИАГНОСТИКИ СЛОЖНЫХ ПОРОКОВ СЕРДЦА ПЛОДА (СЛУЧАЙ ИЗ ПРАКТИКИ)
Сухарева Г.Э., Лагунова Н.В., Лебедь И.Г., Имнадзе И.Н, Афанасьева Н.А., Руденко Н.Н., Ялинская Т.А..
г . Симферополь - г . Киев
Ультразвуковое исследование (ЭхоКГ) есть и будет первым мето-
дом мониторинга состояния плода, но иногда исследуемая анатоми-
ческая область или структура плохо видны из-за костной тени, поло-
жения плода, ожирения матери или избыточного количества амнио-
тической жидкости. В таких случаях ЭхоКГ дает не совсем ясную
картину патологии. Магнитно-резонансная томография (МРТ) позво-
ляет увидеть плод методом прямой визуализации без этих проблем и
какого-либо вредного воздействия на плод. Более того, одновремен-
ная детальная визуализация патологии сердца и всех остальных
структур плода является несомненным преимуществом МРТ. МРТ
плода - современный неинвазивный метод диагностики широкого
спектра пренатальной патологии, необходимый для специфической
характеристики и топики изменений, описания анатомических дета-
лей и выявления ассоциированной патологии. Примером может слу-
жить наше наблюдение беременной К., 22 лет, у которой МРТ сердца
плода дало дополнительную клинически значимую к ЭхоКГ инфор-
мацию, что позволило выбрать верную тактику родоразрешения и
постнатального ведения. По данным пренатальной ЭхоКГ, проведен-
ной на базе Диагностического центра г. Симферополя была выявлен
ВПС плода: Полная АВ коммуникация, в сочетании с аномалией
конотрункуса (общий артериальный ствол? атрезия легочной арте-
рии?). МРТ, проведенная в НПМЦДКК г. Киева в дополнение к пер-
вичному диагнозу выявила правосторонний изомеризм (синдром
гетеротаксии), атрезию легочной артерии 2 тип, тотальный аномаль-
ный дренаж легочных вен, инфракардиальная форма. Консилиумом
принято решение о невозможности радикальной коррекции порока в
связи с высоким операционным риском и неблагоприятным прогно-
зом. Таким образом, если при ЭхоКГ плода подозревается серьезная
сочетанная патология сердца и/или МВПР рекомендуется включать
МРТ в обязательную схему дообследования беременной.
ОСОБЛИВОСТІ ВЕГЕТАТИВНОГО ГОМЕОСТАЗУ В ДІТЕЙ ІЗ ПРОЛАПСОМ МІТРАЛЬНОГО КЛАПАНА
Таловерова Л.І., Ричкова Т.А.
м . Луганск
Пролапси мітрального клапана (ПМК) – найчастіша форма функці-
онального розладу клапанного апарату серця в дітей. Поширення
ПМК за даними різних авторів, та залежно від методу та критеріїв
діагностики варіює від 1,1 до 38%. Багато дослідників відводять ви-
значальну роль у патогенезі ПМК порушенням нейровегетативної
регуляції функції клапана. Але щодо стану вегетативної нервової
системи (ВНС) у літературі можна знайти чимало різних думок та
протиріч. Тому метою даної роботи була оцінка стану вегетативної
нервової системи в 32 дітей віком від 10 до 16 років із наявністью
ПМК. У всіх дітей діагностовано ПМК за допомогою ЕхоКс. У біль-
шості з них (81,3%) виявлено пролабування стулок мітрального кла-
пана І ступеня, яке не супроводжувалося мітральною регургітацією.
ПМК ІІ ступеня спостерігався в 6 (18,8%) дітей. За даними пульсоме-
трії встановлено, що в 12 (37,5%) дітей ІН1 коливався в межах 30-90
ум. од. (у середньому 56,53±1,44 ум. од.), що свідчило про збалансо-
ваність стану регуляторних систем і вихідний вегетативний тонус
було розцінено як амфотонія. У 17 (53,1%) дітей ІН1 був менше 30 ум.
од. (у середньому 21,13±0,97 ум. од.), що свідчило про ваготонію, у
решти дітей – 9,38% - ІН1 коливався в межах 90-160 ум. од. (у серед-
ньому 117,24±4,77 ум. од.), що свідчило про помірне переважання
тонусу симпатичного відділу ВНС. Після повторного обстеження в
вертикальному положенні та розрахунку співвідношення ІН2/ІН1
з’ясовано, що амфотонія спостерігалась лише в 7 дітей, що склада-
ло 21,9%, більшість дітей – 65,6% мала гіперсимпатикотонічну
реактивність, у решти – 4 (12,5%) дітей спостерігалась асимпатико-
тонія, що свідчило про напруження компенсаторних механізмів
парасимпатичного відділу ВНС. Таким чином, у дітей із наявністю
ПМК у 87,5% випадків виявлено дисбаланс вегетативного гомео-
стазу, з вірогідним переважанням гіперсимпатикотонічної реактив-
ності ВНС (Р<0,05).
ІМУНОМОДУЛЮЮЧА ДІЯ ЕПАДОЛУ У ХВОРИХ НА ЮВЕНІЛЬНИЙ РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ
Федорців О.Є., Ярема Н.М.
м . Терноп іль
Обстежено 50 дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит
(ЮРА), та 15 здорових дітей (контрольна група) віком від 5 до 16
років. Хворих поділено на дві групи: І група - 18 хворих отримували
загальноприйняту базову терапію, ІІ група – 32 хворих, які окрім
базової терапії отримували Епадол (препарат ω-3 поліненасичених
жирних кислот). До початку лікування у хворих на ЮРА спостеріга-
лись чіткі зміни у клітинній ланці імунітету - зниження на 28 %
(Р<0,01) загальної популяції СD3 –лімфоцитів. Воно відбувалося за
рахунок зменшення на 35,6 % СD8-супресорів і на 16 % СD4 -
хелперів, яке спричинює дисбаланс співвідношення регуляторних
субпопуляцій. Зниження кількості CD4 і CD8 у крові пов'язано з поси-
ленням міграції цих клітин з периферичної крові в синовіальну обо-
лонку уражених суглобів. На тлі зниження рівня СD8 - супресорів
спостерігалось підвищення на 26 % порівняно з контрольною групою
кількості СD22 (В-лімфоцитів). Їх проліферація призводить до ство-
рення плазматичних клітин, які синтезують аутоантитіла. На актива-
цію гуморальної ланки імунної системи у хворих вказує суттєве під-
вищення в крові вмісту імуноглобулінів основних класів – Ig M – на
29 %, Ig G – на 35 % і збереження Ig A на межі норми. Відмічалося
підвищення ЦІК в 1,3 рази, що свідчило про наявність у хворих іму-
нопатологічних реакцій. Рівень ЦІК залежав від активності процесу,
наявності вісцеральних проявів та попередньо проведеного лікування
гормональними і цитостатичними лікарськими засобами. При порів-
нянні ефективності лікування хворих на ЮРА виявлено позитивну
динаміку досліджуваних показників при застосуванні обох терапев-
тичних схем. Проте показники імунологічного статусу вказують на
переважаючий позитивний вплив терапії, доповненої Епадолом. Так,
до кінця курсу лікування у І групі відмічається підвищення загально-
го вмісту СD3-лімфоцитів (Р<0,001). Рівні СD4-хелперів і СD8-
супресорів у хворих цієї групи залишаються нижчі за норму, не від-
бувається нормалізація імунорегуляторного індексу. Залишається
підвищеним рівень В-лімфоцитів, але частково обмежується їх функ-
- 26 -
ціональна активність. Про це свідчить динаміка імуноглобулінів,
вміст яких після лікування не виходить за межі нормального рівня.
Таким чином, у хворих на ЮРА до лікування виявляється дисфункція
Т-ланки імунної відповіді, з активацією гуморальних реакцій та іму-
нопатологічних процесів. На тлі призначення тільки традиційної
медикаментозної терапії простежується лише тенденція до нормалі-
зації імунологічних показників. У ІІ групі відмічалися подібні зміни в
динаміці вмісту основних субпопуляцій лімфоцитів. Однак, у дітей в
комплексну терапію яких було включено Епадол, рівень ЦІК був
наближений до нормальних показників і відмічалося незначне підви-
щення СD8-супресорів. Це свідчить про ефективніше зменшення
імунологічної відповіді організму в даній групі обстежених. На нашу
думку, можливий імуномодулюючий ефект Епадолу може бути пов'я-
заний із властивістю ω-3 поліненасичених жирних кислот знижувати
синтез мононуклеарними клітинами імунорегуляторних і прозапаль-
них цитокінів, а також з можливістю замінювати на конкурентній
основі арахідонову кислоту в фосфоліпідах мембран імунокомпетен-
тних клітин.
ДИСПЛАСТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ СЕРДЦА У ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА
Филонова Т.А.
г . Харьков
Результаты исследований последних лет свидетельствуют о значи-
тельной роли соединительной ткани в формировании сердечно-
сосудистых заболеваний. Для своевременной диагностики и коррек-
ции патологии на ранних этапах ее развития актуальным является
изучение диспластических изменений сердца у детей младшего воз-
раста. Проведен анализ частоты встречаемости и структуры малых
аномалий развития сердца (МАРС) по данным историй развития 366
детей в возрасте 4-5 лет. По результатам допплерэхокардиографиче-
ского исследования МАРС выявлены у 17,5% детей. При отсутствии
субъективных кардиальных жалоб показанием для УЗИ-исследования
сердца явилась клиническая манифестация диспластических анома-
лий в виде систолического шума в периоде новорожденности у 1/5
части детей, у половины обследованных – в возрасте 1 – 3 лет. У 2/3
детей отмечался отягощенный анте- и постнатальный анамнез (фето-
плацентарная недостаточность у матери, внутриутробная гипоксия,
недоношенность). Среди МАРС наиболее часто диагностированы
аномальные хорды левого желудочка (87,5%), при этом у 15% детей –
множественные. Второе место в структуре МАРС занимает открытое
овальное окно (25,1%). Пролапс митрального клапана I степени без
признаков миксоматозной дегенерации и регургитации диагностиро-
ван у 12,5% детей в сочетании с другими МАРС. У 6,3% обследован-
ных выявлен погранично узкий корень аорты. Увеличение полости
левого желудочка установлено у 9,4 % детей. Показатели насосной и
сократительной функции левого желудочка у большинства детей
были в пределах возрастной нормы. Выявленные структурные осо-
бенности сердца у детей дошкольного возраста позволяют оптимизи-
ровать тактику медицинского наблюдения с целью профилактики
реализации кардиоваскулярной патологии.
ВЛИЯНИЕ КОМОРБИДНЫХ ИНФЕКЦИЙ НА ТЕЧЕНИЕ РЕВМАТИЧЕСКИХ ЗАБОЛЕВАНИЙ У ДЕТЕЙ
Челпан Л.Л., Прохоров Е.В., Бельская Е.А., Акимочкина Н.А.
г . Донецк
Инфекционная патология при ревматических заболеваниях (РЗ)
имеет двоякое значение. С одной стороны, инфекционный агент мо-
жет играть роль триггерного механизма, запускающего иммунопато-
логические процессы. С другой – использование с лечебной целью
иммуносупрессивных препаратов способствует развитию коморбид-
ных инфекций (КИ) разнообразной локализации, которые неблаго-
приятно влияют на течение РЗ и качество жизни больных. При этом
более частыми при РЗ являются инфекции мочеполовой, дыхательной
систем, кожи и мягких тканей, реже – вирусные, грибковые инфек-
ции, туберкулез и др. Обследовано 67 детей с РЗ в возрасте от 3 до 18
лет. Из них 22 больных ЮРА, 5 – СКВ, 10 с острой ревматической
лихорадкой, 7 – с хронической ревматической болезнью сердца, 14 –
реактивным артритом, 9 – с геморрагическим васкулитом. 23 ребенка
с фебрильной лихорадкой в дебюте и частыми вирусными инфекция-
ми в анамнезе обследованы на персистирующую вирусную и бакте-
риальную инфекцию. Всем больным проводили поиск очагов инфек-
ции в ротоглотке, урогенитальной системе, желудочно-кишечном
тракте. КИ имели место у 88,06% (59 из 67 детей): хронический тон-
зиллит у 31 ребенка, кариес зубов – у 22, инфекция мочевой системы –
у 14, хламидийная инфекция – у 8, хеликобактерная инфекция – у 12. У
каждого четвертого пациента наблюдали сочетание 2, реже 3-х очагов
хронической инфекции. Практически у всех девочек-подростков имел
место генитальный кандидоз. Персистирующая герпетическая инфек-
ция выявлена у 18 больных, Эпштейн-Барр вирусная инфекция у 13. В
комплексе терапии предусматривали санацию очагов, при необходимо-
сти назначение противовирусных препаратов. Курация пациента с РЗ
требует тщательного мониторинга наличия КИ и их санации с целью
улучшения прогноза и качества жизни больных.
МАЛЫЕ АНОМАЛИИ СЕРДЦА У ДЕТЕЙ С ПРОЛОНГИРОВАННОЙ НЕОНАТАЛЬНОЙ ЖЕЛТУХОЙ
Чурилина А.В., Зяблицев С.В., Глуховская О.А., Лялька Л.В., Гудий Н.Г.
г . Донецк
На протяжении последних лет изменилась структура сердечно-
сосудистых заболеваний у детей. На первый план вышли невоспали-
тельные заболевания миокарда, в том числе малые аномалии сердца.
Цель работы – изучить частоту малых аномалий сердца у детей с про-
лонгированным течением неонатальной желтухи. Материалы и методы
исследования. Обследовано 118 детей в возрасте от 14 дней до 1,5 ме-
сяца, находившихся на стационарном лечении в ГДКБ № 1 г. Донецка
по поводу пролонгированной неонатальной желтухи. Методы исследо-
вания включали: общеклинические, инструментально-лабораторные
(клинический и биохимический анализы крови, ультразвуковое иссле-
дование сердца). Результаты исследования. У 118 (100 %) детей с про-
лонгированным течением неонатальной желтухи при биохимическом
исследовании крови отмечено повышение уровня непрямого билиру-
бина сыворотки крови, среднее значение этого показателя составило
107,7±9,7 мкмоль/л. При проведении эхокардиографического исследо-
вания у 106 (89,83 %) пациентов выявлены следующие малые аномалии
сердца: аберрантная хорда в полости левого желудочка – 57 (48,31 %),
открытое овальное окно – 32 (27,12 %), дополнительная трабекула в
полости левого желудочка – 17 (14,4 %). Выводы. Таким образом, по
данным эхокардиографического исследования у 106(89,83%) детей с
пролонгированным течением неонатальной желтухи выявлены малые
аномалии сердца: аберрантная хорда в полости левого желудочка – 57
(48,31 %), открытое овальное окно – 32 (27,12 %), дополнительная
трабекула в полости левого желудочка – 17 (14,4 %).
ДИАГНОСТИЧЕСКИ ЗНАЧИМЫЕ МАРКЕРЫ ДИСПЛАЗИИ СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ У ДЕТЕЙ С ВРОЖДЁННОЙ АНОМАЛИЕЙ
ТОЛСТОЙ КИШКИ
Чурилина А.В., Налётов А.В., Анисимова Н.Н., Печура Т.Н.
г . Донецк
На сегодня в литературе большое внимание уделяется изучению
дисплазии соединительной ткани (ДСТ). В свою очередь, ДСТ иг-
рает определённую роль в формировании врождённых аномалий
толстой кишки (ВАТК). Цель работы. Выделить маркеры ДСТ,
наиболее часто сопровождающие ВАТК у детей. Материалы и ме-
тоды. Под нашим наблюдением на базе гастроэнтерологического
отделения ГДКБ № 1 г. Донецка находилось 93 ребёнка в возрасте
от 3 до 17 лет с ВАТК (долихосигма, колоноптоз, долихоколон,
болезнь Пайра). Всем пациентам проводились общепринятые кли-
нико-лабораторные, инструментальные методы исследования с
акцентом на выявление внешних и висцеральных маркеров ДСТ.
Результаты и обсуждение. При общем осмотре пациентов с ВАТК
обращало внимание обилие внешних маркеров, характерных для
ДСТ. Наиболее часто регистрировалось астеническое телосложение
у 64 (68,8 %), нарушение осанки у 75 (80,6 %), воронкообразная
деформация грудной клетки у 32 (34,4 %), слабость мышц передней
брюшной стенки у 47 (50,5 %) детей, которая у 38 (40,9 %) сопро-
вождалась диастазом прямых мышц живота. Среди висцеральных
маркеров ДСТ у 53 (57,0 %) детей выявлены перетяжки желчного
пузыря, у 48 (51,6 %) маркеры ДСТ сердца: пролапс митрального
клапана и ложная хорда в полости левого желудочка. Выводы. Вы-
явление данных маркеров ДСТ должно повысить диагностическую
настороженность специалистов в отношении сопутствующей пато-
логии со стороны толстой кишки у детей.
- 27 -
ХАРАКТЕРИСТИКА РІВНІВ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ДІТЕЙ ІЗ РІЗНИМИ ВАРІАНТАМИ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ
Шлімкевич І.В., Синоверська О.Б., Іванишин Л.Я.
м . І вано -Франк івськ
Мета роботи: проаналізувати особливості рівнів артеріального тис-
ку (АТ) та їх добової варіабельності у дітей із різними клінічними
формами артеріальної гіпертензії (АГ). Матеріал та методи. Обстеже-
но 45 дітей віком від 13 до 18 років із АГ, в тому числі – 16 пацієнтів
із первинною АГ (ПАГ), 18 - із нейроциркуляторною дистонією
(НЦД) за гіпертензивним типом та 11 – із гіпоталамічним синдромом
пубертатного віку (ГСПВ). Групу порівняння склали 12 здорових
дітей аналогічного із обстежуваними віку. В рамках дослідження
проводили вимірювання рівня базального та додаткового АТ, а також
його добове моніторування (ДМАТ). Результати та обговорення.
Рівень базального АТ у здорових склав (116,3±1,8) мм.рт.ст., а додат-
кового - (9,83±0,66) мм.рт.ст. Серед пацієнтів із АГ максимального
рівня базальний АТ сягав у пацієнтів із ПАГ, становляючи (139,8±4,9)
мм.рт.ст, а додатковий – у обстежених із ГСПВ, складаючи
(24,92±1,38) мм.рт.ст. Максимальні середньодобові рівні САТ визна-
чалися у обстежених із ПАГ та ГСПВ, складаючи (132,72±5,31)
мм.рт.ст. та (129,93±6,17) мм.рт.ст, відповідно. Добова варіабельність
САТ була максимальною у пацієнтів із НЦД, становлячи (33,17±2,14)
мм.рт.ст. У пацієнтів із усіма формами АГ відмічено зростання сере-
дньодобових рівнів пульсового АТ (АТп). Максимальний середньо-
добовий рівень АТп встановлено у обстежених із ПАГ, що склав
(59,12±6,84) мм.рт.ст. Типовим для пацієнтів із ПАГ був добовий
профіль АТ типу “non-dipper”, в той час, як серед підлітків із ГСПВ
значно частіше зустрічався профіль “night-peaker”, а серед обстеже-
них із НЦД – профіль “over-dipper”. Таким чином, пацієнти із АГ
характеризуються підвищенням САТ та АТп протягом доби, значною
добовою варіабельністю АТ та зміною його добового профілю. Втім,
характеристики змін АТ чітко визначаються варіантом АГ і в кожно-
му конкретному випадку вимагають строго диференційованої корек-
ції.
ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ БИОМАРКЕРЫ ВОСПАЛЕНИЯ (ФНО- α) У ПОДРОСТКОВ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ
Шостакович-Корецкая Л.Р., Гайдук Т.А.
г . Днепропетровск
Данные ряда исследований демонстрируют существование ассоциа-
ции артериальной гипертензии (АГ) с иммунологическими биомарке-
рами воспаления, в частности, с уровнем фактора некроза опухолей-α
(ФНО-α). С целью определения взаимосвязи между АГ и ФНО-α обсле-
дованы 70 подростков с повышением артериального давления (АД) в
возрасте 13-17 лет. Всем подросткам проводилось суточное монитори-
рование АД (СМАД), определение ФНО-α в сыворотке крови иммуно-
ферментным методом, исключен вторичный характер АГ. При прове-
дении дисперсионного анализа достоверных отличий по уровню ФНО-
α между группами детей с АГ (стабильной, лабильной формами и пре-
гипертензией) выявлено не было (РН>0,70). Однако, отмечалась тен-
денция увеличения уровней ФНО-α в зависимости от клинической
формы АГ: наиболее высокий уровень ФНО-α отмечался в группе де-
тей со стабильной формой АГ (9,82±0,83 пг/мл), в группе детей с ла-
бильной АГ величина ФНО-α была несколько ниже (9,37±0,82 пг/мл).
Такая же тенденция отмечалась у детей с прегипертензией, у которых
уровень ФНО-α был ниже, чем у детей со стабильной и лабильной
формами (8,65±1,17 пг/мл). Установлено достоверное увеличение сред-
ней величины (9,50±0,54 пг/мл) и частоты (45,6%) повышения уровня
ФНО-α в группе детей с АГ по сравнению с группой детей с нормотен-
зией (6,43±0,64 пг/мл и 12,5% соответственно, Р<0,05). Выявлена по-
ложительная корреляция ФНО-α с длительностью повышения АД
(r = 0,21, Р=0,086), а также показателями СМАД: уровнем среднеднев-
ного (r = 0,27, Р=0,02) и максимального ночного диастолического АД
(r = 0,23, Р=0,058), среднего АД в дневное время (r = 0,30, Р=0,014),
вариабельностью ДАД в ночное время (r = 0,28, Р=0,022).
ХАРАКТЕРИСТИКА ЧИННИКІВ РИЗИКУ ФОРМУВАННЯ ГІПЕРТРОФІЇ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ПІДЛІТКІВ
З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ
Шостакович-Корецька Л.Р., Гайдук Т.А., Швирид І.І., Устименко М.А.
м . Дніпропетровськ
Наявність гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) у дітей характеризує
перехід артеріальної гіпертензії (АГ) від дисрегуляторного стану до
структурно-функціонального. З метою встановлення чинників, що
впливають на розвиток ГЛШ обстежено 118 підлітків з первинною АГ у
віці 12-18 років. Проведено добове моніторування артеріального тиску,
доплерехокардіографія, визначений ліпідний спектр крові, рівень база-
льної інсулінемії та інсулінорезистентності за індексом HOMA. Для
вивчення чинників, що сприяють формуванню ГЛШ, було виділено 2
групи спостереження, залежно від наявності (n=40) або відсутності
(n=78) у підлітків з АГ гіпертрофії лівого шлуночка. Встановлено, що
наявність обтяженої спадковості по кардіоваскулярних і метаболічних
захворюваннях у підлітків з АГ достовірно збільшувала частоту ГЛШ
(44,7% проти 26,8% відповідно; Р≤0,044). Виявлено істотну залежність
частоти ГЛШ від величини індексу маси тіла При нормальній масі тіла
ГЛШ виявлено в 6,4% випадків (n=3), при надлишку маси тіла - в 36,6%
(n=15; Р<0,001), при ожирінні - 73,3% (n=22; Р<0,001). Частота ГЛШ за
наявності атерогенної дисліпопротеїдемії була достовірно вища (41,5%,
n=27; Р<0,05) ніж при ії відсутності (24,5%, n=13). Виявлено залежність
частоти ГЛШ від рівнів базального інсуліну в сироватці крові (25,7%
(n=9) - при нормальному, 52,6% (n=10) – при підвищеному (Р<0,05) та
індексу інсулінорезистентності HOMA (18,8% (n=3) при нормальному,
44,4% (n=20) - при підвищеному (Р=0,061). Таким чином, ризик форму-
вання ГЛШ у дітей з АГ був достовірно (P<0,05-0,001) асоційований з
наявністю надлишку маси тіла, атерогенною дисліпопротеїдемією,
інсулінорезистентністю та спадковою обтяженістю по кардіоваскуляр-
них і метаболічних захворюваннях.
ХАРАКТЕРИСТИКА ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У ДІТЕЙ З АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ
Шумна Т.Є.
м . Запорожье
Підвищення ефективності комплексного лікування алергічних за-
хворювань у дітей визначає необхідність оцінки їх функціонального
стану серця та вегетативних механізмів регуляції серцевого ритму. З
метою визначення особливостей вегетативної регуляції серцевої дія-
льності у дітей з алергічними захворюваннями обстежено 33 дитини
(16 хлопчиків та 17 дівчаток) у віці від 6 до 18 років. Оцінка варіабе-
льності серцевого ритму проводилася за допомогою спектрального
аналізу показників ВРС у дітей з алергічними захворюваннями з ви-
користанням апаратно-програмного діагностичного комплексу
«Cаrdiolab». При дослідженні вихідного вегетативного тонусу було
виявлено, що у 18,18% дітей реєструвалася ваготонія (LF<HF>VLF),
що свідчила про наявність гуморального шляху центрального регу-
лювання та напруженні адаптаційно-пристосувальних механізмів.
Вихідна симпатикотонія реєструвалася у 34,38% дітей з напруженою
вегетативною рівновагою (VLF>LF>HF) та була обумовлена перева-
жно церебральними ерготропними, гуморально-метаболічними впли-
вами. Вихідна ейтонія з ненапруженим вегетативним балансом
(LF>VLF<HF) відмічалась у 21,21% дітей та напруженою вегетатив-
ною рівновагою зі зниженою активністю сегментарних систем
(VLF>LF<HF) – у 27,27% пацієнтів. Виявлені особливості варіабель-
ності серцевого ритму, що призводять до порушень адаптаційних
можливостей, необхідно враховувати при клінічному веденні дітей з
алергічними захворюваннями, а особливо, при призначенні бронхолі-
тичних та антигістамінних препаратів.
СОСТОЯНИЕ ЭЛЕКТРОФИЗИОЛОГИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ В МИОКАРДЕ У ДЕТЕЙ, ПОСТРАДАВШИХ
ОТ ВОЗДЕЙСТВИЯ НЕБЛАГОПРИЯТНОЙ ЭКОЛОГИИ
Кутькин М.Е.
г . Евпатория
На этапе санаторно-курортной реабилитации в КРУ ДКС «Чайка» с
1998 по 2005 гг. были обследованы 150 крымских детей. Из них, 82
ребёнка эвакуированные в Крым из зон радионуклидного загрязнения
ЧАЭС и 68 детей родившихся в Крыму от родителей, пострадавших в
радиационной аварии на ЧАЭС. Все дети были разделены на 2 под-
группы: проживающие в условиях относительно благоприятной эколо-
гии сельской местности и курортов Крыма и проживающие в транс-
портно-промышленных регионах Крыма. Установлено, что среди детей
- 28 -
проживающих, после эвакуации в Крым, в условиях благоприятной
экологии – 45,3% имели субклинические изменения на ЭКГ (наруше-
ния сердечного ритма – 3,8%; нарушения сердечной проводимости –
28,3%; нарушения процессов реполяризации – 13,2%). При сравнении,
у детей, проживавших после аварии ЧАЭС, в условиях экологического
напряжения – 75% имели нарушения электрофизиологических процес-
сов в миокарде (нарушения сердечного ритма – 14,3%; нарушения
сердечной проводимости – 32,1%; нарушения процессов реполяризации
– 32,1%). У детей радиационно-пострадавших родителей субклиниче-
ские изменения на ЭКГ имели 67,9% проживавших в условиях благо-
приятной экологии и 82,5% детей проживавших в транспортно-
промышленных регионах: нарушения сердечного ритма – 21,4% и
22,5%; нарушения сердечной проводимости – 39,3% и 50%; нарушения
процессов реполяризации – 39,3% и 27,5% соответственно. Таким обра-
зом, проживание детей, перенесших прямое радиационное воздействие,
в условиях благоприятной экологии оказывает позитивное влияние на
электрофизиологические процессы в миокарде, а присоединение техно-
генного фактора значительно ухудшает процессы реполяризации в
миокарде и способствует проявлениям аритмии. У детей, родившихся в
Крыму от пострадавших в радиационной аварии родителей, состояние
экологии места их постоянного жительства оказывается клинически
менее значимым. В этой группе на первое место выходит влияние со-
матической патологии и вероятный стохастический эффект от перене-
сенного родителями радиационного воздействия.
НАРУШЕНИЯ СЕРДЕЧНОГО РИТМА У ДЕТЕЙ, ПЕРЕНОСЯЩИХ ОСТРУЮ РЕСПИРАТОРНУЮ ИНФЕКЦИЮ
Каладзе Н.Н., Штригель С.В., Ревенко Н.А.
г . Евпатория
Острые респираторные инфекции (ОРИ) являются наиболее рас-
пространенными в детском возрасте и занимают одно из ведущих
мест в структуре детской заболеваемости. Перенесенные ОРИ могут
способствовать формированию хронических патологических процес-
сов не только в дыхательных путях, но и в других органах и системах.
Они отрицательно сказываются на работе сердца, ведут к снижению
адаптационных возможностей, углублению имеющихся патологиче-
ских отклонений в организме. Сердце является мишенью при вирус-
ной инфекции, следствием чего может быть развитие острого мио-
кардита различной степени тяжести, исходом которого может стать
хронический кардит и разнообразные нарушения ритма и проводимо-
сти. Диагностика и лечение этой патологи проводится, как правило,
запоздало и указанные нарушения могут явиться в дальнейшем при-
чиной развития кардиальной и сосудистой патологии, такой как кар-
диомиопатии, ИБС, атеросклероз. Целью нашей работы явилось
улучшение диагностики патологических изменений в миокарде у
детей, переносящих ОРИ. Использовались следующие методы иссле-
дования: клинико-анамнестические, функциональные (ЭКГ, суточное
мониторирование ЭКГ – холтеровское мониторирование (ХМ)). Под
наблюдением были 23 ребенка с ОРИ в возрасте 4-7 лет (средний
возраст 5,5±2,2), находящихся на стационарном лечении в инфекци-
онном отделении ДТМО г. Евпатория. 53% составили девочки и 47%
- мальчики. Основными жалобами у данной группы детей были: ка-
шель, насморк, сниженный аппетит, головная боль, боль в горле;
боли в сердце, перебои в работе сердца отмечались лишь у 17 % де-
тей. Проведение стандартной ЭКГ и ХМ у детей с ОРИ позволяет
впервые выявить нарушения ритма сердца и проводимости, у 69,5%
Наиболее частым нарушением сердечного ритма у этих детей была
экстрасистолия у 60,9%. Суправентрикулярная экстрасистолия выяв-
лена у 63% детей, желудочковая у 37% детей, превалировал дневной
тип экстрасистолии – у 81% детей. Нарушение проводимости в виде
единичных СА-блокад второй степени обнаружены у 34,8% детей,
миграция водителя ритма - у 21,7%, выскальзывающие комплексы и
синусовая брадикардия зарегистрированы у одного ребенка. Соче-
тание СА-блокад, миграции водителя ритма, синусовой брадиарит-
мии, выскальзывающих комплексов позволили поставить диагноз
синдром слабости синусового узла у одного ребенка. Нарушение
процессов реполяризации в миокарде зарегистрировано у 60,9%
детей и свидетельствует о наличии воспалительно-дистрофических
нарушений в стенке сердца. Проведение ЭКГ и ХМ позволяет вы-
явить нарушения возбудимости и проводимости миокарда и под-
тверждает наличие повреждений сердечной мышцы у детей, пере-
носящих ОРИ, требующих раннего проведения дополнительной
метаболической коррекции.
|