Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України
2009
|
| Назва видання: | Енциклопедичний вісник України |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42716 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України / Л. Гутник // Енциклопедичний вісник України: Зб. наук. пр. — 2009. — Число 1. — С. 63-78. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42716 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-427162013-04-04T03:01:09Z Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України Гутник, Л. 2009 Article Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України / Л. Гутник // Енциклопедичний вісник України: Зб. наук. пр. — 2009. — Число 1. — С. 63-78. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0117 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42716 016:929:001(477) uk Енциклопедичний вісник України Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Гутник, Л. |
| spellingShingle |
Гутник, Л. Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України Енциклопедичний вісник України |
| author_facet |
Гутник, Л. |
| author_sort |
Гутник, Л. |
| title |
Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України |
| title_short |
Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України |
| title_full |
Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України |
| title_fullStr |
Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України |
| title_full_unstemmed |
Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України |
| title_sort |
бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки україни |
| publisher |
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42716 |
| citation_txt |
Бібліографічні та біобібліографічні покажчики діячів науки України / Л. Гутник // Енциклопедичний вісник України: Зб. наук. пр. — 2009. — Число 1. — С. 63-78. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Енциклопедичний вісник України |
| work_keys_str_mv |
AT gutnikl bíblíografíčnítabíobíblíografíčnípokažčikidíâčívnaukiukraíni |
| first_indexed |
2025-07-04T01:03:42Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:03:42Z |
| _version_ |
1836676308710457344 |
| fulltext |
63
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Людмила Гутник
УДК 016:929:001(477)
Людмила Гутник
Національна бібліотека України ім. В. Вернадського НАН України,
молодший науковий співробітник
Бібліографічні та біобібліографічні покажчики
діячів науки України
На тлі зростаючих інформаційних потреб суспільства праці біобібліографіч-
ного характеру і, зокрема, персональні покажчики вчених України є важливими
документальними джерелами з історії розвитку вітчизняної науки. Концентруючи
в собі комплекс фактичних даних, поточної та ретроспективної бібліографічної
інформації, вони є вагомою джерельною базою наукових досліджень. Ці видання
дають можливість не лише детально висвітлити життя та окреслити наукові по-
шуки, пріоритети досліджень провідних українських вчених, узагальнити їх вне-
сок у вітчизняну і світову науку та культуру, а й повернути імена забутих та ви-
креслених з її історії.
Бібліографічні та біобібліографічні покажчики містять різнопланову, структу-
ровану інформацію, яка може стати основою подальших досліджень, у тому числі,
при створенні біобібліографічних словників, написанні статей енциклопедично-
го, довідкового характеру, монографій тощо.
Про актуальність цієї теми сьогодні говорять численні публікації. Теоретичні
питання української біобібліографії розглядалися на сторінках наукових збірників
«Українська біографістика», «Наукові праці НБУВ», «Інформаційні ресурси та їх
використання в агропромисловому виробництві», а також у фахових періодичних
виданнях («Бібліотечний вісник», «Бібліотечна планета», «Вісник Книжкової па-
лати»). До теми розвитку біобібліографії в Україні зверталися О. Г. Луговський
[1], О. М. Яценко [2]. Організаційно-методичним питанням створення біобібліо-
графічної серії «Академіки Української академії аграрних наук» присвячена пу-
блікація Т.Ф. Дерлеменко [3]. Тема підготовки серії «Биобиблиография ученых
Народной украинской академии» піднімалася у статті В. Грошика і Т. Сосновської
[4]. Можливості розвитку жанру біобібліографічного покажчика досліджувала
Л. Кривенко [5]. Окрім того, біобібліографія як науково-інформаційне джерело та
джерело збереження і передачі персонологічної інформації розглядалося у публі-
кації Д. В. Устиновського [6]. Дослідженню розвитку біобібліографії і бібліогра-
64
Людмила Гутник
фічної діяльності вчених-природознавців НАН України у 1918 – 1941 рр. присвя-
чена кандидатська дисертація О. Г. Луговського. Відгуком на вихід окремих по-
кажчиків стали рецензії фахівців – як бібліографів, так і спеціалістів відповідних
галузей знань [7, 8, 9].
Проведена робота із виявлення бібліографічних та біобібліографічних покаж-
чиків, присвячених науковцям, зокрема, академікам, членам-кореспондентам та
докторам наук, показує, що за період 1913 – 2007 рр. їх було видано 1143 одиниці.
Статистичний аналіз випуску покажчиків говорить, якщо в 1920 – 40-х рр. вихо-
дило декілька видань на рік, то починаючи з 50-х їх випуск поступово збільшуєть-
ся. Так, динаміка зростання показує, що у середньому в 60-х роках виходило 4 – 5,
у 70-х роках – 7 – 8, у 80-х роках – 18, у 90-х – 25 покажчиків на рік. Загалом, до
1999 року видано близько 600 покажчиків, тоді як лише за 2000 – 2007 рр. опублі-
ковано більш як 500. Найбільшу кількість виданих персональних біобібліографіч-
них покажчиків зафіксовано у 2006 році – 103 видання.
Джерелами відомостей про опубліковані персональні покажчики були дер-
жавні бібліографічні видання: «Літопис книг», «Бібліотекознавство і бібліографія
Української РСР», а також систематичний каталог Національної бібліотеки Укра-
їни ім. В. Вернадського НАН України (НБУВ) та інформація, отримана від уста-
нов, які безпосередньо займаються підготовкою і випуском покажчиків.
На основі перегляду матеріалів de visu було проведено комплексний аналіз
бібліографічних та біобібліографічних покажчиків, який допоміг зробити певні
висновки стосовно стану розвитку персональної біобібліографії вчених України.
Огляд джерельної бази дозволив не лише зібрати та узагальнити інформацію щодо
існуючих серій біобібліографічних покажчиків, а й окреслити коло проблем і зав-
дань, пов’язаних з їх підготовкою.
Сучасний стан розвитку видань цієї тематики характеризується збільшенням
не лише їх кількості, а й суттєвим розширенням кола видавців. Підготовлені і ви-
дані науковими бібліотеками, галузевими науково-дослідними інститутами, ви-
шами та іншими установами, біобібліографічні покажчики дають уявлення про
загальну картину розвитку вітчизняної науки.
Масив покажчиків діячів науки України містить як серійні, так і несерійні ви-
дання. У першу чергу хотілося б звернути увагу на покажчики, що виходили у
серіях. Саме серійні видання є тим комплексом даних, у якому засобом висвітлен-
ня персоналій окремих учених у сукупності більш повно розкривається наукова
діяльність певної науково-дослідної установи, навчального закладу, простежуєть-
ся розвиток тієї чи іншої галузі науки. Загалом, у процесі опрацювання джерель-
ної бази зафіксовано понад 50 бібліографічних серій, у яких виходили персональ-
ні покажчики, присвячені діячам науки України 20 ст.
Відомо, що з 1940 року у Москві почали видавати багатогалузеву серію біб-
ліографічних покажчиків «Материалы к биобиблиографии ученых СССР», яка
65
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Людмила Гутник
складається з окремих випусків персоналій. У складі цієї серії виходили також і
покажчики, присвячені діячам науки України, зокрема, В. П. Адріановій-Перетц,
О. О. Богомольцю, П. П. Буднікову, В. І. Вернадському, М. І. Вавілову, Б. М. Вулу,
О. В. Палладіну, Б. Є. Патону та ін.
Однією з перших серій, присвячених провідним діячам вітчизняної науки та
виданих в Україні, стала серія «Вчені Української РСР», розпочата 1956 року Цен-
тральною науковою бібліотекою (ЦНБ) АН УРСР за рішенням Президії АН УРСР
з метою популяризації досягнень українських вчених та ознайомлення з їхнім
життєвим шляхом і науково-дослідною діяльністю. Вихід серії став важливим
етапом розвитку персональної біобібліографії. До створення покажчиків залуча-
лися як бібліографи, так і фахівці відповідної галузі, що забезпечувало високий
науковий рівень цих видань.
За рішенням Президії АН УРСР 1968 року ЦНБ АН УРСР було започаткова-
но загальнонаукову серію видань «Біобібліографія вчених УРСР» (з 1992 року –
«Біобіб ліографія вчених України»), яка є найбільшою за обсягом і найкращою за
рівнем підготовки і оформлення видань такого типу. Серія сформована з біобібліо-
графічних покажчиків, присвячених видатним ученим – академікам і членам-
кореспондентам АН України. За період 1968 – 2007 рр. у серії було видано понад
250 біобібліографічних покажчиків праць науковців, які посіли визначне місце в
історії вітчизняної науки.
1957 року Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького заснувала се-
рію біобібліографічних покажчиків «Вчені Одеси», видання якої виходили україн-
ською і російською мовами. За період 1957 – 2006 рр. вийшло 37 випусків, що ві-
дображають життєвий і творчий шлях учених різних галузей знань, діяльність
яких пов’язана з Одесою, зокрема, А. Л. Цикала, Р. О. Файтельберга, В. І. Лип-
ського, М. С. Синякова, В. П. Філатова, В. Ф. Чайковського, К. К. Виноградова,
Л. А. Сахновича та ін.
У тісній співпраці Донецького відділення НТШ та базової ресурсної
дослідницько-видавничої громадської організації «Український культурологічний
центр» (УКЦентр) 1998 року засновано серію «Біобібліографія вчених Донбасу».
Окремі покажчики цієї серії видані спільно з Донецьким державним технічним
університетом та Інститутом фізико-органічної хімії та вуглехімії НАН України.
За період 1998 – 2007 рр. підготовлено й опубліковано 9 біобібліографічних ви-
пусків.
Підготовка біобібліографії діячів аграрної науки України стала одним із пріо-
ритетних напрямків діяльності Державної наукової сільськогосподарської бібліо-
теки УААН, яка є центром наукових досліджень у галузі історії аграрної науки
України та аграрної біографістики. Цією бібліотекою було засновано п’ять серій
видань, у межах яких видані біобібліографічні покажчики, присвячені видатним
діячам цієї галузі. Покажчики цих серій є вагомими джерелами інформації з істо-
66
Людмила Гутник
рії сільськогосподарської науки. Так, 1998 року було створено серію «Біобібліо-
графія вчених-аграріїв України», у якій до 2007 року вийшло 18 покажчиків. Того
ж року виникла серія «Академіки Української академії аграрних наук», у рамках
якої станом на 2007 рік вийшло 33 біобібліографічних покажчики. У виданнях цієї
серії відображено життя та наукову діяльність академіків І.І. Лукінова, В. Ф. Сай-
ка, А. А. Кучка, М. Я. Єфіменка, В. П. Ситника, О. О. Созінова та ін. У кінці окре-
мих покажчиків подано алфавітний перелік покажчиків цієї серії, а також тих, які
вийшли у серіях «Землевпорядна наука» та «Члени-кореспонденти УААН» від
часу їх заснування.
У межах історико-бібліографічної серії «Аграрна наука України в особах, до-
кументах, бібліографії», яка була заснована 2001 року, виходили як монографії,
присвячені окремим історичним аспектам розвитку аграрної науки, так і персо-
нальні біобібліографічні покажчики. За період 2001 – 2007 рр. були видані біобіб-
ліографічні покажчики праць П. В. Будріна, Д. Ф. Лихваря, Б. Г. Іваницького,
В. М. Ремесла, а також монографії про життєвий шлях, науково-дослідну діяль-
ність О. А. Янати, О. В. Квасницького, П. Р. Сльозкіна.
2002 року починає виходити серія УААН «Землевпорядна наука», у межах
якої видаються навчальні посібники та монографії. Виданням, підготовленим до
70-річчя академіка УААН Л. Я. Новаковського, розпочинаються публікації цієї се-
рії, присвячені відомим ученим-землевпорядникам – авторам визнаних теоретич-
них і методичних розробок, засновникам авторитетних наукових шкіл, період ак-
тивної діяльності яких припадає на 20 – початок 21 ст.
І, нарешті, 2005 року Державною сільськогосподарською бібліотекою було
створено біобібліографічну серію «Члени-кореспонденти Української академії
аграрних наук», у якій вийшли покажчики, присвячені М. Я. Єфименку, А. М. Го-
ловку, М. Й. Маліку, В. П. Славову.
З нагоди 10-річчя створення АПН України, 2002 року Державною науково-
педагогічною бібліотекою України ім. В. О. Сухомлинського засновано серію
«Академіки АПН України», перший випуск якої присвячений академіку, першому
президентові АПН України М. Д. Ярмаченку. На сьогодні в цій серії вже вийшло
14 випусків, серед яких персональні біобібліографічні покажчики праць І. Д. Беха,
А. М. Богуш, І. А. Зязюна, В. Г. Кременя, О. В. Сухомлинської та ін.
Вагомою інформаційною базою є біобліографічні серії окремих науково-
дослідних установ. Їх слід розглядати не лише як певний підсумок творчих здобут-
ків провідних учених тієї чи іншої галузі, а й наукової діяльності установи взагалі.
Підготовка і випуск персональних покажчиків учених є одним з головних напрямків
інформаційно-бібліографічної діяльності бібліотек, які функціонують при науково-
дослідних інститутах системи НАН України. Так, науковою бібліотекою Інституту
філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України засновано серію «Вчені Національної
академії наук України». У цій серії 2005 року вийшли персональні біобібліографії
67
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Людмила Гутник
відомих українських учених, академіків НАН України, фахівців у галузі культуро-
логії, логіки та методології науки, історії української культури С. Б. Кримського та
М. В. Поповича, діяльність яких безпосередньо пов’язана з Інститутом філософії.
2000 року започатковано серію «Біобібліографія вчених ГАО НАН України»,
присвячену провідним ученим Головної астрономічної обсерваторії, серед яких
Я. С. Яцків, В. К. Тарадій, Д. П. Дума, Е. Г. Яновицький, О. В. Мороженко та ін.
На початок 2008 року у серії підготовлено і видано 10 біобібліографічних покаж-
чиків праць науковців цієї установи.
Науково-дослідним інститутом «Миколаївська астрономічна обсерваторія»
2003 року було започатковано серію «Біобібліографія вчених МАО МОН Украї-
ни», у рамках якої видано покажчики, що висвітлюють основні етапи життя, нау-
кової, педагогічної і науково-організаційної діяльності відомих сучасних фахівців
у галузі астрономії Г. М. Петрова та Г. І. Пінігіна, а також астрономів Чорномор-
ського флоту К. Х. Кнорре (1-го директора МАО в 1821 – 1871 рр.) та І. Є. Кортац-
ці (2-го директора МАО в 1872 – 1903 рр.).
Подібні серії були засновані на початку 2000-х рр. і іншими науково-
дослідними установами, зокрема, Фізико-хімічним інститутом захисту навколиш-
нього середовища і людини НАН України («Биобиблиография ученых институ-
та»), Національним науковим центром «Інститут механізації та електрифікації
сільського господарства» (науково-бібліографічна серія «Учені-аграрії ННЦ
«ІМЕСГ»), Інститутом геологічних наук НАН України та Всеукраїнським благо-
дійним фондом «Геоеко – ХХІ ст.» («Біобібліографія вчених ВБФ «Геоеко – ХХІ»),
Інститутом луб’яних культур УААН («Учені інституту луб’яних культур УААН»).
Інститутом географії НАН України спільно з Українським географічним товари-
ством започатковано серію покажчиків «Видатні географи України».
Над створенням серій персональних біобібліографічних покажчиків працює
також більшість вищих навчальних закладів України. Головна мета підготовки
цих видань – розкриття напрямків наукової діяльності професорсько-викла даць-
кого складу того чи іншого університету або інституту, створення інформаційної
бази для вивчення окремих наукових дисциплін. Як правило, покажчики готують-
ся науковими бібліотеками та відповідними кафедрами, які функціонують у ви-
шах. Географія випуску серій вищих навчальних закладів України показує, що
найбільшу кількість їх створено у вишах Донецька, Львова, Одеси, Харкова.
Так, у вищих навчальних закладах м. Донецька, зокрема Донецькому націо-
нальному технічному університеті, започаткована серія «Биобиблиография
ученых ДонНТУ». До ювілейних дат учених Донецького національного універ-
ситету, його науковою бібліотекою 2005 року було розпочато випуск біобібліо-
графічних покажчиків, об’єднаних серією «Видатні вчені Донецького націо-
нального університету», у межах якої на кінець 2007 року видано 7 бібліогра-
фічних та біобібліографічних покажчиків праць докторів наук, зокрема, М. І. Бє-
68
Людмила Гутник
лєвцева, В. П. Шевченка, Ю. В. Макогона, Є. С. Отіна, В. А. Шалдирвана,
В. В. Христіановського, М. М. Гіршмана.
Серію «Вчені Прикарпатського університету», присвячену науковцям При-
карпатського національного університету ім. В. Стефаника (м. Івано-Франківськ),
засновано науковою бібліотекою 2002 року. Нині у ній вже нараховується 8 випус-
ків, серед яких покажчики, присвячені І. В. Козлику, В. О. Кравченку, В. Г. Матві-
їшину, Ю. І. Султанову та ін.
У серії «Вчені НаУКМА», започаткованій 1999 року науковою бібліотекою
національного університету «Києво-Могилянська академія», виходили: біобібліо-
графічні покажчики, біобібліографічні нариси, збірники на пошану пам’яті, які
готувалися до ювілейних дат учених. Станом на початок 2008 року бібліотекою
підготовлено і видано 21 видання, у яких висвітлено життєвий шлях, наукову та
викладацьку діяльність таких учених: М. Г. Горкун, Г.О Прокопець, В. І. Лаврик,
В. Л. Оссовський, В.П. Моренець, О. М. Петрова та ін.
Серія «Вчені НПУ ім. М. П. Драгоманова», яку готує наукова бібліотека Наці-
онального педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, нараховує на сьо-
годні вже 10 покажчиків, серед яких видання, що розкривають життя і науково-
педагогічну діяльність М. І. Шкіля, І. Т. Горбачука, В.М. Бровдія, О. Г. Мороза,
В. О. Жадька та ін.
Науково-технічна бібліотека Державної льотної академії України (м. Кірово-
град) започаткувала серію «Биобиблиография ученых академии», у межах якої ви-
дано біобібліографічний покажчик праць академіка Міжнародної академії проблем
людини в авіації і космонавтиці, Транспортної академії України, Російської академії
транспорту М. І. Рубця (2003) та академіка Міжнародної академії проблем людини
в авіації і космонавтиці, Аерокосмічної академії України, Транспортної академії
України і Російської академії гуманітарних досліджень Р. М. Макарова (2004), які
присвячені 100-річчю світової авіації та 80-річчю цивільної авіації. До 55-річчя
Державної льотної академії України було видано біобібліографічний покажчик
праць почесного академіка Аерокосмічної академії України, доктора філософії
Міжнародної академії проблем людини в авіації і космонавтиці В. І. Маркова (2006).
Спектр наукових досліджень відомих в Україні та за її межами науковців
Львівського національного університету ім. І. Франка розкривають видання серії
«Українська біобібліографія. Нова серія», заснованої науковою бібліотекою цього
університету 1999 року. Вони виходили окремими числами у підрубриці «Біобіб-
ліографія вчених університету». За період 1999 – 2007 рр. вийшло 25 покажчиків,
серед яких варто згадати біобібліографії С. М. Злупка, М. М. Ільницького, Р. П. Зо-
рівчак, І. О. Вакарчука, Н. Копистянської.
Науковий доробок та життєвий шлях учених Національного університету
«Львівська політехніка» відображає серія «Біобібліографія вчених Львівської
полі техніки», яка готується і видається науково-технічною бібліотекою універси-
69
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Людмила Гутник
тету з 1996 року. Започатковує цю серію біобібліографічний покажчик, присвяче-
ний і виданий до 60-річчя вченого А. А. Смердова. До 2007 року у межах серії
опубліковано 38 випусків персональних біобібліографій науковців.
Суто галузеву серію персональних покажчиків «Вчені-філологи Ніжинської
вищої школи» сформував і видав 1990-го року Ніжинський педагогічний інститут
(нині – університет) ім. М. В. Гоголя. До неї увійшли біобібліографії таких уче-
них, як Г. А. Ільїнський, В. І. Рєзанов, Я. О. Спринчак, Л. І. Коломієць, Г. Я. Не-
ділько та ін.
Науковий потенціал учених вищих навчальних закладів м. Одеси розкрива-
ють такі серії: 1) «Біобібліографія вчених університету», присвячена викладачам
Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, покажчики якої вихо-
дять у підрубриках «Фізики», «Геологи», «Історики», «Біологи», «Філологи»;
2) «Вчені Одеської національної юридичної академії», заснована 2004 року науко-
вою бібліотекою цього вишу.
Найбільшу кількість серій бібліографічних видань, присвячених ученим ви-
щих навчальних закладів, засновано у Харкові. Це, зокрема, серії: «Ученые Харь-
ковского государственного университета» (1970-ті рр.), «Ученые Харьковского
Ордена Ленина авиационного института им. Н. Е. Жуковского» (1980-ті рр.), «Ви-
датні педагоги Харківської державної академії культури» (2000-ні рр.). Національ-
ним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» започатко-
вано серію «История НТУ «ХПИ» в выдающихся личностях», у рамках якої було
видано низку видань, присвячених М. Ф. Семку (2006), О. С. Пономарьову, А. І. Яков-
лєву (обидва – 2007).
Ученим у галузі вітчизняної медицини також присвячено низку серій, вида-
них у Харкові, зокрема: «Ученые-фармации», засновану Українською фармацев-
тичною академією, «Ученые-медики» та «Ученые-хирурги», які започаткував
Харківський державний медичний університет.
Бібліотекою приватного вишу – Харківського гуманітарного інституту – 2000
року утворено біобібліографічну серію «Биобиблиография ученых Народной
украинской академии», яку відкрив покажчик «Валентина Илларионовна Астахо-
ва – доктор исторических наук, профессор, заслуженный работник народного об-
разования Украины, ректор Харьковского гуманитарного института «Народная
украинская академия».
Отже, можна зробити деякі висновки про те, що робота у напрямку розвитку
персональної бібліографії, зокрема, діячів науки України, триває, створюються
нові серії, готуються окремі видання, широкому загалу відкривається все більше
нових імен вітчизняної наукової еліти.
Окремо хотілося б наголосити на тому, що біобібліографічні праці (дайджести,
довідники, покажчики) відіграють неабияку роль у справі повернення із забуття
творчої спадщини науковців, несправедливо забутих, замовчуваних або репресова-
70
Людмила Гутник
них за часів тоталітарного режиму. Так, результатом співпраці Українського науково-
дослідного інституту екологічних проблем з одеською філією Українського відді-
лення історії, методології, освіти, науки, техніки АН Вищої школи та Харківським
відділенням Українського ентомологічного товариства став перший випуск у серії
«Повернуті із забуття». Матеріали до «Документальної пам’яті України» (2004 рік)
присвячені ученому-геоботаніку, дендрологу, природоохоронцю, педагогу, історику
науки, професору Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова –
Г. Й. Потапенку, репресованому за комуністичного режиму, ім’я якого та наукові й
навчально-методичні праці до недавнього часу залишалися невідомими не лише
для широкого загалу, а й для фахівців ботанічної чи екологічної науки. Біобібліогра-
фічний дайджест містить нарис наукової та творчої діяльності, основні дати життя,
тематичний покажчик опублікованих і рукописних праць Г. Й. Потапенка, список
літератури про вченого, допоміжний іменний покажчик, список прийнятих скоро-
чень. До дайджесту включено 11 додатків, серед яких витяги з протоколів, відгуки
про наукову і педагогічну діяльність, характеристики вченого тощо.
Тернопільською обласною універсальною науковою бібліотекою 2007 року у
серії «Родом з України» видано бібліографічний покажчик, присвячений 125-річ-
чю від дня народження та 35-річчю від дня смерті сподвижника національної ідеї,
вченого, державного, громадського та церковного діяча, письменника Івана Огієн-
ка, ім’я і діяльність якого також тривалий час були вилучені з життя України.
Саме в бібліографічному покажчику вперше було зроблено спробу подати
найповніші відомості про життя та науково-дослідницьку спадщину вченого-
ентомолога, поета, публіциста, громадського діяча О. Неприцького-Грановського,
творча спадщина якого кілька десятиліть залишалася поза межами нашої держави.
1992 року в серії «Біобібліографія вчених України», до 100-річчя від дня на-
родження і 50-річчя від дня трагічної смерті на Колимі, вийшов покажчик, який
репрезентує життя і діяльність видатного українського математика, безпідставно
репресованого в 1938 році і незаслужено замовчуваного упродовж багатьох деся-
тиріч, академіка АН України М. П. Кравчука, наукові праці якого довгі роки були
заборонені і знаходилися у спецфондах бібліотек і сейфах КДБ.
Вивчення історії та сучасного стану персональної біобліографії вчених Укра-
їни є досить важливим для досліджень як у бібліографістиці, так і в інших галузях
науки. Огляд і аналіз джерельної бази цієї тематики допомагає виявити помилки
та недоліки існуючих бібліографічних та біобібліографічних покажчиків, а також
відзначити їх найбільш позитивні моменти. Тенденція удосконалення видань та-
кого типу, що спостерігається останнім часом, є досить важливим фактором, який
впливає на задоволення потреб користувачів у персональній бібліографії.
Інноваційні підходи укладання покажчиків виявляються у включенні до їх-
ньої структури автобіографічних матеріалів, спогадів колег, друзів, знайомих,
інтерв’ю, епістолярних, архівних матеріалів, різноманітних світлин тощо. Ці ін-
71
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Людмила Гутник
формаційні елементи суттєво доповнюють видання та допомагають більш повно
розкрити життєвий і творчий шлях особистості. Внесенням змін до типової схеми
побудови такого виду посібників відбувається поглиблення їхнього інформацій-
ного наповнення, а застосування різних варіантів структури біобібліографічних
видань, безумовно, впливає на їх зміст.
Часто серійні біобібліографічні покажчики діячів науки мають уніфіковану
структуру, однакове поліграфічне оформлення. Структура видань містить біогра-
фічні відомості, список основних робіт ученого та публікацій про нього, а також
систему допоміжних покажчиків. Кожна установа, якою започатковується серія,
обирає свою структуру викладу матеріалу.
Аналіз змісту та структури покажчиків дозволяє виявити не лише нові тен-
денції, а й недоліки, пов’язані з їх виданням. Рівень підготовки окремих покажчи-
ків вимагає вдосконалення та доопрацювання з точки зору структурної побудови,
більш глибокого і ґрунтовного висвітлення життєвого та наукового шляху особи,
забезпечення видання допоміжними покажчиками, підвищення культури оформ-
лення. У першу чергу, це стосується видань, які готувалися до ювілейних дат вче-
них у короткий термін.
Центральною науковою бібліотекою ім. В.І. Вернадського (нині – Національ-
на бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України) було видано «Биобиб-
лиографический указатель: Рекомендации по составлению и оформлению» (2-е
изд., перераб. и доп. / Сост.: В. Альберт, В. Кабкова. – К.: Наук. думка, 1988.). Ці
рекомендації були створені на допомогу укладачам при підготовці покажчиків се-
рії «Біобібліографія вчених Української РСР». У цьому виданні добре опрацьова-
но методику складання персональних покажчиків; запропонована структура біо-
бібліографічного покажчика є чіткою та логічною, тому вона слугувала основою
не лише для видань названої серії.
Одним із обов’язкових елементів довідково-пошукового апарату бібліографіч-
ного видання є передмова, а у деяких виданнях – інформація від укладача. Перед-
мова детально розкриває зміст, структуру та призначення видання і тим самим
полегшує користування ним. Варто зауважити, що далеко не всі покажчики міс-
тять цю інформацію. Це стосується таких серій, як «Вчені-філологи Ніжинської
вищої школи», деяких покажчиків, що видавала Науково-технічна бібліотека Дер-
жавної льотної академії України у серії «Биобиблиография ученых академии» та ін.
Основними складовими біобібліографічного покажчика є біографічна части-
на та покажчик праць ученого. Співвідношення біографічного і бібліографічного
матеріалу є досить різним: в одних виданнях переважають статті біографічного
характеру, в інших до коротких біографічних довідок додаються детальні списки
праць цього автора і література про нього.
Біографія у покажчиках здебільшого представлена вступною статтею про жит-
тєвий і творчий шлях особистості, біографічним нарисом, короткою довідкою ан-
72
Людмила Гутник
кетного характеру, або ж автобіографією. Не завжди велика за обсягом вступна
стаття є ґрунтовною з точки зору інформативності, і, навпаки, короткий нарис жит-
тя, наукової та науково-організаційної діяльності може містити всі необхідні дані.
Біографічна частина у покажчиках часто створюється у формі довідки. У цьо-
му випадку діяльність особи висвітлюється лише за допомогою переліку
конкретно-біографічних фактів. Характеристика творчості обмежується перелі-
ком основних праць. В інших випадках подано більш розгорнуті критико-біо гра-
фічні статті, де все сказане вище доповнюється фіксацією основних життєвих ета-
пів і короткою рецензією творчості в цілому, з акцентом на найважливіші праці.
Цінність біографії визначається повнотою та достовірністю включених до по-
кажчика відомостей, що в свою чергу, робить таку працю вагомим енциклопедич-
ним джерелом. Це повинна бути стаття, яка б максимально відповідала вимогам
сучасної біографістики.
У вступній статті про життєвий і творчий шлях ученого (біографічному на-
рисі) основна увага повинна бути зосереджена на характеристиці найбільш важ-
ливих напрямків наукової, педагогічної, науково-організаційної і громадської ді-
яльності вченого та основних його праць. Вона має бути пов’язана з основними
датами життя і діяльності вченого, списком літератури про нього, а огляд наукової
діяльності відповідати бібліографічним записам у покажчику його праць. Зв’язок
між статтею і покажчиком праць здійснюється за допомогою посилань на бібліо-
графічні записи в покажчику.
Різнобічна характеристика вченого, зокрема, в аспекті його громадської, педа-
гогічної, науково-організаційної діяльності є одним з важливих критеріїв інфор-
маційної культури біобібліографічного покажчика. Позитивним моментом сучас-
них покажчиків є, поряд з висвітленням наукових досягнень вченого, розкриття
особистісних характеристик, які подаються засобом включення до покажчика
спо гадів колег, учнів, друзів та знайомих. Прикладом можуть слугувати видання
«Юрій Теофанович Величко» (Л., 2003), «Володимир Овсійчук» (Л., 2004),
«М. Ю. Кос триця: вчений, педагог, краєзнавець» (Ж., 1998), «Василь Єгорович Ло-
бурець» (П., 1996), «Марія Григорівна Горкун» (К., 2007) та ін.
Біографічна частина у деяких покажчиках представлена автобіографією нау-
ковця. Автобіографія займає особливе місце серед біографічних джерел, оскільки
вона є першоджерелом і вирізняється достовірністю наведених фактографічних
даних. Як приклад, автобіографія «Моє життя в спогадах і роздумах» наведена у
виданні, присвяченому професорові кафедри світової літератури Львівського на-
ціонального університету ім. І. Франка Нонні Копистянській (Л., 2004), а при на-
писанні вступної статті до видання «Николай Григорьевич Холодный» (К., 1982)
автором було використано неопубліковану автобіографічну роботу М. Г. Холодно-
го «Спогади і думки натураліста». Маємо зразок розкриття життєвого і творчого
шляху науковця в автобіографічному есе у біобібліографічному покажчику, при-
73
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Людмила Гутник
свяченому докторові технічних наук Є. Є. Александрову (Х., 2005). Це, по суті,
автобіографія мемуарного характеру в публіцистичному стилі, яка висвітлює
основні фрагменти життя, подає опис основних праць, дисертацій, конструктор-
ських розробок тощо. Автобіографічний матеріал «Пропам’ятні життєві події та
дати», вміщений у виданні «Марія Григорівна Горкун» (К., 2007, серія «Вчені
НаУКМА»), є авторською концепцією творчої та наукової діяльності.
У виданнях серії «Біобібліографія вчених МАО МОН України» автобіографія
займає більшу частину покажчика. Вона містить спогади про життєвий шлях, у
ній окремими блоками виділено періоди наукової, педагогічної та науково-
організаційної діяльності. Автобіографія у цих виданнях вирізняється не сухістю
викладу фактів із життя і діяльності вчених, а різноплановим висвітленням особи
на тлі певних історичних подій, а також діяльності Миколаївської астрономічної
обсерваторії.
Окремі покажчики серії «Біобібліографія вчених ГАО НАН України» також
містять автобіографічні матеріали, зокрема, нариси, довідки тощо. Розділ «Про
себе» в біобібліографічному покажчику «Едгард Григорович Яновицькій» (2004)
містить відомості про родовід, спогади про події, які мали вплив на особисте жит-
тя вченого, інформацію про наставників, колег. Досить ґрунтовною є автобіогра-
фія О. В. Мороженка (К., 2006), яка складається з окремих підрозділів, що висвіт-
люють його життя і наукову діяльність. Автобіографічні дані вміщено також у
виданнях, присвячених Р. І. Костику (К., 2000), Д. П. Думі (К., 2002) та ін.
У деяких покажчиках присутні як вступні біографічні статті, написані нау-
ковцями, колегами по роботі, так і автобіографії. Таке поєднання суттєво збіль-
шує інформативність видання. Як приклад, у бібліографічному покажчику
«Юрій Ясіновський» (Л., 2004) вміщено дві статті, які висвітлюють життєвий
шлях та розкривають різні напрямки наукових зацікавлень ученого. Цінність
уміщеної у виданні автобіографії полягає в тому, що вона подає інформацію про
людей, які допомогли йому обрати свій шлях на науковій ниві. У біобібліогра-
фічному покажчику, присвяченому В. І. Глазку (К., 2004), також, окрім вступної
статті, вміщено коротку автобіографію, багато ілюстровану світлинами, які ре-
презентують життєвий і творчий шлях вченого, хоча, зауважимо, що автобіогра-
фію логічно було б розмістити на початку видання, а не в кінці, після допоміж-
них покажчиків.
Суттєвим недоліком більшості біобібліографічних покажчиків вважаємо та-
кож відсутність у біографічних статтях чи нарисах посилань на покажчик праць і
список літератури про вченого. Не вдаючись до детального розгляду конкретних
персональних покажчиків, хотілося б звернути увагу на характер вступних біо-
графічних статей: деякі з них містять дуже мало фактографічних матеріалів, що
висвітлюють життєвий шлях і наукову діяльність ученого, натомість є переобтя-
женими незначними, на наш погляд, відомостями, які не впливають на розкриття
74
Людмила Гутник
особистості. Це стосується, в першу чергу, численних поздоровлень з ювілеєм та
присвят. Окрім того, часто біографічні статті написані розмовно-побутовим сти-
лем і містять велику кількість смислових і стилістичних помилок.
У виданні, присвяченому В. П. Моренцю (К., 2003; серія «Вчені НаУКМА»),
автобіографічний матеріал викладено блоками за виділеною хронологією основ-
них дат життя і діяльності, тобто, подається одним розділом «Автобіографія та
пропам’ятні дати». Проте, навіть у випадках, коли біографічна стаття містить усі
необхідні дати життєвого і творчого шляху вченого, розділ «Основні дати життя і
діяльності» повинен бути обов’язковим елементом біобібліографічного покажчи-
ка і подаватися окремо. Відсутність цього розділу у виданні взагалі є суттєвим
недоліком, який повинен стати предметом доопрацювання, оскільки саме най-
більш повний набір фактичних даних, які встановлюються на основі як опубліко-
ваних, так і неопублікованих матеріалів, зокрема, автобіографії, особової справи,
звітів, протоколів засідань наукових установ і т. ін., а також чітка структура по-
дання матеріалу за хронологією, в майбутньому є базовою основою для написан-
ня статей енциклопедичного та довідкового характеру.
Навіть у таких серіях, які зарекомендували себе належним рівнем підготовки
бібліографічних покажчиків, зокрема, «Біобібліографія вчених України» та «Вче-
ні Одеси», в окремих виданнях зустрічаємо приклади відсутності цього розділу.
Ці зауваження стосуються також деяких покажчиків серії «Вчені – філологи Ні-
жинської школи», «Біобібліографія вчених державної льотної академії України»
та багатьох інших серійних та несерійних видань.
Одним із основних розділів біобібліографічних персоналій є покажчик праць
особи, який дає повне уявлення про творчий доробок, розкриває аспекти діяль-
ності, основні напрямки досліджень ученого у певній галузі науки. Інформаційна
цінність покажчика праць у плані висвітлення різних граней обдарування особис-
тості залежить, у першу чергу, від принципів групування матеріалів. Найчастіше
у покажчиках подається хронологічний перелік праць. Розташування матеріалу за
хронологією допомагає прослідкувати становлення і розвиток наукової, науково-
організаційної, педагогічної і громадської діяльності. Ця форма подання матеріа-
лу дозволяє висвітлити динаміку наукової діяльності з часу опублікування пер-
ших праць до появи ґрунтовних досліджень, які здобули визнання і практичне
застосування. Порівняння кількісного складу публікацій створює реальну карти-
ну плідного періоду творчості, або ж періоду менш активної діяльності. В окре-
мих виданнях використано предметно-тематичний, спосіб групування бібліогра-
фічних записів, який дає можливість з’ясувати тематику наукових досліджень та
напрямки діяльності, проаналізувати, які з них є домінуючими. Як приклад, такий
розподіл матеріалів спостерігаємо у покажчику, присвяченому В. Гнатюку (1992),
перелік друкованих праць якого складається з семи тематичних рубрик, що роз-
кривають повну картину його спадщини. Досить детально (11 підрубрик) висвіт-
75
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Людмила Гутник
лює діяльність ученого у різних галузях офтальмології систематичний покажчик
опублікованих робіт у бібліографічному покажчику академіка В. П. Філатова
(1975), який також побудований за тематичним принципом, а в межах теми – за
хронологією опублікування. Список друкованих праць В. Г. Аверіна (1946) скла-
дається з дев’яти розділів, кожен з яких має по декілька підрубрик. У покажчику
праць В. Січинського (1996) до переліку наукових праць окремо додається ще й
список графічних робіт та архітектурних проектів.
Слід наголосити і на окремих недоліках структурної побудови покажчиків
праць. Так, у покажчику праць академіка Української нафтогазової академії
Б. В. Копея (2005) матеріал систематизовано за хронологією, але в межах року ко-
жен список публікацій має свою нумерацію. Доцільніше було б подати цей матері-
ал за суцільною нумерацією. Інколи нумерація у покажчиках праць взагалі не по-
дається, як наприклад, у всіх виданнях серії «Вчені НПУ ім. М. П. Драгоманова».
Водночас, досить часто трапляються приклади подання за суцільною нумера-
цією бібліографічних записів хронологічного покажчика праць та списку літера-
тури про вченого. Інколи ці два підрозділи подаються під загальною рубрикою
«Бібліографія друкованих праць», тоді не зрозуміло, що мається тут на увазі – чи
бібліографія праць вченого, чи бібліографія всіх праць, включених до покажчика
в цілому. Доцільніше було б ці розділи подавати окремо. Цей недолік зустрічаємо
у виданнях серії «Українська біобібліографія. Нова серія», у окремих виданнях се-
рії «Біобібліографія вчених Української РСР». Подання за загальною нумерацією
розділу «Література про життя і діяльність» та «Хронологічного покажчика
праць» прослідковується у всіх виданнях серії «Вчені НаУКМА».
Слід вказати на ще один недолік, який, у першу чергу, стосується культури
оформлення видання. Наприклад, у біобібліографічному покажчику, присвячено-
му доктору медичних наук Є. О. Шевальову (серія «Вчені Одеси»), праці вченого
розподілено за проблематикою та тематикою досліджень, проте, на початку розді-
лу, що подає перелік публікацій, не зазначено, що це систематичний покажчик
друкованих праць.
Немає потреби наголошувати на важливості такого розділу, як «Література
про вченого». Хоча за обсягом він невеликий, але надзвичайно важливий для до-
слідника. Фахово складена бібліографія не тільки підвищує цінність та інформа-
тивність видання, а й дає можливість отримати додаткові джерела для поглиблен-
ня знань про особу, скеровує дослідника на подальший пошук.
Вітчизняна наука представлена досить великою кількістю персоналій, від
особистостей світового маштабу до менш відомих широкому загалу. Наукова ді-
яльність не всіх вчених знайшла відображення у публікаціях про них, хоча у біль-
шості випадків вони існують. Необхідність включення такого роду інформації до
бібліографічних покажчиків є нагальною потребою, що забезпечить більший ін-
формаційний потенціал видання.
76
Людмила Гутник
Одним із критеріїв визначення видання як наукового є наявність науково-
допоміжного апарату. Система допоміжних покажчиків сприяє багатоаспектному
розкриттю змісту всього видання і швидкому пошуку різнобічної інформації, не-
обхідної користувачеві. Більшість бібліографічних персоналій вчених мають роз-
горнуту систему допоміжних покажчиків, яка залежить від обсягу і змісту наявно-
го матеріалу. Найчастіше, у виданнях зустрічаються такі допоміжні покажчики, як
алфавітний, іменний, предметний, тематичний чи предметно-систематичний, гео-
графічний або ж регіональний покажчики праць, покажчик співавторів та співре-
дакторів.
Інколи до видання вміщують і нетрадиційні покажчики, які містять додаткові
відомості, що можуть слугувати джерелом різнопланових досліджень. Як прик-
лад, до покажчика праць О. С. Вялова (Л., 1968) залучено перелік таксонів викоп-
ної фауни і флори, названих на його честь. В іншому виданні, присвяченому Н. Ко-
пистянській, вміщено «Покажчик видань з дарчими написами у бібліотеці Н. Ко-
пистянської», який систематизовано за сферами діяльності осіб, серед яких відо-
мі науковці, письменники, перекладачі.
Як зазначалося раніше, в окремих покажчиках присутній перелік періодичних
видань, в яких публікувалися праці вченого. Зустрічаємо декілька варіантів орга-
нізації таких покажчиків. Одні з них містять назву видання та посилання на відпо-
відні номери хронологічного покажчика праць, інші, окрім назви, містять довід-
кову інформацію стосовно зазначених видань. Зокрема, вказується вид видання
(газета, журнал, часопис), місце видання, рік заснування та засновник, або вида-
вець, періодичність, кількість випусків, дані про зміну назви тощо. Як приклад, у
покажчиках, підготовлених науковою бібліотекою Львівського національного уні-
верситету ім. І. Франка («Українська біобібліографія. Нова серія»), подано покаж-
чики періодичних видань, окремі з яких вміщують більш як 200 назв. Перелік
періодичних видань дає змогу прослідкувати географію публікацій, що є свідчен-
ням наукового рівня вченого. Цінністю таких покажчиків є включення до них дже-
рел не лише відомих широкому загалу, а й таких, які виходили нетривалий час,
або були друкованим органом організацій, що вже припинили своє існування, але
так чи інакше залишили свій слід в історії.
На жаль, трапляються видання, в яких зовсім відсутні допоміжні покажчики.
Прикладом цього є покажчик праць академіка АПН України М. І. Шкіля (К., 2002),
виданий до 70-річчя від дня народження вченого. Видання містить дві статті про
життя та діяльність науковця, одна з яких подана за авторством академіків НАНУ
Ю. М. Березанського, В. С. Королюка, Ю. О. Митропольського, А. М. Самойленка,
І. В. Скрипника, інша написана письменником Г. Булатом. Покажчик містить розді-
ли «Основні дати життя і діяльності», «Література про життя і науково-педагогічну
діяль ність М. І. Шкіля», добре ілюстрований великою кількістю чорно-білих і кольо-
рових світлин гарної якості. Натомість, у виданні немає навіть іменного покажчика.
77
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Людмила Гутник
Досить суттєво доповнює текстову частину покажчика наявність ілюстратив-
ного матеріалу. На сьогодні у виданнях простежується зростання кількості світ-
лин, що репрезентують життєвий і творчий шлях вченого. В оформленні покажчи-
ків використовуються фото з особистих архівів, зокрема, світлини членів родини,
колег, співробітників, унікальні фото наукових експедицій, лабораторних дослі-
дів. Цінними є світлини, які зафіксували участь науковців у міжнародних конфе-
ренціях, симпозіумах, семінарах тощо. На жаль, у більшості випадків вони виріз-
няються поганою якістю репродукування, що, у свою чергу, зменшує їх додаткову
функцію як джерела візуальної інформації і можливості подальшого репродуку-
вання. Говорити про високий рівень якості абсолютно всіх світлин не є доцільним,
проте забезпечення належної якості фотопортретів повинно бути, по можливості,
обов’язковою умовою.
Слід сказати і про основний недолік в оформленні списку праць та літератури
про вченого – повне ігнорування правил складання бібліографічного опису доку-
ментів. Як приклад, у виданні «Богдан Володимирович Копей» уміщено величез-
ний масив різнопланової інформації, зокрема, автобіографію, літературу про жит-
тя і діяльність, упровадження наукових розробок ученого у нафтогазовій промис-
ловості та навчальному процесі, розроблені курси лекцій, країни і міста перебу-
вання, ілюстративний матеріал тощо. Цікавим є блок «Відгуки про ювіляра», де
наведено висловлювання фахівців стосовно фундаментальних досліджень, вина-
ходів і розробок Б. В. Копея. Проте, цей матеріал потребує деякого доопрацюван-
ня у напрямку структуризації та упорядкування відповідно до чинних норм скла-
дання біобібліографічних покажчиків та правил бібліографічного опису. Недотри-
мання цих правил в описі документів зустрічаємо й у виданні «Макаров Роберт
Никитович» із серії «Биобиблиография ученых академии», яку видає Науково-
технічна бібліотека державної льотної академії України.
Однак, незважаючи на певні недоліки, підготовка і видання персональних біб-
ліографічних і біобібліографічних покажчиків, присвячених ученим, вихід кожної
серії, незалежно від того, скільки видань до неї увійшло, є важливою подією як у
галузі української бібліографістики, так і історії вітчизняної науки взагалі. Проте,
на сучасному етапі постало питання підготовки видань з такою структурою і такого
рівня, які б відповідали усім вимогам та інформаційним потребам користувачів, а
також слугували основою подальших, більш узагальнюючих, різнопланових і по-
глиблених наукових досліджень стосовно особистості вченого та його творчого
шляху.
Як показує практика, належний високий рівень підготовки такого типу ви-
дань можливий за умови, коли до цього процесу залучаються фахівці, які мають
не лише відповідну кваліфікацію, а й певний досвід роботи у галузі біобібліогра-
фії і, зокрема, у створенні персональних покажчиків, а також здійснюється спів-
праця з вченими відповідної галузі науки. Лише така структура біобібліографіч-
78
Людмила Гутник
ного покажчика, яка має всі елементи, притаманні цьому типу видань, дає підста-
ви вважати його науковим підґрунтям у вивченні особистості вченого – його мето-
дики, дослідницьких інтересів, досягнень, відкриттів, створення наукової школи
тощо. Це створює умови і підґрунтя для подальших, більш узагальнюючих і нау-
кових досліджень діяльності та особистості вченого, а також історії розвитку га-
лузі науки, яку він представляє. І найголовніше, підготовка і випуск біобібліогра-
фічних покажчиків діячів науки України повинні набувати державного значення,
тому що це, в першу чергу, висвітлення рівня наукового потенціалу нашої країни,
пропагування досягнень вітчизняної науки та представлення її світовому загалу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Луговський О.Г. Видання біобібліографічних покажчиків учених-
природознавців НАН України (1919 – 1999) // Рукописна та книжкова спадщина
України. – Вип. 5. – К., 2000. – С. 107 – 117.
2. Яценко О.М. Біобібліографія в Україні та вплив сучасних технологій на її
розвиток // Українська біографістика: Збірник наукових праць. – Вип. 2. – К.,
1999. – С. 284 – 303.
3. Дерлеменко Т.Ф. Організаційно-методичні питання створення біобібліогра-
фічної серії «Академіки Української академії аграрних наук» // Інформаційні ре-
сурси та їх використання в агропромисловому виробництві: Збірник наукових
праць / УААН. Ін-т аграрної економіки; Всеукр. спілка інформ. фахівців АПК. –
К., 1999. – № 1. – С. 220 – 221.
4. Ярошик В., Сосновська Т. Нова біобібліографічна серія // Вісник Книжко-
вої палати. – 2000. – № 10. – С. 24.
5. Кривенко М. Бібліографічний покажчик – кінець чи початок інформації, чи
джерело подальших досліджень? // Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність,
майбутнє: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 3 – 4
грудня, 1999. – К., 1999. – С. 221 – 226; Біобібліографія – жанр особливий// Біблі-
отечна планета. – 2003. – № 4. – С. 27 – 28.
6. Устиновський Д.В. Літературна біобібліографія як джерело збереження і
передачі персонологічної інформації // Українська біографістика: Збірник науко-
вих праць. – Вип. 3. – К., 2005. – С. 287 – 301.
7. Маценко С. Нонна Копистянська: Біобібліографічний покажчик. – Л.,
2004 // Вісник Львівського університету. – Вип. 1. – Л., 2006. – С. 283 – 285.
8. Селезінка І. Цінна для літературознавця бібліографічна персоналія // Віс-
ник Книжкової палати. – 2005. – № 6. – С. 14.
9. Данова Р. Два покажчики про українських вчених // Вісник Книжкової па-
лати. – 1997. – № 10. – С. 27 – 28.
|