Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Енциклопедичний вісник України |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42717 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України / О. Ямкова // Енциклопедичний вісник України: Зб. наук. пр. — 2009. — Число 1. — С. 79-89. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42717 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-427172013-04-04T03:00:56Z Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України Ямкова, О. 2009 Article Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України / О. Ямкова // Енциклопедичний вісник України: Зб. наук. пр. — 2009. — Число 1. — С. 79-89. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0117 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42717 002.1:008(476):930.25(477) uk Енциклопедичний вісник України Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Ямкова, О. |
| spellingShingle |
Ямкова, О. Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України Енциклопедичний вісник України |
| author_facet |
Ямкова, О. |
| author_sort |
Ямкова, О. |
| title |
Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України |
| title_short |
Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України |
| title_full |
Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України |
| title_fullStr |
Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України |
| title_full_unstemmed |
Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України |
| title_sort |
документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах україни |
| publisher |
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42717 |
| citation_txt |
Документальна спадщина діячів білоруської культури в архівах України / О. Ямкова // Енциклопедичний вісник України: Зб. наук. пр. — 2009. — Число 1. — С. 79-89. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Енциклопедичний вісник України |
| work_keys_str_mv |
AT âmkovao dokumentalʹnaspadŝinadíâčívbílorusʹkoíkulʹturivarhívahukraíni |
| first_indexed |
2025-07-04T01:03:46Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:03:46Z |
| _version_ |
1836676312956141568 |
| fulltext |
79
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Ольга Ямкова
УДК 002.1:008(476):930.25(477)
Ольга Ямкова
Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України,
здобувач
Документальна спадщина діячів білоруської культури
в архівах України
Українські та закордонні дослідники у своїх виступах на наукових конфе-
ренціях неодноразово акцентували увагу на тому, що в українських архівах збе-
рігається широкий комплекс джерел, які висвітлюють події, пов’язані з сус-
пільно-політичним та культурно-науковим розвитком Білорусі XVI – XX сто-
літь, маловідомі факти її історії, українсько-білоруські міждержавні зв’язки на
початку XX ст., а також особисті документи представників білоруської культу-
ри, науки і літератури, доля яких так чи інакше була пов’язана з Україною. І. Ма-
тяш, аналізуючи зміст документального комплексу джерел білорусознавчого
змісту в українських архівах, зауважила, що він має дві складові: а) періодика;
б) архівні документи [1, с. 667]. Другий, зокрема, упродовж останніх років ак-
тивно розробляється українськими та закордонними дослідниками і вже має на
сьогодні вагомі здобутки. На основі цього комплексу документальних джерел
дослідники опублікували на шпальтах вітчизняних і зарубіжних часописів, збір-
ників документів, матеріалів конференцій низку спеціальних розвідок, моногра-
фій, в яких висвітлили широке коло наукових проблем, пов’язаних із історією
Білорусі.
Однією із перших в Україні проаналізувала й узагальнила комплекс джерел з
українських архівів, що місять інформацію про факти, події і особистості,
пов’язані з розвитком білоруської державності, культурою, наукою і освітою Біло-
русі, І. Матяш [1].
Однак, попри інтерес українських науковців до білорусознавчої тематики,
значна частина документальних джерел відповідного змісту нині залишається
поза увагою українських і зарубіжних науковців. Це також стосується і значної
частини документальної спадщини діячів культури, літератури і науки Білорусі,
яка відклалася у фондах архівних установ України.
80
Ольга Ямкова
Метою нашої публікації є спроба охарактеризувати та узагальнити архівну
спадщину діячів білоруської культури і науки, яка зберігається в архівних україн-
ських установах, з точки зору її репрезентативності для дослідження історії укра-
їнсько-білоруських наукових, літературних та культурних взаємозв’язків XIX –
XX ст.
Зауважимо, що під час підготовки цієї публікації були використані результати
власних архівних пошуків та виданий науково-довідковий апарат – анотовані опи-
си фондів чи путівники по фондах, зазначених у публікації українських архівних
установ.
Основні документальні комплекси діячів білоруської культури і науки ХХ ст.
зберігаються у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та
управління України, Центрального державного архіву-музею літератури і мисте-
цтва України, Центрального державного історичного архіву України (м. Київ) та
Центрального державного історичного архіву України (м. Львів), в Інституті руко-
пису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Відділі рукописів
Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, а також у книжкових,
журнальних та газетних фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вер-
надського, Науково-довідкової бібліотеки центральних державних архівів Украї-
ни. Незначний відсоток документів, пов’язаних з цією тематикою, зберігається
також у фондах Центрального державного архіву громадських об’єднань України,
Державних архівів Волинської, Київської, Чернігівської областей, Державному
архіві міста Києва. Здебільшого це документи особового походження: особисті
документи, нотатки, автографи поезій, приватні епістолярії та ділове листування,
світлини тощо.
У фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та
управління України (ЦДАВО України) зберігається найбільша з-поміж інших
державних архівів та архівних установ України колекція документів з історії Біло-
русі ХХ ст. Документальна спадщина діячів білоруської культури відклалася
перед усім у фондах так званого Празького архіву ЦДАВО України. Так, у фонді
3859 «Український вільний університет в м. Празі» поміщені родословні (анкети)
студентів-білорусів цієї української емігрантської школи – відомих у майбутньо-
му білоруських діячів на культурно-науковій ниві: Л. Красковської, В. Русака,
І. Дворчаніна, І. Геніуша та ін. У фонді 3972 «Український високий педагогічний
інститут імені М. Драгоманова в м. Празі» зберігаються особові справи студентів-
білорусів цього інституту, зокрема: В. Вальтара (спр. 357), Л. Красковської (спр.
557), І. Станкевича (спр. 808) та ін. У цьому ж фонді зберігаються дипломні робо-
ти Л. Красковської «Порівнююча студія візантійської архітектури X – XIII ст. в
князівствах Київському, Галицькому, Полоцькому, Суздальському та Новгороді»
(1928) (оп. 2, спр. 51) та П. Орси «Рослинні формації Білорусі в зв’язку з фізично-
географічними типами» (1828) (оп. 2, спр. 81) та ін. документи.
81
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Ольга Ямкова
Важливий комплекс джерел відклався також у фонді 3793 «Український соці-
ологічний інститут в м. Празі». У ньому зосереджені документи, які ілюструють
історію створення та діяльність Білоруського наукового кабінету (БНК) як спеці-
альної наукової установи при Українському інституті громадознавства в Празі:
проект статуту та план праці БНК, підготовлені Т. Грибом за дорученням дирекції
Інституту (рукопис) (спр. 41). Також у спр. 305 цього фонду віднаходимо списки
співробітників Українського соціологічного інституту (б/д), з якого довідуємося,
що в цій науковій українській установі в різний час працювали представники бі-
лоруської емігрантської громади в Чехословаччині – С. Бусел, Й. Мамонько,
Т. Гриб, В. Ластовський, збереглися й особові справи Т. Гриба (спр. 266) та В. Лас-
товського (спр. 275). Також у цьому фонді зберігається листування БНК з Біло-
руським науково-дослідним інститутом сільського і лісового господарства в Мін-
ську (1928), Інститутом білоруської культури (Мінськ) (1928). В особистій справі
секретаря Білоруського наукового комітету Т. Гриба поміщені копії листів на адре-
су Інституту білоруської культури в Мінську з подякою за надіслані видання ін-
ституту для бібліотеки БНК; Білоруської книжкової палати та Білоруської акаде-
мії наук з інформаційною довідкою про наукову діяльність БНК, його бібліотеки
білорусознавства та архіву, пропозиціями співробітництва та надсилання літера-
тури (1928, 1929) (оп. 1, спр.149, 174); копії листів Т. Гриба до М. Вершиніна з
пропозицією очолити діяльність «...Білоруського національного архіву, який існує
при Білоруському науковому кабінеті...» (14 червня 1928 року), Євгена Олексан-
дровича [Ляцького] від 4 грудня 1918 року та інших адресатів (оп. 1, спр. 150).
У фонді 4465 «Документи і матеріали українських емігрантських установ, ор-
ганізацій та різних осіб (колекція)» зберігається робота В. Захаріна [В. Захарко]
«Білорусія і білорусини», машинопис, 1940 року (спр. 518); замітки В. Трембіць-
кого про географічний, адміністративний устрій населення Білорусії (1942) (спр.
803); підручник А. Смолича «Географія Білорусі», переписаний В. Трембіцьким
(1942) (спр. 818) та ін.
У фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Льво-
ві зберігається незначна кількість документальних джерел, пов’язаних з історією
білоруської культури і науки та її яскравих представників. Так, в особовому фонді
Баревича Євгена (ф. 99), адвоката та колекціонера зі Львова зберігається бібліо-
графія праць з історії Білорусії та Литви XVIII – XIX ст., а в особовому фонді
Лозинського Владислава (ф. 135), історика культури й мистецтва, письменника
збереглися виписки з наукових праць і архівних документів про мистецтво Біло-
русі в XVII ст. Також необхідно згадати і фонд Івана Крип’якевича (ф. 357), в
якому збереглося листування українського історика з білоруським і українським
істориком, дослідником українського права Л. Окиншевичем.
Найбільший комплекс джерел особового походження представників біло-
руської культури зберігається в особових фондах діячів літератури і мистецтва
82
Ольга Ямкова
України – письменників-прозаїків, поетів, драматургів, публіцистів, перекладачів,
критиків, літературознавців, філологів, етнографів, фольклористів Центрально-
го державного архіву-музею літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ
України). Аналізуючи комплекс документів цього архіву, необхідно звернути ува-
гу на його надзвичайну репрезентативність і цінність для вивчення історії біло-
руської літератури другої половини ХХ ст. та українсько-білоруських літературно-
мистецьких зв’язків цього періоду. Передусім увагу дослідників привертає широ-
кий комплекс епістолярної спадщини білоруських поетів і письменників, яка від-
клалася в особових фондах архіву-музею. Так, у фондах Ю. Барабаша (ф. 842),
О. Корнійчука (ф. 435), Л. Смілянського (ф. 21), В. Сосюри (ф. 44), П. Тичини (ф.
464) та ін. українських письменників і поетів відклалися листи від П. Бровки пе-
ріоду 1930-х–1970-х рр.; у фондах Г. Бойка (ф. 771), П. Жура (ф. 136), В. Сосюри
(ф. 44), Н. Забіли (ф. 702) та ін. – листи від Е. Огнєцвєт, датовані 1965–1967, 1972–
1985, 1950, 1952–1977 рр.; листи від Я. Коласа (1935–1952), Я. Купали (1960) збе-
рігаються в особовому фонді П. Тичини та ін. Збереглися також листи від І. Меле-
жа (1954) до А. Головка (ф. 18); М. Танка (1943) до М. Пригари (ф. 242), О. Ада-
мовича (1992) та Я. Бриля (1973) до М. Олійника (ф. 983) та інші епістолярії.
Не менш цінним джерелом (ніж епістолярії) з широкого масиву документів
цього архіву є фотографії білоруських і українських поетів та письменників. Так,
збереглися фотографії Я. Бриля у товаристві українських поетів і письменників
(60-ті – 70-ті рр. ХХ ст.) (ф. 862); П. Бровки, І. Шамякіна та ін. разом з поетами,
письменниками, діячами культури і мистецтва (40–80-ті рр. ХХ ст.) (ф. 25, ф. 779,
ф. 1041, ф. 1110, ф. 1126). У фонді українського письменника Ю. Збанацького
(ф. 663) зберігаються його фотографії в товаристві П. Бровки, К. Крапиви, М. Тан-
ка, І. Шамякіна та ін., датовані 40–80-ті рр. ХХ ст., а у фонді іншого українського
письменника – О. Підсухи – збереглися його фото з М. Танком (ф. 957) та ін.
Також у фондах архіву-музею зберігаються переклади поезій білоруських по-
етів на українську та російську мови: у фондах М. Бажана (ф. 535), П. Жура
(ф. 136), А. Малишка (ф. 22), А. Шмигельського (ф. 906) та ін. – переклади поезій
П. Бровки; у фонді Ф. Ісаєва (ф. 1015) – переклади з білоруської на українську
мову творів С. Гаврусьова, К. Кирієнка, А. Кулешова, Ю. Свірки (1955–1970); у
фондах А. Малишка, А. Шмигельського та ін. – переклади творів М. Танка 1943–
1949, 1960-х рр. та ін. Особовий фонд Феофана Скляра (ф. 987), українського
пере кладача і поета-сатирика, цікавий для дослідників передусім його переклада-
ми українською мовою з білоруської казки Ф. Богушевича «Хтивий і скарб на Іва-
на Купала» (1950-і), поетичних творів П. Бровки, Я. Коласа, А. Кулешова, Я. Ку-
пали, Е. Огнєцвєт (1960-і), І. Сіпакова та М. Танка (1970-і).
З-поміж широкого масиву документів архіву-музею необхідно згадати і про
наукові публікації українських літературознавців, письменників і літературних
критиків, присвячені постатям білоруських поетів і письменників. Зокрема, ціка-
83
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Ольга Ямкова
вими для сучасних дослідників можуть бути: статті М. Бажана про А. Кулешова
(1964) та П. Бровку (1965) (ф. 535); Л. Коваленка про Я. Купалу («Янка Купала и
украинская литература» (1982)) (ф. 878); нарис Т. Масенка «Рідний Янка Купала»
та його ж спогади про поїздку до Білорусі в 60–70-тих рр. ХХ ст. (ф. 479) та ін.
Серед інших документів, які висвітлюють творчу діяльність білоруських май-
стрів слова, в особових фондах цього архіву віднаходимо численні рецензії на їх
прозові та поетичні твори, а з документів особового походження – дарчі написи,
вітальні листівки, нотатки тощо.
Завершуючи короткий огляд документального масиву білорусознавчого зміс-
ту ЦДАМЛМ України варто звернути увагу на цікаві й інформативні докумен-
тальні джерела фондів національних літературно-мистецьких установ. Зокрема, у
фонді Національної спілки письменників України і Центрального Будинку літера-
тора поміщені стенограми спільного з письменниками Білорусі та Росії засідання
секретаріату (1980-і рр.), документи про проведення тижня письменників Біло-
русі в Україні (1950-і – 1960-і рр.) (ф. 590); у фонді Національної спілки театраль-
них діячів України збереглися документи про підготовку і проведення Днів літе-
ратури і мистецтва України в Білорусі (1976) (ф. 616), а з-поміж документів фон-
ду «Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка» є почесні
грамоти та подяки театру за гастрольні поїздки від колективів Білоруської РСР
(ф. 570).
Стаття В. Пірадова, диригента, народного артиста Казахської РСР та УРСР,
про роботу Білоруського театру опери та балету (1949) поміщена в його особово-
му фонді (ф. 158).
Додаткове значення для вивчення проблематики, пов’язаної з історією біло-
руської культури, літератури і мистецтва мають документальні джерела фондів
місцевих Державних архівних установ. Зокрема, у фондах «Ніжинський юридич-
ний ліцей князя І. Безбородька, м. Ніжин Чернігівської губ.» (ф. 1359) та «Окруж-
ний суд, м. Чернігів» (ф. 249) Державного архіву Чернігівської області зберіга-
ються: документи студента юридичного ліцею Ф. Богушевича та «Особова справа
судового слідчого – білоруського поета, того ж таки Ф. Богушевича».
З-поміж документів фонду «Волинський обласний комітет ЛКСМУ, м. Луцьк
(1939–1941, 1944–1991)» Державного архіву Волинської області привертають
увагу фотоальбоми про перебування на Волині делегації Білоруської РСР під час
Днів літератури і мистецтва Білорусії на Україні (б/д).
Аналізуючи комплекс документальних джерел, прямо чи опосередковано
пов’язаних з представниками білоруської культури, варто звернути увагу на осо-
бові фонди представників різних, переважно гуманітарних, галузей науки і куль-
тури України, які зберігаються в архівних установах Національної академії наук
України: Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернад-
ського та Відділі рукописів Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.
84
Ольга Ямкова
Так, зокрема в особовому фонді Інституту рукопису Національної бібліоте-
ки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ) історика й археолога Василя
Юхимовича Данилевича зберігаються його лекції і програми до них з історії Ве-
ликого князівства Литовського (1907–1908) та історії Білорусі (1936). Серед ши-
рокої епістолярної спадщини українського науковця виявлено лист до В. Даниле-
вича від В. Ластовського, датований 23 червня 1929 року Вацлав Юстинович у той
час працював на посаді директора Білоруського державного музею і в епістоляр-
ній формі консультувався зі своїм українським колегою в справі ідентифікації за-
гадкової мідної печатки ймовірно XVII ст. (ф. XXIX).
В особовому фонді Миколи Павловича Дашкевича збереглася його стаття під
назвою «Борьба культур и народност[ей] в Литов[ско]-русском государстве в пе-Борьба культур и народност[ей] в Литов[ско]-русском государстве в пе-
риод династи[ческой] унии Литвы с Польшей», датована 1844 роком (ф. 65).
Особовий фонд історика і педагога Михайла Івановича Лілєєва містить його
авторські наукові праці «История раскольников Стародуба, Ветки и других рас-История раскольников Стародуба, Ветки и других рас-
кольничьих слобод на Украине в XVII–XX вв.» [кін. XIX ст.], «О передаче в Архе-» [кін. XIX ст.], «О передаче в Архе-О передаче в Архе-
ографическую комиссию архивных дел о раскольниках» (б/д) та ін. (ф. 127).
Необхідно звернути увагу на зміст ще двох особових фондів цієї архівної
установи: Федора Івановича Титова та Павла Івановича Тиховського. Перший був
відомим істориком церкви, книгознавцем, вивчав історію релігійних рухів, у тому
числі й у Білорусі. Саме тому в його фонді відклалися унікальні колекційні мате-
ріали: документи про духівництво, семінарії, церковні справи в Білорусі та Литві
(1728–1908) (оригінали і копії); листи Віленської комісії для розбору й видання
давніх актів (1911, 1914), Мінського кафедрального собору (1902) та інші доку-
менти (ф. 175).
У фонді П. Тиховського, українського фольклориста і педагога, зберігається
рідкісне і раритетне на сьогоднішній день видання «Учительские книги Ветхого
завета в переводе Скорины» (б/д) (ф. 197).
Необхідно зауважити, що в особових фондах українських літературознавців і
поетів, які зберігаються в цій архівній установі, є також переклади на українську
мову творів білоруських поетів та прозаїків. Так, в особовому фонді письменника і
журналіста М. Шудрі відклалися переклади з білоруської мови поезій М. Богдано-
вича «Межі» (1963), В. Дубовки «Васильки збирала» та ін. (1964) (ф. 229). В осо-
бовому фонді Г. Литвака, українського літератора, поета і перекладача, зберег лися
переклади білоруських народних пісень на російську мову, а також збірка казок
«Золотое перо. Советские сказки народов СССР», укладена ним у 1950 році (ф. 25).
Завершуючи короткий огляд комплексу документів білорусознавчого змісту з
фондів ІР НБУВ, доцільно насамкінець зупинитися на великому за об’ємом фонді
«Академії наук УРСР» (ф. X), який вміщує широкий масив джерел з історії Біло-
русі, українсько-білоруських наукових взаємин та співпраці науковців України і
Білорусі.
85
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Ольга Ямкова
Варто привернути увагу дослідників до декількох документів, виявлених ав-
тором цієї публікації з-поміж матеріалів цього фонду. Зокрема, це лист М. М. Ще-
кочихина, білоруського мистецтвознавця, історика і відомого педагога до
В. І. Бар він ка, співробітника Академії наук УРСР, історика, дослідника історії
сло в’янсь ких народів та українського стародрукарства. Згаданий лист датовано
18 червня 1929 року. Микола Миколайович інформує свого українського колегу
про наукові та мистецькі заходи в Білорусі, приурочені до відзначення ювілею
400-ліття білоруського друку. Зокрема, він перелічує наукові публікації та окремі
видання, присвячені цій визначній події, які були опубліковані в тогочасних нау-
кових білоруських часописах та за кордоном: власні авторські публікації, статті
М. В. Довнар-Запольського, З. Жилуновича «Эвалюцыя беларускай кніжкі», М.
Шаповалова «Ф. Скарына, яго дні ды друк на Беларусі» (Мінськ, 1925) та інші (ф.
Х, спр. 34662).
Другий документ – це фрагмент листа відомого білоруського національного
діяча, історика О. Цвікевича до українського історика, державного діяча М. Гру-
шевського. На жаль, перший чи перші аркуші цього листа не збереглися. Проте,
проаналізувавши зміст уцілілого фрагмента, вважаємо, що безпосередньо О. Цві-
кевич ініціював відновлення контактів з українським вченим, спробував налаго-
дити постійні листовні контакти між ними. Доречно нагадати, що особисте зна-
йомство білоруського і українського державних діячів відбулося ще у квітні
1918 року, коли О. Цвікевич на чолі делегації Народного Секретаріату БНР прибув
до української столиці для участі в переговорах з представниками Центральної
Ради, головою якої був М. Грушевський. У частині листа, яка збереглася, не вказа-
на дата його написання, проте зі змісту можемо припустити, що написаний він
між 1927 і 1928 роками, оскільки на час написання листа О. Цвікевич працював на
посаді вченого секретаря в Інституті білоруської культури в Мінську, а з 1929
року – в Інституті історії Білоруської академії наук. М. Грушевський на той час
уже був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, очолював історико-
філологічний відділ та археографічну комісію ВУАН. Уцілілий фрагмент цього
листа для ознайомлення з його змістом білоруських і українських дослідників по-
даємо у додатку.
Великий масив документів, пов’язаних з історією білоруської культури, літе-
ратури й мистецтва, відклався також у фондах Відділу рукописів Інституту літе-
ратури імені Т.Г. Шевченка НАН України. Документи білорусознавчого змісту
зберігаються переважно у фондах особового походження та колекціях документів,
присвячених творчій діяльності українських письменників та поетів.
Переклади українською мовою з білоруської творів М. Богдановича (1918,
1919, б/д) вміщені у фонді М. Драй-Хмари (ф. 198); поезій П. Бровки, П. Глєбки,
А. Кулешова (1953, 1956, б/д) – у фонді Л. Первомайського (І. Гуревича) (ф. 133).
У фонді українського радянського поета і громадського діяча М. Рильського збе-
86
Ольга Ямкова
Енциклопедичний вісник України. Випуск 1, 2009.
рігаються його переклади українською мовою з білоруської літературних творів
Ф. Богушевича «Горе» (1950), «Удова» (1950); П. Глєбки «Покликав нас батько до
бою...», машинопис (б/д); Я. Коласа «Ворогам» (б/д), «Лісам Білорусії» (1946),
«Радянським народам» (1953), «Ти – неначе прекрасна весна...» (1953), «Янку Ку-
палі» (б/д); К. Кропиви «Піп та папуга» (1949); А. Кулешова «Соняшник», маши-
нопис (1946); Я. Купали «А хто там іде?» (б/д), «Весна по весні» (б/д), «Над річ-
кою Оресою», переклад частини поеми (б/д), «Пісня і сила» (б/д), «Про Сталіна-
сіяча», машинопис (б/д), «Рідне слово» (1946); Е. Самуйльонка «Мисливське щас-
тя» (б/д); М. Танка «Вогні Мінська» (б/д) (ф. 137). Переклад російською мовою з
білоруської п’єси К. Кропиви «Дружба», автограф перекладача та машинопис з
виправленнями К. Крапиви (1930-і рр.) зберігається у фонді П. Зенкевича (ф. 148).
Серед архівних матеріалів особового фонду М. Рильського віднаходимо та-
кож його статті: «Богданович Максим Адамович» (1959), «Письмо Петрусю Бров-
ке» (б/д), «Про Якуба Коласа» (1952), «Про Янку Купалу» (1952), «Янка Купала»
(1952); рецензію М. Рильського на книгу «Антологія білоруської радянської пое-
зії в українських перекладах»; нотатки записів «Подорож по Білорусії» (1958); а
також листи М. Рильського до П. Глєбки (1950), А. Кулешова (б/д) та листи, адре-
совані М. Рильському від Я. Бриля (1958–1963, б/д), П. Бровки (1947–1964, б/д),
А. Кулешова (1961–1964, б/д), М. Танка (1953–1964).
Епістолярна спадщина білоруських поетів і письменників відклалася також в
інших фондах цієї архівної установи. Зокрема, фотокопія листа Я. Купали до ди-
ректора Будинку-музею Т. Г. Шевченка (1940) зберігається у фонді «Матеріали
письменників народів колишнього СРСР» (ф. 140), а лист А. Кулешова до А. Ма-
лишка, датований 1943 роком – у фонді «Матеріали письменників-учасників Ве-
ликої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.» (ф. 57). Епістолярії білоруських поетів і
письменників, адресовані українським колегам на літературній ниві, зберігаються
також у фонді «Матеріали письменників української новітньої літератури» (ф.
75). Це, зокрема, листи: Я. Коласа до М. Полотая (1952); Я. Бриля – до Ю. Марти-
ча (1965–1966); Я. Купали до Т. Масенка (1937–1938) з поясненнями до них Т. Ма-
сенка.
Серед інших важливих і цікавих матеріалів із фондів Відділу рукописів до-
цільно згадати і про фотодокументи. Зокрема, у фонді «Матеріали діячів культури
та мистецтва України» (ф. 74) відклалося фото, датоване 1940 роком, на якому зо-
бражені українські та білоруські поети і письменники В. Василевська, К. Студин-
ський, Я. Колас, Ф. Пестряк, Я. Купала, М. Линьков, М. Возняк; фото делегатів
Всесоюзної конференції пролетарських письменників (делегати від Білорусі –
Ц. Гартний, М. Чарот, Весьолий) зберігається у згаданому вище ф. 75.
Особливе місце з-поміж центрів зберігання матеріалів білорусознавчого зміс-
ту в Україні займає Науково-довідкова бібліотека центральних державних архівів
України (НДБ ЦДА України) у м. Києві. У книжковому фонді цієї бібліотеки збе-
87
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Ольга Ямкова
рігаються рідкісні та унікальні білоруські видання 1920-х – 1930-х рр. Зокрема, це
такі наукові, публіцистичні та художні твори громадсько-політичних діячів і пое-
тів Білорусі: «Білоруське відродження» М. Богдановича в перекладі на українську
мову (Відень, 1916); «Кароткая гісторыя Беларусі» Власта (В. Ластовського)
(Вільня, 1910); «Белорусский вопрос к моменту Версальской мирной конферен-
ции. Историко-политический очерк» І. Варонко (Ковна, 1919); збірник документів
«Белоруссы и поляки. Документы и факты из исторіи оккупаціи Белоруссіи поля-
ками в 1918 и 1919 годах» (Ковна, 1919), укладений К. Єзовітовим; науково-
політичні праці О. Цвікевича «Адраджэньне Беларусі і Польшча» (Менск-Вільня-
Берлін, 1921), «Беларусь. Политический очерк» (Берлин, 1919) та його ж критично-
публіцистична розвідка «Пагляд П. Безсонава на беларускую справу» (Ковна,
1922); поетична поема «Тарас-Палясоўшчык» – видання ковенського товариства
імені Ф. Скорини (Коўна, 1920); агітаційно-політична брошура «Зямлі беларуска-
му сялянству!» під криптонімом «Я.С.» (Несьвіж, 1921) та ін.
У журнальному та газетному фондах бібліотеки зберігаються не менш рідкіс-
ні на сьогодні білоруські часописи та газети, які видавалися у 1920-х роках. Це
окремі числа таких журналів і газет: «Крывіч», який редагувався К. Дуж-
Душевським і В. Ластовським і видавався в Ковно (1923, 1924), «Беларускі
студэнт» (Прага, 1923), «Беларускі дзень» (Вільно, 1927), «Беларусская хроника»
(Вильно, 1927), «Беларусское слово» (Вильно, 1927), «Беларускі радны» (Вільно,
1928), «Золак: орган маладой беларускай сацыялістычнай думкі» (Вільно, 1933,
1936), а також «Бюлетэнь загранічнай групы беларускай партыі сацыялістаў-
рэвалюцыянэраў», який видавався у Празі в 1925–1928 рр. і на шпальтах якого
вміщені не лише програмні матеріали цієї партії і статті відомих білоруських емі-
грантських діячів, але й інформаційні повідомлення та хроніка з життя міжвоєн-
ної білоруської еміграції в Чехословаччині.
Картографічний фонд містить мапи білоруських міст: Бобруйська, Могильо-
ва, Мозиря, Гомеля, датовані 1918 роком, а також комплекти мап Віленської, Грод-
ненської, Мінської та Могильовської губерній 1912–1919 та 1915–1917 років.
Отже, зважаючи на активний розвиток упродовж останніх років білорусо-
знавства в Україні, науковий інтерес як українських, так і закордонних дослідни-
ків до документальних джерел білорусознавчого змісту в архівах України виникла
необхідність створення реєстру та видання міжархівного покажчика фондів укра-
їнських архівних установ, в яких відклалися документи з історії, літератури, куль-
тури й науки Білорусі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Матяш І. Б. Джерела до історії Білорусі в ХХ ст. в українських архівах //
Białoruś w XX stuleciu w kręgu kultury i polityki / Pod red. D. Michluk. – Toruń,
2007. – s. 667-683.
88
Ольга Ямкова
2. Центральний державний історичний архів України, м. Львів: Путівник /
Автори-упоряд.: О. Гнєвишева, У. Єдлінська, Д. Пельц, Г. Сварник, І. Сварник,
Н. Франко. – К., 2001. – 412 с.
3. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: Пу-
тівник / Автори-упоряд.: М. Крячок, С. Кущ, З. Сендик. – К., 2003. – Вип. 1. –
486 с.
4. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: Пу-
тівник / Автори-упоряд.: Ю. Кулініч, С. Кущ, М. Ходоровський. – К., 2004. –
Вип. 2. – 622 с.
5. Державний архів Волинської області: Анотований реєстр описів фондів ор-
ганів і організацій Компартії України (1939–1991) / Автор. колектив: В. Гика,
І. Вронська, Н. Бондарук та ін. – Луцьк, 2006. – 788 с.
6. Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник / Автор. колектив:
О. Боляк, С. Булатова, Т. Воронкова, С. Даневич та ін. – К., 2002. – 768 с.
7. Путівник по фондах відділу рукописів Інституту літератури / Г. Бурлака
(заг. ред.), В. Бурбела (підгот.). – К., 1999. – 863 с.
Додаток
...мо М. П. Погодіну (выд. 1871 г. СПБ) – есьць заметка аб тым, што у яго,
Максімовіча, быў у 1838 г. партрэт Даніловіча. «Я жил тогда (піша Максімовіч) в
бывшем на Печерске доме Семенюты. Смотрю (пад час зеляўздрыгу) на стене у
меня закачался, как маятник, портрет приснопамятного проф. И. Н. Даниловича».
Дзе цяпер гэты партрэт? Кіяўляне павінны аб гэтым ведаць. Ці не загінуў
ен, – а можа дзе небуд[зь] пераданы у музэй? Будзьце ласкавы, дарагі Міхайла
Сяргеевіч, – даведайцеся ў якога спэцыялістага аб гэтай важнай для мяне справе.
Я знайшоў партрэты Даніловіча толькі ў двох журналах – у Тыгодніку
Ільлюстраваным (польскім) і ў «Энцыклопэдыі Повшэхнэй». Але гэта даволі
дрэнна зробляныя адбіткі. Вось была бы радасьць, – дастаць запраўдны партрэт
майго гэроя!..
Я працую ў Інбелкульце – кірую Камісіяй па гісторыі асьветы на Беларусі.
Можна мне адказаць на адрас Інбелкульту, – а лепш да хаты: Менск, вул. Энгельса,
41. Аляксандру Іван. Цьвікевічу.
Вяртаюсь яшчэ да «гуртка». Есьць сьведчаньні што ен быццым быў у сувязі з
славянскім таварыствам на Валыні, якое была ў сваю чаргу зьвязана з Обществом
Южных Славян. У кніжцы «Повстання декабристів на Україні» – я знайшоў
нататкі аб Валынскім таварыстве, – але нічога аб якой небудзь сувязі, ня толькі
рэвалюцыйнай, але навуковай, ці якой іншай з Вільняй, ці наогул з «Літвой» – там
няма.
89
Енциклопедичний вісник України. Число 1, 2009.
Ольга Ямкова
Можа сярод украінскіх гісторыкаў хто небудз[ь] гэтым бліжэй цікавіцца?
Добра было, каб Вы мяне з гэткай асобай хоць бы лістоўна пазнаемілі.
З нецярплівасьцю буду чакаць Вашага адказу, – спадзяюся, што хоць што
небудзь ад Вашых навуковых багатых ведаў скарыстаю,
З глыбокай пашанай А. Цьвікевіч
ІР НБУВ. – Ф. Х. – Спр. 18770. – Арк. 1. Машинопис.
|