Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2007
|
| Назва видання: | Скарбниця української культури |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42731 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель / С. Горобець // Скарбниця української культури: Зб. наук. пр. — Чернігів, 2007. — Вип. 8. — С. 55-57. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42731 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-427312013-04-06T03:01:21Z Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель Горобець, С. 2007 Article Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель / С. Горобець // Скарбниця української культури: Зб. наук. пр. — Чернігів, 2007. — Вип. 8. — С. 55-57. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1996-1502 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42731 uk Скарбниця української культури Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Горобець, С. |
| spellingShingle |
Горобець, С. Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель Скарбниця української культури |
| author_facet |
Горобець, С. |
| author_sort |
Горобець, С. |
| title |
Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель |
| title_short |
Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель |
| title_full |
Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель |
| title_fullStr |
Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель |
| title_full_unstemmed |
Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель |
| title_sort |
олександр павлович карпинський – меценат, благодійник, просвітитель |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42731 |
| citation_txt |
Олександр Павлович Карпинський – меценат, благодійник, просвітитель / С. Горобець // Скарбниця української культури: Зб. наук. пр. — Чернігів, 2007. — Вип. 8. — С. 55-57. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Скарбниця української культури |
| work_keys_str_mv |
AT gorobecʹs oleksandrpavlovičkarpinsʹkijmecenatblagodíjnikprosvítitelʹ |
| first_indexed |
2025-07-04T01:04:32Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:04:32Z |
| _version_ |
1836676361419227136 |
| fulltext |
55
Ñ. ÃÎÐÎÁÅÖÜ
Îëåêñàíäð Ïàâëîâè÷ Êàðïèíñüêèé –
ìåöåíàò, áëàãîä³éíèê, ïðîñâ³òèòåëü
Коли мова заходить про меценатів, благодійників, на думку, насамперед, спадають
або високопосадовці на кшталт гетьмана Мазепи, або нащадки славетних козацьких родів
– Полуботки, Лизогуби, Дуніни-Борковські, Милорадовичі, або ж мільйонери-підприємці,
що збагатіли в капіталістичному ХІХ ст. Разом з тим і серед українців, що не обіймали
високих посад, не належали до елітних фамілій і не мали надійних фінансових тилів, були
гідні поваги постаті, які всі свої небагаті статки витрачали на благородні справи. Серед
таких – Олександр Павлович Карпинський, один із засновників Чернігівської міської
бібліотеки (тепер – обласна універсальна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка), перший
директор Чернігівського міського банку, голова губернської земської управи протягом семи
(з перервою) років, зрештою – почесний громадянин міста Чернігова. Але при цьому, на
жаль, О.П. Карпинський практично невідомий широкому загалу істориків, свідчення про
нього вкрай обмежені та уривчасті. А його єдина відома фотографія надрукована в такому
специфічному виданні, як “Банківський вісник”.
Генеалогічне дерево Карпинських, представлене в родовідній книзі Г. Милорадовича1,
має чотири різні гілки, на одній з яких можна знайти скупу інформацію про родину
Олександра Павловича2. Його дід – титулярний радник Іван Васильович – займав посаду
чернігівського стряпчого, про батька – Павла Івановича – вказано тільки рік народження:
1810-й. Сам О.П. Карпинський (“лекарь, титулярный советник, был председателем
Черниговской губернской земской управы”) народився в 1835 р. Названі діти Олександра
Павловича: Олександр (1869 року народження), Григорій (1871) та Надія (1867)3.
Між тим, корені О.П. Карпинського знаходяться в селі Петрушині, що за 20 кіломет-
рів на північ від Чернігова. Він походить зі старшинського козацького роду Карпенків,
засновник якого – петрушинський козак Селівон Карпенко – вперше згадується в 1715 р.
Вірогідно, прадідом Олександра Павловича був Василь Петрович Карпенко – писар
Ройської сотні Чернігівського полку (1777), хорунжий сотенний (1782), пізніше – корнет.
Можливо, саме його стараннями Карпенки здобули дворянство, задля чого надали прізвищу
російське звучання: Карпинські4. Поступово представники роду залишали родовий маєток у
Петрушині і переїздили до губернського центру, обіймаючи різні чиновницькі посади.
Павло Іванович Карпинський (1810–1850) мешкав, напевно, в Чернігові, хоча
й опікувався маєтком. В усякому разі, зв’язки Карпинських з рідним селом ніколи не
переривалися. Помер Павло Іванович доволі молодим. Дружина Анна Іванівна (1812–1880)
самотужки виховувала Олександра та малолітню дочку Юлію (народилась в 1850 р.; пізніше
вийшла заміж за одного з петрушинських багатіїв – дворянина Шихуцького).
У спадок О.П. Карпинському дістались 3 кріпаки та 17 десятин землі. Втім, Олек-
сандр Павлович відзначався яскраво вираженими ліберально-демократичними поглядами.
В Петрушині й сьогодні пам’ятають доброго “поміщика Карпинського”, який відпустив своїх
селян на волю без викупу і настільки переймався долями петрушинців, що організував у селі
міністерську школу. Записи в метричних книгах по селу Петрушину дозволяють підтвердити
свідчення старожилів про надання свободи кріпакам – братам Іову, Никанору та Михайлу
Євстафійовичам Гришаєнкам5. А історія з відкриттям одного з перших у Чернігівському
повіті двокласного зразкового міністерського училища у Петрушині (1875 р.) вражає своїм
56
певного роду авантюризмом у кращому значенні цього слова. Здається, тільки завдяки
беззаперечному авторитету серед селян О.П. Карпинський зумів надихнути людей на велику
справу – побудову і утримання престижного, як для такого доволі глухого села, навчального
закладу. А потім потужно лобіював цю ідею на всіх рівнях і кілька років, коли школа на
перших порах не мала сталого приміщення і балансувала на межі закриття, відчайдушно
відстоював її існування у затяжному листуванні з Київським навчальним округом6. Не
викликає сумнівів, що з відкриттям школи Карпинський пов’язував покращення становища
простих селян, саме в освіті вбачав шлях до забезпечення духовних потреб народу.
А в 1873 р. Олександр Павлович організував у тому ж таки Петрушині перше в повіті
“Петрушинско-Черторейское ccудо-сберегательное товарищество”. Втім, цей експеримент
був не надто вдалим, діяльність товариства незабаром завмерла і в 1890 р. воно припинило
існування7.
Тим часом, після проведення земської реформи Карпинського обирають гласним
Чернігівського повітового земства, а вже наприкінці 1866 р. – головою губернської земської
управи8. Олександр Павлович старався максимально сприяти підвищенню життєвого рівня
населення, постійно виступав на земських зібраннях з питань освіти, медицини, народних
кредитів тощо.
1 листопада 1870 р. Карпинський добровільно склав повноваження голови
земської управи “в виду заявления председателя собрания, объявившего незаконными и
неподлежащими обсуждению два предложения, внесенные в собрание управою”, принци-
пово відхиливши всі прохання колег не залишати посаду. В 1874 р. О.П. Карпинського
вдруге обрали головою губернської земської управи9.
Як зазначає Л.В. Студьонова, Олександр Павлович “очолював лівий напрямок в
діяльності земства. Вступав у конфлікт з чернігівськими губернаторами. Мав добре серце.
Всім допомагав. Хоча одержував велику платню, перебував у постійних боргах. Дав гроші
на відкриття громадської бібліотеки”10.
Чернігівська бібліотека ім. В.Г. Короленка була заснована на пожертвувані кошти
й існувала як громадська. “Основні пожертвування на утримання її та придбання книжок
йшли від членів правління-засновників: Червинського, Карпинського, родин Ліндфорсів,
Русових, Милорадовичів, Лизогубів”11.
19 лютого 1875 р. у приміщенні міської думи був відкритий Чернігівський міський
громадський банк, першим директором якого став Олександр Павлович Карпинський. Саме
він взяв на себе клопіт по організації установи. “Віддаючи новій справі весь вільний час,
Карпинський не одержував заробітної плати протягом першого року зовсім, а у наступні
– більшу частину її передавав на освітянські потреби. Коли у 1880 році О.П. Карпинський
залишив посаду директора, то на відзнаку заслуг йому було присвоєно звання почесного
громадянина Чернігова”12.
Останні роки життя Олександра Павловича характеризуються надзвичайною
активністю в громадському житті. Очевидно, це пов’язане зі смертю дружини Олени
Василівни (1841–1873) та старшого сина Павла (1865–1874)13. Переживши сімейну
трагедію, О.П. Карпинський цілковито зосередився на суспільній діяльності. Коли у 1875 р.
чернігівське земство влаштувало учительські курси, він був одним із головних ініціаторів
такого кроку. А потім за власний рахунок утримував стипендіатів Чернігівської земської
учительської семінарії14.
Вболіває Карпинський за долю практично забороненої на той час української мови15.
У 1870 р. губернське земське зібрання виносить йому подяку “за ходатайство его пред
особой комиссией, состоявшей под предводительством государя наследника, о выдаче
пособия голодавшему населению северных уездов Черниговской губернии”16, а в 1871 р.
57
– “признательность губернского собрания за труды их (разом із гласним Судієнком – Г.С. )
по возложенному на них уполномочию – ходатайствовать об уклонении Либаво-Роменской
железной дороги на север” 17.
15 січня 1878 р. Олександр П авлович “внес
предложение о назначении единовремен-ного пособия, в
размере 1000 рублей, уроженцам Черниговской губернии,
воспитывающ имся на высш их женских курсах г. Киева”, яке
було затверджене земством 18.
А ще – маловідомі для нас зв’язки із Сосницьким
повітом. У Сосниці він долучився до відкриття повітової
бібліотеки, від Сосниці в 1870-і рр. обирався до губернського
земства, родом із Сосниці були й стипендіати Карпинського в
учительській семінарії. Зрештою, саме в Сосниці збереглась
єдина відома нам фотографія Карпинського. Чим пояснити
таку увагу до Сосниччини ? Можемо лише припустити, що в
Сосницькому повіті народились мати або дружина Олександра
Павловича, а можливо саме там проходила його лікарська
практика, про яку також майже нічого не відомо.
П омер О.П . Карпинський на початку 1880-х. Його
нащадки залишили Петрушин, а чернігівські сліди швидко
загубились. Та добра пам’ять про цю чудову людину живе й сьогодні. Наприкінці 2004 р.
Олександр П авлович став одним з дев’яти почесних громадян села П етруш ина 19, а в 2010 р.
планується широко відзначити 175-річчя від дня народження О.П. К арпинського.
1 М илорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дворянства. – Спб., 1901. – Т. 2. – Ч. ІІІ – С. 122–123.
2 Щ е одна наведена в “М алороссийском родословнике” В. М одзалевського (том 2), але вона не має жодного
віднош ення до Олександра П авловича. Та й сам М одзалевський зазначає: “Сущ ествует много родов этого
имени, но совершенно иного происхождения”.
3 М илорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дворянства. – Т. 2. – Ч. ІІІ. – С. 122–123.
4 Олександр Павлович Карпинський і село Петрушин / Підготував Горобець С. – Чернігів, 2004. – С. 8–18.
5 Там само. – С. 17–18.
6 Центральний державний історичний архів України в м. Київ. – Ф. 707. – Оп. 225. – Спр. 119.
7 Олександр П авлович К арпинський і село П етруш ин. – С. 24–29.
8 Х олмский А.И. Свод постановлений Черниговского губернского земского собрания. 1865–1882 гг. – Одесса,
1884.
9 Там само.
10 Студьонова Л.В. Духовна скарбниця краю (1877–2002). – Вип. 1. – Чернігів, 2002. – С. 4, 7.
11 Сікорська І. Роль меценатства та благодійництва у становленні бібліотеки // Сіверянський літопис. – 1998 .
– № 3. – С. 119.
12 Банківський вісник. – 2001. – № 2. – С. 14.
13 Обоє поховані в П етруш ині.
14 Русанов Ю. Чернігівська громада в громадському русі ХІХ – початку ХХ ст. в Україні // Сіверянський
літопис. – 1995. – № 3. – С. 61–62.
15 Самойленко Г. На терені українства // Сіверянський літопис. – 1999. – № 3. – С. 156.
16 Х олмский А.И. Свод постановлений Черниговского губернского земского собрания. 1865–1882 гг. – Одесса,
1884.
17 Там само.
18 Там само.
19 Горобець С. Почесні громадяни села Петрушина. – Чернігів, 2004. – 28 с.
Îëåêñàíäð Ïàâëîâè÷
Êàðïèíñüêèé.
|