Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2007
|
| Назва видання: | Скарбниця української культури |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42767 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині / Ф. Ступак // Скарбниця української культури: Зб. наук. пр. — Чернігів, 2007. — Вип. 8. — С. 265-267. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42767 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-427672013-04-06T03:03:27Z Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині Ступак, Ф. 2007 Article Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині / Ф. Ступак // Скарбниця української культури: Зб. наук. пр. — Чернігів, 2007. — Вип. 8. — С. 265-267. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1996-1502 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42767 uk Скарбниця української культури Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Ступак, Ф. |
| spellingShingle |
Ступак, Ф. Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині Скарбниця української культури |
| author_facet |
Ступак, Ф. |
| author_sort |
Ступак, Ф. |
| title |
Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині |
| title_short |
Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині |
| title_full |
Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині |
| title_fullStr |
Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині |
| title_full_unstemmed |
Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині |
| title_sort |
доброчинно-меценатська діяльність доби гетьманщини на чернігівщині |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42767 |
| citation_txt |
Доброчинно-меценатська діяльність доби Гетьманщини на Чернігівщині / Ф. Ступак // Скарбниця української культури: Зб. наук. пр. — Чернігів, 2007. — Вип. 8. — С. 265-267. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Скарбниця української культури |
| work_keys_str_mv |
AT stupakf dobročinnomecenatsʹkadíâlʹnístʹdobigetʹmanŝininačernígívŝiní |
| first_indexed |
2025-07-04T01:06:35Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:06:35Z |
| _version_ |
1836676490490544128 |
| fulltext |
265
Ô. ÑÒÓÏÀÊ
Äîáðî÷èííî-ìåöåíàòñüêà ä³ÿëüí³ñòü
äîáè Ãåòüìàíùèíè íà ×åðí³ã³âùèí³
Славну сторінку в історію вітчизняної доброчинності вписали українські гетьмани та
козацька старшина.
Захист православної церкви, що мала виняткове становище в козацькій державі вже з
початку її існування, був серед найголовніших і постійних завдань гетьмана Б. Хмельниць-
кого, який брав під свою опіку духовенство і монастирі, щедро наділяв їх землею.
На Лівобережжі увагою гетьмана чи не найбільше користувався Густинський
монастир, який одержав низку універсалів на охорону і збільшення своїх володінь. У червні
1648 р. Хмельницький наказав не чіпати монастирського майна1, а в липні того ж року
погодився не брати до війська монастирських підданих і заборонив руйнувати монастирські
хутори, пасіки, ліси та сіножаті2. Густинський монастир у лютому 1656 р. одержав дозвіл
на ловлю риби у Вовчих Озерах3. У травні 1655 р. черговий універсал підтвердив права
монастиря на володіння4, а у квітні 1657 р., разом з підтвердженням володінь, монастир ще
й отримав село Левки.
Прихильністю Б. Хмельницького користувалися й інші монастирі Чернігівщини. У
липні 1654 р. гетьманським універсалом були підтверджені земельні володіння Козелецького
Георгіївського монастиря5. Батуринському Крупицькому монастиреві у квітні 1655 р.
надане село Хмелів6, а в червні 1656 р. Хмельницький закріпив за ним п’ять сіл “з отчиною,
сіножатми, полями и зо всіми пожитки”7.
Наступники першого керівника Української козацької держави продовжили його
політику стосовно православної церкви.
В Ніжинському полку одним з найбагатших став Батуринський Крупицький монас-
тир, який, як й інші, користувався протекцією і захистом влади. З ним пов’язані імена таких
визначних діячів культури, як святитель Димитрій Ростовський (Данило Туптало), який
не тільки був настоятелем, але й написав тут свої славнозвісні “Житія святих”, та Іларіон
(Іван Мигура), викладач Києво-Могилянської академії. Гетьманським універсалом 1658 р.
заборонялися самовільні порубки в монастирських пущах8. В 1680 р. коштом генерального
судді І. Домонтовича замість дерев’яного був споруджений мурований Миколаївський собор
Крупицького монастиря. Значні маєтності мав і Ніжинський монастир Різдва Богородиці.
У другій половині XVII ст. зросла земельна власність монастирів і в Чернігівському
полку. Тільки Максаківський Спасо-Преображенський монастир відразу ж після Визвольної
війни відновив права на декілька сіл. В наступні роки він збільшив свої володіння, в тому
числі і за рахунок гетьманських пожалувань. Загалом у 70-х роках XVII ст. монастирям
належало до 40 сіл і слобідок на території полку.
У Прилуцькому полку протягом другої половини XVII ст. гетьманські універсали
на Боршну, Валки, Васьківці, Дейманівку, Дідівці, Левки та інші села дістав Густинський
монастир9.
П’ятнадцятирічне гетьманування І. Самойловича позначилося в українському
репрезентативному будівництві кількома пам’ятками, що мали вирішальний вплив на
еволюцію українського бароко. Це стосувалося і Чернігівщини. Так, у 1672–1676 роках за
його сприяння в Густинському монастирі збудовані п’ятибанний хрещатий Троїцький собор
і тризрубна однонавна трапезна церква. Обидва храми характерні для тієї гілки барокового
266
будівництва України, в основу якої лягла конструкція, типова для української дерев’яної
архітектури.
Надзвичайну сторінку в історію доброчинності вписав І. Мазепа. Внесок гетьмана
був вагомим як у царині матеріальної культури, так і в духовному житті України. Саме
за його гетьманування сягнули особливого піднесення і розквіту усі галузі української
культури. Фундація монастирів та реставрація й будівництво церков – важлива складова
частина державної культурницької політики Мазепи, адже відомо, що в XVII–XVIII ст. ці
установи були осередками культури і духовності: при них діяли школи, друкарні, існували
великі книгозбірні.
Залишив І. Мазепа доброчинний слід і в Чернігові, де побудував у Борисоглібському
монастирі церкву св. Івана Предтечі і велику кам’яну дзвіницю, на якій був розміщений
дзвін, вилитий коштом гетьмана. Взяв участь у завершенні спорудження Троїцького собору
в Іллінському монастирі, прикрасив “кіотом среброкованым” образ Матері Божої10.
Про участь Мазепи в будівництві для Чернігівського колегіуму навчального корпусу
із класами, трапезної, служб та папірні для друкарні свідчить закладна дошка з його гербом
та записом про пожертвування, яка збереглася до нашого часу. Гетьману І. Мазепі, як
фундатору Чернігівського колегіуму – першого освітньо-просвітницького центру такого
високого рівня на Лівобережжі – було присвячено п’ять книжок і два панегірики. За
щедрі пожертви викладачі та учні колегіуму піднесли гетьману книгу “Зерцало от писанія
Божественнаго”, яка вийшла в 1705 р. у друкарні чернігівського Троїцько-Іллінського
монастиря. В ній гетьман прославлявся за будівництво та прикрашання церков у Києві,
меценатство в Чернігові, військові справи.
Крім цього, Мазепа подарував Борисоглібському собору розкішні срібні царські
ворота, виготовлені в м. Аугсбурзі (Німеччина) відомим ювеліром П. Дрентветтом, спору-
див іконостас для Введенської трапезної церкви Троїцько-Іллінського монастиря.
У Батурині за часи правління Мазепи будуються п’ять церков на кошти гетьмана.
Троїцькому храму він надав понад 20 тис. золотих, Миколаївському – 4 тис.11, однак
добудувати його не встигли. На будівництво Воскресенської та Покровської церков було
виділено 15 тис. золотих12.
У грудні 1687 р. Мазепа підтвердив за Чернігівським Єлецьким монастирем усі
маєтності, одержані ним від попередніх гетьманів. Іншим універсалом (1689) цьому ж
монастиреві надав село Мощенку, а також підтвердив права на село Лемешівку. Всього
Єлецькому монастиреві гетьман надав чотири універсали. Охоронними універсалами
від листопада 1689 р. і вересня 1699 р. підтверджені володіння Чернігівського жіночого
П’ятницького монастиря13.
У липні 1690 р. вийшов універсал Мазепи про підтвердження прав Глухівського
жіночого монастиря на село Березу “зо всіми до него приналежитностями и кгрунтами”,
“позволяючи з того села всякіє пожитки и дорочную повинност от тяглых людей отбирати
ку вспартю обители своєє”14.
Козелецький Георгіївський чоловічий монастир одержав млин у селі Вовчок з озерами
і сіножатями (1691)15, а Великобудський Паненський жіночий монастир – село Чернецький
Яр і два млини (1688)16.
По два універсали видані на користь Ніжинського Красноострівського і Глухівського
жіночих монастирів; чотири – Густинського; по п’ять – Батуринського Крупицького,
Домницького Різдва Богородиці, Глухівського Петропавлівського.
Насамкінець відзначимо, що І. Мазепа лишив значний слід на ниві доброчинності та
меценатства у різних проявах та напрямках. Він продовжив традиції своїх попередників і
став зразком для спадкоємців.
267
Визначними фундаціями І. Скоропадського були розбудова Гамаліївського
Харлампіївського монастиря на Глухівщині, розпочата в 1714 р., та Троїцького собору в
Глухові, закладеного замість дерев’яного в 1720 р.
Гетьман Д. Апостол також сприяв будівництву Гамаліївського монастиря, Троїцького
собору в Глухові. Та найбільше він прислужився розвиткові музичного мистецтва
Гетьманщини: за його правління засновано відому Глухівську співацьку школу, в якій за 40
років дістали освіту понад 300 музикантів, солістів і регентів, зокрема Д. Бортнянський і
М. Березовський.
Останній гетьман Лівобережної України граф К. Розумовський на “мазепинських”
руїнах збудував церкву Воскресіння Христового в Батурині, у 1763 р. довершив будівництво
собору Різдва Богородиці в Козельці, розпочате його матір’ю17. До фундацій гетьманської
родини належать храми в Лемешах, Ніжині, Почепі та низка палаців. У рідному селі
– Лемешах – на честь матері К. Розумовський заснував школу, а також збудував школу в
с. Чемер, де здобував освіту його старший брат Олексій18.
Чернігівські полковники були не тільки хоробрими воїнами і полководцями, мудрими
державними діячами, а й щедрими меценатами. Серед них С. Подобайло, який ще у 1649 р.
відбудував Іллінську церкву, зруйновану військами Батия.
Щедрими покровителями Успенського собору Єлецького монастиря були В. Дунін-
Борковський та Я. Лизогуб. За участю козацької старшини відбудовано Борисоглібський
та Успенський собори, які польська шляхта перетворила на католицькі храми. На кошти
Я. Лизогуба зведений будинок полкової канцелярії, що нині є одним із зразків житлової
мурованої архітектури козацької доби. Чернігівський полковник М. Небаба подарував млини
місту Чернігову, а генеральний суддя Мужиловський у 1654 р. Ніжинському монастиреві на
Красному острові – маєтність Талалаївку.
Отже, доброчинна і меценатська діяльність окресленої епохи – це історичне явище,
що свідчить про пріоритети суспільства.
1 Документи Богдана Хмельницького. (1648–1657). – К.: Вид. АН УРСР, 1961. – С.54.
2 Там само. – С. 55–56.
3 Там само. – С. 662.
4 Там само. – С. 425.
5 Там само. – С. 371.
6 Там само. – С. 422–423.
7 Універсали Богдана Хмельницького. 1648–1657. – К.: Альтернативи, 1998. – С. 192–193.
8 Борисенко В.Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. – К.:
Наукова думка, 1986. – С. 79.
9 Там само.
10 Андрусяк М. Щедрою десницею Вашою // Пам’ятки України. – 1991. – № 6. – С. 26.
11 Не могла старшина підрахувати побожних пожертв ясновельможного // Пам’ятки України. – 1991. – № 6.
– С. 20.
12 Кіяшко Л. Батуринські церкви доби І. Мазепи // Сіверянський літопис. – 2002. – № 1. – С. 23.
13 Універсали Івана Мазепи. – С. 26–27; Мицик Ю. З документації гетьмана І. Мазепи // Сіверянський літопис.
– 1997. – № 4. – С. 148.
14 Мицик Ю. Невідомі документи Івана Мазепи // Пам’ятки України. – 1991. – № 6. – С. 56–57.
15 Універсали Івана Мазепи. – С. 221–222.
16 Там само. – С. 116–117.
17 Лазечко П., Лазечко Л. Меценати української культури // Дзвін. – 2003. – № 2. – С. 128.
18 Там само. – С. 129
|