Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах
У статті розглянуто широко використовувані в термінології назви опредметнених процесів (nomina actionis) на -ння, -ття та їхні аналоги в російській і польській мовах. Установлено відмінності щодо успадковування дієслівної категорії виду, на які треба зважати, розробляючи фахові тексти....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42844 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах / М. Гінзбург // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 30-43. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42844 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-428442013-04-09T03:04:36Z Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах Гінзбург, М. Дослідження У статті розглянуто широко використовувані в термінології назви опредметнених процесів (nomina actionis) на -ння, -ття та їхні аналоги в російській і польській мовах. Установлено відмінності щодо успадковування дієслівної категорії виду, на які треба зважати, розробляючи фахові тексти. The article deals with the terminology commonly used names of objectified processes (nomina actionis) ended on -nnya, -ttya and their counterparts in the Russian and Polish languages. Their differences on derived verbal category type, which must be taken into account in developing professional texts, are determined. 2011 Article Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах / М. Гінзбург // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 30-43. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42844 81'366.5 uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Гінзбург, М. Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах Українська мова |
| description |
У статті розглянуто широко використовувані в термінології назви опредметнених процесів (nomina actionis) на -ння, -ття та їхні аналоги в російській і польській мовах. Установлено відмінності щодо успадковування дієслівної категорії виду, на які треба зважати, розробляючи фахові тексти. |
| format |
Article |
| author |
Гінзбург, М. |
| author_facet |
Гінзбург, М. |
| author_sort |
Гінзбург, М. |
| title |
Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах |
| title_short |
Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах |
| title_full |
Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах |
| title_fullStr |
Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах |
| title_full_unstemmed |
Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах |
| title_sort |
видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42844 |
| citation_txt |
Видове протиставлення віддієслівникових іменників на позначення опредметнених процесів у слов’янських мовах / М. Гінзбург // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 30-43. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT gínzburgm vidoveprotistavlennâvíddíêslívnikovihímennikívnapoznačennâopredmetnenihprocesívuslovânsʹkihmovah |
| first_indexed |
2025-07-04T01:10:13Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:10:13Z |
| _version_ |
1836676719415656448 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 230
УДК 81'366.5
Михайло Гiнзбург (м. Харкiв)
ВИДОВЕ ПРОТИСТАВЛЕННЯ ВIДДIЄСЛIВНИХ
IМЕННИКIВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ОПРЕДМЕТНЕНИХ
ПРОЦЕСIВ У СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВАХ
© М.Д. ГIНЗБУРГ, 2011
У статті розглянуто широко використовувані в термінології назви опредметнених про-
цесів (nomina actionis) на -ння, -ття та їхні аналоги в російській і польській мовах.
Установлено відмінності щодо успадковування дієслівної категорії виду, на які треба
зважати, розробляючи фахові тексти.
Ключові слова: назви опредметнених процесів на -ння, -ття, дієслівна категорія
виду.
Фахова мова — це природна мова, що має певні обмеження, основ-
ним з яких, на нашу думку, є вимога однозначної відповідності тер-
міна поняттю. Щоб виконати цю вимогу, терміни зазвичай утворюють за
найпродуктивнішими моделями, однією з яких є віддієслівні іменники
на -ння, -ття для передавання опредметнених процесів 1. Такі похідні із
семантико-граматичного погляду іменники посідають у структурі мови
особливе місце як засіб конденсування тексту, виступаючи семантич-
ним еквівалентом цілих висловів [3: 50], оскільки подібно до предикатів
описують ситуації. Розробникам українських фахових текстів потрібно
подавати ту саму ситуацію у двох ракурсах: або як ціліс ну, або як неці-
лісну. Таку змогу їм надає граматична категорія виду [3: 224].
Усі мовознавці погоджуються з тим, що віддієслівні іменники, посі-
даючи проміжне місце між дієсловом та іменником, поєднують їхні се-
1 Тут і далі, відповідно до класичних робіт Д. С. Лотте [7: 29] та Т. С. Канделакі [4: 54],
категорію понять позамовної дійсності позначаємо терміном процес, що збігається із
загальнофілософською категорією процес (яка описує послідовне змінювання//змі-
нення предметів і явищ позамовної дійсності в часі), а також з поняттям процес як
категорійною ознакою, властивою всім дієсловам.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 31
Видове протиставлення вiддiєслiвних iменникiв на позначення опредметнених …
мантичні та граматичні властивості. Проте в сучасному українському мово-
знавстві немає єдиного погляду на це поєднання, особливо щодо успад-
ковування граматичного значення виду. Одні мовознавці вважають, що
«категорія виду в девербативах 2 значною мірою нейтралізована й позбавле-
на статусу граматичної категорії» [11: 79] (у цій і наступних цитатах
наше виділення — М. Г.). Другі зазначають, що «у результаті дослідження
нами засвідчено факт збереження у семантичній структурі девербативів,
що виникли в процесі транспозиції, не лише лексичного значення мотивуючо-
го дієслова, а й граматичного значення виду поряд із набуттям нових ка-
тегорійних значень… Однак стверджуючи факт існування цієї категорії в
іменах дії, не слід ототожнювати її з діє слівною» [28: 83]. Треті зауважують,
що внаслідок морфологічного переходу дієслова в іменник, останній збері-
гає «в дещо модифікованому вигляді категорію виду» [3: 116] 3. Усе це
ускладнює практичне вживання віддієслівних іменників у фахових текстах,
призводить до того, що автори з двох спільнокореневих іменників на -ння,
-ття вибирають один, незалежно від того, від якого дієслова (не до конаного
чи доконаного виду) його утворено, найчастіше — найкоротший, і по-
значають ним «і закінчену, і незакінчену дії», а «другий стає зайвим, бо ду-
блює семантику першого» [10: 217], і поступово виходить із обігу.
Мета цієї статті — дослідити успадковування дієслівної категорії
виду українськими назвами опредметнених процесів на -ння, -ття та
порівняти це з аналогічними граматичними сутностями в сусідніх
слов’янських мовах — російській та польській.
Місце назв опредметнених процесів серед віддієслівних іменників
Є різні класифікації віддієслівних іменників за семантикою, у
яких поділено або поєднано певні групи, а також вжито різну терміно-
логію. Проте в них завжди в окрему групу виділяють іменники, що
позначають опредметнені процеси (лат. nomina actionis). Далі назива-
тимемо їх назвами опредметнених процесів (скорочено НОП).
НОП, на відміну від іменників інших груп, є результатом морфо-
логічної субстантивації 4, тобто морфологічного переходу дієслова в
іменник [3: 115-116] (рис.). Поєднуючи властивості як іменника, так і
дієслова, вони демонструють взаємодію цих властивостей. НОП набу-
вають формального категорійного значення граматичної предметності,
що виражається в таких їхніх іменникових властивостях:
2 Термін девербатив багатозначний. У широкому розумінні девербатив — це будь-яке сло-
во, утворене від дієслова (www.kroka.ru/html/d/deverbativ.html). У багатьох працях, зо-
крема в [28: 83; 8: 7], цей термін уживають у вужчому значенні, що об’єднує лише від-
дієслівні іменники. У деяких працях, напр. [11: 75], девербатив визначено ще вужче — як
віддіє слівний іменник, який «використовується в мові для опосередкованої назви дії».
3 І.Р. Вихованець писав: «у сфері іменника видове протиставлення іноді затемнюєть-
ся і набуває нерозчленованості» [2: 103]. З цього можна зробити висновок, що в
одних випадках маємо чітке видове протиставлення, у других — часткове протистав-
лення, а в третіх — повну нейтралізацію значення виду.
4 Тут і нижче термін субстантивація вжито на позначення різновиду транспозиції [22: 692].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 232
Гiнзбург М.Д.
1) синтаксичних — НОП виконують у реченні функції підмета,
іменної частини складеного присудка, додатка, неузгодженого озна-
чення та обставини і можуть мати при собі означення;
2) морфологічних — їм властиві граматичні значення роду, числа
та відмінка.
Водночас НОП виражають семантику дієслів, від яких їх утворе-
но, а також успадковують деякі їхні граматичні властивості [3: 48, 116].
Усі інші групи віддієслівних іменників (рис.) є результатом семан-
тичної субстантивації, унаслідок якої вони повністю втрачають грама-
тичні властивості дієслів і стають іменниками за всіма трьома параме-
трами: синтаксичним, морфологічним і семантичним, тобто набувають
семантики реальної предметності [3: 115-116].
У певній мові вид стає граматичною категорією для НОП, якщо
одночасно дотримано такі чотири умови [18]:
1. Категорія виду склалася в самому дієслові;
2. У НОП зберігається вся основа дієслова, від якого їх утворено;
3. Від дієслів, що входять до видової пари, регулярно утворюють-
ся парні НОП;
4. Наявний семантичний паралелізм НОП, утворених від різних
членів видової пари дієслова, тобто допустимо їх уживати в тих самих
конструкціях 5.
5 Семантичний паралелізм НОП не виключає можливості набування одним з цих
іменників інших значень (результату, місця тощо), тобто появи додаткових лексико-
граматичних варіантів з предметним значенням, які в цій статті не розглядаємо.
Творення видових пар дієслів та віддієслівних іменників
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 33
Видове протиставлення вiддiєслiвних iменникiв на позначення опредметнених …
Розгляньмо дотримання цих умов в українській, російській та
польській мовах.
Назви опредметнених процесів на -ння, -ття в українській мові
1. Категорія виду в українській мові в склалася в самому дієслові: грама-
тичне значення виду притаманне всім дієсловам в будь-якій їх формі [26: 71].
2. У НОП зазвичай зберігається вся дієслівна основа, а в деяких
випадках дієслівні суфікси (переважно це пов’язано з наголосом) замі-
нюються на транспозиційні суфікси -ен´н´-, -єн´н´-. Про це свідчать
правила творення НОП, подані в табл. 1, побудованій за даними, запо-
зиченими з [23, § 22, п. 5; 5: 50-51].
Суфікс дієслова
або різновид
кореня
Віддієслівні
іменники
на:
Приклади творення
-а-
(-я-,
-ва-,
-ува-,
-юва-,
-ов- + -ува-)
-ання
(-яння,
-вання,
-ування,
-ювання,
-овування)
спостерігати → спостерігання;
розсіяти → розсіяння;
зливати → зливання;
закручувати → закручування;
накреслювати → накреслювання;
підпорядковувати → підпорядковування
наголошений -і- наголошений -іння
та/або ненаголоше-
ний -ення *
захворіти → захворіння;
сидіти → сидіння, сидження
наголошений -ї- наголошений -їння
та/або ненаголошений
-єння
гноїти → гноїння, гноєння;
труїти → труїння;
отруїти → отруєння
наголошений
-и-
наголошений -іння
та/або ненаголошений
-ення
варити → варіння **;
ходити → ходіння, ходження;
носити → ношення, носіння;
хрестити → хрещення
з коренем на го-
лосну без суфік-
сів (окрім су-
фікса -ти)
-ття та для дієслів з ос-
новою на -оло-, -оро-
паралельна форма на
-ення
злити → злиття;
розбити → розбиття;
колоти → колоття, колення ***;
пороти → пороття, порення
з коренем на
приголосну без
суфіксів (окрім
суфікса -ти)
-ення (-єння) спостерегти → спостереження;
винести → винесення;
завести → заведення
відмінні від за-
значених вище
гоїти → гоєння;
натягнути → натягнення;
напружити → напруження
Таблиця 1. Правила творення НОП на -ння, -ття
* Згідно з [16: 15] «в іменниках на -ння від дієслів і буває звичайно тільки під наголосом,
а без наголосу -ення». ** У парах варіння — варення, значіння — значення перші
іменники є НОП, а другі — назви результату [20: 57]. *** Від дієслів з основою інфі-
нітива на -оло-, -оро- утворюються паралельні форми як пасивних дієприкметників
на -ний, -тий [23, § 84], так і віддієслівних іменників на -ття та -ення.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 234
Гiнзбург М.Д.
3. Українські НОП на -ння, -ття регулярно утворюються від обох
дієслів, що входять до видової пари. Це зафіксовано в словниках укра-
їнської мови, зокрема в Російсько-українському словнику за ред.
А. Кримського та С. Єфремова [13], інших словниках «золотого деся-
тиріччя», Словнику української мови [19], сучасних загальномовних
та термінологічних словниках. Регулярність та системність творення
НОП від суфіксальних видових пар можна наочно довести, якщо по-
будувати, використовуючи дані [3: 227], таблицю моделей творення
видових пар вторинною імперфективацією (рис.) та доповнити цю та-
блицю похідними від цих дієслів НОП (табл. 2). Так само регулярно
утворюються НОП від дієслів префіксальної видової пари, що є ре-
зультатом перфективації (рис.):
писати//написати → писання//написання;
труїти//отруїти → труїння//отруєння.
Окремі іменники, у яких раніше не було потреби, з’являються те-
пер для найменування нових понять та у зв’язку з тенденцією до дета-
лізування, нюансування наявних. Трапляються лише поодинокі винят-
ки, зумовлені неможливістю утворення віддієслівних іменників від
певних дієслів, їхньою немилозвучністю тощо. Проте такі винятки
лише підтверджують правила.
С
уф
ік
с
ді
єс
ло
ва
Д
В
І
аб
о
рі
зн
ов
ид
ко
ре
ня
Суфікс ді-
єслова
НДВ ІІ
Приклади творення
видових пар дієслів
вторинною
імперфективацією
Приклади НОП,
утворених від дієслів видової
пари (доконаного виду та
недоконаного виду)
-и- -ува-
(-юва-)
закрутити → закручувати;
накреслити → накреслювати
закручення ↔ закручування;
накреслення ↔ накреслювання
-і- (-ї-) -ува-
(-юва-)
захворіти → захворювати;
потроїти → потроювати
захворіння ↔ захворювання;
потроєння ↔ потроювання
-а- (-я-) -ува-
(-юва-)
підписати → підписувати;
розсіяти → розсіювати
підписання ↔ підписування;
розсіяння ↔ розсіювання
-ува-
(-юва-)
-ов- +
-ува-
підпорядкувати → під-
порядковувати;
підмалювати → підмальовува ти
підпоряд кування ↔ підпорядко-
вування;
підма лю ван ня ↔ підмальовування
корінь на го-
лосну без
суфіксів
(окрім су-
фікса -ти)
-ва- злити → зливати;
розбити → розбивати
злиття ↔ зливання;
розбиття ↔ розбивання
корінь на
приголосну
без суфіксів
(окрім су-
фікса -ти)
-а-
-и-
спостерегти → спостерігати;
винести → виносити;
завести → заводити
спостереження ↔ спостерігання;
винесення ↔ виношення;
заведення ↔ заводження
Таблиця 2. Моделі суфіксального творення видових пар дієслів та НОП
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 35
Видове протиставлення вiддiєслiвних iменникiв на позначення опредметнених …
4. НОП, утворені від різних членів видової пари дієслова, досить
послідовно зберігають семантичне протиставлення (рис.), тобто мають
тотожну семантику і розрізняються так само, як члени видової пари.
Пор.:
Підписування — Дія за знач. підписувати.
Підписання — Дія за знач. підписати.
Труїння — Дія за знач. труїти.
Отруєння — Дія і стан за знач. отруїти і отруїтися [1: 867, 961,
1482].
Відсутність деяких іменників у багатьох сучасних словниках не
свідчить про відсутність таких слів в українській мові взагалі. Напри-
клад, у [24: 116] подано видову пару запобігати//запобігти і лише один
віддієслівний іменник запобігання. Те саме спостерігаємо і в інших су-
часних словниках, хоч у [19 ІІІ: 268] зафіксовано з посиланням на твір
І. Франка іменник запобіження, утворений від запобігти за тією самою
моделлю, що й спостереження від спостерегти (див. табл. 1). Іменник
запобіження є також в [1: 414]. На сайті Верховної Ради http://zakon1.
rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi станом на 05.01.2010 року в
нормативно-правових актах України 523 рази вжито термін запобі-
гання і жодного разу — запобіження. Можливо, це зумовлено відсут-
ністю іменника запобіження в багатьох найпоширеніших словниках.
Уживаючи форми для запобігання (з метою запобігання), фактично
кажуть про кількаразовість (щоб запобігати), що іноді відповідає
суті. Проте в інших випадках потрібно передати одноразовість (щоб
запобігти), і тоді треба було б ужити саме іменник запобіження. До
речі, у [13] як відповідник російського предотвращение чего подано
пару іменників запобігання//запобіження.
Усе викладене вище свідчить про те, що українські НОП на -ння,
-ття зберігають не лише семантику вихідного дієслова, від якого їх
утворено, а й успадковують його граматичну категорію виду [3: 48, 116,
148, 287]. Про це писали ще словникарі «золотого десятиліття: «недо-
конану та доконану форму мають в українській мові також і дієслівні
речівники» (сучасною термінологією — іменники) [27: переднє слово].
Зважаючи на це, на рис. для різновидів НОП замість довгих словоспо-
лук іменник, утворений від дієслова недоконаного (доконаного)
виду вжито коротшу назву — віддієслівний іменник недоконаного
(доконаного) виду 6.
Назви опредметнених процесів на -ние, -тие в російській мові
Проблему виду у російських віддієслівних іменників завжди ви-
знавали досить складною. Багато дослідників дотримується думки, що
6 У своєму листі-відповіді на запит (http://www.msu.kharkov.ua/tc/ofic/morf.html)
І. Вихованець та К. Городенська зазначили, що «терміни "віддієслівний іменник
недоконаного виду" і "віддієслівний іменник доконаного виду", хоч тепер вони для
користувачів звучать якоюсь мірою незвично, варто запроваджувати».
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 236
Гiнзбург М.Д.
з кінця XVII до початку XIX століття російські НОП (рос. имена дей-
ствия) виражали граматичну категорію виду не менш чітко, ніж дієс-
лова [9; 18].
У цей період у російській мові остаточно склалася категорія
виду дієслів, набули високої продуктивності всі словотвірні моделі,
особливо активізувалися форми так званої вторинної імперфективації
на -ива-/-ыва- (переделывание, зачитывание). Приклади, подані в
табл. 3, узятої з роботи [18], наочно доводять, що тогочасні російські
НОП на -ние, -тие виражали видові значення тими самими засобами,
що й дієслова — за допомогою префіксів, суфіксів, чергування та су-
плетивних основ.
Зважаючи на це, не дивно, що у виданій 1831 року «Русской грам-
матике Александра Востокова...» зазначено, що у віддієслівному імен-
нику втрачається означення часу теперішнього і минулого, але зберіга-
ється вид дієслова [14: § 75].
У наступний період розвитку російської мови сталися такі зміни
[8: 20; 9; 18]:
— віддієслівні іменники перестали регулярно утворювати від
основ, що розрізняються за видом, наприклад, є очищение і решение,
але немає слів очищание та решание;
— почали виходити з ужитку паралельні утворення, зафіксовані в
словниках, наприклад, зникло восхищание, проте залишилося восхи-
щение;
— порушився семантичний паралелізм формально співвідносних
НОП, наприклад, открывание двери — открытие выставки, рассмат-
ривание картин — рассмотрение дела в суде, снимание одежды — сня-
тие с работы. У всіх цих прикладах іменник, утворений від дієслова
недоконаного виду, позначає конкретні дії, тоді як утворений від діє-
слова доконаного виду — абстрактні. І в цьому абстрактному значенні
Таблиця 3. Протиставлення іменників на -ние, -тие, утворених від дієслів недокона-
ного і доконаного виду, в російській мові XVIII століття
Іменники на -ние, -тие,
утворені від дієслів недоконаного виду
Іменники на -ние, -тие,
утворені від дієслів доконаного виду
Белая глина, годная для делания фар-
фора.
Пахта, юрга – остаток по сделанию из
молока масла.
Прогуливанье по берегу было в моде… …И пошла на час для прогулянья в лес.
…излишнее время тратят они на собира-
ние трав.
По собрании суда и по представлении
челобитчика и истца извозчик объя-
вил…
Вошедши, он под видом ловления кури-
цы высматривал затворы.
Каин просил его, чтоб дозволил войти в
огород для поймания залетевшей туда
курицы.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 37
Видове протиставлення вiддiєслiвних iменникiв на позначення опредметнених …
не можна вжити «парний» іменник, тобто сучасною російською не
можна сказати открывание выставки, рассматривание дела в суде, сни-
мание с работы;
— активізувалася модель творення НОП на -к-(а), яку вважали
новацією російської мови серед інших слов’янських [20: 58] (выборка,
переделка, очистка, разработка) і яка не зберігає суфікси, що є носія-
ми інформації про вид дієслова. Отже, суфікс -к-(а) є універсальним
стосовно виду, тобто російською можна однаково сказати осуществить
сборку і продолжать сборку [12: 7].
Через це видова співвіднесеність НОП на -ние/-тие практично
зруйнована. Відомий російський мовознавець О. М. Пєшковський
(1878–1933), порівнюючи пари: прыжок і прыгание, лет і летание,
опоздание і опаздывание, зазначав, що «в одних із цих іменників ми
знаходимо відтінок процесу, зібраного в «точку», в інших — процесу,
розбитого на частини і внаслідок цього більш-менш тривалого». Однак
«у сфері доконаного і недоконаного виду тут немає тієї точної парнос-
ті, яка є в дієслові», і «самі значення тут завуальовані й невиразні»
[9: 73].
У сучасному російському мовознавстві переважає думка про не-
здатність НОП на -ние, -тие виражати видову семантику, хоч деякі
дослідники визнають наявність відтінків видових значень у парах
обуздание — обуздывание, обережение — оберегание, произнесение —
про изношение, приобретение — приобретание, чтение — прочтение,
удвоение — удваивание, що в сучасній російській мові є поодинокими
винятками [18; 25]. Загалом же, як цілком справедливо констатують
дослідники російської мови, «внаслідок нерегулярності формального
вираження аспектуальність не набуває в іменнику статусу грама-
тичної категорії» [12: 15].
Назви опредметнених процесів на -nie, -cie в польській мові 7
Через регулярність творення у західнослов’янських мовах, зокре-
ма в польській і чеській, НОП розглядають у парадигмі дієслова як
субстантивні транспозити дієслова поряд з його атрибутивними та ін-
шими формами. Так, у польській мові їх називають r z e c z o w n i k o w a
f o r m a c z a s o w n i k a (укр. іменникова форма дієслова). Підставою
для такої назви є формально виражений зв’язок з основою дієслова-
мотиватора: у морфемній будові віддієслівного іменника залишається
суфікс дієслівної основи, що відповідає певному виду. Зазвичай від
кожного з членів дієслівної видової пари утворюється віддієслівний
іменник, напр.:
nauczać (рос. обучать, укр. навчати) → nauczanie (рос. обучение,
укр. навчання),
7 Усі подані в цьому підрозділі положення і приклади взято з праць [8: 19; 18; 25], які у
свою чергу посилаються на дослідників польської мови Я.В. Мацюсович, Т. С. Тихо-
мирову, О. Б. Ткаченка та інших.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 238
Гiнзбург М.Д.
nauczyć (рос. обучить, укр. навчити) → nauczenie (рос. обучение,
укр. навчення і навчіння).
Отже, якщо російська мова має єдиний відповідник до обох поль-
ських іменників, то українська мова — три іменники навчання//на-
вчення і навчіння, зафіксовані ще в російсько-українському академіч-
ному словнику за редакцією А. Кримського та С. Єфремова [13]. У
«Великому тлумачному словнику сучасної української мови» [1: 706]
слово навчення подано як термін етології — науки, яка вивчає особли-
вості поведінки організмів у всіх її проявах, а іменника навчіння зо-
всім немає.
Іменники на -nie, -cie (фонетично {-н’е, -ч’е}) в польській мові
потенційно можливі від будь-якого дієслова, окрім модальних chcieć
(укр. хотіти), móс (укр. могти), musieć (укр. мусити), woleć (укр.
воліти) тощо. Вони вільно виражають категорію виду, про що свід-
чать приклади, подані в табл. 4.
На основі цієї таблиці можна зробити висновок, що в польській
мові послідовно утворюються пари НОП, члени яких протиставлені
один одному так само, як і дієслова. Напр.,
zamykać//zamknąć → zamykanie//zamknięcie;
porywać//porwać → porywanie//porwanie;
zjadać//zjeść → zjadaniе//zjedzenie;
bić//pobić → bicie//pobicie.
У перекладних словниках НОП на -nie, -cie, як і дієприслівники,
подають обмежено, переважно ті, що набули самостійного лексичного
значення.
Порівняння дієслівних рис НОП в українській, російській
та польській мовах
Табл. 4 дає наочний матеріал для порівняння НОП у трьох сло-
в’янських мовах. У російській мові наявні поодинокі пари спільно-
кореневих від дієслівних іменників на -ние, -тие (закрывание і
закрытие, съедание і съедение), проте послідовно їх не розрізняють
за видовою ознакою. Переважно один віддієслівний іменник презен-
тує доконаний і недоконаний вид. На це треба зважати, перекладаю-
чи російською мовою синтаксичні конструкції з польськими НОП
на -nie, -cie. Ю. М. Федорова, проаналізувавши способи перекладан-
ня російською 663 польських НОП на -nie, -cie, установила, що тіль-
ки в 47,4 % їх перекладено російськими НОП на -ние, -тие, а в 52,6 %
випадках обрано інші засоби (віддієслівні іменники не на -ние, -тие,
інфінітив, дієприкметник, дієприслівник, особові форми дієслова)
[25: 14, 15].
Українська мова має видові пари віддієслівних іменників закри-
вання//закриття (зачиняння*//зачинення), викрадання//викраден-
ня, з’їдання//з’їдення*, биття//побиття (слова, позначені зірочкою,
зафіксовано в [13]). Проте в багатьох випадках для української мови
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 39
Видове протиставлення вiддiєслiвних iменникiв на позначення опредметнених …
природніше використовувати дієслівні конструкції: інфінітив, дієпри-
слівник, як це зроблено в табл. 4, або особові форми дієслова 8.
8 Польська дослідниця Діана Вєчорек, вивчаючи українське дієслово, виявила таке
явище, як "одієслівлювання", розуміючи під ним органічну здатність українців все
бачити в динаміці, русі й передавати це дієсловом. Інтуїтивним поштовхом до цього
став для неї переклад українською мовою заголовка роману Я. Парандовського "Niebo
w plomieniach". Цю іменникову модель збережено в російському перекладі – "Небо в
огнях". Однак перекладач-українець пішов іншим шляхом: він дав творові дієслівну
назву – "Небо пломеніє"» (Цитовано за [15: 96-97]).
Таблиця 4. Протиставлення НОП на -nie, -cie, утворених від дієслів недоконано-
го і доконаного виду, в польській мові
НОП на -nie, -cie, утворені від дієслів
недоконаного виду
НОП на -nie, -cie, утворені від дієслів
доконаного виду
пол. …po czym kłapnęła żuchwą z trzaskiem
przypominającym zamykanie skrzyni.
рос.…после щелкнула челюстью с тре-
ском, напоминающим закрывание крыш-
ки железного сундука.
укр. після цього клацнула щелепою з тріс-
ком, подібним до закривання (зачинян-
ня) скрині.
пол.…i wyszli śpiesząc się, by do odległej
bramy Nomentańskiej dojść przed jej za-
mknięciem.
рос.…и поспешили выйти, чтобы до-
браться до Далеких Номентанских во-
рот… прежде, чем их закроют
укр. і вишли, поспішаючи, аби дістатися
до далекої Номентанської брами до її за-
криття (зачинення)
пол. Co się stanie, jeśli pan tak dostojny,
jak Winicjusz, poniesie jakowy szwank
przy porywaniu dziewicy?
рос. Что будет, ежели такой достойный
господин, как Виниций, потерпит неуда-
чу при похищении девушки?
укр. Що станеться, якщо такий шля-
хетний пан, як Вініцій, зазнає поразки,
викрадаючи дівчину?
пол. Winicjusz tłumaczył jej, iż o jej por-
waniu dowiedział się od samego Aulusa.
рос. Виниций объяснял ей, что о её похи-
щении он узнал от Авла.
укр. Вініцій пояснив їй, що про її викра-
дення він сам дізнався від Авла.
пол. …mam nadzieję, przekonać, żeby rzu-
cił ten swój dziki zwyczaj zjadania ludzi
рос.…надеюсь убедить его, чтобы бросил
свою дикую привычку есть людей.
укр. …сподіваюсь переконати його кину-
ти свою дику звичку їсти людей.
пол. Wybrani na zjedzenie tańczyli dziki
taniec radości,…
рос. избранные на съедение исполняли
дикий танец радости…
укр. обрані на поталу танцювали дикий
танець радості…
пол. Marynarze, którzy wzięli się do bicia,
śmierdzieli piwem, jak jego ojciec.
рос. От матросов, которые принялись
избивать его, пахло пивом, точь-в-точь
как от отца.
укр. Моряки, які заходилися його бити,
смерділи пивом, як і його батько.
пол. U nas po takim pobiciu leży się dzień,
wy delikatniejsi,…
рос. У нас после такого избиения один
день лежат пластом, а ты послабей,…;
укр. У нас після такого побиття день
лежать, а ви слабкіші будете
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 240
Гiнзбург М.Д.
Ю.М. Федорова спостерегла також, що російські НОП на -ние,
-тие та польські НОП на -nie, -cie розрізняються за змістом поняття:
польські завдяки збереженню ряду стійких та регулярних дієслівних
рис (зокрема й виду) виражають предметну сутність у становленні, а
російські — через нейтралізацію деяких ознак дії — дію як предмет,
дію в статиці [25: 12-13].
Проаналізувавши праці російських дослідників, авторка зазначи-
ла, що «процесові значення в російських назвах дії на -ние, -тие можуть
виявлятися тоді, коли вони поєднуються зі словами з яскраво вираже-
ним процесовим значенням (акт, акция, действие, процесс, состоя-
ние); сполучаються з дієсловами, що вказують на фазовість дії (за-
няться, приступить, продолжить, прекратить), на змінювання
характеру перебігу дії, на ухиляння від здійснювання процесу (избе-
гать, отговориться) тощо; … посідають синтаксичну позицію обста-
вини мети, засобу, причини дії, часу» [25: 13]. На цій підставі можна
зробити висновок, що саме це є однією з причин, чому в російських
фахових текстах переважають конструкції з розщепленими присудка-
ми — дієслівні компоненти вводять, щоб передати видові значення, які
не можуть виразити самі російські НОП.
Українські НОП на -ння, -ття зберігають низку стійких та регу-
лярних дієслівних рис (зокрема й граматичне значення виду), тобто
можуть передавати два погляди на ту саму ситуацію (цілісний і неці-
лісний). Тому дуже важливо їх правильно вживати. Ще 1924 року
В. Сімович у праці «На теми мови» привертав увагу до неправильного
вживання іменників на -ння: «…у нас частенько сплутують substantiva
verbalia, утворені з д о к о н а н и х дієслів, із оддієслівними йменниками,
витвореними з н е д о к о н а н и х , та ще до того наворотових, і здебільшого
вживають їх у доконаній формі, напр.: інститут має завдання д о с л і -
д ж е н н я (досліджування — а то й просто: має за завдання дослі-
джувати) та в и в ч е н н я (виучування — виучувати) книгознавства;
завдання полягає у с к л а д е н н і (складанні, а власне: завдання його —
складати…) наукових бібліографій по різних галузях знання (із різ-
них…) та виданні (видаванні, власне — видавати) відповідних праць…»
(цитуємо за передрукованим фрагментом [17: 25]).
На жаль, щоб наблизити українську мову до російської, протягом
багатьох років в українських середніх і вищих навчальних закладах не
розмежовували за видовою ознакою спільнокореневі іменники. Ось
що пише з цього приводу провідний український термінолог О. Ко-
черга «Позначання завершених та незавершених дій та процесів од-
наковими іменниками, вилучення коротких безсуфіксових іменників
та запровадження в цій функції іменників жіночого роду на -ка, -ча
призвело до того, що ми й досі не можемо позбутися покручів типу
обробка (хоча маємо обробляння//оброблення на позначення дії та
обріб на позначення наслідку), розробка (замість розробляння//
розроблення), передача (замість передавання//передання) тощо»
[6: 101].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 41
Видове протиставлення вiддiєслiвних iменникiв на позначення опредметнених …
Висновки:
1. В українській мові є численна група НОП (nomіna actionіs) на
-ння, -ття, що передають значення опредметнених процесів, зберігають
суфікси та префікси дієслівної основи, які слугують формальними по-
казниками належності іменника до певного виду.
2. Регулярність їхнього творення зафіксовано у словниках україн-
ської мови, зокрема в словниках «золотого десятиріччя», деяких сучас-
них загальномовних і термінологічних словниках. Відсутність певних
членів видової пари іменників у сучасних словниках не свідчить про їхню
відсутність в українській мові загалом (часто на них можна натрапити у
творах класиків української літератури, старих словниках тощо). Деякі
видові форми, у яких раніше не було потреби, з’являються тепер у зв’язку
з появою нових понять та з тенденцією до деталізування, нюансування
наявних. Трапляються поодинокі винятки, що є наслідком неможливості
утворення віддієслівних іменників від певних дієслів, їхньої немилозвуч-
ності тощо.
3. Українські НОП на -ння, -ття, утворені від дієслівної видової
пари, семантично протиставлені одна одній так само, як дієслова у ви-
довій парі.
4. Із дієслівних граматичних категорій українські НОП на -ння,
-ття зберігають лише категорію виду твірного дієслова, тому для цієї
групи іменників вид є граматичною категорією.
5. У сучасній російській мові видова співвіднесеність НОП
(рос. имена действия) на -ние, -тие зруйнована — віддієслівні іменники
утворюються зазвичай лише від одного члена видової пари, переважно
доконаного виду. Унаслідок нерегулярності формального вираження
аспектуальність не набуває у російських НОП статусу граматичної
категорії. Видова співвіднесеність російських НОП на -ние, -тие може
виявлятися лише тоді, коли вони поєднуються зі словами, що мають
процесове значення.
6. Польські НОП ( r z e c z o w n i k o w a f o r m a c z a s o w n i k a ) збе-
рігають формальний зв’язок з основою дієслова-мотиватора, до того ж
зазвичай від кожного з членів дієслівної видової пари переважно утво-
рюється іменник. Такі іменники протиставлені один одному так само,
як відповідні дієслова видової пари.
7. Порівняння дієслівних рис українських НОП на -ння, -ття з від-
повідними російськими та польськими переконливо доводить, що
українські і польські НОП завдяки успадковуванню категорії виду мо-
жуть передавати ситуацію як цілісну або нецілісну, тоді як сучасні ро-
сійські НОП через нейтралізацію видових ознак втратили таку здат-
ність. На це треба зважати, розробляючи фахові тексти або
перекладаючи їх українською або з української.
Автор уважає своїм приємним обов’язком подякувати докторові
філологічних наук Є. Карпіловській за плідне обговорення проблем, яким
присвячена стаття, цінні зауваги та пропозиції, які дали змогу істот-
но поліпшити текст.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 242
Гiнзбург М.Д.
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і
голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. — 1728 с.
2. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Р. Вихованець;
АН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Відп. ред. К. Г. Городенська. — К.:
Наук. думка, 1988. — 256 с.
3. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академ. гра-
матика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Вихованця. — К.: Унів.
вид-во “Пульсари”, 2004. — 400 с.
4. Канделаки Т. Л. Системы научных понятий и системы терминов / Т. Л. Канделаки //
Вопросы разработки механизированной информационно-поисковой системы. — М.:
НИИТЭХИМ, 1965. — Вып. 3. — С. 51-90.
5. Козир Є., Моргунюк В. Проблеми назовництва щодо процесу та наслідку процесу //
Вісник: Проблеми української термінології. Матеріали 6-ї міжнародної наукової
конференції. — Львів: Вид-во ДУ «Львівська політехніка», 2000, — № 402. — С. 50-54.
6. Кочерга О. Мовознавчі репресії 1933 року / О. Кочерга // Часопис «Ї», 2004. —
№ 35. — С. 96-105. — Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n35texts/kocherha.htm
7. Лотте Д. С. Основы построения научно-технической терминологии. Вопросы тео-
рии и методики. / Д. С. Лотте — М.: изд-во АН СССР, 1961. — 158 с.
8. Миронов Д. Глагольность в сфере имен: к проблеме семантического описания девер-
бативов (на материале русского языка): Дис. на соиск. уч. степ. д-ра фил. по рус. фи-
лол. / Д. Миронов. — Таллинн, Изд-во Таллинского ун-тета, 2008. — 98 с. — Режим
доступу: http://e-ait.tlulib.ee/118/1/miron556742a5fdf2076072bf29a05b78fe24.pdf
9. Пазельская А.Г. Аспектуальность и русские предикатные имена / А.Г. Пазель-
ская // Вопросы языкознания, 2003. — № 4. — С. 72–90 — Режим доступа:
http:// files.istorichka.ru/FTP/Periodika/Voprosy_Jazykoznanija/2003/2003_4.pdf
10. Пілецький В. Назви опредметнених дій у науково-технічній термінології. // Вісник:
Проблеми української термінології. — Львів: Вид-во Національного університету
«Львівська політехніка», 2002. — № 453. — С. 215-221.
11. Пономаренко К. Девербатив у семантико-синтаксичній структурі речення / К. По-
номаренко // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. — Т. 22 — До-
нецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім. — 2008. —
с. 73–87. — Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/visnyk22.pdf
12. Пчелінцева О. Е. Аспектуальність у структурі віддієслівних імен дії у
російській мові: автореф. дис... канд. філол. наук: спец. 10.02.02 «Російська мова»/
О.Е. Пчелінцева; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1999. — 17 с. — Режим доступу:
http://avtoreferat.net/content/view/10618/66/
13. Російсько-український словник (1924-33) / За ред. А. Кримського та С. Єфремова.
Електронна версія, 2007 — Режим доступу: http://r2u.org.ua/
14. Русская грамматика Александра Востокова по начертанію его же сокращенной Грамати-
ка полное изложенная // СанктПетербургъ, въ Типографіи И. Глазунова, 1831. — 408 с.
15. Сербенська О. А., Волощак М. Й. Актуальне інтерв'ю з мовознавцем: 140 запитань і
відповідей. — К.: Вид. центр «Просвіта», 2001. — 204 с.
16. Синявський О. Норми української літературної мови. — Л.: Українське видавництво,
1941. — 363 с.
17. Сімович В. Про «москвофільство» в українській мові / В. Сімович // Урок україн-
ської. — 2001. — № 8. — С. 20–26
18. Скоплев А. А. Репрезентация глагольных категорий в существительных в сла-
вянских языках / А. А. Скоплев // Актуальні проблеми слов'янської філології:
Міжвуз. зб. наук. ст. — К.; Ніжин, 2006. — Вип.ХІ. — С. 134-141. — Режим доступу:
http://www.bdpu.org/scientific_published/akt_probl_sl_filol-11/22.doc
19. Словник української мови: В 11 тт. / Ред. кол. І. К. Білодід та ін. — К.: Наук. думка,
1970-1980.
20. Сопоставительная грамматика русского и украинского языков / Г. Д. Басова, А. В. Ка-
чура, А. В. Кихно и др. Отв. ред. Н. Г. Озерова. — К.: Наук. думка,2003. — 534 с. (Про-
ект «Наук. книга»). — Режим доступу: http://depositfiles.com/ru/files/90zinf3rn
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 43
Видове протиставлення вiддiєслiвних iменникiв на позначення опредметнених …
21. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV —
XVIII ст.: У 2 тт. / Є. Тимченко. Підготували до видання В. В. Німчук та Г. І. Лиса —
Київ — Нью-Йорк, 2002–2003.
22. Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголова),
М. П. Зяблюк та інші. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Укр. енцикл., 2004. — 824 с.
23. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Ін-т
української мови. — К.: Наук. думка, 2007. — 288 с.
24. Українсько-російський словник (сфера ділового спілкування) / Уклад.: О. О. Тара-
ненко, В. М. Брицин. — К.: Пожінформтехніка, 2000. — 448 с.
25. Федорова Ю. Н. Семантика глагольного имени в польском и русском языках: авто-
реф. дис… канд. филол. наук: спец. 10.02.19 “Теория языка” / Ю. Н. Федорова; Перм.
госун-т. — Пермь, 2006. — 18 с. — Режим доступу: www.psu.ru/psu/files/4966/0006.doc
26. Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В. Сучасна українська мова: Довідник / За
ред. О. Д. Пономаріва. — К.: Либідь, 1996. — 320 с.
27. Шелудько І., Садовський Т. Словник технічної термінології (загальний). (Проєкт) /
Матеріяли до української термінології та номенклатури. Т. 10. УАН.ІУНМ. Технічний
Відділ. — К.: ДВУ, 1928. — 334 с.
28. Ярмоленко Г.А. Категорійне значення виду в семантичній структурі nomina
agentis / Г.А. Ярмоленко // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мово-
знавство). — Кіровоград, 2001. — Вип. 31. — С. 83-85. — Режим доступу: http://
www.kspu.kr.ua/download/nauk_zapiski/2001_vipusk_31_zamovlennya_1967.pdf
Мykhailo Ginzburg (Kharkiv)
SPECIFIC CONTRASTING OF VERBAL NOUNS ON DENOTATION OF
OBJECTIFIED PROCESSES IN SLAVIC LANGUAGES
The article deals with the terminology commonly used names of objectified processes (nomi-
na actionis) ended on -nnya, -ttya and their counterparts in the Russian and Polish lan-
guages. Their differences on derived verbal category type, which must be taken into ac-
count in developing professional texts, are determined.
Key words: names of objectified processes on -nnya, -ttya, verbal category type.
|