«Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію»
Рецензія на монографію: Микола Лесюк. Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району). — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2008. — 328 с.
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42854 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» / Л. Пена // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 123-127. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42854 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-428542013-04-09T03:04:41Z «Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» Пена, Л. Рецензії та огляди Рецензія на монографію: Микола Лесюк. Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району). — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2008. — 328 с. Book review on: Mykola Lesiuk. Movnyy svit suchasnoho halytskoho sela (Kovalivka Kolomyyskoho rayonu). — Ivano-Frankivsk: Nova Zoria, 2008. — 328 s.) 2011 Article «Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» / Л. Пена // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 123-127. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42854 81’282: 821.161.2 uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди |
| spellingShingle |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди Пена, Л. «Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» Українська мова |
| description |
Рецензія на монографію: Микола Лесюк. Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району). — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2008. — 328 с. |
| format |
Article |
| author |
Пена, Л. |
| author_facet |
Пена, Л. |
| author_sort |
Пена, Л. |
| title |
«Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» |
| title_short |
«Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» |
| title_full |
«Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» |
| title_fullStr |
«Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» |
| title_full_unstemmed |
«Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» |
| title_sort |
«щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42854 |
| citation_txt |
«Щоб відчути смак і колорит говірки.., необхідно зануритися в її стихію» / Л. Пена // Українська мова. — 2011. — № 2. — С. 123-127. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT penal ŝobvídčutismakíkoloritgovírkineobhídnozanuritisâvíístihíû |
| first_indexed |
2025-07-04T01:10:49Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:10:49Z |
| _version_ |
1836676756436680704 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 123
© Л.I. ПЕНА, 2011
УДК 81’282: 821.161.2
«ЩОБ ВІДЧУТИ СМАК І КОЛОРИТ ГОВІРКИ..,
НЕОБХІДНО ЗАНУРИТИСЯ В ЇЇ СТИХІЮ»
Микола Лесюк. Мовний свiт сучасного галицького села
(Ковалiвка Коломийського району). – IваноHФранкiвськ:
Нова Зоря, 2008. – 328 с.
Нарід у своєму розвиткові
твердим ступає кроком тільки тоді,
коли має за підставу ту живу,
рідну мову, що її віками викохала
собі народня психологія.
О. Курило
Народні говори і літературна мова не існують ізольовано, вони утво-
рюють нерозривне ціле, органічно доповнюючи одне одного. Тому
дві вказані форми функціонування національної мови не роз’єднані
між собою, а, як зазначає І. Матвіяс, діють як єдиний засіб вираження
духовного життя народу. Літературна мова живиться благодатними со-
ками народних говорів, а народні говори завдяки літературній мові на-
бувають більшого суспільного значення. Це підтверджує й автор рецен-
зованого видання Микола Петрович Лесюк: «Народні говори — це та
джерельна база, якою живиться й живе літературна мова як інваріант
загальнонаціональної мови народу» (с. 12). Тому розвідки, присвячені
дослідженню окремих говіркових груп, аналізу діалектних особливос-
тей мовлян певної території, є актуальними в сучасному мовознавстві,
адже «аналіз особливостей окремих говірок сприятиме глибшому ви-
вченню і розумінню фонетичних та граматичних закономірностей, які
діють у загальнонаціональній українській літературній мові. Живе на-
родне мовлення відзначається простотою, чітким дотриманням істо-
ричних форм, виявляє різноманітні мовні засоби, виявлення яких дає
змогу глибше пізнати творчу індивідуальність жителів того чи іншого
регіону» (с. 84).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2124
Пена Л.I.
Пропонована монографія М. Лесюка має чітку, вдало продуману струк-
туру, охоплює всю багатогранність та різноаспектність говіркових явищ.
Логічним є введення до книжки коротких відомостей про історію
мальовничого прикарпатського села Ковалівки — шахтарського центру,
що коренями сягає XVII ст. Різні часи переживало село, однак ніщо не
змогло «підважити батьківської науки, яка була в багато разів сильні-
ша, бо за нею була правда. А в ковалівських родинах, як і в родині авто-
ра… , учили шанувати рідну говірку, любити свій рідний край, свої тра-
диції, звичаї та обряди, не лихословити, співати українських народних,
стрілецьких та повстанських пісень, виховували шанобливе ставлення
до старших і незнайомих, учили бути людиною серед людей» (с. 9).
У розділі «Ковалівська говірка як відображення покутсько-гу-
цуль ського мовного суміжжя» М. Лесюк фахово аналізує систему ко-
валівського вокалізму й консонантизму, визначаючи її спільні й відмінні
риси з українською літературною мовою. Докладно охарактеризовані
комбінаторні та позиційні звукові зміни в мовленнєвому потоці, зокре-
ма асиміляція, дисиміляція, метатеза, епентеза, дієреза, гіперизми, про-
теза. Дослідник звертає увагу й на використання мовлянами близьких
до метатезованих слів — так званих спунеризмів (словосполучень, у
яких переважно при швидкому темпі мовлення відбувається мимовіль-
на заміна звуків одного слова звуками іншого), пропонуючи називати
таке мовленнєве явище не вказаним англійським запозиченням, а влас-
не українським словом із прозорою внутрішньою формою — виверти.
Зауважимо, що це не перше термінологічне нововведення М. Лесюка. У
численних своїх публікаціях успішний мовознавець і палкий поцінову-
вач рідної мови замість загальновживаного в лінгвістичній літературі
русизм послідовно використовує лексему росіїзм, переконливо обґрун-
тувавши правильність і доцільність саме цієї форми. У названому розді-
лі охарактеризовані також такі поширені явища у мовленні ковалівчан,
як синкопа, апокопа, афереза. Автор описує й деякі особливості говірко-
вого наголошування, що значною мірою відрізняється від нормативно-
го, усталеного в літературній мові. Аналізуючи морфологічно-граматичні
риси ковалівської говірки, М. Лесюк акцентує увагу на відмінностях від
літературних форм у системі різних частин мови, при чому намагається
з’ясувати причини цих відмінностей, порівнюючи те чи те мовне явище
з аналогічними чи подібними в інших говіркових групах південно-
західного наріччя або окремих мовах (російській та польській).
Зазначаючи, що синтаксис с. Ковалівка в основному спільний із
синтаксисом літературної мови, дослідник усе ж виділяє деякі особли-
вості, зокрема цікавими є його зауваження щодо відмінного від загаль-
номовного вживання деяких прийменниково-відмінкових конструкцій
у мовленні односельців або ж використання безприйменникових поєд-
нань замість відповідних прийменникових сполучень. Кожне тверджен-
ня автор унаочнює численними вдало підібраними прикладами. Нерід-
ко ілюстративним матеріалом є уривки з ковалівських колядок.
Особливу увагу М. Лесюк звертає на лексичні характерні риси го-
вірки рідного села. Про багатство й різноманітність лексикону ковалів-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 125
«Щоб вiдчути смак i колорит говiрки.., необхiдно зануритися в її стихiю»...
чан свідчить дуже розвинута іменникова, прикметникова, прислівнико-
ва та особливо дієслівна синоніміка. Не оминає автор болючого питання
про чималу кількість росіїзмів у мовній практиці жителів села, що зу-
мовлене історико-економічними чинниками (тут із половини сорокових
років ХХ ст. видобували вугілля, а керівний склад шахт і значна частина
робітників-шахтарів були в основному російськомовними). Аналізуючи
іншомовні вкраплення в говірці односельців, мовознавець стверджує,
що в лексиконі ковалівських мовців, як, зрештою, і в мовленні мешкан-
ців інших прикарпатських сіл, є чимало слів, запозичених із німецької,
польської, а через них — і з багатьох західноєвропейських мов. Автор
описує явище штучної паронімії, тобто спотворення іншомовної лекси-
ки, яке має місце в описуваній говірці. На сторінках рецензованої книж-
ки знайшли своє відображення спостереження лінгвіста щодо впливу
української літературної мови на мовлення ковалівчан.
Цікавим є розділ «Із ковалівського лексикону», представлений
словником, до якого «включені вибірково слова з живої розмовної мови
ковалівчан, але лише ті, яких немає в літературній мові, або ті, що мають
відмінне від літературних відповідників звучання чи значення» (с. 86).
Намагаючись зробити словник доступним і легким для користування,
автор не ускладнює його побічними лексикографічними коментарями, а
подає, крім тлумачення значення слова, лише найнеобхіднішу, на думку
укладача, інформацію (зокрема вказівку на належність лексеми до сфе-
ри вживання, стислу граматичну довідку, за необхідності наводиться
фонетична транскрипція тощо). Значення полі семан тичних діалектиз-
мів у пропонованому лексиконі подані в порядку їх поширеності.
Прагнучи всеохопно проаналізувати і представити читачеві світ
рідноговіркової стихії, дослідник доречно вводить до книги розділ про
ковалівський антропонімікон, у якому подає характеристику офіцій-
них та неофіційних назв осіб, здійснює вичерпний опис як корінних
прізвищ, так і прізвищ, що з’явилися на теренах Ковалівки внаслідок
кількох хвиль поселенців. На основі ґрунтовного аналізу ковалівсько-
го антропонімікону М. Лесюк доходить висновку, що різноманітність
народних українських прізвищ, а також величезний та різнобарвний
арсенал прізвиськ свідчать про велику словоутворювальну фантазію
народу, про лексичне багатство мови, значні потенційні можливості
антропонімної підсистеми української мови. Цікавим є й ковалівський
топонімікон, що й відображено в названому виданні. Предметом лінг-
вістичного дослідження стали гідроніми, ороніми рідного села, назви
окремих частин (кутків) населеного пункту.
Колоритними, по-народному мудрими, часто-густо присмаченими
«соковитими» слівцями (адже слів із пісні не вилучиш) є фразеологіз-
ми, прислів’я, приказки, жартівливі вислови та афоризми, скрупульоз-
но визбирані автором, систематизовані та подані окремим розділом у
книжці. Автор аналізує численні паремії, пов’язані з іменем Господа
Бога; запевнення, божіння; паремії, пов’язані з церквою, священнослу-
жителями, побожністю, святами; присягання, не пов’язані з іменем
Бога; клятьби, прокльони. Подані в цьому розділі й інші паремії, які
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2126
Пена Л.I.
можна поділити на різні семантичні групи, зокрема «Дім, родина»,
«Людський розум», «Людський досвід», «Працьовитість», «Лінивство,
ледарство», «Поради», «Зовнішні риси людини», «Фізичні вади»,
«Одяг» та багато інших. Автор наводить різні діалектно марковані про-
зиванки, жарти, оксюморони, дотепні діалоги, використовувані його
односельцями за певних мовленнєвих обставин.
Органічно вплетений у структуру рецензованої книжки розділ
«Ковалівські придибашки», у якому зібрані короткі жартівливі роз-
повіді, що описують найрізноманітніші, часом досить «пікантні» жит-
тєві ситуації.
Цінними, і не тільки з погляду мови, є наведені в пропонованому
виданні тексти, записані від жителів Ковалівки, оскільки, на переко-
нання М. Лесюка, «найкраще говірку може охарактеризувати живе
мовлення мешканців села» (с. 206). Із них дізнаємося про трагічні сто-
рінки буття народу в нелегкі періоди нашої непростої української істо-
рії. Автор зумів воскресити факти й події, які довгий час були прире-
чені на невідомість, про які зі знаних причин не говорили вголос, однак
які не забувалися, можливо, у найтіснішому колі час від часу зринали
сумними спогадами, зберігалися в найпотаємніших закутках пам’яті
авторових односельців, щоб дочекатися слушного моменту й виплесну-
тися болісними свідченнями про побачене та пережите. Тексти, наведе-
ні в рецензованому виданні, записані від людей старшого покоління
(роки народження — 1922, 1927, 1933, 1935, 1944, 1947 та ін.) і ви-
світлюють найрізноманітніші фрагменти людського буття: «Як нас ві-
возили», «Спогади про сталінські гулаги», «Спогади дитинства», «Про
післявоєнні роки», «Про войну в Афганістані», «Як то було за совітів»,
«Про ковалівське вісілє» та ін.
Про щирість і теплоту родинних взаємовідносин, про виховання
дітей у дусі любові до споконвічних українських традицій, про поша-
нування батька й матері у сім’ї, про опіку дітей з боку родичів засвід-
чують наведені у книжці листи від святого Миколая.
Автентичністю, живим народним духом, вірою в незнищенні за-
гальнолюдські ідеали і, звичайно ж, колоритом рідної говірки пройня-
ті давні ковалівські колядки, репрезентовані на сторінках книжки.
Висловимо свої міркування щодо оформлення й опису зібраного
багатющого різнорівневого діалектного матеріалу села Ковалівки Ко-
ломийського району Івано-Франківської області. Власні спостережен-
ня й узагальнення автор намагається подати у доступній для найшир-
шого кола читачів формі, однак ця доступність не знижує науковості
викладу. Часто тлумачення лінгвістичних термінів подані в самому
тексті або ж для легшого сприймання іншомовних термінів використа-
ні їх українські відповідники з прозорою внутрішньою формою. По-
кликання на розвідки інших дослідників минулого й сьогодення (се-
ред яких А. Кримський, Л. Булаховський, О. Горбач, Й. Дзендзелівський,
Б. Кобилянський, С. Бевзенко, Я. Закревська, М. Жовтобрюх, І. Матві-
яс, В. Німчук, П. Гриценко, М. Онишкевич та ін.) засвідчують ґрунтов-
не опрацювання дослідником джерел з української діалектології.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 2 127
«Щоб вiдчути смак i колорит говiрки.., необхiдно зануритися в її стихiю»...
Аналізована книжка демонструє намагання автора прилучити чи-
тача до багатющої, живої народномовної стихії, його прагнення спону-
кати нас зануритися у свіжість, якою дихають невичерпні й невмирущі
діалектні джерела, відчути їх красу й неповторність. Вдумливий до-
слідник ще і ще раз доводить нам, що діалектизми є потужними джере-
лами, які живлять повноводну ріку літературної мови, засвідчують ба-
гатство й різноманітність лексичної скарбниці рідного для нього
говору, з якої він видобуває словесні перлини й намагається долучити
до цього нев’янучого запашного багатобарв’я своїх читачів та запро-
шує скуштувати чару народної мови. Автор упевнено стверджує, що «її
(говірку) не нехтують, не зневажають, нею не гордують, вона почува-
ється в сільському соціумі, як і належить рідній мові, затребуваною і
необхідною, важливим засобом спілкування і взаємовідносин людей»
(с. 10), а «мовні традиції в селі міцні, говірка живе і житиме ще довго у
своєму первозданному вигляді» (с. 82).
У «Післяслові» М. Лесюк слушно зазначає: «Таку книжку можна
було б писати безкінечно, бо кожний день, кожної миті, виникають
якісь нові слова, форми, вислови, якісь нові мовні факти, які варто було
б зафіксувати, які відрізняються від тих, які унормовані літературною
мовою. Тому ми цілком усвідомлюємо, що така книжка не може бути
вичерпною, бо саме життя, мовний узус постійно поповнюють мовну
скарбницю народу» (с. 327). Величезною заслугою автора є те, що він
узявся за перо й закарбував особливості говірки рідного села.
Отож, можна без перебільшення констатувати, що українська діа-
лектологія поповнилася ще одним ґрунтовним описом — книжкою
Миколи Петровича Лесюка, завідувача кафедри слов’янських мов
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефани-
ка, Заслуженого працівника освіти України, лауреата премій Марійки
Підгірянки та Івана Франка, заступника голови правління обласного
об’єднання «Просвіта», автора та співавтора багатьох видань та понад
250 публікацій в українських та зарубіжних джерелах. Цей перелік ре-
галій і заслуг автора можна було б узагальнити — знавець і невтомний
дослідник мовних глибин, залюблений у рідноговіркову стихію. А ві-
домо, що вершин досягають особистості, глибоко закорінені в рідне,
своє. Крім того, що книжка Миколи Лесюка є вагомим внеском в укра-
їнську діалектологію, вона ще, на наше переконання, є своєрідною ен-
циклопедією народної мудрості, свідченням синівської любові до мате-
ринської мови, намаганням автора пошанувати її величність — МОВУ.
Любов Пена (м. Івано-Франківськ)
Liubov Pena (Ivano-Frankivsk)
«TO FEEL TASTE AND LOCAL COLOURING OF PATOIS.., IT IS NECESSARY TO
BE DEEP IN ITS ELEMENT»
Book review on: Mykola Lesiuk. Movnyy svit suchasnoho halytskoho sela (Kovalivka Kolo-
myyskoho rayonu). — Ivano-Frankivsk: Nova Zoria, 2008. — 328 s.)
|