Нове дослідження з історичної дериватології
Рецензія на книгу: П.І. Білоусенко, О.І. Іншакова, К.А. Качайло, О.В. Меркулова, Л.М. Стовбур. Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси). – Запоріжжя; Кривий Ріг: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2010. – 480 с....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42881 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нове дослідження з історичної дериватології / З. Валюх // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 119-124. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42881 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-428812013-04-10T03:03:39Z Нове дослідження з історичної дериватології Валюх, З. Рецензії та огляди Рецензія на книгу: П.І. Білоусенко, О.І. Іншакова, К.А. Качайло, О.В. Меркулова, Л.М. Стовбур. Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси). – Запоріжжя; Кривий Ріг: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2010. – 480 с. Book review on: P.I. Bilousenko, O.I. Inshakova, K.A. Kachajlo, O.V. Merkulova, L.M. Stovbur. Narysy z istoriyi ukrajins’kogo slovotvorennya (imennykovi konfiksy). — Zaporizhzhya; Kryvyj Rig: TOV “LIPS” LTD, 2010. — 480 s. 2011 Article Нове дослідження з історичної дериватології / З. Валюх // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 119-124. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42881 049.32+811.161.2'373.611 uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди |
| spellingShingle |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди Валюх, З. Нове дослідження з історичної дериватології Українська мова |
| description |
Рецензія на книгу: П.І. Білоусенко, О.І. Іншакова, К.А. Качайло, О.В. Меркулова, Л.М. Стовбур. Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси). – Запоріжжя; Кривий Ріг: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2010. – 480 с. |
| format |
Article |
| author |
Валюх, З. |
| author_facet |
Валюх, З. |
| author_sort |
Валюх, З. |
| title |
Нове дослідження з історичної дериватології |
| title_short |
Нове дослідження з історичної дериватології |
| title_full |
Нове дослідження з історичної дериватології |
| title_fullStr |
Нове дослідження з історичної дериватології |
| title_full_unstemmed |
Нове дослідження з історичної дериватології |
| title_sort |
нове дослідження з історичної дериватології |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42881 |
| citation_txt |
Нове дослідження з історичної дериватології / З. Валюх // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 119-124. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT valûhz novedoslídžennâzístoričnoíderivatologíí |
| first_indexed |
2025-07-04T01:12:23Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:12:23Z |
| _version_ |
1836676854656794624 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 119
© З.О. ВАЛЮХ, 2011
УДК 049.32+811.161.2'373.611
НОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
З ІСТОРИЧНОЇ ДЕРИВАТОЛОГІЇ
П.I. Бiлоусенко, О.I. Iншакова, К.А. Качайло,
О.В. Мерку лова, Л.М. Стовбур. Нариси з iсторiї
українського словотворення (iменниковi конфiкси). —
Запорiжжя; Кривий Рiг: ТОВ “ЛIПС” ЛТД, 2010. — 480 с.
Найважливішими проблемами української дериватології, які по-
требують теоретичного осмислення, на сучасному етапі її розвит-
ку є перегляд та уточнення деяких наукових понять, систематизація
словотвірних одиниць на нових концептуальних засадах, комплекс-
ний аналіз словотвірних категорій, вивчення афіксальної підсистеми
української літературної мови в статиці й динаміці. Це засвідчують
важливі для словотвору монографічні дослідження, які сприяють вдо-
сконаленню загальної словотвірної теорії.
Не викликає сумніву, що повне, вичерпне уявлення про те чи те
мовне явище можна сформувати, лише глибоко проаналізувавши особ-
ливості його становлення й розвитку. Пропонована праця, яка нещо-
давно поповнила дослідницьку скарбницю діахронічного словотвору, —
це перша колективна розвідка з історичної дериватології, у якій зроблено
успішну спробу дослідити історію формування словотвірної структури
українського іменника на матеріалі конфіксальної підсистеми.
Незаперечну актуальність і своєчасність рецензованої праці зумо-
вили, на нашу думку, насамперед двоє важливих чинників. Перший
пов’язуємо з прагненням авторського колективу істориків-де ри ва-
тологів розв’язати завдання реконструкції історії формування слово-
твірної структури іменника впродовж усього писемного періоду розви-
тку української мови. Це важливо з огляду на те, що іменник на тлі
інших частин мови виокремлюється найвиразніше не лише за се ман-
тико-синтаксичними і формально-синтаксичними показниками. Зга-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3120
Валюх З.О.
даний лексико-граматичний клас слів має розвинену морфологічну
структуру й великі можливості для поповнення словникового складу.
Центральність іменника в граматичній будові української мови вели-
кою мірою увиразнюють його словотвірні параметри. Словотвірна
структура іменника є своєрідною, відмінною від словотвірної структу-
ри дієслова та прикметника, що зумовлено, зокрема, розмаїттям кате-
горій, які конкретизують предметність у таких термінах як особи / не-
особи, конкретності / абстрактності, виконавця дії / адресата дії та
ін. Тому вивчення історії її формування є перспективним напрямом
наукових студій, що уможливлюють установлення причин і напрямку
еволюції словотвірної системи української мови загалом.
Другий чинник, що посилює актуальність дослідження, — закцен-
тування уваги дериватологів на іменникових конфіксах, одиницях, які
мають статус важливого невід’ємного складника словотвірної системи
іменника української мови. Автори “Нарисів з історії українського
словотворення...”, які протягом багатьох років ґрунтовно вивчали іс-
торію окремих іменникових конфіксів, переконують, що конфіксальна
підсистема, яка зародилася давно, ще в надрах дописемного періоду,
бурхливого розвитку зазнала на етапі формування української мови як
окремішньої системи. Через те в багатьох ланках вона має самобутні,
національно-специфічні риси, що вирізняють її з-посеред конфіксаль-
них іменникових підсистем мов інших слов’янських народів. Водночас
широкий діапазон словотвірних значень, які експлікують конфіксаль-
ні іменники, дає змогу встановити історію окремих продуктивних і не-
продуктивних на певних етапах розвитку української мови конфік-
сальних словотвірних і лексико-словотвірних типів і підтипів.
Наукову вірогідність теоретичних засад і одержаних результатів
пропонованого дослідження забезпечив ретельно покласифікований та
ґрунтовно проаналізований надзвичайно багатий фактичний матеріал.
Монографічна праця спирається на мовні факти, здобуті з авторитет-
них лексикографічних і мовознавчих джерел (словники: етимологічні,
тлумачні, перекладні; діалектні матеріали, граматики, лексикони), що
віддзеркалюють іменникову лексику різних періодів розвитку україн-
ської мови, акумулюють багатство української мови попередніх епох.
До аналізу залучали також реконструйовані матеріали праслов’янської
мови, представлені в окремих лінгвістичних дослідженнях. Крім них
використано велику кількість різноманітних за стилями і жанрами
давніх пам’яток української мови (літописи, грамоти, акти тощо), тво-
ри художньої і полемічної літератури. На цих матеріалах ґрунтуються
узагальнення про історію участі іменникових конфіксів у деривацій-
них процесах від найдавнішої доби до сучасності та про те, що конфік-
сальна деривація іменника сучасної української мови є природним
продовженням давніх процесів творення нових слів, зокрема й за до-
помогою тих конфіксів, які постали вже на ґрунті власне української
мови. Потрібно зауважити, що ілюстративний матеріал, дібраний із
писемних пам’яток різних етапів розвитку української мови, у роботі
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 121
Нове дослiдження з iсторичної дериватологiї (рецензiя)
подано згідно з правилами першої фіксації незалежно від того, чи на-
водять його різні джерела як праслов’янський.
Монографічне дослідження конфіксальної іменникової деривації
виконано в площині системно-функційного підходу, зорієнтованого на
розуміння словотвору як упорядкованої за певними принципами сис-
теми, що перебуває в постійному розвитку, неодмінно зберігаючи на-
слідки словотвірних процесів попередніх епох, а не як простої сукуп-
ності похідних одиниць. Цей підхід дав змогу авторам реконструювати
історію конфіксальної системи українського іменника, здійснити її
узагальнений опис, визначити екстралінгвальні й інтралінгвальні чин-
ники мовних змін.
Безсумнівним пріоритетом рецензованої праці є її потужні теоре-
тичні засади, дотримання єдиних принципів аналізу фактів мови. Із
тих самих засадничих позицій, вироблених науковцями Пів ден но-
українського історико-дериватологічного центру при Запорізькому на-
ціональному університеті, до славної когорти яких належать і автори
пропонованої праці, вже було описано історію окремих ділянок дери-
ваційної системи іменника. Опис динаміки конфіксальної системи як
фрагмента майбутньої реконструйованої історії всієї дериваційної сис-
теми українського іменника ґрунтується на класифікації похідних оди-
ниць і вибудований на основі семантичного критерію. Відповідно до
нього історію словотвірних типів розглядають крізь призму їхніх
складників — лексико-словотвірних груп, які виокремлюють унаслі-
док конкретизації словотвірного значення на лексичному рівні з ура-
хуванням тематичної класифікації лексики. Такий підхід зумовив чіт-
ку й логічну структуру монографічного дослідження. Тут з однакових
засадничих позицій проаналізовано спочатку історію окремих конфік-
сальних словотвірних і лексико-словотвірних типів, а потім зроблено
висновки щодо чинників розвитку конфіксальної системи іменника за-
галом.
У першому розділі “Проблема конфікса в сучасному мовознав-
стві. Шляхи формування конфіксальної підсистеми іменника
української мови” подано ґрунтовний аналіз основних підходів мово-
знавців до витлумачення конфіксації та визначення її статусу. Автори
аргументують своє бачення конфіксації, зазначаючи, зокрема, що не
можна ототожнювати поняття конфікс із поняттями префікс і суфікс,
тому що складники конфікса збігаються з префіксами і суфіксами
лише фонетично. Конфікс, як стверджують вони, — це не двоафіксна
морфема, не дві морфеми, які виражають одне словотвірне значення, а
одна морфема, елементи якої лише формально можуть збігатися з пре-
фіксом і суфіксом. Дослідники наголошують, що конфікси вирізня-
ються своєю специфічною дериваційною семантикою, сутність якої
полягає в тому, що постпозитивна частина конфіксального форманта
передає загальне відношення предмета до поняття, позначуваного мо-
тивувальним словом, тобто виконує класифікаційну функцію показ-
ника найменування предмета, особи чи абстрактного поняття, а препо-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3122
Валюх З.О.
зитивний складник конкретизує це загальне відношення, виражаючи
різні значеннєві модифікації. На підтвердження цієї позиції автори на-
водять яскраві приклади та переконливі аргументації.
Не можемо не погодитися з авторською думкою про те, що терміни
конфікс і конфіксація, якими послуговуються у підручниках і посібни-
ках для студентів-філологів, сприяють подоланню термінологічної плу-
танини, яка є неминучою при вивченні пре фіксально-суфіксальних по-
хідних одиниць, адже конфікс виконує ті самі функції, що й префікс, і
суфікс, — слугує матеріалом акту морфологічного словотворення.
Осмислюючи теоретичне підґрунтя проблеми конфіксації, дослід-
ники визначають різні шляхи становлення конфіксальних словотвір-
них типів української мови, обґрунтовують явище множинної мотива-
ції, яка виявляється в процесі словотвірного аналізу конфіксальних
іменників.
У другому розділі “Конфіксальна підсистема іменника пра-
слов’янської мови” запропоновано опис конфіксальних іменникових
словотвірних типів праслов’янської доби. Спираючись на дані рекон-
струкцій дослідники висловлюють припущення, що в праслов’янській
мові значна кількість конфіксальних словотвірних типів була вже
сформована. Це — похідні іменники, словотвірне значення яких пере-
давали конфікси з другим компонентом -ьје, -ъkъ, -(ьn)ikъ, -ъka, -ь, -ъ,
-а. Водночас інші конфіксальні типи іменників, зокрема ті, що в пост-
позиції мали компонент -ina, -ьkъ, -іса, -ьсь, -lo, -anъ, ще перебували в
процесі становлення.
Третій розділ “Конфіксальна підсистема іменника давньокиїв-
ської доби” присвячено вивченню історії формування конфіксальних
іменникових типів протягом ХІ-ХІІІ століть. Розглянуто конфіксальні
іменники, які мають подвійну і навіть потрійну мотивацію внаслідок
нашарування вторинних мотивацій. Це стосується передусім іменників
з конфіксами не-…-иє, не-… -(е)ниє та ін.
Примітно, що в цьому розділі знаходимо цікаві історичні комента-
рі про статус деяких компонентів конфікса як словотворчого засобу.
Зокрема, уважаємо дуже вдалою кваліфікацію препозитивного кон-
фіксального полъ- (полу-) в дериватах на взірець полдень, полудень,
полведра, полденьги, до полузимы, полвтора, полчетвернадцати, полуго-
дие, полуночие, полусловица, полусмерть, полулещь, полумастеръ, полу-
денье та ін. Дослідники спостерегли, що полъ- та полу- виконували де-
кілька функцій, виступаючи як самостійне слово, як частина композита
і як препозитивний компонент конфікса. Переконані, що такі відомос-
ті стануть у пригоді не тільки дослідникам історії української мови, а й
учителям, студентам, учням і взагалі всім небайдужим читачам.
У давньокиївську добу сформувалася більшість словотвірних ти-
пів, у структурі яких вичленовують конфікси з другим компонентом
-иє, -никъ та з матеріально не вираженою фінальною частиною, хоч
розширювалося коло словотворчих формантів з іншими постпозитив-
ними складниками, такими, як -ство, -ець, -окъ, -ко тощо. Кількісно
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 123
Нове дослiдження з iсторичної дериватологiї (рецензiя)
найбільшу групу конфіксальних субстантивів, за підрахунками дослід-
ників, об’єднували абстрактні назви, що виражали не наявність у пред-
мета певної якості, а її відсутність, та назви осіб.
Вищезгадані конфікси, як стверджують автори у четвертому роз-
ділі “Динаміка конфіксальної підсистеми іменника в староукраїн-
ській та новій українській мові”, залишалися високопродуктивними і
в середньоукраїнській та новоукраїнській мові.
Упадає в око, що, виокремлюючи конфікси праслов’янської і дав-
ньокиївської доби, аналізуючи динаміку конфіксальної підсистеми
іменника в староукраїнській і новій українській мові, автори вказують
не лише на їхню специфічну структуру, а й визначають функції цих
особливих словотворчих формантів та уточнюють словотвірне значен-
ня в субстантивних конфіксальних дериватах.
Цікавим, інформативно містким аспектом дослідження є конфік-
сальні деривати з матеріально не вираженим другим компонентом. Їх
не залишили поза увагою, з’ясувавши умови й шляхи формування сло-
вотвірних типів іменників згаданої структури і окресливши специфіку
їхньої мотиваційної бази. Незважаючи на те, що авторам часом важко
було встановити спосіб творення цих іменників, особливо коли йшло-
ся про мовні процеси попередніх століть, вони кваліфіковано визнача-
ли всі можливі зв’язки мотивованих і мотивувальних слів на різних
етапах історичного розвитку української мови, дотримуючись необхід-
них принципів словотвірного й етимологічного аналізу.
Цілком виправданим є запропонований порядок аналізу конфік-
сальних похідних іменників. Його здійснено без типології на відпри-
кметникові, відіменникові, віддієслівні та інші деривати, яка виявила-
ся недоцільною у зв’язку з великою варіативністю основ-мотиваторів
для конфіксальної деривації, що утруднює або й зовсім унеможлив-
лює точне встановлення частиномовної належності мотивувальної
бази.
Дослідники переконливо довели, що іменникова конфіксальна
підсистема, почавши своє становлення в праслов’янський період, до
кінця ХVIII століття сформувала підґрунтя для свого подальшого роз-
витку. Тому немає підстав сумніватися, що конфіксальний словотвір
іменників сучасної української мови є закономірним продовженням
давніх процесів творення нових слів, бо, як засвідчують обстежені ав-
торами писемні джерела, основні конфіксальні засоби словотворення
українська мова успадкувала з праслов’янської та давньої руськоукра-
їнської мов, водночас сформувавши цілу низку нових конфіксальних
словотворчих формантів. Вона значно розвинула продуктивність біль-
шості конфіксальних словотвірних типів, а також сформувала в їхніх
межах нові лексико-словотвірні підтипи.
Доцільним і логічно вмотивованим складником монографії вважа-
ємо додаток — “Словопокажчик”, у якому вміщено всі проаналізовані
апелятивні й онімні конфіксальні деривати та їхні фонетичні, слово-
твірні й графічні варіанти.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3124
Валюх З.О.
“Нариси з історії українського словотворення (іменникові кон-
фікси)” — це перша узагальнювальна праця колективу авторів, у якій
простежено формування кожного конфіксального словотвірного типу,
визначено чинники розвитку іменникової конфіксацї, схарактеризова-
но участь конфіксів у творенні похідних одиниць різних лексико-сло-
вотвірних груп, ураховано причиново-наслідкові зв’язки та історичне
тло, на якому відбувалися процеси формування, становлення й розви-
тку конфіксального словотворення іменника української мови.
Історичні дослідження такого спрямування є досить складними й
масштабними, але авторський колектив успішно зреалізував поставле-
ні в роботі завдання, засвідчивши високу наукову компетентність і
глибину наукового пошуку. Беззаперечною є практична цінність моно-
графії, що полягає в можливості використання її матеріалів для по-
дальших досліджень у галузі історичної дериватології української мови
та інших слов’янських мов. Цією книжкою можуть скористатися ви-
кладачі й студенти, аспіранти, учителі-словесники, а також інші корис-
тувачі.
Зоя Валюх (м. Київ)
Zoya Valyukh (Kyiv)
NEW INVESTIGATION ON HISTORICAL DERIVATION
(Book review on: P.I. Bilousenko, O.I. Inshakova, K.A. Kachajlo, O.V. Merkulova,
L.M. Stovbur. Narysy z istoriyi ukrajins’kogo slovotvorennya (imennykovi konfiksy). —
Zaporizhzhya; Kryvyj Rig: TOV “LIPS” LTD, 2010. — 480 s.)
|