Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького)
12 серпня 2011 року виповнилося 100 років з дня народження доктора філологічних наук, професора, почесного члена Атенської академії наук Андрія Олександровича Білецького....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42882 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького) / Н. Клименко // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 125-137. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42882 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-428822013-04-10T03:03:40Z Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького) Клименко, Н. Ювілеї 12 серпня 2011 року виповнилося 100 років з дня народження доктора філологічних наук, професора, почесного члена Атенської академії наук Андрія Олександровича Білецького. 2011 Article Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького) / Н. Клименко // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 125-137. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42882 811.161 uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Клименко, Н. Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького) Українська мова |
| description |
12 серпня 2011 року виповнилося 100 років з дня народження доктора філологічних наук, професора, почесного члена Атенської академії наук Андрія Олександровича Білецького. |
| format |
Article |
| author |
Клименко, Н. |
| author_facet |
Клименко, Н. |
| author_sort |
Клименко, Н. |
| title |
Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького) |
| title_short |
Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького) |
| title_full |
Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького) |
| title_fullStr |
Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького) |
| title_full_unstemmed |
Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького) |
| title_sort |
шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя а.о. білецького) |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42882 |
| citation_txt |
Шляхи пізнання істини у філології (до 100-річчя А.О. Білецького) / Н. Клименко // Українська мова. — 2011. — № 3. — С. 125-137. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT klimenkon šlâhipíznannâístiniufílologíído100ríččâaobílecʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-04T01:12:27Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:12:27Z |
| _version_ |
1836676859019919360 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 125
А.О. Білецький
© Н.Ф. КЛИМЕНКО, 2011
УДК 811.161.
ШЛЯХИ ПIЗНАННЯ IСТИНИ У ФIЛОЛОГIЇ
(до 100;рiччя А.О. Бiлецького)
Ювілеї
12 серпня 2011 року випов ни-
лося 100 років з дня на-
родження доктора філологічних
наук, професора, почесного члена
Атенської академії наук Андрія
Олександровича Білецького. Є на-
года гідно відзначити цю дату і по-
міркувати над тим, як потрібно
служити українській культурі, на-
уці, освіті і представляти їх у світі.
Мабуть, уже настав час усві-
домити, якою була родина Білець-
ких у контексті розвитку культури
ХХ століття, який її науковий до-
робок і як членам цієї родини вда-
валося берегти духовну культуру
народу, її гуманістичні принципи,
врешті збагачувати її в непростих
умовах тоталітарного режиму. Адже
цій родині належали троє видат-
них учених України.
Батько — Олександр Івано-
вич Білецький (1884–1961) з 1939 року — академік Української акаде-
мії наук, з 1958 — дійсний член Академії наук СРСР. Понад 20 років
(з 1939 по 1941 р., з 1944 по 1961 р.) він був директором Інституту лі-
тератури АН України. У 1946–1948 — віце-президент АН УРСР. До-
слідник української, російської та зарубіжних літератур, літературо-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3126
Клименко Н.Ф.
знавець зі світовим ім’ям. Його величезний доробок зібрано у п’ятьох
посмертних томах і численних монографіях. Праці О.І. Білецького ви-
вчають нові покоління науковців, студентська й учнівська молодь. По-
стать цього вченого, його ідеї, людські якості окреслено в книжці “Про
Олександра Білецького. Спогади, статті” (К., 1984).
Мати — Марія Ростиславівна — учениця відомого історика
Є. Тарле, викладала французьку та німецьку мови, добре знала давньо-
грецьку і латину. Високоосвічена, лагідна, з твердим характером, за
спогадами синів, берегиня їхнього роду.
Молодший син — Платон Олександрович Білецький (1922–
1998) — видатний вітчизняний мистецтвознавець, дійсний член Ака-
демії мистецтв України, член-кореспондент Національної академії
наук України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, док-
тор мистецтвознавства, професор Академії образотворчого мистецтва
та архітектури. Автор 12 монографій, багатьох статей, науково-
популярних книжок, художник-портретист. Праці вченого стосують-
ся мистецтва України, Японії, Китаю, країн Європи. Їхні хронологічні
межі — від античності до ХХ століття.
Старший син — Андрій Олександрович — філолог широкого про-
філю. Про нього йтиме далі.
Чимало написано про родину Білецьких. Усі вони були високо-
освіченими людьми, великими працелюбами, творчими багатогранни-
ми особистостями, писали вірші, малювали, багато знали і ділилися
своїми знаннями з молоддю. І батько Олександр Іванович, і сини пра-
цювали в науці — викладали в університетах або інститутах. Батько
був приват-доцентом Харківського університету, згодом читав лекції
у Київському і Томському університетах. Платон Олександрович з
1959 року і до смерті (1998 р.) читав лекції в Київському державному
художньому інституті. Андрій Олександрович понад сорок років був
професором Київського університету ім. Тараса Шевченка.
Важко не погодитися з тим, що пише дослідниця Марина Русяєва:
“Тріада Білецьких — батько Олександр і сини Андрій і Платон — озна-
менували своєю творчістю ХХ століття у сфері культури і гуманітар-
них наук в Україні. Наукові ідеї, творчі задуми та художні твори цих
високоталановитих працелюбних учених, душевно щедрих та прекрас-
них педагогів потребують подальших досліджень і якнайбільшої пова-
ги до їхніх імен” [62: 184].
А.О. Білецький народився в Харкові 12 серпня 1911 року.
1933 року закінчив філологічний факультет Харківського педаго-
гічного інституту професійної освіти. Почав працювати у студент-
ські роки як бібліограф Інституту червоної професури і редактор
видавництва дитячої літератури. З 1937 року Андрій Олександро-
вич розпочинає шлях педагога в Харківському юридичному інсти-
туті. З того часу і до виходу на пенсію А.О. Білецький викладає у
вищих навчальних закладах: під час війни — у Томському держав-
ному університеті, з 1944 року — у Вищій дипломатичній школі,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 127
Шляхи пiзнання iстини у фiлологiї (до 100+рiччя А.О. Бiлецького)
з 1946 до 1987 — у Київському університеті ім. Тараса Шевченка. У
32 роки — доцент, у 42 — професор. Помер у Києві 10 квітня 1995 р.
Такі штрихи його біографії.
Ще за життя А.О. Білецький став живою легендою. Його вирізня-
ли феноменальна пам’ять, глибокі знання в різних галузях науки, мис-
тецтва, тому і називали його живою енциклопедією.
Наукові інтереси професора А.О. Білецького багатогранні. Його
праці охоплюють майже всі галузі лінгвістики: порівняльно-історичне
мовознавство, етимологію, лінгвосеміотику, типологію, лінгвогеогра-
фію, лексикологію, граматику, ономастику, топоніміку, класичну філо-
логію, неоелліністику, історію і теорію письма. До цього слід додати
літературознавство, давню історію, історію культури давніх народів,
епіграфіку, палеографію, археологію.
А.О. Білецький часто згадував вислів-передбачення Федора До-
стоєвського про те, що в ХХ ст. збільшуватиметься кількість спеціа-
лістів з лівої ніздрі, тобто вузьких спеціалістів. Своєю науковою, пе-
дагогічною, просвітницькою діяльністю А.О. Білецький доводив, що і
в ХХ ст. науку творять люди багатогранні.
Професор Білецький був поліглотом. Колись у газеті «Вечірній
Київ» (від 27.11.1971 року) про нього було опубліковано статтю жур-
наліста І. Одарича під назвою «Щедрість». У ній надруковано: “Віль-
но володіючи 16 мовами, серед яких санскрит і новогрецька, латина і
мова давніх еллінів, учений при необхідності міг би легко порозуміти-
ся з представниками принаймні ще 25-30 національностей, включаю-
чи північноамериканських індіан”. Звичайно, це відгомін прижиттєвої
слави Андрія Олександровича, фольклор. Його часто питали, скілько-
ма мовами він володіє. І я не раз чула, що він казав у відповідь: “Не
знаю. Все залежить від того, як володіти мовою”. Він насправді опа-
нував кілька десятків мов, вільно розмовляв майже всіма сучасними
європейськими, крім них турецькою, арабською, китайською, япон-
ською. А.О. Білецький прекрасно знав мертві мови: давньоіндійську —
санскрит, хетську, давньогрецьку, латину, іврит. Цим він завдячував
батькам. У дитячі та юнацькі роки він одержав прекрасну мовну і гума-
нітарну освіту. Батько навчив його давньогрецької та латини, мати —
французької та німецької. У Харківському інституті професійної осві-
ти (згодом перетвореному на університет) Андрій Олександрович
учився на романо-германському відділенні. Крім того, допитливого
юнака навчали індолог професор П.Г. Ріттер, єгиптолог, філолог-
класик, чудовий перекладач з давньогрецької та інших мов В.М. Дер-
жавін. І все-таки найбільше мов професор вивчив самотужки. На
83 році життя він писав вірші японською, з великою майстерністю
виводив китайські ієрогліфи.
Вивчення мов не було для А.О. Білецького самоціллю. Професор
був філологом, мовознавцем з ласки Божої. Він працював у галузі
порівняльно-історичного мовознавства, вів зіставно-типологічні дослі-
дження мов, розвивав принципи етимологічного аналізу і був прихиль-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3128
Клименко Н.Ф.
ником точних, науково вивірених фактів, ніколи не користувався мов-
ним матеріалом з чужих рук.
1944 року Андрій Олександрович їде з Томська до Москви всту-
пати до аспірантури Інституту мов і писемності народів СРСР, який
згодом став Інститутом мови і мислення АН СРСР. Темою своєї док-
торської дисертації він обирає «Відношення простих і складних
основ у давньогрецькій мові». Його науковим керівником був акаде-
мік Л.В. Щерба. А.О. Білецький багато чого навчився у свого вчителя.
Особливо йому запам’яталося одне його правило. Коли Лева Володи-
мировича закликали гостро дискутувати з приводу «нового вчення
про мову» М.Я. Марра, він відповідав: “Я не дискутую, я пишу”. Це
правило взяв на озброєння А.О.Білецький, втіливши його по-своєму
мудро в життя.
Академік М.Я. Марр вважав, що всупереч висновку компаративіс-
тів про індоєвропейську сім’ю мов, яка склалася з мов, пов’язаних ге-
нетичною спорідненістю, ця сім’я сформувалася шляхом схрещування
і змішування мов. На його думку, первісно мовою людства була мова
жестів, яку пізніше замінила звукова мова у вигляді 4 елементів SAL,
BER, YON, ROSH. Не всі положення яфетичної теорії М.Я. Мар ра
підтверджено мовним матеріалом. Найгірше те, що вона була дуже за-
ідеологізована, особливо твердженням про класовий характер мови,
діячами від науки. А.О. Білецький не погоджувався з принциповими
положеннями цієї теорії. Працюючи над докторською дисертацією,
він опанував хетську клинописну мову і обґрунтував свою теорію
фоно-морфологічної будови індоєвропейських коренів, яку успішно
застосував для з’ясування співвідношень між простими і складними
основами в гомерівському діалекті давньогрецької мови. Це була від-
повідь справжнього вченого. Він міг і хотів дискутувати мовою науко-
вих фактів, а не політичних гасел. Ні до дискусії про вчення 1950 р., ні
після неї А.О. Білецький не говорив про М.Я. Марра зі звинувачення-
ми. Навпаки, він відзначав, що М.Я. Марр був блискучим знавцем
іберо-кавказьких мов, істориком, археологом, дуже компетентним
етимологом. Він багато зробив для розвитку вірменсько-грузинської
філології, брав діяльну участь у створенні писемності східних мов,
розробляв для них абетки. Такою була наукова принциповість А.О. Бі-
лецького. Так він вимірював людську порядність. Він казав: “Іде дис-
кусія про моногенез або полігенез походження мови. Потрібні докази
і серйозна наукова розмова”.
А.О. Білецький був видатним ученим у галузі порівняльно-іс то-
ричного мовознавства, який досконало володів його методами, сам їх
розробляв і застосовував до вивчення мовного матеріалу. Він обґрун-
товував принципи створення порівняльно-історичної граматики індо-
європейських мов [5], визначав перспективи порівняльно-історичного
вивчення мов [12]. Небагато хто з його сучасників міг окреслити філі-
гранно точно основні лінії розвитку фонематичних систем індоєвро-
пейських мов і проблеми реконструкції доісторичних систем [27],
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 129
Шляхи пiзнання iстини у фiлологiї (до 100+рiччя А.О. Бiлецького)
перспективи вивчення мови скіфів [9] або питання мовного субстрату
і догрецького мовознавства [17] чи відновлення найдавнішого стану
флексії індоєвропейських мов [15].
Його монографія на тему докторської дисертації «Принципи ети-
мологічних досліджень (на матеріалі грецької мови)» (К., 1950) ста-
ла етапною в розвитку мовознавства, адже вона з’явилася в ті роки,
коли лише утверджувалася етимологія як особлива галузь науки. У
ній автор уперше систематизував несистематизовані методики етимо-
логічних досліджень походження слів, окреслив її предмет як вивчен-
ня зв’язку форм і слів, встановлення їхньої спорідненості в межах од-
нієї мови, а також з’ясування зв’язків форм і слів різних мов.
Дисертацію А.О. Білецький захистив 1953 року в Москві в Інституті
мовознавства АН СРСР. Примітно, що його опонентами на захисті
були видатні фахівці в галузі порівняльно-історичного мовознавства
академік Л.А. Булаховський, проф. А.В. Десницька та відомий класик,
спеціаліст з античного мово- і літературознавства Й.М. Тронський. Ці-
каво, що на сторінках своєї монографії А.О. Білецький гостро дискуту-
вав з приводу грецьких етимологій з Агнією Василівною Десницькою.
У багатьох випадках він запропонував власні етимології грецьких слів,
що були прийняті потім в етимологічних словниках, виданих у колиш-
ньому СРСР та в Греції.
Він був високим авторитетом у цій галузі мовознавства. Багато-
гранні етимологічні студії стали предметом вивчення А.О. Білецько-
го на все його життя. У п’ятдесяті роки вони переросли в порівняль-
ну лексикологію, вивчення ономастики [3] і визначення їхньої ваги
для розвитку теоретичного мовознавства. У монографії «Лексико-
логія і теорія мовознавства (ономастика)» (К., 1972) А.О. Білець-
кий на матеріалі багатьох індоєвропейських мов розглядає власні
імена, назви й найменування, а також загальні назви, що, набуваючи
здатності виражати функцію індивідуалізації, перетворюються на
власні імена [44].
Ознайомлення з книжкою свідчить, що простота справді доступна
великим майстрам. А.О. Білецький настільки вправно і глибоко аналі-
зує матеріал, що він переконує доскіпливих науковців і зацікавлює пе-
ресічного читача. До прикладу можна згадати опис назв алазони чи
алізони. В їх аналіз А.О. Білецький вплітає цитату Геродота “алазони,
чи алізони, так само, калліпіди, найближчі до бористенеїтів племена,
були осілими, вели спосіб життя, схожий на спосіб життя скіфів (тих,
що теж були осілими), сіяли пшеницю, їли пшеничний хліб, вирощу-
вали часник, сочевицю. Алазони жили десь біля Дністра, калліпіди по-
близу Південного Буга, отже, десь на півдні Подільського узвишшя”
[41: 45]. Розглядаючи версії про походження назви алазонів, професор
доводить, що власна назва алазонів виникла із загальної. Первісно цей
іменник називав базік, хвальків. Він згадує близьку аналогію — власну
назву союзу північно-германських племен вандалів, яка виникла від
назви загальної. Цей союз настільки прославився своїми руйнування-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3130
Клименко Н.Ф.
ми в Північній Африці (429–534 н.е.), що слово вандали в європей-
ських мовах стало назвою загальною на позначення тих, хто знищує
культурні цінності [Там само].
Професора А.О. Білецького цікавили проблеми слов’янських за-
позичень у грецькій мові, слов’янські назви в топоніміці Греції [32] та
грецизми в українській мові, зокрема в топонімах. Уперше цих тем він
торкався 1953 р., коли в одній зі статей узагальнив проблеми дослі-
дження негрецьких власних імен грецьких епіграфічних пам’яток Пів-
нічного Причорномор’я [4]. 1962 року проф. А.О. Білецький готує тео-
ретичну статтю «Етимологічна структура основних географічних
термінів» [23] і бере участь у розробленні проекту уніфікованої пере-
дачі на письмі східнослов’янських географічних назв.
Він писав про походження назви Дніпро [24], про найдавніші
назви Азовського моря, Керчі та Керченської протоки [26], етноні-
мію берегів Евксинського Понту античної епохи [29]. А.О. Білецько-
го — історика мови, еллініста, філолога приваблювали власні імена
Криму як свідчення давніх зв’язків з греками. Над цією проблемою
він працював, починаючи з 1961 року — від часу виходу в світ статті
«Грецька топоніміка Криму» [22], потім було опубліковано його
статті про гідронімію Криму [34; 35]. Упродовж останніх років жит-
тя учений підготував книжку «Топоніміка Криму», в якій узагаль-
нив наслідки своїх тривалих пошуків і наукових знахідок у цій галу-
зі мовознавства. Грошей на видання книжки в Україні не знайшлося.
Учений переклав її новогрецькою і передав до Греції. На жаль, її й
досі не опубліковано.
Його праці з цієї тематики важливі не тільки для філологів, а й
для істориків, етнографів, культурологів, оскільки вони допомагають
повніше висвітлити історію контактів між народами. Учений проаналі-
зував чимало слов’янізмів у грецькій ономастиці, що показові для гео-
графічних номенклатурних термінів на зразок βάλτος болото, λόγγος
(пор. луг). Вони засвідчують найдавніший стан фонетики слов’янської
мови, «коли ще не було виразного протистояння трьох основних під-
груп» (на східно-, західно-, південнослов’янську підгрупи). Ці назви
трапляються в складних назвах гір, водних просторів, сіл у Македонії,
Янніці, Мессінії, на Пелопоннесі, тобто на півночі середньої Греції, її
островах: Μεσολόγγι, Ζάλογγο, Ζαγόρα, Γορίτσα, Γούρα, Βυστρίτσα,
Βαλτοχώρι, Ξεροβάλτος. На острові Лесбос знаходимо село — Μόρια, що
нагадує слов’янське море, в єпархії Фів — село Τοπόλια та Καμενίτσα [32:
16]. Проф. А.О. Білецький пише про те, що “найбільшу кількість топо-
німів ми могли б знайти на карті середньовічної Греції від VI–VII і до
XV ст. н.е.”. Не можна не погодитися з висновком ученого “Ми не
схильні беззастережно підтримувати горезвісну теорію Я. Фалльмера-
йєра про остаточну слов’янізацію Греції середніх віків, проте, спираю-
чись на топонімічні факти, не можна применшувати роль слов’янського
фактора в історії Греції часів візантійської імперії та турецького пану-
вання” [32: 24].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 131
Шляхи пiзнання iстини у фiлологiї (до 100+рiччя А.О. Бiлецького)
Згадані праці А.О. Білецького стосуються історичного мовознав-
ства, однак учений приділяв велику увагу такій сучасній науці, як лінг-
восеміотика. Його семіотична концепція складалася поступово. Почина-
ючи з сімдесятих років і до 1981 року включно вчений друкує в збірнику
«Структурна і математична лінгвістика» Київського державного уні-
верситету ім. Тараса Шевченка серію статей, в яких викладає свої думки
про систему і несистему в природній мові, знаки-інтеграли та диферен-
ціали в системі, природну мову і знакові системи, відношення між ком-
понентами мови, семантичні кореляції в лексиці, інформацію та семіо-
зис. Згодом він підготував монографію «Лінгвістична семіотика», яку,
на жаль, не було надруковано. 2000 року за пуб лікаціями професора
А.О. Білецького дослідниця з Волинського національного університету
імені Лесі Українки І.А. Колтуцька захистила кандидатську дисертацію
на тему «Лінгвосеміотична концепція А.О. Бі лець кого» [60]. Її науко-
вим керівником був учень А.О. Білецького С.В. Сем чинський. У цій
праці зроблено аргументований висновок про А.О. Бі лецького як одно-
го з засновників семіотичного напряму в українському мовознавстві
ХХ століття у контексті європейської та сучасної вітчизняної науки.
Андрій Олександрович Білецький ґрунтовно синтезував погляди
на питання про мовний знак грецьких мислителів Аристотеля, Пла-
тона, а також Блаженного Августина, Г. Лейбніца, пізніше І. Канта,
В. фон Гумбольдта, Е. Кассірера, розглянув внесок Г. Фреге та Р. Кар-
напа у розвиток ідеї про формальні властивості знаків, їхні функціо-
нальні можливості в процесі пізнання. Професор зумів поєднати в
своїй семіотичній концепції думки Ф. де Сосюра про знакову природу
мови та американських дослідників Ч. Пірса і Ч. Морриса. Визнаючи
ідею Ф. де Сосюра про те, що знак поєднує поняття і акустичний об-
раз, А.О. Білецький трактував знак як двобічне психічне явище, що
інтерпретується не як субстанція, а як форма організації мовної сис-
теми. У семіотичній теорії А.О. Білецького ключовим стає поняття
семіозису (знакової ситуації), запроваджене американським ученим
Ч. Пірсом. Тому він і підкреслює суспільну природу мовного знака, бо
використовують його для спілкування, бо він допомагає передати ін-
формацію і сприймається як знак тільки в певній системі, складником
якої є. Знаком А.О. Білецький вважає відношення між явищами і
предметами зовнішнього світу та абстрактними ідеями і поняттями,
які виникають унаслідок опрацювання зовнішньої інформації. Оригі-
нальним у його концепції мови як знакової системи є обґрунтування
її головних ознак: динамізму, анізоморфізму та анізотропності. Потен-
ційну модель мовної системи А.О. Білецький створив для індоєвро-
пейських мов. Можливо, вона дещо переобтяжена термінологічно, од-
нак вона функційна і чекає подальших підтверджень. Принаймні в
сучасних мовознавчих дослідженнях визнають тезу про те, що мова —
це наслідок дії (ергон) і діяльність (енергія), це єдність динаміки і
статики, загальної системи та індивідуальної реалізації через мовлен-
нєві акти, що переконливо довів А.О. Білецький.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3132
Клименко Н.Ф.
А.О. Білецький був класиком у найкращому розумінні слова, тоб-
то блискучим фахівцем з класичної філології. Він чудово знав латину
та давньогрецьку мову, античну історію, філософію та літературу, був
добре обізнаний з творчістю поетів Давнього Риму. В 1937–1940 рр.
викладав латину в Харківському юридичному інституті й за сумісни-
цтвом у Харківському педагогічному інституті іноземних мов. А.О. Бі-
лецький користувався латиною як міжнародною науковою мовою і
водночас міг виголосити нею доповідь. З 1946 і до 1955 р. професор за-
відував кафедрою класичної філології в Київському університеті імені
Тараса Шевченка, згодом, з 1955, — об’єднаною кафедрою класичної
філології та загального мовознавства. Багато років очолював Комісію з
питань вивчення класичної філології при Міністерстві освіти СРСР,
представляючи в ній Україну.
А.О. Білецький був прекрасним елліністом. Давньогрецька мова
давала йому багатий матеріал для наукових досліджень. Володів він
нею досконало, з діалектами, з баченням ретроспективи і перспективи
розвитку, вільно читав твори Аристотеля, Платона, знав напам’ять ба-
гато текстів Гомера, Езопа, Есхіла та ін. 1993 року вийшов його повний
український переклад «Історій» Геродота в 9-ти книгах з глибокими
науковими коментарями [56].
Новогрецьку мову А.О. Білецький вивчив самотужки і теж вільно
володів нею. 1944 року викладав цю мову в Дипломатичній школі при
Міністерстві закордонних справ СРСР у Москві. 1950 року він пер-
шим у колишньому Радянському Союзі написав короткий, але дуже
докладний нарис граматики новогрецької мови. Відредагував перший
«Новогрецько-російський словник» А. Іоаннідіс (М., 1950). 1958 року
в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка за ініці-
ативою А.О. Білецького започатковано вивчення новогрецької мови в
межах університетів. І це теж сталося вперше. Професора А.О. Білець-
кого та його дружину, доцента Т.М. Чернишову можна по праву назва-
ти засновниками української неоелліністики як науки, об’єктом ви-
вчення якої є новітня грецька література і новогрецька мова, що
виникла з ранньовізантійського койне в ІV ст. н.е. Вони ж читали сту-
дентам усі дисципліни з циклу неоелліністики (практичний курс мови,
фонетику, граматику, лексикологію, сучасні грецькі діалекти, історію
літератури). Завдяки їхнім зусиллям підготовлено кілька поколінь
нео елліністів.
Сьогодні неоелліністика — розгалужена гілка українського мово-
знавства. З 1999 року в Київському національному університеті імені
Тараса Шевченка засновано кафедру елліністики, де з цієї тематики
захищено вже 8 кандидатських дисертацій.
А.О. Білецький багато зробив для популяризації грецької культу-
ри в Україні та організації перекладів творів сучасних грецьких пись-
менників українською мовою. Про багатьох грецьких письменників він
написав статті. А.О. Білецький і Т.М. Чернишова сприяли ознайомлен-
ню й грецького читача з українською літературою та культурою. Під
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 133
Шляхи пiзнання iстини у фiлологiї (до 100+рiччя А.О. Бiлецького)
їхнім керівництвом 1961 року було підготовлено підрядники «Кобза-
ря» Т. Шевченка грецькою мовою, якими скористалися найкращі
грецькі поети-перекладачі, серед яких Яніс Рицос. 1964 року в Атенах
побачив світ «Кобзар» Т. Шевченка з передмовою грецької письменни-
ці Еллі Алексіу. Згодом у підручнику «Зарубіжна література» (Атени,
1983) вона написала розділ про нашого геніального поета. У журналах
Греції та Кіпру надруковано статті про Лесю Українку та Івана Франка
і переклади їхніх творів.
А.О. Білецький організував 9 експедицій викладачів, аспірантів та
студентів університету, які вивчали румейський діалект греків
Надазов’я та їхній фольклор. У доробку вченого статті — обґрунтуван-
ня шляхів формування кримсько-румейського діалекту в Україні, опис
його говірок. А.О. Білецький розробив абетку для запису текстів ру-
мейською мовою. Подружжя Білецьких багато зробило для реабіліта-
ції письменників-греків Надазов’я, для видання «Кобзаря» Т. Шев-
ченка в перекладах румейською та урумською мовами.
Професора А.О. Білецького називають літературознавцем. Перша
його друкована стаття «Творчість Ф. Лопе де Вега Карпіо» побачила
світ 1935 року. У доробку Андрія Білецького численні літературознавчі
розвідки про давньогрецький епос, візантійський тваринний епос, мі-
тологію, а також про українсько-грецькі літературні зв’язки. Учений
уклав антологію античної поезії «Золоте руно» (К., 1980). Він автор,
укладач і редактор «Словника античної міфології» (К., 1985), пере-
кладач творів Гомера, Есхіла, Архілоха, Езопа, Вергілія, Горація та ін-
ших авторів, що надруковані в «Антології античної літератури» (К.,
1938; К., 1968). Професор писав статті про римських та грецьких пись-
менників і авторів сучасної новогрецької літератури — Н. Казандзакіса,
С. Міривіліса, Й. Сефериса, Я. Рицоса.
Коли до цього додамо численні українські переклади з Жюля Вер-
на, Вальтера Скотта, Ромена Роллана, які вперше зробив А.О. Білець-
кий, працюючи в 1934–1935 рр. у Харківському видавництві дитячої
літератури, то переконаємося, що він був глибоким дослідником антич-
них старожитностей, західноєвропейських та новогрецької літератур і
вправним перекладачем.
А.О. Білецький працював не тільки в галузі мовознавства. Він —
відомий спеціаліст з грецької епіграфіки та палеографії. У 50-ті роки
ХХ ст. він брав участь у розкопках Ольвії, де було знайдено чимало ла-
підарних грецьких написів, які датувалися VI–III століттями до н.е.
Багато з них він дешифрував і описав власноруч. Великі заслуги його
й у створенні та в описі й поясненні Корпусу ольвійських лапідарних
написів. Збірник «Надписи Ольвии» (Л., 1968), в якому представлено
180 лапідарних написів, підготували ленінградські вчені Й.Б. Брашин-
ський, О.Г. Кастанаян, Т.М. Кніпович, О.І. Леві разом з А.О. Білець-
ким. І це тому, що їх досліджено в широкому історико-культурному
контексті. Саме тут А.О. Білецькому знадобилися глибокі знання ан-
тичної історії та культури, а також уроки малювання у Михайла Ша-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3134
Клименко Н.Ф.
ронова, графіки в юнацькі роки — у Євгена Святського, його захоплен-
ня скульптурою, давньогрецькою мовою. За свідченням фахівців, він
міг охопити напис у цілому як складник скульптури, зображення, істо-
ричного контексту, як частину давнього тексту. Доктор історичних
наук А.С. Русяєва, яка і сама багато працювала над такими написами,
пише: “І до сьогодні «Надписи в Ольвии» становлять одне з найцінні-
ших джерел з античної історії не лише цього міста, а й інших полісів
Причорномор’я та Середземномор’я” [61: 15–20].
А.О. Білецький постійно цікавився новітніми археологічними
відкриттями. Упродовж життя він неодноразово звертався до ольвій-
ських написів, друкував численні статті в наукових виданнях, переви-
дав 20 написів з Ольвії, ті, що зберігалися в Києві, уточнивши і
поглибивши їх прочитання. 1994 року, за рік до смерті, професор ра-
зом із Н.А. Лейпунською опублікував тези, подані на міжнародну нау-
кову конференцію «Нове графіті з Ольвії» [57: 16–17). На жаль, до-
повіді він не зміг виголосити.
Якщо згадати ще доробок А.О. Білецького в дослідженні написів
Софії Київської, його розділ у виданні В.М. Лазарєва «Мозаики Со-
фии Киевской» (М., 1961), стає зрозумілим, що здобутки професора і
в цій галузі знання вагомі та непересічні. Вони відомі в Україні й дале-
ко за її межами. Недаремно ж його обрали почесним членом Грецького,
а також Кіпрського археологічних Товариств.
А.О. Білецький був великим працелюбом і тому багато зробив у
науці і для науки та культури України. Учений невтомно дбав про по-
пуляризацію наукових знань — на лекціях, у посібниках (згадаймо
його посмертне видання «Про мову і мовознавство» (К., 1996), а та-
кож «Міфи Далекого Сходу» (К., 2004).
Чи доброю до нього була доля? І так, і ні. Вона наділила його ба-
гатьма талантами, щедрою душею. Його поважали і любили, ще за жит-
тя він викликав подив і захоплення. Однак і лиха зазнав Андрій Олек-
сандрович чимало. У 1958–1959 рр. його «виховували» в університеті
та в пресі — за вільні й незалежні думки, за вірність друзям, які про-
йшли табори і в’язниці, за те, що підтримував розумних і волелюбних,
які горнулися до нього. Багато років А.О. Білецький був невиїзним.
Численні запрошення А.О. Білецького на високі наукові форуми лежа-
ли в довгих шухлядах чиновників. Проте його знали і друкували в
Україні й далеко за її межами.
Минає 100-річчя з дня народження А.О. Білецького. Його праці
читають і цитують сьогодні. Вони були і будуть джерелом знань. Запла-
новано видання «Вибраних творів» А.О. Білецького, повного покажчи-
ка його праць. Отже, він і нині незмінно з нами на дорогах пізнання іс-
тини, утвердження мудрості й добропорядності в науці та в житті.
ПРАЦІ А.О. БІЛЕЦЬКОГО:
1. Описова граматика як окрема лінгвістична дисципліна // Наукові записки.– К. :
Вид-во КДУ, 1947. — Т. VI. — Вип. 1. — С. 71–89.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 135
Шляхи пiзнання iстини у фiлологiї (до 100+рiччя А.О. Бiлецького)
2. Краткий очерк грамматики новогреческого языка // Новогреческо-русский словарь /
Сост. А.А. Иоаннидис. — М. : ГИИНС, 1950. — С. 751–848.
3. Принципы этимологических исследований (на материале греческого языка). — К.:
Изд-во КГУ, 1950. — 267 с.
4. Проблема изучения негреческих собственных имен греческих эпиграфических па-
мятников Северного Причерноморья // ІХ научная сессия. Секция филологии. Те-
зисы докладов. — К.: Изд-во КГУ, 1952. — С. 24–27.
5. До питання порівняльно-історичної граматики індоєвропейських мов // Мовознав-
ство. — 1952. — Т.Х. — С. 147–150.
6. Дієслівна система говорів сіл Кременівка (Чердаклі) та Куйбишево (Мало-
Янісоль) // Вісник КДУ. Серія філології та журналістики. — К.: Вид-во КДУ. —
1953. — № 2. — С. 125–127.
7. Лексическая ассимиляция как один из законов развития языка // Х научная сессия.
Секция филологии. Тезисы докладов. — К.: Изд-во КГУ, 1953. — С. 3–5.
8. О курсах общего языкознания в государственных университетах // Вопр. языкозна-
ния. — 1953. — № 5. — С. 70–78.
9. Проблема мови скіфів // Мовознавство. — 1953. — Т. ХІ. — С. 71–86.
10. Этимологическая структура слова // ХІ наукова сесія КДУ. Секція філології.
Тези. — К., 1954. — С. 25–31.
11. Греческая надпись на базе статуи из Ольвии // Вестник древней истории. — 1955. —
№2. — С. 180–191.
12. Задачи дальнейшего сравнительно-исторического изучения языков // Вопр. язы-
кознания. — 1955. — № 2. — С. 3–27.
13. Лексикология — ее содержание, задачи, основные термины и методы исследова-
ния // ХІІ наукова сесія КДУ. Секція філології. Тези. — К., 1955. — С. 11–18.
14. Об интернационализмах // Філологічний збірник Київського державного універси-
тету ім. Т.Г.Шевченка. — К.: Вид-во КДУ, 1955. — №8. — С. 59–80.
15. Восстановление древнейшего состояния именной флексии индоевропейских язы-
ков // ХІІІ наукова сесія КДУ. Секція філології. Тези. — К., 1956. — С. 15–19.
16. Надпись Полимеда из Ольвии // Вестник древней истории. — 1956. — С. 137–141.
17. Проблема мовного субстрату і «догрецьке мовознавство» // ХІІІ наукова сесія. Сек-
ція філології. Тези доповідей. — К.: Вид-во КДУ, 1956. — С. 9–12.
18. Лексична контамінація (на матеріалі новогрецької лексики) // Науковий щорічник
за 1956 рік. — К.: Вид-во КДУ, 1957. — С. 239–240.
19. Про власні імена з ольвійських написів // Археологія. — К., 1957. — Т. ХІ. — С. 21–34.
20. Из заметок по древнегреческой филологии // Исследования в чест на акад. Д. Де-
чев. — София: БАН., 1958. — С. 57–61.
21. Про співставне дослідження словотвору різних мов // Науковий щорічник за 1957
рік. — К.: Вид-во КДУ, 1958. — С. 152–154.
22. Греческая топонимика Крыма // Тезисы Второй Всесоюз. конф. по вопросам класси-
ческой филологии. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1961. — С. 14–16.
23. Греческие надписи на мозаиках Софии Киевской // В.Н. Лазарев. Мозаики Софии
Киевской. — К., 1961. — С. 3–27.
24. Борістенес-Данапріс-Дніпро (з гідроніміки України) // Питання топоніміки та оно-
мастики. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962. — С. 54–61.
25. Знаковая теория языка // Теоретические проблемы современного советского язы-
кознания. — М. : Наука, 1964. — С. 38–46.
26. О древнейших названиях Азовского моря, Керчи и Керченского пролива // Третье
годичное собрание Одесского археологического общества. Крым –1963. Тези. —
Одеса, 1964. — С. 21–24.
27. Основные линии развития фонематических систем индоевропейских языков и
проб лема реконструкции доисторических систем // Проблемы сравнительной
грамматики индоевропейских языков. Научная сессия МГУ. — М.: Изд-во МГУ,
1964. — С. 9–12.
28. Результаты двуязычия в говорах румейского (крымско-греческого языка на Украи не
(тюркизмы румейского языка) // Межвуз. лингвоконф. «Актуальные вопросы
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3136
Клименко Н.Ф.
современного языкознания и лингвистическое наследие Е.Д. Поливанова». — Са-
марканд : Изд-во Самарканд. ун-та, 1964. — С. 187–201.
29. Этнонимия берегов Эвксинского Понта античной эпохи и проблемы ее изучения //
Тезисы докл. на Междунар. конф. по изучению проблем античности. — Л., 1964. —
С. 17–19.
30. Глаголы существования и становления в новогреческом языке // Slavica. Дебрецен,
1966. — Т. VI. — С. 31–34.
31. Основи етимологічних досліджень ономастичного матеріалу // Ономастика. — К.,
1966. — С. 3–15.
32. Слов’янська топонімія Греції // Повідомлення української ономастичної комісії. —
К.: Наук. думка, 1966. — Вип. 1. — С. 13–24.
33. Генеза та етимологія // Проблемы языкознания: Доповіді радянських учених на
Х Міжнародному конгресі лінгвістів. — М., 1967. — С. 251–255.
34. Греческие элементы в географических названиях Крыма // Проблемы славянских
этимологических исследований в связи с общей проблематикой современной этимо-
логии. — М., 1967. — С. 36–37.
35. Етимологічна структура основних географічних термінів // Друга республ. ономас-
тична нарада. Тези. Київ — 1962 // Повідомлення Української ономастичної комісії
(бібліографічний покажчик). — К., 1968. — Вип. 5. — С. 204–206.
36. Греческие элементы в топонимике Крыма // Этимология. — М., 1968. — С. 201–214.
37. Надписи Ольвии. 1917–1965. / Сост.: И.Б. Брашинский, О.Г. Катанаян, Т.М. Книпо-
вич, О.И. Леви, А.А. Белецкий. — А.О. Білецькому належать дешифрування написів
№ 8, 14, 41, 46, 50, 53, 68–71, 92, 99, 113, 150, 164, 168, 169, 172–176, 179–183, разом із
проф. Т.М. Кніпович №167. — Л. : Наука, 1968.
38. Новые посвятительные надписи из Ольвии // Античная история и культура Среди-
земноморья и Причерноморья. — Л., 1968. — С. 17–20.
39. Проект унікальної передачі на письмі східнослов’янських географічних назв // Дру-
га республ. ономастична нарада. Тези. К., 1962 // Повідомлення Української ономас-
тичної комісії (бібліографічний покажчик). — К., 1968. — Вип. 5. — С. 206–208.
40. Благосклонно внемлющий герой в Ольвии // Вестник древней истории — 1969. —
№1. — 155–161.
41. Белецкий А.А., Яковенко Е.В. Новые эпиграфические находки в скифских курганах
Керченского полуострова // Вестник древней истории. — 1969. — № 3. — С. 153–
160.
42. Из наблюдений над морской лексикой венгерского языка // Philologia. — Дебрецен,
1970. — T. X. — С. 109–113.
43. Синтаксема — інваріант синтаксичної системи // Мовознавство. — 1971. — № 5. —
С. 13–20.
44. Лексикология и теория языкознания (ономастика). — К.: Изд-во КГУ, 1972. — 209 с.
45. Семантические корреляции (опыт суммарного обзора на материале лексики со-
временного русского языка) // Математическая лингвистика. — К., 1973. —
№ 1. — С. 5–13.
46. Система и несистема в естественном языке // Структурная и математическая линг-
вистика. — К., 1974. — № 2. — С. 20–31.
47. Греческие надписи из Ольвии из раскопок 1950–1967, хранящиеся в Киеве // Оль-
вия. — К., 1975. — С. 92–117.
48. Интегралы и дифференциалы в языковой системе // Структурная и математическая
лингвистика. — К., 1975. — № 3. — С. 17–21.
49. Отношение компонентов языка // Структурная и математическая лингвистика. —
К., 1978. — № 6. — С. 3–9.
50. Семиотический аспект языковой системы // Структурная и математическая линг-
вистика. — К., 1979. — № 7. — С. 11–18.
51. Информация и семиозис // Структурная и математическая лингвистика. — К.,
1980. — № 8. — С. 3–8.
52. Слова східного походження в західних мовах // Мовознавство. — 1981. — № 5. —
С. 47–51.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 3 137
Шляхи пiзнання iстини у фiлологiї (до 100+рiччя А.О. Бiлецького)
53. Белецкий А.А., Никитина Ф.А. О некоторых вопросах теоретического и приклад-
ного языкознания // Структурная и математическая лингвистика. — К., 1981. —
№ 9. — С. 3–6.
54. Белецкий А.А., Русяева А.С. Граффити магического содержания из Ольвии // Север-
ное Причерноморье. — К., 1984. — С. 52–55.
55. Проблема греческого языка византийской эпохи // Античная культура и современ-
ная наука. — М., Наука, 1985. — С. 189–193.
56. Геродот. Історії: в 9-ти кн. / Перекл., передм. та приміт. А.О. Білецького. — К.: Наук.
думка, 1993. — 575 с.
57. Белецкий А.А., Лейпунская Н.А. Новое граффити из Ольвии // Ольвия–200. Тезисы
докладов международной конференции. — Николаев, 1994. — С. 16–17.
58. Про мову і мовознавство. — К.: АртЕК, 1996. — 224 с.
59. Міфи Далекого Сходу. — К.: Основи, 2004. — 218 с.
ДОСЛІДЖЕННЯ НАУКОВОЇ СПАДЩИНИ А.О. БІЛЕЦЬКОГО.
СПОГАДИ ПРО РОДИНУ БІЛЕЦЬКИХ.
60. Колтуцька І.А. Лінгвосеміотична концепція А.О. Білецького: Автореф. дис. …канд.
філол. наук. — К., 2000. — 20 с.
61. Русяєва Г. Андрій Білецький як дослідник грецької епіграфіки // Записки історико-
філологічного Товариства Андрія Білецького — К., 1997. — Вип. І. — С. 15–20.
62. Русяєва М. Платон Олександрович Білецький // Записки історико-філологічного
Товариства Андрія Білецького. — К., 1998. — Вип. ІІ. — С. 181–185.
63. Про Олександра Білецького: Спогади, статті. — К. : Наук. думка, 1984. — 303 с.
Nina Klymenko (Кyiv)
WAYS KNOWLEDGE OF THE TRUTH IN PHILOLOGY
(to 100 anniversary of A. Biletsky)
|