Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні?
Статтю присвячено актуальній темі функціонування активних дієприкметників у сучасній українській літературній мові. Запропоновано можливі способи заміни цих форм, вказано на специфіку їхнього вживання....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42899 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? / Г. Голосовська // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 63-71. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42899 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-428992013-04-10T03:03:51Z Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? Голосовська, Г. Дослідження Статтю присвячено актуальній темі функціонування активних дієприкметників у сучасній українській літературній мові. Запропоновано можливі способи заміни цих форм, вказано на специфіку їхнього вживання. The article is dedicated to the actual topic of the functioning of active participles with the suffix -chyi in the modern Ukrainian literary language. Possible ways to replace these forms, indicated the specificity of their uses are preposed. 2011 Article Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? / Г. Голосовська // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 63-71. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42899 801.311 uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Голосовська, Г. Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? Українська мова |
| description |
Статтю присвячено актуальній темі функціонування активних дієприкметників у сучасній українській літературній мові. Запропоновано можливі способи заміни цих форм, вказано на специфіку їхнього вживання. |
| format |
Article |
| author |
Голосовська, Г. |
| author_facet |
Голосовська, Г. |
| author_sort |
Голосовська, Г. |
| title |
Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? |
| title_short |
Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? |
| title_full |
Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? |
| title_fullStr |
Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? |
| title_full_unstemmed |
Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? |
| title_sort |
активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42899 |
| citation_txt |
Активні дієприкметники в українській літературній мові: уживати чи ні? / Г. Голосовська // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 63-71. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT golosovsʹkag aktivnídíêprikmetnikivukraínsʹkíjlíteraturníjmovíuživatičiní |
| first_indexed |
2025-07-04T01:13:33Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:13:33Z |
| _version_ |
1836676928801603584 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 63
УДК 801.311
Галина Голосовська (м. Київ)
АКТИВНI ДIЄПРИКМЕТНИКИ
В УКРАЇНСЬКIЙ ЛIТЕРАТУРНIЙ МОВI:
УЖИВАТИ ЧИ НI?
Статтю присвячено актуальній темі функціонування активних дієприкметників у су-
часній українській літературній мові. Запропоновано можливі способи заміни цих форм,
вказано на специфіку їхнього вживання.
Ключові слова: активний дієприкметник теперішнього часу, дієприкметник, віддіє-
слівний прикметник, прикметник, дієслово.
© Г.Г. ГОЛОСОВСЬКА, 2011
Невластиві українській мові форми активних дієприкметників тепе-
рішнього часу на кшталт діючий, існуючий є потужним джерелом її
забруднення. Порівняно з помітними лексичними помилками похибки
морфологічного плану є менш виразними, але від того вони не пере-
стають бути вадами. “Відступи від морфологічних і синтаксичних норм
української літературної мови знижують рівень культури мовлення ще
більше, ніж лексичні огріхи” — зауважує О. Пономарів [5: 156].
Очищення мови від форм на -чий не вдається розв’язати протягом
уже тривалого часу, оскільки слова на взірець існуючий, діючий, домі-
нуючий тощо давно і глибоко вкорінені в українську мову. Попри це
вони залишаються чужими для її структури. «Ці форми не властиві
українській мові, у наших класиків — непопулярні. Вони характерні
для російської мови. Розвиток цивілізації вимагає доцільних запози-
чень з будь-якої мови, в тому числі й з російської, але не можна толе-
рувати запозичень, які карикатурно звучать» [1: 153]. «Вдаючись до
калькування іншої мови, мова, яка калькує, занедбує свої власні мо-
вотворчі можливості, висушує джерела своєї самобутності, і, як пока-
зує практика, — завмирає. …неоковирна лексика упосліджує саму мову,
відбиває охоту вживати таку мову, бо це не мова Шевченка, Франка чи
Лесі Українки, а штучне язичіє…» [2: 56].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 464
Голосовська Г.Г.
Відомі мовознавці ще на початку ХХ ст. наголошували, що згадані
форми ніколи не були властиві живому народному мовленню, яке й ля-
гло в основу української літературної мови. Відсутність в українській
мові згаданих форм Ю. Шевельов називає однією з її особливостей.
Українські граматики радянських часів О. Синявського, Г. Глад-
кого, М. Сулими, О. Курило, П. Горецького та І. Шалі, Г. Сабалдиря
і М. Грунського заперечують існування дієприкметників на -чий,
-(в)ший в українській мові. Такої ж думки дотримувався й П. Житець-
кий, зазначаючи, що згаданих форм зовсім немає в народній мові.
О. Курило форми на -чий (ц.-сл. -щий): робу́ча, як бджола; бачу́чі очі;
маю́чі люде; знаю́чий, як циган до пасіки тощо називає прикметниками
діє слівного походження [4: 18]. Як віддієслівні прикметники згадані фор-
ми кваліфікує і М. Сулима [7: 73]. Дієприкметниками дослідники вважа-
ють лише пасивні віддієслівні форми минулого часу на -ний, -тий: писа-
ний, несений, пошитий, узятий, молотий, мелений тощо. Сучасне і відоме
їм стародавнє українське народне мовлення та добірна письменницька
мова не вживали активних дієприкметників теперішнього часу.
І. Вихованець у «Теоретичній морфології української мови» зазна-
чає: «Дієприкметник — різновид віддієслівного прикметника з нейтра-
лізованими основними дієслівними категоріями часу, способу й особи
та збереженою дієслівною категорією виду, який у морфологічному пла-
ні має… сукупність прикметникових грамемних флексій категорій роду,
числа й відмінка, виконує… функцію узгодженого… другорядного члена
речення…» [10: 150]. Він же далі зауважує: «З формально-граматичного
погляду дієприкметник розчленований на прикметникові синтетичні та
дієслівні аналітичні утворення. Синтетичні дієприкметникові форми
входять до класу прикметників, бо виступають у присубстантивних по-
зиціях і виконують прикметникові функції» [10: 400].
Активні дієприкметники дуже поширені в російській літературній
мові, куди вони потрапили з мови церковнослов’янської. Цікаво, що в
російському народному мовленні форм на зразок кричащий, улыбаю-
щийся, пришедший тощо немає [7: 72]. Наявні ж у російському народ-
ному мовленні форми згаданої категорії прикметників за способом
творення, значенням, функціями і навіть системою наголошування
схожі з українськими народними. Порівняймо, наприклад, російські:
грему ́чая змея; зыбу ́чие пески; кипу ́чая деятельность; плаку ́чая ива;
сидя ́чая работа; стоя ́чая вода; сыпу ́чие продукты; глаза завиду ́щие,
руки загребу ́щие та українські: балаку ́ча жінка; гавку ́чий собака; палю ́че
сонце; брику ́чий кінь; родю ́чі ґрунти; тягу ́че тісто; очі завиду ́щі, руки
загребу ́щі; я на горілку не прагню ́чий (Б. Грінченко); сплю ́щий пес не
угонить зайця (М. Номис) тощо.
Широковживані у народно-розмовному мовленні та українській
літературній мові слова прикметникового типу на -чий, -ший мають
яскраве емоційне забарвлення. Деякі з них утворені від прикметників
(добрячий, багатющий, злющий, білющий, важнючий тощо), а багато й
від дієслівних коренів (кусючий, гавкучий, брикучий, дряпучий, прагню-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 65
Активнi дiєприкметники в українськiй лiтературнiй мовi: уживати чи нi?
чий, пахнючий тощо). Останні давно втратили дієслівні характеристики
і, передаючи сталу ознаку предмета чи істоти, є звичайними прикмет-
никами: квітучий край; охочий (не бажаючий) взяти участь; трудящий
(не працюючий) люд; сліпучий (не осліплюючий) промінь тощо.
Втрата дієслівних ознак у прикметниках на -чий відбита у наголо-
шених суфіксах -уч/-юч, -ач/-яч, -ущ/-ющ, -ащ/-ящ, приєднаних од-
разу до кореня слова без жодного проміжного голосного, порівняймо,
наприклад: кусючий собака і кусаючий собака; балакуча жінка і балака-
юча жінка тощо.
Ці дієслівні прикметники ні будовою, ні наголосом не відповіда-
ють часто утворюваним всупереч законам української мови дієпри-
кметникам від того ж дієслівного кореня.
Часом сама лише зміна наголосу здатна перетворити прикметник
на активний дієприкметник. Зокрема, прикметники знаю ́чий, маю ́чий,
уживані у народному мовленні, сьогодні чуємо з наголосом на а, що
перетворює їх на активні дієприкметники теперішнього часу, які по-
требують уже залежної форми іменника у знахідному відмінку. О. Ку-
рило наводить приклади маю ́чі люде та знаю ́щий, як циган до пасіки за
“Кобзарем” Т. Шевченка [4: 18].
На початку ХХ ст. твори деяких українських письменників рясні-
ли активними дієприкметниками теперішнього часу. Цей факт М. Су-
лима коментував так: “Хоча таких прикладів багато, проте це не озна-
чає, що форми стали нормою української мови. Це сурогати, намул” [7:
74]. Кількісне зіставлення цих форм з нормативними у 30-ті рр. ХХ ст.
було на користь останніх.
Поява дієприкметників на -чий у мові інтелігенції та творах пись-
менників Східної України спричинена впливом російської літератур-
ної мови, а у творах Т. Шевченка — церковнослов’янської.
У Галичині ці форми з’явилися під впливом польської літератур-
ної мови. Церковнослов’янсько-російсько-польський вплив підсиле-
но було ще й виходом на початку минулого століття деяких грама-
тик з української мови, куди автори необачно внесли приклади з
церковнослов’янської, російської та польської граматик, забувши про
природу української мови. Ці граматики, за якими вчилися малоосві-
чені або неосвічені прості люди (і насамперед школярі), підсилені лі-
тературним російським (у Східній Україні) та польським (у Галичині)
оточенням з його нормативним уживанням дієприкметників на -чий,
не могли не вплинути на якість знань тих, хто за ними вчився. Врахо-
вуючи потужно впроваджувану на той час українізацію міщан Східної
України, можна зрозуміти, що саме згадані чинники сприяли поши-
ренню та закріпленню цих форм по всіх регіонах України.
Завдання української інтелігенції за умов, що склалися, О. Курило
визначала так: “Така мова не дає збагнути змісту тим, хто черпає свою
освіту в популярно-наукових виданнях, тобто українській півінтелі-
генції… Вони-бо — люди народу, села; їхня думка пливе за народною
психологією, їм важко підігнати чужі їм звороти сучасної української
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 466
Голосовська Г.Г.
літературної мови під своє розуміння. І чи така літературна мова, яка є
в багатьох спеціально-наукових та популярно-наукових виданнях, під-
ручниках, не зіпсує української народної мови? І що більше українська
інтелігенція хоче стати в пригоді народові, то більше вона повинна ви-
користовувати українську народну мову, повинна вчитися від народу
висловлювати його думками, його психологією мови наукові правди. Та-
кий є єдиний нормальний шлях, яким може йти розвиток української
літературної мови.
Усталеної в широкому розумінні української наукової літератур-
ної мови ми ще не маємо, і чи така неусталеність не стане їй (мові) десь
у пригоді саме тим, що дає їй найширші можливості мати народну
основу і розвитком своїм йти за розвитком народної мови. Інакше б
сказати: вона ще має в собі можливість стати такою мовою, якою б сам
народ заговорив, дійшовши нормальним шляхом відповідного куль-
турного рівня” [4: 12-13].
Однак, попри такий сильний тиск на норми української мови з
боку сусідніх мов, дослідники зазначали, що “…за останні роки і в
українських друкованих працях, і в мовленні інтелігенції дуже змен-
шилися форми на -чий, -щий, -ший. Ще трохи і ці сурогати зовсім
зникнуть і українська літературна мова стане ще чистішою з народно-
масового погляду” [7: 74]. Ю. Шевельов пояснив це могутнім проце-
сом нормалізації, очищення української мови у 20-ті рр. ХХ ст. Його
провадили просвітницькі товариства української мови і та частина
української інтелігенції, що після революції 1905 р. повернулася до
Східної України саме з метою поширення і зміцнення української
мови по містах, а також ентузіасти-галичани [12: 105].
Звичайно, очищенню мови сприяла і поява праць згадуваних уже
мовознавців, зокрема й О. Курило та М. Сулими, які ставили перед со-
бою суто практичні цілі: “…стати хоч трохи своїми увагами у пригоді су-
часній українській літературній мові, щоб, на її характерні хиби вказав-
ши, подати й правильні форми та звороти, а перш за все вказати на ті
особливості в українській народній мові (підкреслення наше — Г. Г.), що
їм мало, а то й зовсім не приділяє уваги сучасна українська літературна
мова у широкому розумінні, тобто і мова красного письменства” [4: 17].
Українська мова справді очистилася б від чужорідних елементів,
якби в ті часи різко не згорнули процесів українізації, а в наступні де-
сятиліття не посилювали тиск на українське народне слово, не нищи-
ли б українських мовознавців.
Реформа українського правопису, «…який майже без змін функці-
онує й сьогодні» [1: 215], спричинила значне подальше зросійщення
української мови. Позиція цього нормативного документа щодо діє-
прикметників на -чий виявилася розпливчастою. У 2-му томі фунда-
ментальної праці Інституту мовознавства АН України «Сучасна укра-
їнська літературна мова. Морфологія» зазначено, що активні дієпри-
кметники теперішнього часу можна утворювати від дієслів усіх класів,
окрім ХІІ (дієслово “бігти”) [8: 410].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 67
Активнi дiєприкметники в українськiй лiтературнiй мовi: уживати чи нi?
Шкільні підручники з української мови подають матеріал про
утворення дієприкметників на -чий, підкріплюючи його відповідними
вправами. І що далі, то природніше вводять до української мови ці
форми. Проте, у підручнику від 1966 р. (видавництво “Радянська шко-
ла”, автор Б.М. Кулик) подано примітку до відповідного правила, де
зазначено, що такі форми в українській мові вживані рідко.
Підручник від 1987 р. (видавництво “Радянська школа”, колектив
авторів) у примітці, надрукованій жирним шрифтом, пояснює відмін-
ність між прикметником гримучий та дієприкметником гримлячий. Чим
ще раз підтверджує існування останнього і безлічі йому подібних в
українській мові.
Сучасні дослідники слушно зазначають, що сьогодні суржик і пе-
ренасичення російськими формами існують уже серед галичан (у лек-
сиці домашнього вжитку та подекуди і в інтелектуальній сфері). Оми-
нути дієприкметникові форми не вдається навіть деяким мовознавцям.
Ось приклади з сучасних мовознавчих праць: пануюча нація; постійно
діючий млин [6: 14, 95], цементуючий фактор 1, існуючий стан справ;
діючий 2, вдосконалення існуючих правил 3.
Це свідчення глибокого вкорінення чужих форм у структуру укра-
їнської мови.
2001 р. в київському видавництві “Либідь” побачив світ підручник
“Сучасна українська мова” [9] для студентів гуманітарних спеціаль-
ностей вищих навчальних закладів. У ньому поряд з формами любля-
чий, темніючий, виконуючий, правлячий, відпочиваючий, догоряючий по-
дано лежачий та ревучий, які, маючи наголошені та приєднані одразу
до кореня суфікси -ач, -уч, істотно відрізняються від попередніх. Зга-
даймо, наприклад, Шевченкове: “…лани широкополі, і Дніпро, і кручі
було видно, було чути, як реве ревучий” та “Тонучий і бритви хопиться”
(М. Номис) тощо. Тут форми тону ́чий, реву ́чий позбавлені дієслівних
ознак, зазнали транспозиції, змінили свою синтаксичну функцію, пе-
ретворилися з другорядного члена речення на головний. Те саме стосу-
ється й терміна телеведучий (Телеведучий запросив гостей до студії).
Варте уваги, що О. Курило до форми люблячий наводить народний
варіант люб’я ́чий. О. Кобилянська у листах до родини замість широ-
ковживаного нині наступаючий (Новий рік), використовувала імен-
ник наближення: “Вітаю Вас, дорогі мої, зі зближенням Нового року!”
Радимо замість “З наступаючим (Новим роком, Різдвом Христовим
тощо) вживати “З наближенням (Нового року! Різдва Христового!
…), або як радить І. Вихованець (Вітаю з пе редсвятом… або Вітаю зі
святом (Різдвом Христовим, Великоднем, Новим роком тощо) — без
позначення часової наступності) 4.
1 Українське термінознавство, 1994. – С. 21.
2 Культура слова, 2000. — С. 137.
3 Державність української мови, 2000. — С. 159.
4 Українська мова, 2004. — № 4. — С. 28.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 468
Голосовська Г.Г.
Суперечлива позиція граматистів щодо активних дієприкметни-
ків теперішнього часу спричинює подальше їх використання як в усній,
так і в писемній формі української літературної мови. Дослідники цієї
теми часто спираються на приклади вживання форм на -чий у творах
українських письменників, зокрема класиків: “…а проміж їх (хвиль)
шумом долітав голосний, могучий, лаючий голос, що аж земля задри-
жала…” [8: 416]. Проте за системою наголошування цей віддієслівний
прикметник стоїть в одному ряду зі словами видю ́щий, знаю ́щий,
маю ́чий, мелю ́чий, а отже, має такий самий наголос (лаю ́чий) і вказує
лише на ознаку предмета.
Підтверджує цей факт список віддієслівних прикметників з укра-
їнського народного мовлення, наведений у праці О. Курило [4: 19-24].
Уважаємо за потрібне подати ці прикметники за цитованою
працею.
Аку ́чий, оку ́чий — рос. акающий,
окающий (про говірки)
Балаку ́чий=балакливий
Бачу ́щий=бачу ́чий, що добре бачить
Беру ́чий
Блага ́щий, благу ́щий — рос. умоляющий
Блиску ́чий
Болю ́щий, болю ́чий
Брику ́чий
Везу ́чий — що добре везе
Видю́щий, видю́чий — 1)=видимий
(яв ний). 2) Протизначник до поняття
«сліпий», рос. зрячий
Гавку ́чий
Гну ́чий=гнучкий
Говорю ́чий — 1) протизначник до «ні-
мий». 2) Говіркий рос. разговорчивый
Годя ́щий — 1) Годящий на віник та на
смітник. 2) Ні з чим і вирядити; ні соро-
чечки, ні одежинки годящої МВ.І, 52.
3) Годящий (рос. понимающий) тесля Гр.
Гомоню ́чий
Горю ́чий
Горя ́щий — рос. горящий
Гудю ́чий
Дрімлю ́чий, дріму ́чий — сонливий
Дряпу ́чий — 1) що має властивість дря-
патися. Кіт дряпучий; 2) задерикуватий
Жи ву ч́ий, живу́щий — рос. живо твор ный.
Добув води живучої Рудч. II, 82. 2) рос.
живучий
Заваля ́щий — мало придатний, поганий
Завиду ́щий — заздрісний
Загребу ́щий — жадний
Зароботя ́щий — що добре заробляє
Заробля ́щий — що живе з зарібку
Колю ́чий — що сильно коле, що має влас-
тивість колоти
Котю́чий — 1) що легко котиться; 2) плід-
ний (про вівцю, кішку)
Кругойду ́чий — поворачивающийся в
виде круга
Кусю ́чий
Ламу ́чий=ламкий, що легко ламається
Лаю ́чий — що часто лається
Летю ́чий — що має властивість літати
Линю ́щий — що має властивість линяти
Лову ́чий — 1) що вміє ловити; 2) =ло-
вецький
Лопотю ́чий — що сильно лопотить
Люб’я ́чий — що привітно, з любов’ю ста-
виться
Мелю ́чий — рос. мукомольний (про
млин)
Меру ́щий=мерлий — мрець
Мину ́щий — рос. скоропреходящий,
тленный
Мисля ́чий
Мовчу ́щий=мовчазний
Невидю ́щий 1) =невидимий — сліпий;
2) невидний
Невмиру ́щий — безсмертний
Невсипу ́щий — невтомний
Невтерпу ́чий — рос. нестерпимый
Немину ́чий — рос. неминуемый, не из-
беж ный
Непиту ́щий — той, що не п’є горілки,
вина.
Непосидя ́щий, непосидю ́чий — рос. не-
по седливый
Несу ́ща — що добре несеться (про свій-
ську птицю)
Нетерпля ́чий, нетерп’я ́чий — рос. не-
терпе ливый
Ору́дущий (У словнику Грінченка це сло-
во подано з наголосом на корені — Г.Г.) —
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 69
Активнi дiєприкметники в українськiй лiтературнiй мовi: уживати чи нi?
орудник, рос. руководитель, командую-
щий
Орю ́чий — що добре оре
Палю ́чий — рос. жгучий
Пам’яту ́щий=пам’ятливий
Пахну ́чий, пахню ́чий, пахню ́щий, пах ня ́-
чий, паху ́чий, паху ́щий — запашний
Пеку ́чий
Плачу ́щий — рос. пла ́чущий
Плодю ́чий=плідний
Покотю ́щий див. котю ́чий
Посидя ́щий — рос. усидчивый
Прагню ́чий — жадливий
Роботя́щий=робучий=робітливий=робіт -
ний
Родю ́чий — що добре родить
Ростю ́чий=ростовитий, що швидко росте
Скачу ́чий — що має властивість скакати
Скрипу ́чий
Слуха ́щий — що слухає, рос. слушающий
Співу ́чий, співу ́щий=співливий
Сплю ́щий-сонливий
Сп’я ́чий — що спить, рос. спящий
Сцілю ́щий див. цілю ́чий
Терпля ́чий, терпля ́чкий — рос. терпели-
вий
Тону ́чий — що тоне, рос. утопающий
Тягу ́чий — що має властивість тягатися,
розтягатися, пружистий
Тяму ́чий, тяму ́щий — рос. смы ́слящий,
толковый
Цілю́чий, цілю́щий, сцілю́щий — 1) що
має властивість сціляти, тобто злучати в
одно ціле; 2) рос. живительный, целеб ный.
Ними активно користуються українські письменники, знавці
народної мови: «Німим отверзуться уста, Прорветься слово, як вода,
І дебрь-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита Прокинеться…»
(Т. Шевченко); “Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки
гнуча” (О. Котляревський); “Очі у всіх видющі, вуха чуйні” (М. Коцю-
бинський); “Я не питущий, отже, не підкочуйтесь до мене з чаркою”
(В. Кучер). Тут доречно навести поради Г. Кочура 1983 року перекла-
дачеві Й. Кобову: “Ви пишете, що… більшість слів, які я визнав за ру-
сизми є у класиків і в сучасних письменників. Знаю, і все ж таки про-
шу Вас не вживати таких, якщо є замінники. Нинішнє становище
української мови таке, що чистоти її треба пильнувати якомога і всі-
ма можливими способами” (підкреслення наше — Г.Г.). На жаль, ми-
нулі з того часу 27 років, зробили це застереження ще актуальнішим.
С. Караванський з цього приводу наголошує: «Той, хто взяв на себе
місію боронити українську мову, має боронити її до кінця, передусім
контролюючи самого себе: чи не є він носієм суржику? Бо хибна фор-
ма, вжита літератором, артистом, культурним діячем, повториться зго-
дом у мільйонах суржикових копій» [2: 17].
Наявні на сьогодні в українській літературній мові форми на -чий
умовно можна поділити на три групи. Першу становлять дієприкмет-
ники, неприродність яких відчуває більшість мовців і тому їх не вико-
ристовує: заходяче сонце, бережучий добро, пам’ятаючий дитинство,
характеризуючий факт.
До другої групи належать форми, частовживані пересічними мов-
цями, але значно рідше використовувані освіченими людьми (коман-
дуючий флотом, завідуючий відділом, руйнуючий вплив, потребуючий
допомоги) тощо.
Третю групу утворюють дієприкметники, що їх самі мовознавці
часом не вирізняють як чужорідні для української мови (існуючий лад,
діючі правила, віруючі люди, з наступаючим святом, вражаючий факт,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 470
Голосовська Г.Г.
виконуючий обов’язки, керуючий справами) тощо. Коло цих форм дово-
лі чітко окреслене: здебільшого це назви посад, зокрема й терміни
офіційно-ділового стилю.
Українське народне мовлення демонструє великий запас власних
засобів для відтворення російських, польських та інших конструкцій
дієприкметникового типу. М. Сулима свого часу радив використовува-
ти 5 найпридатніших способів, аби уникати вживання активних діє-
прикметників теперішнього часу:
1) описовий зворот зі словами хто, що: хто їхав (не їхавший) —
Б. Грінченко; чари, що спиняють хмари (не спиняючі) — Ів. Франко;
2) дієприслівник: не маючи (замість немаючий) недостачі в одежі
(П. Мирний);
3) прикметник: і завтра, і дальшого (не слідуючого) дня ходити
(Сл. Гр.);
4) іменник: завідувач (не завідуючий); тимчасовий виконавець (ви-
конувач) обов’язків (не виконуючий);
5) пасивний дієприкметник: розбитий (не розбившийся) аероплан
[4: 72-73] .
С. Караванський, зважаючи на нинішню мовну ситуацію в Украї-
ні, наводить двадцять чотири способи, водночас зазначаючи «Наведені
тут 24 способи заміни важкомовних дієприкметників аж ніяк не вичер-
пують усіх словотворчих можливостей нашої мови. Практично, ці мож-
ливості — невичерпні» [1: 167].
Ми наведемо 15 найуживаніших способів заміни згаданих форм:
1) за допомогою іменника у формі наз. в.: відпочивальники (не
відпочиваючі); зростання хвилі репресій (не зростаюча хвиля);
2) іменника-прикладки: бізнесмен-початківець (не початкуючий);
одяг для мам-годувальниць (не годуючих);
3) іменника у формі род. в.: лампи енергозбереження (не енерго-
зберігаючі);
4) іменника з прийменником для: деталі для комплектування
(не комплектуючі);
5) прикметника (однокореневого): комплектові деталі (не комп-
лектуючі), кроковий екскаватор (не крокуючий); осяйна усмішка (не
сяюча);
6) прикметника-синоніма: нинішні, теперішні, здавна усталені
норми (не існуючі). У цьому випадку форму потрібно обирати залежно
від контексту. Променисті очі (не сяючі);
7) складного прикметника: працелюбний, волелюбний, вітро-
любний хлопець (не люблячий працю, волю, вітер);
8) прикметника з фінальною частиною -альн(ий): освіжувальний
напій, вітер, душ (не освіжаючий);
9) прикметника з прийменником для: характерний для (кого?)
(не характеризуючий);
10) дієприслівникового звороту: п’ючи непереварену воду (не
п’ючий); мешкаючи у Києві (не мешкаючий);
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 71
Активнi дiєприкметники в українськiй лiтературнiй мовi: уживати чи нi?
11) за допомогою дієслова: не працює світлофор (замість непра-
цюючий);
12) за допомогою усунення з тексту зайвого за змістом активного
дієприкметника: постійна виставка (замість постійно діюча);
13) активного дієприкметника минулого часу: зрόсла хвиля (не
зростаюча);
14) пасивного дієприкметника на -н(ий), -т(ий): розламаний (не
розламуючийся); усталений (не існуючий), розбитий автомобіль (не
розбившийся). В останніх двох випадках слід уважно перевіряти, чи
дозволяє такі заміни контекст;
15) за допомогою підрядного речення: що/який скаче/плаче (не
скачучий, плачучий). Цим способом варто скористатися за умови,
якщо жоден з попередніх способів не вдається застосувати.
Здається, найскладніше вилучити форми на -чий з термінології.
У терміносистемах усіх галузей знань таких форм існує значна кіль-
кість. Проте, уважний аналіз кожної з них дасть змогу знайти власне
український відповідник.
Отже, в сучасному українському мовознавстві не викликає запе-
речень існування пасивних дієприкметників на -ний, -тий. Зважаючи
на те, що активні дієприкметники теперішнього часу не характерні для
української мови, на чому наголошують дослідники, пропонуємо замі-
няти їх за допомогою поданих вище 15-ти способів.
1. Караванський С. Пошук українського слова, або боротьба за національне «Я». — К. :
Видав. центр «Академія», 2001. — 233 с.
2. Караванський С. Секрети української мови. — Л. : БаК. — 2009. — 343 с.
3. Караванський С. Книга-журнал одного автора. — Л. : Бак. — 2010. — 239 с.
4. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. — К. : Основи, 2004. —
303 с.
5. Пономарів О.Д. Культура слова. Мовностилістичні поради. — К. : Либідь, 1999. — 239 с.
6. Про Український правопис і проблеми мови. — Нью-Йорк — Львів : Наукове товари-
ство ім. Шевченка, 1997. — 233 с.
7. Сулима М. Українська фраза. — Харків-друк, 1928. — 97 с.
8. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. / За заг. ред. І.К. Білодіда — К. :
Наук. думка, 1969. — 583 с.
9. Сучасна українська мова. / За заг. ред. О.Д. Пономарева. — К. : Либідь, 2001. — 399 с.
10. Теоретична морфологія української мови. / І. Вихованець, К. Городенська. — К. :
Пульсари, 2004. — 398 с.
11. Український правопис. / 4-е видання. — К. : Наук. думка, 1993. — 236 с.
12. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941).
Стан і статус. — Чернівці : Рута, 1998. — 207 с.
Halyna Holosovska (Kyiv)
ACTIVE PARTICIPLES IN LITERARY UKRAINIAN: TO USE OR NO?
The article is dedicated to the actual topic of the functioning of active participles with the
suffix -chyi in the modern Ukrainian literary language. Possible ways to replace these forms,
indicated the specificity of their uses are preposed.
Keywords: active participle present with the suffix -chyi, participle, verbal adjective,
adjective, verb.
|