Особистість Василя Латти і його наукові досягнення
У статті розглянуто особистість Василя Латти, талановитого і наполегливого учителя, громадського діяча, скрупульозного дослідника українських говорів Східної Словаччини (у 311 населених пунктах), який в плані синхронії та діахронії...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42909 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особистість Василя Латти і його наукові досягнення / З. Ганудель // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 137-147. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-42909 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-429092013-04-10T03:04:23Z Особистість Василя Латти і його наукові досягнення Ганудель, З. Ювілеї У статті розглянуто особистість Василя Латти, талановитого і наполегливого учителя, громадського діяча, скрупульозного дослідника українських говорів Східної Словаччини (у 311 населених пунктах), який в плані синхронії та діахронії V príspevku autorka hodnotí osobnosť talentovaného a vytrvalého učiteľa, spoločenského činiteľa, húževnatého výskumníka v odbore slavistika — ukrajinské nárečia na východnom Slovensku, ktorý z hľadiska synchrónie a diachrónie, hlavne lingvogeografickým spracovaním materiálu zapísaného v 313 lokalitách skúmaného územia vedecky utvrdil charakter a príbuznosť skúmaných nárečí s ukrajinským jazykom. 2011 Article Особистість Василя Латти і його наукові досягнення / З. Ганудель // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 137-147. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42909 092+81'282:811.'712 (Латта) uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Ганудель, З. Особистість Василя Латти і його наукові досягнення Українська мова |
| description |
У статті розглянуто особистість Василя Латти, талановитого і наполегливого учителя, громадського діяча, скрупульозного дослідника українських говорів Східної Словаччини (у 311 населених пунктах), який в плані синхронії та діахронії |
| format |
Article |
| author |
Ганудель, З. |
| author_facet |
Ганудель, З. |
| author_sort |
Ганудель, З. |
| title |
Особистість Василя Латти і його наукові досягнення |
| title_short |
Особистість Василя Латти і його наукові досягнення |
| title_full |
Особистість Василя Латти і його наукові досягнення |
| title_fullStr |
Особистість Василя Латти і його наукові досягнення |
| title_full_unstemmed |
Особистість Василя Латти і його наукові досягнення |
| title_sort |
особистість василя латти і його наукові досягнення |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/42909 |
| citation_txt |
Особистість Василя Латти і його наукові досягнення / З. Ганудель // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 137-147. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT ganudelʹz osobistístʹvasilâlattiíjogonaukovídosâgnennâ |
| first_indexed |
2025-07-04T01:14:08Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:14:08Z |
| _version_ |
1836676964514004992 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 137
© З. ГАНУДЕЛЬ, 2011
УДК 092+81'282:811.'712 (Латта)
Зузана Ганудель (Словацька Республiка, Пряшiв)
ОСОБИСТIСТЬ ВАСИЛЯ ЛАТТИ
I ЙОГО НАУКОВI ДОСЯГНЕННЯ
Ювілеї
У статті розглянуто особистість Василя Латти, талановитого і наполегливого учи-
теля, громадського діяча, скрупульозного дослідника українських говорів Східної Словач-
чини (у 311 населених пунктах), який в плані синхронії та діахронії науково утвердив
характер і спорідненість досліджуваних говорів з українською мовою.
Ключові слова: Василь Латта, лінгвогеографія, лінгвістична карта, ізоглоса, стабільний
наголос, ключ до карти, коментар, лінгвістичний атлас, мовна межа, картографування.
У цьому році минуло дев’яносто років від дня народження визнач-
ного діалектолога-славіста, талановитого і невтомного науков-
ця, добросовісного і принципового педагога, кандидата філологічних
наук, доцента д-ра Василя Латти.
Народився В. Латта 29.ХІІ.1921 р. в селі Пчолине тепер Снинсько-
го р-ну на Пряшівщині в сім’ї дрібного селянина. Початкову освіту
здобув у рідному селі, середню — у Мукачівській російській реальній
гімназії, з якої після гортіївської окупації 1938 року вступив у Празьку
російську реальну гімназію, де його у 1939 р. застала гітлерівська оку-
пація Чехії і Моравії. У таких важких політичних і матеріальних умо-
вах він продовжує навчання, бо свідомий того, що на Словаччині під
час т. зв. Словацького штату йому було б важко отримати середню
освіту.
Під час канікул В. Латта працює то в типографії, то дає уроки з хі-
мії та латинської мови дітям заможних родин, підробляє на заводах.
Після закінчення Празької російської реальної гімназії у 1942 р. Василь
Латта хотів поступити у Братиславську вищу технічну школу, але його
атестат зрілості, здобутий за протекторату Чехії і Моравії, не визнали
на Словаччині. Тоді він поїхав у Відень і поступив на хімічний факуль-
тет Віденського політехнічного інституту. Стипендії, як чужинець, він
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4138
Ганудель З.
не одержував і був змушений заробляти на прожиття фізичною пра-
цею. Віденський період був для молодого студента доброю політичною
школою формування сильного соціального почуття. Під час літніх ка-
нікул у 1944 р., коли над країною нависла воєнна небезпека, В. Латта
стає зв’язковим партизанського загону «Сергій», що діяв на околицях
Пчолиного, Яблінки, Пихонь, Нехваль Полянки і Зубного.
Він прекрасно справлявся з завданнями штабу, бо вільно говорив
німецькою, російською та іншими слов’янськими мовами, розумів
угорську мову, знав латинську і грецьку. В. Латта — прямий учасник
Словацького національного повстання.
У грудні 1945 р., після визволення Східної Словаччини Ра-
дянською Армією, обласні керівні органи в Михалівцях доручають
В. Латтові заснувати у Меджилабірцях російську гімназію, яка у 1946 р.
переходить у Гуменне. Історія її (проіснувала всього дев’ять років),
складна і важка. Надзвичайно несприятливі післявоєнні роки, нестача
підручників, інвентаря, меблів, харчів, традицій та досвіду роботи в
школі… Навчання проходило в кімнатах гуртожитку. Проте програма
гімназії щодо навчання і виховання учнів не мала конкурентів ні в
словацьких, ні в чеських школах. Поступово гімназія справді стала
елітною школою Гуменного, феноменом. Вона мала високий мораль-
ний кредит і користувалася заслуженим авторитетом серед місцевого
населення і широкої околиці. У 2010 р. випуск ники Гуменської росій-
ської гімназії відсвяткували 65 років її заснування (1945—2010). На
це свято з’їхалися колишні її учні, сьогодні уже професори, вчителі,
доценти, інженери, лікарі, дипломати, люди з високими званнями та
багатим життєвим досвідом. І всюди лунали імена її основоположни-
ків і безкорисливих учителів гімназії, серед яких був Василь Латта.
Молодий Василь Латта як педагог був улюбленцем гімназистів.
Широка наукова ерудиція, логіка міркування, висока культура мови
надавали його урокам великого культурного і навчально-ви хов ного
значення. Він був для гімназистів і вчителем, і другом. Серед вчителів
Василь Латта користувався великим авторитетом, що було найвищою
оцінкою його фахового хисту, організаційних здібностей і високих мо-
ральних якостей. Всі, хто його знав, з ким він учився і працював, у пер-
шу чергу підкреслюють його вроджений талант вихователя.
Протягом 1945–46 рр. В. Латта заочно здобував освіту в Брати-
славському університеті ім. Я. А. Коменського. У 1948 р. Міністерство
шкіл і культури направило його на навчання в Ленінградський універ-
ситет. Там він працював з великою наполегливістю, передчасно скла-
дав іспити, відпочивав 4–6 годин на добу, жив скромно, недоїдав, на
останні гроші купував книжки і висилав їх в Гуменську російську гім-
назію. Зрозуміло, що такого режиму В. Латта довго не витримав; піс-
ля де в’я то го семес тру він, хворий і фізично виснажений, повертається
в Гуменне.
Після видужання у 1950 р. В. Латті було доручено заснувати Педа-
гогічну гімназію у Меджилабірцях та гуртожиток для учнів і стати її
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 139
Особистiсть Василя Латти i його науковi досягнення
директором, але невдовзі його направили організовувати кафедри ро-
сійської та української мов у Пряшівському педагогічному інституті.
Понад 20 років Василь Латта працював у середніх і вищих на-
вчальних закладах, де поряд з педагогічною роботою успішно розгор-
тав і наукову діяльність. Вищу освіту заочно закінчує аж 1954 р. в Бра-
тиславі і стає аспірантом професора О.В. Ісаченка. Тема дисертації зі
спеціальності слов’янська філологія — «Українські говори Східної
Словаччини». Одночасно на кафедрі російської мови В. Латта викла-
дає курс фонетики і фонології російської та української мов, славісти-
ку, історичну граматику російської мови, українську літературну мову,
українську діалектологію, веде семінарські заняття з цих дисциплін.
Навантаження — надмірне. Паралельно проводить дослідницьку робо-
ту. План — грандіозний! На той час уся територія українських говорів
становила 98% території Східної Словаччини (311 населених пунктів).
Професор О. В. Ісаченко характеризував свого аспіранта як надзви-
чайно наполегливого, здібного і талановитого науковця. У 1957 р.
Василь Латта перед Науковою радою Карлового університету в Пра-
зі захистив свою дисертацію і здобув науковий ступінь «кандидат
філо логічних наук», а в 1963 р. одержує звання доцента.
У своїй дисертації науковець дослідив розвиток фонетичної і фо-
нологічної системи українських говорів. Професор Й.О. Дзендзелів-
ський припускає, що інтерес до фонетики і фонології у молодого нау-
ковця, мабуть, поглибило навчання у професора Ленінградського
університету Бориса Олександровича Ларіна. Уже перші його опублі-
ковані праці з цієї проблематики (загалом В. Латта надрукував понад
двадцять робіт) свідчать про великі здібності й глибокі знання в галузі
фонології і фонетики слов’янських мов. Лише бібліографія до вивчен-
ня досліджуваної ним проблематики містила понад 560 назв. Праці, які
він друкував у чехословацьких і закордонних журналах, не були до-
ступні широкій громадськості. Колишній ЦК Культурного союзу укра-
їнських трудящих у Пряшеві присвятив його працям окремий випуск
«Наукових записок» № 8-9, де подана з пера визначного українського
діалектолога, доктора наук, професора Й.О. Дзендзелівського висока
оцінка. Він, зокрема, пише: «Латта не збирався повторювати своїх по-
передників чи збирати «кришки», уточнюючи і деталізуючи вислов-
лені ними окремі положення тощо. З самого початку було видно, що
з’явився новий молодий, але самобутній вчений зі всіма уподобання-
ми, інтере сами, своїм почерком і широкими планами» [9: 6].
Рівночасно з розвитком фонетичної і фонологічної системи дослі-
джуваних говорів В. Латта вивчав їх морфологічну, синтаксичну та лек-
сичну системи, уклав хронологічно перший «Атлас українських говорів
Східної Словаччини», планував упорядкувати диференційний «Слов-
ник діалектної лексики» цього регіону. Матеріал до цього словника
комплектував за окремою програмою, яку було опрацьовано з ураху-
ванням надзвичайно великої кількості назв явищ природи, діяльності
людини та її фізичного, психічного стану і громадського життя. Такий
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4140
Ганудель З.
словник, за уявленням науковця, мав представити різноманітність і ба-
гатство словникового запасу місцевих говорів і його лінгвогеографічну
диференційованість. Він мав бути «невід’ємним органічним доповнен-
ням Атласу і разом з тим мав дати вичерпний матеріал для здійснення
повного лінгвістичного опрацювання аспектів місцевих говорів моно-
графічним шляхом, що не може замінити Атлас як такий» [12: 10]. Та
цей грандіозний план його дослідницької роботи не здійснився.
Доцент Василь Латта 27.6.1965 р. на 44-ому році раптово помер.
Після його смерті цей величезний труд Василя Латти (Атлас)
26 років пролежав у фондах Словацької академії наук в Братиславі.
Лише у 1991 р. з нагоди 70-річного ювілею науковця у співпраці з про-
фесором словацької діалектології д-р Івором Ріпкою, доктором наук та
директором Музею української культури у Свиднику Мирославом Со-
полигою, а також кандидадом філологічних наук, доценткою д-р Зуза-
ною Ганудель, після доопрацювання та доповнення (розділ лексика)
«Атлас українських говорів Східної Словаччини» вдалося видати дру-
ком. Він містить 399 карт, і чотири допоміжні карти-схеми, 195 карт
фонетичних явищ, 123 карти морфологічні, 39 лексичних і 38 синте-
тичних (зведених) карт. Велика частина матеріалу Атласу подана у
формі індексу як некартографований матеріал. Мабуть, автор плану-
вав його подати в атлас лексики, але він залишився не комплектний.
Програма, за якою науковець записував матеріал для Атласу, склада-
лася з 2264 питань. Він задумав одночасно охопити цілу систему і
структуру українських говорів Східної Словаччини на всіх мовних рів-
нях. Діа лектні записи науковця визначаються надзвичайною точністю,
великим науковим педантизмом, скрупульозністю, чіткістю і ясністю.
Глибока теоретична підготовка, великий досвід із польових дослі-
джень, надзвичайно точна фіксація мовних явищ викликають щирий
подив у науковців.
До вирішення завдань Василь Латта підходив творчо, роз виваючи
теорію і практику лінгвогеографічного дослідження. Він виявив себе
здібним дослідником-аналітиком у галузі української діа лекто-
логічної географії, який від початків свого становлення роз в’язував
складні завдання географії мови, зокрема визначення території, її
функціонування з урахуванням міграційних процесів, контактів з ін-
шомовними сусідами, історико-географічними умовами.
Оскільки лінгвістичний атлас не може повністю відбити різнома-
нітність лексичної диференціації діалектів, В. Латта передбачав подати
весь зібраний матеріал у словнику за тематичними групами. Це одно-
часне зображення багаточленних протиставлень дуже важливе, бо дає
можливість виявити всі особливості варіантів картографованого яви-
ща, а в атласі обмежених розмірів розширити його зміст і одночасно
зберегти його повноту, що є важливою особливістю і навіть перевагою
атласу регіонального типу. Як приклад нам може послужити «Загаль-
нокарпатський діалектологічний атлас», у якому при розкритті повного
лексичного значення слова враховувався і етнографічний аспект.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 141
Особистiсть Василя Латти i його науковi досягнення
В. Латта, укладаючи свій Атлас, застосовував діахронну і син-
хронну діалектологію. Поширення диференційних територіальних
діалектних явищ відображав методом лінгвістичної географії. Його
теоретично-методологічні вихідні пункти мають загальну силу в роз-
витку проблематики мовних атласів.
Щодо повноти відбиття зібраного матеріалу, то В. Латта хотів
якнайповніше подати в Атласі систему мови у всій її різноманітнос-
ті. Враховуючи наукові досягнення європейської лінгвістичної гео-
графії, він шукав своїх шляхів визначення типу регіонального атла-
су, брав до уваги специфіку досліджуваних говорів — їх архаїчність,
значну здиференційованість, своєрідне географічне положення діа-
лектів на стику трьох слов’янських мов — української, словацької і
польської, а також не слов’янських — угорської, німецької та румун-
ської. Принципи побудови Атласу, його концепція і теоретичні заса-
ди докладно з’я со вані у двох окремих публікаціях та у Вступі до са-
мого Атласу [12, 17, 18].
Його Вступ — це не просто виклад теоретичних засад і принципів
картографування, застосованих у цій праці. Це справжня наукова роз-
відка, що подає коротку історично-географічну інформацію про тери-
торію поширення українських говорів Східної Словаччини, характе-
ризує їх найважливіші риси, які дають можливість незаперечно
стверджувати, що вони є «окраїнними українськими говорами, які у
порівнянні із загальноукраїнськими мовними відмінностями зберіга-
ють своєрідні архаїчні та інші особливості, однак, повністю мають
риси, якими визначається їх спільність з українськими діалектними
системами і відмінність мовних систем сусідніх східнословацьких і
ґоральських говорів» [13; 14].
Однією з особливостей досліджуваних говорів є наявність голос-
ної ы у значенні фонеми. Це специфічний давньоруський архаїзм фо-
нологічної системи вокалізму говорів, чим вони, як і інші закарпатські,
відрізняються від загальноукраїнської мови, у якій немає ы. Він обу-
мовлений злиттям і з и , а також вокалізмом фонологічної системи су-
часної російської мови, де голосний ы функціонує у значенні варіанта
фонеми і в положенні після палатальних приголосних.
Голосний звук ы верхнього піднесення, що стоїть на межі серед-
нього і заднього ряду, зустрічається і в говорах кількох сіл північного
Спишу (В. Липник, Страняни, Камйонка, Орябина, Кремпах, Верхній
Сулин і Якуб’яни) на місці h та е і має палатальні властивості: л’ыто,
л’ыс, н’ымый, хл’ыб, рйыка, а на місці о зустрічається ы лише після
твердих приголосних: пыт, дым, бык, стыл, кын’ та інші.
При визначенні етнічної приналежності окремого діалекту В. Лат-
та виходив з певних лінгвістичних критеріїв: історичних — діахронії та
синхронії, причому останній вважав не завжди достовірним. Певний
говір може мати фонетичну систему відмінну від мови, до котрої вона
належить і від того, яка на нього впливає. Як приклад наводить, говірку
села Остурня, яку остаточно не можна зарахувати ні до словацьких, ні
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4142
Ганудель З.
до польських говорів. Тут В. Латта виходить з об’єктивних критеріїв,
отже, з фонетичної системи. В Остурні майже всі словотвірні групи є
повноголосними. Зазначено тут також асиміляцію d, t, n, l і багато ін-
ших явищ, які об’єктивно засвідчують, що ця говірка належить до схід-
но слов’янської групи. Отже, тут науковець має на увазі всі компоненти
— відмінювання і дієвідмінювання. Це говірка східнослов’янська пере-
хідного типу. Основа її українська, тому В. Латта її вважає українською
з польськими та словацькими впливами.
У Вступі до Атласу дослідник цілком об’єктивно висвітлює теорію
і методику своєї праці, а також функціонування на досліджуваній ним
території назв руснак, русин, рутен і новішу українець. Кожна з назв у
різні періоди була більш чи менш поширена, але завжди стосувалася на-
селення, яке є незаперечною генетичною гілкою українського народу.
Влучним є зауваження В. Латти стосовно назви лемки, лемаки,
прикметник лемківський, які він називає «довільним етнографічним
неотерміном, не властивим живій мові місцевих українців і межа, що
визначає їх діалект, не відповідає поширенню свого етимону слова лем,
що зустрічається у значенні лиш на схід аж до долини ріки Боржави»
[10: 9].
Методом лінгвістичної географії науковець порівняно точно і на-
уково обґрунтував спірну словацько-українську мовну та етнографіч-
ну межу, якій приділяли увагу О. Брох, Л. Нідерле, А. Петров, Я. Гусек,
І. Панькевич, С. Цамбел, С. Томашівський, Г. Геровський та інші. Ко-
жен з цих дослідників розглядав, уточнював і доповнював погляди сво-
їх попередників. Свого часу досить точно визначив словацько-
українську мовну межу С. Цамбел, хоч кілька сіл з українськими го-
вірками зарахував до словацьких: Кремну (на Спишу), Підпріч (змішане
українсько-словацьке селище на південному Спишу), Рогожник (діа-
лектне Грозник), Зубний і Підгородь на сході. Села з перехідними на
той час українсько-словацькими говірками (Гливище, Хіньківці, Конюш
та ін.) С. Цамбел розглядає як чисто словацькі.
Аналізуючи та усвідомлюючи погляди своїх попередників, В. Лат та
написав спеціальну працю «Словацько-українська мовна межа» [13],
у якій наглядно і переконливо оперує численними мовними фактами
(23 фонетичні, 20 мофологічних і близько 30 лексичних рис). Фоне-
тичні та морфологічні ознаки є основними. Він на досліджуваній тери-
торії виділяє такі зони: 1) зона українських сіл; 2) зона змішаного
українського і словацького населення; 3) зона з переходом частини на-
селення з української говірки на словацьку та дальші зони змішаного
або перехідного характеру. Для наочності науковець уклав карту
українсько-словацької мовної межі, яка в Атласі вміщена під № 355.
Він вважає, що мовна межа є найважливішим критерієм для проведен-
ня етнографічного кордону. Атлас Василя Латти, як і чотири томи
«Лінгвістичних атласів українських говорів Східної Словаччини» Зу-
зани Ганудель [7], наочно і переконливо на всіх мовних рівнях утвер-
джують український характер досліджуваних говорів.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 143
Особистiсть Василя Латти i його науковi досягнення
У працях В. Лат ти знаходимо і теоретичні міркування щодо мови,
її лексики, як, наприклад: «…мову можна вважати, завдяки її стабіль-
ності, першорядною ознакою і одним з найважливіших критеріїв для
визначення національної належності певної етнічної групи» [12: 92].
В. Латта вважав, що на етнічному рубежі знаходяться явища вель-
ми ускладнені. Тут існують певні лінгвістичні критерії — синхронії та
діахронії. Мається на увазі згадувана вже Остурня, при визначенні го-
вірки якої Василь Латта виходив з об’єктивних критеріїв, які застосо-
вуються в слов’янському мовознавстві, отже, з фонетичної системи.
Фактичний матеріал Атласу весь зібраний однією особою — авто-
ром Атласу, що гарантує точність Атласу, його аналіз, порівнювання з
іншими українськими, російськими, словацькими і польськими мова-
ми та переконливо і незаперечно утверджує його український харак-
тер своєю наскрізною аргументацією.
Усі наукові статті, які передували картографуванню Атласа, опи-
раються на досягнення новітньої української літератури. Це Латта
ствердив і заголовками своїх наукових статей, які він публікував і на-
зивав українськими говорами. Вершинну роботу своєї наукової діяль-
ності Василь Латта назвав «Атласом українських говорів Східної
Словаччини».
Капітальні та ориґінальні праці науковця дають цінний матеріал і
про їх взаємовідношення, про мовні контакти з суміжними східносло-
вацькими українськими та українськими північнолемківськими, поль-
ськими ґоральськими та німецькими переселенськими говорами. Ат-
лас Василя Латти дає багату інформацію про самі східнословацькі та
польські ґоральські говори і, безперечно, доповнює «Atlas slovenského
jazyka», d. I. Vokalizmus a konsonantizmus. B. 1961.
Мовні контакти можна вивчати в кількох аспектах, але основним
вважається лінгвогеографічний, бо представляє чітку картину терито-
ріального поширення мовних явищ та іншомовних нашарувань.
В Атласі В. Латти показані і загальні ознаки місцевих говорів, які
їх об’єднують в один діалект і відрізняють від сусідніх діалектів укра-
їнської або словацької і польської мов, що має надзвичайно важливе
значення, бо слугує для доповнення характеристики мовних систем як
місцевих, так і сусідніх говорів, чим підвищується значення лінгвогео-
графічної інформації.
Надзвичайно цінними є теоретичні розвідки В. Латти про реф-
лексацію праслов’янських сполук *tort, *tolt, *tert, *telt, які реалізу-
ються через східнослов’янські повноголосні звукосполучення, від
яких чітко треба відрізняти неповноголосні структури, що, звичайно,
є лексичними запозиченнями з польської, словацької чи церков но сло-
в’ян ської мов.
Методом діахронії науковець досліджує також рефлексацію давніх
сполук *kv, *gv, *dj, *tj та рефлекси носових, які реалізувалися ą>у,
ę>а і виступають із сонорними м, н: мйасо, пйат’, п’ін’аж’(з’)і,
тел’а; дуб, голуб, хомот, хоміт та ін.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4144
Ганудель З.
Цікавими і переконливими є дослідження науковця про поши-
рення в українських говорах ікавізму, який є останньою стадією склад-
ної історичної зміни подовжених голосних ō, ē, що виникли як наслі-
док зникнення старих редукованих ъ, ь у слабкій позиції. Науковець
звертає увагу на необхідність суворого дотримання принципів фор-
мального відбиття в слові протиставних елементів, бо «лінгвістична
географія є не географією слів, а географією вміщення в них явищ»,
говорить науковець.
Щоб показати динаміку розвитку говорів у минулому, дослідник
власноручно робив записи транскрипцією, ухваленою рішенням Діа-
лектологічної комісії при Міжнародному комітеті славістів, який
прийняв латинський алфавіт в основу транскрипції для діалектоло-
гічного «Атласу слов’янських мов».
Даними лінгвогеографії науковець перевірив і затвердив акценто-
логічну систему досліджуваних говорів, яку намагалися визначити його
попередники — Г. Геровський, І. Панькевич, Й. Шемлей, З. Штібер та
ін. Певний різнобій у визначенні ізоглоси вільного і стабільного паро-
кситонічного наголосу зумовлений недостатнім ознайомленням зга-
даних дослідників з лінгвогеографічними даними про наголос, які не
характеризують питання наголосу, як акцентологічну систему в цілому.
Василь Латта виділив для східної частини досліджуваних говорів
вільний, рухомий східнослов’янський наголос, для західної частини
території — постійний, нерухомий.
Нерухомий наголос стабілізувався на другому прикінцевому
складі (парокситон або пенультимум), який мають сусідні словацька і
польська мови. Ізоглоси стабільного і вільного наголосу розмежову-
ють два масиви з відповідно різними акцентологічними системами і
утворюють кардинальну ізоглосу першого і другого наголосу.
Багаторічна практика картографування привела дослідника до
«спеціального уточнення його методу, який ґрунтується на новому
принципі складання легенди карти шляхом точної раціональної систе-
ми позначень, формально вираженої та упорядкованої ключем» [16:
160]. Він дає можливість повно й самостійно відобразити на спільній
карті всі наявні або бажані диференційні ознаки у варіантах одного чи
кількох слів і на цій підставі виробити для них, або для груп явищ су-
вору систему різноманітних знаків, які не повторюються. Спосіб кар-
тографування на підставі ключа, властивий лише В. Латті, в європей-
ській лінгвогеографії поки що не знайшов свого застосування.
Особливої уваги заслуговує загальна кількість досліджених сіл з
українськими діалектами, що увійшли в Атлас. Разом зі словацькими і
двома польськими населеними пунктами Атлас визначається макси-
мальною цифрою 311. У сітку дослідження були включені також села,
які репрезентують окремі перехідні говори — спиські, шариські, земп-
линські, перехідні земплинсько-ужанські та горальські. Деякі села —
Вапеник, Доброслава, Довгоня і Крайнє Чорне, з метою збереження міс-
ця для нанесення знаків на карті, були пропущені. У сітку не увійшли
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 145
Особистiсть Василя Латти i його науковi досягнення
села, що утворюють одне діалектне ціле і відрізняються лише другою
частиною назви: Збудський Рокитів з Гуменським, Вишнє Збійне з Ниж-
нім, Нижня Радвань з Вишньою. Так було об’єднано одинадцять сіл.
Матеріал у другому прилеглому селі було перевірено, а розбіжності
були наведені на карті або в коментарях.
В Атласі бракує населених пунктів, які репрезентують деякі
села північно-східної частини колишнього Собранецького округу
(Хіньківці, Конюш, Прієкопа, Поруба, Колибабці, Корумля, Петрівці,
Гусак), які досліджував Ярослав Моравець. Сучасні говірки цих сіл
майже повністю словакізовані і на картах носять словацький мовний
характер.
Досі жоден слов’янський лінгвістичний атлас не має такої густої
мережі опорних пунктів, як Атлас В. Латти. Вона близька до ідеалу,
тобто суцільного, стовідсоткового обстеження.
Матеріали Атласу, без сумніву, достовірні, високої якості й слугу-
ватимуть не одній генерації дослідників для наукових студій матері-
альної та духовної культури того чи того населення і його генетичного
зв’язку з українським народом.
На завершення наведу слова академіка Миколи Мушинки: «Ви-
давши найвизначніший твір Василя Латти «Атлас українських говорів
Східної Словаччини», Музей української культури поставив В. Латті
нерукотворний пам’ятник і збагатив нашу культуру твором дуже ак-
туальним і для сучасності. Атлас є вагомою відповіддю на часто обго-
ворюване питання «Хто ми є і чиї ми діти?».
1. Vira J. Hláskosloví osturňanského hovoru / Sborník Matice slovenskej. 8. — Turč. Sv. Mar-
tin : Matica slovenská, 1930. — S. 69–124.
2. Ганудель З. До недожитого ювілею науковця / Народний календар 1991. — Братисла-
ва : Словацьке педагогічне видавництво, 1980. — С. 184–185.
3. Ганудель З. Наукова спадщина Василя Латти і сучасний стан дослідження україн-
ських говорів Східної Словаччини. (Головна доповідь на Міжнародній науковій кон-
ференції, присвяченій недожитому 70-літтю В. Латти і відкриттю пам’ятної дошки
у рідному селі Пчолине) / Наукові записки. 18. — Пряшів : Союз русинів-українців
СР, 1993. — С. 15–24.
4. Ганудель З. Вшанували пам’ять Василя Латти / Науковий збірник Музею україн-
ської культури в Свиднику. 19. — Братислава : Словацьке педагогічне видавництво,
1994. — С. 560–561.
5. Ганудель З. Пам’яті діалектолога / Дружно вперед. — Річ. 42. №1 (1992). — С. 27–29.
6. Ганудель З. Василь Латта — неперевершений науковець-діалектолог, педагог, громад-
ський діяч. (До недожитих 85 років філолога — славіста) / Нове життя. — Річ. 56.
№51–52 (2006). — С. 4–5.
7. Ганудель З. Лінгвістичний атлас українських говорів Східної Словаччини. В 4 тт. —
Братислава — Пряшів : Словацьке педагогічне видавництво, 1989–2010.
8. Геровский Г. Народная речь Пряшевщины / Пряшевщина, Историко-литературный
сборник. — Прага, 1948. — С. 94–144.
9. Дзендзелівський Й.О. Василь Петрович Латта / Наукові записки. 8–9. — Пряшів :
Культурний союз українських трудящих у ЧССР, 1979–1981. — С. 5–17.
10. Дзендзелівський Й.О. Атлас В.П. Латти в контексті слов’янських лінгвістичних ре-
гіональних атласів / Наукові записки. 18. –Пряшів : Союз русинів-українців СР,
1993. — С. 35–40.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4146
Ганудель З.
11. Dudašova-Kriššakova J. Východoslovenské nárečia z aspektu ukrajinsko-slovenských
jazy kových kontaktov / Наукові записки. 18. — Пряшів : Союз русинів-українців СР,
1993. — С. 93–111.
12. Латта В. Атлас українських говорів Східної Словаччини // Наукове та технічне
доопрацювання і упорядкування З. Ганудель, І. Ріпка, М. Сополига. — Братисла-
ва : Словацьке педагогічне видавництво, Відділ української літератури в Пряшеві,
1991. — 552 с.
13. Латта В. Словацько-українська мовна межа / Наукові записки. 8–9. Культурний
союз українських трудящих у ЧССР. — Пряшів, 1979–1981. — С. 92–105.
14. Латта В. О классификации украинских говоров / Наукові записки. 8–9. Культур-
ний союз українських трудящих у ЧССР. — Пряшів, 1979–1981. — С. 119–130.
15. Латта В. Система наголосу українських говірок Східної Словаччини / Наукові
записки. 8–9. Культурний союз українських трудящих у ЧССР. — Пряшів, 1979–
1981. — С. 149–155.
16. Латта В. Полногласие в украинских говорах Восточной Словакии / Наукові запи-
ски. 8–9. Культурний союз українських трудящих у ЧССР. — Пряшів, 1979–1981. —
С. 18–30.
17. Латта В. К вопросу диалектологических атласов областного типа / Наукові запи-
ски. 8–9. Культурний союз українських трудящих у ЧССР. — Пряшів, 1979–1981. —
С. 110–118.
18. Латта В. Принципи картографування і побудова атласу українських говірок
Східної Словаччини / Наукові записки. 8–9. Культурний союз українських трудя-
щих у ЧССР. — Пряшів, 1979–1981. — С. 156–165.
19. Латта В. К вопросу икавизма в украинских говорах Восточной Словакии / Наукові
записки. 8–9. Культурний союз українських трудящих у ЧССР. — Пряшів, 1979–
1981. — С. 131–143.
20. Латта В. Отражение восточнославянских рефлексов некоторых общеславянских
фонетических групп в украинских говорах Восточной Словакии / Наукові запи-
ски. 8–9. Культурний союз українських трудящих у ЧССР. — Пряшів, 1979–1981. —
С. 74–84.
21. Муличак Ю. Василь Латта як педагог і дослідник / Наукові записки. 18. — Пряшів,
Союз русинів-українців СР, 1993. — С. 75–78.
22. Мушинка М. Василь Петрович Латта (1921–1965 / Науковий збірник Музею укра-
їнської культури в Свиднику. І. — Братислава : Словацьке педагогічне видавництво,
1965. — С. 6–19.
23. Мушинка М. Василь Латта у спогадах і документах / Наукові записки. 18. — Пря-
шів: Союз русинів-українців СР, 1993. — С. 211–218; там же: Ковач А. І таким був,
С. 221–224; Ján Svetlík. Dobré slovo o Vasilovi Lattovi, С. 119–120; Локай А. Осо-
бистість оптиміста, С. 225; Фецанинова Ю. Памяти В.П. Латты, С. 227.
24. Панькевич І. Українські говори Підкарпатської Русі і суміжних областей. Ч. І. Звуч-
ня і морфологія. — Прага, 1938.
25. Ripka I. Doterajšie výsledky jazykovo-zemepisných výskumov na Slovensku / Наукові
записки. 18. — Пряшів, Союз русинів-українців СР, 1993. — С. 69–74.
26. Сабадош І. Відображення лексики південно-західного наріччя української мови в
лінгвістичних атласах / Ukrajinistika v slovanskom kontexte na začiatku nového ti-
sícročia. Jazykovedný zborník vedeckých štúdií venovaný životnému jubileu doc. PhDr.
Zuzany Hanudeľovej. — CSc. Prešov : Filozofická fakulta Prešovskej univerzity, 2009. —
S. 350–376.
27. Сополига М. Василь Латта як етнограф / Наукові записки. 18. — Пряшів : Союз
русинів-українців СР, 1993. — С. 75–78.
28. Штець М. Василь Латта і питання літературної мови та інтердіалекту русинів-
українців ЧСФР / Наукові записки. 18. — Пряшів : Союз русинів-українців СР,
1993. — С. 35–40.
29. Czambel S. Slovenská reč a jej miesto v rodine slovanských jazykov. –Turč. Sv. Martin,
1906. — Diel I.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2011, № 4 147
Особистiсть Василя Латти i його науковi досягнення
RESUMÉ
V príspevku autorka hodnotí osobnosť talentovaného a vytrvalého učiteľa, spoločenského
činiteľa, húževnatého výskumníka v odbore slavistika — ukrajinské nárečia na východnom
Slovensku, ktorý z hľadiska synchrónie a diachrónie, hlavne lingvogeografickým spracova-
ním materiálu zapísaného v 313 lokalitách skúmaného územia vedecky utvrdil charakter
a príbuznosť skúmaných nárečí s ukrajinským jazykom.
Kľúčové slová: Lingvistická geografia, ligvistická mapa, izoglosa, nepohyblivý prízvuk, kľúč
k linvistickej mape, komentár, lingvistický atlas, jazyková hranica, mapovanie.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
ПОДРУЖЖІВ І ПОДРУЖ, АЛЕ НЕ ПОДРУЖЬ!
Іменник середнього роду подружжя в родовому відмінку множини всі українські
орфографічні словники послідовно подають із закінченням -ів — подружжів,
тоді як у засобах масової інформації уживають дві форми — подружжів та по-
друж, надаючи перевагу першій із них. Пор.: Одне з найяскравіших подружжів
сучасного світового кіно — Нана Джорджадзе та Іраклій Квірікадзе (День); На-
ступного дня в районній адміністрації зібралися десятеро молодих подружжів
(Газета по-українськи); Зареєстровано кандидатами в усиновлювачі понад
1200 подружжів (Із інтернетівського джерела); …зараз одне з найкрасивіших
подружжів Голлівуду [Анджеліна Джолі та Бред Пітт] виховує чотирьох дітей…
(Україна молода); З віком психологія цивільних подружжів змінюється… (Дзер-
кало тижня); …сьогодні стільки нещасливих подруж, стільки розлучень та ро-
динних трагедій (Із інтернетівського джерела); З розвитком Спільнот молодих
подруж виникла потреба та можливість реалізувати проекти, метою яких є під-
тримка та розвиток духовності сім’ї… (З інтернетівського джерела); Спільноти
молодих подруж організовують Великодню благодійну акцію (З інтернетівського
джерела); …у Львові при Церкві Різдва Пресвятої Богородиці відбудеться
Перший з’їзд молодих християнських подруж (Із інтернетівського джерела)
й под.
Проте на сторінках газет і журналів, телебаченні та в радіоефірі під впливом
російської мови поширилася і неправильна форма подружь (?). Напр.: ..роз-
ривають шлюб дуже багато молодих подружь у всьому світі (З інтернетівського
джерела); Серед подружь… особливо вирізняється складна історія життя Марії
та Олександра Бурлаків (Із інтернетівського джерела); Микола та Надія Коре-
няки… переконані, що більшість сучасних подружь розлучається тому, що по-
єднували свої долі не з любові, а з розрахунку (З інтернетівського джерела);
Саме алкоголь підлив масла у сімейне вогнище і воно, за мить розгорівшись,
забрало життя одного з подружь (Із інтернетівського джерела); В рамках свят-
кування відбулися численні заходи: урочисте відкриття „Палацу урочистих подій
ім. Т.Г. Шевченка” та оновленої експозиції краєзнавчого музею, ..численні
спортивні змагання, вшанування весільних пар та золотих подружь, Почесних
громадян міста (Із інтернетівського джерела) тощо. Уживати форму подружь
не можна тому, що в українській мові, на відміну від російської, після шиплячих
приголосних ж, ш, ч м’який знак не пишуть, пор.: роздоріж, узбереж, піддаш,
прізвищ, облич, узбіч і под.
Отже, іменник подружжя в родовому відмінку множини може мати двоє за-
кінчень: -ів (подружжів) та нульове, але без м’якого знака (подруж).
Лариса Колібаба
|