Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій

In 2006 was the 100th anniversary since the First South-Russian Handicraft Exhibition, which was organized in Kyiv in Art-Industrial Museum named after emperor Mykola the Second on the initiative of M. Bilyashivsky, had taken place. This exhibition played a great role in the creation of the unique c...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Ходак, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	З архівів і колекцій
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43199
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій / І. Ходак // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 2. — С. 49-58. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43199
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-431992013-04-22T03:05:50Z Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій Ходак, І. З архівів і колекцій In 2006 was the 100th anniversary since the First South-Russian Handicraft Exhibition, which was organized in Kyiv in Art-Industrial Museum named after emperor Mykola the Second on the initiative of M. Bilyashivsky, had taken place. This exhibition played a great role in the creation of the unique collection of the folk art in Ukrainian capital. This article gives a description of the event itself and the reaction it had among press and cultural elite, and positive influence for future development of the handicraft and its popularization. 2007 Article Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій / І. Ходак // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 2. — С. 49-58. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43199 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З архівів і колекцій З архівів і колекцій
spellingShingle	З архівів і колекцій З архівів і колекцій Ходак, І. Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій Народна творчість та етнографія
description	In 2006 was the 100th anniversary since the First South-Russian Handicraft Exhibition, which was organized in Kyiv in Art-Industrial Museum named after emperor Mykola the Second on the initiative of M. Bilyashivsky, had taken place. This exhibition played a great role in the creation of the unique collection of the folk art in Ukrainian capital. This article gives a description of the event itself and the reaction it had among press and cultural elite, and positive influence for future development of the handicraft and its popularization.
format	Article
author	Ходак, І.
author_facet	Ходак, І.
author_sort	Ходак, І.
title	Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій
title_short	Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій
title_full	Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій
title_fullStr	Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій
title_full_unstemmed	Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій
title_sort	данило щербаківський про першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	З архівів і колекцій
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43199
citation_txt	Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій / І. Ходак // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 2. — С. 49-58. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT hodakí daniloŝerbakívsʹkijproperšupívdennorosíjsʹkukustarnuvistavkustrategíâdíj
first_indexed	2025-07-04T01:32:07Z
last_indexed	2025-07-04T01:32:07Z
_version_	1836678096352182272
fulltext	ЗЗЗЗ аааа рррр хххх іііі вввв іііі вввв іііі кккк оооо лллл ееее кккк цццц іііі йййй 44449999 2006 року минуло століття з часу прове� дення в Києві Першої південноросійської кус� тарної виставки 1. Ця ак� ція, що тривала в Київ� ському художньо�про� мисловому й науковому музеї імені імператора Миколи Олександрови� ча (далі – КХПНМ) з 19 лютого до 1 травня 1906 року, мала вирі� шальне значення для створення в українській столиці унікальної ко� лекції творів народного мистецтва 2, розвитку художніх промислів та використання традицій народного мистецтва в сучасному художньому процесі. Ідея проведення вис� тавки народилася на по� чатку 1905 року, а реальних обрисів набула в квітні місяці, коли М. Біляшівський озвучив її на засіданні правління Київського товариства старожитностей і мистецтв 3. Правління не ли� ше схвально поставилося до ініціативи дирек� тора КХПНМ, а й створило спеціальну комі� сію для організації виставки. Головою комісії обрали В. Ханенко, після її відмови – княги� ню Н. Яшвіль, заступником голови – О. Ко� сач, секретарем – М. Біляшівського, до скла� ду запросили К. і В. Бутовичів, Н. Давидову, С. Лукомську, О. Суковкіну, С. Філіпсон, В. Ханенко та інших. Організаційній комісії відразу довелося вирішувати кілька важливих питань. Найпер� ше, необхідно було визначитися з характером виставки. Адже в українських губерніях кус� тарні промисли були розвинені вкрай слабко, що не давало можливості зібрати значну кіль� кість виробів, особливо тих, які мали ознаки художньої творчості. Тому члени комісії вирішили, що осно� вою виставки стануть твори народного мис� тецтва, які у подаль� шому правитимуть за зразки для кустарів. З іншого боку, на� гальним виявилося фінансове питання, оскільки підготовча робота, передусім за� купівля експонатів, потребувала значних видатків. Зрештою, основу фінансового фонду заклали самі члени комісії, серед яких було чимало представників за� можного панства4, згодом до них долу� чилися й інші приват� ні жертводавці та Ки� ївський губернський комітет у справах земсь� кого господарства 5. М. Біляшівський розробив програму вис� тавки, яку розіслали кільком тисячам осіб та установ, що дозволило залучити до підготовки широкі кола громадянства. Крім того, інфор� мація про виставку, її завдання та характер з’явилася в пресі 6. З метою інтенсивного зби� рання експонатів було організовано спеціальні експедиції, які проводили члени комісії та інші зацікавлені особи. Наприклад, Г. Александро� вич та І. Зборовський здійснювали поїздки в межах Подільської губернії, В. Щербаків� ський і В. Бутович – Київської, М. Біляшів� ський – Київської, Волинської, Полтавської та Катеринославської губерній 7. До збирання експонатів М. Біляшівський залучив і молодого історика Д. Щербаківсько� го, який співпрацював із музеєм з 1904 року 8. Впродовж 1905 – початку 1906 року він про� Ірина ХОДАКІрина ХОДАК ÄÀÍÈËÎ ÙÅÐÁÀÊ²ÂÑÜÊÈÉ ÏÐÎ ÏÅÐØÓ Ï²ÂÄÅÍÍÎÐÎÑ²ÉÑÜÊÓ ÊÓÑÒÀÐÍÓ ÂÈÑÒÀÂÊÓ: ÑÒÐÀÒÅÃ²ß Ä²É Äàíèëî Ùåðáàê³âñüêèé. Ê³íåöü 1900-õ ðð. 55550000 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 22//22000077ISSN 0130–6936 вів низку експедицій по Київській, Полтав� ській та Чернігівській губерніях. У науковому архіві Національного художнього музею Укра� їни донині зберігаються розписки дослідника, що засвідчують отримання ним певних сум за придбані для кустарної виставки речі 9. Пере� важно вони фіксують лише отримані суми, іно� ді містять перелік творів, місце їхнього поход� ження чи ім’я особи, що надала кошти на заку� півлю експонатів 10. Тут також можна знайти інформацію про репертуар придбаних речей. Так, приміром, з Красного Колядина Коно� топського повіту Д. Щербаківський привіз 2 скатертини, простирадло, полотняне плаття, 2 рушники, завісу та 4 кахлі, за що 28 березня 1906 року отримав 19 рублів 70 копійок 11. Ін� тенсивність збиральницької діяльності дослід� ника засвідчує список речей, які він передав до КХПНМ в 1905 році. Список містить 386 позицій, серед яких вагоме місце посідають пам’ятки народного мистецтва, зокрема тут згадуються 48 килимів (цілих та фраґментів), 55 рушників, 86 простих вишивок, більше сот� ні мисок, 2 запаски, 2 вибійки та ін. 12 Виявле� ні розписки Д. Щербаківського, списки при� везених ним до музею речей мають важливе значення для з’ясування участі дослідника в процесі підготовки кустарної виставки, позаяк інвентарна книга етнографічного відділу КХПНМ не дає жодної інформації з цього питання 13. Д. Щербаківський разом з братом Вади� мом не лише збирали експонати, але й допомо� гали М. Біляшівському в безпосередньому об� лаштуванні виставки. Значно пізніше В. Щер� баківський згадував: “Головним творцем вис� тавки був Біляшівський, а беззавітно віддани� ми помічниками брат та я. Ми на своїх нарадах дуже боялися, що у нас не стане матеріалу, щоб наповнити дві зали верхнього поверху. Це тому, що збираючи матеріал попередні три ро� ки, ми складали його до скринь, складів та під� валів, і самі не знали скільки мали. Але коли ми почали розставляти на полиці й розвішува� Äàíèëî Ùåðáàê³âñüêèé ñåðåä ÷ëåí³â Åòíîãðàô³÷íî¿ êîì³ñ³¿ ÂÓÀÍ. Ñèäÿòü (çë³âà íàïðàâî): Â.Êàì³íñüêèé, Â.Ëÿñêîðîíñüêèé, À.Ëîáîäà, Ê.Êâ³òêà, Ï.Äåìóöüêèé; ñòîÿòü (çë³âà íàïðàâî): À.Îíèùóê, Ï.Ïîïîâ, Ä.Ðåâóöüêèé, Ï.Ðóë³í, Î.Êóðèëî, Ä.Ùåðáàê³âñüêèé, Ë.Øóëüãèíà, Â.Ïåòðîâ. 1926 ð. ЗЗЗЗ аааа рррр хххх іііі вввв іііі вввв іііі кккк оооо лллл ееее кккк цццц іііі йййй 55551111 ти на стінах речі, то нам не тільки стало мало двох зал, але був зайнятий весь верхній поверх музею, де було аж п’ять зал, вестибюль та пе� реходи зі сходами. Розвісивши на стінах, ми самі побачили у всій силі красу нашого мистец� тва. Ми (троє) перестали вже боятися за успіх виставки, а відвідування публіки перевершило навіть найбільш оптимістичні припущення в декілька разів” 14. Активну участь братів Щербаківських у підготовці виставки засвід� чила й О. Косач, яка назвала їх першими серед “ревних помічників” директора КХПНМ 15. Експозиція виставки чітко поділялася на дві частини: кустарну та етнографічну (народного мистецтва). Кустарний розділ розмістився у вестибюлі, одній залі першого та одній залі дру� гого поверху музею 16. У вестибюлі експонува� лися вишивки майстринь з подільського села Клембівка, в наступній залі – вишивки з с. Сунки Черкаського повіту, виконані під керів� ництвом Н. Яшвіль та С. Філіпсон, з с. Вербів� ки Чигиринського повіту (керівник – Н. Дави� дова), з м. Зозова Липовецького повіту (керів� ник – Ю. Гудим�Левкович), ткані вироби май� стерні В. Ханенко в с. Оленівка Васильківсько� го повіту, а також плетені вироби з Вінницького повіту та гончарна продукція майстрів Київщи� ни (с. Дибинці, Гнилець, Сунки) і Полтавщини (Опішня). Залу другого поверху відвели для виробів, наданих кустарним відділом Полтавсь� кого губернського земства. Решту експозицій� них площ зайняли пам’ятки народного мистец� тва, переважно з XVII–XVIII ст. З�поміж шести тисяч творів чільне місце належало ви� шивкам та кераміці, значно скромніше були представлені вироби з дерева й металу, килими, писанки та ін. Їх доповнювала створена за ескі� зами О. Екстер “комната малорусского богато� го дома XVIII в.”, а також світлини та малюн� ки українських орнаментів, вбрання, писанок тощо. Попри незвичну насиченість і різноманіт� ність експозиції, вона справляла гарне вражен� ня, оскільки увесь матеріал переважно система� тизували за реґіональним принципом (по губер� ніях), а в межах кожного реґіону – за видами мистецтва. Так, сходи прикрашали килими з Åêñïîçèö³ÿ Ïåðøî¿ ï³âäåííîðîñ³éñüêî¿ êóñòàðíî¿ âèñòàâêè. 1906 ð. 55552222 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 22//22000077ISSN 0130–6936 Київщини та Полтавщини, одна із зал була від� ведена народному мистецтву Київщини, інша – Полтавщини, ще одна – Волині й Поділля, а також Гуцульщини. На думку сучасників, саме ясна й логічна побудова експозиції дозволила відвідувачам “составить некоторое общее представление о характере народного искусс� тва той или иной местности, а равно и уло� вить тонкие различия в колорите и рисунке орнамента той или иной местности” 17. Виставка викликала величезний інтерес і серед загалу, й серед фахівців, позаяк імпрез подібного рівня Київ до того ще не бачив 18. З цього приводу М. Павловський слушно від� значав: “Багато річей високої художницької вартости роскидано в руках приватних вла� стителів всього обширу України, але ці поо� динокі зразки сами з себе не роблять на чо� ловіка якогось певного вражіння, часто на� віть не помітні для нас; коли�ж зібрати їх до купи в цілу коллєкцію, то найзвичайніші речі вражають нас ріжноманітністю своїх форм, багатством народньої фантазії і де� лікатністю смаку” 19. Виставку відвідало майже дванадцять тисяч чоловік. Практично всі вироби, запропоновані до продажу, було розкуплено. О. Косач засвідчила, що вже в день відкриття відвідувачі купили всі київські вишивки, виконані в техніці “вирізування”, що експонувалися в залі першого поверху, мало того – майстрині отримали нові замовлення, які також з успіхом реалізовувалися в Києві 20. Про Першу південноросійську кустарну виставку активно писали в пресі. Практично всі автори схвально поставилися до її ідеї (сприяти розвитку художніх промислів) 21, а також висловили непідробне захоплення давні� ми народними виробами. Єдине, що викликало в них заперечення, – це назва акції, бо вони вважали, що “більше всього підійшло б до сеі вистави назвисько украінськоі етнографич� ноі” 22. Та, власне, організатори самі чудово розуміли невідповідність назви характеру вис� тавки, однак саме лише цією назвою було доз� волено провести захід “начальником краю”. Про те, що імпрезі більше б пасувала назва виставки народного мистецтва (“умілості”), писав і Д. Щербаківський. В архіві дослідника зберігся невеличкий за обсягом рукопис “Пер� вая Южно�Русская выставка в Киеве”, який, виходячи з його змісту, можна датувати 1906 роком 23. Він становить інтерес і з точки зору оцінки виставки одним із її безпосередніх орга� нізаторів, і для з’ясування поглядів Д. Щерба� ківського на народне мистецтво та його зна� чення для сучасності. Тут молодий дослідник слушно відзначив доволі пізнє зацікавлення українським народним мистецтвом порівняно з іншими видами народної творчості. Крім того, він висловив міркування про різні види виро� бів, їхні реґіональні особливості, орнаментику, характер впливів. Прикметно, що вже в цьому ранньому матеріалі дослідник задекларував підхід, властивий усім його наступним дослід� женням, – розглядати пам’ятки вітчизняного мистецтва не осібно, а в контексті світової культури, відстежуючи як західні, так і східні пов’язання. Пропонуємо цей матеріал у автор� ській редакції 24: “В останні часи на Україні Россійській швидче і глібше йде національний розвій, і разом з ним росте і інтерес до народньої, давно занедбаної штуки, до їі студіювання і розвитку. Українським народнім життєм взагалі інтересувались давно: інтерисувались чудо� Äåðåâ’ÿíå ð³çüáëåííÿ â åêñïîçèö³¿ åòíîãðàô³÷íîãî â³ää³ëó Êè¿âñüêîãî õóäîæíüî-ïðîìèñëîâîãî é íàóêîâîãî ìóçåþ. 1913 ð. ЗЗЗЗ аааа рррр хххх іііі вввв іііі вввв іііі кккк оооо лллл ееее кккк цццц іііі йййй 55553333 вою піснею України, їі думами, казками, при� казками; досить матерьялу зібрано, надру� ковано, цілі сотні великих і малих робітни� ків працювали над ним, обробляли його, – тільки про умілість народню до самих ос� танніх часів якось забували. Напише про неї хто небудь в десять літ раз, чи видасть альбом вишивок українських, щоб знов на� довго замовкнути. Але тепер, кажу, українською штукою зацікавились. Про це свідчить український етнографичний відділ на Харьківськім архео� логичнім з’їзді, наукове змагання про стиль український, будованнє в Полтаві земського дому в українському стилі, видання дд. Скаржинської, Литвинової, виданнє першого тому “Древностей України”, заснуваннє скількох шкіл ткацьких Полтавським земс� твом, і[,] нарешті[,] “первая южно�русская кустарная виставка”, що відбулася в Київі весною цього року. Ця остання тим найбіль� ше для нас цікава, що, хоч і носила вона офи� ціяльне назвище “кустарной”, але на першо� му плані вона постановила інтереси штуки. Во всіх шости, чи семи залях, де вона була роcташована, серед многих тисяч вистав� ленних річей, не було ні жадної не орнаменто� ваної, чи такої, яка хоч хвормою своєю не свідчила б про артизм народній. Це справді була, як писала Олена Пчілка – “перша вис� тава народньої української умiлости”. Трудно сказати, що на ній було цікаві� ще, де орнамент кращій, в чім артистична творчість народня проявила більше сили, яскравости і ріжноманітности. Ось, наприклад[,] килими, що вкрили стіни всіх заль вистави. В них надзвичайна ріжноманітність орнаменту, кольорів, то� нів. Тут і подільські килими, в яких під впливом східним розвивався геометричний орнамент, підчас дуже гарний[,] стільний, особливе там, де геометрично оброблено рослинний орнамент. Тут і київські килими й полтавські, самі роcкішні, в яких ціла гама от простеньких килимочків з квіткою, кіль� ка разів повторенною в ріжних кольорах[,] і до великих “коврів” з широкою, сміливою стилізацією, що зросла на підставі західно� європейських гобеленів. Що до вишивання, нещисленні зразки якого були на виставі, то найбільше смаку видно в старосвітському шитті шовком, сріблом і золотом і в сучасних полтавських мережках, мережаних білим по білому: в ціх останніх иноді де�не�де додано трошки чер� воного або синього, але гарячих тонів, які вживають волинці і гуцули[,] – зовсім не� ма. Делікатність смаку в них надзвичайна, також як і в старосвітському вишиванню шовком, але в останніх дуже помітно захід� ний вплив. Здається, що найвільніщими од усяких впливів і найсамобутніщими є в нас гончар� ські вироби, яких на виставі найбільше було з Київської і Полтавської губерній. Полиці в скількох залях вистави були завалені посу� дом, ріжними горшками, мисками, “куман� цями”, барильцями, “баранцями”, “левами” як старосвітськими[,] так і новітніми, з чудовим рослинним орнаментом. Було тут скілька зразків деревьяних мисок, дуже орігі� нальної форми, розмальованих фарбою. Про писанки нема чого й казать: ви� ставлено було їх до 3000, гарніх, чудовіх, без краю ріжноманітніх, що вже самі з себе дали б безліч матерьялу для сучасного ху� дожника. Було виставлено трохи й гуцульщини і, як і сподівались, найцікавіщим з неї було па� ціркування. В відділі різьби по дереву це па� ціркування було тею омегою, для якої мере� жані чумацькі вози та ярма, теж цікаві й гарні, були мало не альфою. В крайній залі полтавське земство пока� зувало, як цею скарбницею творчости на� родньої можна скористуватись: воно вис� тавило вироблені по власних ткацьких і гон� чарських школах та майстернях: килими, скатірки, рушники, гардіни, обстави цілих сальонів, посуду, і просту, і дорогі вази – все зроблено на підставі народнього орнамен� ту, – і все це гарне, стильне, що зараз рос� куповувала публіка. Це була перша вистава, що широко знайомила публіку не тільки з домашніми виробами України, але й зовсім мало відомою умілостю і надзвичайним багатством творчости українського люду. З цієї виста� ви добре видно, що ця артистична твор� чість вже вилилась в певні, ясні[,] закінчені форми; кожен відділ домашнього промислу України: посуд, вишивання, плахти, кили� 55554444 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 22//22000077ISSN 0130–6936 ми, вироби з дерева і т.и., окрім загально� го[,] мають і свій особистий орнамент, чи свою окрему стілізацію орнаменту, яка в ин� ших речах не вживається. Це не тільки вис� тава української народньої умілости, але й їі іллюстрована історія, хоч і не повна, при� наймні історія тіх культурних і артистич� них впливів, що приняла в себе Україна за ос� танні століття. Мало не весь матерьял, що був на вис� таві, поступив у власність Київського Му� зею Древностей і Іскусств, і послужить ос� новою для спеціально українського етногра� фичного відділу Музею. Наприкінці мусимо додати, що багатс� тво зібраного на виставі матерьялу вже ві� диграло й ще[,] безперечно[,] гратиме значну ролю в справі розвитку домашніх ви� робів на Україні, наукового студіювання на� родньої умілости[,] а також піднесення щиро�національного художницького смаку і розроблення того українського стилю, який являіця сучасною “злобой дня”. Як бачимо, ще 1906 року Д. Щербаків� ський дійшов висновку, що виставки/збірки народного мистецтва мають важливе значення для: 1) розвитку художніх промислів, 2) нау� кових досліджень, 3) формування “україн� ського стилю” в сучасному мистецтві. Це було не стільки констатацією очевидного стану ре� чей, скільки програмою дій на все подальше життя. Адже дослідник не належав до людей, про яких у народі кажуть, що вони як придо� рожні стовпи: іншим дорогу вказують, а самі нею не ходять. Навпаки, він уперто й послі� довно реалізовував накреслені завдання протя� гом усього життя. 1906 року Д. Щербаківський став одним із засновників Київського кустарного товарис� тва, яке поставило за мету сприяти розвитку художніх промислів у Київській, Волинській, Подільській, Чернігівській, Полтавській гу� берніях та сусідніх з ними місцевостях, де меш� кали українці (малорусское племя”). Члени товариства вивчали умови виробництва в різ� них реґіонах, сприяли заснуванню й налагод� женню роботи майстерень, забезпечували майстрів сировиною, видавали завдаток на розвиток справи, а також займалися збутом продукції 25. Результати діяльності кустарного товариства стали очевидними на Другій пів� денноросійській кустарній виставці, що відбу� лася в КХПНМ 1909 року. Тут уже превалю� вали не пам’ятки минулого, а саме сучасні ви� роби, “сосредоточение которых на данной выставке в массе должно служить показа� телем движения развития кустарных про� мыслов за последние три года как в количе� ственном, так и в качественном отноше� нии” 26 Д. Щербаківський разом з М. Біля� шівським брали діяльну участь у виробленні стратегії діяльності Київського кустарного то� вариства та безпосередній організації в КХПНМ виставок 1909 й 1911 рр. Авторитет дослідника спонукав організаторів Всеросійсь� кої виставки 1913 року в Києві запросити його до облаштування кустарного відділу імпрези, а також до складу експертної комісії цього відді� лу 27. Прикметно, що члени експертної комісії, до складу якої також входили Є. Кузьмін (го� лова), В. Кричевський та інші, відмовилися не тільки нагороджувати, але й розглядати фаб� ричні вироби, а також уважно стежили, нас� кільки майстри та майстерні дотримуються місцевих традицій. Так, наприклад, члени ко� місії висловилися за те, щоб залишити без на� город Миргородську художньо�промислову школу ім. М. Гоголя, експонати якої, на їхнє переконання, наслідували фабричні зразки й повністю ігнорували традиції місцевого гон� чарства 28. Одразу після виставки 1906 року Д. Щер� баківський здійснив експедиції по Київщині та Полтавщині. Лише в квітні�серпні 1906 року він надбав для КХПНМ 144 предмети, серед них – 16 килимів, 7 вибійок, 8 рушників, 15 кахлів, 21 миску та ін. 29 Однак невдовзі (в серпні 1906 року) дослідникові довелося зали� шити Київ і обійняти посаду викладача жіночої та чоловічої гімназій у місті Умані. Тут він не полишав справи збирання й дослідження пам’яток народного мистецтва. Д. Щербаків� ському вдалося організувати гурток гімназис� тів, які під керівництвом енергійного наставни� ка здійснювали експедиції до навколишніх сіл, збирали вироби народного мистецтва, – що поповнювали колекції КХПНМ та музею Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, – а також замальовували деталі буді� вель, народні розписи, писанки, кожухи, сани, записували народні повір’я, пісні тощо 30. На� віть після від’їзду дослідника з Умані багато ЗЗЗЗ аааа рррр хххх іііі вввв іііі вввв іііі кккк оооо лллл ееее кккк цццц іііі йййй 55555555 його учнів залишилися кореспондентами КХПНМ, а згодом деякі з них (П. Курінний, О. Алешо) стали знаними науковцями. Після того, як 1910 року Д. Щербаків� ський очолив етнографічний та історичний від� діли КХПНМ, експедиції музею значно роз� ширили свою географію й набули системного характеру. Окрім звичних Київщини та Пол� тавщини, маршрути музейних працівників і уповноважених осіб пролягли до Чернігівської, Бессарабської, Волинської, Подільської, Хар� ківської, Мінської, Воронізької, Катерино� славської, Херсонської губерній. Щодо експе� дицій самого Д. Щербаківського, то вони знач� но різнилися від поїздок його колег, позаяк він не користувався послугами місцевих кореспон� дентів, а власноруч збирав твори, мандруючи від села до села, від обійстя до обійстя. Таким чином, дослідник здобував можливість придба� ти твори з ґрунтовним родоводом, дослідити їх� нє життєве оточення 31, а також зібрати відо� мості про місцеві назви виробів, мотивів, технік тощо 32. Навіть у роки Першої світової війни, коли Д. Щербаківський перебував у війську як гарматний офіцер, він продовжував збирати для КХПНМ твори народного мистецтва на теренах Галичини та Буковини. Деякі придбан� ня дослідника, приміром пістинський посуд, викликали непідробне захоплення І. Свенциць� кого, директора Національного музею у Льво� ві, що в той час перебував у Києві 33. Експедиційні набутки, щоденникові запи� си, нотатки засвідчують, що в полі зору Щер� баківського�збирача перебував практично увесь спектр творів народного мистецтва. До� волі широким щодо видової складової були і зацікавлення Щербаківського як дослідника. Відомо, що в довоєнні часи він опрацьовував матеріали з гутного скла, народної картини, дерев’яного будівництва, пізніше готував роз� відки, присвячені писанкам, кахлям, килимам. Предметом особливого зацікавлення дослід� ника була орнаментика, її символіка та семан� тика, залежність від матеріалу, техніки та тех� нології виробництва 34. На жаль, складні обс� тавини часу – світова та громадянська війни, голод, економічна розруха – не дозволили за� вершити й опублікувати більшість із заплано� ваних праць. Так, приміром, до одного з томів колективної праці “Украинский народ в его прошлом и настоящем” мала увійти розвідка Д. Щербаківського про українське мистецтво, а цього не сталося 35. До збірника пам’яті Ф. Вовка, який 1919 року підготувала до ви� дання природнича секція Українського науко� вого товариства, дослідник подав одразу (та� кож не надруковані) дві статті – “Жанр на ук� раїнських кафльових печах” та “Сторінка ук� раїнських народніх вірувань про холєру” 36. Не було реалізовано й видавничі плани товариства “Друкарь”, серед яких – монографія вченого “Українська народна картинка” 37. Від початку 1920�х рр. Д. Щербаківський активно вишукував можливість видання аль� бомів з кращими зразками українського на� родного мистецтва з музейних колекцій. Ще в червні голодного 1921 року було розроблено угоду між Д. Щербаківським, В. Кричевсь� ким, М. Бойчуком та київською філією Всеви� дату, відповідно до якої автори зобов’язували� ся протягом місяця укласти альбом “Україн� ське народне мистецтво”, що мав містити 50 таблиць кольорових малюнків 38. Хоча альбом не побачив світу, Д. Щербаківський не поли� шав свого задуму. Восени 1923 року від імені секції мистецтв ВУАН він ініціював перед на� уковим комітетом Наркомату освіти видання серії альбомів “Українське народне мистец� тво” 39. Планувалося, що кожен з 12 випусків, присвячений архітектурі, різьбленню, металу, кераміці, склу, килимам, тканині, вишивці, жи� вопису, вбранню, іграшкам, писанкам, місти� тиме 50 таблиць з ілюстраціями та оглядову статтю обсягом в друкований аркуш 40. Архів� ні матеріали засвідчують, що в цей час студен� ти Української державної академії мистецтв (В. Седляр, О. Павленко, С. Колос, В. Кри� чевський, М. Юнак, І. Кисіль та ін.) почали виконувати малюнки для альбомів. Обґрунто� вуючи нагальну потребу в подібному виданні, Д. Щербаківський зазначав: “Последние го� ды, как художественные школы, так и ху� дожественные и кустарные организации Украины обратились к народному искусст� ву, как источнику для создания нового ис� кусства, которое отвечало бы нуждам про� летарских и селянских масс Украины. Изда� ний по народному искусству крайне мало и в продаже их в настоящее время нет. Вышед� шие раньше частью устарели, частью бед� ны материалами. А между тем Украинские музеи за последнее время собрали в этой об� 55556666 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 22//22000077ISSN 0130–6936 ласти выдающийся художественный мате� риал, до сих пор не использованный” 41. Не� зважаючи на підтримку ВУАН, схвалення президії наукового комітету Наркомату освіти та особисту зацікавленість його голови, колегія Наркомату освіти відклала реалізацію проекту на невизначений термін через тривіальну при� чину – “крайняя ограниченность имеющихся средств” 42. Таким чином, з проблематики народного мистецтва Д. Щербаківському вдалося опуб� лікувати лічені праці, присвячені народним картинам 43, дерев’яному сакральному будів� ництву 44 та килимам 45. До них також варто долучити статтю про відділ народного мистец� тва (колишній етнографічний) Всеукраїнсько� го історичного музею ім. Т. Шевченка, де ко� роткий огляд кожної групи пам’яток доповнено екскурсом в історію створення підрозділу46. Єдиним окремим виданням у доробку дослід� ника є другий випуск альбому “Українське мистецтво”, в якому вміщено матеріали з де� рев’яного будівництва, меморіальної пластики та ін., зібрані переважно під час перебування у війську 47. Попри нечисленність розвідок Д. Щербаківського з питань народного мис� тецтва, їхнє значення важко переоцінити з ог� ляду й на цінний фактологічний матеріал, і на суттєві висновки щодо генези, типології, іко� нографії окремих видів, і на запропоновану ме� тодику дослідження. Упродовж життя Д. Щербаківський ніко� ли не забував про третю складову, тобто про значення народної творчості для становлення “українського стилю”, для розвою сучасного вітчизняного мистецтва. Особливої актуаль� ності це питання набуло після створення в Ук� раїні вищої художньої школи – Української державної академії мистецтв та Київського ар� хітектурного інституту. У червні 1918 року на Першому з’їзді діячів українського пластично� го мистецтва Д. Щербаківський виступив з промовою, в якій змалював художню ситуацію останніх десятиліть, коли “художники нат� хненні творять, малюють і виставляють свої твори; публіка ходить по виставочних залях, дивиться і не відчуває цих творів, хо� дить (сумна), недоумінна[,] незадоволена, а почасти й роздратована. Одні бояться висловити своє незадоволення, щоб не ска� зали[,] що вони одстали од часу, другі од� верто висловлюють своє незадоволення[,] меж публікою і художниками якась прирва, одні других не розуміють” 48. На думку дос� лідника, провалля між глядачем та творцем все більше поглиблюється, оскільки “публіка, яка не одержала ніякого мистецького виховання, ще досі застигла на добі передвижників”, а відірвані від рідного ґрунту художники “ста� ранно студіюють і копіюють останнє слово європейського мистецтва і ніяк не можуть найти міцних підвалин для справжнє вели� кого мистецтва” 49. Разом із деякими своїми колегами, переду� сім В. Кричевським, Д. Щербаківський за� пропонував шукати вихід із ситуації, що скла� лася, в народному мистецтві. Та було б вели� кою помилкою думати, що дослідник належав до прихильників сліпого наслідування чи копі� ювання здобутків народних майстрів. Його ставлення до цього питання найкраще засвід� чує багаторічна праця в мистецьких вузах Ки� єва, де він переважно викладав курс україн� ського народного мистецтва. Так, наприклад, опрацьовуючи зі студентами Київського архі� тектурного інституту низку тем із традиційно� го будівництва, Д.Щербаківський передусім прагнув дати своїм вихованцям знання та розу� міння планувальної структури різних типів бу� дівель, ритмічного співвідношення їхніх об’ємів та мас, особливостей окремих елемен� тів, зрештою, гармонійного поєднання функці� ональних та естетичних засад. Саме це глибин� не розуміння засадничих моментів національ� ного зодчества мало стати підгрунтям інова� ційних проектів майбутніх архітекторів. Варто відзначити, що офіційне ставлення до народного мистецтва у 1920�х рр. зазнава� ло суттєвих змін. За радянської дійсності творчість “відсталих селянських мас” вже не могла розглядатися як фундамент “нового про� летарського мистецтва”. Тож дослідникові до� велося продемонструвати справжню винахід� ливість, аби на нараді з питань мистецтва в 1924 році у доповіді “Народне мистецтво в ху� дожній школі” знайти аргументи, які б умож� ливили введення курсу народного мистецтва до програм художніх шкіл усіх рівнів 50. Д. Щербаківський завжди розглядав на� родне мистецтво як невід’ємну складову наці� ональної художньої культури. 1918 року в ре� цензії на перший короткий виклад історії ук� ЗЗЗЗ аааа рррр хххх іііі вввв іііі вввв іііі кккк оооо лллл ееее кккк цццц іііі йййй 55557777 раїнського мистецтва М. Голубця одним із суттєвих недоліків праці він назвав відмову автора розглядати народне мистецтво поряд із професійним 51. 1925 року Наркомос звер� нувся до Д. Щербаківського з пропозицією підготувати перший підручник для художніх шкіл (технікумів) з історії українського мис� тецтва. Разом з Ф. Ернстом він розробив розгорнутий план видання, куди ввів окремий розділ, присвячений народному мистецтву 52. Історія українського мистецтва (начерк істо� рії) за авторством Д. Щербаківського та Ф. Ернста у світ так і не вийшла, як не вий� шли протягом 1920�х – 1930�х рр. інші уза� гальнювальні праці з цієї проблематики. Чи не тому, що народне мистецтво – не така вже й “відпрацьована вартість”, як здається дея� ким нашим сучасникам? 1 В офіційних документах вона також називалася – “Виставка прикладного искусства и кустарных изде� лий”. 2 Якщо 1902 року до етнографічного відділу Київ� ського музею старожитностей і мистецтв (з 1904 – КХПНМ) надійшло 79 експонатів, 1903 року – 405, 1904 року – лише 12, то 1905 року надходження стано� вили 3471 експонат (див.: Національний художній му� зей України, науковий архів (далі – НХМУ, НА), опис 1 (1885–1917 рр.), од. зб. 1/85). 3 Отчет Выставки Прикладного Искусства и Кус� тарных Изделий. 19 февраля–1 мая 1906 г. – К., 1907. – С. 3. 4 Головними жертводавцями акцїї були члени родини Терещенків та подружжя Ханенків (див.: Отчет Вы� ставки Прикладного Искусства и Кустарных Изделий. 19 февраля–1 мая 1906 г. – К., 1907. – С. 11). 5 Там само. – С. 5. 6 Кустарныя выставки // Киевский отклик. – 1905. – 22 июля; Киевская газета. – 1905. – 22 ию� ля. – № 200. 7 Отчет Выставки Прикладного Искусства и Кус� тарных Изделий. 19 февраля–1 мая 1906 г. – К., 1907. – С. 5. 8 Щербаківський Д. М. Т. Біляшівський і українське мистецтво // Записки історично�філологічного відділу УАН. – К., 1926. – Кн. IX. – С. 40. 9 НХМУ, НА. – Опис 1 (1885–1917 рр.), од. зб. 8, од. зб. 11. 10 Розписки датуються січнем 1905 – липнем 1906 ро� ку, тобто певні суми за придбані для виставки речі випла� чувалися вже після закриття експозиції, позаяк комісія з організації Виставки прикладного мистецтва й кустарних виробів завершила роботу в жовтні 1906 року (див.: От� чет Выставки Прикладного Искусства и Кустарных Из� делий. 19 февраля–1 мая 1906 г. – К., 1907. – С. 4). 11 НХМУ, НА. – Опис 1 (1885–1917 рр.), од. зб. 11, арк. 150. 12 НХМУ, НА. – Опис 1 (1885–1917 рр.), од. зб. 11, арк. 128. Звертаємо увагу на те, що 1905 року Д. Щербаківський відбував військову службу, певний час навіть перебував за межами України (на Кавказі), тому на експедиції мав обмаль часу. 13 Про участь Д. Щербаківського в збиранні творів для кустарної виставки було відомо передусім з літера� турних джерел, протягом 1905–1906 рр. його ім’я не згадано жодного разу в інвентарній книзі етнографічно� го відділу КХПНМ. Очевидно, речі, привезені Д. Щербаківським, є серед тих, джерело надходження яких не зазначено, та тих, що надійшли від комісії з ор� ганізації виставки (серед останніх, зокрема, – речі, при� везені дослідником з Красного Колядина). 14 Щербаківський В. Українське мистецтво: Вибрані неопубліковані праці. – К., 1995. – С. 144. 15 Олена Пчілка (Косач). Народное украинское ис� кусство (По поводу первой киевской кустарной выстав� ки) // Свободная мысль. – 1906. – 27 марта. – № 23. 16 Про структуру виставки детальніше див.: Отчет Выставки Прикладного Искусства и Кустарных Изде� лий. 19 февраля–1 мая 1906 г. – К., 1907. – С. 6–9; Краткий обзор Первой Южно�русской Кустарной Вы� ставки. – [К., 1906]. – С. 1–4. 17 Антон Ш. На первой южно�русской кустарной выставке // Киевская жизнь. – 1906. – 2 марта. – № 25. 18 Про день відкриття (21 лютого) О. Косач писала: “Весь Киев” явился посмотреть на выставку. И вся эта разнообразная толпа сидела, ходила по залам выставки, высказывая свое восхищение ею.” (див.: Олена Пчілка (Косач). Народное украинское искусство (По поводу первой киевской кустарной выставки) // Свободная мысль. – 1906. – 27 марта. – № 23). 19 М. П[авловський]. Київська етнографічно�кус� тарна вистава // Громадська думка. – 1906. – 15 люто� го. – № 34. 20 Олена Пчілка (Косач). Народное украинское ис� кусство (По поводу первой киевской кустарной выстав� ки) // Свободная мысль. – 1906. – 28 марта. – № 24. 21 Деякі сучасники висловили скепсис щодо доціль� ності цього кроку (див.: Антон Ш. На первой южно� русской кустарной выставке // Киевская жизнь. – 1906. – 2 марта. – № 25). 22 М. П[авловський] Перша етнографічно�кустарна вистава в Киіві // Громадська думка. – 1906. – 25 лю� того. – № 44. Також див.: Антон Ш. На первой юж� но�русской кустарной выставке // Киевская жизнь. – 1906. – 2 марта. – № 25. 23 В описі фонду його помилково датовано 1924 роком, хоча в тексті згадується “первая южно�русская кустарная виставка”, що відбулася в Київі весною цього року”. 24 Інститут археології НАН України, науковий архів (далі – ІА НАНУ, НА). – Ф. 9, од. зб. 65, арк. 1–2 зв. У публікації матеріалу в основному збережено автор� ський правопис, в окремих випадках уніфіковано напи� сання слів (що, шо – що; Україна, украінський – укра� їнський та ін.) й зроблено інші незначні правки. 25 Про діяльність Київського кустарного товариства див.: Біляшівський Б., Лащук Ю. Київське кустарне товариство // Народна творчість та етнографія. – 1987. – № 4. – С. 39–44. 55558888 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 22//22000077ISSN 0130–6936 In 2006 was the 100th anniversary since the First South!Russian Handicraft Exhibition, which was organized in Kyiv in Art!Industrial Museum named after emperor Mykola the Second on the initiative of M. Bilyashivsky, had taken place. This exhibition played a great role in the creation of the unique collection of the folk art in Ukrainian capital. This article gives a description of the event itself and the reaction it had among press and cultural elite, and positive influence for future development of the handicraft and its pop! ularization. 26 Краткий обзор Второй Южно�Русской Кустарной Выставки. – [К., 1909]. – С. 1. 27 ІА НАНУ, НА. – Ф. 9, од. зб. 64, арк. 56, 58, 59. 28 ІА НАНУ, НА. – Ф. 9, од. зб. 64, арк. 12. 29 ІА НАНУ, НА. – Ф. 9, од. зб. 11, арк. 127. 30 Частково ці малюнки використано В. Щербаків� ським у третьому випуску альбому “Українське мистец� тво” (див.: Щербаківський В. Українське народне мис� тецтво: Орнаментація української хати // Богословія. – 1978. – Т. 42. – С. 7–43 і окремо: Щербаківський В. Українське народне мистецтво: Орнаментація україн� ської хати. – Рим, 1980). Фольклорні записи Д. Щер� баківський надсилав до Львова В. Гнатюкові (див.: Ку� рінний П. Вінок на могилу Д. М. Щербаківського // Український православний календар на 1951 рік. – New York City, [1950]. – С. 146). Нині зберігаються в архі� вах В. Гнатюка та Етнографічної комісії Наукового то� вариства ім. Т. Шевченка (див.: Інститут мистецтвоз� навства, фольклористики та етнології НАН України, Національні наукові архівні фонди рукописів та фоноза� писів (далі – ІМФЕ, ННАФРФ). – Ф. 28, од. зб. 350; ф. 29, од. зб. 384, 436). 31 Згодом, опікуючись підготовкою молодої генерації мистецтвознавців, Д. Щербаківський наголошував сво� їм учням: “На річ треба дивитися не механично, а в її життьовому оточенні.” (див.: Інститут рукописів Націо� нальної бібліотеки України ім. В. Вернадського. – Ф. 278, од. зб. 255, арк. 2). Н. Коцюбинська з цього приводу писала: “Ніколи не абстрагуючи мистецьких речей, не вириваючи їх з життя[,] Д. М. [Щербаків� ський – 01.10.] навпаки, завше показував місце об’єкта свого досліду в житті і тісний зв’язок з ним, малюючи історичне та соціяльно�економичне тло[,] на якому ут� ворилася і жила данна річ, бо лише тоді вона ставала ло� гично зрозумілою як мистецький витвір.” (Там само). 32 Д. Щербаківський завжди приділяв велику увагу лексичним позначенням досліджуваних реалій, що ві� діграло суттєву роль у залученні його до співпраці з Інс� титутом української наукової мови в 1920�х рр. 33 У листі до Д. Щербаківського від 1 липня 1916 ро� ку М. Біляшівський зазначав: “Чудесную посуду при� слали – дошла отлично, она из Пистыня, возле Коло� мыи – так сказал Свенцицкий, который смотрит очень завистливым оком на некоторые миски – относится по� суда к середине ХІХ в.” (див.: ІА НАНУ, НА. – Ф. 9, од. зб. 168/Б�227). 34 Приміром, на Першому Всеукраїнському етногра� фічному з’їзді, який планувалося провести в червні 1921 року, Д. Щербаківський мав виступити з доповіддю “Основи українського народного орнаменту” (див.: ІМ� ФЕ, ННАФРФ. – Ф. 1 (додатковий), од. зб. 89, арк. 52). 35 Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава, 1934. – Ч. 3. – С. 159. 36 Вісти Природничої секції Українського наукового товариства. – 1918–1919. – Т. 1. – Ч. 2 (листо� пад–грудень–січень–лютий). – С. 62 та зворот об� кладинки; Книгарь. – 1919. – Вересень�жовтень. – Кол. 1787. Остання з цих розвідок згодом була опублі� кована Д. Щербаківським (див.: Щербаківський Д. Сторінка з української демонології (Вірування про хо� лєру) // Науковий збірник історичної секції ВУАН за рік 1924. – К., 1924. – Т. 19. – С. 204–216). 37 ІА НАНУ, НА. – Ф. 9, од. зб. 61, арк. 13 (у справі кілька нумерацій аркушів). 38 ІА НАНУ, НА. – Ф. 9, од. зб. 61, арк. 31. 39 ІА НАНУ, НА. – Ф. 9, од. зб. 61, арк. 4. Серія альбомів мала видаватися за редакцією В. Кричевсько� го (див.: Новицький О. Здобутки українського мистец� твознавства за десятиріччя після жовтневої революції // Записки Всеукраїнського Археологічного Комітету. – К., 1930. – Т. 1. – С. 228). 40 ІА НАНУ, НА. – Ф. 9, од. зб. 61, арк. 4, 8. 41 Там само. – Арк. 4. 42 Там само. – Арк. 40. 43 Д. Щ[ербаківський] Козак Мамай (народня кар� тинка) // Сяйво. – 1913. – № 10–12. – С. 251–258. 44 Д. Щ[ербаківський] Де�які дрібниці українського церковного будівництва // Сяйво. – 1913. – № 7–9. – С. 204–205, Щербаківський Д. Українські деревяні церкви. Короткий огляд розробки питання // Збірник секції мис� тецтв [УНТ]. – К., 1921. – Зб. 1. – С. 80–102. 45 Виставка українських килимів. – К., 1924; Щер� баківський Д. Український килим: Попередні студії // Український музей. – К., 1927. – Зб. 1. – С. 127–158. 46 Щербаківський Д. Відділ народнього мистецтва у Всеукраїнському Історичному Музею імени Т. Г. Шев� ченка у Києві // Записки Етнографічного товариства. – 1925. – Кн. 1. – С. 54–59. 47 Щербаківський Д. Українське мистецтво. ІІ. Бу� ковинські і галицькі деревляні церкви, надгробні і при� дорожні хрести, фігури і каплиці. – Київ; Прага, 1926. Про історію цього видання див.: Ходак І. Три випуски альбому “Українське мистецтво”: візія братів Щерба� ківських // VІ Міжнародний конгрес україністів. До� нецьк, 28.06–1.07.2005 р.: Доповіді та повідомлен� ня. – Донецьк; К., 2005. – Кн. 2: Музикознавство. Образотворче мистецтво. Театрознавство. Кінознавст� во. – С. 312–321. 48 ІА НАНУ, НА, ф. 9, од. зб. 222, арк. 16. 49 Там само, арк. 17. 50 ІА НАНУ, НА, ф. 9, од. зб. 184. 51 Наше минуле. – 1918. – № 2. – С. 227. 52 ІА НАНУ, НА, ф. 9, од. зб. 61, арк. 17.

Данило Щербаківський про Першу південноросійську кустарну виставку: стратегія дій

Institution

Ähnliche Einträge