Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці

In this article the author describes the particularities of the Crimean Tatar folk lyrical songs and folklore in general and describes special interest which Ukrainian cultural activists (such as Lesya Ukrainka, Klimentiy Kvitka) payed to this folklore. Special part of the article is devoted to the...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Гуменюк, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	З народознавства Криму
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43204
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці / О. Гуменюк // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 2. — С. 87-91. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43204
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-432042013-04-22T03:06:06Z Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці Гуменюк, О. З народознавства Криму In this article the author describes the particularities of the Crimean Tatar folk lyrical songs and folklore in general and describes special interest which Ukrainian cultural activists (such as Lesya Ukrainka, Klimentiy Kvitka) payed to this folklore. Special part of the article is devoted to the A. Olesnytsky’s anthology, which includes the songs collected by him in the Crimean South. The author of the article also gives a description of the most typical plots and motifs of Crimean Tatar lyrics, describes main characters, language particularities, themes and topics of the love songs. 2007 Article Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці / О. Гуменюк // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 2. — С. 87-91. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43204 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З народознавства Криму З народознавства Криму
spellingShingle	З народознавства Криму З народознавства Криму Гуменюк, О. Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці Народна творчість та етнографія
description	In this article the author describes the particularities of the Crimean Tatar folk lyrical songs and folklore in general and describes special interest which Ukrainian cultural activists (such as Lesya Ukrainka, Klimentiy Kvitka) payed to this folklore. Special part of the article is devoted to the A. Olesnytsky’s anthology, which includes the songs collected by him in the Crimean South. The author of the article also gives a description of the most typical plots and motifs of Crimean Tatar lyrics, describes main characters, language particularities, themes and topics of the love songs.
format	Article
author	Гуменюк, О.
author_facet	Гуменюк, О.
author_sort	Гуменюк, О.
title	Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці
title_short	Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці
title_full	Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці
title_fullStr	Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці
title_full_unstemmed	Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці
title_sort	жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	З народознавства Криму
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43204
citation_txt	Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці / О. Гуменюк // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 2. — С. 87-91. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT gumenûko žínočalûbovnapísnâvkrimsʹkotatarsʹkíjfolʹklorníjlíricí
first_indexed	2025-07-04T01:32:26Z
last_indexed	2025-07-04T01:32:26Z
_version_	1836678115968942080
fulltext	ЗЗЗЗ нннн аааа рррр оооо дддд оооо зззз нннн аааа вввв сссс тттт вввв аааа КККК рррр ииии мммм уууу 88887777 The question of Crimean Tatar carpet weaving and wool production is revealed in the article: kilims, pile, coarse cloth, torba (bag) and turncoat. Considerable attention is paid to typology of Crimean pileless carpets. Three types are pointed out: “Orta” (the middle), “Kobekli!orta” (middle umbilical), “Namazlik” (carpets for praying). Ornamental structures of Kilims are examined, the names of ornamental tendencies, the material used and colour gamut are re!established. The author brings us to conclusion that the most ancient and traditional Crimean Tatar art is production of pile bat carpet weaving existed only in very nar! row frame of space and time. никанского ордена (1625 г.) // Хрестоматия по этниче� ской истории... 8 Калмыков И., Керейтов Р., Сиколиев А. Ногай� цы. Историко�этнографический очерк. – Ставрополь, 1988. – С. 113. 9 Рубрук Г. Путешествие в восточные… – С. 33. 10 Боданинский У. Производства из шерсти…; Радде Г. Крымские татары // Хрестоматия по этниче� ской истории..; Дмитриевский М. Картина Крыма или краткое описание татар и других народов в Таврии живущих… // Хрестоматия по этнической истории..; Никольский П. Бахчисарай и его окрестности: Исто� рико�этнографические экскурсии // Хрестоматия по этнической истории... 11 Радде Г. Крымские татары… – С. 270. 12 Народы России. Этнографические очерки. Казан� ские и крымские татары. – С.Пб, 1881. – Т. 1. – С. 64. 13 Смешко Т. Ткани в одежде киргизов (вторая поло� вина XIX – начало XX вв.) // Костюм народов Сред� ней Азии: Историко�этнографические очерки. – М., 1979. – С. 216. 14 Гаджиева С. Кумыки. Историко�этнографическое исследование. – М., 1961. – С. 99. 15 Сафина Ф. Ткачество татар Поволжья и Урала: Историко�этнографический атлас татарского народа. – Казань, 1996. – С. 68. 16 Кондараки В. Универсальное описание Крыма. – С.Пб., 1875. – Ч. 1. XVII. – С. 49. 17 Боданинский У. Производства из шерсти… 18 Никольский П. Бахчисарай и его окрестности… – С. 279. 19 Боданинский У. Производства… – С. 75. 20 Там само. – С. 71–75. 21 Чурлу М. Крымскотатарские килимы: ремесло, искусство, сакральная тайна прошлого // Kasevet. – 1996. – № 1. – С. 46–47. 22 Чепурина П. Орнаментное тканье крымских та� тар // ИТОИАЭ. – 1929. – Т. 3. – С. 76. 23 Чурлу М. Крымскотатарские килимы… – С. 47. 24 Там само. Леся Українка, перебуваючи в Криму, жва� во цікавилася кримськотатарською культурою, зокрема й народною творчістю. В одному з лис� тів до свого дядька, видатного філософа й пуб� ліциста, професора Софійського університету Михайла Драгоманова вона писала про подіб� ність кримськотатарських та українських на� родних орнаментів, зазначала, що зібрала в Криму цілу колекцію місцевих візерунків і на� віть накреслила найхарактерніші для них фігу� ри 1. Хоч про це ніби немає безпосередніх свід� чень, можна не сумніватися у пильному інтересі української поетеси також до музичного крим� ськотатарського фольклору. Думається, зовсім не випадково чоловік Лесі Українки, відомий фольклорист Климент Васильович Квітка, який у 30�х роках минулого століття був професором Московської консерваторії і якого називають “основоположником радянської наукової му� зично�фольклорної школи” 2, значну увагу при� діляв кримськотатарській народній пісні, вказу� вав на своєрідність її поетики та особливу ладо� ву вишуканість 3. Характерною ознакою кримськотатарсько� го пісенного фольклору є його тематичне багат� ство, на що звертають увагу вже його перші збирачі та дослідники, зокрема Олексій Олес� ницький, науковець московського Лазаревсь� кого інституту східних мов, котрий 1910 року видав у Москві збірник зібраних та записаних ним на кримському Південнобережжі народних пісень 4. У передмові до збірника він вирізняє та обґрунтовує такі жанрово�тематичні розділи – пісні ліричні (переважно про біль розлуки з ко� ханою), пісні грайливі (найбільш поширені се� ред гірських провідників), пісні солдатські (тут означені також як окремий розділ, а не підроз� діл, – пісні про російсько�японську війну), піс� Ольга ГУМЕНЮКОльга ГУМЕНЮК Æ²ÍÎ×À ËÞÁÎÂÍÀ Ï²ÑÍß Â ÊÐÈÌÑÜÊÎÒÀÒÀÐÑÜÊ²É ÔÎËÜÊËÎÐÍ²É Ë²ÐÈÖ² 88888888 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 22//22000077ISSN 0130–6936 ні історичні та побутові, пісні переселенські 5. Цей поділ не втратив свого значення й до нашо� го часу, хоча базується він лише на піснях Пів� деннобережжя. Не вдаючись до його аналізу, уточнень та зіставлень з пропозиціями фольк� лористів пізнішого часу, оскільки це не є метою нашої розвідки, підкреслимо – і в збірці Олес� ницького, який зазначає, що найбільш пошире� ними є пісні ліричні (так він називає любовні пісні), і в збірниках пізніших, зокрема й виданих останнім часом 6, найбільше місця займають са� ме пісні про кохання. Любовні пісні кількісно переважають всі інші, разом узяті, не лише в кримськотатарському, а й в українському фоль� клорі та, очевидно, у фольклорі інших народів. Туга за втраченим коханням, біль розлуки з ко� ханою, жадання зустрічі з нею, неповторна вті� ха любовних відчуттів, оспівування дівочої вро� ди – ось основні теми кримськотатарської лю� бовної лірики. Майже всі пісні створені й вико� нуються від чоловічого імені. Налічується бук� вально кілька зразків пісень, у яких виливають� ся дівочі й жіночі переживання. Очевидно, це пояснюється віками плеканим мусульманським менталітетом, який не заохочує жіноцтво до безпосереднього, хоч би й пісенного, вияву сво� го інтимного світу. Тим більший інтерес станов� лять ті поодинокі зразки кримськотатарської фольклорної любовної лірики, де цей світ усе ж таки розкривається. Прикметно, що принаймні одна з цих декількох пісень – “Мен анамнынъ бир къызы эдим” (“Я у матері була одна”), як стверджують дослідники, має українське по� ходження 7. Сюжет, що окреслює безталання дівчини, яку не лише з суто меркантильних міркувань, а й щиро бажаючи їй добра, батьки видають заміж за багатого нелюба, досить поширений в українському пісенному фольклорі. Він роз� гортається зокрема у таких піснях, як “Чи я в лузі не калина була”, “Ой журилася матінка мною”, “Ой дала мя моя мати” тощо. Присут� ній цей сюжет і в кримськотатарській пісні “Я у матері була одна”. Але при тому, що ця піс� ня і сюжетно, і тематично, і характером лірич� ної героїні, і проникливим ліризмом, і лагід� ною мелодійністю дуже близька до відповід� них українських пісень і навіть має українське походження, в ній досить виразні риси, специ� фічні для поетики саме кримськотатарської народної пісні. Тут відсутня ґрунтовна оповід� ність, сюжет не розгортається в усіх колорит� них подробицях, а тільки вгадується за окре� мими образними деталями. Лірична героїня, що колись була єдиною і, певно ж, пещеною, щасливою донькою у своїх батьків, веде мову про своє нинішнє безталання й порівнює себе з нерозквітлою трояндою (таке порівняння більшою мірою в традиціях східної, ніж укра� їнської поезії): Мен анамнынъ бир къызы эдим, Бахытсыз олдым. Ачылмамыш гондже гуль эдим, Сарардым, солдым. (Я у матері була єдина донька, Нещасливою стала. Мов нерозквітлий бутон троянди, Пожовкла, зів’яла) 8. У пісні, позначеній протяжними тужливими інтонаціями, не йдеться про те, що саме вчини� ли недалекоглядні батьки, не розповідається ні про заміжжя з примусу, ні про нелюба�чолові� ка чи якісь інші конкретні реалії прикрого й гір� кого становища, яке спонукає до вияву душев� ного болю та жалісливого звертання до батьків. Батьки мають чудово розуміти, про що саме йдеться, тож детальне побутописання тут зай� ве. Кілька промовистих образних штрихів (зокрема й такий: “Ах, олмагъан ерлере… ба� шым байланды” – “Ах, у чужій стороні… опи� нилась я”) збуджують уяву слухача, посилю� ють емоційність та впливовість жалісливої скарги ліричної героїні. Ще більше посилюють тужливу експресивність образні деталі, орієн� товані не так на побутову конкретику, як на своєрідне символічне узагальнення. Це вже згаданий нерозквітлий бутон троянди в почат� ковій строфі, а також стан неприкаяності, ду� шевного сум’яття ліричної героїні: Ат айланмаз ёллара, джаным, Арабам айланды. (На шляхи, де й кінь не ступав, душе моя, Завернула моя гарба). Схожа тема (осоружного заміжжя), лише, так би мовити, не на лірико�драматичному, як у пісні “Мен анамнынъ бир къызы эдим”, а на трагічному рівні, розкривається в пісні “Бир данем Айше” (“Незрівнянна моя Айше”). Цю пісню не можна беззастережно віднести до жіночої, бо оповідь ведеться не від імені ге� роїні Айше, а від імені епічно означеного опо� відача (хоча не безстороннього, глибоко пе� ЗЗЗЗ нннн аааа рррр оооо дддд оооо зззз нннн аааа вввв сссс тттт вввв аааа КККК рррр ииии мммм уууу 88889999 рейнятого долею героїні, ймовірно, від імені її безталанного коханого, а можливо – най� ближчої подруги). Але тут така глибина спів� чуття й таке гостре переживання за сумну до� лю героїні, що спонукає говорити якщо не про належність, то, принаймні, про близькість твору саме до жіночої фольклорної лірики. До цього схиляє також типологічна особливість сюжету, який, так само, як і в пісні “Мен анамнынъ бир къызы эдим”, лише вгадується за окремими колоритними штрихами, пройня� тими урочою недомовленістю. У перших трьох розлогих рядках катренних строф пісні, кожна з яких завершується, екс� пресивно підсилюється уривчастим коротким рядком “Бир данем, Айшем” (“Незрівнянна Айше”, “Єдина моя Айше”), спершу окреслю� ється постать матері, яка, переживаючи за до� лю дочки, не хоче віддавати її заміж, але все ж змушена коритися волі чоловіка, що твердий та непохитний в рішучому намірі таки віддати Айше. Ця рішучість підкреслюється чіткою повторюваністю характерних фраз: Бабасы дерки, мен сёзюмден дёнмезим, Бабасы дерки, мен сёзюмден дёнмезим, дёнмезим, (Батько каже, від слів своїх не відступлюсь, Батько каже, від слів своїх не відступлюсь, не відступлюсь) 9. Далі у сповнених зачаєної тривоги наступ� них строфах (ця тривога увиразнюється урив� частістю останнього рядка кожної строфи) роз� гортається з волі батька стрімке й бучне приго� тування до весілля, окреслене такими образни� ми деталями, як пошиття кумачевого вбрання нареченої, розведення весільної хни, скликання юрми родичів… Усі ці пишні, барвисті картини контрастно змінюються трагізмом останньої строфи, в якій виразно проступає тривога, що лише вгадувалася в попередніх строфах: Учь кунь олды далгъаджылар далдылар, далдылар, Айше къызны сув тюбюнден булдылар, булдылар, Айше къызны сув тюбюнден булдылар, Бир данем, Айшем. (Три дні молодці пірнали, пірнали, Юну Айше під водою знайшли, знайшли, Юну Айше під водою знайшли, Незрівнянну Айше). Повторюваність розлогих фраз, експре� сивність яких посилюється тужливим розспі� вуванням, інтонаційно наближає цю пісню до народного плачу�голосіння. Про переживання дівчини, яку віддають заміж у чужі далекі краї, розповідається і в пісні “Фесим кетти дерья� гъа” (“Попливла моя феска по річці”). Феска, головний убір юної дівчини, відпливає по ріці. Охоплена переживаннями, юнка, певно, ви� падково впустила її і відчуває, що так само безповоротно відпливають, відходять у минуле її дитячі літа. Власне майбутнє дівчині уявля� ється глибокою темною криницею, куди її жбурляють, мов камінець. Виразні й промо� висті метафори тут ненав’язливі й посилюють притаманний пісні елегійний настрій, означе� ний також характерними зойками: Дерен къуюгъа таш атсанъ Чынъгъырдай кетер, аллай. Узакъ ерге къыз берсенъ, Джылай кетер, аллай! (Камінець, кинутий в глибоку криницю, Дзвінко падає, гай�гай. В далекий край дівчину віддають, Плаче вона, гай�гай!) 10. Сюжет про видання дівчини за нелюба до� сить поширений не лише у фольклорі, але і в художній літературі. Він зокрема присутній у новелі Михайла Коцюбинського “На камені” (ця новела, як відомо, належить до кримсько� татарського циклу творів письменника). Серед пісень, що їх дослідники відносять до історич� них (“Тарихий йырлар”), вирізняється своє� рідний цикл про джигіта Аліма. Пісні цього циклу близькі до епічної традиції. Ліричний герой Алім, від імені якого ведеться оповідь, своєю нескореністю гірким обставинам, здат� ністю знайти вихід з найбільшої скрути (“Ві� сімсот бійців шукали мене, та ніхто не впій� мав”) дещо нагадує таких епічних героїв як Чора�батир чи Едіге. Близькість згаданого лі� ричного циклу до епічної традиції підтверджує й поява в ньому жіночого голосу, подібно до того, як у розлогій епічній оповіді “Чора�ба� тир” з’являються монологи матері героя. Пісня “Алим, Алим демектен…” (“Про Аліма роз� повім…”) належить до одного з небагатьох зразків жіночої лірики в кримськотатарському фольклорі. Тут оспівується щире й вірне ко� хання. Лірична героїня, чекаючи свого красеня Аліма (“джаван Алим”), пишається його 99990000 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 22//22000077ISSN 0130–6936 мужністю, кмітливістю, веселою вдачею, ві� рить, що коханий, подолавши скруту, яка ви� пала на його долю, неодмінно повернеться до� дому живий і здоровий: Алим ольди дегенлер, Гендиси кирсин мезара. (Хто каже, що Алім помер, Хай в могилу ляже сам) 11. У пісні “Про Аліма розповім” досить ви� разно звучить поширений в кримськотатар� ській і не лише в кримськотатарській любовній поезії мотив гіркої розлуки з коханою люди� ною. Цей мотив зустрічаємо у такій пісні як “Бу дуньяда бир яр севдим” (“В цьому світі покохала я”). Вираз “Бу дуньяда…” підкрес� лює масштабність, незмірність, особливу силу любовних переживань ліричної героїні. Цю силу увиразнює і завершальний рядок рефре� ну кожної з чотирьох п’ятирядкових строф: “Яш юрегим откъа янды, яр” (“Серце згора, вогнем пала, ох”). В сповнених палкої прис� трасті звертаннях до коханого лірична героїня висловлює віру в те, що біль розлуки і навіть можливої зради з його боку не згасять силу її почуттів, і ця сила, благословенна долею, не� одмінно буде відчута, тож коханий повернеть� ся до неї. Палкий ліризм цієї пісні невід’ємний від властивої їй психологічної проникливості. У початковій строфі героїня говорить, що вже й не рада, що поринула у вир кохання, і, якби знала про душевний біль, який жде її, то ліп� ше б і не закохувалась. Але це тільки хвилин� ний настрій, бо назад вороття нема і тому ні� чого не лишається, як віддатися любовним стражданням. Справжня любов єдина, як мі� сяць на небі. Зректися її неможливо: Эки къашынъ арасында, Яр, меним адым язылгъандыр. (Між брів твоїх, коханий, Накреслене моє ім’я) 12. Пісня “Бу дуньяда бир яр севдим” сповне� на палких, благородних почуттів, щирої зво� рушливої пристрасті, яка надихає на подолан� ня розпачу та зневіри. Серед жіночих любовних пісень кримсько� татарського фольклору вирізняється грайлива танцювальна пісня “Терлигим” (“Мій чере� вик”). Юнка захоплено танцює в колі подру� жок на чужому весіллі. Але відчайдушні весе� лощі пов’язані з, може й, не до кінця усвідом� леними переживаннями за власну долю. Під час танців очі раз у раз звернені на дорогу (“Козьлерим ёлда къалды”), тож героїня й не� зчулася, як загубила черевик. Підкреслена жвавим танцювальним ритмом безжурна весе� лість цієї пісні не така однозначна, як може здатися з першого погляду. Ця веселість прой� нята зворушливим ліризмом, поєднаним з теп� лим гумором. Подібна стильова багатогран� ність, вишуканість відтінків характерні і для української народної пісні. Хоч у кримськотатарській фольклорній любовній ліриці жіночих пісень, порівняно з чо� ловічими, не так і багато (що, мабуть, можна пояснити особливостями мусульманського мен� талітету), все ж вони вражають своєю поетич� ною довершеністю. Їх ліричні сюжети не роз� гортаються розлого й ґрунтовно, а здебільшого тільки вгадуються за промовистими образними деталями, які набувають символічних значень і сповнюють тексти особливою настроєвістю. Переживання дівчини за свою подальшу долю, гіркота нещасливого заміжжя, вірність кохано� му, зворушлива сила щирих палких почуттів – такі основні тематичні мотиви кримськотатар� ської жіночої любовної лірики. 1 Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. – К., 1978. – Т. 10. – С. 113. 2 Лебединский Л. Ягья Шерфединов и его послед� ний труд // Шерфединов Я. Звучит кайтарма – Янърай къайтарма. – Ташкент, 1979. – С. 224. 3 Квитка К. Избранные труды. – М., 1971. – Т. 1. 4 Олесницкий А. Песни крымских турок: Текст, пе� ревод и музыка / Под редакцией Вл. Гордлевского. – М., 1910. – ХІІ + 65 с. 5 Там само. – С. ІХ–Х. 6 Къырымтатар халкъ йырлары / Топлагъан ве тертип зткенлер И. Бахшыш, Э Налбандов // Акъмесджит. – 1996; Къырымтатар халкъ йырлары / Тертип этиджи И. Бахшыш. – Сімферополь, 2002. 7 Велиджанов М. Къырымтатар халкъ йырларнынъ сёзлери акъкъында // Къырымтатар халкъ йырла� ры… – Акъмесджит, 1996. – С. 10–11. 8 Шерфединов Я. Звучит кайтарма – Янърай къай� тарма… – С. 215. 9 Там само. – С. 33. 10 Там само. – С. 143. 11 Къырымтатар халкъ йырлары… – Сімферополь, 2004. – С. 20. 12 Шерфединов Я. Звучит кайтарма – Янърай къай� тарма… – С. 140. РРРР ееее гггг іііі оооо нннн аааа лллл ьььь нннн ееее нннн аааа рррр оооо дддд оооо зззз нннн аааа вввв сссс тттт вввв оооо 99991111 1. Історія села в топонімах Село Сотницьке Петриківського району Дніпропетровської області розташоване на лі� вому низинному березі Дніпра. Час його заснування невідомий, але є свід� чення, що люди на цьому терені мешкали вже не одне століття. Своєрідна історична реліквія місцевості – давня могила серед забудови. Ка� жуть, що в ній похований якийсь полководець, і ото йому шапками наносили землю. Земля справді нанесена, могила крута і, як на неї схо� диш, не розтягується. Селяни вже давно вико� ристовують ця схили для кладовища. Невели� кий курганчик зберігся і в урочищі Гадюче не� подалік села. Там водилося дуже багато змій, тому й назва така. У розповідях селян нерідко чути слово коза� ки; і не випадково, бо землі ці входили до Про� товчанської паланки Запорозької Січі. Не вик� лючено, що й село було засноване в козацьку до� бу XVII–XVIII ст., бо саме до цього періоду на� лежать монети з червоної міді, які знаходять під час оранок. Одна з монет датована 1632�м, ще одна – 1775�м роком, про решту невідомо. Про козацькі визвольні змагання з Поль� щею нагадує урочище Ляхове в околицях Сот� ницького, де колись тривали бої з ляхами. По� близу люди виорюють зламані стріли та інші давні речі. Про гайок Ляхове старі люди роз� повідали легенду: “На козаків зненацька напа� ли ляхи і зарубали молодого хлопця. І весь час там за ним плакала дівчина, вже північ, а вона було туже. Може, козак не печатаний був по� хований... І того гайка всі люди страхалися. Туди чогось недоступ. Ми й хочемо піти, і не йдемо. Навіть трактористи, які в степу орали, боялися іти в холодочок. Там стільки дрів, а гайок невеликий, і дрова ті не брали. Минуло� го року ми хотіли туди піти, вже зібралися і трактор домовили, і щось нас не допустило. А скільки вже часу пройшло, це ж віки!” 1 Відгомін далеких і не дуже давніх подій, уявлень, легенд вчувається і в назвах інших урочищ та околиць Сотницького. Зачароване місце, “де людей водило”, роз� ташоване в напрямку Єлизаветівки: “Ідеш і ні з сього, ні з того наче ти обморочений: туди пі� деш – вода, сюди підеш – вода. Отаке людям робило. Казали, треба почитать тричі “Отче наш” або “Вірую в бога”. Тоді тобі розвидня� ється” 2. Місцевість біля річки, де виростав найтов� щий очерет, назвали Товсте. Туди завжди їзди� ли по очерет, яким вкривали селянські будівлі. У XIX ст. в Сотницькому деякий час дія� ла церква, і люди ходили на Івана Хрестителя святить воду до річечки Свячене. Тепер річка висохла, проте видолинок зберіг свою назву Свячене. Далі в степ є урочище Кваки. До Жовтне� вої революції там жили на власному хуторі за� можні хазяї. Але під час громадянської війни якась з численних банд, що гуляли тоді по сте� пах, знищила сім’ю. Там вона й похована. Тепер від садиби тільки вишні деінде залишилися. Окремим хутором в степу жили також Прокопенки. Та під час розкуркулення радян� ська влада вигнала господаря з обійстя, дуже швидко хата зруйнувалася, бо брали “що хто вхватить”. А тепер люди захоплено згадують, яка “таки ловка хата була”: висока, з чотирма “хвільончастими” дверима, товстими глиняни� ми стінами. Як розтягли цю хату, то сільські діти гралися там у схованки. А Прокопенко, коли його вигнали з домівки, збудованої влас� норуч, хотів їхати у Кам’янське (Дніпродзер� жинськ), дійшов до пристані, сів на пароплав і там помер “за тоскою” 3. Тепер ім’я того чоло� віка живе в назві урочища Прокопенко. In this article the author describes the particularities of the Crimean Tatar folk lyrical songs and folklore in general and describes special interest which Ukrainian cultural activists (such as Lesya Ukrainka, Klimentiy Kvitka) payed to this folklore. Special part of the article is devoted to the A. Olesnytsky’s antho! logy, which includes the songs collected by him in the Crimean South. The author of the article also gives a description of the most typical plots and motifs of Crimean Tatar lyrics, describes main characters, language particularities, themes and topics of the love songs. Зоя ГУЗоя ГУДЧЕНКОДЧЕНКО ÑÅËÎ ÍÀ ÏÎÍÈÇÇ² ÄÍ²ÏÐÀ

Жіноча любовна пісня в кримськотатарській фольклорній ліриці

Institution

Ähnliche Einträge