Давні печі у народному житлі Закарпаття

By the example of folk dwelling of Transcarpathia the author retraces evolution and architectonic peculiarities of ancient stoves.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Федака, П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Регіональне народознавство
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43221
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Давні печі у народному житлі Закарпаття / П. Федака // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 3-4. — С. 48-51. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43221
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-432212013-04-22T03:07:17Z Давні печі у народному житлі Закарпаття Федака, П. Регіональне народознавство By the example of folk dwelling of Transcarpathia the author retraces evolution and architectonic peculiarities of ancient stoves. 2007 Article Давні печі у народному житлі Закарпаття / П. Федака // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 3-4. — С. 48-51. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43221 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Регіональне народознавство Регіональне народознавство
spellingShingle	Регіональне народознавство Регіональне народознавство Федака, П. Давні печі у народному житлі Закарпаття Народна творчість та етнографія
description	By the example of folk dwelling of Transcarpathia the author retraces evolution and architectonic peculiarities of ancient stoves.
format	Article
author	Федака, П.
author_facet	Федака, П.
author_sort	Федака, П.
title	Давні печі у народному житлі Закарпаття
title_short	Давні печі у народному житлі Закарпаття
title_full	Давні печі у народному житлі Закарпаття
title_fullStr	Давні печі у народному житлі Закарпаття
title_full_unstemmed	Давні печі у народному житлі Закарпаття
title_sort	давні печі у народному житлі закарпаття
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Регіональне народознавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43221
citation_txt	Давні печі у народному житлі Закарпаття / П. Федака // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 3-4. — С. 48-51. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT fedakap davnípečíunarodnomužitlízakarpattâ
first_indexed	2025-07-04T01:33:25Z
last_indexed	2025-07-04T01:33:25Z
_version_	1836678177801371648
fulltext	4444 8888 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 Павло ФЕДАКА ÄÀÂÍ² ÏÅ×² Ó ÍÀÐÎÄÍÎÌÓ ÆÈÒË² ÇÀÊÀÐÏÀÒÒß Здавна в житлі селян Закарпаття, як і на всій території Українських Карпат, побутували різні типи печей – курна, напівкурна і з опа� ленням “по чистому” (дим відводився на гори� ще). Піч розміщували в одному з кутів біля вхідних дверей (справа або зліва). У гуцулів і бойків челюсті печі повертали до чільної (поз� довжньої фасадної), а у лемків – до причілко� вої стіни. Перший варіант відповідає загаль� ноукраїнському, другий аналогічний до серед� ньоросійського, а також до чесько�моравсько� го й словацького. У хатах на півдні Хустсько� го та Тячівського районів піч будували в про� тилежному від дверей куті так, аби вона була звернена до них челюстями. Таке розташуван� ня печі характерне виключно для двокамерно� го житла типу хата+кліть (до кожної камери вели окремі входи з галереї). Розташування печі, так само, як і її форми, мало велике значення для внутрішнього пла� нування, характеру інтер’єру, розмежування функцій окремих приміщень і організації спо� собу проживання в хаті. Найдавнішою у всьому регіоні була курна піч (“курянка”, “димнянка”), яка проіснувала як реліктове явище в найвіддаленіших гірських районах до середини 40�х років XX ст. Це піч без димаря, тобто дим виходив безпосередньо в помешкання. Духова піч, широко відома як “руська” (українці називають її також “вариста”), є ха� рактерною особливістю українського житла і слов’янського загалом. Руська піч на території Східної Європи – дуже давній винахід, відомий уже в трипіль� ських житлах, датованих III тисячоліттям до н. е. Виявлені глинобитні печі – прототип найпростіших з�поміж відомих варіантів русь� кої печі. Подібні печі побутували й на Закар� патті. Починаючи з вказаного часу при всіх розкопках жител наступних епох в Східній Європі незмінно знаходили печі цього типу. Аналогічні печі (і за конструкціями, і за ок� ремими деталями) були поширені й на захід від східнослов’янської етнічної території – вони відомі в поляків, словаків, чехів, а на південно� му заході – у хорватів і словенців. Відкритий тип вогнища в житлах постійного характеру на території Закарпаття не виявлено. Побутувало воно тільки в полонинських будів� лях сезонного характеру (колибах, стаях). Збережені зразки курних печей являли со� бою глинобитні споруди у вигляді квадрата або прямокутника (1,5 × 1,5 м; 1,8 × 2 м; 2 × 2 м), де влаштовано склепіння печі. Висо� та печі (разом з припічком) становила 0,5–1,2 м. Глинобитну площадку встановлю� вали або безпосередньо на землі, або на спеці� ально виготовленій дерев’яній рамі, внутріш� ню частину якої засипали землею. Склепіння робили з глини. В основі печі (“поді”) вста� новлювали дерев’яний куполоподібний кар� кас, який обмазували товстим шаром глини. Зовні куполові надавали форму квадрата або прямокутника, іноді з закругленими кутами, набиваючи у відповідні місця необхідну кіль� кість глини. Коли піч просихала, її випалюва� ли. Дерев’яний каркас вигорав, глина набува� ла відповідної твердості й міцності. В окремих селах Міжгірщини замість дерев’яного карка� са клали товсту, стесану з одного боку колоду, обмащували її глиною, яку щільно втрамбову� вали. Після втрамбовування глини й надання печі зовні потрібної форми колоду або вийма� ли, або запалювали, і вона поступово згорала. Глина обпалювалась до червоного, ставала твердою. Іноді замість дерев’яного каркаса клали мішок, набитий соломою (його після на� бивки глини спалювали) або половою, яку піс� ля втрамбовування глини вигрібали. У стіні над піччю, як правило, прорубували невели� кий квадратний отвір (“димник”), через який дим виходив у сіни. Аналогічні димники та� кож часто прорубували в стелі. Наступним етапом у розвиткові печі була напівкурна піч, тобто коли до курної печі вста� новлювали плетений із пруття широкий прис� трішок (“кіш”, “кош”, “куш”), з’єднаний з тру� бою�“цівкою”, через який дим виходив до сі� ней. При зведенні напівкурної печі спочатку з дощок або обтесаних колод встановлювали форму основи – “ладу”. У форму довбнями на� бивали червону глину. Далі на підготовлену та� ким чином основу печі клали товсту, обтесану з РРРР ееее гггг іііі оооо нннн аааа лллл ьььь нннн ееее нннн аааа рррр оооо дддд оооо зззз нннн аааа вввв сссс тттт вввв оооо 4444 9999 5555 0000 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 РРРР ееее гггг іііі оооо нннн аааа лллл ьььь нннн ееее нннн аааа рррр оооо дддд оооо зззз нннн аааа вввв сссс тттт вввв оооо 5555 1111 одного боку колоду (“кимак”), яку обмащували й поступово оббивали глиною, залишаючи необ� мащеними кінець із фасаду для отвору�челюс� тей (“челюсті”, “челюстяник”) і верхню перед� ню частину (для коша). Кіш виплітали з лози й також обмащували товстим шаром глини. Після цього протягом двох�трьох днів випалювали ко� лоду. На четвертий�п’ятий день вже можна бу� ло пекти перший хліб. З двох боків печі, на рів� ні нижньої частини отвору�челюстей, із смере� кових дощок робили “припічок” і “запічок”, які підтримували фігурними підпорами�стовпцями. Для гуцульських печей характерним було те, що їх конструкція опиралась на дерев’яні балки, врубані в стіни хати, знизу балки підкладали відрізком колоди або каменем. Іноді кіш і цівку виготовляли з паличок (“копачів”, “ціпків”), зрідка – з дощок, які обмазували глиною. Пізніше печі вимуровували з вальків. На� півкурні печі у кінці XIX – на початку XX ст. ще переважали у низовинних районах і міжгір� них долинах. Челюсті курних, а іноді й напівкурних печей мали заокруглений верх, хоча побутували й печі з прямокутними, близькими до квадрата, че� люстями. Дослідники зафіксували у слов’ян і дуже архаїчну форму челюстей – п’ятикутну. Припічок і запічок закріплювали широкими дошками, з’єднаними на кутах за допомогою дерев’яної вставки, яка заокруглювала кут і в яку запускали дошки у вигляді риб’ячих хвостів. Наступним етапом у розвитку печі була прибудова до неї плити (“спора”, “спаргета”, “шпаргета”). Цей процес у низинних районах і в підгір’ї розпочався в кінці XIX ст., а в гір� ських – після Першої світової війни. Труба (“цівка”) шпаргета або сполучалася з кошем печі, або виходила на горище. У 20�х роках XX ст. з’явилися муровані з вальків або цегли комини, якими виводили дим спочатку на го� рище, а потім – назовні з хати. І курні, і напівкурні печі були великих роз� мірів (вони займали близько 1/4 площі по� мешкання). У зв’язку з багатофункціональ� ністю печі (обігрівання приміщення, приготу� вання їжі, кормів тощо) поліфункціональним було й використання житлового простору (для сну й для відпочинку, спільного обіду чи вечері, прийому гостей, відзначення сімейних свят тощо). Форми курної та напівкурної пе� чей зумовлювали також загальний вигляд ін� тер’єру житла. Характерною його особливіс� тю були нерухомі, конструктивно зв’язані зі зрубом меблі, форма яких творилася віками і відзначалася дивовижною раціональністю, простотою і зручністю. By the example of folk dwelling of Transcarpathia the author retraces evolution and architec8 tonic peculiarities of ancient stoves.

Давні печі у народному житлі Закарпаття

Institution

Ähnliche Einträge