Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь

Українське народознавство зазнало тяжкої втрати. Передчасно, напередодні Великодня (29 березня 2007 року), на 66 у році життя відійшла у вічність Ганна Йосипівна Горинь – відома вчена, етнолог, культуролог, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу етнології сучасності Інститут...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Никорак, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Ювілеї та пам’ятні дати
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43232
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь / О. Никорак // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 3-4. — С. 112-115. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43232
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-432322013-04-22T03:07:38Z Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь Никорак, О. Ювілеї та пам’ятні дати Українське народознавство зазнало тяжкої втрати. Передчасно, напередодні Великодня (29 березня 2007 року), на 66 у році життя відійшла у вічність Ганна Йосипівна Горинь – відома вчена, етнолог, культуролог, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України, член НТШ та вченої ради ІН НАНУ, талановитий педагог, кваліфікований музейний працівник із високим почуттям патріотичного обов’язку, громадянською свідомістю та національною гідністю. The article is dedicated to the memory of outstanding ethnographer, expert of culture, permanent worker of Modern Ethnology Department at the Institute of Ethnology of National Academy of Sciences of Ukraine Hanna Horyn. The life of this woman was full of many trials. Having overcome these trials she left rich scientific heritage. 2007 Article Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь / О. Никорак // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 3-4. — С. 112-115. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43232 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї та пам’ятні дати Ювілеї та пам’ятні дати
spellingShingle	Ювілеї та пам’ятні дати Ювілеї та пам’ятні дати Никорак, О. Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь Народна творчість та етнографія
description	Українське народознавство зазнало тяжкої втрати. Передчасно, напередодні Великодня (29 березня 2007 року), на 66 у році життя відійшла у вічність Ганна Йосипівна Горинь – відома вчена, етнолог, культуролог, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України, член НТШ та вченої ради ІН НАНУ, талановитий педагог, кваліфікований музейний працівник із високим почуттям патріотичного обов’язку, громадянською свідомістю та національною гідністю.
format	Article
author	Никорак, О.
author_facet	Никорак, О.
author_sort	Никорак, О.
title	Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь
title_short	Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь
title_full	Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь
title_fullStr	Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь
title_full_unstemmed	Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь
title_sort	світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності ганни горинь
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Ювілеї та пам’ятні дати
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43232
citation_txt	Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь / О. Никорак // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 3-4. — С. 112-115. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT nikorako svítlíjpamâtívčenogoetnologasučasnostígannigorinʹ
first_indexed	2025-07-04T01:34:02Z
last_indexed	2025-07-04T01:34:02Z
_version_	1836678216718221312
fulltext	1111 1111 2222 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 Українське народознавство зазнало тяжкої втрати. Передчасно, напередодні Великодня (29 березня 2007 року), на 66�у році життя відійшла у вічність Ганна Йосипівна Горинь – відома вчена, етнолог, культуролог, кандидат історичних наук, старший науковий співробіт� ник відділу етнології сучасності Інституту на� родознавства НАН України, член НТШ та вченої ради ІН НАНУ, талановитий педагог, кваліфікований музейний працівник із висо� ким почуттям патріотичного обов’язку, грома� дянською свідомістю та національною гідніс� тю. Ця доброзичлива, щира і чуйна людина була також вірною дружиною, відданою под� ругою і товаришкою, дбайливою і турботли� вою мамою, невсипущою, люблячою бабусею, доброю порадницею в житті, зігрівала всіх лю� бов’ю, ніжністю і теплом свого серця. Ганна Горинь належала до тих провідних етнографів України, які з почуттям великої від� повідальності перед народом вивчають україн� ську культуру. Діапазон її наукових зацікав� лень був надзвичайно широким: вивчення на� родних промислів, допоміжних господарських занять українців, ремісничої термінологічної лексики, громадського побуту, культури се� лянського середовища, народного мистецтва, знаковості традиційної культури, етнокультур� них зв’язків міста і села тощо. Народилася Ганна Йосипівна Горинь 20 квітня 1941 року у с. Городище Королівське Жидачівського р�ну Львівської області у се� лянській родині Марії та Йосипа Гулеїв: була найменшою, четвертою дитиною після трьох старших – Стефи, Олі, Миколи. У рідному селі Ганнуся навчалася лише два роки, а деся� тирічку закінчувала вже в с. Мостове Дома� нівського р�ну Миколаївської області, де ми� нули її дитинство та юність. Туди в 1950 році примусово була вивезена родина за нескоре� ність більшовицькій владі. На той час брат Микола вже був політв’язнем мордовських та� борів, а стрийки – Гриць і Микола – на цвин� тарі під березовими хрестами (ще в грудні 1944 року “визволителі” спалили їхню сади� бу). Влітку 1950 року енкаведисти наказали чотирьом родинам, в числі яких були й Гулеї, “добровільно” покинути рідне село і пересели� тися в степову Україну. Згодом, через більше, ніж 50 років, досвід� чена вже вчена Ганна Горинь з наукової точки зору буде осмислювати цю акцію депортації та аналізувати її особливість і специфіку. Адже вона знала про це з власного гіркого досвіду та з розповідей очевидців – своїх односельчан� переселенців і корінних мешканців с. Мостове та інших сіл, куди виселили родину Гулеїв, як і мешканців багатьох інших сіл західних облас� тей України. Після закінчення школи Ганна у 1959–1962 роках навчалася на філологічному факультеті (українське відділення) Одеського державного університету ім. І. Мечникова. Лише 1963 року змогла перевестися на нав� чання в омріяний Львівський державний уні� верситет ім. І. Франка, який закінчила 1964 року. Ще студенткою захоплювалася пробле� мами мовознавства, були схильність і здібнос� ті до наукової праці, мала навіть цінні реко� мендації професорів А. Москаленка (з Оде� си) та І. Ковалика (зі Львова) зайнятися пи� таннями українського словотвору. Але, як і всі випускники вузів, Ганна зо� бов’язана була відпрацювати три роки на педа� гогічній ниві. Спочатку вчителювала в гірсько� му селі Угля Тячівського р�ну на Закарпатті, згодом – на Дрогобиччині та у Львові (викла� дала українську мову та літературу в школі № 65). Крім суто вчительської праці, вона привчала своїх учнів до збирання фольклорно� етнографічних матеріалів та вивчення тради� ційних звичаїв і обрядів місцевих мешканців. Любов до традиційної культури привела її 1972 року до наукової установи – Музею ет� нографії та художнього промислу АН УРСР (нині – Інститут народознавства НАН Украї� Олена НИКОРАК ÑÂ²ÒË²É ÏÀÌ’ßÒ² Â×ÅÍÎÃÎ-ÅÒÍÎËÎÃÀ ÑÓ×ÀÑÍÎÑÒ² ÃÀÍÍÈ ÃÎÐÈÍÜ ЮЮЮЮ вввв іііі лллл ееее їїїї тттт аааа пппп аааа мммм ’’’’ яяяя тттт нннн іііі дддд аааа тттт ииии 1111 1111 3333 ни). Тут вона пройшла всі щаблі професійного зростання – від архіваріуса та старшого лабо� ранта до посади старшого наукового співробіт� ника. Була також завідувачкою відділу етноло� гії сучасності. Формування Ганни Горинь як науковця проходило під безпосереднім впли� вом колег – відомих українських вчених, які належали до старшої генерації галицької інтелі� генції, шляхетної наукової еліти. Це були на� самперед П. Жолтовський, А. Будзан, К. Ма� тейко. Вони, як і Д. Фіголь, Л. Долинський, І. Сенів, С. Сидорович, Л. Суха, Р. Герасим� чук, які вже відійшли з установи, задали тон і рівень науковим дослідженням на майбутні де� сятиліття. Саме завдяки цим непересічним осо� бистостям в установі панувала атмосфера взає� моповаги, високої духовності, прихованої, але непоборної національної гідності. Особливо посприяли у науковому станов� ленні Ганни Горинь Катерина Матейко та Антін Будзан, які уважно і приязно ставилися до всіх початківців, вболіваючи за стан вітчизняної на� уки. Їх вважала “хрещеними батьками” в науці, бо першими привчили до музейної та фондової роботи, до опанування тонкощів екскурсове� дення, підтримували у дослідницьких починан� нях, допомогли у виборі теми дисертації. Пощастило також молодій дослідниці пра� цювати поряд з такими авторитетними вчени� ми як Р. Кирчів, М. Худаш, В. Овсійчук, М. Моздир, Р. Чугай, Н. Здоровега, З. Бол� тарович, Т. Гонтар, Є. Сявавко, які підтриму� вали високий професійний рівень установи, ат� мосферу взаємоповаги і відстоювали духовні цінності нашого народу. Ганна Горинь сприй� няла саме розуміння і відчуття інтелігентності, наукового етикету і такту від вчених старшого покоління і намагалася передати ці визначаль� ні якості в наукових і взаємних стосунках сво� їм ровесникам і молодшим колегам. Зокрема, теплі, дружні приятельські стосунки підтриму� вала вона з багатьма колегами�етнологами і фольклористами – С. Павлюком, О. Сапе� ляк, М. Демчук, В. Білоус, О. Остапик, С. Гвоздевич, Т. Файник, Р. Гузієм, Г. Виног� радською, М. Балагутраком, О. Кузьменко, О. Харчишин, В. Сиваком, В. Дяківим та мистецтвознавцями – М. Станкевичем, О. Никорак, Р. Яцівим, О. Ногою, О. Шпак, О. Герій. Працюючи над першою науковою темою, молода, енергійна, сповнена творчої наснаги Ганна Горинь з головою поринула у збирання найрізноманітніших матеріалів. Вона сумлінно і старанно опрацьовувала фахову літературу, архівні дані. Найбільшу увагу звертала на му� зейні і польові дослідження. З властивою їй скрупульозністю збирала польові матеріали в багатьох селах і містечках досліджуваних тере� нів західних областей України. Насамперед її цікавили осередки шкіряних промислів, інфор� мація про майстрів, їхні вироби та виробничі взаємини. Дослідниці ще вдалося отримати оригінальні матеріали від старожилів Бойків� щини, Гуцульщини, Лемківщини, Західного Поділля й Полісся. Ганна Горинь брала участь у багатьох експедиціях, часто їздила у відряд� ження. Вона досконало опрацювала фондові збірки шкіряних виробів, які зберігаються в державних музеях та приватних колекціях. Результатом плідної і багатогранної дослід� ницької роботи стала дисертація на тему: “Шкі� ряні промисли України (друга половина XIX – початок XX ст.)”, яку Ганна Горинь успішно за� хистила в Мінську 1984 року. Захоплення цією темою не обмежилося дисертацією, воно тривало впродовж усієї наукової діяльності. Науковий ужинок 35�річної праці був плід� ним і щедрим. Опубліковано дві глибокі за змістом монографії, позначені широкою еруди� цією та високим рівнем висвітлення матеріалу. Перша монографія – “Шкіряні промисли за� хідних областей України (друга половина XIX – початок XX ст.)” (Київ, 1986). У цій праці дослідниця вперше ретельно простежила розвиток шкіряних промислів України, техноло� гічні процеси та знаряддя праці, їх функціо� нальну суть, естетичну і художню цінність. На основі історико�порівняльного аналізу розкрито генезис окремих явищ виробничої культури ук� раїнського народу. Вихід у світ цієї книги – значний внесок у скарбницю української науки. Друга – “Громадський побут сільського насе� лення Українських Карпат XIX – 30�х рр. XX ст.” (Київ, 1993) присвячена докладному висвітленню громадських традицій на селі. 1111 1111 4444 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 3/2007ISSN 0130�6936 Здійснено глибокий аналіз суспільно�правових, виробничих, культурно�побутових та морально� етичних взаємин між родинами, сусідськими, конфесійними та іншими групами територіаль� ної громади. Розглянуто механізм і засоби збе� реження, відтворення й передачі традицій інди� відуального та колективного досвіду, які допо� магають зрозуміти процеси еволюції матеріаль� ної та духовної культури. Ганна Горинь підготувала до друку ще дві монографії: “Народні шкіряні вироби Украї� ни”, у якій на широкому історико�культурному тлі показано тісний взаємозв’язок матеріаль� ної та духовної культури українців, та “Народ� ні промисли України: історико�теоретичний аспект”. Обидві монографії, які чекають опуб� лікування, є своєрідним підсумком тривалої в часі, глибокої за змістом дослідницької праці Ганни Горинь. Вони, поза сумнівом, будуть ва� гомим внеском у сучасну теорію і практику ук� раїнської етнологічної науки. Їй належить близько 100 наукових статей в журналах і збірниках, у тому числі й ґрунтов� них проблемних розробок, виступів, повідом� лень тощо. Вона – співавтор 13 колективних монографій: “Бойківщина” (1983), “Народні художні промисли УРСР” (1986), “Гуцуль� щина” (1987), “Полесье: материальная куль� тура” (1988), “Украинские Карпаты: культу� ра” (1989), “Поділля” (1994), “Лемківщина. У 2�х томах” (Т. 2, 1999), “Історія україн� ської культури. У 5�ти томах” (Т. 2, 2001), “Відлуння голодомору�геноциду 1932– 1933 рр. Етнокультурні наслідки голодомору в Україні” (2005), “Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат. У 4�х томах” (Т. 2, 2006). Співредактор і співавтор нав� чального посібника “Українське народознавс� тво” (1994, 2004) та “Програми з україн� ського народознавства для середньої загаль� ноосвітньої школи” (2003). Останні роки во� на була координаторкою та упорядницею ко� лективної монографії “Малої ілюстрованої ен� циклопедії українського народознавства”, що готується до друку. Заслужене визнання науковців�етнографів, істориків, мистецтвознавців, філологів, фоль� клористів, викладачів і студентів мистецьких навчальних закладів та численних шануваль� ників національної культури Ганна Горинь здо� була самовідданою науковою працею на ниві українського народознавства. Праці авторки відзначаються широтою, глибиною і багатог� ранністю розкриття тем. Вони характерні ба� гатством і новизною залученого документаль� ного, літературного і фактичного матеріалу, високим професійним рівнем аналізу дослід� жуваних творів та явищ. У своїй науковій пра� ці, як і в житті, вона була принциповою, чес� ною і об’єктивною у висвітленні питань етног� рафії та національної української культури. Вони можуть бути взірцем некон’юнктурного висвітлення питань етнографії, ширше – істо� рії та культури нашого народу не лише для по� чатківців, а й для зрілих науковців. Вроджена скромність та інтелігентність проявлялися і в тому, що вона ніколи не афішувала своїх дійсно вагомих досягнень, не виставляла їх напоказ, скоріше – навпаки. Ганна Горинь була учасником численних об� ласних, регіональних, всеукраїнських і міжна� родних наукових конференцій, симпозіумів, сесій, круглих столів; консультантом вчителів шкіл, викладачів середніх та вищих навчаль� них закладів, народних майстрів та художни� ків, аспірантів, молодих науковців. Багато ува� ги приділяла науковій молоді, сприяла зрос� танню їхнього професійного рівня. Насампе� ред, варто зауважити її доброзичливе ставлен� ня до рецензування наукових праць, завжди уважне прочитання, глибокий аналіз і корек� тні, виважені й слушні зауваження чи поба� жання. Адже фахове прочитання чужого тво� ру – справа надзвичайно корисна, важлива й необхідна не тільки для молодих науковців, але й зрілих вчених. Володіючи великим досвідом наукової роботи і глибоким знанням народної культури, вона допомагала авторам проникну� ти в суть досліджуваних питань, вміла підка� зати нові аспекти їх бачення, спрямувати на ширше і глибше розкриття теми, Ганна Йоси� півна всіляко підтримувала колег у науковому зростанні й була вимогливою до себе і до ін� ших. Завжди щиро вболівала за розвиток ук� раїнської науки в цілому та її рівень у світово� му контексті. ЮЮЮЮ вввв іііі лллл ееее їїїї тттт аааа пппп аааа мммм ’’’’ яяяя тттт нннн іііі дддд аааа тттт ииии 1111 1111 5555 Ганна Горинь щедро ділилася зі своїми коле� гами науковими спостереженнями, власними за� думами, знахідками, планами, яких у неї не тіль� ки було кількісно багато, а й були вони цікаві масштабами і науковою глибиною. Вона радила� ся з друзями з приводу деяких наукових питань, але мала власну думку і чітку позицію. Вчена завжди поспішала на допомогу всім, хто потре� бував не лише її професійних порад і зауважень, а й тим, хто потрапляв у складні життєві обста� вини. Для неї були характерними такі риси, як виняткова порядність, тактовність і людяність. Непересічна жіноча врода Ганни Горинь напро� чуд гармонійно поєднувалась з її багатим духов� ним світом. Вона була окрасою товариських зус� трічей і свят, найрізноманітніших урочистостей, а також імпровізованих експедиційних вечорів біля ватри. Володіючи гарним голосом, залюбки тішила друзів виконанням старовинних народ� них пісень, колядок, щедрівок тощо. Ганна Горинь була активною учасницею ба� гатьох експедицій, в тому числі й до пересе� ленців Чорнобильської зони Українського По� лісся, де збирала матеріали про унікальні яви� ща матеріальної і духовної культури нашого народу. Вона опрацьовувала також фондові збірки – здійснювала атрибуцію творів, зібра� них під час багаторічних чорнобильських екс� педицій. Ця інтелігентна жінка вміла бути принциповою і непоступливою захисницею пріоритетів народознавства і музеєзнавства. У науковому світі вітчизняними і зарубіж� ними вченими високо оцінений науковий доро� бок Ганни Горинь у вітчизняне народознавс� тво, зокрема українську етнологію. Свідчен� ням цьому були схвальні рецензії на першу мо� нографію дослідниці “Шкіряні промисли за� хідних областей України (друга половина XIX – початок XX ст.)” (Київ, 1986) вче� них з Болгарії, Польщі та Словаччини. Не менш цінними з наукової точки зору є наступ� ні, після цієї монографії, публікації авторки – розділи колективних монографій, статті, пові� домлення, рецензії. Докладніший і глибший аналіз наукової діяльності вченої, очевидно, буде ще попереду, з відстані часу. Чесно й змістовно прожите життя, повна відданість українській ідеї, плідна наукова праця, глибокі фахові публікації вченої є ваго� мим особистим внеском в українську і світову народознавчу науку. Колеги, друзі, знайомі, рідні, всі, хто знав, шанував і любив цю чудову людину, зберігати� муть її світлий образ у своїх серцях. The article is dedicated to the memory of outstanding ethnographer, expert of culture, per8 manent worker of Modern Ethnology Department at the Institute of Ethnology of National Academy of Sciences of Ukraine Hanna Horyn. The life of this woman was full of many trials. Having overcome these trials she left rich scientific heritage.

Світлій пам'яті вченого-етнолога сучасності Ганни Горинь

Репозитарії

Схожі ресурси