Усні джерела Галицько-волинського літопису

The author focuses on the verbal sources of Halytsko-Volynsky Litopys (The Chronicle of Halytsko-Volynsky Principality). Using methods of V. Propp and other researchers, the author analyses specific structural and stylistic elements of the tale, which are present in the chronicle and got correspondi...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Кирієнко, Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	З архівів, колекцій та рідкісних видань
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43268
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Усні джерела Галицько-волинського літопису / Г. Кирієнко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 75-79. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43268
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-432682013-04-23T15:51:14Z Усні джерела Галицько-волинського літопису Кирієнко, Г. З архівів, колекцій та рідкісних видань The author focuses on the verbal sources of Halytsko-Volynsky Litopys (The Chronicle of Halytsko-Volynsky Principality). Using methods of V. Propp and other researchers, the author analyses specific structural and stylistic elements of the tale, which are present in the chronicle and got corresponding interpretation. 2008 Article Усні джерела Галицько-волинського літопису / Г. Кирієнко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 75-79. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43268 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З архівів, колекцій та рідкісних видань З архівів, колекцій та рідкісних видань
spellingShingle	З архівів, колекцій та рідкісних видань З архівів, колекцій та рідкісних видань Кирієнко, Г. Усні джерела Галицько-волинського літопису Народна творчість та етнографія
description	The author focuses on the verbal sources of Halytsko-Volynsky Litopys (The Chronicle of Halytsko-Volynsky Principality). Using methods of V. Propp and other researchers, the author analyses specific structural and stylistic elements of the tale, which are present in the chronicle and got corresponding interpretation.
format	Article
author	Кирієнко, Г.
author_facet	Кирієнко, Г.
author_sort	Кирієнко, Г.
title	Усні джерела Галицько-волинського літопису
title_short	Усні джерела Галицько-волинського літопису
title_full	Усні джерела Галицько-волинського літопису
title_fullStr	Усні джерела Галицько-волинського літопису
title_full_unstemmed	Усні джерела Галицько-волинського літопису
title_sort	усні джерела галицько-волинського літопису
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	З архівів, колекцій та рідкісних видань
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43268
citation_txt	Усні джерела Галицько-волинського літопису / Г. Кирієнко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 75-79. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT kiríênkog usnídžerelagalicʹkovolinsʹkogolítopisu
first_indexed	2025-07-04T01:39:35Z
last_indexed	2025-07-04T01:39:35Z
_version_	1836678566609158144
fulltext	1Кирчів Р. Донаукові зацікавлення ук раїнським фольклором та етнографією j І Н Т Е . — 2005. — № 1. — С. 40. 2 Жития святых, на русском языке, изло женные по руководству Четьих-Миней св. Димитрия Ростовского. — Издание Свято-Успенской Киево-Печерской Л ав ры, 2003. — Кн. 8. — С. 10 -1 1 ,1 2 . For the first time in the history of the Ukrainian folkloristics the author researches the records of legends made by sanctifier Petro Mohyla at the beginning of the 17th century mainly in Kyiv suburbs. The author focuses on authenticity of the texts, their links to the traditional legendry and hagiography as well as methods of recording. УСНІ ДЖЕРЕЛА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ЛІТОПИСУ Галина К И Р ІЄ Н К О Галицько-Волинський літопис — унікаль на пам’ятка давньоруської літератури X III ст. На жаль, він зберігся в одному лише списку. Певно, це і стало однією з головних причин того, що надзвичайно важливий для розуміння літературного процесу твір так і залишаєть ся маловивченим у літературознавчому плані. Щ е менш досліджений він на предмет усних джерел. Хоча всі дослідники давньоруської літератури наголошують на тісному зв’язку пам’ятки з народнопоетичною традицією, далі констатації цього факту у студіюванні Галиць ко-Волинського літопису справа майже не про сувається. Така неувага до унікальної пам’ятки з боку науковців пов’язана, ймовірно, з тим, що через відсутність записів фольклору Давньої Русі будь-яке дослідження народнопоетичних джерел твору тогочасного красного письменс тва буде досить гіпотетичним. Натомість іс торія науки знає чимало прикладів відкриттів за, здавалося б, фатального браку фактів. Тому дослідження усних джерел Галицько-Волинсь кого літопису є не лише актуальним, а й мож ливим навіть за таких несприятливих умов. Теми пошуку усних джерел Галицько- Волинського літопису торкався свого часу М. Грушевський. Він дійшов висновку, що, окрім книжних творів, літописець «очевидно, йшов також і за взірцями світської дружинної повісті і героїчної поезії» [1; с. 151]. Учений був переконаний, що Галицький літопис «дійсно не літопис, а повість в повнім значенні цього слова на зразок київських воїнських повістей X II ст., тільки в небувалім розмірі: цілого півстоліття» [1; с. 144]. Він зробив спробу виділити цю повість із «сірої маси літописних записок» [1; с. 5]. Крім того, М. Грушевський зауважив, що подекуди літописець, щоб підсилити емо ційне враження, вдається до ритмізації текс ту, наслідуючи невідомі нам епічні взірці. Він спробував віднайти в тексті Літопису подібні місця. Так, учений розбив на рядки прокляття на Жирослава, вважаючи його ритмізованим, а також висунув припущення, що й інші міс ця, особливо описи битв, написано за епічними взірцями. М. Грушевський пише: «Цілком пев но, що коли б ми мали перед собою більше тих героїчних епопей, ми б бачили на кожнім кроці, як виведені в тих літописних оповіданнях осо би рухаються і говорять по епічних взірцях і як самі сі оповідання сповідають словами і ситуа ціями героїчного епосу» [1; с. 67]. Утім, далеко не всі вчені у визначенні дже рел Галицько-Волинського літопису роби ли акцент саме на фольклорних творах. Так, О. Орлов назвав серед його джерел компіля тивні хронографи, до яких входили хроніки Георгія Амартола та Малали, «Олександрія»о й «Історія Іудейської війни» Иосифа Флавія. Він вважав, що ці праці мали серйозний вплив на характер викладу, стиль, зображуваль ні засоби Галицько-Волинського літопису [2; ISSN 0130-6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ* 1/2008 с. 9 3 -1 2 6 ]. Так само й Л. Черепній дійшов висновків, що автори Галицько-Волинського літопису активно використовували при його написанні твори перекладної літератури, це, насамперед, компілятивний візантійський хро нограф, хроніки Георгія Амартола та Малали, а також повість про зруйнування Єрусалима€3 Иосифа Флавія. Звідти, на його думку, були запозичені описи архітектури й прикрас цер ков у Холмі та описи битв. Учений вважав та кож, що монологи Олександра Македонського з «Олександрії» в дещо переробленому виг ляді вкладено в уста Данила Галицького. Се ред вітчизняних джерел Л. Черепній називав передусім повісті про Батиєве нашестя й поїзд ку Данила Галицького в Орду. На його думку, ці твори послужили для літописця джерелом фактичного матеріалу. Крім того, вчений при пускав, що автор Літописця Данила Галицько го скористався циклом воїнських повістей про боротьбу Романовичів з ятвягами [3; с. 233, 252]. Водночас М. Гудзій, констатуючи той факт, що «серед науковців надовго утвердило ся уявлення, що на літописання сильний вплив справили візантійські хронографи, а в подаль шому Хроніка Георгія Амартола і Малали», заперечує: «Висловлювалося припущення, що хроніка Амартола впливала на давнє руське літописання своїм чернецько-аскетичним сві тоглядом, вірою в дива і знамення, в участь Божественного промислу, ангелів та бісів в людських долях. Але все це характеризувало середньовічну спрямованість думки взагалі» [4; с. 81]. Він вважає, що «такий широкий роз виток літописної творчості в Київській Русі, який особливо яскраво виявився в таких чу дових пам’ятках, як «Повість времяних літ», Київський і Галицько-Волинський літопис, найпереконливіше характеризує найдавнішу руську літературу як таку, що виросла і роз вивалася перш за все на національному ґрунті і живилася тими соками, які вона знаходила у вітчизняній дійсності свого часу» [4; с. 83]. Пізніше Д. Лихачов зазначав, що автор жит тєпису Данила Галицького поєднав у своїх за писах «прийоми дружинної поезії з формулами світської воїнської повісті та перекладних хро нографів» [5; с. 254]. Про значний вплив на літописання, в тому числі й на Галицько-Во линський літопис, уснопоетичної традиції пи сали Я. С. Лурє [6; с. 86 , 87], М. Ф . Котляр [7; с. 7, с. 13] та інші дослідники давньоруської літератури. Думки, головним чином, розходи лися у тому, як саме здійснювався цей вплив: одні дослідники стверджували, що літописці користувалися епічними взірцями, другі, як- от С. Азбелєв [8; с. 20], вважали цей вплив опосередкованим, треті обмежувалися загаль ним констатуванням факту впливу на літопис фольклору. Конкретніші висновки потребува ли ґрунтовного дослідження Галицько-Волин ського літопису на предмет усних джерел. Як уже зазначалося, такої розвідки не робилося жодним з дослідників цієї пам’ятки. У складній ситуації виокремленості Гали цько-Волинського літопису у давньоруській літературі X III ст. та відсутності чіткого уяв лення про фольклорну традицію Давньої Русі досліднику доводиться звертатися до різних методів, щоб видобути дещицю корисної ін- формації. Йдучи за вченими, дослідження яких істотно збагатили фольклористику, ми у своїй роботі скористалися як базовою, їхньою мето дологією. Так, слідом за В. Проппом ми вико ристовували антропологічний підхід. Разом із тим, у пошуках міфологічних мотивів застосо вували неофрейдистський метод, звертаючись, таким чином, за Д. Хофменом до «архаїчних моделей, що запозичені з міфів, фольклору та ритуалів» [9; с. 40]. Ми послуговувались ме тодикою «ідентифікації», про яку С. Росовець- кий пише як про методику «елементарного роз пізнавання у творі красного письменства його уснопоетичних за походженням елементів», зазначаючи, що вперше її можливості «були задемонстровані фундаментальною працею Т. Тісельтона Дейєра про фольклор у Шекс- піра». Тоді були окреслені й основні операції цієї методики, як-то вирішення питання про наявність у творі фольклорного впливу; роз пізнавання виявленого фольклорного впливу як сюжетного чи стилістичного, або й сюжет ного, і стилістичного разом; визначення жан рової специфіки усного об’єкта рецепції тощо. С. Росовецький вважає, що «методика «іден тифікації» є не лише найефективнішою, але й навіть безальтернативною, коли йдеться про явища фольклоризму «природного» і про од- ножанровість джерела (або джерел), по-друге» [11, с. 3 0 —31]. Незамінною, на нашу думку, ця методика є й для вивчення усних джерел Гали- цько-Волинського літопису. Ось на такому фундаменті ми, власне, й розпочали пошуки уснопоетичних джерел Га лицько-Волинського літопису. Обмежимося в цій статті лише одним її аспектом — питанням про відображення в літописі казкових струк тур і стилістичних конструкцій. На нашу думку, в Галицькому літописі є кілька великих утворень казкового поход ження. Зокрема, літописець Данила Галиць кого дає цілком казковий початок. В. Пропп пише, що в казці «початкова ситуація часто дає картину особливого, іноді підкресленого благополуччя, іноді в дуже яскравих, барвис тих формах. Це благополуччя служить конт растним тлом для наступної біди» [10; с. 65]; що «казка вводить яку-небудь родину» і що «події іноді починаються з того, що хто-небудь із старших на час виїжджає з дому... Підси леною формою відсутності є смерть батьків» [10; с. 131]. «Яка-небудь біда — основна фор ма зав’язки», — підсумовує В. Пропп [10; с. 140]. Саме таким чином починається Га- лицько-Волинський літопис. «[В лЪто 6709. Начало княжения великаго князя Романа, самодержца бывша всей Руской земли, князя Галичкого]», — вступає літописець в оповідь [11; с. 77]. Далі у напрочуд гарному («яскра ва, барвиста форма») плачі ведеться про те, що цей великий князь, який не поступався у славі своєму діду Володимирові Мономаху, помер, залишивши двох синів, і що галицькі бояри підняли смуту й відразу, знайшлися охочі за володіти землями Романа. В. Пропп зазначає, що в казці «ситуація за вжди вимагає членів однієї родини, тому анта гоніст, включений у початкову ситуацію, перетво рюється на родича героя» [10; с. 65]. На Галич з великим військом пішов Рюрик, який доводився покійному князю Романові свекром (! — див. нижче). Однак, через заступництво угорського короля за родину князя Романа, Рюрик не зміг ут вердитися в Галичі. Тоді галицькі бояри запро сили на княжий стіл Ігоревичів. Княгиня Анна з дітьми мусила тікати у Володимир, а потім і в Польщу. Ця втеча й подальше виховання Ро мановичів на чужині, далеко від дому цілком відповідає казковим мотивам «ізоляції дітей», яких «оберігають від викрадення» [10; с. 138], та «виховання хлопчика в затишку в якого-небудь пастуха чи садівника», причому останній мотив В. Пропгі зараховує до комплексу, спрямованого «на проходження в потойбіччя» [10; с. 324]. Цікаво відбився у Літописі Данила Гали цького й казковий мотив про ворожого свекра, докладно описаний В. Проппом в «Історичних коренях чарівної казки». Саме одруження Данила Галицького з донькою Мстислава Удатного не має в собі нічого казкового. Літописець згадує про цю подію мимохідь, хоча сам стиль викладу й на гадує закінчення казки: «В та же лЪта времени минувши поя у него Данилъ дъщерь имєнємь Анну и родишася у него сынове и дщери» [11; с. 82]. Але стосунки, які встановлюються між Мстиславом Удатним і Данилом Галицьким, несуть на собі ознаки казкового випробуван ня свекром свого зятя. У ставленні Мстисла ва до Данила раптом з ’являється ворожість. В. Пропп зазначає, що казка не розуміє при чин ворожості свекра до зятя, тому намагаєть ся якось пом’якшити конфлікт, наприклад, приписати цю ворожість не самому свекру, а всіляким заздрісникам і наклепникам [10; с. 384]. Не розуміє також раптової нелюбові Мстислава до Данила й літописець і нама гається пояснити її так само, як і казка, — на клепами зрадливих галицьких бояр і Данило- вих заздрісників, як-от його родич Олександр Белзький. Проте насправді цей конфлікт сягає корінням часів, коли посвячення йшло через рід дружини. «Поява нареченого є для старо го царя смертельною небезпекою, — зазначає ISSN 0130-6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ• 1/2008 В. Пропп. — Свекор і зять тут споконвічні вороги. Якщо влада передавалася через зятя, то цар повинен був мати дорослу доньку; вхо дження її в шлюбний вік, поява в неї нарече ного і в моментом віддавання царства разом із донькою» [10; с. 409]. Таким чином, у став ленні Мстислава до зятя спрацювали чинники міфологічного світогляду, тому що об’єктивно Данило не давав підстав для підозр, висту паючи надійним союзником свого свекра. В. Пропп, коли пише про випробування ге роя на тому світі, зазначає, що «дуже рано, поряд з перевіркою магічної сили померлого, стали з ’являтися уявлення про перевірку його доброчесності» [10; с. 172]. Колізії, пов’язані з випробуванням героя на доброчесність, дуже поширені в казках та стосуються переважно функцій дарувальника. Так само і Мстислав випробовує Данила на хоробрість, вірність, витримку, милосердя. Так, попри Данилову молодість, попри те, що Данило дуже допоміг свекру у війні з уграми й ляхами під Галичем [11; с. 83], на Калці Мстислав не пожалів зятя, а послав поперед себе, наражаючи його на серйозну небезпеку. Проте молодий Данило з честю вийшов із випробування, показавши свою хоробрість у бою [11; с. 86 , 87]. Потім він продемонстрував своє «братолюбіє», давши мир Олександру Белзькому й самому Мсти славу, коли ті відверто виступили проти Дани ла війною й були розбиті [11; с. 88]. Нарешті, Данило не згадує колишньої кривди й на за клик свекра про допомогу проти угрів відпові дає згодою: « Гогда жє Мьстиславь Судислава посла къ зятю своєму князю Данилу, рєкьш: «Нє отступай огь мєнє», оному же рєкшю: «Имамъ правду въ сєрдци своємь» [11; с. 88]. Поведінку Данила, його терплячість з пози цій казки можна пояснити чітким розподілом функцій між героями. В. Пропп пише про роз виток казкової колізії: «В родині відчувається глуха або відверта ворожнеча. «Як би його із світу звести» — постійна казкова формула. Ці слова можуть сказати всі члени родини по від ношенню один до одного, але за одним тільки винятком: їх ніколи не промовляє особа молод шого віку по відношенню до старших... Зана пастити, зі світу звести хочуть завжди тільки старші молодших» [10; с. 175]. Функція Мстислава Удатного — неодно значна. З одного боку він діє як ворожий све кор. З другого — як дарувальник. На функцію дарувальника вказує й той факт, що Мстис лав двічі дарує Данилові коней [11; с. 83]; [11; с. 88]. Як зазначає В. Пропп, із занепадом первісних інститутів «дарувальник — лісо- вий дух уже стає незрозумілим. Його змінює дарувальник — чоловік і предок» [10; с. 234]. В образі Мстислава Удатного ми бачимо по дальшу трансформацію первісних уявлень. За В. Проппом, лінія герой — дарувальник розгортається так: після того, як герой випро бується, зазнає нападу та ін., а також після того як він відреагує на дії майбутнього дарувальни ка, до його рук потрапляє чарівний засіб, яким може бути й чарівна тварина, зокрема кінь [10; с. 33—36]. Дії Мстислава Удатного, за схемою В. Проппа, можна розцінити як Д1, 5, 7, 9, де Д означає першу функцію дарувальника, д і - випробування героя, Д5 — прохання про по милування, Д7 — інші прохання, Д 9 — напад дарувальника на героя. Дії Данила Галицького відповідно у схемі мають такий вигляд: Г1, 5, 7, 9, де Г означає реакцію героя, Г1 — герой вит римує випробування, Г5 — герой милує, того, хто просить, Г7 — робить послугу, Г9 — пе ремагає дарувальника. Отримання Данилом коня позначається Z l, де Z означає передачу чарівного засобу, а 7Л — безпосередню пере дачу цього засобу. Таким чином, вся формула матиме такий вигляд: Д І Д 7 . 9 Г 1 Д 7 ,9 7 .1 Отже, загалом роль Мстислава Удатного полягає влегалізації Данила Галицькогоякпов- ноправного спадкоємця й володаря Галицько- Волинського князівства. Через нього як через свекра відбувається посвячення Данила, вод ночас як дарувальник він дає молодому кня зеві «чарівний дар», тобто потрібну магічну силу для боротьби з ворогами. Найяскравіший слід казка залишила в оповіді про поїздку Данила Галицького до Ба- тия [11; с. 109]. Описуючи цю подорож, літо писець старанно фіксує подробиці, як не див- но, важливі саме для чарівної казки. Завдяки цим подробицям поїздка Данила Галицького в царство хана Батия набирає ознак подорожі героя на той світ. Опинившись перед необ хідністю поїздки до Батия по ярлик, Данило Галицький прямує до Києва, «и пришедь в домъ архистратига Михайла, рекомый Вьідо- бичь» — не у храм, не в церкву, не в монастир, а в цьому випадку саме в дім, де він отримує молитовну допомогу (порівняйте з лісовим до мом, де герой казки отримує допомогу в про никненні до потойбіччя). Характерним є й те, що літописець не забув зазначити, що Данило «изьідє из монастыря в лодьи», хоча, здавало ся б, як вій ще міг переправитися на той берег Дніпра? Справа в тому, що переправа дуже важлива саме для казки. «Всі види перепра ви, — пише В. Пропп, — вказують на одну область походження: вони йдуть від уявлень про шлях померлого на той світ» [10; с. 286]. Далі літописець описує подорож Данила по спустошених татарами землях «и видЪ, яко нБсть у нихъ добра». В. Пропп якраз і зазна чає, що в тридесятому царстві «пустельність іноді підкреслюється» [10; с. 360]. Досягши царства Батия, Данило дивом уникнув необ хідності поклонитися татарському ідолу. Він був покликаний у вежу до Батия, який зап ропонував йому випити кумису. «їжа має тут особливе значення... ми бачимо, що людині, яка бажає пробратися в царство мертвих, про понується особливого роду їжа...Вимагаючи їжі, герой цим показує, що він не боїться цієї їжі, що він має право на неї, що він «справж ній» [10; с. 160]. Це визнає й Батий : «Ты уже нашь жє татаринь: пій наше питіє». Напри кінці оповіді про подорож Данила літописець оповідає про загибель в Орді князя Ярослава, а також князя Михайла з боярином Федором, тобто там, де інші князі поклали голови, га лицький князь пробув двадцять і п’ять днів. Такий хід теж нагадує казковий, так само, як і кінцівка цієї історії: «И прій де въ землю свою, и срЪте єго брать и сьіновє єго, и бысть плачь о бЪ дБ его, болша бысть радость о здравіи его» [11; с. 109]. Отже, в Літописі Данила Галицького ми дослідили декілька казкових елементів: казко ву завязку, комплекс випробування героя да- рувальником з подальшим даруванням чарів ної речі, казкову колізію, пов’язану з ворожим свекром та подорож героя на той світ. Але наша розвідка — це лише початок копіткої праці. Гіпотези висунуто, тепер треба їх підтвердити... 1. Грушевський М. Історія української літе ратури. — К., 1993. — Т. 3. 2. Орлов А . К вопросу об Ипатьевской летописи І І ИОРЯС. — М., 1926. — Т. 31. — Кн. 1. 3. Черепний А. Летописец Даниила Галиц кого // Исторические записки. — М., 1941. — № 12. 4. Гудзий Н. Литература Киевской Руси и украинско-русское литературное единение Х У ІІ -Х У Ш веков.--- К., 1989. 5.Лихачев Д. Русские летописи и их куль турно-историческое значение. — М., 1947. 6 .-Лурье Я. К изучению летописного жан ра // История жанров в русской литерату ре Х - Х У І І веков. — Ленинград, 1972. 7. Котляр И. Древняя Русь и Киев в лето писных преданиях и легендах. — К., 1986. 8 .А збелев С. Летописание и фольклор // Русский фольклор. — М., 1963. — Т. 8. 9. Росовецкий С. Фольклорно-літературні зв’язки: компоративний аспект. Моногра фія. — К„ 2001. 10. Пропп В. Морфология волшебной сказки. Корни волшебной сказки. — М., 1998. 11. Галицько-Волинський літопис. Досліджен ня. Текст. Коментар. — К., 2002. The author focuses on the verbal sources of Halytsko-Volynsky Litopys (The Chronicle of Halytsko-Volynsky Principality). Using methods of V . Propp and other researchers, the author analyses specific structural and stylistic elements of the tale, which are present in the chronicle and got corresponding interpretation.

Усні джерела Галицько-волинського літопису

Репозитарії

Схожі ресурси