Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого)

Ім’я професора Миколи Мушинки – доктора філологічних наук, іноземного члена НАН України, відомого україніста, фольклориста, суспільно-громадського діяча – добре відоме серед українського населення Словаччини. Завдяки його глибокій науковій ерудиції, чіткій громадській позиції, десятки наукових студі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Вархол, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнологія
Schlagworte:	Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43289
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого) / Н. Вархол // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 7-17. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43289
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-432892013-04-25T03:02:03Z Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого) Вархол, Н. Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин Ім’я професора Миколи Мушинки – доктора філологічних наук, іноземного члена НАН України, відомого україніста, фольклориста, суспільно-громадського діяча – добре відоме серед українського населення Словаччини. Завдяки його глибокій науковій ерудиції, чіткій громадській позиції, десятки наукових студій та власне книжкові видання закріпили його реноме не лише в наукових колах Словаччини. Він – наочний приклад титанічної науково-організаційної праці, символ правди і непоборності духу нашого часу. 20 лютого 2011 року М. Мушинка відсвяткував 75-й рік свого життя. 2011 Article Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого) / Н. Вархол // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 7-17. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43289 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин
spellingShingle	Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин Вархол, Н. Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого) Народна творчість та етнологія
description	Ім’я професора Миколи Мушинки – доктора філологічних наук, іноземного члена НАН України, відомого україніста, фольклориста, суспільно-громадського діяча – добре відоме серед українського населення Словаччини. Завдяки його глибокій науковій ерудиції, чіткій громадській позиції, десятки наукових студій та власне книжкові видання закріпили його реноме не лише в наукових колах Словаччини. Він – наочний приклад титанічної науково-організаційної праці, символ правди і непоборності духу нашого часу. 20 лютого 2011 року М. Мушинка відсвяткував 75-й рік свого життя.
format	Article
author	Вархол, Н.
author_facet	Вархол, Н.
author_sort	Вархол, Н.
title	Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого)
title_short	Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого)
title_full	Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого)
title_fullStr	Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого)
title_full_unstemmed	Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого)
title_sort	фольклористичні здобутки академіка миколи мушинки (з нагоди 75-річчя вченого)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43289
citation_txt	Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого) / Н. Вархол // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 7-17. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT varholn folʹklorističnízdobutkiakademíkamikolimušinkiznagodi75ríččâvčenogo
first_indexed	2025-07-04T01:40:29Z
last_indexed	2025-07-04T01:40:29Z
_version_	1836678622268620800
fulltext	7 Микола Мушинка Ім’я професора Миколи Мушинки – докто- ра філологічних наук, іноземного члена НАН України, відомого україніста, фольклориста, суспільно-громадського діяча – добре відоме серед українського населення Словаччини. Завдяки його глибокій науковій ерудиції, чіткій громадській позиції, десятки наукових студій та власне книжкові видання закріпили його реноме не лише в наукових колах Словаччини. Він – наочний приклад титаніч- ної науково-організаційної праці, символ правди і непоборності духу нашого часу. 20 лютого 2011 року М. Мушинка від святкував 75-й рік свого життя. Голова Української всесвіт- ньої координаційної ради Д. Павличко особисто приїхав з Києва до Пряшева привітати ювіляра, привізши із собою вітальні листи і Почесні гра- моти від Президента НАН України Б. Патона, Міністра культури і туризму України М. Кулиня- ка, директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шев- ченка НАН України М. Жулинського, директора Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України Г. Скрипник, голови Національної спілки пись- менників України В. Яворівського та від інших установ і організацій. З ювілеєм привітали його Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій республіці О. Гаваші, Генеральний консул України в Пряшеві О. Бенч, заступник голови уряду Словаччини Р. Хмель, голова Со- юзу русинів-українців Словаччини П. Сокол, ди- ректор Музею української культури у Свиднику М. Сополига та ін. Мер м. Пряшева П. Гадярі особисто вручив М. Мушинці Премію приматора м. Пряшева (чотири срібні дукати XV–XVII ст., чеканені в Пряшеві). З рідного села приїхав до Пряшева привітати «Почесного громадянина села Курова» фольк лорний колектив «Курівчанин», зас нований ювіляром майже сорок років тому. Словацьке державне телебачення в Братиславі зняло документальний телефільм «Повість про Миколу Мушинку», неофіційна прем’єра якого відбулася в пряшівському Руському домі під час святкування його ювілею. Усе це засвідчує високу повагу до М. Мушинки в Україні і Словаччині. * * * * * М. Мушинка народився 20 лютого 1936 року в бідній селянській сім’ї, у невеличкому україн- ському с. Курів, що на Бардіївщині. У рідному селі відвідував російську початкову школу. Оди- надцятирічним хлопчиком вступив до російської гімназії в Пряшеві, яку, унаслідок шкільної ре- форми 1948 року, закрили. Навчання продов- жив у Бардіївській середній школі з російською мовою навчання. У 1951 році він став учнем оди- надцятирічної середньої школи в Пряшеві, та- кож із російською мовою навчання, яку невдов- зі замінили українською. Школу М. Мушинка закінчив з атестатом зрілості в 1953 році. Потяг до знань, до науки спрямували його до столиці тогочасної Чехословаччини – до Праги: він став студентом Інституту росій- ської мови і літератури. Під час навчання в інституті М. Мушинка відвідував лекції з україністики видатного вченого, професора Карлового університету І. Панькевича, який вирішально вплинув на його національне само- усвідомлення і майбутнє професійне спряму- вання. Саме І. Панькевич активно залучав майбутнього вченого до збирання й вивчення Фольклористичні здобутки академіка миколи мушинки (з нагоди 75-річчя вченого) Надія вархол ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 8 фольклору та діалектологічних проявів україн- ців Східної Словаччини. З ним М. Мушинка 1957 року здійснив останню його фольклорно- діалектологічну експедицію у своє рідне с. Ку- рів. Необхідно наголосити, що вже під час навчання в Інституті російської мови і літе- ратури М. Мушинка, під керівництвом док- тора Е. Врабцової, почав спеціалізуватися на вивченні фольклору українців Пряшівщини, написавши семінарську, курсову й дипломну роботи на матеріалах рідного села. Восени 1960 року М. Мушинка став на у- ковим асистентом новозаснованого Дослідно- го кабінету народної словесності (згодом пере- йменованого в Дослідний кабінет україністики) при філософському факультеті Університету ім. П. Й. Шафарика в Пряшеві (нині – Пря- шівський університет). У 1963 році вступив до аспірантури кафедри фольклористики та етнографії Карлового університету в Празі. Але, оскільки не було фахівця з української фольклористики, Міністерство освіти Чехос- ловаччини направило його на трирічне стажу- вання до Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Звідти М. Мушинку напра- вили до Інституту мистецтвознавства, фоль- клору та етнографії АН УРСР. Науковим керівником було призначено відомого фольк- лориста, доктора філософських наук О. Дея. Однак виявилося, що О. Дей не повною мі- рою орієнтується в питаннях закарпатського фольк лору, тому він підтримав прохання само- го М. Мушинки, щоб консультантом наукового дослідження був керівник кафедри фолькло- ристики Московського університету профе- сор П. Богатирьов, який у міжвоєнний період обіймав посаду професора Братиславського і Брненського університетів і про народну куль- туру колишньої Підкарпатської Русі й Східної Словаччини написав кілька вагомих моногра- фій. П. Богатирьов спрямував увагу молодого аспіранта на структуральну фольклористику. Під час стажування в Києві (1964–1966) М. Мушинка здійснив дві польові експедиції до переселенців (оптантів) з Пряшівщини, які по- селилися в Рівненській і Волинській областях. Результатом цих досліджень став опублікова- ний у газеті «Нове життя» цикл репортажів під назвою «У земляків на Україні». Це перші стат- ті про понад дванадцять тисяч українців Сло- ваччини, які 1947 року, у надії на краще життя, добровільно прийняли радянське громадянство і були глибоко розчаровані реальною дійсністю на нових місцях поселення. За спогадами М. Мушинки, під час перебу- вання в Києві він зав’язав контакти з тамтеш- німи «інакодумцями» – І. Дзюбою, І. Світ- личним, З. Антонюком, М. Коцюбинською, Б. Антоненком-Давидовичем, Г. Кочуром та ін. Був частим гостем у Музеї І. М. Гонча- ра. Мав неформальні зустрічі зі студентами й аспірантами. Маючи чехословацький службовий пас- порт, молодий аспірант пересікав державний кордон без обмежень: привозив у Київ чеську і словацьку пресу, пряшівські українські видан- ня, а з Києва – матеріали самвидаву. Окрім того, з обмінного фонду Львівської наукової бібліотеки йому вдалося перевезти в бібліотеку Дослідного кабінету україністики понад сім- сот видань Наукового товариства ім. Шевчен- ка кінця ХІХ – початку ХХ ст. Понад п’ятсот книжок з тієї ж бібліотеки він вивіз до Музею української культури у Свиднику. Зрозуміло, що таку діяльність не могли не помітити орга- ни КДБ. У грудні 1965 року в нього знайшли копію машинопису праці І. Дзюби «Інтерна- ціоналізм чи русифікація?» та інші матеріали самвидаву. Стажування молодого аспіранта в Україні передчасно скасували і заборонили в’їзд на територію СРСР. Скориставшись політичною «відлигою» в другій половині ХХ ст. у Чехословаччині, М. Мушинка (у жовтні 1967 р.) у Карловому університеті захистив кандидатську дисерта- цію «Володимир Гнатюк – дослідник фольк- лору Закарпаття та його зв’язки з чехами і сло- ваками». Одночасно філософський факультет у Пряшеві за цикл друкованих праць про історію фольклористики українців Пряшівщини на- дав йому звання доктора філософії. Здобувши ці наукові звання, він став старшим науковим 9 славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин працівником і секретарем Дослідного кабіне- ту україністики при філософському факультеті Університету ім. П. Й. Шафарика в Пряшеві. Слід згадати ще один вагомий факт: М. Мушинка – ініціатор і засновник видавни- чої діяльності Музею української культури у Свиднику. Перша книжка цього музею (і пер- ше окреме видання М. Мушинки) – збірник «З українського фольклору Східної Словач- чини» (Пряшів, 1963). Через два роки він під- готував і видав перший «Науковий збірник» цього музею. М. Мушинка є упорядником, відповідальним науковим редактором і нас- тупних трьох випусків «Наукового збірника». На сьогодні Музей української культури ви- дав двадцять п’ять випусків цього збірника у двадцятивосьми самостійних томах. У розвід- ці «Над двадцятим томом “Наукового збірни- ка Державного музею української культури”» М. Мушинка зауважив: «“Науковий збірник МУК” є міжнародним карпатознавчим орга- ном, на сторінках якого обмінювалися дум- ками науковці різних країн». І далі: «Основ- ний зміст “Наукового збірника” становили ґрунтовні розвідки з глибокою науковою ар- гументацією, першоджерельні матеріали, які увійшли в золотий фонд нашої національної культури» (НЗ ДМУК у Свиднику. – Пря- шів, 1995. – Т. 20. – С. 28). Для молодого науковця 60-ті роки ХХ ст. були надзвичайно щедрими і плідними. У рам- ках науково-дослідної діяльності він проводив систематичні польові дослідження українсько- го фольклору Пряшівщини, які використав у своїх наукових статтях і розвідках. У 1967 році побачила світ його чудова антологія фолькло- ру українців Словаччини «З глибини віків», на яку відгукнулися позитивною рецензією наукові видання різних країн світу. Подібний резонанс викликала і його монографічна праця про народну співачку Анцю Ябур зі Стащи- на на Пряшівщині під назвою «Срібна роса» (Пряшів, 1970). На початок 70-х років з-під його пера вийшло понад двісті наукових праць, науково-популярних статей і рецензій з різних ділянок українознавства. У період «празької весни» М. Мушинка придбав в українських організаціях, устано- вах та в приватних осіб із Заходу майже 2 тис. книжкових видань для Дослідного кабінету україністики. Після окупації Чехословаччини військами Варшавського договору (у серпні 1968 р.) ці видання вилучили з бібліотеки як літературу шкідливу, націоналістичну, контр- революційну. Конфісковані книжки склали в підвалі студентського гуртожитку, де згодом їх було залито водою і знищено. А молодого амбіціозного науковця, з огляду на його актив- ну політичну діяльність, звільнили з універси- тету, суворо заборонивши обіймати будь-яку посаду в духовній сфері та друкуватися. Після майже однорічного безробіття, 1973 року М. Мушинка влаштувався працювати пастухом корів у новозаснованій сільськогос- подарській артілі рідного села (улітку) і коче- гаром у міській котельні в Пряшеві (узимку). Проте у вільний від роботи час він усе ж таки опрацьовував зібрані польові й архівні мате- ріали, займався науковою діяльністю: писав монографії, розвідки, статті, які друкували на Заході, бо на Україні його ім’я було табу- йоване навіть у пресі. Коли йому заборонили фольклорні польові дослідження серед укра- їнців Східної Словаччини, він, за активної до- помоги словацьких і чеських колег, проводив дослідження серед українських переселенців Румунії в Чехії та Моравії; коли не дозво- лили працювати в архівах Пряшівщини, він відшуковував багатющі документальні мате- ріали в державних і приватних архівах Чехії та Польщі. Українській науці й культурі дослідник зу- мів прислужитися не лише працями з фольк- лористики, але й науковими розвідками з найрізноманітніших ділянок українознавства, передовсім із життя і діяльності західноукра- їнських учених та української еміграції міжво- єнного періоду в Чехословаччині – тема, яка в Україні й Чехословаччині була табуйована. Найбільше уваги він приділив життю і твор- чості західноукраїнського вченого В. Гнатю- ка (1871–1926). Ось деякі з його книжкових ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 10 пуб лікацій на цю тему: «Володимир Гнатюк – перший дослідник життя й народної культури русинів-українців Югославії» (Руський Ке- рестур, 1967), «Володимир Гнатюк – дослід- ник фольклору Закарпаття» (Париж; Мюн- хен, 1975), «Бібліографія друкованих праць Володимира Гнатюка» (Едмонтон, 1987), «Володимир Гнатюк. Життя та діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства» (Париж, 1987 р.), «Фолькло- рист Володимир Гнатюк і його місце в укра- їнській науці та культурі» (К., 1992). У 1965 році він виявив невідомий архів В. Гнатюка на приватній квартирі у Львові, який став перли- ною новозбудованого Меморіального музею В. Гнатюка у Велесневі. Кілька разів М. Му- шинка відвідав дочку В. Гнатюка Олександру в Парижі, знайшов сліди його сина Юрія, ре- пресованого радянською владою. До речі, за праці про В. Гнатюка М. Мушинку прийнято в дійсні члени Наукового товариства ім. Шев- ченка в Парижі як першого науковця з кра- їн соціалістичного табору, а спеціалізована на укова рада Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії НАН України надала в 1992 році за серію праць про В. Гна- тюка звання доктора філологічних наук (ди- пломом № 1). М. Мушинка, таким чином, став першим доктором філологічних наук у само- стійній Україні. Вагомим внеском в українську фольклористику є його праці «Народна куль- тура південних лемків» (Нью-Йорк, 1988) і «Фольклор русинів Воєводини» (Новий Сад, 1976 і 1988 років). Найважливішою архівно-документаційною установою української еміграції був Музей визвольної боротьби України в Празі (1925– 1948), у фондах якого зберігалося майже 40 т матеріалів. Після захоплення комуністами влади в Чехословаччині (1948), ці матеріали безслідно зникли, а про вищезгаданий музей і в Чехословаччині, і в Радянському Союзі за- боронено було навіть згадувати. М. Мушинка в неймовірно важких умовах узявся за розшук цих матеріалів, у стислі терміни встановивши місця їх зберігання. Монографія «Музей виз- вольної боротьби України в Празі та доля його фондів» з’явилася друком у двох різних ви- даннях українською мовою (Мельбурн, 1996; К., 2005), а її скорочена версія одночасно ви- йшла українською і чеською мовами (Прага, 2005). Кілька цінних праць М. Мушинка написав про забутих, маловідомих або невідомих діячів української еміграції: фольклористів Ореста Зі- линського, Никифора Лещишака, Володимира Гошовського, Юрія Костюка, Ольгу Дутко; казкаря Михайла Пустая; художників Ми- хайла Бойчука, Олексу Новаківського, Івана Іванця, Петра Мегика; колекціонера мистецтва Івана Голубовського; літературознавця Василя Доманицького; письменницю Докію Гумен- ну; хореографа Василя Авраменка; істориків Юліана Целевича, Дмитра й Марка Антоно- вичів, Степана Папа; видавця Євгена Виро- вого; соціолога Миколу Кушніренка; географа Степана Рудницького; архітектора, етнографа й мистецтвознавця Володимира Січинського; музейника Симона Наріжного; мовознавців Івана Зілинського, Івана Данькевича, Василя Латту; громадських і релігійних діячів Агапія Гончаренка, Йосифа Ґаґанця; патріарха УАПЦ Мстислава; релігійного дисидента Йосифа Те- релю; теолога Гавриїла Костельника; юристів Йосифа Маркова, Станіслава Дністрянського; піаністку Софію Дністрянську; політика Степа- на Клочурака; поетів Михайла Качалубу, Оле- ну Телігу, Олександра Олеся; командира УПА Степана Стебельського-Хріна; краєзнавця Олександра Кобасу; театрознавця Юрія Ше- регія; художнього фотографа Тараса Кущин- ського. Декому з них М. Мушинка присвятив окремі книжки, іншим – ґрунтовні статті. Май- же кожна його праця про цих діячів української науки і культури побудована на невідомих пер- шоджерельних матеріалах. На Заході мав значний успіх альбом «Книж- ковий знак шестидесятників» (Банд-Брук, 1972), виданий під псевдонімом «Микола Вірук» (зворотне прочитання рідного села М. Мушин- ки) тодішнім митрополитом УАПЦ Мстисла- вом. У ньому М. Мушинка зібрав сто десять 11 славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин екслібрисів українських діячів культури (пере- важно дисидентів), створених художниками- шістдесятниками. Ґрунтовну вступну статтю М. Мушинки опубліковано українською, анг- лійською, французькою, німецькою, іспанською мовами, що підтверджує міжнародний резонанс теми українського «шестидесятництва» в галузі образотворчого мистецтва. Необхідно згадати й про активну співпрацю М. Мушинки з «Енциклопедією українознав- ства» у Парижі й англомовною «encyklopedia of Ukraine» в Торонто. Нині ювіляр інтенсивно співпрацює з братиславською «encyklopédia Belinna» і київською «Енциклопедією сучасної України». У шести виданих на сьогодні томах першої (літери А–І) він опублікував сто чотири статті, у восьми томах другої (літери А–Д) – сто п’ятдесят п’ять. Приватна бібліотека академіка містить біля 20 тис. одиниць. Без найменшого сумніву – це найбільша приватна українознавча бібліотека в Словаччині, де зібрано, окрім іншого, такі унікальні реліквії, як рукописи XVII– XVIII ст., «Руководство к славянскому крас- норечію» А. Мразовича (1821), «Описаніе Украйны» Г.-Л. де Боплана (1838), «Русалка Дністровая» (1837), рідкісні видання творів Т. Г. Шевченка тощо. Унікальну бібліотеку, ра- зом зі своїм багатющим архівом (понад 10 тис. одиниць), М. Мушинка подарував Державній науковій бібліотеці в Пряшеві, де ці книжки й архівації, після їх бібліотечного опрацювання, становитимуть окремий фонд, доступний ши- рокій громадськості. М. Мушинка завжди з неабиякою добро- тою і щирістю дає цінні поради, рекомен- дації та допомогу студентам, дослідникам, фахівцям при написанні наукових і науково- популярних праць. Навесні 1990 року М. Мушинку повністю реабілітовано, а 1-го червня цього ж року він повернувся на роботу в Пряшівський універ- ситет на посаду завідувача науково-дослідним відділом україністики. Усі сили, розум, енер- гію, серце він повністю присвятив науковій роботі, не залишаючи осторонь й активну культурно-громадську діяльність. М. Му- шинку обрано членом професорського складу Українського вільного університету в Мюнхе- ні, з його ініціативи засновано в Пряшеві Асо- ціацію україністів Словаччини, а 1994 року – Наукове товариство ім. Шевченка в Словаччині. Ці дві наукові організації невтомний ювіляр очолює і нині. За вагомий внесок в україністи- ку М. Мушинку відзначено високими нагоро- дами. Він – лауреат Премії ім. Павла Чубин- ського, Премії ім. Дмитра Нитченка, Премії ім. Василя Гренджі-Донського, Премії ім. Ми- коли Кочиша (Сербія), румунської Премії «Corona Carpatica» тощо. М. Мушинка – по- чесний професор Кам’янець-Подільського дер- жавного університету, почесний доктор (doctor honoris causa) Ужгородського національного університету, почесний член Всеукраїнського географічного товариства, Етнологічного товариства Словаччини, член редколегії періодичного наукового видання «Народна творчість та етнографія» тощо. У серпні 1996 року, з нагоди п’ятої річниці незалежної України, президент України Л. Кучма нагородив М. Мушинку Почесною відзнакою Президента України «За вагомий особистий внесок у дослідження українсько- словацьких історичних і культурних зв’язків», а 1997 року НАН України обрала М. Мушинку іноземним членом НАН України зі спеціаль- ності «фольклористика». Серед фольклористів значний резонанс викликала книга «Голоси предків» (Пряшів, 2002), у якій М. Мушинка опублікував дев’яносто вісім народних пісень (з нотами) і чотирнадцять текстів народної прози, за- писаних професором І. Данькевичем у 1929-х і 1935-х роках за допомогою фонографа від селян Закарпатської України і Пряшівщини. Ці унікальні фонографічні записи М. Мушинка перевів на компакт-диск (Cd), який доданий до його книги: зацікавлені, читаючи тексти (подані азбукою і латиницею), мають змогу вслуховуватися в автентичні голоси. В останні роки М. Мушинка тісно співпрацює зі Слов’янським інститутом ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 12 Академії наук Чеської республіки в Празі – опрацьовує магнітофонні записи фольклору з п’ятидесяти п’яти українських сіл Словаччини, здійснених в 1957–1967 роках. Ці записи переведено на дев’яносто один компакт-диск. Частину з яких видано в чотирьох книжкових публікаціях. Співавтором трьох з них є М. Мушинка. У день 75-ліття М. Мушинки вийшла друком найоб’ємніша його книжка з провокативною наз вою «Національна меншина перед загибелю?» (словац. мовою, співавт. О. Мушинка) та підназвою «Статистичний огляд русько-україн ських сіл Словаччини в роках (1773) 1881–2001», обсягом 624 сторінки. Автори охопили аналізом 260 сіл східної Словаччини, у яких при давніших переписах більшість населення позиціонувала себе з руською, російською або українською національностями. При останньому переписі 2001 року таких сіл виявилося лише тридцять. В усіх інших більшість населення декларувала словацьку національність, що свідчить про їх асиміляцію. Окрім статистичних таблиць, автори подали короткі відомості про кожне село – від першої письмової згадки до наших днів. З них дізнаємося, що в минулому населення цих сіл свято оберігало свою «руську національність» і «руську віру» (спочатку – православну, пізніше – греко-католицьку). Книжка М. Мушинки і його сина приурочена до чергового перепису населення, яке відбудеться в травні 2011 року. Вона є закликом: «Люди, не соромтеся своєї національності, яку свято оберігали ваші предки, а при переписі зазначайте її!» До перепису населення в Словаччині 2011 року приурочена й остання праця М. Мушин ки, також словацькомовна, «Русини-україн ці – одна національність» (Пряшів, 2011). Це – друге видання його однойменної брошури 1997 року, у якій на конкретних фактах спростовано твердження так званих «політичних русиністів» про те, що русини й українці – два різні народи. Він доводить, що закарпатські русини, тобто і русини Пряшівщини, завжди вважали себе гілкою українського (малоруського) народу. Обидві праці написані словацькою мовою, бо в українських селах Словаччини виросла генерація, яка вже не знає української абетки. М. Мушинка за допомогою словацької мови намагається донести своїм одноплемінникам про коріння їх роду і їхніх предків. Особистий науковий доробок невтомного працелюба за п’ятдесят років плідної науково-дослідницької діяльності (1960– 2010) – 73 книжки (включно з брошурами з упорядкованими і редагованими збірниками), 260 наукових студій, 1319 популярних статей, 466 рецензій. Бібліографія (старанно ведена його дружиною Магдою) охоплює 633 рецензії на його наукові праці, інформацію про його участь у наукових конференціях, конгресах, семінарах, а також статті про нього. Ґрунтовні дослідницькі статті й окремі видання, які з’явилися з-під пера М. Мушин- ки, його науково-публікаційна, науково- організаційна, суспільно-громадська діяль- ні сть є виявом енциклопедичної різнобічності знань і наукових зацікавлень, свідчать про виняткове обдарування духом нестаріючого науковця, відзеркалюють несамовиту працьовитість тонкого знавця і поціновувача народної культури, який обрав собі нелегкий шлях дослідника в царині українознавства й фольклористики, досягнувши найвищої мети. З нагоди визначного життєвого ювілею зичимо Миколі Мушинці нових творчих звер- шень у царині етнології та українознавства. На многая і благая літа Вам! список найвагоміших праць М. Мушинки а) книжкові видання: 1. З українського фольклору Східної Словаччини. – Пряшів, 1963. – 62 с. 2. Володимир Гнатюк – перший дослідник життя і народної культури русинів-українців Югославії. – Руський Керестур, 1967. – 70 с. 13 славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин 3. З глибини віків. Антологія усної народної творчості українців Східної Словаччини. – Пряшів, 1967. – 396 с. 4. Срібна роса. З репертуару народної співачки Анці Ябур із Стащина. – Пряшів, 1970. – 144 с. 5. Книжковий знак шестидесятників. – Банд-Брук, 1972. – 304 с. (Вид. вийшло під псевд. Микола Вірук.) 6. Володимир Гнатюк – дослідник фольклору Закарпаття. – Париж; Мюнхен, 1975. – 116 с. 7. Фольклор Руснакох Войводини. Народни обряди и шпиванки. – Руський Керестур, 1976. – 244 с. (Друге вид.: Новий Сад, 1988. – 240 с.) 8. Науковець з душею поета. До 60-річчя з дня народження Ореста Зілинського. – Банд- Брук, 1983. – 58 с. 9. Володимир Гнатюк. Бібліографія друкованих праць. – Едмонтон, 1987. – 148 с. 10. Володимир Гнатюк. Життя та його діяль- ність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства. – Париж, 1987. – 332 с. 11. Народна культура південних лемків // Лемківщина. – Нью-Йорк, 1988. – Т. ІІ. – С. 20–30; 195–482. 12. Політичний русинізм на практиці. – Пряшів, 1991. – 12 с. (Передрук з доповненнями: Торонто, 1992. – 30 с.) 13. Слово колиски нашої. Володимир Гнатюк про Карпатську Русь-Україну. Бібліографіч- ний покажчик. – Ужгород, 1991. – 32 с. 14. Листи Степана Рудницького до Софії та Станіслава Дністрянських. – Едмонтон, 1991. – 110 с. 15. Від НТШ до УВУ. Матеріали міжнародної наукової конференції. – К., 1992. – 420 с. (Упоряд.) 16. Володимир Леонідович Гошовський. Біо-бібліографічний покажчик наукових праць. – Л., 1992. – 26 с. (Авт. вступ. ст.) 17. Фольклорист Володимир Гнатюк і його місце в українській науці та культурі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук у формі наукової доповіді. – К., 1992. – 33 с. 18. Володимир Гнатюк. Бібліографічний покажчик. – Л., 1992. – 152 с. (Співавт. М. Мороз.) 19. Стоїть липка в полі. Збірник лемківських народних пісень Никифора Лещишака з рукописної спадщини І. Франка. – Едмонтон, 1992. – 185 с. (Друге переробл. вид.: Пряшів, 1996. – 146 с.) 20. Мала мати сина. Народні балади русинів-українців Пряшівщини із знищеної збірки О. Зілинського. – Пряшів, 1993. – 48 с. (Упоряд., авт. передм.) 21. Збірник пам’яті Івана Зілинського. Спроба реконструкції. – Нью-Йорк, 1994. – 584 с. (Авт. вступ. ст., упоряд., ред. Співред.: Ю. Шевельов і О. Горбач.) 22. Заповіт предків. 40 років Свята культури русинів-українців Словаччини. – Пряшів, 1994. – 78 с. 23. Володимир Січинський і народна культура русинів-українців Словаччини. – Пряшів, 1995. – 124 с. 24. Лицар волі. Життя і політично- громадська діяльність Степана Клочурака. – Ужгород, 1995. – 284 с. 25. Петро Мушинка. Із твердого кореня. Спогади на рідний край і Канаду. – Пряшів, 1996. – 165 с. (Співред. О. Мушинка.) 26. Музей Визвольної боротьби України та доля його фондів. – Мельбурн, 1996. – 124 с. (Друге переробл. і допов. вид.: К., 2005. – 160 с. Скорочений пер. чеськ. мовою: Прага, 2005. – 120 с.) 27. Rusíni-Ukrajinci – jedna národnosť. – Prešov, 1997. – 24 s. (Друге вид.: Пряшів, 2011. – 16 с.) 28. Колеса крутяться... Біо-бібліографія академіка Миколи Мушинки. Книга перша. Спогади / уклав Олесь Мушинка. – Пряшів, 1998. – 198 с. 29. Колеса крутяться... Біо-бібліграфія академіка Миколи Мушинки. Книга друга. Бібліографія / уклав Олесь Мушинка. – Пряшів, 1998. – 125 с. 30. Розповіді з Підкарпаття. Українські говірки Східної Словаччини. – Нью- ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 14 Йорк, 1998. – 322 с. (Співавт.: О. Лешка і Р. Шишкова.) 31. Rešov. dejiny obce a farností. – Prešov, 1999. – 81 s. (Співавт.: О. Мушинкa). 32. Лемко на фоні Радоцини. До 50-ліття з дня народження Володимира Шуркала. – Пряшів, 2001. – 48 с. 33. Zakarpatská Ukrajina v rámci Českoslo- venska (1919–1939). Zborník materiálov zo 6. vedeckej karpatistickej konferencie. – Prešov, 2001. – 218 s. (Упоряд., ред.) 34. kurov v minulosti a dnes. I. diel. dejiny a súčasnosť. – Prešov, 2002. – 152 s. 35. Іван Панькевич і питання літературної мови. Статті та матеріали. – Пряшів, 2002. – 208 с. (Упоряд., ред.) 36. Іван Голубовський. Розмахом могутніх крил. Повість-есе. – Л., 2002. – 116 с. (Упоряд., авт. передм. і дод.) 37. hlasy predkov. Голоси предків. Звукові записи фольклору Закарпаття із архіву Івана Панькевича (1929–1935). – Пряшів, 2002. – 253 с. + компакт-диск із записом 133 зразків фольклору. 38. Маковицька струна – співи мого краю. – Пряшів, 2002. – 126 с. (Авт. вступ. ст. укр., словац., англ., нім. мовами.) 39. Син землі. Спомини на засновника роду Янка Мушинку (1903–1987). – Пряшів, 2003. – 100 с. (Співупоряд.: Магда, Ігор і Олесь Мушинки.) 40. Розмова з однодумцями. Присвячено пам’яті Олекси Мишанича. – Пряшів, 2004. – 158 с. (Упоряд., ред.) 41. Florian Zapletal. Život a dílo. – Přerov, 2005. – 64 s. (Співавт. Ф. Гібл.) 42. Ukrajinská nářeči Slovenska. Výzkum a zvukové zápisy z let 1957–1967. – Praha, 2005. – 180 s. + Cd. (Співавт.: Р. Шишкова і О. Мушинка.) 43. kurovský rezbár. Život a dielo Andreja Pavúka. V lemkovskom nárečí obce. – kurov; Prešov, 2006. – 120 s. 44. Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913–1951). – Пряшів, 2008. – 197 с. 45. Цілитель тіла і душі. До 100-ліття з дня народження Михайла Качалуби (1908– 1993). – Пряшів, 2008. – 48 с. 46. Vypravění a písně Rusínů z východního Slovenska. Jihokarpatská ukrajinská nářečí v auten- tických záznamech. – Praha, 2009. – 312 s. + 2 přiložení Cd. (Співавт.: Р. Шишкова і Й. Грушовський.) 47. národnostná menšina pred zánikom? Šta- tistický prehľad rusínsko-ukrajinských obcí na Slo- vensku v rokoch (1773) 1881–2001. – Prešov, 2011. – 624 s. (Співавт. О. Мушинка.) б) наукові статті з фольклористики 1. Заговоры и календарная обрядность села Куров // Дукля. – 1957. – № 3. – С. 80– 97. 2. Народження дитини у звичаях села Курів Бардіївського округу // Дукля. – 1961. – № 2. – С. 107–114. 3. Огляд дотеперішніх досліджень над піснею «Про Штефана Воєводу» // Дукля. – 1961. – № 4. – С. 110–117. 4. Zdravotné povery v niektorých severový- chodných obciach Bardejovského okresu // nové obzory. – 1962. – Zv. 4. – S. 313–335. 5. До історії збирання українського фольклору в Східній Словаччині. До Першої світової війни // Наук. зб. МУК у Свиднику. – Пряшів, 1965. – Т. 1. – С. 181– 213. (Історіографічне дослідження.) 6. Володимир Гнатюк – визначний дослідник фольклору Пряшівщини // Наук. зб. МУК у Свиднику. – Пряшів, 1967. – Т. 3. – С. 51–67. 7. Кореспонденція Володимира Гнатюка з Іваном Данькевичем // Наук. зб. МУК у Свиднику. – Пряшів, 1967. – Т. 3. – С. 127– 214. 8. Листування Г. Костельника з В. Гна- тюком // Шветлосц. – 1967. – № 3. – С. 161–177. (Вступ. ст., публ. досі невідомих листів.) 9. Volodymyr hnaťuk a Čechy. Příspěvek k ukrajinsko-českým kulturním stykům // Český lid. – 1968. – Č. 2–3. – S. 188–192. 15 славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин 10. Фольклор Пряшівщини в працях укра- їнських та російських вчених і сучасний стан його дослідження // Слов’янське літературо- знавство і фольклористика. – 1968. – № 4. – С. 72–89. 11. Листи Івана Панькевича до Володими- ра Гнатюка (1910–1926) // Наук. зб. МУК у Свиднику. – Пряшів, 1969. – Т. 4. – Кн. 1. – С. 62–106. 12. Дослідник культури закарпатських українців. Життя і наукова діяльність Флорі- яна Заплетала // Дукля. – 1970. – № 1. – С. 56–60. 13. Volodymyr hnaťuk a Slovensko. Príspevok k štúdiu ukrajinsko-slovenských vzťahov vo folkloristike. Slavistika – národopis // Vedecký zborník národopisného ústavu SAV. – Bratislava, 1970. – S. 11–30. 14. Спільні і відміннні риси у фольклорі ру- синів Пряшівщини і Войводини // Традиційна культура югославских Русинох. – Нови Сад, 1971. – С. 100–123. 15. Filaret kolessa a Československo. Príspevok k československo-ukrajinským etnomuzikologickým stykom // Slovenský národopis. – 1972. – Č. 4. – S. 643–651. 16. Життя і наукова діяльність Ореста Зі- линського // О. Зілинський: Антологія укра- їнської лірики. Частина перша. – Торонто, 1978. – С. 389–420. 17. Фольклористична діяльність Олексан- дра Павловича // Наше слово. Лемківська сторінка. – 1978. – № 52. – С. 6; 1979. – № 1. – С. 6. 18. k pôvodu a súvislostiam fašiangového zvykoslovia s inými výročnými a rodinnými zvyk- mi // lidová kultúra a současnost – Masopustní tradice. – Brno, 1979. – Sv. 5. – S. 178– 181. 19. k otázke klasifikácie rozprávania zo živo- ta // národopisné informácie. – 1980. – Č. 2. – S. 45–49. 20. Folklórne tradície v súčasnej kultúre pre- sídlencov z Rumunska v českom a moravskom pohraničí // národopisné informácie. – 1981. – Č. 3. – S. 114–120. 21. Zbierky prísloví Ukrajincov Východného Slovenska // Slovenský národopis. – 1981. – Č. 4. – S. 577–580. 22. Súčasný stav a premeny vo výročných ob- radoch východoslovenských Ukrajincov // lidová kultura a současnost – Výroční obyčeje. – Brno, 1982. – Sv. 8. – S. 307–315. 23. Vianočné obchôdzky a betlehemské hry slo- venských presídlencov z Rumunska v Čechách a na Morave // lidová kultura a současnost – Výroční obyčeje. – Brno, 1982. – Sv. 8. – S. 328–332. 24. The nativity Play of Czechoslovak Ukrai- nians a Syncretic expression of Pastoral Culture // ethnographica et fokloristica Carpathica. – deb- recen, 1983. – № 3. – S. 177–189. 25. Філарет Михайлович Колесса та його місце в українській фольклористиці // Ф. Колесса: Українська усна словесність. – Едмонтон, 1983. – С. ІХ–lIV. 26. Archaické inovačné prvky v súčasnom sva- dobnom obrade Ukrajincov východného Sloven- ska // lidová kultura a současnost – Svadební obřad. – Brno, 1983. – Sv. 9. – S. 163–172. 27. Prínos oresta Zіlynského pre výskum slo- vanskej ľudovej balady // Slovenský národopis. – 1984. – Č. 1. – S. 155–162. 28. narodenie dieťaťa u rusínskych presídlen- cov z Rumunska v Čechách a na Morave // lidová kultura a současnost – Brno, 1983. – Sv. 10. – S. 134–147. 29. Vzťah mládeže k ľudovým obyčajom v sú- časnosti. na základe výskumu ukrajinského etnika na východnom Slovensku // národopisné informá- cie. – 1985. – Č. 1. – S. 146–152. 30. Фольклористичні намагання на Закарпатській Україні, Пряшівщині і Югославії в 20–30 роках ХХ стoліття // Нова думка. – 1986. – № 54. – С. 30–35; № 55. – С. 38–42. 31. Tradície ľudovej slovesnosti v literatúre Rusí- nov-Ukrajincov východného Slovenska. In Tradície lidové slovesnosti v současné literatuře. – opava, 1987. – S. 74–78. 32. Poetika kolomyjok rusínskych presídlencov z Rumunska na Tachovsku // národopisné infor- mácie. – 1987. – Č. 2. – S. 135–148. ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 16 33. Volodymyr hošovskyj a moderná etnomu- zikológia. k 65 narodeninám // Slovenský náro- dopis. – 1987. – Č. 4. – S. 650–656. 34. Synkretizmus folklóru juhoslovanských Ru- sínov. In Aktuálne problémy československej slavis- tickej folkloristiky. (Venované X. medzinárodné- mu zjazdu slavistov – Sofia, 1988). – Bratislava, 1988. – S. 143–156. 35. Ľudová svadba na východnom Slovensku. In Antológia východoslovenského folklóru. Príspevky zo seminára koS. – košice, 1988. – S. 47–59. 36. Vplyv národopisu na formovanie národné- ho povedomia Rusínov-Ukrajincov východného Slovenska // národopisné informácie. – 1988. – Č. 1. – S. 43–49. 37. Tradície ľudovej slovesnosti v literatúre Rusí- nov-Ukrajincov východného Slovenska – Sborník materiálov z vědecké konference 27. Bezručovy opavy. – opava, 1989. – S. 74–78. 38. Včleňovanie tradičných folklórnych prvkov do súčasného svadobného obradu. Zo skúsenosti svadobného starostu // Slovenský národоpis. – 1989. – Č. 1–2. – S. 177–185. 39. Місце фольклору в житті української молоді Східної Словаччини // Дукля. – 1990. – № 3. – С. 64–68. 40. Доля нащадків Володимира Гнатюка // НТЕ. – 1992. – № 5–6. – С. 16–19. 41. Листи В. Гнатюка до М. Грушевського // Шветлосц. – 1992. 42. Орест Зілинський і Пряшівщина. До недожитого 70-ліття від дня народження // Дукля. – 1993. – № 3. – С. 24–39. 43. Народознавча діяльність Олександра Духновича // О. В. Духнович і слов’янський світ. Програма наукової конференції (23–24 квітня 1993 р.). – Ужгород, 1993. – С. 12– 13. 44. Закарпатські русини-українці в Захід- ній Чехії // Українські Карпати: Матеріали міжнар. наук. конференції «Українські Карпати: етнос, історія, культура». Ужгород, 26 серпня – 1 вересня 1991 р. – Ужгород, 1993. – С. 326–333. 45. Орест Зілинський і його внесок в укра- їнську фольклористику. До 70-річчя від дня народження // НТЕ.– 1993. – № 5–6. – С. 26–34. 46. Взаємини Володимира Гнатюка з Ми- хайлом Коцюбинським // Зб. матеріалів науково-практичної конференції, присвяченої 130-річчю з дня народження Михайла Коцю- бинського. – Чернігів, 1994. – С. 135–138. (Тези.) 47. Peter Bogatyrov a zakarpatskí Ukrajinci // Slovenský národopis. – 1994. – Č. 1. – S. 62–65. 48. Sú Rusíni-Ukrajinci jednou alebo dvoma národnostnými menšinami? // etnologické rozpravy. – Bratislava, 1995. – Č. 1. – S. 94– 100. 49. národopis Zakarpatskej Ukrajiny // Zakarpatsko. Slovenský inštitút medzinárodných štúdií. – 1995. – S. 151–186. 50. Дослідження з етнографії та фоль- клору русинів-українців у Словаччині та Че- хії (огляд) // Записки НТШ (Праці Секції етно графії та фольклору). – 1995. – Т. 230. – С. 495–516. 51. Svadba Rusínov-Ukrajincov na Slovensku // Svadba na Slovensku. – Bratislava, 1996. – S. 21–24. 52. Фольклорист із Лемківщини та його унікальна збірка (Никифор Лещи- шак) // Слово і час. – 1996. – № 11–12. – С. 6–9. 53. Неорусинство та його політичний кон- текст // Вісті з України. – 1997. – С. 25. 54. Етномузиколог, який випередив свою добу. З приводу смерті Володимира Гошовсько- го // Дукля. – 1997. – № 2. – С. 69–74. 55. Rešpektujeme suverenitu Ukrajiny (aj vo vzťahu k Rusínom). oS – fórum občianskej spoločnosti. – Bratislava, 1997. – Č. 4. – S. 29– 35. 56. Figurína «džada» v obchôdzkových hrách obce kurov // Masky v ľudovej kultúre. – Brati- slava, 1998. – S. 42–45. 57. До генези народної культури русинів- українців Карпатського регіону та історії її дослідження. Наукова конференція «Sloven- sko-ukrajinské vzťahy v oblasti národnostných men- šín» // Acta Facultatis philosophhicae universitatis 17 славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин Prešoviensis, Slavistický zborník 1 (19/101). – Prešov, 1999. – S. 58–75. 58. 90-річна пчолинська колядка // Нове життя. – 1999. – № 1–2. – С. 4. 59. «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» (Нове про історію дослідження і місце найдавнішого запису відомої української народної пісні) // НТЕ. – 2000. – № 2–3. – С. 3–16. 60. Medzigeneračný prenos hodnôt ľudovej kultúry v obci kurov, okr. Bardejov. (Postrehy získané na základe spolupráce s folklórnou skupi- nou kurovčan) // Tradičná kultúra a generácie. – Bratislava, 2000. – S. 116–121. 61. Михайло Пустай із Збоя – найвизнач- ніший український казкар кінця 19 ст. // Дук- ля. – 2001. – № 3. – С. 41–45. 62. Володимир Гошовський і Чехословаччина // «Народній пісні я життя своє присвятив». – Л., 2001. – С. 61–72. 63. Відображення легенди про князя Лаборця в літературі // Біблія і культура. – 2001. – № 3. – С. 152–157. 64. «Маковицька струна» – неповторне свято народної пісні русинів-українців Словач- чини // Маковицька струна. Співи мого краю. – Пряшів, 2002. – С. 11–22; версія словац. мовою: С. 23–28; версія англ. мовою: С. 29–33; версія нім. мовою: с. 34–39. 65. k obyčajovému právu Rusínov-ukrajin- cov Slovenska. In obyčejové práva. Sborník příspěvků z konference karpatologické komise pro lidové obyčeje Mkkk konané v Marti- ně – Vrútkách v roce 2001. – Praha, 2002. – S. 163–174. 66. Внесок Володимира Гнатюка в дослідження біографії Юрія Гуци-Венеліна // Наук. вісник Ужгородського університету. Серія «Історія». – Ужгород, 2003. – Випуск 8. – С. 119–122. 67. Збирання фольклору Закарпаття: від Олександра Духновича до Івана Данькеви- ча // Олексадр Духнович – визначний педагог, мислитель і громадсько-політичний діяч Закарпаття. – Ужгород, 2003. – С. 165– 175. 68. Zvukové zápisy hudobného folklóru Ukra- jincov východného Slovenska a Zakarpatskej Ukrajiny z rokov 1929 a 1935 // Zborník filozo- fickej fakulty Univerzity komenského etnologia slovaca et slavica. R. 30. – Bratislava, 2003. – S. 185–194. 69. Диригент і музикознавець д-р Ольга Дутко (1910–2004) // Дукля. – 2004. – № 3. – С. 36–41. 70. Михайло Чабиняк – забутий народо- любець, поет і піснетворець // Благовісник. – 2004. – № 8. – С. 24–25. 71. Rusíni-Ukrajinci na Slovensku po páde komunistického režimu v roku 1989 // Mniejszoś- ci narodowe w europie Środkowo-Wschodniej po upadku komunizmu. – Zielona góra, 2006. – S. 308–309. 72. «Vo Viflejemi novina...» Vianočné zvyky a piesne Rusínov-Ukrajinco Slovenska // Piesňo- vé tradície etnických menšín v období Vianoc. – Bratislava, 2006. – S. 89–124. 73. Політичне русинство на сучасному етапі // Дукля. – 2009. – № 4. – С. 41–53. 74. Volodimir Sichinsky: Researcher on Ukra- inian Architecture of the Carpathian Region // does a fourth Rus exist? Concerning cultural identity in the Carpathian region. – Przemysl; higganum, 2009. – S. 121–134. 75. Життя, присвячене фольклору. До життєвого ювілею Надії Вархол // Нове жит- тя. – 2010. – № 13–14. – С. 2. 76. Дослідниця духовної культури україн- ців Словаччини (до ювілею фольклористки Надії Вархол) // НТЕ. – 2010. – № 3. – С. 110–117. 77. Вчімося в сусідів. (28 Свято культури лемків у Ждині та 12 Всеукраїнський 57 фестиваль лемківської культури в Монастирську) // Дукля. – 2010. – № 5. – С. 72–77.

Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки (з нагоди 75-річчя вченого)

Institution

Ähnliche Einträge