Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги)

Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги)

Історія та пам’яткоохоронна діяльність одного з найвідоміших українських музеїв поза межами України – Музею української культури у Свиднику, 55‑річний ювілей якого науковці Словаччини та України відзначають цього року, тісно поєднана з діяльністю видатного вченого – етнолога, музеолога, громадського...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Скрипник, Г.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43290
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги) / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 18-27. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-43290
record_format dspace
spelling irk-123456789-432902013-04-25T03:02:14Z Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги) Скрипник, Г. Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин Історія та пам’яткоохоронна діяльність одного з найвідоміших українських музеїв поза межами України – Музею української культури у Свиднику, 55‑річний ювілей якого науковці Словаччини та України відзначають цього року, тісно поєднана з діяльністю видатного вченого – етнолога, музеолога, громадського діяча та видавця Мирослава Сополиги. 2011 Article Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги) / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 18-27. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43290 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин
Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин
spellingShingle Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин
Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин
Скрипник, Г.
Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги)
Народна творчість та етнологія
description Історія та пам’яткоохоронна діяльність одного з найвідоміших українських музеїв поза межами України – Музею української культури у Свиднику, 55‑річний ювілей якого науковці Словаччини та України відзначають цього року, тісно поєднана з діяльністю видатного вченого – етнолога, музеолога, громадського діяча та видавця Мирослава Сополиги.
format Article
author Скрипник, Г.
author_facet Скрипник, Г.
author_sort Скрипник, Г.
title Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги)
title_short Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги)
title_full Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги)
title_fullStr Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги)
title_full_unstemmed Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги)
title_sort видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців східної словаччини (до 65-річчя з дня народження мирослава сополиги)
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2011
topic_facet Славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43290
citation_txt Видатний дослідник етнокультури та етноідентифікаційних процесів українців Східної Словаччини (до 65-річчя з дня народження Мирослава Сополиги) / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 18-27. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT skripnikg vidatnijdoslídniketnokulʹturitaetnoídentifíkacíjnihprocesívukraíncívshídnoíslovaččinido65ríččâzdnânarodžennâmiroslavasopoligi
first_indexed 2025-07-04T01:40:32Z
last_indexed 2025-07-04T01:40:32Z
_version_ 1836678626076000256
fulltext ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 18 Мирослав сополига Історія та пам’яткоохоронна діяльність одного  з найвідоміших українських музеїв поза межами  України – Музею української культури у Свид- нику,  55-річний  ювілей  якого  науковці  Словач- чини  та  України  відзначають  цього  року,  тісно  поєднана  з  діяльністю  видатного  вченого  –  ет- нолога, музео лога, громадського діяча та видавця  Мирослава  Сополиги.  Уже  чверть  століття  він  очолює  цей  знаний  у  світі  осередок  української  культури, пильно оберігаючи його від несприятли- вих суспільно-політичних обставин та численних  спроб ліквідації. Цього року Мирослав Дмитро- вич відзначає свій 65-річний ювілей, до якого він  наблизився, сповнений творчої енергії, оригіналь- них ідей та молодечого завзяття. Хоча  життєвий  і  науковий  шлях  Мирослава  Сополиги головно пов’язаний зі Свидником (міс- том його народження та шкільних років) та Пря- шевом (містом, у якому здобув освіту на філософ- ському факультеті Університету ім. В. Шафарика  за спеціальністю українська мова та література),   проте дитинство його пройшло на багатій історич- ною пам’яттю про героїчну минувшину Рівненщи- ні (куди в повоєнний період у рамках міграційних  процесів на 14 років переселилися його батьки). У  1967  році  після  закінчення  університе- ту  М.  Сополига  розпочав  багаторічну  працю  в Музеї української культури, де з 1972 року  очолив відділ етнографічної роботи. Вибір на- родознавчої  спеціальності  молодим  дослідни- ком був не випадковий з огляду на його глибо- кий  і незмінний  інтерес до народної культури  ще зі студентських літ.  Поле діяльності М. Сополиги обіймає кілька  векторів,  серед  яких  –  науково-організаційна,  науково-дослідницька,  експертна, координаційна  та  масштабна  експедиційна  й  пам’яткоохоронна  робота, спрямована на збереження народної куль- тури  українців  Словаччини.  Звісно,  основним  з-поміж них, що утворював міцний підмурівок для  всіх  інших  векторів,  була  науково-дослідницька  діяльність,  результати  якої  вчений  утілював  у  музейних експозиціях, брав за основу мотивацій  культурно-охоронних  проектів  та  просвітницької  роботи, едиційної та публіцистичної практики.  У  1960–1970-х  роках  Мирослав  Сополига  здійснив численні мандрівки по краю, провів на- родознавчі експедиції фактично в усі русинсько- українські села Східної Словаччини, де зібрав  унікальний  етнографічний  польовий  та  доку- ментальний  матеріал  з  усіх  царин  народного  життя. Його власні збірки пам’яток, як і незлі- ченні фотофіксації та записи від  інформаторів,  стали цінним надбанням фондів Музею укра- їнської культури у Свиднику. З 1976 року вче- ний уже обіймає посаду заступника директора  Музею, поєднуючи титанічну адміністративно- організаційну  роботу  з  науковими  досліджен- нями за темою, що стала провідною в його нау- ковій діяльності – народна архітектура та побут  українців-русинів Пряшівщини. У 1976 році з’являється одне з перших ваго- мих досліджень ученого «Народна архітектура  українців Східної Словаччини», в основу якого  автором покладено як польові спостереження  Видатний дослідник етнокультури та етноідентиФікаційних процесіВ українціВ східної слоВаччини (до 65-річчя з дня народження мирослава сополиги) Ганна скрипник 19 славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин та відомості, зафіксовані в ході етнографічних  експедицій,  так  і  розмаїті фактологічні дані  з  опублікованих праць та архівних матеріалів.  Новим здобутком М. Сополиги в опануванні  зазначеної тематики та розкритті її на розлогішій  фактографічній основі стала монографія «Народ- не житло українців Східної Словаччини» (опублі- кована 1983 р. в Пряшеві). Дослідники слушно  вказують на узагальнюючий, фундаментальний  характер  цієї  праці,  що  розкриває  природно- кліматичні, соціально-економічні, історичні фак- тори житлобудівної  традиції краю та висвітлює  етнокультурні  впливи  і  взаємозв’язки  в  царині  народного  будівництва.  Наскрізною  ідеєю  цієї,  як  і  низки  інших  розвідок  М.  Сополиги,  є  по- ложення про те, що пам’ятки матеріальної куль- тури місцевої  людності  виразно вказують на  їх  найтіснішу пов’язаність з українською етнокуль- турною традицією, невід’ємною складовою якої  вони постають: «найдавніші будівельні пам’ятки  в  досліджуваній  області  –  багато  їх  ознак  та  компонентів (наприклад, конструкція печі, хата з  боковою коморою, хата з сіньми – боїщем, різні  прибудови у формі причілків, а також покуття за  столом, окремі види меблів  і  т. д. – це яскраві  докази того, що культура цього народу має укра- їнську основу і є її складовою частиною»1. Логічним продовженням досліджень М. Со- полигою  української  народної  архітектури  Північно-Східної  Словаччини  є  синтетична  за  змістом та фактологічною основою його моногра- фія «Перлини народної архітектури», виконана в  словацько-  та  україномовній  версіях.  Важливим  позитивом  праці  є  наявність  у  ній  англомовного  та  німецькомовного  перекладу,  який  уможлив- лює залучення інформативного потенціалу дослі- дження до ширшого наукового простору. Робота  репрезентує цінні зразки дерев’яної сакральної ар- хітектури, частина з яких (27 дерев’яних храмів з  території Північно-Східної Словаччини) завдяки  х художньо-стильовим характеристикам, суспіль- ному значенню та мистецькій неповторності ввій- шла  до  складу  культурних  пам’яток  національ- ного  значення  (згідно  з  постановою  Президії  Словацької національної ради). Як зазначається в  передмові, автор ставить за мету популяризацію  пам’яток культової архітектури українців Пряшів- щини:  «предметною  публікацією  хочемо  набли- зити широкій громадськості унікальний комплект  дерев’яних греко-католицьких або ж православних  храмів, що збереглися в області Північно-Східної  Словаччини  в  місцевостях  з  русько-українським  населенням»2. Хоча завдяки високій художній та  естетичній вартості ці пам’ятки неодноразово ста- вали предметом пильного вивчення та дискусій іс- ториків, етнографів, філософів, архітекторів щодо  їх генезису та типології, проте дослідник слушно  вважає актуальним науковим завданням, що має  ще й виразний соціокультурний контекст, застосу- вати синтетичний  підхід до студіювання їх етно- мистецької сутності й джерело знавчого значення,  який  дозволив  би  розкрити  складну  культурно- генетичну історію цього феномену народної куль- тури з огляду на міжетнічні взаємозв’язки. У праці розглядаються такі вузлові аспек- ти  проблеми,  як  духовні  витоки  та  культурні  паралелі дерев’яної сакральної архітектури ру- синів Східної Словаччини, аналізуються особ-  ливості  будівельних  технік  та  архітектурної  майстерності,  художньо-мистецького  оздоб-  лення.  М.  Сополига  розглядає  непрості  історико-релігійні  процеси  на  Закарпат- ті,  що  перебувало  під  помітним  політично- конфесійним тиском домінуючих держав і ре- лігій.  Історичну  панораму    релігійного  життя  населення  краю  дослідник  розкриває  в  кон- тексті характерних особливостей його етнічної  та етнокультурної історії,  вказує на природну  присутність у Карпатському регіоні численних  пам’яток східних слов’ян, які проникали сюди  з областей Дністра, Пруту  і Чорноморського  побережжя  під  натиском  кочівників,  уже  по- чинаючи з VІ–VІІ ст. Незважаючи на диску- сійність питання часових і територіальних меж  поширення  східнослов’янського  культурного  впливу, незаперечним, на думку М. Сополиги,  залишається факт, що вже  із  середини  І  тис.  на  території  Східної  Словаччини  мешкали  представники південно-західної групи східних  слов’ян, відомих під назвами «венеди», «анти»  і «склави», а пізніше – «русини», «руснаки»,  «українці». Учений підкреслює, що «конфесій- ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 20 на приналежність донині є головною характер- ною  ознакою  русинів-українців  Східної  Сло- ваччини, якою вони відрізняються від словаків  і поляків римо-католицького віросповідання»3.  Ґрунтуючись  на  аналізі  архітектурної  специ- фіки  досліджуваних  пам’яток,  М.  Сополига  акцентує  відмінність  храмової  архітектури  українців-русинів Карпат від аналогічних сак- ральних  об’єктів  германських  племен  та  за- хідних  слов’ян,  у  яких «найбільше віддзерка- люються впливи світових  історичних стилів»,  унаслідок чого «і дерев’яні будівлі споруджува- лися за зразком готичних, а пізніше барочних  мурованих  костьолів»4.  Натомість  дерев’яні  церкви  в  словацько-польсько-українському  прикордонні,  за  його  спостереженнями,  ма- ють  беззаперечну  пов’язаність  з  українсько- карпатською  групою  сакральної  архітектури:  «В області Північно-Східної Словаччини, по- дібно як і в бойківській області Закарпатської  України  і  лемківській  області  Польщі,  унас- лідок  специфічних  історичних,  політичних,  соціально-економічних, культурно-суспільних,  природних  і  кліматичних  умов  життя  форму- вався  єдиний  тип  дерев’яних  храмів  східного  обряду»5. Етнокультурна  специфіка  українців  краю,  питання  планування  і  внутрішньої  характерис- тики народного житла; особливості, традиції та  новації сільського народного будівництва на те- ренах Східної Словаччини стали предметом дос- лідницької уваги і висвітлення також у моногра- фічний праці «Ukrajinci na Slovensku. etnokulturne  tradicie  z  aspektu  osidlenia,  ludovey  architektury  a  byvania» (2002) та рясній низці розвідок, опуб- лікованих у Науковому збірнику Музею україн- ської культури у Свиднику (1972 р., № 6, кн. І;  1976 р., № 7; 1977 р., № 8; 1980 р., № 9, кн. І;  1986 р., № 14; 1995 р., № 20 та ін.). Результатом  плідної  дослідницької  діяль- ності  М.  Сополиги  в  царині  не  лише  житло- будівної  традиції,  а  й  матеріального  побуту  в  цілому  (одяг,  народне  харчування,  традиційні  господарські заняття) у його тісному зв’язку з  духовною  та  звичаєво-обрядовою  культурою  та  з  огляду  на  українсько-словацькі  взаємо- впливи  стала  фундаментальна  500-сторінкова  монографія «Tradicie hmotnej kultury ukraincov na  Slovensku» (опублікована в 2006 р.). Оцінюючи  цю працю, дослідники відзначають, що саме ця  монографія, що не має аналогів у Словаччині, «є  його найбільшим науковим досягненням»6.  Одночасно  із  цією  широкоформатною  та  багатоаспектною пошуково-дослідницькою ді- яльністю  (узасадненою  на  зібраному  власно- руч  експедиційному  матеріалі)  та  на  її  основі  М.  Сополига  в  1979  році  успішно  захистив  кандидатську  дисертацію  «Народне  житло  українців  Східної  Словаччини»  на  філософ- ському факультеті Університету ім. Я. Комен- ського та Словацької академії наук в Братисла- ві, а 1993 року в Інституті мистецтвознавства,  фольклористики  та  етнології  ім. М. Т. Риль- ського НАН України – докторську дисерта- цію «Народне житло українців Пряшівщини»  і здобув ступінь доктора історичних наук, що  стала важливим фактом офіційного визнання  наукових досягнень дослідника.  Учений  також  брав  участь  у  реалізації  ряду  престижних наукових проектів у рамках діяльнос- ті Народознавчого інституту Словацької академії  наук, пов’язаних з роботою над «Етнографічним  атласом  Словаччини»  (1990),  «Енциклопедією  народної  культури  Словаччини»,  а  також  над  розробкою фундаментальних тем (з 1985 р.) про  «Етнокультурну спільність в карпато-балканській  області», а згодом – про «Етнічні процеси в Се- редній та Східній Європі» та ін. Мирослав  Сополига  є  одним  з  небагатьох  українських  учених  Словаччини,  хто  не  уявляє  себе  поза  історією  і  долею  свого  народу,  хто  не  мислить  свої  наукові  досягнення  як  самоціль,  а  всім  своїм авторитетом,  усією силою об’єктивної  аргументації  стоїть  на  захисті  збереження  культурно-національної самобутності автохтонної  українсько-русинської меншини в цій країні. Саме  ідея єдності українців-русинів Пряшівщини з усім  українством є провідною в його працях і в його ти- танічній науково-організаційній діяльності. Уже з  початку 80-х років ХХ ст., що супроводжувалися  новими  суспільно-економічними  й  політичними  тенденціями  в  Словаччині,  зокрема,  спробами  21 славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин реа лізації  так званої програми деукраїнізації ру- синської меншини краю, учений на підставі істо- ричних та етнологічних фактів розвінчує надума- ність  проб леми  «політичного  русинства»,  вказує  на  її  замовний  характер,  переконливо  обстоює  тезу про етногенетичну та мовно-культурну спіль- ність українців-русинів Словаччини з усім україн- ським народом, їхнє право на збереження своєї ет- нічної ідентичності та на культурно-національний  розвиток. Йосип Вархол із цього приводу слушно  пише, що «у своїх численних наукових та науково- популярних  статтях,  письмових  протестах,  резо- люціях,  відкритих  листах  та  різних  зверненнях,  науково  подібні  нісенітниці  Мирослав  Сополига  спростовує  правдивими,    глибоко  продуманими,  вагомими й  змістовними  аргументами,  доводячи  таким чином етнічну єдність русько-українського  населення  в  Карпатах,  неодноразово  підкрес- люючи,  що  “ніхто  не  має  права  ліквідувати  чи  шматувати нашу культуру, бо вона належить нам  усім – русинам-українцям як єдиній національній  культурно-етнічній спільноті”»7. Як  відомо,  проблема  єдності  українства  (з  огляду на посилення сепаратистських тенденцій,  інспірованих  деякими  зовнішньополітичними  силами  та  окремими  заангажованими  політи- ками Закарпаття та Сходу України) постала за  часів незалежності як одна з найважливіших у  системі стратегії внутрішньої безпеки держави.  Тим-то звернення М. Сополиги до цієї  теми  і  його принципова наукова позиція істотно допов-  нюють об’єктивною етнологічною аргументаці- єю спектр досліджень та висновків з етнокуль- турної та етнічної історії України, спростовуючи  новітні псевдонаукові концепції. Хоча проблеми етнічної  ідентифікації україн- ців Пряшівщини, що фактично є однією з пріо- ритетних  дослідницьких  тем  М.  Сополиги,  він  торкається більшою або меншою мірою майже в  усіх своїх наукових працях з етнокультури краю і  навіть у публікаціях з історії музейництва 8, проте  найґрунтовніше розглядає її в спеціальній науко- вій розвідці «До питань етнічної ідентифікації та  сучасних етнічних процесів українців Пряшівщи- ни» 9. За обсягом ця студія істотно поступається  вже згадуваним монографічним працям ученого,  утім, її суспільно-політичний контекст надзвичай- но актуальний, що зумовлює потребу ґрунтовніше  зупинитися на основних постулатах дослідження.  У ньому автор лаконічно розкриває в  історичній  ретроспективі  весь  непростий  кількасотрічний  шлях суспільно-політичного й культурного розвит-  ку українців-русинів Пряшівщини; характеризує  етнодемографічні  процеси  в  їхньому  середовищі,  слушно  зауважуючи,  що  хоча  кількість  пред- ставників  цієї  етнічної  спільноти  українського  походження  перевищує  150  тис.  осіб,  проте,  за  офіційними  статистичними  даними,  «у  Словач- чині  проживає  лише  30–40  тис.  представників  української, або “русинської” національності», які  мешкають  у  220-ти  селах,  компактно  розташо- ваних на території Північно-Східної Словаччини  вздовж  словацько-польського  кордону  10.  Саме  багатосотлітня  відмежованість  українців-русинів  від  основного  ядра  свого  народу  політичними  кордонами, на думку дослідника, і спричинилася  до  уповільненого  етнічного  самоусвідомлення  та  масштабних  асиміляційних  процесів  серед  них:  «Якраз той факт, що східнословацькі українці ні- коли не жили в спільному державному цілому зі  своїм матірним народом, зумовив складні етнічні  процеси, які нам необхідно пізнати, щоб усвідоми- ти свою історію та культуру. Формування етнічної  чи національної свідомості відбувалося тут значно  повільніше, порівняно з основною масою україн- ців, а також у довготривалій ізоляції від неї» 11. Розвідка містить добре аргументовану істо- ричну довідку щодо природи та динаміки міс- цевої етнонімії, значення етноніма «русин» (за  умови свідомої протидії утвердженню етноні- ма  «українець»  як  ефективного  чинника  збе- реження національної ідентичності та етнічної  самосвідомості,  витіснення  його  політичними  засобами державних домінуючих народів). «Загальновідомо,  –  пише  автор,  –  що  на  сьогоднішній  західно українській  етніч- ній  території  проживала  людність  південно- західної групи східних слов’ян, які називалися  венеди,  анти,  склави,  а  пізніше  руси  (роси),  русини,  руські  люди.  У  X  ст.  роздрібне- ні  східнослов’янські  племена  об’єдналися  в  спільному державному утворенні – Київській  ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 22 Русі… І хоча питання західного кордону цієї  держави  донині  залишаються  спірними,  ви- разні  сліди  руської,  тобто  української,  куль- тури  тут  є  безсумнівними…  Проявляється  це в мові, культурі, в етнонімах “русин”, “рус- нак”,  “руський”,  у  топонімах  Руськів,  Русь- ка  Бистра,  Руська  Воля,  Руська  Нова  Весь,  Руський  Грабовець,  Руський  Кручов,  Руські  Пекляни і т. д.» 12. Міркування М. Сополиги  щодо етнічної історії населення краю та еволю- ції,  етапності  розвитку українсько-русинської  етно німії  відбивають  сучасний  рівень  науко- вого потрактування співвідношень  і функціо- нування  локальних  та  загальнонаціональних  етнонімів:  «Подібно,  як  в  інших  народів,  в  українців  могло  функціонувати  декілька  ре- гіональних  чи  локальних  назв,  в  основу  яких  покладено географічні, природно-ландшафтні,  соціально-політичні,  етнокультурні  та  інші  чинники» 13.  М.  Сополига  порушує  ще  одне  актуальне  й  недостатньо  з’ясоване  в  етнологічній  науці  пи- тання  –  виникнення  і  термінологічне  означення  особливих історико-етнографічних регіонів та суб- етнічних груп українців, зазначаючи, що до з’яви  таких назв української етнічної території Східної  Словаччини,  як  «Пряшівська  Русь»,  «Пряшів- ська Лемківщина», «Пряшівщина» спричинилася  їх пов’язаність із культурним і релігійним центром  русько-українського населення – містом Пряше- вом, а щодо назв етно графічних груп українців –  «гуцули», «бойки», «лемки», то  їх виникнення є  результатом  особ ливостей  етнокультурної  історії   західних  українців.  Дослідник  розкриває  полі- тичну природу причин, через які історична етно- назва сьогоднішніх українців «русин» стала пред- метом різних спекуляцій, зазначаючи, що подібно  до того, як уже з ХVІ ст. Московська держава,  запозичивши для себе етнополітонім «Русь», на- магалася відмежувати його від русинів-українців,  протидіючи  вживанню  етнополітонімів  «Русь»,  «Україна» і запроваджуючи щодо них зневажли- ві, з відтінками маргінальності терміни «малорос»,  «малорус», «Мала Росія», так само й на Закар- патті  в  інтересах угорських пануючих верств  і  з  метою  посилення  роз’єднаності,  сепаратистських  тенденцій  в  українсько-русинському  середовищі  забороняється  використання  націоконсолідуючої  назви  «українець»  і  зумисне  консервуються  на- зви «угророс», «карпаторос», «карпаторус», «кар- паторусин»,  «підкарпатський  русин»,  «рутен»  14.  На протидію такій політиці і задля збереження й  об’єднання  українсько-русинської  етнічної  групи  в  Угорщині  та  Словаччині    самими  українцями  «вже  в  минулому  столітті  вживаються  терміни  “русин-українець”,  “українець-русин”,  “русько- український”, “українсько-руський” і т. п. Ці тер- міни  з  тих  самих  міркувань  актуальні  й  сьогод- ні» 15. У дослідженні автором порушуються й деякі  загальнотеоретичні питання щодо сутності етніч- ності та її визначників, зокрема, розглядаються  основні  етноідентифікаційні  чинники, що впли- нули  на  збереження  українцями  Пряшівщини  своєї етнічності (мова, культура та етнічна тра- диція, етнічна територія, етнічна самосвідомість  та самоназва, етнопсихологія тощо). З огляду на  сепаратистські  політтехнології,  запроваджувані  щодо русинів-українців упродовж останніх деся- тиріч, що спричинили етнонаціональні та мовно- ідентифікаційні  деформації,  дуже  актуально  й  відповідально  звучать  висновки  М.  Сополиги  про загальноукраїнське коріння місцевого діалек- ту русинів Пряшівщини: «у своєму фонетичному,  морфологічному,  синтаксичному  та  лексичному  складі  цей  діалект  зберіг  усі  характерні  озна- ки  східнослов’янської  мовної  групи.  Первісний,  тобто основний, запас слів сільського населення,  який служив для комунікації в рамках сімейного  та суспільного життя, але й в традиційних фор- мах заняття, є, безперечно, український» 16. Під- креслюючи роль мови як визначального етнічно- го індикатора, що одночасно виконує інтегруючу  функцію між члена ми етнічної групи та діє як ко- мунікативний бар’єр щодо інших етносів, М. Со- полига простежує негативні наслідки словакіза- ції місцевої лемківської говірки, що відбувається  під впливом зовнішніх чинників та за умов неза- довільного стану української національної освіти.  Унаслідок штучної словакізації, на думку авто- ра, формується лексична відмінність лемківсько- русинської  говірки  від  літературної  української  23 славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин мови, що використовується певними політичними  силами як аргумент на користь ідеї про окреміш- ність, «самобутність цього діалекту, який нібито  не має нічого спільного з літературною формою  української мови» 17.  Неспростовним  аргументом  на  користь  єд- ності українців-русинів Пряшівщини з україн- ським народом є передусім пам’ятки матеріаль- ної культури, зокрема дерев’яні церкви, форми  поселень, первісні форми забудови дворів, окре- мі види світських будівель, давньоукраїнський  різновид печей, меблі та  інше хатнє начиння в  українсько-русинських  селах  Східної  Словач- чини, які за їхніми етнографічними характерис- тиками та особливостями належать до найдав- ніших виявів української етнокультури. Оплотом етнічності, виразною ідентифіка- ційною  ознакою  українсько-русинського  на- селення Пряшівщини постає також віроспові- дання, належність до пастви церкви  східного  обряду,  на  яку  опирається  народна  культура.  За  М.  Сополигою,  взаємозв’язок  «етнічних  і  конфесійних  ознак  східнословацьких  русинів- українців є настільки сильним, що інколи дуже  важко, ба навіть неможливо встановити, котра  ідентифікація є вирішальною. Тому часто трап- ляється, що на питання “Живуть у цьому селі  католики?” отримуємо відповідь: “Ні, лем рус- наки”. Однак така сама відповідь буде й на пи- тання “Живуть у цьому селі словаки?” Отже,  етноцентризм  та  взагалі  етнічне  усвідомлення  русинів-українців  у  великій  мірі  детермінова- ні  якраз  віросповіданням»  18.  Переконливими  фактами  щодо  українських  етнічних  витоків  населення  Східної  Словаччини  є,  на  думку  вченого,  численні  зразки  його  духовної  твор- чості – пісні, звичаї, обряди, вірування, леген- ди,  перекази,  казки,  приказки  та  інші форми  усної народної творчості 19. Водночас дослідник свідомий, що з плином  часу  та  під  тиском  несприятливих  суспільно- політичних  реалій  означені  етноідентифіка- ційні  чинники  зазнають  істотних  змін,  їхня  роль  помітно  послаблюється,  в  українсько- русинському  культурному  середовищі  по- ступово  розгортається  процес  акультурації,  стирання  ідентифікаційних  ознак  етнічності  через поширення загальноєвропейських стан- дартів  та  нівеляцію  традиційних  елементів  етнокультури,  що  детермінований  довготри- валим  етнічним  відмежуванням  українсько- русинської  меншини  Пряшівщини  від  решти  української  спільноти  (унаслідок  створення  адміністративно-політичного  кордону  й  пору- шення компактності етнічної території народу,  його  економічної  та  соціально-територіальної  організації як єдиного цілого). У  розвідці  проаналізовано  особливості  етно ідентифікаційних процесів у контексті за- гальних  критеріїв  «позитивної»  ідентифікації  національних  меншин.  М.  Сополига  вказує  на  їх  залежність  не  лише  від  суб’єктивних  передумов,  але  й  загалом  від  якості  міжет- нічних  відносин  у  суспільстві  (рівня  етнічної  толерантності  чи  етнічної  дистанції),  від  ха- рактеру правового регламентування розвитку  національних  меншин,  від  освітньої  системи  держави  та  програм  міжкультурного  діалогу,  від  мас-медійної  діяльності.  Справді  демо- кратична  політика  держави,  що  передбачає  взаємну  толерантність  і  безконфліктне  спів- життя  в  багатонаціональному  суспільстві,  не  лише стирає бар’єри етнічних стереотипів, але  й  сприяє  «позитивній»  етнічній  ідентифікації  національних меншин. Проте щодо етнічної іс- торії українців Пряшівщини, то тут, на думку  дослідника, завжди існувало намагання домі- нуючої (словацької) етнічної спільноти прище- пити українській меншині чужу мову, культуру  та  релігію,  опираючись  на  слов’янську  куль- турну спорідненість українців і словаків, їхню  лінгвістичну близькість. На цьому тлі  (та ще  й  за  умови  відсутності  відповідної  офіційної  психологічної  настанови  на  позитивне  сприй- няття  етноніма  «українець»)  у  краї  форму- валися  двомовні  групи  з  подвійним  етнічним  усвідомленням,  подвійною  ідентичністю.  До  того ж після 1989 року щодо української мен- шини Східної Словаччини були запроваджені  деструктивні  за  своєю суттю урядові програ- ми  деукраїнізації,  що  вуалювалися  демокра- тичними  гаслами  й  зводилися  до  пропаганди  ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 24 тео рії про відмінність русинів від українців, до  ідей  кодифікувати  окремий  «русинський  на- род»  та його мову. М. Сополига категорично  спростовує  вигадку  про  русинів  як  окремий,  відмінний від українського, народ, метою якої  є дестабілізації України як суверенної держави  та асиміляція русинів-українців Пряшівщини.  Для українців Словаччини, як слушно зазна- чає М. Сополига, «русинізація» –  найнебез- печніший спосіб прискорення їх асиміляції.  В основі офіційної політики підтримки ру- синського  сепаратизму  в  Східній  Словаччині  є  акцентування  демократичності  вибору  на- ціональної орієнтації, спотворення етнічної іс- торії та етногенезу українців, ігнорування тер- міна «український» та зумисне насаджування  в суспільному дискурсі терміна «русинський»,  систематична  дискредитація  українства  в  ЗМІ,  тиражування  негативних  стереотипів  щодо українців та їхньої культурно-історичної  спадщини, а зрештою – прояви українофобії.  Ідеться  про  довготривале  систематичне  ак- центування лише на негативних сторінках ми- нулого  та  сучасного  життя,  про  спекулятивні  перекручування  та  викривлення  історичних  подій  з  метою  прищеплення  громадськості  синдрому українофобії 20. На переконання до- слідника, оптимальному розвитку української  меншини в краї не сприяє також тенденційний  аналіз історії та сучасного становища місцево- го українства з боку деяких наукових видань  Словацької академії наук, автори яких у праг- ненні сконсолідувати свою державу вдаються  до упередженого трактування  історичної долі  української  етнічної  спільноти  Східної  Сло- ваччини,  до  маніпулювання  з  її  етнічною  та  конфесійною належністю. У висліді все це по- родило певні негативні психічні синдроми в се- редовищі  українців-русинів  Пряшівщини,  що  прискорюють асиміляційні процеси серед них.  Відтак,  підсумовує  вчений,  русинський  сепа- ратизм  підтримують  передовсім  націоналіс- тично спрямовані словацькі кола та їхні анти- українські прибічники: «аж занадто фальшива  підтримка русинського сепаратизму може бути  актуальною лише до часу повного розрушення  українського  національно-культурного  орга- нізму в Словаччині. Після цього, – застерігає  дослідник,  –  намагання  так  званих  “русин- ських  проводирів”  будуть  даремними.  Сло- ваччина  їх  залишить  на  призволяще,  а  місце  матиме  вже  самовільний  процес  словакізації  предметної етнічної групи» 21.  Дослідник вказує на послаблення ролі інте- лектуальної еліти в етноідентифікаційних про- цесах,  представники  якої  віддають  перевагу  ідентифікаціям за професією, громадянськими,  конфесійними  чи  локально-територіальними  критеріями; на загрозливі тенденції  інтенсив- ної  словакізації,  умотивованої  певними  не- вигідними  ситуаціями  та  дискримінацією  за  мовно-етнічною ознакою.  Виявляючи  деструктивні  прояви  в  сучасних  етноідентифікаційних  процесах  серед  українців  Пряшівщини, М. Сполига, утім, не обмежує своїх  спостережень цими локально-регіональними ре- аліями, а піднімається до глибокого осмислення  явища на загальноукраїнському матеріалі. Зок- рема, основну причину асиміляційних процесів у  середовищі русинів-українців у Словаччині, так  само як і в інших країнах, учений слушно вбачає  в тому, «що українство взагалі, тобто українська  ідея уже століттями перебуває у перманентному,  кризовому  стані»  22.  Усвідомлюючи  пряму  за- лежність стану зарубіжного українства від рівня  національної  державно-політичної  самореаліза- ції українців, проти яких на їхніх етнічних тери- торіях    упродовж  віків  велася  дискримінаційна  політика чужих державних утворень, М. Сопо- лига вказує на негативну проекцію цих реалій на  цілий український світ: «Систематичне винищу- вання українства, довготривала цілеспрямована  русифікація  негативно  впливали  й  на  розвиток  українців зарубіжжя. Під гаслом інтернаціоналі- зації і так званої консолідації радянського народу  було знекровлено та здеформовано національну  свідомість українців. Унаслідок системного ігно- рування  їхніх  прав  на  національно-культурний  розвиток, через звуження сфери вживання укра- їнської мови, цілеспрямоване  стирання  історич- ної  пам’яті,  ліквідацію  національного  шкільни- цтва та культурно-освітніх закладів, послідовне  25 славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин руйнування соціально-економічної та культурно- традиційної  основи  українського  села,  дискри- мінацію  та  переслідування,  масові  виселення  й  переселення,  значна  кількість  українців  асимі- лювалася.  Майже  в  таких  самих  умовах  пере- бували й українські меншини в сусідніх країнах  колишнього  соціалістичного  табору»  23. Відтак,  на  думку  науковця,  доля  української  меншини  Східної  Словаччини  залежить  від  загальних  геополітичних  процесів  у  Європі,  національної  політики  Словацької  Республіки  та  соціально- економічної і державотворчої ситуації в Україні. Торкаючись  інших  напрямів  професійної  діяльності  М.  Сополиги,  бодай  побіжно  зга- даємо  його  редакційно-видавничу  практи- ку,  яка  так  само  підпорядкована  благородній  справі  опублікування  джерел  та  досліджень  з  усіх  царин  наукового  знання  про  українців  Словаччини, про їхню етногенетичну й мовно- культурну  єдність  з  усім  етнічним  україн- ством.   Зосібна, йому належить особлива за- слуга  в  редакційно-видавничій  підготовці  й  опублікуванні  «Наукових  збірників»  Музею  української  культури  у  Свиднику.  Під  керів- ництвом ученого побачило світ 12 томів цього  надзвичайно  інформативного  і єдиного за ре- презентованою тематикою наукового видання  (що  по  праву  слугує  народознавчою  енци- клопедією  українсько-русинського  населення  Північно-Східної  Словаччини),  на  сторінках  якого  в  логічно  вмотивованій  послідовності  порушуються найрізноманітніші україністичні  проблеми  в  їх  локально-територіальному  ви- мірі  (від  історіографічних  оглядів  і  опубліку- вання джерел до мовних, літературознавчих та  етнографічних  розвідок,  представлених  авто- ритетним авторським складом у запровадже- ній  рубрикації:  «Історія»,  «Історія  культури»,  «Етнографія  та  фольклористика»,  «Мисте- цтвознавство»,  «Мовознавство»,  «Літера- турознавство»,  «Звіти.  Хроніка.  Рецензії»).  Справді,  як  спектр  порушених  у  збірниках  проблем, так і формат викладу матеріалу, уза- садненого  поважним  науковим  апаратом,  за- свідчує  їх  актуальність  та  високий  рівень  і  переконливість  аргументації.  Надзвичайно  цінною  є  рубрика  «З  історії  та  джерел»,  яка  вводить до наукового обігу нові або забуті ар- хівні дані та рідкісні публікаційні матеріали й  дослідження,  серед яких, зокрема,  і «historia  Carpato-Ruthenorum» Михайла Лучкая. У  рубриці  «Мовознавство»  йдеться  про  соціо лінгвістичні  дослідження,  лексично- семантичні  особливості  фразеології,  мікрото- понімію,  церковнослов’янську  мову,  локальні  говірки  та  діалекти,  лексикографічні  параметри  словацько-українського словника тощо, що фак- тично в регіональному вимірі репрезентує майже  всі  напрями  сучасного  мовознавства.  За  таким  самим проблемно-тематичним принципом побу- довані й інші рубрики, що створюють повноцін- ну панораму досліджень з різних україністичних  дисциплін за матеріалами з Пряшівщини.  Результатом наукової  співпраці Мирослава  Сополиги  і  мовознавців  Зузани  Ганудель  та  Івора Ріпки стало видання Музеєм фундамен- тального  «Атласу  українських  говорів  Схід- ної  Словаччини»  Василя  Латти,  етнографіч- ну  спадщину  якого  М.  Сополига  підготував  і  опуб лікував у дев’ятнадцятому номері «Науко- вого  збірника»  Музею.  Окремі  томи  збірника  присвячені  спеціальним  науковим  проблемам  (словацько-українським  взаєминам  у  сфері  історії,  культури,  мови  та  літератури  (т.  24);  східно-християнським сакральним пам’яткам на  словацько-польсько-українському  пограниччі  (т. 25) та ін.), винесеним на обговорення учасни- ків зорганізованих М. Сополигою міжнародних  наукових конференцій. Видання серії музейних  збірників, які істотно збагачують палітру укра- їністичних студій у цілому, заповнюючи прога- лини вітчизняної гуманітаристики, – направду,  подвижницька  праця,  адресована  як  сучасни- кам, так і прийдешнім поколінням дослідників. Європейській народознавчій громаді М. Со- полига відомий не лише як визнаний дослідник  народного  будівництва  й  сакральної  архітек- тури, але і як незмінний упродовж 25-ти років  керівник Музею української культури у Свид- нику, що постав 1956 року, а нині є потужним  центром україністичних досліджень у Словач- чині. Учений має безпосереднє  відношення  до  ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 26 творення  сучасних  експозицій  Музею  –  саме  під його керівництвом на основі ґрунтовного нау-  кового  дослідження  про  культурно-історичний  розвиток українського населення ЧСФР сфор- мована  постійна  музейна  експозиція  площею  1700  м2,  що  хронологічно  охоплює  період  від  найдавніших  часів  до  сучасності.  Відкрита  1991 року за участі науковців з 18-ти країн сві- ту, вона була високо поцінована етнографічною  громадою Словацької академії наук – її автор- ський  колектив  одержав  Першу  премію  Сло- вацького етнографічного товариства. Історія Музею української культури, лише  саму  назву  якого  на  початку  1990-х  років  (у  зв’язку з курсом на так звану деукраїнізацію)  заповзяті  владоможці  офіційно  змінювали  мало не 10 разів, силкуючись заставити колек- тив зректися його означення «український», як  у варцадлі відбиває непросту долю українців- русинів Пряшівщини і директора Музею Ми- рослава  Сополиги  зосібна.  Безпідставні  зви- нувачення й неодноразові звільнення з роботи,  образливі публічні кампанії з метою дискреди- тувати вченого, що тривали з різною інтенсив- ністю роками, – таку ціну довелося сплатити  досліднику  за  свою  принципову  позицію  са- мовідданого  служіння  своєму  народові.  Про- те  ці  випробування  лише  гартували  характер  ученого, якому все ж таки вдалося зберегти  і  Музей, і його українську сутність.  Невпинний  пошук  правдивого  знання  про  свій  народ  мобілізував  М.  Сополигу  на  напо- легливу  працю  з  розгортання  широкомасштаб- ної  дослідницької  та  експедиційно-пошукової  і  пам’яткоохоронної діяльності. Експедиційні дос-  лідження  науковця  в  царині  народного  будів- ництва та етнокультури українського населення  Східної Словаччини, проведені у 226-ти селах,  дозволили  сформувати  колекцію  найтиповіших  зразків  народної  житлобудівної  традиції,  що  лягла  в  основу  започаткованого  1975  року  екс- позиційного  комплексу  просто  неба  (скансен),  який постав на основі розробленого вченим но- вого  музейного  проекту.  Нині  ця  експозиція,  площею 11 га, налічує понад 50 пам’яток і є од- ним з найвизначніших музейних осередків Сло- ваччини  як  за  рівнем  науково-дослідницької  та  пам’яткоохоронної  роботи,  так  і  за  масштабами  його просвітницької діяльності. Як ініціативний громадський діяч – справж-  ній  гуманіст,  М.  Сополига  щиро  опікується  питаннями  міжнаціонального  миру  і  злаго- ди – він розробив і зреалізував низку проек- тів, спрямованих на гармонізацію українсько- словацьких  відносин  (міжнародна  наукова  конференція у 2006 р. «Словацько-українські  взаємовідносини  в  області  історії,  культури,  мови  та  літератури»),  на  налагодження  доб-  розичливих  толерантних  міжнаціональних  стосунків у країні («Музейна презентація на- ціональних  меншин  в  Словаччині»,  1996  р.).  Відповідаючи  на  потреби  часу  і  дбаючи  про  міжкультурний діалог у Європі, М. Сополига  сприяє реалізації сучасних популярних проек- тів, присвячених Дням європейської культур- ної спадщини (Свидник) та використанню му- зейного потенціалу для розвитку туристичного  руху (у рамках транскордонної співпраці між  Польщею та Словаччиною). Водночас М. Сополига – організатор, спів- організатор та учасник багатьох міжнародних  конференцій, симпозіумів та семінарів у Сло- ваччині, Україні, Польщі, Чехії, Бельгії та Гол- ландії.  Нині  вчений  у  складі  організаційного  комітету провадить підготовку 25 конференції  Асоціації європейських музеїв просто неба.  Свідченням  широкого  визнання  наукового  доробку  і  знань  М.  Сополиги  є  запрошення  вченого у 2007 році до акредитаційного про- цесу Інституту етнології в ролі експерта з оцін- ки роботи    (за 2003–2006 рр.)  і  визначення   перспектив  діяльності  Етнологічного  інсти- туту Словацької академії наук (на подальший  чотирьохрічний період).  Незаперечний  науковий  авторитет  ученого  маніфестує  поважний  список  його  офіційно- го  членства  у  провідних  дослідницьких  і  уря- дових  структурах  –дійсний  член  Товариства  ім. Т. Г. Шевченка, віце-президент Міжнародної  асоціації україністів, дійсний член Асоціації євро- пейських музеїв під відкритим небом (Association  of european open Air Museums), член Спеціалі- 27 славетні народознавці з Пряшівщини: шлях до наукових вершин зованої вченої ради Національної академії наук  України, член Ради Уряду Словацької республі- ки у справах національних меншин (1991–1998),  член Президії Союзу музеїв Словаччини, довго- річний член Президії Етнографічного товариства  Словаччини,  член  Президії  Світової  федерації  українських  лемківських  організацій,  багато- річний член Президії Центральної Ради Союзу  русинів-українців Словацької республіки. Дослідник  підтримує  найтісніші  науко- ві  зв’язки  з  Україною.  Так,  з  2006  року  він  є  почесним  доктором  Ужгородського  на- ціонального  університету.  Учений  був  ак- тивним  учасником  міжна родної  українсько- словацької етнографічної експедиції 1991 року  на  Пряшівщині,  матеріали  якої  покладені  в  основу  двотомної  історико-етнографічної  монографії «Лемківщина» (Львів, 1999). Під  керівництвом М. Сополиги триває підготовка  до  важливої  наукової  конференції  «Українці  в  прикордонних  областях  Карпат:  проблеми  акультурації,  асиміляції,  ідентифікації»,  що  відбудеться влітку 2011 року. Давня  і  плідна  співпраця  поєднує  М.  Сополигу  з  народознавцями  Інституту  мистецтво знавства,  фольклористики  та  етнології ім. М. Т. Рильського НАН України:  Мирослав  Дмитрович  –  багаторічний  член  Спеціалізованої  вченої  ради  ІМФЕ,  ав- тор  і  член  редколегії  інститутського  часо- пису  «НТЕ»,  співавтор  і  рецензент  колек- тивних  фундаментальних  праць  з  етнічної  та  етнокультурної  історії  України,  експерт  і  опонент  під  час  захисту  дисертаційних  досліджень.  Високо  поціновуючи  науковий  доробок ученого, етнологічна громада України  висловлює найщиріші побажання здоров’я та  нових звершень ювіляру  і  в його особі  всьо- му  шанованому  колективу  його  однодумців- науковців Музею української культури, який  цьогоріч святкує своє 55-річчя. Окидаючи  поглядом  науковий  шлях  ювіляра,  думається,  що  небагато  знайдеть- ся  дослідників,  котрі  могли  б  дорівнятися  до  його  дивовижних  досягнень,  які  складають  понад  800  позицій  наукових  статей,  музей- них  путівників  і  рецензій  та  близько  30-ти  авторських  або  виконаних  у  співавторстві  книжкових видань. Такого наукового ужинку  вистачило  б  на  цілий  колектив!  А  попереду  нові наукові горизонти: сьогодні чекає на своє  видання фундаментальне дослідження М. Со- полиги  «Українці  Словаччини:  матеріальні  вияви  народної  культури  та  мистецтва»;  під  його  керівництвом  завершується  робота  над  монографією  «Історія  Лемківщини»,  що  ма- тиме  справді  резонансний  вплив  на  цілу  українську  історію й культуру та на народоз- навчий потенціал української науки. З роси та з води Вам, славетний ювіляре! 1 Цит. за: Данилюк А. Г. Дослідження народно- го житла // НТЕ. – 1985. – № 3. – С. 84. 2 Сополига Мирослав. Перлини народної архі- тектури. – Пряшів, 1996. – С. 19. 3 Там само. – С. 41. 4 Там само. – С. 61. 5 Там само. – С. 107. 6 Там само. – С. 469. 7 Вархол  Й. До вершини наукового Олімпу (До 60‑річчя від дня народження доктора філософії Мирослава Сополиги, доктора історичних наук) // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. – Свидник, 2007. – Вип. 24. – С. 467. 8 Див.: Сополига М. Музей української культу- ри в Свиднику на початку третього тисячоліття (2000–2009 р.р.) // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. – Свидник, 2010. – Вип. 25. – С. 426–455. 9 Сополига М. До питань етнічної ідентифікації та сучасних етнічних процесів українців Пряшівщини // Науковий збірник Музею українсько‑руської культури у Свиднику. – Пряшів, 2001. – Вип. 22. – С. 208–237. 10 Див.: Там само. – С. 208. 11 Там само. – С. 209. 12 Там само. 13 Там само. – С. 211. 14 Там само. 15 Там само. 16 Там само. – С. 213–214. 17 Там само. – С. 214. 18 Там само. – С. 221. 19 Див.: Там само. – С. 217. 20 Див.: Там само. – С. 230. 21 Там само. – С. 226. 22 Там само. – С. 233. 23 Там само.

Схожі ресурси