Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України
Розглянуто новітні міфологеми, пов’язані з трипільською культурою, а саме: патріотичні, що перебільшують рівень її розвитку й ототожнюють «трипільців» з українцями, і антиукраїнські, які заперечують високий розвиток цієї культури і відкидають будь-яку її роль в історії України. Факти засвідчують, що...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43291 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України / В. Балушок // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 28-37. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43291 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-432912013-04-25T03:02:19Z Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України Балушок, В. Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Розглянуто новітні міфологеми, пов’язані з трипільською культурою, а саме: патріотичні, що перебільшують рівень її розвитку й ототожнюють «трипільців» з українцями, і антиукраїнські, які заперечують високий розвиток цієї культури і відкидають будь-яку її роль в історії України. Факти засвідчують, що Трипілля належало до перших розвинених культур-протоцивілізацій, хоча до рівня справжньої державної цивілізації не розвинулося. Творці ж її належать до предків українського народу, багато сфер культури якого (господарство, житлобудування, вірування тощо) виявляють спадкоємність із Трипіллям. Рассмотрены новейшие мифологемы, связанные с трипольской культурой, а именно: патриотические, которые преувеличивают уровень её развития и отождествляют «трипольцев» с украинцами, и антиукраинские, отрицающие высокий уровень развития этой культуры и отбрасывающие какую бы то ни было её роль в истории Украины. Факты свидетельствуют, что Триполье принадлежало к первым развитым культурам-протоцивилизациям, хотя до уровня настоящей государственной цивилизации не развилось. Творцы её принадлежат к предкам украинского народа, многие сферы культуры которого (хозяйство, жилищное строительство, верования и т. д.) демонстрируют преемственность с Трипольем. The article analyzes new mythologems connected with Cucuteni-Trypillian culture – partiotic that exaggerate level of its development and identify Cucuteni-Trypillian tribes with Ukrainians, as well as anti-Ukrainian ones that deny its high level of development and reject any role in Ukrainian history. In reality the facts show that Cucuteni-Trypillian culture belonged to the first developed culturesprotocivilizations, alhough it had not developed to the level of real state civilization. Its founders belong to the ancestors of the Ukrainian people, much spheres of which (farming, house construcion, beliefs etc) reveal heredity with Cucuteni-Trypillian culture. 2011 Article Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України / В. Балушок // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 28-37. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43291 94(477):316.774 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі |
| spellingShingle |
Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Балушок, В. Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України Народна творчість та етнологія |
| description |
Розглянуто новітні міфологеми, пов’язані з трипільською культурою, а саме: патріотичні, що перебільшують рівень її розвитку й ототожнюють «трипільців» з українцями, і антиукраїнські, які заперечують високий розвиток цієї культури і відкидають будь-яку її роль в історії України. Факти засвідчують, що Трипілля належало до перших розвинених культур-протоцивілізацій, хоча до рівня справжньої державної цивілізації не розвинулося. Творці ж її належать до предків українського народу, багато сфер культури якого (господарство, житлобудування, вірування тощо) виявляють спадкоємність із Трипіллям. |
| format |
Article |
| author |
Балушок, В. |
| author_facet |
Балушок, В. |
| author_sort |
Балушок, В. |
| title |
Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України |
| title_short |
Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України |
| title_full |
Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України |
| title_fullStr |
Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України |
| title_full_unstemmed |
Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України |
| title_sort |
новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі україни |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43291 |
| citation_txt |
Новітня «трипільська міфологія» в інформаційному просторі України / В. Балушок // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 28-37. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT balušokv novítnâtripílʹsʹkamífologíâvínformacíjnomuprostoríukraíni |
| first_indexed |
2025-07-04T01:40:37Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:40:37Z |
| _version_ |
1836678631172079616 |
| fulltext |
28
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011
У сучасній суспільній свідомості міфам
належить аж ніяк не останнє місце, причім
це стосується як окремої людини, так і цілих
спільнот. Раціоналізація життєдіяльності люд-
ства сьогодні змінила як способи міфологізації
дійсності, серед яких провідну роль відіграють
модерні засоби масової комунікації, так і фор-
му й зміст новітньої міфології, яка, остаточно
так і не витіснивши міфологію традиційну,
заповнила інформаційний простір. Серед
різного роду міфів, породжуваних модерним
індустріально-інформаційним суспільством
(міфи про НЛО, про космічних прибульців, про
Бермудський трикутник, про снігову людину
тощо), дуже важливе місце посідають міфи
етноісторичні. Такі міфи можуть мати різний
зміст, але здебільшого вони пов’язані з пев-
ними, політично зумовленими, ідеологемами,
що побутують у тих чи інших країнах, та зі
взаємовідношеннями цих країн.
Досить багато етноісторичних міфів поро-
дила й модерна українська дійсність. Це і не
дивно, зважаючи на те, що в сучасній Україні в
дуже жорсткій боротьбі між неоколоніальними
й націєтворчими силами проходить процес
формування модерної нації. Адже і колоні-
алістські, і національні спільноти своє
існування завжди обґрунтовують певними
етноісторичними міфами. До найрезонансніших
з міфів, що панують в інформаційному просторі
України 1, належить і група міфологем, які
стосуються спадку трипільської культу-
ри. Ці міфологеми існують у, так би мо-
вити, українському й антиукраїнському
варіантах, представляючи націєтворчі й нео-
колоніальні сили та відбиваючи їх боротьбу
в процесі непростого українського модерного
націєтворення. У пропонованій розвідці ав-
тор розглянув основні новітні міфологеми,
пов’язані з Трипіллям, які панують у сучасно-
му інформаційному просторі України, а також
висвітлив реальний стан речей щодо проблеми
трипільського спадку. Це допоможе зрозуміти
міфологізм розглядуваних версій погляду на
трипільську культуру.
Поглядів на проблему трипільської спад-
щини є доволі багато: від прямого ототож-
нення українців із творцями трипільської
культури до повного заперечення останніх
як предків українського народу. Так само є
ноВітня «трипільська міФологія»
В інФормаційному просторі україни
Розглянуто новітні міфологеми, пов’язані з трипільською культурою, а саме: патріотичні, що перебільшують
рівень її розвитку й ототожнюють «трипільців» з українцями, і антиукраїнські, які заперечують високий розвиток
цієї культури і відкидають будь-яку її роль в історії України. Факти засвідчують, що Трипілля належало до перших
розвинених культур-протоцивілізацій, хоча до рівня справжньої державної цивілізації не розвинулося. Творці ж її
належать до предків українського народу, багато сфер культури якого (господарство, житлобудування, вірування
тощо) виявляють спадкоємність із Трипіллям.
Ключові слова: трипільська культура, етноісторичні міфи, інформаційний простір, «трипільці», цивілізація, куль-
тура, спадок, розвиток.
The article analyzes new mythologems connected with Cucuteni-Trypillian culture – partiotic that exaggerate level of its development
and identify Cucuteni-Trypillian tribes with Ukrainians, as well as anti-Ukrainian ones that deny its high level of development and
reject any role in Ukrainian history. In reality the facts show that Cucuteni-Trypillian culture belonged to the first developed cultures-
protocivilizations, alhough it had not developed to the level of real state civilization. Its founders belong to the ancestors of the Ukrainian
people, much spheres of which (farming, house construcion, beliefs etc) reveal heredity with Cucuteni-Trypillian culture.
Keywords: Cucuteni-Trypillian culture, ethno-historical myth, information space, Cucuteni-Trypillian tribes, civilization,
culture, inheritance, development.
василь Балушок
УДК 94(477):316.774
29
спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина
в сучасному культурно-інформаційному просторі
варіантність погляду на саму трипільську
культуру: від оголошення її найблискучішою
та найрозвинутішою культурою, навіть пер-
шою цивілізацією стародавньої епохи, і до
того, що ця культура взагалі не належить до
видатних і розвинутих.
Проголошення Трипілля найрозвиненішою
культурою і цивілізацією стародавніх часів,
ототожнення «трипільців» [цей термін
розкриємо нижче. – В. Б.] з українцями харак-
терне для аматорів і тих науковців-гуманітаріїв,
які за своєю спеціалізацією перебувають
доволі далеко від проблем власне етногенезу
й етнічної історії. Переважно це люди, яким
властиві національні неоромантичні погля-
ди. Адже будь-яка романтична історіографія
містить елемент ідеалізації минулого власного
народу – він неминучий, коли відбувається
становлення національної держави, яке
завжди супроводжується продукуванням
національних міфів 2. А для національних і
націоналістичних (часто різницю між ними
встановити важко, оскільки всі нації тво-
ряться відповідними націоналізмами) міфів
характерне намагання якомога глибше «опу-
скати» в глиб віків історію власного народу 3.
Сучасні неоромантики насамперед проголо-
шують унікальність рівня розвитку культури
Трипілля. Наприклад, навіть у досить по-
міркованому путівнику «Золотими стежками
Кіровоградщини» читаємо: «За тисячі років до
будівництва перших пірамід у Єгипті на бере-
гах Південного Бугу, Синюхи та Великої Висі
процвітала унікальна трипільська цивілізація
перших у Європі хліборобів і будівників ба-
гатоповерхових міст» 4. Або таке твердження:
«Трипільська культура, по суті, була першою
цивілізацією людства» 5. При цьому, базую-
чись на «прочитанні» А. Кифішиним 6 «прото-
шумерських письмен» відомої Кам’яної моги-
ли (самі «письмена» обов’язково оголошують
найстародавнішими у світі), ці автори часто
ототожнюють Трипілля з відомою із шумер-
ських текстів Араттою, яка насправді містилася
далеко від України – десь у південному Ірані 7.
На ототожненні Аратти з Трипіллям особ-
ливо налягає Ю. Шилов, у книзі якого за-
значено: «Трипілля (=шумер. Аратта)» 8. На
одне з найконцентрованіших формулювань
сучасної міфології, пов’язаної з Трипіллям,
натрапляємо в газетній статті політолога
В. Бебика: «Розшифровки російським схо-
дознавцем А. Кифішиним архівів ермітажу
Шу-Нун (Кам’яна могила) дають підстави
для неймовірних (але лише на перший погляд!)
висновків, що праукраїнська (трипільсько-
арійська) цивілізація дала потужний по-
штовх шумерській (3500–500 pp. до н. е.),
єгипетській (3000 р. до н. е. – 400 р. н. е.),
еллінсько-римській (3000 р. до н. е. – 400 р.
н. е.), індійській (2500–600 pp. до н. е.) та
іншим “класичним цивілізаціям”» 9. В. Бебик
узагалі схильний до подібних неоромантич-
них захвалювань предків українців. Напри-
клад, він на Першому каналі Національного
радіо (по неділях о 7 год 55 хв) веде передачу
«З глибини тисячоліть», у якій, не будучи фа-
хівцем, поширює «істини», а саме: скіфи й арії,
як «предки українців», принесли в Індію висо-
ку цивілізацію; Будда також був скіфом, тоб-
то «праукраїнцем»; шумеро-аккадський бог
Енліль – «давньоукраїнський» бог; Шумер-
ська цивілізація є «Самарською» (від р. Са-
мара в степовій Україні); «кельти походять з
України» і «кельти були скіфами». Окрім того,
«знаходить» українські сліди на віддалених
континентах, наприклад, в Африці, а також
вишукує в різних мовах світу слова, власні на-
зви й імена з коренем укр і оголошує, що це
свідчить про всесвітній вплив українців на всі
народи та країни. Насправді ж «трипільці»
українцями бути не могли, адже в їхні часи
(VІ–ІІІ тис. до н. е. за каліброваними датами)
навіть слов’яни не існували як окрема етніч-
на спільнота, оскільки ще не виокремилися зі
складу стародавньої індоєвропейської спіль-
ності. А трипільська культура ніяким чином
не була найрозвиненішою культурою та циві-
лізацією – учителькою стародавніх шумерів
і єгиптян. За влучним зауваженням відомого
українського ученого-енциклопедиста В. Пе-
трова, Україна в трипільські часи «входила в
30
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011
загальне коло тодішнього культурного світу,
що в ньому панівне місце належало країнам
Месопотамії й Єгиптові» 10.
Чимало науковців, які безпосередньо за-
ймаються вивченням трипільської культури
(здебільшого археологи), у пошуках розв’язання
розглядуваної проблеми обстоюють протилеж-
ну позицію. Вони не тільки не ототожнюють
українців із творцями трипільської культури (що
правильно), але дуже часто доводять, що останні
не можуть бути предками перших (із чим можна
посперечатися). Деякі археологи, як наприклад,
Л. Залізняк 11 та інші, узагалі відводять творцям
трипільської культури дуже скромну роль серед
предків українців, або ж близькі до повного її
відкидання, що призводить до не менш радика-
льного, аніж перебільшення в неоромантичних
трипіллєфілів, применшення ролі трипільської
культури в розвитку людності на теренах Укра-
їни. Науковою підставою для відкидання Три-
пілля з-поміж культурних предків українців
для цих дослідників слугує, як уважають вони,
належність трипільської культури до кола ар-
хеологічних культур, батьківщиною яких була
Мала Азія. Із цієї території вони поширилися на
Балкани і вже звідти потрапили на терени Укра-
їни. Якщо це так, то й народи, які створили ці
культури, включаючи «трипільців», є вихідцями
з Близького Сходу, за мовою вони «хатто-хурити
чи (та) афразійці» [формулювання Л. Залізня-
ка. – В. Б.], а не індоєвропейці 12.
Із занепадом трипільської культури, як ува-
жають ці археологи, у IV–III тис. до н. е. три-
пільське землеробське населення було частко-
во знищене і витіснене з території України, а
частково асимільоване рухливими й войовни-
чими скотарями-степовиками індоєвропейця-
ми (ця позиція бере початок від робіт М. Гім-
бутас, яка порівнює останніх з непереможними
воїнами-кочівниками середньовіччя). Підстави
для такого висновку, за твердженням археоло-
гів, – відсутність у складі посттрипільських
археологічних пам’яток продовження традицій
Трипілля 13.
Спробуємо проаналізувати дійсний стан ре-
чей із Трипіллям та виявити, чи мають рацію
означені версії щодо трипільської культури та
її спадку в Україні. Спершу розглянемо проб-
лему рівня розвитку трипільської культури та
її творців. Факти свідчать, що Трипілля не
тільки належало до кола перших на земній
кулі ранньоземлеробських культур, які в
неоліті-енеоліті заклали основу для подальшо-
го розвитку людської цивілізації, але й харак-
теризувалося значними досягненнями в бага-
тьох сферах. Ця протоцивілізація інтенсивно
проходила процес свого становлення, який
незадовго до завершення, тобто до складання
повноцінної державної цивілізації, з невідомих
на сьогодні причин зупинився. (Археоло-
ги фіксують раптовий занепад протоміських
центрів, різку депопуляцію, регрес культури
на останніх етапах розвитку багатьох ранньо-
землеробських культур Балкано-Дунайського
регіону, а також Трипілля 14.) Протоцивілізація
старої Європи, що містила культури Егеїди,
Східної Італії, Лендель, Тисаполгар, Вінча,
Караново, Петрешті та деякі інші, органічно
охоплювала й культуру Трипілля-Кукутені,
яка становила її східний форпост. А східний
кордон цієї спільноти сягав Дніпра 15. «Впро-
довж двох із половиною тисячоліть Трипілля
було східним форпостом цивілізованого життя
на теренах Старої Європи. Трипільська куль-
тура стала провідником її впливу далі – на
північ, південь та схід» 16.
Разом з тим Трипілля ознак справжньої
державної цивілізації не виявляє. В археології
традиційно цими ознаками (їх визначив
Г. Чайлд) є наявність міст, монументальної
архітектури й писемності. Творці трипільської
культури всього цього ще не створили. Зна-
кова система «трипільців», хоча і доволі роз-
винута, справжньою писемністю не стала 17.
Так само їхні поселення-гіганти є лише ве-
личезними селами, не виявляючи справжніх
ознак урбанізації 18. І все ж археологи, які
при визначенні рівня розвитку трипільської
культури керуються вищезазначеними озна-
ками державної цивілізації, випускають з
уваги те, що діють ці індикатори в першу
чергу стосовно цивілізацій Стародавнього
31
спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина
в сучасному культурно-інформаційному просторі
Сходу і середземноморської Європи. У куль-
турах інших регіонів означені критерії визна-
чення державної цивілізації спрацьовують
далеко не завжди. Наприклад, більшість
ранніх цивілізацій Тропічної Африки не зна-
ли писемності до запозичення арабської та
європейських систем письма 19. Не було і
монументальної архітектури, її функції ви-
конувала дерев’яна скульптура 20. Не знали
писемності й доколумбові цивілізації Андської
області Південної Америки. Інкське «вузлико-
ве письмо» кіпу справжньою писемністю на-
звати не можна 21. А цивілізація чібча-муїсків
із сучасної Колумбії не знала ні писемності, ні
монументальної архітектури 22. Тому застосо-
вувати до Трипілля вищевказані ознаки дер-
жавної цивілізації також слід з обережністю.
Хоча, звичайно, першою цивілізацією люд-
ства і вчителькою високих близькосхідно-
середземноморських цивілізацій трипільська
культура аж ніяк не була, та й бути не могла,
оскільки не мала тієї потужної культурно-
історичної традиції, яка розвивалася впро-
довж багатьох тисячоліть у Передній Азії та
Східному Середземномор’ї. Природні умови
на теренах України не були такими сприятли-
вими для ранніх цивілізацій, як у регіоні пер-
ших відомих нам високих цивілізацій 23.
Необхідно наголосити, що трипільська
культура, зважаючи на її еволюцію впродовж
близько 2700 років (з другої половини VI до
початку ІІІ тис. до н. е. за каліброваними да-
тами) 24, творилася не одним народом, який
прийшов з Малої Азії, а кількома, включ-
но з аборигенними етнічними спільнотами
України. І саме тому, на нашу думку, доцільно
брати слово «трипільці» в лапки, оскільки
такий етнос навряд чи існував. Можливо, се-
ред «трипільців» була якась частина етнічних
прибульців з Балкан чи навіть з Малої Азії,
які, до того ж, могли належати до різних
етнічних спільнот. Частину ж їх, а можливо,
і більшість, складали аборигенні етнічні угру-
повання, що запозичили трипільську культуру
від прибульців. Тут слід нагадати, що в ба-
гатьох етнографічно зафіксованих випадках
поширення культур відбувається майже або й
зовсім без міграцій їх носіїв. Тобто, культурні
досягнення або навіть і мови розповсюджу-
ються, а міграцій людності при цьому не
спостерігається чи майже не спостерігається.
У випадку з Трипіллям доказом на користь
місцевого походження принаймні части-
ни «трипільців» є виявлені численні випад-
ки культурної взаємодії й міксації прийшлої
трипільської і місцевих неолітичних та
енеолітичних археологічних культур, зокре-
ма буго-дністровської, середньостогівської,
дніпро-донецької, лійчастого посуду та ін. 25
Останнім часом проведено аналіз ДНК
решток «трипільців», зокрема з печери Верте-
ба на Тернопільщині: всі вони містять лише
гени групи Н, характерні саме для населення
Європи. Вони сюди потрапили ще до настання
льодовикового періоду, у далекому палеоліті.
Носіїв групи генів T/J, районом поширення
яких є Близький Схід, не виявлено зовсім 26.
Отже, усі «трипільці», за досліджуваними
рештками (яких, на жаль, дійшло до нас об-
маль), були аборигенами України.
Не відповідає також дійсності версія
Л. Залізняка та його прибічників, що
трипільське населення після зникнен-
ня трипільської культури було знищене,
витіснене й тотально асимільоване «войов-
ничими скотарями-індоєвропейцями». За
даними останніх досліджень в українському
Лісостепу, а також у Степу, куди змістилася
частина племен «трипільців», навіть після
зникнення трипільської культури існували ті
ж самі популяційно-етнічні угруповання, що
лише змінили культурно-господарську модель,
у якій, зокрема, зросла роль скотарства. Для
цього було достатньо підстав, оскільки екстен-
сивне землеробство Трипілля значною мірою
вичерпало земельні і навіть лісові ресурси.
Мали місце й важливі кліматичні зміни, що сти-
мулювали це переселення 27. Ю. Рассамакін,
застосувавши новий підхід до вирішення проб-
леми походження степових культур України
епохи бронзи, стверджує, що «степова (як і
лісостепова) загроза трипільській культурі
32
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011
залишається науково не доведеним фактом» 28.
На його думку, на пізньому етапі існування
трипільської культури спостерігається про-
цес експансії землеробського населення
(«трипільців»), що вичерпало власні екологічні
ресурси, у степову зону. Підтвердженням
міграції «трипільців» у степи є пам’ятки
животилівсько-вовчанського типу, що зали-
шили в степовій зоні України переселенці з
ареалу трипільської культури (а також з ареа-
лу майкопсько-новосвободненської культурної
спільноти на Кавказі, де відбувалися ті самі
процеси, що і в Трипіллі). І, як наслідок цієї
експансії, у степовій зоні виникли курганні
культури скотарів 29. На цю експансію вказу-
ють й інші дослідники 30. Це є підтвердженням
того, що ніякої інвазії агресивних степовиків на
територію трипільської культури, аналогічної
монгольській навалі на Давню Русь, не було.
(До речі, сам уклад номадизму, з його во-
йовничим вершництвом, властивий скіфо-
сарматському, гунському, тюркському, мон-
гольському суспільствам, виник у Євразії в
І тис. до н. е. У розглядуваній нами епосі його
ще не існувало 31.) Зважаючи на вищевикла-
дене, у Степ активно мігрували, змінюючи
свою культуру і адаптуючись у такий спосіб
до нових умов, етнічні спільноти із земле-
робського Лісостепу, зокрема «трипільці»,
які, за Ю. Рассамакіним, і започаткували
культурний комплекс степовиків-скотарів 32.
Але якщо кардинальної зміни населення у
фінальнотрипільську епоху в Україні не було, то
цілком імовірно, що те ж саме населення (зви-
чайно, з неодмінними більш чи менш численни-
ми адстратними й суперстратними додатками,
що були в різні епохи, а також з неодноразо-
вими трансформаціями етнічності) продовжує
складати основу тутешньої людності й досі.
Висловимо припущення, що не було і повно-
го розриву (який нібито випливає з наявних на
сьогодні археологічних пам’яток) у культурній
спадкоємності людності трипільської та
посттрипільської епох. Адже духовна й
соціонормативна культура, і навіть значна
частина матеріальної культури, стародавніх
суспільств «вловлюється» методами археології
дуже слабко 33. І якщо спадковість трипільських
традицій зберігалася в певних сферах культу-
ри, що не залишилися в матеріальних решт-
ках, то це виявити вельми не просто. Можли-
во, саме збереженням тих чи інших традицій
Трипілля в посттрипільський період у тих сфе-
рах культури місцевого населення, які не збе-
реглися, пояснюється факт спорідненості ряду
особливостей традиційно-побутової культури
українців з ними. Адже ті чи інші особливості
і явища культури можуть переходити з однієї її
сфери в іншу і навпаки. До речі, це положен-
ня підтверджене й матеріалами дослідження
трипільської культури. Так, М. Відейко на
основі вивчення трипільського різьблення по
глині висловив припущення, що гончарні виро-
би «трипільців» мали свої дерев’яні прототипи.
Він також припускає, виходячи з певних ознак,
що їхній одяг був прикрашений тканням, ви-
шивкою, аплікаціями з типовим трипільським
орнаментом 34. На збереження певних елемен-
тів трипільської культури в посттрипільську
епоху свого часу звернув увагу В. Пе-
тров: «Той факт, що в комплексах шнурової
кераміки виявлено мальований посуд [вла-
стивий Трипіллю. – В. Б.], сприймається як
свідчення, що, попри всі зміни й зрушення
часу, які сталися на зламі III і II тисячоліть [на-
ведено некалібровані дати. – В. Б.], трипілля
все ж таки не вигибає остаточно» 35.
Визначаючи роль трипільського спад-
ку в культурі сучасної України, простежимо
тяглість тих чи інших елементів української
культури від Трипілля. Тяглість проведемо
через проміжні пункти, адже ми мусимо бути
певними, що дане культурне явище не виникло
через певний проміжок часу заново, а успадко-
ване саме з трипільської культури. Ціла низка
культурних явищ, притаманних українцям, по-
роджені в Трипіллі, з яким вони пов’язані через
проміжні етапи. Зокрема, від часів трипіль-
ської культури відтворювальне землеробсько-
скотарське господарство остаточно перемогло
на основній частині українських теренів. Саме
з тих часів воно стало пануючим, особливо в
33
спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина
в сучасному культурно-інформаційному просторі
лісостеповій і лісовій зонах України 36. Так
само з трипільських часів не переривалася в
Україні традиція орного землеробства 37. Від
Трипілля до українців рубежу ХІХ–ХХ ст.
зберігся основний набір сільськогосподар-
ських культур, включно зі злаками (звичайно,
уже суттєво доповнений). Це, зокрема, плів-
кові пшениці – однозернянка, двозернянка,
спельта, а також ячмінь голозерний, ячмінь
плівчастий, просо, горох, віка ервілія. Лише
в Надчорномор’ї ці культури поступилися ін-
шим видам злаків, завезених сюди грецькими
колоністами в І тис. до н. е. «Отже, – заува-
жив М. Відейко, – можна сказати, що на всій
іншій території хлібороби користувалися “три-
пільською спадщиною”» 38.
Від трипільської культури українці пе-
рейняли традиції тваринництва, включно з
тваринами, яких використовували як тяглові
та для запрягу, а також для верхової їзди.
Насамперед це стосується вола як основної
тяглової тварини і способів волового запря-
гу, а також і коня як основної тварини для
верхової їзди, якого одомашнили творці син-
хронних Трипіллю сусідніх степових куль-
тур (дереївська культура середньостогівської
культурно-історичної спільності та ін.). Так,
серед остеологічних знахідок свійських тварин
ранньотрипільського періоду волові належить
50–70 % від усіх залишків кісток, середньо-
го періоду – 30–60 %, пізньотрипільського
періоду (на Волині) – 38–40 % 39. Подібну
картину спостерігаємо і в посттрипільський
період, аж до слов’ян та українців. У племен
давньоямної культури велика рогата худоба
становила від домашнього стада 45,6 % (для
порівняння: дрібна рогата худоба – 33,7 %,
свині – 2,3 %, коні – 18,4 %) 40. У творців
зрубної культури передскіфського періоду се-
ред виявлених остеологічних залишків 46,6 %,
тобто найбільше, належить великій рогатій
худобі 41. Від трипільських часів беруть поча-
ток і форми запрягу, якими послуговувалися в
Україні наприкінці XIX – на початку XX ст.
За М. Глушком, «загалом же, сформований
ще на початку енеоліту парний запряг вели-
кої рогатої худоби став визначальною рисою
гужового транспорту і хліборобської техніки
України на довгі тисячоліття» 42.
Саме із часів Трипілля на теренах України
з’явився принципово інший, ніж курінь чи по-
мешкання типу вігвама, тип житла, характер-
ний саме для осілих землеробських суспільств.
Якщо поглянути на карту, яку склав відомий
німецький археолог та етнолог Ф. Шлетте, по-
ширення жител в енеолітичну епоху в Європі,
то з пострадянського простору лише на укра-
їнському Правобережжі існувало житло типу
будинку, із чотирикутними стінами та дво-
чотирисхилим дахом. Повсюди ж на північ та
схід від цієї території побутували круглі в пла-
ні житла типу вігвама 43. «Трипільці» заклали
певні традиції в будівництві на теренах України,
що збереглися до XX ст., запровадивши при
цьому низку конструкцій та конструктивних
елементів (поріг, двері, горище, вікно та ін.),
без яких неможливо уявити собі сучасний бу-
динок 44. В Україні в будівництві жител і гос-
подарських будівель саме з трипільського часу
стали широко використовувати ґрунт (земля
й, особливо, глина). Це і глиняне обмазуван-
ня стін, а інколи і взагалі матеріал для їх спо-
рудження (саман), і обмазана глиною долівка,
і різноманітні пічурки, призьби, ніші тощо, а
також погрібні ями. Усім цим послуговуються
і нині, адже ці матеріали посідають помітне
місце в традиційному будівництві українців
наприкінці XIX – на початку XX ст., причім
ланцюжок використання ґрунту (землі, глини)
не переривався з трипільських часів 45.
Енеолітичної трипільської доби сягають
витоки культових уявлень, пов’язаних з би-
ком, який у народних віруваннях українців є,
безумовно, позитивною твариною і якому від-
ведене помітне місце в обрядовості (новорічна
символічна оранка, захисне ритуальне оборю-
вання села під час стихійних лих та епідемій,
персонаж колядок тощо) 46. Вельми цікаві й
збіги між ареалом трипільської культури ті те-
риторією побутування українських обрядових
новорічних ряджень «Маланка». Якщо погля-
нути на карту, наведену О. Курочкіним, поши-
34
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011
рення цього ритуалу 47, то поширення ритуалу
значною мірою збігається з ареалом поширен-
ня трипільської культури в минулому. Обидва
ареали, тяжіючи на заході до Дністра, поши-
рюються на схід до Дніпра. Якщо згадати, що
і трипільська культура, і українські новорічні
рядження «Маланка» пов’язані з колом куль-
турних явищ, які дістали найбільшого розвит-
ку саме на Балканах (перша – з культурами
мальованої кераміки Балкано-Дунайського
регіону, другі – з відомими рядженнями бал-
канських народів), то такі збіги зовсім не ви-
падкові.
За дослідженнями мовознавців, зокрема
Ю. Мосенкіса, в українській мові також збе-
рігся чималий трипільський спадок. Дослідник
дійшов висновку, що мова творців трипільської
культури вплинула на українську мову в трьох
сферах: у словниковому складі, оскільки укра-
їнська успадкувала десятки слів з мови «три-
пільців»; у звуковій будові, що виражається у
відомій милозвучності української мови (чер-
гування та підбір звуків таким чином, що вони
є приємними для звучання) і близьких до неї
явищах (приставні приголосні); у масиві власних
назв, передовсім в успадкованих гідронімах 48.
При цьому зауважимо, що Ю. Мосенкіс ува-
жає мову «трипільців» неіндо європейською,
яка передувала поширенню в Європі індоєв-
ропейських мов. Зокрема, він її включає до
групи мов Південної Європи, які колись по-
ширювалися в Середземномор’ї від Пірене-
їв (їх сучасним реліктом є баскська мова) до
Малої Азії й Кавказу. Принагідно нагадаємо,
що вважаємо «трипільців» не однорідними за
етнічним і, відповідно, мовним складом.
Саме тому немає вагомих підстав повніс-
тю виключати творців трипільської культури
із числа індоєвропейців, а саму культуру з
вірогідного ареалу їх прабатьківщини. Індо-
європейцям, як відомо, відмовляють у при-
четності до творення трипільської культури
саме з причини походження її з малоазійсько-
балканських теренів. Але якщо мігрували не
носії культури, а власне вона, або ж міграція
носіїв не була масовою, то індоєвропейці мо-
жуть бути серед того місцевого населення,
яке, засвоївши трипільську культурну модель,
виступило її творцем у певних (можливо, не у
всіх) районах України. Те ж саме можна сказа-
ти і стосовно сусідніх районів Балкан, де діста-
ли поширення культури мальованої кераміки,
подібні трипільській, що поширилися з Малої
Азії 49. Окрім того, чому індоєвропейців не
могло бути серед мігрантів, які принесли куль-
тури мальованої кераміки на Балкани з Малої
Азії? Адже саме такий варіант походження
індоєвропейців пропонує ряд дослідників 50.
Отже, аналіз матеріалу засвідчує, що Три-
пілля мало доволі велике значення для Укра-
їни, передавши сучасним українцям низку
досягнень культури і послуживши відправ-
ним пунктом у генезисі Української цивіліза-
ції взагалі. Водночас міфами є як інтенсив-
но поширювана в ЗМІ теза про Трипілля як
учите ля всіх високих цивілізацій людства, так
і приниження чи заперечення значення три-
пільської культури для сучасної України. Ме-
тою інформаційних текстів про унікальність
і надзвичайно високий розвиток Трипілля, з
яких одні містять певні елементи науковості,
а інші зовсім не мають таких, є формування
національної самосвідомості у формі ради-
кального національно-націоналістичного міфу.
Це яскраво простежується з відгуку на відому
книгу Ю. Канигіна «Шлях аріїв» 51, який роз-
міщений в Інтернеті: «Прочитав 10-те видання
“Шляху аріїв”. Я у захваті. Почуваєш себе пу-
пом Землі» 52.
За радикальною ж антитрипільською пози-
цією ряду авторів, у тому числі науковців, також
прозоро проглядає певний (усвідомлюваний
завжди чи ні) ідеологічний підтекст, хоча й про-
тилежний за спрямованістю. А корені його, мож-
ливо, в імперських колах Росії. Тут логіка така:
оскільки Росія не мала в минулому такої блиску-
чої (для регіону Східної Європи) археологічної
культури, як трипільська, то й Україна, виходячи
з імперської позиції колишньої (а багато в чому
й сучасної) метрополії, не повинна її мати. Дане
припущення певною мірою підтверджене тим, що
критика Трипілля ведеться на адміністративному
35
спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина
в сучасному культурно-інформаційному просторі
рівні деякими науковцями, відомими своєю
проросійською політико-ідеологічною позицією.
Ця антитрипільська міфологема фактично
пов’язана з національною міфологією, тільки
російською. У даному разі проглядає намагання
позбавити Україну однієї з підвалин формуван-
ня національного українсько го міфу, а відтак і
національної самосвідомості, яка завжди має
міфологічний характер. Здійснивши це, набагато
легше включити Україну у сферу дії одного з двох
націоналістичних російських міфів – причорно-
морського (інший російський націоналістичний
міф – євразійський 53), включно з відомими
міфологемами про «спільну колиску», «давньо-
руську народність» і Київ, як матір «городов
русских».
Уже визнання самого факту доволі високо-
го рівня розвитку, а також значної причетності
Трипілля до генезису української культури й
цивілізації (тобто об’єктивна, базована на фак-
тах позиція) закладає потужні підвалини для
формування модерного національного міфу
України. «Трипільська спадщина стала од-
ним із джерел натхнення для широкого спек-
тру мистецтв: від скульптури і живопису до
кінематографа й літератури, всього того, що
прийнято називати культурою. Навіть майстри
народного мистецтва, яке чи не єдине на цій
землі зберегло через тисячоліття на писанках
та у вишиванках відгомін і пам’ять трипільської
епохи, знаходять натхнення у віднайдених
шедеврах трипільців» 54. І не випадково
неоколоніальні сили, що намагаються гальму-
вати модерне націєтворення в Україні, спрямо-
вують свої зусилля на те, щоб принизити зна-
чення трипільської культури й протоцивілізації.
Науковці, які безпосередньо досліджують
трипільську культуру, мають усвідомити, що
й міф про унікальність і надзвичайно високий
розвиток Трипілля, хочуть вони того чи ні, буде
користуватися великою популярністю серед
широкого загалу. Цей факт також має свій
позитивний бік, адже сприяє формуванню
національної самосвідомості українців; про-
те його надмірна радикалізація може зумо-
вити формування деструктивних елементів
світогляду. І цьому необхідно протидіяти,
особливо через поширення в інформаційному
просторі України популярних об’єктивних версій
далекого історичного минулого нашої землі.
1 Ми свідомо не вживаємо терміна «український
інформаційний простір», оскільки в інформацій-
ному просторі сучасної України, як і годиться для
неоколоніальної спільноти, панують російські, або
ж контрольовані Росією, засоби масової комуніка-
ції, включно зі ЗМІ. По суті інформаційний про-
стір України є лише певною мірою (у різних регіо-
нах – більшою чи меншою) українським.
2 Восточные славяне в XVII–XVIII веках:
этническое развитие и культурное взаимодей-
ствие. Материалы «круглого стола» // Славянове-
дение. – 2002. – № 2. – С. 7–8.
3 Шнирельман В. А. Националистический миф:
основные характеристики (на примере этно‑
генетических версий восточнославянских наро-
дов) // Славяноведение. – 1995. – № 3.
4 Золотими стежками Кіровоградщини / автор
проекту О. Босий. – Кіровоград, [2007?]. – С. 4.
5 Черняк В. Трипілля – вікно у початок історії //
Трипільська цивілізація у спадщині України. Кон-
ференція, присвячена 110‑річчю відкриття три-
пільської культури (Матеріали та тези доповідей
конференції, що проходила у Києві 30–31 травня
2003 p.). – К., 2003. – С. 38.
6 Уже те, що А. Кифішин одразу «прочитав» ста-
родавні тексти Кам’яної могили (до речі, опублікова-
ні зображення з її гротів не створюють однозначного
враження писаних текстів), дає підстави сумніватися
в істинності цього «прочитання». Не так уже й давно,
саме в 1950–1970‑х роках, видатний російський уче-
ний Ю. Кнорозов дешифрував писемність стародав-
ніх майя. Він це здійснив принципово в інший спо-
сіб, аніж А. Кифішин. Ю. Кнорозов на першому етапі
своєї роботи не прочитав тексти майя (чого, очевид-
но, «кавалерійським наскоком» узагалі осилити не-
можливо), а провів їх дешифрування: визначив тип
письма, принципи дешифрування ієрогліфів. Тобто
він визначив принципи, керуючись якими, ці тексти
можуть прочитати й дешифрувати всі зацікавлені.
Етапи своєї роботи вчений відобразив у публікаціях
36
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011
у наукових і науково‑популярних журналах. Ю. Кно-
розов переслідував можливість винести на широкий
загал свою лабораторію з дешифрування писемності
майя. Першою книгою Ю. Кнорозова, присвяченою
писемності майя, була «Писемність стародавніх
майя» (М.; Ленінград, 1963), і лише наступним ета-
пом стало прочитання ним рукописів майя та публі-
кація їх перекладів у книзі «Ієрогліфічні рукописи
майя» (Ленінград, 1975). Тепер кожен може займати-
ся вивченням писемного спадку стародавніх майя,
користуючись працями Ю. Кнорозова, який ство-
рив власну школу, навчивши багатьох своїх учнів
принципам дешифрування і прочитання писемності
майя та інших стародавніх народів. А чи може хто,
послуговуючись книгою А. Кифішина, дешифру-
вати якісь стародавні тексти? Це ще невідомо. Для
тих, хто зацікавиться цією проблемою, нагадаємо,
що тексти етрусків також читають уже більше аніж
півтори сотні років, проте дешифрувати етруську
писемність так ніхто до сьогодні й не зміг. У радян-
ські часи А. Кифішина жорстко «пресував» відомий
сходознавець І. Дьяконов, використавши для цього і
радянські адміністративні структури, тобто сумно-
відомий адмінресурс (про нелегку й навіть трагічну
долю А. Кифішина як сходознавця, у якій фатальну
роль зіграв І. Дьяконов, див: [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://ru.wikipedia.org). Однак панові
А. Кифішину зараз ніхто не заважає винести на роз-
гляд широкого загалу свою дослідницьку «кухню»,
опублікувавши як власний інструментарій, так і
результати досліджень у загальнодоступних видан-
нях. Якщо його праця варта чогось у науковому сен-
сі, то потрібно шукати визнання й підтримки серед
фахівців‑науковців, а не в хоча і патріотичних, проте
заполітизованих дилетантів‑неоромантиків.
7 Магидович И. П., Магидович В. И. Очерки
по истории географических открытий : в 5 т. –
М., 1982. – С. 26; Крамер С. Н. История начинает-
ся в Шумере. – М., 1991. – С. 32, 33, 35, 36.
8 Шилов Ю. А. Прародина ариев: История,
обряды и мифы. – К., 1995. – С. 33.
9 Бебик В. Українська цивілізація... в Єгипті:
сенсаційні сторінки національної історії? // Укра-
їна молода. – 2007. – 30 серп.
10 Петров В. Походження українського наро-
ду. – К., 1992. – С. 19 [праця написана в 1940‑х ро-
ках. – В. Б.].
11 Залізняк Л. Л. Походження українського на-
роду. – К., 1996. – С. 4–18; Залізняк Л. Л. Похо-
дження українців: між наукою та ідеологією. –
К., 2008. – С. 14–25.
12 Залізняк Л. Л. Трипілля очима науковців і по-
літиків // Археологія. – 2004. – № 3. – С. 97 та ін.
13 Давня історія України : у 3 т. – К., 1997. –
Т. 1. – С. 231–383; Залізняк Л. Л. Трипілля очима
науковців і політиків.
14 Черных Е. Н. На пороге несостоявшейся ци-
вилизации // Природа. – 1976. – № 2. – С. 58–69.
15 Відейко М. Шляхами трипільського світу. –
К., 2008. – С. 209, 226–234.
16 Там само. – С. 234.
17 Там само. – С. 178–181.
18 Дяченко О. В. Проблема історичних інтер-
претацій трипільської культури // Археологія. –
2007. – № 2. – С. 87.
19 Моньо А. Источники по истории Африки //
История тропической Африки (с древнейших
времён до 1800 г.) / пер. с франц. – М., 1984. – С. 102;
Лакруа Ф. Языки Африки // История тропической
Африки (с древнейших времён до 1800 г.) / пер. с
франц. – М., 1984. – С. 60.
20 Маке Ж. Предметы, образы и боги // История
тропической Африки (с древнейших врёмен до
1800 г.) / пер. с франц. – М., 1984. – С. 92–93.
21 Lips E. Das Indianerbuch. – Leipzig, 1980. –
S. 389.
22 Созина С. А. На горизонте – Эльдорадо! Из
истории открытия и завоевания Колумбии. –
М., 1972. – С. 137.
23 Про умови виникнення та початкові етапи
розвитку перших на земній кулі цивілізацій див:
Мелларт Дж. Древнейшие цивилизации Ближ-
него Востока. – М., 1982; Мерперт Н. Я. «Нео-
литическая революция» и её памятники // Мел-
ларт Дж. Древнейшие цивилизации Ближнего
Востока. – М., 1982; История первобытного об-
щества. Эпоха первобытной родовой общины. –
М., 1986. – С. 250–252, 272–277; История Древне-
го Востока. Зарождение древнейших классовых
обществ и первые очаги рабовладельческой ци-
вилизации. – М., 1983–1988. – Ч. 1–2; Крижанів-
ський О. Історія Стародавнього Сходу. Курс лек-
цій. – К., 1996.
37
спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина
в сучасному культурно-інформаційному просторі
24 Відейко М. Ю. Шляхами трипільського сві-
ту. – С. 47.
25 Шапошникова О. Г., Товкайло Н. Т. Некото‑
рые итоги исследования многослойного поселе-
ния Пугач на Южном Буге // Первобытная архео-
логия. – К., 1989. – С. 96–97; Круц В. А. К истории
населения трипольской культуры в междуречье
Южного Буга и Днепра // Первобытная археоло-
гия. – К., 1989. – С. 131; Попова Т. А. О роли на-
селения Поднестровья в формировании триполь-
ской культуры Буго‑Днепровского междуречья //
Первобытная археология. – К., 1989. – С. 147; Те-
лєгін Д. Я. Основні періоди історичного розвитку
населення території України у V – першій поло-
вині IV тис. до н. е. // Археологія. – 1992. – № 4. –
С. 9; Рассамакін Ю. Я., Будников О. Б. Проблеми
раннього степового енеоліту у світлі вивчення но-
вих пам’яток // Археологія. – 1993. – № 3. – С. 138;
Щібьор Й. Культури пізнього Трипілля та лійчас-
того посуду на Волині // Археологія. – 1994. – № 4;
Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. –
С. 72, 73, 75.
26 Відейко М. Ю. Шляхами трипільського сві-
ту. – С. 82–83.
27 Там само. – С. 97–99; Черняков І. Т. Місце
трипільської культури в стародавній історії Євро-
пи // Археологія. – 1993. – № 3. – С. 14.
28 Рассамакін Ю. Я. Степи Причорномор’я
в контексті розвитку перших землеробських
суспільств // Археологія. – 2004. – № 2. – С. 16.
29 Там само. – С. 6, 7, 14–16.
30 Черняков І. Т. Місце трипільської культури в
стародавній історії Європи. – С. 12.
31 Марков Г. Е. Кочевники Азии. – М., 1976. –
С. 8–48; Пучков П. В., Журавльов О. П. Чи існува-
ли вершництво і кіннота за кам’яної та бронзової
доби? // Археологія. – 2000. – № 2. – С. 108–109.
32 Рассамакін Ю. Я. Степи Причорномор’я в
контексті розвитку перших землеробських су‑
спільств.
33 Арутюнов С. А., Хазанов А. М. Проблема
археологических критериев этнической специфики //
Советская этнография. – 1979. – № 6. – С. 80–81.
34 Відейко М. Шляхами трипільського світу. –
С. 117, 137.
35 Петров В. Походження українського наро-
ду. – С. 35.
36 Докладно про це простежено в книзі: Давня
історія України. – К., 1997–1998. – Т. 1, 2.
37 Аргументи на користь існування в «трипіль-
ців» орного землеробства див.: Відейко М. Шля-
хами трипільського світу. – С. 104–106.
38 Там само. – С. 102.
39 Глушко М. Генезис тваринного запрягу
в Україні (Культурно‑історична проблема). –
Л., 2003. – С. 27.
40 Там само. – С. 29.
41 Там само. – С. 30.
42 Там само. – С. 108.
43 Schlette F. Die älteste Haus‑ und Siedlungsform
des Menschen (auf Grund des steinzeitlichen
Fundmaterials Europas und ethnologisches Vergleiche) //
Ethnographisch‑archäologische Forschungen. – Berlin,
1958. – Bd. 5. – S. 147. – Taf. 90, 93.
44 Відейко M. Шляхами трипільського світу. –
С. 153.
45 Відейко М. Трипільська археологічна культу-
ра в Україні // НТЕ. – 2005. – № 3. – С. 24.
46 Глушко М. Генезис тваринного запрягу в
Україні. – С. 72, 84, 90, 95, 96.
47 Курочкін О. Українські новорічні обряди: «Коза» і
«Маланка» (з історії народних масок). – Опішне, 1995. –
С. 337; Курочкин О. Украинските Маланкари – източни-
ят клон на Карпато‑Балканската карнавална традиція //
Български фольклор. – 2000. – Кн. 4. – С. 87.
48 Мосенкіс Ю. Л. Мова трипільської культури:
Джерела, методи, результати реконструкції. –
К., 2001.
49 Про ці культури див.: Paul J. Beiträge
rumänischer Archäologen zur Klarung von Fragen
der europäischen Vorgeschichte // Forschungen zur
Volks‑ und Landeskunde. – 1980. – N. 1. – Bd. 23.
50 Різні погляди на проблему походження індо-
європейців див.: Давня історія України. – Т. 1. –
С. 301–309.
51 Канигін Ю. Шлях аріїв: Україна в духовній
історії людства: Роман‑есе. – К., 1997.
52 Романець Д. «Любити трипільців – це некро-
філія» // Україна молода. – 2007. – 24 лют.
53 Про російські націоналістичні міфи див.:
Шнирельман В. А. Националистический миф:
основные характеристики...
54 Відейко М. Шляхами трипільського світу. –
С. 236.
|