До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики)

На основі аналізу публікацій у газетній періодиці матеріалів з народної медицини розглядаються механізми етнокультурної трансмісії і у ширшому контексті – особливості міжпоколінної передачі й ступінь осмислення сучасниками культурних традицій, перспективи їх подальшого функціонування....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Боряк, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:	Народна творчість та етнологія
Теми:	Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43292
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики) / О. Боряк // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 38-45. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43292
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-432922013-04-25T03:02:27Z До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики) Боряк, О. Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі На основі аналізу публікацій у газетній періодиці матеріалів з народної медицини розглядаються механізми етнокультурної трансмісії і у ширшому контексті – особливості міжпоколінної передачі й ступінь осмислення сучасниками культурних традицій, перспективи їх подальшого функціонування. На основе анализа материалов из газетных публикаций, посвященных народной медицине, рассматриваются механизмы этнокультурной трансмиссии и в более широком контексте – особенности передачи от поколения к поколению культурной традиции, степень её осмысления и перспективы дальнейшего функционирования. On the basis of the articles on folk medicine in newspapers the author analyzes mechanisms of enthnocultural transmission, and, in broader context – the peculiarities of inter-generation transfer and level of іnterpretation by the contemporaries of cultural traditions, perspectives of their further functioning. 2011 Article До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики) / О. Боряк // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 38-45. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43292 615.89:070 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі
spellingShingle	Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Боряк, О. До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики) Народна творчість та етнологія
description	На основі аналізу публікацій у газетній періодиці матеріалів з народної медицини розглядаються механізми етнокультурної трансмісії і у ширшому контексті – особливості міжпоколінної передачі й ступінь осмислення сучасниками культурних традицій, перспективи їх подальшого функціонування.
format	Article
author	Боряк, О.
author_facet	Боряк, О.
author_sort	Боряк, О.
title	До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики)
title_short	До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики)
title_full	До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики)
title_fullStr	До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики)
title_full_unstemmed	До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики)
title_sort	до питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43292
citation_txt	До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики) / О. Боряк // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 38-45. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT borâko dopitannâprosučasnímehanízmifunkcíonuvannâznanʹznarodnoímedicinizamateríalamigazetnoíperíodiki
first_indexed	2025-07-04T01:40:41Z
last_indexed	2025-07-04T01:40:41Z
_version_	1836678635291934720
fulltext	38 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 Питання активного побутування такої складової етнокультурної спадщини, як на- родні знання в галузі медицини, не викликає сумнівів. Це засвідчує широка присутність означеної тематики в сучасному культурно- інформаційному просторі, зокрема в укра- їнському сегменті Інтернет-мережі 1. Тим і приваблює дослідників царина народної меди- цини, що на основі її функціонування в сучас- ному світі як певної усталеної системи знань можливо в ширшому контексті поглянути на механізми міжпоколінної передачі культурних традицій, визначити ступінь їх осмислення су- часниками. Ідеться також про перспективи ви- користання цих надбань у майбутньому 2. Задля розуміння загального стану сучасно- го побутування знань з традиційної медицини, ступеня її сприйняття, принаймні в молодого по- коління, Українським етнологічним центром Ін- ституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології було розроблено анкету-запитальник 3. Пропонувалося, зокрема, відповісти на такі за- питання: 1) Які знан ня з народної медицини вар- то популяризувати сьогодні? 2) Звідки Ви бе- рете відомості з народної лікувальної практики? Опитування проводилося в обласних центрах України серед студентської молоді впродовж травня і червня 2010 року. Загалом було запо- внено 2847 анкет, переважно у великих освітніх закладах. Отримані результати показали, що молоде покоління, усупереч очікувальним пере- важаючим симпатіям до сучасних методів ліку- вання, виявляє не тільки потяг і прихильність до досвіду пращурів у сфері народної медицини, але й готове сприймати та застосовувати його на практиці. Так, 83 % респондентів гадають, що варто популяризувати знання з фітотерапії. 29 % опитаних визнають народні методи знеболюван- ня, відповідно 23 % і 20 % проявляють інтерес до народних методів контрацепції та збереження вагітності. Додамо, що магічні засоби зцілення майже втратили своїх прибічників (8 %), так само як не набралося прихильників домашніх по- логів і народного акушерства (відповідно 8 % і 9 %). Ці результати опитування корелюються з відповідями на друге запитання. З’ясувалося, що 65 % опитаної студентської молоді готові зверта- тися за порадами щодо свого здоров’я до людей старшого віку (порівняймо: до лікарів – 36 %). Наступні сходинки займають прибічники озна- йомлення з народною медициною за допомогою спеціальної літератури (30 %), Інтернет-ресурсів (28 %), телебачення та газетної періодики (по 23 %). Як джерело інформації, поступово в ми- нуле відходять відривні календарі, проте вони ще не втратили своєї актуальності (12 %). Отже, можна стверджувати, що процес міжпоколінної передачі культурної традиції не припиняється, мало того – молоде покоління потенційно зали- шається її реципієнтом. Другим кроком було звернення до газетної періодики. Для багатьох вона й нині залиша- ється потужним сегментом сучасного інфор- маційного простору, включаючи молодь (23 % послуговуються газетами, на шпальтах яких презентовано тематику з народної медицини). до питання про сучасні механізми ФункціонуВання знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики) На основі аналізу публікацій у газетній періодиці матеріалів з народної медицини розглядаються механізми етнокультурної трансмісії і у ширшому контексті – особливості міжпоколінної передачі й ступінь осмислення сучас- никами культурних традицій, перспективи їх подальшого функціонування. Ключові слова: медійний інформаційний простір, народна медицина, етнічна специфіка, етнокультурна трансмісія. on the basis of the articles on folk medicine in newspapers the author analyzes mechanisms of enthnocultural transmission, and, in broader context – the peculiarities of inter-generation transfer and level of іnterpretation by the contemporaries of cultural traditions, perspectives of their further functioning. Keywords: media information space, folk medicine, ethnic specificity, ethnocultural transmission. олена Боряк УДК 615.89:070 39 спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Зі зведеного каталогу газетних видань в Україні, у якому міститься близько 4 тис. по- зицій 4, було виокремлено засоби інформації медичного профілю, засновниками яких є як офіційні медичні установи, так і приватні під- приємці. Особливу увагу приділяли масовим тиражам жанру «легкого» читання, який набу- ває дедалі більшої популярності й відповідно має непогані комерційні перспективи. Загалом нарахували близько 50 газетних видань, спе- цифікою яких є висвітлення питань здорового способу життя, лікування та профілактики різних захворювань за порадами як професіо- налів, так і аматорів медичної справи. Спеціальний аналіз таких видань за регіо- нальною ознакою засвідчив, що вони представле- ні на всій території України. Наймасовіші видан- ня протягом останніх п’яти років публікуються в Києві (15 найменувань), що й не дивно, зважа- ючи на широку аудиторію та читацький попит на таку інформацію в мегаполісі. Проте другу та третю позиції твердо і зі знач ним відривом посіла газетна періодика, яка видається в Кіровограді та Донецьку (відповідно 7 і 5 найменувань), Дні- пропетровську і Львові (по 2). Щодо наступних позицій у цьому рейтингу ЗМІ, то впродовж останніх шести років таких періодичних видань виходило в середньому по одному-два наймену- вання майже в кожному обласному центрі. Виня- ток становили Одеса, Миколаїв, Херсон, Черні- гів і Чернівці, де не виявили подібної друкованої продукції (принаймні ЗМІ зазначених міст не увійшли до офіційного реєстру газетних видань) 5. Щоправда, слід враховувати, що газети з різних регіонів (насамперед Києва) потрапляють на га- зетні прилавки інших міст України – не тільки обласного, але й районного підпорядкування. Адже кожне видання має широку мережу реалі- зації: це торгівля вроздріб, у торговельних мере- жах, передплата і дії посередників (у тому числі Укрпошта), завдяки чому продукція оперативно розповсюджується по всій країні. Про це свід- чить і широка географія її дописувачів. Додамо, що всілякі медичні поради друкуються також на сторінках періодики загального профілю, таких, наприклад, як «Домашня всезнайка» (Терно- піль), «Домовой» (Донецьк, Дніпропетровськ), «Берегиня» (Луганськ) та багато інших. Зауважмо, що впродовж року кількість друкованих засобів масової інформації (далі – ЗМІ), зокрема газет, не є сталою одиницею. Вона може змінюватися в той чи інший бік, адже одні видання закриваються, інші від- криваються. Однак загалом простежується тенденція не тільки збереження, але й збіль- шення кількості таких специфічних видань за спорідненою тематикою, а також накладів, якими вони друкуються. Так, у Кіровограді на основі газети «Бабушка: всеукраинская га- зета» (далі – «Бабушка: газета»), що вперше побачила світ 2000 року, через два роки було створено дочірнє періодичне видання «Бабуш- ка: журнал по целительству» (далі – «Бабуш- ка: журнал»), засновником якого виступила та сама редакція видання «Бабушка: газета». У 2004 році воно стало всеукраїнським, що означало можливість передплати журналу за каталогом передплатних видань і відповідно значне розширення аудиторії читачів. Одразу зробимо застереження, що підрахува- ти кількісні параметри аудиторії, на яку розрахова- ні подібні видання, поки що не можливо, адже на електронному сайті «Газети України» (www. gazety. biz), де розміщено відповідну базу даних, поряд з назвою видання лише зазначено: «разовий ти- раж». З іншого боку, такі цифри в будь-якому разі були б неповними, адже кожний засновник має можливість корегувати наклад свого видання за- лежно від різних обставин, серед яких не останнє місце посідає поточний читацький попит (напри- клад, газета «Бабушка: газета» у друкованому ка- талозі вказала свій наклад 400 тис. примірників, а в самому виданні подала цифру 480 тис.). Проте, на наш погляд, уявити міру охоплення населення України подібними виданнями можна за ЗМІ, що виходять в окремому місті, скажімо у Кіровогра- ді . За даними 2005 року тільки по цьому місту до такого переліку ввійшли газети: «Бабуся із Кіро- вограда», «Бабушка: газета», «Бабушкина апте- ка», «Бабушкины заговоры», «Бабушкины трав- ки», «Магия здоровья». Однак авторці не вдалося врахувати кількості примірників «Бабушка: жур- 40 ISSN 01306936 Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 нал», оскільки з’ясувалося, що така інформація не доступна. Отже, за нашими підрахунками (через перегляд самих газет) загальний наклад таких те- матичних ЗМІ по Кіровограду становить близько 524 тис. примірників (порівняймо: населення всієї Кіровоградської області за даними перепису 1989 року становило близько 682 тис. осіб, а в наступні роки існувала тенденція до зниження його кіль- кості). Зауважмо, що весь цей «вал» лягає в Кі- ровограді на благодатний ґрунт: 20 % опитаної в місті студентської молоді готові черпати відомості саме з газет (порівняймо: прихильники Інтернету становлять 22 %), а 82 % із загальної кількості опитаних уважають, що слід популяризувати ві- домості про лікарські рослини, що, безумовно, свідчить про їхню небайдужість до традиційних методів лікування. Слід також зазначити, що із загальної кіль- кості газетних профільних видань лише 34 % друкуються українською мовою, решта 66 % – російською. Останні за адресою редакцій зареє- стровані переважно в південно-східних регіонах України. У Києві утримується паритет (53 % – українською мовою, 47 % – російською). Треба враховувати також стійку тенденцію інтервенції на український газетний ринок дру- кованих видань з Росії. Такою є, наприклад, га- зета «Здоровый образ жизни в Украине», яка за- реєстрована в 2002 році у Львові. Незважаючи на свою назву, на всіх сторінках, окрім останньої, у ній публікуються різні медичні поради, а також листи читачів з російських міст (Москви, Росто- ва, Набережних Човнів, Свердловська) і росій- ської глибинки (Красноярський край, Калузька і Тамбовська обл.), і лише останню шпальту від- ведено питанням від дописувачів з України. На сторінках газети можнa прочитати подібні ви- словлювання: «Мы одна большая семья, только живем далеко или близко друг от друга, а вест- ник [газета. – О. Б.] нас объeдиняет» 6. Усе розмаїття газетної періодики, яка нас ці- кавить, можна умовно поділити на професійно- спеціалізовані (насамперед офіційні видання МОЗ України, а також відділів охорони здоров’я обласних адміністрацій) і масово-популярні, за- сновниками яких виступають переважно при- ватні підприємці. На наш погляд, принципова відмінність між ними полягає в редакційній полі- тиці щодо ставлення до актуальності збереження (і відповідно певною мірою – відтворення) тра- диційних знань у галузі медицини і принципами, за якими вони передаються читачам. Ці видання відрізняються також віковими, освітніми, соці- альними параметрами читацької аудиторії. При цьому, вочевидь, позиція медика-професіонала на шпальтах офіційного медичного видання та попу- лярного медичного «чтива» буде дещо відрізня- тися своїми підходами. Так само можливість від- верто висловитися аматору або просто пересічній людині, яка має що сказати із власного життєвого досвіду, надають лише популярні видання. Для прикладу, газета «Здоров’я і довголіття» (Київ, наклад 33 тис., засновник – Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України), що належить до першого типу видань, розміщує свої матеріали під такими руб риками, як «Природна медицина» (матеріали з гомеопа- тії), «Народна медицина» (матеріали з фітотера- пії), «Їжа як ліки» (рецепти здорового харчуван- ня), «Живіть без хвороб» (поради зі здорового способу життя), «Здоров’я і духовність» тощо. Окремі публікації, зокрема ті, які присвячені ці- лющим властивостям рослин (бузина, чистотіл та ін.), супроводжуються коментарями, як за- значено, дослідників у галузі народної медицини. Не викликає сумнівів, що видавці намагаються осмислювати й певною мірою репрезентува- ти читачам давню традицію лікування – «ти- сячолітній досвід наших предків, які вивчали скарб природи» 7. Ідеться про його адаптацію та подальшу презентацію новим потенційним користувачам. Інша річ, що редакції таких пері- одичних видань свідомі того, що їхня читацька аудиторія є переважно вузькопрофесійною. На сторінках газет публікуються фіторецепти від «бабусь-цілительок» (2009, № 26), інтерв’ю з фітотерапевтом Гарафіною Маковій (2009, № 31), керівником «Центру народної медицини» Марією Тройчак (2009, № 33) та ін. Водночас подається й специфічна інформація, зокрема про виготовлення «піраміди води», методику «місяч- ної» дієти тощо. Проте всі ці відомості загалом 41 спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі сприймаються як суцільний блок універсального знання, без етнічної специфіки. Редакції видань, які базуються на усталеній в офіційній медицині позиції, зазвичай обира- ють тактику дещо відстороненого (а подеколи навіть зверхнього), але завжди виваженого ставлення до прийомів народної медицини і при викладенні відповідних матеріалів не втрача- ють «пильності». Це особливо яскраво просте- жується в регіональних виданнях. Так, у газеті «Медицина Вінничини» (засновник – Управ- ління охорони здоров’я обласної державної ад- міністрації, наклад 5100 примірників) з одного боку публікуються нотатки про цілющі рослини під назвою «Рецепти від кози-дерези» (2003, № 2), а з другого розміщують 32 варіанти за- стосування з лікувальною метою кропиви, при цьому редактори не забувають чітко прописати протипоказання. Однак на шпальтах цієї газе- ти в рубриці «Дайджест» публікують відомий фольклорний переказ про трагічну долю тих, хто руйнував церкви і поряд – заклик не ку- пляти одяг «секонд-хенду», мотивуючи це тим, що «новий власник отримає разом з річчю щось позитивне або негативне зі стереотипів поведін- ки колишнього власника» (2003, № 1). До другої категорії ЗМІ з медичної темати- ки належить газетна періодика, засновниками якої стали приватні підприємці. Саме ці газети (на відміну від попередніх, виданих під «да- хом» медичних установ), завдяки «гнучкості» редакторів, вільних від жорстких професійних канонів і одночасно націлених на комерцій- ну вдачу, друкуються масовими накладами, швидко стають доступними для різних верств населення в різних регіонах країни, а голов не – популярними. На шпальтах таких газет пра- вить вільна народна стихія, подекуди – майже не керована, ніким не обмежена, нерідко – на межі здорового глузду. Утім, саме це робить їх безцінним джерелом розуміння, наскільки потужно представлена українська традицій- ність у сучасному культурно-інформаційному просторі, яким є ставлення до неї сучасників, як нині відбувається міжпоколінна передача культурних традицій, як сприймається та пере- осмислюється досвід предків, які нові знання набуваються й додаються до вже існуючих. Для аналізу було обрано періодичні газетні видання, серед яких – «Мудра бабуся» (Київ, наклад 60 тис., засновник – І. І. Присяжнюк), регіональні видання, зокрема щотижневик «Бабушка: газета» (Кіровоград, наклад 400 тис., засновник – Н. М. Бондарева), щомі- сячник «Народный целитель» (Донецьк, на- клад 56 тис., спеціальний додаток до міжна- родної газети «Магія»), щомісячник «Магия здо ровья» (Кіровоград, наклад 12 тис., ви- давець – С. М. Тригорло), щомісячник «До- машний доктор» (Кривий Ріг, наклад 2 тис.) та деякі ін. Усіх їх об’єднує головне призна- чення – репрезентувати максимально широке коло народних засобів лікування та практич- них порад. Можливо припустити, що читацька аудито- рія, на яку розрахована така продукція, стано- вить своєрідну спільноту з чітко окресленими ознаками, що складається з людей старшого віку («...газета – для людей пенсионного возраста, умудренных опытом и не раз битых жизнью» 8), які не мають повноцінного доступу до медичних установ, дорогих лікарських препаратів та кон- сультацій. Ніна Бортникова з Харкова сформу- лювала це так: «Дорогие читатели, если у кого такая же болезнь, а денег на операцию нет, по- пробуйте попить листья верхушек крапивы, осо- бенно майской...» 9. Однією з ознак є носталь- гічний потяг до доступних медичних послуг за часів СРСР. Показово, що читацька спільнота не пов’язує своїх надій на позбавлення від хвороб з офіційною медициною, професійними порадами. З. Валова із смт Гродівка на Донеччині висло- вилася в листі до видання «Бабушка: журнал»: «Я всем посоветовать хочу: если есть проблемы со здоровьем, не замыкайтесь в себе, ищите способы решения, и обязательно найдутся люди, которые помогут и посоветуют вам эффективное лечение» 10. Додамо, що настрої студентської аудиторії не надто відрізняються від читацької: 65 % від кількості студентів, опитаних у Кірово- граді, з проблем лікування звертаються до стар- ших родичів і лише 36 % – до лікарів. 42 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 Про тематичне розмаїття свідчить зміст видань, до алфавірного переліку яких подеко- ли включено від 60 до 85 найменувань різних хвороб – від аденоми до виразки шлунку (най- частіше згадуваними виявилися такі, як ангіна, аденома, астма, атеросклероз, бронхіт, гангре- на, гастрит, геморой, гепатит, гіпертонія, засту- да, екзема, енурез, рак, сухоти та деякі ін.). За цією інформацією можна скласти перелік хво- роб, найпоширеніших на початок ХХІ ст. Усі видавці всіляко намагаються втриматися в легальному полі популярного видання, декларую- чи, що вони репрезентують на своїх сторінках ко- рисні поради від надійного джерела. Для цього в переважній більшості газет дрібним шрифтом у вихідних реквізитах формально розміщують по- передження про необхідність узгодження запро- понованих на сторінках газети лікарських засобів і методів лікування зі спеціалістами. Зазвичай під кожною статтею друкують прізвище дописувача, його домашню адресу, подеколи – телефон. Озна- ками фахового викладу матеріалу видається за- провадження рубрики на кшталт «Консиліуму», у якій над проблемами, наприклад алкоголізму, крім нарколога, розмірковують психолог, фітотерапевт, ендокринолог і вже наостанок – цілитель 11. У ру- бриці «Лікар+цілитель» лікар аналізує представ- лені народним лікарем методи лікування і насам- кінець стверджує, що вони випробувані, але ефект від них може бути незнач ним; подаються численні інтерв’ю з народними цілителями (матеріали «Ба- бушка: газета»). Відтак не полишає відчуття, що редакції цих газет свідомо намагаються певною мірою убезпезпечити себе від можливих ризиків. А про те, що вони існують, свідчить хоча б судова практика народної цілительки Людмили Бочко- вої, авторки одинадцяти книг-брошур проти ро- сійської видавничої фірми, яка без авторської зго- ди перевидала книгу «Универсальный домашний лечебник» 12, допустивши помилку: замість того, щоб уживати 15 крапель часникової настоянки, у книзі було надруковано рецепт, де прописува- лося приймати щоденно 89 крапель. Ця друкар- ська помилка стала фатальною для однієї із чита- чок 13. Звідси – подеколи несерйозний, грайливий тон, який простежується в простих заголовках: «На болезни Ваши злые есть рецепты удалые», «Больше не иду к врачам, я лечу болезни сам» 14, «Ліки з конопель готуй та печінку лікуй» тощо, які, вочевидь, покликані продемонструвати, що йдеться про «несправж ню» або «напівсправжню» медицину. Проте не викликає сумніву, що читачі такого тону не сприймають. Ставлення аудиторії до тематики названих видань, як правило, над- звичайно серйозне. На це вказує значна кількість читацьких листів, у яких люди просять надати по- ради щодо лікування хвороб з надскладними діа- гнозами (хвороба Паркінсона, саркома, дитячий церебральний параліч, СНІД та ін.). З наступних чисел видань переконуємося, що вони невдовзі їх отримували (до того ж часто з «перебором», про що свідчать численні звернення окремих читачів до всієї спільноти з проханням більше листів їм не надсилати). Тут чітко простежується тенденція до поглиблення знань: від хвороб, які стали надбан- ням останнього століття, пропонують нові народні методи лікування, в основі яких лежить переважно застосування різноманітних лікарських рослин. Аналіз фактографічного матеріалу, пред- ставленого на сторінках популярної газетної медичної періодики, також унеможливлює від- стежити шляхи, якими циркулюють знання. Останні передаються висловлюваннями, що подеколи набувають звучання словесної фор- мули: «Бабушка меня лечила так», «расскажу о методах лечения моей бабушки», «зашла по- жилая соседка», «остановилась у знакомого дедушки ночевать…», у яких згадуються люди старшого віку. Трапляються також вказівки на нові джерела інформації: «Якось прочитала в газеті (брошурі)». Однак майже не згадується про отримання інформації з телебачення або ра- діо. Можливо, це пов’язано з тим, що спеціаль- ні передачі медичного профілю лише останнім часом набули популярності в населення. Проте, на наш погляд, справедливе й інше пояснення: слово, навіть фахове, виголошене в усній формі з «віртуального» джерела, не викликає довіри, а отже, не фіксується в пам’яті як інформація, варта запам’ятовування й подальшої передачі. Надзвичайно показовим видається факт збереження вербальних формул, які добре відо- 43 спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі мі етнологам, оскільки фіксуються в багатьох традиційних етнографічних матеріалах. Ідеться про набуття знань від джерела, існування якого або взагалі не усвідомлюється («не пам’ятаю, чи хтось мені сказав…»), або спосіб їх здобуття передається ключовим словом «згадала» – так, ніби ці знання були в людині завжди, проте в не- явній формі, але за нагальної потреби поставали з пам’яті: «Вспомнила, что припадки эпилепсии лечат черной бузиной…» («Бабушка: газета», 2004, № 9), «много слез я пролила, не зная как [себе] помочь, потом коротко остриглась и стала лечить [облисіння. – О. Б.]» («Бабушка: газе- та», 2004, № 43). Трапився й універсальний фразеологізм: «Бог дав мені таку думку…» 15, який фіксується етнологами, зокрема, під час пояснення респондентом високого ступеня май- стерності особи або її вдачі в будь-якій справі. Строката мозаїка матеріалів, що друкують- ся на шпальтах популярних видань медичного профілю, складається переважно з читацьких листів, у яких наведено численні поради (спосо- би приготування ліків, дотримання певних пра- вил, у тому числі моральні аспекти поведінки тощо), імперативні попередження про наслідки порушень як медичних приписів, так і «правил поведінки», а також розлогих життєвих нарати- вів (з власного досвіду або «зі слів» тих, хто пе- режив подібну ситуацію). Звернення до цього корпусу аматорських (і лише частково – про- фесійних) знань надає унікальну можливість переконатися, як потужно представлена укра- їнська традиційність у сучасному культурно- інформаційному просторі, яким є ставлення до неї сучасників і ступінь її сприйняття. Привертає до себе увагу факт легкої міграції представників офіційної медицини до «табору» народної медицини і в зворотному напрямку. На сторінках видань часто трапляються ви- словлювання на зразок: «Я работаю медработ- ником і попутно применяю рецепты народной медицины» (Л. Павликовська, Київ, «Бабушка: газета», 2004, № 46). Доктору медичних наук В. Іванову не видаються дивними його спогади, надіслані до редакції газети «Домашний лечеб- ник», де він згадує пораду своєї бабусі, як ліку- вати ангіну: спочатку потрібно видихати на жабу, а потім вдихати, і так по черзі на трьох жабів, щоразу випускаючи їх на землю й спостерігаючи за ними, адже така процедура позбавляє їх сил. Зазвичай лише після маніпуляцій з третьою жа- бою зміни в поведінці земноводних не спостері- гаються й одночасно перестає боліти горло. Най- цікавіше, що сам дописувач не приховує, що не тільки перевірив цей спосіб лікування на собі, але й упродовж своєї лікарської практики неоднора- зово радив його своїм пацієнтам 16. Серед засобів лікування часто згадуються хрін, мед, коноплі, керосин, глина, пам’ятають і про вранішню росу, кінський гній тощо. Практи- кується підбірка комплексної інформації для ліку- вання конкретного захворювання. Так, травник Микола Середа з м. Воловець на Закарпатті на- водить шістнадцять способів лікування епілепсії 17. На сторінках газет широко представлені яскраві етнографічні сюжети, наприклад, приписи щодо меду: «Когда вы что-нибудь делаете из меда, надо всегда шутить и улыбаться – мед не любит, ког- да сердятся и злятся» (З. Московка із с. Заньки на Чернігівщині) 18; лікування недугів «антипо- ведінкою»: «В любой праздник войти в храм и громко поздороваться, – все люди повернутся и обратят на него [хворого. – О. Б.] внимание, и это будет ему лечение» (М. Луценко, с. Павлівка на Харківщині) 19. З-поміж численних за кількіс- тю порад, що мали вже залишитися в минулому, назвемо спосіб боротьби із жіночим безпліддям: 1,5 кг землі, вибраної кротом з нори весною, за- лити окропом в широкій посудині і сидіти над па- рою 20 хв. Водночас потрібно їсти овес і житній хліб (м. Слов’янськ) 20; спосіб зупинки кровотечі: маленький залізний ключик на вовняній нитці по- вісити так, щоби він був на спині поміж лопаток (К. Круповська з Дніпропетровська) 21. Трапля- ються й такі поради, що несуть на собі відбиток трансформації традиції, вплив на останню мо- дерних реалій життя, у тому числі нових знань та технологій. Серед їхньої також чималої кількості наведемо рецепт настоянки, для приготування якої радять «набирать воду из крана почасово с 7-15 до 8-00, с 12-00 до 12-40, с 15-00 до 16-40, с 20-20 до 21-00 (с учетом сезонного перехода вре- 44 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 мени)» 22. У цьому випадку задіяний один з меха- нізмів збереження традиції – чим більше деталей і чим вигадливішими вони будуть (згадувані вже керосин, коноплі тощо), тим імовірніше, що корис- тувач довірятиме наведеній інформації. В одному арсеналі з лікувальними засобами боротьби з недугами активно пропонується ви- голошення молитов, а також замовлянь (зокрема, від заїкання, алергії, отруєння, глистів, алкого- лізму, для прискорення статевого розвитку, поху- діння тощо) й шептання на різні настоянки. Такі тексти можна прочитати на сторінках майже всіх газетних видань, проте найбільш їх пропагує ре- дакція газети «Магия здоровья» (Кіровоград). Підбір тематики, та й самі тексти замовлянь ви- кликають підозру, що це або вдало прилаштова- ні до нових реалій давні варіанти замовлянь, або новотвори, складені самими редакторами (тим більше, що тексти подаються без вказівки на дже- рело). Серед цього розмаїття для прикладу наве- демо стислий текст замовляння для збільшення грудей: «Ешь, ешь, все в титеньках будет. Господь мне поможет! Аминь!» 23, яке колись виголошу- валося задля прибування покорму в породіллі. Стосовно апелювання до «російськомовності» чи- тацької аудиторії, то воно загалом корелюється з меседжами видавців щодо уявної універсальності вікової спадщини у сфері народних знань. Отже, незалежно від волі та інтенцій тих самих видав- ців, подібні ресурси стають інструментом якщо не русифікації, то нівелювання етнічної специфіки інформаційного простору України. Проведений аналіз медійного простору Укра- їни (а саме – газетної періодики й представле- ного в ній сегменту знань з народної медицини) засвідчив, що в сучасних умовах зберігається високий рівень затребування таких знань. Тому комунікативно-трансляційний процес, завдяки якому відбувається їх відтворення, триває й досі. Значною мірою до нього залучене старше поко- ління. Актуалізація цих знань відбувається на тлі загалом низького рівня медичної допомоги в краї- ні та зубожіння населення. Умотивованість участі в цьому дискурсі окремих індивидів, які з часом становлять сталу спільноту однодумців, живиться людськими рисами: співчуттям, доброзичливіс- тю, готовністю допомогти. Як свідчать матеріали листування дописувачів, останні почасти усвідом- люють себе як носіїв безцінних знань, покликаних їх зберегти та передати наступникам. У сучасних умовах процес фіксації цих знань та їх розпо- всюдження забезпечується також комерційною вигодою, коли пропозиції населенню таких знань відповідають попиту (і навпаки, попит породжує пропозицію). На виході в інформаційному про- сторі формується сприятливе середовище, у якому починається кругообіг нового/старого знання. Особливістю сучасної етнокультурної транс- місії є неодмінний процес «сепарування» знань від інформаційного сміття – своєрідного газет- ного «спаму», від якого не застраховане жодне з видань. Живучість означеного сегменту укра- їнської традиційності пояснюється ще й тим, що «знання» обов’язково проходить етап вери- фікації, і тільки після цього запускається по- тужний механізм його закріплення, адже одна з поширених мотивацій дописувачів: «мені (або ще комусь) допомогло», тому факт позитивного результату є достовірним і перевіреним. Деякі дослідники говорять про «згасання традиційної лікувальної практики», але поки що говорити про це не доводиться. Так, можна побачити розмивання етноспецифічних рис народної лі- кувальної практики й неминучі ознаки її транс- формації. Проте слід враховувати, що знання з народної медицини визначально є консерватив- ними, будь-яка кореляція не можлива без дові- ри та постійного підтвердження достовірності її рекомендацій, а це своєю чергою знову запус- кає механізм її відтворення. Народна медицина сьогодні – це все ще жива, активна, затребува- на система традиційних знань. 1 Див.: Боряк О. Презентація тематики з народ- ної медицини у вітчизняних Інтернет‑ресурсах // НТЕ. – 2010. – № 3. – С. 71–77. 2 Див., напр.: Гаврилюк Н. Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення) // НТЕ. – 2010. – № 3. – С. 47–63. 3 Зведені матеріали опитування зберігаються в Українському етнологічному центрі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 4 Газети та журнали України. – К. : Центр‑ Інвест, 2009. – 240 с. 45 спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі 5 Див., напр.: Друковані засоби масової інфор- мації України. Ч. І : Газети / уклад. О. Л. Щеголе- ва та ін. – К. : Книжкова палата України ім. І. Фе- дорова, 2005. – 452 с. 6 Здоровый образ жизни в Украине [Електро- нний ресурс]. – 2009. – № 24. – С. 5. – Режим до- ступу : www.zoj.com.ua. 7 Здоров’я і довголіття. – 2009. – № 15. – С. 2. 8 Бабушка: всеукраинская газета‑целительница. Рецепты от 100 бед. – Кировоград, 2004. – № 37. – С. 3. 9 Бабушка: журнал по целительству. – Кирово- град, 2004. – № 3. – С. 16. 10 Там само. – № 9. – С. 3. 11 Народный целитель. – Донецк, 2003. – № 1. – С. 14. 12 Универсальный домашний лечебник: Голов‑ ная боль. Бессонница / Л. А. Бочкова, И. Г. Непом‑ нящая. – К., 1999. 13 Див. [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу : http://www.inventa‑ua.com/arc/ru/2006.htm. 14 Бабушка: всеукраинская газета‑целитель‑ ница. – 2004. – № 3. – С. 4, 5. 15 Там само. – № 42. – С. 5. 16 Домашний лечебник. – Донецк, 2003. – № 2. – С. 16 17 Бабушка: всеукраинская газета‑ целительница. – 2004. – № 9. 18 Там само. – № 38. 19 Бабушка: журнал по целительству. – 2004. – № 2. 20 Бабушка: всеукраинская газета‑ целительница. – Кировоград, 2004. – № 17. 21 Бабушка: журнал по целительству. – Кирово‑ град, 2004. – № 2. 22 Там само. – № 12. 23 Магия здоровья. – Кировоград, 2003. – № 9. * Авторці вдалося отримати доступ до газетної періодики переважно не пізніше 2004 року ви- дання, адже бібліотеки не мають можливості опе- ративно розбирати й видавати її в користування читачеві як окремими номерами, так і у вигляді річних підшивок. оксана Шиприкевич Вп лиВ етні чни х стереотипіВ н а етнон а ціон а льні Взаємини В у к ра їні (в і добра жен н я в змі ) У статті досліджується вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні. Різнобачення конкрет- них історичних подій і постатей різними етносами пояснюється існуванням гетеростереотипів й автостереотипів як різновидів етнічних стереотипів. Простежується зміна автостереотипів та гетеростереотипів українців унаслідок нових історичних реалій в Україні. Наголошується на необхідності уважного вивчення стереотипів, оскільки вони впливають на внутрішню і зовнішню політику, на міжетнічні взаємини, на виникнення і розв’язання конфліктів у суспільстві. Ключові слова: етнічний стереотип, автостереотип, гетеростереотип, етнонаціональні взаємини, етнополітика. The article examines the influence of ethnic stereotypes on ethnic and national relations in Ukraine. different visions of specific historical events and figures of various ethnic groups are explained by the existence of heterostereotypes and self- stereotypes as varietes of ethnic stereotypes. Recognizable change of self-stereotypes and heterostereotypes of Ukrainians is a result of new historic realities in Ukraine. Stressed the need for careful study of stereotypes, because they affect the internal and external policies, the ethnic relations; the emergence and resolving of conflicts in society. Keywords: ethnic stereotype, self-stereotype (autostereotype), heterostereotype, ethnic and national relations, ethnic politics. УДК 316.647.8:32.019.51(477) Як результати пізнавальних процесів суспільного буття стереотипи вважають своєрі- дними упередженнями. Це спрощені стійкі уявлення про характерні риси суспільних груп, які дають змогу певною мірою прогнозувати поведінку їх представників у різних ситуаціях, оскільки перебувають у підсвідомості. Стереотипи мають особливе значен- ня при міжнаціональному спілкуванні в багатоетнічному суспільстві. У такому разі йдеться про етнічні або національні стереотипи. Вони посідають чільне місце серед соціальних стереотипів, як «сукупність уявлень про пред- ставників певного етносу, його моральні та ін-

До питання про сучасні механізми функціонування знань з народної медицини (за матеріалами газетної періодики)

Репозитарії

Схожі ресурси