Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ)
У статті досліджується вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні. Різнобачення конкретних історичних подій і постатей різними етносами пояснюється існуванням гетеростереотипів й автостереотипів як різновидів етнічних стереотипів. Простежується зміна автостереотипів та гетерост...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43293 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ) / О. Шиприкевич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 45-52. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43293 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-432932013-04-25T03:02:23Z Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ) Шиприкевич, О. Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі У статті досліджується вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні. Різнобачення конкретних історичних подій і постатей різними етносами пояснюється існуванням гетеростереотипів й автостереотипів як різновидів етнічних стереотипів. Простежується зміна автостереотипів та гетеростереотипів українців унаслідок нових історичних реалій в Україні. Наголошується на необхідності уважного вивчення стереотипів, оскільки вони впливають на внутрішню і зовнішню політику, на міжетнічні взаємини, на виникнення і розв’язання конфліктів у суспільстві. В статье исследуется влияние этнических стереотипов на этнонациональные отношения в Украине. Разные взгляды на конкретные исторические события и личности различных этносов объясняются существованием гетеростереотипов и автостереотипов как разновидностей этнических стереотипов. Прослеживается изменение автостереотипов и гетеростереотипов украинцев в результате новых исторических реалий в Украине. Отмечается необходимость внимательного изучения стереотипов, поскольку они влияют на внутреннюю и внешнюю политику, на межэтнические взаимоотношения, на возникновение и разрешение конфликтов в обществе. The article examines the influence of ethnic stereotypes on ethnic and national relations in Ukraine. Different visions of specific historical events and figures of various ethnic groups are explained by the existence of heterostereotypes and selfstereotypes as varietes of ethnic stereotypes. Recognizable change of self-stereotypes and heterostereotypes of Ukrainians is a result of new historic realities in Ukraine. Stressed the need for careful study of stereotypes, because they affect the internal and external policies, the ethnic relations; the emergence and resolving of conflicts in society. 2011 Article Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ) / О. Шиприкевич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 45-52. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43293 316.647.8:32.019.51(477) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі |
| spellingShingle |
Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Шиприкевич, О. Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ) Народна творчість та етнологія |
| description |
У статті досліджується вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні. Різнобачення конкретних історичних подій і постатей різними етносами пояснюється існуванням гетеростереотипів й автостереотипів як різновидів етнічних стереотипів. Простежується зміна автостереотипів та гетеростереотипів українців унаслідок нових історичних реалій в Україні. Наголошується на необхідності уважного вивчення стереотипів, оскільки вони впливають на внутрішню і зовнішню політику, на міжетнічні взаємини, на виникнення і розв’язання конфліктів у суспільстві. |
| format |
Article |
| author |
Шиприкевич, О. |
| author_facet |
Шиприкевич, О. |
| author_sort |
Шиприкевич, О. |
| title |
Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ) |
| title_short |
Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ) |
| title_full |
Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ) |
| title_fullStr |
Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ) |
| title_full_unstemmed |
Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ) |
| title_sort |
вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в україні (відображення в змі) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43293 |
| citation_txt |
Вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні (відображення в ЗМІ) / О. Шиприкевич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 45-52. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT šiprikevičo vplivetníčnihstereotipívnaetnonacíonalʹnívzaêminivukraínívídobražennâvzmí |
| first_indexed |
2025-07-04T01:40:45Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:40:45Z |
| _version_ |
1836678639248211968 |
| fulltext |
45
спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина
в сучасному культурно-інформаційному просторі
5 Див., напр.: Друковані засоби масової інфор-
мації України. Ч. І : Газети / уклад. О. Л. Щеголе-
ва та ін. – К. : Книжкова палата України ім. І. Фе-
дорова, 2005. – 452 с.
6 Здоровый образ жизни в Украине [Електро-
нний ресурс]. – 2009. – № 24. – С. 5. – Режим до-
ступу : www.zoj.com.ua.
7 Здоров’я і довголіття. – 2009. – № 15. – С. 2.
8 Бабушка: всеукраинская газета‑целительница.
Рецепты от 100 бед. – Кировоград, 2004. – № 37. –
С. 3.
9 Бабушка: журнал по целительству. – Кирово-
град, 2004. – № 3. – С. 16.
10 Там само. – № 9. – С. 3.
11 Народный целитель. – Донецк, 2003. – № 1. –
С. 14.
12 Универсальный домашний лечебник: Голов‑
ная боль. Бессонница / Л. А. Бочкова, И. Г. Непом‑
нящая. – К., 1999.
13 Див. [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу : http://www.inventa‑ua.com/arc/ru/2006.htm.
14 Бабушка: всеукраинская газета‑целитель‑
ница. – 2004. – № 3. – С. 4, 5.
15 Там само. – № 42. – С. 5.
16 Домашний лечебник. – Донецк, 2003. – № 2. –
С. 16
17 Бабушка: всеукраинская газета‑
целительница. – 2004. – № 9.
18 Там само. – № 38.
19 Бабушка: журнал по целительству. – 2004. –
№ 2.
20 Бабушка: всеукраинская газета‑
целительница. – Кировоград, 2004. – № 17.
21 Бабушка: журнал по целительству. – Кирово‑
град, 2004. – № 2.
22 Там само. – № 12.
23 Магия здоровья. – Кировоград, 2003. – № 9.
* Авторці вдалося отримати доступ до газетної
періодики переважно не пізніше 2004 року ви-
дання, адже бібліотеки не мають можливості опе-
ративно розбирати й видавати її в користування
читачеві як окремими номерами, так і у вигляді
річних підшивок.
оксана Шиприкевич
Вп лиВ етні чни х стереотипіВ н а
етнон а ціон а льні Взаємини В у к ра їні
(в і добра жен н я в змі )
У статті досліджується вплив етнічних стереотипів на етнонаціональні взаємини в Україні. Різнобачення конкрет-
них історичних подій і постатей різними етносами пояснюється існуванням гетеростереотипів й автостереотипів як
різновидів етнічних стереотипів. Простежується зміна автостереотипів та гетеростереотипів українців унаслідок нових
історичних реалій в Україні. Наголошується на необхідності уважного вивчення стереотипів, оскільки вони впливають
на внутрішню і зовнішню політику, на міжетнічні взаємини, на виникнення і розв’язання конфліктів у суспільстві.
Ключові слова: етнічний стереотип, автостереотип, гетеростереотип, етнонаціональні взаємини, етнополітика.
The article examines the influence of ethnic stereotypes on ethnic and national relations in Ukraine. different visions
of specific historical events and figures of various ethnic groups are explained by the existence of heterostereotypes and self-
stereotypes as varietes of ethnic stereotypes. Recognizable change of self-stereotypes and heterostereotypes of Ukrainians is a
result of new historic realities in Ukraine. Stressed the need for careful study of stereotypes, because they affect the internal and
external policies, the ethnic relations; the emergence and resolving of conflicts in society.
Keywords: ethnic stereotype, self-stereotype (autostereotype), heterostereotype, ethnic and national relations, ethnic politics.
УДК 316.647.8:32.019.51(477)
Як результати пізнавальних процесів
суспільного буття стереотипи вважають своєрі-
дними упередженнями. Це спрощені стійкі
уявлення про характерні риси суспільних груп,
які дають змогу певною мірою прогнозувати
поведінку їх представників у різних ситуаціях,
оскільки перебувають у підсвідомості.
Стереотипи мають особливе значен-
ня при міжнаціональному спілкуванні в
багатоетнічному суспільстві. У такому разі
йдеться про етнічні або національні стереотипи.
Вони посідають чільне місце серед соціальних
стереотипів, як «сукупність уявлень про пред-
ставників певного етносу, його моральні та ін-
46
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011
телектуальні особливості, традиції, специфіку
історичного розвитку, а також роль в історії
людства, певного регіону, особливо ж в історії
двосторонніх стосунків із сусіднім етносом» 1.
Соціальні стереотипи мають певну структуру,
яка представлена такими компонентами («блока-
ми»): пізнавальні уявлення про певний об’єкт;
оцінка об’єкта і почуття; певний тип поведінки.
Стереотипізація, тобто утворення стереотипу,
передбачає послідовність чотирьох періодів. На-
самперед ідеться про сприйняття об’єкта, або,
інакше кажучи, отримання про нього інформації,
відтак твориться образ досліджуваного предме-
та і водночас обґрунтовується його оцінка, після
цього виникає потреба в узагальненні окремих
випадків, а вже ці результати утверджуються в
пам’яті. З часом нова інформація може підтвер-
джувати і підсилювати стереотип. У певних ви-
падках інформація може суперечити його змісту
і спрямованості, тоді її мимоволі відкидають, не
помічають, витісняють, а інколи цілком свідомо
ігнорують як несуттєву 2.
Слід наголосити, що стереотипи можуть
бути уявленнями і переконаннями. Саме з тако-
го поділу треба підходити до твердження І. Гра-
бовської, що «стереотипи виникають у переломні
моменти історії та несуть на собі психологічне на-
вантаження занепокоєности суспільства за своє
місце і роль у світі» 3. Варто звернути увагу на
два моменти: по-перше, таке твердження сто-
сується лише уявлень, які можуть змінювати-
ся залежно від інформації, а по-друге, поняття
«суспільство» доцільно замінити словосполу-
ченням «соціаль на спільнота». На відміну від
уявлень переконання становлять стійку систему
і мають значну мотивувальну силу, що визначає
поведінку людини. Отож, твердження І. Гра-
бовської стосується лише стереотипів-уявлень,
бо стереотипи-переконання – це плід тривалого
періоду. Інша річ, що в переломні періоди загост-
рюється увага до вже сформованих стереотипів:
вони повертаються новими гранями. Саме цим
можна пояснити нинішнє трактування українців
у російських засобах масової інформації. Законне
прагнення українців до європейської та євроат-
лантичної інтеграції російські ЗМІ оцінюють як
зраду, бо, як можна судити з опитувань росіян,
українці не мають права на самостійне життя, не
мають жодного права вийти з російської орбіти.
У зв’язку з цим І. Грабовська зазначає:
«Чималу роль у самоусвідомленні сучасних
українців відіграє такий фактор, як колектив-
на думка сусідів, сформульована чи відтворена
в сучасних ЗМІ» 4. Звісно, ідеться насамперед
про російські ЗМІ, які домінують в Україні,
витіснивши на другі позиції навіть вітчизняні
засоби, що не можна вважати нормальним для
національного державотворення.
На формування стереотипів впливають та-
кож оперантні та умовні зв’язки. оперантні
зв’язки позначають перехід від негативно-
го враження від конкретного представника
певної нації, який виступає в ролі фрустрато-
ра, до узагальненого сприйняття щодо цілої
нації. Такий перехід зумовлений складними
психічними процесами на різних рівнях.
Умовні зв’язки пов’язані випадковим
збігом зустрічі представників різних етнічних
спільнот і якоїсь неприємної події. Як наслідок,
один із них переносить свої негативні емоції на
іншого, а через нього – на всіх представників
етнічної спільноти. Такі зв’язки підтверджені
експериментами.
Стереотипи часто ґрунтуються на симво-
лах, бо «символізація виступає в ролі механізму
стереотипізації» 5. Водночас символізація та сте-
реотипізація мають спільні механізми. Нерідко
символи й симптоми намагаються витіснити і за-
мінити задля досягнення певних політичних ці-
лей. Так діяли більшовики на загарбаних землях,
нав’язуючи поневоленим народам штучно ство-
рену символіку. Згадаймо, наприклад, історію
«Дня захисника Вітчизни», який прийшов
на зміну Дня Радянської Армії та Військово-
морського флоту СРСР, що відзначався 23 лю-
того. Цей день трактували як першу перемогу
Червоної армії над військами імперіалістичної
Німеччини. Насправді саме тоді бійці червоних
загонів панічно втікали від німецьких військ, що
засвідчують стаття Леніна й офіційні докумен-
ти більшовицького керівництва. Водночас треба
зазначити, що перенесення цього свята на укра-
47
спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина
в сучасному культурно-інформаційному просторі
їнців не має жодних підстав, адже тоді існувала
незалежна Українська Народна Республіка, яку
визнала навіть більшовицька Росія. Отож, цей
день не стосується української історії.
Витіснення різних негативних сторінок
переносилося за часів тоталітаризму на іс-
торію царської Росії. У підручниках з історії
загарбницьку політику царизму трактували
як «добровільне приєднання», «надання брат-
ньої допомоги», «захист народів» тощо. Це
призводить до певних патологічних наслідків,
коли «виникають і починають функціонувати
патологічні захисні механізми, які залишають
в структурі етнічного характеру низку устале-
них патологічних рис та їх комплексів»6. Серед
таких рис слід назвати холопство, конформізм,
макіавеллізм у державній владі, надагресив-
ність, чванство, що приховують справжню
суть, насамперед невпевненість.
Цілком слушно застерігає А. Налчаджян:
«Щоби знати зміст глибоких шарів національної
психіки, ми повинні піддати дослідженню най-
трудніші і неприємні сторінки її історії, зобов’язані
відновити в пам’яті все те, що представники нації
упродовж віків не хотіли знати, намагались забути
або вважали другорядними і незначними подіями,
які не варті уваги поколінь» 7. Треба зважити вне-
сок у духовну скарбницю діячів минулого і водно-
час переглянути фальшиві авторитети за часів тота-
літарного режиму. В Україні цей процес розпочався
в період нетривалої «відлиги» в шістдесятих роках
і після двадцятилітньої перерви поновлений у часи
так званої «перебудови». У цьому контексті доціль-
но згадати думку Івана Дзюби: «Розгляд україн-
ської культури у світовому і європейському контек-
стах допоможе звільнитися від низки нав’язаних і
глибоко закорінених стереотипів у її сприйнятті у
масовій, а почасти й науковій свідомості, як-от: сте-
реотип сільськості, стереотип філологічності, сте-
реотип консервативності, стереотип демократизму,
стереотип вторинності, стереотип непрестижності,
стереотип провінціалізму та ін.» 8.
Не менше роботи у відновленні правди нашої
історії. Письменник Іван Нагірняк пише: «Усю
газетну підшивку перегорнув, але бодай ма-
ленького повідомлення про голод, про труднощі
з хлібом не знайшов. Лише рапорти, запевнення
Сталіна про виконання плану хлібопоставок та
повідомлення про засудження злодіїв і саботаж-
ників...» 9. Затія «написати» спільний українсько-
російський (насправді російсько-український)
підручник з історії двох народів не має пер-
спектив, що зумовлено кількома причинами.
По-перше, упродовж століть український народ
належав до Російської імперії як народ підневіль-
ний, що не раз повставав проти поневолювачів.
Російські історики трактували цю національно-
визвольну боротьбу як «зраду», водночас про-
славляли найбільших душителів нашого народу
(Петра I, Катерину II, Леніна, Сталіна та інших).
По-друге, російська історія заідеологізована, в її
основі лежить хибне трактування самого виник-
нення Московської держави. Цікаво, що жоден з
нинішніх російських істориків не згадує відомої
праці Михайла Грушевського «Звичайна схема
“русскої” історії й справа раціонального укла-
ду історії східного слов’янства», хоч стаття була
надрукована ще 1904 року у збірнику Російської
академії наук. Така «неувага» до праці визначно-
го історика зрозуміла: спростувати аргументи
М. Грушевського російські історики просто не-
спроможні. По-третє, заражені шовінізмом уче-
ні й публіцисти в сусідній державі нерідко навіть
заперечують окремішність нашого народу. По-
четверте, нинішнє російське керівництво, яке не
приховує своєї спадковості з компартійним тота-
літарним режимом, не попросили пробачення в
українського народу за злочини своїх попередни-
ків, навпаки глорифікація Сталіна – організатора
голодомору на українських землях – як «велико-
го менеджера» в нинішній Росії – це вже докона-
ний факт. По-п’яте, більшовицька фальсифікація
історії не зазнала перегляду, не викриті підступні
спекуляції. Наприклад, щоб приховати трагедію
поляків у Катині, радянська пропаганда розре-
кламувала німецькі злочини в поселенні з майже
співзвучною назвою – Хатині. Нарешті, тре-
ба зважити, що В. Путін вважає «найбільшою
геополітичною катастрофою ХХ століття» роз-
пад СРСР.
Такі різнобачення конкретних історичних
подій і постатей пояснюється існуванням
48
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011
гетеростереотипів й автостереотипів як
різновидів етнічних стереотипів.
етнічні гетеростереотипи охоплюють
уявлення, які стосуються іншої етнічної
спільноти, «віддзеркалюють типові риси етносу,
на думку його сусідів» 10. Стереотипи чужих на-
родів формуються упродовж століть. Сусідній
етнос приписує іншому нерідко негативні риси,
зокрема й ті, що властиві йому самому. Перева-
га тих чи інших етнічних гетеростереотипів за-
лежить від міжетнічних взаємин: при співпраці
переважають позитивні стереотипи, а при
протиборстві – негативні. Так, серед українців
відсутні негативні гетеростереотипи білорусів,
а також литовців, хоч наші предки проживали
впродовж тривалого часу в одній державі.
Відносини між українцями й іншими наро-
дами чи їх частинами складалися по-різному.
Звідси – наші гетеростереотипи цих народів і
водночас образи українців у чужих стереоти-
пах. Стереотипи інших народів в українському
середовищі в художній формі відтворив поет
Степан Руданський у своїх «Співомовках». Зви-
чайно, художнє осмислення взаємин українців з
іншими народами має свої особливості.
У свою чергу інші народи творили етніч-
ні гетеростереотипи українців. Надзвичайно
тенденційно до гетеростереотипів підійшов
польський письменник Генрих Сенкевич в іс-
торичному романі «Вогнем і мечем», який ще
й тепер популярний серед польської молоді.
Останнім часом посилилася увага до україн-
ців з боку польських ЗМІ, які намагаються
зобразити українців у негативному світлі. До-
речно нагадати, що негативний образ українця
формувався ще в радянські часи. Особливо
цьому послужило радянське кіно. У деяких
кінофільмах негативні персонажі (навіть зло-
чинці) мали типові українські прізвища, а во-
ювали проти них етнічні росіяни. Проте навіть
у такому випадку характеристикою сусідів не
варто ігнорувати, хоч про беззастережне їх
сприйняття також не може бути мови. Інакше
кажучи, потрібна самокритичність, а водночас
не варто забувати, що в гетеростереотипах чу-
жий народ дає самохарактеристику.
Досліджуючи етнічні гетеростереотипи
українців, І. Грабовська зазначає: «Із ви-
никненням нових історичних реалій у розви-
тку української етнонаціональної спільноти,
пов’язаних із такими кардинальними змінами у
її житті, як набуття незалежності та створення
власної самостійної держави, змінюється до-
корінно не лише самоуявлення спільноти, але
і уявлення оточення про неї, насамперед най-
ближчих сусідів» 11. Таке твердження стосу-
ється, зокрема, наших західних сусідів.
Ще сто років тому поляки були фактично
панівною нацією на західноукраїнських землях.
Про спосіб співжиття двох народів у Галичині
писав у середині XIX ст. Василь Подолинський
(1815–1876) у праці «Слово перестороги»12. За
його твердженням, у відносинах двох народів
має запанувати поміркованість, без «нахабства
і нетолерантності», без образ на національ-
ному ґрунті. В. Подолинський наголошує, що
українсько-польські взаємини мають ґрунтува-
тися на такій засаді: «Не вартий імені поляка
той, хто не хоче визнати русина [українця. –
О. Ш.], але не вартий імені русина той, хто не
хоче визнати поляка» 13.
Нині поляки на офіційному рівні перегляну-
ли своє ставлення до українського народу. Су-
сідня держава виступає «адвокатом» України
в європейських і євроатлантичних структурах.
Однак процес переосмислення на масовому
рівні потребує тривалого часу. Складне еконо-
мічне становище змушує значну частину укра-
їнців їхати на заробітки за кордон, у тому чис-
лі і в Польщу, де нашим землякам доводиться
відчувати не завжди доброзичливе ставлення.
У Росії процеси переосмислення стереоти-
пів українців надзвичайно болісні. Навіть після
проголошення незалежності України російська
державна еліта не проявляє реальних спроб
установити рівноправні добросусідські відноси-
ни з нашою державою. Інколи навіть тамтешні
науковці не проявляють обізнаності з історією
нашого народу. Приміром, А. Кольєв пише, що
після Другої світової війни «Польща поступила-
ся СРСР своїми східними областями, отримавши
натомість східні німецькі» 14. У цьому твердженні
49
спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина
в сучасному культурно-інформаційному просторі
кілька недоречностей. По-перше, треба зважи-
ти, що насправді СРСР окупував ці землі ще на
самому початку війни відповідно до угоди з на-
цистською Німеччиною про переділ сфер впли-
ву. По-друге, ідеться не про польські землі, а про
західноукраїнські території Галичини й Волині.
По-третє, Москва подарувала комуністичній
Польщі значну частину українських земель. Як
відомо, Москва не стала на захист української
людності, коли польський комуністичний уряд
розпочав антиукраїнську акцію «Вісла», пере-
селивши українців з наших етнічних земель на
набуті після війни східнонімецькі землі, поста-
вивши їх перед загрозою асиміляції.
А. Кольев заперечує навіть право українців
як окремої національної спільноти, дотримую-
чись погляду М. Каткова, що «Україна ніколи
не мала осібної історії, ніколи не була осібною
державою, український народ є чистий росій-
ський (“русский”) народ, корінний російський
народ, істотна частина російського народу, без
якої він не може залишатися тим, чим він є» 15.
Гетеростереотип зради українців в анти-
українському середовищі Росії посідає, ма-
буть, перше місце. У цьому єдині відверті
українофоби в державних структурах сусідньої
держави та їх креатура в Україні. Останні п’ять
років вони особливо нападали на європейську
та євроатлантичну орієнтацію нашої держави.
У центрі дискусій опинилася постать великого
українського гетьмана Івана Мазепи. Етнічний
гетеростереотип українців як зрадників Кольєв
пов’язує сьогодні з «тривалим лінгвістичним
націоналізмом», що нібито, за його словами,
«розширяє лінгвістичний розкол російського
(“русского”) народу».
Погляди, які пропагують провідники
імперіалістичної політики в Москві, намагають-
ся нав’язати доморощені українофоби. У зв’язку
з цим вітчизняний політолог П. Ковальов пише:
«Комплекс понять, втілених в описуванні тріади
“російське – радянське – православне”, практич-
но збігається з нинішнім мейнстримом ідеології
Москви. Але в самій Росії при цьому завжди була
й експлуатувалася чітка підоснова будь-якої ідео-
логеми (царської, більшовицької, путінської) – а
саме, імперськість і великодержавний шовінізм,
що обумовлювало та виправдовувало саме такий
вибір цінностей. Для наших же співгромадян
сповідування таких принципів виглядає як про-
тест проти самого існування держави Україна,
як свідома вторинність, акцентована “антинаці-
ональність”, прагнення вхопитися за окремі риси
“старого доброго минулого” замість осмислення
спроб адаптуватися до новітньої реальності» 16.
Нинішнє несприйняття мовної політики нашої
держави проявляється в публікаціях на сторін-
ках періодичних видань, а також по радіо й теле-
баченню. Так, газета «День» надрукувала статті
О. Заславського та І. Іванова «Одна мова чи дві:
тези і контртези»(25 червня 2010 р.) і «Факти і
логіка» (5 серпня 2010 р.) з відповідними відгу-
ками Ю. Райхеля у цих же числах газети «Міфи
двомовності» і «Давайте зробимо висновки».
Ю. Райхель доходить висновку: «Справжнім за-
хистом від свавілля чиновників, у тому числі у сфе-
рі мови, може бути лише розвинуте громадянське
суспільство. Його створенням і розвитком слід за-
йматися. А ми витрачаємо час на дискусії про те,
скільки державних мов має бути в Україні» 17.
Етнічні гетеростереотипи, як правило, не-
гативні, адже чужинці не можуть сприймати
того, що відмінне від їхнього. На противагу їм
в етнічних автостереотипах як уявленнях на-
роду про самого себе переважають позитивні
уявлення. Вітчизняний дослідних народної пси-
хології О. Стражний вказує на такі риси укра-
їнського народу, як: осілість, господарність,
консерватизм, універсальність, миролюбність,
сміливість, волелюбність, демократичність,
духовність, обдарованість, образність сприй-
няття, сентиментальність, містицизм, щирість,
відкритість, барокове мислення, кмітливість,
хитрість, лукавство, сваволя, оптимізм, життє-
радість, розвинуте почуття гумору, шанобливе
ставлення до жінки і сім’ї, еротичність 18.
Водночас українцям властиві також негативні
автостереотипи. Ідеться насамперед про
провінційність, чим українці відрізняються від
росіян з їх світовою ідеєю. Нинішній російський
політолог Олександр Дугін називає свою державу
«Центральною Землею» континенту, «Середин-
50
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011
ною Імперією» між Сходом і Заходом, «Віссю
Історії» світової цивілізації 19. Провінційність у
цьому розумінні – поняття не географічне, хоч
воно безпосередньо пов’язане з географією. Звідси,
за словами О. Кульчицького, – «геокультурно
периферійний характер супроти окцидентальної
духової сфери» 20. Не варто недооцінювати також
негативних наслідків політики російського уря-
ду щодо України, коли «було підірвано розвиток
українських міст, було зупинено розвиток україн-
ського ремісництва і промисловості», а «народне
господарство України втратило більшість своїх
зв’язків із сусідніми країнами, зате надприродно
збільшилися ненормальні часом економічні зв’язки
з Росією» 21. Водночас провінційність не варто оці-
нювати лише негативно, адже завдяки їй українці
зуміли зберегтися як окрема спільнота, протидія-
ли політиці асиміляції з боку поневолювачів.
Проте провінційність призводила до занижен-
ня самооцінки, що проявляється у відчутті своєї
«вторинності», комплексі «неповноцінності».
За часів компартійного тоталітарного режи-
му українцям нав’язували стереотип неповаги
до себе. Саме тоді радянськими патріотами
вважали тих осіб українського походження ,
які не просто відрікалися від рідного народу, а
паплюжили його мову й культуру. Такі типажі
вивели в своїх творах відомі українські пись-
менники: М. Куліш у драмі «Мина Мазайло»,
В. Підмогильний у романі «Невеличка драма»,
О. Гончар у романі «Собор», Р. Федорів у ро-
мані «Єрусалим на горах», Р. Іваничук у рома-
ні «Країна ірредента» та ін. У вісімдесятих ро-
ках минулого століття в Україні відреченців від
рідного народу таврували «манкуртами» (на-
зва, запозичена з відомого роману Ч. Айтма-
това), хоч ще набагато раніше про цей феномен
писав наш письменник Р. Іваничук у романі
«Мальви» (первісна назва «Яничари»).
Стереотип «совковості» може трактуватися
як гетеростереотип і водночас як автостереотип
різних народів на пострадянському просторі.
Водночас від минулого перейшла подвійна мо-
раль, недбале ставлення до своїх обов’язків,
тотальне хамство серед різних соціальних
груп, елементарна неповага до людей, безпре-
цедентне розповсюдження алкоголізму, яке
тепер доповнилося наркоманією.
Українцеві не просто адаптуватися до нових
ринкових умов, які вимагають активності, а не
життя за принципами «якось воно буде» і «моя
хата скраю». Консервативний, пасивний українець
не звик ризикувати так, як інші європейські наро-
ди. Як наслідок, – серйозне відставання українців
від інших народів, хоч українці мали оптимістичні
стартові переваги в економіці серед інших
народів колишнього СРСР. Від компартійного
тоталітарного режиму українці перенесли в не-
залежну державу недбальство, бо тоді люди не
хотіли працювати сумлінно. Отож, треба визнати
рацію О. Стражному, який пише, що в Європу не
вступають, а нею стають 22.
За роки незалежності українські етнічні ав-
тостереотипи зазнали певних змін. О. Страж-
ний пише, що «разом з уламками радянської
імперії залишились у минулому її утопічні спо-
дівання, надія на дармове світле майбутнє, імі-
тація трудової діяльності, дефіцит геть всього,
поголовне пияцтво» 23. Реальністю стала сво-
бода слова. Тепер обиватель в Україні перестав
звинувачувати в своїх злигоднях державу, а
почав називати конкретних винуватців.
Етнічні стереотипи виконують певні функції:
адаптації; протистояння; протесту; викривлення
і спрощення; досягнення певної мети. Знаючи
гетеростереотипи, представникові іншого етно-
су легше адаптуватися до нових умов, визнача-
ти свою поведінку. Водночас у певних умовах
етнічні гетеростереотипи використовуються
для протистояння. Так, протистояння росіян з
кавказцями посилило сформовані раніше сте-
реотипи, які відомі в російській літературі ще з
XIX ст. (роман М. Лермонтова «Герой нашого
часу», повість «Хаджі-Мурат» і кавказькі опові-
дання Л. Толстого та ін.). Протистояння етносів
може призвести до відвертого протесту в формі
збройного опору, як це проявилося в Ічкерії. Як
уже зазначалося, етнічні гетеро стереотипи спря-
мовані не лише на спрощення образу й оцінки
іншого етносу, а нерідко й на перекручення ре-
ального стану. У цьому можуть бути зацікавлені
певні етноси в період збройного протистояння.
51
спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина
в сучасному культурно-інформаційному просторі
Перекручення може стосуватися й етнічного ав-
тостереотипу. Відомо, що компартійна пропаган-
да нав’язувала народам СРСР стереотипи, щоб
переконувати їх у щасливому житті на противагу
трудящих у розвинених країнах Заходу. У по-
воєнний період радянська пропаганда творила
негативні стереотипи українців, що проявляло-
ся особливо яскраво в кінофільмах. Намагання
зберегти певний статус чи поліпшити розхитане
становище особливо посилює увагу до негатив-
них етнічних гетеростереотипів. Напередодні
розпаду СРСР у ЗМІ наголошували на різних
негативних гетеростереотипах невдячних чехів,
словаків, поляків, литовців, латишів, естонців,
українців та інших.
На наш погляд, заслуговує схвалення така
думка А. Налчаджяна: «Хоч якими були б рівень
адекватності й походження стереотипів, вони
мають стати предметом пильної уваги, оскільки
впливають на міжетнічні відносини, етнополі-
тику держав, на плин виникнення і розв’язання
конфліктів» 24. У цьому зв’язку треба звернути
увагу на негативні автостереотипи, що надзви-
чайно актуально для нашого часу, коли тривають
підступні дії проти єдності українського народу.
Український філософ Сергій Стуканов
аналізує: «Певна річ, повністю відкидати
присутність на Донбасі не притаманних
українській ментальності архетипів не можна,
але на загал, як на мене, ідеться радше про ком-
плекс стереотипів, отже, не про відмінну при-
роду, а про засвоєне протягом кількох останніх
десятків років уявлення про її відмінність. Якщо
день у день наголошувати на відмінностях –
дарма, реальних чи вигаданих, – уявлення про
їхню реальність стане аксіоматичним навіть у
людей із критичним мисленням, не кажучи вже
про буденну свідомість» 25.
Важливе значення має проблема взаємозв’яз-
ку автостереотипів і гетеро стереотипів. По-
перше, виникає питання про специфіку само-
го процесу стереотипізації у двох варіантах,
а по-друге, вимагає розв’язання питання про
об’єктивність змісту стереотипів, відповідність їх
істині. Річ у тім, що одні й ті самі дії чи властивості
по-різному оцінюються своїм етносом і чужим.
Наприклад, за тоталітарного режиму сумлінна
праця в особистому господарстві оцінювалася
позитивно, а в колгоспі – негативно. Окрім
того, оцінка залежить від самої людини: неод-
наково оцінюватиме сумлінну працю трудівник і
лінивець. Однак треба зазначити, що йдеться не
про саму властивість, а лише про її оцінку. Таким
прикладом можуть бути цигани. Вони не запере-
чують, що схильні до обману чи крадіжок, за що
їм дорікають інші народи. Проте оцінка таких
дій на рівні гетеростереотипу й автостереотипу
різна. У гетеростереотипах схильність циган до
крадіжок оцінюється негативно, а в циганських
автостереотипах привласнення чужого майна
трактується як компенсація за їх приниження і
образи з боку інших народів.
Однак гетеростереотипи можуть перехо-
дити в автостереотипи. Такий перехід може
здійснюватися у тих умовах, коли гетеро-
стереотипи формуються панівною етнічною
спільнотою. Проте можливий і протилежний
процес: автостереотип сприймається іншими
етносами, а через певний час може повернути-
ся вже як гетеростереотип. Важлива роль тут
належить пропагандистським методам.
Етнічні стереотипи характеризуються
стійкістю, передаються від покоління до по-
коління, що протидіє їх швидкій зміні. Стійкі
етнічні стереотипи можуть впливати на вну-
трішню й зовнішню політику. Особливістю
стереотипів є вибірковість, бо людина в своєму
оточенні вибирає лише те, що вигідне для неї,
і відкидає все невигідне й небажане. Нарешті,
етнозахисна роль стереотипів забезпечується
емоційною насиченістю. Емоції підсилюють
переконання в стереотипах.
Етнічні стереотипи сприяють згуртованос-
ті етнічної спільноти, бо діють автоматично і
доволі ефективно. Вони формуються сімейним
вихованням, а відтак утверджуються офіцій-
ною чи неофіційною пропагандою. Як зазна-
чають дослідники, стереотипи діють спонтан-
но і підсвідомо, як щось само собою зрозуміле.
Відмовитися від стереотипу, набутого в ди-
тинстві, досить складно, але воно здійснюєть-
ся під тиском комфортної групи.
52
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011
валентина Конвай
ВисВітленн я тра диційної
та су ч асної Весі льної обря доВості
В інтернет-ресу рса х у к ра їни
Головна мета дослідження – проаналізувати матеріали про традиційну та сучасну весільну обрядовість як один
з важливих компонентів української етнокультурної спадщини в культурно-інформаційному просторі. Тут ми пред-
ставляємо наші висновки лише щодо деяких аспектів весільного обряду, атрибутики, інституту тамадівства, а також
стосовно ролі інтернет-ресурсів у трактуванні цих процесів.
Ключові слова: традиційне весілля, сучасне весілля, весільний одяг, рушник, коровай, ікона, тамада.
The main purpose of this study is the analysis of traditional and contemporary wedding rituals, as the important components
of the Ukrainian ethno-cultural inheritance in a cultural-informational space. here, we present our findings on some aspects of
wedding ceremonies and attributes, an institution of tamadaship, as well as the role of the Internet resources in understanding
of these processes.
Keywords: traditional wedding, contemporary wedding, wedding attire, rushnyk, karavay, icon, tamada.
УДК 392.5:004.738.5(477)“312”
Український обряд весілля, один з найбільш
поетичних, складних і старовинних в україн-
ському фольклорі, що є важливим компонентом
духовної і традиційно-побутової культури, тіс-
но пов’язаний із шлюбно-сімейними взаємина-
ми. Його символіка й семантика, переплетені з
культом родючості і продовженням роду, сфор-
мувалися на основі давньоруської і мають значні
регіональні та локальні відмінності. Традиційне
весілля зберегло елементи архаїки, у тому чис-
лі й дохристиянської, і являє собою сукупність
театралізованих дійств, супроводжуваних без-
ліччю обрядів, ритуалів, народних пісень тощо.
У його структурі знайшли відображення народ-
на мораль, звичаєве право, етичні норми та сві-
тоглядні уявлення, що формувалися протягом
століть; простежується міжпоколінна спадко-
ємність, яка зберегла різноманітні часові наша-
1 Грабовська І. Сучасні українці у дзеркалі
чужих та власних стереотипів // Сучасність. –
2004. – № 9. – С. 139.
2 Налчаджян А. А. Этнопсихология. – 2‑е изд. –
С.Пб. : Питер, 2004. – С. 198–199.
3 Грабовська І. Сучасні українці у дзеркалі чу-
жих та власних стереотипів. – С. 139.
4 Там само.
5 Налчаджян А. А. Этнопсихология. – С. 205.
6 Там само. – С. 170.
7 Там само.
8 Дзюба І. Україна і світ // Quj vadis, Україно? –
О. : Маяк, 1992. – С. 30.
9 Нагірняк І. Голодомор за сценарієм // Слово
Просвіти. – 2010. – Чис. 30 (29 липня – 4 серпня).
10 Грабовська І. Сучасні українці у дзеркалі чу-
жих та власних стереотипів. – С. 139.
11 Там само.
12 Подолинський В. Слово перестороги // За-
писки Наукового товариства імені Шевченка. –
Л., 1994. – Т. 228.
13 Там само. – С. 464.
14 Кольев А. Н. Нация и государство. Теории
консервативной реконструкции. – М. : Логос,
2005. – С. 411.
15 Там само. – С. 445.
16 Ковальов П. Виклики гуманітарній політиці.
Чому влада свідомо віддає національну пам’ять ко-
муністам? // День. – 2010. – № 139–140 (6–7 серпня).
17 Райхель Ю. Давайте зробимо висновки //
День. – 2010. – № 138 (5 серпня).
18 Стражный А. Украинский менталитет. – К. :
Подолина, 2008. – С. 301–327.
19 Дугин А. Основы геополитики. Геополити-
ческое будущее России. – М. : Арктогея, 1997. –
С. 165–166.
20 Енциклопедія українознавства. Загальна час-
тина / перевидання в Україні. – К., 1995. – С. 715.
21 Дзюба І. Україна і світ. – С. 20.
22 Стражный А. Украинский менталитет. – С. 155.
23 Там само. – С. 365.
24 Налчаджян А. А. Этнопсихология. – С. 215.
25 Стуканов С. Монополія на «ідентичність» //
День. – 2010. – № 144–145 (13–14 серпня).
|