Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді

Створення нової системи суспільної моральності є однією з найважливіших передумов успішного оновлення політичного та економічного життя в Україні. Молоде покоління гостро відчуває суперечності між глобальними і традиційними вартостями, тому активно виробляє нові морально-етичні критерії, відмовляючи...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Карп’юк, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнологія
Schlagworte:	Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43296
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді / Л. Карп’юк // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 66-74. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43296
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-432962013-04-25T03:01:55Z Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді Карп’юк, Л. Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Створення нової системи суспільної моральності є однією з найважливіших передумов успішного оновлення політичного та економічного життя в Україні. Молоде покоління гостро відчуває суперечності між глобальними і традиційними вартостями, тому активно виробляє нові морально-етичні критерії, відмовляючись від усього віджилого та неефективного. При цьому, як показують опитування, молодь не пориває зі своїм культурним та етнічним корінням, і це дає підґрунтя для майбутнього об’єднання суспільства навколо ідеї успішного входження у глобальний світ. Формирование новой системы общественной нравственности является одной из важнейших предпосылок успешного обновления политической и экономической жизни в Украине. Молодое поколение остро ощущает противоречия между глобальными и традиционными ценностями, поэтому активно создает новые морально-этические критерии, отбрасывая всё устаревшее и неэффективное. При этом, как показывают опросы, молодёжь не разрывает связи со своими культурно-этническими корнями, и это дает основание для будущего объединения общества вокруг идеи успешного вхождения в глобальный мир. Formation of a new system of public morality is one of the essential premises of successful update of political and economic life in Ukraine. The youth feels acutely the contradictions between global and traditional values, and therefore actively creates new moral criteria and omits everything outdated and uneffective. At the same time, the questionnaires show that the youth does not break ties with their cultural and ethnic roots, so it provides a basis for future uniting of society around the idea of successful integration into the global world. 2011 Article Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді / Л. Карп’юк // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 66-74. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43296 304.44:329.78–057.87 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі
spellingShingle	Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Карп’юк, Л. Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді Народна творчість та етнологія
description	Створення нової системи суспільної моральності є однією з найважливіших передумов успішного оновлення політичного та економічного життя в Україні. Молоде покоління гостро відчуває суперечності між глобальними і традиційними вартостями, тому активно виробляє нові морально-етичні критерії, відмовляючись від усього віджилого та неефективного. При цьому, як показують опитування, молодь не пориває зі своїм культурним та етнічним корінням, і це дає підґрунтя для майбутнього об’єднання суспільства навколо ідеї успішного входження у глобальний світ.
format	Article
author	Карп’юк, Л.
author_facet	Карп’юк, Л.
author_sort	Карп’юк, Л.
title	Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді
title_short	Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді
title_full	Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді
title_fullStr	Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді
title_full_unstemmed	Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді
title_sort	етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43296
citation_txt	Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді / Л. Карп’юк // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 1. — С. 66-74. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT karpûkl etnokulʹturnítransformacíívseredoviŝístudentsʹkoímolodí
first_indexed	2025-07-04T01:40:58Z
last_indexed	2025-07-04T01:40:58Z
_version_	1836678652775890944
fulltext	66 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 рині музейного управління вважається одним з найпрогресивніших у світі, його вивчають фа- хівці з різних куточків світу. У рамках Програ- ми підтримки неурядових організацій України (МАТРА) Нідерланди готові співпрацювати з українськими музейними працівниками, і, на думку директора Центру «Демократія через культуру» Олександра Буценка, така професійна «група підтримки» Україні не завадить. В Україні, як констатували українські учасники конференції, усе відбувається «з точністю до навпаки». Якщо провідні укра- їнські музеї, розташовані у великих містах, знаходять ресурси для розвитку з держав- них і приватних джерел, то в провінції все значно складніше. Заступник директо- ра Національного заповідника «Чигирин» Світлана Павлова пов’язує проблеми музею з їх віддаленістю від центру. «Музеїв того ж Києва мають багато коштів за проведення екскурсій, за відвідувачів, – зауважує вона. – До нас така кількість туристів поки що не їде. Ми намагаємось робити все, щоб поліпшити ситуацію, але заробити достатньо коштів, щоб реставрувати експоновані речі, розробляти нові форми діяльності ми не можемо. Кошти, які виділяє держава, ледве покривають затра- ти на зарплати й технічні проблеми». Як зазна- чила експерт Ради Європи, консультант низки європейських та американських музеїв Лінда Норріс, проб леми українських музеїв треба шукати у відсутності національної ідеї як ду- ховного підґрунтя для перетворення музеїв на центри освіти, науки та культури 11. 1 Нераденко Т. М. Золота підкова Черкащини. – Черкаси, 2006. – С. 1. 2 Нікітенко Л. Ой чий то млин стоїть // Україна молода. – 2008. – № 167. 3 Черкаський обласний краєзнавчий музей. Фотопутівник. – Черкаси, 2004. 4 Кугно І. І. Канів. Путівник містом та околиця- ми. – К., 2006. – С. 28. 5 Про це див.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.korsun.ic.ck.ua/. 6 Нікітенко Л. Піч у хаті, як сонце в небі // Україна молода. – 2009. – № 177. 7 Про це див.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://who–is–who/com.ua. 8 Про це див.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ortodoxy.org.ua. 9 Варін Ю. Термін та його значення // Museum. – 1985. – № 148. – С. 5. 10 Рів’єр Ж. А. Еволюційне визначення екому- зею // Museum. – 1985. – № 148. – С. 2–3. 11 Костюк Б. Європейська конференція музей- них працівників проводиться у Києві [Електрон‑ ний ресурс]. – Режим доступу : www.museum– ukraine.org.ua. етнокультурні трансФормації В середоВищі студентської молоді Створення нової системи суспільної моральності є однією з найважливіших передумов успішного оновлення по- літичного та економічного життя в Україні. Молоде покоління гостро відчуває суперечності між глобальними і тради- ційними вартостями, тому активно виробляє нові морально-етичні критерії, відмовляючись від усього віджилого та неефективного. При цьому, як показують опитування, молодь не пориває зі своїм культурним та етнічним корінням, і це дає підґрунтя для майбутнього об’єднання суспільства навколо ідеї успішного входження у глобальний світ. Ключові слова: традиційна мораль, молодь, етнічна культура, звичаї, глобалізація. Formation of a new system of public morality is one of the essential premises of successful update of political and economic life in Ukraine. The youth feels acutely the contradictions between global and traditional values, and therefore actively creates new moral criteria and omits everything outdated and uneffective. At the same time, the questionnaires show that the youth does not break ties with their cultural and ethnic roots, so it provides a basis for future uniting of society around the idea of successful integration into the global world. Keywords: traditional morality, youth, ethnic culture, customs, globalization. Лариса Карп’юк УДК 304.44:329.78–057.87 67 спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Вивчення думок нашого сьогоднішнього сту- дентства з приводу таких реалій, як мова, релігія та моральні засади суспільства, шляхи та спо- соби гармонійного поєднання традиційних та глобально-модерних вартостей, допоможе зма- лювати цілісну картину молодіжного світогляду, побачити його конструктивний потенціал. Адже негативні тенденції розпорошення єдиного кому- нікативного поля суспільства можуть компенсу- ватися критичним переосмисленням віджилих моральних і традиційних критеріїв, кристалізаці- єю нового позитивного досвіду, в якому сучасне виростає на позитивах минулого. Це насамперед стосується молоді. Пріоритетами, нав’язуваними ЗМІ, далеко не завжди є норми християнської моралі та етики, які були суспільним фундамен- том тривалий час. У наші дні мораль дуже часто підміняється поняттями політичної чи економіч- ної доцільності. Досить часто значення єдиного поля морального духу і волі для побудови роз- виненого суспільства недооцінюється. Особливо страждають цим політики, які надто зосереджені на проблемах влади, економіки, розподілу мате- ріальних благ, «балансу інтересів» і т. ін. Із цього приводу доцільно буде згадати відомого еконо- міста українського походження, члена Римсько- го клубу, іноземного члена Національної академії наук України Богдана Гаврилишина. Незважаю- чи на свій, начебто дуже прагматичний, близький до бізнесу та політики, фах, цей відомий вчений прямо вказує: «І економічна система, і політичне правління визначаються моральними цінностями суспільства» [1]. Таким чином, одним з головних чинників ефективності кожного суспільства, за Гаврилишиним, виступають «ціннісні підвалини соціальної життєдіяльності. Це те, що повсякчас ігнорують як західні, так і вітчизняні адепти рин- кового ультралібералізму, котрі зазвичай зверта- ють увагу на бездефіцитний бюджет, платіжний баланс держави, купівельну спроможність насе- лення, не беручи до уваги настрої цього населен- ня і, тим більше, його етичні настанови. Нерідко цю «національну специфіку» чи «традиційну мораль» взагалі оголошують завадою на шляху «економічного прогресу» [1]. У той самий час давно відомо, що економіка не належить до природничих чи точних наук, вона тісно пов’язана з усім комплексом гуманітарних дисциплін, і психологія та культура народу є таким же потужним економічним чинником, як і відкриті свого часу закони руху міжнародного капіталу. Так історично склалося, що поняття тради- ційної і сучасної моралі протиставляють не лише в літературі, але й у засобах масової інформації. З іншого боку, доволі часто рефреном звучать ностальгічні нотки за тими часами, коли спра- цьовували дієві механізми санкцій і заборон, які були ознакою патріархального суспільства. Сфера суспільної моральності є чи не найваж- ливішою для оновлення і політичного, і економіч- ного життя в Україні. А будь-що нове в колек- тивній моралі виникає спочатку як властивість окремих людей, що зуміли взяти краще з тради- ції, творчо переосмислити й успішно пристосу- вати до нових суспільних умов, своїми вчинками даючи спільноті нові ціннісно-духовні взірці, тим самим лікуючи спільноту від стану аморальності та аномії. Саме цих людей, на наш погляд, мож- на вважати духовною елітою нації. «Лише зміна настанови окремої людини стає початком зміни психології нації. Великі проблеми людства ще ні- коли не вирішувалися шляхом всезагальних за- конів, але завжди вирішувалися тільки шляхом оновлення настанови окремої людини» [2, с. 28]. Російський вчений українського походжен- ня В. Надурак застосовує синергетичний підхід до вивчення суспільної моралі. Учений вважає, що в сучасному світі виникають нові параметри порядку, які згодом призведуть до утверджен- ня нових засад універсальної моралі. Загалом В. Надурак з оптимізмом дивиться на перспек- тиву міжкультурної взаємодії глобального і тра- диційного, оскільки будь-яка культурна систе- ма володіє власним «імунітетом», відбираючи врешті-решт тільки те, що є сприятливим для цієї спільноти [3]. Принаймні, критично мисля- че покоління наших сучасних студентів здатне переосмислити негативні тенденції аморальних впливів, а серед окремих груп молоді вже чітко намітилися нові паростки морально здорового громадянського суспільства. 68 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 Про такі тенденції свідчить ціла мере- жа сайтів, створених у сучасному інтернет- просторі, а також громадянська позиція сту- дентства під час «помаранчевої» революції, цілої низки політичних та інших акцій. Окрім проблеми моралі, молодь у сучасному світі зіткнулася з іншою проблемою – інтегро- ваністю в ту чи іншу спільноту. «Незадоволення потреби в етнічності (а вона складається з трьох компонентів: потреби в етнічній приналежності, потреби в позитивній етнічній ідентичності, по- треби в етнічній безпеці) перетворюється в гли- бинну причину ситуацій міжетнічної напруже- ності, агресивності і насильства» [4]. У часи бурхливого розвитку, коли глобаліза- ційні чинники стають надзвичайно потужними, у суспільстві відбувається руйнування старих цінностей і стрімке формування нових. У зв’язку з цим необхідно досліджувати, наскільки цін- нісні параметри суспільства співпадають або не співпадають із базовими настановами тради- ційної культури, тим, що можна назвати куль- турними константами того чи іншого народу. При вивченні молоді слід звертати увагу на обрану нею ціннісну систему світоглядного ха- рактеру. Оскільки людина прагне комфортно- го існування в цьому просторі та максимальної відповідності її ідентичності нормам та ціннос- тям соціуму, вона постійно знаходиться в пошу- ку гармонії між власною системою цінностей і цінностями навколишнього соціокультурного середовища. Насамперед це стосується молоді. Традиційна культура тривалий час забез- печувала передачу і відтворення ціннісно- нормативних надбань від покоління до покоління. У будь-якому моноетнічному середовищі про- цеси засвоєння взірців відбувалися спонтанно. Натомість сучасна епоха дає будь-якій молодій людині можливість долучатися до тих цінностей і запозичувати ті взірці, які поширюються серед представників найближчого середовища, у яко- му вона живе. Тепер молодь опиняється перед вибором: продовжувати відтворювати ціннісно- нормативні взірці попередніх поколінь чи моди- фікувати їх до нових викликів історії; або ж ви- брати альтернативний шлях – засвоювати чужі соціальні «маски», «ролі», ті, які пропонує чи нав’язує їй культурно-інформаційний простір. Етнопсихологічні особливості української спільноти, її колоніальне минуле не сприяють формуванню цілісного соціокультурного про- стору. Звідси – створення цілої гами регіональ- них ціннісно-нормативних взірців, які часто су- перечать один одному, наприклад, стереотипна ідентифікація з «донецькими» чи галичанами. Звісно, що подібні явища розмивають єдину національно-державну ідентичність, а титуль- ність української нації взагалі опиняється під за- грозою. Таким чином, психокультурно Україна є досить мозаїчною структурою. Тому, природно, постає питання: у чому полягає причина того, що в сучасній Україні етнокультурна ідентичність має цілу гаму відтінків, залежно від того, у яко- му регіоні живе людина. Головним підґрунтям такого становища є, на наш погляд, не трагічні події багатовікової історії самі по собі, а ті риси колективної психіки, які сформувалися ще в до- державну епоху та на зорі державотворення і які впродовж тривалого історичного часу утрудню- ють побудову міцної унітарної держави і не спри- яють витворенню спільної макроідентичності. Ми припускаємо, що із цим пов’язаний і неадек- ватний національно-історичним завданням спо- сіб функціонування і характер української еліти, самі механізми елітоутворення, психологічної та соціально-політичної легітимації в суспільстві. У зв’язку з цим слід порівняти ті етнокуль- турні взірці, які засвоює молодь у період їхньої трансформації. Важливим, на наш погляд, є й таке питання: чи вважає сучасна студентська молодь, що вона має спільну історичну пам’ять, чи є в неї відчуття батьківщини, чи є вона носі- єм традицій та етностереотипів. Для відповіді на подібні питання скористаємося результатами опитувань, проведених співробітниками ІМФЕ НАНУ серед студентської молоді в різних регіо нах України, а також матеріалами дослі- джень, здійснених іншими науковими устано- вами. Зі всього масиву даних виберемо лише необхідні для аналізу нашої проблеми. Пере- дусім, аналізуючи міру традиційності студент- ства, визначимося з мовним та релігійним фак- 69 спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі торами, а також ставленням до інших етносів, тобто різноманітністю гетеростереотипів. У травні 2006 року співробітники Інституту соціальної та політичної психології АПН України провели всеукраїнське опитування серед студен- тів задля визначення найбільш сприятливих та несприятливих факторів поширення української мови. Кожному з опитуваних пропонувалося піді- брати синонімічний ряд із прикметників, який би відповідав «усьому українському». І що ж виявило- ся? Психологу В. Васютинському – керівникові дослідження – вдалося визначити основні тен- денції ставлення молодіжного середовища Украї- ни до «всього українського» і, відповідно, «всього російського» [5; 6]. Він застосував нескладний прийом: студенти оцінювали кілька десятків при- кметників за названим вище критерієм. Науко- вець відзначив, що в уявленнях молоді «збірний образ» «найбільш українського» виявився стар- ший за віком, більш жіночий, на жаль, менш осві- чений та переважно сільський, тоді як «усе росій- ське» відповідало молодому вікові, сприймалося як більш чоловіче, освічене та переважно міське. Узагальнення цих рис показало, що «все україн- ське» найвиразніше втілюється в образі сільської малописьменної бабусі, натомість російське – в образі міського юнака-інтелектуала. В. Васютин- ський робить і більш глибокий висновок: про тен- денцію деінтелектуалізації всього українського і, навпаки, деукраїнізацію всього інтелектуального. А це, мусимо визнати, тривожний сигнал, оскіль- ки глобалістично налаштована молодь великих міст і містечок дедалі більше буде змушена засво- ювати сучасні технології, сучасний спосіб життя, досягнення світової думки та культурні взірці пе- реважно в неукраїнській, ненаціональній формі. Таким чином, в умовах вибору одним з головних факторів для молоді є несвідоме сприйняття всьо- го «українського» та порівняння його з найпри- вабливішими взірцями інших культур, зокрема у сфері мови. У травні 2006 року співробітники Інституту соціальної та політичної психології АПН Укра- їни вивчали ставлення населення до релігії та до поширення «нетрадиційних вірувань». До- слідження відобразило такі особливості масової свідомості, або, іншими словами, етнопсихіки наших співгромадян. По-перше, 50 % населен- ня вважають себе релігійними. Ми звернулися до даних цього опитування невипадково, адже подібні запитання були запропоновані і нашим респондентам. Проте наша вибірка стосувалася лише тих студентів, які проживали в Центрі та на Заході України, тоді як соціальні психологи проводили масове всеукраїнське опитування. Як і слід було очікувати, більша релігійність властива особам літнього віку, переважно жін- кам. Менш релігійними виявилися росіяни, а та- кож жителі Києва та південних і східних регіонів України. Щодо студентства, то серед опитува- них на Заході та в Центрі України спостерігалася така картина: не існує значної різниці щодо релі- гійності між студентами Центру та Заходу Укра- їни, і це підтвердило дослідження цих регіонів, проведене співробітниками ІМФЕ. У 2005 році група дослідників ІМФЕ НАНУ здійснила опитування серед студентської молоді Центру та Заходу України загальною кількістю 136 осіб студентського віку. Запитання були від- несені до таких смислових блоків: 1. Ставлення до традиції; 2. Релігійні чинники; 3. Мовні преференції; 4. Гетеростереотипи. Аналіз більшості відповідей дав змогу схема- тично окреслити світоглядні засади студентства на Заході та в Центрі України щодо етнокультур- них чинників. Порівняння відповідей респонден- тів у Центрі та на Заході дало змогу проаналізу- вати регіональні відмінності у їхній відповідях. Центр України був представлений Вінниць- кою, Черкаською, Київською, Житомирською та Хмельницькою областями, Захід – Волинською, Рівненською, Львівською та Івано-Франківською. Водночас враховували культурні відмінності між двома частинами Західної України, а саме: власне Заходом (Рівненська, Волинська обл.) та Галичи- ною (Львівська, Івано-Франківська обл.) Основ- ним завданням дослідження було відображення загальної картини узвичаєності народних тради- цій, мови, релігії тощо, а також ознак культурної трансформації. Таке опитування дало змогу де- 70 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 Ще один важливий блок запитань сто- сувався релігійного чинника етноідентич- ності. При аналізі відповідей на запитання «Як часто Ви ходите до храму?» спосте- рігалися значні відмінності між Центром і Заходом України: на Заході церкву щоне- ділі відвідує значно більше молоді, аніж у Центрі (рис. 2). рис. 1 чи відзначають у вашій родині традиційні народні свята? тально простежити непрямі прояви етнічної іден- тифікації, як би вони не виявлялися: у свідомій чи неусвідомлюваній формі. Дослідження показало, що часто молодь залишається носієм традицій, звичаїв, інших виявів етнічної культури, і тому в контексті цього опитування необхідно було осмис- лити не лише відповіді на прямі запитання, але й їхнє приховане, глибинне значення. Було припущено, що в мовному аспекті, у став- ленні до звичаїв тощо у Центральному регіоні Укра- їни відбулася суттєвіша деформація, ніж на Заході України. Однак це припущення, як засвідчив де- тальний аналіз, підтвердилося лише частково. Насамперед завдяки опитуванню вдало- ся встановити важливий феномен: і в Центрі України, і на Заході народні свята залиша- ються узвичаєними, органічно вплетеними в повсякденне життя молоді. Зокрема, студенти в центральній частині України більшість на- родних свят відзначають з такою ж частотою, як і на Заході чи в Галичині (рис. 1). Зазна- чимо, що молодь міста Києва у цій вибірці не була представлена. рис. 2 як часто ви ходите до храму? 71 спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Варіанти відповіді на запитання «Чому Ви ходите до храму?» (рис. 3) частково відобразили регіональну специфіку того ставлення до віри (на рівні звичаїв, культурних архетипів), яке пере- важає серед українців. Сумнівається у глибині своїх переконань майже половина опитаних у центральному регіоні. Проте більшість опитаних на Заході вважають, що ходять до церкви за ре- лігійними переконаннями. Як показали відповіді на запитання про безпосередню участь у церков- них обрядах, цей відсоток значно вищий у захід- ному регіоні, ніж у Центрі. Центральний регіон у відсотковому відношенні співпадає із Заходом щодо тих, хто знає і виконує народні пісні. Таким чином, цей показник етнічної самоідентифікації досить високий в обох регіонах. чому ви ходите до храму? рис. 3 Аналізуючи відповіді респондентів, ми ви- явили ще цілий ряд закономірностей: більшість тих осіб, які усвідомлюють власну релігійність, частіше беруть участь у церковних обрядах, а ті з них, які ходять до храму лише тому, що «так робить більшість», безпосередньої участі в церковних обрядах не беруть. Якщо звернутися до запитань, які сто- суються мовної ситуації, то значна частина респондентів засвідчують певні зміни на ко- ристь української мови в їхньому регіоні, про- те для половини з них вибір мови як засобу спілкування не має особливого значення (як у Центрі, так і на Заході України) (рис. 4). Це спростовує усталену думку з приводу того, що населення західноукраїнських земель має упередження проти російської мови. Насправ- ді російською мовою спілкується із друзями п’ята частина опитаних українців у Центрі та майже шоста частина – на Заході. чи має для вас значення мова спілкування з друзями, близькими? рис. 4 72 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 Виявляється, у більшості наших спів- громадян на Заході України не виникає не- гативного сприйняття російської мови, яка звучить у теле- та радіоефірі. Майже поло- вина опитаних у цьому регіоні відповіла, що в засобах масової інформації, на їхню думку, в основному повинна звучати українська, але також зрідка і російська мова. У Центрі подібну думку також поділяє майже полови- на опитаних (рис. 5). рис. 5 яка мова, на вашу думку, має лунати в теле- та радіоефірі? У транспорті, в повсякденному спілкуван- ні в обох регіонах переважає українська мова, хоча російською у Центрі спілкується на 15 % більше, ніж на Заході. То яким же є етнопсихологічний профіль представника сучасного студентства? Назагал молода особа починає долучатися до народних звичаїв, пісень завдяки сприйняттю від мами, бабусі перлин української душі у вигляді казок, пісень, легенд і переказів. Незалежно від того, живе людина в селі, маленькому містечку чи в обласному центрі, вона здебільшого не пориває із традиціями впродовж усього свого життя. Відповіді студентів заперечили стереотип, який існував тривалий час, про ксенофобію українців. Такий стереотип спростовується тим, що більше ніж третина студентів у Західній Україні вибрали для опису росіян таку рису, як відвертість, хоча на близькій дистанції (в якості рідних тощо) вони їх не бажають бачити. Загалом кожен з представників цього регіону вважає батьківщиною ту місцевість, де він наро- дився. Студенти, які проживають на Заході Укра- їни, відзначають більшість традиційних народних свят. Із запропонованого переліку свят (звичайно, після дня народження та дня Ангела), як правило, вони відзначають День матері та 8-ме Березня. На другому місці – свята, пов’язані зі здобуттям державної незалежності. З іншого боку, дехто (а таких аж 13–15 %!) і до цього часу відчуває нос- тальгію за радянським минулим, відзначаючи ще свята нашої недавньої історії. Проаналізувавши етнопсихологічний ма- теріал крізь призму глибинної психології, ми можемо стверджувати, що загалом всі молоді українці зберігають зв’язок з материнським началом, який виявляється у святкуванні 8-го Березня, Дня матері, у передачі народних тра- дицій здебільшого по материнській лінії. Пе- реважна більшість молоді відвідує церкву хоча б у дні головних релігійних свят. Якщо одним рядком зобразити нашого моло- дого сучасника, то слід зауважити, що він тяжіє переважно до традиційності, усталеності за трьома основними показниками, а саме: переважаючим впливом жіночого начала, впливом релігійного чинника, а також збереженням народних звичаїв у сьогоднішньому глобалізаційному світі. 73 спеціальна тема номера: Українська етнокультурна спадщина в сучасному культурно-інформаційному просторі Ще один блок питань необхідно проаналі- зувати у зв’язку з тим, які авто- та гетеросте- реотипи назагал переважають у молодіжному середовищі у цих двох вибраних регіонах. Як і очікувалось, респонденти молодого віку, так само, як і старші, переважно наділяють своїх земляків такими рисами, як працьовитість, гос- тинність і щирість. Ці характеристики, як ми бачимо, усі без винятку позитивно забарвлені. Негативні риси зустрічаються переважно при описі характеру інших народів. Це стосується американців, росіян чи поляків. До них став- ляться якщо не явно негативно, то, принаймні, насторожено, хоча в різних регіонах України є свої культурно-історичні особливості, відповід- но, свій стереотип «свого» й «чужого». Образ росіянина очима студентства ви- явився таким. Він загалом схильний до пияти- ки, але водночас гостинний та відкритий. Тому вести мову про негативний гетеростереотип образу представника сусіднього етносу не до- водиться: він збалансований двома позитив- ними характеристиками. І лише п’ята частина респондентів вважає росіян винятково агре- сивними та пияками. Американці за даними опитування, вияви- лися здебільшого зарозумілими, працелюбними, скупими та агресивними. Найближчих західних сусідів – поляків – наші співвітчизники наді- ляють такими рисами, як охайність, працьови- тість, гостинність, але водночас і зарозумілість. Порівняно із Центром, на Заході України рес- понденти своїм співвітчизникам приписують стриману відкритість, а росіян сприймають зде- більшого негостинними і скупими. Якими ж виявилися результати опитування щодо сприйняття молоддю представників інших етносів? Вони переважно відобразили позитивну тенденцію: українці не є ксенофобами, які визна- ють лише «своїх» (рис. 6). Єдине, в чому можна дорікнути респондентам, якщо погано знати їхню психологію, – це небажання бачити «інших» в якості рідних. Це, швидше за все, свідчить про традиціоналізм, про замкненість родинного про- стору, про неспроможність зрозуміти й прийняти звичаї іншого на близькій психологічній дистанції, у повсякденному побуті тощо. Тому зарубіжні со- ціологи, звинувачуючи українців у ксенофобії, роб- лять поспішні висновки, не враховуючи етнопси- хологічних особливостей наших співвітчизників. рис. 6 Представників яких національностей ви хотіли би бачити серед своїх друзів? Висновки. Молоде покоління українців є тим середовищем, у якому, як у плавильно- му тиглі, формуються моральні засади нового українського суспільства, конче необхідні для об’єднання навколо сучасної загальнонаціо- нальної ідеї, для успішної відповіді на виклики глобального світу. З одного боку, молодь не по- риває зі своїм традиційним корінням, а з друго- 74 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2011 1. Грабовський С. Віднайдені дороговкази // Дзеркало тижня. – № 19 (747). 2. Юнг К. Г. Психология бессознательного // Собрание сочинений. – М. : Канон, 1994. – 320 с. 3. Надурак В. В. Щодо питання впливу глобалізації на феномен моралі // Наука. Релігія. Суспільство. – 2006. – № 1. – С. 147–151. 4. Васильченко О. Уявлення молодих українців про українців // Соціальна психологія. – 2003. – № 1. – C. 123–133. 5. Васютинський В. О. Україно‑ і російсько- мовний дискурси свідомості: синтез чи конку- ренція? // Мова і культура. – К., 2003. – Т. ІІ. – Вип. 6. – С. 88–93. 6. Васютинський В. О. Українська ідентич- ність російськомовних: між відчуженням і дору- ченням [Електронний ресурс] // Мовні конфлікти і гармонізація суспільства. Матеріали наукової конференції 28–29 травня 2001 р. – режим досту- пу: http://www.novamova.iatp.org.ua/htm/radchuk/ tum/lang_conf_14.htm. Свято не випадково вважають правдивим дзеркалом відповідної доби. За святковими звичаями можна досить об’єктивно судити про політичне, економічне та культурне життя су- спільства, визначати досягнення та актуальні проблеми. Перехідному періоду нашої країни на шляху від «розвинутого соціалізму» до ринко- вої економіки, від комуністичного тоталітариз- му до ліберальної демократії цілком адекватно відповідає дуже строкатий і дивергентний кон- тинуум побутуючих нині святкових традицій. Зрозуміти його складну природу допомагає концепт «перехідний процес», що може слугу- вати важливою ланкою методологічного аналізу феномену зміни, перетворення та трансформації будь-якої соціальної системи 1. Нинішню перебудову святкової системи в Україні слід трактувати як еволюційну форму перехідного процесу, що передбачає поступо- ву зміну святкових традицій, їх модернізацію і закріплення у громадсько-побутовій сфері. Трансформаційний процес, за спостережен- нями філософів, уміщує «і знищення, і пере- робку старого, і його адекватне відтворення, і шляхи подолання тоталітарних стереотипіВ у сВяткоВій культурі незалежної україни У статті на матеріалах вітчизняної преси аналізуються процеси редукції, модифікації та адаптації радянських свят- кових традицій у соціокультурному просторі сучасної України. Ключові слова: свято, ритуал, тоталітаризм, демократія, деідеологізація, перехідний процес, парад, демонстрація. The articles analyzing the processes of reduction, modification and adaptation of Soviet festive traditions in the sociocultural space of the modern Ukraine based on materials of the national printed media. Keywords: feast, ritual, totalitarianism, democracy, deideologizing, transition process, parade, demonstration. олександр Курочкін УДК 323.215:321.64+394.2(477)“312” го, молоді люди гостро відчувають суперечності між глобальними і традиційними вартостями, активно шукають нові морально-етичні крите- рії в рамках наших культурних констант. Бути моральним сьогодні означає не просто правиль- но вчинити з погляду родини і громади, а нести повну внутрішню відповідальність за здійсню- ваний вибір, який повинен врахувати значно ширший контекст, незмірно ширше коло людей, ніж це визначалося традицією. Розв’язання вказаної вище суперечності відбувається в мо- лодіжному середовищі шляхом зростання ролі чоловічого начала, прагнення до технологічного освоєння надбань світової цивілізації та сміли- вого виходу за рамки застарілих регулятивних принципів, завдяки відмові від накопичених упродовж століть етнічних упереджень та регіо- нальних стереотипів.

Етнокультурні трансформації в середовищі студентської молоді

Institution

Ähnliche Einträge