Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості"
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2012
|
| Назва видання: | Наука України у світовому інформаційному просторі |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43320 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" / О.І. Мриглод // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 6. — К.: Академперіодика, 2012. — С. 36-44. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43320 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-433202013-04-26T03:03:31Z Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" Мриглод, О.І. 2012 Article Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" / О.І. Мриглод // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 6. — К.: Академперіодика, 2012. — С. 36-44. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. XXXX-0077 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43320 uk Наука України у світовому інформаційному просторі Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Мриглод, О.І. |
| spellingShingle |
Мриглод, О.І. Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" Наука України у світовому інформаційному просторі |
| author_facet |
Мриглод, О.І. |
| author_sort |
Мриглод, О.І. |
| title |
Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" |
| title_short |
Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" |
| title_full |
Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" |
| title_fullStr |
Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" |
| title_full_unstemmed |
Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" |
| title_sort |
українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2012 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43320 |
| citation_txt |
Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості" / О.І. Мриглод // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 6. — К.: Академперіодика, 2012. — С. 36-44. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Наука України у світовому інформаційному просторі |
| work_keys_str_mv |
AT mriglodoí ukraínsʹkanaukovaakademíčnaperíodikastupínʹvidimostí |
| first_indexed |
2025-07-04T01:42:06Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:42:06Z |
| _version_ |
1836678724662067200 |
| fulltext |
36
О.І. Мриглод,
Інститут фізики конденсова-
них систем НАН України
УКРАЇНСЬКА НАУКОВА АКАДЕМІЧНА
ПЕРІОДИКА: СТУПІНЬ "ВИДИМОСТІ"
Вступ: від друкованої форми до е-видання. Основним завданням цієї роботи
є огляд проблеми так званого відкритого доступу до наукової інформації,
зокрема, аналіз картини доступності українських академічних видань. Для
того, щоб краще зрозуміти багатогранність і важливість цього питання,
необхідно проаналізувати низку дотичних проблем, що пов’язані із науко-
вими виданнями. Мова йде, передусім, про періодичні видання, оскільки
публікації у них є не лише основною формою фіксації нового наукового
результату, але й засобом поширення наукової інформації, а нині — ще й
важливим елементом оцінювання наукової ефективності.
Відомо, що кількість статей, рейтинг журналів, де вони були опубліко-
вані, індекс цитованості, а також формалізовані інші критерії часто є осно-
вою не тільки оцінок діяльності окремих дослідників і наукових установ, а
й використовуються для порівняльного аналізу наукової мапи світу.
Присвоєні таким чином "бали" (часто неоднозначні або суперечливі) все
частіше розглядаються як чинник для прийняття рішень щодо державного
фінансування, кадрової політики в науці, присвоєння звань або розподілу
грантів. Як наслідок: наукові видання самі стають об’єктом маніпуляцій з
метою накручування рейтингів та "роздування індексів". Проте відсутність
однозначної та універсальної системи критеріїв щодо наукового журналу є
причиною чисто механічного нарощування кількості друкованих одиниць
без контролю їхньої якості [1]. Така ситуація породжує проблеми із вико-
нанням іншої важливої функції наукових публікацій — інформативної.
Досліднику все важче орієнтуватись серед великої кількості літератури та
здійснювати інформаційний пошук, бібліотеки повинні оптимально
наповнювати фонди за умов обмеженого фінансування тощо.
Нарощування обсягів інформації, потреба у виробленні засобів і мето-
дів для її опрацювання, а також прогрес у галузі комп’ютерних та інформа-
ційних технологій стали передумовами виникнення дилеми: традиційна
паперова форма видань чи їхнє електронне представлення? Важливим
аргументом на користь останнього стало безпрецедентне зростання
популярності та значущості мережі Інтернет. З’явилася унікальна можли-
вість зберігати великі масиви даних у віртуальних сховищах, обмінюватись
інформацією через мережеві канали та застосовувати зручні пошукові тех-
нології. Проте постали також нові проблеми, що пов’язані з недостатньою
готовністю перейти на переважно електронну форму видань (альтернатива
назви: е-видання). Можна почути чимало аргументів на захист друкованих
публікацій, починаючи від дещо філософських тез про незамінність кла-
сичної паперової книги та закінчуючи статистичними оцінками кількості її
прихильників. Якщо говорити саме про наукові періодичні видання, то
наводяться тези про вищу наукову якість традиційних публікацій завдяки
обов’язковому рецензуванню або ж гарантії авторських прав [2].
Щодо наукових електронних видань, то можна стверджувати: саме їхня
оперативність забезпечує досліднику "право першості", робить його
результати доступними широкому загалу. На відміну від комерційних про-
дуктів, що потребують обмеження доступу до об’єкта інтелектуальної влас-
ності, авторські права у сфері науки можна трактувати як необхідність яко-
мога ширшого розповсюдження із зазначенням інформації про автора. На
практиці у процесі роботи над рукописами авторські права часто пере-
даються від автора до видавця, проте нині багато видань залишають за
автором право на публікацію у відкритому доступі, зокрема — уже проре-
цензованих постпринтів. Рукописи, які ще не пройшли процедуру неза-
лежного рецензування, можна викладати у вигляді препринтів навіть без
додаткових дозволів, адже на цьому етапі авторські права ще де-факто
належать автору [3].
Можна посперечатися також про науковий рівень е-публікацій. По-
перше, практика рецензування використовується й для електронних
видань (у даному випадку так і зазначають: "рецензований електронний
журнал"). По-друге, доступність наукових результатів сама по собі є пев-
ною запорукою їхньої якості, адже забезпечує можливість критики чи пуб-
лічного обговорення, що лежить в основі явища peer review (з англійської
перекладається як взаємне оцінювання та є одним із саморегуляційних
процесів усередині науки). До речі, в Україні ще у 2004 році було затверд-
жено положення про електронні наукові фахові видання, чим було визна-
но рівноправність (й відповідний якісний рівень) із друкованими фахови-
ми виданнями [4].
Очевидно, що із часом позиція електронних видань міцнішатиме, адже
поступово зникають такі тимчасові перешкоди, як непомірно висока вар-
тість техніки та необізнаність користувачів. Дослідження свідчать: науков-
ці, що почали регулярно користуватись інформаційними ресурсами в
мережі Інтернет, уже не повертаються до традиційного опрацювання дру-
кованих джерел [5]. Цікавою є думка, сформульована у роботі [6]: "науков-
ці як читачі є дуже прогресивними, надаючи перевагу електронним публі-
каціям у вільному доступі, в той же час вони є дуже консервативними у ролі
авторів, коли вибирають журнал для публікації власних робіт".
Отже, можемо припустити, що електронні видання, безсумнівно, є
ефективним засобом поширення наукової інформації. Проте необхідно
також підкреслити, що поняття електронного видання не тотожне вільно-
доступному. Доступ до електронних версій комерційних друкованих або ж
рецензованих електронних видань часто є обмеженим, бо передбачає під-
писку або оплату за користування матеріалами. На противагу їм існують
ресурси із повністю відкритим доступом, так звані ОА-видання (OA — Open
37
Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості"
Access, дослівно з англійської — відкритий доступ), електронні архіви пре-
принтів та інші репозиторії даних. Саме такого роду ресурси, що пропону -
ють вільний доступ до наукових публікацій, є основною темою цієї роботи.
Концепція відкритого доступу: основні засади та терміни. На офіційному
веб-сайті корпорації Thomson Reuters, що веде одну з найбільш авторитет-
них наукометричних баз Web of Science, зазначено: у категорію відкритого
доступу потрапляють саме ті видання, що надають повний доступ до текс-
тів усіх публікацій без винятку [7]. Згідно із лаконічним визначенням, яке
знаходимо на сайті відкритої наукової бібліотеки PLoS (Public Library of
Science), двома обов’язковими умовами відкритого доступу є необмежений
доступ до ресурсів для читання (без оплати та підписки) та необмежене
право на їхнє подальше використання (без спеціального дозволу) [8].
Документ під назвою "Будапештська декларація про відкритий доступ"
(Budapest Open Access Initiative, BOAI) *, що був підписаний у 2002 році,
серед інших положень містить роз’яснення терміну відкритий доступ — це
вільна доступність через мережу Інтернет, можливість для будь-якого
користувача застосувати пошук, прочитати, завантажити, скопіювати,
поширити чи видрукувати повний текст публікації, здійснити посилання
на неї тощо. Обумовлюється єдине обмеження, що передбачає збереження
авторського права шляхом коректного здійснення цитувань та висловлен-
ня подяки [9]. Наведені визначення чітко відмежовують ОА-видання від
інших "гібридних" форм видань: із вільним доступом до матеріалів, але
лише після проходження певного часу після опублікування; із доступом
лише до частини публікацій тощо.
Реалізація концепції відкритого доступу до публікацій може здійсню-
ватися двома способами:
• "Зелений шлях" — самостійне розміщення авторами власних руко-
писів статей на сервери препринтів чи у спеціальні репозитарії або викла-
дення матеріалів на власних веб-сторінках (чи веб-сторінці своєї устано-
ви), тобто так зване самоархівування чи самодепонування. Таким чином і
публікуються прорецензовані постпринти, адже викладення пре- та пост-
принтів уже тривалий час є поширеною практикою серед науковців. Для
прикладу, ще у 1991 році почав функціонувати відомий багатодисциплінар-
ний сервер препринтів arХiv.org.
• "Золотий шлях" — цілеспрямоване подання рукописів для публіка-
ції у ОА-виданнях, що самі забезпечують відкритий доступ до викладеного
матеріалу.
Очевидно, що нові можливості супроводжуються появою нових про-
блем і запитань. У першу чергу, у зв’язку із концепцією повністю відкрито-
го доступу до інформації виникає проблема економічної вигідності.
38
О.І. МРИГЛОД
* Budapest Open Access Initiative (BOAI) – один із трьох формальних документів, що описують
концепцію відкритого доступу. Пізніше, у 2003 році, були підписані документи: Bethesda
Statement on Open Access Publishing та Berlin Declaration on Open Access to Knowledge in the
Sciences and Humanities.
Сам процес підготовки повноцінного електронного видання вимагає
не менших зусиль та коштів, ніж додрукарська робота над традиційним
випуском.
Звичайно, якщо врахувати також усі витрати, пов’язані із друком, роз-
повсюдженням, придбанням, зберіганням паперових видань, то виходить,
що електронні публікації загалом є більш економічно вигідними, зокрема,
якщо врахувати витрати кінцевих користувачів (бібліотек, установ, дослід-
ників, тощо) [6]. Оскільки в Україні основна частина фінансування науки
здійснюється за державні кошти, включаючи як видання, так і розповсюд-
ження та зберігання наукової періодики, то очевидною стає економія для
країни в цілому.
Більшість наукових журналів є комерційним продуктом і видається
незалежними видавцями, то необхідно шукати компромісні шляхи вирі-
шення проблеми економічної вигоди.
Існує ряд бізнес-моделей для організації ОА-видань, що передбачають
різні шляхи покриття поточних видатків на їхню підготовку [3, 10]:
• за рахунок установи-видавця (інституційне субсидіювання): мова
йде про одиничні видання часто невеликим накладом, що подають мате-
ріали у вільному доступі он-лайн і передбачають невелику кількість підпис-
них екземплярів. Як правило, видатки зводяться до мінімальних за рахунок
залучення рецензентів на добровільній основі, використання власних засо-
бів та матеріалів, а також безоплатних програмних продуктів (наприклад,
Open Journal System [11]) тощо.
• Коштами спонсорів та рекламодавців: видавничі видатки покри-
ваються за рахунок розміщення реклами або завдяки спонсорам. Ця
модель добре працює у галузі медицини, проте також є можливою (хоча б
частково) для добре позиціонованих видань іншого профілю.
• Шляхом реалізації твердих копій: видання продукує не лише
доступні он-лайн публікації, але друкує їхні паперові копії для продажу.
Кошти від реалізації паперових екземплярів покривають поточні видатки.
• За рахунок авторської оплати: видавець забезпечує рецензування та
технічну підготовку рукопису для друку, після чого на фінальній стадії
вимагає оплати від автора — так звана APC-схема (Article-processing charges).
Але більшість ОА-видань надають перевагу іншим бізнес-моделям. Автори
ж здебільшого здійснюють оплату за допомогою різноманітних фондів і
виграних грантів, рідше — за підтримки своєї установи. Існує можливість
домов леності між певним виданням та установою, за умовою якої остання
опла чує щорічні внески в якості авансу за опубліковані статті її працівни-
ків. Покривати видатки за опублікування статей у ОА-виданнях можуть
спеціально утворені групи установ, дослідницьких центрів і лабораторій,
які, в свою чергу, можуть залучати спонсорів або використовувати кошти
фондів.
Протягом останніх двох десятків років чимало дослідників [5, 12—15]
намагались оцінити значення концепції відкритого доступу до наукових
39
Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості"
публікацій. Узагальнюючи, можна навести основні переваги цього шляху
розвитку наукової періодики:
• Доступність наукової інформації — необхідна умова існування са -
мої науки, бо є як "вхідним ресурсом", так і "вихідним продуктом" кожного
дослідника. Тому краща циркуляція інформації сприяє розвитку науки.
• Відкритий доступ до публікацій з різних галузей науки забезпечує
інформаційну підтримку міждисциплінарних досліджень. Адже наукові
установи, що здійснюють підписку на видання чи оплачують доступ до баз
даних, переважно мають визначений тематичний профіль. У такому разі
науковий працівник, що здійснює дослідження на межі різних галузей
науки, виявляється забезпеченим інформацією дещо однобоко. Вирішен -
ням цієї проблеми якраз є відкритість наукових результатів.
• Сучасний рівень інформаційних технологій дає змогу значно ско-
ротити роботу із доступними електронними матеріалами, застосувавши
ефективні алгоритми пошуку, сортування, тощо. Таким чином з’являється
можливість скоротити етап опрацювання літератури: будь-яку статтю
набагато швидше можна знайти в мережі, просто ввівши запит у пошукову
систему, ніж розшукувати відповідний файл навіть на власному персональ-
ному комп’ютері.
• Доступні наукові результати з вищою ймовірністю можуть бути
засвоєні, зокрема, забезпечуючи відповідний рівень цитованості (цілий
ряд робіт підтверджують позитивний вплив доступності публікацій на їх
індекс цитованості [5, 12—13]).
• Прозорість та "видимість" наукових результатів забезпечують само-
регулятивну функцію фільтрування в науці, адже поруч із рецензуванням
існують інші механізми експертного оцінювання: відгуки, коментарі, пуб-
лічні дискусії тощо.
• Позитивним є вплив доступності наукової інформації для спеціа-
лістів різних галузей. Швидке засвоєння нових знань — передумова ефек-
тивного їх впровадження та одержання відповідного економічного ефекту.
• Моральний аспект: результати й досягнення науки, що фінансу-
ється державою, повинні бути доступними для громадськості.
• Відкритий доступ до публікацій дає змогу зекономити кошти на
підписку та зберігання матеріалів у бібліотеках, що за умов обмеженого
фінансування не можуть забезпечити повноцінне покриття всієї релевант-
ної літератури у відповідних ділянках науки.
• Продукція малих видавництв (часто це одиничні найменування)
має шанс потрапити до бібліотечних архівів, незважаючи на зростання
популярності так званих Big Deals — угод між великими видавцями та біб-
ліотеками про групову підписку. За умов обмеженого фінансування на
поповнення фондів останні змушені відмовлятись від придбання окремих
найменувань видань.
Цей список можна продовжувати і далі, проте правильність стратегіч-
ного вектора, спрямованого до ОА, нині не викликає сумнівів.
40
О.І. МРИГЛОД
Аналіз "видимості" української академічної періодики. З метою визна-
чення рівня доступності української наукової періодики було проведено
тривіальне дослідження. З позиції звичайного користувача мережі Інтернет
здійснювався інформаційних пошук (засобами пошукової машини Google)
за назвами видань, подібно як у [16]. При цьому оцінювалась наявність чи
відсутність веб-сторінки та низки її елементів:
• контактної інформації (або спеціальної форми) для безпосередньо-
го он-лайн зв’язку із редакцією,
• правил подачі рукописів,
• змісту випусків,
• анотацій статей (не враховуючи анотації у файлах статей, які
потрібно спочатку повністю завантажити),
• повнотекстових файлів статей,
• ключових слів,
• тематичних індексів (УДК, PACS тощо).
Основою для експериментальної вибірки став перелік академічних
видань, наведений на офіційній веб-сторінці Національної академії наук
України [17]. Станом на березень 2012 року цей перелік охоплював 176 най-
менувань. Для кожного видання фіксувався рік початку виходу, періодич-
ність та назва відповідного Відділення НАН України:
1. історії, філософії та права — 33 видання,
2. інформатики — 16,
3. наук про Землю — 15,
4. фізики і астрономії — 15,
5. економіки — 12,
6. фізико-технічних проблем матеріалознавства — 12,
7. літератури, мови та мистецтвознавства — 10,
8. фізико-технічних проблем енергетики — 10,
9. хімії — 10,
10. біохімії, фізіології і молекулярної біології — 9,
11. загальної біології — 9,
12. математики — 7,
13. механіки — 6,
14. наукові центри НАН України — 5,
15. установи при Президії — 3,
16. ядерної фізики та енергетики — 3,
17. Національна академія наук України — 1.
За результатами здійсненого пошуку серед українських академічних
видань можна виділити:
• 71, що є "дружнім до автора", надаючи можливість он-лайн контак-
ту із редакцією та правила оформлення і подачі рукописів;
• 6 (44 — лише частково), що є "дружніми до читача", наводячи зміст
випусків й анотації для здійснення пошуку та ознайомлення із матеріалом
без необхідності завантаження всіх файлів статей;
41
Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості"
• 83, для яких вказано тематичні індекси;
• 45, для яких наведено ключові слова.
Враховуючи періодичність кожного видання та час його існування,
було приблизно розраховано, який відсоток опублікованих матеріалів є у
відритому доступі. Виявилось, що серед усіх академічних видань України
лише 12 можуть вважатися виданнями із відкритим доступом, оскільки
100 % їх матеріалів викладено в мережі Інтернет:
Biopolymers & Cell (Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології),
Демографія та соціальна економіка (економіки),
Комп’ютерні засоби, мережі та системи (інформатики),
Українська біографістика (історії, філософії та права),
Фізико-математичне моделювання та інформаційні технології (мате-
матики),
Semiconductor Physics, Quantum Electronics & Optoelectronics (фізики і аст-
рономії),
Журнал математичної фізики, аналіза, геометрії (фізики і астрономії),
Кинематика и физика небесных тел (фізики і астрономії),
Космічна наука і технологія (фізики і астрономії),
Condensed Matter Physics (фізики і астрономії),
Хімія, фізика та технологія поверхні (хімії),
Актуальні проблеми транспортної медицини (хімії).
42
О.І. МРИГЛОД
Розподіл середньої частки статей, що є у відкритому доступі в мережі Інтернет, серед видань
відділень Національної академії наук України (станом на березень 2012 року)
С
е
р
е
д
н
я
ча
ст
ка
ст
ат
е
й
,
д
о
ст
уп
н
и
х
о
н
-л
ай
н
Відділення НАН України
Таким чином, найбільшою кількістю ОА-видань може похвалитися
Відділення фізики та астрономії НАН України — 5 найменувань, 2 відкри-
то доступні видання належать до Відділення хімії, та по одному — до
Відділення історії, філософії та права; Відділення інформатики (зауважи-
мо, що це відділення спеціалізується, зокрема, на прогресивних інформа-
ційних технологіях); Відділеня економіки; Відділеня біохімії, фізіології і
молекулярної біології; Відділеня математики. Ці результати, як і дослід-
женні 2006 року [16], свідчать про найбільшу відкритість природничих
наук, у порівнянні з інженерними та гуманітарними.
На рисунку показано розподіл середньої частки доступних матеріалів
серед відділень НАН України. Розраховане зважене середнє значення рівне
23,5, що означає: у відритому для користування доступі знаходиться менше
чверті усіх українських наукових публікацій із академічних видань.
Висновки. Вище наведені тези про переваги доступності наукових
видань не залишають місця для сумнівів.
Нині концепція відкритого доступу активно обговорюється у світі,
розробляються економічні стратегії для її реалізації. Ставляться принципо-
ві питання про те, чи коректно і чи морально взагалі робити наукове знан-
ня об’єктом комерції? Звичайно, у складній фінансовій ситуації для укра-
їнського видавця наукової періодики складно відмовитись від тієї незнач-
ної частки прибутку, яку може забезпечити підписка та продаж. Тому і зву-
чить аргументоване запитання: яким чином можна бути одночасно еконо-
мічно вигідним та вільно доступним виданням? Тому й приймаються часом
суперечливі закони і нормативи: з одного боку, обов’язково передавати
матеріали у відкритий доступ (йдеться про вимогу щодо розміщення фай-
лів на веб-сайті НБУ ім. В.І. Вернад ського), а з іншого боку — передбаче-
но можливість укласти договір про відстрочку у виконанні першого пунк-
ту. Проте потрапляння наукової статті в інформаційний науковий простір
із затримкою в рік може цілком знеці нити її з точки зору актуальності та
усунути із процесу взаємного цитування.
Підсумовуючи, слід констатувати той факт, що глобальний рух у
напрямку відкритого доступу не оминув Україну, хоча частка наших науко-
вих ОА-видань усе ще зовсім незначна. Але процес інтеграції у світовий
науковий простір не залишає іншого вибору, як публікувати якісні наукові
видання та робити їх доступними у найширшому сенсі: з точки зору мови,
технічної та фінансової доступності.
1. Мриглод І.М., Мриглод O.І. Шостий закон Паркінсона і наукова періодика України // Наука
України у світовому інформаційному просторі. — К. : Академперіодика, 2011. — Вип. 5. —
С. 102—116.
2. Зелінська Н.В. "Традиційна" періодика у системі сучасної наукової комунікації: тенденції та
перспективи // Наука України у світовому інформаційному просторі. — К. :
Академперіодика, 2011. — Вип. 5. — С. 20—27.
3. Матеріали веб-ресурсу, присвяченому концепції відкритого доступу OASIS (Open Access
Scholarly Information Sourcebook): http://www.openoasis.org
43
Українська наукова академічна періодика: ступінь "видимості"
04. Наказ Міністерства освіти і науки України № 768/431/547 від 30.09.2004 "Про затверджен-
ня Положення про електронні наукові фахові видання".
05. Antelman K. Do Open-Access Articles Have a Greater Research Impact? // College and Research
Libraries. — 2004. — 65(5). — P. 372—382.
06. Björk B.-C., Turk Z. How Scientists Retrieve Publications: An Empirical Study of How the
Internet Is Overtaking Paper Media // Journal of Electronic Publishing. — 2000. — 6. DOI:
http://dx.doi.org/10.3998/3336451.0006.202
07. The Impact of Open Access Journals: A Citation Study from Thomson ISI.— 2004. — Офіційний
сайт корпорації Thomson Reuters: http://ip-science.thomsonreuters.com.
08. Офіційний веб-сайт відкритої наукової бібліотеки PLoS (Public Library of Science):
http://www.plos.org/
09. Budapest Open Access Initiative (BOAI): www.soros.org/openaccess/read
10. Вjörk B.-C., Hedlund T. Two Scenarios for How Scholarly Publishers Could Change Their
Business Model to Open Access // J. Electronic Publishing. — 2009. — 12 (1) DOI:
http://dx.doi.org/10.3998/3336451.0012.102
11. Офіційний веб-сайт системи організації роботи редакції Open Journal System (OJS), що є у
вільному доступі: http://pkp.sfu.ca
12. Lawrence S. On-line or invisible // Nature. — 2001. — 411, № 6837. — Р. 521.
13. Harnad S., Brody T. Comparing the impact of open access (OA) vs. non-OA articles in the same
journals // D-Lib Magazine. — 2004. — 10 (6) www.dlib.org/dlib/june04/harnad/06harnad.html
14. Swan A., Hall M. Why Open Access can change science in the developing world. Public Service
Review: International Development Online. — 2010 (In Press) http://eprints.ecs.soton.ac.uk/
21550/
15. Swan A. Sharing knowledge: open access and preservation in Europe. Conclusions of a strategic
workshop, Brussels, 25-26 November 2010. http://ec.europa.eu/research/science-society/docu-
ment_library/pdf_06/oa-preservation-2011_en.pdf
16. Мриглод І., Мриглод O. Наука України в світовому інформаційному просторі // Вісн. НАН
України. — 2007. — № 10. — C. 3—17.
17. Розділ "Наукові публікації і видавнича діяльність НАН України" на офіційному веб-сайті
Національної академії наук України: http://www.nas.gov.ua
44
О.І. МРИГЛОД
|