Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії
In the present article interchange processes and reciprocal borrowings between Ukrainians and Romanians of Bukovina (first of all, in its southern part) are analyzed on the example of the winter carnival traditions (walking with Malanka, Herod, etc.) including caroling type walkings: caroling tradit...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43348 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії / А. Мойсей // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 65-69. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43348 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-433482013-04-26T03:05:38Z Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії Мойсей, А. Національні меншини In the present article interchange processes and reciprocal borrowings between Ukrainians and Romanians of Bukovina (first of all, in its southern part) are analyzed on the example of the winter carnival traditions (walking with Malanka, Herod, etc.) including caroling type walkings: caroling tradition, walking with the star, tradition of corn spilling, etc. Participants of the carnival customs are examined in particular, their functions and symbols, stages of performance, its separate elements. The article is based mostly on the materials of the field investigations performed by the author in 2006–2008 in 8 Ukrainian villages of Suchava district Romania. În articol sunt analizate procesele de împrumut şi schimb reciproc între ucrainenii şi românii din Bucovina (părţii de sud a Bucovinei istorice) în baza obiceiurilor dramatice de iarnă (Malanca, Irodul şi a.), inclusiv obiceiurilor colindatului, semănatului, umblării cu steaua, pluguşorul etc. În special este cercatată componenţa participanţilor la obiceiurile dramatice, funcţiile lor, simbolica, etapele desfăşurării. Articolul se bazează în special pe materialele etnografice de teren, realizate de către autor în anii 2006-2008 în 8 sate ucrainene din judeţul Suceava România. 2011 Article Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії / А. Мойсей // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 65-69. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43348 398.332.4(498=161.2) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Національні меншини Національні меншини |
| spellingShingle |
Національні меншини Національні меншини Мойсей, А. Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії Народна творчість та етнологія |
| description |
In the present article interchange processes and reciprocal borrowings between Ukrainians and Romanians of Bukovina (first of all, in its southern part) are analyzed on the example of the winter carnival traditions (walking with Malanka, Herod, etc.) including caroling type walkings: caroling tradition, walking with the star, tradition of corn spilling, etc. Participants of the carnival customs are examined in particular, their functions and symbols, stages of performance, its separate elements. The article is based mostly on the materials of the field investigations performed by the author in 2006–2008 in 8 Ukrainian villages of Suchava district Romania. |
| format |
Article |
| author |
Мойсей, А. |
| author_facet |
Мойсей, А. |
| author_sort |
Мойсей, А. |
| title |
Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії |
| title_short |
Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії |
| title_full |
Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії |
| title_fullStr |
Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії |
| title_full_unstemmed |
Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії |
| title_sort |
зимові карнавальні традиції українців сучавського повіту румунії |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Національні меншини |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43348 |
| citation_txt |
Зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії / А. Мойсей // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 65-69. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT mojseja zimovíkarnavalʹnítradicííukraíncívsučavsʹkogopovíturumuníí |
| first_indexed |
2025-07-04T01:43:46Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:43:46Z |
| _version_ |
1836678829396983808 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
Вивчення етнокультурних взаємозв’язків між наро-
дами – одне з важливих теоретичних і практичних
завдань сучасної етнографічної науки. Тому неабиякий
інтерес становить дослідження міжетнічних процесів,
що відбуваються в умовах безпосередніх контактів у
певній етноприкордонній зоні, до яких слід зарахувати
й українсько-румунські етнокультурні взаємовідноси-
ни на території Буковини, що мають дуже давню й
багату історію. Саме в таких зонах, розміщених на
окраїнах національних територій, на думку багатьох
учених, традиційно-побутова звичаєвість та усна пое-
тична творчість зберігаються значно стійкіше, ніж у
центральних областях.
Відомо, що на взаємозбагачення традиційних народ-
них культур українського та східнороманського насе-
лення Буковини, на взаємопроникнення звичаїв, у
тому числі календарної обрядовості, істотно впливали
фактор дифузності етнічного прикордоння та мирне
співіснування поліетнічної буковинської громади.
Культурна взаємодоповнюваність у досліджуваному
регіоні сприяла зростанню взаємної залежності етніч-
них груп і створенню сфери симбіотичного сумісниц-
тва.
У центрах концентрації представників національних
меншин з розвиненим відчуттям етнічної самоіден-
тифікації відбувається процес консервації психологіч-
них та культурних особливостей, а в периферійних
відділах означеного ядра – процес асиміляції. У низці
наших попередніх статей [4; 5] було констатовано
наявність на сучасному етапі в східнороманського насе-
лення Буковини таких дохристиянських ритуалів (або
їх залишків), як «похорон засухи» («калоян»), «папару-
да» та ін. Також було зафіксовано цілий комплекс зимо-
вих карнавальних традицій та обходів колядницького
типу.
Проблема збереження етнокультурної спадщини
українців Сучавського повіту вивчена значно менше.
Вектор досліджень української етнічної меншини пів-
денної частини Буковини було спрямовано переважно
на аналіз кількості населення, стану освіти, громад-
ського й політичного рухів та ін. У межах систематич-
них студій стану збереження традиційної культури слід
згадати польові обстеження, проведені співробітника-
ми кафедри слов’янських мов Бухарестського універси-
тету на чолі з І. Ребошапкою в чотирьох зонах прожи-
вання українців у Румунії: у Мараморощині, Банаті,
Добруджі та на Буковині. Дослідження були пов’язані
переважно з усною народною творчістю: баладами,
історичними піснями, колядницькими та весільними
мотивами тощо. Зібрані матеріали було опубліковано в
цілій серії праць І. Ребошапки [6–9].
У запропонованій статті подаємо матеріали, отри-
мані в ході польових обстежень, проведених у 2006–
2008 роках в українських селах Сучавського повіту
Румунії в рамках програми з обміну студентами між
Чернівецьким та Сучавським університетами. Учасники
етнографічних експедицій послуговувалися розробле-
ною автором анкетою для збору інформації про кален-
дарну обрядовість. Польові дослідження було здійснено
як у селах гірської зони, де населення ідентифікує себе
переважно з гуцулами [сс. Ульма, Нісіпіту (зона Радівці),
Палтін, Молдовиця (зона Кимпулунг Молдавський)],
так і в селах передгірської та степової частини
Сучавського повіту [сс. Негостина (зона Сірет), Велика
Марицея, Дерменешти (зона Сучава), Кліт (зона
Радівці)], мешканці яких під час переписів визнали
себе українцями. У цій розвідці увагу зосереджено на
зимових карнавальних традиціях українців Сучавського
повіту, у тому числі обходах колядницького типу. Не
залишилися поза увагою й дослідження взаємовпливів
традиційної культури українців і румунів.
Експедиційні матеріали дозволили відтворити ком-
плекс зимових карнавальних традицій українців
Сучавського повіту, характерних для другої половини
Антоній Мойсей
Зимові карнавальні традиції українців
Сучавського повіту Румунії
antoniy Moysey. Winter Carnival Traditions of the Ukrainians of Romanian Suceava District. In the present article
interchange processes and reciprocal borrowings between Ukrainians and Romanians of Bukovina (first of all, in its southern
part) are analyzed on the example of the winter carnival traditions (walking with Malanka, Herod, etc.) including caroling type
walkings: caroling tradition, walking with the star, tradition of corn spilling, etc. Participants of the carnival customs are
examined in particular, their functions and symbols, stages of performance, its separate elements. The article is based mostly on
the materials of the field investigations performed by the author in 2006–2008 in 8 Ukrainian villages of Suchava district
Romania.
УДК 398.332.4(498=161.2)
antoniy Moysey. Tradiţii carnavalice de iarnă la ucrainenii din judeţul Suceava România. În articol sunt analizate
procesele de împrumut şi schimb reciproc între ucrainenii şi românii din Bucovina (părţii de sud a Bucovinei istorice) în baza
obiceiurilor dramatice de iarnă (Malanca, Irodul şi a.), inclusiv obiceiurilor colindatului, semănatului, umblării cu steaua,
pluguşorul etc. În special este cercatată componenţa participanţilor la obiceiurile dramatice, funcţiile lor, simbolica, etapele
desfăşurării. Articolul se bazează în special pe materialele etnografice de teren, realizate de către autor în anii 2006-2008 în 8 sate
ucrainene din judeţul Suceava România.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
66 Національні меншини
ХХ – початку ХХІ ст.: ходіння з «Маланкою» (Велика
Марицея, Дерменешти, Молдовиця, Негостина, Нісіпіту,
Палтін, Ульма), «рядженими» («Mascaţii») (Кліт), «пар-
тіями» (Дерменешти, Кліт), з «козою» (Велика Марицея,
Дерменешти, Кліт, Молдовиця, Негостина), з «ведме-
дем» (Велика Марицея, Дерменешти, Кліт, Молдовиця,
Негостина, Нісіпіту), з «коником» (Дерменешти, Кліт),
«Іродом» (Кліт, Молдовиця, Негостина, Нісіпіту, Ульма),
з «вертепом» (Кліт, Молдовиця) [1; 2]. Також конста-
туємо високий рівень збереженості обходів колядниць-
кого типу. У всіх досліджених селах досі здійснюється
обряд колядування напередодні Різдва. До того ж, крім
маленьких дітей, учасниками дійства могли бути й
дорослі, а також священики, співаки церковного хору.
У с. Велика Марицея колядницька пісня у виконанні
дорослих називалася «рядовою» колядою, у с. Ульма –
«старою», у с. Нісіпіту – «церковною» колядою (ця кате-
горія колядників зібрані гроші передавала на потреби
церкви). У с. Нісіпіту виконавцями «церковної» коляди
були ґазди, один з яких – «береза» – носив із собою
хрест. У сс. Молдовиця та Нісіпіту гурт, що виконує
«церковну» коляду та носить ікону, супроводжує свяще-
ник. У с. Кліт колядують члени церковного хору.
У с. Палтін нами було зафіксовано звичай колядування
на Водохреща. Окрім колядування, в українців
Сучавського повіту існують звичаї щедрування напере-
додні Нового року (Дерменешти, Молдовиця,
Негостина, Нісіпіту, Палтін [1; 2], Келінешти-Єнакє [6,
с. 252, 253]), ходіння із зіркою на Різдво (Молдовиця,
Негостина, Нісіпіту, Палтін, Ульма), засівання на Новий
рік (Дерменешти), «Соркова» (Дерменешти).
У сс. Велика Марицея та Негостина старші парубки
ходять до дівчат на Новий рік з музи ́ками [1; 2].
Звичай водити «Маланку» було виявлено в семи з
восьми досліджених українських сіл. Однак слід зазна-
чити, що це обрядове дійство не збереглося в автентич-
ному вигляді. У ньому знаходимо багато запозичень від
сусідів-румунів. Унаслідок трансформаційних процесів
зафіксовано значну розмаїтість згаданих гуртів. Як і в
інших місцевостях Буковини, тут «Маланку» також
водять напередодні Нового року. Учасниками дійства є
хлопці переважно п’ятнадцяти-шістнадцяти років.
Керує гуртом старший парубок – «калфа» або «береза»,
який у деяких досліджених селах має дозвіл від поліції
на проведення святкового дійства. Ватажок мав також
інші назви: «капітан» (Молдовиця), «шеф» (Велика
Марицея, Дерменешти). Кількість учасників гурту
могла бути різною. Наприклад, у с. Молдовиця трапля-
ються маленькі групи по п’ять-шість учасників, серед-
ні – по вісім-десять та великі – по десять-п’ятнадцять.
Зафіксовано, що в одному населеному пункті могло
бути від одного до кількох гуртів «Маланок». Так, у
с. Молдовиця ходили маланкувати одночасно п’ять-
шість груп. Як засвідчують інформатори, при зустрічі
різні групи найчастіше розходилися мирно. Обходи
починалися зазвичай від хати священика чи сільського
голови (Молдовиця), іноді – з одного краю села (Кліт).
Обходили переважно ті господи, де були дівчата на
виданні. Траплялися випадки, коли учасники «Маланки»
могли завдати збитків ґаздам. Скажімо, у с. Дерменешти,
якщо приймали «Маланку» до хати, її учасники клали
дрова (колоди) на порозі, розливали воду на сходах.
Учасників дійства зазвичай пригощали печивом,
вином, горілкою. Сьогодні їм платять іноземною валю-
тою (долари, євро). Як було зафіксовано, у деяких селах
«Маланку» супроводжують музики: у с. Молдовиця – це
акордеон, скрипка, у с. Велика Марицея – ще «бугай» і
гарапник [1; 2]. Як засвідчують експедиційні матеріа-
ли, є населені пункти, де ця народна вистава зберегла-
ся краще. У с. Молдовиця зареєстровано випадки, коли
маски для обрядодії виготовляли народні майстри або
парубки, що брали участь у «Маланці». Тут маски
виробляють з овечої шкіри, вовни, картону та інших
матеріалів. Ритуальний одяг та маски передають від
покоління до покоління [2.2].
Склад учасників може бути різним не лише в окре-
мих селах, але навіть в одному населеному пункті.
Окрім того, було зафіксовано численні запозичення
символіки та елементів румунських народних вистав.
Для ілюстрації сказаного пропонуємо розглянути склад
учасників «Маланки»:
1) у с. Палтін до гурту входили: «циган», «циганка»,
«ведмідь», «наречений», «наречена», «дід», «баба»,
«ав стрійський поліціант» [2.1];
2) у с. Молдовиця в одному варіанті – «Ірод», «вед-
мідь», «баба»; у другому – «ведмідь», «коза», «циганка»,
«баба», музиканти; у третьому – «капітан», «жовніри»,
«баба», «дід», «відьми», «жандарми» [2.2];
3) у с. Кліт – (гурт також називався «ряджені») –
«береза», «діди», «ведмідь», «молодий» і «молода»,
«коза» [2.3];
4) у с. Дерменешти – «Маланка», «калфа», «княгиня»,
«князь», «піп», «коза», «вінчальні батьки»; другий
варіант – «шеф», «циган», «циганка з немовлям»,
«коник», «коза», «ведмідь», «дід» і «баба», «священик»;
третій – «молодий», «молода», «циган», «баба», «чорт»,
«коники», «дід»;
5) у c. Велика Марицея – «ведмідь», «цигани», «жовні-
ри», «лікарі», «князь», «княгиня»;
6) у с. Негостина – «коза», «лікар», «поліція», «циган»
(дійство розігрувалося на сцені) [1].
Наведені відомості дають можливість проаналізувати
деякі аспекти взаємозапозичень між румунами й україн-
цями, зокрема в українській «Маланці» й румунському
«Весіллі», про що свідчать такі персонажі, як «нарече-
ний», «наречена», «вінчальні батьки», залучені до
«Маланки» у сс. Палтін, Кліт, Дерменешти [1; 2.1; 2.3]
Слід вказати на наявність подібного явища і в румуно-
мовних селах Чернівецької області, де під загальною
наз вою «Маланка» розігруються суто румунські народні
вистави. Винятком є два села: Динівці Новоселицького
району та Волока Глибоцького району. Кишинівський
дослідник Ю. Філіп, який проводив польові дослідження
в румуномовних селах Чернівецької області, зазначив,
що костюми головних персонажів «Маланки» і
«Меленкою» в с. Волока подібні до одягу наречених з
весільного традиційного ритуалу, що здійснюється в
цьому селі [11, с. 272, 273]. Отже, персонажі в цих
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
67
випадках переодягнені та поводяться як наречені, відріз-
няючись у своїй грі від українських варіантів «Маланки».
Це засвідчує також І. Ребошапка, який помітив, що
румунська обрядова гра з нагоди Нового року (напри-
клад, «Весілля») зазнала впливу української драматичної
гри «Маланка» (про що можна зробити висновок, звер-
нувши увагу на хустки, рушники тощо), а не виникла під
впливом української колядки [6, с. 26, 27].
Як вказують джерела, в українських селах під загаль-
ною назвою «Маланка» було об’єднано переважно різні
народні вистави, фактично виявлено злиття в єдине
ціле антропоморфних та зооморфних персонажів. Про
це свідчить, на нашу думку, існування в складі
«Маланки» такого розповсюдженого в румунів персо-
нажа новорічних народних вистав, як «ведмідь» (Велика
Марицея, Дерменешти, Кліт, Молдовиця, Негостина,
Палтін) [1; 2]. Навіть більше, у с. Молдовиця з «ведме-
дем» ходили в той самий час, що й з «Маланкою», у
с. Нісіпіту з «ведмедем» ходили цигани. У c. Молдовиця
пам’ятають, що в давнину костюм «ведмедя» робили із
соломи, сьогодні ж учасник дійства, що виконує цю
роль, одягає кожух навиворіт. У с. Дерменешти до скла-
ду «Маланки» входив ще один персонаж, властивий
народним виставам румунів і молдаван, – «коник».
Обряд ходіння з «коником» було зафіксовано і як такий,
що проводився окремо (Кліт) [1; 2.3]. У цьому контекс-
ті потрібно зазначити, що ходіння з «ведмедем» та
«коником» є найрозповсюдженішою народною обрядо-
дією як у румунів і молдаван Буковини, так і на всій
території проживання східних романців. У деяких
румуно мовних селах Буковини виявлено подібний
факт уведення персонажів «ведмедя» та «коника» до
гурту ряджених («Ряджені», «Маланка» та ін.).
До складу «Маланки» входили також персонажі інших
народних вистав («коза», «Ірод»), а також ті, що представ-
ляють різні історичні часи («князь», «княгиня»,
«ав стрійський поліціант», «жовніри», «жандарми»), етніч-
ні групи («цигани»), носії езотеричних знань, нечиста
сила («відьма», «чорт» тощо), церковні персонажі («свя-
щеник») та ін. Таким чином, під «Маланкою» в українців
Сучавського повіту слід розуміти обрядове дійство із залу-
ченням різних українських і румунських персонажів, у
якому використано елементи народних вистав. Водночас
доводиться констатувати остаточний занепад ритуалу в
деяких досліджених селах. Наприклад, у с. Кліт остання
згадка про «Ряджених» («Маланку») припадає на 60–70-ті
роки ХХ ст. [2.3]. Сьогодні, за свідченнями респондентів,
у населеному пункті ритуал уже не здійснюється, нато-
мість вистава під цією назвою відбувається в сусідніх
румунських селах. Приблизно в 1970-х роках зникла
«Маланка» і в сс. Негостина та Нісіпіту. Зараз її можна
побачити лише на сцені. Водночас існують села, де вона
добре збереглася, а саме: у сс. Молдовиця та Дерменешти
[1; 2.2]. Тут молодь організовує декілька груп, деякі з них
формує сільська рада в рамках конкурсу, пов’язаного з
традиційними зимовими святами.
Також було зафіксовано в українців Сучавського
повіту випадки виконання тексту «Маланки» румун-
ською мовою [2.2; 6, с. 254]. Це явище простежується
на тлі поширеного в українських селах румуно-ук-
раїнського білінгвізму. Синтезатором міжетнічного
спілкування є румунська мова. Так, у с. Молдовиця
було зафіксовано вислів «він кондучить групи» (керує)
про старшого парубка в «Маланці» – «капітана» (Велика
Марицея) [1; 2.2]. Подібний білінгвізм притаманний і
для текстів новорічних і різдвяних народних вистав та
колядницьких обходів. У більшості українських сіл
учасники експедиційних досліджень зареєстрували
багато випадків, коли респонденти погано розуміли
українську і спілкувалися, використовуючи обидві
мови.
У більшості румуномовних сіл Буковини, румунське
населення яких перейняло від сусідів-українців термін
«Маланка» як назву гурту ряджених, під цією назвою
проводилися суто румунські вистави «Ведмідь», «Банда
луй Жоян», «Коник» та інші, куди було включено таких
персонажів: «наречений», «наречена», «вінчальні бать-
ки» та ін. Здебільшого такі утворення, крім назви
«Маланка», мали й інші – «банди», «компанії», «ря джені»;
подекуди гурти називалися так само, як і найпоши-
реніші у цій місцевості народні вистави: «Турка»,
«Коза» та ін. Що ж до терміна «Маланка», то він був
поширений лише на півночі історичної Молдови – у
Сучавському й частково Ботошанському повітах
Румунії. Термін не є характерним для інших регіонів
цієї країни.
Трансформаційні зрушення на тлі широкого процесу
взаємозапозичення відбулися також і в ритуалі ходіння
з «козою». Зафіксовано, що цей обряд міг бути проведе-
ний або як окрема народна вистава у виконанні дітей
(Велика Марицея), або як моновистава, або ж на зра-
зок «Маланки» (Дерменешти, Молдовиця, Негостина)
чи «Ряджених» (Кліт). У с. Дерменешти зареєстровано
виконання тексту «кози» румунською мовою: «Asta-i
capra de la munte / Cu steluţe albe-n frunte / Ţa, ţa, ţa,
căpriţă ţa / Asta-i capra din Buzău / Care mi-a adus-o
unchiul meu» («Це коза з гір / З білими зіроньками на
лобі / Ца, ца, ца, козонька, ца / Ця коза з Бузеу / що
мені приніс дядько») (респондент: Пергінський Василь
Миколайович, 1939 р. н.; переклад автора статі) [1].
Серед різдвяних карнавальних традицій найбільшо-
го поширення в українців Сучавського повіту набуло
ходіння з «Іродом». Окрім уже згаданого випадку уве-
дення персонажів «Ірода» до «Маланки» в с. Молдовиця,
експедиційні матеріали засвідчують побутування цього
обряду як окремого ритуального дійства в другій поло-
вині ХХ – на початку ХХІ ст. у деяких українських селах
(Кліт, Молдовиця, Негостина, Нісіпіту, Ульма) [1; 2].
Персонажі народної вистави є ідентичними до тих, що
існують в інших українських і румунських селах
Буковини: «цар Ірод», три «маги» («королі»), «офіцери»,
«солдати» та ін. У с. Ульма учасники цього дійства обхо-
дили господи разом з музи ́ками.
Для дослідження стану збереження національних
традицій важливим є вивчення процесу запозичень від
румунів різдвяно-новорічних карнавальних традицій
та обходів колядницького типу. Окрім вищезазначених
запозичень, серед карнавальних обрядів було зафіксо-
Антоній Мойсей. Зимові карнавальні традиції українців
Сучавського повіту Румунії
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
68 Національні меншини
вано імітацію румунської народної вистави «Бунгерій»
(Палтін) [2.1]. Зауважимо, що ця народна вистава
належить до унікальних буковинських обрядодій – вона
зафіксована у Вамі та Кимпулунзі Молдавському [12,
с. 71]. Її назва походить від румунського слова «бумб» –
«ґудзик» (ідеться про ґудзики австрійської військової
уніформи). Отже, це народна вистава, яка виникла
порівняно недавно (приблизно на межі ХІХ–ХХ ст.) та
збереглася до наших днів. Її персонажі одягали вбран-
ня, що нагадувало військову уніформу, і виконували
танець «bumbgereasca».
У с. Велика Марицея молодь грала румунську народ-
ну (гайдуцьку) виставу «Чата луй Бужор» румунською
мовою [1]. Аналогічні випадки адаптації румунської
(молдавської) п’єси «Чата луй Бужор» до національної
фольклорної традиції українців було зафіксовано в
сс. Медвежа та Зелена Бричанського району Республіки
Молдова та в с. Подвір’ївка Кельменецького району
Чернівецької області проф. Г. Бостаном під час експе-
диційних досліджень [3, с. 46, 47].
У с. Кліт було підтверджено факт існування ще в
70-х роках ХХ ст. новорічної вистави, що називалася
по-різному: «Ряджені», «Маланка», «Партія» [2.3]. Як
уже зазначалося, гурт об’єднував різних персонажів та
використовував елементи народних вистав, що харак-
терні як для українців, так і для румунів Буковини.
У с. Дерменешти також практикували новорічний
обхід: «партія» або «діди» [«іти (ходити) в діди»] [6,
с. 27]. Подібне етнографічне явище було нами зафіксо-
ване під час польових досліджень, проведених у
2008 році в румунському селі Пожорита Сучавського
повіту, де до складу новорічних гуртів, що називаються
«ряджені», «партія» («рartia») або «Маланка», входять
такі персонажі в масках: три «кози», «ведмідь», «чабан»,
«ветафул» (керує дійством), а також ряджені («циган»,
«циганка», «дід», «баба», «наречений», «наречена»,
«жандарм»). Учасники карнавального дійства щедру-
ють під вікнами, потім розігрують дійство в хаті, вико-
нують танець «кози», потім «цигана» з «ведмедем»
(респонденти: Чернеуцяну Віоріка Георгіївна, 1938 р. н.;
Кодряну Домініка Філаретівна, 1946 р. н.). Таким
чином, спостерігаємо поєднання назв двох народних
вистав – української «Маланки» та румунської
«Ряджені».
Учасники експедицій зафіксували запозичення в
обходах колядницького типу. Так, у сс. Палтін, Кліт,
Велика Марицея [1; 2.1; 2.3] та Деніла [6, с. 248] було
зареєстровано виконання колядок як українською, так і
румунською мовами. За свідченнями респондентів, у
с. Кліт румуни співають колядки румунською мовою,
українці – українською. Деякі відмінності виявлено в
сс. Молдовиця та Дерменешти. Так, у с. Молдовиця, «на
Різдво колядують по-руські, на Новий рік – по-румун-
ські»; у с. Дерменешти різдвяні колядки співають україн-
ською мовою, новорічні щедрівки виконують і україн-
ською, і румунською. Окрім того, зафіксовано, що в
деяких українських селах мешканці перейняли від
сусідів-румунців новорічну пісню з обряду обходу з плу-
гом «Плугушорул» (Велика Марицея, Негостина, Нісіпіту,
Палтін, Келінешти-Єнакє) [1; 2.1; 6, с. 252, 253; 10, с. 61,
62]. Певні особливості виявлено в сс. Негостина та
Дерменешти, де відбувалися так звані «гейкання» –
новорічні пісні під час обходу з плугом, інакше кажучи,
український переклад румунського «плугушорула» [1; 6,
с. 244, 245]. За твердженням І. Ребошапки, запозичення
українцями румунської новорічної пісні є одним з кра-
щих доказів україно-румунських взаємовпливів [6,
с. 27]. Подібні запозичення існують у східнороманського
населення Чернівецької області. Так, у деяких румуно-
мовних селах мешканці перейняли не лише назву карна-
вального дійства, але й ритуальний текст «Маланки». Це
явище є найбільш характерним для населених пунктів зі
змішаним населенням.
Запозичення відбулося й у деяких інших обрядодіях
українців Сучавського повіту. Так, у с. Дерменешти
дитячий гурт під час обходу із «зіркою» виконував риту-
альний текст румунською мовою [1]. У с. Палтін цей
обряд зазнав остаточного занепаду. Сюди приходять
колядувати цигани із сусіднього села Ватра Молдовіцей
[2.1]. Мешканці с. Дерменешти запозичили від сусідів
ходіння із «Сорковою» – обряд, поширений у східних
романців, під час якого діти йшли від хати до хати з
гілкою фруктового дерева, якою торкалися плеча гос-
подарів і співали: «Sorcova veselă / Să trăiţi să înfloriţi /
Ca merii, ca perii / În mijlocul verii» («Соркова весела /
Живіть, процвітайте / Як яблуні, як груші / Посередині
літа») (переклад автора статті) [1].
Таким чином, серед українського населення
Сучавського повіту на основі зібраного матеріалу, при-
свяченого карнавальній обрядовості, можемо конста-
тувати, що зимові карнавальні звичаї та обряди зазна-
ли істотного впливу та трансформацій. Було зафіксова-
но багато запозичених елементів з румунських народ-
них вистав (ходіння з «ведмедем», «коником»,
«Бунгерій», «Чата луй Бужор» та ін.), а також долучення
до молодіжних гуртів персонажів румунських народ-
ним драм. Так, якщо вести мову про «Маланку», то
однойменний персонаж у складі гурту трапився лише в
одному з восьми досліджених сіл. Натомість виявлено
запозичення таких персонажів, як «наречений», «наре-
чена», «вінчальні батьки», «коник» та ін. Зафіксовано
також поєднання української «Маланки» і румунського
«Весілля», про що свідчать персонажі, включені до
«Маланки». У деяких селах ритуал вже не здійснюється;
зареєстровано випадок виконання тексту «Маланки»
румунською мовою, що теж свідчить про занепад цієї
обрядодії. Натомість широко розповсюджений в україн-
ців ритуал ходіння з «вертепом» було зафіксовано лише
у двох з восьми досліджених сіл Сучавського повіту.
Така тенденція простежується й щодо обходів
колядниць кого типу, хоча стан їх збереження дещо кра-
щий. Колядки виконуються як українською мовою,
так і румунською. Зареєстровано запозичення румун-
ського новорічного «Плугушорула» (так звані «гейкан-
ня»), ритуалу «Соркова», ритуального тексту ходіння з
«зіркою».
Отже, будучи відірваним від основного українсько-
го масиву, у ході свого етнічного розвитку, якому при-
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
69
таманна тісна взаємодія з румунською культурою,
українське населення Сучавського повіту сформувало
своєрідну традиційно-побутову культуру, що здебіль-
шого характеризується спільністю рис звичаєвої обря-
довості із обрядовістю сусідів румунів або є проміж-
ним етапом між українською та румунською культура-
ми. Як було зазначено вище, існують зони збереження
національних традицій, зокрема центр етнічного
українського масиву в Сучавському повіті (населення
якого ідентифікує себе з гуцулами), де простежується
процес акультурації, що не обов’язково має зумовлю-
вати асиміляцію.
1. Матеріали етнографічної експедиції
Чернівецького національного універ-
ситету імені Юрія Федьковича (далі –
МЕЕ ЧНУ), зібрані членами студентсь-
кого наукового гуртка «Етнос» в
українських селах Дерменешти, Велика
Марицея, Негостина, Нісіпіту, Ульма
(Ілем) Сучавського повіту Румунії в
2006–2007 роках, зберігаються в етно-
графічному музеї факультету історії,
політології та міжнародних відносин
ЧНУ.
2. МЕЕ ЧНУ, зібрані членами студент-
ського наукового гуртка «Етнос» в
українських селах Сучавського повіту
Румунії в 2008 році: 2.1. – с. Палтін (від
Чернеуцяну Віоріки Георгіївни,
1938 р. н.); 2.2. – с. Молдовиця (від
Ністор Лідії Траянівни, 1958 р. н.;
Репчук Марії, 1938 р. н.; Белюк Анни
Семіонівни, 1922 р. н.; Стругаре Анни
Семківни, 1931 р. н.; Пріндії Михаїла
Михайловича, 1962 р. н.; Ясиновської
Сільвії, 1955 р. н.; Сіменюка Стефана
Івановича, 1933 р. н.; Кіляка Андріана,
1946 р. н.; Кіляк Марії, 1946 р. н.;
Гончарюка Олександра Миколайовича,
1960 р. н.; Матіасевіча Крізонта,
1950 р. н.; Здоби Миколи Івановича,
1940 р. н.); 2.3. – с. Кліт (від Нікорюк
Лівії, 1952 р. н.; Гуреску Польфіри,
1942 р. н.; Тарниче Марії Михайлівни,
1943 р. н.; Кучерки Іліє Миколайовича,
1934 р. н.; Шкробак Марії Ілієвни,
1948 р. н.; Тарнічера Мігая Тодорови-
ча, 1935 р. н.; Гуриську Міхаліни
Михайлівни, 1935 р. н.; Ністор Євгенії
Георгіївни, 1947 р. н.).
3. Бостан Г. Типологическое соотноше-
ние и взаимосвязи молдавского, рус-
ского и украинского фольклора. – К. :
Наука, 1985. – 145 с.
4. Мойсей А. А. Магія і мантика у народ-
ному календарі східнороманського
населення Буковини. – Чернівці : ТОВ
«Друк Арт», 2008. – 320 с. : іл. 16.
5. Мойсей А. А. Проблеми етнокультур-
ної ідентичності української меншини
Сучавського повіту Румунії // Народна
творчість та етнографія. – 2008. – № 1. –
С. 113–120.
6. Ребошапка І. Ой у саду-винограду.
Збірка світських величальних пісень. –
Бухарест : Критеріон, 1971. – 287 с.
7. Ребошапка І. Відгомон віків. Збірка
народних балад, історичних пісень та
пісень-хронік. – Бухарест : Критеріон,
1974. – 366 с.
8. Ребошапка І. Народження символів.
Аспекти взаємодії обряду та обрядової
поезії. – Бухарест : Критеріон, 1975. –
252 с.
9. Ребошапка І. Вінок року. Українська
обрядова поезія в Румунії. – Бухарест :
Мустанг, 2002. – 368 с.
10. Cossaris V. N. Dărmăneşti. Mărturii ale
trecutului. – Suceava, 1993. – 80 p.
11. Creaţia populară (Curs teoretic de fol-
clor românesc din Basarabia, Transnistria
şi Bucovina). – Chişinău : Ştiinţa, 1991. –
Р. 256–295.
12. Noul Atlas lingvistic al României.
Moldova şi Bucovina. Date despre localităţi
şi informatori / Alcăt. de V. Arvinte,
S. Dumistrăcel, I. Florea, I. Nuţă,
A. Turculeţ. – Bucureşti : Editura Academiei
Republicii Socialiste Române, 1987. –
420 p.
Література
Антоній Мойсей. Зимові карнавальні традиції українців
Сучавського повіту Румунії
|