Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії
In the article considered the evolution of the Ruthenian movement in modern Romania, who went public and political arena in the country at the beginning of the XXI century. According to the results of population census 2002 found out the specifics of Rusyn identity. The questions of parliamentary re...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43350 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії / М. Зан // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 74-86. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43350 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-433502013-04-26T03:04:20Z Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії Зан, М. Національні меншини In the article considered the evolution of the Ruthenian movement in modern Romania, who went public and political arena in the country at the beginning of the XXI century. According to the results of population census 2002 found out the specifics of Rusyn identity. The questions of parliamentary representation of Rusyns analyzed through the public activity of Gheorghe Firczak and Cultural Union of Rusyns in Romania. The ambiguous evaluations of Ruthenian movement in ethnographic field of Maramureş County are illustrated. The author concludes amorphous of Ruthenian movement in Romania compared to the Prešov Region or Transcarpathia and disparity of mobilization (situational) vector of its leaders and primordial (Ukrainian) essence of his «unconscious recipients». În articol este analizată evoluţia mişcării rutene din România contemporană, care a avansat în arena social-politică din ţară la începutul sec. XXI. Este evedenţiat specificul indentităţii rutene conform rezultatelor recensământului populaţiei din 2002. E analizată chestiunea reprezentării parlementare a rutenilor prin activitatea liderului public Gheorghe Firczak şi Uniunei Culturale a Rutenilor din România. E ilustrată conceperea diferită a mişcării rutene în terenul etnografic Maramureşan. Autorul conclude că mişcarea ruteană din România în comparaţie cu regiunile Preaşiv şi Transcarpatică e amorfă, iar vectorul forţei de mobilizare (situative) a liderilor săi deasemeni nu coincide ca şi esenţa primordială a «recipienţilor inconştienţi» 2011 Article Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії / М. Зан // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 74-86. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43350 323.13(498.41=161.2) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Національні меншини Національні меншини |
| spellingShingle |
Національні меншини Національні меншини Зан, М. Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії Народна творчість та етнологія |
| description |
In the article considered the evolution of the Ruthenian movement in modern Romania, who went public and political arena in the country at the beginning of the XXI century. According to the results of population census 2002 found out the specifics of Rusyn identity. The questions of parliamentary representation of Rusyns analyzed through the public activity of Gheorghe Firczak and Cultural Union of Rusyns in Romania. The ambiguous evaluations of Ruthenian movement in ethnographic field of Maramureş County are illustrated. The author concludes amorphous of Ruthenian movement in Romania compared to the Prešov Region or Transcarpathia and disparity of mobilization (situational) vector of its leaders and primordial (Ukrainian) essence of his «unconscious recipients». |
| format |
Article |
| author |
Зан, М. |
| author_facet |
Зан, М. |
| author_sort |
Зан, М. |
| title |
Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії |
| title_short |
Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії |
| title_full |
Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії |
| title_fullStr |
Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії |
| title_full_unstemmed |
Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії |
| title_sort |
русинський рух у сучасній румунії: ідентифікація, структура, рефлексії |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Національні меншини |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43350 |
| citation_txt |
Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація, структура, рефлексії / М. Зан // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 2. — С. 74-86. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT zanm rusinsʹkijruhusučasníjrumunííídentifíkacíâstrukturarefleksíí |
| first_indexed |
2025-07-04T01:43:54Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:43:54Z |
| _version_ |
1836678837244526592 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
Постановка проблеми. Упродовж останніх років у
наукових колах триває дискусія щодо русинської іден-
тичності. Поряд з методологічною дилемою щодо ста-
тусу цієї спільноти в країнах Центрально-Східної
Європи поступово активізувався рух лідерів русин-
ських громадських організацій. Світові конгреси руси-
нів, потужна видавнича діяльність, рекламна політика
мас-медіа спричинилися до створення схвального мен-
тального сприйняття цієї «проблеми» в суспільній сві-
домості.
Ще понад десятиліття тому, виступаючи на П’ятому
світовому конгресі русинів, ідеолог світового русин-
ства Павло-Роберт Маґочій зауважив, що кожна країна,
«де живуть русини (окрім Румунії), має щонайменше
одну організацію, яка публікує газети і книги та спон-
сорує різноманітні культурні програми» 1. Уже у 2000
році завдяки змінам у законодавстві виникла відповід-
на організація і в Румунії. Відтоді поряд з українським
національно-культурним рухом, репрезентованим
Союзом українців Румунії (СУР), розпочалося форму-
вання специфічного русинського етнокультурного руху
Румунії. Отож, Румунська держава виявилася однією з
останніх держав центрально-східного ареалу (поряд зі
Словаччиною, Польщею, Чеською Республікою,
Угорщиною, Сербією та Хорватією), яка легітимувала
русинський рух.
Громадську організацію під назвою «Культурний
союз русинів Румунії» («Uniunea Culturală a Rutenilor
din Romania») очолив доктор історії Георгій Фірцак. Не
зважаючи на те що в державі (за офіційним переписом
населення 2002 року) уважають себе русинами лише
257 осіб, лідер товариства представляє інтереси цієї
меншини в парламенті у складі парламентської групи
національних меншин.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогод-
ні в науковій літературі проблема новітнього русин-
ства на теренах Румунії майже не представлена. На
нашу думку, саме внаслідок браку прикладних етно-
соціологічних та етнополітологічних досліджень ця
проблема навіть не потрапляє в поле зору експертів,
які прагнуть узагальнювати та робити висновки на
перспективу. Так, аналізуючи процеси асиміляції та
етнографічної сегментації українців у Польщі,
Угорщині, Словаччині та Румунії, дослідниці Світлана
Мітряєва та Анжеліка Клайзнер узагалі не згадують
про існування русинської організації в Румунії 2.
В іншій публікації А. Клайзнер знову звертає увагу на
конфлікт між Союзом українців Румунії (СУР) та
Демократичним союзом українців Румунії (ДСУР) і
констатує, що «випадків ідентифікації себе як пред-
ставників русинської етнічної групи/націо нальності
серед українців у цій країні не зафіксовано» 3.
Не зовсім послідовними та малослівними є й автори,
які відстоюють національно-культурне становлення
русинської ідентичності у світовому вимірі. У своїй
праці «Народ нізвідки: ілюстрована історія карпатору-
синів» П.-Р. Маґочі й згадує, що «… існує декілька кар-
паторусинських сіл на південь від річки Тиса у регіоні
Марамуреш північної Румунії…» 4. За його припущен-
нями, у світі проживає 1 640 000 русинів, з них 20 000
є мешканцями Румунії 5. Така цифра представлена в
україномовному виданні праці автора за 2006 рік.
Натомість у румуномовному варіанті книжки
П.-Р. Маґочія замість 20 000 з’являється інша цифра –
34 000 русинів, які мешкають у Румунії 6. Замість
загальної кількості в 1 640 000 осіб у цій праці вже
1 654 500 русинів світу. Виникає питання щодо причи-
ни подібної цифрової трансформації саме в румуномов-
Михайло Зан
Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація,
структура, рефлексії
Mykhailo Zan. Ruthenian movement in modern Romania: identification, structure, reflection. In the article considered
the evolution of the Ruthenian movement in modern Romania, who went public and political arena in the country at the
beginning of the XXI century. According to the results of population census 2002 found out the specifics of Rusyn identity. The
questions of parliamentary representation of Rusyns analyzed through the public activity of Gheorghe Firczak and Cultural
Union of Rusyns in Romania. The ambiguous evaluations of Ruthenian movement in ethnographic field of Maramureş County
are illustrated. The author concludes amorphous of Ruthenian movement in Romania compared to the Prešov Region or
Transcarpathia and disparity of mobilization (situational) vector of its leaders and primordial (Ukrainian) essence of his
«unconscious recipients».
Mykhailo Zan. Mişcarea ruteană în România contemporană: identificare, structura, reflecţie. În articol este analizată
evoluţia mişcării rutene din România contemporană, care a avansat în arena social-politică din ţară la începutul sec. XXI. Este
evedenţiat specificul indentităţii rutene conform rezultatelor recensământului populaţiei din 2002. E analizată chestiunea
reprezentării parlementare a rutenilor prin activitatea liderului public Gheorghe Firczak şi Uniunei Culturale a Rutenilor din
România. E ilustrată conceperea diferită a mişcării rutene în terenul etnografic Maramureşan. Autorul conclude că mişcarea
ruteană din România în comparaţie cu regiunile Preaşiv şi Transcarpatică e amorfă, iar vectorul forţei de mobilizare (situative)
a liderilor săi deasemeni nu coincide ca şi esenţa primordială a «recipienţilor inconştienţi».
УДК 323.13(498.41=161.2)
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
75
ному варіанті видання «Народ нізвідки». Привертає
увагу й те, що румуномовна версія книги видана за під-
тримки Культурного союзу русинів Румунії 7.
Про практичну відсутність наукового вивчення
русинського руху в Румунії свідчить той факт, що в роз-
ділі «Третє русинське національне відродження (з
1989 року)» теоретик і практик світового русинства
тільки лаконічно згадує про створення русинських
організацій «дещо пізніше в Румунії та Хорватії» 8.
Також зауважено, що уряд Румунії поряд зі Словаччи-
ною, Чеською Республікою, Угорщиною, Сербією та
Хорватією визнає карпаторусинів національною мен-
шиною, яка має власного депутата в парламенті в
Бухаресті 9. Водночас у цій самій частині видання від-
сутня жодна фотоілюстрація, яка відображала б сучасні
реалії русинського руху в Румунії. Це саме стосується й
румуномовного варіанта праці.
У виданій 2002 року П.-Р. Маґочієм брошурі
«Карпатські Русины» серед переліку культурних та
наукових інституцій взагалі не вказано Культурний
союз русинів Румунії 10. Безперечно, це свідчить про
підготовку до друку цього видання задовго до створен-
ня громадської організації в Румунії. Однак видана
2003 року румунською мовою нова брошура вченого
під редагуванням Г. Фірцака вже містить необхідну
інформацію про русинське товариство в Румунії 11.
Молдовський історик, головний редактор
Міжнародного історичного журналу «Русин» та прези-
дент Громадської асоціації «Русь» Сергій Суляк також
досить лаконічно обходить тематику русинського руху в
Румунії. Він тільки згадує, що в сусідній державі русини
мають свого представника в парламенті та отримують
урядову фінансову допомогу 12. Заслуговує на увагу оцін-
ка деструктивного потенціалу русинського руху Румунії
в огляді відомого молдовського аналітика Володимира
Брутера. У своїй розгорнутій статті, присвяченій місце-
вим виборам у Румунії 2004 року, автор констатує, що
електоральні невдачі української меншини спричинені
двома чинниками. Перший – це «відсутність ідеї», тобто
неспроможність місцевої еліти висвітлювати позитив-
ний імідж України для пересічного виборця; адже йому
нав’язують, навпаки, негативний контекст України як
держави. Другий – це проблема розколу між українцями
й русинами, що призводить до електорального розмежу-
вання, і зрештою, розпорошення голосів та скорочення
представництва на місцевому рівні 13.
Аналізуючи етнічні, мовні та конфесійні колізії іден-
тифікації українців повітів Сату Маре та Марамуреш,
румунська дослідниця українського походження Ірина-
Люба Горват принагідно торкається проблематики
русинства Румунії. Ґрунтуючись на власних етнологіч-
них дослідженнях повітів Сату Маре та Марамуреш,
авторка відкидає твердження П.-Р. Маґочія про
34-тисячний етнічний масив русинів у Румунії, зокре-
ма в повіті Марамуреш. Адже тут ідентифікували себе
русинами тільки 56 осіб, більшість яких є мешканцями
міста Бая Маре. На думку дослідниці, фіаско русинської
ідентифікації є однією з колізій перепису 2002 року в
Румунії 14.
У своїй статті І.-Л. Горват ставить риторичне запи-
тання щодо етнокультурної чи суспільно-політичної
природи русинського руху в Румунії. І логіка викладу
матеріалу спонукає саме до етнополітичної складової,
адже в повіті Сату Маре під час перепису виявилося
лише 19 русинів. Водночас на парламентських виборах
Культурний союз русинів Румунії в цьому краї мобілізу-
вав понад 300 симпатиків, які забезпечили разом з
іншими депутатське крісло Г. Фірцаку 15.
Таким чином, у науковій літературі проблематику
русинського руху тільки почали висвітлювати окремі
дослідники. Саме тому характерним є фрагментар-
ність, вибірковість представлених сюжетів цієї пробле-
ми. Отже, наразі є актуальним комплексно презентува-
ти інституціалізацію русинського руху Румунії як скла-
дову етногромадських рухів у країнах Центрально-
Східної Європи.
Мета і завдання студії. Головною метою нашої
публікації є окреслення структурно-організаційного
оформлення русинського руху в сучасній Румунії та
визначення його специфіки. У контексті цієї мети автор
прагне вирішити такі завдання:
– з’ясувати локалізацію русинської етноідентифіка-
ції за допомогою результатів перепису населення 2002
року та інших джерел;
– окреслити структурно-організаційні параметри
русинського руху Румунії;
– висвітлити діяльнісний аспект русинського руху в
контексті представництва його в парламенті країни;
– проаналізувати оцінки роботи Культурного союзу
русинів Румунії серед творчої інтелігенції, представни-
ків громадських організацій;
– проілюструвати рефлексії русинського руху в
середо вищі респондентів сільської місцевості повітів
Марамуреш та Сату Маре.
Русинська етноідентифікація в Румунії
Зауважимо, що провести аналіз географії русинської
ідентифікації в розрізі повітів Румунії на основі опри-
люднених результатів наразі неможливо. У доволі дета-
лізованому виданні результатів перепису населення,
проведеного 18–27 березня 2002 року, рубрика
«Русини» просто відсутня 16. Власне, і загальна кількість
русинів, згідно з останнім переписом, також стала
предметом маніпуляцій. У різних виданнях фігурували
відмінні цифри. Так, відома словацька русиністка Анна
Плішкова у 2007 році помилково констатувала, що
русинське народне самоусвідомлення досить слабке,
про що свідчить «списованя людей в Румунії з року
2001, в якім к Русинам ся приголосило лем 393 людей» 17.
Як бачимо, авторка допустила аж дві цифрові помилки
(рік перепису та реальна кількість русинів). У поперед-
ніх даних перепису аналітики зазначали, що в цілому
по державі ідентифікували себе русинами 262 особи,
яких включили в рубрику «Українці-Русини» 18. У пресі
СУР Михайло Трайста, критично розцінюючи перспек-
тиви русинства в Румунії, оперував офіційною цифрою
257 осіб 19.
В одному з матеріалів, які пропагують європейську
практику мультикультуралізму, під назвою
Михайло Зан. Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація,
структура, рефлексії
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
76 Національні меншини
«Етнокультурне розмаїття в Європі» («Diversitate
Etnocularală în Europa») зазначено, що в Румунії про-
живають 20 етнічних груп, яких визнано національни-
ми меншинами 20. Привертає увагу той факт, що най-
розлогішою є інформація про угорців і найлаконічні-
шою щодо албанців та русинів. Зокрема, констатується,
що русини (rutenii) становлять 0,29 % населення
Румунії і проживають уздовж кордону з Україною,
зокрема в Добруджі та Банаті. Утім, цифра 0,29 %
зовсім не стосується русинів, а саме українців. Водночас
щодо українців зазначено, що «українців та русинів»
можна зустріти в прикордонному повіті Марамуреш 21.
Таким чином, румунські автори (не тільки зазначено-
го видання) не зовсім чітко розрізняють етнічну чи
націо нальну специфіку русинів порівняно з українцями.
Якщо проаналізувати статистичні дані, які було опри-
люднено після проведення перепису, то у всіх випадках
вказується рубрика «Українці-Русини» («Ucraineni-
Rutenii»). Отже, попередньо тільки 262-х осіб Румунії,
які визначили себе русинами, статистика включила до
домінуючої групи українців. Тому в попередніх результа-
тах перепису населення цифра 61 353 (0,3 %) означала
саме цей етнічний тандем «українців-русинів». Це саме
стосується й секеїв (583 особи), які ввійшли до угорської
етногрупи; сасів (1 422 особи) та швабів (2 963 особи),
що інкорпорувалися до німецької етноспільноти; домі-
нуюча етнічна спільнота румун включила аромун *
(25 053 особи) і македорумун (1 334 особи) 22.
Принагідно зауважимо, що попередні дані перепису
2002 року відрізнялися від оприлюднених пізніше офі-
ційних даних в інших виданнях. Так, в одному з них
зазначено, що кількість русинів становить саме 257
осіб. Власне цю цифру наразі й прийнято вважати офі-
ційною кількістю русинів у Румунії. Однак тепер вони
вже належать не до групи «Українці-Русини», а до кате-
горії «Інші етнії» поряд з македонцями (695 осіб),
албанцями (477 осіб), карашованами ** (206 осіб), сло-
венцями (202 особи) та гагаузами (43 особи). Водночас
група аромун зменшилась і нині складає 24 645 осіб, як
і македорумун – 1 298. Зрозуміло, що їх зарахували до
румунської етногрупи. Так само зменшилась кількість
секеїв (532 особи), сасів (1 420 осіб), але побільшало
швабів (2 995 осіб), яких також занесли відповідно до
угорської та німецької етнічних груп. Парадоксально,
але з іншого боку, субетнічну групу угорців чанґо
(1 266 осіб) у результатах перепису презентували як
самостійну етноспільноту 23.
Цікаво, що в майже півмільйонному повіті Гунедоара
(Hunedoara), який презентує лідер русинського руху
Г. Фірцак, за переписом 2002 року, 220 осіб ідентифіку-
вали себе українцями та всього 19 – русинами 24.
Зауважмо, що майже відсутність русинської іденти-
фікації в русинському (за П.-Р. Маґочієм) повіті
Марамуреш, що межує з Тячівським та Рахівським
районами Закарпаття, є найслабшою ланкою русин-
ського руху в сучасній Румунії. За останнім переписом,
із 510 109 жителів у гірському повіті поряд із 34 026
українцями (6,67 % населення повіту) виявилося тіль-
ки 56 русинів (0,01 %). Прикметний факт – усі 56 руси-
нів проживають у муніципіях Бая Маре (46 осіб) та
Сігету Мармаціей (10 осіб) 25. Із 46 русинів Бая Маре
вважають рідною русинську мову 34 особи, а з 10 руси-
нів Сігету Мармаціей – тільки двоє 26. У сільській місце-
вості, де за логікою лідерів русинських організацій
повинна побутувати русинська традиція та ідентич-
ність, українське населення взагалі не розуміє поста-
новки питання про окремішність русинів як етносу.
У цьому автор публікації пересвідчився під час спіль-
них румунсько-українських польових етнологічних
експедицій у цьому краї впродовж останніх дев’яти
років. Загалом респонденти засвідчують, що самоназва
«русин» («рутен», «рутян») використовувалася раніше,
наразі етнонім «українець» визнається загальноприй-
нятим.
Згідно з переписом населення 2002 року, у низинно-
му повіті Сату Маре, який межує з Хустським та
Виноградівським районами Закарпаття, з 367 275 осіб
русинами себе визнали 19. З них 8 – мешканці муніци-
пію Сату Маре та 1 – муніципію Карей. У середовищі
сільської місцевості найбільша кількість – 6 осіб, які
назвалися русинами, проживають у межах комуни
Доба, 2 – мешканці с. Мікула та по одному русину в
комунах Лазурь та Втіш 27.
Структурно-організаційні параметри
русинського руху Румунії
Культурний союз русинів Румунії створено у
2000 році як організацію, що презентує одну з націо-
нальних меншин держави. Прикметно, що громадська
структура була організована напередодні парламент-
ських виборів у країні, які відбулися 26 листопада того
самого року. Саме під час цих виборів русинська орга-
нізація набрала найбільшу кількість голосів на виборах
до Палати депутатів – 6 942. Найбільше виборців, які
проголосували за організацію, було зафіксовано в пові-
ті Прагова – 1 712 осіб; у повіті Ясси – 773 особи;
Тіміш – 615 осіб; Марамуреш – 525 осіб; Муреш – 484
особи; Арад – 370 осіб; Клуж – 366 осіб; Сучава – 257
осіб; Брашов – 253 особи 28.
Звісно, попри відсутність русинської етноіденти-
фікації в зазначених регіонах країни, привертає
увагу занадто стрімкий електоральний злет русин-
ської організації відразу після її структурного ста-
∗ Аромуни, арумуни, армини (самоназва), македонські румуни, цінцари, куцовлахи, каравлахи – спільнота на Півночі Греції,
у Південній Сербії, Македонії, Північно-Східній Албанії, Болгарії та Румунії. Загальна кількість близько 110 тис. осіб. Мова – аромун-
ська романської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Група аромун в Албанії (фаршероти) розмовляє особливою говіркою. Віруючі
аромуни здебільшого православні.
∗∗ Карашовани, кершовани, крашовани – слов’янська спільнота в комунах Карашова та Лупак (повіт Караш-Северін). Біль-
шість із них наразі ідентифікують себе хорватами. У 1992 році нараховувалось 2 775 карашованів, у 2002 році – тільки 206 осіб (за
іншими даними 207).
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
77
новлення на початку 2000 року. До прикладу, у 2000
році тільки в повіті Сату Маре товариство русинів
отримало 321 голос, тоді як СУР ненабагато більше –
354 голоси виборців 29. Привертає увагу домінування
голосів, поданих за товариство русинів, у містах
повіту – Сату Маре (68 осіб), Неґрешть-Оаш
(17 осіб), Ташнад (14 осіб), Карей (13 осіб). У бага-
тьох поселеннях повіту, де взагалі не мешкають укра-
їнці або ж русини, було зафіксовано голоси за
Культурний союз русинів Румунії. Отож, головним
завданням товариства постала проблема електораль-
ної мобілізації своїх прихильників.
Таблиця 1
Кількість голосів, поданих за Культурний союз русинів Румунії на виборах до Палати депутатів
2000 та 2004 років 30
Повіти Румунії
Кількість голосів за Культурний союз русинів Румунії
26.11.2000 р. 28.11.2004 р.
Алба 198 172
Арад 370 54
Арджеш 162 23
Бакеу 0 58
Бігор 163 68
Бістріца-Несеуд 0 53
Ботошань 98 160
Бреїла 0 30
Брашов 253 37
Бухарест (муніципій) 178 85
Бузеу 0 116
Калараш 0 40
Караш-Северін 0 40
Клуж 366 53
Констанца 117 46
Ковасна 0 11
Димбовіца 0 37
Долж 86 15
Галаць 0 48
Джурджу 0 14
Ґорж 0 15
Гарґіта 0 43
Гунедоара 207 385
Яломіца 0 31
Ясси 773 51
Ілфов 57 11
Марамуреш 525 135
Мегедінць 0 21
Муреш 484 174
Нямц 0 118
Олт 0 57
Прагова 1 712 123
Селаж 0 31
Сату Маре 321 30
Сібіу 0 29
Сучава 257 152
Телеорман 0 31
Тіміш 615 97
Тульча 0 23
Вилча 0 56
Васлуй 0 51
Вранча 0 47
Усього: 6 942 2 871
Михайло Зан. Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація,
структура, рефлексії
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
78 Національні меншини
На виборах до Палати депутатів 28 листопада
2004 року Культурний союз русинів Румунії отримав
2 871 голос виборців. Найбільша кількість симпатиків
організації була в рідному повіті лідера організації
Гунедоара (Hunedoara) – 385 осіб. Далі за кількісним
відношенням: повіт Муреш – 174 особи; Алба –
172 особи; Ботошань – 160 осіб; Сучава – 152 особи;
Марамуреш – 135 осіб; Прагова – 123 особи; Нямц –
118 осіб; Бузеу – 116 осіб. У Сату Маре під час виборів
тільки 30 осіб віддали голоси за русинське товариство,
а за СУР – 226 31.
Маючи в наявності матеріали виборів до Палати
депутатів 2000 та 2004 років у розрізі повітів
Румунської держави, можна зробити певні узагаль-
нення щодо електоральної динаміки Культурного
союзу русинів Румунії. Як бачимо з таблиці 1, в
електоральному полі русинського товариства від-
булися майже фантастичні метаморфози. Результати
2004 року надзвичайно контрастують з успішним
«румунським міленіумом» русинів. Проана лізувавши
ці зміни, можна констатувати, що: 1) у 2004 році не
було жодного повіту, де б товариство русинів отри-
мало нульовий результат, як це було в 2000 році,
натомість – по всіх повітах присутні декілька десят-
ків голосів виборців (див. табл. 1); 2) катастрофічно
зменшилася кількість голосів за русинське товари-
ство в окремих повітах – Прагова (більше як у
десять разів!), Тіміш, Ясси, Сату Маре, Марамуреш,
Муреш, Клуж, Арад, Бухарест, Брашов, Бігор,
Констанца; 3) окрім «нульових» повітів 2000 року,
тільки в двох повітах Ботошань та Гунедоара у
2004 році відбувся певний електоральний підйом
русинської організації.
На останніх парламентських виборах 30 листопада
2008 року Культурний союз русинів Румунії отримав
уже більшу підтримку, ніж чотири роки тому – 4 514
голосів виборців 32. На цих виборах товариству русинів
у Сату Маре віддали голоси вже 46 осіб 33. Істотно змен-
шилась кількість голосів, які подано за СУР – 183.
Однак ця цифра переконливо засвідчує співвідношення
за шкалою «українство – русинство» та домінування
саме української громадської організації, яка завдяки
організаторській енергії Михайла Мачоки та його одно-
думців упродовж останніх років плідно взаємодіє з
україномовним населенням краю.
На наш погляд, електоральні успіхи товариства
русинів Румунії є радше результатом оптимально
продуманої виборчої інженерії та етнополітичного
менеджменту, але аж ніяк наслідком зростання
прихильників русинського руху в Румунії. За свід-
ченням лідера товариства Г. Фірцака, організація
ще три роки тому нараховувала понад 1 тис. чле-
нів, які представлені десятьма регіонами Румунської
держави 34. Спроби активізувати русинський рух
поки що не отримали адекватної та чіткої відповіді
серед населення. Проведений 21–24 червня
2007 року IX Світовий конгрес русинів у м. Сігету
Мармаціей загалом не викликав жодних особливих
«примордіальних сентиментів» у місцевого насе-
лення, яке за логікою П.-Р. Маґочія «мало би бути»
русинським 35.
Якщо в середовищі інтелігенції повіту цю акцію оці-
нили критично, то в основної маси краян вона викли-
кала неадекватне сприйняття. Зокрема, ішлося про
відмову жителів україномовного села Рона де Сус брати
участь у русинському конгресі; натомість були пред-
ставлені мешканці сусіднього румуновного села Рона
де Жос. Саме про це нам свідчили жителі україномов-
них сіл Мараморощини. Про неспроможність залучити
представників «русинської Мараморощини» свідчила
місцева преса 36 та періодичне видання СУР 37. Про
виступ фольклорного ансамблю з Рони де Жос, а не
Рони де Сус, звітував у стінах румунського парламенту
згодом Г. Фірцак 38.
Однак, попри відсутність внутрішньої легітимності,
важливим досягненням з погляду зовнішнього інфор-
маційного «прориву» та просування русинського брен-
да Румунії у світі, на нашу думку, є створення та функ-
ціонування аж двох інтернет-сайтів. Один з них, імено-
ваний як «Uniunea Culturală a Rutenilor din România /
Культурне товариство русинів Романії», на головній
(домашній) сторінці презентує чудовий вид Карпатсь-
ких гір, державний прапор Румунії, ЄС та русинський
синьо-біло-червоний триколор і витяг із праці
Франциска-Оскара Галла «Русинський апокаліпсис» 39.
Рубрика «Новини» інформує про поточні справи
організації, участь у різноманітних громадсько-куль-
турних заходах світового русинства, а «Фотоальбом»
ілюструє подібні форуми. У розділі «Персоналії» міс-
тяться біографічні відомості про Олександра Духновича
(1803–1865), Енді Варґола (1928–1987) та Богдана-
Драґоша Павлюка (1946–2005). Останній – виходець із
повіту Арад, композитор, диригент та викладач музи-
ки. Упродовж останнього часу виконував функції голов-
ного секретаря Культурного товариства русинів Румунії.
Рубрики «Мова та культура» та «Історична довідка»
досить лаконічно інформують про мовно-культурне та
національне відродження русинства.
У розділі «Про нас» автори сайта подають дуже
стислу інформацію про створення, мету та завдання
товариства. Рубрика «Зв’язок» надає можливість
користувачам звернутися до головного представни-
цтва організації в Деві (повіт Гунедоара). В іншому
розділі «Корисні контакти» зазначено інтернет-
ресурси русинів США, Канади, Угорщини, Словаччини,
Хорватії та Польщі; окрім цього, подано сайти дер-
жавних установ Румунії та Світового банку. Рубрика
«Download» надає можливість «закачати» русинську
символіку (герб та гімн); народні пісні («Казала мені
мати», «У саду», «Ой чорна я», «Недоля»); русинську
поезію в декламуванні Івана Мойсюка («Гімн румун-
ських Русинів», «Русь Карпатська», «Веселися,
Русиніє», «Святий Вечур» тощо). Після прослухову-
вання цих поезій може скластися враження, що автор
декламує українською мовою з окремими діалектни-
ми елементами, яких, порівняно із закарпатськими,
досить мало. Однак це окрема аналітична справа для
фахівців-філологів.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
79
Важливою є рубрика «Публікації», яка ознайом лює,
на жаль, тільки з титульними сторінками DVD і
текстових видань, які підготувало товариство.
Серед публікацій – уже згадувана двотомна праця
Ф.-О. Галла «Русинський апокаліпсис» і його ж
«Присутність руських гірників у вугільному басейні
Долини Жіу» (2003), Г. Фірцака «Русини – народ
несправедливо забутий» (2003) 40, І. Мойсюка «Во
славу Божу» (2003), «Я родився русином» (2007),
видання «Греко-Католицька словацько-русинська
Парафія села Перегу Маре Арадського повіту»
(2005) 41, буклетні видання про русинів та євреїв
Закарпаття тощо. Утім, на презентацію в повному
об’ємі цих робіт розробники сайта поки що не спро-
моглися.
Інший офіційний інтернет-сайт має назву
«Uniunea Culturală a Rutenilor din România», поряд з
якою на головній сторінці семеро дівчат тримають
прапор з написом «Rutenii din România» («Русини
Романії») 42.
Сайт є румуномовним, хоча на перспективу деклару-
ються англомовна та русиномовна версії. Карта цього
сайта подібна до проаналізованої вище. Своєрідною
«родзинкою» є зображення Г. Фірцака із закликом про-
голосувати за цього кандидата до Палати депутатів. Це
відкрита агітація за лідера русинського товариства, що
розміщена на сайті постійно, без урахування часу
виборчої кампанії.
Якщо порівнювати два сайти, то останній насиче-
ніший на фотоілюстрації. Водночас рубрика
«Русинські персоналії» не містить жодних відомос-
тей про засновника художньої школи поп-арту
Е. Варґола, наявна інформація тільки про
О. Духновича та Б.-Д. Павлюка. Серед нововведень –
рубрика «Форум», однак вона має запрацювати «зго-
дом». «Новини» інформують про світові події та їхнє
значення для русинів, а розділ «Download» пропо-
нує ряд новацій. Це – газета «Русин», церковно-
слов’янські молитовні тексти, русинська символіка,
гімн, рецепти приготування трьох русинських
страв.
Варто також зазначити, що русинське товариство
Румунії впродовж останніх років розгорнуло й певну
культурно-просвітницьку роботу. Зокрема, організова-
но фольклорний колектив «Ластівочка», започатковано
недільні школи, видається часопис «Руська віра»
(«Credinţa Rusină»). Однак найбільший успіх русинсько-
го руху – це презентація в парламенті країни.
Представництво русинів у румунському
парламенті
Депутат парламенту Румунії Г. Фірцак народив-
ся 10 червня 1955 року у трансильванському міс-
течку Лупень (Lupeni), яке розташоване в повіті
Гунедоара (Hunedoara). Завершив історичні сту-
дії, а в 1997 році став доктором у галузі історії
культури в Університеті «Бабеш – Бояї» (м. Клуж-
Напока) під керівництвом відомого вченого,
академіка Каміла Мурешану. Упродовж 1983–
1984 років працював учителем загальної школи
№ 6 у місті Петріла (Petrila). Згодом, протягом
1984–1989 років, працював музеографом у Музеї
Сармізеджетуса (Sarmizegetusa). Упродовж 1989–
2000 років завідував секцією Музею Дакійської та
Румунської цивілізації в місті Дева (повітовий
центр Гунедоара) 43.
Етнічно змішане походження багатьох лідерів
сучасного русинського руху є предметом дискусій.
Опоненти Г. Фірцака зазвичай констатують угор-
ськомовну практику його повсякденного спілку-
вання і заперечують щирість русинської ідентич-
ності. Як стверджує сам лідер русинського руху
Румунії, його батько «був русином, а моя дорога
мама є угоркою» 44. Водночас свою русинську лінію
Г. Фірцак вибудовує від прадіда, який теж носив
його ім’я і прибув як трудовий мігрант до Лупень в
останньому десятилітті XIX ст. з території
Підкарпатської Русі.
Свою депутатську діяльність по виборчому округу
№ 22 (Гунедоара) Г. Фірцак здійснює впродовж двох
депутатських каденцій (2004–2008; з 2008 р.).
Протягом 2000–2004 років він представляв виборчий
округ № 31 (Прагова). Під час роботи в парламенті
входив до депутатської групи національних меншин,
яка нараховує 18 народних обранців, лідерів громад-
ських організацій.
Таблиця 2 засвідчує, що як депутат Г. Фірцак упро-
довж останніх двох каденцій перебування в парламенті
зосередив свою роботу на досягненні гендерної рівно-
сті в румунському суспільстві.
Михайло Зан. Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація,
структура, рефлексії
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
80 Національні меншини
Поряд з роботою в постійних комісіях депутат
Г. Фірцак був задіяний у роботі комісії законності, спе-
ціальних та постійних громадських комісіях. Ще під
час першого депутатства він брав участь у роботі спе-
ціальної комісії для розробки законодавчих пропози-
цій передбачених ст. 79 Закону № 29/2000. Вони сто-
сувалися системи національних відзнак та затвер-
дження законопроектів задля схвалення відповідних
розпоряджень та невідкладних урядових постанов у
цій галузі 46.
Упродовж другої депутатської каденції (2004–2008)
Г. Фірцак виконував функції секретаря постійної гро-
мадської комісії палати депутатів та Сенату зі зв’язків з
ЮНЕСКО 47. Починаючи з 28 червня 2006 року, лідер
русинського товариства залучений до роботи парла-
ментської комісії, яка розглядає питання революціоне-
рів грудня 1989 року 48.
Ще однією формою парламентської активності
депутата Г. Фірцака є участь у парламентських гру-
пах побратимства з іншими державами. Протягом
2000–2004 років він був членом трьох депутатських
груп, які «приятелювали» з Угорщиною, Ліваном та
Аргентиною. У рамках другої депутатської каденції
додалася Південна Африка; до 19 березня 2008 року
Г. Фірцак належав до парламентської групи, яка
співпрацювала з ЮНЕСКО. У 2008 році додалася
група співпраці з Мальтою та африканською Гвінеєю.
Зауважимо, що в парламентську групу побратим-
ства з Угорщиною Г. Фірцак входить з 27 червня
2001 року незмінно. Таку постійність представляє в
цій групі тільки один депутат від національних мен-
шин – Атілла Варга – тривалий час заступник (2000–
2008), а наразі голова цієї депутатської групи. Він є
регіональним лідером Демократичного союзу угор-
ців Румунії та депутатом від виборчого округу
№ 32 (Сату Маре).
Одним з елементів висвітлення громадсько-
політичного портрета лідера русинського товари-
ства Румунії є контент-аналіз його депутатської
активності в парламенті. Представимо його у вигляді
таблиці 3.
Порівнявши форми депутатської активності ліде-
ра румунських русинів у складі першої та другої
парламентських каденцій, можна констатувати їхнє
чисельне збільшення, за винятком депутатських
запитів. Прикметним є й інше порівняння: якщо
депутат від СУР Степан Ткачук упродовж 2000–
2004 років виступив три рази на трьох засіданнях,
то Г. Фірцак відповідно 28 разів на 26 засіданнях
парламенту. Однак за цей час С. Ткачук мав більше
законодавчих ініціатив (сім порівняно з трьома
лідера русинів). Наступний голова СУР Степан
Бучута протягом 2005–2008 років виступав 10 разів,
подав 11 законодавчих ініціатив та 1 депутатський
запит. У нинішньому складі парламенту він 18 разів
брав слово на 16 засіданнях та мав 9 законодавчих
ініціатив. Отже, за кількісним порівнянням перева-
жає депутатська діяльність Г. Фірцака, що поясню-
ється популяризацією та просуванням нової для
Румунії «русинської проблеми».
Термін Назва комісії Посада
1 депутатська каденція (2000–2004)
До 14 жовтня 2002 р.
Комісія у справах культури,
мистецтва та інформаційних
зв’язків
Член
14 жовтня 2002 р. –
16 лютого 2004 р.
Комісія права, депутатської
етики та недоторканості
Член
Із 16 лютого 2004 р. Комісія у справах культури,
мистецтва та інформаційних
зв’язків
Член
2 депутатська каденція (2004–2008)
З 27 грудня 2004 р. Комісія у справах рівноправ’я
між чоловіками та жінками
Заступник голови
Підкомісія у справах
рівноправ’я дітей
Член
3 депутатська каденція (з 2008 р.)
Грудень 2008 р. Комісія у справах рівноправ’я
між чоловіками та жінками
Заступник голови
Таблиця 2
Робота депутата Г. Фірцака в складі постійних депутатських комісій 45
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
81
Як правило, виступи на пленарних засіданнях стосу-
ються поточних питань депутатської діяльності: роз-
гляд проектів законів, робочі дискусії, розробка запитів
на адресу уряду тощо. Тому на особливу увагу заслуго-
вують 13 так званих «політичних декларацій» Г. Фірцака
(сім з них стосуються саме русинського руху Румунії),
сформульованих у період першої депутатської каденції.
Власне, найперша подібна заява була зроблена ним на
засіданні парламенту 4 червня 2002 року. У цій заяві
було інформовано парламентарів про перебування
делегації Культурного союзу русинів Румунії впродовж
25–26 травня 2003 року в Польщі на черговому засідан-
ні Світової Ради русинів. Г. Фірцак підкреслив важливу
роль виходу на світову арену русинської організації
Румунії та наголосив на готовності співпраці з пред-
ставниками всіх етнічних груп країни 50.
У своїх виступах депутат порушував питання збере-
ження культурної спадщини русинів та заявляв про
неправдиві наклепи авторів низки статей у періодич-
ній пресі щодо діяльності Культурного союзу русинів
Румунії (11 лютого 2003 р.). Досить часто лідер румун-
ських русинів ознайомлював парламентарів з новина-
ми світового русинського руху, адже з червня 2002 року
товариство русинів Румунії стало членом Світової Ради
русинів.
На засіданні парламенту 13 травня 2003 року депу-
тат коротко розповів про «Дні русинської культури», які
відбулися в Сучаві 9–11 травня того самого року за
участю делегації представників русинських організа-
цій зі Словаччини, Чехії, Польщі, Угорщини та України.
А вже 17 червня парламентар повідомив про участь у
роботі Світового конгресу русинів, що відбувся в
Пряшеві 4–8 червня 2003 року. Депутати дізналися й
про святкування 17 жовтня в м. Бая Маре двохсотліття
від дня народження О. Духновича (4 листопада
2003 р.).
У травні 2004 року Г. Фірцак виступив з декларацією
участі у виборчому процесі разом з Генеральним сою-
зом асоціацій гуцульського етносу Румунії, заявивши,
що підписаний відповідний протокол співпраці «двох
етносів (русинів та гуцулів)» сприятиме «утвердженню
демократичних принципів» у країні 51. Такі заяви, зви-
чайно, викликали неадекватну реакцію в середовищі
української інтелігенції, яка різко критикувала роз-
межування єдиної української спільноти.
Упродовж другої каденції (2004–2008) лідер русинів
Румунії із 17 своїх заяв тільки 7 присвятив власне
русинським проблемам. Як фахівець з історії він висту-
пав з вимогами захистити культурну спадщину свого
регіону, ратував за чистоту державної румунської мови
в засобах масової інформації, подавав відповідні депу-
татські запити та законодавчі ініціативи. У цей період
депутатська активність Г. Фірцака була сконцентрова-
на довкола залучення до світового русинського руху та
проведення конгресу на Мараморощині.
22 лютого 2005 року Г. Фірцак повідомив депутатів
румунського парламенту про засідання Світової Ради
русинів у Пряшеві під головуванням Андрія Копчі.
Депутат зауважив, що його участь у цьому форумі
мотивована відповідно до своїх повноважень «просу-
ванням іміджу Румунії в світі», адже представництво
русинів у парламенті на теренах Центрально-Східної
Європи є досягненням саме Румунської держави 52.
Такий «промоушен» згодом привів до того, що на
VIII Світовому конгресі русинів у Криниці (Польща)
23–26 червня 2005 року було прийнято рішення про
проведення майбутнього конгресу в Румунії, а
Г. Фірцака обрано віце-президентом Світової Ради
русинів.
Упродовж 21–24 червня 2007 року в м. Сігету
Мармаціей відбувся Світовий конгрес русинів. Як зау-
важував сам Г. Фірцак, члени Світової Ради русинів
«висловили задоволення тим, що Конгрес збігається зі
вступом Румунії до Європейського Союзу та Румунія
приділяє значну увагу до меншин; що й русини мають
представництво в парламенті та фінансування з бюдже-
ту для утвердження власної самобутності» 53. Це фінан-
сування дозволило проводити щорічні «Дні русинської
культури» та інші заходи, про що чітко звітував парла-
ментар у своїх виступах.
Оцінка русинського руху Румунії в середовищі
інтелігенції
Постання русинської громадської організації викли-
кало ряд оцінок з боку представників громадськості.
Таблиця 3
Контентаналіз депутатської діяльності Г. Фірцака 49
Депутатські каденції /
Форми депутатської
активності
1 депутатська каденція
(2000–2004)
2 депутатська каденція
(2004–2008)
3 депутатська каденція
(з 2008 р.) *
1. Виступи на пленар-
них засіданнях 28 (на 26 засіданнях) 32 (на 29 засіданнях) 18 (на 16 засіданнях)
2. Політичні декларації 13 17 3
3. Законодавчі ініціативи 3 13 9
4. Депутатські запити 5 1 –
* Станом на 07 квітня 2011 року.
Михайло Зан. Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація,
структура, рефлексії
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
82 Національні меншини
Оскільки Культурний союз русинів Румунії на момент
свого виникнення майже не мав специфічної цільової
групи (257 осіб по всій державі – це занадто мало), то
це фактично спровокувало шквал негативних реакцій,
насамперед в українській громаді держави.
Представники творчої інтелігенції, активісти СУР
заперечують наявність власне «русинського руху» в
державі. Подібно до громадської спілки гуцулів, вони
солідарно розцінюють створення цієї організації з
метою розколу громадської єдності українства Румунії.
На сторінках видань СУР «Український вісник» та
«Curierul ucrainean» з’явилися публікації, зміст яких
зводився до такого: 1) у Румунії немає русинів як окре-
мого етносу; це окремий етнонім українців, так само як
і гуцули; 2) під час перепису необхідно записатись
українцем за етнічним походженням, але румуном за
громадянством; 3) діяльність Г. Фірцака мотивована
місцем у парламенті; він не може бути русином, адже
спілкується в побуті угорською мовою.
Румунський дослідник (українець за походженням,
родом із с. Рона де Сус повіту Марамуреш), кандидат
географічних наук Василь Куреляк в інтерв’ю корес-
понденту газети «Український вісник» дав фахову
оцінку побутування етнонімів «русини» та «гуцули» і
радив депутату від української громади С. Ткачуку,
щоб термін «рутенець» не з’являвся в переписному
листі 2002 року 54. Адекватну історико-філологічну
розвідку щодо етноніма «русин» зробили лінгвіст Іван
Робчук та письменник Юрій Павліш 55. «Грубою фаль-
сифікацією історії» назвав Корнелій Регуш реанімацію
старого етноніма і створення відповідної організації
Г. Фірцаком 56. Звісно, перепис засвідчив істотно малу
чисельність осіб, які ідентифікували себе русинами, а
спроба сконструювати гуцульську етноідентичність
взагалі не знайшла підтримки в населення. Однак, як
згодом стверджував Михайло Михайлюк, «не допомог-
ли ні скарги СУРу, ні докази науково-історичного
характеру щодо етно-географічної назви рутенців
(русинів), які є українцями, як і гуцули» 57.
Напередодні перепису населення в періодиці СУР
активісти організації детально пояснювали, що бере-
зень 2002 року – це «екзамен свідомості і зрілості» 58.
Оскільки «румунська “оригінальна” демократія вигада-
ла неіснуючу національну меншину», а починаючи з
1990 року, науковці, переважно в Сучавському повіті,
раптом «відкрили» нібито ігноровану раніше «загадко-
ву» етнічну групу гуцулів, то українцям необхідно «бути
собою» 59. Колишній голова СУР С. Ткачук на першій
сторінці новинки «Curierul ucrainean» роз’яснював
читачам, що українці мають декларуватися тільки
українцями, а не гуцулами, рутенами, хохлами, русина-
ми, руськими тощо, оскільки всі вони є справжніми
українцями; адже молдовани, банатці, олтяни *,
моци **, трансильванці є справжніми румунами 60.
Різко негативну оцінку діяльності лідера русин-
ської організації дав С. Ткачук. В одній з публікацій
під назвою «Прихвосні» він констатував, що русин-
ська організація фактично складається з «двох членів-
мадярів: Георгія Фірчака і Остапа-Франчіска Галла.
І на диво, і на сміх, цей “Союз” набрав набагато біль-
ше голосів, ніж ДСУР, завоювавши місце у Парламенті
Румунії» 61. Як відомо, у першу свою депутатську
каденцію Г. Фірцак представляв повіт Прагова, де
набрав понад 1 700 голосів. Лідер СУР іронічно твер-
див, що це голоси циган, адже русинський лідер «пус-
тив чутку, що рутенці – це рударі-цигани» 62.
Угорський фактор та неіснуючу спільноту русинів у
діяльності Г. Фірцака побачили не тільки активісти
СУР, але й журналісти трансильванської «Evenimentul
zilei» 63. В огляді ж україномовних публікацій Румунії
Г. Фірцак є виключно «депутатом від неіснуючої
рутенської меншини в парламенті Румунії», який
спілкується з П.-Р. Маґочієм французькою, а з інши-
ми учасниками Конгресу русинів у Сігету Мармаціей
через перекладача 64. І надалі в публікаціях постать
Г. Фірцака презентувалася в напівінвективному
викладі, адже констатувалося, що від нього користі,
«як від цапа молока», він не може порозумітися зі
своїм електоратом рутенською мовою 65. Доводячи
штучність русинського руху, М. Трайста проводив
прямі паралелі зі створенням Товариства карпат-
ських русинів на Закарпатті і констатував, що «русин-
ська пошесть не оминула і Румунію» 66.
Виважену, однак по суті критичну оцінку дали інші
відомі лідери СУР у своїх інтерв’ю. Зокрема, член
Ради СУР, голова Жіночої організації СУР, радник
Міністерства культури Румунії Ярослава Колотило
так оцінила практичну складову діяльності русин-
ського товариства в Румунії: «Це нібито старі
українці-русини, хоч у нас немає русинського руху.
Але відомо, що цю організацію штучно створили
румуни, які говорили, що коли Україна не визнає
молдаван за румунів, то ми зробимо так, щоб вони
мали рутенів. Їхній представник увійшов до румун-
ського парламенту» 67.
Заступник голови СУР та голова повітового філіалу
СУР в Сату Маре М. Мачока в інтерв’ю авторові цих
рядків у чіткій манері конструктивної критики конста-
тував: «Українці – це і є “рутяни”. Так до нас, українців,
зверталися румуни колись... Багато простих людей
питали під час перепису населення: “Хто ти є украї-
нець, румун чи рутян?” Вони казали, що “рутяни”. Але
в Сату Маре це незначна кількість. Жодної організації у
повіті Культурний союз рутенів Румунії не має. Однак
під час виборів голова цієї організації Георгій Фірцак
витрачає величезні кошти на агітацію. Звідси у селах,
містах, де взагалі немає українців чи “рутян” є голоси
за рутенську організацію» 68.
∗ Олтяни (Oltenii) – жителі історичного регіону Олтенія, який розташований у Південно-Західній Румунії (повіти Долж,
Горж, Мегедінць, Олт, Вилча, Телеорман).
∗∗ Моци (Moţii) – жителі території під назвою Ţara Moţilor (Країна Моців), етнографічного регіону Румунії, розміщеного в
горах Апушень, у басейні річок Аріеш та Крішул Алб (повіти Алба, Арад, Бігор, Клуж та Гунедоара).
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
83
Рефлексії русинства в етнографічному полі
Зауважимо, що рутенська (русинська) ідентифікація
майже не трапляється в сільських населених пунктах
повітів Марамуреш та Сату Маре. Уперше перебуваючи
в етнографічному полі низинного повіту Сату Маре
(жовтень 2001 р.), довелося констатувати цей факт і
наочно пересвідчитись у видаванні бажаного за дійсне
з боку ідеологів та практиків русинства. Дійсно, що
надзвичайно тоді вразило, це відсутність такого розре-
кламованого «закарпатського синдрому» – русинства.
Місцеві українці на запитання про їхню національність
(етнічне походження) однозначно відповідають: «ми –
руські, українці», «говоримо по-руськи, по-українськи».
Тобто, вони ототожнюють поняття «руський» і «украї-
нець» як два етноніми одного етносу. Кожен місцевий
українець чітко розмежовує «руських» (українців) і
«руських» (росіян, «тих, що в Москві»). Опитані україн-
ці впевнені, що розмовляють українською, а не окре-
мою русинською мовою 69. Згодом таке саме «здивуван-
ня» щодо відсутності русинів очікувало нас у гірському
Марамуреші (липень-серпень 2002 р.) 70.
Змінювалися населені пункти, респонденти, їхній
соціальний статус та ролі – від пенсіонера до представ-
ника інтелігенції. Але їхні загальні рефлексії русинства
Румунії можемо звести до такого: 1) опитані твердили:
«ми є українцями, руськими; рутенами нас називали
колись давно угорці, румуни»; 2) на запитання: «хто ж
такі “руські”?» респонденти пояснювали, що це україн-
ці, а не росіяни, не розуміючи іншої альтернативи;
3) якщо на початку 2000-х років про діяльність русин-
ської організації та її лідера Г. Фірцака знали та критич-
но оцінювали представники тільки місцевої інтеліген-
ції (учителі, лікарі, державні службовці), то з кожним
роком сільське населення дізнавалося дедалі більше
про існування відповідного руху.
На нашу думку, саме в результаті просування ідеї
русинського руху в засобах масової інформації, відпо-
відного представництва в парламенті Румунії та роз-
межування в українській громаді (створення ДСУР,
Генерального союзу асоціацій гуцульського етносу) і
набув розголосу русинський етноідентифікаційний
фактор у країні впродовж останнього часу. Хоча в біль-
шості населення він і викликає непорозуміння, збенте-
ження чи іронію, водночас він вносить елемент заці-
кавлення, зрештою, породжує ситуативну ідентичність.
Так, спілкуючись із сільськими жителями україномов-
них сіл повіту Марамуреш під час етнологічної експе-
диції в серпні 2007 року, ми фактично засвідчили факт
конструювання русинської ідентичності під впливом
засобів масової інформації.
Деякі опитані (так би мовити, «лідери думок» у селі)
ознайомлені з діяльністю Культурного союзу русинів
Румунії під головуванням Г. Фірцака, адже саме в черв-
ні цього року було проведено Конгрес русинів у Сігету
Мармацієй. Респонденти показували русинський часо-
пис «Credinţa Rusină» («Руська віра»), спеціально підго-
товлене румуномовне видання книги П.-Р. Маґочія
«Poporul de niciunde: Istorie în imagini a rutenilor
carpatici» («Народ нізвідки») 71. Під впливом періодич-
ної преси, відповідної агітації чи інших чинників деякі
респонденти конструюють цю ідентичність, порівню-
ючи власну мову і традиції із загальноукраїнськими.
Так, респондент Микола Піпаш із с. Тиса зауважував:
«Українці живуть в Україні, а ми тут – руснаки, україн-
цями ся зробили 1944 року, коли зайшли руські» 72.
Саме в його обійсті сформовано солідний етномузей,
який викликав справжній захват у делегатів IX Конгресу
русинів у червні 2007 року 73. Очевидно, що саме попу-
ляризація русинської ідеї в Румунії та прямі контакти з
русинськими лідерами останнім часом вплинули на
реідентифікацію родини Піпашів, адже у фотодокумен-
тальному виданні (2005) про життя національних мен-
шин вони презентували рубрику «Українці», а не
«Русини» 74.
Водночас, як ми зауважували, більшість опитаних
сільських жителів взагалі не усвідомлюють нагальності
«проблеми» русинської ідентифікації та виявляють бай-
дужість або збентеженість 75. Так, один респондент із
м. Вішеу де Сус (присілок Васер) запевняв, що «русна-
ки, можливо, живуть у Сиготі, а ми тут українці; дідо
мій з України прийшов, з Богдана» 76. Українська іден-
тичність є досить чіткою. Навіть перебуваючи в Україні,
респонденти протиставляють себе російськомовному
середовищу, яке у свою чергу теж фіксує цю ідентич-
ність. Опитаний Василь Рогован із с. Коштіль згадував,
як у 1992 році в Києві його і товаришів іменували
«румынскими хахлами» 77.
Респонденти з яскраво вираженою етнічною само-
свідомістю констатують штучність русинської ідеї в
Румунії 78. Окремі опитані з кола сільської інтелігенції
дають фактично фаховий аналіз проблеми, застеріга-
ють від політизації цього явища 79. Так, колишня вчи-
телька Ірина Бобота, яка проживає в с. Кимпулунг ла
Тиса (Довге Поле), стверджує, що «колись русинами
нас називали мадяри; але тепер я дуже багато чую про
рутенів, до цього часу такого не було, чомусь…» 80. На
запитання: «хто ж такі русини?», респондентка провела
паралелі з етнографічною групою угорців – чанго, які
мають свої особливості, але «суть мадярами».
Попри загальні критичні рефлексії русинства, в
етнографічному полі Північно-Західної Румунії посту-
пово викристалізовуються різновекторні позиції: від
меркантильного сприйняття руху, амбіційного відмежу-
вання від СУР і сприйняття русинства до збентеження,
іронії та різкої критики. Отож, як ми наголошували в
окремій публікації, у випадку практичної роботи з
українським населенням з боку русинських діячів та
потурання на рівні держави майбутній перепис може
зафіксувати більшу кількість так званих «рутенів»
Румунії, як це відбулося в Словаччині 81. Утім, це вже
проблематика окремого наукового дослідження.
Висновки. Таким чином, русинський рух у сучасній
Румунії виник як своєрідне завершення естафети інсти-
туціалізації русинських громадських структур у краї-
нах Центрально-Східної Європи. На суспільно-
політичній арені країни він постав на зламі тисячо-
літь – у 2000 році, саме напередодні парламентських
виборів у Румунії.
Михайло Зан. Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація,
структура, рефлексії
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
84 Національні меншини
Під час виборів у листопаді 2000 року Культурний
союз русинів Румунії отримав суттєву перемогу – 6 945
голосів виборців. Русинську меншину відтоді презентує
доктор історії Г. Фірцак. Якщо в 2000 році його обирали
по виборчому округу № 31 (Прагова), то з 2004 року
він уже представляє округ № 22 (Гунедоара). У 2004 році
за русинське товариство віддали голоси 2 871 особа,
що можна вважати справжнім електоральним прова-
лом. Однак у 2002 році перепис населення зафіксував
257 русинів у Румунії, що стало своєрідною соціальною
базою та організаційною мотивацією розгортання
русинського руху. На останніх виборах організація
Г. Фірцака набрала вже 4 514 голосів.
Варто зауважити, що репрезентант русинського руху
Румунії досить активно просуває ідеї русинства в румун-
ському парламенті. Про це свідчать чисельні політичні
декларації та повідомлення Г. Фірцака на засіданнях
Палати депутатів. Справжнім інформаційним «прори-
вом» можна вважати створення двох інтернет-сайтів, за
допомогою яких русинський рух відомий в інтелекту-
альному середовищі. Своєрідною рекламою русинсько-
го руху Румунії стало проведення в червні 2007 року
IX Світового конгресу русинів у м. Сігету Мармаціей.
Видавнича робота та культурно-просвітницькі акції
також привертали увагу громадськості до русинського
товариства Румунії впродовж останнього часу.
Аналізуючи оцінки діяльності русинського товари-
ства в середовищі творчої інтелігенції, можна відзна-
чити його неоднозначне прийняття. Як і щодо асоціації
гуцульського етносу Румунії, загалом домінує іронія та
критика доцільності функціонування організації, яку
очолює Г. Фірцак. У середовищі СУР оцінки його діяль-
ності мають досить різні негативні форми.
Зауважимо також, що в етнографічному полі повітів
Марамуреш та Сату Маре про порушену проблему
впродовж останніх років мовиться дедалі більше.
Особливо після проведеного Світового конгресу в
Сігету Мармаціей. Водночас населення традиційно
ідентифікує себе українцями та не відокремлює етносу
русинів від українців. Такої самої позиції дотримуються
й місцеві румуни, угорці, цигани та німці.
Отже, можна констатувати, що в структурно-
функціональному плані русинський рух Румунії є
досить аморфним. До прикладу, порівняно з
Пряшівщиною (Словаччина) чи Закарпаттям
(Україна), йому бракує народної легітимації, літера-
турної традиції, відомих культурних та громадських
діячів тощо. Отож, специфіка русинського руху
Румунії полягає в невідповідності векторів мобіліза-
ційної (ситуативної) організації його лідерів та при-
мордіальної (української) сутності його «несвідомих
реципієнтів».
1 Маґочій П.-Р. Зауваження, представле-
ні на V-ому Світовому конгресі русинів
(Ужгород, Україна, 25 червня
1999 року) / Павло-Роберт Маґочій //
Руснацький світ : Науково-популярний
збірник. Т. 2 / Русинське науково-
освітнє товариство; Карпаторусин-
ський науковий центр; укладач
М. П. Макара. – Ужгород : Вид-во
В. Падяка, 2001. – С. 23.
2 Мітряєва С. І. Процеси асиміляції
українців у країнах Центральної та
Східної Європи (Польща, Угорщина,
Словаччина, Румунія) / С. І. Мітряєва,
А. М. Клайзнер // Законодавче
забезпечння прав і свобод національних
меншин в Україні та його відповідність
міжнародно-правовим нормам :
Матеріали міжнародної науково-
практичної конференції 23–24 травня
2006 р., Ужгород, Україна / за ред.
Ю. М. Бисаги. – Ужгород : Ліра, 2006. –
С. 32–40.
3 Клайзнер А. М. Сегментація україн-
ської меншини у країнах Центрально-
Східної Європи (Польща, Словаччина,
Угорщина, Румунія) / Анжеліка
Матяшівна Клайзнер // Стратегічні
пріоритети. – 2007. – № 4 (5). – С. 107.
4 Маґочій П.-Р. Народ нізвідки :
Ілюстрована історія карпаторусинів /
пер. з англ. С. Біленького, Н. Кушко;
сюжетні комент. до іл. В. Падяка /
Павло-Роберт Маґочій. – Ужгород :
Вид-во В. Падяка, 2006. – С. 9.
5 Там само. – С. 11.
6 Magoci P. R. Poporul de niciunde : Istorie
în imagini a rutenilor carpatici / Pavlo
Robert Magoci. – Ujgorod : Editura lui
V. Padeac, 2007. – P. 11.
7 Ibid. – P. 4.
8 Маґочій П.-Р. Народ нізвідки… –
С. 103.
9 Там само. – С. 109.
10 Маґочій П.-Р. Карпатські Русины /
переклад из словацької: Д. Поп / Павел
Роберт Маґочій. – Видаватель :
Карпаторусинський научный центр,
2002. – 24 с.
11 Magocsi P. R. Rutenii / Editor-coordonar
dr. Georghe Fircsak / Paul Robert
Magocsi. – Bucureşti : Uniunea Culturală a
Rutenilor din România, 2003. – 24 p.
12 Суляк С. Русины в истории: прошлое
и настоящее (III) [Електронний
ресурс] / Сергей Суляк // Одна родина.
Фонд стратегической культуры. –
Украинская редакция. – Режим доступу
до статті : http://odnarodyna.ru/
articles/12/407.html.
13 Брутер В. Местные выборы в
Румынии. Первый итог. Румыны хотят
стать немцами [Електронний ресурс] /
Владимир Брутер // Международный
институт гуманитарно-политических
исследований. – Режим доступу до стат-
ті : http://igpi.ru/info/people/bruter/romal.
html.
14 Horvat L. Ucrainenii judeţului Satu Mare
şi Maramureş: coliziuni etnice, lingvistice
şi confesionale reflectate prin prisma
recensământului populaţiei din 2002 /
Liuba Horvat // Relaţii româno-ucraine-
ne. Istorie şi contemporaneitate /
Румунсько-українські відносини.
Історія і сучасність / Coordinatori: Viorel
Ciubotă, Toader Nicoară, Mikola Vegheş,
Liuba Horvat / Редактори: Віорел
Чубота, Тоадер Нікоара, Микола Вегеш,
Люба Горват. – Cluj-Napoca : Editura
Presa Universitară Clujană; Editura
Muzeului Sătmărean, 2007. – P. 323–324.
15 Ibid. – P. 329–330.
16 Recensământul Populaţiei şi Locuinţelor
18 marţie 2002. Vol. IV. Structura Etnica şi
Confesională [Електронний ресурс]. –
Institutul Naţional de Statistică. –
Bucureşti : Editura «Revista Română de
Statistică», 2003. – 1 електрон. опт. диск
(CD-ROM) : кольор. ; 12 см. –
(Recensământul Populaţiei şi Locuinţelor,
18 marţie 2002). – Систем. вимоги:
Pentium-266; 32 Mb RAM ; CD-ROM
Windows 96/2000/NT/XP. – Назва з
титул. екрана.
17 Плішкова А. Мараморош…
[Електронний ресурс] / Анна Плішкова //
Академія русиньской культуры в
Словеньскій републіцї. – Режим доступу
до статті : http://www.rusynacademy.sk/rusyn-
ski/maramaros.htm.
18 Principalii indicatori pe judeţe şi catego-
rii de localităţi: Rezultate preliminare
Примітки
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
85
[Електронний ресурс]. – Режим доступу
до документа : http://www.recensamant.ro/
fisiere/Analiza%20date%20prelim.doc.
19 Трайста М. Русини – фальшива
декорація на політичній сцені
Центральної Європи / Михайло
Трайста // Український вісник. –
2007. – № 7–8. – С. 10; Traista M.
Pseudocongresul rutenilor / Mihai
Traista // Curierul Ukrainean. – 2007. –
No 99–100. – P. 9.
20 Minorităţile naţionale din România //
Diversitate Etnocularală în Europa (2003)
[Електронний ресурс]. – Режим доступу
до документа : http://www.edrc.ro/docs/
docs/pliant_minUE-RO.pdf.
21 Ibidem.
22 Principalii indicatori pe judeţe şi catego-
rii de localităţi: Rezultate preliminare
[Електронний ресурс]. – Режим доступу
до документа : http://www.recensamant.ro/
fisiere/Analiza%20date%20prelim.doc.
23 Notă metodologică [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до документа :
www.insse.ro/cms/files/RPL2002INS/vol4/
notavol4.pdf; Populaţia după etnie şi limbă
maternă, pe judeţe [Електронний ресурс]. –
Режим доступу до документа : http://www.
insse.ro/cms/files/RPL2002INS/vol4/tabele/
t4.pdf.
24 Rezultatele recensământului în judeţul
Hunedoara [Електронний ресурс]. – Режим
доступу до документа : http://2002.infor-
matia.ro/index.php?name=News&file=articl
e&sid=570&theme=Printer.
25 Direcţia Judeţiana de statistică (Baia
Mare). Judeţul Maramureş. Recensământul
populaţiei si al locuitelor (2002). Populaţia
stabila după etnie.
26 Direcţia Judeţiana de statistică (Baia
Mare). Judeţul Maramureş. Recensământul
populaţiei si al locuitelor (2002). Populaţia
stabila după limbă maternă.
27 Особистий архів голови повітового
філіалу Союзу українців Румунії
Михайла Мачоки (м. Сату Маре). – Спр.
Judeţul Satu Mare. Recensământul popu-
laţiei si al locuitelor (2002). Populaţia
stabila după etnie.
28 Alegerile generale din România (1990–
2004) [Електронний ресурс]. – Режим
доступу до документа : http://alegeri.
r e f e r i n t e . t r a n s i n d e x . r o / m e g y e .
php?t=part&ev=2000&k_sz=k&b=2&part_
kod=P73.
29 Особистий архів голови повітового
філіалу Союзу українців Румунії
Михайла Мачоки (м. Сату Маре). – Спр.
Rezultatele alegelilor generale din 26
novembrie 2000 pentru Camera
Deputaţilor, pe localitaţi.
30 Таблицю складено за даними
інтернет-сайта : http://alegeri.referinte.
transindex.ro/.
31 România. Biroul electoral central. Voturi
valabil exprimate pe circumscripţii electo-
rale şi partide. Camera Deputaţilor. –
Pag. 17 [Електронний ресурс] // Centrul
de Analize şi Studii polirici. – Режим
доступу до документа : http://alegeri.ong.
ro/cd_votve_ce_p.pdf.
32 За даними сайта : http://www.e-transport.
r o / R E Z U L T A T E _ A L E G E R I _
PARLAMENTARE_2008_REZULTATE_
BEC-i87-news21004-p83.html.
33 Особистий архів автора. – Спр.
Numarul Voturilor valabil exprimate şi
obţinute în judeţul Satu Mare 30.11.2008.
34 Лявинець С. Бисіда из подпредседов
Світовоі Рады Русинув, депутатом
Парламента Румуніи др. Георгіем
Фірцаком / Степан Лявинець //
Русинськый світ / Ruszin világ. – 2006. –
Річник IV. – Чис. 32. – С. 5.
35 Дві найглавнїшы задачі – школы і спи-
сованя людей. Главный выступ на 9.
Світовім конґресї председы Cвітовой
рады Русинів Павла Роберта Маґочія,
Марамуреш-Сіґет, Румунія, 22. юна
2007 // Русинськый світ / Ruszin világ. –
2007. – Річник V. – Чис. 46. – С. 8.
36 Năsui F. Delegaţii la Congresul mondial al
rutenilor au plecat încîntaţi din Maramureş
[Електронний ресурс] / Florentin Năsui //
Graiul Maramureşului. – 2007. – 25 iunie. –
Режим доступу до статті : http://www.
graiul.ro/?p=1911.
37 Traista M. Pseudocongresul rutenilor. –
P. 9.
38 DEZBATERI PARLAMENTARE. Şedinţa
Camerei Deputaţilor din 26 iunie 2007. 1.
Declaraţii politice şi intervenţii ale
deputaţilor: 1.13. Gheorghe Firczac -
intervenţie cu tema «Al noulea Congres
mondial al rutenilor, Sighet, 21–24 iunie
2007» [Електронний ресурс] // Camera
deputaţilor. Parlamentul României. –
Режим доступу до документа : http://
www.cdep.ro/pls/steno/steno.stenograma?ids
=6338&idm=1,13&idl=1.
39 Див.: http://www.rutenii.ro/.
40 Фірцак Г. Русини – народ
несправедливо забутий. Історично-
географічний огляд / Георгій Фірцак. –
Bucureşti : Uniunea Culturală a Rutenilor
din România, 2003. – 32 с.
41 Parohia Greco-Catolică Slovaco-Ruteană
Peregu Mare, judeţul Arad / Греко-
католицька словацько-русинська
Парафія села Перегу Маре Арадського
повіту. – Peregu Mare, 2005. – 12 p.
42 Див.: http://www.rutenii.ro/ro/.
43 Gheorghe FIRCZAK. Curriculum Vitae
[Електронний ресурс] // Camera depu-
taţilor. Parlamentul României. – Режим
доступу до документа : http://www.cdep.
ro/pls/parlam/structura.mp?idm=109&cam=
2&leg=2008&pag=0&idl=1.
44 Sunt un fiu al judeţului Hunedoara,
rutean şi cetăţean român! [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до докумен-
та : http://www.ziare.com/Sunt_un_fiu_al_
judetului_Hunedoara_rutean_si_cetatean_
roman-un1020.html.
45 Таблицю складено за даними
інтернет-сайта Парламенту Румунії :
http://www.cdep.ro.
46 Comisia specială pentru elaborarea pro-
punerilor legislative prevăzute la art. 79
din Legea nr. 29/2000 privind sistemul
naţional de decoraţii al României şi aviza-
rea proiectelor de legi pentru aprobarea
ordonanţelor şi ordonanţelor de urgenţă
emise de Guvern în acest domeniu
[Електронний ресурс] // Camera depu-
taţilor. Parlamentul României. – Режим
доступу до документа : http://www.cdep.
r o / p l s / p a r l a m / s t r u c t u r a . c o ? i d c =
18&cam=2&leg=2000&idl=1.
47 Comisia permanentă comună a Camerei
Deputaţilor şi Senatului pentru relaţia cu
UNESCO [Електронний ресурс] //
Camera deputaţilor. Parlamentul
României. – Режим доступу до
документа : http://www.cdep.ro/pls/parlam/
structura.co?idc=97&cam=0&leg=2004&idl=1.
48 Comisia parlamentară a revoluţionarilor
din Decembrie 1989 [Електронний
ресурс] // Camera deputaţilor.
Parlamentul României. – Режим доступу
до документа : http://www.cdep.ro/pls/
p a r l a m / s t r u c t u r a . c o ? i d c =
17&cam=0&leg=2008&idl=1.
49 Таблицю складено за даними
інтернет-сайта Парламенту Румунії :
http://www.cdep.ro.
50 Firczak G. Dicursuri parlamentare /
Парламентські промови / Parlamentary
speeches / Georghe Firczak. – Bucureşti –
Deva, 2005. – Р. 17–22; DEZBATERI
PARLAMENTARE. Şedinţa Camerei
Deputaţilor din 4 iunie 2002. Intervenţii ale
domnilor deputaţi: 1.4. Gheorghe
Firczak – declaraţie politică referitoare la
«activitatea Uniunii Culturale a Rutenilor
din România» [Електронний ресурс] //
Camera deputaţilor. Parlamentul
României. – Режим доступу до
документа : http://www.cdep.ro/pls/steno/
steno.stenograma?ids=5297&idm=1,04&idl=1.
51 DEZBATERI PARLAMENTARE. Şedinţa
Camerei Deputaţilor din 11 mai 2004.
Intervenţii ale domnilor deputaţi:
1.6. Gheorghe Firczac – intervenţie cu tit-
lul «Rutenii şi huţulii» [Електронний
ресурс] // Camera deputaţilor.
Parlamentul României. – Режим доступу
до документа : http://www.cdep.ro/pls/
steno/steno.stenograma?ids=5672&idm=1,0
6&idl=1.
52 DEZBATERI PARLAMENTARE. Şedinţa
Camerei Deputaţilor din 22 februarie 2005.
Intervenţii ale domnilor deputaţi: 1.9.
Gheorghe Firczak – declaraţie politică
intitulată «Consiliul mondial al rutenilor –
Preshov 2005» [Електронний ресурс] //
Camera deputaţilor. Parlamentul
României. – Режим доступу до
документа : http://www.cdep.ro/pls/steno/
Михайло Зан. Русинський рух у сучасній Румунії: ідентифікація,
структура, рефлексії
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2011
86 Національні меншини
steno.stenograma?ids=5810&idm=1,09&idl=1.
53 DEZBATERI PARLAMENTARE. Şedinţa
Camerei Deputaţilor din 27 februarie 2007.
1. Declaraţii politice şi intervenţii ale
deputaţilor: 1.16. Gheorghe Firczak -
intervenţie cu tema «Consiliul Mondial al
Rutenilor, Sighet 2007» [Електронний
ресурс] // Camera deputaţilor.
Parlamentul României. – Режим доступу
до документа : http://www.cdep.ro/pls/
steno/steno.stenograma?ids=6241&idm=1,1
6&idl=1; DEZBATERI PARLAMENTARE.
Şedinţa Camerei Deputaţilor din 26 iunie
2007. 1. Declaraţii politice şi intervenţii ale
deputaţilor: 1.13. Gheorghe Firczac –
intervenţie cu tema «Al noulea Congres
mondial al rutenilor, Sighet, 21–24 iunie
2007» [Електронний ресурс] // Camera
deputaţilor. Parlamentul României. –
Режим доступу до документа : http://
www.cdep.ro/pls/steno/steno.stenograma?ids
=6338&idm=1,13&idl=1.
54 Трайста М. На території Румунії
немає ніяких русинів – є тільки
українці : Інтерв’ю з доктором
географічних наук Василем Куреляком /
Михайло Трайста // Український
вісник. – 2001. – № 15–16. – С. 11.
55 Robciuc I. Cine sunt rutenii? / Ion
Robciuc // Curierul ucrainean. – 2002. –
No 100. – Р. 7; Robciuc I. Rutenii, ultima
staţie / Ion Robciuc // Curierul ucrai-
nean. – 2007. – No 99–100. – Р. 1; Pavliş I.
Ruteni în România? / Iuri Pavliş // Curierul
ucrainean. – 2007. – No 93–94. – Р. 11;
No 95–96. – Р. 13.
56 Reguş C. Rutenii – o glosolană falsificare
a istoriei / Corneliu Reguş // Curierul
ucrainean. – 2002. – No 103–104. – P. 7.
57 Михайлик М. Так, українцям потрібна
єдність! / Михайло Михайлюк //
Український вісник. – 2007. – № 11–12
(червень). – С. 4.
58 Регуш К. Загальний перепис населен-
ня – березень 2002. Екзамен свідомості і
зрілості / Корнелій Регуш // Український
вісник. – 2002. – № 3–4. – С. 6.
59 Михайлюк М. Будьмо собою – україн-
цями! Наближається перепис населен-
ня / Михайло Михайлюк // Український
вісник. – 2002. – № 3–4. – С. 7; Руснак А.
Є тільки українці / Андрій Руснак //
Український вісник. – 2002. – № 3–4. –
С. 10.
60 Tcaciuc Ş. Recensământul / Şrefan
Tcaciuc // Curierul ucrainean. – 2000. –
No 94–95. – Р. 1.
61 Ткачук С. Прихвосні / Степан
Ткачук // Український вісник. – 2001. –
№ 1–2. – С. 4.
62 Там само.
63 Ciocan Ş. Ca să prindă un loc în Camera
Deputaţilor, Ungurul Firczak s-a dat
rutean / Ştefan Ciocan // Curierul ucrai-
nean. – 2003. – No 3–4. – P. 3.
64 Михайлюк М. Діалогу не вийшло /
Михайло Михайлюк // Український
вісник. – 2007. – № 13–14. – С. 3–4.
65 Фірцак «комизиться» // Український
вісник. – 2004. – № 15–18. – С. 10;
Tcaciuc Ş. Epocal: Firczak s-a peticit cu
Popovici / Şrefan Tcaciuc // Curierul
ucrainean. – 2003. – No 7–8. – Р. 4;
Tcaciuc Ş. Vânzare de neam pe 30 de firz-
caci / Şrefan Tcaciuc // Curierul ucrai-
nean. – 2003. – No 9–10. – Р. 4;
Toderaşcu G. C. Cacealmaua apud Firczak /
G. C. Toderaşcu // Ibidem.
66 Трайста М. Русини – фальшива деко-
рація на політичній сцені Центральної
Європи. – С. 10.
67 Атаманюк Ю. Українці в Румунії – це
не лише переселенці з України, а
переважно автохтонне населення
[Електронний ресурс] / Юрій
Атаманюк // ДУДА. Держава Україна –
Діаспора. – Режим доступу до статті :
http://duda.org.ua/index.php?option=com_co
ntent&task=view&id=404&Itemid=82.
68 Зан М. Актуальне інтерв’ю з головою
філії Союзу українців Румунії в Сату
Маре Михайлом Мачокою / Михайло
Зан // Український вісник. – 2010. –
№ 1–2. – С. 8.
69 Зан М. П. Буття нашої діаспори :
українці Сатумарського повіту
(Румунія) / Михайло Петрович Зан //
Carpatica – Карпатика. – Ужгород :
Приватна друкарня Романа Повча,
2002. – Вип. – 14. Проблеми вітчизняної
і зарубіжної історії з найдавніших часів
до наших днів. Ювілейний збірник на
пошану доктора історичних наук,
професора Василя Івановича
Худанича. – С. 330–331.
70 Вегеш М. Враження з того боку Тиси /
М. Вегеш, М. Зан // Carpatica –
Карпатика. – Ужгород : Видавництво
Ужгородського національного
університету, 2003. – Вип. 21.
Політологічні студії: історія, теорія,
практика. – С. 371–374.
71 Особистий архів автора. Записи
польо вих етнологічних досліджень в
повітах Марамуреш та Сату Маре.
Респондент Марія Піпаш (1930 р. н.) /
с. Тиса, повіт Марамуреш, 16 серпня
2007 р.
72 Особистий архів автора. Записи
польо вих етнологічних досліджень в
повітах Марамуреш та Сату Маре.
Респондент Микола Піпаш (1926 р. н.) /
с. Тиса, повіт Марамуреш, 16 серпня
2007 р.
73 Мориляк В. Интервью из председов
Общества Русинськои Культуры
О. Cільцер-Ликович / Валерія
Мориляк // Русинськый світ / Ruszin
világ. – 2007. – Річник V. – Чис. 45. –
С. 15.
74 Alterimage : documentar fotografic des-
pre minorităţile naţionale din România /
Editor : Rariţa Szakáts. – Cluj-Napoca :
Centrul de resurse pentru diversitate etno-
culturală, 2005. – P. 86–87.
75 Особистий архів автора. Записи
польових етнологічних досліджень в
повітах Марамуреш та Сату Маре.
Респондент Теодор Колопельник
(1943 р. н.), с. Ремети, повіт Марамуреш,
9 жовтня 2006 року.
76 Особистий архів автора. Записи
польових етнологічних досліджень в
повітах Марамуреш та Сату Маре.
Респондент Ілля Ґібущак (1939 р. н.),
м. Вішеу де Сус, повіт Марамуреш,
29 серпня 2008 року.
77 Особистий архів автора. Записи
польо вих етнологічних досліджень в
повітах Марамуреш та Сату Маре.
Респондент Василь Рогован (1962 р. н.),
с. Коштіль, повіт Марамуреш, 30 серп-
ня 2008 року.
78 Особистий архів автора. Записи
польових етнологічних досліджень в
повітах Марамуреш та Сату Маре.
Респондент Микола Кочержук
(1933 р. н.), с. Бистрий, повіт
Марамуреш, 14 жовтня 2003 року;
Респондент Юрій Кравчук (1950 р. н.),
с. Кричунів, повіт Марамуреш,
11 жовтня 2006 року.
79 Особистий архів автора. Записи
польо вих етнологічних досліджень в
повітах Марамуреш та Сату Маре.
Респонденти Павло Романюк
(1953 р. н.) і Василь Куреляк
(1969 р. н.) / с. Кричунів, повіт
Марамуреш, 19 серпня 2007 року.
80 Особистий архів автора. Записи
польо вих етнологічних досліджень в
повітах Марамуреш та Сату Маре.
Респондент Ірина Бобота (1935 р. н.) /
с. Кимпулунг ла Тиса, повіт Марамуреш,
17 серпня 2007 року.
81 Зан М. Українці Пряшівщини та
Мараморощини на початку
XXI ст. (словацька та румунська моделі
асиміляційних процесів) / М. Зан,
П. Леньо // Етнічна історія народів
Європи : зб. наук. праць. – К. : УНІСЕРВ,
2007. – Вип. 23. – С. 46–50.
|